ЛОНДОН

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Лондон — столиця Сполученого Королівства Великобри­танії і Північної Ірландії і найбільше місто на Британських островах. Розташований на р. Темзі, за 64 км від ЇЇ гирла. Лондон — один із найбільших портів Британії і головний про­мисловий центр країни. Площа міста складає 1560 кв. км. На­селення майже 7 млн чоловік. Лондон відіграє провідну роль у політичному й культурному житті Великобританії. У ньому знаходяться парламент, уряд і вищі органи правосуддя. Як культурний центр Лондон набув популярності завдяки своїм музеям і художнім галереям, театрам і музичному життю. Мі­сто відоме також численними стародавніми церквами, у яких зберігаються національні святині. Лондон завжди відрізнявся активною участю у міжнародних справах. Будучи колись сто­лицею Британської імперії, він дотепер відіграє важливу роль як центр Співдружності. Лондон — осередок міжнародного ділового життя й вузол міжнародних авіаліній.

Місто засноване римлянами в 43 р. н. е. на місці кельтського поселення на північному березі р. Темзи і протягом більше 400 років було головним римським містом — Лондініумом (Ьопсіішит) — на острові Британія. З відходом римлян у V ст. н. е. Лондон занепав. Після нормандського завоювання в 1066 р. Лондон стає резиденцією королів і офіційною столи­цею Англії і починає швидко багатіти й розвиватися. По­штовхом до прискореного будівництва міста була Велика по­жежа 1666 р., коли повністю згоріло 4/5 лондонських будин­ків. Після пожежі місто почало забудовуватися три- і чотири­поверховими кам'яними будинками. План регулярної забудо­ви розроблявся архітектором К. Реном, але в реальності за планом були побудовані лише деякі будинки, у тому числі собор Святого Павла. З 1707 р. Лондон — столиця Велико­британії, а потім і Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії.

Великий Лондон, що складається із Сіті й навколишніх 32 великих міських адміністративних районів (боро), займає значну частину низовини між грядами Чілтерн-Хілс і Норт-Да-унс. Лондон забезпечується водою з Темзи, із ЇЇ північної при­токи р. Лі, а також із крейдових водоносних горизонтів, розта­шованих на південь від Темзи. В останні роки завдяки удоско­налюванню системи очищення каналізаційних стоків забруд­нення Темзи зменшилося. Центральна частина Лондона, розта­шована на невеликій висоті, затоплюється повенями під час дуже високих припливів. Для захисту від них було побудова­не загородження через Темзу нижче міста, біля Вуліджа, і по­будовані набережні в центральній частині Лондона. Лондонсь­ка улоговина менш зволожена, ніж інші райони Великобрита­нії. Середня річна кількість опадів тут лише трохи вища 500 мм. Однак переважає хмарна погода, а опади випадають половину днів у році. Середня температура липня біля 17°С. Літо в Лон­доні тепліше, ніж в іншій Британії, але спекотна погода буває нечасто й рідко тримається довго. У середньому тільки 10 днів у році температура перевищує 26°С. Зими відносно холодні, за­морозки на грунті бувають близько 100 днів у році.'Однак при­наймні 50 днів у році температура буває нижчою за 0°С, а сере­дні температури січня (у найхолодніший місяць) складають +4°С. Темза в Лондоні жодного разу не замерзала з 1814 р. Кон­фігурація Лондонської улоговини сприяє частому утворенню туманів у зимовий сезон. У минулому вони доповнювалися ди­мом від пічних труб, викликаючи смог, але традиційні для Лон­дона густі жовті тумани зникли завдяки різкому скороченню використання вугілля для опалення будинків.

Лондонський регіон має найвищу на Британських остро­вах густоту населення. У самому Сіті проживає не більше 10 тис. жителів (їхня чисельність щодня значно зростає за ра­хунок тих, хто приїжджає на роботу з передмістя), а у Велико­му Лондоні — близько 7 млн жителів, у Лондонській міській агломерації — близько 11 млн, а в Південно-Східному регіоні, де домінує Лондон, — близько 17 млн. Населення Великого Лондона постійно скорочується, особливо в центральних мі­ських районах, побудованих до 1914 р. Триває приплив моло­ді з інших районів країни, яких приваблює можливість зроби­ти кар'єру, а також іммігрантів. Молоді лондонські родини, навпаки, прагнуть виїхати в нові міста й пригороди, розташо­вані за межами «зеленого поясу». Там само осідають ті, хто переїжджає з інших районів Сполученого Королівства. Про­тягом останнього сторіччя в Лондоні знайшли притулок пред­ставники найрізноманітніших національностей. Найбільшою й найдавнішою групою іммігрантів є ірландці. Євреї, в основно-" му зі 'Східної Європи, почали селитися в місті наприкінці XIX ст. Пізніше з'явилися інші європейці, зокрема, із країн середземноморського басейну, а також китайці й австралійці З початку 1950-х років найбільші за чисельністю контингенти іммігрантів почали прибувати з Вест-Індії й Індії. Спочатку деякі етнічні групи компактно заселяли певні квартали, однак І згодом починали розселятися по всьому місту. Євреї, напри клад, воліли селитися в Іст-Енді, але їхні нащадки поступово переселялися до передмістя. Ірландці сьогодні розсіяні по всьо­му місту. Вест-індійці проживали в основному у внутрішній частині Лондона, особливо в Брикстоні, громади азіатів тяжі­ють до району Іст-Енда і західним передмістям, особливо в районі аеропорту Хітроу.

ПЛАНУВАННЯ І ВИЗНАЧНІ ПАМ'ЯТКИ

Сіті. Район, відомий за назвою Сіті, — жива історія Лон­дона. У ньому розташовані знамениті визначні пам'ятки, як, наприклад, собор Сент-Пол (св. Павла), побудований сером Крістофером Реном у стилі епохи Відродження; Маншен-Хаус (резиденція лорда-мера), відновлений Гілдхол (ратуша), Лон­донський Тауер і Монумент заввишки в 61 м, встановлений у пам'ять про Велику пожежу 1666 р., що спустошила Сіті. У цьому районі знаходиться багато відомих церков Сіті, побудо­ваних у XVII і XVIII ст. замість згорілих під час Великої поже­жі. Більшість із них були також побудовані Реном. Сіті — насамперед серце британської фінансової могутності: тут роз­ташований Банк Англії, Фондова біржа, банк «Ллойдс» та інші банки, офіси страхових компаній і ділових будинків. Дотепер у Сіті, як і в інших частинах центру Лондона, розташовані тихі вулички з маленькими пивними — пабами. Кожен паб має по­стійних клієнтів, що живуть або працюють поблизу. У північ­ній частині Сіті розташований реконструйований житловий квартал Барбікан, побудований навколо руїн древнього місь­кого валу Лондона. У Барбікані Знаходяться Музей Лондона, театр, концертний зал і кілька шкіл. На захід, уздовж Фліт-стріт, розташовані редакції багатьох британських газет, далі — Центральний карний суд і будинки двох «Судових Іннів»: Середнього й Внутрішнього Темпла (Мідл-Інн та Іннер-Інн). Два інші інни — Лінкольнс-Інн і Грейс-Інн знаходяться трохи північніше. Кожен Інн має свою власну їдальню, каплицю й бібліотеку, а офіси адвокатів звернені усередину тінистих чо­тирикутних дворів. Біля Темпл-Бара, старих західних воріт Сіті, Фліт-стріт перетікає у вулицю Стренд, що йде на захід до Вестмінстера.

Вестмінстер. Королівський суд і більшість урядових бу­динків знаходяться у Вестмінстері — адміністративному райо­ні, розташованому на захід від Трафальгарської площі. На цій величезній площі, у центрі якої стоїть пам'ятник Нельсону, розташовані: на північному боці — Національна галерея, на східному — церква Сент-Мартін-ін-те-Філдс, а на південно­му — будинки Адміралтейства. Вулиця Мелл, що йде від цієї площі на південний захід через Арку Адміралтейства, є доро­гою для королівських процесій і тягнеться алеєю через парк Сент-Джеймс, повз палац Сент-Джеймс до меморіалу короле­ви Вікторії і Букінгемського палацу — офіційної резиденції британського монарха. Щоранку загони гвардійців проводять яскраву церемонію зміни варти у внутрішньому дворі палацу. Подібна ж церемонія з гвардійською кавалерією відбувається щодня на парадному плацу кінногвардійського полку на Уайт-холлі — вулиці, що йде від Трафальгарської площі до площі Парламенту й уздовж якої зосереджені багато урядових бу­динків. На Даунінг-стріт № 10, трохи осторонь від Уайтхолла, знаходиться офіційна резиденція прем'єр-міністра. Площа Парламенту — місце, де знаходяться палати парламенту й баш­та Біг-Бен заввишки 96 м. Поруч — Вестмінстерське абатст­во— місце поховання великих державних діячів Британії, пись­менників і вчених. З часів Едуарда Сповідника майже всі ан лійські монархи (за винятком двох) коронувалися в абатстві. Поруч з абатством знаходиться невелика парафіяльна церква Сент-Маргарет, що є офіційною церквою парламенту. Поруч розташовані католицький Вестмінстерський собор і церква ме­тодистів Сентрал-Холл. Через центр Лондона протікає ріка, заповнена прогулянковими кораблями, на яких запрошують з'їздити до чудових визначних пам'яток Гринвіча вниз за те­чією або до лісистих ділянок закрутів навколо К'ю й Річмонда уверх за течією. Тут розташовані також королівські парки Сент-Джеймс, Грін-парк, Гайд-парк і Кенсінгтон-Гарденс. Ріджентс-парк, де розміщається лондонський зоопарк, знахо­диться північніше.

Мєйфер. Між Сіті й Гайд-парком колись розташовувався район фешенебельних будинків, що належали британській ари­стократії. Багато красивих будинків XVIII і початку XIX ст. дотепер збереглися в Мейфері й Белгрейвії, однак лише деякі є заселеними. У більшості знаходяться офіси, як, наприклад, на вулиці Харлі-стріт, спеціалізовані медичні клініки. Побли­зу Гайд-парка і Кенсингтон-Гарденс багато будинків були зне­сені й замінені новими готелями і висотними будинками під офіси.

Вест-Енд. На схід від Мейфера і на північ від Трафальгар­ської площі знаходиться район Вест-Енд — головний центр торгівлі й розваг. На Оксфорд-стріт розташована безліч вели­ких магазинів. Дорожчі знаходяться на Бонд-стріт і Ріджентс-стріт, Найвишуканіший класичний чоловічий одяг можна знай­ти в магазинах на Савіл-Роу (Джермін-стріт) і в пасажі Берлінг-тон-Аркейд поруч із Пікаділлі. Ріджентс-стріт і Шкаділлі схо­дяться на Пікаділлі-Серкус (площі Пікаділлі), у центрі якої стоїть пам'ятник Шефтсбері. Розташований поруч оперний театр Ковент-Гарден дає спектаклі опери й балету. Фруктовий і овочевий ринок, що знаходився в Ковент-Гарден протягом сторіч, у середині 1970-х років був перенесений у Найн-Елмс, південну частину Лондона. Старі житлові будинки переробле­ні на невеликі магазини, що продають предмети мистецтва й інші товари. На північ від Пікаділлі-Серкус розташований Сохо — космополітичний квартал, відомий своїми ресторана­ми і нічними клубами. Вулиця Чарінг-Кросс-Роуд знаменита своїми книгарнями.

Блумсбері. На північний схід від Сохо знаходяться тера­си Георга й площі Блумсбері — території Британського му­зею і Лондонського університету. Перед Другою світовою війною в цьому кварталі жили Вірджинія Вульф й інші чле­ни «групи Блумсбері». Після війни багато будинків у цьому районі були придбані університетом для влаштування в них студентських гуртожитків або готелів. Особливий інтерес представляють магазинчики, що торгують антикваріатом і старими книгами, що знаходяться на вулицях поруч із голов­ним входом до,музею.

Кенсингтон і Челсі. Кенсингтон, розташований прямо на південь від парку Кенсингтон-Гарденс, являє собою район по­сольств і дипломатичних місій, а також магазинів, що конку­рують із магазинами Вест-Енду. Тут знаходиться другий за значенням у Лондоні художній і культурний комплекс, що скла­дається з Королівського Альберт-Холу, музею Вікторії й Аль-берта, Музею науки, Музею історії природи, Королівського географічного товариства й Імперського коледжу науки. У західній частині Кенсингтона розташований великий вистав­ковий зал «Олімпія», відкритий у 1886 р. і відомий своїми щорічними автомобільними виставками, конкурсами військо­вих, цирком тощо. Кенсингтон, крім того, є фешенебельним житловим районом. Челсі, спочатку робітничий район, пере жив процес «джентрифікації» — у нього переселилися пред­ставники середнього класу.

Південний Лондон. Південний берег Темзи протягом ба­гатьох років був зоною, де розташовувалися склади і промис­лові підприємства. Його визначні пам'ятки — палац архієпис­копа Кентерберійського в Ламбеті, собор у Саутуарку біля Лондонського моста і Каунті-Хола, ратуші Міської ради, Ве­ликого Лондона навпроти Вестмінстера. Після Другої світо­вої війни на схід від Каунті-Хола було побудовано кілька ком­плексів, серед них — Ройал Фестивал-Хол, Національний те­атр і художня галерея Хейвард. Якщо вирушити на прогулян­ковому судні вниз за течією ріки, можна побачити архітектур­ну перлину Південного Лондона — Палац Гринвіч. Побудова­ний Ініго Джонсом, Крістофером Реном й іншими архітектора­ми, цей палац є тепер частиною Королівського військово-мор­ського коледжу і Національного морського музею. На пагорбі знаходиться Гринвіцька обсерваторія, тепер це теж музей. В палаці Кристал-Палас, поруч з будинком із скла, побудовано­му для Міжнародної виставки 1851 р., знаходиться Націона-/ льний центр атлетичної підготовки. До інших спортивних май­данчиків належать Уїмблдон — місце проведення чемпіонатів з тенісу; Рогемптон — центр крокету і поло; Овал — один із найбільш знаменитих у Британії спортивних майданчиків для крикету, й іподром Епсом, де проводяться перегони.

Іст-Енд. Квартали, згруповані в адміністративному райо­ні Тауер-Хамлетс на схід від Сіті, відомі за назвою Іст-Енд. Колись найбільш пролетарський район Лондона, Іст-Енд був знаменитий своїми нетрями. Однак після руйнувань, виклика­них бомбардуваннями під час Другої світової війни, цей район був цілком реконструйований і забудований новими багато­поверховими житловими будинками. Атмосферу старих квар­талів, заселених етнічними меншинами, можна ще відчути на жвавих вуличних ринках, особливо на недільному ранковому ринку на Мідлсекс-стріт, що більше відомий за назвою Петті-кот-Лейн-Маркет.

Північний Лондон. Ця територія з дорогими житловими будинками зв'язує Вест-Енд із двома районами, що зрослися один з одним і розташовані на вершині пагорба, — Хампстедом і Хайгейтом; перший з них відомий своїм вересовим лугом (Хіт), а другий — цвинтарем, де похований Карл Маркс. На пагорбі на захід знаходиться школа Харроу. До спортивних арен Північного Лондона належать футбольний стадіон Уемб-лі і комплекс для гри в крикет «Лорде».

Західний Лондон. В архітектурі Західного Лондона домі­нує аеропорт Хітроу. Уверх за течією Темзи знаходяться бота­нічний сад К'ю-Гарденс, Річмонд, палац правосуддя Хамптон- • Корт та Ітон із його відомим коледжем, а потім Віндзор і коро­лівська резиденція у Віндзорському замку. Поруч, у королів­ському Аскоті, розташований .іподром. Щовесни, починаючи з 1829 р., на Темзі на ділянці від Патні до Мортлейка влаштову­валися човнові перегони студентських команд Оксфордсько­го й Кембриджського університетів. Іншою щорічною подією на ріці є королівська регата Хенлі, що уперше відбулася в 1839 р.

КУЛЬТУРА І ЗМІ

Лондон — головний центр культурного життя Велико­британії. Безліч закладів культури зосереджені у Вест-Енді. Найбільші театри й кінотеатри знаходяться в районі площі Лестер-Сквер між проспектом Шефтсбері-Авеню і Трафаль гарською площею. На північ від вулиці Стренд розташований ще один театральний центр: до нього входять Королівський оперний театр (Ковент-Гарден), відомий своїми балетом і опе­рою, і знаменитий Королівський театр на Друрі-Лейн. Ряд екс­периментальних театрів, наприклад театр Мермейд у Сіті, були відкриті після Другої світової війни. На південному березі Темзи біля вокзалу Ватерлоо, уверх за течією ріки, недалеко від театрів Єлизаветинської епохи знаходиться знаменитий своїми постановками шекспірівських та інших класичних п'єс театр «Олд Вік», що став компанією-засновником Національ­ного театру. Королівське Шекспірівське товариство придба­ло в 1982 р. два нові театри, відкривши Центр мистецтв і конференцій Барбікан, побудований поруч із Лондонським валом у Сіті. Лондон підтримує п'ять головних симфонічних оркестрів, і їхні концерти відбуваються по всьому місту. По­руч із «Олд Вік» розташований концертний зал «Ройал-Фес-тивал-Хол». Багато музичних концертів, у тому числі знаме­ниті літні симфонічні концерти, даються в Ройал-Альберт-Холі — одному з найбільших концертних залів Лондона. Сольні й камерні концерти проводяться в Уїгмор-Холі. У 1963 р. в Кройдоні, південному передмісті Лондона, був відкритий Фер-філдс-Холс — ансамбль нових залів для концертів і театраль­них спектаклів.

У Національній картинній галереї, розташованій на північ-' ному боці Трафальгарської площі, зберігається основна націо­нальна колекція картин, а в галереї Тейт на набережній Темзи в Челсі — чудова колекція картин сучасних шкіл живопису. У найбільшому у світі Британському музеї (заснований у 1753 р.) зберігаються численні археологічні експонати давньої Брита­нії й античного світу. Фонди всесвітньо відомої бібліотеки Британського музею, що має в розпорядженні величезні купо­лоподібні читальні зали, нараховують більше 10 млн томів; тут також знаходиться сховище найбільшої колекції історич» них документів. Музей природної історії, Музей науки (із ве­ликою колекцією діючих моделей машин), музей Вікторії й Альберта та Інститут Співдружності знаходяться в Південно­му Кенсингтоні (загалом у столиці нараховується більше 250 музеїв). Поруч розташовані великі будівлі Імперського коледжу науки і техніки, що є частиною Лондонського універ­ситету (усього в місті 12 університетів). Університетська ад­міністрація знаходиться в Блумсбері, поруч із Британським музеєм і Університетським коледжем — найстарішим серед численних інститутів і коледжів, що утворюють цей величез­ний комплекс. Інші його відділення розкидані по усьому Ве­ликому Лондону і навіть за його межами. На Шкаділлі, у Бер-лінгтон-Хаусі розташоване Королівське-товариство — голов­не наукове товариство Англії, засноване Карлом II у 1660 р., а також Королівська академія мистецтв, що проводить тут свою щорічну літню виставку.

Художні музеї й галереї: Національна галерея (1824), Га­лерея Тейт (Тейт-Британія, 1897 р.; Тейт Модерн, 2000 р.), Національна портретна галерея, Галерея Хейуорд, найстаріша в країні публічна художня галерея Далідж-колледжу (1814 р., бере початок з 1626 р.), збори Уоллес, Інститут Куртолд, Му­зей воскових фігур мадам Тюссо. Близько 80 театрів: «Друрі-Лейн» (1663 р.), Ковент-Гарден (1732), концертний зал Аль-берт-Хол (1867—1871), Королівський Національний (1962 р.). Королівський шекспірівський (1961 р.), відтворений шекспі­рівський театр «Глобус», у якому раз на два роки проводиться Лондонський міжнародний театральний фестиваль, Королів­ська опера на Боу-стріт, Англійська національна опера у театрі «Колізей», Лондонський симфонічний оркестр, симфонічні оркестри Бі-бі-сі, філармонії, Королівської філармонії і Лон­донської філармонії.

Редакції найбільших газет і журналів зосереджені па Фліт-стріт і безпосередньо поруч із цією вулицею. Найкращими лондонськими газетами є «Тайме», «Гардіан» (виходить одно­часно в Лондоні й своєму рідному Манчестері) і «Дейлі теле­граф». Існує також ряд масових щоденних газет з великим колом читачів і величезними тиражами, наприклад «Дейлі екс­прес», «Дейлі міррор>> і «Сан». Кілька ранкових щоденних газет публікуються за межами Лондона; у місті друкуються також численні журнали. Як Британська радіомовна корпора­ція (Бі-бі-сі) із власними радіо і телебаченням, так і редакції незалежних (комерційних) компаній телебачення мають свої штаб-квартири і головні студії в Лондоні.

МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ

З кінця XIX ст. вживалися зусилля щодо централізації міського управління. Певне об'єднання адміністративних функ­цій було досягнуте завдяки Законові про управління метро-пояісом 1855 р. У 1888 р. була сформована Рада Лондонсько­го графства, але територія в 303 кв. км, що знаходилася під її юрисдикцією, не містила в собі всю забудовану площу. Після того як у 1899 р. до складу Ради Лондонського графства були включені 28 метрополітенівських міст (муніципальних райо­нів), впливовий Сіті все-таки залишався самостійним містом. До середини 1960-х років територія Лондона знаходилася в юрисдикції майже 90 місцевих органів влади. Прагнучи знай­ти більш ефективну систему управління, Рада Лондонського графства була у 1965 р. замінена Радою Великого Лондона, до юрисдикції якої увійшли території площею в 1595 кв. км. Ця Рада передала адміністративні функції 32 новим муніципаль­ним районним радам. Реорганізація призвела до ліквідації ста­родавнього графства Мідлсекс і перекроювання кордонів су­сідніх графств. Однак Лондонський Сіті зберіг за собою бага­то прав і привілеїв. Сіті, що одержало статус міста в XII сто­річчі, управляється корпорацією, очолюваною виборним лор-зом-мером. До функцій Ради Великого Лондона були віднесе­ні такі муніципальні види діяльності як стратегічне плануван­ня, пожежна охорона й боротьба з повенями. Інші райони ме­трополітенівського ареалу залишилися під юрисдикцією трафств, що межують із ним. Територія, що знаходиться під контролем столичної поліції, приблизно збігається з територі-;ю Великого Лондона, за винятком Сіті, у якого є своя власна поліція. Столична поліція, підлегла міністрові внутрішніх справ, а не начальникові поліції, як це прийнято в інших районах країни, також відповідає за розкриття особливо тяжких зло­чинів (місцева поліція повинна звертатися по допомогу в Скот--енд-Ярд). числа зайнятих в офісах і установах. Навпаки, число зайнятих у промисловості з кінця 1940-х років зменшилося, незважаю­чи на те, що Лондонський регіон, як і раніше, був найбільшим промисловим центром Британії. Найважливішими галузями промисловості тут є електромашинобудування, пивоварство, виробництво хімікатів і паперу, виробництво меблів, одягу і точних приладів. З 1945 р. спостерігався швидкий розвиток промисловості побутових товарів у західних муніципальних районах. З іншого боку, у Східному Лондоні були закриті ста­рі, невеликі підприємства. Заводи звідси переводилися на нові майданчики за межі Зеленого поясу, а деякі традиційні галузі промисловості, пов'язані з діяльністю порту, наприклад хар­чова промисловість, занепали.

Лондонський порт, що займає ділянку Темзи завдовжки 80 км від її гирла до границі припливу в греблі Теддінгтон, підкоряється адміністрації Лондонського порту. Закриття всіх доків у центральному Лондоні означає, що кораблі вже не проходять крізь розведений Тауерський міст для того, щоб розвантажитися в колись метушливому лондонському Пулі. Обсяг вантажообігу, що обробляється Лондонським портом, постійно скорочується. Проте Лондон залишається головним портом Великобританії, а збережені в ньому пристрої для роз­вантаження, навантаження й зберігання у віддалених Коро­лівських доках і Тілбери-доках є найважливішими в країні терміналами контейнерних переведень. Сьогодні вантажообіг порту складає близько 60 мли т на рік.

Лондон — головний вузол мережі «Британські залізниці» (у столиці 11 основних залізниць). Жодна з головних ліній пасажирського сполучення не перетинає місто. Пасажири, що прибувають з півночі, повинні виходити з потягів на залізнич^ них вокзалах, розташованих на межі центральної частини Лон­дона; пасажири з півдня прибувають на вокзали, розташовані поруч із рікою. Приміські потяги перевозять 40% усіх пасажи­рів, що приїжджають щодня на роботу з передмістя у центр Лондона. Для пересування в межах центральної частини Лон­дона існує система метро, яка в народі називається «підзем­кою». Лондонський метрополітен (найстаріший у Європі, функ­ціонує з 1863 р.) має довжину 408 км і складається з 273 стан­цій. Тунелі «підземки» були прокладені через лондонську гли­ну на великій глибині порівняно легко, і спускання до станцій здійснюється на довгих ескалаторах. На окраїнах лінії «підзем­ки» виходять на поверхню, обслуговуючи приміські райони. Ця система підкоряється державній компанії «Лондонський Регіональний Транспорт», що експлуатує також і автобусну мережу. Поштове відомство має свою власну підземну заліз­ницю для перевезення пошти між поштовими сортувальними вузлами і залізничними вокзалами.

Головні дороги й шосе в усі райони країни розходяться з міста в радіальних напрямках, деякі з них доходять до централь­ної частини Лондона. Це призводить до сильних транспортних пробок у передмісті на старих кільцевих дорогах, що зв'язу­ють ці радіальні дороги між собою. Далеко за межами забудо­ваної території побудована ще одна кільцева автодорога. Усьо­го нараховується 15 радіальних і 3 кільцеві автостради. Лон­дон — головний вузол міжнародних авіаліній. Більшість паса­жирів користуються найбільшим у Європі міжнародним аеро­портом Хітроу площею в 1197 га, розташованим на західній окраїні Лондона. Аеропорт Гатуїк, що знаходиться за 42 км на південь від міста, постійно розширює мережу своїх міжнарод­них пасажирських маршрутів. Аеропорт у Станстеді (Ессекс) на північному сході від Лондона є третім міжнародним аеро­портом Лондона.