Реферат Мовні помилки в рекламних текстах як явище українсько-російської інтерференції
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
| МІНІстерство освтіи і науки України Одеське терИторіальне відділення Малої академії наук України Відділ освіти Малиновської райадміністрації відділення: українська мова та література Секція: українська мова | ||||||||||
Мовні помилки в рекламних текстах як явище українсько-російської інтерференції | ||||||||||
Автор: Дмитрук Таїса Сергіївна учениця 9-В класу ОЗОШ №100 Науковий керівник: Морозова Олена Сергіївна Рецензент: вчитель вищої категорії, заступник директора з НВР Гайдей Н.М. | ||||||||||
Одеса 2009 План Вступ…………………………………………………………………………….3-6 Розділ І. Сутність явища «інтерференції»………………………………………7 1.1.Щодо проблеми культури мовлення…………………………………7 1.2.Психолінгвістичні основи інтерференції……………………………..8 1.3.Причини виникнення інтерференції……………………………….9-10 1.4.Проблема двомовності. Види білінгвізму…………………………10-12 Розділ ІІ. Види інтерференції та її виявлення в рекламних текстах на різних рівнях мовної системи…………………………………………………………….13 2.1.Помилки на лексико-семантичному рівні…………………………12-17 2.2.Помилки на морфологічному рівні………………………………17-18 2.3.Помилки при словотворенні………………………………………18-19 2.4.Помилки на синтаксичному рівні………………………………………19 2.5. Орфографічні помилки у рекламних текстах……………………19-22 2.6.Власне графічні помилки…………………………………………..22-24 Висновки……………………………………………………………………….25-27 Список використаної літератури…………………………………………….28-29 ВСТУП Як відомо, українська мова впродовж багатьох століть перебувала в таких умовах, що можна тільки дивуватися, як вона вижила і збереглася взагалі. Накладене ще в другій половині 18 століття табу великим тягарем лежало на ній майже до кінця 20 століття. Українському мову офіційно забороняли (указ Петра Першого, Валуєвський циркуляр, Емський указ), оголошували придуманою німцями, вважали діалектом російської чи польської мов, дивилися як на «хлопську», призначали її тільки для «домашнього вжитку». Зрозуміло, що кілька сторічне приниження української мови і водночас насаджування іншої (ми маємо на увазі російську мову) не могло не позначитися на усному та писемному мовленні її носіїв. Отже, у таких умовах українська мова навіть там, де вона активно функціонувала, зазнала такого впливу російської, що перетворилась на суржик, на мішану українських та російських слів, кальок. У зв’язку з нагальною потребою розширення функціонального діапазону української мови стало вже неможливим заплющувати очі на те, що «суржик» - це розмовна мова і основний засіб спілкування більшості україномовного населення країни. Явище «суржику» стало значно помітнішім також у зв’язку з широким запровадженням української мови у сферу обслуговування. В україномовних текстах реклами, в оголошеннях, назвах товарів, магазинних цінниках, меню, закладах харчування простежується величезна кількість русизмів. Якщо ви візьмете до рук якусь україномовну газету, ви побачите, що більшість заголовків та рекламних текстів – це прямі кальки з російської мови. І нас не можуть не турбувати ці тенденції у мовотворенні рекламних текстів, які виразно виявляються сьогодні. Створювачі таких текстів забувають про те, що кожна національна мова відображає світ у зв’язках та взаємодії явищ, предметів, процесів. А порушення цих зв’язків веде до такого сприйняття текстів, яке дуже часто доходить до комічного. Цей факт наштовхує нас на думку, що основна функція нашої «мови» полягає у демонстрації факультативності та недоцільності української мови, її залежності чи, краще сказати, тотожності російській. Соціолінгвістичне опитування мешканців Одеси свідчить про певні досягнення і прорахунки рекламо виробників щодо мовної орієнтації та ступеня володіння українською мовою одеситів-споживачів реклами. Так, про активне володіння, користування українською мовою заявляють сьогодні 10-12% одеситів, проте у доброму розумінні українською визначаються 55,2% (а 48,5% одеситів вважають себе здатними вільно розмовляти українською), ще 28% розуміють, але не дуже добре [28: 22]. В умовах такого прихованого білінгвізму (коли українська мова є другою, а не першою) спостерігається піднесення ролі реклами у засвоєнні норм української граматики. Але мову рекламних текстів створено зі штампів, стереотипів, кальок російської мови. Отож, можна сказати, що на сьогодні ми маємо дві українські мови: літературну мову та штучно створену мову – суржик. Так «забруднення» мови є неминучим негативним наслідком при розширенні кола носіїв літературної мови й узагалі її користувачів, але із зростанням їх мовної компетенції це явище поступово зникає. Маємо надію, що так і буде: врешті-решт рівень культурно-мовної компетенції зросте і ми будемо позбавлені негативних наслідків «злиття мов і нації». Проблема помилок при написанні рекламних текстів залишається однією з найбільш дискусійних. Коли я їжджу у транспорті, то мій зір привертає реклама на бігбордах, у самому транспорті, розклеєні плакати. Дуже часто я помічаю помилки, особливо виділяються кальки – російські слова, які написані української мовою. Також мій вчитель української мови та літератури цікавиться та досліджує питання двомовності не один рік. Ознайомлення з її науковими працями ( статтями) дало мені можливість сформулювати проблему, яка мене зацікавила, тобто мовні помилки у рекламах. Моїм керівником у дослідженні даної проблеми став мій вчитель української мови та літератури Морозова О.С. Проводячи роботу стосовно питання мовних помилок, я відкрила для себе багато цікавого, а також повністю визначилась з тим, що в українській рекламі присутнє явище інтерференції – вторгнення норм однієї мови в іншу. Також це явище потребує комплексного дослідження для визначення стану сучасної української мови. Цим фактором посилюється актуальність представленої роботи. Зазначимо, що оскільки мова є матеріалізацією мислення взагалі, то мова рекламної продукції, мова газети, що відбиває складні соціальні процеси, матеріалізує не тільки особисту, а передусім суспільну свідомість, впливає на вироблення громадської думки, допомагає у формуванні певного типу соціальної поведінки людини. Матеріалом роботи є тексти одеських вивісок та рекламних оголошень, які були зібрані в одеських газетах: «Студент», «Сегодня», «Биржа», «Одеса и одеситы», «Одесса строительная» (випуски за 2007-2008 роки). Предмет дослідження – мова преси (газетних матеріалів), тексти одеських вивісок. Об’ єктом дослідження є помилки в текстах рекламних оголошень. Загальна кількість омилок становить 150, що є достатнім для нашого дослідження. Збільшення обсягу, на нашу думку, сприятиме зміні якості помилок. Мета і завдання роботи. Основна мета – це з’ясування механізму міжмовної інтерференції у рекламних текстах. Для досягнення цієї мети треба розв’язати такі завдання: 1) вивчити стан проблеми у сучасному мовознавстві; 2) відібрати необхідні рекламні тексти для дослідження; 3) виявити помилки в рекламних текстах (на різних рівнях мовної системи); 4) з’ясувати причини неправильного написання; 5) здійснити класифікацію і систематизацію цих помилок; 6) визначити основні шляхи подолання негативних мовних явищ та опрацювати систему заходів для покращення мовної ситуації. Методи та прийоми дослідження. Використовувалися описовий метод, прийом класифікації та систематики. Новизна представленої розвідки полягає у зверненні до сучасного стану текстів рекламних оголошень. Що, безумовно, відображають переламну добу у країні та здійсненні аналізу міжмовної інтерференції у рекламних текстах, з’ясування її наслідків. Проблеми, які розглядаються в представленій роботі, є дуже актуальними у наш час. РОЗДІЛ І СУТНІСТЬ ЯВИЩА «ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ» 1.1.Щодо проблеми культури мовлення В Україні питання культури мовлення набувають особливої ваги в наш час. У зв’язку з прийняттям Закону про надання українській мові статусу державної, в добу творення незалежної держави. Ширшає коло тих, хто розмовляє, пише й читає українською мовою як рідною і як засвоєною в більш чи менш зрілому віці. Вироблені мовознавцями та митцями слова норми з теоретичної царини переходять у практичну площину у найширшому розумінні цих слів. А це спричиняє появу чималої кількості помилок і на певний час знижує рівень культури мовлення в загальнонаціональному вимірі. Спостерігаються невправність у використанні слів та засмічення невмотивованими запозиченнями та кальками з російської мови. Тому треба опанувати норми літературної мови, що сприяє підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки. Нормативність мови виявляється на різних рівнях : на лексичному, граматичному, орфоепічному, правописному. З огляду на звуження до критичної межі сфери вживання української мови з середини 60-х другої половини 80-х років та масового «добровільного» переходу українців на російську мову почастішало випадки відхилення від літературних норм як українського, так і російського мовлення. Виявились негативні наслідки інтерференції, тобто «відхилення від норм кожної з мов, котрі бувають у мовленні білінгвів (двомовці) внаслідок того, що вони обізнані більше, ніж з однією мовою» [4:51]. І до того ж (коли говорити про широкі маси носіїв мови) обізнані явно недостатньою мірою: одну мову (рідну) не цілком забули, а другу не повністю засвоїли. 1.2.Основи інтерференції Щоб зрозуміти суть мовної інтерференції, умови її виявлення та накреслити ефективні шляхи подолання, треба розглянути її у різних аспектах. Сучасне розуміння інтерференції походить із психології. У психології інтерференцію називають випадок, коли на основі одних навичок включаються інші навички. За допомогою яких здійснюється інша схожа операція. Інтерференція протиставляє різні навички за критерієм стійкості, який визначається давністю навичок і частотою їх використання. Це особливо видно на мовних навичках людини. Якщо білінгв з рідною мовою а і вивченою мовою Б частіше користується рідною мовою, то й відповідні навички будуть стійкішими. В мовознавстві немає єдності серед дослідників щодо терміна «інтерференція». Одні пояснюють це поняття, враховуючи явище запозичення, інші звужують лише до порушення мовних норм в мовленні. Порівняймо: У.Вайнрах: «Інтерференція – це вторгнення норм мовної системи до норм іншої» [4:51]. Л.І.Баранникова: «Це порушення в структурі чи елементах структури однієї мови під впливом іншої» [1:80]. Ще є багато інших визначень, але суть інтерференції в лінгвістиці можна визначити так: інтерференція – це невід’ємна частина процесу вільного, поступового проникнення того чи іншого іншомовного елементу до системи мови, що сприймає [9:44]. Взагалі інтерференція у мовленні розглядається як негативний результат неусвідомленого переносу попереднього переносу лінгвістичного досвіду, як уповільнюючий вплив однієї мови на іншу [24:14]. Отже, інтерференція – це така взаємодія навичок, коли навички, придбані раніше, здійснюють вплив на формування нових навичок. 1.3.Причини виникнення інтерференції Виникнення інтерференції залежить від багатьох чинників, наприклад: 1) Структурні розходження між рідною і мовою, яку вивчають розходжень особливо багато у генетично рідних мовах. І розходження є головною причиною проявлення інтерференцій. 2) Усталена у свідомості двомовця програми використання рідної мови. Досвід володіння рідною мовою не лише допомагає, але і заважає при володінні другою мовою, та є причиною виникнення інтерференції [7:58]. 3) Недостатнє знання лексики, граматики тощо рідної мови, відсутність міцних навичок використання засвоєного матеріалу в іншомовному мовленні. Деякі розуміють, що припускаються помилки, але не знають, як правильно висловитися чи написати. А це призводить до втрати інтересу. Тому попередження помилок та пояснення їх на фоні засвоєння – це правильний шлях до продуктивної двомовності. Чим вільніше володіє людина мовою, тим менш відчуваються вияви інтерференції в її мовленні. 4) Психологічний бар’єр виявляється одним з найсуттєвіших факторів виявлення інтерференції. Страх спілкування мовою, яку вивчає, збереження чи поспіх в процесі навчання часто є причиною виникнення інтерферентних помилок. Страх перед мовою – той глибокий український психокомплекс, на який звертали увагу дослідники і на який варто звернути увагу в контексті розглядуваної проблеми: «…Списки заборонених «націоналістичних» слів (по суті тих слів, що не дублюють російських), словники і правопис, спрямовані на росіянізацію… перетворили реальний страх у комплекси страху українця перед своєю мовою. Страх перед рідною мовою мають нині не тільки ті українці, що зреклися її, убивши в собі, а й ті, що зберегли її у своїх родинах, у щоденному спілкуванні…»[24:14]. Отже, інтерференцію можна розуміти як взаємодію систем і елементів систем двох мов внаслідок мовних контактів. Та оскільки мова – це така система, де все взаємопов’язане, інтерференція приводить до реорганізації систем даної мови, якщо до неї входять елементи іншомовні. Ототожнення білінгвами одиниць відбувається не свідомо, а стихійно і завжди у процесі спілкування. 1.4.Проблема двомовності. Види білінгвізму З проблемою взаємодії мов найтісніше пов’язана проблема двомовності. В українському мовознавстві термін «двомовність» і «білінгвізм» використовуються як абсолютні синоніми. Одне із визначень, яке приймається більшістю вчених, є визначення У. Вайнраха: «Білінгвізм – поперемінне використання двох мов…» [4:18]. Але таке обмежене поняття «білінгвізм» не є доцільним, оскільки будь-який факт мови спочатку з’являється в індивідуальному мовленні. Який же ступінь знання мов визначає білінгвізм? Висловлювалися погляди, що «білінгвом можна визнати лише ту особу, яка досконало володіє двома мовами і вільно переходить від користування однією до іншої» [15:64]. Але ще А Мейе відзначав, що не можна досягнути однакового рівня знань двох мов при білінгвізмі. Але Г.Климов зазначає, що питання про ступінь володіння білінгвом другою мовою «навряд чи можна віднести до числа важливих не тільки тому, що в умовах мовного контакту йдеться лише про колективний білінгвізм, а й на підставі тієї обставини, що єдиним наслідком недостатнього володіння другою мовою може бути її неповноцінне засвоєння» [11:180]. Але не треба забувати про врахування індивідуального білінгвізму, а різні інтерференції можливі насамперед при «неповноцінному засвоєнні» другої мови, і поширюються вони в ній саме з фактів індивідуального мовлення. Факт володіння двомовцем різними мовами дає підставу розрізняти два види білінгвізму – мішаний і немішаний. Так, приклад першого Л.В.Щерба наводить такий: коли між двома мовами, який володіє білінгв, не встановлюється ніяких порівнянь, ніяких паралелей; переклад з однієї мови іншою неможливий або дуже важки (російська та французька мова у представників старої російської аристократії) [38:83]. Природно, що перші два види дво- й багатомовності забезпечують однакові умови для розвитку кожної мови. Різнофункціональна двомовність спричиняє поступове скорочення числа носіїв мов, що мають обмежені функції. Не можна не погодитися з висновком В.Є.Гака: «При співіснуванні двох мов можливі два шляхи розвитку: встановлення їх офіційної рівноправності або повне витіснення домінованої мови»[23:112]. Білінгвізм може характеризувати ще з точки зору його кількісної поширеності: індивідуальний, груповий та масовий. Інтерференції, які народжуються в мовленні двомовної особи, не можуть одразу значно вплинути на мову колективу, в якому ця особа перебуває. Та ці індивідуальні інтерференції можуть поширитися у тих мовців, з якими спілкується білінгв. У такому разі можна твердити, що інтерференція з індивідуального мовлення перейшла периферію мовної системи людської спільності. Отже, наслідки контакту мов різні: як позитивні, так і негативні. Інтерференція вважається негативним явищем при засвоєнні другої мови, що народжується саме в індивідуальному мовленні [24:112]. Помилки, які, на жаль, трапляються дуже часто, налаштовують на пошуки лінгвістичного пояснення таких мовних явищ. Такі приклади формують досить сталі ознаки мовця: низький ступінь загальної освіченості, культури, який, зокрема, виявляється у поганому володінні мовою або навіть у нездатності тих чи інших мовців до опанування літературної форми рідної мови. Суржик є виявом низького культурно-освітнього рівня, який формується в ситуації двомовності за умови постійного контактного білінгвізму. Річ у тім, що в двомовній ситуації культурно-освітній рівень мовців виявляє себе, зокрема, і в ступені диференціації розрізнення двох мов. В ідеалі такі мовці мали б бути повноцінними білінгвами і постійно користуватися обома мовами. РОЗДІЛ ІІ 2.1. Види інтерференції та її виявлення в рекламних текстах на різних рівнях мовної системи Одне і те саме інтерферентне явище можна схарактеризувати з різних позицій: з погляду виникнення, характеру виникнення, належності до різних мовних рівнів тощо. Відповідно і кваліфікуються інтерферентні явища по-різному. В методичній літературі з вивчення другої мови розрізняють такі види інтерференції: 1) за походженням – зовнішня і внутрішня; 2) за характером переносу навичок рідної мови – пряма та опосередкована; 3) за характером виявлення – явна та прихована; 4) за лінгвістичною природою – рівнева – фонетична, лексична, граматична та ін.. Ми вирішили розглянути інтерференцію, що відбувається на словотвірному, синтаксичному, морфологічному та лексико-семантичному рівнях та у графічному оформленні рекламних текстів. Головною причиною виявлення всіх цих видів інтерференції є розходження в структурні мовних одиниць. 2.1.Помилки на лексико-семантичному рівні Взаємодія близькоспоріднених української та російської мов має суттєві особливості щодо лексичної інтерференції: 1) це тривале і стійке явище, яке постійно супроводжує мовленнєву діяльність так званих білінгвів; 2) взаємовиражений характер у процесі комунікації, що впливає на мовленнєву поведінку тих, хто користується двома мовами. Нижчий рівень володіння нормами української мови виявлено у жителів південно-східних областей (74,6% помилок), а у західних областей лише 25,4%. До соціальних ознак, що впливають на ступінь лексичної інтерференції, належать: місце проживання, рівень освіти. Соціальне становище та вік мовців. Найчастіше інтерферують лексичні елементи жителі міст, що мають середню або ж неповну середню освіту, належать до середнього і старшого поколінь. Зміни в лексико-семантичній системі мов внаслідок лінгвістичної взаємодії) здійснюється у трьох напрямах: безпосереднього запозичення лексичних одиниць однієї мови іншою, структурного калькування будови лексичних одиниць та семантичного запозичення. Було б помилково думати, що лексичне запозичення не відбивається на лексико-семантичній системі тієї мови, яка здійснюється запозиченням. При цьому слід пам’ятати, що поряд із семантичними запозиченням семантична інтерференція проявилася і в негативних семантичних запозиченнях. Під останнім розуміється втрата мовою певних успадкованих слів в залежності від іншомовного вжитку. Дослідження семантичних запозичень пов’язані із значними труднощами, бо явища, які відбуваються при цьому процесі, багато в чому нагадують явища, які відбуваються при процесі внутрішнього словотворення. Справді, зміни значень слів надзвичайно різноманітні, і часто не можна з певністю сказати, чи нове значення слова виникло в даній мові, чи воно народилося цілком незалежно. Так само дуже важко буває визначити, чи нове слово виникло в мові за зразком іншомовної структури, чи воно утворено самостійно. Ці труднощі пояснюються тим, що навіть у контактуючих мовах можуть виникати залежні одна від одної семантичні паралелі. Існують слова російської та української мов, які близькі за формою, але різні за змістом та вживанням. В лінгвістиці такі слова мають назву омонімів. За своїм походженням це етимологічно зв’язані слова, які розвили різні значення в кожній з мов, а також паралельні утворення з різною семантикою та неоднаково осмисленні в російській та українській мовах запозичені слова. Вони викликають певні труднощі при вивченні мови, оскільки при переході з однієї мови на іншу мовці нелегко позбавляються звичних семантичних зв’язків та асоціацій, в результаті чого припускаються інтерферентних помилок. Найбільш піддаються інтерференції ті лексичні одиниці обох мов, які мають часткову семантичну схожість, бо мовці ототожнюють значення цих одиниць, приводять їх у повну відповідність. «Підступною» є міжмовна омонімія близькоспоріднених слів. Формальна та семантична близькість слів в цих мовах часто призводить до того, що мовці не помічають дуже тонких і в той же час важливих семантичних і стилістичних нюансів, на що в свій час звернув увагу М.Т.Рильський: «Давно вже відмічена помилковість думки, нібито перекладати з близьких мов легше, ніж з мов далеких. Переклад української мовою, скажімо, з російської або білоруської викликає специфічні, не завжди переборені труднощі, він ховає в собі багато небезпек – існування в споріднених мовах слів, які однаково або майже однаково звучать, але позначають різні речі» [21:114]. Міжмовна омонімія – яскрава ознака самобутності тієї чи іншої мови. Невипадково в полеміці з великодержавниками, теоретиками «єдиної та неподільної», тим, хто заперечував самобутність української мови й називав її наріччям російської, українські вчені, які відстоювали положення про самобутність української мови, не раз посилались на слова, які при однаковому звучанні в українській і російській мові мають різні значення. В умовах білінгвізму такі слова дають можливість винекнинню інтерферентних помилок, що пов’язано з давно вже поміченою тенденцією вносити мовцями обох мов в одну з них прийоми, характерні для іншої мови. Кожне слово – коли воно органічне в цій мові – пов’язане тисячма незримими нитками з рештою мовних форм, і порушення цих зв’язків веде до руйнування самої мови. Бо така організація мови обертається її деградацією. Яка шкода від такого мавпування? Єдиним джерелом словотворчості ми робимо мову сусіда. Запозичуючи чужі моделі слів, ми занедбуємо свої власні і руйнуємо неповторну тональність нашої мови, обертаючи її на мову-супутника, прив’язану до мови-ядра [17:105]. Таким чином, при вивченні другої мови важливо звернути увагу на факти, які можуть негативно відбитися на рівні володіння білінгвом двома мовами. Треба зазначити, що «відмінності в парах слів можуть бути зведені до закономірних відповідностей, які існують у системних відношеннях контактуючих мов: фонетичних, графічні, орфографічні, акцентологічні, словотвірно-морфологічних. Відмінності у формі слів, які перевищують наявність таких відповідностей, у свідомості білінгва практично не враховують внаслідок багаторазового використання двох мов (двох планів вираження), бо мовленнєвий апарат його здатен автоматично переключатися на потрібний код. Виникає закріплення цих відповідностей у пам’яті, які в більшій мірі носять стійкий характер та не сприймаються як відмінності в межах близькоспоріднених мов»[12:10]. 1.Наведемо приклади помилок, в яких спостерігаємо так звану «сумісну несумісність», де крамниця чи побудова, установа, або рекламне оголошення у своєму найменуванні поєднують слова двох мов, що, власне кажучи, призводить до функціонування горезвісного суржику не лише у побутовому мовленні, а фактично на офіційному рівні: 1) Оксамит України (вул. Терешкової); 2) магазин «Буренка» (5ст. Великого Фонтану); 3) мини завод «Газована озонована вода (Гідровий провулок); 4) продукти 24 години «Домино» (вул..Дерибасівська); 5) канцтовари «Коралл» (вул. Рішельєвська); 6) продукти 24 часа (вул. Черняхівського); 7) Вечірній одяг. Свадебний салон (вул..Канатна); 8) авто курси: підготовка водите лей «В, ВС, С, Д, Е» («Студент», №2, 2007); 9) «Монарх» - мережа магазинів взуття. Є «Монарх», є обув («Сегодня», 25 березня 2008); 10) баня «Чисте здоров ’ я» (вул. Степова). 2. Наведемо приклади помилок, що утворилися шляхом структурного калькування будови лексичних одиниць. Можна сказати: це російські слова, написані українськими літерами. Зустрічається велика кількість текстів рекламних оголошень, створених невідомо якою мовою, що й призводить до функціонування суржику: 1) виготовлення коригируючих окулярів з пластиковими та скляними лінзами («Сегодня», 28 квітня 2007); 2) гарантує вам постійних доход («Биржа», 20 березня, 2008); 3) ліцензіонні касети («Студент», №5, 2007); 4) пред ’ явителю талона – консультація невропатолога безкоштовно («Сегодня, 25 березня, 2007); 5) Металобаза. Наше слово – залізо! Уточняйте адреси складських точек! («Одесса и одеситы», №14, 13.04.07); 6) стартовий капітал для торгівлі від 200 у.е. Можливість роботи вдома або з офісу («Одесса и одесситы», №14, 13.04.07); 7) кондиціонери охолоджують літом, зігрівають зимою («Одесса и одесситы», №12, 03.04.07); 8) ювелірні вироби та драгоцінності («Одесса и одесситы», №12, 03.04.07); 9) вітряні мельниці (таксі). 3. Зустрічаються випадки невірного розуміння семантики слова: 10) термін праці поліклініки №2 (Приморський бульвар); 11) мийка машин (вул.. Середньофонтанська); 12) довіра на право участі у загальних зборах («Биржа», №11, 2008); 13) англійський доступний всім («Студент», №4. 2008). Якщо подивитись у «Тлумачний словник української мови», ми побачимо, що слово «мийка» має такі значення: «ганчірка, віхоть для миття чого-небудь», «пристосування для миття». Процесуальне значення відповідає значення іншій лексемі – «миття. Лексема «довіра» має значення «те саме, що довір’я (ставлення до кого-небудь, що виникає на основі віри в чиюсь правоту, чесність, щирість і т.ін.) Такі помилки трапляються через неправильне розуміння внутрішьої форми слів, що є однією з найважливіших ознак зіставлення близькоспоріднених мов: саме через відмінності вмотивованості назв найяскравіше виявляється національно-специфічні бачення світу різними мовами культури. При оволодінні другою мовою скоріше засвоюється лексика із пропозицією мотивацією, яку наша свідомість спроможна швидко декодувати і міцніше приєднати до назв своєї мови. Таким чином, лексична інтерференція – це відхилення від норм слововживання внаслідок перенесення значення слів російської мови, їх лексичних особливостей на українську мову. Основні причини, що породжують лексичну інтерференцію, - це семантичні і структурні розходження в лексиці російської і української мови. 2.2.Помилки на морфологічному рівні 1) Ремонт одяга (вул..Левітана); 2) продукти і овочі (вул.. Краснова); 3) маркопіцці (вул. Пушкінська); 4) двері та вікна з металопластика («Сегодня», 27 квітня, 2007); 5) прийом до лікаря по вівторкам, четвергам («Одесса и одесситы», №13, 10.04.08); 6) розпродажа (5 станція Великого Фонтану); 7) одягніть ваші вікна зсередини та захістить їх зовні!» «Сегодня», 25 березня, 2007); 8) збережимо смак у майбутньому («Сегодня», 29 березня, 2008); В останньому випадку, якщо це дієслово дійсного способу, то записані вони неправильно, оскільки дієслова І дієвідміни у 1 особі множини мають закінчення –емо (збережемо). У наказовому способі в 1 особі множини дієслова приймають закінчення –імо (збережімо), а у 2 особі множини –іть (захистіть). В цілому граматичні розбіжності між російськими та українськими іменниками не впливають на семантику лексичних відповідників. Вийнятками є поетичні вживання деяких слів, наприклад, рос. тополь – «Тополя» Т.Г.Шевченка; рос. луна, лебедь – місяць, лебідь. 2.3.Помилки при словотворенні Тут береться до уваги неправильне творення слів, тобто слів утворюються від неіснуючого твірного слова. Саме тому і з’являються ці гібридні форми. Звичайно, велику роль у творенні цих помилок зіграв вплив російської мови. Можна сказати, щро ці слова були утворені від російських твірних слів чи за допомогою російських засобів творення, перероблених на український лад. Наприклад, побувавший. Суфікс –вш- є російським суфіксом дієприкметників, що не властивий українській мові. Такі слова і звороти своєю штучністю та важкомовністю дискредитують українську мову. Обертають її на важкий для спілкування офіційний жаргон, який не приваблює, а відвертає мовців. В українській мовній практиці набули поширення розгорнуті дієприкметникові звороти: що співає, що плач, що має, які цілком довільно виконують функції. Дієприкметникових форм у літературній мові. Іншими словами, запровадження цих штучних форм збіднює нашу мову, веде до забуття виробленої протягом століть лексики. Ми перекреслюємо вже вироблену лексику і починаємо виробляти нову. З другого боку. Своєю появою ці форми завдячують недостатньому знанню мови та небажанню глибше зануритися у мовні проблеми. Наведемо приклади цих помилок: 1) Виставочно-торговий ценр (вул. Середньофонтанська); 2) обслуження аудіотехніки (вул.Канатна; 3) бар «Зимня вишня» (вул. Корольова); 4) техніка, побувавша у використанні (вул.Терешкової); 5) розірвати мирову угоду («Биржа», №10, 2007); 6) французька мова для Вас (для починаючих, ділова мова) («Студент», №2, 2007); 2.4.Помилки на синтаксичному рівні 1) Доповнення у статут ВАТ («Биржа», №14, 2007); 2) ви хворі алкоголізмом? («Сегодня», 25 березня, 2008); 3) тотальна ліквідація по неймовірним цінам («Сегодня», 27 квітня, 2008); 4) одержати 100 гривень по спрощеній схемі, отримати кошти для розвитку бізнесу («Сегодня», 13 березня, 2007); Дуже часто у перекладах прийменників трапляються помилки. Особливо це стосується російського прийменника по, який є полі функціональним, виконує різне семантичне навантаження в російській мов. 2.5. Орфографічні помилки у рекламних текстах Для різних мов, що користуються відмінними системами письма, внаслідок їх контактування виникають додаткові орфографічні труднощі: як передавати засоби своєї графіки дедалі зростаючий потік запозичень? Зокрема, ця проблема стоїть перед української та російськими мовами, що користуються кирилицею. Запозичувані слова – загальні і власні назви – підпорядковуються фонетичним, а ткож частково граматичним і словотвірним законам мови, яка їх переймає. Проте повна їх асиміляція, за винятком давно засвоєних загальних назв, не відбувається. Природно, що запозичення, повністю адаптовані на ґрунті української мови, пишуться відповідно до звучання у цій мові. І все ж їм властиве специфічне поєднання фонем, у них, крім кореневих, не виділяються жодні інші морфеми, вони мають обмежені словотвірні можливості. Все це ставить їх в особливі умови і примушує мовців орієнтуватися на їх вимову якщо не в мові-джерелі, то принаймні в устах носіїв літературної мови. Словами іншомовними з погляду структури сучасної української мови можна вважати лише ті, в яких фонетична будова не спростилася під впливом фонетичних особливостей розмовної української мови. Саме ці слова і викликають найбільше питань щодо особливостей їх написання. 1. В словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним етимологічне [і] передається літерою и. Але зустрічаємо багато помилок на це правило: 1) Ділер (Французьки бульвар); 2) діскотека (проспект Шевченко); 3) діліжанс (проспект Шевченка); 4) контінент (вул. Радянської Армії); 5) квітковий магазин «Ларіса» (5 станція Великого Фонтану); 6) кури гріль (Аркадія); 7) СТО – діагностика, ремонт, тюнінг («Сегодня», 25 березня, 2007); 8) курси «Еффект» - манікюр, педикюр («Студент», №2, 2008). 2. Існує таке правило, що в загальних назвах після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним пишеться і. але тут також зустрічається багато помилок. У цьому випадку відчутно відбивається вплив російської мови на мовлення мовців, що переноситься на правопис, а також необізнаність мовців з правилами правопису української мови. 1) вул. І Рабіна (автобус №108); 2) навигатор (вул.Єкатерининська); 3) поліклініка (вул.Левітана); 4) обслуження аудіотехніки (вул.Канатна); 5) керамічна плітка (проспект Миру); 6) хімчистка одяга, дублянок, килимів («Сегодня», 27 квітня, 2008); 3. Помилки у вживанні апострофа. Ці помилки трапляються через те, що мовці не ознайомлені з правилами вживання апострофа та м’якого знаку в словах іншомовного походження та похідні від них. Також спостерігається необізнаність з фонетичною системою української мови (щодо [л`]); 1) Білярд (вул. Левітана); 2) Ул ’ янівка (автобус №235); 3) вул. Віл ’ ямса (автобус №148); 4) ател ’ є мод (вул. Люстдорфська дорога); 5) комп ’ ютерна діагностика («Биржа», №10, 2007); 4. Помилки у правописі складних слів: 1) Склад магазин «Монарх» (вул. Рішельєвська); 2) міні завод (Гідровий провулок). Серед складних іменників можна завати немало структурних типів, графічне оформлення яких пов’язане з певними труднощами – з дією різних традицій, а також із впливом семантичного принципу написання складних слів. Передусім труднощі вникають, як зазначалося вище, при розрізненні тих препозитивних елементів, які співвідносяться з префіксами. Чому, наприклад, елементи максі-, міні- пишуться з іменниками основами через дефіс? Характерно, що в морфемній будові складного слова названі елементи виконують роль префіксів. Написання складних іменників через дефіс так чи інакше ґрунтується на принципах лексичної семантики. Це, як правило, родова ознака щодо видової назви, поєднаної з першою в одне цілісне лексичне утворення. 5. За «Українським правописом» у загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються. Тільки в окремих назвах зберігається подвоєнна: бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, нетто, панна, тонна, вілла, мірра [28:99]. Але зустрічаються помилки на це правило: 1) нето 400 г («Биржа, №7, 2007); 2) Теттянин день («Сегодня», 25 березня, 2007). 6. Оскільки зазначених вже видів помилок, ми виявили також інші помилки, що є наслідком порушення різних правил «Українського правопису»: 1) дзеркала усіх форм, розмірів; комп ’ ютерні столи, скотч двосторонній («Сегодня», 10 квітня, 2008); 2) у програмі виставок: презентації, конкурси, семінари («Одесса строительная», №14, 2007); 3) метало пластикові вікна та двері: - металоконструкції - вхідні двері - грати - огорожі («Сегодня», 10 квітня, 2008). 2.6.Власне графічні помилки У нашому місті, великому культурному центрі на півдні України, зустрічаються такі лінгвістичні потвори в текстах вивісок, рекламних оголошень, створених невідомо якою мовою, і які вже не один рік «прикрашають» наші вулиці: 1) магазин «Єгоїст» (вул. Пушкінська); 2) магазин «Єнеїда» (вул. Канатна); 3) риба копчена і свіжоморожєна (вул. Черняхівського); 4) у програмі виставок: професійні дегустації, конкурси, семінари («Одесса строительная», №14, 2007); 5) магазин «Мабіла» (Французький бульвар). На нашу думку, ця специфічна помилка утворилася під впливом російського мовлення. При якому у ненаголошеному складі [о] вимовляється як [о˄]. Аргументація може бути іншою: незвичністю форми, зумисним псуванням орфографії слова прагнуть привернути увагу покупців. |
| 1 – помилки на лексико-семантичному рівні; 2 – помилки на морфологічному рівні; 3 – помилки у творенні слів; 4 – помилки на синтаксичному рівні; 5 – орфографічні помилки; 6 – власне графічні помилки. Ми бачимо, що частіше зустрічаються помилки на лексико-семантичному рівні (35%) і помилки на орфографічні (32%). На нашу думку, успіх українського відродження сьогодні залежить від уміння ефективно й у незалежній послідовності привести в дію його величезний потенціал. Глибокі й незворотні етносоціальні зміни, які сталися в українському суспільстві протягом останнього століття, зробили неможливою самопливу реукранізації [8:97]. Основним мотивом переходу різних груп населення на спілкування українською мовою вже є, з одного боку, мовна політика держави (вона, звичайно, має стати цілеспрямованішою і забезпечувати виконання принаймні тих директив у цій галузі, що сама держава визначає їх) і, з другого боку, дедалі повніше усвідомлення самими масами населення як необоротності цього процесу, так і доцільності своєї участі у ньому. Зразком у цьому має бути мовна поведінка насамперед державної еліти, працівників органів державної влади та державних установ і організацій, які вже просто директивно зобов’язані користуватися при виконанні службових обов’язків державною мовою. ВИСНОВКИ За нашими спостереженнями українсько-російська двомовність згубно позначається на культурі обох мов – української і російської – насамперед через недостатнє володіння кожною мовою: її лексико-фразеологічним складом, словотвірним механізмом, синтаксисом, орфографією. За влучним спостереженням Ю.Андрюховича, суржик нині, це «кровозмісне дитя білінгвізму, «крокує на захід, супроводжуючи великий похід великої могутньої російської мови». Інтреферентний вплив російської мови дуже відчутний у сучасній мовній ситуації, зустрічається велика кількість помилок в мовленні людей. Це відбувається тому. Що лексикографічний матеріал, на якому вчилося не одне покоління, підкреслював не окремішність української мови, а спільні ознаки російської мови. За умов тоталітаризму панувала така тенденція вивчати та описувати тільки загальне в обох мовах, щоб не протиставляти українську мову російській. Ця тенденція призвела до стирання та забуття національної специфіки української мови, до формування збідненої форми спілкування мовців – суржику. І зараз слова з глибин української мови сприймаються як незрозумілі або нові навіть етнічними українцями. Саме для покращення цієї ситуації треба створити контрактивний словник, який би виділяв відмінні, специфічні ознаки для обох мов. Постійне витіснення української мови з природних сфер її функціонування сприяє заміні однієї свідомості іншою, нібито престижною. Бо в багатьох наших містах люди, почувши, наприклад, десь у громадському транспорті, як хтось розмовляє українською мовою, дивляться на нього, як на дивака (це в кращому випадку). Нещодавно телекомпанія «ГЛАС» проводила опитування серед мешканців Одеси щодо того, якою мовою вони б хотіли отримувати інформацію, і ось яких висновків вони дійшли: 82% одеситів віддають перевагу російській мові, 16% українській, 2% мешканців вільно сприймають новини як українською , так і російською[25:19]. Отже, суржик в Україні (як «третя» мова) є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалася упродовж віків. Зрозуміло, що справжньою запорукою подолання негативних мовних явищ є зростання загального культурно-освітнього рівня українського народу. Боротьба за чистоту й високу мовну культуру – це боротьба за культуру взагалі. Дбати за очищення мови від усякого засмічення її культурного рівня – це обов’язок усього суспільства, не кажучи вже про тих людей, які безпосередньо працюють над мовою – вчених-мовознавців, письменників, журналістів, викладачів рідної мови. У наші дослідницькій роботі ми здійснили класифікацію та систематизацію 150 помилок і виділили помилки на лексико-семантичному рівні, на морфологічному рівні, на синтаксичному рівні, помилки у творенні слів, орфографічні і власне графічні помилки. За допомогою діаграми ми показали частотність вживання цих помилок: найчастіше зустрічаються помилки на лексико-семантичному рівні (35%) і орфографічні (32%). Здійснивши дослідження помилок в рекламних текстах, ми з’ясували, що: 1. Україномовну рекламу в Одесі сьогодні цілком можна назвати позитивним чинником, який впливає на зростання престижної української мови і вимагає від українсько-російського білінгва вдосконалення свого знання української мови та умінь користуватися нею в усіх сферах суспільного життя. Але орієнтація на зразки рекламної продукції країн з іншими культурними традиціями, з іншим менталітетом, відсутність самобутності, недосконалий науковий підхід до вироблення рекламних текстів (щодо їх мови) роблять україномовну рекламу в Одесі невдалою саме в цьому аспекті. 2. Причиною виникнення цих помилок є порушення норм української літературної мови, що призводить до зниження рівня культури мовлення, а також до такого явища, як інтерференція. 3. Причини виникнення інтерферентних помилок: а) структурні розходження між рідною і мовою, яку вивчають (кожна мова має свою систему фонетичних лексичних, граматичних засобів); б) усталена у свідомості білінгва програма використання рідної мови; в) недостатні знання лексики, граматики тощо рідної мови, відсутність міцних навичок використання засвоєного матеріалу в іншомовному мовленні; г) психологічний бар’єр (страх перед мовою). 4. Неоднаковий ступінь засвоєння мов білінгвами. 5. Суржик є виявом низького культурно-освітнього рівня, який формується в ситуації двомовності за умови постійного контактного білінгвізму. 6. Чинники, які впливають на мовну ситуацію – це політичний режим, правова система держави, структура освіти, засоби масової інформації, український друк, армія тощо. 7. Основні шляхи подолання негативних мовних явищ та покращення мовної системи в Україні (мовознавчі, правові заходи): зробити українську мову знаряддям знань, морально-психологічного, соціального, професійного самоутвердження, засобом просування по службі, тобто створити стимул для ширшого використання державної мови, зробити її престижною; створити такі громадські організації, які б задовольняли потреби україномовного населення, сприяли б подоланню психології вторинності, меншовартості; мовна політика держави повинна стати цілесрямованішою і контролювати виконання законів щодо мови; усвідомлення самими мовцями необоротності цього процесу і доцільності своєї участі в ньому. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Баранникова Л.Н. Проблемы двуязычия и многоязычия. – М.: Наука, 1972. – 139с. 2. Бондар О.І. Щодо найголовніших проблем функціонування української мови в м.Одесі //Мовні норми рекламного тексту. – Одеса: Астропринт, 200. – С.10-11. 3. Боргардт О. Мовна політика в передвиборчому контексті //Україське слово. – 1998. – 26 березня. – С.5. 4. Вайнрах В. Языковые контакты. – К.: Вища школа, 1981. – 263с. 5. Гнаткевия Ю. Двомовність як проблема двозначна //Літературна Україна. – 1998. – 22 жовтня. – С.7-8. 6. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. – К.: Вища школа, 1995. – 320с. 7. Жаботинська в. Вибрані статті з національного питання. – К., 1991. 8. Забужко О. Мова і влада //Дніпро. – 1990. - №11. – С.94-105. 9. Закирьянов К.З. Интерференция как сложное психолингвистическое явление. – Уфа: БГУ, 1988. – 86с. 10. Ильяшенко Т.П. Языковые контакты. – М.: Науука, 1989. – 205с. 11. Їжакевич Т.П. Питання російсько-українських мовних зв’язків. – К.: Наукова думка, 1954. – 303с. 12. Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я». – К.: Академія, 2001. – 240с. 13. Карпенко Ю.О. Мовна ситуація в Одесі: вивіски, реклама, назви вулиць // Мовні норми рекламного тексту. – Одеса: Астропринт, 2000. – С.5-9. 14. Ковалів Ю. Білінгвічна трагедія людини, родини та нації в Україні //Урок української. – К., 2001. - №6. – С.2-6. 15. Марузо Н., Ахманова О. Словник лінгвістичної термінології. – К., 1989. 16. Масенко Л. Мова і політика. - К.: Соняшник, 1999. – 40с. 17. Масенко Л. Стає маразмом «навіки разом» (до питання лінгвокультурної фіксації) //Дивослово. – 2002. - №1. – С.8-9. 18. Межъязыковое отношения и языковая политика. – К., 188. – 213с. 19. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – 140с. 20. Психолингвистические и лингвистические аспекты, проблемы языковых контактов. – Калинин: КГУ, 1984. – 159с. 21. Рильський М.Т. Ще про переклади// Письменники про совю роботу. – К., 1956. – С.114-119. 22. Розенцвейг В.Ю. Языковые контакты. – М.: Наука, 1972. – 180с. 23. Семчинський С.В. Семантична інтерференція мов. – К., 1974. – 256с. 24. Ставицька Л. Українсько-російська двомовність: соціолінгвістичні та лексикографічні аспекти //Мовознавство. – 2001. - №11. – С.13-16. 25. Степанов Є.М. Семантизація української лексики під впливом реклами в умовах білінгвізму Одеси //Мовні норми рекламного тексту. – Одеса: Астропринт, 2000. – С-15-17. 26. Стрій Л.І. Порушення мовної норми в рекламних текстах // мовні норми рекламного тексту. – Одеса: Астропринт, 2000. – С.18-20. 27. Труб В.М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності //Мовознавство. - 2000. - №1. – С.13-18. 28. Український правопис. – К.: Наукова думка, 2000. – 226с. 29. Шевчук Л.В. Мовленнєва культура працівників Одеського телебачення і мовна ситуація в Одеському регіоні //Мовні норми рекламного тексту. – Одеса: Астропринт, 2000. – С.21-24. 30. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1998. – Т.2. – 905с. 31. //Биржа. – Одесса, 2007-2008. – №6, №7, №10, №12, №13, №14. 32. // Сегодня. – Одесса, 2007-2008. – (номери за березень-квітень). 33. // Студент. – Одесса, 2007-2008. – №2-№5. 34. // Одеса и одеситы. – Одесса, 2007-2008. – №12, №13, №14. 35. // Одесса строительная. – Одесса, 2007-2008. –№10-№14. |
