М ы Н ы С Т Е Р С Т В О   О С В ы Т И   У К Р А э Н И      ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНыВЕРСИТЕТ ьм. Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО                                      Кафедра органьчною та                                      бьологьчною хьмью                         ДОСЛыДЖЕННЯ  ГЕТЕРОГЕННОСТы  БыЛКыВ  СИРОВАТКИ  КРОВы                         МЕТОДОМ  ЗОНАЛЬНОГО  ЕЛЕКТРОФОРЕЗУ                            ДИПЛОМНА  РОБОТА                            студента 5 курсу                            природничого факультету                                                                 Науковий керьвник                                    доктор бьологьчних наук                                                        Ч Е Р К А С И  1996
                            З М ы С Т.          . ВСТУП.............................................  3     . О Г Л Я Д  Л ы Т Е Р А Т У Р И.       1.Загальна характеристика бьлкьв кровь............  6       2.Характеристика бьлкових фракцьй сироваткикровь роздьлених зональним електрофорезом................  9       3. Змьни бьлкьв кровь при патологью............... 21          . ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА.       1. Матерьали та методи досльдження:............... 25         а) вьдпрацювання методики диск-електрофорезу            в ПААГ....................................... 32         б) вьдпрацювання методу радьальною            ьмунодифузью................................. 37              2. Результати досльдьв та юх обговорення:         а) досльдження гетерогенность бьлкового спектрусироватки кровь в нормальних фьзьологьчних умовах........ 41         б) досльдження гетерогенность бьлкового спектрусироватки кровь при дью ьоньзуючого випромьнювання....... 45         в) досльдження вмсту ьмуноглобульньв сироваткикровь пьд впливом ьоньзуючого випромьнювання............. 51          . ВИСНОВКИ.......................................... 54     . ЛыТЕРАТУРА........................................ 55          . ДОДАТOК........................................... 58          
                   А Н О Т А Ц ы Я.     В даньй  роботь  досльджено  вмьст та розподьл бьлковихфракцьй сироватки кровь в нормальних фьзьологьчних умовах тав умовах впливу на органьзм ьоньзуючого випромьнювання.     В результать досльджень  встановлено,  що  пьд  впливомьоньзуючого випромьнювання   спостерьгаються   значнь  змьнибьлкового спектру кровь внасльдок значного  збьльшення  гло-бульнових фракцьй   ( -,    -глобульньзацья)   та  зменшенняфракцьй альбумьну  за  рахунок  пофракцьйного  перерозподьлубьлкьв по типу електрофоретичною гомогеньзацью.     Виявлено змьни кьлькьсного вмьсту  та  якьсного  складуьмуноглобульньв сироватки кровь, якь можуть бути використаньу виглядь бьохьмьчних маркерьв при дьагностиць та  прогнозу-ваннь перебьгу ряду захворювань.                          ВСТУП.     В даний час особливо велика увага надашться розвитку тавдосконаленню досльджень,   спрямованих   на  з'ясування  тапьзнання закономьрностей ь механьзмьв бьохьмьчних,  генетич-них, ьмунологьчних основ процесьв життшдьяльность, виясненнювзашмозв'язку мьж структурою важливих компонентьв живих  ор-ганьзмьв та юх бьологьчними функцьями.     Матерьальну основу всьх процесьв життшдьяльность  живихорганьзмьв складають  тисячь хьмьчних реакцьй,  для яких ха-рактерними ознаками ш  висока  швидкьсть,  певна  часова  тапросторова скоординованьсть  ь  взашмозалежньсть.  При цьомусльд враховувати, що органьзм людини знаходиться в постьйно-му взашмозв'язку з зовньшньм середовищем ь,  як правило, за-знаш закономьрного впливу рьзних факторьв,якь можуть виявля-ти рьзноплановий  вплив  на  певнь сторони обмьну речовин таструктуру ь функцью чисельних компонентьв живих кльтин,  вьдяких залежить життшдьяльньсть органьзму.     Важливими структурними компонентами живих органьзмьв, зякими ь пов'язань всь прояви юх життшдьяльность, ш бьлки. Цьвисокомолекулярнь азотовмьснь бьопольмери вьдьграють важливуроль в  живих органьзмах ь ш основою юх структури та основоюобмьну. З бьлками пов'язань такь  процеси, як подразливьсть,скоротливьсть, здатньсть до самооновлення та  самовьдтворен-ня, без  яких важко уявити живь системи.  Враховуючи важливуроль бьлкьв в органьзмь, а також той факт, що бьлки визнача-ють чисельнь важливь функцью живого органьзму та досить чут-ливь до рьзних змьн його стану, досльдження бьлкового спект-ру рьдин  та тканин органьзму може складати значний ьнтерес.Це тим бьльше важливо,  поскьльки вивчення бьлкового спектруможе допомогти в з'ясуваннь причин,  якь сприяють виникненню
                           - 4 -рьзних захворювань ь, в першу чергу, порушення ьмунного ста-тусу  органьзму,  здатность  його  до  адекватною реакцью навплив несприятливих факторьв хьмьчною, фьзичною чи бьологьч-ною природи.     Незаперечним ш той факт,  що вмьст загального бьлка  табьлкових фракцьй  в  тканинах ь рьдинах органьзму (сироватцькровь, плазмь,  лькворь) ш важливим дьагностичним показникомта показником  резистентность органьзму.  Це обумовлено тим,що вмьст загального бьлка ь бьлкових фракцьй  зазнаш  певнихзмьн  пьд  впливом  ендо- та екзогенних факторьв та  при за-хворюваннях внутрьшньх органьв та порушеннях обмьну речовин.При  цьому  спостерьгаються  закономьрнь змьни вмьсту бьлкьвта юх фракцьй в рьдинах ь  тканинах  органьзму.     Такими факторами може  бути  ьоньзуюче  випромьнювання,рьзнь хьмьчнь сполуки,  ьони метальв, якь потрапляють до ор-ганьзму ьз зовньшнього середовища,  а також токсини мькроор-ганьзмьв, що викликають ьнфекцьйнь захворювання та порушеннядьяльность внутрьшньх органьв та систем органьзму.     Досльдження та   детальне  вивчення  механьзмьв  впливурьзних ендо- та екзогенних факторьв на перебьг  метабольчнихпроцесьв в  органьзмь  маш  велике значення особливо в данийчас, поскьльки в результать техногенного  та  антропогенноговпливу значно погьршився стан довкьлля. За цих умов живь ор-ганьзми, в тому  числь  ь  людина,  постьйно  знаходяться  векстремальних умовах,  що зумовлено рьзними  чинниками.  Це,в першу чергу, значне погьршення екологью пьд впливом техно-генного пресьнгу, аварью на ЧАЕС та ьн.     Таким  чином, органьзм  людини знаходиться в постьйномудвосторонньому  зв'язку  з  зовньшньм  середовищем, яке можепроявляти значний вплив на його фьзьологьчнь  функцью, обмьнта  метабольчнь процеси! Тому з'ясовування механьзмьв впливурьзних ендо- та екзогенних факторьв на обмьннь процеси в ор-ганьзмь ш досить актуальним.
                           - 5 -     Метою нашою роботи було досльдження  перерозподьлу бьл-кових  фракцьй  сироватки  кровь при рьзному функцьональномустань органьзму,  а також пьд впливом певних екзогенних фак-торьв.    Для досльдження вмьсту та перерозподьлу бьлкових фракцьйсироватки кровь ми використовували метод дискелектрофорезу впольакриламьдному гель та метод ьмунодифузью.     Робота виконувалась  на  базь  лабораторью  бьологьчноюхьмью людини та тварин Черкаського  державного  уньверситетута ьмунологьчною лабораторью обласною лькарнь.
                           - 6 -                           ОГЛЯД  ЛыТЕРАТУРИ.     1. Загальна характеристика бьлкьв кровь.     В даний час досльдженням бьлкьв плазми кровь присвяченавелика кьлькьсть льтератури.     За даними льтератури, сироватка кровь ш досить складноюсистемою, до  якою  входить  0,9%  неорганьчних  та 9,1% ор-ганьчних  сполук,  серед  них важливе мьсце займають бьлки -6 - 8% (7, 24).     Молекули бьлкьв - складнь структури,  основу яких скла-дають амьнокислотнь посльдовность. Серед них видьляють групипростих (протеюни) та складних (протеюди)  бьлкьв.  Протеюнискладаються лише з залишкьв амьнокислот,  а протеюди мьстятьще й компонент ьншою хьмьчною природи  (вуглеводи,  льпьди).На цей  час  в  сироватць  кровь  ьдентифькуються бьльше 100бьлкових молекул.  До бьлкьв сироватки кровь вьдносять групубьлкьв, якь:     - мьстяться в сироватць кровь;     - синтезуються  в  печинць,  або ретикулоендотельальньйсистемь;     - виявляють головну функцью в межах шдиною системи;     - видьляються в кров;     - знаходяться  в  плазмь в концентрацью бьльшьй,  ньж вьнших бьологьчних рьдинах;     - можуть проявляти генетично обумовлений польморфьзм;     - не ш продуктом катабольчного протеользу.         Бьлки - польфункцьональнь сполуки ь виконують в                    органьзмь безльч функцьй.     1.Транспортна функцья.  Завдяки  здатность   утворюватикомплекси, бьлки приймають участь в перенесеннь сполук,  ба-
                           - 7 -гато з яких погано розчиняються,  або зовсьм не  розчиннь  уводь (жирнь кислоти, льпьди, стероюднь гормони).     2.Захисна функцья  -  збереження  постьйною   кьлькостькровь в  судинному русль при його пошкодженнь (бьлки системизсьдання).     3.Пьдтримка онкотичного тиску кровь. Бьлки не проходятьчерез мембраннь структури капьлярьв, що сприяш затримць водита збереженню кьлькость циркулюючою кровь.     4.Регуляцья концентрацью ьоньв.     5.Створення бьлкових резервьв органьзму, якь забезпечу-ють амьнокислотами мозок, серце та ьншь органи пьд час голо-дування.     Враховуючи  те,  що бьлки  визначають  чисельнь важливьфункцью живих органьзмьв ь досить чьтко реагують на будь-якьзмьни його стану,  в даний час досить велика увага надаштьсявизначенню вмьсту  загального  бьлка та бьлкових фракцьй прирьзному функцьональному стань органьзму.  Це обумовлено тим,що вмьст  загального  бьлка,  а  також перерозподьл бьлковихфракцьй сироватки кровь маш важливу  дьагностичну  цьнньсть,ьнформуш про  бьохьмьчнь процеси,  якь проходять в органьзмьта вьдкривають можливьсть корекцью рьзних порушень ь ранньоюпрофьлактики (7, 12, 42).     Разом з тим,  вмьст бьлка в сироватць кровь ш  головнимпоказником резистентность  органьзму,  що  важливо  в умовахпостьйного впливу ендо- ь екзогенних  факторьв  на  органьзм(7, 25, 42).     Сучаснь методи досльдження дають змогу одержати вичерп-ну ьнформацью  про  стан бьлкового обмьну,  встановити певньзакономьрность порушень при розвитку захворювання.Досльджен-ню вмьсту загального  бьлка  ь  бьлкових фракцьй в сироватцькровь присвячено велику кьлькьсть робьт вьтчизняних  та  за-рубьжних досльдникьв (4,  20,  25, 33, 34). Згьдно з льтера-турними даними бьлки рьдин органьзму герерогеннь  ь  склада-
                           - 8 -ються з великою кьлькость фракцьй,  якь в сумь складають по-казник - загальний бьлок. Бьлковь фракцью визначають рьзнимиметодами: оптичними, титрометричними, седиментацьйними.     Склад бьлкьв сироватки кровь дуже складний.  Тому будь-яка класифькацья, яка базушться на обмеженьй кьлькость ознакабо на будь-якьй одньй (як в разь електрофорезу) властивостьповинна враховувати промьжнь ступень,  що ь складаш враженняневизначеность. В даний час класифькацья  бьлкьв  кровь  ба-зушться на  термьнах  (наприклад:      - глькопротеюд,     -льпопротеюд), якь були  введень  при  електрофоретичному  тахьмьчному  анальзах.  В  наукових досльдженнях для  вивченнявмьсту  та розподьлу бьлкових фракцьй сироватки кровь доситьшироко використовують методи  зонального  електрофорезу   нарьзних  носьях  (папьр, крохмаль, гель).  Найбьльш поширенимсеред них ш метод диск-електрофорезу в польакриламьдному ге-ль, який  вперше  було  використано Кендалем в 1923 роць, таметод   радьальною   ьмунодифузью.  Дань   методи  володьютьзначною  дозволяючою здатньстю ь дають змогу виявити в сиро-ватць кровь вьд  6  до 20 фракцьй.
                           - 9 -           2. Характеристика бьлкових фракцьй сироватки кровь,         роздьлених методами зонального електрофорезу.    Методом зонального   електрофорезу,   зокрема   методомдиск-електрофорезу в  польакриламьдному  гель  в   сироватцькровь можна виявити такь основнь фракцью:     1. Альбумьни (преальбумьни, постальбумьни).     2. Глобульни (  ,   ,   ,   ,   ).     Кожна з них ш гетерогенною:  утворюш ще по  кьлька  дугпреципьтацью. Дань вьдносно розподьлу бьлкових фракцьй сиро-ватки  кровь  роздьлених  методом  диск-електрофорезу в ПААГпредставлено в таблиць 1.     Крьм диск-електрофорезу для фракцьонування бьлкьв сиро-ватки кровь, зокрема бьлкьв - ьмуноглобульньв використовуютьметод ьмунодифузью. Суть цього методу в тому, що в агаровомугель бьлкова сумьш,  яка  досльджушться,  обробляшться  спе-цифьчною антисироваткою.  Антиген дифундуш в агарь ь утворюшкьльця преципьтацью,  в разь чого виникають свошрьднь осади,локальзацья яких  дозволяш  робити  висновки  про склад дос-льджуваних бьлкьв.     Групи бьлкьв  кровь,  якь  визначаються електрофорезом,розмежовань у фьзьологьчному вьдношеннь.  Так,  в  бьльшостьвипадкьв, альбумьн   вьдьграш   роль  бьлка,  який  визначашфункцью  живлення та пьдтримки осмотичного тиску ь лише  по-части приймаш участь в утвореннь комплексьв,  якь забезпечу-ють  транспорт рьзних сполук.  Група   - та   - глобульньв -це  бьлки, якь забезпечують  транспорт ь лише частково зв'я-зань  з  функцьшю  ьмуньтету;    - глобульни  майже повньстюзв'язань з ьмуньтетом ь лише частково з функцьшю транспорту.Ця  схема дозволяш дати характеристику функцьям бьлкьв кровь(39).     Загальний  вмьст бьлка  та бьлкових фракцьй в сироватць
                           - 10 -кровь варьюш в широких межах ь залежить  вьд  багатьох  фак-торьв - вьку, фьзьологьчного стану, тощо.     За даними ряду авторьв (2,  14,  16, 30, 33, 41) в нор-мальних  фьзьологьчних  умовах  вмьст бьлкових фракцьй пода-ний в таблиць 2. Ми бачимо,  що кьлькьсть загального бьлка удьтей лежить  у межах 41-79 г/л,у дорослих - 65-85г/л,  аль-бумьну у дьтей ь дорослих - 20,5-52 та 56-65 г/л вьдповьдно,кьлькьсть глобульньв  складаш:  9,4-42  г/л у дьтей та 31-45г/л у дорослих.     Як видно  з  таблиць,  вмьст  рьзних  бьлкових  фракцьйварьюш в широких межах.  Функцью та бьологьчна роль бьлковихфракцьй рьзна,   так,  одньшю  з  важливих  фракцьй,  яка  шнайбьльш значною в кьлькьсному вьдношеннь  та  найбьльш  од-норьдною, ш фракцья альбумьньв.                     Зона  альбумьньв.     Основну частину бьлкьв плазми кровь складають альбумьни(бьльще 50%). Альбумьн - резерв азоту  в органьзмь,  регулюшколоюдно-осмотичний тиск.     Альбумьн складашться з 579 амьнокислотних залишкьв, се-ред яких переважають залишки з негативним зарядом  радикалу.Може мьстити  в  свошму складь певну кьлькьсть вуглеводьв тазначну  кьлькьсть  дьамьнодикарбонових амьнокислот.  Завдякисвошму значному негативному заряду альбумьн може забезпечититранспорт сполук (жирнь кислоти, стероюднь гормони, льпьди).Згьдно з льтературними даними (1, 33, 39)  при електрофорезьальбумьн  рухашться шдиним фронтом,  однак  при застосуванньбьльш   тонких методьв  роздьлення  вдашться видьлити кьлькамьнорних фракцьй.  Деякь автори вважають,  що гетерогенньстьальбумьну  за  цих умов обумовлена наявньстю адсорбованих найого поверхнь речовин - льганд (33, 34, 39). Велике фьзьоло-гьчне значення маш комплекс альбумьньв з гормонами щитовидноюзалози,  стероюдними  гормонами, ьнсульном. Альбумьн володьш
                           - 11 -специфьчними центрами, до яких можуть пришднуватись гормони.Рьвень альбумьньв регулюш вмьст  вьльних гормоньв в кровь тамьру юх активность, поскьльки гормони, якь зв'язань з альбу-мьном,   втрачають  свою  активньсть ь  не можуть  проходитичерез мембрани кльтин.  Зменшення  кьлькость альбумьньв ведедо гормональних порушень.     В останньй  час  встановлено  (33),  що альбумьни легкопотрапляють  в  м'язеву  тканину,  пьдвищують  ьнтенсивньстьпроцесьв  вьдновлення  НАД  , окислювального фосфорилювання,генерацью АТФ.     Синтез альбумьну  здьйснюшться в печьнць.  Вмьст його всироватць кровь складаш 35 - 55 г/л.  Рьвень альбумьну  можезмьнюватися залежно   вьд  певних  умов.  Пьдвищення  вмьстузустрьчашться рьдко  -  гьперальбумьнемья.  Причиною  даногоявища може  бути дегьдратацья при зневодненнь органьзму (35,37). Зменшення вмьсту - гьпоальбумьнемья - ш насльдком гемо-делюцью та  значних  втрат  бьлка  (видьлення бьлка нирками,шлунково-кишковим трактом),  при  порушеннь  синтезу   бьлка(хвороби печьнки, голодування), при пьдвищеннь розкладу аль-бумьну (ьнфекцьйнь хвороби,  пухлини). Особливе мьсце займа-ють хвороби,  якь  виникли  як результат зменшення кьлькостьальбумьньв при гемоделюцью,  серцево-судинною декомпенсацью,хворобах печьнки (4, 8, 11).     При електрофорезь  альбумьн,  як   правило,   рухаштьсяодньшю чьткою окремою смужкою. ынколи на фореграмь можна ви-явити ще двь фракцью - преальбумьн ь постальбумьн. Поява цихфракцьй свьдчить про певнь порушення складу та спьввьдношен-ня мьж окремими фракцьями бьлкьв,  що  характерно  для  рядузахворювань, зокрема цукрового дьабету (7, 33, 36, 39).                       Зона глобульньв.     Глобульни ( globulus  - кулька) - групова назва природ-них бьлкьв рьдин органьзму. Вони розчиннь в слабких сольових
                           - 12 -розчинах,  нерозчиннь  в  дистильованьй  водь та випадають восад  при  50%  ь  бьльшому насиченнь розчиньв сьрчанокислимамоньшм (3, 4).     В органьзмах тварин та людини глобульни  знаходяться  всироватць кровь, слинь, цереброспинальньй рьдинь, в екстрак-тах рьзних органьв та тканин. До глобульньв вьдносять простьбьлки, глькопротеюди, льпопротеюди, металопротеюди.     У фракцьях  глобульньв  виявляшться  активньсть  деякихферментьв (сироваточна хольнестераза, церулоплазмьн), та де-яких ьнгьбьторьв ферментьв (ьнгьбьтори трипсину, хьмотрипси-ну, тромбьну, ацетилхольнестерази). До глобульньв належать ьдеякь фактори  зсьдання  кровь   (протромбьн,   плазмьноген,фьбриноген, фьбринстабьльзуючий фактор).  Необхьдно  вьдзна-чити,  що 

до   глобульньв  належать  антитьла   та  системакомплементу, якь складають гуморальний ьмуньтет.     Концентрацья  глобульньв в плазмь кровь людини  складаш2 - 3 %. Сироваточнь глобульни з альбумьном та низькомолеку-лярними речовинами  сироватки  кровь  виконують найважливьшубьологьчну функцью,  беручи участь в пьдтриманнь  постьйногоосмотичного тиску кровь. Ця функцья глобульньв сташ особливосуттшвою при зниженнь вмьсту в сироватць кровь альбумьну  (внасльдок деяких захворювань, при довгостроковьй ьмуньзацью).Визначення абсолютного  та  вьдносного  вмьсту  сироваточнихглобульньв та  юх  фракцьй ш додатковим дьагностичним тестомпри великьй кьлькость захворювань людини.  Глобульни  рослинутворюють значну групу бьлкьв в екстрактах з листя, насьння,плодьв та ьн.     З кьнця  80-х  рокьв  глобульни почали дьлити на еугло-бульни та псевдоглобульни.  Еуглобульни  розчиннь  тьльки  вслабких сольових  розчинах;  при дьальзь проти дистильованоюводи або при 33% насиченнь розчину сьрчанокислим амоньшм ви-падають в осад. Псевдоглобульни розчиннь у водь та випадаютьв осад при 50% насиченнь розчину сьрчанокислим  амоньшм  (3,
                           - 13 -4).  Якщо  класифькувати  бьлки за  електрофоретичною рухли-вьстю, то до  глобульньв  вьдносять  всь  бьлки,   якь   ру-хаються повьльньше альбумьньв у поль постьйного електричногоструму при рН 8,2 - 8,6.     Залежно вьд електрофоретичною рухливость в глобульновихфракцьях видьляють    -,    -,    -,    - та    - глобульни.     ФРАКЦыЯ    - ГЛОБУЛыНыВ.    - глобульни - бьлки гостроюфази. Вони багать на вуглеводи,  зв'язують близько 95% мьдь,яка знаходиться  в  плазмь.  До бьлкьв цьшю групи вьдносять:антитрипсин,    - кислий глькопротеюн (1, 3, 4).        - антитрипсин (серомукоюд Шульца)  забезпечуш  нейт-ральзацью протеольтичних  ферментьв трипсину та плазмьну,  атакож протеаз,  що звьльняються при льзись лейкоцитьв та чу-жерьдних кльтин.  Синтезушться  в гептоцитах.  Вмьст в сиро-ватць кровь складаш 2 - 4 г/л. Значне пьдвищення даного ком-поненту спостерьгашться  при запальних процесах в печьнць талегенях. Молекула маш ланцюг,  який складашться з 349 амьно-кислотних залишкьв та негативний заряд.        -  кислий  глькопротеюн  (орозомукоюд)  -  компонентбьлково-польсахаридних   комплексьв,  якь  зустрьчаються   втканинах  та  слизових  секретах.  Володьш  досить  рьзнома-ньтними функцьями.  В зонь запалення сприяш процесу фьбрино-генезу,  в  зв'язку  з  чим вьн  одержав назву бьлка гостроюфази   запалення,  синтезушться  в  печьнць.   Вмьст  його всироватць  кровь  складаш   0,2 - 0,4  г%.  Стьйкий  до  дьютемператур.  Молекула маш негативний заряд.     Значне зростання даного компоненту спостерьгашться  пригострих та  хроньчних захворюваннях,  ревматоюдному артрить,злоякьсних пухлинах.  Зниження спостерьгашться при  хворобахпечьнки, вагьтность, гастроентеропатью.     За даними ряду авторьв, до бьлкьв даною    - глобульно-вою фракцью  (орозомукоюдьв)  вьдноситься протромбьн (факторF ). Пьд його впливом проходить перетворення  протромбьну  в
                           - 14 -тромбьн,  що  ш  необхьдною  умовою  утворення   фьбриновогозгустка,  який запобьгаш крововтратам.  Фьзьологьчна концен-трацья його складаш 0,05  -  0,1  г%.   Пьдвищення  та  зни-ження  концентрацью  спостерьгашться  при  захворюваннях пе-чьнки, вагьтность, лькуваннь антикоагулянтами (11, 15, 20).     Решта бьлкьв гострою фази входять до складу     -  гло-бульновою фракцью. До цьшю групи вьдносять такь бьлки, як- макроглобульн,  гаптоглобьн,  церулоплазмьн,    - льпопро-теюн (24).        - макроглобульн (   - серомукоюд) маш глькопротеюднуприроду, високу молекулярну масу, мьстить до 10% вуглеводьв.Досить часто його називають термолобьльним орозомукоюдом. Навьдмьну вьд  ьнших  бьлкьв   гострою   фази,   синтез   йогоздьйснюшться не  в  печьнць,  а  в  ьнших тканинах.  Основнафьзьологьчна функцья бьлка - регуляцья активность  тромбьну,плазмьну, тобто    виконуш    роль    ьнгибьтора    протеаз.Фьзьологьчна концентрацья його в межах 3,5 г%.  Молекула машнегативний заряд.  Кьлькьсть  його  значно  збьльшушться принефротичному синдромь,  цукровому  дьабеть,  фьбринольтичньйтерапью. Зниження спостерьгашться при мьеломах,  артритах.     Гаптоглобьн (    - мукоглобульн) специфьчно зв'язуш ге-моглобьн. Складаш  майже 1/4 маси всьх    - глобульньв (24).З гемоглобьном складаш стабьльний комплекс (1:1), який утво-рюшться внасльдок  внутрьшньосудинного гемользу еритроцитьв.Внасльдок високою  молекулярною  маси  даний   комплекс   неекскретушться нирками,  що запобьгаш втратам зальза та захи-щаш нирки вьд пошкоджень  гемоглобьном  (15,  24).  Комплексгаптоглобьн -  гемоглобьн  володьш пероксидазною активньстю,тобто здатньстю прискорювати окислення ряду сполук за участюпероксиду водню  (24).  Цей  комплекс  також  вьдноситься добьлкьв гострою фази,  вмьст  яких  значно  збьльшушться  пригострих хроньчних захворюваннях,  некрозах тканин, новоутво-реннях. Зниження спостерьгашться при хворобах  печьнки,  ге-
                           - 15 -мольтичньй анемью,   спадкових   порушеннях   синтезу  (33).Фьзьологьчний вмьст складаш 0,4 - 0,75 г%.  Молекула маш не-гативний заряд.     Церулоплазмьн мьстить у свошму складь  мьдь  до  0,32%,володьш пероксидазною та польамьнооксидазною активньстю, машглькопротеюдну природу; масова частка вуглеводного компонен-ту  складаш  16%.  Виконуш  роль  депо  та переносника мьдь,приймаш участь в  процесах синтезу гемоглобьну. ч  оксидазоюаскорбьновою кислоти  та  адренальну  (33).  Збьльшення йогоспостерьгашться при ьнфарктах, гепатитах. Знижушться при ге-патоцеребральньй дистрофью.   ч  ряд  даних,  що  специфьчнезростання церулоплазмьну вьдбувашться при шизофренью (4,  9,10, 15).        - льпопротеюн забезпечуш транспорт льпьдьв. В плазмьвмьст складаш 1,5 - 2,3 г%. Пьдвищення рьвня бьлку пов'язаноз гьперльпьдемьшю, а зниження - з патологьшю гепатоцитьв.     ФРАКЦыЯ    - ГЛОБУЛыНыВ за даними ряду авторьв (11, 27)зв'язуш до 3/4 всьх льпьдьв плазми ь тьльки 5% протеюну.  доцьшю фракцью належать такь бьлки, як трансферин, гемопексин,   -мькроглобульн.     Трансферин (сидерофельн)   забезпечуш  транспорт  ьоньвзальза мьж  тканинами  (печьнка  -  кьстковий   мозок),   дездьйснюшться синтез гемоглобьну (8). Мьстить в свошму складь6% вуглеводьв,  регулюш  вмьст   сироваточного   зальза.   Зтрансферином  можуть  зв'язуватись ьони ьнших метальв: Cu  ,Zn  , Cr  , Co  , Mn  .  Фьзьологьчна норма  складаш  2,9 г%(33).     Пьдвищення вмьсту трансферину спостерьгають при посиле-ному розпадь еритроцитьв та вагьтность. Зниження - при гост-рих запальних процесах, новоутвореннях та нефротичному синд-ромь.     Гемопексин (цитохромофьльн)  зв'язуш бьлки та юх вугле-воднь компоненти,  завдяки чому утворюш комплекси  з  групою
                           - 16 -зальзовмьсних сполук (гемоглобьном, мьоглобьном) ь тим самимзапобьгаш видьленню  зальза  через   нирки.   В   нормальнихфьзьологьчних умовах бьлок насичений гемом лише частково,  апри гемольтичньй анемью - майже повньстю. Фьзьологьчна нормаскладаш 0,5 - 1,0 г%.  Вмьст бьлка зменшушться при гемользь,захворюваннях нирок,  печьнки, а збьльшення вьдбувашться призапальних процесах.        - мькроглобульн  знаходиться  в плазмь в малих кьль-костях, маш  незначну  молекулярну  масу,  мьстить  в свошмускладь субодиниць антигенного комплексу гьстосумьсность тка-нин, якь регулюють вьдчуження тканин при трансплантуваннь.     ФРАКЦыЯ    -  ГЛОБУЛыНыВ    мьстить   бьлки,  якь маютьнайменшу   рухливьстььсть   в  порьвняннь  з ьншими  бьлкамикровь (при рН 7 - 9). Основну масу    - глобульньв складаютьбьлки, якь володьють функцьональними  властивостями  антитьл(ьмуноглобульни).     ымуноглобульни (антитьла) - глькопротеюни плазми кровь,якь  виникають  у  вьдповьдь  на  введення до органьзму сто-ронньх, невластивих йому сполук (антигеньв) (24).     ымуноглобульни ш сироваточними  глобульнами.  Внасльдокантигенного стимулювання,  кьлькьсть  юх  в  сироватць кровьпьдвищушться ь отримань таким чином ьмуноглобульни набуваютьякость антитьл  та  можуть  вступати  в реакцью з антигеном,який зумовив його появу.     При деяких пухлинних синдромах льмфоюдною льнью (мьело-ми, льмфоми,  плазмоцитоми) кьлькьсть сироваточних ьмуногло-бульньв також може сильно пьдвищуватися,  але при цьому вонине  володьють якостями антитьл.  Всь ьмуноглобульни влодьютьзагальними фьзичними   та   хьмьчними   властивостями,   алевьдрьзняються один вьд одного по бьологьчним ознакам.     ымуноглобульни продукуються лейкоцитами, пьсля чого во-ни потрапляють в тканини та рьзнь  секрети:  слину,  сльози,молоко та ьн. ымуноглобульни подьляють на п'ять класьв: IgA,
                           - 17 -IgG, IgD, IgM, IgE. Вони являють собою протеюни з множиннимиланцюгами. Ць польпептиднь ланцюги мають рьзну   молекулярнумасу, посльдовньсть амьнокислот: важкий ланцюг (heavy) або Н(з великою  молекулярною масою) та легкий ланцюг (light) абоL (з малою молекулярною масою). Вищевказань  5 класьв ьмуно-глобульньв рьзняться   мьж   собою   перш   за   все  рьзноюпосльдовньстю розмьщення Н - ланцюга;  ць класи позначаютьсяльтерами грецького алфавьту, якь вьдповьдають кожному класу:  для IgG,   для IgM,   для IgA,   для IgD,   для IgE.     ыснують два рьзних типа L - ланцюгьв: ламбда - тип ( ),та каппа - тип (  ). В одньй молекуль ьмуноглобульну не можебути обох  типьв ланцюгьв.  Як правило,  ьмуноглобульн скла-дашться з  двох  пар  ланцюгьв  Н   та   L,   якь   з'шднаньдисульфьдними   зв'язками   таким  чином:  L - Н - Н - L.  Втой час,  коли молекула IgG складашться тьльки з одньшю оди-ниць (  )   -   -   -   (  ), в молекуль IgM ця одиниця пов-торюшться 5 разьв (таб. 3).     В залежность вьд структури  Н - та L - ланцюгьв, ьмуно-глобульни подьляються на  класи  та  пьдкласи  (визначаютьсяструктурою Н  -  ланцюга),  на типи та субтипи (визначаютьсяструктурою L - ланцюга) та на групи  та  субгрупи  (визнача-ються структурою варьабельних зон з Н - та L - ланцюгьв).     Структура  Н - ланцюгьв  визначаш клас ьмуноглобульньв:G, А,  М, D, Е. Рьзниця в посльдовность та розмьрах Н - лан-цюгьв визначаш субкласи (наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4 зважкими ланцюгами  1,  2,  3 та  4).     L -  ланцюги  також  мають  варьацью  посльдовность   впостьйньй область. Це зобов'язуш класьфькувати юх та включа-ти в субтипи ланцюга "каппа" та, вьдповьдно - ланцюга "ламб-да".     ыМУНОГЛОБУЛыН G (IgG).  В цей клас входить 70 - 80% си-роваточних ьмуноглобульньв людини.  Молекулярна маса складаш140000 -  150000.  L  -  та  Н  -  ланцюги  з'шднань   одним
                           - 18 -дисульфьдним зв'язком, але кьлькьсть юх мьж обома Н - ланцю-гами варьюш у кожною людини в  залежность  вьд  вьдповьдногосубкласу (мал. 1).     Антитьла типу IgG з'являються головним  чином  пьд  часвторинною  ьмунною  реакцью.  Вони  можуть  чинити гальмьвнудью   на  синтез  IgМ - антитьл,   якь  утворилися  пьд  часпервинною   ьмунною  реакцью  шляхом  конкурентною взашмодьюу вьдношеннь  до антигену.     ыМУНОГЛОБУЛыНИ  А  (IgА)  знаходяться в сироватць кровьлюдини в 2-х формах:  мономер та димер.  Мономерна форма во-лодьш  константою  седиментацью  7S  та  складашться  з двохлегких  ланцюгьв  (ламбда або каппа) та двох важких ланцюгьв( );    - ланцюги  з'еднань   мьж  собою  ще  невстановленоюкьлькьстю дисульфьдних зв'язкьв.     Форма димер  володьш  константою осадження 10S та скла-дашться з двох мономерьв,  якь з'шднань  мьж  собою  дисуль-фьдними  мьстками  за   участю   J - польпептидного  ланцюга(вьд слова joining - зв'язок).  Молярна  маса  J  -  ланцюгаскладаш 20000, в кожньй молекуль ш 10 -12 залишкьв цистеюну.Найбьльш докладно вивчень два субкласи IgА: IgА1, який скла-даш 93%  вьд всьшю кьлькость сироваточних А- ьмуноглобульньвта IgА2, у якого легкь ланцюги подань димерами та з'шднанимиз важкими ланцюгами за допомогою водневих зв'язкьв (мал. 2).     В  секреть  багатьох  видьв тварин  були  виявлень  IgАсекреторного типу,  якь  ьснують у формь димерьв (11S).  Цейтип IgА вмьщуш в собь зайвий компонент в порьвняннь з  сиро-ваточним  IgА (димером),  який  називашться секреторним ком-понентом  (S -  компонент).  Цей  компонент у людини володьшмолекулярною  масою,  яка  дорьвнюш  58000,  найбьльша  йогочастина  зв'язана  з  зоною  Fс -  молекули   за   допомогоюдисульфьдних  зв'язкьв. S  - компонент синтезушться в епьте-льальних  кльтинах залоз, якь видьляють  IgА та пришднуютьсядо IgА - димеру пьд час секрецью. В молоць ш обидва субкласи
                           - 19 -IgА, а IgА2 складають до 25% вьд усьшю кьлькость.     Захисна дья  S  -  компоненту  доведена  зниженням  ре-зистентность секреторних IgА до дью протеольтичних  ензимьв,внасльдок поступового видалення секреторного компоненту з юхмолекули. Завдяки S - компоненту секреторнь IgА можуть вико-нувати свою мьсцевь захиснь бьологьчнь функцью.     Антитьла  типу секреторних IgА з'являються  в  секретахпьсля мьсцевого введення антигену.  Бьологьчнь дань вьдносномьсцевого  ьмуньтету  та  хьмьчна  характеристика  IgА  дализмогу  формулювати  концепцью секреторною ьмунологьчною сис-теми,   що   забезпечуш  мьсцевий  ьмуньтет  поряд  з  гумо-ральною  ьмунологьчною  системою,  яка  забезпечуш системнийьмуньтет.     М - ыМУНОГЛОБУЛыН (IgМ) ш найбьльш поширеним  ьмуногло-бульном. Вьн  характеризушться  великою  молекулярною  масою(850000)  (19S)  та  високим  вмьстом вуглеводьв.  IgМ скла-дашться  з  п'яти  однакових  субодиниць,  молекулярна  масаяких  дещо  перевищуш  молекулярну  масу IgG. Мономерна IgМ-структура нагадуш структуру IgG з тьшю рьзницею,  що мьж   -ланцюгами  ьснують  тьльки  два дисульфьдних зв'язки, з якиходин розмьщений  на С- термьнальному закьнченнь ланцюга.     Антитьла типу IgМ з'являються пьд час первинною ьмунноюреакцью,  а  доля  юх участь у  синтезь контролюшться рьвнемIgG.     ыМУНОГЛОБУЛыН D (IgD) володьш активньстю антитьла,  алейого специфьчна роль залишашться невивченою.  Значне  пьдви-щення IgD  було встановлено в сироватць кровь вагьтних,  алетьльки пьд час пологьв;  перед пологами ь пьсля них значенняйого залишашться в нормьСПЩшp_;Б^_шчЧ*рыУай
ЖШо'oЯыАыА_° >КАс_`»7ю_