ПЛАН

Вступ

1. Системно-структурний підхід та системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності

2. Загальні ознаки надзвичайних ситуацій (НС), види НС

3. Рівні надзвичайних ситуацій

4. Класифікація надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють їх виникнення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

   Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається пору­шення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призве­сти або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

   Засоби масової інформації, як правило, привертають увагу громад­ськості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов'язані з життям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не виходить без таких по­відомлень.

   Небезпека — це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це яви­ща, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєді­яльність людей.

1. Системно-структурний підхід та системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності

   Безпека життєдіяльності, як порівняно нова галузь науки, що ство­рюється в наш час. на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує методи цих наук, водночас розробляючи свої власні методи. Отримавши розвиток на основі досягнень наук про людину, суспільство, природу, БЖД почала створювати свої методи, викорис­товуючи накопичений досвід. З іншого боку, комплексний характер БЖД вимагає використання комплексу методів інших наук.

   У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взає­мовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.

   Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз.

   Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань.

   Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних компо­нентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).

   Під компонентами (елементами, складовими частинами) системи розум­іють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єкта­ми. Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина — прикладом біологічної системи.     Система, одним з елементів якої є людина, зветься ерготичною. Прикладами ерготичних систем є системи

· «людина — природне середовище»,

· «людина — машина»,

· «людина — машина — навколишнє середовище» тощо.

   Взагалі будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у еле­ментів, що складають її. Ця найважливіша властивість систем, яка зветься емерджентністю, лежить в основі системного аналізу.

   Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємному зв'язку, як цілісний набір чи комплекс. Мета чи результат, якого досягає система, зветься системотворним елементом.

   Будь-яка система є складовою частиною іншої системи або ж входить до іншої системи як її елемент. З іншого боку, окремі елементи будь-якої системи можуть розглядатися як окремі самостійні системи.

   У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов'яза­них людей, процесів, будівель, обладнання, устаткування, природ­них об'єктів тощо, які функціонують у певному середовищі для за­безпечення безпеки.

   Системою, яка вивчається у безпеці життєдіяльності, є систе­ма «людина — життєве середовище».

   Системний аналіз у безпеці життєдіяльності — це мето­дологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина — життєве середовище» чи на рівні її компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здо­ров'я і життя людини.

   Сама сутність дисципліни «Безпека життєдіяльності» вимагає ви­користання системно-структурного підходу. Це означає, що при дос­лідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від

* екологічних,

* еконо­мічних,

* технологічних,

* соціальних,

* організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять.

   Кожен з цих елементів впливає на інший, і всі вони перебувають у складній взаємозалеж­ності. Вони впливають на рівень життя, здоров'я, добробуту людей, соціальні взаємовідносини. У свою чергу від рівня життя, здоров'я,

добробуту людей, соціальних взаємовідносин тощо залежать стан ду­ховної і матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої. А матеріальна культура є вже тим елементом життєвого середовища, який безпосередньо впливає як на навколишнє природне середовище, так і на саму людину. Виходячи з цього, системно-структурний підхід до явищ, елементів і взаємозв'язків у системі «людина — життєве середо­вище» є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, але передусім важливим засобом у руках керівників та спец­іалістів з удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення здо­рових і безпечних умов існування людей.

   Системно-структурний підхід необхідний не лише для дослідження рівня безпеки тієї чи іншої системи (виробничої, побутової, транспор­тної, соціальної, військової тощо), але і для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.

   Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався на­прикінці 50-х років XX ст., коли виникла нова наукова дисципліна, що зветься «Безпека систем».

   Безпека систем — це наука, яка застосовує інженерні та уп­равлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

   Ідея або концепція безпеки систем уперше була використана у ракето­будуванні наприкінці 40-х років XX ст. У подальшому вона відокремилася в окрему дисципліну та використовувалась переважно у ракетобудівних, авіабудівних та аерокосмічних об'єднаннях. До 40-х років конструктори та інженери при розробці безпечних конструкцій орієнтувалися виключно на метод спроб та помилок. Такий підхід виправдовував себе у часи, коли системи та конструкції були відносно простими. Однак з часом системи ставали все складнішими, а швидкість і маневреність літаків зростали, збільшилася ймовірність значних наслідків аварії системи або однієї з ба­гатьох її складових. Такі чинники призвели до виникнення системного інженірингу, з якого потім зрештою виникла концепція безпеки систем.

2. Загальні ознаки надзвичайних ситуацій (НС), види НС

> наявність або загрози загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності

> заподіяння економічних збитків

> істотне погіршення стану довкілля

   До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, ка­тастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терорис­тичні акти, збройні конфлікти тощо.

   Аварії поділяються на дві категорії:

до І категорії належать аварії, внаслідок яких: *загинуло 5 чи трав­мовано 10 і більше осіб; * стався викид отруйних, радіоактивних, біо­логічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; * збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; * зруйновано будівлі, спо­руди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення;

до II категорії належать аварії, внаслідок яких: * загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; * зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здо­ров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

   Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматич­них захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії.

   Події природного походження або результат діяльності природ­них процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпеч­не природне явище — це стихійне лихо.

   Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

   Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи «людина — життєве середовище» (далі — «Л — ЖС»), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, спричиненої цій системі. Виходячи з ієрархії систем «Л — ЖС», можна говорити про:

> індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;

> надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли Загроза їх виник­нення чи розповсюдження наслідків стосується сім 1, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;

> надзвичайні ситуації рівня колективу;

> надзвичайні ситуації рівня макроколективу;

> надзвичайні ситуації для жителів міста, району;

> надзвичайні ситуації для населення області;

> надзвичайні ситуації для населення країни;

> надзвичайні ситуації для жителів континенту;

> надзвичайні ситуації для всього людства.

Як правило, чим більшу кількість людей обходить надзвичайна си­туація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій над­звичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіаль­ний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), конти­нентальні та глобальні (загальнопланетарні).

+ Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи «Л — ЖС» з однією особою та мікроколективом; *об'єктові — системам з рівнем колектив, макроколектив; *місцеві — системам, в які входить населення міста або району; *регіональні — області; ^загальнодержавні — населення країни і так далі.

Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зрос­тання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку еконо­міки країни. До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залу­чати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максималь­не зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодер­жавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконав­чої влади і управління всіх рівнів.

15 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій».

3. Рівні надзвичайних ситуацій

> загальнодержавний

> регіональний

> місцевий

> об'єктовий

Від кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзви­чайних ситуацій.

+Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуа­ція, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Рес­публіки Крий, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним пе­ренесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Авто­номної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

+Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст об­ласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Се­вастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

+Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповід­ного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не вхо­дять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

+ Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним си­туаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти те­орією виникнення катастроф.

4. Класифікація надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють їх виникнення

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситу­ацій на території України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситу­ацій — надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політич­ного, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій по­діляється на групи, які містять конкретні їх види.

+ Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

+ Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метео­рологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хво­робами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

+ Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, по­в'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спря­мування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний на­пад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матері­алів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або за­хоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

+ Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з на; слідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ура­ження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внас­лідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ ра­діоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, силь­нодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Висновки

Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зрос­тання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку еконо­міки країни.

До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залу­чати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максималь­не зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодер­жавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконав­чої влади і управління всіх рівнів.

Список використаної літератури:

1. Основи безпеки життєдіяльності. – К., 2001.

2. Охорона праці. – К., 2000.