4

1. Побудова системи оподаткування, погляд  з точки зору держави
Правовою основою податкової системи служать Закони України "ПРО систему оподатковування" і "ПРО внесення змін і доповнень у  Закон України "ПРО державну податкову службу в Україні", прийняті Верховною Радою України, відповідно, 2 лютого 1994 р. і 24 грудня 1993 р. У новому Законі України "ПРО систему оподатковування" передбачено, що при   визначенні податків, зборів і обов'язкових платежів, а також встановленні обов'язків і відповідальності платильників ця система будується на наступних принципах.

По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає  рівнонапруженість для підприємств усіх форм власності у формуванні загальнодержавного й місцевого бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарські суб'єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означав би руйнування єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових  і трудових ресурсів.

По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів (прибутків), і в тому числі - про надання визначених пільг.

По-третє, сполучення інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян і забезпечення надходження засобів у бюджети відповідних рівнів і державні цільові фонди. /Л-11/.

Обов'язки і відповідальність у системі оподатковування обумовлені також дією двох взаємозалежних  принципів  системи - стабільності  і  гнучкості. Принцип стабільності системи означає, що вона повинна носити стійкий характер при визначенні нормативних  ставок податків і порядку числення податкових платежів у бюджет, фінансових санкцій і ін. Дотримання цього принципу є однією з головних умов створення в країні в цілому, й у кожнім регіоні окремо обстановки загальної  економічної  стабільності,  підвищення  ефективності виробничої і фінансової діяльності  і т.д. У Законі України "Про систему оподатковування" також  передбачається, що  ставки  податків  і  розмір інших обов'язкових платежів не повинні змінюватися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачено 3аконодавством України. В умовах ринку така стабільність потрібна на більш тривалий час.

З метою стабілізації податкових відносин установлено, що закон, який передбачає зміну розмірів податків і інших обов'язкових платежів, зворотної сили не має (за винятком випадків, коли він поліпшує положення особи, знімає з його відповідальність). Ніхто не може нести відповідальність за дії, що під час їхнього здійснення не визнавалися правопорушенням.

                                                                                                             5

Під гнучкістю податкового законодавства розуміється здатність податкової системи швидко перебудовуватися для ефективного  рішення  різноманітних питань, що виникають у податковій політиці держави, без порушення стабільності системи оподатковування. Виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, у новому податковому законодавстві держава відмовилася від невиправданих себе, украй твердих ставок податків на підприємства, встановило фінансову відповідальність банків і інших кредитних установ за порушення законів про податки, усунуло зрівнялівку  в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб підприємств і громадянам, більш чітко регламентувала права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій з врахуванням діючого законодавства України. /Л-5/

Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, що встановлює повне або часткове звільнення юридичних або фізичних осіб від обов'язків по сплаті податків і інших обов'язкових платежів, що, у свою чергу, створює попередні умови для розвитку найбільш необхідних пріоритетних для суспільства напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Гнучкість податкової системи в умовах ринкових відносин виступає необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва й ін.

 Закон України “Про систему оподаткування” (нова редакція 18.02.1994 року) визначає систему оподаткування як сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому, законом України, порядку.

Платники податків зобов’язанні:

·               вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлення законами;

·               подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язанні з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);

·               сплачувати належні сума податків і зборів у встановленні законами терміни;

·               допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язанні з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів.

·               керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов’язанні давати пояснення з питань щодо оподаткування у випадках,     передбачених     законами,     виконувати     вимоги    державних

                                                                                                                       6

податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки. / Л-1/

Указ Президента України “Про місцеві податки і збори” від 25.05.1999 р. № 565/99  постановив встановлення з 1 січня 2000 року 13 пунктів місцевих і зборів.

В порівнянні з переліком податків і зборів, наведеному в Законі України “Про систему оподаткування” Указ Президента вносить такі зміни: відміняються збори за участь в бігах на іподромі, за виграш на бігах, з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір з власників собак. Вводяться: збір за здійснення зарубіжного туризму, збори за надання земельних ділянок. /Л-3/

Конкретні умови справляння податків і зборів викладено в Законах України “Про податок на додану вартість” (03.04.97 р.), “Про оподаткування прибутку підприємства” (оновлена редакція 22.05.97 р.), “Про акцизний збір” (18.11.92 р.), сільськогосподарський “Про державне мито” (18.12.91 р.). /Л-2/

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” (26.01.93 р.) до системи державної податкової служби відносить: державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, державні податкові адміністрації в районах, містах, районах міст. У складі органів державної податкової служби знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими порушеннями (податкова міліція). /Л-2/
2. Методи та заходи стосовно порушників
Серед заходів відповідальності в податковому законодавстві особливе місце займають санкції, як ефективний інструмент державного, економічного й адміністративного впливу на платників податків і посадових осіб, що не дотримуються діючого законодавства.

Санкції передбачають стягнення з порушника визначеної грошової суми в бюджет і покликані підсилити економічну відповідальність за ефективність господарської діяльності, а також за виконання законів про оподатковування. Найбільш істотні зміни і доповнення до законодавства, що регламентують порядок визначення розміру і застосування штрафних санкцій до підприємств, посадовим особам і громадянам, внесені в Закон України "ПРО державну податкову службу в Україні". Розмір фінансових санкцій, застосовуваних до підприємств, значно зменшений. До прийняття нового закону фінансові санкції застосовувалися до підприємства у виді штрафу в дворазовому (200 %), а при повторному порушенні протягом року - у десятикратному (1000 %) розмірі від суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу); за відсутність обліку прибутку (доходу), чи ведення цього обліку з порушенням установленого порядку, а також за непредставлення податкової декларації, звітів, розрахунків і інших

                                                                                                              7

документів для обчислення і сплати податків і інших обов'язкових  платежів у бюджет стягувався додатковий штраф у розмірі 50 %  необхідної суми або податку, інших обов'язкових платежів. У новому законі розмір основного штрафу в названих випадках скоротився до 500 % (у 2 рази), у додаткового - до 10 % (у 5 разів). Крім того, додатковий штраф не застосовується до підприємств за порушення бухгалтерського обліку, зв'язаного з оподатковуванням, а майнова відповідальність у подібних випадках покладається на посадових осіб підприємств, винних у цих порушеннях. У результаті підсилюється персональна відповідальність працівників за фінансову діяльність підприємства. /Л-2/

Принципові зміни в законодавстві порозуміваються наступними основними причинами. По-перше, раніше прийняті закони про податки виходили з неправильної посилки про те, що, чим вище розмір  штрафу, тим більше коштів надходить у бюджет, і в зв'язку з цим головним ланцюгом фінансових санкцій було зосередження на фіскальній функції  оподатковування - поповненні  дохідної частини державного і місцевого бюджетів. Однак практика довела помилковість такої  політики. Застосування таких твердих санкцій не поліпшує положення справ зі стягненням податків. Життя показало:  чим більше податки і жорсткіше санкції, тим менше грошей надходить у бюджет. Тому важливо, щоб фіскальна  й  економічна функції оподатковування діяли збалансовано,  як єдиний механізм, керований усіма принципами даної системи. /Л-4/

Приведемо дані про фінансові санкції, застосовуваних до підприємств по чинних законодавствах України і Росії. У РФ при прихованні (заниженні) доходу (прибутку) стягуються вся сума недоплат і штраф у розмірі цієї суми, при повторному порушенні - штраф у дворазовому розмірі зазначеної суми (її п'ятикратний розмір стягується тільки при навмисному прихованні доходів, установленому судом). За відсутність обліку об'єктів оподатковування і за ведення такого обліку з порушенням установленого порядку, яке тягне за собою приховання, заниження доходу за перевірений період, стягується додатковий штраф у розмірі 10 % грошової суми податку. Як бачимо, по новому Закону України, розмір фінансових санкцій, застосовуваних до підприємств, наближається до розмірів, установленим законодавством Російської Федерації, чим намічається інтеграція податкових систем обох країн. /Л-8/
3. Проблеми в системі оподаткування
Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї

                                                                                                                     8

крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи./Л-10/

Введення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить, зрештою, до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерійськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об’єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці. /Л-3/

Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави. /Л-6/

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші – зовсім змінити модель податків.

Реформування податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки й інвестує  кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове  законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва  норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.

                                                                                                            9

Взагалі, реформування податкової системи в Україні має виправити основні викривлення існуючої системи:

1. Має бути здійснено скасування невиправданих пільг в сфері оподаткування.

2. Податкове законодавство та існуючі методики обчислення та нарахування податків мають бути значно спрощені, ніж вони були та є.

 Слід відмітити, що реформування податкової системи повинно відбуватися не лише на загальнодержавному рівні, але й на регіональному рівні, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, яка має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами доходів регіонів. В Україні до довгострокових цілей регіональної економічної політики слід віднести:

- реформування системи господарювання;

- впровадження усіх форм власності та роздержавлення виробництва;

наближення до економічної самостійності регіонів у контексті стратегії розвитку країни та зближення рівнів їх економічного розвитку;

- забезпечення економічного зростання в регіонах;

- раціональне використання інтегрального потенціалу території;

- формування вільних економічних зон, технопарків тощо.

Регіональна податкова політика має спрямовуватися на вдосконалення та розв`язання цих складних завдань.
4. Пропозиції по вдосконаленню оподаткування
Для створення оптимальних податків потрібно зробити як найменше перешкод для товаровиробника, якомога найбільш сприятливий клімат для їхньої роботи, а тому найбільш важливими  є наступні вимоги:

·               податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни, а не навпаки, затримувати та затягувати процеси щодо роботи виробника;

·               податкова система повинна бути справедливої, не допускати довільного тлумачення, як іноді буває, бути зрозумілої платникам податків,  щоб останні не відчували ніяких незручностей;

·               податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних  рішень - такий вплив повинен бути мінімальним і не повинен заважати процесу праці;

·               скорочення витрат податками на зміст адміністрації і дотримання податкового законодавства;

·               використання податкової політики, для досягнення соціально-економічної мети, необхідно звести до мінімуму;

·               ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах, на це повинна орієнтуватись країна;
    10

·               система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути пов'язаної з загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати, це важливо як для товаровиробника, так й для держави, обидві сторони зацікавлені у цьому;

·               податки повинні надавати більше волі підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу, а не сковувати та в'язати “руки” підприємцю.

·               Податкова система може переслідувати різні цілі, що не обов'язково можуть узгоджуватися  між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподатковування вимагає ускладнення адміністративної системи  і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості.

Існує два підходи до реалізації принципу рівності і справедливості. Перший  - ґрунтується на принципі вигоди для платників податків. Справедливою податковою системою вважається та, при якій податки, що сплачуються платниками, відповідають користі, одержуваної від послуг держави, або, прямо говорячи, справедливість податкової системи залежить від структури державних витрат. /Л-7/

Другий підхід заснований на принципі здатності платити, відповідно до якого податкова проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних витрат, тобто при даній потребі в податкових надходженнях кожен платник податків повинний внести свою частку в залежності від здатності платити. Обидва підходи мають як свої переваги, так і недоліки. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.

При побудові та вдосконаленні податкової системи варто також взяти до уваги наступні спостереження за процесами системи оподаткування, та прийняти такі рішення, які б не викликали суперечок/Л-5/:

·               універсальний податок на споживання не впливає на вибір товарів, а акцизи впливають (для держави - це плюс, для споживача – мінус, отже потрібно вибрати раціональний шлях);

·               прибутковий податок впливає на вибір між нинішнім і майбутнім споживанням, а універсальний не робить такого впливу на споживання, теж своєрідні вигоди;

·               частковий податок на доходи капіталів порушує інвестиційний процес, а нашій країні потрібні інвестиції на даній стадії розвитку, тому потрібно або зменшити цей податок, або застосувати пільги до потенційних інвесторів;

·               при рості податкових ставок ефективність податкової системи спочатку підвищується і досягає свого максимуму, а потім починає знижуватися, отже треба знайти вихід для постійного ефективного процесу оподаткування;
    11

·               витрати прогресивного прибуткового оподатковування значно  вище пропорційного, до уваги держави.

Загальні принципи побудови податкових систем знаходять конкретне вираження в загальних елементах податків, що вміщають суб'єкт, об'єкт, джерело, одиницю оподатковування, пільги і податкову ставку.

Суб'єкти податку  виступають у виді податкового носія, або кінцевого платника податків, що формально не несе юридичної відповідальності, але фактично є платником через законодавчо встановлену систему перекладання податку.

  Об'єктом, предметом оподатковування виступають різні види доходів, товарів і послуг, а також різні форми накопиченого багатства, майна. Окремі форми цього доходу (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток) мають самостійне значення і тому предмет оподатковування і джерело податку не завжди збігаються. Принцип рівності і справедливості розподілу податкового тягаря, що складає базу теорії конкретної побудови податків, лежить в основі  побудови податкових  ставок величини податку на одиницю оподатковування.

Отже, основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:

1.   Зниження загального рівня податкового тягаря.

2. Забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних пільг.

3.   Реалізації соціальної спрямованості податкової системи.

4.   Удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків.

5. Удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Податковому кодексі.

Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі-розширенню їх виробництва вона має поєднуватися з такими заходами:

1.  Комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те, що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйозної інвестиційної політики в умовах спрацьованості більшості основних фондів підприємств.  

2.  Активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності, що дасть можливість власникам і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвестування і зацікавить їх в інвестуванні коштів. 

                                                                                                           12

3.  Демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розширенням виробництва.

4.  Стабілізацією інфляційних процесів, що посилять привабливість інвестицій.  

5.  Політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростанню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економіку.            

У залежності від принципу і характеру предмета оподатковування податкові ставки  можуть  бути твердими (абсолютна сума на одиницю оподатковування) або процентними. Процентні ставки, у свою чергу, можуть бути пропорційними і прогресивними. Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, росту обсягів нагромадження, створенню умов, що полегшують підприємствам відновлення основного капіталу.
                                                                                               13

ВИСНОВКИ
У роботі був запропонований короткий аналіз системи   оподатковування України. Приділено особливу увагу таким найважливішим її складовим  як  податковим законам, їх функціям, проблемам, та  пропозиціям по вдосконаленню. Без сумніву, що, не дивлячись на  пророблену законодавчу роботу,   Президенту і КМУ потрібно буде ще багато чого змінити в цій, здавалося б, що стабільно приносить доход, системі. У нинішній обстановці, коли надзвичайно загострилися відносини між суб'єктами власності і державою, коли бюджет намагаються лише залатати до пори до часу, головне - це не перегнути палку, як це сталося зовсім недавно в зв'язку з виходом указу про створення фонду енергоносіїв. Вважаю, що зараз нашій державі необхідно обпертися на підприємців не в буквальному значенні (душу податків), а зробити їм дійсну підтримку, щоб дійсно хоч небагато наблизитися до цивілізованих економічних відносин усередині країни. 

З огляду на недоліки української податкової системи, Уряд і Парламент повинні сконцентрувати свої зусилля на швидкому реформуванні та раціоналізації податкової системи. Крім того, варто використовувати момент економічного підйому, оскільки економічне зростання може полегшити податковий тягар без зменшення бюджетних надходжень. Варто створити нейтральну, стабільну і постійну податкову систему, із широкою базою оподаткування, що буде сприяти стабільному економічному зростанню і розвитку економічної та інвестиційної діяльності як внутрішньої, так і зовнішньої. Я вважаю, що податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи. Крім того, органи влади перед тим, як почнуть знижувати податкові ставки, повинні вживати заходів для розширення податкової бази. Прогрес у податковій реформі є однією з умов, визначених  МВФ для одержання траншів за програмою розширеного фінансування.

Я вважаю, що визначну роль у податковій системі України мають відігравати податки на майно, на землю і на використання природних ресурсів. Вони не залежать від обсягу виробництва, продажу і є стабільними, а значить, створюють гарантію поповнення бюджету і будуть стимулювати ефективне використання природних ресурсів і закріплених основних та оборотних фондів.

Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збільшується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема

                                                                                                              14

побудови ефективної податкової системи залишилася однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України.

Податки - найбільш адекватний волі господарської діяльності метод взаємин держави як з підприємствами, так і з населенням, найбільш демократичний спосіб економічного регулювання. Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни в житті країни. Отже, необхідно створити більш розгалужену, кваліфіковану податкову службу дня контролю і своєчасної сплати податків, з можливостями (у випадках порушення законодавства) вести наслідок, забезпечити безпеку діяльності її працівників, зробити сплату податків не чимось страшним та недосяжним, а навпаки, спрощеним та елементарним процесом економічних відносин.

У своїй контрольній роботі я розкрив суть податків, податкової системи, її недоліки та деякі методі та заходи вдосконалення тієї системи, що вже існує, на мою думку. Головний аспект ефективної роботи товаровиробника та податкової системи – тісна, дружня та справедлива співпраця між даними суб'єктами.
                                                                                                          15

Л І Т Е Р А Т У Р А

(що була використана для написання контрольної роботи)
1.     Закон України “Про систему оподаткування” від 17 лютого 1997р.

www.rada.kiev.ua
2.  Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.

www.rada.kiev.ua
3.     Закон України “Про місцеві податки і збори” від 25.05.99р. № 565/99.

www.rada.kiev.ua
4.     Гега П. та ін.   Основи податкового права. –  К.: “Знання”, 1998
5. Єпіфанов А.О. та ін. Бюджет і фінансова політика України. – К.: “Наукова думка”, 1997
6.  Турчинов О. Реформування оподаткування доходів громадян у сучасних економічних умовах //Економіка України. – 1996. - №2.
7.  Опарін В.М. Фінанси. – К., КНЕУ, 1999
8.  України. -2000.–№10


9. Томчинська М. “Оцінка податкової політики  в Україні в 2000 і 2001 рр.. та її майбутні перспективи” //Економіст. – 2001.– №6
10. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. -Київ. ”Вища школа”-“Знання”, 1997.   

                                                         

11. Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні. -Київ.”Укртиппроект”,1998.   

                                                                                     

12.  Ткаченко Т.: ”Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції” //Економіка України  № 4.- Київ. ”Преса України”, 1998.