1. Об”єктивні умови розвитку еколого-правових норм

Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм — реально існуючі природні і соціальні умови виникнення і становлення за­гальнообов'язкових правил в галузі викорис­тання природних ресурсів, збереження (охо­рони) природного довкілля та захисту люди­ни від несприятливого навколишнього природного середовища.

Життєво необхідні екологічні потреби : Матеріальні, Біологічні  (фізіологічні), Духовні(естетичні)

              Форми задоволення екологічних потреб - Використання природних ресурсів; Збереження (охорона) природного довкілля та його компоненті; Захист (охорона) людини від несприятливого (небезпечного) стану природ­ного довкілля.

Способи задоволення (забезпечення)  екологічних інтересів – Регулятивні; Забезпечувальні (дозволи, обмеження, заборони, регламенти, державно - правові екологічні норми)
2. Поняття управління в галузі екології

Управління в галузі екології — урегульовані правовими нор­мами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, гро­мадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефек­тивного використання природних ресурсів, охорони на­вколишнього природного середовища, екологічної безпе­ки юридичними і фізичними особами, дотримання еко­логічного законодавства, попередження екологічних пра­вопорушень та захист екологічних прав громадян

Ознаки управління в галузі екології

1)     Різновид соціального управління що регламентується правовими нормами

2) Система правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо управлін­ня в галузі екології, визна­чає його мету і завдання, функції в цій сфері, повно­важення і функції суб'єк­тів управління, права і обов'язки фізичних і юридич­них осіб та порядок їх взає­мовідносин

3) В основу управління в галузі екології покладено цілеспрямовану діяльність органів держави, місцево­го самоврядування та гро­мадських об'єднань (суб'єктів управління)

4) Діяльність суб'єктів  управління спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навко­лишнього природного се­редовища, екологічної без­пеки

5) Функції суб'єктів управ­ління передбачають орга­нізацію, погодження, ко­ординацію і контроль за ді­яльністю інших суб'єктів управлінських правовідно­син.

6) Державно-правове за­безпечення дотримання вимог екологічного зако­нодавства, попередження і 'упередження екологічних правопорушень та заходів щодо захисту екологічних прав громадян
3. правовий режим заповідників і заказників

З А К О Н   У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України” - Природно-заповідний фонд становлять ділянки  суші  і  водного простору,  природні  комплекси  та  об'єкти  яких  мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу  цінність і  виділені   з   метою   збереження   природної   різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного  світу,  підтримання загального   екологічного   балансу   та   забезпечення   фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

     У зв'язку з цим  законодавством  України  природно-заповідний фонд   охороняється   як   національне   надбання,   щодо    якого встановлюється   особливий   режим    охорони,    відтворення    і використання. Україна  розглядає  цей  фонд  як  складову  частину світової системи природних територій та об'єктів,  що  перебувають

під особливою охороною.

До природно-заповідного фонду України належать:

     природні  території  та  об'єкти  -  природні    заповідники, біосферні заповідники,  національні  природні  парки,  регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

     штучно  створені  об'єкти  -  ботанічні  сади,  дендрологічні парки,  зоологічні    парки,    парки-пам'ятки    садово-паркового мистецтва.

     Заказники, пам'ятки природи,  ботанічні  сади,  дендрологічні парки,  зоологічні  парки  та   парки-пам'ятки    садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і  наукової  цінності  можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

     Залежно  від  походження,  інших    особливостей    природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи  пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

     заказники  поділяються  на  ландшафтні,  лісові,   ботанічні, загальнозоологічні,  орнітологічні,  ентомологічні,  іхтіологічні, гідрологічні,    загальногеологічні,     палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

     пам'ятки  природи  поділяються  на  комплексні,    ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

 Спеціально  уповноваженим  органом  державного  управління  в галузі організації, охорони та  використання  природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього  природного  середовища України.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду  -  це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають  правовий  статус,  призначення  цих  територій  та об'єктів, характер допустимої діяльності в  них,  порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Природні  заповідники  -  природоохоронні,   науково-дослідні установи  загальнодержавного  значення,  що  створюються  з  метою збереження в природному стані типових  або  унікальних  для  даної ландшафтної  зони  природних  комплексів  з  усією  сукупністю  їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки  наукових  засад  охорони  навколишнього  природного середовища,  ефективного  використання  природних   ресурсів    та екологічної безпеки. На його тер-її забороняється будь-яка господарська діяльність.

Заказниками оголошуються  природні  території  (акваторії)  з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх  окремих компонентів.

     Оголошення заказників  провадиться  без  вилучення  земельних ділянок, водних та інших природних  об'єктів  у їх  власників  або користувачів. На  території  заказника  обмежується    або    забороняється діяльність,  що  суперечить  цілям  і   завданням,    передбаченим положенням про заказник.Господарська, наукова та інша діяльність,  що  не  суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з  додержанням  загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних  та  інших природних  об'єктів,  оголошених  заказником,  беруть   на    себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

4. Механізм формування екологічного права

Механізм формування екологічного права — сукупність історичних, соціальних, екологічних, правових та інших пе­редумов і факторів, спрямованих на виникнення, станов­лення і розвиток екологічного права

Екологічні інтереси людей -  Регулювання використання природних ресурсів - Забезпечення охорони об'єктів і комплексів навколишнього природного середовища - Забезпечення охорони життя і здоров'я громадян від  небезпечного довкілля

Форми взаємодії людини і навколишнього природного середовища –Економічна, Еколого-біологічна, Еколого- соціальна

 Розвиток екологічних відносин – Природноресурсових, Природо- та середовищеохоронних відносин, Антропоохо- ронних відносин.

Трансформація соціальних регуляторів – звичай, мораль, право, ідеологія, психологія, свідомість, культура, освіта, наука.

5. Система органів управління в галузі екології

Органи управління в галузі екології — юридично відособ­лені державні, самоврядні і громадські інституції, упов­новажені здійснювати організаційно-розпорядчі, коорди­наційні, консультативні, організаційно-експертні, конт­рольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища

1. Органи держав­ного управління

Органи загаль­ного державного управлін­ня

Органи спеці­ального державного управ­ління

2. Органи місцевого самоврядування

Органи регіонального само­врядування

Органи локаль­ного самовряду­вання

3. Органи громад­ського управлін­ня

 Органи Всеук­раїнського громадського уп­равління

Органи регіо­нального (міжрегіонального) громадського управління

Органи місце­вого громадсь­кого управлін­ня

Органи загального державного управління — уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої вла­ди, на які покладені, поряд із загальними, повноваження в сфері соціально-культурного розвитку від функції щодо забезпечення екологічної безпеки, ефективного викорис­тання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища

Глава ви­конавчої влади України - Президент України,  Рада На­ціональної безпеки


Органи центральної державної виконавчої влади - Ка б і н е т Міністрів України, Постійна урядова ко­місія з пи­тань техно-генно-екол о г і ч н о ї безпеки і надзвичай­них ситу­ацій

Органи дер­жавної ви­конавчої влади Авто­номної Республіки Крим - Уряд АРК


Органи місцевої держав­ної виконавчої влади - Обласна державна  адміністрація, Київська і Севаст-ка міська дер­жавна адміністрація, Районна державна ад­міністрація, Районна в М.Києві та Сев-лі державна адміністра­ція


Органи спеціального державного управління — спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання при­родних ресурсів, охорони навколишнього природного се­редовища і забезпечення екологічної безпеки

1.Органи надвідомчого управління і контролю в галузі еко­логії -Міністер­ство охоро­ни нпс та ядерної безпеки, МОЗ.

2.Органи спе­ціального поресурсового управління - Державний комітет Ук­раїни по земельних ре­сурсах, Державний комітет України по вод­ному госпо­дарству, Державний комітет Ук­раїни по гео­логії і використанню надр, Міністерство рибного господарства України, Державний комітет України по на­гляду за охороною праці, Державний комітет України по гідрометео­рології, Міністерство лісового господарства України

3. Органи спе­ціалізованого функціональ­ного управ­ління -Міністерство України у справах за­хисту насе­лення від на­слідків аварії на ЧАЕС, Державна автомобіль­на інспекція МВС, Державний комітет Ук­раїни   по стандарти­зації, метро­логії та сер­тифікації, Українська державна інспекція Реєстру та безпеки суд­ноплавства

4.Органи спеціалізо­ваного галу­зевого уп­равління - Державний комітет нафтової, газо­вої та нафто-переробної промисловості України Міністерство вугільної промисло­вості України.


Органи місцевого самоврядування — спеціально уповнова­жені представницькі інституції регіонального і місцевого рівня, які здійснюють управлінські функції в галузі екології - Міські Ради народних  депутатів, Селищні Ради народних депутатів, Сільські Ради народних депутатів, Обласні Ради народних депутатів, Районні Ради народних депутатів, Районні у містах Ради народних депутатів
Органи громадського управління в галузі екології — гро­мадські об'єднання і формування в галузі екології, які створюються на національному та місцевому рівні  - Українське това­риство охорони природи (Загальні збори (конференція), Українська еколо­гічна академія наук (Загальні збори), Українська еко­логічна асоціація «Зелений світ», Національний екологічний центр (Конференція), Український екологічний фонд

6. Правовий режим національних  природних парків

З А К О Н   У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України”

Національні    природні    парки    є      природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними  установами загальнодержавного  значення, що створюються з  метою  збереження, відтворення і ефективного  використання  природних  комплексів  та об'єктів,  які  мають   особливу    природоохоронну,    оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність..

     До складу  територій  національних  природних  парків  можуть включатися ділянки землі та водного простору інших  землевласників та землекористувачів. На національні природні парки  покладається  виконання  таких

основних завдань:

     збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

     створення умов  для  організованого  туризму,  відпочинку  та ін.  видів  рекреаційної  діяльності  в  природних   умовах    з додержанням режиму  охорони  заповідних  природних  комплексів  та

об'єктів; проведення наукових досліджень  природних  комплексів  та  їх змін  в  умовах  рекреаційного  використання,  розробка   наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного  середовища

та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи

 На території  національних  природних  парків  з  урахуванням природоохоронної,    оздоровчої,    наукової,        рекреаційної, історико-культурної та інших  цінностей  природних  комплексів  та об'єктів, їх особливостей  встановлюється  диференційований  режим щодо  їх  охорони,  відтворення  та    використання    згідно    з

функціональним зонуванням:

     заповідна  зона  -  призначена  для  охорони  та  відновлення найбільш цінних  природних  комплексів,  режим  якої  визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

     зона  регульованої  рекреації  -  в  її  межах    проводяться короткостроковий  відпочинок  та  оздоровлення  населення,   огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у  цій  зоні  дозволяється влаштування  та  відповідне  обладнання  туристських  маршрутів  і екологічних  стежок;  тут  забороняються  рубки  лісу    головного

користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може  негативно  вплинути  на  стан  природних  комплексів  та об'єктів заповідної зони;

     зона  стаціонарної  рекреації  -  призначена  для  розміщення готелів,  мотелів,  кемпінгів,  інших   об'єктів    обслуговування відвідувачів парку;

     господарська зона  -  у  її  межах  проводиться  господарська діяльність, спрямована на виконання покладених  на  парк  завдань, знаходяться  населені  пункти,  об'єкти  комунального  призначення парку, а також землі інших  землевласників  та  землекористувачів, включені  до  складу  парку,  на  яких  господарська    діяльність

здійснюється  з  додержанням  загальних   вимог    щодо    охорони нпс.

     На  території  зони  регульованої  рекреації,    стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка  призводить  або  може  призвести    до    погіршення    стану навколишнього  природного  середовища  та  зниження   рекреаційної цінності території національного природного парку.

     Зонування  території    національного    природного    парку, рекреаційна та  інша  діяльність  на  його  території  провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації тариторії  національного  природного  парку,  охорони, відтворення  та  рекреаційного   використання    його    природних

комплексів  і  об'єктів,  що  затверджується  Кабінетом  Міністрів України.

7. Місце екол. права в системі наук

Серед правових наук охоплює атмосфероохорнне право, антропоохоронне право, природоохоронне право, фауністичне право, гірниче право, лісове право.ю водне право, земельне парво.

Серед соціальних наук вивчає – правова екологія, глобальна екологія, екологія біосфери,. Екологія людини, медична екологія, екологія рослин, екологія живих організмів, загальна екологія, радіоекологія та ін.

8. Функції управління в галузі екології

Функція управління в галузі екології — основні напрямки діяльності державних, самоврядних та громадських об'єд­нань в сфері ефективного використання природних ре­сурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки

Комплексні (міжгалузеві) функції - Вирішення  екологічне спорів у галузі екології, екологічне прогнозування, екологічне ліцензування, організація і здійснення екологічної експертизи, екологічна стандартизація і нормування, інформаційне екологічне забезпечення, екологічний контроль, екологічний моніторінг, екологічний аудит, екологічна сертифікація, ведення кадастрів екологічно небезпечних об”єктів і територій та реєстру потерпілих від надзвичайних екологічних ситуацій.

Моноресурсові (галузеві) функції - Розподіл і перерозподіл природних ресурсів, Облік і ведення природно- ресурсових кадастрів і Червоної книги, Організація ресурсовпорядження

70. науково-правові засади екологічної експертизи

Науково-правові засади екологічної експертизи — складає комплекс теоретичних і практичних знань, поглядів, положень, ідей, підходів щодо сутності і призначення, форм, видів, організа­ційних, економічних, соціально-правових засад, а також правовідносини та механізм реалі­зації класу екологічних експертиз, тобто цілісна наукова дисципліна — екологічна експертологія (еколого-правова експертологія)

Мета екологічної експертології - Дослідження і розроб­лення теоретичних за­сад формування і фун­кціонування екологіч­ної експертизи - Обгрунтування методо­логії здійснення екологічної експертизи - Визначення наукових засад соціально-право­вого механізму забезпечення ефективності екологічної експертизи у вирішенні екологіч­них проблем

Завдання екологіч­ної експертології - Виявлення творчих со ціальних функцій екологічної експертизи

Визначення ролі і зна­чення екологічної екс­пертизи в охороні нав­колишнього природно­го середовища, дотри­мання режиму природо­користування, забезпе­чення екологічної без­пеки - Встановлення законо­мірностей розвитку еко­логічної експертизи і ї правового забезпечення

Об'єкти екологічної експертології - Практика проведення екологічної експертизи - Механізм забезпечення екологічної експертизи

Система екологічної експертології - Загальна частина Особлива частина Спеціальна частина

Предмет екологіч­ної експертології - Сукупність суспільних відносин щодо призна­чення і проведення екологічної експертизи
71. Надра як об”єкт правової охорони

Надра - це частина земної кори, що розташована під  поверхнею суші та дном водоймищ і простягається  до  глибин,  доступних  для геологічного  вивчення  та  освоєння. Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або  прихованій  формі порушують право власності народу України на надра,  є  недійсними. Основними вимогами в галузі охорони надр є:

-       забезпечення повного  і  комплексного  геологічного  вивчення надр;

-       додержання встановленого законодавством порядку надання  надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

-       раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

-       недопущення  шкідливого   впливу    робіт,    пов'язаних    з користуванням надрами, на  збереження  запасів  корисних  копалин,

-       гірничих  виробок   і    свердловин,    що    експлуатуються    чи законсервовані, а також підземних споруд;

-       охорона родовищ корисних копалин від затоплення,  обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

-       запобігання  необгрунтованій  та  самовільній  забудові  площ залягання  корисних    копалин    і    додержання    встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

-       запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих  речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

-    додержання  інших  вимог,  передбачених  законодавством   про охорону навколишнього природного середовища.
73. юридична природа екологічної експертизи

 Екологічна ек­спертиза — вид експертної науково-практичної діяльності державних органів, громадських об'єднань, інших еколо-го-експертних формувань, що грунтується на міжгалузе­вому екологічному дослідженні, аналізі і оцінці перед-проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, ре­алізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища і здоро­в'я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нор­мам і вимогам екологічного законодавства

Мета екологічної експертизи - Запобігання нега­тивному екологіч­ному впливу ант­ропогенної діяль­ності, Прогнозування негативного еко­логічного впливу антропогенної ді­яльності, Оцінка ступеню екологічної небез­пеки господарсь­кої діяльності на окремих об'єктах і територіях, Оцінка ступеню небезпеки еколо­гічної ситуації на окремих об’єктах і територіях

Завдання екологі чної експертизи - Визначення ступеню екологічною ризику і безпеки за планованої чи здійснюваної діяльності, Організація комп лексної науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічноїбезпеки, Перевірка дотримання вимог, норі і правил екологічного законодавств, Оцінка можливог впливу об'єкті екологічної експер тизи на стан навколишнього природ ного середовища якість природни ресурсів і здоров'я людей, Оцінка ефективності, повноти; об грунтованості і до статності екологіч них заходів

Принципи еколог­ічної експертизи -  Гарантування екологічної безпеки, Збалансованісті екологічних, економічних, медико біологічних і соці альних інтересів, Забезпечення нау кової обгрунтова ності, незалежнеє ті, об'єктивності комплексності, ва ріантності, превен тивності, гласносі, Врахування гро мадської думки, Екологічна безпека, територіальне галузева економіч на доцільність реалізації об'єкті екологічної екс пертизи, заплано ваної чи здійсню ваної діяльності, Державне регулювання сфери екологічної експертизи,

Сфера діяльності - Матеріально-про­цесуальна форма аналітично-оціночної діяльності, Різновид експерт­ної діяльності дер­жавних інституцій, громадських об'­єднань та інших формувань, Елемент управлін­ня в галузі екології з точки зору орга­нізації проведення екологічної екс­пертизи

Юридичний засіб - Соціально-право­вого механізму за­безпечення режиму використання при­родних ресурсів, охорони довкілля, здоров'я людини, Гарантування еко-логічної безпеки, Соціально-екологічні превенції, Охорони прав лю­дини та безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище, Забезпечення пра­вопорядку в правотворчому, інвести­ційному та інших процесах

Організаційно-правова форма - Реалізація громад ської думки у вирішенні екологічних проблем, Застосування між дисциплінарних екологічних знань, Екологічного прогнозування, Формування еколого-експертно інформації, Запобіжного конт ролю
74. поняття і зміст правової охорони надр (см. 71)

76. правовий статус експерта екологічної експертизи

 Правовий статус експерта екологічної експертизи —.право-суб'єктність спеціаліста, який має вищу освіту, володіє відповідною спеціальністю і високою кваліфікацією, гли­бокими професійними знаннями, навичками аналізу екс­пертної інформації, методикою еколого-експертної оцін­ки і набув практичного досвіду у відповідній галузі знань


Права експерта - Вимагати подання необхідних матері­алів, відомостей для проведення екологічної експертизи

Зобов'язувати власників, користу­вачів, замовників чи авторів об'єктів екологічної експер­тизи подавати відо­мості про їх еколо­гічний вплив та висновки поперед­ніх експертиз

Одержувати від ор­ганів центральної виконавчої влади, інших юридичних осіб достовірні ві­домості, довідкові, інформаційні мате­ріали

Готувати пропози­ції про відхилення поданих на еколо­гічну експертизу матеріалів, що по­рушують вимоги екологічного зако­нодавства

Ставити питання про відхилення по­даних на екологіч­ну експертизу мате­ріалів, які не відпо­відають вимогам законодавства, еко­логічним стандартам і нормативам врахування яких потребує додатко­вих досліджень, по­шукових робіт ч» виділення додатко­вих капіталовкла­день

Вносити пропо­зиції про залученні до проведення еко логічної експертизі - висококваліфікова­них фахівців, ство рення належної ма теріально-технічно та інформаційно бази

Надсилати підго товлений виснової екологічної експер тизи зацікавленим особам та органам "які приймають рі шення про реаліза цію об'єктів екологічної експертизи . Викладати власну думку щодо вис новків проведено екологічної експертитзи
Обов'язки експерта

Забезпечувати все­бічне, комплексне об'єктивне якісне і ефективне прове­дення екологічної експертизи

Дотримуватися встановлених стро­ків, порядку здійс­нення екологічної експертизи, норм, вимог екологічного законодавства

Враховувати гро­мадську думку з ме­тою коригування варіантів реалізації об^єктів екологічної експертизи і підго­товки науково об­грунтованих висновків

Готувати обгрунто­вані висновки і сво­єчасно передавати їх державним органам і заінтересованим особам

Готувати своєчасно обгрунтовані та об'­єктивні висновки

Обгрунтувати про­позиції про повернення відповідних матеріалів на доо­працювання

Запобігати екологі­чним правопору­шенням шляхом  внесення відповідних пропозицій щодо вдосконален­ня екологічної екс­пертизи

Забезпечувати неза­лежність еколого-експертної оцінки

Вносити пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи

Заявляти самовідвід за наявності особис­тої заінтересова­ності щодо конкрет­ного об'єкта еколо­гічної експертизи

Відповідальність експерта

Проведення еколо­гічної експертизи всупереч її меті, завданням, прин­ципам і пріоритетам

Порушення встановленного порядку проведення еко­логічної експертизи

Фальсифікація ві­домостей і даних про наслідки еко­логічної експертизи

Порушення порядку опублікування наслідків екологіч­ної експертизи

Порушення вимог законодавства при здійсненні еколо­гічної експертизи

Здійснення еколо­гічної експертизи неправоздатними особами та екс­пертними форму­ваннями

Подання завідомо .неправдивого екс­пертного висновку

Невиконання екс­пертних функцій чи покладених уго­дою обов'язків щодо проведення екологічної експер­тизи

Підготовка свідо­мого неправдивого висновку держав­ної екологічної ек­спертизи

Види відповідаль­ності  - дисциплінарна, адмін., крим, майнова.

77. організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду

Стаття 8 « Про природно-заповідний фонд України»

Збереження територій та об'єктів  природно-заповідного  фонду забезпечується шляхом:

     встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за  станом  заповідних

природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою  розробки  наукових

основ їх збереження та ефективного використання; додержання  вимог  щодо  охорони  територій    та    об'єктів

природно-заповідного  фонду  під  час  здійснення   господарської, управлінської  та  іншої  діяльності,   розробки    проектної    і проектно-планіровочної    документації,        землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення   державного  та    громадського    контролю  за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення  режиму їх охорони та використання, а також  за  знищення  та  пошкодження

заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів  з  метою  збереження  територій  та об'єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 60. Охорона  природних  заповідників,  біосферних   заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків,  а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних  парків

загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які створюються у складі адміністрації заповідних територій зазначених категорій.

     Охорона  територій  та  об'єктів  природно-заповідного  фонду інших  категорій  покладається  на  підприємства,   установи    та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі  необхідності їх охорона може покладатися на адміністрації  розташованих поблизу природних  заповідників,  біосферних  заповідників,   національних парків та регіональних ландшафтних парків.

     Місцеві  Ради   народних    депутатів,    місцеві    державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування  сприяють охороні й збереженню  територій  та  об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Державний  контроль  за  додержанням  режиму  територій    та об'єктів  природно-заповідного  фонду  здійснюється  Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, його органами

на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

    Порядок здійснення державного контролю за додержанням  режиму територій  та  об'єктів  природно-заповідного  фонду  визначається законодавстом України.

Громадський  контроль  за  додержанням  режиму  територій  та об'єктів  природно-заповідного  фонду  здійснюється   громадськими інспекторами  охорони  навколишнього  природного  середовища,  які

проводять свою діяльність відповідно до Положення про  громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

79. правові форми та види екологічної експертизи

Правові форми екологічної експертизи — основні типи організації і здійснення еколого-експертної діяльності щодо апробації об'єктів, спроможних у процесі реалізації негативно впли­вати на режим використання природних ресурсів, стан навколишнього середовища і здооов'я людей

Ø  Громадська – Формалізована та Ініціативна

Ø  Державна -  Надвідомча, Міжвідомча,  Відомча

Ø  Наукова -  Академічна, Вузівська, Міжгалузева

Ø  Спеціалізована (договірна) – Інституціональна, Асоціаційна, Кооперативна

Ø  Міжнародна – Міжгалузева, Комісійна, Неурядова

Види екологічної експертизі -  Критерії поділу


-       За підставами призначення – Первинні,  Вторинні

-       За терміном проведення -  Постійні, Тимчасові

-       За територіальними ознаками - Загальнодержавні (республіканські), Регіональні, Місцеві, Локальні

-       За порядком проведення - Попередні, Основні, Додаткові

-          За об'єктивним складом - Нормативних актів, Нормативно-технічних документів, Проектних матеріалів, Технологій, Речовин, Систем, Техніки, Діючих об'єктів і комплексів, Екологічних ситуацій
80. природно-заповідний фонд як об”єкт правової охорони (см. 77)

Природно-заповідний фонд становлять ділянки  суші  і  водного простору,  природні  комплекси  та  об'єкти  яких  мають  особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу  цінність і  виділені   з   метою   збереження   природної   різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного  світу,  підтримання

загального   екологічного   балансу   та   забезпечення   фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

     У зв'язку з цим  законодавством  України  природно-заповідний фонд   охороняється   як   національне   надбання,   щодо    якого встановлюється   особливий   режим    охорони,    відтворення    і використання.