Реферат з економічної географії

Швейцарія (Швейцарська Конфедерація) – загальний огляд країни

Зміст

Географія....................................................................................................................2

Історія..........................................................................................................................2

Політика.......................................................................................................................5

Економіка.....................................................................................................................6

Адміністративний устрій.............................................................................................8

Демографія..................................................................................................................9

Релігія..........................................................................................................................9

Інше............................................................................................................................11

Офіційна назва - Швейцарська Конфедерація.

Швейцарію вже тривалий час поважають головні європейські країни за її збереження незалежності та дотримання нейтралітету, Швейцарія не брала участі і І та ІІ Світових Війнах.

Політична та економічна інтеграція Європи та роль, яку Швейцарія відігравала у О.О.Н. покращили її відносини з її країнами - сусідами. Країна не входила до ООН аж до 2002р. Швейцарія бере активну участь у міжнародних організаціях та ООН, але при цьому в усьому дотримується нейтралітету.

Географія

Територія - 41,3 тис. кв. км.

Столиця - Берн (кількість населення - 128 тис. осіб). Швейцарці офіційно називають Берн не столицею, а "федеральним містом", підкреслюючи при цьому рівноправність головних міст всіх кантонів. Берн заснований у 1191 році. Назва міста походить від німецького слова "Bar" - ведмідь. Ведмідь присутній на прапорі і гербі міста, у скульптурних композиціях фонтанів і соборів, назвах ресторанів і готелів. Берн також є адміністративним центром кантону Берн.

Історія

Дата заснування Швейцарської Конфедерації – 1 серпня 1291року, коли три лісові кантони (землі) - Урі, Швіц і Унтервальден, захищаючи незалежність від австрійських Габсбургів, уклали оборонний союз ("вічний союз") в рамках "священної Римської імперії". До речі, назва Швейцарії походить від назви одного з цих кантонів - Швіца.

Археологічні знахідки показують, що ще 100000 років до н.е. кочеві мисливці та збиральники жили у печерах на нинішніх швейцарських землях. 100 000 років пізніше римляні почали цікавитись швейцарською територією. Протягом правління римлян, швейцарські землі отримали фундамент для подальшого розвитку культури цієї території. Сьогодні можно знайти багато слідів римської культури, такі як римські будівлі, теплові Вани, амфітеатри, вони доси дуже гарно показують скарби того часу.

Розпад Римської Імперії дав можливість германській імміграції , Бургундци, Алеманнианс. Франки та лонгобарди заселяли Швейцарію до 800 років нашої ери, потім Швейцарською територією став правити Карл Великий.

Приблизно у 600 роках нашої ери, ірландські монахи почали проповідувати християнство на швейцарських землях. Багато монастирів з’явилось у той час.

Наприкінці 9 століття Велике Королівство Карла Великого розпалось, уступивши місце Швейцарським династіям, таким як династії Зарінгер, Савойер, та Габсбургер. Габсбургери поширювали свою політику на землях Німецького Королівства. Коли габсбургеги заволіли заволодіти важливим Проходом Готтард, люди Урі, Швіц, та Унтервалден почали захищатись. Результатом цих дій стало утворення федерації, ідеєю якої була незалежна вільна політична система (1273).

Рудольф – правитель Габсбургу поширів свою владу й на інші території і був навіть коронований королем Німеччини. Він помер у 1291 році, не залишивши після себе спадкоємця, це підштавхнуло пригнічений швейцарський народ боротись за свої права та свободу. Відповідно традиції, “Рулеті Оаз” вважається заснуванням Швейцарії (сьогодоні вважається національним святом, та відмічається 1 серпня).

Формування території

Швейцарське фермерство пішло на спад після низки війн, щоб поширити своє правління нові феодальні лорди Мідленда уклали союз з іншими швейцарськими мешканцями міст та долин. Спочатку було вісім(1332-1352) міст з якими уклали союз, до них входили кантони Люцерна, Цюріха, Гларуса, Цуга, та Берна. Пізніше, у 1583 році утворилась конфедерація “Тринадцяти Міст”. Насамперед ця конфедерація забезпечила захист належності та свободи, яку кожен член обрав та вимагав для себе для себе, по-друге конфедерація поставила за мету завойовування та підкорення нових територій.

Битва під Марігнано

Політика розширення імпульсивних швейцарців була припинена під час битви під Марігнано у 1515 році. Розвитку спільної політики тривалий час заважали суперечності, неузгодженість думок у конфедерації. На це були різні причини: з одного боку, це було через зв’язки з європейськими судами, які складались з швейцарських найманців, які були наймані для обслуговування іноземних армій, з іншого - це було пов’язано з релігійним розділенням швейцарців у початок реформації. У доповнення ці суперечності були між городами з правлячою аристократією та демократичними кантонами країни.

Зародження нейтралітету

Перший крок на шляху до нейтралітету було зроблено, коли швейцарці перестали брати участь у європейських конфліктах. У 1648 році, Швейцарія була формально виключена з Німецької Федерації і була признана незалежною від європейських повноважень. Найважливішою подією було зруйнування старої Конфедерації. Як це не парадоксально, саме початок французької революції покінчив з початком занепаду у Швейцарії.

Наполеонівський період

Після окупації Швейцарії французькими військами у 1798 році, було створено централістичну державу: Швейцарію, країну, яка знищила усі привілеї та країну, з наділеною культурною свободою та свободою печаті. У 1803 Наполеон вирішив завершити існуючий конфлікт між федералістами та централістами шляхом введення нової конституції. Права людей знову були обмежені у багатьох місцях, з вигодою для аристократів та держав.

Нейтралітет Швейцарії був всесвітньо признаним у 1815 році на другій Паризький Мирній Конференції. Перша Федеративна Конституція-Федеративний Договір Швейцарії (1814-1815р.р.) включала права кантонів та окремо кожного громадянина, питання існування монастирів та армії, але ця конституція була значно застарілою ніж конституція за часи посередництва.

Швейцарська конституція

Після 1830 року популярні рухи призвели до лібералізації конституції. Важливий крок на шляху від конфедерації до федерації було зроблено у 1848 році, після федеративної війни 1847 року, де ліберальні кантони одержали перемогу над сім’ю консервативними католічними кантонами, після чого вони уклали союз для захисту їх кантонального суверенітету. В центрі Європи з’явилась нова нація, з її передовими республіканськими ідеями. У 1848 році шляхом голосування була прийнята нова федеративна конституція. ЇЇ було повністю переглянуто у 1874 році, щоб конституція відповідала подіям, яки трапились за весь цей час. У 1967 році знову розпочалась підготовча робота для повного перегляду федеративної конституції. У 1999 році громадяни та кантони Швейцарії прийняли повністю оновлену версію федеративної конституції.

Політика

Державний устрій - Швейцарія - федеративна парламентська республіка. Форма уряду визначена у конституції для конфедерації і кантонів, форма-демократична республіка, у формі прямої чи представницької демократії. У зовнішній політиці Швейцарія дотримується нейтралітету. Законодавчий орган-федеративні збори, з двома Палатами, які володіють однаковими правами: рада держав(46 представників кантонів) та національна рада (200 представників). Федеративна асамблея обирає сім федеративних членів ради (виконавці) та кожен рік, з цієї групи обирає президента конфедерації. Найвищою судовою владою наділяється федеративний суд, який знаходиться у Лозанні. За питання, пов’язанні з соціальним страхуванням конфедерації, відповідає Федеративний Страховий Суд у Люцерні.

Кожен кантон має власну конституцію, парламент, уряд, та суд. Федеративна конституція надає тільки обмежену, чітко визначену владу конфедерації. У межах кантонів, близько 2800 комун достатньо велику міру автономії.

Існує близько 30 країн світу з федеративною структурою. Швейцарія найменша країна з федеративною структурою. Проте, її 26 кантонів та 4 різних державних мов роблять її однією з складніших держав.

Офіційні мови - німецька (користується 64% населення), французька (19% населення), італійська (8% населення), ретороманська (0,6% населення).

Швейцарія і міжнародні організації

Швейцарія є членом ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), СОТ (Світової організації торгівлі), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового Банку, міжнародного банку реконструкції і розвитку, ОБСЄ та Організації економічної співпраці й розвитку (ОЕСР), Ради Європи (РЄ), ЄКА, МФКК.

Швейцарія і ООН

3 березня 2002 року у Швейцарії відбувся референдум щодо її вступу до ООН. "Так" членству країни в ООН сказали 54,6 відсотка учасників референдуму, ідея членства також здобула підтримку більшості виборців у 12 з 23 кантонів.

Таким чином, винесене на референдум і схвалене так званою "подвійною більшістю" (населенням в цілому і окремо - жителями більшості кантонів) питання про приєднання Швейцарії до ООН вирішено позитивно. А це, відповідно до Конституції Конфедерації, дозволяє уряду розпочати офіційне оформлення вступу країни до Організації Об'єднаних Націй. Таким чином, багатовіковий традиційний нейтралітет Швейцарії іде в минуле. За 16 років, що минули після попереднього подібного референдуму, настрої у швейцарському суспільстві дуже змінилися. За членство в ООН нині виступають уряд, більшість депутатів парламенту і три з чотирьох партій правлячої коаліції: соціал-демократи, радикальні демократи і християнські демократи.

На всіх попередніх референдумах швейцарці відхиляли таку пропозицію, оскільки вважали, що членство навіть у цій шанованій організації може загрожувати традиційному нейтралітету країни. Під час останнього волевиявлення, у 1986 році, 75 відсотків швейцарців відхилили пропозицію членства своєї країни в ООН. Десятками років тривала дивна ситуація - Швейцарія була "європейською домівкою" ООН, але сама не належала до цієї організації.

Вступ Швейцарії в ООН очікується у вересні цього року на черговій 57-й сесії Генеральної Асамблеї

Таким чином, Швейцарія стане 190-м повноправним членом Об'єднаних націй, а єдиною країною світу, яка не входить до ООН, залишається Ватикан.

Швейцарія як міжнародний центр

У Женеві розташовані штаб-квартири Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародного союзу електрозв'язку, Всесвітньої метеорологічної організації та Європейське відділення ООН і Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. У Берні, столиці країни, розмістився Всесвітній поштовий союз, у Лозанні - Міжнародний олімпійський комітет. Інші організації, які мають основну резиденцію у Швейцарії, - Всесвітня рада церков і Міжнародний Червоний Хрест, заснований швейцарцем Анрі Дюнаном.

Економіка

Швейцарія – країна, яка досягла успіхів у економіці, має стабільну сучасну ринкову економіку, низький рівень безробіття, висококваліфіковану робочу силу, та ВВП на душу населення більший ніж у розвинених західних країнах з високою економікою. У останні роки швейцарці прийняли економічні методи Є.С., щоб збільшити свою міжнародну конкурентоспроможність. Швейцарія залишається надійною зоною безпеки для інвесторів, тому що вона підтримує ступінь банківської таємниці на високому рівні.

Грошова одиниця

1 швейцарський франк дорівнює 100 сантимам. Нині натякають на те, що показники економічного зростання Швейцарії як маятник розгойдуються над нульовою позначкою. Щоправда, самі швейцарці ніякого дискомфорту в зв’язку з цим начебто не відчувають. Частка ВВП на душу населення в країні відповідає найвищим показникам в ОЕСР, а інфляція та безробіття — найнижчим. І проте саме ця організація недавно висловила стурбованість економічним розвитком Швейцарії.

За останні три роки серйозні фінансові проблеми виникли в найбільших національних компаніях: велетня-авіаперевізника Swissair, другого за величиною банку Credit Suisse Group, провідній страховій компанії Swiss Life Group, найбільшій машинобудівній компанії ABB Group. У кількох випадках ці проблеми закінчилися реструктуризацією, а в деяких навіть призвели до банкрутства. Важке становище глобального фінансового сектора не обминуло і швейцарських банкірів у цілому, діяльність котрих забезпечує 12 відсотків національного ВВП. Різке падіння попиту з боку ЄС, на який припадає 60 відсотків швейцарського експорту, істотно погіршило становище швейцарських промисловців. Воно ще більше поглибилося через значне зміцнення швейцарського франка, чия стабільність ще не вельми давно була предметом національної гордості.

Проте найбільші побоювання в експертів ОЕСР викликають проблеми, аж ніяк не специфічні для швейцарської економіки — старіння населення та нескінченне дотування сільського господарства. Без невідкладних реформ пенсійної системи та скорочення дотацій фермерам країні, на думку цієї організації, не вдасться домогтися сталого поліпшення економічної ситуації. Проте швейцарські аналітики не поспішають тривожитися. Так, країна справді пережила найтривалішу за останнє десятиліття рецесію. Проте вийшла з неї ще в другому кварталі минулого року. Дефіцит бюджету, хоч і досить високий для Швейцарії — 2 відсотки ВВП, проте набагато нижчий рівня, навколо якого ведуться такі запеклі баталії в ЄС, куди швейцарці так і не вступили.

Прогнозовані на 2004 рік темпи приросту ВВП швейцарців цілком задовольняють. Щоправда, запланований ними показник — 1,5 відсотка — трохи відрізняється від показників ОЕСР, чиї експерти нарахували для Швейцарії лише 1,25 за середнього по єврозоні 1,5%. Швейцарці не лише не погодилися з цією цифрою, а й уже встигли збільшити свої власні прогнози до 1,8 відсотка. Тільки в Швейцарії вирішили не порушувати питання про радикальні реформи. Набагато більше користі національній економіці, вважають у країні, принесе глобальне економічне оздоровлення. Чи бодай європейське.

Адміністративний устрій

23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів. (Кожний з трьох кантонів: Аппенцелль, Базель, Унтервальд поділяється на 2 напівкантони).

Деякі кантони складаються практично з одного міста (наприклад, Женева), на території інших суцільні гори й долини (як в Урі). Деякі - не більше бразильської ферми, наприклад, місцевий Базель (площа - 37 кв. км), у ньому, однак, чисельність населення (187,7 тис. осіб) вища, ніж у найбільшому кантоні Граубюнден, де на території в 7105 кв. км проживає 186,7 тис. осіб. У кантоні Цюріх - 1,2 млн. жителів, а населення напівкантону Аппенцелля Іннерродена (15 тис. осіб) ледь заповнить футбольний стадіон.

Є молоді й старі кантони. Наймолодший - Юра, який у 1978 році відокремився від кантону Берн.

1. Ааргау (Aargau) - 544.3 тис. осіб (18,81% іноземців).

2. Аппеннцель

Аппеннцель Ауссерроден (Appenzell A. Rh) - 53,5 тис. осіб (14,1% іноземців).

Аппеннцель Іннерроден (Appenzell I. Rh) - 15,0 тис. осіб (10,4% іноземців).

3. Базель

Сільській Базель (Basel-Country) - 260,0 тис. осіб (16,9% іноземців).

Міський Базель (Basel-City) - 187,7 тис. осіб (27,2% іноземців).

4. Берн (Berne) - 943,7 тис. осіб (11,9% іноземців).

5. Вале (Valais) - 276,2 тис. осіб (16,5% іноземців).

6. Во (Vaud) - 620,3 тис. осіб (26,6% іноземців).

7. Гларус (Glarus) - 38,5 тис. осіб (19,8% іноземців).

8. Граубюнден (Graubьnden) - 186,7 тис. осіб (13,2% іноземців).

9. Женева (Geneva) - 408,8 тис. осіб (37,7% іноземців).

10. Золотурн (Solothurn) - 244,0 тис. осіб (16,5% іноземців).

11. Люцерн (Lucerne) - 347,2 тис. осіб (15,0% іноземців).

12. Невшатель (Neuchвtel) - 165,7 тис. осіб (22.4% іноземців).

13. Санкт-Галлен (St. Gallen) - 449,4 тис. осіб (19,6% іноземців).

14. Тічино (Ticino) - 227,3 тис. осіб (25,6% іноземців).

15. Тургау (Thurgau) - 205,9 тис. осіб (18,9% іноземців).

16. Унтервальден

Нідвальден (Nidwalden) - 38,0 тис. осіб (9,3% іноземців).

Обвальден (Obwalden) - 32,4 тис. осіб (10.8% іноземців).

17. Урі (Uri) - 35,2 тис. осіб (8,2% іноземців).

18. Фрібург (Fribourg) - 236,3 тис. осіб (14,1% іноземців).

19. Цуг (Zug) - 99,4 тис. осіб (19,5% іноземців).

20. Цюріх (Zurich) - 1,2 млн. осіб (21,7% іноземців).

21. Шафхаузен (Schaffhausen) - 73,3 тис. осіб (19,8% іноземців).

22. Швіц (Schwyz) - 130,2 тис. осіб (15,1% іноземців).

23. Юра (Jura) - 68,8 тис. осіб (12,1% іноземців).

Найбільші міста. (Кількість населення станом на 2000 рік).

Цюріх (Zurich) - 337,9 тис. осіб (28,7% іноземців).

Женева (Geneva) - 175,0 тис. осіб (43,8% іноземців).

Базель (Basel) - 166,0 тис. осіб (29,1% іноземців).

Берн (Berne) - 122,5 тис. осіб (22,0% іноземців).

Лозанна (Lausanne) - 114,9 тис. осіб (35,3% іноземців).

Демографія

Населення Швейцарії - 7,2 млн. осіб, з них 19,8% іноземців (станом на 2001 рік).

Релігія

Швейцарія надає багато можливостей релігійним послідовникам переносити свою віру у навколишнє середовище, яке має багато поваги, терплячості та розсуду. Крім того, релігійний пейзаж Швейцарії постійно розвивається з постійно зростаючим різноманіттям церков та релігійних спілок.

Католицизм

Католицизм має біля трьох мільйонів прихильників. Римсько-католицька церква найбільша у Швейцарії, і дуже добре відома

по всій країні. Католицизм-домінуюча релігія у сільських кантонах

та містах, які зазнали велику хвилю імміграцій з Південної Європи у 1970 роках.

Протестантство

Протестантська церква друга по величині у країні, вона має десь біля 2.7 мільйонів прихильників. Швейцарія відіграє головну роль у історії протестантства, разом з Звінглі та Кельвіном, які багато зробили для міжнародного культурного впливу їх батьківщини.

Ортодоксальна церква(Православна церква)

Вже близько двох століть Швейцарія та міста, які знаходяться біля Женевського озера, вітають прихильників православної церкви, православних християн, більшість з яких росіяни. Кількість прихильників цієї церкви стала більшою втричі за останні 20 років і складає один відсоток нинішнього населення Швейцарії.

Зороастріанізм

Ця релігія має дуже мало послідовників – не більше 150000 прихильників у всьому світі. Однак, дуже часто прихильниками цієї віри у Швейцарії є дуже впливові люди та успішні бізнесмени.

Іудаїзм

Кількість дуже важливих та впливових Євреїв живе у Швейцарії, а саме у французько та німецькомовних регіонах. Більшість великих місць мають єврейські спілки, які організовані у застанови і мають добре розвинену інфраструктуру.

Іслам

Біля 150000 чоловік належать до швейцарської мусульманської спілки. Швейцарія, та зокрема Женева дуже часто асоціюються з емірами та іншими шейхами, що полюбляють насолоджуватись розкішними палацами, прогулянки по гавані у тіні фонтану та скуповувати розкішні магазини.

Буддизм та Індуїзм

Ці дві релігії у Швейцарії мають найменшу кількість послідовників-0.5% від усього населення країни, та сконцентровані більше у Берні та Цюріху. Все більше й більше швейцарців у пошуках нових духовних переживань звертаються до цих східних релігій, які зараз дуже популярні у країні. Існує багато спілок, які розповсюджують та практикують цю релігію по Швейцарії.

Інше

Державний прапор і герб. Швейцарія має схожі герб і прапор - білий усічений хрест на червоному полі (або щиті). Першою емблемою швейцарців були прості червоні прапори і щити. Але вже у 14 столітті відмітною ознакою швейцарських стрільців став білий хрест на червоному щиті. У 15 столітті він з'явився і на бойових прапорах, а в 16 столітті став гербом Швейцарської Конфедерації. Швейцарський хрест уподібнювався емблемам хрестоносців і символізував боротьбу за свободу. У 1814 році швейцарський хрест було вкорочено. Такого ж вигляду набув і державний прапор, офіційно схвалений у 1889 році.

Національне свято. 1 серпня - День заснування Конфедерації (1291 рік). Відзначається з 1899 року.

Національний гімн. Текст національного гімну Швейцарії був написаний Леонардом Відмером (1809-1867 роки) німецькою мовою. Вірш оспівує вічну природну красу Швейцарії - величні Альпи, тихі озера, широкі пасовища, мир, який знаходять у ній мешканці країни. Існують його переклади (іноді досить вільні) іншими трьома офіційними мовами.

Музику в 1841 році написав Alberik Zwyssig (1808-1854 роки), священик і композитор з Урі. Коли Zwyssig був музичним директором монастиря у Веттінгені, у 1835 році він написав музику до одного з псалмів - "Diligam te Domine" - для виконання обрядів. У 1841 році він зробив адаптацію церковного гімну на слова Леонарда Відмера. У 1843 році нова патріотична пісня пролунала під час святкування річниці вступу Цюріха до складу Швейцарської Конфедерації у 1851 році. Також вона була виконана на Національному пісенному фестивалі, де зустріла схвалення аудиторії. Незабаром "Swiss Psalm" виконувався чоловічими хорами по всій Швейцарії (завдяки перекладам) і його часто співали під час патріотичних свят.

Протягом 1894-1953 років було багато спроб оголосити цю пісню національним гімном, але вони відхилялися швейцарським урядом. Фактично, у цей час національним гімном була інша пісня, що виконувалася на ту саму мелодію, що й англійський гімн "Боже збережи Короля (Королеву)".

З розширенням міжнародних контактів у 20 столітті використання однакової музики стало все частіше призводити до незручних ситуацій. Тому швейцарський уряд оголосив "Swiss Psalm", який неможливо було сплутати з жодним іншим, тимчасовим (попереднім) національним гімном у 1961 році. Але лише в квітні 1981 року the "Swiss Psalm" було офіційно проголошено швейцарським національним гімном.

Текст гімну німецькою мовою:

Trittst im Morgenrot daher,

Seh'ich dich im Strahlenmeer,

Dich, du Hocherhabener, Herrlicher!

Wenn der Alpenfirn sich rotet,

Betet, freie Schweizer, betet!

Eure fromme Seele ahnt

Gott im hehren Vaterland,

Gott, den Herrn, im hehren Vaterland.

Kommst im Abendgluhn daher,

Find'ich dich im Sternenheer,

Dich, du Menschenfreundlicher, Liebender!

In des Himmels lichten Raumen

Kann ich froh und selig traumen!

Denn die fromme Seele ahnt

Gott im hehren Vaterland,

Gott, den Herrn, im hehren Vaterland.

Ziehst im Nebelflor daher,

Such'ich dich im Wolkenmeer,

Dich, du Unergrundlicher, Ewiger!

Aus dem grauen Luftgebilde

Tritt die Sonne klar und milde,

Und die fromme Seele ahnt

Gott im hehren Vaterland,

Gott, den Herrn, im hehren Vaterland.

Fahrst im wilden Sturm daher,

Bist du selbst uns Hort und Wehr,

Du, allmachtig Waltender, Rettender!

In Gewitternacht und Grauen

Lasst uns kindlich ihm vertrauen!

Ja, die fromme Seele ahnt,

Gott im hehren Vaterland,

Gott, den Herrn, im hehren Vaterland.