ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ І. Теоретичні основи формування світогляду у молодших школярів засобами навчальної діяльності…… 5

1.1 Поняття про світогляд. Формування основ наукового світогляду у молодших школярів……………………………………………………………..  5

1.2. Формування світогляду молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна»: умови і завдання …………………………………………………….   8

РОЗДІЛ ІІ. Методика формування світогляду в учнів початкових класів засобами навчальної діяльності  під час вивчення курсу «Я і Україна»…………………………………... 10

2.1 Аналіз навчальних програм і підручників для початкової школи з точки зору реалізації завдань формування світогляду………………………..  10

2.2 Шляхи удосконалення процесу формування світогляду  учнів молодшого шкільного віку під час вивчення курсу «Я і Україна»……………14

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження……………… 24

Висновки………………………………………………………………..  31

Список використаної літератури…………………………….   34


ВСТУП

Докорінні зміни у різних сферах життя в Україні актуалізують проблеми, пов’язані з визначенням місця та ролі початкової школи у демократичних перетвореннях. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті та в Державній комплексній програмі «Вчитель» особлива увага приділяється створенню умов, що забезпечують високий рівень навчання та виховання молодших школярів. Серед основних завдань початкової школи формування світогляду  учнів  займає особливе місце, тому що саме він є підґрунтям розвитку повноцінного сприйняття дітьми навчального матеріалу, засвоєння ними низки моральних та суспільно-політичних понять, формування особистості молодших школярів у цілому.

Аналіз літератури свідчить, що формування світогляду молодших школярів засобами навчальної діяльності було предметом вивчення багатьох педагогів і психологів. Теоретичні основи формування світогляду в учнів початкових класів розкриті в працях О. Дмитрієва, Т. Ладиженської, М. Львова, Т. Рамзаєвої, О. Савченко, Н. Свєтловської, Н. Скрипченко тощо.

У психолого-педагогічних дослідженнях Д. Богоявленської, Л. Венгера, О. Матюшкіна, Д. Ельконіна підкреслюється сензитивність молодшого шкільного віку до розвитку здібностей, формування інтересів особистості, здійснення можливості виявити себе в різних видах розумової діяльності. Тому важливого значення набуває школа першого ступеня, яка покликана забезпечити моральне становлення особистості дитини, розвиток її здібностей, формування бажання й уміння вчитися, створити умови для повноцінного оволодіння загальнонавчальними вміннями і навичками, самовираження в різних видах діяльності, яка сприятиме розвиткові ініціативи, уяви, фантазії, творчого мислення.

У сучасній педагогічній літературі також накопичений певний обсяг знань із питань з’ясування шляхів, форм та методів формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів сучасної загальноосвітньої школи. Цим проблемам присвятили свої праці З. Захарчук, Н. Карапузова, Я. Кодлюк, А. Мартинова, Н. Скрипченко, А. Супрун та інші вчені.

Сучасні шкільні програми передбачають формування в учнів початкової школи світогляду, а саме: організаційного, загальномовленнєвого, загальнопізнавального. Проте, спостереження за роботою вчителів початкової школи показали, що в масовому досвіді цілеспрямоване формування світогляду молодших школярів, на жаль, майже не проводиться. Дані констатувального етапу експерименту свідчать, що вчителі не завжди ставлять за мету сформувати в учнів світогляд на уроках «Я і Україна», а обмежуються лише накопиченням фактичних знань. А це, у свою чергу, знижує розвивальну роль цих уроків, з одного боку, а з іншого — не сприяє розвитку у дітей інтересу до навколишнього світу.

Отже, є чимало нерозв’язаних теоретичних і практичних питань цієї багатопланової проблеми.

Актуальність проблеми, теоретичне значення і потреба педагогічної практики зумовили вибір теми курсової роботи — «Формування світогляду молодших школярів засобами на вальної діяльності»

Об’єкт дослідження — процес формування світогляду молодших школярів.

Предмет дослідження — умови формування світогляду в учнів початкових класів.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці ефективності формування світогляду засобами навчальної діяльності  учнів початкових класів  на уроках «Я і Україна».

Для досягнення поставленої мети  в курсовій роботі будуть вирішуватися наступні завдання:

-  дослідити теоретичні основи формування світогляду у молодших школярів засобами навчальної діяльності ;

-   розробити методику формування світогляду в учнів початкових класів засобами навчальної діяльності  під час вивчення курсу «Я і Україна».

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи формування світогляду у молодших школярів засобами навчальної діяльності
1.1 Поняття про світогляд. Формування основ наукового світогляду у молодших школярів
Одним із провідних завдань виховання базової культури особистості є формування світогляду школярів. Світогляд - це система поглядів людини (філософських, соціально-політичних, правових, моральних, естетичних) на навколишній світ (явища природи, суспільні процеси, свідомість людей), своє місце в ньому.

Лише світогляд дає людині усвідомлення власного місця в світі і тим самим ґрунт під собою....С.Гессен

Світогляд є духовним середовищем людини, її "внутрішнім Я". Осмислюючи свою суб'єктивність і навколишній світ, людина завдяки світогляду починає усвідомлювати себе здатною до його інтелектуального і практичного засвоєння, формуватися як людська індивідуальність.

Водночас світогляд є фактором самосвідомості епохи, складовою культури і тому - необхідним фундаментом освіти. Забезпечуючи осмислення екзистенціальних питань людського буття, культурно-світоглядний контекст освіти орієнтує школу не тільки на оволодіння учнями сучасними знаннями, а й на формування у них необхідних громадянських позицій, ціннісних орієнтацій, готовності і здатності жити повноцінним особистим і соціальним життям. У цьому розумінні формування світогляду - одна з найвищих цілей освіти.[18]

Структуру світогляду складають знання, погляди, переконання. Знання є суб'єктивним відображенням об'єктивної реальності, результатом засвоєння ("присвоєння") знань, які накопичило людство протягом історії в процесі розвитку суспільної практики. У свідомості людини результат пізнання навколишньої дійсності відображається у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій, ідей, норм. Одні з них є актуальними для людини, тобто набувають для неї суб'єктивного, особистісного смислу, інші - залишаються лише словесними знаннями.

Погляди і переконання - це прийняті людиною уявлення про світ як достовірні і емоційно пережиті. Переконання - знання, які перейшли у внутрішню позицію особистості. Виконуючи регулятивну функцію, переконання визначають увесь духовний склад особистості: її спрямованість, ціннісні орієнтації, інтереси, бажання, почуття, вчинки.[20]

Сучасна українська школа зорієнтована на формування в учнів науково-матеріалістичних поглядів і переконань. У ст. 35 Конституції України записано: "Церква і релігійні організації відокремлені від держави, а школа - від церкви", що визначає світський характер держави, а також світський характер навчання і виховання у всіх типах навчальних закладів.

У ст. 6 Закону "Про освіту" підкреслено, що одним із основних принципів освіти є "науковий, світський характер", "інтеграція з наукою і виробництвом".[3]

Основними засобами формування світогляду учнів є процес навчання, позакласна діяльність, самостійна робота. Засвоєння світоглядних аспектів знання забезпечується відбором змісту, методами викладання, виділенням фундаментальних ідей у кожній галузі знань і діяльності, міжпредметними зв'язками, створенням інтегрованих курсів.

Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності. Інтелектуальний компонент світогляду передбачає рух від безпосереднього, чуттєвого відображення дійсності до понятійного, абстрактного мислення, а потім - повернення, сходження від абстрактного до конкретного. Останній забезпечує не просте нанизування абстракцій одна на одну, а створює синтез, який сприяє подальшому заглибленню в суть явищ матеріального світу у всіх їх причинних зв'язках і опосередкованостях. Результатом аналітико-синтетичної діяльності є поняття, ідеї, теорії. У них містяться і знання, і способи діяльності. Це вимагає використовувати для розвитку учнів єдність знань і умінь мислити та діяти.

Для того, щоб знання переросли у переконання особистості, вони повинні проникнути у сферу її почуттів і переживань.

Емоційний компонент світогляду спонукає вчителя звертатися до особистого досвіду учнів, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва і под., щоб створити і підтримати сприятливий соціально-психологічний фон для формування переконань.

Погляди і переконання формуються у спілкуванні та власній практичній діяльності школярів.  Практично-дійовий компонент світогляду передбачає включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та інші види діяльності, в широке коло соціальних відносин, озброєння різнобічною інформацією, досвідом спілкування.

Формуванню в учнів наукового світогляду сприяє наступність у навчанні та здійснення міжпредметних зв 'язків. Ці педагогічні умови дозволяють побачити одне й те ж явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення. Особливо великого значення у світоглядному плані мають такі міжпредметні взаємодії, які дозволяють учням всебічно охопити всі властивості і зв'язки об'єктів, які вивчаються. Наприклад, на основі міжпредметних зв'язків у школярів формуються такі методологічні ідеї, як єдність живої і неживої природи, спільність природничонаукових і суспільно-історичних основ взаємодії людини, суспільства і природи, єдність антропогенезу і соціогенезу та інші.

У виробленні учнями поглядів і переконань важливу роль відіграє позиція педагога. Він сам повинен мати переконання, жити у відповідності з ними, вміти не нав'язувати їх і одночасно не відмовлятись від них через кон'юктурні міркування. Духовним наставником сучасної молоді може бути лише учитель, який сприйняв передові ідеї нового тисячоліття, смисл науки, учитель, який сформований як творча особистість.[10,19]
1.2. Формування світогляду молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна»: умови і завдання
У формуванні світогляду молодшого школяра відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Причому основні риси характеру особистості формуються у ранньому ди­тинстві і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення.

Завдання вивчення курсу “Я і Україна” такі: розширити елементарні знання учнів про предмети і явища природи, розкрити у доступній формі зв'язки між неживою і живою природою, а також природою і трудовою діяльністю людей, озброїти дітей матеріалістичним підхо­дом до вивчення природи і первинними атеїстичними знаннями, виховувати любов до рідної країни. Мета кур­су — комплексне пізнання природи і суспільства.[1]

Озброїти учнів знаннями — значить створити в їхній свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити законо­мірні зв'язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, уже в початкових класах повинно мати місце на­громадження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених, а об'єднаних провідною ідеєю — ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи. [2]

Формування в молодших школярів  світогляду під час вивчення курсу “Я і Україна” передбачає:

1) на­вчання учнів сприймати природу не як окремі предмети і явища, а як єдине ціле, де всі предмети і явища перебу­вають у взаємозв'язку і взаємообумовлені;

2) навчання учнів розглядати природу не в стані спокою і нерухомо­сті, а в стані безперервного руху і розвитку;

3) система­тичне закріплення у свідомості учнів поняття про матеріальність предметів і явищ, які розвиваються за законами природи.

Для формування наукового світогляду учнів необхідні такі умови:

1) добір найважливішого щодо виховання наукового світогляду фактичного матеріалу в межах курсу природознавства;

2) застосування різнома­нітних методів і прийомів, що спрямовують пізнання учнів на розуміння взаємозв'язку в природі та розкриття причинно-наслідкових зв'язків між предметами та явищами в їхньому розвитку;

3) створення таких ситуацій, коли в ді­тей виникає інтерес до явищ природи, викликається емо­ційне ставлення до природи;

4) врахування індивідуальних особливостей учнів, їхнього життєвого досвіду;

5) систе­матичне залучення учнів до участі в суспільне корисній праці, на основі чого в них розвивається ініціатива, ви­никає творче ставлення до завдань учителя, формуються переконання в здатності людини пізнавати природу[4].


РОЗДІЛ
ІІ
. Методика формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу «Я і Україна»
2.1 Аналіз навчальних програм і підручників для початкової школи з точки зору реалізації завдань формування екологічної культури учнів
Одним із завдань нашого аналізу є вивчення сучасного стану проблеми формування світогляду засобами навчальної діяльності  молодших школярів в умовах чинної системи навчання. В зв’язку з цим ми проаналізували чинні навчальні програми для початкової школи [12], щоб визначити, які знання передбачено сформувати у молодших школярів у процесі навчання, та навчальні підручники з курсу «Я і Україна», щоб з’ясувати їх спрямування і вплив на формування культури учнів.

Як зазначається у пояснювальній записці, природознавство як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці освіти і перспективних зв'язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.

Головною його метою є оволодіння учнів уявленнями: про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, самостійно розв’язувати природознавчі теоретичні і практичні задачі, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки й реалізації конкретних освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Освітні цілі передбачають формування системи уявлень і понять про тіла і явища природи та взаємозв’язки й залежності між ними, предметних умінь на основі засвоєних природничих знань, умінь застосовувати спеціальні методи пізнання природи (спостереження, дослід, практична робота).[6]

Розвивальні цілі спрямовані на розвиток розумових здібностей учнів, що відбувається через оволодіння уміннями розумової діяльності, а також на розвиток емоційної сфери дітей; їхньої пізнавальної активності і самостійності шляхом засвоєння узагальнених способів самоуправління.

Виховні цілі пов’язані із вихованням особистісних якостей кожного школяра, його екологічної культури, поведінки, адекватної моральним, етичним, естетичним нормам та загальнолюдським цінностям у ставленні до навколишнього світу, прагнення охороняти і примножувати природу рідного краю.

Аналіз навчальних програм дозволяє зробити висновок, що вони орієнтують учителів початкової школи на формування у школярів світогляду, екологічної культури та поведінки. Отже, значні можливості для реалізації завдань формування світогляду закладені в курсі «Я і Україна».

Оскільки основою формування світогляду молодших школярів є система теоретичних знань про взаємодію суспільства і природи, про взаємозв’язки в природі; система норм і правил ставлення людини до природи та уміння й навички по її вивченню та охороні, то в ході нашого дослідження ми провели аналіз матеріалів підручників із точки зору визначення, які екологічні знання відображені у їх змісті.[9]

Результати аналізу подано в таблиці 1.

Аналіз змісту підручників показав, що екологічні знання включені як фрагментарно до різних розділів курсу «Я і Україна», так і цілісно у вигляді окремих екологічних тем уроків. Вивчення змісту підручників показало, що кожний розділ навчального предмета «Я і Україна» спрямований на формування і розвиток відповідального ставлення дітей до навколишньої природи. Разом з тим, аналіз текстового матеріалу підручників засвідчив, що вони виконують, в основному, лише функцію носія готової інформації екологічного характеру для учнів і не сприяють у достатній мірі виробленню досвіду самостійної діяльності, спрямованої на охорону і збереження навколишнього середовища та на формування світогляду учнів.

Таблиця 1. Екологічні знання, відображені у змісті підручників «Я і Україна» для початкової школи[13]

Клас	Назва розділу	Екологічні знання
1 клас	Природа навколо нас	Що належить до природи (Сонце, повітря, вода, ґрунти, рослини, тварини, людина). Про що можна дізнатись, спостерігаючи за Сонцем. Чому буває літо, осінь, зима, весна. Повітря. Від чого буває вітер. Як дбати про чистоту повітря. Вода, її дивовижні властивості. Як берегти воду. Ґрунт. Вміст у ґрунті води, повітря, поживних речовин. Як дбати про ґрунт. Рослини. Різноманітність і значення рослин. Вшанування рослин. Будь рослинам другом. Тварини. Різноманітність і значення тварин. Живий куточок. Вшанування тварин. Охорона тварин. Створення книги «Скарги рослин і тварин».
	Твій рідний край	Рослини і тварини рідного краю, що потребують охорони.
2 клас	Про тебе самого	Людина – частина живої природи. Необхідність повітря, води, їжі, тепла для життя людини. Чому люди хворіють.
	Природа навколо нас	Сонце – джерело світла і тепла. Пори року. Сезонні зміни в неживій природі, їх причини. Сезонні зміни в житті рослин, тварин, господарській діяльності людини. Чим вони зумовлені. Повторюваність явищ у природі. Залежність росту і розвитку рослин від світла, тепла, вологи. Охорона рослин. Рослини з Червоної книги України. Охорона тварин. Тварини з Червоної книги України. Охорона природи – неодмінна умова її збереження. Перетворювальна діяльність людей рідного краю.
	Твій рідний край	Природа рідного краю. Охорона природи рідного краю. Залежність стану навколишнього середовища від ставлення до нього людей.
	Твоя країна – Україна	Природні умови і багатства України, їх охорона.
3 клас	Природа і ми.	Цінність природи для людей. Охорона природи. Негативний вплив діяльності людей на природу. Значення заповідників для збереження природи. Червона книга України. Відповідальність кожної людини за збереження природи. Правила поведінки в природі.
	Нежива природа	Залежність нагрівання поверхні Землі від висоти Сонця на небосхилі. Значення сонячного світла і тепла в природі. Значення повітря в природі і для людей. Збережемо повітря чистим. Значення води в природі і для людей. Як очистити воду. Вода має бути чистою. Економне використання води. Значення гірських порід в природі і для людей. Охорона корисних копалин. Значення ґрунту в природі і для життя людей. Шляхи руйнування ґрунту. Охорона ґрунту від руйнування.
	Зелене диво Землі	Умови росту і розвитку рослин. Довкілля рослини. Взаємозв’язки між рослинами і неживою природою, між самими рослинами, моделювання цих взаємозв’язків. Пристосування рослин до різних умов навколишнього середовища. Цінність рослин для природи і людини. Охорона рослин.
	Тварини – живі організми	Ланцюги живлення у природі. Причини руйнування ланцюгів живлення. Довкілля тварин. Взаємозв’язки між неживою природою і тваринами, рослинами і тваринами, між самими тваринами. Пристосування тварин до умов навколишнього середовища. Цінність тварин для природи і людини. Охорона тварин.
	Гриби. Дроб’янки	Значення грибів дроб’янок в природі та житті людини.
	У природі все взаємопов’язане	Цілісність природи. Моделювання взаємозв’язків між компонентами неживої природи; живої природи; між неживою й живою природою.
4 клас	Планета Земля	Охорона природи на Землі. Найглобальніші катастрофи на Землі, причини їх виникнення та вплив на життя людей. Шляхи збереження й охорони природи на планеті.
	Україна – наша Батьківщина	Природні зони на території України, їх природні умови, рослинний і тваринний світ, взаємозв’язки між ними. Охорона природи в Україні. Екологічні проблеми України та шляхи їх подолання. Заповідники на території України.
	Твій рідний край	Охорона корисних копалин рідного краю. Охорона ґрунтів рідного краю. Природні угруповання рідного краю. Природні умови і живі організми в угрупованнях, взаємозв’язки між ними. Причини руйнування природних угруповань, їх охорона. Охорона природи в рідному краї.

Таким чином, аналіз чинних навчальних програм та підручників для початкової школи із курсу «Я і Україна» показує, що хоча автори і визначають, що необхідно формувати екологічні знання у молодших школярів, проте зміст цієї роботи, шляхи їх формування, способи керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів із цієї метою не розглядаються. Навчальні програми та підручники, хоча і створюють дидактичне забезпечення процесу формування світогляду молодших школярів у процесі навчання, проте його недостатньо. У зв’язку з цим ми вважали необхідним визначити шляхи удосконалення процесу формування світогляду учнів молодшого шкільного віку в процесі вивчення курсу «Я і Україна»[13].
2.2 Шляхи удосконалення процесу формування світогляду учнів молодшого шкільного віку під час вивчення курсу «Я і Україна»
Початковій школі належить провідна роль у формуванні світоглядута свідомості майбутнього громадянина. Основні риси характеру людини закладаються саме в дитячому віці, і безпосереднє спілкування з природою посідає тут першорядне значення. Для успішного виховання учнів необхідно вичленити потенціал кожної навчальної дисципліни. Провідну роль при цьому слід надати курсу «Я і Україна», під час вивчення якого має бути закладено наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

У процесі вивчення даного курсу молодші школярі повинні засвоїти відомості про взаємозв’язок і взаємовплив живої та неживої природи, природи і праці людей. Ознайомлюючи дітей із будь-яким об’єктом чи явищем природи, педагог повинен розкрити у єдності цінність і доцільність його зовнішнього вигляду та властивостей. На основі цього у молодших школярів виникає уявлення про те, що в природі немає нічого зайвого, непотрібного, потворного, що можна було б бездумно знищити. Також слід підвести дітей до думки, що кожна людина є невід’ємною складовою частиною природи, маленькою частинкою Всесвіту, що вона, вдосконалюючись та задовольняючи свої запити, також впливає на довкілля. Причому, такий вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках навести приклади, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, осушено великі площі боліт і, як наслідок, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі навіть повністю зникли, а деякі, що занесені до Червоної книги, – на межі зникнення. Необхідно розвивати в учнів уміння оцінювати стан навколишнього середовища, передбачати можливі наслідки своїх дій та дій інших людей і не допускати негативних впливів на природу планети.

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури ми визначили шляхи вдосконалення та підвищення ефективності процесу формування світогляду учнів молодшого шкільного віку. До них належать:

-                     використання додаткового матеріалу на уроках «Я і Україна»;

-                     проведення спостережень та екскурсій у природу;

-                     організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;

-                     проведення позакласних заходів на екологічну тематику;

-                     залучення батьків до процесу формування світогляду дітей.

Із метою доведення ефективності визначеної сукупності шляхів удосконалення процесу формування світогляду учнів у початковій школі та виявлення їх ефективності ми вдалися до експериментального дослідження. Воно здійснювалося на базі загальноосвітньої школи №9 м. Чернігова. Експериментальним навчанням було охоплено 24 учні 3 класу. Відповідна кількість учнів контрольного класу – 25 учнів 3 класу загальноосвітньої школи №27 м. Чернігова – була обрана для порівняння результатів навчання за експериментальною та традиційною методикою організації навчання. Класи були відібрані приблизно з однаковим складом учнів рівнями навчальних досягнень на початок навчального року. Базою для такого відбору були результати аналізу рівня сформованості навчальних досягнень в учнів 3 класів, проведеного на початку дослідження.

Як засвідчили результати аналізу чинних навчальних програм і підручників із курсу «Я і Україна» для початкової школи їх зміст спрямований, в основному, на екологічні негаразди навколишнього середовища та на захист довкілля від забруднення. Тому ми вважали за доцільне дібрати для використання на уроках «Я і Україна» в експериментальному класі додатковий матеріал за такою тематикою:

o       Червона книга України;

o       рослини Чернігівської  області, занесені до Червоної книги України;

o       тварини Чернігівської області, занесені до Червоної книги України;

o       заходи із охорони ґрунтів, корисних копалин, повітря, водойм на території Чернігівської області;

o       рослини і тварини, що повністю зникли з лиця Землі;

o       рослини і тварини світу, що знаходяться на межі зникнення.

Популяризація знань про Червону книгу України та світу в доступній, цікавій та віковідповідній формі має велике значення під час формування світогляду учнів. З огляду на це ми розпочинали ознайомлення учнів із Червоною Книгою України в 3 класі на першому уроці природознавства на тему «Що таке природа. Охорона природи». Для цього ми застосували розповідь з елементами бесіди такого змісту:

– Хто з вас уже чув про Червону книгу? Поміркуйте, чому її називають «червоною».

– Червоний колір означає небезпеку. «Стій, будь обережним!» – попереджає червоне світло світлофора. І всі це одразу розуміють. «Зупиніться, припиніть нищити природу, бо буде лихо!» – застерігає Червона книга. А це розуміють, на жаль, не всі.

Для того, щоб врятувати природу – рослини і тварин, вчені створили Червону книгу. «Червона книга України» складається із двох томів.

У першому томі зібрали відомості про всі рослини, а в другому – про тварин, яким загрожує небезпека. Таких в Україні налічується чимало: 541 вид рослин та 382 види тварин. Однак рівень загрози для кожного з них виявився неоднаковим. Тому всіх їх «зарахували» до різних «класів», надали їм різного статусу, ще й різними кольорами домовилися позначати. Зокрема:

o       «зникаючі» – червоним – їм загрожує найбільша небезпека;

o       «вразливі» – оранжевим;

o       «рідкісні» – жовтим;

o       «зниклі види» – чорним;

o       «відновлені» – зеленим – їм уже не загрожує небезпека зникнення.

– Запам’ятайте, усі види рослин і тварин, що занесені до Червоної книги, потребують особливої охорони! Рідкісних рослин і тварин розводять у неволі і висаджують та випускають на волю в ті місця, де вони колись жили.

Надмірне і хижацьке полювання стало причиною зменшення кількості в Україні таких диких тварин, як зубр, кіт лісовий, косуля звичайна, тхір степовий, хохуля. Причиною зникнення тварин є також перетворювальна господарська діяльність людини. Зокрема, переорювання степів, вирубування лісів, осушення боліт і невеликих водойм призвело до значного зменшення таких тварин як: вусач альпійський, бражник мертва голова, аполон, тритон карпатський, ропуха очеретяна, гадюка степова, полоз лісовий, беркут, дрохва, лелека чорний, журавель сірий, вечірниця велетенська. А дикий як – тур та дикий кінь – тарпан – зовсім зникли на Землі, а ще 200–400 років тому вони водилися в Україні.

Розпочата робота продовжувалася далі під час вивчення розділів «Зелене диво Землі» і «Тварини – живі організми». Оскільки в підручнику міститься інформація про рослини і тварини, занесені до Червоної книги України, то ми вважали за доцільне використати на уроках додатковий матеріал про рослини і тварини Чернігівської області, які занесені до Червоної книги.

Наприклад, бесіда із використанням ілюстративного матеріалу про рослини Чернігівської області, що занесені до Червоної книги України, проводилась на уроці на тему «Довкілля рослин. Пристосування рослин до різних умов існування. Охорона рослин»:

– Чи знаєте ви рослини Чернігівської області, які потребують охорони? Де вони зустрічаються? Як вони виглядають?

На території Чернігівської області зустрічається 110 видів рослин, занесених до Червоної книги України, серед них:

·        дерева: береза Клокова, береза темна;

·        кущі: бруслина карликова, вовчі ягоди пахучі, клокичка пірчаста, таволга польська та інші;

·        трав’янисті рослини: сон-трава велика, астранція велика, білоцвіт весняний, беладона звичайна, відкасник татарниколистий, зозулині черевички, ковила волосиста, ковила пірчаста, лілія лісова, лунарія оживаюча, любка дволиста, молочай волинський, росичка англійська, сонцецвіт сивий, цибуля ведмежа, шафран Гейфелів, шиверкія подільська, ясенець білий та інші.

– Що ви будете робити, якщо вам під час прогулянки до лісу, на луки або біля водойми зустрінуться рідкісні рослини? Чи будете рвати для букету рослини, що красиво квітнуть?

– Які причини викликають зменшення чисельності рослин у природі? (Учні перераховують основні причини зникнення рослин).

Отже, найчастіше причиною зменшення чисельності та зникнення рослин у природі є: зривання рослин для букетів, вирубування лісів, викошування рослин, збирання лікарської сировини, випасання худоби, розорювання земель, забруднення повітря.

Подібну за змістом бесіду із використанням ілюстративного матеріалу про тварин Чернігівської області, занесених до Червоної книги України, ми проводили на уроці на тему «Довкілля тварин. Пристосування тварин до різних умов існування. Охорона тварин»:

– Чи знаєте ви тварин Чернігівської області, які потребують охорони? Де вони зустрічаються? Як вони виглядають?

Серед тварин, що живуть на території Чернігівської області, 50 видів занесені до Червоної книги України, серед них:

·                    комахи: шовкопряд березовий, бражник дубовий, бражник мертва голова, бражник Прозерпіна, аполон та інші;

·                    плазуни: полоз лісовий;

·                    птахи: лелека, беркут, змієїд, шуліка рудий, орлан-білохвіст, балобан, скопа, пугач;

·                    звірі: підковоніс малий, нічниця триколірна, широковух звичайний, перегузня, тхір степовий, кіт лісовий.

Світоглядні  уявлення у молодших школярів формуються тільки під час безпосереднього спостереження тіл і явищ природи, а тому для цього потрібно використовувати кожну прогулянку, екскурсію, роботу в куточку живої природи, по догляду за кімнатними рослинами і т. ін. Об’єктів для спостереження безліч, можливості тут безмежні. Наведемо лише декілька прикладів для ілюстрації, які були використані під час експериментального навчання.

Під час уроку на тему «Будова рослин. Рослини – живі організми» з метою формування уявлення про складність, унікальність і тендітність організму рослини, перед виконанням учнями практичної роботи з елементами спостереження, спрямовану на навчання дітей догляду за кімнатними рослинами, ми провели вступну бесіду:

– Погляньте, діти, кімнатні рослини ростуть в однаковому ґрунті, поливаємо їх однаковою водою, а вони різні. У них різні стебла, листя, колір, і їх легко відрізнити одну від одної. Чи можна їх зробити на фабриці?

– Що, на вашу думку, складніше створено: космічний корабель чи жива рослина в нас на вікні?

Звичайно рослина! Люди навчились будувати великі заводи, літаки, космічні кораблі, роботи, але створити руками навіть найменший живий організм не можуть, тому що він дуже складний.

– А чи легко знищити живий організм?

Дуже легко: забудемо декілька днів поливати рослини і вони загинуть. Те ж трапиться, якщо, навпаки, будемо поливати дуже часто і багато, якщо необережно поставимо їх взимку біля відкритого вікна, якщо їм не вистачатиме світла і т.д. Причин може бути багато.

– Якщо ж рослина загинула, чи зможемо ми виростити нову?

Так, зможемо, при умові, що у когось залишилась рослина того ж виду і він дасть вам щепку чи насіння. Якщо ж уявити, що ніде більше така рослина не залишилась і наша була останньою, то ніхто ніколи на Землі більше її не побачить: вона зникла, і відтворити її неможливо. Так буває в природі. Зараз багато рослин виявляється на Землі все менше і менше. Щорічно деякі з них назавжди зникають із лиця Землі. Згадайте про це, якщо захочете зірвати квітку, зламати гілку куща чи дерева, витоптати траву. Пам’ятайте, знищені рослини можуть бути останніми!

Під час вивчення теми «Довкілля рослин. Як рослини пристосувалися до різних умов навколишнього середовища» з метою формування уявлення про взаємозалежність, корисність всіх природних об’єктів ми провели урок-екскурсію в найближчий ліс. Наведемо фрагмент цього уроку:

– Зверніть увагу на те, як приємно пахне в лісі навесні, повітря прозоре, яскраво світить сонце.

– Озирніться довкола. Назвіть дерева і кущі, які ростуть у лісі.

– Які трав’янисті рослини цвітуть?

– Розгляньте листя дерев, кущів і трав’янистих рослин. На листках видно сітку жилок, що нагадує мереживо, по краях – маленькі зубчики.

– Чи однаковий рисунок зображують жилки на різних листках? Чи однакового вони кольору?

– Доторкніться, погладьте стовбури різних дерев. Що ви помітили?

У одних дерев стовбур гладкий, блискучий (у молодих беріз, вільхи), а у інших – шорсткий, матовий (тополя, осика, верба тощо).

– Придивіться: на стовбурі і листочках у берези, горобини видно світлі плями. Це маленькі дірочки, через них дерево дихає. Воно живе. Якщо пошкодити стовбур, наприклад, забити цвях, порізати ножем чи зламати гілку, дерево буде хворіти і може навіть загинути: засохне.

– Розгляньте ще раз листочки. На деяких видно пошкодження, а від інших залишилась тільки частина. Як ви думаєте, що трапилось із листками?

Це їх їли гусінь метеликів, жуки листоїди, жуки короїди та інші комахи.

– Чи шкідливі ці комахи?

– То виходить краще, щоб їх не було в природі?

Тут ви і помилились! Влітку у всіх птахів вилуплюються пташенята, а майже всі птахи годують своїх пташенят комахами. Кожному пташеняті, щоб воно за літо встигло вирости і навчитись літати, потрібно з’їсти багато-багато комах та їх личинок. Птахи-батьки цілий день без втоми ловлять комах і годують пташенят.

– То чи потрібні в природі комахи?

– Можна сказати, що вони шкідливі?

Ось як цікаво виходить: дерево своїми листками годує комах, які потрібні птахам. Восени комах знайти важко: вони ховаються у щілини в корі, під опале листя, в ґрунт і засинають на зиму. Тоді комахоїдним птахам немає чим живитися, і вони відлітають у теплі краї.

– А що б сталося в природі, на вашу думку, якби комах насправді не стало?

Таким чином, на екскурсії під керівництвом вчителя діти фіксували увагу на своїх враженнях: приємний запах, неповторний колір і форми, шелест трави і шелестіння листя. Звертали увагу дітей на деталі, які часто залишаються непоміченими. Впродовж екскурсії було встановлено зв’язок «рослини – комахи – птахи» і підведено учнів до розуміння того, що не можна говорити про шкідливість певних природних об’єктів.

Під умілим керівництвом вчителя екскурсії у природу перетворюються на уроки мислення. У парку, лісі, біля річки учні навчаються спостерігати, аналізувати, порівнювати. У них формується уміння розуміти навколишнє середовище, бачити його з усіма притаманними йому властивостями. Та головне – вони усвідомлюють, що нехтування законами взаємозв’язку та взаємообумовленості явищ у природі може призвести до загибелі життя на Землі, тому обов’язок кожної людини – берегти природу не тільки в ім’я власного благополуччя, а й усіх людей планети.

Однією із важливих і дієвих форм організації процесу формування світогляду молодших школярів є проведення безпосередньої практичної діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості.

З метою реалізації даного положення в умовах експериментального навчання ми запропонували учням такі види практичних робіт у природі, що проводились у позаурочний час:

– очищення галявини лісу від сміття;

– висаджування декоративних рослин на клумбі біля школи;

– огородження мурашника;

– виготовлення годівниць і підгодовування птахів узимку;

– виготовлення і розвішування шпаківень.

Під час проведення експериментів, проводячи спостереження за роботою вчителів початкової школи, ми дійшли висновку, що недостатньо уваги звертають вчителі і на  просвітництво серед батьків. Хоча відомо, що основи культури дітей закладаються саме в сім’ї. Ефективність формування культури залежить від спільних дій школи та сім’ї. У багатьох своїх творах В. Сухомлинський показав, як розвиток особистості залежить від культури батька і матері, як пізнаються людські стосунки і суспільне оточення на прикладі батьків.

З огляду на це ми вважали за доцільне ознайомлювати батьків із конкретними завданнями, на які має орієнтуватися сім’я в процесі формування світогляду молодшого школяра:

-                     розвивати уявлення школярів про навколишній світ;

-                     виховувати почуття любові, чуйності, доброзичливості, поваги до об’єктів природи, потребу у спілкуванні з природою;

-                     вдосконалювати вміння спостерігати й відчувати її красу і гармонію;

-                     розвивати інтерес та прагнення до пізнання природи;

-                     виховувати культуру поведінки в природі, відповідальність за свої вчинки;

-                     формувати вміння піклуватися про об’єкти природи.

Сім’я має великі можливості, щоб забезпечити безпосереднє спілкування дитини з природою в різні пори року. Важливо, щоб батьки побували з дітьми у лісі, в полі, біля підніжжя гори, поблизу водойми, на присадибній ділянці. Діти отримують величезне задоволення спостерігаючи за білочкою, дятлом, синичками та іншими тваринами. Радість зустрічі з живими істотами надовго залишиться в пам’яті школярів, пробудить допитливість, потребу захищати та охороняти природу, дотримуватись правил поведінки в природі.

Батьки допомагали учням вести спостереження за сезонними змінами в природі, заповнювати календар спостережень, пізнавати гармонію взаємозв’язків у довкіллі, виділяти істотні та неістотні ознаки предметів та явищ природи. Діти ніколи не забудуть, як спостерігали з татом чи з мамою за ранковою зорею, вечірнім заходом сонця, місяцем та зорями. Батьки разом із вчителем навчали молодших школярів турбуватися про природу, робили з ними годівнички для птахів, шпаківні, допомагали заготовляти корм для птахів, підгодовували їх узимку, доглядали за рослинами, які були висаджені на клумбі біля школи, разом із дітьми очищали галявину в лісі від сміття. У такій спільній діяльності батьки виступали яскравим прикладом для своїх дітей. Якщо тато і мама дотримуються правил поведінки у природі, то їх будуть дотримуватися і їхні діти.

Формуванню свідомого відповідального ставлення до природи сприяє також ігрова діяльність учнів, особливо ситуативні екологічні ігри. Саме в них дитина потрапляє у становище, яке може скластися в реальному житті. Наприклад, під час прогулянок, екскурсій можна провести гру «Покажи, який ти є». Її мета – перевірити, як поводяться діти на лоні природи і як реагують на втручання людини в природне середовище. Маршрут визначається завчасно: передбачаються зустрічі з різними природними об’єктами, спостереження за поведінкою, вчинками дітей, аналіз яких здійснюється в кінці гри. Штрафні очки записуються, якщо учні галасують, топчуть траву, не помічають і не прибирають побутове сміття (папір, консервні банки і т. ін.). Ситуації, в які потрапляють діти на маршруті, можуть бути різними. Все залежить від місцевих умов та винахідливості вчителя.

Становлення і формування світогляду учнів стає основою знань про морально-етичні норми та правила і робить їх основним регулятором поведінки. Лише система внутрішніх відносин стає основою особистої поведінки і виникає лише у світі культури.
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
Одним із завдань експериментального дослідження було перевірити ефективність запропонованих шляхів удосконалення процесу формування світогляду молодших школярів. Ми ставили за мету порівняти результати роботи експериментального і контрольного класів, які мали відмінності в організації та змісті навчального процесу.

Оскільки культура розглядається ученими, як одна із властивостей особистості, і виявляється у єдності афективного, когнітивного, аксіологічного і праксеологічного компонентів, то для оцінки ефективності проведеної роботи ми послуговувалися критеріями, котрі засвідчують рівень сформованості у молодших школярів елементів екологічної культури.

Відповідно до критеріїв когнітивного (інтелектуального) компоненту у молодших школярів наприкінці експериментального навчання повинна бути сформована відповідна система осмислених знань, а також знання норм і правил поведінки в природному середовищі та вміння практично їх застосовувати у навколишньому світі.

Для визначення рівня культури учнів за критеріями когнітивного компоненту, тобто з метою перевірки наявності в учнів експериментального та контрольного класів елементарних уявлень про навколишній світ ми провели підсумкове письмове опитування наприкінці навчального року. Завдання для опитування розроблялись відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Змістову основу, розроблених контрольних завдань, становив програмовий матеріал із курсу «Я і Україна.

Проаналізувавши відповіді учнів, ми одержали такі результати (див. табл. 3).

Таблиця 4. Результати виконання учнями тестових завдань

Характер ставлення до природи	Клас	Кількість учнів	у%
емоційно-позитивне, відповідальне ставлення	експериментальний	13	54,2
	контрольний	7	28,0
позитивне ставлення	експериментальний	11	45,8
	контрольний	14	56,0
безвідповідальне ставлення до природи	експериментальний	0	0,0
	контрольний	4	16,0

Дані таблиці свідчать, що в учнів експериментального класу переважає емоційно-позитивне, відповідальне ставлення до навколишньої природи (54,2%), тоді як в учнів контрольного класу переважає позитивне ставлення (56,0%). Крім того, в експериментальному класі жоден учень не виявив безвідповідальне ставлення до природи, тоді як у контрольному класі цей показник становив 16,0%.

Відповідно до критеріїв афективного компоненту учні здатні насолоджуватися природним довкіллям, проявляти позитивні емоційні реакцій на об’єкти і явища природи, виявляти особисте занепокоєння щодо екологічних негараздів, вміють передати свої почуття засобами слова, а також пензля. У них наявний стійкий інтерес до природних об’єктів.

Щоб з’ясувати характер інтересу, що проявляють учні до об’єктів навколишньої природи, ми провели спостереження за діяльністю дітей на уроках «Я і Україна». Нас цікавило, чи проявляють школярі увагу, зацікавленість до об’єктів і явищ природи, що вивчаються на уроці, чи ставлять запитання пізнавального характеру, чи є у них бажання дізнатися нове та ін. Дані спостережень узагальнено в таблиці 5.

Таблиця 5. Характер інтересу, що проявляють учні до навколишньої природи

Характер інтересу	Клас	Кількість учнів	у%
Дієвий, стійкий інтерес	експериментальний	14	58,3
	контрольний	7	28,0
Ситуативний інтерес	експериментальний	8	33,3
	контрольний	13	52,0
Ситуативний фрагментарний інтерес, зі швидким переключенням та слабким утриманням	експериментальний	2	8,3
	контрольний	5	20,0

Дані таблиці свідчать, що в учнів експериментального класу переважає стійкий дієвий інтерес до об’єктів і явищ навколишньої природи (58,3%), тоді як в учнів контрольного класу переважає ситуативний інтерес (52,0%). В експериментальному класі менше учнів, які проявляють ситуативний фрагментарний інтерес (8,3%), ніж у контрольному класі (20,0%).

Крім того, для визначення рівня культури за критеріями афективного компоненту, які передбачають здатність учнів насолоджуватися природним довкіллям і вміння передавати свої почуття засобами слова та образотворчими засобами, ми запропонували учням експериментального і контрольного класів на уроці української мови написати твір-роздум на тему «До природи не неси шкоди». Крім того, на уроці образотворчого мистецтва учням було запропоновано намалювати плакат на таку ж тематику. Спостерігаючи за процесом виконання учнями цих завдань, ми відзначили, що учні експериментального класу впоралися з ними без значних труднощів, їм легше було писати твір і виконувати малюнки. Учні ж контрольного класу в процесі роботи постійно задавали запитання і зверталися за допомогою до вчителя.

На основі аналізу всіх даних отриманих наприкінці формувального експерименту (табл. 3, 4, 5) ми обчислили загальний середній показник і визначили рівні сформованості світогляду в учнів 3 класів. Співвідношення кількості учнів із відповідними рівнями сформованості світогляду покажемо за допомогою рис. 4.

Рівні сформованості світогляду

Рис. 4. Співвідношення рівнів сформованості світогляду молодших школярів

Таким чином, аналіз результатів експериментального дослідження свідчить про те, що для учнів експериментального класу характерний вищий рівень сформованості світогляду, ніж для учнів контрольного класу.

Отримані дані також підтверджують той факт, що визначені нами шляхи удосконалення процесу формування світогляду молодших школярів на уроках «Я і Україна» є ефективними.


Висновки
Формування світогляду потрібно здійснювати безперервно в сім’ї, протягом усіх років перебування дітей у дошкільних закладах, школі і продовжувати її в післяшкільний період. Значна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Адже основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. Враження дитинства часто закарбовується в пам’яті назавжди. Процес формування світогляду розглядається як важливий напрям у роботі навчальних закладів, який здійснюється шляхом використання різних форм та методів роботи, що стимулюють самостійну діяльність дітей.

Зокрема, до основних форм організації роботи, спрямованої на формування світогляду молодших школярів, належать: екскурсії та спостереження; уроки доброти і мислення серед природи, бесіди з проведенням проміжних зрізів, дозована розповідь на екологічну тематику; гуртки; обговорення і програвання ситуацій морального вибору; кількісний експеримент; трудовий десант і ведення «Панорами добрих справ»; зелений і голубий патруль; клуб дослідників природи; відвідування і створення музеїв, виставок і композицій.

Цілеспрямована робота із формування світогляду у молодших школярів починаючи з 1 класу є основною умовою формування культури дітей та почуття особистої відповідальності підростаючого покоління за стан навколишньої природи. Ця робота може здійснюватися за допомогою різних методів – способів впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців, метою яких є досягнення певних змін у розвитку якостей школяра, формування його переконань, почуттів, навичок, поведінки тощо.

Враховуючи індивідуальні та вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, зміст екологічних знань та можливості щодо їх формування у змісті предмету «Я і Україна», виявлено та експериментально перевірено шляхи, що сприяють удосконаленню процесу формування світогляду учнів початкової школи, а саме:

-                     використання додаткового матеріалу на уроках «Я і Україна»;

-                     проведення спостережень та екскурсій у природу;

-                     організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;

-                     проведення позакласних заходів;

-                     залучення батьків до процесу формування культури дітей.

У процесі експериментального дослідження було доведено ефективність запропонованих шляхів формування світогляду молодших школярів.

Отримані результати засвідчили, що кількісні показники наприкінці навчального року в експериментальному класі на всіх рівнях кращі, ніж у контрольному. Зокрема, якщо у контрольному класі високого рівня сформованості знань про навколишній світ  досягли 20,0% учнів, то в експериментальному класі цей показник становить 41,7%.В учнів експериментального класу переважає стійкий дієвий інтерес до об’єктів і явищ навколишньої природи (58,3%), тоді як в учнів контрольного класу переважає ситуативний інтерес (52,0%). Учням експериментального класу характерне переважно емоційно-позитивне, відповідальне ставлення до навколишньої природи (54,2%), тоді як учням контрольного класу – позитивне ставлення (56,0%).

Загальною тенденцією, виявленою у процесі обробки результатів формувального експерименту, було зростання кількості учнів експериментального класу, порівняно з контрольним, що досягли високого рівня сформованості культури (експериментальний клас – 51,4% учнів; контрольний клас – 25,3% учнів), та зменшення кількості учнів, що виявили низький рівень (експериментальний клас – 4,2% учнів; контрольні класи – 16,0% учнів).

Таким чином, результати дослідження підтвердили, що наявні відмінності у рівнях сформованості світогляду між учнями експериментального та контрольного класів є суттєвими і зумовленими впливом експериментальної методики навчання.



Список використаної літератури
1.     Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. – К.: Веселка, 1998. – 334 с.

2.     Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 класу. – К.: Форум, 2003. – 176 с.

3.     Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 4 класу. – К.: Форум, 2004. – 176 с.

4.     Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко: Підручник для 1 класу. – К.: Генеза, 2007. – 112 с.

5.     Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця. Методика викладання. – Київ; Ірпінь: ВПКФ «Перун», 2000. – 400 с.

6.     Гладюк Т.В. Ідеї формування світогляду молодших школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. – Тернопіль. – 2002. – Вип. 5. – С. 56–59.

7.     Запорожан З.Є. Природоохоронне виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1987. – №1. – С. 34–37.

8.     Зотов В.В. Воспитание у младших школьников эмоционально-ценностного отношения к природе: Автореф. дис…. канд. пед. наук. – М., 2008. – 20 с.

9.     Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975. – 176 с.

10. Ковальчук Г.В., Ковальчук Г.С.  Виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2007. – №12. – С. 50–55.

11. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1977. — 224 с.

12. Мислення дитини / Упоряд.: С. Максименко, Л. Терлецька, О. Главник. — К.: Главник, 2004. — 112 с

13. Подласый И.П. Педагогика начальной школы. – М.: Владос, 2001. – 400 с.

14. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – С. 246–276 с.

15. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. — К.: Освіта, 1998. — 199 с.

16. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Генеза, 1999. – 368 с.

17. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа, 1988. – 310 с.

18. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1988. — 175 с.

19. Тихомирова Л.Ф. Формирование и развитие интеллектуальных способностей ребенка. Младшие школьники. — М.: Рольф, 2000. — 160 с.

20. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. — 192 с.