Реферат з біології

на тему:

ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ
(жовтоцвiт весняний, заячий мак, купавник,
польовий крiп, стародубка, чорногорка)
Adonis vernalis

Багаторiчна трав'яниста рослина родини жовтцевих. Стебла численнi, голi або злегка опушенi, простi або розгалуженi, до 20 см заввишки. Низовi листки бурi, лускоподібнi; серединнi - сидячi. Квiтки великi, до 5 см у дiаметрi, правильнi, одиничнi, на верхiвках стебел i гiлок; пелюстки яскраво-жовтi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - сiм'янка.

Росте на схилах пагорбiв i культивується як лiкарська i декоративна рослина.

Горицвiт - одна iз перших весняних квiток, поява якої знаменує пробудження природи.

Давньогрецький мiф розповiдає, що красуня Мирра, перетворена богами в дерево, народила небаченої краси юнака - Адонiса. Афродiта дуже любила юнака i вiддала його на виховання володарцi пiдземного царства Персефонi. Персефона прив'язалась до Адонiса i нiзащо не хотiла повернути його назад Афродiтi. Суперечку богинь змушений був вирiшувати сам Зевс, який прийняв компромiсне рiшення: Адонiс мав бути третину року був у Персефони, третину - в Афродiти i третину проводив за власним бажанням. Одного разу Адонiс вибрався на полювання. Собаки натрапили на слiд дикого кабана. Хлопець радiв з цього i не передчував лиха. Він уже приготувався вбити списом кабана, коли той кинувся i своїми гострими iклами смертельно поранив юнака. Довiдавшись про смерть Адоніса Афродiта пiшла в гори шукати його тiло. За її велінням краплини кровi Адоніса проросли чудовими квiтами, якi i назвали на честь юнака - адонiс весняний.
Є й інша про це. У затiнку дуба вiдпочивав юнак з луком i стрiлами. В цей час там проходила Афродiта, богиня кохання. Поглянула вона на юнака i закохалася: не бачила такого красеня навiть серед богiв-олiмпiйцiв. Юнака звали Адонiсом, вiн був сином кiпрського царя. З того часу Афродiта, богиня кохання, дочка Зевса, не розлучалась з Адонiсом. Цiлими днями вони бродили квiтучими долинами й горами, полювали на зайцiв, серн i вепрiв. Афродiта просила Адонiса берегти себе i не полювати на злих ведмедiв i вепрiв.

Одного разу, коли поблизу не було Афродiти, Адонiс iз списом у руках кинувся на розлюченого вепра. Сталося лихо: поранений вепр великими iклами смертельно вразив Адоніса. Гiрко плакала Афродiта над тiлом коханого юнака i в пам'ять про нього iз кровi Адонiса виросла чудова квiтка, яка розпускається щовесни. Так збереглася пам'ять про прекрасного юнака Адоніса.
Бачачи горе богинi, володар печального царства тiнi Аїд став вiдпускати Адонiса на землю, де вiн пiвроку проводив з Афродiтою, а потiм повертався у мертве царство Аїда. Адонiс приходив на землю з першими променями сонця, природа оживала, i розпускалася золотисто-жовта квiтка, названа на честь юнака адонiсом.

З лiкувальною метою заготовляють траву травнi - липнi.
Трава горицвiту мiстить глiкозиди, основними з яких є адонiтоксин, цимарин, адонiтоксол, вернадигiн; флавоноїди, фітостерини.
За характером дiї препарати горицвiту належить до групи кардiотонiчних (серцевих глiкозидiв). Проявляють позитивну кардiотонiчну дiю.

Застосовують при серцевiй недостатностi, набряках, функцiональних неврозах серця, вегетодистонiї (входить до складу мікстури Бехтерєва).

Внутрiшньо - настiй трави (1:30, тобто 5 г трави на 150 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Слiд пам'ятати, що рослина належить до середнього ступеню токсичності i при передозуваннi може викликати отруєння органiзму (про симптоми отруєння i лікування див. У відомостях про отруєння серцевими глiкозидами). Препарати горицвіту не рекомендується призначати при виразковій хворобі шлунка, гстриті.

Зовнiшньо використовують порошок трави горицвiту для присипання ран i виразок, а настiй трави (1:30) у вигляді ванн для ніг - як болетамувальний засiб при рематизмi суглобiв i мiозитах.

Симптоми отруєння та лікування див. Отруєння лікарськими рослини, які містять серцеві глікозиди.