Реферат на тему:

Майстерність навчальної діяльності вчителя.

План.

1. Протиріччя сучасного процесу навчання.

2. Урок як діалог учителя з учнями.

3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії.

4. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів.

5. Досвід вчителів - майстрів в організації діалогу з учнями на уроці.

 

 1.Короткий зміст.

        Протиріччя сучасного процесу навчання:

       Зростання науково-технічної інформації за останні роки змінюються кожні 5 років. Відбувається  збільшення вимог до якості навчання. Зростає кількості тих, хто навчається (за статистикою - кожний другий). Людині ХХ1 століття потрібне постійне самовдосконалення, перепід-готовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одер-жання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психіч­ними, матеріальними, соціальними) та потребами й вимогами суспільно­го розвитку. Звідси - необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України.

2. Урок як діалог вчителя з учнем.

     Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський).

      Діалог - форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з пра­вом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кож­ного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уро­ку-діалогу [1.271-273].

      Характеристики уроку-діалогу:

а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;

b) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і

учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

c) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяль­ності, свідомий характер навчання;

d) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

e) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільно­му визнанні. [1.274].

3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії:

        Головні технологічні елементи організації навчання на уроці: 1) мета уроку, її спрямування; 2) завдання і професійна позиція педагога; 3)  механізм педагогічної співпраці у  навчанні; 4) характер пізнавальної дія­льності і позиція учнів у навчанні; 5) оцінка навчання.

    Порівняльна таблиця моделей "урок - діалог" і "урок-монолог" [1.277-

278].

№ п/п

Елементи технології уроку уурурокупо­будови уроку

Модель "урок-діалог"

Модель "урок-монолог"

1.

Мета уроку, її спрямування.

Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засо­бами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене зба­гачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до  особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ста­влення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів.

Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програ­ми. Кінцева  мета – оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення пред­мета як засіб підвищення освіти учнів.

2.

Завдання, професійна позиція.

Знайомство з учнями і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб роз­витку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно- деструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні.

Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяль­ності учнів, перевірка знань; кон­троль за обов'язками і правилами поведінки. Домінування функці­онально-рольової позиції, пере­вага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних за­вданнях уроку.

3

Головний ме­ханізм педагогіч-ного керів-ництва нав-чанням.

Орієнтація на контактну взаємо­дію з учнями, на їх інтереси, до­свід, потреби. Рефлексивне керу­вання пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі по­ведінки, стану, характеру цієї діяльності.

Прямий вплив на учнів з частковим ура­хування їх потреб, інтересів. Ке­рування пізнавальною діяльніс­тю засобами примусу, дисциплі­нарного впливу, вимоги до учнів підко­ренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня.

4

Характер пізнаваль-ної діяль-ності і позиція учня.

Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціатив­ність, творчість. Учень - рівноправний суб'єкт навчання, відповідаль­ність за його результати. Суб'єкт –ний характер пізнавальної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на прак-тиці. Співпраця з учителем.

Перевага репродуктивної діяль­ності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, влас­ної думки, безпосереднє керів­ництво вчителя. Учень - об'єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної ін­формації. Учень - пасивний споглядач або виконавець.

5

Оцінка навчання

Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індиві­дуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки — не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, са­мооцінки, самонавчання і розви­тку.

Оцінюються лише  точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій “ знає - не знає”, “ вміє – не вміє”, “ вихований – невихований”. Оцінка — формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка - форма персоналізації учня для вчителя, під­міна оцінкою особистості учня.

  Показники ефективності уроку-діалогу:

1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.

2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедли­вість, бажання працювати разом.

3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не боять­ся помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .

4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати ви­знання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм ча­стку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні ре­зультати.

    Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В.О.Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки – від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В.О.Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.

 

         4. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів:

         Формування мо­тивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань;  зв'язок матеріалу з життям, досвідом учнів; постановку проблемних  питань, завдань.

      

        2) Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки:  виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порі­вняння, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,

      3) Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандарт­ними або "зайвими" даними, "помилками" вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.

     4) Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, ви­ступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв'язками, підвищеної трудності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.

               Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є  проб­лемне навчання – такий спосіб навчання, в якому активізу­ється пізнавальна діяльність учнів шляхом створення проблемної ситуації (ПС) на основі розв'язку проблемних завдань (ПЗ). Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми , яку

поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні приймають активну участь у процесі пізнання.

          Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії: недостатнє моделювання вчителем роботи; пога­не самопочуття вчителя; невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці; перевантаження учнів інформацією; відсутність чіткої системи роботи, композиції уроку; непродумане опитування; неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинами; нетерпіння, роздратованість вчителя; непідготовленість уроку; відсутність комунікативних навичок; нелюбов вчителя до даного матеріалу; неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учнях; відсутність взаємодії, взаєморозуміння. [4.120].

     5. Досвід вчителів - майстрів в організації діалогу з учнями на уроці.

     Досвід  гуманізації навчання:

 Ш.Амонашвілі, С.Лисенкової, В.Сухомлинського в початковій школі. Система роботи донецького вчителя В.Шаталова з організації навчання кожного учня на високому рівні пізнавальної активності, самостійності, якості навчання і виховання. Система В.Шаталова охоплює більше 200 па­раметрів активізації пізнавальної діяльності учнів (випередження теоретич­них знань перед практикою, вивчення матеріалу блоками з використанням опори; більш, ніж 40 прийомів перевірки знань, вмінь, навичок; відкриті перспек­тиви досягнення успіху в навчанні кожним учнем тощо).

       Система всебічного розвитку особистості шляхом створення школи - комп­лексу (п'ять центрів розвитку) в досвіді О.Захаренка - директора Сахнівської середньої школи на Черкащині.

       Система творчого розвитку особистості на базі творчих робіт, кімнат, твор­чих книжок тощо в роботі вчителя трудового навчання І.Волкова. Досвід роботи вчителів за профілем студентів.

Література.

1. Педагогічна майстерність / Під ред І.А.Зязюна.-К.,1997. - Розділ 8.

2. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна,- Москва, 1989.-Гл. 7.

3. Библер В.С. Мышление как творчество. Введение в логику мысленного диалога. – Москва, 1975

4. Давыдов В.В. О понятии развивающего обучения // Педагогіка. – 1995.- №1. – С. 29-39.

5. Каган М.С. Мир общения: проблемы межсубъективных отношений. – Москва, 1989.

6. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - Москва: Просвещение, 1987.- С.26-33.

7. Корнетов Г.Б. Итоги и перспективы парадигмально – педагогической интерпретации моделей образовательного процесса // Гуманітарні науки. - №1, 2001.-С. 85 – 108.

8. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. - Москва, 1992.-С. 26-3 9, 77-83, 91-93.

9. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. - К., 1989.- С.20-39.

10. Рудницька О. Педагогіка: загальна і мистецька. –Навчальний посібник. – К., 2002. –С.53-64

11. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні. - К., 1991.-  С. 81-92

12. Яковлев Н.М., Сохор А.М. Методика и техника урока в школе. - Москва, 1985.