Основні завдання педагогіки

Наукові дослідження — шлях до розв'язання проблем педагогіки

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умо­ви поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення нау­кових досліджень.

Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, сис­тематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використо­вують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.

У педагогіці використовують фундаментальні та при­кладні наукові дослідження.

Фундаментальні дослідження покликані розкрити сут­ність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування.

Прикладні дослідження охоплюють питання, безпо­середньо пов'язані з практикою.

Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі пе­дагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, при­кладні дослідження — науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ура­ховувати такі їх характерні риси: а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання, розвитку і виховання за­лежать від одночасного впливу багатьох чинників; б) не­повторність педагогічних процесів: під час повторного дос­лідження педагог має справу вже з іншим "матеріалом", навіть попередні умови не вдається зберегти; в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (то­му експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, забороняються); г) об'єктивні висновки у про­цесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового ре­зультату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати кон­кретні навчально-виховні завдання.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам: суспільна актуальність; нау­кова новизна; теоретична і практична значущість; нау­кова об'єктивність і достовірність; доступність виснов­ків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності;

визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих результатів.

За роки незалежності України вчені-педагоги зроби­ли вагомий внесок у розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні економічні умови в суспільстві наявні негативні явища в організації педа­гогічних досліджень. Серед них — надмірна зосередже­ність наукових досліджень в адміністративному центрі, Недостатня мобільність вітчизняної дослідницької сис­теми, ізольованість її від зарубіжної педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між нау­ковцями та обміну науковою інформацією, слабке мате­ріально-технічне забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх результатів.

Методологія педагогіки

Методологія науки — вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання.

Методологічна засада педагогіки - наукове підґрунтя пояснен­ня основних педагогічних явищ і розкриття їх закономірностей.

Методологічна основа е багаторівневою системою, яку утворюють:

1. Філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і ме­тодів наукового мислення у відображенні картини світу.

2. Опора на загальнонаукові принципи, форми, під­ходи до відображення дійсності (системний підхід, мо­делювання, статистична картина світу).

3. Конкретна наукова методологія (сукупність мето­дів, форм, принципів дослідження в конкретній науці).

4. Дисциплінарна методологія, що стосується части­ни науки (дидактика).

5. Методологія міждисциплінарних досліджень. Розглядаючи перший рівень методології (філософсь­кий), українська національна педагогіка передусім спира­ється на праці українських філософів К. Ставровецького, Г. Сковороди, С. Гогоцького, П. Юркевича, Д. Чижевсь-кого, В. Лосевича, О. Потебні, філософські ідеї Т. Шевчен­ка, П. Куліша, І. Франка та ін. Певну цінність мають ідеї української народної філософії: нескінченність світу, віч­на змінюваність життя, людина — центр світобудови; природа як матір — її треба любити; земля — наша го­дувальниця; хліб — усьому голова; свобода — найбіль­ша цінність для людини; кожна людина має жити по пра­ці та ін. Українська народна філософія утверджує культ людини і природи.

Компонентами методологічних рівнів є: загальні за­кони філософії, зокрема теорії пізнання; закони логіки, закономірності психології; закони і закономірності пе­дагогіки; методи дослідження; вчення класиків педаго­гіки.

Зазначені рівні методології утворюють систему, в ме­жах якої наявна певна супідрядність, причому філо­софський рівень є змістовою основою будь-якого мето­дологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу пізнання й перетворення дійсності.

Етапи педагогічного дослідження

Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з'ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження»

Проблема дослідження в широкому значенні—складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження.

Сутність цих вихідних положень далі проілюстровано на ма­теріалі кандидатської дисертації "Особливості морального вихо­вання неповнолітніх засуджених у виправно-трудових колоніях", яку захистив у Тернопільському державному педагогічному уні­верситеті імені Володимира Гнатюка пошукувач П.В.Вівчар.

Об'єкт дослідження — частина об'єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної» теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

Об'єктами педагогічних досліджень можуть бути ді­яльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб'єк­том і об'єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, органі­зація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо.

Предмет дослідження — зафіксовані в досвіді, включені в про­цес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини дос­ліджуваного об'єкта з певною метою за даних умов.

Предмет дослідження вужче поняття, ніж об'єкт дос­лідження. Об'єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом — тільки одна група цих мето­дів, наприклад, методи стимулювання виховання.

Мета дослідження — ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Формулюючи мету дослідження, дослідник з'ясовує, який результат передбачає отримати і яким він має бути.

Гіпотеза дослідження-наукове передбачення його результатів.

Вона повинна формулюватися так, щоб з цього форму­лювання проглядалися положення, які потребують пере­вірки у процесі дослідження.

Завдання дослідження - його конкретизована мета.

Завдання дослідження: а) вирішення певних теоре­тичних питань, що є загальною проблемою (наприклад, з'ясування сутності дидактичного явища, вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експеримен­тальне вивчення практики вирішення проблеми, вияв­лення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в) обґрунтуван­ня системи заходів, необхідних для вирішення постав­леного завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її кри­теріям оптимальності; ґ) вироблення методичних реко­мендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.

Нижче наведено приклад формулювання вихідних положень конкретного педагогічного дослідження.

Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до міжнародних норм виконання пока­рання потребує підвищення ефективності процесу мо­рального перевиховання неповнолітніх засуджених, зведення до мінімуму рецедиву після відбуття ними по­карання. Цим визначається актуальність проблеми дос­лідження.

Оскільки головною причиною повторної злочинності неповнолітніх є їх моральна невихованість, постає потреба посилення морального виховання неповнолітніх засуд­жених під час відбуття ними покарання. Звідси форму­лювання теми дослідження: "Особливості морального ви­ховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях".

Об'єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії. Предмет дослідження — оптимізація змісту, форм, ме­тодів і засобів морального виховання неповнолітніх за­суджених. Мета дослідження — розробити, теоретично обґрунтувати і експериментальне перевірити оптимальніше зміст, найефективніші форми, методи й засоби мо­рального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії. Гіпотеза дослідження — підвищенню ефективності морального виховання неповнолітніх засуд­жених у виховно-трудовій колонії сприяє така його ор­ганізація, яка передбачає: відповідність змісту, форм, ме­тодів і засобів цієї роботи специфічним особливостям осо­бистості даної категорії неповнолітніх; урахування ре­жимних умов їх утримання; систематичні контакти ви­хованців з батьками, представниками громадськості, яким притаманні високі моральні якості; організацію життя й діяльності неповнолітніх згідно з нормами мо­ралі та права. Завдання дослідження — проаналізувати стан педагогічної теорії та практики морального вихован­ня неповнолітніх засуджених у виховно-трудових коло­ніях; виявити моральні особливості неповнолітніх засуд­жених і встановити типові труднощі в їх моральному пе­ревихованні; визначити специфіку змісту морального ви­ховання неповнолітніх засуджених відповідно до їх ін­дивідуальних особливостей; виявити умови підвищення виховної ефективності провідних засобів перевиховання в процесі морального виховання неповнолітніх засудже­них і шляхи їх реалізації; визначити критерії рівня мо­рального виправлення неповнолітнього засудженого; роз­робити методичні рекомендації для вчителів щодо використання навчальних предметів у моральному вихован­ні неповнолітніх засуджених.

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має акту­альне, життєве значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке-вивчення встановле­них наукою фактів, положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо також про­стежити причину та логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, вироби­ти власну думку щодо його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці, допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчен­ня проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з'ясувати: що у вирішенні цієї проблеми вчитель здійс­нює найуспішніше, з якими труднощами він стикаєть­ся; типові недоліки в його роботі з цього питання, го­ловні причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи досягає вчитель успіхів у роботі, раціонально вит­рачаючи час, чи вони пов'язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямі на шкоду іншим.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припу­щення, ймовірного висновку з дослідження.

5. Здійснення експериментальної роботи.

6. Вивчення передового досвіду.

7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

8. Узагальнення результатів дослідження, формулю­вання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.

9. Оформлення результатів дослідження, їх упровад­ження в життя.

Процес і результати науково-педагогічного дослід­ження фіксуються багатьма способами. Для цього ви­роблено певні типи документації: анкети, плани спосте­реження, здійснення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження в практику, магнітофон­ні записи, фотокартки, кінострічки; протоколи обгово­рення уроків, виховних заходів та ін.; конспекти опра­цьованої літератури, архівних матеріалів; описи досві­ду роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні обчислення.