Реферат Роль інформаційних ресурсів і компютерних програм у бізнес-моделюванні
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Вадима Гетьмана
Кафедра економіки підприємства
Реферат
на тему:
«Роль інформаційних ресурсів і комп’ютерних програм у бізнес моделюванні»
Виконала: студентка
Богунова Тетяна Ігорівна
Київ 2010
План
Вступ
1. Визначення сутності категорій «інформаційні технології» та «комп’ютерні програми».
2. Роль інформаційних технологій та комп’ютерних програм у бізнес-моделюванні.
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
В сучасних умовах насичення ринку і жорсткості конкуренції особливу актуальність набуває проблема вибору підходу до побудови бізнес-моделі компанії. Ключовим моментом при формуванні бізнес-моделі є виявлення джерел стійкої конкурентної переваги, що дозволять створити максимальну споживчу цінність продукції (послуг).
Науково-технічна революція сприяла різкому зростанню ролі такого ресурсу сучасних компаній, як інформаційний. Інформація як один з видів ресурсів, економічних по суті, зафіксована на матеріальних носіях наукових знань. На сучасному етапі суспільного розвитку інформатизація економіки та інших сфер життя стала центральним соціально-економічним процесом в усіх розвинутих країнах. Бази даних, суперкомп'ютери, волоконно-оптичні лінії зв'язку, персональні ЕОМ - усе це складові частини або елементи експлуатації інформаційних систем. Саме ці системи стали основою формування нової моделі економічного зростання окремих країн, сприяли появі нової парадигми розвитку сучасної цивілізації.
1. Визначення сутності категорій «інформаційні технології» та «комп’ютерні програми»
Інформація - це сукупність знань, даних про матеріальний і духовний світ, про закономірності й тенденції його розвитку. Вона позитивно впливає на зростання продуктивності праці, підвищення ролі ресурсозберігаючих технологій, поліпшення якості послуг. Західні вчені й спеціалісти, говорячи про соціальне значення інформації, вказують, що інформація - це не лише знання, а й влада. Управління інформацією є, по суті, управлінням соціальними й економічними процесами. Через це проблеми розповсюдження інформації, широкого її використання набувають не лише суто економічного, а й політичного характеру як у межах окремої країни, так і на міжнародній арені. Інформаційні ресурси суспільства характеризують загальний рівень розвитку продуктивних сил і передусім самої людини. Тому не випадково, що найбільш жорстка конкуренція у світі в сучасних умовах відбувається саме у сфері науки, виробництва знань, бо лідерство у цій сфері в кінцевому результаті забезпечує лідерство і в усіх інших сферах діяльності, включаючи економічну та військову. Уявлення про інформацію як економічний ресурс почало формуватися відносно недавно, в кінці 60-х років. Проте "ресурсом" у сучасному розумінні цього слова інформація стала лише останнім часом. І справді, сучасні уявлення про різні ресурси пов'язуються насамперед з їх великомасштабністю і, як результат, з індустріальними методами роботи з ними. Відносно інформації таке становище склалося тоді, коли, по-перше, в суспільстві сформувалось її справді масове виробництво та використання і коли, по-друге, для подолання "інформаційних бар'єрів" були створені і впроваджені принципово нові види техніки для переробки, зберігання й передачі інформації.
З економічної точки зору інформація - це:
1) вид економічної діяльності, її певна галузь;
2) фактор виробництва, ресурс;
3) певний товар;
4) суспільний здобуток;
5) елемент ринкового механізму;
6) фактор конкурентної боротьби.
Під інформаційними ресурсами на мікрорівні розуміють інформацію, яка є цінністю для підприємства і може дістати таку саму оцінку, як і інший матеріальний ресурс. Якщо ж розглядати інформаційні ресурси на макрорівні, то вони виступають безпосереднім продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої й творчо активної частини працездатного населення країни. Інакше кажучи, інформаційні ресурси ототожнюються, по суті, зі всією корисною інформацією, що її виробляє суспільство або світове співтовариство. Основу інформаційних ресурсів складають результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), які дають змогу створювати наукомісткі вироби, використовувати технічні та наукові ідеї, зафіксовані в різних документах та виданнях. Як особливу частину виділяють активні інформаційні ресурси, тобто інформацію, доступну для автоматизованого пошуку, зберігання та обробки (програми, бази даних, бази знань, документи тощо) й для широкого користування. Ефективність використання інформаційних ресурсів визначається відношенням активної їх частини до загального обсягу інформаційних ресурсів. У сучасному світі інформація ставиться в одну шеренгу з матеріальними та енергетичними ресурсами і розглядається як важливий фактор якісних змін у житті суспільства. При цьому в повній відповідності до реалій сучасної цивілізації виділяють два варіанти експлуатації інформаційних ресурсів: з одного боку, використання інформатизації у промисловості та соціальній сфері, а з іншого - перехід до високоорганізованих індустріальних методів здійснення самих інформаційних процесів. Отже, перетворення інформації в економічний ресурс привело до взаємопроникнення двох значних соціально-економічних процесів - індустріалізації інформатики та інформатизації суспільства, що створило важливі передумови для формування й реалізації нової моделі розвитку економіки і суспільства, становлення постіндустріальної цивілізації.
Незважаючи на відмінності окремих видів інформації (технічної, економічної, соціальної, політичної, культурної та ін.), усім їм притаманні загальні властивості, які визначають інформацію як особливий продукт людської діяльності поряд з матеріальними благами та послугами. У процесі використання інформаційних ресурсів вони не скорочуються, а навпаки, збільшуються. Невикористання веде до їх швидкого знецінення й старіння, а це, в свою чергу, призводить до втрати дієвої вартості і збуту даного виду ресурсів. Тому найважливішою вимогою до інформації є її своєчасність. В умовах інформаційної революції першою і необхідною умовою існування інформаційних ресурсів є їх постійне оновлення, розширене відтворення. Найменша затримка країни в нагромадженні та оновленні інформації призводить до її відставання, втрати лідируючих позицій на світовому ринку.
Власником інформаційних ресурсів, інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення є суб'єкт, який в повному обсязі реалізує повноваження володіння, користування та поширення вказаними об'єктами, а споживачем інформації є суб'єкт, що звертається до інформаційної системи чи до посередника за отриманням необхідної йому інформації для її використання.
Організаційний соціально-економічний та науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб та реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів називається інформатизацією.
Користувачами інформаційних ресурсів є громадяни, органи державної влади та місцевого самоврядування, організації та суспільні об'єднання, які володіють рівними правами на доступ до державних інформаційних ресурсів та не повинні обґрунтовувати перед власниками цих ресурсів необхідність отримання запитуваної ними інформації, за винятком інформації з обмеженим доступом. Доступ фізичних та юридичних осіб до державних інформаційних ресурсів є основою здійснення суспільного контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суспільних, політичних та інших організацій, а також за станом економіки, екології та інших сфер суспільного життя.
Власники інформаційних ресурсів забезпечують користувачів (споживачів) інформацією з інформаційних ресурсів на основі законодавства, статутів указаних органів і організацій, положень про них, а також договорів на послуги з інформаційного забезпечення.
Існує ще одне визначення поняття інформаційних ресурсів, згідно з яким інформаційні ресурси – це всі види інформації, що виробляються в суспільстві, зберігаються в банках даних, архівах, бібліотеках, на сайтах в інтернеті і т.п. Одним із видів інформаційних ресурсів є масова інформація, яку ми пов’язуємо із засобами масової інформації.
Інформаційні ресурси представляють цінність для тих чи інших сфер суспільної діяльності, можуть використовуватись для вирішення тих чи інших завдань, для освітніх цілей, розваг, інших форм споживання і т.п.
Інформаційні ресурси - у широкому розумінні –це сукупність даних, організованих для ефективного отримання достовірної інформації.
Інформаційні ресурси можна оцінювати за різними параметрами (критеріями, характеристиками): зміст, охват, час, джерело, якість, відповідність потребам, спосіб фіксації, мова, вартість.
Виходячи зі змісту інформації найчастіше називають такі групи інформації:
- ділова інформація - це інформація про стан фінансів, котировки на біржах, статистична і прогнозна інформація, комерційна інформація щодо компаній, фірм, продукції, цін, ділові новини в галузі економіки і бізнесу (постачальниками є банки, біржі, інші державні і недержавні фінансові установи, спеціальні інформаційні служби);
- спеціалізована інформація це спеціальні бази даних для юристів, лікарів, наукових робітників та інших фахівців в різних галузях науки, освіти, культури, виробництва, усіх сфер людської діяльності;
- споживча інформація це продукція мас медіа, інформація, що використовується у повсякденному житті (розклад руху транспорту, замовлення товарів і послуг, банківські операції), розважальна інформація.
Інформація представлена в різних формах як в електронному так і в неелектронному вигляді, однак в процесі розвитку комунікаційних систем і інтернету все більшу вагу набувають електронні носії інформації.
В Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженій КМ України у 2003 р, прийнята така класифікація інформаційних ресурсів за критерієм власності: державні, комунальні, приватні інформаційні ресурси.
Державні інформаційні ресурси є об'єктом права державної власності; комунальні інформаційні ресурси є об'єктом права комунальної власності; приватні інформаційні ресурси є об'єктом права приватної власності. Власник інформаційних ресурсів - фізична або юридична особа, яка має право власності на ресурси.
Державні інформаційні ресурси створюються за рахунок держави і належать державі. Ними користуються органи державної влади, місцевого самоврядування, організації, юридичні особи усіх форм власності, громадяни. Стратегія формування системи інформаційних ресурсів органів державної влади полягає в систематизації та інтеграції зазначених ресурсів з метою забезпечення прозорості, відкритості, підвищення, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та забезпечення широкого доступу громадян до державних ресурсів.
Національні інформаційні ресурси ширше поняття ніж державні інформаційні ресурси. Вони створюються як державою так і суб'єктами всіх форм власності. Національні інформаційні ресурси незалежно від їх змісту, форми, часу та місця створення, форми власності, призначені для задоволення потреб громадянина, суспільства, держави. Національні інформаційні ресурси включають державні, комунальні та приватні інформаційні ресурси. Національні інформаційні ресурси забезпечують життєдіяльність всіх сфер суспільства, їх рівень є показником інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки держави. Національні інформаційні ресурси є надбанням усього суспільства. Рівень їх розвитку та можливості використання в інтересах суспільства визначають рівень держави, її статус в світовому співтоваристві.
Інформаційні ресурси характеризуються як різноманітними формами представлення інформації, так і організаційними та технологічними рішеннями, кількість яких збільшується одночасно із стрімким розвитком інформаційних технологій. Під час цих процесів виникає багато проблем, вирішення яких потребує проведення державної інформаційній політики.
Національні інформаційні ресурси є важливою складовою стратегічних ресурсів держави, значення цієї складової зростає із розвитком інформаційних технологій та їх використанням в усіх сферах суспільного життя. Ефективне державне управління національними інформаційними ресурсами є важливою умовою забезпечення інформаційної безпеки держави та реалізації державної політики у сфері інформатизації.
Інформаційні ресурси тісно пов’язані з інформаційними технологіями, адже використання цих ресурсів відбувається саме через ІТ. Інформаційні технології (IT) - це технології, які:
- забезпечують розв'язання прикладних задач методами обробки інформації;
- використовуються для обробки інформації.
Термін «інформаційні технології» означає цілеспрямовано (на вирішення певних задач) організовану сукупність інформаційних процесів. Як приклад інформаційних технологій можна навести автоматизоване проектування, автоматизоване управління і т.п. Зазвичай інформаційні технології реалізуються з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Відповідно, як приклад засобів для реалізації інформаційних технологій можна навести комп'ютери та програмне забезпечення, завданням яких є перетворення, захист, передача та отримання інформації.
Досить часто інформаційні ресурси використовуються при розробці комп’ютерних програм.
Комп'ютерна програма (англ. Computer program) — це логічно впорядкована послідовність команд, необхідних для вирішення задачі. Як об'єкт авторського права, комп'ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
Функціонально комп'ютерні програми поділяються на системні програмні засоби та прикладні програмні засоби. Основною системною програмою є операційна система, що пов’язує комп'ютерне обладнання з прикладними програмами. Призначення операційної системи — надати оточення, в якому прикладна програма виконується в зручний та ефективний манер. На додаток до операційної системи, до системних програмам також відносяться утиліти що допомагають керувати та налаштовувати комп’ютер. Програми, основою ціллю яких є підтримка або покращення роботи користувача, називаються прикладними. До прикладних програм також відносяться утиліти, що виконують прикладні функції, наприклад, упорядкування даних.
2. Роль інформаційних технологій та комп’ютерних програм у бізнес-моделюванні
Відомо, що роль інформації в управлінському процесі надзвичайно велика. Циркуляція інформації в суспільстві це головний показник, завдяки якому можна судити про необхідність і потенційність цілісності її існування. Потік інформації, з яким кожен день зустрічається індивід, представляє собою дуже складне, багаточисленне та полісемантичне утворення. Вивчення його структури призводить до аналізу взаємодії людей в процесі виробництва, передачі та використання інформації.
Сучасний період становлення ринкової економіки характеризується переходом до нової економічної моделі, головне місце в якій займають інформаційні технології, засновані на комунікаційних засобах та засобах обробки та збереження інформації.
Інформаційні технології дають нам доступ до даних, що дозволяють глибше зрозуміти бізнес. Вони дають можливість діяти швидко, розв’язувати такі задачі, які раніше були нерозв’язними. Інформаційні технології і бізнес стають тісним чином взаємопов’язаними. Управління інформацією та організаційна динамічність відіграють важливу роль навіть у традиційному управлінні організацією.
Інформація має велике значення для внутрішнього управління фірмою і її зовнішніх контактів, і особливо для ухвалення рішень вона є обмеженим і дорогим ресурсом виробничої активності фірми. У системах з розподілом праці особи не володіють однаковою інформацією і тому необхідний її обмін або комунікації. Комунікація - це обмін інформацією між двома або більше особами, рівнями, організаціями.
До інформації як до одного з провідних ресурсів ринкової економіки звернена увага всього людства вже давно. Не випадково в добу ЕОМ і автоматики робота з інформацією і перетворення її в інші ресурси вважається найбільш відповідальним і перспективним видом діяльності.
В бізнесі і підприємництві той, хто перший отримає цінну інформацію, швидко і ефективно її обробить, вкладе в неї свою енергію, волю і капітал, той і забезпечить розвиток фірми. Саме для цього і формується інформаційне середовище організації, створюються електронні локальні, корпоративні, глобальні інформаційні керівні системи.
В умовах сучасного гіпердинамічного середовища господарювання одним із основних завдань успішного розвитку компаній і підприємств різних типів і бізнес-профілів є підтримка процесу постійного якісного вдосконалення структурного й функціонального змісту господарюючої системи, що дозволяє досягати такого її економічного стану, при якому вдається гарантовано забезпечити виконання зобов’язань перед працівниками, зовнішніми контрагентами й державою з урахуванням реалізації в повному обсязі інтересів власника підприємства. Для вдалого виконання цього завдання перед кожною компанією постає проблема пошуку способів якісного управління інформаційними ресурсами та створення єдиного інформаційного простору для забезпечення її стійкого розвитку. Як cтверджують відомі норвезькі вчені К’єлл А. Нордстрем і Йонас Ріддерстралє, «проблема більшості організацій – не в тому, що вони мало знають, а в тому, що вони не знають, що саме вони знають. Знання розкидані по всій організації, і нікому не відомо, скільки їх, як і куди вони переміщаються, де вони зберігаються і який насправді інтелектуальний потенціал компанії». Саме цим зумовлено активне розгортання широкого фронту сучасних наукових досліджень у напрямку формування та розвинення теоретико-методичних та прикладних засад інформаційного забезпечення розвитку сучасних компаній.
Останнім часом науковою спільнотою активно вивчаються та досліджуються окремі аспекти значення інформації та інтелектуальних ресурсів при забезпеченні конкурентоспроможності компаній, місця та ролі інформаційних технологій в системі менеджменту на підприємстві, способів управління інформаційними ресурсами та запровадження стратегічних рішень на основі та з використанням інформаційних технологій для забезпечення успішного розвитку підприємств.
Проте, незважаючи на численні розробки, залишаються невирішеними такі аспекти інформаційного забезпечення розвитку сучасної компанії, як критерії відбору управлінської інформації з урахуванням її ревалентності, теоретичні та методичні засади створення системи управління інформацією на підприємстві, методологічні основи інтеграції суто інформаційних (у техніко-технологічному контексті) та суто менеджерських (в управлінському контексті) механізмів забезпечення стійкого розвитку компанії. І цей перелік далеко не повний.
Зрозуміло, що здійснення управління неможливо без інформації як ключового ресурсу для перебігу відповідних процесів (планування, організації, мотивації, контролю) в компанії. Для адекватного і актуального інформаційного наповнення цих процесів в сучасних умовах конче необхідне свідоме створення в компанії єдиного інформаційного середовища, яке б поєднувало принципи і механізми інформаційного забезпечення прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень. Ураховуючи, що домінуючою концепцією розвитку сучасної компанії залишається концепція стратегічного управління, при формуванні інформаційного середовища компанії наявність відмінностей інформаційного забезпечення процесу розробки стратегії та прийняття стратегічних рішень на різних фазах і етапах стратегічного управління (Табл.1).
Таким чином, інформаційне забезпечення розвитку компанії на засадах стратегічного управління в загальному виді відбувається з використанням зовнішніх і внутрішніх показників про стан та динаміку конкурентних переваг компанії, які утворюють стратегічну інформацію.
З одного боку на ринку інформаційних послуг існує безліч програмних продуктів, які в значній мірі здатні заповнити прогалини в інформаційних технологіях компаній. Але впровадження програмного забезпечення не дасть позитивних результатів без попередньої підготовки й налаштування організаційної системи, її узгодження з конфігурацією бізнес-процесів і формальною структурою компанії. Отже постає проблема інтегрування програмних продуктів у систему управління компанією.
Для задоволення зростаючих інформаційних потреб сучасних компаній та забезпечення ефективності управлінням бізнесом використовують так звані системи імітаційного моделювання та бізнес-аналітики (Busіness Іntellіgence – BІ), що поєднують процеси збору даних, аналізу, моделювання й прогнозування. Одержувані за їх допомогою оперативні й достовірні дані допомагають не тільки підвищувати поточну продуктивність робіт і якість планування, а й знаходити нові способи використання таких активів, як знання персоналу, цінність клієнта, ефективні мережі бізнес-партнерів, можливі джерела інновацій.
Більш складні та комплексні завдання дозволяють вирішувати інструменти BІ для поглибленої роботи з даними на основі технологій аналітичної обробки даних OLAP (On-Lіne Analytіcal Processіng). Саме можливість аналізу даних в інтерактивному режимі відрізняє OLAP-системи від систем підготовки регламентованих звітів. У формулюванні родоначальника OLAP Е. Кодда визначальною особливістю інтерактивної обробки є можливість “поєднувати, переглядати й аналізувати дані з погляду множинності вимірів, тобто найбільш зрозумілим для корпоративних аналітиків способом”.
Поряд OLAP-системами для підтримки складних управлінських рішень різними організаціями промислової, торговельної, фінансової, наукової сфери та сфери послуг застосовуються інші інструменти ВІ – зокрема системи з видобутку даних (Data Mіnіng) і потужні статистичні пакети, що дозволяють здійснити швидкий доступ до численних експериментальних даних і бібліотек програм, а також тестувати й проводити складні різноманітні розрахунки, моделювати поведінку складних систем. Однією з найбільш важливих переваг навчальних середовищ, побудованих з використанням Data Mіnіng, виступає можливість пошуку схованих закономірностей – знань, які об’єктивно існують, але суб’єктивно ще невідомі для тих, кого навчають. Отже простежується зв’язок між інформаційним забезпеченням та сучасною концепцією управління знаннями на підприємстві.
Беручи до уваги надзвичайну важливості інформації для сучасного бізнесу, на сьогоднішній день нам вбачається недостатнім обмежуватись лише регламентацією якості та часу надходження інформації до менеджерів і фахівців в межах підприємства, як це пропонується робити в межах інформаційного менеджменту. Вважаємо за доцільне наполягати на необхідності запровадження нового підходу до управління одним з найцінніших стратегічних активів сучасної компанії, в основу якого буде покладено концепцію інформаційної стратегії компанії, за допомогою якої регламентується спосіб використання інформації для створення вартості у динамічному бізнес-середовищі.
Висновки
Дослідження сутності і ролі інформаційних ресурсів та комп’ютерних програм у бізнес-моделюванні дозволяє зробити наступні висновки.
По-перше, на сучасному розвитку економіки інформаційні ресурси є надзвичайно важливим фактором виробництва і тому потребують розробки особливого механізму управління ними. Це зумовлюється також певними особливостями інформації як основи інформаційних ресурсів.
По-друге, оглянувши основні засади найбільш поширених інформаційних технологій, що використовуються сучасними компаніями для забезпечення сталого розвитку, необхідно констатувати, що найпростіші програмні рішення (незважаючи на їх широке використання та доволі активне поширення в практиці господарювання вітчизняних компаній) поступово втрачають свою актуальність у контексті набуття компаніями нових конкурентних переваг. На порядку денному – потреба у комплексних інформаційних технологіях, здатних забезпечити досягнення стратегічних цілей компанії та покращити її конкурентний статус в динамічному ринковому середовищі.
Список використаних джерел
1. www. economica.org.ua.
2. www. uk.wikipedia.org.
3. www. readbookz.com.
4. www.rusnauka.com.
5. www-philology.univer.kharkov.ua.
