Методи педагогічних досліджень поділяються на 3 великі групи:

1) соціографічні методи (у нас вони називаються статистичні або соціологічні методи)

2) експериментальні методи.

Педагогічний експеримент має за завдання здіснення впливу людини на людину з метою її соціальної адаптації. Педагогічні експерименти умовно поділяється на дві групи: природні (або натуральні) експерименти і експерименти штучні (або організовані).

Природний експеримент складається в тому, що педагог залишає підопічних у їхньому середовищі, нічого не змінюючи, підбирає необхідні методи роботи і спостерігає на реакцію вихованців, на те, як вони сприймають його вплив в їх природному середовищі.

В умовах штучного експерименту педагог поділяє своїх вихованців на дві групи: групу контрольну та експериментальну. Група контрольна залишається в типових для себе умовах, а в групі експериментальній здійснюються заходи педагогічного впливу.

3) історичні методи (на Заході використовують інші поняття: методи історичного аналізу і методи порівняльного аналізу). Ці методи тісно пов'язані з історією педагогіки та порівняльною педагогікою.

Дослідник в першу чергу досліджує різноманітні джерела: архівні, монографічні (наукові) з обраної проблеми, потім конфронтує здобуті результати і на підставі цього результаті визначає, що є правдивим та фальсифікованим, і робить висновки про стан розвитку педагогічної науки в певну епоху.

(??)

Педагогічні дослідження специфічні тим, що вони вимагають від дослідника концептуально-(??) мислення та парадигмального підходу.

Парадигма – модель, зразок, згідно якій здійснюється певна діяльність.

Альтернативна педагогіка.

Альтернативна педагогіка – це або напрямок розвитку сучасної педагогічної думки, який є в багатьох відношеннях антиподом традиційній педагогіці.

З точки зору альтернативної педагогіки, вся педагогіка що існувала донедавна є тоталітарною, маніпуляційною, оскільки передбачала здійснення впливу людини на людину (маніпуляцією іншою людиною).

Прочитати Ж.-Ж. Руссо "Еміль або про виховання", щоб зрозуміти викладача.

Основні напрямки педагогіки:

1) йорданівська педагогіка. Виникла на межі 19-20 ст. в Кракові (названа на честь польського педагога Йордана). Це система патріотичного і фізичного виховання. Важливим постулатом йорданівської педагогіки є те, що для того, щоб людина могла виконувати свої суспільні обов'язки. вона повинна знаходитися в умовах, дуже близьких до спартанських, бути завжди готовим до боротьби.(??)

2) система Марії Монтесорі. Ця система здебільше торкається дошкільного виховання. Початком формування цієї системи можна назвати 1907 рік, коли у Римі було створено "Будинок дитини", де М.Монтесорі почала здійснювати свою діяльність.

Суть: максимальне використання в педагогічній діяльності принципу природи відповідності. Дитина повинна сама визначати напрямки свого розвитку, а викладач і вчитель повинен лише допомагати в цьому. Навчально-виховна діяльність здійснюється на основі реалізації творчих завдань, які дитина реалізує самостійно. Це мінімальне нав'язування педагогом своїх поглядів і установок.

3) вальдорфська педагогіка (або педагогіка циклічного розвитку). Пов'язана вона з ім'ям видатного німецького педагога Рудольфа Штайнера, який розробив її основні засади. Оформилася ця система в 1919 році, коли власник тютюнової компанії Вальдорф Асторіа замовив Штайнеру опрацювання авторської моделі навчального закладу, який мав бути відкритий при компанії Вальдорфа.

Суть цієї системи полягає в тому, що навчання і виховання здійснюється за циклічним принципом. На думку Штайнера, розвиток людини поділяється на цикли: фізичний цикл, емоційний цикл і інтелектуальний. Послідовність зміни цих циклів – 7 років.

4) антипедагогіка. Це напрямок альтернативної педагогік, який виник в 70-ті роки в ФРН. Одним з творців був Мендель. Це вкрай революційний напрямок. Її називають також педагогікою імпульсів, оскільки педагог не має права на вплив на дитину, а педагогічний процес будується на підставі імпульсів.

ТЕМА №3. Стан та перспективи розвитку системи освіти в Україні.

1991 рік – Закон "Про освіту". Найсуттєвіші зміни – 1993 рік.

Завдання молодшої школи – закласти основи наукового світогляду дитини і дати елементарні навички та знання з читання, рахування.

На семінар – ККЗ по трьом темам.