СИСТЕМА СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА СТАНОМ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ


План
1.                 Система спостережень за станом довкілля.

2.                 Короткий огляд мереж спостережень міністерств і відомств.

3.                 Завдання і організація контрольних служб охорони навколишнього середовища на обласному рівні в Україні.




1. СИСТЕМА СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ
Система спостережень за станом довкілля - це внутрішньо організована сукупність структурних елементів, яка взаємопов'язана і об'єднана однією метою та виконує для її досягнення відповідні функції. Управління в галузі екології здійснюється на різних рівнях - від загальнодержавного до місцевого.

Система спостережень за станом навколишнього природного середовища України має багатовідомчу структуру. Режимні спостереження за станом природних ресурсів здійснюють десять міністерств та відомств:

•  Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

•  Національне космічне агентство України;

•  Міністерство охорони здоров'я України;

•  Міністерство сільського господарства та продовольства України;

•  Міністерство лісового господарства України;

•  Державний комітет України з гідрометеорології;

•  Державний комітет України з водного господарства;

•  Державний комітет України з геології і використання надр;

•  Державний комітет України із земельних ресурсів;

•  Державний комітет України із житлово-комунального господарства.

Вони мають відомчі мережі спостереження, інформаційні канали для передачі даних, центри обробки, аналізу та збереження інформації.

На території України міністерства і відомства здійснюють спостереження за:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України):

•  джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм граничнодопустимих викидів:

•  джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм тимчасовоузгоджених скидів та гранично допустимих скидів;

•  станом поверхневих вод суші;

•  станом ґрунтів сільськогосподарських угідь із визначенням залишкової кількості в них пестицидів і важких металів;

•  скидами й викидами з об'єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології;

•  станом наземних та морських екосистем.

Національне космічне агентство України (НКАУ):

•    станом озонового шару в атмосфері;

•    забрудненістю атмосфери;

•    забрудненістю фунтів;

•    станом та забрудненням поверхневих вод;

•    сніговим покривом;

•    станом лісів;

•    станом сільськогосподарських посівів;

•    запасами вологи у ґрунті;

•    радіаційним станом.

Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) - вибіркові спостереження за:

•        рівнем забруднення атмосферного повітря в місцях проживання населення;

•        станом поверхневих вод суші в місцях використання їх населенням;

•        станом морських вод у рекреаційних зонах;

•        хімічним та біологічним забрудненням грунтів на території населених пунктів і господарсько-побутовими відходами;

•        інтенсивністю фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо);

•        станом здоров'я населення і впливом на здоров'я забруднення навколишнього природного середовища.

Міністерство сільського господарства та продовольства України (Мінсічьгосппрод України):

•        радіологічним, агрохімічним і токсикологічним станом ґрунтів сільськогосподарського використання;

•        токсикологічним та радіологічним станом сільськогосподарських рослин і продуктів з них;

•        зоотехнічним, токсикологічним та радіологічним станом сільськогосподарських тварин і продуктів з них.

Міністерство лісового господарства України (Мінлісгосп України):

•        станом лісів, грунтів у лісах;

•        станом мисливської фауни у лісах.

Державний комітет України з гідрометеорології (Держком-гідромет України):

•        станом атмосферного повітря (включаючи спостереження за транскордонним перенесенням забруднюючих речовин);

•        атмосферними опадами;

•        метеорологічними умовами;

•        аерологічними параметрами (на аерологічних станціях);

•        станом поверхневих вод суші;

•        станом підземних вод;

•        станом і режимом морських вод;

•        станом грунтів;

•        станом озонового шару у верхній частині атмосфери;

•        радіаційною обстановкою (на пунктах радіометричної мережі спостережень та в районах діяльності АЕС);

•        станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи у ґрунті та агрометеорологічними умовами формування врожаю.
Державний комітет України з водного господарства (Держводгосп України):

•        радіологічним та гідрохімічним станом вод (на водогосподарських системах комплексного призначення, в системах міжгалузевого й сільськогосподарського водопостачання, в зонах впливу атомних електростанцій);

•        станом фунтів у межах впливу меліоративних систем;

•        переформуванням берегів та гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ;

•        обліком ресурсів поверхневих вод.

Державний комітет України з геології та використання надр (Держкомгеології України):

•        підземними водами з оцінкою їх ресурсів;

•        ендогенними та екзогенними процесами;

•        станом геологічного середовища та його змін під впливом господарської діяльності.

Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем України):

•        структурою землекористування;

•        трансформацією земель залежно від їх цільового призначення;

•        станом та якістю грунтів і забрудненням ландшафтів;

•        станом рослинного покриву земель;

•        відношіенням порушених земель;

•        станом зрошуваних і осушених земель, а також земель із ознаками вторинного підтоплення і засолення;

•        станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток,

Державний комітет України із житлово-комунального господарства (Держжитлокомунгосп України):

•        якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селищ міського типу;

•        станом стічної води міської каналізаційної мережі;

•        станом зелених насаджень міст і селищ міського типу;

•        проявами небезпечного підняття рівня ґрунтових вод у межах міст та селищ міського типу.

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також рядом інших актів та положень, міністерства та відомства, що здійснюють режимні спостереження за станом природних ресурсів, надають Міністерству охорони навколишнього природного середовища екологічну інформацію.

Надана інформація узагальнюється та аналізується підрозділами та науковими організаціями системи Мінприроди України і щорічно публікується в Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.
2. КОРОТКИЙ ОГЛЯД МЕРЕЖ СПОСТЕРЕЖЕНЬ МІНІСТЕРСТВ І ВІДОМСТВ

довкілля спостереження екологія охорона

Державний комітет України з гідрометеорологи

На даний час Держкомгідромет України є базовим відомством, що проводить систематичні фонові спостереження за станом атмосфери та гідросфери на території України й має найбільш розвинуту технічну та методичну базу для їх забезпечення.

Метеорологічна мережа спостережень

До її складу входить біля 180 пунктів (кількість пунктів спостереження тут і надалі приводиться наближено у зв'язку з опти-мізацією системи спостережень, яка проводиться на даний час), розташованих на території України, де проводяться режимні спостереження за елементами та параметрами атмосферних процесів.

Для найбільш об'єктивного відображення стану атмосфери пункти спостережень розташовані з урахуванням кліматичних умов різних регіонів. Вони розподілені в основному по головних річкових басейнах таким чином: рр. Дніпро - 63, Дністер - 20, Південний Буг -21, Сіверський Донець - 10.

Крім метеорологічних станцій, спостереження за атмосферними процесами проводять авіаметеорологічні (забезпечення потреб авіації), агрометеорологічні (забезпечення потреб сільського господарства) та аерологічні станції.

У процесі спостережень проводиться вимірювання фізичних параметрів атмосфери, хмарності, опадів, характеристик вітру; визначення температури і стану підстилаючої поверхні на різних глибинах; спостереження за сніговим покривом та атмосферними явищами; визначення зон небезпечних явищ; температурно-вітрове зондування за допомогою радіолокаційних станцій; визначення розмірів явища, його відзнак, швидкості переміщення та ін.

Здійснюється програма агрометеорологічних спостережень, маршрутні спостереження за вологістю грунтів, фазами розвитку сільськогосподарських культур.

Гідрологічна мережа спостережень

Складається із 380 річкових та 60 озерних постів. На 94 % річкових постів спостерігається стік води, на інших здійснюються вимірювання і реєстрація рівнів води. Стік наносів вимірюється на 50 % від загальної кількості постів, на яких вимірюються виграти води, що складає біля 170 постів. Мережа спостережень за забрудненням морських вод включає 175 станцій (988 горизонтів) вимірювання.

Для організаційно-методичного та технічного керівництва гідрологічні пости Держкомгідромету України закріплені за 28 ме-режовими організаціями, серед яких 11 обласних центрів з гідрометеорології, дві гідрометеообсерваторії, чотири гідрологічні, шість озерних, дві селестокові, дві водобалансові та одна болотна станції.

Первинна інформація з постів надходить в оперативно-виробничі організації для аналізу, узагальнення та підготовки матеріалів Державного водного кадастру.

Види гідрологічних спостережень, які здійснюються на станціях і постах Держкомгідромету України:

• гідрологічні спостереження на річках;

• гідрологічні спостереження на озерах та водосховищах;

• морські гідрологічні спостереження (прибережні);

• судові спостереження;

• спеціальні гідрометеорологічні спостереження.

Крім цього, Держкомгідромет України виконує деякі види спеціальних спостережень:

• за ґрунтовими водами в свердловинах;

• геофізичні (актинометричні);

• за забрудненням природного середовища.

При здійсненні спеціальних видів спостережень виконуються вимірювання та реєстрація радіаційного балансу та його складових, добових сум сумарної радіації, теплобалансові і озонови-мірювальні спостереження, спостереження за атмосферною електрикою.

Відбір проб грунтів для визначення кількості пестицидів: грунтів, рослинності, атмосферних опадів та снігового покриву для визначення забруднюючих речовин. Відбір проб повітря для визначення твердих сорбентів з урахуванням рози вітрів. Аналіз проб повітря. Відбір проб і здійснення аналізу води та донних відкладень. Відбір поодиноких та сумарних місячних проб випадів. Спостереження за радіаційним забрудненням. Відбір проб води для визначення кількості стронцію.

Гідрохімічна мережа спостережень

Охоплює всю територію України. Спостереження здійснюються на 188 водних об'єктах, у тому числі річок - 160, озер - 7, водосховищ — 20. Загальна кількість пунктів — біля 240, гідрохімічних створів - біля 320.

Головна мета спостережень за рівнем забруднення вод - отримання інформації про якість вод, необхідної для здійснення заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів.

Головними об'єктами для вибору місць для пунктів спостереження за рівнем забруднення вод є:

•        скиди стічних та зливних вод міст та населених пунктів у водні об'єкти;

•        скиди стічних вод окремими промисловими підприємствами;

•        ділянки річок біля гребель;

•        кінцеві створи великих та середніх річок, що впадають в моря та внутрішні водоймища;

•        створи на річках, що перетинають кордони України пункти стаціонарної мережі спостережень поділені на чотири категорії.

Програма спостережень в залежності від категорії пунктів відрізняється за обсягом показників та строками спостережень.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Спостереження за станом навколишнього природного середовища та природних ресурсів у системі Мінприроди України здійснюють підрозділи аналітичного контролю двадцяти чотирьох обласних держуправлінь охорони навколишнього природного середовища, державних інспекцій охорони Азовського та Чорного морів, Комітет охорони природи Республіки Крим, а також управлінь охорони природи міст Києва та Севастополя, які проводять контроль за джерелами викидів в атмосферу та скидів у водні басейни, а також нагляд за станом ґрунтів, зокрема на наявність в них пестицидів та важких металів.

Спостереження за забрудненням атмосферного повітря та контроль за дотриманням норм (гранично допустимих викидів) здійснюються на 520 стаціонарних та біля 4900 тимчасових пунктів контролю. Вимірювання та відбір проб виконується безпосередньо на джерелах викидів. Контролюється 65 інгредієнтів. Основні: пил, двооксид сірки, оксид вуглецю, двооксид азоіу, сірководень, сірковуглець, аміак, формальдегід, фтористий водень, хлористий водень, сірчана кислота, важкі метати, бенз(а)пірен.

Спостереження за забрудненням поверхневих вод суші та контроль за додержанням норм (гранично допустимих скидів) здійснюється на 1123 постах (2216 створів) контролю. Вимірювання та відбір проб виконується безпосередньо в зоні джерела забруднення за схемою: 500 м вище джерела забруднення (фоновий створ) і 500 м нижче джерела забруднення, в місці достатньо повного (не менше 80 %), гарантованого змішування стічних вод з річними. Контролюється 55 інгредієнтів. Основні: азот амонійний, азот нітратний, азот нітритний, біологічне споживання кисню, важкі метали, нафтопродукти, феноли, синтетичні поверхнево активні речовини, хлориди, сульфати.

Спостереження за забрудненням морських вод здійснюються на 155 стаціонарних пунктах спостережень контролю забруднення. Виконується постійний контроль випусків стічних вод в Азовське та Чорне моря.

Спостереження за станом земель виконуються на 935 тимчасових пунктах. Основні показники: остаточна кількість пестицидів, важкі метали.

Крім того, в заповідниках та національних парках, які входять в систему Мінприроди України, проводяться спостереження за станом рослинного та тваринного світу.

Міністерство охорони здоров'я України

У системі МОЗ збиранням і обробкою інформації займається Санітарно-епідеміологічна служба, що має розвинуту мережу станцій і лабораторій районного, міського та обласного рівнів по всій території України. Вони розташовані в місцях з великою кількістю населення.

Мережа спостережень МОЗ охоплює основні природні ресурси та розподілена наступним чином.

За станом атмосферного повітря ведуть спостереження біля 50 стаціонарних, 2000 підфакельних і 600 маршрутних пунктів. При цьому контролюються більше 100 забруднюючих речовин, серед яких основні: двооксид сірки та азоту, сірководень, сажа, свинець, формальдегід, пил, фенол.

За станом поверхневих вод суші ведуться спостереження на 1300 постійних створах. Основні показники: запах, колір, температура, рН, жорсткість, мінералізація, розчинений кисень, біологічне та хімічне споживання кисню, нафтопродукти, завислі речовини, синтетичні поверхнево-активні речовини, хром, масла, важкі метали, патогенна мікрофлора.

За станом морських вод ведеться спостереження на 155 постійних постах. Основні показники такі ж, що спостерігаються в поверхневих водах суші.

За станом земель ведеться спостереження на 2500 постійних і 1500 тимчасових пунктах. Основні показники: рН, хлориди, нітрати, азот, сульфати, свинець, ртуть, бактеріологічні показники.

Міністерство сільського господарства та продовольства України

Мережа спостережень складається з підрозділів районних і обласних управлінь МСГП, станцій агрохімічного захисту та ветеринарного спостереження. Вони ведуть радіологічний та агрохімічний контроль ґрунтів, зоотехнічний, радіологічний, агрохімічний контроль сільськогосподарських рослин та тварин.

Радіологічне спостереження стану грунтів ведеться на 725 пунктах, токсикологічні - на 345, агрохімічні - на 596 стаціонарних пунктах. Основні показники: радіологічні - цезій, стронцій; токсикологічні - хлор, фосфор органічний, пестициди; агрохімічні -рН, водень, азот, оксид калію, фосфорний ангідрид, гумус.

Спостереження за станом біологічних ресурсів ведуться, відповідно, на 659, 180 и 211 зоотехнічних пунктах. Основні показники: радіологічні - цезій, стронцій; токсикологічні - пестициди, нітрати; зоотехнічні - азот, фосфор, калій, кальцій, жир, протеїн, каротин, клітчатка, зольність.

Окрім того, ведуться токсикологічні спостереження (пестициди, нітрати) за станом поверхневих вод на 98 пунктах.

Міністерство лісового господарства України

Має мережу спостережень і моніторингових майданчиків, на яких ведуться спостереження за станом лісів і фауни мисливських угідь. При цьому оцінюються ступінь дефоліації дерев, пошкодження єтномошкідниками та фітозахворюваннями, здійснюються морфологічні виміри.

За станом біологічних ресурсів проводяться спостереження на 150 пунктах. Окрім перерахованих показників, береться відбір проб грунту, рослинності і кори для лабораторного аналізу.

Державний комітет України з водного господарства

Має розвинуту мережу спостережень за станом водних об'єктів і меліоративних земель. Ведеться радіологічний та гідрохімічний контроль якості води у господарських системах комплексного призначення в зонах впливу атомних електростанцій. Комітет контролює стан меліоративних земель і гідрогеологічний стан у прибережних зонах водосховищ.

Спостереження за поверхневими водами суші здійснюється на 233 стаціонарних і 1300 тимчасових пунктах. Основні показники:

•        радіологічний контроль - бета-активність, радіонукліди (стронцій, цезій);

•        гідрохімічний контроль — синтетичні поверхнево активні речовини, нафтопродукти, важкі метали, феноли, пестициди.

Ця мережа виконує і інші функції відомчого контролю та спостережень.

Державний комітет України з геології і використання надр

Має розвинуту сітку спостережень за станом підземних вод (понад 7500 свердловин). На 16 стаціонарних і 217 тимчасових постах ведеться спостереження за об'єктами екзогенних та ендогенних геологічних процесів (зсуви, селі, трансформація морських берегів та ін.).

Ведуться регіональні спостереження за режимними та гідрохімічними показниками підземних вод. Основні показники: фізичні характеристики (температура, рівень), хімічний склад (макро-компоненти, мінералізація, пестициди, нітрати, важкі метали).

Оцінюються регіональні зміни геологічного середовища під впливом господарської діяльності.

На 49 стаціонарних пунктах проводяться сейсмодинамічні спостереження.

За даними спостережень ведеться геоекологічне картографування території України.

Державний комітет України із земельних ресурсів

Мережа складається з підрозділів обласних управлінь землекористування (агрохімічні лабораторії), які ведуть спостережения за станом та якістю ґрунтового та рослинного покриву земель і забрудненням ландшафтів викидами та скидами промислового і сільськогосподарського виробництва; ерозійними та екзогенними процесами; поверхневими та підземними водами, станом берегової лінії річок, озер, водосховищ, морів; станом зрошувальних та осушених земель.

Спостереження та контроль здійснюють 40 стаціонарних пунктів, які виконують комплексні дослідження сільськогосподарських угідь і земель державного фонду.

Державний комітет України із житлово-комунального господарства

Проводить спостереження за якістю питної води централізованих систем водопостачання, а також станом стічних вод міських каналізаційних мереж.

Спостереження виконуються технологічними лабораторіями, які входять до системи централізованого водопостачання. Спостереження здійснюються цілодобово з інтервалом в одну годину на 5175 пунктах контролю. Крім того, Держжитлокомунгосп виконує спостереження, вибраковку та відновлення зелених зон населених пунктів.

Національне космічне агентство України

Веде спостереження за станом атмосфери, поверхневих і морських вод, снігового покрову, лісів і сільськогосподарських посівів за допомогою дистанційних методів. У програму входить стеження за аномальними природними явищами, катастрофами і станом забруднення. Інформація про стан природних ресурсів, аномальних та кризових явищ надходить за результатами обробки матеріалів авіаційно-космічної зйомки, а також інших видів дистанційних спостережень.
3. ЗАВДАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЬНИХ СЛУЖБ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ОБЛАСНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ
Функції контролю, які є одними із найважливіших у системі управління екологічною діяльністю, на теперішній час мають першочергове значення саме на обласному рівні, оскільки від правильності і систематичності їх виконання залежать базові відносини у системі «природа - суспільство». У той же час, в Україні існує досить різна організаційна структура контрольних служб охорони навколишнього природного середовища як на обласному, так і на районному рівні. Кожна область має цілу низку спеціально уповноважених державних органів в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, до компетенції яких віднесена функція контролю.

Під контролем розуміється різновидність управлінської діяльності, що здійснюється з метою нагляду, перевірки і регулювання. Слід також зауважити, що, хоч українська природоохоронна служба має більш ніж тридцятирічну традицію, суттєві зміни, які відбулися після проголошення у 1991 році незалежної держави - України, так глибоко вплинули на зміст і форми природоохоронної діяльності, що донині завдання і структура контрольної природоохоронної служби поки що перебувають у стані швидкоплинного розвитку. Наслідком цього є перед усім неповна узгодженість законодавчих (нормативних) актів різних років видання, по-друге, нерівномірна глибина втілення закріплених у законодавстві норм в практичній діяльності природоохоронних органів в різних областях України.

Завдання

Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (1992 р.) функція контролю віднесена до компетенції спеціально уповноважених державних органів в галузі охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) та використання природних ресурсів. Такими органами на обласному рівні є державні управління Міністерства ОНПС України по областях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України віднесено здійснення зазначених функцій. Це -обласні санітарно-епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров'я, обласні підрозділи Міністерства лісового господарства, Державного комітету водного господарства, Державного комітету з геології і використання надр, Державного комітету із земельних ресурсів, Державного комітету із нагляду за охороною праці, Державного комітету із рибного господарства і рибної промисловості, Державного комітету з ядерної і радіаційної безпеки, Митного комітету України, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ. Нагляд за діяльністю всіх цих контрольних служб на обласному рівні ведуть спеціалізовані природоохоронні підрозділи обласних структур Прокуратури України, в областях діють обласні екологічні прокуратури.

Державне управління ОНПС у певній області одним з чотирьох головних завдань має державний контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог екологічної безпеки, досягнення шляхом координації узгодженості в діях державних органів і громадських об'єднань. Відповідно до цього завдання державне управління ОНПС здійснює державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, за веденням мисливського господарства, додержанням правил збереження, транспортування та застосування засобів захисту рослин і мінеральних добрив, норм екологічної безпеки.

У другій половині 1993 року в складі Міністерства ОНПС Постановою Кабінету Міністрів України створена Державна екологічна інспекція і її обласні екологічні інспекції у складі державних управлінь ОНПС.

Організація

Організаційна структура контрольних служб ОНПС на обласному рівні характеризується широким спектром форм. Кожна із 26 обласних екологічних інспекцій має неповторні організаційні риси. Загальним є тільки принципи організації.

Екологічна інспекція входить до складу Державного управління ОНПС в певній області і підпорядкована його начальнику, який одночасно є головним державним інспектором з ОНПС області.

Екологічну інспекцію безпосередньо очолює начальник, який одночасно за посадою є заступником головного державного інспектора з ОНПС області. Начальник екологічної інспекції призначається на посаду міністром ОНПС України за поданням начальника Державного управління ОНПС в області.

Екологічні інспекції утримуються за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються на утримання державних управлінь ОНПС у відповідних областях. Структура, штатний розклад і фонд оплати праці працівників екологічних інспекцій затверджуються начальником відповідного державного управління за погодженням з Головним державним інспектором з ОНПС України.

У складі кожної екологічної інспекції обласного рівня чітко виділяються дві частини (назви неофіційні): «обласний апарат» -інспектори, які живуть в обласному ценгрі, і «районна служба» -інспектори, які постійно перебувають в районах. Кількісний склад районної служби коливається від 50 до ЗО % від загального штату інспекції, але, як правило, не менше одного інспектора в районі.

У кожній області «обласний апарат» екологічної інспекції організований по-іншому. Підрозділи сформовані переважно за природними ресурсами або за галузями діяльності. При цьому окремо виділяється підрозділ аналітичного контролю (лабораторія).

Організація районної служби також різноманітна і спирається на три принципи: адміністративний (у кожному районі окремий підрозділ), регіональний (інспектори близьких за розташуванням і природними умовами районів об'єднані в окремий підрозділ) або представницький (інспектори в районах є представниками екологічної інспекції області, відрядженими у район і підпорядкованими безпосередньо заступнику начальника інспекції). В деяких промислово розвинутих областях України, крім того, існують окремі інспекційні підрозділи у великих містах або на великих промислових підприємствах.

Працівники екологічних інспекцій мають право носіння форми встановленого зразка, яка видається їм безкоштовно, а також право безоплатного проїзду на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), електропоїздах та автобусах приміського і внутрішньорайонного сполучення. Окрема категорія працівників екологічних інспекцій наділена правом носіння вогнепальної зброї.

Размещено на Allbest.ru