порядок складання та подання консолідованих звітів групи підприємств в умовах диверсифікації діяльності, що дасть можливість консолідувати фінансові звіти підприємств групи, діяльність яких відрізняється від діяльності материнського підприємства;
методи аналізу консолідованих фінансових звітів на основі моделей оцінювання вартості групи підприємств з метою формування інформації про майбутній фінансовий стан, вартість капіталу юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;
методику визначення звітних сегментів групи підприємств, що дасть змогу врахувати всі показники для визначення звітних сегментів та уніфікувати сам процес визначення звітних сегментів;
одержали подальший розвиток:
підходи до аналізу законодавства Європейського Союзу, Міжнародних стандартів фінансової звітності з питань консолідації фінансової звітності з метою з’ясування відмінностей у положеннях бухгалтерського обліку та подальшої конвергенції;
методи фінансового аналізу консолідованих фінансових звітів групи підприємств, що сприятиме використанню отриманої інформації для оцінювання фінансового стану, результатів діяльності; ліквідності, платоспроможності, прибутковості юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних і практичних розробок, запропонованих у дисертації, в процесі здійснення діяльності групи підприємств, складання консолідованих фінансових звітів, а також при аналізі консолідованих фінансових звітів та оцінюванні вартості групи підприємств як єдиної економічної одиниці.
Розробки автора схвалені і рекомендовані до практичного застосування Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України у формі Методичних рекомендацій з трансформації фінансової звітності українських підприємств у фінансову звітність за МСФЗ (розділ „Консолідація фінансових звітів”, „Звітність за сегментами”) (Довідка № 8775/17 від 30.07.03 р.).
Впровадження результатів розробок автора знайшло відображення в порівняльно-правовому дослідженні регулювання правовідносин у сфері бухгалтерського обліку та аудиту в ЄС та в Україні, проведеному фахівцями Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів (ФПБАУ) на замовлення Центру європейського та порівняльного права в частині: здійснення аналізу відповідності законодавства України acquits ЄС у сфері консолідації фінансових звітів; здійснення термінологічної експертизи та наукового редагування перекладу актів acquits ЄС у сфері консолідації фінансових звітів українською мовою; розробки глосарію термінів acquits communitarian у сфері консолідації фінансових звітів (Довідка № 132 від 16.12.04 р.).
Розробки автора впроваджено на приватному підприємстві − аудиторській фірмі „ФІНАУДИТ-Б.І.” у формі методики консолідації фінансових звітів групи підприємств, яка складається з материнського та його дочірніх підприємств. Окрему частину цієї розробки складають: методика обліку внутрішньогрупових операцій та пов’язаних з ними внутрішньогрупових сальдо, нереалізованих прибутків та збитків, податку на прибуток та доходу від участі в капіталі дочірніх підприємств, балансової вартості інвестиції в дочірнє підприємство та частки меншості в чистих активах дочірнього підприємства; методика консолідації фінансових звітів групи в умовах зворотного придбання (Довідка № 52 від 1.07.05 р.).
Розробки автора впроваджено на підприємстві „Лабораторія Форт” у формі постановки методики поетапної консолідації фінансових звітів групи підприємств в умовах використання сучасних інформаційних технологій (Довідка № 87 від 14.07.05 р.).
Окремі пропозиції були враховані при підготовці П(с)БО 29 „Фінансова звітність за сегментами”, а також включені для розгляду Методологічною радою з бухгалтерського обліку до проектів змін і доповнень національних П(с)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, П(с)БО 12 „Фінансові інвестиції”, П(с)БО 19 „Об’єднання підприємств” і П(с)БО 20 „Консолідована фінансова звітність” у частині обліку гудвілу, інвестицій, частки меншості, ідентифікованих активів і непередбачених зобов’язань з розкриттям (наведенням) відповідної інформації у фінансовій звітності та до проекту Методичних рекомендацій з організації бухгалтерського обліку доходів, витрат і зобов’язань звітних сегментів (Довідка № 34000-05/91 від 28.03.06 р.).
Окремі положення дисертаційної роботи використовуються при проведенні семінарів і тренінгів у Навчальному центрі Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України (Довідка № 65 від 26.06.06 р.), а також у навчальному процесі Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ) при викладанні курсів „Фінансовий еккаунтинг” та „Міжнародний еккаунтинг”. При викладанні курсу „Міжнародний еккаунтинг” застосовується методика переведення фінансових звітів дочірніх підприємств, складених в іноземній валюті, у валюту подання материнського підприємства, методика складання звітності групи за сегментами (Довідка № 9 від 2.02.07 р.).
Розробки автора впроваджено на підприємстві − ТОВ „СІТІ Інвест Буд” у частині впровадження моделі доходного підходу оцінювання вартості підприємства: методу дисконтування грошових потоків та методу економічної доданої вартості (Довідка № 144/09 від 24.09.07 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним закінченим науковим дослідженням. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто та опубліковані в наукових працях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювалися на багатьох науково-практичних конференціях, де отримали позитивну оцінку. Серед них: Міжнародна науково-практична конференція „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 30−31 травня 2003 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція „Проблеми теорії й практики обліку, аудиту, аналізу та шляхи їх вирішення” (м. Севастополь, 6−8 травня 2003 р. ); XXVII Щорічний Конгрес Європейської асоціації бухгалтерів (м. Прага, 1−3 квітня 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі” (м. Львів, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „М. І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації” (м. Донецьк, 20–21 січня 2005 р.); VІІІ Міжнародна науково-практична конференція „ Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 7–21 лютого 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції” (м. Київ, 2–22 квітня 2005 р.); Міжнародна конференція „Інтеграція системи обліку і аудиту в Європейський Союз, нові виклики та можливості” (м. Вільнюс, 6–7 жовтня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Обліково-аналітичні системи: глобальний і національний аспекти” (м. Полтава, 16–17 травня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Міжнародні тенденції розвитку бухгалтерського обліку і аудиту та перспективи для України” (м. Київ, 19 травня 2006 р.); Міжнародний Форум бухгалтерів і аудиторів „Роль бухгалтерів і аудиторів в сучасному світі” (м. Київ, 7 грудня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в 50 наукових працях загальним обсягом 108,39 друк. арк. Серед них 1 особиста монографія обсягом 31,5 друк. арк., 1 підручник (у співавторстві), 2 навчальних посібники (у співавторстві), 33 статті у наукових фахових виданнях, 13 публікацій в інших наукових виданнях.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 376 сторінок друкованого тексту, містить 37 таблиць на 24 сторінках, 30 рисунків на 14 сторінках, список використаних джерел із 274 найменувань на 27 сторінках, 20 додатків, розміщених на 247 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, необхідність її дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації результатів наукового дослідження.
У розділі 1 „Теоретичні та економіко-правові засади об’єднання підприємств і формування консолідованої фінансової звітності” розкрито економічну сутність та досліджено концептуальні основи об’єднання підприємств. Проведене дослідження показало, що ключовим поняттям для визначення „об’єднання підприємств” є організаційна форма об’єднання. Одна з можливих форм об’єднання – це власне злиття двох підприємств, коли одне автоматично приймає на свій баланс усі активи та зобов’язання іншого. Друга форма – це придбання акцій підприємства, що купується з оплатою коштами, акціями або іншими цінними паперами. У цьому випадку покупець нерідко домовляється з акціонерами підприємства, що купується, на індивідуальній основі. Третя можлива форма – це придбання частини або всіх активів підприємства, що купується. Ця ситуація відрізняється від попередньої тим, що права власності на активи обов’язково переходять від продавця до покупця, а кошти виплачуються підприємству, що купується, як юридичній особі, а не безпосередньо її акціонерам.
За характером впливу організаційних форм на структуру об’єднань можна виділити такі типи об’єднань:
1) юридичне об’єднання, за якого активи та зобов’язання одного підприємства передаються іншому підприємству і перше підприємство ліквідується або активи та зобов’язання обох підприємств передаються новому підприємству, а обидва попередні підприємства ліквідуються;
2) економічне об’єднання, за якого підприємства після об’єднання залишаються самостійними юридичними одиницями. Придбане підприємство набуває статусу дочірнього підприємства, а підприємство-покупець стає материнським. У результаті економічного об’єднання утворюється група підприємств.
Підставою для складання консолідованих фінансових звітів є наявність контролю. Консолідація фінансових звітів передбачає об’єднання окремих фінансових звітів двох і більше підприємств, з яких одне підприємство контролює інші. Фундаментальним концептуальним питанням є таке: чи у формі консолідованих звітів окреслюються право власності контролюючого підприємства − економічної одиниці, чи активи і зобов’язання економічної одиниці відображаються як єдине ціле. Дослідження показало, що основу консолідації фінансової звітності складають дві теорії капіталу: теорія права власності та теорія господарської одиниці.
Згідно з теорією права власності, у звітності виділяється право власності на економічну одиницю власника – контролюючого акціонера групи, зазвичай, це акціонери материнського підприємства. Таким чином, у звітності відокремлюються або виключаються частки в капіталі меншості акціонерів, а в консолідованих фінансових звітах показується основна частка акціонерів материнського підприємства (концепція пропорційної консолідації).
Згідно з теорією господарської одиниці, у звітності виділяються активи і зобов’язання економічної одиниці, подається підсумок взаємовідносин корпоративних одиниць і частка меншості акціонерів як складова капіталу власників. За теорією господарської одиниці у консолідованих фінансових звітах відображаються всі сторони, які мають частки в економічній одиниці (концепція консолідації господарської одиниці).
Теорії капіталу, права власності та господарської одиниці є основою для окремих альтернативних концепцій консолідованих фінансових звітів. Найбільш наближеним до поточної облікової практики є „гібрид” концепцій пропорційної консолідації та господарської одиниці, який називають концепцією консолідації материнського підприємства. Відповідно до концепції консолідації материнського підприємства, консолідована звітність групи складається з активів та зобов’язань материнського підприємства та всіх активів і зобов’язань дочірніх підприємств, а також частки меншості, що класифікується як зобов’язання.
Проаналізовано міжнародні підходи до об’єднання підприємств та консолідації їх фінансової звітності, визначені у Директивах ЄС та Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). На даний час Директиви 83/349/ЄЕС та 78/660/ЄЕС не встановлюють уніфікованих правил складання консолідованої звітності, а лише визначають мінімальні вимоги щодо порядку складання консолідованих звітів, обсягу, оцінювання та подання інформації в консолідованому балансі, консолідованому звіті про прибуток і збиток, а також у примітках до консолідованих фінансових звітів. Держави – члени ЄС можуть визначати додаткові, більш деталізовані правила подання та розкриття інформації в консолідованій фінансовій звітності.
Директиви не забезпечили рівня прозорості фінансової інформації, необхідного для розвитку внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг. У зв’язку з цим стратегічним напрямом подальшого розвитку правовідносин у сфері бухгалтерського обліку, зокрема подання консолідованої звітності, є застосування МСФЗ для складання консолідованих фінансових звітів товариств, цінні папери яких допущені до лістингу на фондових біржах країн – членів ЄС, починаючи з січня 2005 року, та подальше узгодження Директив із положеннями МСФЗ.
У дисертації проаналізовано законодавчі акти, які визначають та регулюють порядок створення і функціонування об’єднань підприємств в Україні. Визначено, що у законодавстві про холдингові компанії однакові терміни мають різне значення (наприклад, холдингове підприємство) і різні терміни використовуються для визначення одного об’єкта (наприклад, дочірнє підприємство і корпоративне підприємство; контрольний пакет акцій та холдинговий корпоративний пакет акцій тощо). Внаслідок такої ситуації компанія продовжує називатися холдинговою навіть за відсутності у її складі дочірніх підприємств. Результати дослідження показують, що Українська державна акціонерна холдингова компанія „Укрпапірпром”, яка визначена як холдингова компанія, володіє лише несуттєвими частками і паями у статутному капіталі інших підприємств.
Порівняння термінів, які використовуються в правовій базі, свідчить про різне їх тлумачення в законодавстві України про холдингові компанії та нормативних актах з бухгалтерського обліку. Йдеться про такі терміни, як об’єднання підприємств, контроль, асоційовані підприємства тощо. Різні терміни використовуються для визначення одного об’єкта (наприклад, проста залежність і суттєвий вплив). Терміни, які використовуються в нормативних актах з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не мають відповідних аналогів у правовому полі. Зокрема йдеться про такі терміни, як злиття, придбання, група. Проведене дослідження свідчить про те, що „Автомобільна компанія „Укртранс”, маючи частки в капіталі інших підприємств понад 99% (таких підприємств дев’ять), відображає такі інвестиції як інвестиції в асоційовані підприємства. Такі розбіжності в нормативних актах спричиняють ускладнення при веденні обліку та складанні фінансової звітності учасників і консолідованої звітності групи як єдиної економічної одиниці та потребують негайного узгодження. З огляду на це нагальним стає питання застосування принципу превалювання сутності над формою.
У розділі 2 „Методологія обліку операцій юридичної особи та її дочірніх підприємств: міжнародний досвід і практика України” розкрито принципи та методи обліку інвестицій у дочірні підприємства відповідно до Директив ЄС, МСФЗ та П(с)БО. Визначено, що методи оцінювання інвестицій у дочірні підприємства, передбачені національними П(с)БО, не відповідають ні МСФЗ, ні правилам, визначеними Директивами. Зокрема згідно з Директивами, підприємство, яке складає консолідовану звітність, має застосовувати ті самі методи оцінювання, які воно використовує для складання своєї річної звітності. Проте держава – член ЄС може вимагати або дозволяти для складання консолідованої звітності використовувати інші методи оцінювання.
Відповідно до законодавчих вимог різних держав – членів ЄС, інвестиції в дочірні підприємства можуть оцінюватися за собівартістю, на основі альтернативних методів оцінювання (відновною, переоціненою вартістю, за нижчою із собівартості або чистої реалізаційної вартості).
Положеннями МСФЗ передбачено застосування різних методів для обліку інвестицій у дочірні підприємства в окремих фінансових звітах. Зокрема метод собівартості та справедливої вартості. Метод участі в капіталі для оцінювання інвестиції в дочірні підприємства не застосовується ні з метою складання консолідованих фінансових звітів, ні з метою підготовки окремих фінансових звітів.
Обґрунтовано доцільність відмови від застосування методу участі в капіталі для обліку інвестицій у дочірні підприємства, оскільки цей метод надає користувачам певну інформацію про прибуток та збиток, зміни в складі власного капіталу об’єкта інвестування, подібну до тієї, яку надає консолідація, і така інформація відображається у фінансових звітах економічного суб’єкта господарювання інвестора.
У дисертаційній роботі визначено сутність методу обліку придбання та злиття. Метод обліку придбання передбачає розгляд об’єднання з точки зору перспективи підприємства, що об’єднується, яке визначається як покупець. Покупець придбаває чисті активи і визнає придбані (прийняті) активи, зобов’язання і непередбачені зобов’язання, включаючи ті, що спочатку не визнавалися підприємством, яке купують. Ця операція не впливає на оцінку активів і зобов’язань покупця, не приводить до виникнення будь-яких додаткових активів чи зобов’язань у покупця, оскільки вони не є об’єктами операції купівлі. У випадку злиття розглядається ситуація, коли материнське підприємство укладає угоду з іншим підприємством, унаслідок чого їх інтереси об’єднуються, проте материнське підприємство не є покупцем іншого підприємства.
У дисертації доведено, що застосування методу обліку придбання передбачає виконання певних кроків: визначення покупця, визначення вартості об’єднання підприємств та розподіл (на дату придбання) вартості об’єднання на придбані активи і зобов’язання, а також прийняті непередбачені зобов’язання.
З’ясовано основні відмінності у методах обліку об’єднання підприємств (бізнесу) за П(с)БО і МСФЗ. Ці відмінності стосуються: методів обліку об’єднання (відмови від застосування методу обліку злиття); оцінювання визнання придбаних активів і зобов’язань (визнаються нематеріальні активи і непередбачені зобов’язання); обліку гудвілу (амортизація не нараховується, тестування на зменшення корисності здійснюється не рідше одного разу на рік) та негативного гудвілу (невідкладне визнання в звіті про фінансові результати); частки меншості (визначення на основі справедливої вартості ідентифікованих активів, зобов’язань і непередбачених зобов’язань); розкриття інформації в примітках до консолідованої звітності.
З метою складання консолідованих фінансових звітів розглянуто методологію обліку поетапного та зворотного придбання.
Кожного разу, коли пов’язані сторони здійснюють продаж товарно-матеріальних цінностей або надання грошових коштів один одному, окремі підприємства розкривають вплив цих операцій на активи та зобов’язання, прибутки та збитки, відображені в звітах учасників. Під час підготовки консолідованих фінансових звітів показники фінансових звітів юридичних одиниць додаються. Отже, консолідовані фінансові звіти включають не лише результати групи в рамках операцій із зовнішніми сторонами (тобто за межами групи), а й результати операцій у межах групи. Для усунення подвійного впливу на статті активів, зобов’язань, доходів та витрат при складанні консолідованих фінансових звітів автором обґрунтована доцільність та запропонована методика врахування й коригування таких внутрішньогрупових операцій як: продаж запасів; продаж необоротних активів; визнання прибутків (збитків) у разі продажу активу, який підлягає амортизації; переведення активу зі складу запасів до складу необоротних активів; переведення активу зі складу необоротних активів до складу запасів; внутрішньогрупові послуги; внутрішньогрупові запозичення; внутрішньогрупові дивіденди, оголошені й сплачені після придбання.
Автором запропонована методика визначення частки меншості в капіталі дочірнього підприємства для складання консолідованих фінансових звітів. Розрахувати частку меншості в капіталі на звітну дату можна за допомогою трьох кроків: визначення частки меншості в капіталі дочірнього підприємства на дату придбання; визначення частки меншості у зміні капіталу дочірнього підприємства між датою придбання і початком звітного періоду, для якого готується консолідована фінансова звітність; визначення частки меншості в змінах капіталу дочірнього підприємства за поточний період.
Для обліку частки меншості під час складання робочої таблиці запропоновано відкрити тимчасовий рахунок „Частка меншості”, який може мати такі субрахунки: „Частка меншості у прибутках (збитках)” та „Частка меншості у чистих активах”.
Обґрунтовано доцільність коригування частки меншості на внутрішньогрупові операції з такими активами, як запаси, необоротні активи, які підлягають амортизації.
Однією з особливостей складної структури дочірнього підприємства, за якої материнське підприємство (М) має частку в дочірньому підприємстві, що саме є материнським підприємством іншого дочірнього підприємства, є потреба класифікувати частку меншості володіння дочірніх підприємств на пряму частку меншості (ПЧМ) та непряму частку меншості (НЧМ).
У дисертації обґрунтовано, що слід розрізняти послідовні та непослідовні придбання. Послідовним придбанням є таке придбання, за якого материнське підприємство „М” купує частки в дочірньому підприємстві „Д₁” до того, як підприємство „Д₁” купує свої частки в підприємстві „Д₂”, або обидва придбання здійснюються на одну дату. Непослідовне придбання – це таке придбання, за якого підприємство „Д₁” купує свої частки в підприємстві „Д₂” раніше, ніж підприємство „М” купує свої частки в підприємстві „Д₁”. У цьому випадку одним з активів підприємства „Д₁” є частка в підприємстві „Д₂” і на справедливу вартість чистих активів підприємства „Д₁” впливає справедлива вартість чистих активів підприємства „Д₂”.
Автором запропонована методика визначення частки меншості для складної структури дочірнього підприємства, яка враховує послідовність здійснення придбання. Основними правилами визначення частки меншості за умови послідовного придбання слід вважати такі:
1)                пряма частка меншості є пропорційною часткою всіх складових капіталу, відображених дочірнім підприємством, – залишок капіталу включатиме суми до придбання і після придбання;
2)                непряма частка меншості пропорційна лише частці капіталу дочірнього підприємства після придбання;
3)                загальна частка меншості консолідується.
Проблемою непослідовного придбання є те, що, по відношенню до придбання частки підприємства „Д₁” підприємством „М”, один з активів підприємства „Д₁” є часткою в підприємстві „Д₂”. Тобто, коли підприємство „М” розглядає справедливу вартість компенсації, сплаченої за частки підприємства „Д₁”, воно розглядає не лише вартість підприємства „Д₁”, а й вартість підприємства „Д₂”.
У розділі 3 „Методологічні основи та організація процесу консолідації фінансових звітів” розкрито методологію консолідації фінансових звітів (балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал). Група не є юридичною одиницею, відокремленою від її учасників. Отже, група не матиме встановленого законодавством окремого самостійного обліку. Фінансові звіти групи мають базуватися на комплекті звітів, складених для узагальнення фінансових звітів групи підприємств. Як правило, це означає підготовку робочої таблиці.
У МСБО 27 „Консолідовані та окремі фінансові звіти” та П(с)БО 20 „Консолідована фінансова звітність” дату, на яку складається перший комплект консолідованої фінансової звітності, не визначено.
Автор обґрунтовує доцільність складання першого комплекту консолідованої фінансової звітності на дату придбання на підставі того, що материнське підприємство відображає свою інвестицію в дочірнє підприємство на дату придбання за собівартістю придбання (об’єднання), яка еквівалентна справедливій вартості сплаченої компенсації. Якщо вартість придбання (об’єднання) перевищує частку покупця в справедливій вартості чистих активів об’єкта придбання, визнається гудвіл. Якщо частка покупця в справедливій вартості чистих активів об’єкта придбання перевищує вартість придбання, то визнається негативний гудвіл. На дату придбання необхідно визнати ідентифіковані активи і зобов’язання дочірнього підприємства за справедливою вартістю. Згідно з МСФЗ 3 „Об’єднання бізнесу”, таке визнання може привести до визнання активів, зобов’язань і непередбачених зобов’язань, які не знайшли відображення в облікових записах дочірнього підприємства. Наприклад, об’єднання бізнесу може привести до визнання нематеріальних активів, які не можна було визнавати в обліку дочірнього підприємства. Якщо материнське підприємство отримало контроль не над усіма чистими активами об’єкта придбання, на дату придбання слід визнати частку меншості.
Оскільки під час складання консолідованого балансу в МСФЗ 3 „Об’єднання бізнесу” та П(с)БО 19 „Об’єднання підприємств” не визначено, чи оцінювання активів дочірнього підприємства на дату придбання має бути здійснене в робочій таблиці для консолідації, чи в записах дочірнього підприємства, автором запропоновано більшість записів робити в рамках коригувань до робочої таблиці з таких причин: коригування для активів, таких як гудвіл і запаси, не дозволяються в дійсних записах дочірнього підприємства. Гудвіл не дозволено переоцінювати, оскільки це буде сума до визнання внутрішньогенерованого гудвілу, тоді як запаси не можуть бути записані до суми, яка перевищує собівартість; переоцінювання необоротних активів в облікових записах дочірнього підприємства означає, що дочірнє підприємство застосовує модель переоцінювання для цих активів.
Для підприємств, які оцінюють активи за собівартістю, активи дочірнього підприємства мають бути переоцінені в робочій таблиці для консолідації.
У дисертації визначено, що певні типи операцій можуть бути причиною змін у записах після дати придбання, а саме: знецінення гудвілу; зміни в оцінці об’єднання; дивіденди, оголошені або сплачені дочірнім підприємством до придбання; розподіл нерозподіленого прибутку до придбання.
У будь-який визначений звітний період деякі з цих операцій виявляться здійсненими в попередніх періодах, а деякі матимуть місце у звітний період. Записи до придбання за звітний період включатимуть поєднання записів до придбання на початок звітного періоду (записи до придбання на дату придбання скориговані на вплив усіх змін у капіталі до придбання на початок звітного періоду) і записів, пов’язаних зі змінами в капіталі до придбання поточного періоду.
Автор обґрунтовує доцільність урахування під час складання консолідованого звіту про фінансові результати кількох важливих моментів, які впливатимуть на процес підготовки звіту: придбання дочірнього підприємства впродовж року; внутрішньогрупового продажу запасів, їх залишків і нереалізованого прибутку; внутрішньогрупового продажу активів, інших, ніж запаси; частки меншості.
Консолідований звіт про рух грошових коштів групи, на думку автора, має охоплювати лише грошові потоки, зовнішні по відношенню до групи. Під час підготовки звіту про рух грошових коштів групи слід розглянути такі питання: внутрішні грошові потоки; дивіденди, сплачені за межі групи; грошові потоки асоційованих підприємств, які обліковуються методом участі в капіталі; грошові потоки, які виникають унаслідок придбання і продажу дочірніх підприємств.
У дисертаційній роботі автором запропоновано методики поетапного складання консолідованих фінансових звітів підприємств, об’єднаних методом придбання та злиття за допомогою робочої таблиці.
Важливими елементами запропонованих методик є окреслення послідовності процедур консолідації та врахування внутрішньогрупових операцій „знизу-вгору” та „згори-вниз” під час визначення окремих показників у процесі підготовки фінансових звітів окремих підприємств до консолідації та безпосередньо консолідації фінансових звітів.
Материнське підприємство може мати дочірні підприємства, які здійснюють свою діяльність в іншій країні. У більшості випадків фінансові звіти зарубіжного дочірнього підприємства підготовлені у валюті іншої країни. Щоб фінансові звіти, які відображають операції в іноземній валюті, були включені до консолідованих фінансових звітів материнського підприємства, треба перевести такі звіти у валюту, яка використовується материнським підприємством для консолідації.
З метою гармонізації методів переведення фінансових звітів в іноземній валюті у валюту звітності материнського підприємства та забезпечення зіставності показників консолідованих фінансових звітів автором опрацьовано методики консолідації з використанням валютних курсів за методом поточного курсу (чистої інвестиції), згідно з яким функціональною валютою є місцева іноземна валюта, та консолідації фінансових звітів із використанням валютних курсів за часовим методом, згідно з яким функціональною валютою є валюта материнського підприємства. Обґрунтовано й розкрито методику процесу консолідації звіту про рух грошових коштів із використанням валютних курсів.
З огляду на те, що з метою зменшення ризику, досягнення кращих позицій на ринку, отримання більших прибутків шляхом розширення асортименту продукції, збільшення кількості потенційних покупців група диверсифікує свою діяльність, у розділі обґрунтовано методичні підходи до підготовки консолідованих фінансових звітів таких груп підприємств.
У роботі запропоновано два альтернативних підходи до складання консолідованої фінансової звітності групи з диверсифікованими видами діяльності дочірніх підприємств: складання єдиного комплекту консолідованих фінансових звітів групи, до складу якої входять дочірні підприємства з різними видами діяльності (передбачає, насамперед, поєднання статей форми фінансової звітності суб’єктів господарювання та переведення статей фінансових звітів дочірнього підприємства, діяльність якого відмінна від діяльності інших учасників групи, у статті фінансових звітів материнського підприємства) та подальша консолідація узгоджених фінансових звітів учасників групи.
У розділі 4 „Методологія оцінювання вартості й аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці” увага зосереджена на методах фінансового аналізу консолідованої фінансової звітності та методиках оцінювання вартості юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Автором визначено, що як і у випадку окремого підприємства, найпоширенішими напрямами аналізу консолідованої фінансової звітності є горизонтальний аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, аналіз трендів, аналіз коефіцієнтів.
Вибір методів аналізу консолідованої фінансової звітності, зокрема відповідних коефіцієнтів, залежить від суб’єкта аналізу та його мети. Суб’єктами аналізу є користувачі консолідованої фінансової звітності, які мають прямий або непрямий інтерес до діяльності материнського підприємства та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Також у дисертаційній роботі з’ясовано, що консолідованій фінансовій звітності властиві певні недоліки щодо розкриття інформації (підприємства – учасники групи, які мають поганий фінансовий стан, можуть бути об’єднані з тими підприємствами, фінансовий стан яких задовільний; зобов’язання, відображені в консолідованій звітності, в цілому не забезпечені всіма активами підприємства тощо).
На думку автора, в умовах сьогодення уявлення про консолідовані фінансові звіти материнської (холдингової) компанії та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці має формуватися на підставі різних моделей оцінювання вартості групи. Оцінювання вартості групи є одним з основних аспектів фінансового аналізу. Його мета та завдання полягають у тому, щоб визначити реальну вартість активів, які будуть обумовлювати грошові потоки в майбутньому.
Одним із загальноприйнятих коефіцієнтів оцінювання вартості групи є коефіцієнт відношення ціни до прибутку (Price to Earnings, P/E). Цей коефіцієнт застосовується для оцінювання вартості групи тому, що він дає змогу оцінити прибутковість групи і сьогодні, і на перспективу та не вимагає складання прогнозів (проформи), що дає можливість заощадити час.
Найбільшого поширення набув такий критерій оцінювання вартості, як показник співвідношення ринкової ціни простої акції до отриманого на неї прибутку за останній звітний період:

Коефіцієнт ціни до прибутку (Р/Е)	=	Ринкова вартість простої акції
		Прибуток на просту акцію(EPS)

Для розрахунку коефіцієнта прибутковості співвідношення ціни до прибутку можна застосувати методику, сутність якої полягає в послідовному виконанні таких кроків.
Крок 1. Визначення групи підприємств, окремого підприємства, які порівнюються з оцінюваною групою за видами продукції (товарів, послуг), що випускається, та ризиками.
Крок 2. Розрахунок середнього коефіцієнта Р/Е для групи відібраних підприємств.
Крок 3. Визначення очікуваної вартості акцій оцінюваної групи підприємств шляхом знаходження добутку середнього коефіцієнта Р/Е порівнюваної групи та EPS оцінюваного об’єкта.
Застосування оціночних коефіцієнтів – мультиплікаторів прибутковості для визначення можливої вартості об’єднання підприємств – групи „АВС” на кінець 2004 року наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Вартість групи „АВС” (визначена за методом аналізу коефіцієнтів прибутковості)

Формула розрахунку	Значення коефіцієнта	Можлива вартість	Розрахунок
CV/Sales (2003)	1,22	150	1,22 Ч 123
CV/Sales (2004)	1,29	208	1,29 Ч 161
CV/Sales (2005)	1,18	227	1,18 Ч 192
CV/EBITDA (2003)	9,8	111	9,8 Ч 11,3
CV/EBITDA (2004)	6,3	105	6,3 Ч 16,6
CV/EBITDA (2005)	5,1	109	5,1 Ч 21,3
CV/NI (2003)	19,9	105	19,9 Ч 5,3
CV/NI (2004)	15,3	99	15,3 Ч 6,5
CV/NI (2005)	10,6	93	10,6 Ч 8,8
Разом вартість групи		134	1207 / 9

Для визначення вартості групи „АВС” розглядались аналогічні кондитерські підприємства, акції яких котируються на різних фондових ринках: „Ulker Gida Ve Ticaret” (Туреччина), „Gloetta Fazer” (Швеція), „Orion Corp” (Словаччина), „Kent Gida Maddeleri Sanayi” (Туреччина), „Pan Malaysia Corporation” (Малайзія), „Zaklady Przemyslu Cukiernicz” (Польща), „Appolo Food Holdings” (Малайзія), „Mieszko” (Польща), „Jurtzenk” (Польща), „Красный Октябрь” (Росія).
Для аналізу обрано період 2003−2005 рр. У результаті аналізу визначено, що для аналогічних підприємств коефіцієнт відношення вартості групи до доходу від реалізації (CV/Sales) за визначений період має значення 1,18−1,22; відношення вартості до прибутку до виплати процентів, податків і амортизації (CV/EBITDA) – 5,1−9,8; відношення вартості власного капіталу групи до чистого прибутку (СV/NI) – 10,6−19,9. Відповідні показники оцінюваної групи “АВС” наведено в табл. 2.
Таблиця 2
Показники групи „АВС” для розрахунку вартості групи

Показник	2003	2004	2005 (прогноз)
Дохід від реалізації (Sales), млн дол.	123	161	192
Прибуток до виплати процентів, податків, амортизації (EBITDA), млн дол.	11,3	16,6	21,3
Чистий прибуток (Net Income, NI), млн дол.	5,3	6,5	8,8

Отже, оцінка вартості групи „АВС”, визначена за методом співвідношення коефіцієнтів-мультиплікаторів, становить 134 млн дол.
У дисертаційній роботі запропоновано оцінювати вартість материнського та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці на основі моделі дисконтування грошових потоків. Відповідно до цієї моделі, прогнозується очікування грошових потоків, а за ставку дисконту приймається або ставка процента, або норма прибутковості.
Ставка дисконту є вартістю капіталу інвестора, що показує прибутковість, яку очікуватиме інвестор, якщо грошові кошти були інвестовані в активи, капітальні інвестиції або „портфель” подібного ризику.
Після визначення кількості періодів прогнозування вартість групи можна розрахувати за формулою:

Вартість групи

=

Теперішня вартість операційних грошових потоків упродовж прогнозованого періоду

+

Теперішня вартість операційних грошових потоків після закінчення прогнозованого періоду

(3).

Залежно від цілей оцінювання, операційний грошовий потік може бути визначений у кілька способів. Щодо групи, то розуміння її вартості частково ґрунтується на чистій теперішній вартості (Net Present Value, NPV) її майбутніх „вільних грошових потоків” (Free Cash Flows).
Існують різні тлумачення складових “вільних грошових потоків”. Згідно з одним із таких пояснень, вільні грошові потоки включають грошові надходження після сплати податків групи, зміни робочого капіталу і капітальних витрат.
Результати дослідження свідчать про застосування термінів „вільні грошові потоки” та „чисті грошові потоки”. У цьому контексті слід зазначити, що чистий грошовий потік є сумою, яку можна вилучити із бізнесу без шкоди для майбутньої діяльності, оскільки були враховані всі внутрішні потреби групи. Ось чому чистий грошовий потік часто називають вільним грошовим потоком.
Чиста теперішня вартість таких грошових потоків може бути отримана дисконтуванням цих грошових потоків з використанням оціненої середньозваженої вартості капіталу всіх джерел фінансування групи. Звідси:
WACC = [C_d (1 – t) D/V] + [C_p P/V] + [C_e E/V], (4).
де, WACC (Weighted Average Cost of Capital )− середньозважена вартість капіталу
 C_d – вартість зобов'язань;
 t – ставка податку;
 C_p – вартість привілейованих акцій;
 C_e – вартість простих акцій;
 D – ринкова вартість зобов'язань;
 P – ринкова вартість привілейованих акцій;
 E – ринкова вартість простих акцій;

 V = D + P + E.

Вартість групи на цій основі буде:
де NCF – чистий грошовий потік за період (t),
WACC– середньозважена вартість капіталу.
Вартість акціонерного капіталу групи „АВС", визначена за моделлю дисконтованих грошових потоків, становить 82 млн дол.
Традиційно вартість визначалась як сума дисконтованих грошових потоків. Проте зрозуміло, що якщо система оцінювання результатів ґрунтується на дисконтованому грошовому потоці, то вона спирається на прогноз, а не на фактичні результати діяльності. Ідентифікатором вартості, яка створюється групою у певний звітний період, є економічна додана вартість (Economic Value Added, EVA), яка ґрунтується на фактичних показниках. У роботі автором запропоновано оцінювання вартості материнського та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці за методом економічної доданої вартості. У разі застосування цього методу вартість групи еквівалентна сумі розміру інвестованого капіталу і приросту (спадання), який дорівнює теперішній вартості щорічної економічної доданої вартості, яка розраховується впродовж прогнозованого періоду.
Розрахунок вартості групи можна записати так:

Вартість групи (GV)

Інвестований    капітал (IC)

Теперішня вартість прогнозованої економічної доданої вартості (PVEVA)

(6).

=

+

 

На підставі цього методу значення створеної економічної доданої вартості (економічного прибутку) розраховуються за такою формулою:

Економічна додана вартість (економічний прибуток ) (EVA)

Обліковий чистий прибуток від операційної діяльності (NOPAT)

Вартість капіталу (WACС)

=

−

			(7).

 

Основним принципом, який лежить в основі EVA, є припущення, що обліковий прибуток необхідний, але не достатній для створення додаткової вартості. Щоб отримати додаткову вартість, треба мати економічний прибуток, який безпосередньо впливатиме на підвищення ціни акцій.
Для одного періоду економічна додана вартість підприємства може бути розрахована так:
EVA_t = IC_t-1 Ч(ROIC_t – WACC_t),              (8)
де IC (Invested Capital) – інвестований капітал;
ROIC (Return on Invested Capital) – прибутковість інвестованого капіталу;
WACC (Weighted average cost of capital) – середньозважена вартість капіталу.
Автором запропоновано алгоритм розрахунку економічної доданої вартості (EVA), який складається з таких кроків:

Крок 1.	Розрахунок інвестованого капіталу (ІC) і операційного прибутку після вирахування податків (NOPAT) для кожного року.
Крок 2.	Розрахунок прибутковості інвестованого капіталу (ROIC) та розриву (спреду) між прибутковістю інвестованого капіталу та середньозваженою вартістю капіталу (ROIC – WACC).
Крок 3.	Розрахунок економічної доданої вартості групи (EVA).

Вартість групи „АВС” за методом економічної доданої вартості становить 80,2 млн дол. (табл. 3).
Зміст консолідованих фінансових звітів групи підприємств може змінюватися відповідно до вимог суб’єктів аналізу. Аналіз групи потребує розуміння перспектив сегментів (інколи суттєво локалізованих), у межах яких вона діє, впливу економічних змін на сегменти та конкурентну позицію групи підприємств. Фінансові звіти окремих учасників групи не дають достатньої інформації для такого аналізу. Проте такі звіти допомагають окреслити позиції групи та напрям її діяльності, який формує основу для майбутнього аналізу.
Основним питанням, яке виникає в контексті аналізу консолідованих фінансових звітів групи підприємств, є безперервне оцінювання схильності групи до різноманітних географічних та господарських сегментів. У роботі обґрунтована доцільність оцінювання діяльності через аналіз звітних сегментів групи. Аналіз географічно диверсифікованих груп ґрунтується на розумінні динаміки географічної та господарської кон’юнктури ринків, що складають групу. Для визначення потенційної ціни та зміни ризиків групи, найбільшої прибутковості діючого сегмента і, нарешті, для оцінювання позиції групи та її перспектив значення набуває аналіз географічних сегментів через виробництво та ринки збуту.
У дисертаційній роботі розглядається методологія формування і впровадження корпоративних інформаційних систем у групі, що застосовуються з метою отримання оперативної інформації про діяльність материнського та його дочірніх підприємств як єдиної одиниці, узгодження інформації, підготовки консолідованої фінансової звітності та її аналізу для прийняття управлінських рішень.
Таблиця 3
Вартість групи компаній „АВС” за методом економічної доданої вартості

Показник	2005	2006	2007	2008	2009
Дохід від реалізації, тис. грн.	970 000	1 080 000	1 180 000	1 270 000	1 360 000
Прибуток до вирахування процентів, податків і амортизації, тис. грн	107 383	126 344	140 572	154 246	168 801
Амортизація, тис. грн.	(30 477)	(27 168)	(31 819)	(37 819)	(43 869)
Прибуток до процентів та податків, тис. грн	76 906	99 176	108 583	116 427	124 931
Податок на прибуток у грошових коштах, тис. грн	(19226)	(24 794)	(27 146)	(29 107)	(31 233)
Прибуток після оподаткування, тис. грн	57 680	74 382	81 437	87 320	93 698
Інвестований капітал, Оборотні активи, тис. грн	244 099	269 173	291 974	313 691	334 740
Безпроцентні поточні зобов’язання, тис. грн	(86698)	(96 035)	(104 792)	(112 493)	(120 153)
Основні засоби, тис. грн	263 807	309 057	363 057	418 057	473 057
Інвестований капітал в основну діяльність, тис. грн	421 208	482 195	550 239	619 255	687 644
ROIC, %	13,69	15,42	14,80	14,10	13,63
WACC, %	13,89	14,73	16,26	15,98	15,54
Розрив (спред), %	- 0,20	0,69	- 1,46	- 1,88	- 1,91
Економічна додана вартість (EVA), тис. грн	- 842	3327	- 8033	- 11642	- 13134
Приведена вартість прогнозованого сукупного економічного прибутку, тис. грн. Вартість групи (ІC + PVEVA), тис. грн. тис. дол.	- 16 139 405 069  80 213

ВИСНОВКИ
Дисертація місить теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми методології та організації обліку й аналізу діяльності материнського та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Сформульовано висновки концептуально-теоретичного, методичного та науково-практичного характеру відповідно до поставленої мети.
1.                Історичні, економічні, політичні та соціальні фактори розвитку суспільства створили передумови появи та подальшого розвитку групи підприємств у складі юридичної особи (материнського підприємства) та її дочірніх підприємств.
У міжнародній практиці можна виділити такі найбільш розповсюджені організаційні форми об’єднання підприємств: злиття та поглинання (придбання акцій або чистих активів). У економічних джерелах розрізняють різновиди цих організаційних форм об’єднання. З облікової точки зору, існують два методи обліку об’єднання підприємств (бізнесу) – придбання та об’єднання інтересів (злиття). З’ясовано, що з позиції економічної сутності та облікового підходу, шляхи об’єднання підприємств – придбання, поглинання, злиття не є адекватними методам обліку придбання та об’єднання інтересів (злиття).
2.                Дослідження теоретичних та економіко-правових засад об’єднання підприємств дало змогу сформулювати концепції групи, консолідації фінансових звітів, які створюють умови для ідентифікації типу об’єднання, визначення об’єктів та методів бухгалтерського обліку, консолідації фінансової звітності. Визначено, що підставою складання консолідованих фінансових звітів у міжнародній практиці є наявність контролю.
3.                Аналіз законодавства Європейського Союзу і МСФЗ з питань консолідації фінансової звітності свідчить про те, що у державах − членах ЄС для складання консолідованої звітності застосовуються МСФЗ, але продовжують застосовуватися положення Директиви ЄС про консолідовану звітність від 13 червня 1983 р. 83/349/ЄЕС щодо консолідованої звітності товариств, акції яких не котируються на фондовій біржі. Виявлені відмінності у положеннях МСФЗ і в Директивах ЄС сприятимуть адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
4.                В Україні законодавчі акти визначають та регулюють порядок створення і функціонування об’єднань підприємств. Порядок складання консолідованої фінансової звітності групи підприємств визначений у П(с)БО 20 „Консолідована фінансова звітність”. Обґрунтування економічних і правових засад об’єднання підприємств та консолідації фінансових звітів в Україні, аналіз нормативних документів з обліку та складання фінансової звітності об’єднань і нормативно-правових актів, що регулюють порядок утворення об’єднань підприємств та здійснення ними діяльності, свідчать про розбіжності в тлумаченні термінів, що потребує негайного усунення. З огляду на це нагальним стає питання застосування принципу превалювання сутності над формою.
5.                Відповідно до П(с)БО, фінансові інвестиції в дочірні підприємства на дату балансу відображаються за вартістю, яка визначена за методом участі в капіталі. Запропоновані підходи до оцінювання й обліку інвестицій у дочірні підприємства за справедливою вартістю та історичною собівартістю та відмова від методу участі в капіталі уможливлять спрощення обліку і процесу консолідації фінансових звітів.