Зміст
1.                Вступ
2.                Легенди про «будинок з химерами»
3.                Інтер'єр та екстер'єр будинку
4.                У що це вилилося
5.                Будинок Городецького після Городецького
6.                Реставраційні роботи
7.                Доля готовила йому стати особою столиці нарівні з Маріїнським палацом

Вступ
Є в центрі Києва (на Банкової, 10) один дивовижний будинок, повз якого ніхто не може пройти, не затримавшись поглядом. Знайти його ти зможеш, доїхавши на метро до ст. Хрещатик, з виходом на вул. Інститутську. Будинок, про яке мова йде, не переплутаєш ні з яким іншим. Його розкішні фасади, як і вигадливі сходи в парадного входу, прикрашені фантастичними скульптурами звірів і химерами, немов знятими з гостроверхих дахів собору Нотр-Дам у Парижу. У стіни загадкового будинку умуровані бетонні голови носорогів і слонів, крокодилів і антилоп, а в жолобках колон ховаються в'юнкі ящірки. Небайдужого глядача дивують не тільки мудрі архітектурні композиції, такі як бетонні слонячі хоботи, що заміняють водопровідні стоки, але й самі сюжети-загадки. Чому, наприклад, на даху цього будинку причаїлися гігантські жаби й морські чудовиська в компанії з нереїдами? І чому замість волосся на жіночих головках ланцюга, фантастичні листи й бутони? Що значить гігантський пітон на розі будинку? Відповіді на ці загадки знав тільки їхній автор - талановитіший київський архітектор початку XX століття Владислав Городецький, особистість багато в чому неабияка й настільки ж таємнича. Архітектура була його покликанням, але на першому місці стало полювання, який присвячувався весь вільний час. Саме сни про африканську савану і її мешканців ожили в чудових фантазіях будинку з химерами. Цей будинок він побудував для себе, на власне 40-летие. Більше того - на парі! Будинок був вибудуваний у рекордний термін (за два роки!). Вигравши парі, зодчий собі й іншим довів свою професійну заможність. Але самий головне - Городецький уперше використовував нові по тим часам матеріали: цемент і бетон, і воістину революційні технології. Дуже незабаром будинок з химерами Городецького перетворився в архітектурну визначну пам'ятку Києва й, як все неординарне, став обростати слухами й легендами. Вони виявилися дуже живучими.

Легенди про «будинок з химерами»
Будь-який екскурсовод згадує в «будинку з химерами» популярні усні перекази.
Будь-який киянин, що мало-мальськи цікавиться історією рідного міста, при нагоді із задоволенням повідає легенду про потонула в Середземне море дочці знаменитого архітектора Городецького, на згадку якої й вибудував він свій дивний будинок. Давно вже біографи Городецького раз і назавжди встановили, що його дочка Олена (у заміжжі Яценко) під час зведення батьківського будинку була жива й здорова. Умерла вона набагато пізніше, в еміграції.
Ще наполегливіше ходили чутки про те, що будинок з химерами був призначений для його коханки.
Інша скандальна легенда затверджує, що будинок будував зовсім не Городецький, а якийсь архітектор Микола Добачевский. Втім, під кресленнями коштують підпису все-таки Городецького.
Цілком реальної може бути й строго практична мотивація будівництва. Це перший будинок, побудований у Києві за допомогою цементу. Тобто по тим часам - грандіозна рекламна акція для цементу промисловця Ріхтера.
Є ще цілком романтична версія - парі з іншими архітекторами, що затверджували, що на такому обриві (а на місці театру Івана Франко тоді було озеро) будувати неможливо. Зате факт будівництва на парі ніхто не спростовує. Розходяться тільки в ім'ї опонента зодчого. Найчастіше називають його колегу - цивільного інженера Олександра Кобелева, будівельника корпуса Нацбанку на Інститутській. Зустрічається також твердження, начебто з Городецьким посперечався керівник розташованого по сусідству театру Микола Соловцов. Щоб будинок міцно стояв на крутоярі, довелося загнати в ґрунт на п`ятиметрову глибину понад 50 буронабивних палі(cвай), винайдених відомим інженером Антоном Страусом, з яким Городецький постійно співробітничав.
Інтер'єр та екстер'єр будинку
Знаменитий київський «Будинок з химерами», автор і власник Владислав Городецький (Лешек Дезидерий Владислав Городецький) почав зводити навесні 1901 року на незручному схилі. Перепад висот земельної ділянки змусив зробити дій досить оригінальним: фасад будинку, що виходить на вул. Банкову, триповерховий, а знадвору - шестиповерховий. Цієї ж умови дозволили зробити будинок всефасадним, з вікнами на чотири сторони, з вільним плануванням приміщень. Перепад висот ділянки змусив інженера А. Страуса зробити спеціальний східчастий фундамент будинку: пальовий з однієї сторони й стрічковий з іншої. Будівництво велося під невсипущим наглядом автора, у кредит. Своє сорокаліття Городецький відсвяткував уже в девятикімнатний квартирі власного будинку.
З великою винахідливістю автор використовував садибну ділянку, улаштувавши на ньому не тільки декоративний сад з фонтанами й «альпійською» гіркою, але й господарські служби - винні льохи, льодовики, екіпажні, фурманські, сховавши їх під пандусом в'їзду, підпірною стіною й у підвалах самого будинку.
Сьогодні територія навколо будинку упоряджена - на терасованому схилі розмістилися альпійська гірка, невеликий водоспад і фонтан.
По килиму - газону, озелененому кущами й деревами, збігають гранітні сходи.
Будинок був чудовий і незвичайний. Його унікальне скульптурне оздоблення зовні й усередині виконав з бетону інший незмінний співробітник Городецького - міланський скульптор Элио Сала. Зверху фасади прикрасили вигадливі фігури дельфінів (у тім виді, як їх зображували древні) і їхніх нереїд, що осідлали - морських дівши. Знизу - зображення слонів, носорогів, орлів, змій, антилоп, ящірок, жаб. Біля підворіття можна навіть розглянути зовсім маленького крокодильчика. А над скульптурною смертельною схваткою орла й левиці прошкрябаний автограф майстра: «E. Sala. 1902».
Парадні сходи виявилися не менш примхливої, чим зовнішність будинку. Элио Сала прикрасив її ліпним фризом, рельєфами, у центрі помістив колону із зображенням величезного дельфіна, повитого рослинами. У багатьох інших приміщеннях теж є скульптури; приміром, на стінах і стелі їдальні зображена всяка їжа - битий птах, риби, краби, фрукти. Брат скульптора - Эудженио Сала - виконав мальовничі панно уздовж сходів і в житлових кімнатах. Вхідні в парадний вестибюль почували себе немов на дні морському - такий був ефект його незвичайного декору.
Парадний вхід у будинок, як і багато років тому, починається з холу. Переступивши поріг, зненацька виявляєшся на морському дні. Про це говорять стіни, прикрашені розписами каравел, риб і раковин. З розгорнутого купола звисає величезний ліпний восьминіг, щупальця якого, переплетені квітами, черепашками й водоростями, спускаються майже донизу. В оформленні інтер'єрів будинку не могло не позначитися захоплення хазяїна полюванням. Великий її знавець, він точно й з розмахом розробив сценарії мисливських сцен. Неприборкана фантазія декору, виконана по кресленнях Е. Сала й шаблонам самого Городецького каскади з дичини й мисливського спорядження, черепа з рогами, вигадливі рослинні орнаменти, у яких переплетені плющ, листи каштана, квіти, виноград, ананаси, кукурудза, соняшники, гарбузи, і навіть капуста,- вражають і заворожують. Майстерно оформлена мармурові парадні сходи, з балясинами у вигляді величезних пазуристих орлиних лабетів. Темні тони стін і настінного живопису ефектно відтіняють світлу ліпну обробку з мисливськими мотивами. Оригінальний світильник парадних сходів виконаний у вигляді величезної спіралі з риб'ячих тіл і рослин. Її останній марш вінчає купол, прикрашений квітковими гірляндами. Раніше він був дерев'яний і протікав, з - за чого ліпні прикраси були бурими. Його розібрали й зробили новий з бетону, відновивши білосніжне ліпне оздоблення.
Цікаво відзначити, що на фасадах будинку зображені «живі» істоти, а в інтер'єрах - трофеї. Ліпний декор приміщень доповнюють мальовничі панно італійського художника Еудженио Сала - брата скульптора. Художні кахлі печей і камінів, виконані на київському заводі Й. Анджевского з майсенского порцеляни по ескізах скульптора Єви Куликовської, зробили інтер'єри особливо привабливими. Завдяки реставраторам, сьогодні вони придбали свою первозданну красу. Своє бачення миру й архітектури мисливець і мандрівник Владислав Городецький відобразив у скульптурному декорі будинку. Архітектурне рішення будинку, що сполучить у собі вигадливе з'єднання елементів і деталей класичної архітектури й раннього модерну з вишуканим оздобленням, робить незабутнє враження. Слони, носороги, козулі, ящірки, птахи, величезні жаби з лататтями, що звисають із карниза будинки, дивовижні риби - невід'ємна частина образа, що запам'ятовується, «будинку з химерами». Сьогодні всі деталі зовнішнього оздоблення будинки відновлені за допомогою спеціального состава, розробленого в інституті «Укрпроектреставрация».
Сам домовласник займав весь перший з вулиці поверх (тобто четвертий із площі Франко), так ще креслярську в партерному поверсі, під парадним вестибюлем. У хазяйській квартирі були передня, кабінет, більша й мала вітальні, їдальня, будуар, спальня, дитяча, особливі кімнати для лакея, гувернантки й куховарки. Інші апартаменти теж були великі й багато оброблені. Не зрячи ж вартість оренди кращих квартир цього будинку доходила до досить значної суми - трьох з половиною тисяч рублів у рік.
У що це вилилося
На які засоби Городецький затіяв таку складну й недешеву будівлю? Так, він був відомим у Києві зодчим, виконував великі й престижні замовлення. Але навіть самі щасливі з його колег не заробляли професійною діяльністю більше 10-15 тисяч рублів у рік. Особливих нагромаджень у нього теж не було: за кілька років до початку зведення свого будинку Городецький був усього лише власником скромної контори по будівництву двірських нужників.
Городецького виручив кредит. Тодішні банки охоче позичали інвесторів під заставу їхньої нерухомості. Замовник домовлявся з підрядником, що заплатить йому з деякою затримкою (підрядники йшли на це, щоб не упускати замовлення). Коли споруджуваний будинок представляв уже деяку матеріальну цінність, замовник брав під нього позика й поетапно розраховувався з підрядником. Кредити надавалися під досить помірні відсотки, значно менші, чим очікувана прибутковість новобудови. Потім, при бажанні, домовласник міг оформити довгострокову позичку з розстрочкою свого боргу на десятки років. І всім було гарно. Власник одержував дохідний будинок при самому скромному стартовому капіталі, у підрядника не переводилися замовлення, банки мали хоч і невеликий відсоток, але з великої клієнтури, а жителям Києва пропонувалося на вибір безліч різноманітних найманих квартир.
Збереглася документація по заставі майна Владислава Городецького в Київському суспільстві взаємного кредиту. З її ми довідаємося, що ділянка землі в 1550 квадратних метрів обійшовся зодчому в 15 640 рублів. Будівля будинку «вчерне» (без обробки), закінчена ще в серпні 1901 року, потягнула на 65 тисяч.
А потім протягом двох років велися опоряджувальні роботи, за які тільки в перший рік замовникові довелося викласти більше 59 тисяч. У цілому будинок коштував Городецькому близько 200 тисяч рублів. Для виготовлення скульптур він використовував продукцію цементного заводу «Фор», у керівництві якого особисто складався. Недарма говорять, що його «будинок з химерами» став своєрідною рекламою цієї фірми.
Зараз, коли завершується реставрація будинку Городецького, було б досить цікаво довідатися, чи набагато дорожче обійшлося нинішнім замовникам його відновлення, чим самому Владиславові Владиславовичу - вихідна будівля.
Будинок Городецького після Городецького
За короткий час будинок на Банкової, 10 виявився в числі відоміших будинків Києва. А сам Городецький усе більше йшов у своє хобі - африканське полювання. Через більші витрати на сафарі або по якимсь ще причинах зодчий продав будинок у березні 1913 року Товариству цукробурякового й рафінадного заводу «Благодатинское». Правління товариства очолював інженер Данило Балаховский, син київського купця. Крім комерції, він був французьким консульським агентом у Києві, був відомим меломаном. У листопаді 1916-го колишній будинок Городецького перекупив якийсь Самуил Нимец, купець першої гільдії. Зрештою цей будинок націоналізувала робочо-селянська влада. Сам же зодчий в 1930 році помер у Тегерані, куди привела його будівельна діяльність. Там він і похований.
До війни, коли на протилежній стороні вулиці перебував штаб КВО, в «будинку з химерами» працювали військові. А в березні 1944 року Раднарком України й ЦК КП(б)У прийняли спільну постанову, яким пропонувалося надати цей будинок для житла персоналу Театру, що вертався в Київ з евакуації ім. Франко. Деякі актори вже вселилися в шикарні квартири, але не пройшло й півроку, як будова сподобалася ЦК. Акторів швиденько відселили в інший будинок, а «будинок з химерами» на довгі роки став поліклінікою для апаратників.
Реставраційні роботи
«Ми виконували реставрацію камінів і печей по фотографіях і кресленням, - говорить директор творчого об'єднання «Гончарі». Деякі кахлі відновлювали заново, робили «холодну» реставрацію - виліплювали дрібні втрачені й тонували їх. Треба було не потрапити в існуючий колір, але ще й «зостарити» кахель».
Реставрація садиби не обмежувалися тільки відновленням і реставрацією ліпних деталей, художніх полотен і настінних розписів (цим займалися художні майстерні корпорації «Укрреставрация»). За відведені сто днів тут був проведений величезний обсяг будівельних робіт: обладнана вентиляція, вирівняні стіни й підлоги, встановлені двері й віконні рами, причому кожне вікно й дверний проріз робилися «по місцю» з - за значного ухилу будинку. Цими, що одночасно йдуть процесами, керувала маленька, витончена жінка - головний архітектор проекту Наталя Косенко.
«Те, що потрібно вживати негайних заходів по порятунку будинку Городецького, було відомо ще в 1998 році. - говорить Наталя Володимирівна. - почалася різка посадка будинку. Засобів не було, і ми вели локальні роботи з порятунку окремих об'єктів будинку. Падала пекти - ми неї фіксували, обрушувалися вікна на другому поверсі - ми робили посилення другого поверху, вішали проти аварійні козирки, робили виміри, які можна було зробити при працюючій поліклініці. Практично тут велися рятувально - підготовчі роботи. Справжня робота почалася в серпні 2002 року, коли будинок був повністю звільнений. І отут посипалися сюрпризи: замоклі конструкції, що обрушуються, посадки, руйнування. Відхилення будинку по вертикалі склало 40 сантиметрів, посадка по горизонталі убік вулиці Банкової - від 12 до 24 сантиметрів, у самому будинку утворився розлам від 5 до 38 сантиметрів. Щоб все це ліквідувати й повернути будинку первозданний вид, зробити його гідним складеної для нього місії нам дали всього сто днів!
В адміністрації Президента прислухалися до нашої думки й не вимагали кардинальних змін. Завдяки цьому форма всіх приміщень, габарити вікон і дверей, планування поверхів і приміщень залишилися без змін. Мальовничі кесони з ліпною обробкою й настінні панно - усе відновлено колишній техніці й манері. Для цього використовувалися іконографії залишки живопису на стінах і ескізи самого Городецького, виконані вугіллям на щільному папері. Ми вирішили головне завдання - у всіх історичних парадних кімнатах інтер'єри були витримані в стилі «модерн». Втрачена стеля вітальні третього поверху відновлювали по збережених кресленнях і аналогічній стелі поверхом вище. Для цього за допомогою спеціального формопласта з аналога були зняті форми й стеля відновлена в первозданному виді. Так само надійшли й з ліпним декором на стінах. Його білизну відтіняють темні, характерні для «модерну» шпалери й тканини - тканинами закривали ті нерівності стін, які не можна було виправити. Особлива увага при реконструкції було приділено убудованій суперсучасній техніці, що повинна бути присутнім в урядових будинках такого рівня. Але її ніде не видно - вона захована в ліпнині, у підлогах і не псує пам'ятник архітектури. Щоб установити вентиляцію, не ушкодивши стелі будинку, на другому поверсі з гипсокартона були зроблені вентиляційні короби. Сама ж система, розведена по будинку, схована за витонченими ґратами.
Для створення просторих залів у непарадній частині будинку, де перебували допоміжні приміщення зі скромною обробкою, були об'єднані спальні й дитячі кімнати. Це зроблено дуже делікатно - розширені й відкриті існуючі в них ніші, одержавши єдиний простір. Такі зали перебувають на 3,4 і 5 поверхах. Оскільки оздоблення цих кімнат, були розроблені в них інтер'єри в стилі «модерн», що був у Києві на початку минулого сторіччя. При цьому знову створені елементи декору не дисонують, а додержуються авторського задуму Городецького».
У сформованої не простої ситуації автори реставрації виявилися на висоті були розроблені дерев'яні деталі стінових панелей і стелі, ліпний декор, стилістично точно підібраний колір і фактура оббивки стін. Всі ці роботи відрізняють добірність і бездоганність.
Всі роботи виконані вітчизняними фахівцями на найвищому рівні. Унікальний об'єкт був відтворений практично заново завдяки титанічній праці багатьох, починаючи від керівника корпорації «Укрреставрации» і закінчуючи художником опоряджувальних робіт - всі вони гідні найвищих похвал.
Доля готовила йому стати особою столиці нарівні з Маріїнським палацом
Але кияни за всіх часів незмінно називали будинок на Банкової «будинком Городецького». Так ми говоримо й тепер. Залишилося додати, що вже ухвалено рішення: по закінченні реставрації встановити на фасаді будинку пам'ятний знак, присвячений його будівельникові й першому власникові - видатному архітекторові Лешеку Дезидерию Владиславові Городецькому
Доля підготувала «будинку з химерами» стати особою столиці нарівні з Маріїнським палацом. Дохідний будинок і житло знаменитого архітектора після революції й до Вітчизняної війни був комуналкою, потім - лікарнею ЦК КПУ. Після реставрації «будинок з химерами» стане Малою резиденцією прийомів Президента України. І на час повністю замінить Маріїнський палац, що теж вимагає невідкладних реставраційних робіт. Вартість відбудовних робіт Наталя Косенко оцінила в 40 мільйонів гривень. На сьогоднішній день уже відновлена частина поверхів і химер. Планується повністю відновити інтер'єр будинку, включаючи паркетну підлогу, розпис. На сьогоднішній день «будинок з химерами» унікальний не тільки для Києва, але й усього СНД.
В 2002 році знаменитий будинок відзначив своє сторіччя. Доля готовила йому стати особою столиці нарівні з Маріїнським палацом.
Автор проекту: Владислав Городецький
Головний інженер: Антон Страус
Скульптура, ліпний декор: Элио Сала
Мальовничі панно: Эудженио Сала
Загальна площа: 3310 кв. метрів
Будівельний обсяг: 20500 куб. метрів