Реферат Детонометр разработка конструкции
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
2.2.1. Розраховуємо площу плати, що необхідна для розміщення елементів, для чого заповнюємо таблицю 2.3.
Таблиця 2.3
Параметри елементів плати
| Найменування елемента | Кількість елементів | Дов-жина, мм | Шири-на, мм | Площа одного елемента, мм2 | Площа n елементів, мм2 | Діа-метр виво-ду, мм |
| 1. Резистор ММЛТ-0,25 2. Діод КД521А 3. Діод КД521Д 4. Стабілітрон КС133А 5. Стабілітрон Д818Е 6. Діод ГД507А 7. Транзистор КТ3102Д 8. Транзистор КП303Е 9. Транзистор КТ503Б 10. Транзистор КП301В 11. Транзистор КТ361Г 12. Мікросхема К155АГ1 13. Мікросхема К140УД8А 14. Мікросхема К140УД7 15. Мікросхема К574УД1А 16. Мікросхема К140УД6 17. Резистор СП3-44А-0,25 18. Конденсатор КМ-6-1000пФ 19. Конденсатор КМ-6-1500пФ 20. Конденсатор КМ-6-0,01мкФ 21. Конденсатор КМ-6-6800пФ 22. Конденсатор КМ-6-1мкФ 23. Конденсатор КМ-6-0,1мкФ 24. Конденсатор КМ-6-0,022мкФ 25. Конденсатор КМ-6-0,068мкФ 26. Конденсатор КСО-2-1500пФ 27. Конденсатор К73-24а-0,047мкФ 28. Конденсатор К73-24а-0,1мкФ 29. Конденсатор К76п-1б-22мкФ 30. Конденсатор К73-24а-1мкФ 31. Конденсатор К50-6-16В-20мкФ 32. Конденсатор К50-6-16В-50мкФ 33. Конденсатор К73-11-820пФ 34. Конденсатор К50-6-25В-200мкФ 35. Конденсатор К50-6-25В-50мкФ 36. Стабілітрон Д814А 37. Стабілітрон Д814Б 38. Транзистор КТ815Б 39. Транзистор КТ814Б 40. Випрямний блок КЦ407А | 63 4 4 1 2 7 1 1 1 2 1 1 3 2 1 1 5 1 1 1 1 2 2 1 2 2 1 1 1 1 2 1 1 3 3 2 3 2 1 1 | 7 15 3,8 15 15 7,5 5,84 5,84 5,2 5,84 7,2 19,5 10,4 10,4 10,4 10,4 11 9,5 12 9,5 9,5 14 12 7,5 9,5 18 11 11 48 19 7,5 10,5 13 18 14 15 15 7,8 7,8 8 | 3 7 1,9 7 7 3 5,84 5,84 4,2 5,84 3 6 9,5 9,5 9,5 9,5 11 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 11 6,3 6,3 22 9 7,5 10,5 6 18 14 7 7 2,8 2,8 7,5 | 21 105 7,22 105 210 22,5 34,11 34,11 21,84 34,11 21,6 117 98,8 98,8 98,8 98,8 121 57 72 57 57 84 72 45 57 198 69,3 69,3 1056 171 56,25 110,25 78 324 196 05 105 21,84 21,84 60 | 1323 420 28,88 105 210 157,5 34,11 34,11 21,84 68,22 21,6 117 296,4 197,6 98,8 98,8 605 57 72 57 57 168 144 45 114 396 69,3 69,3 1056 171 112,5 110,25 78 972 588 210 315 43,88 21,84 120 | 0,6 0,6;1 0,558 0,6;1 0,6;1 0,5 0,5 0,5 0,68 0,5 0,2 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,8 0,6 0,7 0,7 0,7 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 1 0,6 0,5 0,5 0,7 0,8 0,8 0,6;1 0,6;1 0,88 0,88 0,8 |
Sуст = Куст·SN = 1,5·8884,73 = 13327,1 мм2, (2.3)
де Куст = 1,5 – коефіцієнт установки елементів;
SN = 8884,73 – сумарна площа елементів (див. табл.2.3).
2.2.3. Розраховуємо площу плати для установки елементів:
де Квик = 0,5 – коефіцієнт використання елементів.
2.2.4. Розраховуємо площу, необхідну для елементів кріплення плати. Так як розмір плати великий, то вона буде кріпитися чотирма гвинтами М3, для котрих необхідних отвори діаметром 3,4 мм.
Sкріп = N·10·10 = 4·10·10 = 400 мм2, (2.5)
де N = 4 – число кріпильних отворів.
2.2.5. Знайдемо площу, необхідну для розміщення під'єднувальних металізованих отворів для під'єднання до плати інших частин схеми:
Sотв = Ко·5·10 = 24·5·10 = 1200 мм2, (2.6)
де Ко = 21 – кількість під'єднувальних отворів.
2.2.6. Визначаємо загальну площу плати:
Sпл = S + Sкріп + Sотв = 26654,2 + 400 + 1200 = 28254,2 мм2, (2.7)
Виходячи з отриманого значення визначаємо гостовані розміри плати [12]: S = 28500 мм2 = 1503190 мм.
2.2.2. Розрахунок параметрів металізованих отворів (рис. 2.2)
2.2.2.1. Виходячи з діаметрів виводів елементів установлюваних на платі, розраховуємо діаметри отворів, необхідні для установки елементів (для кожного виводу):
dотв = dвив + 2Мпокр + 2К, (2.8)
де Мпокр = 0,05 мм – товщина металізованого покриття;
Ко = 0,15 мм – зазор між виводом і стінками отвору.
dотв1 = 0,2 + 2·0,05 + 2·0,15 = 0,6 мм;
dотв2 = 0,5 + 2·0,05 + 2·0,15 = 0,9 мм;
dотв3 = 0,558 + 2·0,05 + 2·0,15 = 0,958 мм;
dотв4 = 0,6 + 2·0,05 + 2·0,15 = 1 мм;
dотв5 = 0,68 + 2·0,05 + 2·0,15 = 1,08 мм;
dотв6 = 0,7 + 2·0,05 + 2·0,15 = 1,1 мм;
dотв7 = 0,8 + 2·0,05 + 2·0,15 = 1,2 мм;
dотв8 = 0,88 + 2·0,05 + 2·0,15 = 1,28 мм;
dотв9 = 1 + 2·0,05 + 2·0,15 = 1,4 мм.
|
2.2.2.2. Розраховуємо діаметри контактних площадок навколо металізованих отворів. Площадки виконуються у вигляді кільця:
dк.п = dотв + 2В + С, (2.9)
де В = 0,55 мм – мінімально необхідна радіальна ширина контактного кільця;
С = 0,1 мм – технологічний коефіцієнт, що враховує похибки виробництва при суміщенні шарів.
dк.п1 = 0,6 + 2·0,55 + 0,1 = 1,8 мм;
dк.п2 = 0,9 + 2·0,55 + 0,1 = 2,1 мм;
dк.п3 = 0,658 + 2·0,55 + 0,1 = 2,158 мм;
dк.п4 = 1 + 2·0,55 + 0,1 = 2,2 мм;
dк.п5 = 1,08 + 2·0,55 + 0,1 = 2,28 мм;
dк.п6 = 1,1 + 2·0,55 + 0,1 = 2,3 мм;
dк.п7 = 1,2 + 2·0,55 + 0,1 = 2,4 мм;
dк.п8 = 1,28 + 2·0,55 + 0,1 = 2,48 мм;
dк.п9 = 1,4 + 2·0,55 + 0,1 = 2,6 мм.
2.2.2.3. Виходячи з отриманих розмірів металізованих отворів, діаметрів виводів елементів, вибираємо технологічно обгрунтовані розміри металізованих отворів із [12] і записуємо отримані дані в таблицю 2.4.
Таблиця 2.4
Параметри металізованих отворів
| | Розрахункові дані | Дані для виробництва | |||||
| Діаметр отвору, мм | Діаметр контактної площадки, мм | Діаметр отвору, мм | Діаметр зенковки, мм | Діаметр контактної площадки, мм | Площасріблення, мм2 | Умовне позначен-ня | |
| 0,2 0,5 0,558 0,6 0,68 0,7 0,8 0,88 1 | 0,6 0,9 0,958 1 1,08 1,1 1,2 1,28 1,4 | 1,8 2,1 2,158 2,2 2,28 2,3 2,4 2,48 2,6 | 0,8+0,1 0,8+0,1 1,0+0,12 1,0+0,12 1,0+0,12 1,0+0,12 1,3+0,12 1,5+0,12 1,5+0,12 | 1,1+0,2 1,1+0,2 1,5+0,2 1,5+0,2 1,5+0,2 1,5+0,2 1,8+0,2 2,0+0,2 2,0+0,2 | 1,9 1,9 2,3 2,3 2,3 2,3 2,6 2,8 2,8 | 8,5 8,5 11,5 11,5 11,5 11,5 14,2 16 16 | |
2.2.3.1. Визначаємо розрахункову ширину провідників:
де Imax – максимальний струм активного елемента [11];
Iдоп = 30 А/мм2 – максимально допустима щільність струму в провіднику;
Мпокр = 0,05 мм – товщина металізованого покриття.
2.2.3.2. Вибираємо ширину провідників виходячи з розрахованих розмірів друкованих провідників і технологічно обгрунтованих розмірів для обраного методу виготовлення з [12].Отримані дані заносимо в таблицю 2.5.
Таблиця 2.5
| Найменування елемента | Розрахункові дані | Дані для виробництва | |||
| струм кола, А | ширина провідни-ків, мм | ширина провідни-ків, мм | опір1м провідни-ка, Ом/м | допус-тимий струм, А | |
| 1. Діод КД521А | 0,5 | 0,33 | 0,5 | 2,0 | 0,8 |
| 2. Діод КД521Д | |||||
| 3. Випрямний блок КЦ407А | |||||
| 4. Стабілітрон Д818Е | 0,033 | 0,022 | |||
| 5. Діод ГД507А | 0,2 | 0,133 | |||
| 6. Транзистор КТ3102Д | |||||
| 7. Транзистор КП303Е | 0,015 | 0,01 | |||
| 8. Транзистор КП301В | |||||
| 9. Транзистор КТ503Б | 0,35 | 0,233 | |||
| 10. Транзистор КТ361Г | 0,05 | 0,033 | |||
| 11. Стабілітрон Д814А | |||||
| 12. Стабілітрон Д814Б | 0,1 | 0,067 | |||
| 13. Стабілітрон КС133А | 0,081 | 0,054 | |||
| 14. Транзистор КТ814Б | 0,7 | 0,467 | |||
| 15. Транзистор КТ815Б | |||||
| 16. Мікросхема К140УД8А | 0,005 | 0,0033 | |||
Продовження таблиці 2.5
| Найменування елемента | Розрахункові дані | Дані для виробництва | |||
| струм кола, А | ширина провідни-ків, мм | Ширина провідни-ків, мм | опір1м провідни-ка, Ом/м | допус-тимий струм, А | |
| 17. Мікросхема К140УД7 | 0,0035 | 0,0023 | 0,5 | 2,0 | 0,8 |
| 18. Мікросхема К140УД6 | 0,004 | 0,0027 | |||
| 19. Мікросхема К574УД1А | 0,01 | 0,0067 | |||
| 20. Мікросхема К155АГ1 | 0,02 | 0,013 | |||
2.2.4. Вибір відстані між друкованими провідниками
Цю відстань вибирають по різниці потенціалів між провідниками з урахуванням електричних характеристик обраного методу виготовлення друкованих плат [12]. У даній схемі максимально можлива напруга 15 В (Umax), тому вибираємо мінімально можливу відстань між провідниками р = 0,5 мм.
2.2.5. Розрахунок розміщення друкованих провідників
де d1, d2 – діаметри контактних площадок (див. с. 23);
t = 0,5 – ширина друкованих провідників (див. с.24);
n – кількість друкованих провідників;
p = 0,5 – відстань між друкованими провідниками;
c = 0,1 – технологічний коефіцієнт, що враховує похибки методу виготовлення.
| ||||
| ||||
Таблиця 2.6
Відстані між контактними площадками
| Кількість провідни-ків, шт. | Діаметр контактної площадки, мм | Ширина провідника, мм | Відстань між провідни-ками, мм | Відстань між контактними площадками, мм | ||
| d1 | d2 | розрахун-кова | для виробниц-тва(кратна 2,5 мм) | |||
| 1 | 1,9 | 1,9 | 0,5 | 0,5 | 3,5 | 5,0 |
| 2 | 4,5 | |||||
| 3 | 5,5 | 7,5 | ||||
| 4 | 6,5 | |||||
| 5 | 7,5 | |||||
| 1 | 2,3 | 2,3 | 0,5 | 0,5 | 3,9 | 5,0 |
| 2 | 4,9 | |||||
| 3 | 5,9 | 7,5 | ||||
| 4 | 6,9 | |||||
| 5 | 7,9 | 10,0 | ||||
| 1 | 2,6 | 2,6 | 0,5 | 0,5 | 4,2 | 5,0 |
| 2 | 5,2 | 7,5 | ||||
| 3 | 6,2 | |||||
| 4 | 7,2 | |||||
| 5 | 8,2 | 10,0 | ||||
| 1 | 2,8 | 2,8 | 0,5 | 0,5 | 4,4 | 5,0 |
| 2 | 5,4 | 7,5 | ||||
| 3 | 6,4 | |||||
| 4 | 7,4 | |||||
| 5 | 8,4 | 10,0 | ||||
2.2.6. Розрахунок площі сріблення друкованої плати
При виробництві друкованих плат для спецапаратури поверхня друкованих провідників, монтажних площадок і інших друкованих елементів сріблять для поліпшення технічних і експлуатаційних характеристик.
Таблиця 2.7
Площа сріблення друкованих провідників
| Ланцюг | Параметри провідника | Площа сріблення (S), мм2 | ||
| звідки | куди | довжина, мм | ширина, мм | |
| VT1 | R3 | 5 | 0,5 | 2,5 |
| R3 | R4 | 3 | 1,5 | |
| R3 | R5 | 2 | 1 | |
| R5 | VD2 | 3 | 1,5 | |
| VD2 | VD1 | 3 | 1,5 | |
| VT1 | 3 | 123 | 61,5 | |
Продовження таблиці 2.6
| Ланцюг | Параметри провідника | Площа сріблення (S), мм2 | ||
| звідки | куди | довжина, мм | ширина, мм | 13,5 |
| VD2 | 3 | 2 | 0,5 | 1 |
| VD10 | 3 | 12,5 | 6,25 | |
| R16 | 3 | 2 | 1 | |
| C2 | VD11 | 3 | 1,5 | |
| R59 | VT5 | 6 | 3 | |
| VT5 | C22 | 20 | 10 | |
| VT5 | 4 | 39 | 19,5 | |
| R8 | 5 | 78,5 | 39,25 | |
| DA1 | 6 | 71 | 35,5 | |
| VD11 | R6 | 18 | 9 | |
| VT8 | 7 | 54 | 27 | |
| VD23 | VD4 | 0,5 | 0,25 | |
| VD18 | VT6 | 25 | 12,5 | |
| C26 | VT6 | 15 | 7,5 | |
| DA6 | C21 | 16,5 | 8,25 | |
| DA6 | R53 | 5 | 2,5 | |
| VD4 | R60 | 0,5 | 0,25 | |
| DA6 | R63 | 23 | 11,5 | |
| R63 | R62 | 1 | 0,5 | |
| DA1 | R63 | 22 | 11 | |
| DA1 | R13 | 17 | 8,5 | |
| R13 | R15 | 5,5 | 2,75 | |
| VD9 | R15 | 9,5 | 4,75 | |
| VD9 | C7 | 7 | 3,5 | |
| C7 | R10 | 6 | 3 | |
| R63 | R62 | 13 | 6,5 | |
| VD21 | C21 | 11 | 5,5 | |
| C21 | R52 | 5 | 2,5 | |
| R52 | R30 | 4 | 2 | |
| R24 | R25 | 3 | 1,5 | |
| R25 | R22 | 3 | 1,5 | |
| R22 | R27 | 3 | 1,5 | |
| | C12 | 3 | 1,5 | |
| R20 | VT3 | 6 | 3 | |
| R23 | VT3 | 11,5 | 5,75 | |
| VT3 | C11 | 5,5 | 2,75 | |
| C11 | C12 | 8 | 4 | |
| R20 | DD1 | 6,5 | 3,25 | |
| DD1 | VD8 | 3,5 | 1,75 | |
| VD8 | R18 | 3,5 | 1,75 | |
| DA2 | DA1 | 86 | 43 | |
| R2 | R1 | 3 | 1,5 | |
| DA2 | VD8 | 1,5 | 0,75 | |
| C10 | R27 | 11 | 5,5 | |
Продовження таблиці 2.6
| Ланцюг | Параметри провідника | Площа сріблення (S), мм2 | ||
| звідки | куди | довжина, мм | ширина, мм | 13,5 |
| R26 | DA1 | 17,5 | 0,5 | 8,75 |
| R5 | R8 | 41 | 20,5 | |
| R6 | VD11 | 49 | 24,5 | |
| DA1 | R6 | 1,5 | 0,75 | |
| R17 | R6 | 6,5 | 3,75 | |
| VD4 | VD3 | 3,5 | 1,75 | |
| R26 | R23 | 17 | 8,5 | |
| VD7 | VD4 | 0,5 | 0,25 | |
| R16 | VD4 | 7 | 3,5 | |
| VD6 | VD4 | 0,5 | 0,25 | |
| C3 | R11 | 3 | 1,5 | |
| DA2 | R14 | 10 | 5 | |
| DA2 | R14 | 17 | 8,5 | |
| DA2 | R14 | 13,5 | 6,75 | |
| DA4 | VT1 | 128,5 | 64,25 | |
| DA2 | R12 | 4,5 | 2,25 | |
| R11 | C6 | 3 | 1,5 | |
| C6 | R9 | 2 | 1 | |
| R9 | C5 | 3 | 1,5 | |
| VD1 | VD2 | 3 | 1,5 | |
| VD2 | C3 | 19 | 9,5 | |
| DA2 | VT1 | 1,5 | 0,75 | |
| DD1 | R19 | 5 | 2,5 | |
| DD1 | C8 | 4 | 2 | |
| DD1 | R19 | 3 | 1,5 | |
| R19 | C8 | 4 | 2 | |
| C13 | R29 | 9 | 4,5 | |
| R29 | R31 | 3 | 1,5 | |
| R38 | C18 | 5,5 | 2,75 | |
| C18 | R33 | 8 | 4 | |
| DA4 | R49 | 2 | 1 | |
| C19 | VD14 | 4 | 2 | |
| DA3 | DA4 | 20 | 10 | |
| C15 | C18 | 14 | 7 | |
| C19 | C14 | 41,5 | 20,75 | |
| | C14 | 16 | 8 | |
| VT2 | R7 | 5,5 | 2,75 | |
| R7 | R21 | 5,5 | 2,75 | |
| R56 | R58 | 3 | 1,5 | |
| R41 | R42 | 3 | 1,5 | |
| R42 | R43 | 3 | 1,5 | |
| R66 | R67 | 4 | 2 | |
| R64 | R66 | 5 | 2,5 | |
| C16 | R46 | 11 | 5,5 | |
| Ланцюг | Параметри провідника | Площа сріблення (S), мм2 | ||
| звідки | куди | довжина, мм | ширина, мм | 13,5 |
| R46 | C6 | 23 | 0,5 | 11,5 |
| R46 | VD20 | 8,5 | 4,25 | |
| VD20 | C5 | 6 | 3 | |
| C5 | VD19 | 14 | 7 | |
| C5 | R61 | 13,5 | 6,75 | |
| R61 | VT7 | 5 | 2,5 | |
| VT7 | R61 | 5 | 2,5 | |
| R61 | VD20 | 9 | 4,5 | |
| R32 | R45 | 3 | 1,5 | |
| C17 | R46 | 9 | 4,5 | |
| DA5 | R47 | 5 | 2,5 | |
| DA5 | C16 | 27 | 13,5 | |
| DA5 | R39 | 6 | 3 | |
| DA5 | R39 | 20,5 | 10,25 | |
| DA5 | R39 | 16 | 8 | |
| R40 | 24 | 104 | 52 | |
| R41 | 23 | 98,5 | 49,25 | |
| R42 | 22 | 92 | 46 | |
| R68 | DA7 | 2 | 1 | |
| DA7 | R65 | 41 | 20,5 | |
| R55 | R57 | 11,5 | 5,75 | |
| R57 | R65 | 13 | 6,5 | |
| DA7 | R66 | 17 | 8,5 | |
| VD15 | C20 | 4 | 2 | |
| C20 | R55 | 7,5 | 3,75 | |
| C20 | R54 | 9 | 4,5 | |
| R51 | R50 | 1,5 | 0,75 | |
| R34 | R33 | 4 | 2 | |
| R50 | VD14 | 13,5 | 6,75 | |
| R68 | R48 | 8 | 4 | |
| VD13 | VD12 | 5,5 | 2,75 | |
| DA4 | R31 | 17 | 8,5 | |
| DA4 | C15 | 36 | 18 | |
| DA3 | R68 | 24.5 | 12,25 | |
| DA3 | R21 | 1,5 | 0,75 | |
| R34 | C14 | 45 | 22,5 | |
| C13 | DA3 | 22 | 11 | |
| VT9 | VT4 | 19 | 9,5 | |
| VT4 | 16 | 52 | 26 | |
| R30 | 13 | 37,5 | 18,75 | |
| R69 | 12 | 57,5 | 28,75 | |
| R19 | R36 | 73,5 | 36,75 | |
| R34 | DA4 | 1,5 | 0,75 | |
| DA4 | 17 | 106 | 53 | |
Пробовження таблиці 2.6
| | Параметри провідника | Площа сріблення (S), мм2 | ||
| звідки | куди | довжина, мм | ширина, мм | 13,5 |
| VT9 | 15 | 70 | 0,5 | 35 |
| VT1 | C3 | 10 | 5 | |
| VT1 | R9 | 8,5 | 4,25 | |
| R9 | R6 | 4 | 2 | |
| VD2 | R4 | 17 | 8,5 | |
| R3 | C1 | 5 | 2,5 | |
| VD6 | VD7 | 7 | 3,5 | |
| VD4 | R17 | 4 | 2 | |
| R17 | VD5 | 8,5 | 4,25 | |
| R16 | VD5 | 24 | 12 | |
| С4 | R8 | 6,5 | 3,25 | |
| С4 | C2 | 23,5 | 11,75 | |
| С2 | R2 | 6,5 | 3,25 | |
| С2 | DA4 | 9,5 | 4,75 | |
| R8 | DA5 | 16 | 8 | |
| R43 | 21 | 60 | 30 | |
| VD25 | VD22 | 19 | 9,5 | |
| VD22 | R59 | 9 | 4,5 | |
| R59 | VT5 | 9 | 4,5 | |
| VT5 | C25 | 20 | 10 | |
| VD23 | C26 | 35 | 17,5 | |
| VD18 | C22 | 20 | 10 | |
| VD18 | 8 | 20 | 10 | |
| VD18 | 9 | 16,5 | 8,25 | |
| R69 | R44 | 5,5 | 2,75 | |
| R69 | C4 | 28 | 14 | |
| R60 | VT6 | 6,5 | 3,25 | |
| R60 | VT6 | 7 | 3,5 | |
| C23 | VT6 | 10 | 5 | |
| DA6 | R44 | 23,5 | 11,75 | |
| R53 | C21 | 9 | 4,5 | |
| C21 | VD16 | 17 | 8,5 | |
| VD16 | VD12 | 17,5 | 8,75 | |
| VD16 | VD17 | 3 | 1,5 | |
| DA7 | VD22 | 39 | 19,5 | |
| R37 | 10 | 42,5 | 21,25 | |
| DA6 | VD17 | 21 | 10,5 | |
| R53 | VD16 | 15 | 7,5 | |
| VD17 | R52 | 11,5 | 5,75 | |
| R63 | VD13 | 0,5 | 0,25 | |
| C23 | C27 | 17,5 | 8,75 | |
| R36 | 11 | 19 | 9,5 | |
| R36 | C27 | 46 | 23 | |
| DA2 | C6 | 4 | 2 | |
Продовження таблиці 2.6
| | Параметри провідника | Площа сріблення (S), мм2 | ||
| звідки | куди | довжина, мм | ширина, мм | 13,5 |
| R12 | C5 | 16 | 0,5 | 8 |
| R26 | VD10 | 13 | 6,5 | |
| R23 | R24 | 5 | 2,5 | |
| VD6 | VD8 | 61 | 30,5 | |
| DA2 | VD1 | 1,5 | 0,75 | |
| R18 | VD1 | 1,5 | 0,75 | |
| C9 | VD1 | 12 | 6 | |
| R29 | VD1 | 80 | 40 | |
| C9 | R19 | 12 | 6 | |
| DD1 | R18 | 14 | 7 | |
| DD1 | DD1 | 1,5 | 0,75 | |
| DD1 | DD1 | 1,5 | 0,75 | |
| DD1 | VT3 | 10 | 5 | |
| C11 | DA3 | 11,5 | 5,75 | |
| C11 | R24 | 21 | 10,5 | |
| C12 | VT2 | 3 | 1,5 | |
| VT2 | R15 | 4 | 2 | |
| C12 | C7 | 9 | 4,5 | |
| R44 | R37 | 0,5 | 0,25 | |
| VT8 | VD21 | 8 | 4 | |
| VD21 | R63 | 3 | 1,5 | |
| DA1 | R69 | 1,5 | 0,75 | |
| DA6 | DA1 | 4 | 2 | |
| DA1 | VT8 | 67,5 | 33,75 | |
| R1 | R1 | 5 | 2,5 | |
| R1 | C7 | 24 | 12 | |
| VD21 | R1 | 26 | 23 | |
| VT8 | R1 | 15 | 7,5 | |
| R1 | C2 | 22,5 | 11,25 | |
| DA3 | C10 | 44,5 | 22,25 | |
| DA3 | R27 | 61 | 30,5 | |
| VT9 | R68 | 4 | 2 | |
| VT9 | R62 | 11,5 | 5,75 | |
| VT9 | DA7 | 22 | 11 | |
| VT9 | DA1 | 8,5 | 4,25 | |
| R29 | DA4 | 10 | 5 | |
| R29 | C16 | 32,5 | 16,25 | |
| DA4 | R38 | 15 | 7,5 | |
| DA3 | DA4 | 12,5 | 6,25 | |
| R38 | DA4 | 7 | 3,5 | |
| R38 | DA4 | 19 | 9,5 | |
| C13 | R28 | 136 | 68 | |
| R51 | VD15 | 3 | 1,5 | |
| R54 | R56 | 8,5 | 4,25 | |
| Ланцюг | Параметри провідника | Площа сріблення (S), мм2 | ||
| звідки | куди | довжина, мм | ширина, мм | 13,5 |
| C19 | R54 | 4 | 0,5 | 2 |
| C19 | R55 | 11 | 5,5 | |
| R58 | C20 | 9 | 4,5 | |
| DA7 | DA1 | 8 | 4 | |
| DA7 | R58 | 27,5 | 13,25 | |
| R40 | R41 | 3 | 1,5 | |
| DA7 | R57 | 6,5 | 3,25 | |
| DA7 | R64 | 5 | 2,5 | |
| R66 | DA5 | 12 | 6 | |
| VT4 | R48 | 4 | 2 | |
| VT4 | DA7 | 6,5 | 3,25 | |
| DA7 | R67 | 11 | 5,5 | |
| R48 | R47 | 28 | 14 | |
| DA5 | C17 | 11,5 | 5,75 | |
| VT4 | DA5 | 13 | 6,5 | |
| VD17 | R32 | 16 | 8 | |
| R47 | R45 | 16,5 | 8,25 | |
| R36 | R45 | 20 | 10 | |
| R32 | DA5 | 21 | 10,5 | |
| C24 | VD19 | 11 | 5,5 | |
| R46 | C20 | 53 | 26,5 | |
| VD19 | 20 | 12,5 | 6,25 | |
| VD19 | 18 | 9 | 4,5 | |
| R49 | 19 | 134 | 67 | |
| Всього: | 2408,75 | |||
2.2.6.2. Знаходимо площу сріблення контактних площадок:
Sк.п =(n·S1,9)·2 +(n·S2,3)·2 + (n·S2,6)·2 + (n·S2,8) 2 =
= (130·8,5)·2 + (189·11,5)·2 + (23·14,2)·2 + (38·16)·2 = 8426,2 мм2, (2.13)
де S1,9, S2,3, S2,6, S2,8 - площа сріблення контактних площадок (див. табл. 2.4);
n - кількість контактних площадок відповідного діаметра.
2.2.6.3. Знаходимо загальну площу сріблення плати:
Sср.пл = Sср.пров + Sк.п = 2408,75 + 8426,2 = 10834,95 мм2, (2.14)
де Sср.пров = 2408,75 мм2 – загальна площа сріблення друкованих провідників (див. табл. 2.6).
2.2.4. Всі отримані дані для виробництва зводимо в таблицю 2.8.
Таблиця 2.8
Дані для виробництва друкованої плати
| Площа плати, мм2 | Довжи-на плати, мм | Ширина платимм | Діа-метр виво-дів, мм | Кіль-кість виво-дів, шт. | Діа-метр металі-зова-них отворівмм | Діа-метр кон-такт-них площа-док, мм | Умовне поз-начення | Ши-рина про-від-ників, мм | Від-стань між про-відни-ками, мм | Площа сріблен-ня, мм2 |
| | 150 | 190 | 0,20 | 3 | 0,8+0,1 | 1,9 | | 0,5 | 0,5 | 10834,95 |
| 0,50 | 114 | 0,8+0,1 | 1,9 | | ||||||
| 0,558 | 8 | 1,0+0,12 | 2,3 | | ||||||
| 0,60 | 164 | 1,0+0,12 | 2,3 | | ||||||
| 0,68 | 3 | 1,0+0,12 | 2,3 | | ||||||
| 0,70 | 8 | 1,0+0,12 | 2,3 | | ||||||
| 0,80 | 35 | 1,3+0,12 | 2,6 | | ||||||
| 0,88 | 9 | 1,5+0,12 | 2,8 | | ||||||
| 1,00 | 36 | 1,5+0,12 | 2,8 | |
2.3. Конструктивний розрахунок трансформатора
Розрахунок трансформатора робимо по підручнику А. Б. Грумбіної «Електричні машини і джерела живлення радіоєлетронних пристроїв».
Дані для розрахунку:
напруга мережі U1 = 220 В;
частота мережі f = 50 Гц;
параметри вторинних обмоток: U2 = 25 В, I2 = 3 А, U3 = 15 В,
I3 = 2 А.
2.3.1. Визначаємо габаритну (споживану навантаженням) потужність:
Рг = U2·I2 + U3·I3 = 25·3 + 15·2 = 105 В·А. (2.15)
Відповідно з [2] вибираємо сталь 1513, магнитопровід із пластин товщиною 0,5 мм, у котрого kc = 0,93, а також знаходимо параметри відповідні Рг = 105 В·А: В = 1,35 Тл; J = 2,5 А/мм2; kо = 0,31; h = 0,95.
2.3.2. Визначаємо струм первинної обмотки:
де cos j1 = 0,9 – коефіцієнт потужності трансформатора.
2.3.3. Визначаємо вихідну розрахункову величину ScSo, см4, для вибору типорозміру магнітопровода:
де В = 1,35 Тл – магнітна індукція;
J = 2,5 А/мм2 – щільність струму;
kо = 0,31 – коефіцієнт заповнення вікна міддю обмоток;
kc = 0,93– коефіцієнт заповнення перетину магнітопроводу сталлю;
h = 0,95 – КПД трансформатора.
Відповідно до отриманого ScSo із [2] вибираємо броньовий магнітопровід (рис. 2.4) із пластин Ш20H50, у котрого
ScSo = 100>94,7 см4, із наступними параметрами: а = 20 мм – ширина стрижня; с = 20 мм – ширина вікна; h = 50 мм – висота вікна; b = 50 мм – товщина магнітопроводу; Sc = 9,10 см2 – активний перетин стрижня.
Габаритні розміри магнітопровода
|
2.3.4. Визначаємо число витків обмоток:
де DU1% = 4,5; DU2% = 9 – відносні падіння напруги в обмотках[2].
2.3.5. Визначаємо перетин дротів обмоток:
де J = 2,5 А/мм2 - щільність струму в обмотках.
По знайдених перетинах дроту з [2] для дроту марки ПЭВ-1 знаходимо відповідні діаметри дроту обмоток з ізоляцією. Таким чином, d1 = 0,61 мм; d2 = 1,33 мм; d3 = 1,13 мм.
2.3.6. Визначаємо можливість розміщення обмоток у вікні вибраного магнітопроводу:
cнеобх = k(ε2 + δ1 + δ1,2 + δ2 + δ2,3 + δ3 + ε3) + ε4, (2.20)
де k = 1,2 - 1,3 – коефіцієнт розбухання обмоток за рахунок нещільного розміщення шарів;
ε2 = 1,0 – 2,0 мм – товщина ізоляції між обмотками і стержнем, вона виконується з електрокартона або гетинакса;
ε3 = 0,5 – 1,0 мм – товщина зовнішньої ізоляції котушки;
ε4 = 1 – 4 мм – відстань від котушки до другого стержня.
Визначаємо число витків в одному шарі кожної обмотки:
де h = 50 мм - висота вікна магнітопровода;
ε1 = 2 - 5 мм - відстань від обмотки до ярма;
Визначаємо число шарів кожної обмотки:
Приймемо m1 = 11.
Приймемо m2 = 3.
Приймемо m3 = 2.
Визначаємо товщину кожної обмотки:
δ = m·(d + γ), (2.23)
де γ – товщина ізоляційної прокладки, що застосовується, якщо напруга між шарами перевищує 50 В.
δ1 = m1·(d1 + γ1) = 11·0,61 = 6,71 мм;
δ2 = m2·(d2 + γ2) = 3·1,33 = 3,99 мм;
δ3 = m3·(d3 + γ3) = 2·1,13 = 2,26 мм.
Знайдені дані підставляємо у формулу (2.20) і одержуємо результат:
Таким чином cнеобх не перевищує ширину вікна вибраного магнітопровода, що дорівнює 20 мм, отже, обмотки трансформатора розмістяться у вікні даного магнітопровода.
2.4. Розрахунок випрямляча та стабілізатора
2.4.1. Розрахунок випрямляча на навантаження ємнісного характеру
Розрахунок випрямляча робимо по підручнику А. Б. Грумбіної «Електричні машини і джерела живлення радіоелектронних пристроїв».
Вихідні дані (номінальні значення):
випрямленої напруги в навантаженні Uон = 25 В;
випрямлений струм у навантаженні Iо = 0,5 А;
коефіцієнт пульсації випрямленої напруги Кп.н =1%;
напруга мережі Uс = 220 В;
частота мережі fс = 50 Гц;
робочий діапазон температур Токр від –60 до +80oС;
потужність у навантаженні Рон = UонIо = 25×0,5 = 12,5 В×А.
2.4.1.1. Вибір схеми випрямлення визначається значеннями потужності і напруги. Оскільки потужність у навантаженні в даному випадку невелика, а випрямлений струм менше 1 А, можна застосувати однофазну мостову схему випрямлення з фільтром, що починається з конденсатора; позначимо його Со. (рис. 2.5)
2.4.1.2. Визначаємо напругу на виході схеми випрямлення Uо з урахуванням падіння напруги на LC-фільтрі:
де (ΔUф/Uон)% = 10,1% – визначаємо за графіком (рис. 2.6)
Графік для визначення падіння напруги на дроселі фільтра
Рис. 2.6
2.4.1.3.1. Визначення основних параметрів і вибір діодів
Основні параметри діодів схеми визначаються по [2], відповідно до котрого приблизне значення Iпр.і.п = 3,5Iо = 3,5×0,5 = 1,75 А – повторюваний імпульсний струм діода; Iпр.ср = Іо/2 = 0,5/2 = 1,75 А – середнє значення прямого струму схеми; Uобр. і.п = 1,5Uо = 1,5×27,53 = 41,3 В – повторювана імпульсна обернена напруга, що прикладається до діода схеми. Після розрахунку випрямляча значення Iпр.і.п уточнюється по [2]
2.4.1.3.2. Відповідно до отриманих даних по [3] вибираємо діоди типу КД202Д із наступними параметрами при температурі навколишнього середовища від –60 до +1300С: Iпр.ср.max = 5А>Iпр.ср;Uобр.і.max =
= 200В>Uобр.і.п; Iпр.і.max = 6Iпр.ср.max = 6×5 = 30А>Iпр.і.прибл; Uпр. ср = =1В.
2.4.1.4. Електричний розрахунок випрямляча
2.4.1.4.1. Визначаємо активний опір обмоток трансформатора, приведений до вторинної обмотки:
де
B = 1,4 Тл – магнітна індукція в магнітопроводі трансформатора (див. с. );
fc = 50 Гц – частота мережі.
2.4.1.4.2. Визначаємо диференціальний (внутрішній) опір вентилів (одного плеча схеми):
де Nпосл = 1 – кількість послідовно з’єднаних діодів.
2.4.1.4.3. Визначаємо активний опір фази випрямляча:
ro = 2rдиф + rтр = 2×1,33 + 4,13 = 6,79 Ом (2.27)
2.4.1.4.4. Визначаємо індуктивність розсіювання обмоток трансформатора приведену до вторинної обмотки трансформатора (з урахуванням, що намотка провадиться звичайним засобом):
де КL = 5,0×10-3 [2, с.321].
2.4.1.4.5. Визначаємо співвідношення між активним і реактивним опорами фази випрямляча:
, (2.29)
j = 6054¢.
2.4.1.4.6. Визначаємо допоміжний коефіцієнт А:
(2.30)
де m = 2 – коефіцієнт схеми, рівний числу імпульсів випрямленої напруги [2, с.320].
2.4.1.4.7. Визначаємо розрахункові коефіцієнти B, D, F і H по знайденому значенню коефіцієнта А за допомогою графіків рис. 2.7 – рис. 2.10: В = 1,35; D = 1,925; F = 4,5; H = 40000.
Залежність коефіцієнта В від А при різних значеннях w
Рис. 2.7
Залежність коефіцієнта F від А при різних значеннях w
Рис. 2.8
Залежність коефіцієнта D від А при різних значеннях w
Рис. 2.9
Залежність коефіцієнта Н від А при m = 2
Рис. 2.10
2.4.1.4.8. Визначаємо уточнене значення Iпр.і.п [2]:
А<5А, (2.31)
Таким чином вентиль КД202Д по струму вибраний правильно.
2.4.1.4.9. Визначаємо електричні параметри трансформатора (габаритну потужність, напруги і струми в обмотках) з урахуванням отриманих у п. 2.4.1.4.7 розрахункових коефіцієнтів:
U2 = BUо = 1,35×27,53 = 37 В, (2.32)
А, (2.33)
А, (2.34)
Рг = 1,5Ро = 1,5UоIо = 1,5×27,53×0,5 = 20,65 В×А, (2.35)
2.4.1.4.10. Робимо перевірку обраного діода по оберненій напрузі:
Uобр.і = 1,41U2 = 1,41×37 = 52 В<200В, (2.36)
Таким чином, вентиль КД202Д по оберненій напрузі обраний правильно.
2.4.2. Розрахунок напівпровідникового стабілізатора постійної напруги компенсаційного типу
Розрахунок робимо по книзі А. Б. Грумбіної «Електричні машини і джерела живлення радіоелектронних пристроїв»
Вихідні дані для розрахунку стабілізатора (рис. 2.11):
вхідна напруга Uвх = – 25 В;
нестабільність вхідної напруги DUвх=A2 В;
вихідна напруга Uвих = – 15В;
границі регулювання вихідної напруги від – 12 В до – 16 В;
коефіцієнт стабілізації Кст/500;
напруга джерела живлення базового ланцюга регулюючого транзистора Ео = – 30 В (введення Ео дозволяє одержати більший Кст);
максимальний струм в навантаженні Iн mаx = 1,5 А.
2.4.2.1. Визначення параметрів регулюючого транзистора VT1 і вибір типу транзистора:
а) максимальна напруга колектор – емітер:
Uке1 max = Uвх max – Uвих min = – 27 – (– 12) = – 15 В; (2.37)
б) максимальна потужність, разсіювана на транзисторі:
Рк1 max = ½Uке max½×Iн mаx = 15×1,5 =22,55 Вт, (2.38)
За даними розрахунку п. "а" і "б" вибираємо транзистор VT1, у якого: Uке max > Uке1 max; Iк mаx > Iк1 »Iн max ;Рк max > Рк1 max.
Цій умові задовольняє транзистор КТ818Б із параметрами Uке max =
= 10 А; Рк max = – 60 Вт; h21е=20, [2].
2.4.2.2. Визначення параметрів опорного стабілітрона і вибір типу стабілітрона проводиться з урахуванням наступних положень [2].
У якості опорного стабілітрона застосовують стабілітрони з найменшими значеннями ТКН (температурний коефіцієнт напруги ) і rст (диференціальний опір стабілітрона) [3].
Крім того, для даної схеми стабілізатора опорна напруга стабілітрона повинна відповідати такій умові:
Uоп£½Uвих min½ – (2¸3) (2.39)
Підставляючи в цей вираз Uвих = – 12В, одержуємо Uоп = 10–9 В та в відповідності з наведеною рекомендацією вибираємо стабілітрон типу Д818Е з параметрами: Uст = Uоп = 8,55–9,45 В – напруга стабілізації;
Icт =3–33 мА – струм стабілізації; rст = 18 Ом ;ТКН = 60,09 мB/0С;
приймаємо Uоп = 9В; Icт.ном = 20 мА – номінальний струм стабілізації.
2.4.2.3. Визначення параметрів підсилювального транзистора VT2 і вибір типу транзистора проводиться після визначення Uке2 max по виразу:
Uке2 max » Uвих max – Uоп = 16 – ( – 9) = – 7В. (2.40)
Виходячи з умови Uке max > Uке2 max вибираємо транзистор КТ501К із достатньо високим коефіцієнтом передачі струму h21е=80 – 240; параметри вибраного транзистора наступні: Uке max = – 45 В; Iк mаx =
= 300мА; Рк max = 350 мВт; h21е=80 – 240. Приймемо струм колектора транзистора Iк2 »Iе2 = 10 мА = Iк mаx
2.4.2.4. Визначаємо опір баластового резистора:
Ом, (2.41)
2.4.2.5. Визначаємо потужність розсіювану на резисторі Rб:
Рб = (Іст.ном – Іе2)2·Rб = ((20 – 10)·10-3)2·600 = 0,006 Вт, (2.42)
Згідно [7], вибираємо резистор МЛТ-0,125-600 Ом±10%
2.4.2.6. Визначаємо опір резистора Rк, що встановлений в ланцюгу колектора підсилювального транзистора:
, (2.43)
де Іб1 max + Ік2 = ІRк – це струм, що протікає по резистору Rк, причому:
А = 71 мА (2.44)
Підставивши значення параметрів у вираз (2.43), отримаємомо:
Ом
2.4.2.7. Визначаємо потужність розсіювану на резисторі Rк:
Рк = (Іб1 max + Ік2)2·Rк = ((71 + 10)·10-3)2·173 = 1,14 Вт, (2.42)
Згідно [7], вибираємо резистор МЛТ-2-180 Ом±10%.
2.4.2.8. Визначаємо опори дільника R1 – R3
Визначення опорів дільника R1– R3 відбувається на базі рівнянь, записаних при таких умовах: вихідна напруга стабілізатора має найбільше значення (Uвих max) при крайньому нижньому положенні движка перемінного резистора R2; у крайньому верхньому положенні движка вихідна напруга мінімальна, тобто дорівнює Uвих min. Таким чином:
;
;
.
З цих рівнянь виводяться формули для розрахунку R1 – R3; при цьому значення струму дільника Iділ визначається в такий спосіб:
мА, (2.43)
кОм, (2.44)
кОм (2.45)
кОм, (2.46)
2.4.2.9. Визначаємо потужність розсіювану на резисторах R1 – R3:
Р1 = Іділ2·R1 = (2,5·10-3)2·1200 = 0,0075 Вт, (2.47)
Р2 = Іділ2·R2 = (2,5·10-3)2·1600 = 0,01 Вт, (2.48)
Р3 = Іділ2·R3 = (2,5·10-3)2·3600 = 0,023 Вт, (2.49)
Згідно [7], вибираємо резистори: МЛТ-0,125-1200 Ом±10%;
МЛТ-0,125-1600 Ом±10%; МЛТ-0,125-3600 Ом±10%.
2.4.2.10. Визначаємо коефіцієнт стабілізації напруги:
, (2.50)
де rк1 = 40.103 Ом – опір колекторного переходу (колектора) VT1 відповідно до [11];
rе2 = 2,6 Ом – опір емітера VT2, відповідно до [11];
rб2 = 500 Ом – опір бази VT2, відповідно до [11].
>500.
j = 6054¢.
2.4.1.4.6. Визначаємо допоміжний коефіцієнт А:
де m = 2 – коефіцієнт схеми, рівний числу імпульсів випрямленої напруги [2, с.320].
2.4.1.4.7. Визначаємо розрахункові коефіцієнти B, D, F і H по знайденому значенню коефіцієнта А за допомогою графіків рис. 2.7 – рис. 2.10: В = 1,35; D = 1,925; F = 4,5; H = 40000.
Залежність коефіцієнта В від А при різних значеннях w
Рис. 2.7
Залежність коефіцієнта F від А при різних значеннях w
Рис. 2.8
Рис. 2.9
Залежність коефіцієнта Н від А при m = 2
Рис. 2.10
2.4.1.4.8. Визначаємо уточнене значення Iпр.і.п [2]:
Таким чином вентиль КД202Д по струму вибраний правильно.
2.4.1.4.9. Визначаємо електричні параметри трансформатора (габаритну потужність, напруги і струми в обмотках) з урахуванням отриманих у п. 2.4.1.4.7 розрахункових коефіцієнтів:
U2 = BUо = 1,35×27,53 = 37 В, (2.32)
Рг = 1,5Ро = 1,5UоIо = 1,5×27,53×0,5 = 20,65 В×А, (2.35)
2.4.1.4.10. Робимо перевірку обраного діода по оберненій напрузі:
Uобр.і = 1,41U2 = 1,41×37 = 52 В<200В, (2.36)
Таким чином, вентиль КД202Д по оберненій напрузі обраний правильно.
2.4.2. Розрахунок напівпровідникового стабілізатора постійної напруги компенсаційного типу
Розрахунок робимо по книзі А. Б. Грумбіної «Електричні машини і джерела живлення радіоелектронних пристроїв»
Вихідні дані для розрахунку стабілізатора (рис. 2.11):
вхідна напруга Uвх = – 25 В;
нестабільність вхідної напруги DUвх=A2 В;
вихідна напруга Uвих = – 15В;
границі регулювання вихідної напруги від – 12 В до – 16 В;
коефіцієнт стабілізації Кст/500;
напруга джерела живлення базового ланцюга регулюючого транзистора Ео = – 30 В (введення Ео дозволяє одержати більший Кст);
максимальний струм в навантаженні Iн mаx = 1,5 А.
2.4.2.1. Визначення параметрів регулюючого транзистора VT1 і вибір типу транзистора:
а) максимальна напруга колектор – емітер:
Uке1 max = Uвх max – Uвих min = – 27 – (– 12) = – 15 В; (2.37)
б) максимальна потужність, разсіювана на транзисторі:
Рк1 max = ½Uке max½×Iн mаx = 15×1,5 =22,55 Вт, (2.38)
За даними розрахунку п. "а" і "б" вибираємо транзистор VT1, у якого: Uке max > Uке1 max; Iк mаx > Iк1 »Iн max ;Рк max > Рк1 max.
Цій умові задовольняє транзистор КТ818Б із параметрами Uке max =
= 10 А; Рк max = – 60 Вт; h21е=20, [2].
2.4.2.2. Визначення параметрів опорного стабілітрона і вибір типу стабілітрона проводиться з урахуванням наступних положень [2].
У якості опорного стабілітрона застосовують стабілітрони з найменшими значеннями ТКН (температурний коефіцієнт напруги ) і rст (диференціальний опір стабілітрона) [3].
Крім того, для даної схеми стабілізатора опорна напруга стабілітрона повинна відповідати такій умові:
Uоп£½Uвих min½ – (2¸3) (2.39)
Підставляючи в цей вираз Uвих = – 12В, одержуємо Uоп = 10–9 В та в відповідності з наведеною рекомендацією вибираємо стабілітрон типу Д818Е з параметрами: Uст = Uоп = 8,55–9,45 В – напруга стабілізації;
Icт =3–33 мА – струм стабілізації; rст = 18 Ом ;ТКН = 60,09 мB/0С;
приймаємо Uоп = 9В; Icт.ном = 20 мА – номінальний струм стабілізації.
2.4.2.3. Визначення параметрів підсилювального транзистора VT2 і вибір типу транзистора проводиться після визначення Uке2 max по виразу:
Uке2 max » Uвих max – Uоп = 16 – ( – 9) = – 7В. (2.40)
Виходячи з умови Uке max > Uке2 max вибираємо транзистор КТ501К із достатньо високим коефіцієнтом передачі струму h21е=80 – 240; параметри вибраного транзистора наступні: Uке max = – 45 В; Iк mаx =
= 300мА; Рк max = 350 мВт; h21е=80 – 240. Приймемо струм колектора транзистора Iк2 »Iе2 = 10 мА = Iк mаx
2.4.2.4. Визначаємо опір баластового резистора:
2.4.2.5. Визначаємо потужність розсіювану на резисторі Rб:
Рб = (Іст.ном – Іе2)2·Rб = ((20 – 10)·10-3)2·600 = 0,006 Вт, (2.42)
Згідно [7], вибираємо резистор МЛТ-0,125-600 Ом±10%
де Іб1 max + Ік2 = ІRк – це струм, що протікає по резистору Rк, причому:
Підставивши значення параметрів у вираз (2.43), отримаємомо:
2.4.2.7. Визначаємо потужність розсіювану на резисторі Rк:
Рк = (Іб1 max + Ік2)2·Rк = ((71 + 10)·10-3)2·173 = 1,14 Вт, (2.42)
Згідно [7], вибираємо резистор МЛТ-2-180 Ом±10%.
2.4.2.8. Визначаємо опори дільника R1 – R3
Визначення опорів дільника R1– R3 відбувається на базі рівнянь, записаних при таких умовах: вихідна напруга стабілізатора має найбільше значення (Uвих max) при крайньому нижньому положенні движка перемінного резистора R2; у крайньому верхньому положенні движка вихідна напруга мінімальна, тобто дорівнює Uвих min. Таким чином:
З цих рівнянь виводяться формули для розрахунку R1 – R3; при цьому значення струму дільника Iділ визначається в такий спосіб:
2.4.2.9. Визначаємо потужність розсіювану на резисторах R1 – R3:
Р1 = Іділ2·R1 = (2,5·10-3)2·1200 = 0,0075 Вт, (2.47)
Р2 = Іділ2·R2 = (2,5·10-3)2·1600 = 0,01 Вт, (2.48)
Р3 = Іділ2·R3 = (2,5·10-3)2·3600 = 0,023 Вт, (2.49)
Згідно [7], вибираємо резистори: МЛТ-0,125-1200 Ом±10%;
МЛТ-0,125-1600 Ом±10%; МЛТ-0,125-3600 Ом±10%.
2.4.2.10. Визначаємо коефіцієнт стабілізації напруги:
де rк1 = 40.103 Ом – опір колекторного переходу (колектора) VT1 відповідно до [11];
rе2 = 2,6 Ом – опір емітера VT2, відповідно до [11];
rб2 = 500 Ом – опір бази VT2, відповідно до [11].
