Міністерство освіти і науки україни
Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Інститут безперервної фахової освіти
Факультет                  підготовки та перепідготовки
Кафедра                     _________________________


КОНТРОЛЬНА  РОБОТА
з дисципліни  _____________________________________________


                                               (назва дисципліни)
на тему: __________________________________________________

(назва теми або номер варіанту)
___ семестр
Група:________________________________________

(шифр групи)
Виконав:______________________________________

                                                                                  (прізвище, ініціали)
Залікова книжка________________________________

                                                                                  (номер)
Перевірив:_____________________________________

(посада, прізвище викладача)
_________________                         ________________

дата подання  роботи                                             підпис студента
__________________                                  ________________

дата перевірки роботи                                 підпис викладача
Дніпропетровськ – 20___
ІНСТИТУТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ФАХОВОЇ ОСВІТИ

Кафедра економічних дисциплін

Завдання

на виконання контрольної роботи з дисципліни

_______________________________________________________
(варіант ___)
студенту групи _________         ________________________

                                                                (шифр групи)                      (прізвище, ініціали)
Завдання до теоретичної частини: ___________________________________
Умови розрахункового завдання: ____________________________________
Викладач

___________________________                            __________________________

       (Вчене звання, посада)                                              (Прізвище, ініціали)
Зміст

Вступ	4
Розділ 1. Ризик і його види	6
1.1. Сутність ризику і причини його виникнення	6
1.2. Класифікація фінансових ризиків	8
Розділ 2. Система управління економічними ризиками на підприємстві	13
2.1. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків.	13
2.2. Страхування економічних ризиків	16
Розділ 3. Практичне завдання:	23
3.1. Розрахувати ступінь цінового ризику і оцінити його вплив на результати діяльності фірми	23
Висновки	26
Список використаних джерел	28

Вступ
Ризик - невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше.

Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того,  що навіть ідеальні  з першого погляду рішення приводять до збитків.

Водночас ризик слід розглядати як невід’ємний елемент процесу існування організації на ринку. Фактично якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку то він (прибуток) є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися , що отримання більш менш значних прибутків не пов’язано з серйозним ризиком.

Як вітчизняна так і зарубіжна література приділяє багато уваги визначенню терміна “ ризик ”. Найчастіше зустрічаються такі визначення ризику :

1.     Вірогідність збитків чи втрат

2.     Ймовірність невдачі чи втрат , що пов’язано з конкретним напрямком дій

3.     Ймовірність небажаної події

Ризик в ділових операціях – це об’єктивно-суб’єктивна економічна категорія , що відбиває ступінь успіху (невдачі ) в досягненні цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників за наявності прямих і зворотних зв’язків.

Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії , так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов’язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного.

Визначення такої межі не може бути правильним без розуміння причин виникнення ризику взагалі та його зростання  на протязі останнього періоду розвитку людства . Основні з них наступні :

1.  Останнім часом розвиток суспільства набув дуже великих швидкостей насамперед через науково технічний прогрес. Була створена потреба у неординарному, швидкому вирішенні питань, що постають перед людством. Принципово нові шляхи розв’язання задач  на творчому рівні, вимусили застосовувати методи та прийоми до яких ще ніколи і ніхто не удавався, природно, що на підставі цього з’явився і великий ризик зазнати невдачу. Якщо спів ставити такі  фактори як необхідність вирішення проблеми швидко якісно  не традиційно, всезростаючу кількість населення і стрімко спадаючу кількість придатних до використання ресурсів то можна побачити наступну причину ризику

2.  Для того щоб вижити необхідно надати своїм діям підприємницького забарвлення, тобто: незалежність нестандартність дій, сміливість, винахідливість, орієнтація на максимально можливий успіх. На сучасному етапі важливість цього питання розуміє все більша кількість людей , тому не дивно , що в їх діях починають з’являтися вищеназвані ознаки , які й породжують наростання рівня ризику взагалі.

3. Середовище діяльності людства все більше набуває ринкового характеру , це породжує дуже жорстку конкуренцію при якій природним стають факти чисельних банкруцтв та крахів .

4. Також дуже важливим є проблема зростання глобального ризику , тобто знищення людства внаслідок власних дій.

Отже ризикованій ситуації притаманні такі основні ознаки :

1.     Наявність невизначеності

2.     Існування альтернатив і необхідність вибору

3.     Можливість оцінити наявні альтернативи

4.     Зацікавлення у результатах вибору

Розділ 1. Ризик і його види
1.1. Сутність ризику і причини його виникнення
Фінансова діяльність підприємства пов’ язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяють в окрему групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль в загальному “портфелі ризиків” підприємства. Збільшення степені впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано з швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів. Ризик - це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом. Ризик – категорія ймовірнісна і його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання будь-якого фінансового випадку.

Основні види підприємницького ризику :

1.Виробничий ризик. Пов’язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення ризику: можливе зниження передбачуваних об’ємів виробництва, ріст матеріальних та інших витрат, сплата підвищених відрахувань та податків.

2.Комерційний ризик. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг.Причини- зниження об’ємів реалізації товарів і послуг у результаті зміни кон’юнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, непередбачене зниження об’єму закупок, втрати товару в процесі обертання, підвищення витрат у процесі обертання (в торгівлі). У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає із специфіки тих або інших господарських операцій. Не6езпека таких втрат – це комерційні ризики. Комерційний ризик означає невпевненість у можливому результаті, невизначеність цього результату діяльності. Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики.

3.Фінансовий ризик. Виникає у сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами. Вони зв’язані з ймовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням.

Фінансовий ризик є однією з найбільш складних категорій, яка пов’ язана з здійсненням господарської діяльності, якій властиві наступні основні характеристики: 

1. Економічна природа. Фінансовий ризик проявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов‘язаний з формуванням його прибутку і характеризується можливими економічними його збитками в процесі здійснення фінансової діяльності. З врахуванням перелічених економічних форм свого прояву фінансовий ризик характеризується як категорія економічна, що займає визначене місце в системі економічних категорій, пов’ язаних із здійсненням господарської діяльності.

2. Об’єктивність прояву. Фінансовий ризик є об’єктивним явищем в функціонуванні будь-якого підприємства; він супроводжує майже всі види фінансових операцій і всі напрямки його фінансової діяльності.

3. Ймовірність реалізації. Проявляється в тому, що ризикова подія може як відбутися, так і ні в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства..

4. Невизначенність наслідків. Фінансовий ризик може супроводжуватись, як суттєвими фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових його доходів.

5. Очікувані несприятливі наслідки. Це пов’язано з тим , що ряд негативних наслідків фінансового ризику визначають втрату не лише доходу, а й капіталу підприємства, що приводить його до банкрутства (тобто до неминучих негативних наслідків для його діяльності). 

6. Суб’єктивність оцінки. Рівень ризику носить суб’єктивний характер.Ця суб’єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об’єктивного явища, визначається різним рівнем повноти і достовірності інформаційної бази, кваліфікації фінансових менеджерів, їх досвіду в сфере ризик- менеджменту та іншими факторами. 

7. Варіабельность рівня. Перш за все фінансовий ризик змінюється в часі, тобто залежить від тривалості здійснення фінансової операції, так як фактор часу безпосередньо впливає на його рівень.

Розглянуті характеристики категорії фінансового ризику дозволяють наступним чином сформулювати його поняття:

Під фінансовим ризиком підприємства розуміється ймовірність винекнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуацій невизначенності умов здійснення його фінансової діяльності.
1.2. Класифікація фінансових ризиків
Виділяють наступні види фінансових ризиків:

·        Ризик зниження фінансової стабільності (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку) підприємства. Цей ризик генерується недосконалою структурою капіталу (використання великої частки позичених коштів ), що породжують незбалансування вхідних і вихідних грошових потоків підприємства по об’ємах.

·        Ризик неплатоспроможності (або ризик несбалансованої ліквідності) підприємства.Цей ризик генерується зниженням рівня ліквідності оборотних активів, що породжують розбалансування вхідного і вихідного грошових потоків підприємства в часі.

·        Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. У відповідності до видів цієї діяльності розділяють і види інвестиційного ризику – ризик реального інвестування і ризик фінансового інвестування.

·        Інфляційний ризик. Цей вид ризику характеризується можливістю обезцінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства), а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. 

·        Процентний ризик. Він полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причиною винекненн6я даного виду фінансового ризику є зміна кон’юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання, зростання чи спад пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори. Негативні фінансові наслідки цього виду ризику проявляються в емісійній діяльності підприємства (при емісії як акцій, так і облігацій), в його дивідентній політиці , в короткострокових фінансових вкладеннях і деяких інших фінансових операціях. 

·        Валютний ризик. Даний вид ризику властивий підприємствам, що ведуть зовнішньо-економічну діяльність. Він проявляється в недоотриманні передбачених доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обміного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньо-економічних операціях підприємства,на очікувані грошові потоки від цих операцій . Так, імпортуючи сировину і матеріали, підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенні до національної. Зниження ж цього курсу визначає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.

·        Депозитний ризик. Він відображає можливість неповернення депозитних вкладів (непогашення депозитних сертифікатив). Він зустрічається досить рідко і пов’язаний з неправильною оцінкою і невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства.

·        Кредитний ризик. Він має місце у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) чи споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву є ризик неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за відпущену підприємством в кредит готову продукцію, а також перевищення розрахункового бюджету по інкасації боргу.

·        Податковий ризик. Цей вид фінансового ризику має ряд проявів: ймовірність введення нових видів податків і зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності; можливості збільшення рівня ставок діючих податків і зборів; зміна строків і умов здійснення окремих податкових платежів; ймовірність відміни діючих податкових пільг у сфері господарської діяльності підприємства . 

·        Структурний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлюють високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі. Високий коефіцієнт операційного левериджу при несприятливих змінах кон’юнктури товарного ринку і зниженні валового об’єму вхідного грошового потоку по операційній діяльності герерує значно більш високі темпи зниження суми чистого грошового потоку по цьому виду діяльності .

·        Криміногенний ризик. В сфері фінансової діяльності підприємства він проявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів,що забезпечують незаконе привласнення сторонніми особами грошовіх та інших активів; викрадення окремих видів активів власним персоналомта інші.

·        Інші види ризиків. Ця група ризиків досить громіздка. До неї відносять ризики стихійних лих та інші аналогічні ”форс-мажорні ризики”, які можуть привести не лише до втрати передбачуваного доходу , але й частини активів підприємства (основні засоби, запаси ТМЦ), ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій; ризик емісійний та інші.

Фінансові ризики класифікуються також за такими основними ознаками:

1. По характеризуючому об’єкту. виділяють наступні групи фінансових ризиків:

 - ризик окремої фінансової операції .Він характеризує в комплексі весь спектр видів фінансових ризиків, властиві певній фінансовій операції (наприклад, ризик властивий придбаню конкретної акції);

 - ризик різних видів фінансової діяльності (наприклад, ризик інвестиційної чи кредитної діяльності підприємства); 

 - ризик фінансової діяльності підприємства в цілому. Комплекс різноманітних видів ризиків, властивих фінансовій діяльності підприємства, визначається специфікою організаційно-правової форми його діяльності, структурой капітала, складом активів співвідношенням постійних і змінних витрат.

2. По сукупності інструментів, що досліджуються, фінансові ризики поділяються на наступні групи:

 - індивідуальний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик властивий, що окремим фінансовим інструментам;

 - портфельний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик, що властивий комплексу однофункціональних фінансових інструментів об’єднаних в портфель (наприклад, кредитний портфель підприємства, його інвестиційний портфель);

3. За комплексністю дослідження виділяють наступні групи ризиків:

 - простий фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, який не розкладається на окремі його підвиди. Прикладом простого фінансового ризику є інфляційний ризик;

 - складний фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, що складається з комплексу його підвидів, що розглядаються. Прикладом складного фінансового ризику є ризик інвестиційний (наприклад, ризик інвестиційного проекту). 

4. За джерелом виникнення виділяють наступні групи фінансових ризиків:

 - зовнішній, систематичний або ринковий ризик. Цей ризик характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Він виникає при зміні окремих стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури фінансового ринку та в інших аналогічних випадках на які підприємство в процесі своєї діяльності вплинути не може. До даної групи ризиків можуть бути віднесені інфляційний ризик, процентний ризик, валютний ризик, податковий ризик і частково інвестиційний ризик (при зміні макроекономічних умов інвестування);

 - внутрішній, не систематичний або специфічний ризик. Він може бути пов'язаний з некваліфікаційним фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів і капіталу, недооцінки господарських партнерів, великою схильністю до ризикових фінансових операцій з високою нормою прибутку.

5. За фінансовими наслідками ризики поділяються на такі групи:

 - ризик, що спричиняє лише економічні втрати. При цьому виді ризику фінансові наслідки можуть бути лише негативними (втрата доходу чи капіталу); 

 - ризик втраченої вигоди. Він характеризує ситуацію коли підприємство в силу об’єктивних і суб’єктивних причин, що склалися не може здійснити заплановану фінансову операцію (наприклад, при знижені кредитного рейтингу підприємство не може отримати необхідний кредит і використати ефект фінансового левериджу );

 - ризик, що спричиняє як економічні втрати, так і додаткові доходи. Він пов’язаний зі здійсненням спекулятивних фінансових операцій.

6. За характером прояву у часі виділяють дві групи фінансових ризиків:

 - постійний фінансовий ризик.Він характерний для всього періоду здійснення фінансових операцій і пов’язаний з дією постій них факторів. Прикладом такого фінансового ризику є процентний ризик, валютний ризик;

 - тимчасовий фінансовий ризик.Він характеризує ризик, що носить перманентний характер і який виникає лише на окремих етапах здійснення фінансової операції.Прикладом такого виду фінансового ризику є ризик неплатоспроможностіефективно функціонуючого підприємства.

7. За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на наступні групи:

 - допустимий фінансовий ризик. Він характеризує ризик фінансові втрати по якому не перевищують розрахункової суми прибутку по здійснюваній фінансовій операції;

 - критичний фінансовий ризик. Він характеризує ризик, фінансові втрати за яким не перевищують розрахункової суми валового доходу по здійснюваній фінансовій операції;

 - катострофічний фінансовий ризик. Він характеризує ризик фінансові втрати за яким визначаються частковою чи повною втратою власного капіталу.

8. За можливістю передбачення фінансові ризики поділяються на наступні дві групи:

 - прогнозований фінансовий ризик.Він характеризує ті види ризиків, які пов’язані з циклічним розвитком економіки, зміною стадій кон’юнктури фінансового ринку;

 - непрогнозований фінансовий ризик.Він характеризує види фінансових ризиків, які не можна передбачити. Прикладом таких ризиків є ризик форс-мажорної групи, податковий ризик.

9. За можливістю страхування фінансові ризики поділяють на такі дві групи:

 - фінансові ризики,які можна застрахувати;

 - фінансові ризики, які не страхуються.До них відносять ті їх види на які відсутні пропозиції відповідних страхових продуктів на страховому ринку.
Розділ 2. Система управління економічними ризиками на підприємстві
2.1. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків.
Фінансові ризики - це комерційні ризики.  Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі тільки два види результатів - доход чи збиток. Особливістю фінансового ризику є імовірність настання збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, що випливає з природи цих операцій. Існують внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків. А саме:

1. Диверсифікованість, що являє собою процес розподілу інвестованих засобів між різними об'єктами вкладення капіталу, безпосередньо не зв'язаних між собою, з метою зниження ступеня ризику і втрат доходів; диверсифікованість дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності (наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного суспільства збільшує імовірність одержання їм середнього доходу в п'ять разів і, відповідно, у п'ять разів знижує ступінь ризику).

2. Придбання додаткової інформації про вибір і результати - більш повна інформація дозволяє зробити точний прогноз і знизити ризик, що робить її дуже цінною.

3. Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п., застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позичок, що хазяюють суб'єктами для продажу товарів у кредит, надання позик, визначення сум вкладення капіталу і т.п.

При самострахування підприємець воліє підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії; самострахування являє собою децентралізовану форму, створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо в що хазяюють суб'єктах, особливо в тих, чия діяльність піддається ризику; основна задача самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності.

4. Страхування- захист майнових інтересів суб'єктів, що хазяюють, і громадян при настанні визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, формованих зі страхових внесків, що сплачуються ними. Правові норми страхування в Україні встановлені законодавством.

Страхування варто розглянути докладніше. Воно являє собою економічну категорію, сутність якої полягає в розподілі збитку між всіма учасниками страхування. Це свого роду кооперація по боротьбі з наслідками стихійних лих і протиріччями усередині суспільства, возникаемими через господарські відносини між членами суспільства. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну. Зміст ризикової функції виражається у відшкодуванні ризику. У рамках дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування в зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головної, тому що страховий ризик безпосередньо зв'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню матеріального збитку потерпілим.

Призначенням попереджувальної функції страхування є фінансування за рахунок засобів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового ризику. Зміст ощадної функції полягає в тім, що за допомогою страхування зберігаються засоби на дожиття. Це заощадження викликане потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Сутність контрольної функції виражається в контролі за строго цільовим формуванням і використанням засобів страхового фонду.

Страхування може здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах. Обов'язковим страхуванням є страхування, здійснюване в силу закону. Види, умови і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються відповідними законодавчими актами РФ. Витрати по обов'язковому страхуванню відносяться на собівартість продукції.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Фінансовий менеджер постійно зіштовхується з проблемою вибору джерел фінансування. Особливість полягає в тому, що обслуговування того чи іншого джерела обходиться підприємству неоднаково. Кожне джерело має свою ціну. Рішення фінансового характеру будуть точні в тій мері, у якій об'єктивна і достатня інформація. Рівень же об'єктивності залежить від того, у якому ступені ринок капіталів відповідає ефективному ринку. В основі ризику-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи зі зниження ступеня ризику, мистецтво одержання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) у невизначеній господарській ситуації. Кінцева роль ризику-менеджменту цілком відповідає цільової функції підприємництва. Вона полягає в одержанні найбільшого прибутку при оптимальному співвідношенні прибутку і ризику.

Сутність правила максимуму виграшу полягає в тім, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає найбільшу ефективність результату при мінімальному чи прийнятному для інвестора ризику.

Досягнення оптимальної імовірності результату полягає в тому, що з можливих рішень вибирається те, при якому імовірність результату є прийнятної для інвестора. На практиці застосування правила оптимальної імовірності результату звичайно сполучається з використанням правила оптимального коливання результату, сутність останнього полягає в тім, що з можливих рішень вибирається те, при якому імовірності виграшу і програшу для того самого ризикового вкладення капіталу мають найменший розрив.
2.2. Форми і види страхування фінансових ризиків.
Страхування тісно пов'язане з підприємницькою ді­яльністю, яка неможлива без ризику. При допомозі стра­хування створюються деякі фінансові гарантії стабільності й прибутковості виробництва.

Для підприємця виключного значення набуває стра­хування від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Воно ж сприяє упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв'язків між різними суб'єктами ринку.

Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку, особливо велике зна­чення набуває страхування від можливої його втрати або неодержання передбачуваних доходів.

Прийнято вважати, що фактори, які викликають втрати (неодержання) прибутку, зумовлюються двома групами причин. До першої відносяться різні порушен­ня нормального виробничого процесу внаслідок сти­хійних чинників, аварій та інших непередбачуваних подій. До другої групи відносять зміну ринкової кон'юнктури, погіршення або ж порушення умов виконання контрактів постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої продукції (послуг).

З розширенням ринкових форм господарювання буде посилюватись потреба страхового захисту підприєм­ницьких структур, які до того ж значної зростуть кіль­кісно. Разом з тим можливості їх страхування будуть також розвиватись, що зумовлено зміцненням фінансо­вого становища страховиків.

Страхування на випадок вимушеного простою техніки і устаткування виступає по своєму змісту як доповнення до страхування основних та оборотних активів, тому що виму­шена перерва у виробництві супроводжується їх загибеллю або пошкодженням. Виходячи з цього, і склад страху­вальників, і перелік страхових випадків при названих видах страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх автоматичного зв'язку. Клієнти можуть укладати договори по обох видах страхування або по одному з них. Економічно оправданим є одночасне заключення підприємцем договорів по страхуванню майна та страху­ванню від вимушених простоїв. Для страховиків укладан­ня двох названих договорів страхування дозволяє більш виважено і з меншими витратами розраховувати збиток при виникненні стихійного лиха або іншого страхового випадку.

У разі непередбаченої зупинки виробництва в стра­хову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопоста­чанні, не подачі води, стисненого повітря, тощо, при­чинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.

Особливістю страхування від простоїв у виробни­чому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов'язання щодо відшкоду­вання збитків від простою. В світовій практиці найбільш розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного року.

В договорах страхування збитків від простою зде­більшого передбачається і встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідаль­ності страховика. В значені такої межі може бути ви­користана франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого страху­вальник одержує право на відшкодування.

Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, включає такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки виробництва, не одержаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення "страхування втраченого прибутку" (доходу).

До складу витрат, здійснених в період зупинки ви­робництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх частину, яка прояв­ляється лише в умовах зупинки виробництва, від по­стійних затрат.

Для визначення суми додаткових затрат, направ­лених на скорочення збитків від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення додаткових змін, оплату за понадурочні роботи, терміновий ремонт, залучення менш ефективних техніки й технології, тощо. Важливою умовою здійснення таких затрат є те, щоб їх сума не перевищувала можливого збитку по двох інших елементах у випадку, коли б цих затрат не було.

Для страхування підприємницької діяльності засто­совуються ті ж загальні обмеження відповідальності стра­ховика, що й до інших видів страхування (порушення страхувальником правил і техніко-економічних умов експлуатації техніки й устаткування, військові дії, тощо). Крім них, в даному страхуванні виключається з відшко­дування додатковий збиток, який викликаний зупинкою виробництва по таких причинах: зміною затвердженого проекту, ремонту чи реконструкції пошкоджених активів, забороною органами місцевої влади проведення відновлювальних робіт, недостатністю у страхувальника необхідних фінансових чи матеріальних ресурсів для по­долання наслідків простою.

При страхуванні підприємницької діяльності став­ки платежів встановлюються у відсотках до грошової оцінки валової продукції, яка випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання середніх ставок по видах діяльності чи галузях з коригуванням їх стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне враху­вання загального техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва, господарських зв'яз­ків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення цих чинників може бути в одних випадках підставою для зниження страхових платежів, а в інших — для їх підвищення. Залежно від конкретної ситуації оправданим може бути надання скидки зі ставки платежів у випадку, якщо страхувальник зумів не допустити настання стра­хових випадків на протязі декількох років, і він у цей період не претендував на страхове відшкодування. На­впаки, при частих чи крупних збитках на деяких виробництвах доцільно для них підвищувати ставки стра­хових платежів,

Певні особливості є в страхуванні ризиків, пов'я­заних з впровадженням у виробництво нової техніки та технології. Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування. Одним з них є страхування самої техніки, транспортних засобів та устаткування технологічних ліній, тощо на випадок їх загибелі, зупинки, порушення ритму роботи. В цьому разі передбачається відшкоду­вання від прямих збитків, пов'язаних з застрахованими об'єктами. Другий напрям — це страхування від раптових несприятливих наслідків, викликаних впровадженням науково-технічних та технологічних новинок, їх ава­ріями, руйнуванням. Тут йдеться про опосередковані збитки страхувальника, який змушений нести додаткові витрати та не одержувати на протязі деякого часу за­планований обсяг прибутку. По вказаних напрямках страхування може здійснюватись як окремо, так і в комплексі.

Страхування нової техніки та технології стосується ризиків, пов'язаних з їх експлуатацією. До них відно­сяться:

- конструктивні помилки у виготовленні техніки та розробці технології, підборі матеріалів, їх використанні;

- непередбачене надходження на ринок більш конкурентноздатної чи дешевшої техніки або технології;

- не виявлені під час випробувань дефекти;

- неправильні показання вимірювальних, регулюю­чих або попереджувальних приладів, що приводять до зниження якості продукції, інших негативних наслідків;

- непередбачені показники напруги й тиску, які викликають зупинку техніко-технологічного процесу;

- непрофесійні дії при обслуговуванні устаткування, технологічних ліній, машин та механізмів.

Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких приводить до зруйнування, поломки активної частини основних активів і зупинки виробництва.

Як можна помітити, особливість даного страхування полягає у відшкодуванні збитків, що виниклиз вини окремих юридичних або фізичних осіб.

Враховуючи, що страхування нової техніки і техно­логії стосується високовартісних активів, його доцільно проводити з певними мінімальними затратами. Разом з тим, їх власник повинен мати право збільшувати розмір франшизи і, таким чином, розраховувати на відповідне зниження ставок платежів. Їх величину доцільно визначати в залежності від типів технічних або. технологічних засобів.

Внаслідок пошкодження чи зруйнування основних активів можливі й непрямі збитки, які також підлягають страхуванню. Для його організації використовують такі ж принципи страхування від збитків, зумовлених перер­вами у виробництві, що викладені вище.

Страхування комерційної діяльності — одне з най­більш складних як на стадії укладання договору, так і на протязі всього періоду його дії. Справа в тому, що відповідальність страховика по забезпеченню захисту комерційних ризиків полягає у відшкодуванні страху­вальнику втрат, що виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон'юнктури та по­гіршення інших умов для здійснення комерційних операцій.

Обсяг страхової суми як межа відповідальності по договорах такого характеру (як і по інших видах страху­вання) встановлюється по заяві страхувальника, але, звичайно, за погодженням зі страховою організацією. При цьому можливі два підходи до визначення величини страхової суми. Згідно першого, її величина встанов­люється, не виходячи за межі капітальних вкладень стра­хувальника в комерційні чи фінансові операції, які він бажає застрахувати. Змістом другого підходу є включення в страхову суму не лише капітальних затрат, а також і певного прибутку (в межах нормативної величини), який очікується від вкладених коштів.

Страхування комерційних та фінансових операцій полягає в тому, щоб відшкодувати можливі втрати у випадку, коли через певний період застраховані угодинедадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в та­кому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої ко­мерційної діяльності.

Таким чином, при першому підході в обсяг відшко­дування включаються затрати страхувальника. Йдеться, фактично, про страхування інвестицій. Застосування другого підходу дозволяє відшкодувати затрати й ве­личину нормативного прибутку, а тому такс страхування можна назвати страхуванням доходу.

Зміст й орієнтація даного виду страхування викли­кають деякі обов'язкові вимоги до укладення договорів. Страхувальник повинен мати дозвіл, ліцензію чи патент на ведення комерційної діяльності та інші необхідні документи. В своїй письмовій заяві він повинен інфор­мувати страхову організацію про передбачувані операції, очікувані витрати та доходи, підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити ступінь ризику.

При укладанні договорів страховим організаціям доцільно оговорити обов'язок партнерів повідомляти про всі відомі їм зміни в рівні страхового ризику та поперед­жувати дії, що ведуть до його зростання.

При страхуванні комерційних ризиків також застосо­вуються деякі обмеження в прийомі на страхування. Зокрема, з нього виключається посередницька діяль­ність, вклади в організацію казино, тоталізаторів, тощо. З страхової відповідальності, як правило, виключаються можливі збитки внаслідок військових дій, змін полі­тичного курсу, негативної динаміки курсів валют.

Тарифні ставки по страхуванню комерційних ризиків визначаються в залежності від багатьох чинників, рівня стабільності ринкових відносин й прогнозу перспектив їх динаміки, строку страхування, виду діяльності, тощо. Враховуючи, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, необхідна конкретизація ставок страхових платежів.

В певній мірі страхування валютних ризиків має деякі аналогічні риси зі страхуванням біржових ризиків. Разом з тим, воно зумовлено специфічними умовами зовніш­ньоекономічних контрактів.

Страхування валютних ризиків необхідне, в першу чергу, для відшкодування слідуючих можливих втрат;

 - по-перше, пов'язаних з виробництвом експортної продукції в разі відмови від її оплати зарубіжного імпор­тера по будь-яких причинах;

 - по-друге, збитків від неплатежів за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги в разі загострення фінансового положення або навіть банкрутства інозем­ного партнера. Страхуються й збитки, зумовлені по­літичною нестабільністю в країні імпортера;

 - по-третє, страхуванню підлягають збитки від коли­вань валютних курсів за період від заключення контракту до закінчення його дії, які негативно впливають на купівельну здатність валюти платежу.

Все більшого значення набуває страхування інтересів Інвесторів (страхування інвестицій) на випадок заборони вивозу прибутку, одержаного від інвестування, та інших порушень прав іноземного інвестора внаслідок рішень Законодавчих чи виконавчих органів влади, політичних обставин. В сучасних умовах таке страхування особливо актуальне для залучення в нашу країну коштів іноземних інвесторів, але його не можуть ігнорувати й українські бізнесмени, що вкладають ресурси в зарубіжний бізнес.

Названі види страхування в широкому плані можуть розглядатися як страхування експортних кредитів, хоч, звичайно, кожний з них має певні особливості.

В широкому плані захист від валютних ризиків вклю­чає використання захисних обумовлень в контрактах, прогнозування курсу різних валют, тощо, але вони вихо­дять за рамки страхування.
Розділ 3. Практичне завдання:
3.1. Розрахувати ступінь цінового ризику і оцінити його вплив на результати діяльності фірми

Умови. Фірма “Sana” вирішує питання про доцільність своєї роботи в країні N. При цьому її аналітики мають у своєму розпорядженні таку інформацію:

-     потенційна річна ємність ринку складає 1000000 одиниць продукції;

-     на ринку працює ще три фірми аналогічного профілю, які контролюють 80% потенційної ємності ринку;

-     ціна реалізації одиниці продукції на даний момент складає 85 доларів;

-     ємність ринку може бути розширена за рахунок зниження ціни реалізації продукції на 12%;

-     про ступінь ризику при роботі на даному ринку можна судити, виходячи з таких даних, які характеризують можливе виникнення двох ситуацій:

Ситуація 1.
Відхилення реальної ціни від очікуваної може скласти +3%.

Ситуація 2. Відхилення реальної ціни від очікуваної може скласти –8%.

Потрібно визначити ступінь цінового ризику і оцінити його вплив на результати діяльності фірми.
Рішення. В тому випадку, якщо дана фірма вийде на цей ринок із своїм продуктом, аналогічним продукту, який вже реалізується на ньому, ємність ринку повинна бути розширена за рахунок зниження ціни реалізації продукції, тобто в тому випадку, якщо ціна реалізації одиниці складає в даний момент 85 доларів, вона повинна бути знижена відповідно до умов задачі на 12%:

Ціна реалізації при розширенні ємності

доларів.

Можливе виникнення двох ситуацій відхилення реальної ціни від очікуваної є, як сказано в умовах задачі, наслідком дії цілої низки причин, сутність яких необов’язково повинна бути досліджена.

Можна припустити, при відсутності додаткової інформації, що перша і друга ситуації можуть виникнути з однаковою ймовірністю, яка також буде дорівнювати ймовірності виникнення такої ситуації, при якій продукція буде реалізовуватися по запланованій заздалегідь ціні. Це означає, що якщо крім даних трьох ситуацій ніякі інші не можуть виникнути, то ймовірність виникнення кожної складе 33,3%.

Тоді для розрахунку математичного очікування ціни необхідно визначити значення, які може приймати досліджуваний нами параметр в кожній ситуації.

Відповідно до умов задачі, для ситуації 1 реальна ціна може бути збільшена на 3% по зрівнянню з очікуваною, тобто

Ціна реалізації при виникненні ситуації 1

дол.

Для ситуації 2 реальна ціна реалізації може бути зменшена на 10% і складе:

Ціна реалізації при виникненні ситуації 2

дол.

Таким чином, математичне очікування досліджуваного параметру (ціни) може бути визначено як добуток ймовірності виникнення кожної з непередбачуваних ситуацій, а також запланованої і самого параметру; тобто математичне очікування складе:

Математичне очікування ціни

дол.

В цілому ступінь цінового ризику може бути розрахована як відношення середньоквадратичного відхилення ціни до її математичного очікування. Інакше кажучи, ступінь цінового ризику буде відповідати коефіцієнту варіації.

Відхилення від очікуваної ціни у випадку реалізації продукції по запланованій заздалегідь ціні, тобто по 74,8 доларів за одиницю буде дорівнювати:

74,8 дол. –  73,55 дол. = 1,25 дол.

Аналогічно і для двох інших ситуацій. У випадку реалізації при виникненні ситуації 1 (по 77,04 доларів за одиницю) воно складе +2,24 доларів. При реалізації по ціні 68,82 доларів за одиницю – складе – 5,98 доларів. Тоді дисперсія може бути розрахована як сума добутків квадратів відхилень ціни на ймовірність цього відхилення:

Знайдемо середньоквадратичне відхилення, як квадратний корінь з дисперсії; в нашому прикладі воно складе 3,74.

Тоді коефіцієнт варіації буде дорівнювати:

Таким чином, ми визначили, що ступінь ризику для досліджуваної нами фірми при роботі на даному ринку складе 5,08%.

Маючи інформацію про ступінь ризику, можна оцінити його вплив на результати діяльності фірми.

У тому випадку, якщо фірма буде контролювати останні 20% потенційної ємності ринку, то вона зможе довести обсяги своїх продажів до 200000 одиниць продукції щорічно. Це означає, що планова виручка від реалізації продукції може бути розрахована як добуток планової ціни і планового обсягу продажів і повинна скласти 14,96 млн. доларів. Однак, виходячи з інформації про можливий ступінь цінового ризику, цей обсяг повинний бути скоригований на його величину в бік зменшення. Таким чином, обсяг реалізації продукції даної фірми на новому ринку, ймовірніше за все, буде складати 14,20 млн. доларів.
Висновки
Ризик - невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше. Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того, що навіть ідеальні з першого погляду рішення приводять до збитків. В одночас ризик слід розглядати як невід’ємний елемент процесу існування організації на ринку. Фактично якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку то він (прибуток) є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися , що отримання більш менш значних прибутків не пов’язано з серйозним ризиком. Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії , так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов’язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного. Визначення такої межі не може бути правильним без розуміння причин виникнення ризику взагалі та його зростання на протязі останнього періоду розвитку людства . Основні з них наступні :

1. Останнім часом розвиток суспільства набув дуже великих швидкостей насамперед через науково технічний прогрес. Була створена потреба у неодинарному, швидкому вирішенні питань, що постають перед людством. Принципово нові шляхи розв’язання задач на творчому рівні, вимусили застосовувати методи та прийоми до яких ще ніколи і ніхто не удавався, природно, що на підставі цього з’явився і великий ризик зазнати невдачу. Якщо спів ставити такі фактори як необхідність вирішення проблеми швидко якісно не традиційно, всезростаючу кількість населення і стрімко спадаючу кількість придатних до використання ресурсів то можна побачити наступну причину ризику

2. Для того щоб вижити необхідно надати своїм діям підприємницького забарвлення, тобто: незалежність нестандартність дій, сміливість, винахідливість, орієнтація на максимально можливий успіх. На сучасному етапі важливість цього питання розуміє все більша кількість людей , тому не дивно , що в їх діях починають з’являтися вищеназвані ознаки , які й породжують наростання рівня ризику взагалі.

3. Середовище діяльності людства все більше набуває ринкового характеру , це породжує дуже жорстку конкуренцію при якій природним стають факти чисельних банкруцтв та крахів .

4. Також дуже важливим є проблема зростання глобального ризику , тобто знищення людства внаслідок власних дій.

Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні ознаки : наявність невизначеності; існування альтернатив і необхідність вибору; можливість оцінити наявні альтернативи; зацікавлення у результатах вибору. Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, несплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.
Список використаної літератури
1.                Брігхем Є.Ф. Основи фінасового менеджменту. – Київ, “Молодь”, 1997.

2.                Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Фінансовий ризик і методи його вимірювання // Фінанси України.- 2000.- № 5.-  С. 13-23.

3.                Клапків М.С. Методи ідентифікації фінансових ризиків // Фінанси України.- 2000.- № 1.- С. 39-46.

4.                Примостка Л. Управління фінансовими ризиками // Економіка. Фінанси. Право.- 1999.- № 2.- С. 10-13.

5.                Ризик і структура капіталу // Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій.- К.: Либідь, 1993.- С. 189-191.

6.                Ризик і ціна капіталу. Теорії ризику // Суторміна В.М., 
Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій.- К.: Либідь, 1993.- С. 169-175.

7.                Страхування фінансових ризиків // Страхування в Україні: Збірник нормативних, методичних та інформаційних матеріалів.- К.: Правові джерела, 1996.- С. 181-201.

8.                Управление финансовыми рисками // Бланк И.А., Основы финансового менеджмента.Т.2.- К.: Ника-Центр, 1999.-  С. 200-256.

9.                Фінансовий ризик // Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 1998.- С. 255-273.

10.             Юхимчук С.В., Азарова А.О. Багаторівнева система оцінки фінансового ризику // Фінанси України.- 1998.- № 11.- С. 55-63.

11.            Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність:Методичний посібник. – К.: МАУП, 1998.