Реферат на тему:

ІНФОРМАЦІЙНІ ЗНАКИ ТА ЇХНЯ КОМУНІКАТИВНА РОЛЬ

До інформаційних знаків належать умовні позначення, які ви­користовуються для ідентифікації конкретних або загальних вла­стивостей товару, тобто знаки товарні, відповідності або якості, компонентні, експлуатаційні, попереджувальні, місця походжен­ня, штрих-коди, розмірні, маніпуляційні та екологічні.

Комунікативні вимоги щодо інформаційних знаків — це їхня виразність, наочність і швидке впізнавання. Виразність і наоч­ність інформаційних знаків забезпечується їхньою формою, кольором, поєднанням окремих символів. Швидке впізнавання до­сягається через застосування загальновідомих простих символів,] які розшифровуються без спеціальних знань. Це особливо влас­тиве міжнародним символам, відображеним на етикетках і упаковці передовсім одягу та інших текстильних виробів.

Товарні знаки — це позначення, які допомагають покупцеві відрізнити відповідні товари та послуги одних виробників від подібних товарів і послуг інших виробників. За об'єктами товарної інформації товарні знаки поділяються на фірмові та асортиментні; за формою надання інформації — на н словесні, цифрові, об'ємні, літерні й комбіновані; за формою власті — на індивідуальні й колективні.

Фірмові товарні знаки — це знаки, що призначаються для ідентифікації виробника товару або послуг. Існує три основні ти­пи позначень на цих знаках: назва фірми (слово, літера, група слів або літер, які можна легко вимовити), фірмовий знак (сим­вол, рисунок, відмінний від інших, колір або якесь позначення), торговий знак (літери, слова, рисунки, цифри або поєднання та­ких в одному художньому зображенні, що офіційно зареєстровані в Міжнародному реєстрі й захищені юридичне).

Підтвердженням останнього є позначка ®, розміщена поряд із товарним знаком.

В Україні відносини, що виникають у зв'язку з придбанням та здійсненням права власності на товарний знак, регулюються згі­дно із Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», схваленим 15 грудня 1993 р.(Законом визначено пра­вові вимоги до товарного знака: новизна ідеї, естетичність, лаконічність здатність до адаптації, зручність вимовляння, технологічність, асоціативність. Право власності на товарний знак забезпечується свідоцтвом, яке видає Держпатент України строком на 1 Дроків. Законом обумовлено також правила користування товарним знаком, а саме: назва знака не відмінюється, знак постійно виділяється в тексті тим самим способом, зареєстрований знак супроводжується позначками ТМ (Trade mark) (за кордоном час­тіше вживається ®) або ©. Остання позначка означає, що товар­ний знак є власністю підприємства (виробника чи посередника).

Розрізняють звичайні і спеціальні (престижні) фірмові знаки. Звичайні розробляють самі виробники (або на їхнє доручення спеціалисти-дизайнери). Вони реєструються в установленому по­рядку. Власник може і не реєструвати свій фірмовий знак, що не Дає йому авторського права на нього. Престижні знаки надаються підприємствам різними громадськими чи державними організаціями За якісь особливі заслуги, головне, за високу якість та високу технологічну чистоту продукції. Фірма-лауреат отримує право протягом певного періоду вміщувати цей знак на своїх рекламних і их Документах та матеріалах. До престижних знаків належать також і медалі, отримані на різних міжнародних виставках (це найчастіше стосується кондитерської, винно-горілчаної парфумерної продукції). Престижні знаки не підлягають реєстрації в патентних органах.

Асортиментні знаки призначено для ідентифікації асортиментної належності: за видами товару або за торговою маркою (найменуванням). Видові товарні знаки користуються словесною і формацією, зображенням товару або умовними літерними позна­ченнями. Видові знаки найчастіше застосовуються в комбінації з марочним знаком (торговою маркою).

Торгова марка — це ім'я або знак, які відрізняють конкретний товар від інших товарів того самого виду. Марочний знак може бути словесним, цифровим, образотворчим, літерним або комбі­нованим: торт «Київський», чай № 36, тризуб на металевих гро­шах (образотворча форма) тощо.

До колективних товарних знаків належать знаки союзів, госпо­дарських асоціацій, інших добровільних об'єднань підприємств. На відміну від індивідуального колективний знак і право на його використання не можуть бути передані іншим користувачам.

Знаки найменування місць походження товару (країни, нaceленого пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта) ви­користовуються, як ми вже знаємо, тоді, коли товари мають якісь особливі властивості, що залежать саме від притаманних цій міс­цевості особливостей (природні умови, людський фа« пр або і те, і те одночасно). Прикладом можуть бути назви вершкового масла «Вологодське», «Яготинське» тощо. Знаки країни походження поділяються на міжнародні та національні і можуть включати з в склад інших інформаційних знаків і товаросупровідної докуметації (сертифікати якості, штрих-коди тощо), і Національним знак «Made in Ukraine» («зроблено в Україні»). Національний знак може включати зображення національного прапора.

Знаки відповідності або якості захищаються в установленому порядку і надаються згідно з правилами системи сертифікації продукції. Товари з такими знаками мають відповідати конкрет­ному стандарту або іншому нормативному документу. Залежно від сфери застосування знаки відповідності поділяють на націо­нальні й транснаціональні. Національні розробляються, затвер­джуються і реєструються національним органом стандартизації та сертифікації. Знаки відповідності дозволяється використовува­ти для маркування тільки сертифікованої продукції. Національні знаки відповідності можуть бути однаковими для всіх видів про­дукції або груповими (для певних однорідних груп). Прикладом перших можуть бути знаки: в Німеччині — «DIN», Франції — «NF», Великобританії — «Katemark», Польщі — «В», Південній Кореї — «К». Японія користується груповим знаком для продовольчих товарів, сільськогосподарської продукції, продукції лі-В0вого господарства та рибної продукції у вигляді літер «JAS». Транснаціональні (регіональні) знаки відповідності підтверджують відповідність вимогам регіональних стандартів і застосо­вуються країнами певного регіону на підставі загальних стандарт JB і взаємного визнання результатів сертифікації. До таких знаків належать знак «CEN», затверджений Європейським комітетом зі стандартизації, і знак «CENELEC», затверджений Євро­пейською електротехнічною комісією. У країнах ЄС застосовує­ться транснаціональний європейський знак відповідності «СЕ», який підтверджує відповідність продукції приписам європейсь­ких директив і технічних агреманів (ATE). Технічний агреман — це документ, який містить докладні технічні характеристики ма­теріалів, обладнання або технологічних процесів, які відповіда­ють вимогам безпеки та експлуатаційної надійності. Об'єкти аг­реманів є новинками і ще не мають розроблених для них стан­дартів. Вимоги агреманів поширюються на показники безпеки, міцності, гігієнічності, екологічної чистоти, ергонометричні ха­рактеристики.

Штриховий код (інакше штрих-код) є знаком, що його засто­совують для автоматизованої ідентифікації та обліку інформації про товар. Його наносять на транспортну або споживацьку упа­ковку багатьох імпортних і вітчизняних товарів, оскільки наяв­ність штрихового коду на упаковці товару є обов'язковою умо­вою його експорту. Брак штрихових кодів значно погіршує конкурентне становище українського виробника такого товару: його не можна реалізувати за кордоном і все складніше реалізу­вати в нас, бо переважна більшість солідних торговців уже не відмовиться від автоматизованого обліку,

Штрих-коди виконують, крім своїх основних функцій інфор­мативного та ідентифікаційного характеру, іще кілька допоміж­них: оперативне керування процесами транспортування, збільшення швидкості й культури обслуговування покупців, інформативне забезпечення маркетингових досліджень. ( І 3 погляду маркетологів, можна назвати такі переваги використання штрих-кодування:

Для виробників — це можливість повної автоматизації про-I? обліку, сортування і складування виготовленої продукції, 1КУ товарних запасів, процесів формування замовлень торгових організацій;

• для оптових посередників — це автоматизація приймання _ варів згідно із супровідними документами, обліку й контролю товарних запасів на складі, значне прискорення оформлення документі

• для транспортних організацій — прискорення приймання здачі товарів

• для роздрібних продавців — прискорене приймання товарів за якістю та асортиментом, автоматизований облік і контроль товарних запасів у магазині, автоматизація складування, контроль за збереженням товарів, забезпечення оптимальних строків попо­внення товарних запасів.

Перші спроби розробки універсальної автоматизованої систе­ми ідентифікації товарів почалися ще в 60-х pp. у США і Канаді за допомогою кодів «UPC». 1977 року з ініціативи 12 європейсь­ких держав було створено Європейську асоціацію товарної нуме­рації «EAN» та розроблено європейський стандарт товарної нумерації і символьного маркування, який став міжнародним. Система «EAN» є універсальною. У рамках цієї системи розроблено й запроваджено в багатьох країнах стандарт електронного обміну даними (EANCOM).

Штрих-коди мають вигляд чорних і світлих ліній різної товщини (штрихи та пробіли), що їх зчитує скануючий пристрій, котрий передає інформацію на комп'ютер.

Штрих-коди поділяються на два види: європейський «EAN» І американський «UPC». Ці коди є найпоширенішими. Коди «EAN» підрозділяються на три типи: EAN-8, EAN-13 і EAN-14.

Структура цих кодів складається з коду країни, де перебуває банк даних; коду організації — виробника або продавця; коду ін­формації про товар; коду упаковки товару (тільки для системи EAN-14) і контрольної цифри. ч

С Компонентні знаки призначаються для інформування про добавки, які додаються з різною метою до продукції харчової промисловості, або про якісь важливі компоненти, що входять до складу інших товарів.

Найчастіше трапляються компонентні знаки, позначені літерою «Е» і три або чотиризначним цифровим кодом.

Усі харчові добавки поділено на функціональні класи залежно від технологічних функцій (за міжнародною системою кодування харчових добавок «INS»):

Е 100 — Е 182 — барвники;

Е 200 і вище — консерванти;

Е 300 і вище — антиокиснювачі, так звані антиоксиданти, які зменшують швидкість окиснення продуктів харчування;

Е 400 і вище — стабілізатори, що зберігають задану консисте­нцію харчових продуктів;

Е 500 і вище — емульгатори, що підтримують належну струк­туру продуктів харчування;

Е 600 і вище — підсилювачі смаку та аромату;

Е 700 і вище — запасні індекси;

Е 800 і вище — антифлотанти, які зменшують створення зай­вої піни в харчових продуктах;

Е 1000 і, вище — харчові глазурі, підсолоджувачі, реагенти, що запобігають черствінню, тощо.

Якщо на упаковці миючого засобу є літери «Е» або «Р», це озна­чає, що він містить ензими, які полегшують видалення білкових за­бруднень. (

Розмірні знаки призначено для позначення конкретних фізич­них величин, які дають кількісну характеристику товару. Найчас­тіше для визначення маси нетто застосовується знак «е» (від анг­лійського слова «exactly» або німецького «exact», що означає «точно», «рівно», «однаково»), об'єму — знак «V». До умовного позначення фізичної величини додається фактичний розмір цієї величини у прийнятій системі вимірювання. Найчастіше це оди­ниці виміру за системою СІ, рідше — національні одиниці виміру країни-імпортера (фут, дюйм тощо). Але у Великобританії з 2000 р. чинні також одиниці виміру системи СІ.

Експлуатаційні знаки використовуються для інформування споживача щодо правил експлуатації: зображення праски із вка­зівкою температури прасування, таза із зазначенням температури прання тощо, їхнім різновидом є знаки управління на складних технічних товарах: крапки на прасках з терморегулятором, які показують тепловий режим прасування, зірочки на холодильни­ках і морозильних камерах, що позначають діапазон охолоджу­вання, різноманітні стрілочки, крапки та інші умовні позначення на багатьох електро- і радіоприладах.

Маніпуляційні знаки призначаються для інформування про способи поводження з товаром. До них належать вказівки типу «Не кантувати», «Не тримати на морозі» тощо. Їх наносять на транспортну тару. Нині окремі маніпуляційні знаки з'явилися і на споживацькій упаковці (наприклад позначення «Відкривати тут»).

Застережні знаки забезпечують безпеку споживача і довкілля

експлуатації потенційно небезпечних товарів. Ці знаки буває двох видів: ті, що попереджають про небезпеку, і ті, що роз’яснюють порядок безпечного використання товару. За міжнародними вимогами з класифікації і маркування небезпечних речовин і матеріалів, опрацьованими ООН і Міжнародною організацією праці, кожний вид застережних знаків позначається первинним символом, який складається з літери «R» (для знаків, що попереджають про небезпеку) або літери «S» (для знаків, які роз'яснюють порядок дій для усунення небезпеки) і двозначного коду, який повідомляє про характер небезпеки. До запобіжних знаків додається рисунок — символ конкретної небезпеки або літера: «С» — для їдких речовин; «F» — для легкозаймистих; «F++» для самозаймистих; «Е» — для вибухонебезпечних; «О» — окиснювачів; «Т» — для отруйних; «Т+» — для дуже отруйних; «Хі» — для подразнювачів; «Хn» — для шкідливих речовин.

Екологічні знаки призначено для інформування про екологічну чистоту споживчих товарів або екологічно безпечні способи їхньої експлуатації, використання чи утилізації. Цю групу знаків поділя­ють на три підгрупи: перша — знаки, що інформують про екологі­чну чистоту товару або безпеку для навколишнього середовища; друга — знаки, які інформують про екологічно чисті способи виробництва або утилізації товарів чи їхньої упаковки; третя — знаки, що інформують про небезпечність продукції для довкілля. Основні принципи екомаркування було розроблено Радою ЄС 1992 року. Екомаркування, рекомендоване ЄС, — це спеціальний знак, котрий може бути двох кольорів — зеленого або блакитного, або наноситься чорною (білою) фарбою на біле (чорне) тло. Таке маркування, однак, не поширюється на харчові продукти, напої та лікарські препарати. Рішення про надання екоетикетки приймають компетентні органи держав — членів ЄС. Усі витрати на оцінку екологічної чистоти продукту або технологічного процесу, а також спеціальний збір за використання маркування сплачує претендент, j

Транспортування небезпечних вантажів відбувається згідно правилами відповідної міжнародної угоди і обов'язковим маркуванням таких вантажів літерними кодами: ATR — для автомобільних і залізничних перевезень; IMDG — для морських перевезень; ІАТА — для повітряних перевезень.

Будь-який вид упаковки і маркування має відповідати вказівкам та вимогам покупців згідно з умовами контракту.