МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра розміщення

продуктивних сил

Діяльність уряду України

в галузі екології

Київ - 1999

План

1. Положення про діяльність Мінекобезпеки України.

2. Основні напрямки діяльності Мінекобезпеки України.

3. Еколого-економічна політика.

4. Реформування та вдосконалення системи управління природокористуванням.

5. Екологічна безпека.

6. Ядерна та радіаційна безпека.

7. Міжнародна діяльність.

8. Підсумки.

Положення про діяльність Мінекобезпеки України

Міністерство охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України організовує свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1995 року.

Основними завданнями Мінекобезпеки є:

• проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища;

• забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища;

• досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України.

Міністерство здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природнього середовища, ядерної та екологічної безпеки, організовує проведення державної екологічної експертизи.

Мінекобезпеки здійснює також міжнародне співробітництво з питань екології, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій, організовує виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України з цих питань.

Основні напрями діяльності Мінекобезпеки України

На виконання покладених на Мінекобезпеки завдань у 1993 - 1997 роках проведено велику роботу щодо реалізації екологічної політики України. Особлива увага приділялася розвиткові й удосконаленню законодавчо-нормативної бази, формуванню основ еколого-економічної системи природокористування та економічного механізму природоохоронної діяльності.

В основу формування державної екологічної політики було покладено базовий принцип, згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і складовою національної безпеки. Положення, що розвивають цей принцип, було закріплено цілою низкою законів та документів, включно з Конституцією України. Пріорітетність екологічних імперативів передбачається у структурній перебудові народного господарства та докорінній реформі існуючої практики природокористування.

Розроблені у 1993 - 1994 роках Концепція та "основні напрями державної екологічної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" визначили не лише мету та пріорітетні завдання, але й механізми реалізації завдань, напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України в європейському екологічному процесі.

Саме на підставі цього документу, що поєднує стратегічні цілі з конкретними завданнями, вже більше трьох років розробляються програми Уряду в галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. На сьогодні вже функціонує програма "Заповідники", схвалено Урядом Національну програму оздоровлення ріки Дніпро. З метою ліквідації широкомасштабних екологічних проблем в Україні починаючи з 1993 року здійснюється розробка регіональних екологічних програм для найбільш кризових регіонів країни: Донецько-Придніпровського, Азово-Чорноморського, Полісся. Першочергові заходи включені до проектів планів економічного і соціального розвитку областей. На території Полісся заборонено проведення осушувальної меліорації боліт, лісів і земель у витоках річок.

Відповідно до "Основ національної екополітики" здійснюється удосконалення структури управління природоохоронною діяльністю. Розпочавши з реорганізації Комітету з охорони природи (1991 рік), вже наприкінці 1994 року, відповідно до Указу Президента було створено нове міністерство, до компетенції якого віднесено усі питання регулювання та контролю екологічної та ядерної безпеки. Вперше в Україні було сформовано сучасну систему управління, що відповідає досвіду та практиці розвинених країн Заходу.

1991 - 1996 роки були також роками формування основних засад екологічного законодавства незалежної держави. За досить короткий час було ухвалено низку Законів України у сфері регулювання екологічної та ядерної безпеки, використання природних ресурсів, охорони довкілля. Загалом сформовано окрему галузь - екологічне право - на основі якої і здійснюється практична реалізація екологічної реформи.

Це лише декілька напрямків діяльності, де вже є вагомі результати.

Еколого-економічна політика

Одним із перших запроваджених еколого-економічних інструментів став механізм плати за забруднення. Вперше в Україні введено плату за використання земельних, рекреаційних і лісових ресурсів, спеціальне використання прісних водних ресурсів, спеціальне використання надр при добування корисних копалин, спеціальне використання тваринного світу, готуються документи щодо впровадження інших видів ресурсних платежів.

Стимулюча функція платежів полягає в тому, щоб запобігти виснаженню природних ресурсів і припинити безоплатне використання навколишнього середовища як приймальника забруднення. За рахунок цих платежів створено позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища: місцеві і республіканський. Проведено інвентаризацію джерел забруднення і небезпечних інгредієнтів, що дало можливість прогнозувати екологічний стан регіонів і міст, активніше впливати на його поліпшення шляхом фінансування природоохоронних заходів і робіт.

Плата за використання природних ресурсів спрямовується у дохідні частини державного та місцевого бюджетів. Починаючи з 1994 року, у складі Державного бюджету України виділено окремий розділ 130 "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека", що створило можливість концентрації значних коштів для цільового фінансування природоохоронних заходів. До цього розділу увійшли видатки на охорону і раціональне використання водних, мінеральних, земельних ресурсів, створення лісових насаджень, полезахисних лісових смуг, збереження природно-заповідного фонду, утримання місцевих органів екологічної безпеки та органів контролю ядерної безпеки.

Основна мета запроваджуваної системи платного природокористування полягає у формуванні суто економічних відносин у сфері використання природних ресурсів, стимулюванні раціонального і комплексного ії використання та відтворення.

В результаті розробки і впровадження нового економічного механізму природокористування і фінансування загальнодержавних природоохоронних програм та заходів, екологічний розділ державного бюджету став збалансованим.

Реформування та вдосконалення системи управління природокористуванням

У ситемі Мінекобезпеки розроблено Концепцію екологічного нормування, яка визначає політику Мінекобезпеки в цій галузі та є основою для обгрунтування порядку розроблення, затвердження та введення в дію екологічних нормативів. Нові базові принципи, які впроваджує Мінекобезпеки в останні роки, усувають недоліки існуючої системи природокористування і дозволяють впровадити ефективні нормативи якості компонентів довкілля, які можна вимірювати та контролювати, постулати "користувач платить" і "забруднювач платить", екосистемний підхід в басейновому та територіальному плануванні діяльності, пріоритизацію в виборі сфер першочергової діяльності.

Впровадження нових елементів в систему природокористування здійснюється із застосуванням існуючої нормативно-правової бази, її вдосконаленням та доповненням. Розроблено і прийнято 10 законів та кодексів, десятки положень, порядків, інструкцій в сфері використання та охорони тваринного та рослинного світу, водних та лісових ресурсів, атмосферного повітря, земель, надр. Практично всі природні ресурси, що спеціально використовуються, мають ціну. Починаючи з 1996 року замість контролю "на кінці труби" тисячі різних інгредиєнтів нормуванню та контролю підлягатимуть тільки 10 - 20 основних забруднювачів атмосферного повітря, а за рештою вестиметься моніторинг. Спрощується система регулювання скидів та викидів, вводяться технологічні нормативи та екологічне ліцензування. Здійснюється гармонізація національного екологічного законодавства з міжнародним шляхом приєднання до конвенцій, угод та через врахування європейських стандартів та нормативів.

Іншою надзвичайно важливою складовою екологічної політики є збереження біологічного та ландшафтного різноманіття - основи, яка забезпечує можливість будь-якого природокористування.

Першим кроком в цьому напрямку стала розробка та наступне прийняття Верховною Радою Державної програми перспективного розвитку заповідної справи, серія Указів Президента України, десятки нормативних документів, входження України в міжнародний правовий простір в галузі охорони природи, насамперед, її живої компоненти.

Результатом діяльності Мінекобезпеки є збільшення площ заповідних територій чи зарезервованих під заповідання територій на 1 млн.га і зараз це є "золотий" фонд держави, який частково компенсує забруднення, сприяє підтриманню кліматичної рівноваги, зберігає цено- та генофонд, дає шанс на майбутнє.

Успішно завершено розробку Національної програми екологічного оздоровлення басейну р.Дніпро та поліпшення якості питної води. Обгрунтовано науково-методичні положення Національної програми охорони навколишнього середовища української частини басейну р.Дунай.

Зросли обсяги й підвищилася ефективність контрольної роботи, яку здійснює Головна екологічна інспекція Мінекобезпеки України. Разом з міністерствами, відомствами, науковими установами, громадськими організаціями готується щорічна Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні.

Екологічна безпека

Стратегія Мінекобезпеки у побудові державної системи регулювання екологічної безпеки полягає у створенні державної системи, здатної забезпечити перехід від реагування на події, що відбулися, до здійснення ефективних упереджуючих заходів задля недопущення забруднення навколишнього природного середовища.

Важливим напрямком запобігання техногенним аваріям та катастрофам стала також державна екологічна експертиза. Основна мета експертизи - заборонити реалізацію проектів і програм чи діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

За ініціативою міністерства, Верховною Радою України прийнято Закон "Про екологічну експертизу". Він дав змогу спрямувати експертну діяльність у чітко визначене правове русло. Забезпечено розробку та введення в дію цілого комплексу нормативно-інструктивних документів, які всебічно регламентують питання організації і здійснення державної екологічної експертизи.

Важливою складовою екологічної безпеки є створення ефективної системи поводження з відходами. Щорічно в Україні накопичується близько 1,45 - 1,95 млрд.т відходів. Загальний їхній обсяг складає 25 млрд.т, накопичувачі займають 160 тис.га. Обсяг утворення токсичних відходів щорічно становить понад 100 млн.т.

У зв'язку з відсутністю достатньої законодавчої бази, ефективного механізму стимулювання використання відходів, потужностей для екологічно обгрунтованого їх видалення, відповідного фінансування для вирішення цих проблем, Мінекобезпеки розроблено та передано на розгляд Верховної Ради проект Закону України "Про відходи". Також розроблено пакет документів щодо контролю за транскордонним перевезенням небезпечних відходів і їхньою утилізацією та/чи видаленням.

З 1 квітня 1994 року взято під контроль ввезення в Україну і транзит через її територію відходів, що дало можливість попередити ввезення близько 1 млн.т мулу очисних споруд, близько 120 тис.т зношених шин (на знищення), довготривале ввезення побутових відходів (для спалювання).

На базі інспекторських підрозділів державних управлінь Мінекобезпеки в областях України створена служба екологічного контролю на пунктах пропуску через державний кордон. Ця служба знаходиться в стані становлення, розробляється нормативна база її діяльності, вишукуються джерела фінансування.

Ядерна та радіаційна безпека

Становлення системи державного регулювання безпеки використання ядерної енергії відбувається на основі Законів України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та "Про поводження з радіоактивними відходами". До Верховної Ради України направлено проект Закону України "Про радіаційний захист населення".

У 1995 - 1997 роках здійснено перегляд та розробку норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, які встановлюють нормативні критерії і вимоги, що визначають умови безпечного використання ядерних установовк та джерел іонізуючого випромінювання. Ця частина правового механізму постійно розвивається внаслідок еволюції самої концепції безпеки, обумовленої прогресом науки і техніки. Сформовано Концепцію Національної системи норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, для чого широко використано міжнародну практику і досвід.

З 1995 року Мінекобезпеки розпочало роботу з ліцензування організацій, які експлуатують ядерні об'єкти та здійснюють роботи з радіоактивними речовинами. Для цього в Мінекобезпеки підготовлено відповідних фахівців та розроблено нормативні документи щодо вимог до змісту звітів з безпеки. Важливим етапом роботи в цьому напрямку було проведення у 1995 році вперше в історії України ліцензування одного з блоків Запорізької АЕС.

На території України розташовано шість основних пунктів захоронення радіоактивних відходів, що діють на основі побудованих ще 1959 - 62 рр. спецкомбінатів державного об'єднання "Радон". Проведений під час ліцензування аналіз матеріалів щодо безпеки поводження з радіоактивними відходами виявив необхідність докорінної реконструкції, оснащення сучасним технологічним обладнанням та приведенням правил і умов експлуатації до вимог національного законодавства.

У скландих умовах обмеженого фінансування, вперше в історії України у 1995 році розпочались регулярні інспеції підприємств і організацій України Міжнародним агенством з з атомної енергії (МАГАТЕ) в галузі здійснення гарантій нерозповсюдження ядерної зброї. Для вирішення питань, пов'язаних з гарантіями, в Мінекобезпеки утворено спеціалізоване управління регулювання фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок.

Створенням державної системи моніторингу навколишнього природного середовища завершено розробку технічних завдань на складові частини її першої черги, проведено інвентаризацію існуючих мереж спостережень, засобів обробки інформації та даних про речовини, які викидаються в навколишнє природне середовище для дев'яти найбільш техногенно навантажених областей України.

Завершуються роботи із створення Центру екологічного моніторингу та ядерної безпеки: введено в дію систему радіаційного моніторингу та раннього оповіщення, яка охоплює 30 км зони навкруги Запорізької та Рівненської атомних станцій.

Міжнародна діяльність

Міжнародне співробітництво здійснюється відповідно до пріорітетних напрямків, які забезпечують входження України в світовий правовий екологічний простір, втілення сучасної та гармонізованої з міжнародною науково-технічної політики та системи стандартів і нормативів, отримання технічної допомоги вгалузі охорони навколишнього середовища, ядерної та радіаційної безпеки та раціонального використання природних ресурсів, вирішення проблем, пов'язаних з закриттям ЧАЕС, впровадження економічних інструментів природокористування, навчання персоналу, отримання інформації, баз даних та програмних продуктів в галузі охорони природного середовища.

Україна є членом та бере участь у роботі провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблем охорони довкілля та ядерної безпеки. У 1995 році Україну було прийнято до Ради Європи. Започатковано співпрацю у природоохоронній галузі з Європейським Союзом.

На сьогодні Україна є стороною 16 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру та 5 протоколів до них. Готується за участю спеціалістів Міністерства підписання чи ратифікація ще 12 міжнародних конвенцій.

Міністерство здійснює співробітництво в рамках 43 міжнародних угод та договорів. Мінекобезпеки координувало роботу з підготовки та участі представників України в Міністерській конференції "Навколишнє середовище для Європи". Працівники міністерства представляли інтереси нашої держави на Генеральній Конференції МАГАТЕ, конференціяї сторін Конвенції із змін клімату, Конвенції про біорізноманіття та ін.

Зараз виконуються та знаходяться в стадії розробки понад 20 міжнародних довго- та короткотермінових програм та проектів у галузі екологічної безпеки на загальну суму близько 13 млн. доларів США. Цільове фінансування природоохоронних заходів в Україні по роках складало (у тис.дол.США): 1993 р. - 60,5; 1994 р. - 243,0; 1995 р. - 2899,8. Тенденція до зростання об'ємів фінансування у 1996 - 97 роках збереглася. Більша частина проектів має довготривалий характер і присвячена вирішенню проблем раціонального використання та захисту від забруднень водних ресурсів України. Головними донорами виступають США, Канада та держави Західної Європи.

В рамках співробітництва з МАГАТЕ, Комісією з ядерного регулювання США та Європейським Союзом (програма ТАСІС) виконуються понад 25 проектів у галузі ядерної та радіаційної безпеки. Тільки у 1995 році допомога в галузі ядерної та радіаційної безпеки по проектах склала близько 800 тис. доларів США. Ведуться переговори щодо міжнародного фінансування нових екологічних проектів на загальну суму більше 40 млн.доларів США.

Зокрема, було високо оцінено роботу Мінекобезпеки України в рамках спільної українсько-американської міжурядової комісії "Кучма - Гор". Американська сторона охарактеризувала українсько-американське співробітництво в галузі охорони довкілля впродовж останніх років як високоефективне і таке, що приносить реальні позитивні результати.

Проведено переговори з лідерами країн "Великої Сімки" та Комісії Європейських Співтовариств щодо надання фінансової допомоги для закриття ЧАЕС, які закінчились підписанням Меморандуму про взаєморозуміння між Урядами країн "Великої Сімки", Комісією Європейських Співтовариств і Урядом України.

Підсумок

Попри негаразди та економічну скруту, за останні роки в Україні закладено базові основи (інстутиціональні, науково-методологічні, правові, економічні) державної екологічної політики, що притаманні країнам з ринковою економікою. Сьогодні забруднювати довкілля та надмірно споживати природні ресурси стає економічно невигідним. І це є головним результатом проведеної роботи. Безумовно, ефективність всього, що зроблено, зросте у багато разів за умов виходу економіки України з кризи. Причому, новий підйом виробництва вже ніколи не буде загрожувати втратою найціннішого, що є у державі - чистого довкілля.