РЕФЕРАТ
Тема: Електронна торгівля в сучасному світі

Зміст
  1. Переваги використання Інтернету
2. Організація комерційного бізнесу в Інтернеті
3. Проведення угоди купівлі-продажу в Інтернеті
Література

1. Переваги використання Інтернету

Однією з найважливіших функцій торгівельної організації на виробника продукції є оперативний облік потреб споживачів з моментальними діями по їх реалізації. Доступ до ринків в режимі реального часу є нагальною потребою. Основу глобального кібернетичного простору складає Інтернет. При використання Інтернету торгівельні організації отримують наступні переваги:
По-перше, можливості опублікування рекламної та іншої інформації. Розповсюдження інформації по Інтернету в 720 разів швидше та в 350 разів дешевше розповсюдження поштовим зв¢язком.
По-друге, дуже часто зміни в політиці цін та продукції, що пропонується, відбуваються швидше, ніж з¢являється реклама в засобах масової інформації. В результаті реклама являється непотрібною та збитковою. При використанні Інтернету зміст інформації та реклами може бути змінений скільки разів, скільки це необхідно.
По-третє, Інтернет надає клієнтам можливість базового доступу в магазин, виставочний салон, на склад або оптову базу, в інші торгівельні організації для ознайомлення з товаром, що продається, його вибору та замовлення.
По-четверте, Інтернет використовується для інтерактивної взаємодії з клієнтом, який може проводити всі торговельні операції по купівлі товару, в тому числі й оплату. Часто товари в Інтернеті дешевші, ніж у звичайних магазинах, оскільки фірми не витрачають гроші на утримання торгівельної точки та обслуговуючого персоналу.
По-п¢яте, торгівельні організації можуть користуватися фінансовою та товарною інформацією в режимі реального часу, використовуючи для цього стандартний набір технічних засобів для створення свого web-сайта або webсервера та відносну дешевизну каналів зв¢язку.
По-шосте, комп¢ютерні системи в Інтернеті мають можливість забезпечити зв¢язок та обслуговування клієнтів 24 години на добу, сім днів на тиждень. При цьому замовлення на продукцію можуть прийматися не тільки в будь-який час, але і з будь-якого місця планети.
По-сьоме, відвідати декілька Інтернет-магазинів, розташованих в різних містах і країнах, набагато простіше, ніж звичайні торгівельні точки в одному районі міста, а якщо не вдалося знайти потрібний товар, то можна залишити замовлення. Добре організований Інтернет-магазин має налагоджену систему інформаційної підтримки, покупець має можливість розглянути декілька варіантів, порівняти їх та зробити правильний вибір, що непросто зробити навіть у звичайному магазині.
Таким чином, Інтернет дозволяє торгівельним організаціям зменшити витрати, пов”язані з рекламою та реалізацією продукції, розширити ринок збуту та в кінцевому результаті збільшити обсяг продажу.

2. Організація комерційного бізнесу в Інтернеті

Для організації в Інтернеті власного комерційного бізнесу необхідно, перш за все, створити свою Інтернет сторінку (web-сайт). Під Інтернет-сторінкою слід розхуміти об”єднань під певним ім”ям порцію інформації, що розташована на комп”ютері постачальника послуг - Інтернет - провайдера і належить якій-небудь організації або приватній особі. Така сторінка може мати багато інших сторінок. В залежності від кількості сторінок, змісту, структури та виконуваних функцій web-сайти можна класифікувати. Наприклад, невеликий web-сайт складається з 3-5 сторінок і містить мінімум інформації про фірму. Повноцінний web-сайт має 15 - 20 сторінок, лічильник відвідувачів, книгу відвідувань, форму для електронної пошти.
Наступним етапом в ефективному використанні досягнень Інтернету є створення web-сервера. Він містить значний обсяг інформації, інтегрований з базами даних, інтерактивний, має оригінальний дизайн і власну систему пошуку інформації. На відміну від web-сайта web-сервер характеризується різноманітністю набору програмних і технічних засобів. Витрати на створення web-серверу є достатньо високими - до 15 - 18 тис. дол. США, в той час як мінімальна місячна оплата за зберігання web-сайта об”ємом до 25 МГб даних складає всього 100 дол.
Будь-які сторінки мають однакову структуру. Із всіх питань, що виникають при створенні комерційної web-сторінки, формування і зміст є найбільш важливими та складними.
Web-сторінка повинна містити:
інформацію про фірму - історію створення, основні досягнення, мету бізнесу, відгуки клієнтів та партнерів;
пропозиції продукції або послуг фірми, які складаються з їх характеристики, моделей каталогу продукції, прайс-листа, умов поставки та сервісного обслуговування, опису переваг продукції;
розділ технічної підтримки, консультацій, рекомендацій та особливостей застосування продукції;
додаткову інформацію про свою галузь та суміжні галузі у вигляді огляду, аналізу основних подій, побочних новин;
спеціальну форму для замовлення продукції фірми, лічильник числа відвідувачів, спеціальний перелік питань для відвідувачів web-сторінки (стать, вік, освіта, хобі, рівень доходів, як дізналися про фірму, що шукають і чи знаходять потрібну продукцію, чому здійснюють ту чи іншу покупку).
Єдине поняття електронної торгівлі на даний час відсутнє. У Всесвітній торговій організації під електронною торгівлею розуміється виробництво, реклама, продаж та розповсюдження товарів з використанням телекомунікаційних мереж. Інші практикують цей термін як електронне ведення бізнесу. Є спеціалісти, які розуміють електронну торгівлю як комерційні угоди, що здійснюються за допомогою електронних засобів зв”язку.
В нашій країні поняття “електронна торгівля” практикується як купівля-продаж товарів та послуг через електронні мережі, в тому числі через Інтернет. Це передбачає отримання доступу в Мережу для пошуку торгового партнера, вибору товарів та послуг, оформлення замовлення, забезпечення гарантії платежу, поставки товарів або надання послуг та отримання продавцем їх договірної вартості.
В електронній комерції існує декілька бізнес-моделей.
Перша модель - це компанія-компанія (В2В). Працюючи за цією моделлю, компанія використовує електронні засоби зв”язку для обміну даними з комерційними партнерами, що дозволяє компанії краще керувати матеріально-виробничими запасами, прогнозувати попит та підвищувати якість замовлень, що виконуються.
Друга модель бізнесу - це компанія-замовник (В2С), коли компанія використовує електронні засоби зв”язку для взаємодії із замовниками. В результаті у замовника з”являється можливість проводити аналіз ринку і робити покупки як в робочі, так і в неробочі години. Компаніям в цьому випадку простіше отримувати інформацію від клієнтів та надавати послуги у відповідності до вимог конкретного замовника.
Третя модель - це компанія-співробітник (В2Е). Компанія використовує електронні засоби зв”язку для інформування своїх співробітників та отримання від них необхідних даних. Ці відомості можуть являти собою навчальні матеріали, інформацію відділу кадрів, оцінку результатів діяльності і т.д.
Четверта модель електронного бізнесу - це компанія-партнер (В2Р). в цьому випадку компанія використовує електронні засоби зв”язку для взаємодії з комерційними партнерами, до яких належать банки, акціонери, ринкові або галузеві об”єднання та органи державної влади.
Суб”єктами електронної торгівлі можуть бути фізичні та юридичні особи, що мають доступ до системи Інтернет в Типовому законі про електронну торгівлю Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі вони називаються укладачем, адресатом та посередником.
В якості укладача - продавця в електронній торгівлі, як правило, виступає електронний магазин. Він являє собою об". єднання комп”ютерних даних та їх розташування з метою ведення торгівлі в Інтернеті. Як правило, електронні магазини виконують функції реклами і торгівлі за каталогами, пропонують інтерактивні засоби спілкування з покупцем, включаючи обробку та виконання замовлень.
Все частіше відкриваються портали (від грецького т”портал” - архітектурно оформлений вхід у будівлю), які являють собою сукупність інформації про пропозиції товарів (послуг), систему укладання угоди. Портал слугує першою web-сторінкою, в яку входять користувачі Інтернету. Його особливістю є надання ряду послуг, каталогу web-сторінок, механізму пошуку. У ряді випадків в порталі одночасно присутня система електронних платежів, так званий Інтернет-банкінг. З порталу починається вхід до Мережі, звідки можна потрапити в багато торгових точок.
Адресатом-покупцем віртуального магазину може бути як фізична, так і юридична особа (приватна, корпоративна, державна), але обов”язково має бути користувач Інтернету.
Покупець спочатку визначає свою потребу в якій-небудь продукції, потім знайомиться з інформацією про неї по Інтернету, шукає, де можна здійснити покупку, порівнює всі можливі варіанти (ціну, якість та властивості товару, рівень обслуговування, репутацію виробника і т.д.) і лише потім придбає. Процес продажу може включати переговори про ціну, кількість і строки доставки товару та інші особливі умови.
Основною відмінністю електронної торгівлі є використання електронного документообігу, яке приносить ряд суттєвих переваг. Перевага електронної торгівлі полягає і в тому, що вона створює можливість зниження витрат обігу. Електронна торгівля забезпечує збільшення оперативності отримання інформації про товар, попит потенціальних покупців і скорочує цикл виробництва та продажу, усуває посередницьку ланку, що знижує споживчу вартість товару.

3. Проведення угоди купівлі-продажу в Інтернеті

Відповідно до Типового закону про електронну торгівлю Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі термін “торгівельна угода" слід практикувати широко, щоб він охоплював всі торгівельні відносини, як договірні, так і позадоговірні.
Фактично всі угоди, що підпадають під визначення електронної торгівлі, - це звичайні угоди, передбачені цивільним законодавством, зміст яких не иає ніяких інших особливостей. Їх специфіка торкається форми, оскільки вони укладаються з використанням електронних засобів телекомунікацій. Саме ця властивість електронної угоди вимагає додаткового визнання її законності в рамках діючого в країні правового механізму, а саме: підтвердження самого факту укладання угоди, волі сторін, добровільності укладання угоди, волі сторін, добровільності укладання угоди і т.д. продавець і покупець повинні досягти повної визначеності по предмету угоди, її умовам, даті укладання. Крім цього, зафіксовані умови договору мають відповідати певним правилам, які дозволили б, у випадку необхідності, вимагати примусового виконання зобов”язань на підставі судового рішення.
Процес укладання та проведення угоди, який зустрічається найчастіше:
Покупець набирає на клавіатурі комп”ютера адресу електронного магазину web-сторінку і чекає появи вітрини, списку товарів, що знаходяться на складі. Вміст складу представляється у вигляді ієрархічної структури, базовими елементами якої є групи товарів. Якщо зробити короткий натиск курсором по групі, то група розгортається, відкриваючи список підгруп або конкретних виробів певного типу. Покупець може продивитись картинку із зображенням товару та його характеристики. Після вивчення асортименту, покупець вибирає товар, відправляючи його в споживчу корзину, покупець віддає команду “виконати замовлення” і вибиране для себе зручну форму оплати та доставки товару.
Якщо покупець - фізична особа в магазині вперше, його просять вказати деякі відомості про себе: ім”я, прізвище, телефон, адресую, юридична особа, так званий корпоративний покупець, повідомляє назву організації, номер розрахункового рахунку, ім. ”я та телефон контактної особи. На цьому етапі покупцю присвоюється ідентифікаційний код. Коли він відвідує магазин наступного разу, йому достатньо буде вказати свій код.
Після заповнення замовлення покупцю надсилається рахунок, за яким він може оплатити і отримати товар в магазині протягом кількох діб.
Процедура купівлі - продажу товарів та послуг реалізується у вигляді договору. У випадку електронного укладення угоди виникають певні специфічні обставини і ризики як для покупця, так і для продавця. Однією із проблем, яка часто проявляється в процесі укладання електронної угоди, є цілісність і безпека угоди, недопущення витоку комерційної інформації. Покупець, що придбає товар в інтерактивному режимі, вимушений довірити продавцю конфіденційну інформацію (наприклад, ідентифікаційний код). Тому продавці - електронні магазини повинні мати відповідні засоби захисту інформації, які були б адекватні ризикам.
Всю роботу віртуального магазину контролює оператор, який зобов”язаний обслуговувати клієнтів та відсіювати ту частину користувачів Інтернетом, які відвідали магазин, щоб потренуватися. Оператор повинен щоденно контролювати правильність роботи електронного магазину та системи авторизації.
На даний час існує декілька способів замовлення товарів та їх оплати, пов”язаних з використанням Інтернету.
Перш за все це телефонне замовлення. В цьому випадку web-сторінка використовується тільки як електронна вітрина або каталог товарів з цінами. Після вибору необхідного товару покупець повинен зателефонувати і зробити замовлення. Спосіб оплати при цьому залежить від фірми і виду товарів.
Другий спосіб - це обмін відкритим текстом. В останні роки передача, при здійсненні покупки, незашифрованих номерів кредитних карт через Інтернет слугує основним способом розрахунків. Це призводить до зростання грошових втрат, пов”язаних з перехопленням інформації про номери кредитних карт. Тому все більш розповсюдженими стають різні методи захисту інформації.
Третій спосіб - це застосування системи з шифруванням інформації. Суть цього способу полягає в тому, що інформація про кредитну карту передається через Інтернет з використанням методів шифрування. Однак в такій системі не виключається можливість викрадення інформації про кредитні карти з серверу продавця. І в цьому випадку важко надійно ідентифікувати продавця та покупця, що створює можливість махінацій. Вони проявляються у відмові від платежу, створенні фіктивних фірм та їх швидкому зникненні, не поставці товару та ін.
Четвертий спосіб замовлення та оплати товару являє собою систему з використанням посвідчень. Це удосконалений варіант попереднього способу, пов”язаний з передачею через Інтернет зашифрованої інформації про кредитну карту. Він заснований на застосуванні спеціальних захищених протоколів з використанням посвідчуючи покупця та продавця цифрових сертифікатів та цифрового підпису.
П”ятий спосіб замовлення та оплати - клірингові системи. Це найпопулярніші системи для грошових розрахунків через Інтернет. При використанні цієї системи номер кредитної карти взагалі не передається через Інтернет. Він повідомляється телефоном при відкритті рахунку. Після цього всі покупки здійснюються за допомогою спеціального PIN-коду, який є текстом довільної форми, що ускладнює його розпізнання та використання небажаними особами.
Всі клірингові системи засновані на перенесенні взаємовідносин між продавцями на компанію-клуб, яка, впевнившись в кредитоспроможності клієнта, веде всі взаєморозрахунки. При цьому компанія дає покупцю закодоване ім. ”я. розкриття інформації про справжнє ім. ”я покупця можливе тільки при виникненні спірних ситуацій або у випадку судового розгляду.
Шостий спосіб - застосування цифрових, так званих електронних грошей, використання цифрової готівки, яка умовно вважається грошовими монетами та купюрами. На думку спеціалістів, цифрові електронні гроші будуть найперспективнішим засобом розрахунків в Інтернеті. Принципіальна відмінність їх від інших платіжних систем полягає у використанні грошей і цифровій формі, тобто електронні гроші - це частина інформації у спеціально відведеній області пам”яті комп”ютера. Такий підхід суттєво спрощує розрахунки, знижує витрати на їх проведення, а також робить можливими мікро платежі. Як приклад можна привести систему цифрових грошей, розроблену компанією Digi Cash. Вона функціонує наступним чином. При знятті частини грошей з поточного рахунку покупця банк відправляє електронною поштою зашифроване повідомлення з набором таких, що не повторяються 64 - розрядних двоїчних чисел. Ніхто інший їх використати не може, крім клієнта, якому вони належать. При здійсненні покупки через Інтернет покупець пересилає цифрові гроші продавцю. В свою чергу продавець пересилає їх в банк для перевірки їх справжності. У випадку, якщо перевірка пройшла успішно, відповідна сума зараховується на рахунок продавця.
Сьомий спосіб розрахунку за покупку через Інтернет - цифрові гроші з використанням смарт-карт. Старт-карта - це мікрокомп”ютер з пам”яттю, процессором та програмним забезпеченням. Вона використовується як дебетова карта, в яку вноситься інформація про списання грошей. Клієнт переводить на смарт-карту гроші зі свого банківського рахунку. Інформаційні файли, які вносяться в пам”ять смарт-карти, і є грошима. Вони не можуть бути стерті, а також не можуть бути скопійовані та використані двічі. При застосуванні спеціального зчитуючого пристрою можна використовувати старт-карту для розрахунків не тільки в Інтернеті, але і в традиційній формі роздрібної торгівлі.
Доставка товару покупцю до останнього часу не являла серйозної проблеми, оскільки більшість віртуальних магазинів обмежували кількість товарів, що пропонуються та обходилися при їх доставці власними силами. По мірі розповсюдження електронної торгівлі три фактора - розширення асортименту, необхідність відправлення великої кількості дрібних бандеролей та зростаюче очікування покупців - ускладнили доставку.
Західні компанії розробляють системи “наскрізних" поставок. При цьому особлива увага приділяється наступним моментам. Перш за все прагнуть забезпечити прозорість пересилки та безперервний сервіс з моменту натиску кнопки “купляю" і до доставки товару споживачу. Служба, що відповідає за “наскрізну” поставку, повинна переслідувати три очевидні мети: дати впевненість покупцю в отриманні товару, організувати доставку товарів невеликими партіями, доставити товар покупцю “до порогу”.
На цьому етапі компанія повинна оперативно інформувати покупця про прибуття замовлення, давати йому можливість до самообслуговування. Отже, в електронній торгівлі центр уваги переноситься з оптової доставки товарів в магазини на відправлення посилок індивідуальному споживачу.

Література

1.       Галкин С.Е. Бизнес в Интернете. - М.: Центр, 2005.
2.       Дьяконов В.П. Internet. Настольная книга пользователя. - М.: Солон. - Р, 1999.
3.       Соколова А.Н., Геращенко Н.И. Электронная коммерция: мировой и российский опыт. - М.: Открытие системы. - 2007.
4.       Д. Козье. Электронная коммерция: Пер. С англ. - М.: Издательство - торговый дом "Русская редакция", 2008.
5.       Носова Н. Законотворчество в сфере Internet. E - mail: inna@its. Miec.ru.
6.       Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН від 30 січня 1997р. № ЕА/51/628 “Типовий закон про електронну торгівлю", прийнятий Комісією ООН по праву міжнародної торгівлі.