Зміст
1. Характеристика процедури обстеження та атестації виробника при сертифікації товарів іноземного походження

Список використаних джерел




1. Характеристика процедури обстеження та атестації виробника при сертифікації товарів іноземного походження
Роботи з визначення походження товарів/послуг, а також оформлення та засвідчення сертифікатів походження товарів/послуг виконують ТПП відповідно до Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 р. за № 671/97 ВР та Постанови КМ України "Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товарів" від 25.02.2003 р. за № 255.

Визначення країни походження товарів/послуг, оформлення, засвідчення і видача сертифікатів походження усіх форм здійснюється відповідно до умов міжнародних конвенцій, міжнародних угод, схем Генеральної системи преференцій країн-донорів, положень чинного законодавства України.

Сертифікат (про) походження товару – документ установленої форми, який однозначно свідчить про країну походження товару, виданий органом держави-експортера, уповноваженим у відповідності з національним законодавством.

Сертифікат (про) походження послуг – документ, який підтверджує, що послуга виконується українським підприємством у межах або за межами митної території України.

Країна походження товару – країна, де товари були повністю вирощені, видобуті, виготовлені або піддані достатній переробці/обробці.

Товар – будь-яке рухоме майно (включаючи газ, тепло-електроенергію та інші види енергії), що перетинає митний кордон України.

Послуга – трудова доцільна діяльність, результати якої виражені в корисному ефекті, особливій споживчій вартості. Особливістю послуг є збігання в часі та просторі процесів виробництва, реалізації та споживання її споживчої вартості.

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) – перелік товарів з присвоєними їм відповідними кодами, складений на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої Номенклатури Європейського співтовариства.

В залежності від країни призначення товару можуть застосовуватися:

Комбінована номенклатура ЄС (КН ЄС);

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності СНД (ТН ЗЕД СНД);

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД);

Генеральна система преференцій (ГСП) – система, що визначає преференційні тарифні умови для окремих товарів, які експортують з країн, що розвиваються (країни-бенефіціари), у розвинуті країни (країни-донори). Гарантовані цією Системою пільги можуть бути виражені у частковому або повному звільненні від ввізного мита на території країни-донора [6, с. 44].

Критерій походження – сукупність умов, відповідно до яких товар може бути визнаний таким, що повністю походить з країни (критерій повністю виробленого товару), або достатньо обробленим та переробленим в країні (критерій достатньої обробки/переробки чи критерій кумуляції).

Достатня обробка/переробка – операції, в результаті яких товар (сировина, матеріали), який мав походження певної країни, набуває походження країни, де він був підданий істотній обробці/переробці, достатній для надання товару його характерних властивостей.

Кумулятивний принцип походження – принцип, який враховують при застосуванні критерію достатньої переробки, коли в разі послідовної переробки товару в країнах-учасниках міжнародних угод ці країни розглядають для визначення походження як одне ціле.

Додана вартість – доля вартості декларованих товарів у процентному вираженні, яку визначають як різницю між вартістю декларованої продукції та вартістю використаних для її виробництва імпортних комплектуючих, сировини та матеріалів.

Висновок про походження – документ, що містить інформацію про походження товару, який експортується, та про критерій походження цього товару згідно з відповідними правилами визначення країни походження товару.

Висновок про походження послуги – документ, що містить інформацію про походження та процес виконання послуги, яку надає суб'єкт підприємницької діяльності.

Уповноважений орган – Палати в Україні відповідно до Постанови КМ України "Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару" від 25.02.2003 р. за № 255.

Уповноважена особа – особи, уповноважені наказом по відповідній ТПП визначати країну походження товарів/послуг.

Посадова особа – посадові особи підприємств-керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених законодавством України [3, с. 106].

Верифікація – перевірка сертифікатів походження, що проводиться митними органами з метою встановлення достовірності сертифіката та заявлених у ньому даних.

У роботі розглянемо детальніше процедуру визначення атестації виробника товару іноземного походження.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

У статтях 277-280 Кодексу наведено критерії, які використовуються при визначенні країни походження, та детально їх охарактеризовано. До прийняття даного Кодексу такі норми було встановлено Законом України від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф".

Для визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію України з країн, з якими укладено в установленому законом порядку міжнародний договір України, та в якому встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, то застосовуються правила міжнародного договору.

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-8 цієї статті.

Умови, за яких товари можуть вважатися повністю виробленими в даній країні. До них належать:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в ЇЇ територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-8.

Критерій достатньої переробки товару

Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки. Критерій достатньої переробки визначається:

правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки;

або переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми.

Перелік таких виробничих та технологічних операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, – за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні [2, с. 117].

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн встановлюються та застосовуються з дотриманням вимог цього Кодексу в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Критерій достатньої переробки – один із принципів визначення країни походження товару, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві чи більше країни, уважається таким, що походить із країни, в якій він був підданий останній істотній переробці, достатній для надання товарові його характерних властивостей.

Перші два критерії достатньої переробки є аналогічними до визначених у ст. 18 Закону України від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф", а саме:

правило, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

або правило адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки.

Додана вартість – частка вартості декларованого товару, виражена в процентному відношенні, що визначається різницею між вартістю декларованої продукції та вартістю використаних для її виробництва матеріалів з іншої країни чи невідомого походження.

Також дана стаття встановлює порядок оцінки товарів при застосуванні правила адвалерної частки – вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, – за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні. Ціна франко-завод – ціна, що сплачується за продукцію на умовах франко-завод виробникові, на підприємстві якого була здійснена остання обробка продукції, за умови, що ця ціна включає вартість усіх використаних матеріалів, за винятком будь-яких внутрішніх податків, що відшкодовуються або можуть відшкодовуватися, якщо отримана продукція експортується [4, с. 56].

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

прості складальні операції;

змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

забій тварин.

Під простими складальними операціями, які не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки, розуміються операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепки або монтажу готових вузлів за допомогою зварення (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), та інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні в процесі складання і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів. При цьому не береться до уваги кількість та складність операцій із збирання.
Перелік виробничих і технологічних операцій, які з дотриманням певних умов визнаються достатніми



Крім правил зміни класифікаційного коду за Гармонізованою системою опису та кодування товарів, на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків і правила адвалерної частки встановлюється істотно новий критерій достатньої переробки – виробничі та технологічні операції, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми. До переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено операції із обробки збагачення сировинних та енергетичних ресурсів.

У колонці "Код товару за УК ТЗЕД" Переліку виробничих і технологічних операцій, які з дотриманням певних умов визнаються достатніми (далі – Перелік), визначений код продукту, отриманого в результаті переробки матеріалів згідно з УК ТЗЕД, а у колонці "Опис товару – опис цього продукту.

Для кожного конкретного продукту, описаного в перших двох колонках Переліку, виробничі чи технологічні операції, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми (далі – виробничі та технологічні операції), зазначено в третій колонці [1, с. 213].

Виробничі та технологічні операції, зазначені в третій колонці Переліку, застосовуються тільки щодо матеріалів, що використано для виготовлення продукту та які не походять з країни, в якій виготовляється кінцевий продукт. Обмеження, зазначені в третій колонці Переліку, так само поширюються тільки щодо використаних для виготовлення продукту матеріалів, які не походять з країни, в якій виготовляється кінцевий продукт.

Якщо виробничими та технологічними операціями встановлено, що у виробництві продукту можуть бути використані матеріали тієї ж позиції, то це означає, що можуть використовуватись як вироби, так і матеріали аналогічної позиції за умови, що їх опис в УК ТЗЕД відрізняється від опису готового продукту згідно з цим Переліком.

Якщо продукт, виготовлений з матеріалів з іншої країни чи невідомого походження, вважається таким, що походить з країни виготовлення кінцевого продукту, в якій здійснюється його переробка, у результаті виконання критерію достатньої переробки товару, що стосується цього продукту, а потім використовується як матеріал для виробництва іншого товару, то виробничі та технологічні операції застосовувані щодо товару, при виготовленні якого він використовується, до нього не застосовуються.

Продукт, що складається з групи елементів чи складений з ряду частин і класифікується відповідно до правил класифікації товарів як єдиний товар, повинен розглядатись як такий, що задовольняє виробничим та технологічним операціям, якщо всі його складові задовольняють такі виробничі та технологічні операції. Якщо частина складових цього продукту задовольняє, а частина не задовольняє виробничим та технологічним операціям, то продукт вважатиметься таким, що задовольняє виробничим та технологічним операціям, якщо вартість складових, які не задовольняють виробничим та технологічним операціям, не перевищує 15% ціни франко-заводу цього продукту [5, с. 11].

У третій колонці Переліку наведені виробничі та технологічні операції, що встановлюють мінімальний обсяг виконання виробничих чи технологічних операцій з переробки товару, який є достатнім для того, щоб товар вважався таким, що походить з тієї країни, де ці операції мали місце.

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

- на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

- на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

- у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів [5, с. 12].

Підтвердженням походження товарів, які ввозяться на митну територію України, з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, є сертифікат про походження товарів, виданий згідно з правилами відповідної міжнародної угоди.

Щодо товарів, які імпортуються з країн, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму підтвердження походження здійснюється на основі товаросупровідних документів, маркування та інших документів, що можуть підтверджувати походження товарів.

Країна походження товару заявляється митному органу шляхом подання вантажної митної декларації під час переміщення товару через митний кордон України.

Для підтвердження відомостей про заявлену декларантом країну походження товару при ввезенні товарів на митну територію України необхідне подання митному органу сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару.

За відсутності сертифіката про походження товару до оформлення приймається декларація про походження товару, яка являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому документі, що стосується товару) про країну походження товару, зроблену виробником, продавцем або особою, що переміщує товар, і засвідчену цими особами або вповноваженим органом, що видає сертифікати.

За відсутності сертифіката про походження товару, якщо в документах, що подаються для митного оформлення товару, існують розбіжності у відомостях про країну походження товару або декларантом у результаті проведення ідентифікаційного огляду товару встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат і додаткові відомості [3, с. 108].

Для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару можуть використовуватися додаткові відомості про країну походження, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах відповідності, якості, фітосанітарному, ветеринарному тощо, митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару, зокрема, в письмових поясненнях органу, яким видано сертифікат, або експортера (виробника) товару про причину розбіжностей у відомостях про походження товару.

За відсутності додаткових відомостей або пояснень причини розбіжностей у відомостях про походження товару країна походження товару визначається як невідома. У такому разі товари, країну походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг за умови сплати мита за повними ставками.

У разі вивезення товару з митної території України країна його походження визначається на підставі даних сертифіката, виданого органом, уповноваженим видавати сертифікати про походження товару з України, якщо необхідність подання сертифіката митним органам передбачено національними правилами країни ввезення чи міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку [1, с. 216]. При цьому країна походження товару визначається з урахуванням таких умов:

- при експорті товарів у країни, з якими укладено угоди про вільну торгівлю або інші торговельно-економічні угоди, що обумовлюють правила визначення країни походження товарів, застосовуються правила, передбачені цими угодами;

- при експорті товарів у країни, з якими не укладено угоди та не встановлено правила визначення країни походження товарів, застосовуються правила, визнані в міжнародній торгівлі.

Повноваження видачі сертифікатів про походження товару з України надано Торгово-промисловій палаті.

Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

- письмову заяву експортера про країну походження товару;

- письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Для підтвердження походження товарів у зовнішньоекономічній діяльності застосовуються такі форми сертифікатів:

- сертифікат походження загальної форми (англійською мовою) – при експорті товарів українського походження до країн, з якими не обумовлено правил визначення країни походження;

- сертифікат походження загальної форми (російською мовою) – при експорті товарів українського походження до країн СНД, якщо не виконується якась із умов Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.2000 p.;

- преференційний (пільговий) сертифікат походження форми СТ-1 (російською мовою) – при експорті товарів українського походження до країн СНД, якщо задовольняються умови Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.2000 р.;

- преференційний (пільговий) сертифікат форми "A" ("Sertificate of origin") (англійською мовою) – на товари, які підпадають під преференційний режим у рамках Генеральної Системи Преференцій для країн ЄС, Чехії, Словаччини, Японії, США;

- сертифікат походження на текстильні товари (TEXTILE PRODUCTS) (англійською мовою) – при експорті текстильних виробів українського походження до країн ЄС відповідно до положень Угоди про торгівлю текстильною продукцією між Україною та ЄС;

- сертифікат походження на металопродукцію (англійською мовою) – при експорті металопродукції до країн ЄС відповідно до положень двосторонньої Угоди між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі щодо торгівлі деякими сталеливарними виробами;

- преференційний (пільговий) сертифікат форми EUR (англійською мовою) - для товарів, що оформляються на виконання відповідних угод між Україною та країнами Балтії;

- преференційний (пільговий) сертифікат форми EUR, серія М_(англійською мовою) – для експорту в Республіку Македонія згідно з положенням Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною.

Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, необхідними для митного оформлення.

Держмитслужба своїми листами доводить зразки сертифікатів походження, підписів уповноважених осіб і печаток, якими засвідчуються дані сертифікати.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений компетентними органами дублікат.

Список використаних джерел

1.     Бичківський Р. В., Столярчук П. Г., Гамула П. Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація. — Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 559с.

2.     Бичківський Р. В., Столярчук П. Г., Сопільник Л. І., Калинський О. О. Управління якістю. Сертифікація. — К.: Школа, 2005. — 432с.

3.     Боженко Л. І. Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація. — Л.: Афіша, 2004. — 323с.

4.     Болотніков А. О. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. — К.: МАУП, 2005. — 144с.

5.     ДСТУ 3411:2004. Система сертифікації УкрСЕПРО; Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі / Ю. Жарков (розроб.), М. Мухаровський (розроб.). — Офіц. вид — К.: Держспоживстандарт України, 2004. — 21с.

6.     Рамазанова-Стьопкіна О. А. Основи стандартизації, сертифікації та контролю якості. — К.: НАУ, 2004. — 112с.