Реферат Митна територія і митний кордон
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Вступ
При здійсненні переміщення товарів, транспортних засобів і предметів між країнами важливе значення має точне й правильне визначення митної території і митного кордону. Неточності в цьому призводять до виникнення конфліктів при перетині кордону.
Поняття митної території та її визначення виходить із загальноприйнятих у міжнародному праві підходів до визначення суверена, закріпляється безпосередньо нормативними актами і є проявом одного з важливих принципів митної політики — принципу єдності митної території України. Згідно з територіальною юрисдикцією митна територія України встановлює сферу дії митного суверенітету України. Такий підхід важливий для забезпечення сплати мита, застосування інших засобів митного регулювання, визначення митних правопорушень та їх кваліфікації. Принципу єдності митної території не суперечать окремі виключення певної території України зі складу її митної території. До таких територій належать території вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів. Ці території вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.
Відповідно до МК України територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води, повітряний простір, а також штучні острови, установки та споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, складає єдину митну територію України. Загалом митна територія збігається з державним кордоном України. В той же час митна територія не збігається з державною територією, оскільки подекуди із митної території могуть вилучатися ділянки державної території, чи, навпаки, включатися ділянки, що знаходяться поза межами державного кордону. Так, ч.2 ст.5 МК України встановлює, що території спеціальних розташованих в Україні митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, за винятком визначених чинним законодавством випадків. Тому межі митної території України визначаються другою складовою, а саме митним кордоном України.
1.Митна територія і митний кордон
Під митною територією розуміється державна територія, тобто частина земної кулі, яка належить державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство. На митній території держава має виключну юрисдикцію щодо митної справи Це означає, що основу правового режиму митної території, як і державної території, складає суверенітет держави. На митної території в повному обсязі діє єдине митне законодавство, єдині митні тарифи та інші кошти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Однак поняття митної території не збігається з поняттям державної території. У ряді випадків з митної території можуть виключатися ділянки державної території і, навпаки, включатися ділянки, що перебувають за межами державного кордону.
Складовими частинами митної території України є: сухопутна територія, територіальні та внутрішні води і повітряний простір над ними.
Сухопутної територією України є вся суша, що знаходиться в межах її кордонів.
До внутрішніх вод належать прибережні морські води, розташовані в бік берега від вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіальних вод; води портів, заток, бухт, губ, лиманів, береги яких повністю належать Україні, якщо ширина проходів не перевищує 24 морських миль. До цієї ж категорії належать води заток, бухт, лиманів, морських проток, що історично належать Україні, а також води річок, озер, інших водойм, береги яких належать Україні.
Територіальні води (море) - це прибережні морські води шириною і 12 морських миль, відлічуваний від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують точки, географічні координати яких затверджуються КМ України. В окремих випадках інша ширина територіальних вод може встановлюватися міжнародними договорами України, а за їх відсутності - відповідно до загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права. Острови за межами територіальних вод, як правило, належать найближчого прибережному державі.
Повітряну територію України становить її повітряний простір, що знаходиться в межах його сухопутних і водних кордонів, причому висотний межа повітряного простору практично не встановлюється, але не стосується космосу.
Україна має суверенні права та здійснює юрисдикцію па континентальному шельфі та у виключній економічній зоні. Під континентальним шельфом розуміється морське дно і надра підлогу водних районів, що примикають до берега, але знаходяться поза зоною територіального моря, на всьому протязі природного продовження її сухопутної території до зовнішнього кордону підводної окраїни материка. Зовнішня межа континентального шельфу Знаходиться на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, за умови, що зовнішня межа підводної окраїни материка не має ніяких прав на відстань більш ніж 200 морських миль. Визначення континентального шельфу застосовується також до всіх островів України.
На континентальному шельфі прибережна держава здійснює свої суверенні права. На континентальному шельфі Україна здійснює виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд. У районі континентального шельфу Україна здійснює юрисдикцію над такими штучними островами, установками, спорудами, в тому числі юрисдикцію щодо митних, фіскальних, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються безпеки.
Щодо виключної економічної зони прибережна держава має такі ж права, як і стосовно континентального шельфу.
Виняткова економічна зона розглядається як частина відкритого моря з винятками на користь прав прибережної держави. Зазначені права і юрисдикція - це не результат територіального верховенства (суверенітету) держави над районами зони, а наслідок міжнародної домовленості, тобто ці права і юрисдикція мають міжнародно-правове походження і конвенційний основу. Згідно ТК України митна територія включає в себе що знаходяться в морській винятковій економічній зоні України штучні острови, установки і споруди, над якими України має виключну юрисдикцію у сфері митної справи. У митну територію не входять окремі ділянки державної території: вільні митні зони і вільні склади.
Під вільної митної зоною мається на увазі територія, на якій іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних межах без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування заходів економічної політики. Під вільним митним складом розуміється закрите приміщення або відкритий майданчик, в межах яких іноземні товари також розміщуються без застосування заходів тарифного і нетарифного регулювання. Українські товари розміщуються і використовуються на зазначених територіях відповідно до умов, що застосовуються при експорті.
Території вільних митних зон і вільних складів розглядаються за загальним правилом як знаходяться за межами митної території України. З точки зору митного права вони знаходяться за межами митного кордону.
Разом з тим із загального правила про виведення вільних митних зон і вільних складів за межі митної території є винятки. Вони визначаються Митним кодексом України та іншими законодавчими актами України у митній справі.
На визначення митної території істотний вплив робить створення митних союзів. В інтересах розвитку і зміцнення міжнародної економічної інтеграції України створює з іншими державами митних союзів. Митний союз являє собою угоду двох або більше держав про ліквідацію митних кордонів між ними та освіті спільної митної території з загальними митними кордонами, з вільним обігом товарів на ній, з єдиними заходами тарифного і нетарифного регулювання по відношенню до інших країн.
У Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ) створення єдиної митної території закріплено в якості одного з найважливіших міжнародно-правових вимог до митного союзу. Тому митні території держав, що склали митний союз, втрачають самостійне значення. Їх союз дає єдину союзну митну територію.
Прикладом створення митних союзів може служити Бенілюкс - митно-економіческпй союз Бельгії, Нідерландів і Люксембурга (1948). У січні 1995 р. було створено митний союз між Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Казахстан. Він з'явився важливою формою економічної інтеграції незалежних держав у рамках СНД.
Межі митної території держави визначаються митним кордоном: митний кордон - кордон митної території України.
Митний кордон практично може як збігатися, так і не збігатися з державним кордоном країни. Однак у всіх випадках саме поняття митного кордону не збігається з поняттям державного кордону.
Державний кордон являє собою реальну лінію на помсти чоти і проходить по цій лінії вертикальну поверхню, що визначають межі державного кордону.
Під митним кордоном розуміється уявна (умовна) лінія, що обмежує митну територію. Елементами митного кордону є межі митної території України, а також периметри вільних митних зон і вільних складів.
Прийнято розрізняти зовнішню і внутрішню кордону.
Зовнішня митний кордон розділяє митні території суміжних держав. Вона, як правило, збігається з державним кордоном, за винятком периметрів вільних митних зон і вільних складів. На зовнішній митному кордоні діє адміністративно-митний режим, встановлений законодавством про державний кордон. Охорона зовнішньої митного кордону здійснюється прикордонними військами спільно з митниками.
Внутрішні митні кордони утворюють периметри вільних митних зон і вільних складів. Вони проходять в глибині митної території країни.
За своїм адміністративно-правовим статусом внутрішня митний кордон прирівняна до зовнішньої: територія вільної митної зони, вільного складу розглядається як прикордонна, в'їзд туди здійснюється строго за перепустками через спеціальні контрольно-пропускні пункти. Однак охорона внутрішнього кордону забезпечується не прикордонними військами, а митними спільно з адміністрацією вільної митної зони.
2.Товари в митній справі та їх переміщення через митний кордон.
У загальновживаним сенсі під товарами мають на увазі продукт праці, призначений для обміну шляхом купівлі-продажу. У митному праві терміном позначається будь-який товар переміщується через митний кордон Рухоме майно, у тому числі валюта, валютні цінності, електрична, теплова, інші види енергії і транспортні засоби (за винятками, передбаченими митним законодавством). При цьому не має значення, для чого ці товари переміщуються: для продажу, бартеру, демонстрації, споживання і т.д.
Під майном маються на увазі будь-які предмети, що переміщуються через митний кордон.
Що стосується транспортних засобів, то товаром у митному праві визнаються не всі переміщуються через митний кордон транспортні засоби. Не є товаром транспортні засоби, що використовуються для міжнародних перевезень пасажирів і товарів, включаючи контейнери та інше транспортне устаткування.
Сертифікат про походження товару - письмовий документ, що видається уповноваженим органом або установою (торгово-промисловими палатами, асоціаціями виробників тощо) і однозначно свідчить про те, що названий у ньому товар походить з певної країни. Він включає в себе: письмову заяву відправника про те, що товар задовольняє відповідному критерію походження; письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що представлені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.
Під переміщенням через митний кордон України розуміються дії з ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території товарів або транспортних засобів будь-яким способом, включаючи пересилання в міжнародних поштових відправленнях, використання трубопровідного транспорту та ліній електропередач.
Переміщення через митний кордон розуміється як фактичний перетин митного кордону в разі ввезення товарів або транспортних засобів на митну територію України, а також їх ввезення з території вільних економічних зон і з вільних складів на іншу частину митної території України.
При вивозі товарів і транспортних засобів з митної території України і при ввезенні їх з зазначеної частини митної території України на територію вільних митних зон і на вільні склади переміщенням через митний кордон вважається подання митної декларації чи інша дія, безпосередньо спрямована на реалізацію наміри відповідно вивезти або ввезти товари або транспортні засоби.
Переміщення товарів і транспортних засобів через український митний кордон здійснюється відповідно до заявлених митних режимів. Поняття «митний режим» служить для позначення спеціальної системи заходів та сукупності методів (прийомів), що забезпечують комплексне застосування інструментів митного регулювання.
Основні принципи переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон мають значення фундаментальних правових вимог, обов'язкових до виконання і дотримання, і утворюють основу правового регулювання переміщення товарів і транспортних засобів, митного оформлення та митного контролю. Розглянемо ці основні принципи.
Рівне право всіх осіб на ввіз і вивіз товарів і транспортних засобів. Цей основний принцип полягає в тому, що всі особи (громадяни і юридичні особи) на рівних підставах мають право на ввезення в Україну та вивезення з України товарів і транспортних засобів.
Юридична рівність визнається за всіма особами, які переміщують товари, незалежно від того, чи є вони власниками товарів, їх покупця?? і, власниками або виступають у іншій якості, достатній для здійснення з товарами дій, передбачених ТК України, від власного імені.
У законах України можуть передбачатися певні обмеження щодо реалізації права на ввіз і вивіз товарів і транспортних засобів для захисту громадського порядку і моральних засад суспільства.
Перелік підстав для заборони ввезення в Україну та вивезення з України товарів і транспортних засобів є відкритим. Він може бути змінений або доповнений на підставі законодавчих актів та міжнародних договорів України.
Товари, ввезення та/або вивезення яких заборонено, підлягають негайного вивезення або поверненню. При неможливості вивезення або повернення товари передаються на зберігання на склади тимчасового зберігання, власниками яких є українські митні органи. Граничний термін їх зберігання на складах тимчасового зберігання становить три доби. Витрати з вивезення та повернення товарів і транспортних засобів несе особа, що переміщує товари, або перевізник.
Право вибору митного режиму. Переміщення товарів через митний кордон може здійснюватися тільки відповідно до передбачених ТК та іншими законодавчими актами правилами - так званими митними режимами.
Митний режим являє собою сукупність умов, що визначають статуї товарів, що переміщуються через митний кордон. Такі умови стосуються порядку оформлення товарів, справляння митних платежів і надання пільг, визначення меж прав фізичних і юридичних осіб за розпорядженням знаходяться в їхньому володінні товарами і транспортними засобами, ввезеними на територію України, наступними транзитом або вивозяться за її межі, а також низки інших питань .
Право вибору митного режиму надано особі, переміщувані товари. За його заявою один митний режим може бути замінений іншим. При виборі режиму підлягають обліку призначення і характер товару, мети його ввезення або перспективи подальшого використання, умови, на яких він закуповується, і деякі інші обставини.
Загальним для всіх митних режимів є правило про звільнення від відповідальності за незбереження товарів, якщо це викликано аварією або непереборною силою. Виключається така відповідальність за недостачу товарів, що утворилася в силу природного зносу або втрат при нормальних умовах їх транспортування та зберігання.
3. Принципи переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Принципи переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України — основні положення, що в рівній мірі стосуються всіх учасників при переміщенні (транзиті) товарів і предметів через митну територію України і проведені у главі 13 МК України. Як правові вимоги вони обов'язкові до виконання митними органами, а також фізичними і юридичними особами, які переміщують товари і предмети через митну територію України. Вони є основою такої діяльності. До них належать:
— рівність прав всіх фізичних і юридичних осіб на переміщення товарів і транспортних засобів. Це проявляється в тому, що всі фізичні і юридичні особи на рівних підставах вправі ввозити в Україну і вивозити за її межі товари і транспортні засоби. Таке право їм надається незалежно від того, чи є вони власниками зазначених товарів і транспортних засобів, чи їх купцями, або виступають легально в іншій якості, яка законом визнається достатньою для їх переміщення;
— встановлення заборон на ввезення і вивезення окремих товарів. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення безпеки для життя та здоров'я людей, довкілля, безпеки держави, захисту державного порядку, моралі, рослин та тварин. Вони можуть бути спричинені турботою про власного товаровиробника;
— встановлення обмежень на ввезення і вивезення товарів визначається відповідно до особливостей національної економіки, виконання міжнародних зобов'язань України, захисту економічного суверенітету та внутрішнього споживчого ринку або як прийняте у відповідь на дискримінаційні обмеження інтересів українських підприємців і громадян в іншій країні. Наприклад, в Україну заборонено ввезення автотранспортних засобів старше спочатку 10 років, потім — 8, а тепер — 5 років. Перелік таких товарів є відкритим і встановлюється законодавством;
— право вибору митного режиму надається виключно особі, що переміщує товари, предмети чи транспортні засоби. За заявою такої особи один митний режим може бути замінено на інший. Втім вибір митного режиму здійснюється з урахуванням призначення і характеру товару, мети його переміщення, перспективи подальшого використання, умов його придбання чи виникнення права на нього;
— забезпечення збереження товарів є основною вимогою при •здійсненні митних операцій. Такий обов'язок покладається на митні органи. При цьому загальним для всіх митних режимів є правило звільнення від відповідальності за незбсреження товару внаслідок аварії чи непереборної сили (форс-мажору). Не застосовується така відповідальність, якщо недостача товару виникла внаслідок нормального зменшення за нормальних умов збереження і транспортування;
— визначеність місця і часу перетинання митного кордону полягає в тому, що це допускається лише у законодавчо визначених місцях — митницях. Переміщення через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів, речей, валюти та цінностей здійснюється в місцях розташування митниць. В інших місцях товари та інші предмети можуть бути переміщені через митний кордон лише за згоди митниці. Це в більшій мірі стосується співробітництва прикордонних територій. Наприклад, для того щоб надати сусідові чи родичу допомогу у збиранні урожаю комбайном, не обов'язково переганяти його тільки через митницю. За згоди митниці цс можна здійснити і в іншому місці. Законодавством також встановлено умовний випуск товарів.
Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається KM України відповідно до міжнародних договорів України. Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися через спеціально визначені пункти пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів пропуску затверджується KM України.
Загалом переміщення товарів та транспортних засобів здійснюється особами самостійно, якщо чинним законодавством не передбачено для цього спеціальних обмежень та заборон. Так, ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію І товарів окремих видів може заборонятися законами. Не можуть бути І пропущені через митний кордон України товари:
1) заборонені до ввезення в Україну;
2) заборонені до вивезення з України;
3) заборонені до транзиту через митну територію України.
4) щодо яких не було здійснено митне оформлення;
5) які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.
До переміщення через митний кордон України у міжнародних 1 поштових відправленнях забороняються також культурні цінності. Правовий режим переміщення культурних цінностей через митний 1 кордон України визначається спеціальним законом.
Рішення митних органів щодо заборони або дозволу переміщення через митний кордон України конкретних товарів може бути І оскаржено у судовому порядку.
У випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть запроваджуватись обмеження у разі їх переміщення через митний і кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України 1 здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів виконавчої І влади, що виконують відповідні контрольні функції. Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів органів державної влади, порядок видачі таких дозволів затверджуються KM України. Органи виконавчої влади, І що уповноважені видавати такі дозволи, також визначаються KM України. Це, як правило, відповідні галузеві міністерства.
Порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей встановлюються Національним банком України.
Порядок здійснення митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів, щодо яких встановлено І обмеження, визначається KM України.
4. Товари, що не підлягають пропусканню через митний кордон України.
Товари, що не підлягають пропусканню через митний кордон України забезпечують безпеку України, захист життя та здоров'я її населення, тваринного і рослинного світу. Товари та предмети, що не підлягають пропуску через митний кордон України безпосередньо вказані в МК України. Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари і такі предмети:
1. Заборонені до переміщення через митний кордон України. До заборонених для ввезення в Україну належать:
— предмети, які можуть завдати шкоди здоров'ю чи загрожувати життю населення та тваринного світу або призвести до порушення довкілля;
— продукція, що містить пропаганду ідей війни, расизму і расової дискримінації, геноциду, та інша продукція, яка суперечить нормам Конституції України;
— товари, імпорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.
Відповідно до постанови КМУ «Про упорядкування ввозу в Україну і транзиту через її територію відходів вторинної сировини» від 22 лютого 1994 р. № 117 затверджено Перелік речовин і матеріалів, які віднесено до небезпечних відходів і ввезення яких на територію України заборонено. До нього включено 100 найменувань таких відходів, серед яких медичні відходи з лікарень, поліклінік, клінік, відходи виробництва дріжджів і спирту, біологічні інфекційні відходи, які містять патогенні бактерії чи віруси ..., зіпсовані чи з простроченим терміном зберігання продукти харчування, вилучені із вжитку чи прострочені фармакологічні препарати, сировина і ліки, відходи яких можуть бути сировиною для виробництва наркотиків, шлами, що містять нафту, та інші непридатні для застосування речовини та агрохімікати та інше.
Інші відходи, що не увійшли у такий перелік, можуть бути ввезені на територію України або перевезені транзитом лише за умови отримання дозволу від Міністерства екології та природних ресурсів України.
Заборонені для вивозу з України:
— предмети, які є національним, історичним чи культурним надбанням українського народу, що визначено відповідно до законів України;
— товари, експорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.
Не підлягають відповідно транзиту через територію України предмети, що можуть заподіяти шкоду здоров'ю чи загрожувати життю населення і тваринного світу або призвести до порушення довкілля. Законодавством України можуть бути встановлені інші заборони і обмеження.
Не допускаються до переміщення через митний кордон України товари та предмети, стосовно яких не було здійснене митне оформлення.
Постановою КМУ від 11 вересня 1996 р. «Про затвердження переліку предметів промислового призначення, що застосовуються у виробничій сфері, вивезення (пересилання) яких громадянами України, іноземцями і особами без громадянства за межі митного кордону України відповідно до ТН ЗЕД заборонено до вивезення наприклад, метали рідкоземельної групи, скандій і ітрій у чистому вигляді або в сумішах і сплавах, сплави латуні, бронзи, купро-нікелі, нейзильбери, відходи і лом міді тощо.
Упорядковано і переміщення через митний кордон України алкогольних напоїв, пива та тютюнових виробів. Так, дозволяється ввозити в Україну фізичним особам горілчаних виробів до 1 літра, вина — 2 літрів, пива — 10 літрів, тютюнових виробів — 200 сигарет.
Висновки
Поняття митного кордону безпосередньо визначається ст. 6 МК України, де встановлено, що межі митної території України є митним кордоном України. Елементами митного кордону України є також периметри вільних митних зон і вільних складів. У митному праві прийнято виділяти зовнішній і внутрішній кордони. Зовнішній митний кордон розмежовує митний кордон суміжних держав і переважно збігається з державним кордоном. Виняток складає периметр вільних митних зон і вільних складів. Охорона зовнішнього кордону здійснюється прикордонними військами спільно з митницею.
Внутрішній митний кордон складають периметри вільних митних зон і вільних складів. Внутрішній митний кордон, як правило, знаходиться усередині держави (митні пости в аеропортах).
Загалом обидва кордони за своїм правовим статусом прирівняні, але є й різниця. Так територія вільної митної зони та вільного складу розглядаються як прикордонні і в'їзд у них здійснюється за спеціальними перепустками через спеціальні контрольно-пропускні пункти.
Разом із тим у міжнародній практиці широко використовуються спільні митні зони та союзи. Так, відповідно до МК України на території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус і територія вказаних зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законодавства про спеціальні митні зони. До таких спеціальних митних зон належать вільні економічні зони і митні та вільні митні склади.
План
Вступ
1.Митна територія і митний кордон
2.Товари в митній справі та їх переміщення через митний кордон.
3. Принципи переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
4. Товари, що не підлягають пропусканню через митний кордон України.
Висновки
Використана література
Використана література:
1. Митний кодекс України
2. Адміністративне право України Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю. П. Битя-ка. - Харків: Право, 2005. - 528 с.
3. Основи митного права України. Посібник / За ред. Коваленко Р.М. – К., 2002.
