Реферат ГМО користь чи шкода
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Майже третя частина харчових продуктів, які вживаються у європейських країнах, є "генетично модифікованими організмами" (ГМО), у США цей показник досягає 60%. Що ж мається на увазі під цим терміном? ГМО - будь-який живий організм, що володіє новою комбінацією генетичного матеріалу, отриманої завдяки сучасній біотехнології. Генна інженерія з'явилася в 1972 р. як новий напрямок у молекулярній біології. Тоді в лабораторії американського професора Стенфордского університету Пола Берга була отримана гібридна молекула ДНК, що складається із фрагментів фаговой, бактеріальної й вірусної ДНК. В 1996 р. уперше було розпочатопочато комерційне використання генетично модифікованих рослин. З того часу, за даними дослідницької організації Worldwatch Institute, площа посіву трансгенних культур тільки в Америці збільшилася (за період 1996-2000 рр.) в 25 разів і досяглася 44.2 млн. га. Посіви трансгенних рослин існують в 13 країнах світу, найбільші поля цієї продукції знаходяться у США, Канаді й Аргентині. До початку третього тисячоліття річна вартість продукції, що випускається в США на основі генно-інженерних методів, досяглася більше 50 млрд.доларів.
Багато вчених бачать у генній інженерії спосіб розв'язання глобальної продовольчої проблеми, особливо в країнах, що розвиваються. За допомогою нових біотехнологій можна також одержувати дешеві ліки. Зі зростанням генетичної різноманітності, можливо, збільшиться й стійкість нових видів до різних шкідників, хвороб, до змін середовища проживання, клімату. У багатьох країнах створюють спеціальні так звані "банки рослин", де намагаються зберегти кожну травинку, насінину, - не виключено, що генетичний фонд зіграє в майбутньому ще більшу роль у розв'язанні продовольчої проблеми.
І все-таки широке застосування генетично модифікованих продуктів небезпечно для здоров'я людини, оскільки ще не з'ясовано їх вплив на здоров'я теперішнього і майбутніх поколінь людей, а також і на навколишнє природне середовище. З'явилися відомості про забруднення аборигенної кукурудзи в Мексиці трансгенними продуктами внаслідок завезення генномодифікованої кукурудзи із США. Генетично модифіковані продукти можуть викликати появу нових видів шкідників, вірусів. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва за рахунок впровадження й розширення угідь, зайнятих ГМ - рослинами, може призвести до втрати існуючого природнього біорозмаїття.
На політичному рівні розуміння важливості біорозмаїття визріло в 1992 р., коли в Ріо-де-жанейро більшість країн світу підписали Конвенцію про біологічну різноманітність, частиною якої є єдиний міжнародний документ з регулювання ринку ГМО у світі - Картахенский протокол по біологічній безпеці.
Прихильники застосування генної інженерії в сільському господарстві впевнені: харчуючись трансгенной їжею, людина зазнає небезпеки не більшої, ніж уживаючи звичайні продукти. Основні їхні аргументи такі:
- ГМО дозволяють виробляти більше харчової продукції, яка дешевша й смачніша, ніж дають традиційні культури;
- рослини можна модифікувати так, щоб вони містили більше поживних речовин і вітамінів (так, вжививши вітамін А в рис, можна його потім вирощувати в регіонах, де люди страждають від нестачі цього вітаміну в організмі);
- генетично модифіковані рослини можна пристосовувати до екстремальних умов (посуха, холод і т.д.);
- використання генетично модифікованих культур, стійких до шкідників, дозволить менш інтенсивно обробляти поля хімікатами;
- продукти харчування, що містять генетично модифіковані інгредієнти, можуть стати корисними для здоров'я, якщо в них вживити вакцини проти різних хвороб (наприклад , уже отриманий салат- латук, який виробляє вакцину проти гепатиту Б).
Альтернативою біотехнологічному землеробству, на думку прихильників ГМ - продуктів, могло б стати органічне (біологічне, біодинамічне), але воно не одержало широкого поширення.
В 2003 р. у Федеральному інституті технології (Швейцарія) був створений "золотий рис" з підвищеним вмістом провітаміну А. Для цього знадобилося вживити в нього особливі бактеріальні гени й гени нарциса. Але його вживання ризиковано для здоров'я, оскільки безпека ГМ - продуктів для людей і навколишнього середовища ще не доведена. Населення більшості країн світу не схвалює продукцію, виготовлену із застосуванням генної інженерії. Більша частина інформації про проведені досліди на тваринах, що споживали ГМ - продукти, приховується від громадськості. З останніх фактів: у липні 2005 р. лише за рішенням суду м. Кельна (Німеччина) були оприлюднені дані випробувань трансгенної кукурудзи, що проводилися на пацюках на замовлення фірми "Монсанто", у яких показані негативні зміни в кровоносній і імунної системах тварин, що харчувалися генно- модифікованим кормом. На думку президента Загальнонаціональної Асоціації Генетичної Безпеки Олександра Баранова, вбудовування гена в незнайоме для нього генетичне оточення приводить до того, що в результаті його роботи синтезуються речовини, що виявляються незнайомими для внутрішньоклітинних систем. Тому неможливо точно визначити, чи виникнуть в ГМ-організмах нові токсичні, алергенні, мутагенні й канцерогенні речовини. У грудні 2004 р. у Москві відбувся Міжнародний симпозіум "Трансгенні рослини і біобезпека". Уперше за 8 років широкої дискусії в Росії навколо проблеми впровадження трансгенів представники науки й громадськості разом обговорювали питання біобезпеки. Захід був організований Інститутом фізіології рослин РАН разом з рядом наукових і громадських організацій Росії й СНД. У симпозіумі взяли участь представники більшості Європейських країн. У заключній промові директор Інституту фізіології РАН Володимир Кузнєцов підкреслив, що технологія одержання трансгенних організмів сьогодні недосконала, адже мало що відомо про геном рослини. На його думку, повинні бути проведені тривалі дослідження, що доводять біологічну безпеку ГМ - рослин, і лише після цього можна говорити про їхнє використання. На симпозіумі особливо відзначалося, що проблема біобезпеки й ГМО давно вже вийшла за рамки чисто наукової. Трансгени вирощуються в багатьох країнах світу, харчові продукти, що містять ГМО, стали частиною щоденного раціону мільйонів людей.
Деякі вчені, які є прихильниками генної інженерії й ГМО продуктів у цілому стверджують, що , так звана проблема ГМО - це спосіб відволікти увага від продуктів, що містять у собі Е-елементи і засобів захисту рослин. Існує кілька груп осіб зацікавлених у розкручуванні й перебільшенні потенційної небезпеки генномодифікованих організмів. У першу чергу, це самі молекулярні генетики, що підтримують страшилку можливих проблем ГМО, з метою одержання госфінансування й грантів на свої фундаментальні наукові дослідження, які, насправді , приводять до розвитку теми ГМО. Цілком зрозумілі й прийнятні релігійні мотиви несприйняття продуктів, створених з модифікованих організмів, значною частиною населення планети, оскільки трансплантовані гени деяких тварин, наприклад генів свині перенесених в овочі, можуть порушити природний процес формування того або іншого організму всупереч законам Божим.
Гігантські корпорації - виробники гербіцидів і інсектицидів, теж зацікавлені лобіювати тему ГМО, щоб зберегти свої величезні потужності, оскільки вони не знають куди реалізовувати виготовлену продукцію, якщо трансгенні рослини її вже не потребують.
Але в першу чергу, у цьому зацікавлені виробники й імпортери харчових добавок і продуктів із синтетичними добавками, яких як не найкраще влаштовує, що через роздуту проблему ГМО в харчовій індустрії не до них.
Що ж стосується власне ГМО, як такого, то, на думку послідовників генної інженерії, будь-яка генетична інформація, модифікована й не модифікована, закодована у вигляді послідовності нуклеотидів, що складаються із азотистої основи, цукру пентози й фосфорної кислоти, які є абсолютною нормою для всього живого. Сама генна модифікація - це зміни в порядку цієї послідовності. Однак, у процесі готування такого продукту в їжу, як і в процесі самого травлення, ця послідовність гідролізується, тобто розпадається на складові частини - нуклеотиди, які природнім шляхом засвоюються організмом. При цьому інформація модифікованого генома не становить ніякої небезпеки, оскільки вона зникає в каструлі й шлунку в буквальному значенні цього слова. Це те ж саме , що приготувати й з'їсти страву з аркуша паперу з якимось текстом, боятися що, ця інформація у вигляді певної послідовності букв алфавіту, може мати шкідливі наслідки.
Вживлення модифікованих генів якогось овочу в кров людини повз стравохід важко, але можливо уявити, але й у цьому випадку чужорідна генна інформація буде знищена системою антиген-антитіло.
Спеціальні, экстремально активні ферменти, мільйони років стоять на сторожі своїх геномів і знищують усю екзогенну ДНК. Навіть успішне проникнення модифікованих генів у клітину ще не означає, що вони будуть транскрибуватися й тим більше транслюватися в рибосомах.
Якби системи захисту від чужих генів не були ефективними, то й саме життя було б не можливим. Інакше всі види на планеті Земля давно б схрестилися й перетворилися в один вид, який пожер би сам себе. Оскільки цього не відбулося, то саме цей прабатьківський генетично наслідуваний механізм надійно захищає нас при споживанні генномодифікованих продуктів і робить їх безпечними.
Якщо виходити з теоретичної точки зору, то генетично модифіковані організми - це організми, у яких генетичний матеріал (ДНК) змінений неможливим у природі способом. ГМО можуть містити фрагменти ДНК із будь-яких інших живих організмів.
Метою одержання генетично змінених організмів є поліпшення корисних характеристик вихідного організму- донора (стійкість до шкідників, морозостійкість, урожайність, калорійність і інші) для зниження собівартості продуктів. У результаті зараз існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до посух пшениця, у яку вживили ген скорпіона, помідори з генами морської камбали, соя й полуниця з генами бактерій.
Зважаючи на все, Україна від світових лідерів відставати не збирається. Незважаючи на те ,що вирощувати генетично модифіковані рослини в нашій країні заборонено (але можна одержати дозвіл на польові випробування ГМ рослин), уже більше 1 млн. га полів засіяні генетично модифікованою соєю, картоплею, кукурудзою. За неофіційною інформацією, в Україні в 2005 році 45% усіх посівів сої були генетично модифікованими. Звичайно, "хімії" у нашому житті вистачає й без ГМО. Починаючи від пестицидів і хімікатів для рослин, антибіотиків або примексів для тварин, закінчуючи різними харчовими добавками, консервантами й їншим. Але ще жодній із цих речовин не приписували можливості змінювати генотип людини. Тобто невідомо, якими будуть онуки й правнуки тих, хто сьогодні перебуває в репродуктивному віці й харчується трансгенами. Висновки вчених далекі від оптимістичних: благі наміри нагодувати величезну кількість людей не виправдовують засобів, якими це робиться. А саме: пропонується їжа, що впливає на генотип людини і його здоров'я.У свій час вождь усіх народів Йосип Сталін поставив жирну крапку на розвитку генетики в СРСР. Робилося це, звичайно, з політичних і ідеологічних мотивів. Але хто знає, що б почало тодішнє радянське керівництво, знаючи про сьогоднішні "семимильні кроки" цієї науки. Заборонило б її розвиток ще раз або застосувало досягнення в якості біологічної зброї? Сьогодні ж до генетичних ноу-хау в суспільстві ставляться по-різному.
ГМО - справжній прорив у справі забезпечення продуктами харчування зростаюче з невблаганною силою населення планети. І це головний аргумент прихильників поширення трансгенів. Крім того, на можливості природи впливає й зміна клімату, пов'язана із глобальним потеплінням, а ГМ - продукти малочутливі до природних витівок і шкідників.
На міжнародній конференції, присвяченій темі ГМО, експерти Всеукраїнської екологічної ліги виразили думку, що несанкціоноване поширення таких продуктів - небезпечний експеримент над населенням і ґрунтами України. На зазначеній конференції серед інших учасників виступала російський учений Ірина Єрмакова. Вона розповіла, що 2 роки тому провела експеримент: годувала самок пацюків генетично модифікованою соєю. З першого покоління потомства вижила тільки половина. Нажаль, усі вони були безплідними. Після цього дослідниця стала активним противником усього, що пов'язане із ГМО. Вона переконана, що годувати людей такими продуктами поки що рано.
Про можливу шкоду ГМ - продуктів уперше було заявлено в 2000 році. Тоді була опублікована заява вчених світу про небезпеку генної інженерії, а потім їх же відкритий лист до урядів усіх країн про ГМО, яке підписали 828 учених з 84 країн світу. І З грудня 2004 року в Євросоюзі був заборонений продаж ГМО з використанням генів, стійких до антибіотиків, а Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) рекомендувала виробникам утриматися від використання цих генів. Втім, навіть великі корпорації не повною мірою додержуються рекомендацій ВООЗ.
Вважається, що найчастіше трансгени можна знайти в продукції, при виробництві якої використовуються соя й кукурудза. Багато аграрних фахівців стверджують, що на сьогодні майже дві третини загального обсягу сої, що вирощуєтьсяї в різних регіонах України, мають у своїй основі імпортоване трансгенне насіння. Вітчизняні компанії, зайняті виробництвом продуктів харчування, найчастіше про це навіть і не здогадуються. У деяких країнах генетичні дослідження й експерименти із сільгоспкультурами йдуть повним ходом. Готові ГМ - продукти, незважаючи на те, що останнім часом все частіше з’являються попередження багатьох учених про прихований для людини ризик, усе більш активно вирощуються й потрапляють на світовий ринок без яких-небудь помітних перешкод.
Висновок
Існує безліч наукових і журналістських робіт, присвячених питанню генно- модифікованих організмів, але жодна з них не відповідає прямо на запитання шкідливі вони чи корисні. Та й не відповідять. У найближчому майбутньому навряд чи вчені дадуть конкретну відповідь на питання що несуть у собі результати експериментів в області генної інженерії, і в першу чергу це тому, що перед ними не ставилася така ціль. Адже як завжди існує дві сторони медалі, тобто, є як противники так і прихильники ГМО і кожен з них буде намагатися довести свою правоту й лобіювати свої інтереси, використовуючи при цьому всі можливі й доступні для них засоби. Можливо генно- модифіковані організми дійсно несуть у собі шкоду за допомогою комбінації генів, які самі по собі в природі раніше ніколи не сполучалися, а можливо що ГМО є черговим великим відкриттям, яке, як і більшість сенсаційних проривів у науці, буде невизнаним протягом багатьох десятиліть, поки людство не усвідомить його користі й не зможе обходитися без нього. Але поки ця проблема досконально не вивчена, на думку автора, кожна людина має право сам визначати чи вживати йому їжу, яка містить ГМО чи ні, а для цього держава зобов'язано надати кожному можливість бути обізнаним про наявність ГМО в тій або іншій продукції.
