Охорона та реставрація
памяток містобудування та архітектури

В контексті розгляду проблем будівельної галузі важливим для становлення держави, формування та зміцнення у свідомості народів почуття єдності та самобутності є питання збереження історичного та архітектурного середовища населених пунктів, окремих пам`яток історико-архітектурної спадщини.

З минулого ми отримали безцінні пам`ятки історії та культури. У них матеріалізована історія українського народу, його творчість, боротьба за краще майбутнє. Вони є свідками економічного, суспільно-політичного, науково-технічного й культурного розвою нашого народу, становлять водночас невід`ємну питому частку загальнолюдських цінностей.

Цю спадщину ми зобов`язані берегти, розумно використовувати, примножувати і як естафету передавати дітям та онукам. Це ж бо свідчення вагомості нашого внеску до скарбниці світової цивілізації.

Правовою основою діяльності щодо охорони і реставрації пам`яток містобудування і архітектури є Основи законодавства України про культуру 1992 року, Закон Української РСР "Про охорону та використання пам`яток історії та культури" 1978 р., Закон України "Про основи містобудування", Указ Президента України "Про пріоритетні завдання у сфері містобудування" та інші.

Відповідно до чинного законодавства, в Україні державному обліку й охороні підлягає широкий спектр об`єктів, комплексів та визначних місць історико-архітектурної спадщини: будівлі, монастирі і фортеці, квартали, площі й історичні центри стародавніх міст, сади і парки, історико-меморіальні будинки, городища і вали тощо. Відповідно до "Основ законодавства України про культуру" Держбуд веде Державний реєстр національного культурного надбання (пам`ятки містобудування і архітектури).

Зараз під охорону держави взято 15059 пам`яток містобудування і архітектури, що в 10 разів більше, ніж 1970 року. З них понад 3000 - національного значення. З процесом набуття Україною державності пов`язано включення ЮНЕСКО найвизначніших наших пам`яток до "Списку всесвітньої спадщини". Це ансамблі Софійського монастиря, Києво-Печерської лаври у Києві, історичний центр м.Львова.

46 найвизначніших ансамблів і комплексів історико-архітектурної спадщини рішеннями Уряду оголошено державними історико-архітектурними та історико-культурними заповідниками. Десяти з них Указами Президента України надано статус національних.

Окрім цього, в Україні є 1399 міст і селищ та понад 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Загалом фонд історичних будівель і споруд у цих населених пунктах, за підрахунками українських фахівців, перевищує 70 тисяч об`єктів.

Впродовж ХХ століття справа збереження пам`яток архітектури в Україні часто залежала від політичної кон`юнктури і сваволі окремих посадових осіб. Наслідком цього стали численні безповоротні втрати культурних цінностей.

На превеликий жаль і в даний час майже кожний об`єкт перебуває в незадовільному стані, а кожна десята пам`ятка - в аварійному. Всі вони потребують заходів щодо реставрації, реконструкції та включення в сучасне суспільно-економічне життя.

На незадовільний стан пам`яток архітектури і містобудування, особливо тих, що використовуються бюджетними установами або не знаходяться в господарському використанні, впливає значне скорочення державного фінансування реставраційно-ремонтних робіт. Так, за 1993-1999 роки сума передбачених у Державному бюджеті коштів різко скоротилась і складає у 1995 році 87 відсотків від обсягу 1993 року, у 1996 році - 75 відсотків, у 1997 році - 64 відсотка, у 1998 році - 53 відсотка, у 1999 році - 45 відсотків.

Між тим, Указом Президента України "Про пріоритетні завдання у сфері містобудування" визначено пріоритетними завдання забезпечення реконструкції та реставрації історичних будівель, охорона і збереження пам`яток історико-архітектурної спадщини, природного ландшафту, а втіленням в реальність настанов про пріоритети державної політики у сфері збереження національної історико-архітектурної спадщини є Укази про збереження історичної забудови мм.Львова, Кам`янця-Подільського, низка урядових рішень щодо стародавніх архітектурних ансамблів Новгорода-Сіверського, Глухова, Галича, Києва, Одеси. Визначено, що нагальною потребою є здійснення заходів з підготовки історичних ансамблів Києва, Кам`янця-Подільського, Чернігова, Одеси та деяких інших міст для подання їх до включення у "Список всесвітньої спадщини" ЮНЕСКО. Ця акція має особливий сенс, оскільки до реконструкції історичних середмість, включених до цього Списку, ЮНЕСКО залучає кошти Світового банку. Держбуд спільно з МЗС активно працюють в цьому напрямку.

Але на виконання реставраційних робіт на пам`ятках містобудування і архітектури у 1998 році було передбачено у державному бюджеті 5000 тис.гривень. Фактично надійшло з держбюджету 1217 тис.грн., або 24,3 відсотка від передбаченого на рік. Кошти були направлені на фінансування заходів, визначених постановами Уряду - 967 тис.грн. (пам`ятки мм.Галича, Новгорода-Сіверського, Національного заповідника "Софія Київська") та 250 тис.грн. на погашення заборгованості за реставраційно-ремонтні роботи, виконані в попередні роки (на даний час заборгованість за 1997-1998 р.р. складає 2,4 млн.грн.).

Держбюджетом на 1999 рік Держбуду передбачено на реставрацію пам`яток архітектури 1890 тис.грн., що складає менше 4 відсотків від суми коштів щорічно необхідних для забезпечення ліквідації незадовільного стану пам`яток та виконання робіт, визначених заходами щодо реалізації зазначених Указів Президента України, постанов та доручень Кабінету Міністрів України.

За перше півріччя 1999 року з держбюджету надійшло тільки 300 тис.грн., які направлені на реставрацію пам`яток м.Глухова, згідно з постановою КМУ від 11.12.98 № 1958.

В останні роки крім міст Києва, Львова, Одеської, Хмельницької, Сумської областей не передбачаються кошти на реставрацію пам`яток архітектури в місцевих бюджетах.

Тому, більшість об`єктів, на яких вкрай необхідне проведення робіт, не реставруються, що призводить до їх подальшого пошкодження, руйнування та в подальшому вкладання ще більших коштів на їх реставрацію. Наприклад, для реалізації заходів щодо реставрації, завершення упорядкування об`єктів Національного заповідника "Софія Київська", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.96 № 500 "Про Національний заповідник "Софія Київська" було необхідно здійснити в період до 2000 року роботи обсягом на суму близько 7 млн.гривень Але через обмеженість бюджетних асигнувань, що виділялися на реставрацію пам`яток архітектури у 1996-1999 рр. (заповіднику перераховано всього 1074 тис.грн.) на більшості об`єктів роботи не проводились. В зв`язку з чим технічний стан цих пам`яток, за висновками актів технічного обстеження, проведеного в червні 1999 р., різко погіршився, і на ліквідацію незадовільного стану зазначених пам`яток потрібно вже більш ніж 17 млн. гривень.

Проведення самих невідкладних протиаварійних та консерваційних робіт на сьогодні потребують більш ніж 100 пам`яток архітектури національного значення.

Для реалізації державних пам`яткоохоронних заходів в Україні створено розгалужену систему науково-дослідних, проектних і виробничих організацій. Це інститути "Укрпроектреставрація" (Київ), "Укрзахідпроектреставрація" (Львів), їхні підрозділи в областях Україи, Державний науково-технологічний центр "Конрест", кілька науково-дослідних центрів, 36 спеціалізованих підрядних реставраційних організацій. У реставрації історико-архітектурної спадщини, яка практично являє окрему галузь зайнято близько 3,5 тисячі чоловік (у виробничих підрозділах), більшість з яких - майстри унікальних спеціадьностей.

Два названі державні науково-проектні інститути, державний науково-технологічний центр та 13 акціонерних товариств з власними виробничими базами об`єднані в потужну спеціальну науково-реставраційну проектно-будівельно-виробничу корпорацію "Укрреставрація" з кількістю працюючих більше 2,5 тис. чоловік, з яких безпосередньо на виробничій підрядній діяльності зайнято 2269 чол. і науково-проектній 286 чоловік.

На даний час тут закінчено малу і велику приватизацію і акціонування підприємств і управлінь.

Головне, що в Корпорації збережено єдиний науково-технологічний реставраційний комплекс і в порівнянні з 1995 роком нема зменшення кадрів.

За роки, більш ніж 50-річної діяльності фахівцями корпорації відреставровано і повернуто до життя більше 1,5 тис. пам`яток, серед яких всесвітньовідомі Софія Київська і ансамбль Києво-Печерської лаври, Кирилівська церква, Маріїнський палац та Національний театр опери та балету у Києві, оперні театри в Одесі і Львові, пам`ятки Кам`янця-Подільського та Судакської фортеці, Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському, дерев`яні церкви на Львівщині та Закарпатті і багато інших.

Здатність корпорації виконувати в нинішніх умовах найвідповідальніші замовлення підтверджена здійсненими реставраційними роботами на Національній філармонії України, палаці "Україна", спорудах історичного центру Львова і Кам`янця-Подільського.

Особливо це підтверджується виконанням складних науково-проектних, інженерно-технічних і технологічних робіт по реставраційному відтворенню варварськи зруйнованих в попередні роки ХХ століття святинь українського народу: Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору Києво-Печерської лаври у м.Києві та собору Святого Володимира у Севастополі.

Повернення цих об`єктів до життя є дуже важливим для національно-державного відродження України, а виконання робіт на високому рівні свідчить про відмінний професіоналізм фахівців-реставраторів, громадянське розуміння цієї важливої справи.

При цьому особливо слід відзначити організаторські здібності, глибоке знання справи президента корпорації Миколи Орленка.

Загалом обсяг науково-реставраційних робіт, виконаних корпорацією у 1998 році складає 39,8 млн.грн., що становить 153% від попереднього року , в т.ч. по підрядній діяльності - 37 млн.грн., науково-проектній - 2,7 млн.гривень.

За перше півріччя поточного року виконано робіт обсягом 24 млн. грн. (142% від 1998 р.), в т.ч. по підрядній діяльності - 22,7 млн.грн., науково-проектній - 1,3 млн.гривень

Загалом реставраційні організації України здатні забезпечити виконання реставраційно-ремонтних робіт на пам`ятках архітектури річним обсягом 50-60 млн.гривень. Це і необхідно для здійснення заходів по збереженню і використанню пам`яток як цього вимагає законодавство.

Відсутність коштів в необхідних обсягах призводить до необхідності виконувати роботи на різних другорядних об`єктах, що знижує рівень кваліфікації робітників у реставраційних організаціях і може призвести до відтоку висококваліфікованих фахівців-реставраторів. А таких спеціалістів необхідно готувати протягом 10-15 років.

Так, якщо в 1985-1992 роках щорічно корпорацією "Укрреставрація" реставраційно-ремонтні роботи проводились на 200-250 пам`ятках архітектури і вводилось "під ключ" до 50-60 пам`яток архітектури, то в 1998 р. введено лише 11. При цьому доля виконаних робіт за рахунок коштів держбюджету складає 10% проти 80% в 1991 році.

Зниження фінансування, система оподаткування без врахування специфіки пам`яткоохоронної справи і реставрації зокрема, відсутність механізму заохочення тих, хто фінансово підтримує або здійснює роботи на пам`ятках, може призвести не тільки до занепаду реставраційних організацій, а й до безповоротньої втрати безцінних свідків нашої історії, унікальних об`єктів історико-архітектурної спадщини.

Тому, тепер у своїй державі нам невідкладно необхідно переглянути й неупереджено оцінити стан справи із збережнням пам`яток зодчества вцілому і реставраційної її галузі зокрема. Безперечно, роль цієї галузі повинна зростати у зв`язку з новим будівництвом і реконструкцією історичних міст: при цьому пам`ятки архітектури слід не просто зберігати й реставрувати, а й перетворювати на органічну складову сучасного життевого середовища.

Щоб в подальшому не допустити загибелі безцінних пам`ток та занепаду реставраційної галузі на урядовому рівні та місцевим органам виконавчої влади слід переглянути підходи до цієї справи при формуванні Державного та місцевих бюджетів на 2000 і наступні роки. Конче потрібно розробити науково-обгрунтовану Національну програму збереження та використання пам`яток містобудування і архітектури України, якою встановити комплекс необхідних заходів і визначити засади залучення інвестицій для ефективного збереження і використнання пам`яток. Програма повинна забезпечити ефективність капіталовкладень та певну їх віддачу.

Кардинальне ж вирішення питань охорони і реставрації пам`яток містобудування і архітектури вбачається у законодавчому врегулюванні правових, майнових та фінансових відносин у цій сфері, що передбачено проектом Закону "Про охорону культурної спадщини". Проект Закону підготовлений до другого читання, але на жаль його розгляд у Верховній Раді постійно відкладається.

Між тим, уже зараз необхідно вирішити одну із найсерйозніших проблем пам`яткоохоронної сфери, таку як правове забезпечення недержавних інвестицій до справи утримання, охорони, реставрації та використання пам`яток історії та культури. Шляхом прийняття різних, але взаємоузгоджених нормативних актів необхідно забезпечити:

- можливість легальної, цивілізованої приватизації пам`яток архітектури та історико-меморіальних будівель;
- юридичні й фінансові гарантії інвестицій в ті пам`ятки, які не підлягають приватизації, а тому передаються в довгострокову оренду чи користування;
- звільнення від оподаткування і надання субсидій неприбутковим організаціям, що працюють в сфері охорони, реставрації та використання історико-культурної спадщини.

Вищеперелічені умови повинні бути створені найближчими роками, інакше природний процес старіння об`єктів історико-культурної спадщини може призвести до масового незворотного руйнування великих масивів пам`яток вже на початку третього тисячоліття.

Слід зауважити, що там, де з розумінням ставляться до цієї важливої справи, вишукують кошти і не чекають тільки на державний бюджет є вагомі результати. Свідченням цього є діяльність Київської міськдержадміністрації і персонально її голови Олександра Омельченка по забезпеченню виконання Указу Президента України "Про заходи щодо відтворення видатних пам`яток історії та культури".

Чи не єдиним в Україні прикладом малого історичного міста де, завдяки послідовним і продуманим діям міського керівництва протягом 1991-1997 років розроблено і реалізовано проект формування сучасного архітектурного середовища на основі реабілітації історико-містобудівної спадщини є місто Глухів Сумської області.

Проведену роботу з реставрації пам`яток архітектури, благоустрою м.Глухова удостоєно Державної премії України в галузі архітектури.

Аналогічна робота проведена в м.Охтирці Сумської області, де, завдяки залученню коштів ВО "Охтирканафтогаз" вдалося завершити триваючу з повоєнних часів реставрацію ансамблю Покровського собору, влаштовано благоустрій центру міста, збудовано соціально-культурний комплекс.

У м.Суми коштом Української банківської академії ведеться реставрація, реконструкція і відтворення кварталів найвизначнішої історичної забудови заповідного центру міста.

Нажаль таких прикладів небагато, а в практику увійшло "вирвати" кошти з держбюджету і надолужити багаторічну бездіяльність під приводом різних ювілейних дат, часто надуманих. А що можна сказати, коли такі області, як Закарпатська і Житомирська, маючи велику архітектурно-містобудівну спадщину XIV -поч.ХХ століть, яка представлена середньовічними замками, мурованими костелами і православними храмами, унікальними типами дерев`яних церков практично роботу по її збереженню не проводять.

Збереження історико-архітектурної спадщини справа державна, тому і Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві органи влади повинні всіляко вирішувати цю справу як організаційними, так і економічними заходами, забезпечити механізм заохочування тих, хто фінансово підтримує або здійснює безпосередньо роботи на таких об`єктах.

Згідно з Основами законодавства України про культуру держава в особі ії органів влади і управління забезпечує охорону пам`яток історії та культури України, захист історичного середовища.

Відповідно до Законів України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" та "Про основи містобудування", Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, Держбуд України здійснює державне управління в галузі охорони пам'яток містобудування і архітектури. Чинним законодавством визначено, що усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на території України, охороняються Державою.

Україна, як член Конвенції "Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" зобов`язана забезпечувати охорону, збереження в належному стані культурної спадщини, що розташована на своїй території.

Облік пам`яток.

На сьогодні під державну охорону взято 15059 пам'яток архітектури і містобудування, з яких Софійський собор з ансамблем споруд та Києво-Печерська лавра, а також історичний центр м.Львова включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а понад 3 тисячі об`єктів належать до категорії пам`яток загальнодержавного значення. Решта - пам`ятки місцевого значення. Архітектурна спадщина поки що облікована по областях дуже нерівномірно:

Кiлькiсть пам'яток архiтектури i
мiстобудування, взятих пiд державну охорону.

Всього по Україні, в т.ч. по областях	1980 р.	1997 р.
Вінницька		511
Волинська		468
Дніпропетровська		318
Донецька		76
Житомирська		49
Закарпатська		148
Запорізька		25
Івано-Франківська		1359
м.Київ		546
Київська		211
Кіровоградська		392
Республіка Крим		992
Луганська		341
Львівська		3659
Миколаївська		22
Одеська		1437
Полтавська		199
Рівненська		338
м.Севасьополь		95
Сумська		473
Тернопільська		1178
Харківська		653
Херсонська		143
Хмельницька		228
Черкаська		312
Чернівецька		738
Чернігівська		217
Всього	3835	15059

В стадії підготовки знаходиться Державний реєстр національного культурного надбання (пам`ятки містобудування і архітектури), що розробляється відповідно до Основ законодавства України про культуру.

375 міст і селищ міського типу мають статус історичних, тобто містять цінну комплексну історико-культурну спадщину. Їх список затверджено Держбудом 1992 р.

46 найвизначніших ансамблів і комплексів історико-архітектурної спадщини оголошено державними історико-архітектурними та історико-культурними заповідниками. Восьми із них Указами Президента України надано статус національних.

Окрім цього, в Україні є 1399 міст і селищ та понад 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Загалом фонд історичних будівель і споруд у цих населених пунктах, за підрахунками наших фахівців, перевищує 70 тисяч об`єктів.

Законодавча база.

Загалом, пам'яткоохороннi питання нинi регулюються такими нормативними актами:
- Конституцiя України (статтi 54,66);
- Закон України "Про основи мiстобудування" (1992 р);
- Закон України "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, їх об'єднань, установ та органiзацiй за правопорушення у сферi мiстобудування" (1994 р);
- Кримiнальний кодекс України (статтi 89-91);
- Закон України "Про основи державної полiтики в сферi науки" (1991 р) (преамбула, стаття 3);
- Закон України "Про iнформацiю" (1992 р) (стаття 13);
- Декларацiя про державний суверенiтет України (1990 р.);
- Основи законодавства України про культуру (1992 р.).

Згiдно з Постановою Верховної Ради України вiд 12 вересня 1991 року "Про дiю актiв СРСР...", згiдно з якою "акти СРСР дiють на територiї України, оскiльки вони не суперечать Конституцiї України", застосовиються наступнi акти:
- Закон СРСР "Про охорону та використання пам'яток iсторiї та культури" (1976 р.);
- Закон УРСР "Про охорону i використання пам'яток iсторiї та культури" (1978 р.);
- Положення "Про охорону та використання пам'яток iсторiї та культури" (1982 р.);
- Постанова Ради Мiнiстрiв СРСР "Про подальший розвиток раянської архiтектури та мiстобудування" ( 1987 р.);
- Закон УРСР "Про освiту" (стаття 5)(1991 р.);
- Закон УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).

Питань охорони iсторико-культурної спадщини тою чи iншою мiрою торкаються iншi нормативнi акти України, як-то:
- Закон України "Про власнiсть" (1991 р., зi змiнами i доповненнями 1992 р.);
- Постанова Верховної Ради України "Про право власностi на окремi види майна" (1992 р.);
- Закон України "Про приватизацiю невеликих державних пiдприємств (малу приватизацiю)"" (1992 р.);
- Закон України "Про внесення змiн до Закону "Про приватизацiю майна державних пiдприємств" (1997 р.);
- Закон України "Про внесення змiн i доповнень до Закону України "Про приватизацiю державного житлового фонду" (1994 р.);
- Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження положення про Державний реєстр нацiонального культурного надбання" (1992 р.);
- Указ Президента України "Про нацiональнi заклади культури" (1994 р.);
- Указ Президента України "Про положення про нацiональний заклад (установу) України" (1995 р.);
- Указ Президента України "Про прiоритетнi завдання у сферi мiстобудування" (1997 р.);
- Указ Президента України "Про заходи щодо вiдтворення видатних пам'яток iсторiї та культури" (1995 р.);
- Закон України "Про музеї та музейну справу" (1995 р.).

Така обширна i розгалужена нормативна база не створює, однак, чiткого правового поля пам'яткоохоронної галузi. Бiльше того, у зв'язку з процесами роздержавлення i приватизацiї держава поступово втрачає всi важелi керiвництва пам'яткоохоронною сферою, не створивши натомiсть альтернативних механiзмiв недержавної пiдтримки цiї сфери.

1997 року Кабiнет Мiнiстрiв України внiс на розгляд Верховної Ради України розроблений Держбудом спільно з Мінкультури проект Закону "Про охорону культурної спадщини", яким передбачено комплекс заходів стосовно утримання, використання та реабілітації пам`яток, обов`язки фізичних та юридичних осіб, визначається структура органів охорони пам`яток, їх компетенція та інше.

Закон розглянуто в першому читаннi в груднi 1997 р. Зараз його пiдготовлено до другого читання й iснує невiдкладна потреба в його розглядi i прийняттi.

Нормативна-методична база.

Для повноцінного функціонування галузі необхідно оновити, а подекуди й створити заново нормативно-методичну базу охорони та реставрації пам`яток.

У першочерговому порядку необхідно розробити і прийняти:
- Положення про встановлення меж i режимiв використання iсторичних ареалiв населених мiсць та зон охорони пам'яток.
- Порядок ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- Порядок оформлення охоронних договорiв та охоронних зобов'язань на нерухомi пам'ятки;
- Положення про Список iсторичних населених мiсць України;
- Положення про порядок оголошення i функцiонування заповiдникiв;
- Порядок та розмiри вiдрахувань за користування пам'ятками, за комерцiйну та iншу прибуткову дiяльнiсть в межах територiї пам'яток, вiдрахувань з прибуткiв туристичних органiзацiй;
- Порядок застосування штрафних санкцiй.
- Порядок тимчасового вивезення за межi України пам'яток iсторико-культурної спадщини;
- Порядок видання дозволiв на проведення археологiчних розкопок, розвiдок та iнших земляних робiт;
- Порядок визначення меж та використання зон охорони пам'яток.

Зрозумiло, що всi цi пiдзаконнi акти будуть прийматися лише пiсля введення в дiю нового Закону про охорону iсторико-культурної спадщини. Проте життя не стоїть на мiсцi i вирiшення нових практичних питань вимагає нагального прийняття нових пiдзаконних актiв, якi б формували сучасну нацiональну нормативну базу пам'яткоохоронної сфери.

Ще 1991 року Держбуд затвердив i 1992 року видав "Iнструкцiю до складання iсторико-архiтектурних опорних планiв iсторичних населених мiсць України". У цьому вiдомчому нормативному актi вперше в Українi унормовано роботу з iсторичним мiстом (поселенням) як цiлiсним середовищем. Тут же (додаток і 3) затверджено офiцiйний "Список мiст i селищ України з цiнною комплексною iсторико-культурною спадщиною" на 375 позицiй.

1998 року за погодженням з Мiнкультури та Фондом державного майна України Держбуд затвердив "Тимчасовий порядок погодження приватизацiї (вiдчуження) об'єктiв, що є пам'ятками мiстобудування i архiтектури мiсцевого значення". Рiк практичної роботи за цим нормативним документом показав, що вiн вимагає доопрацювання, особливо з урахуванням масової "клаптикової" приватизацiї iсторичних будiвель у великих мiстах.

Вiдтворення втрачених архiтектурних пам'яток спонукало Кабiнет Мiнiстрiв України доручити Держбуду розробити i затвердити вiдповiдний нормативний документ. "Порядок розробки, погодження та затвердження проектної документацiї на вiдтворення втрачених пам'яток iсторико-архiтектурної спадщини" ухвалено 22 квітня 1998 р..

В стадiї розробки перебувають ще кiлька вiдомчих нормативних актiв:
- Положення про порядок державного облiку пам'яток мiстобудування та архiтектури;
- Положення про органiзацiю зон охорони пам'яток;
- Положення про атестацiю спецiалiстiв-реставраторiв;
- Реставрацiйнi норми i правила;
- Державнi будiвельнi норми:
-Реставрацiя, регенерацiя i пристосування пам'яток мiстобудування та архiтектури;
- Склад, порядок розроблення, погодження i затвердження науково-проектної документацiї на ремонтно-реставрацiйнi роботи по пам'ятках мiстобудування та архiтектури.

Отже зараз розробляються i затверджуються тi нормативнi акти, потреба в яких є першочерговою. Водночас Держбудом розроблено i затверджено Концепцiю створення нормативної бази пам'яткоохоронної галузi, згiдно з якою необхiдно розробити понад 100 нормативних актiв, з яких 30 - першочергово. Паралельно ведеться робота iз створення "Мiсцевих правил охорони пам'яток iсторико-культурної спадщини", якi на базi загальнодержавних нормативних актiв враховували б регiональну специфiку.