Педагогіка

Розвиток мовленнєвого апарату в дітей за рахунок покращення точних скоординованих рухів пальчиків дитини.

Вже досить давно лікарі з’ясували, що рівень розвитку мовленнєвого апарату в дітей залежить від ступеня сформованості точних скоординований рухом пальчиків дитини. Внаслідок низки причин відставання в розвиткові моторної функції дрібних м’язів пальців рук є досить серйозною проблемою, а надто у спеціалізованих групах дошкільного закладу, де виховуються малята з вадами мовлення та із затримкою психічного розвитку. Високий рівень сформованості дрібної моторики дитячих пальців забезпечує також достатній розвиток пам’яті, уваги, зв’язного мовлення й робить руку готовою до письма. Оволодіння ж самою технікою написання літер потребує злагодженої роботи дрібних м’язів усієї руки, а також розвиненої слухової уваги.

Оскільки недостатня сформованість дрібної моторики пальців спостерігається в переважної більшості наших вихованців, розпочинаємо відповідну роботу з усіма дітьми.

Ось поетапний план роботи з пальчиками:

1. Пальчикові вправи (гімнастика).

2. Пальчикові картинки (фігури).

3. Пальчикові ігри (інсценівки).

а) пальчикові загадки;

б) пальчикові вірші;

в) пальчикові міні-вистави.

4. “Чарівна” рукавичка:

а) міні-сценки рукавичкою одного виконавця;

*з одним персонажем;

*з одним персонажем та рукою, вільною від рукавички;

*показ обома руками в рукавичках (по одному персонажеві);

б) міні-сценки з одним персонажем у показі кількома виконавцями (однією рукою);

в) міні-сценки з кількома персонажами в показі кількома виконавцями (обома рукави);

г) міні-сценки цільною рукавичкою з п’ятьма персонажами:

• у показі одним виконавцем;

• у показі кількома виконавцями;

д) змішаний театр;

е) самостійна дитяча творчість.

Пальчикові вправи

Пальчикову гімнастику розпочинаємо з найпростіших вправ та зі знайомства дітей зі своїми пальчиками – з їхніми назвами, призначенням. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи вводимо до фізкультхвилинок та фізпауз, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням. Практикуємо пальчикові вправи і в індивідуальній роботі з дітьми, які того потребують.

1. “Пальчики вітаються”

а) однією рукою: кінчиком великого пальця правої руки почергово торкатися кожного пальця цієї ж руки (те ж саме – лівою рукою);

б) двома руками: тримаючи долоні вертикально одну навпроти одної, почергово (починаючи з мізинців і закінчуючи великими пальцями) з’єднувати й розводити пальці, промовляючи слова “Добрий день пальчику!”.

2. “Стиснемо-розтиснемо”: ритмічно стискати пальці в кулак і розстискати.

3. “Молоточок”: вказівним пальцем однієї руки стукати по долоні другої.

4. “Молоточки”: одним стиснутим кулачком стукати по другому кулачку.

5. “Бігунець”: “Бігти” по столу, пересуваючи вказівний та середній пальці.

6. “Млинок”: поставивши один кулачок над другим, роботи ними обома коло оберти.

7. “Потрусимо долонями”: потрусити обома долонями – спершу сильніше, потім слабше.

8. “Хвилі”: роботи хвилеподібні руки руками перед грудьми – з одного боку в інший.

9. “Січемо капусту”: ребром однієї долоні бити по розгорнутій другій долоні.

10. “Перемо білизну”: терти одним кулачком по другому (пальцями).

11. “Падає сніг”: робити плавні синхронні руки обома руками згори донизу.

12. “Кінь біжить”: почергового стукати по столу чотирма пальцями руки (крім великого).

13. “Гра на фортепіано”: довільно імітувати пальцями обох рук гру на цьому музичному інструменті.

14. “Слон іде”: виставивши вперед вказівний палець (хобот), переступати чотирма пальцями по столу.

15. “Дзеркало”: притиснувши пальці один до одного, вертикально тримати долоню (або обидві) внутрішнім боком перед очима.

16. “Барабанщик”: двома пальцями обох рук (вказівними або середніми) “Барабанити” в повітрі або по столу.

17. “Пташки дзьобають зернята”: зігнутим вказівним пальцем однієї руки стукати по столу (або по підлозі).

На заняттях та у вільний від практичної діяльності час закріплюємо їх за допомогою простих ігор-вправлянь із ґудзиками, шкурками, дрібними конструкторами.

Пальчикові картинки.

Їх ми вводимо, коли дитячі пальчики після вправляння стають рухливішими, гнучкішими. Пальчикова картинка (фігурка) – це відтворення за допомогою пальців образів якихось предметів, тварин.

Розповідаючи дітям казку “Коза Дереза” пропоную умовно зобразити пальчиками головного персонажа.

Цей процес можна узагальнити одним словом “Покажи”

Картинки фігурки використовуються як елементи загальної пальчикової гімнастики і як складові частини занять та розваг.

Це ось такі завдання:

1. Прошнуруй доріжку до картинки, в назві якої звук “Р” стоїть на початку (в середині, в кінці слова).

2. На площині зображені тварини чи предмети, які швидко треба затулити пальчиками:

а) Мишки ховаються від їжака.

б) Рибки ховаються від кота.

Пальчикові ігри – інсценівки.

Коли діти засвоїли вільне виконання пальчикових фігурок, їхню діяльність ускладнюємо розігруванням коротеньких сценок, інсценівок, переказом невеличких оповідань.

В ході цих ігор у дитини активізується дрібна моторика рук і психічні процеси. Відтак формуються спритність, уміння володіти своїми пальцями, зосереджувати увагу на одному виді діяльності.

1. “Зайчик”

На землі сніжок лежить, (планові рухи руками, розвести їх над “землею”)

Зайчик по сніжку біжить.

(Пальчикова фігурка, “зайчик”)

Мерзнуть вушка,

(Згинати й розгинати пальці – “Вушка”)

Мерзнуть лапки,

(Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх).

Бо без валянців

(Утворити немовби дві “мисочки” долонями)

Та шапки. Ой!

(Двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою).

2. “Зайчика злякались”

Ми ходили по гриби,

(Переступати двома пальцями по столу; “Гриб” – накрити кулачок опуклою долонею).

Зайчика злякають (“Зайчик”)

“Поховались за дуби”

(“Дерево” – дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест).

Розгубили всі гриби

(“Гриб” і “Кошик” – з’єднати дві опуклі долоні).

Потім засміялись – (усміхнутися)

Зайчика злякались!

(“Зайчик”; показати на нього вказівним пальцем другої руки).

!Їжачок”

Їжачок – хитрячок.

(“Їжачок – з’єднати долоні разом з пальцями вгору);

Голочки гостренькі,

(великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Ось Грибки під дубком (“Дерево)

Він збира маленькі (“Гриби”)

“Коники”

По гладенькому столі

(“Коник” чотирма пальцями (крім великого) стукати по столу.

Пальчики стукочуть.

(Стукати голосніше)

То не пальчики, ні-ні –

Коники цокочуть

(Стукати ритмічно, цокаючи язиком).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок,

За місток.

(“Місток” – поставити руки (паличкою” одна на одну)

За млинок

(“Млинок” – крутити кулачками один над одним)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, (“Коник”).

В чисте поле, за лісок (“Дерево”)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, (“Коник”)

Потім знову в дитсадок.

(“Дах” на головою).

“Квіточки”.

На галявині зростають

Квіточки маленьку

(“Квіточка” – долоні разом, пальці розставити, крім мізинців та великих, - вони торкаються одне одного)

Є рожеві, є червоні,

Жовті та біленькі.

Корінцями із землі (“Коріння – як “дерево”, але руки опустити донизу).

П’ють вони водичку,

А нап’ються – підростуть,

(Квітка”, при підростуть,

(“Квітка”, при цьому стати навшпиньки)

Стануть іще вищі.

“Котик”

Котик пухнастий,

(“Котик” – із кулачка відставити

великий палець та мізинчик).

Вушка маленькі

(Поворушити відставленими пальцями).

Лапки м’якенькі.

(Скласти пальці в кулачок).

Кігті гостренькі,

(Зігнути пальці і поворушити ними).

“Гуси-гусенята”

Гуси-гусенята на ніжки

(“Гуси” (обома руками): показати на ноги.

Одягли червоні панчішки.

І пішли рядком до корита

(“Йдуть” поряд)

Свіжої водиці попити.

(Нахиляються та підіймають “голівки”).

Далі ігри, які практикуються в пальчиковому виконанні, проводяться за допомогою пальчикового театру, а згодом інсценуємо ті самі тексти вже у рукавичці. І хоча рукавичковий театр дітям засвоїти важче, ніж простий пальчиковий, однак він викликає більше емоцій, виглядає естетичніше, та й персонажі в ньому реальніші. Водночас продовжуємо працювати над виразним промовлянням текстів різних творів.

Наприклад, вправа “Їжачок”, на вказівний палець, спочатку без рукавички, а потім у ній – одягається пальчиковий їжачок. Пропоную поворушити цим пальцем, зігнути, розігнути його, порухати ним у різні боки – “Їжачок ожив”, “Їжачок нахилився”, “Їжачок хитає головою”.

Далі до роботи залучаються й інші пальці – середній та вказівний – вони зображають лапки їжачка.

Вправи: “Їжачок” плескає в долоні”, “Їжачок радіє”, “Їжачок умивається”. Далі – вводжу тексти –пісні, забавлянки, загадки, вірші, казки.

Прикладом простих інсценівок можуть бути народні забавлянки: “Сорока ворона”, “Ладки-ладусі”, “Наш хлопчик”, “Пальчик-пальчик”.

І останнім станом роботи з пальчиками є “Чарівна” рукавичка.

Для цього потрібні рукавички з п’ятьма пальчиками, далі і без пальчиків.

Так “Казковий ліс” – це пальці – дерева у різноколірних рукавичках; “Зачарований коник” – синя в цяточку рукавичка; “Вовк-невдаха” – червоний у смужку, його здалеку видно у лісі всім звірятам.

Завдання для одного виконавця, які можна використати в роботі: “Жабенятко”.

“Скаче” плаче жабенятко:

Змерзли в нього ноженята,

Де б йому в ріці

Та й знайти штанці –

Тепленькі, зелененькі,

В цяточку?

(Рука постійно рухається,

доповнюючи текст)

Ведмедик.

Впав ведмедик на підлогу,

Відірвали йому ногу...

(Рука в рукавичці “Лежить”, а ведмедик – на вказівному пальці.

Похитати головою).

Все одно він най-найкращий,

Не віддам його нізащо!

(Вільною рукою погладити ведмедика по голові, підняти його).

Так. Українську народну пісеньку “Два півники” можуть показати кілька дітей: одна дитина озвучуватиме двох півників; друга – двох курочок; третя – козу та цапа; четверта – татуся та матусю; п’ята – вовчика – Сірячка.

Так, нехитру за змістом та виконання казку “Курочка Ряба” діти дуже люблять. На рукавичці на великому пальці “вмощується” яйце., на вказівному – Дід, на середньому – Баба, а далі – Курочка Ряба та Мишка. Руки такі: під час розповіді почергово виставляються вказівний, середній та безіменний пальці, а мізинець зігнутий. Потім великого пальці по черзі, торкаються вказівний та середній (“б’ють”), а далі – за текстом. А ось які ще можна використати ігри у вільний час.

Гра “Слухняні пальчики” (на розвиток відчуття дотику).

Кожна дитина отримує торбинку, наповнену різними предметами.

Вихователь називає будь-що, а діти намагаються знайти потрібну річ у торбинці (на дотик). Кому поталанить першому, той швидко дістає предмет і вигукує “є”, а потім знову кладе його в торбинку. Вихователь називає наступний предмет і змагання триває.

Конкурс “чарівників”.

Діти складають з квадратного чи прямокутного аркуша паперу різні вироби. І ще на аркуші паперу намальовано якийсь предмет. Спочатку діти зафарбовують даний предмет, а потім по контуру обривають зайве.

Важка ноша

Учасники змагання повинні перенести цеглину, тримаючи ї між двома паличками до визначеного місця й повернутися назад.

“Квіточка”.

Діти змагаються хто швидше пришиє ґудзик, чи складе квіточку або насиляє намисто.

При вивченні теми “Меблі” можна використати матеріал заняття “Пальчикові меблі”.

Такі ігри та вправи є чи не найкориснішими. За їх допомогою можна розв’язувати майже всі проблеми педпроцесу. Для вихователів – це засоби, і методи, і прийоми, і посібники, і помічники. Для дітей – це розвиток дрібної моторики рук, мовного та інтелектуального розвитку.

Використана література

1. О.В. Узорова, О.О. Нефтадова Пальчикова гімнастика. Київ. 2003.

2. Пальчикові вправи та картинки. Палітра педагога 2003 № 1 с. 28-31.

3. Пальчикові вправи та картинки. Палітра педагога 2003 № 2 с. 22-24.

4. “Чарівна” рукавичка. Палітра педагога 2003 № 2 с. 20-21.

5. Слухняні пальчики Дошкільне виховання 2001 № 2 с.21-22.

6. Мовленнєва пам’ятка-порадниця Дошкільне виховання 2002 № 10.

7. Пальчикові меблі Дошкільне виховання 2003 № 3.

8. Пальчикова гімнастика Життєві історії 2004.