ВІД ПОЛТАВСЬКОГО ІНСТИТУТУ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИМІРУ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ПОЛТАВЩИНИ

Іван Петрович Котляревський
(9 вересня 1769 – 10 листопада 1838 рр.)
на прохання В.О. Рєпніної з жовтня 1823 по червень 1838 року здійснив переклад з французької на російську мову теологічної праці Дюкеня «Размышления о расположении, с каким должно приступать к чтению и размышлению Святого Евангелия от Луки »
Тарас Григорович Шевченко
(9 березня 1814 – 10 березня 1861 рр.)
наприкінці червня – початку липня 1845 року приходив до начальниці Інституту шляхетних дівчат С.І. Засс (передплатниці його альбому «Живописная Украина») з приводу його розповсюдження

12 грудня 2008 року виповнюється 190 років від часу заснування Інституту шляхетних дівчат у Полтаві. Сторічна діяльність цього середнього навчального закладу для збіднілих дворянок на теренах Полтавщини гідна уваги сучасних освітян і тих, хто шанує історію та культуру рідного краю.
Центральний корпус університету – пам’ятка архітектури першої половини ХIХ ст. – є складовою частиною архітектурного класичного ансамблю міста Полтави. Знайомство кожного першокурсника і гостей навчального закладу із давньою історією Інституту шляхетних дівчат, історією Національного технічного університету імені Юрія Кондратюка вважаємо справою честі науково-педагогічного колективу.
Полтавський дівочий інститут (Інститут шляхетних дівчат) засновано 12 грудня 1818 року на кошти дворянства з ініціативи дружини Полтавського та Чернігівського генерал-губернатора князя М.Г. Рєпніна – Варвари Олексіївни.
Цей навчальний заклад став першим серед губернських міст і шостим у Російській імперії середнім навчальним закладом для дворянок. На той час середніх навчальних закладів світського характеру в Полтаві було тільки два: народне училище, відкрите в 1799 р. графом С.С. Потоцьким, перетворене потім у повітове, і цивільна гімназія, відкрита в 1808 р.
Середній навчальний заклад для жіноцтва у Полтаві – один із найдавніших в Україні. Він заснований на благодійницьких засадах майже одночасно з ліцеями Рішельєвським в Одесі (1817 р.), Крем’янецьким (1819 р.), Ніжинською гімназією вищих наук (1820 р.).
В.О. Рєпніна, донька міністра освіти (при Єлизаветі) Олексія Розумовського, внучка останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського, палка прихильниця культурно-просвітницьких ідей, свого часу була головою благодійного жіночого товариства в Санкт-Петербурзі. Приїхавши в 1816 р. разом із чоловіком до Полтави, відкрила у своєму домі на власні кошти пансіон для збіднілих дворянських дівчат замість закритого на той час пансіону (існував із 1808 р.) Параски Яківни Кочубей, дружини відомого своїм меценатством багатого полтавського поміщика Семена Михайловича Кочубея, нащадка В.Л. Кочубея.
Прагнучи благодійності, В.О. Рєпніна звертається до полтавського дворянства з пропозицією створити для освіти і виховання дворянських дітей, особливо із збіднілих родин, дівочий інститут за прикладом заснованого в Санкт-Петербурзі (1764 р.) за проектом І.І. Бецького “Воспитательного общества благородных девиц”. Відкрите 5 травня 1765 року при Воскресенському Смольному Новодівичому монастирі виховне товариство для дворянок ставилось царським урядом за зразок для дворянства провінцій Російської імперії, оскільки давало початки суспільного виховання дворянок.
Згідно з програмою державного виховання дворянських дівчат із 6 до 18-річного віку, розробленою І.І. Бецьким, увесь цей час діти не повинні були бачити свої сім’ї. Моральне виховання як для хлопчиків, так і для дівчаток було однаковим. Різниця ж між ними була в змісті освіти, глибина якої для дівчаток не вважалася за потрібну. Навчально-виховний цикл для дворянських дівчат розділявся на 4 класи (віки) , навчання в кожному з яких продовжувалося 3 роки.
У першому (від 6 до 9 років) викладалися російська та іноземні мови (французька, німецька), арифметика, малювання, танці, музика (вокальна й інструментальна), шиття і рукоділля.
У другому (від 9 до 12 років) викладалися географія з історією та деяка частина економії чи домобудівництва.
У третьому (від 12 до 15 років) додавалось читання історичних і повчальних книг, частково архітектура і геральдика.
У четвертому віці (від 15 до 18 років) призначалось дівчатам перевіряти своє навчання майже самою практикою. Більшу частину часу вони повинні були витрачати на інші заняття: чергувати щотижнево по господарству, вести записи про витрати, здійснювати платежі, визначати ціну товару за його якістю, дивитися, щоб у всьому був зразковий порядок і чистота.
Окрім цього, по дві дівчини мали щодня чергувати в інших класах як помічниці класних дам. І від цієї практики, як записано в статуті Смольного інституту шляхетних дівчат, „звикати зарані, як їм, будучи матерями, навчати дітей своїх і у власному своєму вихованні знайти собі опору, в якому б стані їм жити не довелось”.
Для занять із вихованками призначались класні дами в усіх класах, котрим наказувалося понад усе привчати дівчат до слухняності. “Старатися, щоб дівчата не звикали надмірно пишатися або мати понурий вигляд. Над усе настановляти їх в основах благорозумності, доброзичливості, благопристойності, благородної, а не вимушеної ввічливості й усіх добродійностей. Щоб від юності і до віку привчені були до добродійності, ввічливості, лагідності й приємних розмов не тільки з рівними, але з найостаннішими, якого б звання хто не був”.
У перших числах січня 1817 року проект утворення в Полтаві дворянського благодійницького інституту з пояснювальною до нього запискою княгиня Рєпніна передала для зачитування в нещодавно зведеному (1810 р., архітектор О. Захаров) будинкові дворянського зібрання (нині кінотеатр імені І.П. Котляревського). Серед 25-ти пунктів указаного проекту слід виокремити загальноустановчі, навчально-педагогічні, фінансово-економічні положення. У проекті зазначалося, що в основу створення дівочого інституту покладена благодійницька турбота дворянства про долю 15-ти (за кількістю повітів) збіднілих дворянських дочок, яким буде забезпечене належне до їх стану виховання і влаштування подальшого їх життя після закінчення цього навчального закладу.
Прийом до Полтавського дівочого інституту передбачалося здійснювати на основі існуючих правил, установлених для вихованок дівочих інститутів Російської імперії. Управління всіма справами інституту доручалося раді, створеній дворянством, яка щорічно мусила звітувати про роботу на зборах інституту та публікувати цей звіт для оприлюднення на дворянському зібранні.
Княгиня передбачала проектом, що для дівчат-дворянок повинні викладатися правила високої моралі спеціально для цього запрошеними викладачами, включаючи й іноземних. Навчання пропонувалося вибудовувати за наступними предметами: Закон християнський, російська мова, чистописання, граматика, синтаксис, риторика і логіка, арифметика (перші чотири дії до прогресії), географія й історія (скорочені); малювання, танці, музика, мови іноземні (французька та німецька), їх граматики і синтаксис. Поняття про домашнє господарство, економне його ведення, рукоділля, окремо зазначалося в проекті, слід розглядати як особливо важливі предмети при вихованні дівчат із збіднілих дворянських родин із метою оволодіння ними навиками утримувати себе і родину набутими вміннями.
Зібрання полтавського дворянства, очолюваного щойно обраним губернським маршалом дійсним статським радником В.І. Чарнишом, того ж дня своїм актом ухвалило проект, запропонувавши на утримання дівочого інституту пожертвувати від дворянства 50 коп. з кожної селянської душі, яка була у їх власності. 12 січня 1818 року дворянське зібрання затвердило Положення про благодійницький для дворянок інститут, його штат і правила для набору 15-ти вихованок у повітах.
На квітень 1818 р. зібрані від дворянства пожертви в сумі 36 187 крб. були передані одному із членів дворянської ради маршалу Полтавського повіту С.Ф. Левенцю з метою зайнятися пристосуванням дерев’яного із флігелями 16- кімнатного будинку С.М. Кочубея під дівочий інститут, а вже у травні на частину асигнованих радою грошей у ньому розпочалися будівельні роботи.
Після отримання в серпні 1818 р. із міністерства народної освіти (Петербург) Положення про Полтавський дівочий інститут з дозволом приступити до його виконання дворянська рада з 1 жовтня 1818 р. узяла на роботу перших чотирьох класних дам і розпочала набір 15-ти дівчат дворянського громадського утримання. 1 листопада посаду директриси посіла запрошена з Парижа мадам Юлія Реньї.
Дівочий інститут у Полтаві здійснював навчання і виховання дворянських, а пізніше й представниць інших станів , сто років – із 1818 по 1918 роки.
Майже 10 років цей навчальний заклад діяв на кошти дворян, а з 17 вересня 1827 року, згідно з клопотанням генерал-губернатора М.Г. Рєпніна указом царя його перетворено із дворянського в урядовий. Розпорядження указу передбачали не тільки виділення коштів із державної казни на утримання 60-ти вихованок, починаючи із 1 січня 1828 року, а й наказувалося міністру фінансів асигнувати з казни в Полтавський приказ громадського притулку 200 000 карбованців у чотири терміни, щорічно по 50 тисяч карбованців, на побудову мурованого будинку для Інституту.
План архітектурної забудови, виконаний зодчими Штаубертом і Шарлеманем, затверджений у Санкт-Петербурзі в 1828 році. Зведення будівель головного корпусу дівочого інституту в Полтаві закінчене 4 вересня 1832 року.
В 1859 році у Смольний інститут (Петербург) призначений інспектором К.Д. Ушинський, у майбутньому відомий теоретик педагогіки, який, провівши низку прогресивних заходів, реорганізував навчання та виховання в дівочому інституті. Зокрема, запровадив нові навчальні плани, організував предметно-урочну систему занять, запровадив лабораторні заняття з фізики, відкрив педагогічний клас, де дівчата як дворянського, так і міщанського стану мали змогу здобувати педагогічну підготовку для роботи виховательками. К.Д. Ушинський дозволив смолянкам, а значить і вихованкам губернських дівочих інститутів, зустрічі із сім’ями на канікули та свята, чим значно нейтралізував відірваність інституток від суспільства, що породжувало спотворені уявлення про навколишнє середовище. Завдяки реформаційній діяльності К.Д. Ушинського в інститутах шляхетних дівчат у другій половині ХIХ ст. запроваджені раціональні засади підготовки вихованок до майбутнього життя в суспільстві, які закладали основи формування цілісних особистостей.
Значну роль у цьому відігравав вплив яскравих особистостей – викладачів інститутів шляхетних дівчат. Наприклад, у Полтаві серед викладачів дівочого інституту – сузір’я видатних представників української, чеської, російської культур.
Понад тридцять років здійснював нагляд за навчальною частиною видатний український байкар, колишній ректор Харківського університету В. Каразіна, професор цього ж університету П.П. Гулак-Артемовський. П’ять доньок П.П. Гулака-Артемовського – Аполлінарія, Єфросинія, Марія, Наталія і Клеопатра з 1854 по 1865 роки закінчили Полтавський Інститут шляхетних дівчат.
56 років віддав дівочому інституту як викладач фортепіанної гри та італійського співу видатний чеський музичний педагог і композитор Алойз Едлічка, відомий збирач та видавець музичного українського фольклору, автор першої музичної редакції п’єси І.П. Котляревського «Наталка-Полтавка».
Довгі роки викладали малюнок для дворянських дівчат відомі російські художники, випускники Петербурзької академії мистецтв І.К.Зайцев і В.О. Волков.
У 1878 році (двадцять сьомий випуск) закінчує дівочий інститут “із шифром” (тобто з високими успіхами) Любов Щербачова, в майбутньому відома українська письменниця-демократка, громадський діяч Л.О. Яновська, творчість якої високо цінував І.Я.Франко.
У 1881 році із срібною медаллю закінчує дівочий інститут у Полтаві Олександра Шейдеман і два роки викладає в ньому вокал та гру на фортепіано. Вона стане в майбутньому дружиною Панаса Мирного, чудовою матiр’ю його синів.
Особлива сторінка історії Інституту шляхетних дівчат у Полтаві - навчання у ньому з кінця ХIХ ст. до 1918 р. шести правнучок О.С. Пушкіна і М.В. Гоголя: Софії, Наталії, Марії, Тетяни, Анни, Олени Бикових.
Адже саме у Полтаві взяла початок одна з 58 гілок нащадків геніального російського поета О.С. Пушкіна, яка поріднила його з М.В. Гоголем. Старший син сестри М.В. Гоголя Єлизавети Василівни і полковника Володимира Івановича Бикова Микола Володимирович (тобто племінник Гоголя) через 45 років після смерті О.С. Пушкіна і через 29 років після смерті М.В. Гоголя обвінчався 30 серпня 1881 році в Лопасні під Москвою з внучкою Пушкіна Марією Олександрівною, долю якої йому вручив син великого поета генерал Олександр Олександрович Пушкін. Золоті обручки, свідки їх вірності, пронесеної через усе життя, символи, що об’єднали рід Пушкіних із родом Гоголів, які поклали початок полтавському „гнізду” нащадків великих письменників, мають у внутрішньому колі написи: „Марія (30 серпня 1881 р.)”і „Микола (30 серпня 1881 р.)”.
Унаслідок цього, якщо можна так висловитися, посмертного родичання Пушкіна і Гоголя 41 особа із нащадків Пушкіна є одночасно найближчими родичами М.В. Гоголя, який, як відомо, прямих нащадків не мав. За підрахунками дослідників генеалогії видатних письменників, нині кожний четвертий нащадок Пушкіна є родичем Гоголя.
Після виходу у відставку М.В. Бикова, молода сім’я приїздить до Полтави, де мешкала сестра М.В. Гоголя Ганна Василівна Гоголь. Вона замінила племіннику та його чотирьом братам і сестрам рано померлу Єлизавету Василівну. Невдовзі Бикови переїздять у Василівку, родове село Гоголів, де їх зустріла сестра Гоголя Ольга Василівна Головня. М.В. Бикову належало дві третіх гоголівського помістя. Саме там до 1919 року в родині Бикових за 37 років спільного життя народжуються діти: два сини - Олександр (1883 р.н.) і Володимир (1895 р.н.) і сім доньок - Єлизавета (1884 р.н.), Софія (1887 р.н.) Наталія (1888 р.н.), Марія (1890 р.н.), Тетяна (1894 р.н.), Анна (1897 р.н.), Олена (1899 р.н.).
Діяльна Марія Олександрівна влаштовує недільні школи для селянських дітей, які не могли навчатися в земській школі через нестатки; за прикладом Ольги Василівни, сестри М.В. Гоголя, лікує селян.
На початку ХХ століття Бикови переїздять до Полтави, де їх доньки, за винятком Єлизавети, стали навчатися в Інституті шляхетних дівчат. Збереглася листівка, якою 23 лютого 1907 року Марія Олександрівна і Микола Володимирович Бикови запрошують гостей на вінчання у церкві Інституту шляхетних дівчат доньки Софії Миколаївни Бикової із Сергієм Дмитровичем Данилевським, внучатим племінником відомого російського письменника Г. П. Данилевського.
Отже, Полтавський дівочий інститут виховав плеяду визначних людей – патріотів, гуманістів – і тим самим зробив неоціненний внесок у культурно-освітній, мистецький розвиток Полтавщини. Прекрасні гуманістичні освітні традиції, які були зароджені тоді, продовжуються й на даний час.
Наукові і педагогічні традиції, започатковані такими видатними представниками як П.П. Гулак-Артемовський, Л.І. Боровиковський, В.В. Капніст, М.М. Цертелєв, Ф.І. Ткаченко, К.В.Рощина, І.К.Зайцев, В.О. Волков, А. Едлічка та ін. За сторічну історію діяльності цього навчального закладу в ньому бували І.П. Котляревський, Т.Г. Шевченко. Його випускницями були відома письменниця-демократка Любов Яновська, творчість якої високо цінував І.Я. Франко, подруги Кобзаря сестри Псьол - художниця Глафіра і поетеса Олександра, художниця-мінітюаристка Юлія Волкова.
Свій понад 78-річний родовід наш навчальний заклад веде від 18 серпня 1930 року. Заснований тоді як єдиний у країні Інститут інженерів сільськогосподарського будівництва, він готував висококваліфіковані кадри інженерів-будівельників для села. Уже в 1961 році за рішенням уряду його перейменовано в інженерно-будівельний інститут, що стало не просто зміною назви. Таким перейменуванням на урядовому рівні офіційно визнавалася особлива роль Полтави у підготовці інженерних і будівельних кадрів не лише для села, а й для величезного обширу промислової й будівельної індустрії та архітектури 60-70-х років.
В умовах трансформаційних змін в економіці суверенної України стало очевидним зростання потреб Полтавського регіону не лише у фахівцях будівельного профілю. Саме тому вчена рада інституту на початку 90-х років ухвалила рішення реформувати монопрофільний навчальний заклад, який готував фахівців за шістьма будівельними спеціальностями, в багатопрофільний технічний університет. І це стало єдиноправильним рішенням, оскільки вчена рада на чолі із заслуженим працівником вищої школи , доктором технічних наук, професором О.Г. Онищенком своєчасно зреагувала на зміни в реальних умовах виробництва області.

Уже в 1993 році рішенням уряду навчальний заклад акредитований як технічний університет. У 1997 році на честь 100-річчя від народження видатного теоретика космонавтики, блискучого інженера, винахідника, нашого земляка Юрія Кондратюка навчальному закладові присвоєне його ім’я, в 2002 році - статус національного технічного університету, єдиного в регіоні. Такі стрімкі кроки реформування нашого навчального закладу за часів незалежної України – свідчення і плідний результат роботи талановитого науково-педагогічного колективу університету.
Нині Національний технічний університет імені Юрія Кондратюка у Полтаві - це понад 10 тисяч студентів, котрі за допомогою досвідченого науково-педагогічного колективу (понад 600 викладачів, 70 відсотків із яких мають учені ступені й звання) здобувають фундаментальну освіту. Нашій молодій державі потрібна національна еліта. Тому ми готуємо фахівців як інженерно-технічного напряму підготовки ( 6 листопада цього року в самому центрі міста відкрито новий факультет інформаційних технологій та телекомунікаційних систем), так і фінансово-економічного профілю, де навчаємо близько 2,5 тисячі студентів – фінансистів, економістів, програмістів, бухгалтерів тощо, враховуючи при цьому специфіку виробництва. Вимоги, скажімо, до бухгалтера на промисловому підприємстві значно відрізняються від вимог до такого ж фахівця на сільськогосподарському підприємстві. Тобто, ПолтНТУ є широкопрофільним навчальним закладом, де забезпечується підготовка висококваліфікованих спеціалістів для всіх народногосподарських галузей Полтавщини та інших регіонів України.
Навчально-науково-лабораторна база Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка розташована в дев'яти навчальних корпусах загальною площею понад 75 тис. кв. м. , налічує понад 60 спеціалізованих лабораторій із сучасним обладнанням. Тут студенти здобувають знання за 35 спеціальностями і спеціалізаціями на дев'яти факультетах. Загалом під час навчання вони опановують близько двох тисяч дисциплін.
Економіка знань, що створюється в Україні потребує фахівців, котрі мислять інноваційно, здатні до ефективних рішень, уміють брати на себе відповідальність за них. Справою честі нашого колективу є підготовка саме таких. Маємо низку нових спеціальностей, які були відкриті останніми роками, такі як "Обладнання нафтових і газових промислів", "Проектування й будівництво об'єктів нафтогазового комплексу", "Видобуток нафти і газу", "Автомобілі та автомобільне господарство", "Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини й обладнання", "Технологія машинобудування", "Фінанси" та "Банківська справа", „Маркетинг”, „Комп”ютерні науки”.
З нового, 2008-2009 навчального року в нашому навчальному закладі вперше в регіоні розпочалася підготовка бакалаврів за напрямами „Комп’ютерна інженерія” і „Телекомунікації”, а також підготовка магістрів за спеціальністю „Менеджмент інноваційної діяльності”. Це і є наша відповідь на потреби ринку, вимоги суспільства та виклики сьогодення.

Наукові школи нашого навчального закладу мають чудові традиції, представлені відомими в Україні науковцями, які відіграють відчутну роль у розвитку як університетської науки, так і науки в цілому.

Під керівництвом доктора технічних наук, професора, голови Полтавської філії Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України, дійсного члена Академії будівництва України та Академії наук вищої школи України, члена-кореспондента Академії технологічних наук України О. Г. Онищенка працює єдина в державі наукова школа, діяльність якої пов’язана з науковими дослідженнями механізації трудомістких технологій та процесів будівельного виробництва. Результати виконаних фундаментальних досліджень – унікальні. Розроблені принципово нові високоефективні розчинонасоси, штукатурні станції та агрегати з механічним і гідравлічним приводом, елементи забезпечення транспортування будівельних розчинів трубопроводами та нанесення їх на оброблювані поверхні.
З 1960 р. під керівництвом доктора технічних наук, професора М.С. Торяника, а потім доктора технічних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки за 1998 рік П.Ф. Вахненка, доктора технічних наук, професора А.М. Павлікова на кафедрі залізобетонних і кам’яних конструкцій та опору матеріалів проводяться дослідження з метою конструювання та вдосконалення загальних методів розрахунку залізобетонних елементів.
Наукова школа фундаментобудування на чолі з доктором технічних наук, професором М.Л. Зоценком вивчає та впроваджує швидкісні методи дослідження ґрунтів, ефективних фундаментів і штучних основ, які влаштовуються без виймання ґрунту, вдосконалює методи посилення та проектування фундаментів при реконструкції.
На кафедрі конструкцій із металу, дерева та пластмас під керівництвом доктора технічних наук, професора Л.І. Стороженка проводяться широкі дослідження з проблем розрахунку, конструювання і впровадження у виробництво сталезалізобетонних конструкцій.
Під керівництвом доктора технічних наук, професора С.Ф. Пічугіна проводяться розроблення загального методу розрахунку надійності будівельних конструкцій на основі ймовірнісного опису випадкових навантажень, оцінювання надійності елементів та урахування специфіки роботи статично невизначених конструктивних систем. Дослідження виконуються на світовому рівні.
Наш навчальний заклад постійно розширює спектр наукової діяльності, оскільки набувають актуальності питання інноваційного розвитку. Для забезпечення інноваційної складової розвитку області в університеті створено нову наукову школу керівництвом доктора економічних наук, професора В.О. Онищенка, яка проводить фундаментальні дослідження та обґрунтування нової, соціально орієнтованої моделі регіонального розвитку, формування наукових засад активної регіональної соціально-економічної політики з урахуванням вимог і цільових орієнтацій сталого розвитку. Укладені договори про співпрацю між нашим навчальним закладом, Полтавською обласною державною адміністрацією та Полтавською обласною радою, які сприяють налагодженню сталих зв’язків і плідного співробітництва в інтересах прискорення соціального й економічного розвитку Полтавського регіону, забезпечення єдиної інноваційної та науково-технічної діяльності.
Важливим результатом діяльності цієї наукової школи стало розроблення Стратегії соціально-економічного розвитку Полтавського регіону на період до 2015 року, підготовленої відповідно до вимог Концепції державної регіональної політики України, Закону України „Про стимулювання розвитку регіонів”, Державної стратегії розвитку регіонів до 2015 року. Стратегія пройшла обговорення і затвердження науковцями університету на засіданні вченої ради , складні етапи слухань на колегіях Полтавської обласної державної адміністрації (головного замовника розробки), громадського обговорення, до якого було залучено широке коло зацікавлених осіб та організацій області, обговорення депутатами Полтавської обласної ради на засіданнях профільних комісій. 11 квітня цього року на базі нашого навчального закладу за участі академіка В.П. Семиноженка та академіка НАН України В.М. Геєця при сприянні Полтавської обласної державної адміністрації проведений відкритий круглий стіл з обговорення проекту „Стратегії національного розвитку „Україна - 2015”.
У роботі наукових шкіл та науково-дослідницьких лабораторій склалася своя система досліджень, яка відображає особливості й наукового напряму, й стилю роботи наукової школи провідного вченого-керівника. Важливими складовими системи є: курсові, дипломні, магістерські роботи, кандидатські та докторські дисертації; проведення конференцій, семінарів; підготовка й випуск праць у фахових виданнях; авторські свідоцтва та патенти; участь у виставках; наукові монографії, підручники, навчальні посібники.
В університеті склалися хороші традиції проведення науково-практичних та методичних конференції за багатьма науковими напрямами, результати яких, як правило, видаються у збірниках наукових праць, наукових виданнях, затверджених ВАК України. Зокрема, значний інтерес у регіоні викликають наукові розробки фахівців навчального закладу, що розміщуються на сторінках фахового журналу „Економіка і регіон” та „Збірника наукових праць ( серія: галузеве машинобудування, будівництво)”.
З метою активізації наукових досліджень у напрямі розв’язання завдань розвитку регіональної інноваційної системи на базі Полтавського національного технічного університету створюється Регіональний науковий центр соціально-економічних досліджень як важливий елемент інноваційної інфраструктури Полтавського регіону, діяльність якого передбачає подолання розриву між ланками інноваційного процесу „освіта – наука – виробництво". Основними передумовами створення такого центру на базі нашого навчального закладу є налагоджене співробітництво університету з провідними науково-дослідними інститутами України та підприємствами регіону на основі укладання відповідних договорів про співпрацю; науково-технічна діяльність навчального закладу, спрямована на реалізацію інноваційних проектів, що відповідають вимогам середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності регіонального рівня та стратегічним пріоритетним напрямам інноваційної діяльності Програми інноваційного й науково-технічного розвитку Полтавської області; необхідний науковий потенціал, наявність наукових шкіл, науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських лабораторій, діяльність яких спрямована на розв’язання фундаментальних та прикладних проблем розвитку важливих секторів економіки регіону; підготовлений і розповсюджений серед потенційних споживачів презентаційний пакет сучасних наукових розроблень, наукових, науково-технічних послуг, що можуть здійснюватися науковцями університету; наявний досвід розроблення програмного забезпечення соціально-економічного розвитку Полтавського регіону та визначення пріоритетів інноваційної діяльності за участю наукового потенціалу ПолтНТУ.
Таким чином, сучасна стратегія розвитку університету дає змогу спрямувати наукові дослідження на потреби регіону.
Потреби у високопрофесійному розв'язанні актуальних проблем соціально-економічного розвитку Північно-Східного регіону України (Харківська, Полтавська, Сумська області) зумовили відкриття у 2000 році на базі нашого навчального закладу Полтавської філії Північно-Східного наукового центру НАН України і Міністерства освіти та науки України.
Наш університет безпосередньо співпрацює з Національною академією наук України на основі угоди про співробітництво, укладеної у жовтні 2007 року.
Цю угоду нещодавно поширено підписаним договором про спільну діяльність із державною установою „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, налагоджується плідне наукове співробітництво з іншими установами Національної академії наук. 11 грудня проводимо Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Академічна наука в системі забезпечення ефективності наукової роботи та поліпшення якості підготовки фахівців», присвячену 90-річчю Національної академії наук України.
Приємно зауважити, що за результатами XI Міжнародної виставки навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008» колектив ПолтНТУ нагороджений срібною медаллю у номінації "Модернізація вищої освіти у контексті вимог Болонської конвенції" та відзначений почесним званням "Лідер сучасної освіти" за багаторічну науково-педагогічну діяльність з інноваційного розвитку освіти України. Ми постійно звіряємо свій університетський "годинник" із запитами суспільства, з вимогами часу, тому наш вуз і наш диплом мають авторитет і значимість.
Сьогодні університет не може існувати ізольовано від сучасного виробництва, від вимог суспільства. Вищий навчальний заклад повинен уміти відповідати і на ці виклики часу - готувати конкурентоспроможних фахівців, які діють мобільно, здатні будуть ефективно працювати в динамічних, швидкозмінних умовах. Усе це ми й намагаємось робити, відкриваючи нові спеціальності та напрями підготовки, переоснащуючи навчальні лабораторії, поліпшуючи побутові умови проживання студентів.
Вища школа вступає в пору, коли необхідно закладати нові принципи освітньої діяльності. Головний із них – підвищення рівня відповідальності студентів у процесі здобуття знань, включаючи й фахові. Навчити студентів самостійно мислити і постійно вчитися у цьому невпинно оновлюваному світі комп’ютеризованої інформації та нових знань – ось головне завдання науково-педагогічного колективу університету. Звідси випливає робоча навчальна формула Національного технічного університету в Полтаві: від бакалавра, який володіє прикладними науками, до формування магістра-фахівця, котрий уміє самостійно проводити науково-технічні дослідження та спроможний розв'язувати питання, з якими він зустрінеться завтра у виробничій діяльності організації, установи, закладу будь-якої форми власності.
– Наше завдання нині – не тільки дати випускникові фундаментальні знання, а й навчити ними користуватися. Навчити студентів науково-дослідницького мислення і творчого підходу до завдань, що випливатимуть із практики його майбутньої роботи. Уже в університетських стінах ми прагнемо прищепити молоді інтерес до результатів професійної діяльності, формуємо лідерські, організаторські якості. Викладачі ПолтНТУ на своїх лекціях ставлять проблемні запитання, які стимулюють творчу активність студентів; більшість занять проходить у вигляді «сократівського» діалогу, ділової гри, а не лише лекцій. Теми курсових робіт в університеті наближені до умов сучасного виробництва. На підприємствах і в організаціях відбувається захист багатьох дипломних робіт, що сприяє залученню випускника до розв’язання практичних господарських потреб.
Грунтовні знання, якісна підготовка випускників університету до практичної діяльності зробили його відомим і авторитетним у багатьох країнах світу. ПолтНТУ має тривалий досвід підготовки фахівців та наукових кадрів для іноземних держав. У стінах цього ВНЗ іноземці розпочали своє навчання ще з 1969 року. До 90-х років його закінчили понад 200 інженерів-будівельників із 17-ти країн Європи, Близького Сходу, Африки та Латинської Америки, для шести країн світу підготовлено 9 кандидатів наук.
Підписані та діють угоди про співробітництво з низкою вищих навчальних закладів Німеччини, Чехії, Польщі, Китаю, Росії, країн Середньої Азії, які передбачають спільні науково-технічні дослідження, обмін студентами і викладачами з метою стажування чи проходження практики. Укладені протоколи намірів із представниками німецьких та бельгійських вищих технічних навчальних закладів і природоохоронних організацій.
У навчальному процесі активно беруть участь іноземні фахівці. Так, для студентів будівельного й санітарно-технічного факультетів читають лекції фахівці з Польщі, на фінансово-економічному факультеті вже традиційними стали лекції німецьких фахівців із банківської справи. В університеті тривалий час працює експерт Центру міжнародної міграції і розвитку (Німеччина), який надає допомогу і консультації відділу міжнародних зв’язків і співробітництва у налагодженні нових та розвитку існуючих міжнародних контактів.
Про міжнародний імідж університету говорить і кількість іноземних громадян, які навчаються в ПолтНТУ. У 2007 – 2008 н. р. їх кількість перевищила 100 громадян, котрі представляють 13 країн світу.
Адміністрація університету приділяє велику увагу обмінам студентами. Із кожним роком динамічно зростає кількість студентів, які проходять практику за кордоном. Діють програми обмінів із Свєнтокшиською політехнікою в Кєльцах (Республіка Польща) й Університетом прикладних наук у Бранденбурзі (ФРН). Студентам надається можливість брати участь у програмах культурного обміну та поліпшувати свій мовний рівень у США.
Працюючи над реалізацією вимог Болонської декларації, науково-педагогічний колектив створює всі умови для підготовки фахівців вищої кваліфікації. Обдарована молодь університету здійснює наукові дослідження на всіх кафедрах університету під керівництвом провідних науковців, що дає можливість подальшого вступу до аспірантури. Підготовка науково-педагогічних кадрів у навчальному закладі здійснюється на 19-ти кафедрах за 16-ма науковими спеціальностями. Майже 90 аспірантів і докторантів університету працюють над розв’язанням актуальних наукових та прикладних проблем. У ПолтНТУ діють 3 спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій за спеціальностями: 1) 05.23.01 "Будівельні конструкції, будівлі та споруди"; 05.23.02 "Основи і фундаменти"; 05.23.20 "Містобуду­вання та територіальне планування" — із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата технічних наук; 2) 05.05.02 "Машини для виробництва будівельних матеріалів та конструк­цій"; 05.05.04 "Машини для земляних, дорожніх і меліоративних робіт" — із захисту дисерта­цій на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук; 3) 08.00.05 "Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка" — із захи­сту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Широкий спектр тематики дисертаційних робіт аспірантів економічних спеціальностей дає змогу охопити найважливіші напрями розвитку Полтавської області.
Наші студенти – всебічно розвинені особистості. Школу сучасного лідера вони можуть пройти у студентському парламенті, створеному на демократичних засадах у 1998 році. У нас є всі умови для розвитку музичних, естетичних здібностей, формування здорового способу життя та подолання шкідливих звичок.
З 2000 року в університеті діє Центр культури і студентської творчості (ЦКіСТ), що є особливим структурним підрозділом нашого навчального закладу. Працюючи з творчо обдарованими студентами, центр є осередком культурно-масової роботи, однією з форм організації вільного часу студентської молоді. При центрі діє понад 20 гуртків художньої самодіяльності, серед яких 6 мають звання народних. Художні аматорські колективи студентської творчості представляють університет на міських, обласних, всеукраїнських конкурсах та фестивалях,конкурсах-фестивалях, шість років поспіль духовий оркестр займає перше місце в марш-параді духових оркестрів Полтавщини. Університетські команди КВК – учасники міжнародних та всеукраїнських фестивалів.
У навчальному закладі створено всі умови для занять фізичною культурою і спортом. До послуг студентів університету висококваліфіковані викладачі-тренери, належна спортивна база: ігровий зал, спеціалізований зал важкої атлетики, боротьби, пауерліфтингу, стадіон із біговими доріжками тощо. Щорічно проводиться значна кількість планових спортивно-масових і оздоровчих заходів, зокрема, спартакіади університету серед першокурсників, збірних команд факультетів, мешканців студентських гуртожитків, спортивні свята, Дні здоров’я, товариські зустрічі з різних видів спорту – волейболу, баскетболу, футболу, гандболу, настільного тенісу, шахів, легкої атлетики, гирьового спорту, важкої атлетики, у яких беруть участь понад 1500 студентів. Із року в рік зберігається стійка тенденція до збільшення кількості спортивних секцій. Сьогодні в університеті працює 21 спортивна секція з 17 видів спорту, де яких у вільний від навчання час понад 400 студентів мають змогу підвищувати свою спортивну майстерність, вести цілеспрямовану підготовку до участі в спортивних змаганнях на рівні міста, області, України.
Маємо свій навчально-оздоровчий комплекс „Ворскла”, розташований на мальовничому березі річки Ворскла у сосновому бору, що поблизу селища Вакуленці Полтавського району, розрахований на відпочинок 150 осіб. Його роботу організовано таким чином, що студенти-першокурсники будівельного напряму підготовки можуть поєднувати відпочинок із геодезичною практикою. Окрім того, щоліта в спортивному таборі відпочивають студенти-сироти та ті, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нарощують свій потенціал провідні студенти-спортсмени.
Велика й дружна родина викладачів Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка глибоко шанує 190-річні освітні традиції Полтавщини, формуючи у студентів духовність та любов до України, до рідного краю як фундаментальну основу високого професіоналізму.