Реферат Розробка і реалізація антикризивого менеджменту в банку

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 22.11.2024

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

1.................. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТА.. 5

2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ.. 9

3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСИКА КБ «ТК КРЕДИТ». 14

4 ОЦІНКА І ОПТИМІЗАЦІЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ КБ «ТК КРЕДИТ» 19

4.1............................. Оцінка антикризового менеджменту в КБ «ТК Кредит». 19

4.2 Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на прояву кризових явищ в діяльності КБ «ТК Кредит». 21

4.3..................... Оптимізація антикризового менеджменту в КБ «ТК Кредит». 25

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ 46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 50

ДОДАТКИ.. 52

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах розвитку економіки внаслідок економічної та політичної нестабільності підприємства, фірми і комерційні банки нездатні адекватно реагувати на зміни зовнішнього й внутрішнього середовища, в результаті чого можуть потрапити у кризові ситуації. Висока ймовірність виникнення криз у процесах функціонування і розвитку будь-якого суб’єкта господарювання зумовлює необхідність розробки та вибору ефективних заходів протидії виникнення та розвитку кризових явищ у процесі діяльності і їх нейтралізації. Особливо важливо це для банків, оскільки від стійкості та ефективності їх роботи залежить безперебійний рух і перерозподіл фінансових ресурсів. Засобом такої протидії є антикризове управління.

На сучасному етапі становлення ринкового механізму надійність банківського сектора та його динамічний розвиток є важливою умовою стійкого економічного зростання. Однак під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, у процесі функціонування комерційних банків виникають кризові явища, що можуть призвести до дестабілізації стану як окремого банку так і банківської системи в цілому. У цих умовах підвищується теоретичний та практичний інтерес до розробки теоретичних засад та практичного інструментарію антикризового управління діяльністю комерційного банку, яке є необхідною передумовою протидії кризі та фінансового оздоровлення.

Питанням дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів антикризового управління присвячено ряд робіт зарубіжних та вітчизняних вчених: А.Алиєва, З.Айвазяна, І.Бланка, М.Брагіна, Н.Брюховецької, І.Булеєва, О.Градова, В.Гриньової, А.Грязнової, Г.Іванова, М.Кізима, Т.Клебанової, Е.Короткова, Б.Кузіна, І.Ларіонова, О.Тридіда та ін.

Об’єкт дослідження — комерційний банк ТК «Кредит».

Предмет дослідження — сукупність процесів, що виникають під час антикризового управління діяльністю фінансово-кредитної установи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка в реалізація антикризового менеджменту в комерційному банку.

Відповідно означеної мети у роботі поставлені та розв’язані такі завдання:

-   розгляд теоретичних основ антикризового менеджменту;

-   означення організаційних аспектів побудови системи антикризового управління комерційного банку;

-   оцінка антикризового менеджменту об’єкта дослідження;

-   пропозиція щодо шляхів оптимізації антикризового менеджменту об’єкта дослідження на основі розрахунків моделі можливого розвитку.

Методи дослідження. Методологічною та інформаційною базою дослідження є наукові публікації періодичних видань, праці українських та зарубіжних науковців, присвячені питанням анти кризисного управління, проблемам моделювання банківських процесів, теорії економіко-математичного моделювання й інформаційних технологій. Практична частина роботи побудована на даних фінансової звітності об’єкта дослідження та особистих спостережень. У ході дослідження були використані методи логічного узагальнення, пошук розв'язання двоїстої задачі з цвілевою функцією оптимізації, принципи системного підходу, математичних перетворень.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТА

Для розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо антикризового управління необхідно передусім уточнити його сутність та зміст. Незважаючи на широке застосування в економічній теорії та практиці терміну «антикризове управління», тлумачення його сутності неоднозначне.

Розглядаючи сутність та завдання антикризового управління, фахівці підкреслюють специфічність цього напряму управління, необхідність використання відповідних прийомів, форм та технологій менеджменту, некоректність його ототожнювання з управлінням в цілому або управлінням за умови макроекономічної кризи. Так, у [23] запропоновано відокремлювати поняття «антикризове регулювання» та «антикризове управління».

Термін «антикризове регулювання» визначається як макроекономічна категорія, що охоплює заходи організаційно-економічного і нормативно-правового впливу з боку держави, спрямовані на захист суб’єктів господарювання від кризових ситуацій, запобігання банкрутству або ліквідацію у випадках недоцільності їх подальшого функціонування [23]. Основні напрями антикризового регулювання економіки мають розроблятися і затверджуватися вищими органами управління країною, втілюватися в життя спеціально створеним органом — Управлінням або Агентством з банкрутства.

Під антикризовим управлінням розуміється сукупність форм і засобів реалізації антикризових процедур, які стосовно до конкретної організації-боржника відбивають економічні відносини, що складаються при її оздоровленні або ліквідації [23]. Сфера застосування даного терміну в наведеному визначенні суттєво обмежена, оскільки, на думку авторів, його коректно використовувати тільки відносно неплатоспроможної організації для характеристики частини процедур, передбачених у процесі банкрутства, а здійснення попереджуючих антикризових заходів є недоцільним.

Розвиває цей підхід Е.А. Уткін [26], який вважає, що головним завданням антикризового управління є забезпечення такого положення суб’єкта господарювання на ринку, коли про банкрутство мови йти не може, а акцент робиться на подолання тимчасових труднощів, у тому числі фінансових за допомогою використання всіх можливостей сучасного менеджменту. Тобто антикризове управління повинно бути націлене на запобігання можливим серйозним ускладненням у ринковій діяльності організації, забезпечення її стабільного, успішного господарювання з орієнтацією розширеного відтворення на найсучаснішій основі на власні накопичення. У цьому визначенні приділяється увага запобіганню кризи, але не враховується те, що зміст антикризового управління складає і розробка заходів щодо виходу з неї. Дане трактування поняття також не передбачає необхідності аналізу зовнішнього й внутрішнього середовища суб’єкта господарювання, що є важливим при розробці заходів антикризового управління.

З цієї позиції викликає інтерес підхід А.П. Градова [22], згідно з яким антикризове управління визначається як сукупність послідовних укрупнених заходів, таких як аналіз стану макро- і мікросередовища, вибір відповідної місії суб'єкта господарювання; вивчення економічного механізму виникнення кризових ситуацій і створення системи сканування зовнішнього і внутрішнього середовища з метою раннього виявлення слабких сигналів кризи, що наближається; стратегічний контролінг діяльності суб'єкта господарювання і розробка запобігання його неплатоспроможності; оперативна оцінка й аналіз фінансового стану, виявлення можливості настання неплатоспроможності (банкрутства); розробка виваженої політики дій в умовах виникнення кризи і виходу з неї; постійне врахування ризику підприємницької діяльності і розробка заходів щодо його зниження.

З вищенаведеного логічно випливає поняття антикризового управління, наведене в роботі російських дослідників [1]. Антикризове управління — це система управлінських заходів щодо діагностики, попередження, нейтралізації і подолання кризових явищ і їх чинників на всіх рівнях економіки. Іншими словами — це системне управління тим або іншим суб'єктом господарювання на тому чи іншому рівні економіки з точки зору протидії кризі. У вузькому розумінні — це система організаційно-управлінських заходів відносно окремого суб’єкта господарювання, який потрапив у стан кризи, а у випадку її затяжного, нездоланного характеру — нейтралізується через процедуру банкрутства. Перевагою цього визначення є його конкретність, виділення управлінських заходів і опис процесу їх здійснення.

Досить послідовно й повно поняття «антикризове управління» розкрите в роботі Л.О.Лігоненко [12], яка вважає, що більш коректно під антикризовим управлінням розуміти постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ і реалізацію генерального плану недопущення поширення цих явищ і стагнації розвитку суб’єкта господарювання протягом усього періоду його функціонування. У процесі антикризового управління може передбачатися розробка і реалізація окремих політик або тактик для вирішення окремих завдань протидії кризі на окремих етапах роботи. Тобто, антикризове управління являє собою спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності суб’єкта господарювання, недопущення виникнення ситуації його банкрутства.

Стратегічний підхід до організації антикризового управління використовується в монографії Н.Г.Данілочкіної [8], яка відокремлює терміни «стратегія запобігання неспроможності та банкрутству» і «тактика протидії банкрутству». Згідно з цим підходом, стратегія запобігання банкрутству розглядається як постійна складова загальної стратегії суб’єкта господарювання, головним завданням якої є завчасне виявлення кризових тенденцій і визначення заходів протидії, тоді як тактика протидії банкрутству орієнтована на поточний період діяльності та оцінку вірогідності настання банкрутства в найближчий період часу.

Дане визначення доповнює підхід, наведений в роботі А.І. Пушкаря, А.М. Тридіда і А.Л. Колоса [19], які підкреслюють, що антикризове управління має стратегічний характер і полягає в оперативному реагуванні на прояви кризотвірних факторів, які свідчать про негативні тенденції, що намітилися, шляхом своєчасної розробки і реалізації актуальних антикризових програм. Антикризове управління має бути спрямоване як на виживання та розвиток суб’єкта господарювання в довгостроковому аспекті (в тому числі недопущення кризи), так і на подолання кризи, що вже розпочалася (забезпечення виживання в короткостроковому аспекті).

Подібну точку зору має український вчений І.О. Бланк [5]. Хоча сутність даного терміну в нього розкрита стосовно антикризового фінансового управління, тобто з акцентом на застосування фінансових засобів та інструментів реалізації цього процесу, описаний підхід і його складові можна використовувати для характеристики антикризового управління в цілому. Згідно з даною точкою зору, політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії організації і полягає в розробці системи засобів попередньої діагностики загрози банкрутства і задіянні механізмів фінансового оздоровлення організації, що забезпечують її вихід з кризового стану. Перевагою такого підходу є чіткість визначення змістовних ознак, логічність побудови основних етапів роботи, визначення зв'язків між результатами і змістом роботи на кожному етапі управлінського процесу.

Узагальнення літературних джерел і синтез найбільш характерних особливостей антикризового управління дозволяє дати таке його визначення: антикризове управління діяльністю комерційного банку — це комплекс заходів щодо виявлення кризотвірних факторів, профілактики, своєчасної діагностики, попередження і нейтралізації кризових явищ, спрямований на досягнення цілей діяльності комерційного банку, реалізацію його стратегії та прогресивний розвиток. Запропоноване визначення антикризового управління дає змогу розробляти й впроваджувати ефективні антикризові програми, оскільки враховує аспекти діяльності комерційного банку, необхідність виявлення кризоутворюючих факторів шляхом сканування зовнішнього і внутрішнього середовища, оперативність і специфічність заходів профілактики та нейтралізації кризових явищ, охоплює всі етапи антикризових заходів і має стратегічну спрямованість, тобто враховує цілі як довгострокового так і короткострокового характеру.

2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Як відомо, одним із загальновизнаних підходів до розкриття сутності будь-якого управління є процесний підхід, який передбачає виділення та опис окремих функцій менеджера. Управління розглядається як процес, оскільки «...робота щодо досягнення цілей за допомогою інших — це не яка-небудь одночасна дія, а серія безперервних пов'язаних дій, які називаються управлінськими функціями». Процес управління, таким чином, являє собою суму усіх функцій [12, с. 71], тобто видів цілеспрямованої діяльності щодо керованого об'єкта, зумовлених кооперацією і поділом праці всередині управлінського персоналу, яким властиве замкнене коло робіт (підфункцій), що об'єднуються спільністю значення і виконують певну роль у менеджерській діяльності [19, с. 51].

Використовуючи процесний підхід для розкриття сутності антикризового управління, доцільним є виокремлення та розгляд п'яти функцій (цілевизначення, планування, організація, мотивація, контроль) та двох з'єднувальних процесів (прийняття рішень та комунікації), що об'єднують окремі функції в єдиний процес управління.

Функція цілевизначення обумовлює орієнтацію управління на досягнення певних цілей управління, під якими розуміється майбутній стан комерційного банку, який передбачається досягти.

Відправним етапом антикризового управління є визначення системи цілей, які мають бути досягнуті. Такими цілями повинні визнаватися наступні (подаються за ієрархією значущості):

-   виведення комерційного банку зі стану юридичного банкрутства;

-   недопущення ініціювання банкрутства комерційного банку;

-   локалізація кризових явищ;

-   фінансова стабілізація комерційного банку;

-   запобігання повторенню кризи;

-   моніторинг життєздатності та реалізація профілактичних заходів.

Необхідно розрізняти теперішні (актуальні) та наступні цілі (завдання). Актуальне завдання антикризового управління може бути визначено тільки після проведення діагностики загрози банкрутства комерційного банку та визначення стадії кризи. Кожне наступне завдання у наведеному ланцюгу стає актуальним після реалізації завдань попереднього етапу.

Функція планування передбачає розробку стратегії та тактики досягнення встановлених цілей та завдань, складання планів та графіків реалізації окремих заходів антикризового управління, орієнтованих на досягнення визначеної мети антикризового процесу та вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення як в цілому по банку, так і по його окремих структурних підрозділах.

Реалізація функції планування здійснюється шляхом розробки різноманітних планів, які можна класифікувати за такими ознаками:

-   предмет планування (план антикризових заходів, план здійснення антикризового управління);

-   терміни планування (оперативні, короткострокові, середньострокові);

-   масштаб планування (в цілому по банку, по його структурних підрозділах, за напрямами діяльності), сфера планування (план фінансового оздоровлення, план антикризових маркетингових заходів, план диверсифікації кредитного портфелю тощо).

Функція «організація» у процесі антикризового управління забезпечує практичну реалізацію прийнятих планів з фінансового оздоровлення банку та виведення його зі стану кризи, тобто відповідає за процес їх виконання. З цією метою необхідно документально оформити прийняття плану у вигляді наказу по банку, забезпечити ознайомлення з ним фахівців та персоналу, довести конкретні завдання до виконавців та проводити систематичний контроль за перебігом їх виконання. З функцією «організація» пов'язано і питання розподілу матеріальних, фінансових та трудових ресурсів між окремими напрямами антикризового процесу, створення умов для виконання запланованого графіка проведення окремих заходів.

Завданням організації як функції антикризового управління є також забезпечення необхідної пропорційності в антикризових перетвореннях, узгодженості в діях окремих фахівців та по окремих напрямах роботи. Важливу роль у виведенні комерційного банку зі стану кризи відіграє визначення питань вертикальної та горизонтальної координації персоналу під час реалізації плану антикризових дій, опанування ними сучасних методів та прийомів діагностики фінансового стану банку та його оздоровлення.

Функція «мотивація» забезпечує використання мотиваційних регуляторів суб'єктів антикризового процесу, персоналу та власників комерційного банку, який опинився в кризовому стані. Ця функція має поєднувати матеріальні (економічні) інтереси суб'єктів антикризового управління з моральними, психологічними мотивами. Перші полягають в адекватній оцінці кваліфікації, управлінських знань та навичок залучених спеціалістів — антикризових менеджерів у вигляді фіксованої оплати (гонорару) або в поєднанні з досягнутими успіхами в оздоровленні даного банку (виплата частини отриманого прибутку, передача пакета акцій тощо). Інші — ґрунтуються на таких потребах кожної особистості, як самореалізація в професійній діяльності, отримання задоволення від досягнутих результатів, забезпечення поваги суспільства та оцінки результатів праці.

Мотивація персоналу до своєчасного та максимально повного виконання покладених на них функцій (завдань) базується на зацікавленості в збереженні робочих місць та можливостей отримання особистих доходів, оскільки альтернативою фінансового оздоровлення є банкрутство комерційного банку та повне звільнення персоналу. Мотивація власників банку також пов'язана з їх економічними інтересами — збереження інвестованих коштів. Діюча процедура банкрутства передбачає повну відповідальність власників по зобов'язаннях комерційного банку усім наявним майном, залишковий принцип повернення вкладів власників після задоволення вимог кредиторів. Ризик втрати капіталу зумовлює зацікавленість власників в активній участі в усіх процедурах, обговоренні та прийнятті необхідних рішень.

Функція контролю у процесі антикризового управління забезпечує нагляд і перевірку відповідності функціонування комерційного банку до встановлених показників плану фінансового оздоровлення, передбачає розробку стандартів його перебігу у вигляді певної системи кількісних показників, що дають змогу перевіряти результативність та ефективність окремих заходів, своєчасно вносити зміни до розробленого плану фінансового оздоровлення.

З'єднувальний процес «прийняття рішень» в антикризовому управлінні забезпечує вибір методів дослідження кризового стану, конкретної тактики фінансового оздоровлення з великої кількості альтернативних варіантів, які мають бути розроблені та запропоновані фахівцями з антикризового управління, обґрунтованість прийняття або відхилення окремих пропозицій зовнішніх санаторів та інвесторів стосовно умов їх участі в антикризовому процесі.

Прийняття рішень у процесі антикризового управління має відповідати загальним вимогам, що ставляться до будь-яких управлінських рішень. Рішення мають бути обґрунтованими, цілеспрямованими, кількісно і якісно визначеними, правомірними, оптимальними, своєчасними, комплексними, гнучкими, відповідно оформленими та ін. Тільки за умов дотримання цих принципів прийняті рішення будуть виконувати керуючу (сприяння досягненню поставлених цілей), координуючу (узгодження окремих дій, рішень, діяльності окремих фахівців та підрозділів) та мобілізуючу (активізація виконавців та персоналу) функції.

З'єднувальний процес «комунікація» забезпечує процес обміну інформацією між суб'єктами антикризового управління, керівництвом, власниками та персоналом комерційного банку, органами зовнішнього нагляду чи керування антикризовими перетвореннями (НБУ, збори кредиторів, зовнішній керуючий тощо). Для досягнення загальних завдань антикризового управління обмін інформацією повинен бути своєчасним, повним, адекватним.

У сучасному розумінні антикризове управління — це система подолання кризових явищ, яка складається з ряду підсистем, відповідно до функціональних сфер комерційного банку. Найчастіше виокремлюються такі підсистеми:

-   антикризове операційне управління;

-   антикризове фінансове управління;

-   антикризовий маркетинг;

-   антикризове управління персоналом;

-   антикризове організаційне управління тощо.

Визначені підсистеми не функціонують ізольовано. Реалізація мети потребує узгодження та координації дій з окремих напрямів. Тільки за цих умов результат — виведення комерційного банку зі стану кризи, фінансове оздоровлення — буде не тільки досягнуто, але й закріплено.

3          ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСИКА КБ «ТК КРЕДИТ»

Акціонерний комерційний банк «ТК Кредит» є універсальною банківською установою, що надає клієнтам широкий комплекс банківських послуг.

Зареєстрований Національним банком України 9 листопада 1995 року за № 245 у формі відкритого акціонерного товариства, «ТК Кредит» є правонаступником акціонерного комерційного банку «УДБ-Банк», зареєстрованого Національним банком України 28 квітня 1994 року за № 245.

По стані 1 січня 2008 року зареєстрований і цілком оплачений статутний фонд АКБ «ТК Кредит» складав 31829 тис. грн., розділений на 636575 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 50 грн. кожна.

Власниками АКБ «ТК Кредит» з істотною участю є:

-   відкрите акціонерне товариство ВНВКІФ «Нові технології» — 53% статутного капіталу;

-   товариство з обмеженою відповідальністю «Брокерська Страхова Компанія» — 16,96% статутного капіталу;

-   Державне підприємство «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова» — 12,57% статутного капіталу.

На кінець 2010 року персонал банку складався з 63 штатних працівників.

Клієнтами банку є представники різноманітних сфер діяльності й областей економіки. Основою співробітництва банку з клієнтами є такі незмінні постулати, як взаємна повага економічних інтересів, спрямованість на тривале взаємовигідне партнерство, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комплексне банківське обслуговування. Банк надає клієнтам високоякісні фінансові послуги, надає консультаційні послуги з питань фінансової і юридичної координації виробничих і торгових програм, впровадження інвестиційних проектів. Співробітництво банку, як з великими корпоративними клієнтами так і підприємствами малого і середнього бізнесу, підкріплене високопрофесійним кадровим супроводом, технологічним і програмним забезпеченням. Банк орієнтує свою роботу на широке коло клієнтів, як юридичних, так і фізичних осіб, заповнюючи всі сегменти ринку.

Інвестиційна політика банку спрямована на сприяння розвитку стратегічних для економіки України сфер виробництва й обороту.

Пріоритетні напрямки фінансово-інвестиційної діяльності АКБ «ТК Кредит»:

-   паливо й енергетика;

-   транспорт;

-   авіатранспорт і аеропорти;

-   космос і літакобудування;

-   важке машинобудування;

-   нерухомість;

-   металургія;

-   експорт, імпорт.

АКБ «ТК Кредит» має намір у майбутньому розширити перелік форм і видів традиційних банківських продуктів і послуг і, крім того, активно впровадити в операційну практику іпотечне кредитування, проектне фінансування, фінансування будівництва, іпотеку незавершеного будівництва.

Стратегія АКБ «ТК Кредит», спрямована на динамічний розвиток, пошук нестандартних рішень в об'єднанні з надійністю і зваженим консерватизмом, що служить запорукою успіху банку на фінансовому ринку України і забезпечення максимального прибутку тих, хто довірив банку свій капітал.

Для проведення міжнародних платежів банком установлені кореспондентські відносини з наступними банками:

-   ВАТ «Альфа-банк» (Росія);

-   АБ «Собінбанк» (Росія);

-   КБ «Банк Індустріальний кредит» (Росія);

-   Національний банк зовнішньоекономічної діяльності республіки Узбекистан і ін.

Наявність мережі банків-кореспондентів дозволяє АКБ «ТК Кредит» ефективно задовольняти вимоги клієнтів щодо проведення міжнародних платежів і інших операцій, зв'язаних із проведенням розрахунків в іноземній валюті.

Обсяг кредитного портфеля на кінець дня 31.12.2010 р. склав 137089 тис. грн. Крім того, позабалансові зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам, склали 2822 тис. грн.

Протягом 2009 року банком відкрито 239 поточних рахунків юридичних осіб, при цьому кількість корпоративних клієнтів зросла на 165 і за станом на кінець дня 31.12.2009 складала 539. Залишки на рахунках юридичних осіб на кінець дня 31.12.2009 складали 100947 тис. грн., з них кошти до запитання — 54378 тис. грн., термінові кошти — 46569 тис. грн.

Результати діяльності АКБ «ТК Кредит» за 2009 рік (у порівнянні з 2008 роком) по основних видах операцій характеризуються наступними даними (табл. 2.1):

Таблиця 2.1 — Результати комерційної діяльності АКБ «ТК Кредит» за 2008-2009 р.

Найменування показників	Сума, тис. грн.		Темпи приросту, %
Найменування показників	2009 рік	2008 рік
1	2	3	4
Процентні доходи, усього	22588	18849	119,8
у тому числі:
за коштами, розміщеними у НБУ і інших банках	5233	2046	255,8
за кредитами суб'єктам господарської діяльності	16386	14343	114,2
за кредитами фізичним особам	950	1020	93,1
за цінними паперами і ін.	19	1440	1,3
Процентні витрати, усього:	15605	17156	91
Усього чистих процентних доходів	6983	1693	412,5

Продовження таблиці 2.1
1	2	3	4
Комісійні доходи, усього	4195	1501	279,5
у тому числі:
по операціях з банками	30	28	107,1
по операціях із клієнтами	4165	1473	282,8
Комісійні витрати, усього:	1123	753	149,1
Разом чистих комісійних доходів	3072	748	410,7
Чистий торговий доход	352	3241	10,9

Табл. 2.1 свідчить, що діяльність АКБ «ТК Кредит» у 2009 році в порівнянні з 2008 роком характеризується значним збільшенням доходів практично по всіх позиціях. Чисті процентні доходи зросли на 412,5%. На зростання процентних доходів (на 119,8%) значною мірою вплинуло збільшення доходів від коштів, розміщених у НБУ й інших банках (на 255,8%). Приріст чистих комісійних доходів також значний (410,7%), за рахунок зростання комісійних доходів по операціях з клієнтами банку (на 282,8%) і зміни комісійних витрат (на 149,1). Також мало місце скорочення доходів по кредитах фізичним особам (близько 7%) і цінним паперам (на 98,7%). Рівень витрат у цілому знизився. Фінансовий результат банку за 2009 рік склав 1548 тис. грн.

Протягом 2009 року банком забезпечувалося виконання нормативів і коефіцієнтів, установлених «Інструкцією про порядок регулювання й аналізу діяльності комерційних банків» від 28.08.2001. Середньозважені значення нормативів платоспроможності і ліквідності в 2009 році складали (табл. 2.2):

Таблиця 2.2 — Середньозважені значення нормативів платоспроможності і ліквідності

Найменування нормативу	Нормативне значення	Факт на 31.12.2009
Норматив платоспроможності (Н2)	не нижче 10%	17,37%
Норматив адекватності основного капіталу (Н3)	не нижче 4%	24,71%
Норматив миттєвої ліквідності (Н4)	не менш 20%	36,26%
Норматив поточної ліквідності (Н5)	не менш 40%	53,72%
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)	не менш 20%	41,62%

З табл. 2.2 можна зробити висновок про те, що АКБ «ТК Кредит» має достатній капітал для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, властивих банківський діяльності, і в стані забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань.

4 ОЦІНКА І ОПТИМІЗАЦІЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ КБ «ТК КРЕДИТ»

4.1 Оцінка антикризового менеджменту в КБ «ТК Кредит»

Оскільки КБ «ТК Кредит» не є проблемним банком, то кризові явища в ньому визначаються переважно дією зовнішніх факторів. Заходи антикризового менеджменту КБ «ТК Кредит» на сучасному етапі включають можна звести до наступних:

-   обмежено здійснення активних операцій в обсягах, досягнутих на дату 13 жовтня 2008 р.;

-   кредити в іноземній валюті контрагентам, які не мають валютної виручки, надаються у межах обсягів заборгованості за ними;

-   здійснюється постійний щоденний моніторинг за дотриманням установлених обмежень;

-   скасовано рефінансування простроченої заборгованості шляхом видачі нових кредитів, необґрунтована пролонгація кредитів, ненадання позичальникам інформації про сукупну вартість кредиту, внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки НБУ.

З метою недопущення дострокового зняття коштів проводиться роз'яснювальна робота зі своїми клієнтами. Активно проводиться стимулююча робота із залучення готівки на депозити та пролонгації депозитних договорів.

Граничне відхилення між курсом купівлі та продажу готівкової іноземної валюти не перевищує 5%.

Тимчасово встановлено нульову ставку резервування коштів за договорами про залучення коштів в іноземній валюті від нерезидентів на строк, що дорівнює або менше 183 календарних днів (півроку).

Введено обмеження на ведення кореспондентських рахунків банків-нерезидентів в гривні до встановлення стабільного протягом місяця розміру регулятивного капіталу відповідно до ліцензійних вимог (57 млн. 740 тис. грн.).

Крім того, на сучасному етапі глобальної фінансової кризи у КБ «ТК Кредит» визначено такі матеріально значущі ризики, управління якими є головним завданням і обов’язковою вимогою щодо діяльності банку і для недопущення його скрутного стану:

-   кредитний ризик — ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок невиконання контрагентом банку зобов’язань за кредитними операціями;

-   ризик ліквідності — ризик фінансових втрат, спричинений неспроможністю банку виконати свої платіжні зобов’язання у встановлені строки;

-   процентний ризик — ризик для надходжень або капіталу, спричинений несприятливими змінами процентних ставок;

-   валютний ризик — ризик збитків від несприятливих змін курсів іноземних валют;

-   ринковий ризик — ризик для надходжень або капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курси іноземних валют за тими інструментами, які знаходяться в торговельному портфелі.

Кредитний ризик розглядається як один із головних та найбільш матеріально значущих. Антикризова політика банку спрямована на формування якісного та збалансованого кредитного портфеля шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та дохідності від проведення кредитних операцій:

-   досягнення оптимального балансу між ростом обсягу кредитного портфеля та темпами покращання його якості;

-   виконання усіх вимог та нормативних показників, викладених в нормативно-правових актах НБУ, у тому числі регламентуючих обсяги кредитних вкладень, максимальні суми кредитів (у т.ч. інсайдерам, пов`язаним та асоційованим особам);

Мета управління ризиком ліквідності — забезпечення виконання банком усіх прийнятих на себе зобов’язань у повному обсязі, у належний термін і відповідній валюті, не зазнавши при цьому неприйнятних трат, а також дотримання оптимального співвідношення між власними та залученими коштами, формування диверсифікованої структури активів з переважною часткою високоякісних і достатнім обсягом високоліквідних активів з прийнятним рівнем ризику.

Система управління ризиком ліквідності здійснюється на трьох рівнях: стратегічне управління ліквідністю здійснюється шляхом розробки фінансового плану на поточний рік в частині структури депозитної бази та рівня доходних активів; тактичне управління ліквідністю здійснюється Комітетом з управління активами і пасивами, на нарадах якого аналізується поточний стан ліквідності банку, структура активів та пасивів за строками до погашення, сталість залишків на поточних рахунках клієнтів, ситуація на фінансових ринках та її вплив на ліквідність банку; оперативне управління ліквідністю здійснюється щоденно Управлінням казначейських операцій та Управлінням ризиків шляхом приведення у відповідність поточних виплат та надходжень банку. Для оцінки ризику ліквідності банком застосовується методи коефіцієнтного аналізу та лімітування розривів.

Мета управління процентним ризиком — досягнення та утримання процентного прибутку, чистої процентної маржі та спреду банку на достатньому рівні. Вплив процентного ризику на діяльність банку визначається шляхом аналізу невідповідності в строках до погашення активів та зобов’язань, які чутливі до змін.

4.2 Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на прояву кризових явищ в діяльності КБ «ТК Кредит»

Серед головних чинників кризи фінансової системи України можна назвати наступні.

Зовнішні чинники, що негативно позначилися на вітчизняній економіці, — це обвал попиту і цін на світовому металургійному ринку, що призвело до валютного голоду в Україні, а також інформація про крах фінансових установ за кордоном, що викликало недовіру населення до українських банків.

Внутрішні чинники — це розбалансування банківської системи, підвищення ставок кредитування та облікової ставки НБУ, надзвичайно високі відсотки на міжбанківському ринку, низька ліквідність банків. Причому уряд і НБУ самі ж розхитали банківську систему своєю політикою: нерозумно розраховувати на стабільність фінансових установ і при цьому проводити жорстку монетарну політику, не рефінансувати банки, тримати їх без грошей протягом 6-9 місяців.

Детальніше розглянемо вказані чинники. За жовтень 2008 фондовий ринок впав на 20%, в Україні почалися масові звільнення, гривня девальвувала. З 28.11.2008 в Україні був фактично ліквідований валютний коридор, офіційний курс долара почав залежати від результатів торгів на міжбанку. У результаті девальвація гривні пішла прискореними темпами [7].

Поглиблення світової фінансової кризи спровокувало відплив грошей та, як наслідок, зменшення рівня ліквідності банківської системи. Так, обсяги депозитів фізичних осіб упродовж жовтня зменшилися на 4,1%, до 196,0 млрд. грн., а юридичних осіб — на 0,6%, до 134,9 млрд. грн. Готівковий обіг поза банками в жовтні збільшився на 9,5% — до 146,3 млрд. грн. Водночас питома вага цих коштів у структурі грошової маси впродовж жовтня зросла до 30,5% — порівняно з 28,0% на початок місяця. Відплив коштів населення з банків — це проблема довіри українців до вітчизняної банківської системи [11].

Одна з основних проблем нестабільності національної валюти — проблема з платіжним балансом. Курс на 70% визначається структурою нашої економіки, станом торгівельного балансу, і на 30% діями НБУ. У курсі концентрується зовнішньоекономічна політика влади, де присутній суттєвий дисбаланс між експортом і імпортом [11].

Українська економіка створила проблеми в банківській системі через невмілу експортно-імпортну політику влади; через курс; через політику стимулювання споживання в борг; через падіння промислового виробництва тощо.

Останнім часом банки просто перестали кредитувати економіку — фінансова система замкнулася сама в собі й почала боротися за виживання, практично припинилося надходження кредитів в економіку. Паралельно різко загострилася боротьба за вкладників — банки пропонують надто високі, економічно невиправдані відсоткові ставки за депозитами. Нинішнє недокредитування економіки може призвести до другої хвилі кризи — грошей у клієнтури банків немає, зупиняться багато виробництв, нічим буде погашати вже залучені кредити. Українська економіка може стати неплатоспроможною. На додаток до дефіциту кредитних коштів в Україні відбулося активне насичення внутрішнього ринку імпортними товарами — наслідок вступу нашої країни до СОТ і використання урядом імпорту як інструменту придушення інфляції. Тобто національного виробника витиснули імпортери з його ринків збуту. Тому наступного року очікується величезний дефіцит платіжного балансу.

Стрімке зростання долара США в середині липня 2008 р. відповідним чином позначилося на факторах, що мають велике значення для курсу української валюти, а саме [21]:

-   зменшився приплив капіталу до банківського сектору в зв’язку зі світовою фінансовою кризою, нестачею ліквідності і перетіканням ресурсів у доларові активи;

-   різко зріс попит на долари на міжбанківському і готівковому валютному ринках (зокрема, внаслідок дій Нафтогазу, що готується до дворазового підвищення цін на паливо з 2009 р., зростання потреби вітчизняних банків у доларових ресурсах в умовах відносного надлишку гривневої ліквідності — залишки на коррахунках на 1.10.08 р. досягли 24,2 млрд. грн., та «втечі» населення від національної валюти);

-   в очікуванні девальвації гривні активізувався відплив капіталу з країни, зацікавленого в отриманні курсового прибутку — з березня по жовтень 2008 р. нерезиденти продали ОВДП на суму 1,3 млрд. грн. У підсумку від’ємне сальдо за операціями купівлі продажу нерезидентами внутрішніх облігацій банків склало 413 млн. дол. США, за операціями з цінними паперами Уряду — 226 млн. дол. США.;

-   зменшилася експортна виручка внаслідок падіння світових цін на метал у серпні 2008 р. на 15-20%;

-   продовжилося зростання обсягів імпорту.

Підґрунтям валютно-фінансової дестабілізації в Україні є системні суперечності:

-   надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак — стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2003-2007 рр. номінальні доходи населення зросли в 4,2 рази, реальні — в 2,1 рази, а реальний ВВП — лише в 1,4 рази;

-   інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило надмірну вартість фінансових ресурсів всередині країни та, за стрімкого зростання попиту на кредитні ресурси, обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. Важелі НБУ, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях. При цьому використання споживчих кредитів зосередилося насамперед на придбанні товарів імпортного асортименту та в іпотечному сегменті ринку;

-   несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів: за 2005-2007 рр. інвестиції в промисловість зросли в 1,5 рази, в той час як в операції з нерухомістю — в 1,9 рази, фінансову діяльність — 2,4 рази, роздрібну торгівлю — утричі. У 2007 р. при прискоренні інвестиційних процесів інвестиції в промисловість збільшилися на 27%, в той час як в роздрібну торгівлю — на 48%, фінансову діяльність — 60%. Випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього посилювали ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією;

-   висока експортна спеціалізація України на невеликій кількості товарних груп, насамперед — сировинного характеру при значній частці товарів з високим рівнем доданої вартості в імпорті. Це обумовило хронічне нарощування дефіциту зовнішньої торгівлі та високу залежність економіки України від кон’юнктури світових ринків, курсових коливань тощо.

4.3 Оптимізація антикризового менеджменту в КБ «ТК Кредит»

Для сучасного етапу розвитку банківської системи Україні агресивна політика банків на ринку депозитів є досить характерної, що підтверджується значною диференціацією ставки відсотка, розглянутої як основне знаряддя конкурентної боротьби за клієнта. Так, у результаті конкуренції, що розгорнулася, КБ «ТК Кредит», що проводив обережну політику при встановленні процентних ставок, утратив частину своїх клієнтів. При цьому, істотна частина банків у ході цієї конкурентної боротьби виявилася неплатоспроможною, тому що заявлені ними високі ставки відсотків були не обґрунтованими («Надра», «Партнер банк», «Фамільний», «Сигмабанк», «Радабанк», «Промінвестбанк» та ін.).

При обґрунтуванні подібної агресивної політики необхідно вирішувати досить складну задачу зіставлення двох ефектів, що виникають через зміну депозитних ставок: 1) зміна обсягів залучених коштів; 2) зміна доходів банку при збільшенні цих обсягів. Графічна ілюстрація цих ефектів, приведена на рис. 3.1, свідчить про неоднозначність можливих рішень. Так, з ростом депозитної ставки подальшого очікуваного збільшення обсягу залучених коштів може не відбуватися (у виді повного «освоєння» наявної економічної ніші); а в ряді випадків може спостерігатися навіть зниження цих обсягів (утрата довіри клієнтів при зайво високих відсотках). У той же час відповідно до загальних положень «теорії фірми» виробнича функція банку є монотонно зростаючою, опуклою нагору функцією з убутною ефективністю. Таким чином, варто очікувати настання такого моменту, при якому підвищені витрати банку, зв'язані з залученням депозитів, не буде окупатися одержуваними доходами. Це обумовлює необхідність визначення границь проведення агресивної банківської політики, що є предметом дослідження економіко-математичної задачі [27, с. 113-127].

Рисунок 3.1 — Графіки залежностей: а) обсягу депозитів G(x) від ставки відсотків; б) виробнича функція F(G), що відбиває ефект від використання депозитів G

Математична нелінійна модель визначення оптимального рівня ставки депозитного відсотка при відомих нелінійних функціях і за умови виконання необхідного співвідношення між залученими коштами і власним капіталом може бути записана в такий спосіб:

(3.1)

де — виробнича функція, що визначає сумарний доход у залежності від обсягу притягнутого ресурсу і ставки за кредити (параметра ); — коефіцієнт припустимого обсягу притягнутих засобів стосовно власного капіталу — процентні витрати чи добуток об'єму залучених коштів на оптимальну депозитну ставку , при цьому цільова функція максимізує процентний доход банку.

Варто помітити, що іншим варіантом проведення агресивної політики на ринку депозитів є розширення економічного простору шляхом створення мережі філій. Однак це теж супроводжується підвищенням банківських витрат і тому подібні рішення також повинні улаштовуватися за допомогою економіко-математичних моделей.

Оптимальна задача формування антикризової банківської стратегії може бути представлена в такому вигляді [14, с.140-149]:

;	(3.2)
;	(3.3)
;	(3.4)
;	(3.5)
;	(3.6)
;	(3.7)
,	(3.8)

де

— обмеження на ліквідність.

Як цільова функція можуть бути розглянуті:

а) максимум відсоткового доходу:

;

(3.8а)

б) мінімум суми квадратів відхилень від цільової точки , що визначає інвестиційні вкладення:

;

(3.8б)

в) максимум зваженої суми критеріїв дохідності, банківських резервів і ліквідності:

(3.8в)

де

г) максимум відсоткового доходу з урахуванням ризику неповернення кредиту:

(3.8г)

де

—частка кредитів, що повертаються, залежна, зокрема, від рівня ставки .

Інтерпретуємо модель (3.2—3.8) і пояснимо зміст сформульованих виразів.

Задача розглядається в параметричній формі. Параметри управління позначені символом з верхнім індексом, який змінюється, що відповідає індексу тієї перемінної, котра залежить від даного параметра (тобто визначають вид перемінної). Нижні індекси   означають відповідно вид вкладу чи інвестицій банку. При цьому вклади виду є нелінійною функцією депозитної ставки , а інвестиційні вкладення виду нелінійно залежать від кредитної ставки (що впливає на попит клієнтів банку щодо кредитів й інвестицій).

Рівняння (3.2) визначає обмеження за сумарною величиною вкладення коштів на депозитному ринку , що не можуть перевищувати граничну величину заощаджень , розміщуваних кредитних ресурсів з урахуванням як залучуваних пасивів, так і власного капіталу. При цьому нерозміщена в кредити частина власного капіталу що має неліквідну форму (будинки, споруди, устаткування і т. ін.), але є потенційним резервом збільшення працюючих активів шляхом спрямування в них коштів, отриманих під заставу, утворить другий доданок банківських активів. Оскільки загальна величина розміщення кредитних ресурсів не може перевищувати максимальну місткість інвестиційного ринку , то після перенесення величини y праву частину нерівності одержуємо вираз (3.3). Рівняння (3.4) являє собою рівняння балансу банку виду і враховує норми обов'язкового резервування банку:

-   резерви, що відраховуються в НБУ, залежно від виду депозитів, визначаються параметром-нормативом ;

-   резерви, створювані банком з урахуванням ризику неповернення кредитів, — перемінною .

У задачу вводиться обмеження на геп (різниця між чуттєвими до зміни процентної ставки активами та чуттєвими до зміни процентної ставки пасивами, що виконує роль стабілізатора кредитно-інвестиційної стратегії), яке містить параметр (приймає в загальному випадку позитивне, нульове і негативне значення) і яке можна записати у вигляді:

.

Оскільки задача розглядається для ситуації падіння темпів інфляції і для реалізації кредитно-інвестиційної стратегії банку доцільний негативний геп, наведене рівняння набуває вигляду:

,

і записується в задачу у вигляді нерівності (3.5). При цьому для простоти вважають, що i є пасивами й активами, чутливими до зміни відсоткової ставки.

Нерівності (3.7) є умовами негативності шуканих перемінних, що утворюють банківську стратегію; співвідношення (3.8) являє собою цільову функцію , вид якої визначається конкретною постановкою задачі і може бути описане, зокрема, рівняннями 3.50а—3.8г.

Параметри управління змінюються в деякому інтервалі, що визначається як зовнішніми впливами економічного середовища для розглядуваного проміжку часу, так і внутрішньобанківським управлінням (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 — Перемінні моделі

Перемінні		Вид керування
Позначка	Зміст	Внутрішньобанківське управління	Зовнішнє середовище
	депозитна ставка відсотка	— премія за відмову від споживання	— інфляційний ризик
	кредитна ставка відсотка	— спред	— кредитний ризик
	норматив ліквідності	—	— керування центрального органа банківської системи (ЦБ)
	нормативи відрахувань до резервів	— частка резервування з урахуванням ризику неповернення кредиту	— норматив резервування НБУ
	бажана величина гепу	— величина гепу	— загальний інфляційний ризик

Проведемо аналіз моделі і можливих методів її рішення.

Співвідношення (3.2)—(3.8г) представляють собою набір варіантів постановки оптимальної задачі, ідо відбиває запропонованим способом відсоткові ризики, ризики ліквідності і неповернення кредиту. Однак можливі і принципово інші варіанти врахування розглянутих ризиків, наприклад, з використанням апарата теорії ймовірностей і математичної статистики. Припустимі і такі види постановки задачі, які включають інший набір обмежень і критеріїв. Важливим є такий факт: подібний підхід дає змогу визначити загальні напрями кредитно-інвестиційної стратеги банку. Так, якщо в процесі розв'язання задачі з'ясовується, що в оптимальній точці співвідношення (3.2) обертається в сувору рівність, дефіцитним є депозитний ресурс, а припустима зміна в рамках депозитно-акумулятивної і відсотково-цінової стратегій може складатися в збільшенні депозитної ставки відсотка для акумуляції додаткових коштів. У тому випадку, якщо в сувору рівність обертається співвідношення (3.3), то дефіцитним є кредитно-інвестиційний ресурс, і стратегія банку може полягати в збільшенні кредитної ставки відсотка.

На прикладі даної постановки задачі очевидно, що оптимальна модель (3.2)—(3.8) є по суті нелінійною, оскільки нелінійні функції і входять як в обмеження задачі, так і у функціонала.

Дослідимо характер використовуваних нелінійних залежностей і визначимо клас нелінійної задачі. Аналіз реальної інформації свідчить, що функції і важко піддаються формальному опису в силу впливу на обсяг вкладень і величину розміщуваних кредитів не тільки ставки відсотка, а й цілого ряду інших чинників (рівень доходів, схильність до відкладеного попиту, змінювана дохідність залежно від альтернативних вкладень, економічне становище галузей, регіонів і підприємств, конкурентні пропозиції інших банків і т. ін.). Однак у цілому можна вважати, що залежність носить зростаючий характер (випукла у гору), оскільки в умовах економіки, що стабілізується, і впливу інших чинників, що слабшають із зростанням ставки відсотка обсяги за внесками мають тенденцію до зростання з деяким насиченням, що і визначає зазначений характер її зміни. Функція є убиваючою і увігнутою (опуклої донизу), оскільки при зростанні ставки відсотка за кредит обсяги розміщуваних ресурсів зменшуються з темпом, що знижується, до деякого мінімального рівня. Величина цього рівня залежить від показника рентабельності позичальника, його благонадійності тощо. Це визначає вид обраних у задачі (3.2)—(3.8) залежностей і , зображених на рис. 3.2 і 3.3.


Рисунок 3.2 — Загальний вигляд стимулювання вкладів населення шляхом збільшення ставки відсотка для короткострокових та довгострокових вкладень: B та Z — коефіцієнти стимулювання; Х — ставка відсотка для внесків; a+1 і b+1 — пороги чутливості стимулювання для короткострокових та довгострокових вкладень; при маємо .

Рисунок 3.3 — Функція стимулювання попиту на кредити залежно від кредитної ставки відсотка: — мінімально можливий рівень кредитної ставки (що перевищує депозитну ставку); — середня нормативна ефективність вкладень у промисловість, за якої попит на кредитні ресурсі наближається до нульового; — параметр функції, що визначає її кривизну

Таким чином, задача (3.2)—(3.8) містить як опуклі, так і увігнуті функції і не може бути віднесена до класу задач опуклого програмування, методи рішення яких (найшвидшого спуску, штрафів, можливих напрямів, проекції градієнта і т. ін.) належать до досить ефективних. Задачі опуклого програмування передбачають максимізацію ввігнутої функції на опуклій множинності (компакті) або мінімізацію опуклої функції на опуклій множинності.

Як відомо, точне розв'язання подібних нелінійних оптимальних задач виявляється досить складним, оскільки воно зазвичай вимагає створення спеціальних алгоритмів. Зазначимо, що описана вище задача ще більш ускладниться, якщо врахувати, що параметри управління функціями залежать від часу .

У подібних випадках зазвичай використовують наближені методи рішення. У даному розділі пропонується метод декомпозиції складної задачі на простіші локальні задачі, розв'язання яких певним чином взаємозалежні. Він може бути здійснений, зокрема, із застосуванням імітаційно-оптимізаційного підходу (методу побудови імітаційних систем), суть якого полягає в наступному.

У задачі (3.2)—(3.8) наявні опуклі функції замінюємо на конкретні значення, одержувані експертним шляхом на основі прогнозу динаміки залучуваних грошових ресурсів.

У цьому випадку задача виявляється перетвореною на стандартну задачу опуклого програмування сепарабельного типу (цільова функція й обмеження представлені у вигляді сум увігнутих функцій від однієї перемінної). У такий спосіб забезпечується сполучення імітаційного підходу (експертний прогноз даних) з пошуком оптимального рішення задачі опуклого програмування.

Розглянемо докладніше описаний декомпозиційний підхід з урахуванням фактора часу. Як приклад його реалізації розглядається наступний цикл задач, розв'язуваних для кожного моменту часу .

Задача А. Імітаційна модель динаміки залучуваних кредитно-інвестиційних ресурсів.

На основі прогнозу інфляції і динаміки ставки відсотка (фактор ) визначаються можливі значення приваблюваних ресурсів на ринку депозитів. При цьому можуть бути розглянуті як різні сценарії перебігу інфляції (фактор ), так і можливі комбінації внутрішньобанківських стратегій стосовно відсоткової ставки (фактор ). Прогнозуючи далі варіанти нормативу резервної політики НБУ і величину відповідних резервів , а також з огляду на власний капітал банку , визначаємо величину кредитно-інвестиційних ресурсів, тобто обсягу коштів, які банк може спрямувати на операції інвестування і кредитування.

Задача В. Оптимальна модель розподілу кредитно-інвестиційних ресурсів.

Задаючи різні варіанти спреду і прогнозуючи величину загального попиту на кредитно-інвестиційні ресурси, визначаємо праву частину ресурсного обмеження оптимальної задачі як мінімум двох величин:

а) пропозиції інвестицій і кредитів ;

б) попиту на інвестиції і кредити .

Оптимальна задача містить й інші обмеження: на ліквідність, величину, гепу і, можливо, на конкретні види інвестицій і кредитів; шукані величини — обсяги коштів, що розподіляються. Цільовою функцією може бути кожна з описаних вище (співвідношень 3.8а—3.8г).

Зазначимо, що пошук рішень таких задач навіть при розроблених методах досить складний (хоча і принципово можливий). Тому наступним кроком спрощення задачі (який далі і буде зроблений) є її лінійна апроксимація.

Задача С. Імітаційна модель розрахунку основних показників функціонування банку.

Отримане в задачі В оптимальне рішення дає змогу розрахувати величину відсоткового доходу і загальних витрат, пов'язаних з банківською діяльністю; загального і чистого (за винятком податків) прибутку банку; здійснити розподіл прибутку і знайти збільшення власного капіталу .

Цією задачею закінчується цикл розрахунків і здійснюється перехід до задачі А для моменту часу . При цьому в задачу А надходить інформація про збільшення власного капіталу, отримана раніше із задачі С. Таким чином, цикл розрахунків замикається і повторюється далі для кожного тимчасового кроку горизонту розгляду (рис. 3.4).

Зазначимо, що імітаційна модель розрахунку основних показників функціонування банку (задача С) може мати різні модифікації. Зокрема, для її побудови можуть бути використані основні ідеї, що застосовувані при побудові імітаційної комп'ютерної моделі.

Рисунок 3.4 — Схема розв'язання на основі декомпозиції та з використанням імітаційно-оптимізаційного підходу

Поряд із загальним підходом до дослідження діяльності банківської фірми (здійснення прогнозу динаміки найважливіших її параметрів і розрахунку на їхній основі банківських прибутків і збитків) імітаційні моделі, що порівнюються, розрізняються в такий спосіб: імітаційна модель припускає прогнозування не тільки залучених, а й розміщуваних ресурсів, і тому на відміну від розглянутої в роботі імітаційної моделі вона не містить оптимізаційного блоку.

У рамках загальних економічних прогнозів ситуація розвитку власне фінансової сфери, зовнішньої стосовно банку, описується трьома сценаріями, представленими схемою на рис. 3.5. При проведенні першої серії розрахунків передбачається, що у випадку збереження квазістабільності економіки і при поступовому зниженні відсоткових ставок (зумовленому уповільненням темпів інфляції) може спостерігатися або зменшення обсягів залучених банком коштів (песимістичний сценарій), або їхнє збереження на колишньому рівні (консервативний сценарій). Це означає, що при співвідношенні, що складається, доходів населення і плати за залучений грошовий ресурс потенційні вкладники будуть віддавати перевагу варіантам переважно поточного споживання при зменшенні заощаджень чи збереженні на колишньому рівні.

Рисунок 3.5 — Схема сценаріїв розрахунків

У випадку підйому економіки і відповідної орієнтації фізичних осіб на збільшення заощаджень, а юридичних осіб — на розширення обсягів виробничих процесів можна чекати припливу залучених банком грошових ресурсів навіть при зниженні депозитних ставок відсотка (оптимістичний сценарій).

Отже, розглядаються три сценарії розвитку банківської діяльності:

1) песимістичний — зниження обсягу залучених коштів (–10%);

2) консервативний — обсяги залучених коштів не змінюються;

3) оптимістичний — збільшення обсягу залучених коштів (+10%).

Відповідно до цього змінюються обсяг кредитно-інвестиційних ресурсів банку, а отже, і кредитно-інвестиційна й інша стратегії банку.

Оскільки перелічені сценарії припускають відносно поступову зміну зазначених параметрів зовнішнього середовища, їх можна назвати ординарними. У рамках ординарних варіантів можуть бути розглянуті різні варіації показників гепу і спреду, що створює необхідну розмаїтість можливостей вибору найкращих рішень. Зокрема, далі в роботі проводиться порівняльний аналіз динаміки розвитку банку (банківської діяльності) при варіаціях показників гепу і спреду для консервативного сценарію.

Наступна, друга серія розрахунків відбиває екстраординарну (форс-мажорну) ситуацію, що може бути зумовлена, наприклад, кризовим станом ринку цінних паперів. При цьому передбачається різке зниження їхньої прибутковості (до 10,4% і 2% відповідно до різних варіантів). У випадку якщо банк буде власником істотного обсягу цінних паперів, йому доведеться зменшити прибутковість залучуваних депозитів (наприклад, до 10,4% і 2% відповідно, а швидше за все і до нижчих величин). Це, у свою чергу, може спровокувати різкий відтік вкладів населення, що зумовить скорочення величини кредитно-інвестиційних ресурсів банку і приведе до зміни структури банківських активів. Величину відтоку вкладів можна характеризувати ступенем форс-мажорності ситуації. Наприклад, для 1-го ступеня відтік вкладів приймається рівним 10%, для 2-го — 15% і для 3-го — 25% базової величини обсягів залучених вкладів (рис. 3.5).

Реакція вкладників на зміну дохідності вкладень при форс-мажорі, так само, як і динаміка вкладів, у стабільній ситуації при зміні ставки відсотка з цілком зрозумілих причин задавалися експертно. Через те що в умовах перехідного періоду на динаміку вкладів впливає дуже велике число чинників (крах фінансових «пірамід» і комерційних банків, грошові реформи, політичні кризи і т. ін.) залежність величини банківських залучених ресурсів від розміру ставки відсотка в явному вигляді простежити не вдається.

Різні варіанти динаміки залучених ресурсів поряд із власним капіталом банку утворять для кожного моменту в розглядуваному інтервалі часу визначений обсяг кредитно-інвестиційних ресурсів (з урахуванням створення необхідних резервів). Відповідно до прийнятої постановки в задачу включаються також інші обмеження (на ліквідність, величину гепу і т. ін.). Розрахунки здійснюються на основі оптимальної моделі лінійного типу. Шуканими величинами є обсяги інвестування і кредитування за різними напрямами вкладень. Зв'язок між рішеннями оптимальних задач для різних моментів часу здійснюється через зміну величини власного капіталу.

Варто зазначити, що для практичних розрахунків розроблений прикладний варіант моделі оптимізації розподілу кредитно-інвестиційних ресурсів і здійснена модифікація постановки задачі за такими трьома напрямами.

1. На відміну від оптимальної моделі, в моделі, прийнятій для практичних розрахунків, використовувалося не одне загальне обмеження на ліквідність, а ціла система обмежень відповідно до прийнятих НБУ нормативів діяльності банків. Усі необхідні вимоги до величини цих нормативів записувалися у вигляді стандартних обмежень задачі лінійного програмування.

2. Було здійснене ув'язування моделі з реальними банківськими рахунками КБ «ТК Кредит».

3. У зв'язку з багатомірністю моделі було введене поняття загального (середньозваженого) спреду, що далі використовувався в розрахунках при формуванні динаміки кредитної і депозитної ставок відсотка. У даній моделі була прийнята гіпотеза про те, що екзогенними (обумовленими умовами зовнішнього середовища) є кредитні ставки, відповідно до яких за деяким правилом визначалися депозитні ставки. Оскільки кожний з видів активів і пасивів банку характеризується власною ставкою відсотка, необхідно було також знайти зміни ставок за активами, щоб загальний спред залишався постійним. Для реалізації даної гіпотези використовувалося наступне правило визначення депозитних ставок відсотка при постійному спреді.

Нехай ставки за кредитами змінилися в разів, причому . Тоді середньозважена загальна ставка за кредитами зміниться в разів:

.

Якщо позначити шукану середньозважену ставку за пасивами, — коефіцієнт її зміни при постійному спреді, то умова постійного спреду може бути записане в такий спосіб:

.

Звідси

.

У такий спосіб

.

Отже, в умовах постійного спреду ставки змінюються за лінійним законом, але не пропорційно, а з деяким зміщенням: так, при зменшенні на 10% необхідно зменшити більше ніж на 10%. Це означає, що в розглядуваному випадку при загальній ситуації зниження відсоткових ставок в умовах зменшення інфляції, ставки за депозитами (пасивами) мають тенденцію знижуватися трохи швидше, ніж ставки за кредитами.

Далі в розрахунках використовувалися наступні варіанти зміни ставок відсотка: пропорційний (з мінливим спредом) і лінійний (з незмінним спредом).

Для обробки даних використовувався статистичний пакет Stata 6.0, у якому за допомогою команд визначеного формату можна знайти оцінки моделей, а також реалізувати процедури перевірки різних гіпотез [8]. У шостій і наступній версіях даного програмного продукту мається докладна довідкова система, що містить усю необхідну інформацію про перелік і синтаксис команд, що істотно полегшує роботу в пакеті, а реалізовані в ньому процедури по обробці даних рятують користувача від трудомістких обчислень.

Через конфіденційність банківської інформації у варіантах розрахунків, що наводяться далі, фігурують умовні дані, наближені за структурою до дійсних зі збереженням реальних банківських рахунків КБ «ТК Кредит». При цьому кожний з варіантів був представлений у двох системах: гривнях й доларах США. Через те, що представлені дані носять умовно-реальний характер, аналіз отриманих результатів концентрується на виявленні найзагальніших тенденцій і закономірностей формування варіантів розвитку КБ «ТК Кредит».

У табл. 3.2 наведено різні сценарії розрахунків (консервативний, оптимістичний, песимістичний і форс-мажорні), які можуть бути інтерпретовані в такий спосіб.

Таблиця 3.2 — Порівняльний аналіз прибутку банку за різними варіантами розрахунків

Сценарії і варіанти розрахунків		Ситуації			Прибуток банку $
Сценарії і варіанти розрахунків		Зниження дохідності цінних паперів	Зниження дохідності по вкладах	Приток / відтік вкладів	1-й період, 2-й період	Разом
Консервативний		—	—	—	2 659 689, 2 698 534	5 358 223
Оптимістичний		—	—	+10%	3 104 789, 3 201 535	6 306 324
Песимістичний		—	—	–10%	2 611210, 2 687 351	5 298 561
Форс-мажорні варіанти	№1	в 2 рази	в 2 рази	–10%	1 305 605, 1 387 354	2 692 959
	№2	в 5 разів	в 5 разів	–15%	477 950, 481 325	959 275
	№3	в 10 разів	в 10 разів	–25%	194 684, 189 751	384 435

Зіставлення результатів розрахунків дає картину розвитку банку за одним з найважливіших його показників (сумарного прибутку за два розглядуваних роки, 1-й період — перший рік, 2-й період — другий рік). Зазначимо, що хоча при погіршенні зовнішніх умов і відбувається зниження банківського прибутку, але навіть у форс-мажорній ситуації картина розвитку банку залишається позитивною.

Наступний цикл розрахунків пов'язаний з аналізом діяльності банку залежно від величини гепу і зміни відсоткової ставки. Отримані варіанти розвитку проілюстровані на рис. 3.6 і 3.7.


Рисунок 3.6 — Зміна прибутку при відноснім зміні станок при постійному спреді і різному гепі: геп дорівнює 500 тис. (крива 1) і 1 млн. умовних валютних одиниць (крива 2)

Рисунок 3.7 — Зміна прибутку при відносній зміні ставок відсотка, збільшенні спреду і різному гепі: геп дорівнює 500 тис. (крива 1) і 1 млн. умовних валютних одиниць (крива 2)

Усього розраховано 25 варіантів, що можуть бути розбиті на серії і групи згідно з описаним вище планом експериментів.

Перша група. Представлена двома варіантами, що характеризують оптимальну структуру балансу банку без обмеження гепу. Дані варіанти відповідають максимально можливому прибутку банку, що досягається за два роки його роботи при діючих до моменту розрахунків відсоткових ставках і при зниженні їх (для активів і пасивів) на 20%. Однак ці варіанти нереальні, тому що не враховують структури обмежень за пасивами і активами. Зокрема, при формуванні обсягу кредитно-інвестиційних ресурсів мається на увазі використання банком усіх пасивів, тобто він має можливість продати чи закласти будинок, устаткування і т.ін., що є в сучасних економічних умовах малореальним, як і можливість розміщення всіх ресурсів у працюючі активи.

Друга група. Представлена вісьмома варіантами, що характеризують оптимальну структуру балансу банку залежно від зміни гепу (він фіксований по кожному з варіантів) і ставок за активами і пасивами (зниження ставок з фіксованим кроком при мінливому спреді).

Третя група. Представлена вісьмома варіантами, що характеризують зміни прибутку залежно від гепу і зниження ставок за активами і пасивами за умови постійного середньозваженого спреду (відповідно до вищенаведених визначень постійного спреду для багатомірного випадку).

Четверта група. Представлена двома варіантами, що характеризують зміни прибутку для різної величини гепу при зменшенні спреду.

Розрахунки дають змогу провести аналіз основних показників діяльності банку:

1. Нормативи НБУ Н1—Н13 у цілому виконуються за всіма варіантами.

2. Пропорційна зміна ставок відсотка за активами і пасивами при негативному гепу спричинює зниження прибутку за рахунок зменшення загального середньозваженого спреду (табл. А.2-А.10, додаток А).

3. Сканування прибутку банку залежно від зниження ставок відсотка за активами (на 5, 10, 15, ..., 35% їхньої вихідної величини) і зміни гепу (з мінус 2 млн. дол. до +1 млн. дол.) при постійному середньозваженому спреді дає змогу виявити такі тенденції:

-   в умовах фіксованого негативного гепу прибуток зростає (табл. А.11, А.12, додаток А);

-   в умовах фіксованого позитивного гепу прибуток знижується (табл. А.14, додаток А);

-   в умовах нульового гепу прибуток постійний (табл. А.13, додаток А).

4. Залежність між величиною гепу і темпом зниження ставок відсотка за умови збереження сталості середньозваженого спреду має такий характер:

-   ставки по пасивах знижуються швидше, ніж ставки по активах (що відповідає приведеним раніше математичним викладенням);

-   існує зворотна залежність між абсолютною величиною гепу і темпом зниження ставок відсотка по пасивах. Як це випливає з аналізу табл. А.11-А.14, спостерігаються наступні зв'язки:

а) чим більше по модулю негативний геп, тим менше зниження ставок по пасивах при постійному середньозваженому спреді;

б) чим більше позитивний геп, тим менше зниження ставок по пасивах при постійному середньозваженому спреде.

Отже, для збереження середньозваженого спреда постійним (до чого звичайно прагнуть банки) керування ставками по пасивах повинне здійснюватися з урахуванням абсолютної величини гепу.

5. Збільшення абсолютної величини негативного гепу при заданих обмежених можливостях розміщення коштів на кредитному ринку можна розглядати як аналог ситуації росту притягнутих депозитних ресурсів. У цьому випадку розраховані при різному негативному гепі варіанти можуть бути інтерпретовані як різні прогнози по залученню заощаджень населення і внесків юридичних осіб. Розрахунки свідчать про те, що в сформованій ситуації (при даних темпах падіння процентних ставок і розмірі спреда, що зберігається) абсолютне збільшення гепа в порівнянні з базовим варіантом приводить до скорочення загальної суми процентного доходу (прибутку) і є небажаним.

Даний висновок не суперечить висновку п. 3, тому що за результатами розрахунків підсумкова картина динаміки прибутку в залежності від спільної зміни двох факторів (негативний геп і зміна процентних ставок) може бути умовно представлена у виді сімейства монотонно зростаючих кривих, що розташовуються одна під іншою в залежності від збільшення абсолютної величини негативного гепа (рис. 3.8).

Рисунок 3.8 — Сімейство кривих, що характеризує зміну прибутку в залежності від зниження ставки відсотка і величини гепу

Отриманий результат свідчить про те, що залучення банком грошового ресурсу (зокрема, щодо дешевих внесків населення) в умовах негативного гепу і рівня інфляції, що знижується, повинне носити зважений характер і доцільно (як правило) тоді, коли є варіанти його використання, що дозволяють зберегти чи зменшити абсолютну величину негативного гепу.

6. При деяких досить правдоподібних гіпотезах про умови функціонування КБ «ТК Кредит» можуть бути знайдені області ефективних його стратегій, що характеризуються як досить високим прибутком, так і стабільністю (стійкістю) у відношенні зміни структури пасивів і активів (збереження наявного гепу). Такі області називаються Парето-оптимальними.

До числа таких гіпотез можна віднести наступні:

- приплив внесків населення навіть при значному зниженні ставок по пасивах (в умовах орієнтації населення на надійність внесків);

- істотне збільшення середньозваженого спреда за рахунок прискореного зниження ставок по пасивах.

Отримана в даних розрахунках Парето-оптимальна область (рис. 3.7, область правіше крапки перетинання кривих) відповідає наступним умовам: при зниженні ставки відсотка приблизно на 23% і негативному гепі мінус 500 тис. умовн. вал. од. сума банківського прибутку більше, ніж у випадку позитивного гепа, що складає +1 млн. умовн. вал. од. Таким чином, варіант із негативним гепом домінує як за критерієм прибутку, так і за критерієм стійкості структури активів і пасивів (збереження наявного негативного гепу).

Приведений приклад пояснює також ті конкурентні переваги, якими володів КБ «ТК Кредит» у порівняно недалекому минулому, маючи традиційно негативний геп за умови швидкого падіння процентних ставок. Як випливає з цього ж приклада, за певних умов він може зберігати ці переваги і в даний час — у ситуації зниження темпів інфляції (і відповідно, зниженні темпів падіння процентних ставок) за рахунок збільшення середньозваженого спреда, наприклад шляхом залучення щодо дешевих грошових ресурсів населення. Таким чином, розроблений модельний інструментарій дозволяє не тільки аналізувати стратегії розвитку банку, але і знаходити області Парето- оптимальних рішень, як області його конкурентних переваг. Якісний аналіз цих областей дозволяє зробити висновок про те, що в деяких умовах (зниження ставки відсотка і необхідність дотримання принципу стабільності загальної структури пасивів і активів для великого банку) збереження негативного гепа в сполученні з постійним або зростаючим спредом може розглядатися як ефективна стратегія. Однак як загальний курс КБ «ТК Кредит» на досить довгострокову перспективу цей варіант не підходить. Це обумовлено тим, що існують природні границі зниження ставок відсотка і збільшення спреда, що у сучасних умовах уже майже досягнуті. З іншого боку, поліпшується ситуація з розміщенням і поверненням кредитів, що робить у свою чергу негативний геп менш привабливим.

Таким чином, об'єктивно перед КБ «ТК Кредит» виникає задача реструктуризації своїх активів і пасивів.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

У роботі були досліджені теоретичні і практичні основи організації антикризового менеджменту в комерційному банку на матеріалах КБ «ТК Кредит», виконано моделювання процесів у банківський діяльності. Розроблено відповідну економіко-математичну модель та методи, які забезпечують наукове та практичне застосування отриманих результатів у системі антикризового менеджменту комерційного банку.

За результатами дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Розглянуто теоретичні основи антикризового менеджменту. Антикризове управління — сукупність форм і засобів реалізації антикризових процедур, які стосовно до конкретної організації-боржника відбивають економічні відносини, що складаються при її оздоровленні або ліквідації. Таке тлумачення використовується у випадку неплатоспроможного підприємства. У відношенні безпроблемного комерційного банку антикризове управління — комплекс заходів щодо виявлення кризотвірних факторів, профілактики, своєчасної діагностики, попередження і нейтралізації кризових явищ, спрямований на досягнення цілей діяльності комерційного банку, реалізацію його стратегії та прогресивний розвиток.

2. Визначено організаційні аспекти побудови системи антикризового управління комерційного банку. Система антикризового управління комерційного банку виокремлює функції цілевизначення, планування, організації, мотивації, контролю та складається з процесів (прийняття рішень і комунікації. Відправним етапом антикризового управління є визначення системи цілей, які мають бути досягнуті. Система антикризового управління включає підсистеми: антикризове операційне управління; фінансове управління; антикризовий маркетинг; антикризове управління персоналом; антикризове організаційне управління і ін. Визначені підсистеми функціонують узгоджено між собою.

3. Оцінено антикризовий менеджмент об’єкта дослідження. Кризові явища в КБ «ТК Кредит» визначаються переважно дією зовнішніх факторів, таких, як розбалансування банківської системи; підвищення ставок кредитування та облікової ставки НБУ; високі відсотки на міжбанківському ринку; світова фінансова криза 2008 року та ін. Тому заходи антикризового управління включають вказівки НБУ (припинення дострокового вилучення депозитів; обмеження видачі кредитів в іноземній валюті; відміна рефінансування простроченої заборгованості шляхом видачі нових кредитів; стимулююча робота із залучення готівки на депозити. Визначено матеріально значущі ризики: кредитний; процентний; валютний; ринковий; ризик ліквідності. Антикризова політика КБ «ТК Кредит» спрямована на формування якісного та збалансованого кредитного портфеля шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та дохідності. Для оцінки ризику ліквідності банком застосовується методи коефіцієнтного аналізу та лімітування розривів; вплив процентного ризику оцінюється шляхом аналізу невідповідності в строках до погашення активів та зобов’язань, які чутливі до змін. В цілому антикризовий менеджмент КБ «ТК Кредит» забезпечує безпроблемну діяльність банку в умовах фінансової кризи в Україні.

4. Запропоновано напрями оптимізації антикризового менеджменту об’єкта дослідження на основі розрахунків моделі можливого розвитку. Сформульовано оптимальну нелінійну модель розвитку КБ «ТК Кредит». Пропонується оптимальна нелінійна модель розвитку банку на основі розв’язання двоїстої задачі досягнення результатів цільової функції за умов низки обмежень і критеріїв.

Розв’язання здійснено декомпозиційним методом на основі побудови імітаційних систем із включенням блоків оптимізації на реальної інформації в аналітичному підрозділі управління кредитування КБ «ТК Кредит».

На основі розрахунків по отриманий моделі висунуто пропозиції щодо шляхів розвитку КБ «ТК Кредит». Основні рекомендації наступні.

а) Аналіз діяльності КБ «ТК Кредит» в поточному періоді і проведені розрахунки на перспективу (найближчі два роки) свідчать про те, що час надвисоких доходів уже пройшов. Зокрема, у період різкого зниження темпів інфляції (1996-2002 рр.) КБ «ТК Кредит» міг використовувати характерний для ссудозбережних інститутів негативний геп для нарощування доходів при відносно обережній кредитній політиці, що виключає високоризикові інвестиції в реальний сектор. Як показують розрахунки, при більш положистій кривій зниження процентних ставок ці переваги вичерпуються, у зв'язку з чим при збереженні структури балансу варто очікувати щорічне зниження прибутку на 15-25% у найближчі два роки.

б) Негативна тенденція зниження доходів КБ «ТК Кредит» на сучасному етапі до деякої міри може бути зм'якшена (але не переборена цілком) за рахунок досить ймовірного припливу внесків населення (що переходить у працюючі активи) при зростаючому спреді між кредитними і депозитними ставками відсотка. В умовах триваючої дестабілізації економіки та дій НБУ щодо встановлення курсу можна чекати, що валютні позабанковські заощадження населення, що є дотепер основним ощадним інструментом, будуть конвертуватися в гривні, що забезпечить КБ «ТК Кредит» приріст щодо дешевого грошового ресурсу. Однак темпи конвертації заощаджень можуть виявитися не настільки високими. Можливості маніпуляції спредом при зниженні ставок відсотка відносно зменшуються. Як показують розрахунки, у цих умовах збереження колишньої структури банківського балансу (і зокрема, негативного гепа) може виявитися неефективним. Таким чином, КБ «ТК Кредит» стоїть перед необхідністю реструктуризації свого балансу і зміни кредитної політики.

в) Розроблений інструментарій дає змогу розрахувати варіанти розвитку банку і реструктуризації його балансу. Консервативний і особливо песимістичний варіанти прогнозу динаміки вкладів відповідають подіям, що характеризують розвиток банку в умовах утрати конкурентних переваг на ринку заощаджень населення. Форс-мажорний сценарій, що передбачає різке зниження прибутковості державних цінних паперів, є ще менш ймовірною подією і відповідає ситуації невиконання зобов'язань державою. Проте даний сценарій (що має головним чином теоретичне значення) розглядається в роботі і характеризує стан КБ «ТК Кредит» у випадку кризи на ринку цінних паперів.

г) Зміна кредитної політики КБ «ТК Кредит» і зв'язана з нею перебудова структури балансу, що передбачається в наступні 2-3 роки, повинна забезпечити перехід до нульового чи невеликого позитивного гепу. При цьому можна рекомендувати наступну етапність такої перебудови.

Якщо в 2006-2007 році загальна структура балансу КБ «ТК Кредит» (включаючи склад джерел залучених коштів і структуру активів) у цілому збереглася, то вже в 2011 році варто здійснювати поступову заміну державних казначейських зобов’язань (ДКЗ) на інші дохідні активи, у тому числі високорізикові активи в реальний сектор. До цього часу прибутковість ДКЗ знизиться за прогнозом до 16-17%, і одночасно з цим розширяться можливості інвестиційних вкладень у стабілізоване народне господарство.

З 2011 року основним напрямком перебудови можуть бути розширення переліку банківських послуг по внесках (для населення) і проведення довгострокових операцій — фінансування житлового будівництва, кредитування об'єктів нерухомості, іпотеки, інвестиційне кредитування і проектне фінансування, а також розширення сфери споживчих кредитів, послуги довірчого керування цінними паперами й ін.

У зв'язку з передбачуваною перебудовою варто очікувати істотне зниження прибутковості (більш значне, чим при збереженні старої структури балансу; по деяких експертних оцінках до 50%), що викликано переходом до високорізикових вкладень і створенням резерву під них, а також додатковими витратами, що супроводжують перетворенням (навчання персоналу, удосконалювання філіальної мережі і т.д.). Однак, до 2011 року трохи пізніше це компенсується підвищенням прибутковості в результаті реструктуризації банківського балансу.

д) Найбільш ефективні стратегії розвитку КБ «ТК Кредит» лежать у сфері таких варіантів перебудови його діяльності, що зв'язані з довгостроковими вкладеннями в реальну економіку і забезпечують йому перетворення з дрібної установи в конкурентоздатний комерційний банк.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Антикризисное управление: Уч. Пособие / И.К.Ларионов, Н.И.Брагин, А.Т.Алиев и др.; Под ред. И.К.Ларионова. — М.: Изд. Дом «Далинов и К», 2001. — 247 с.

2.     Антонов А.В., Поманский А.Б. Рационирование кредитов и алгоритм эффективности распределения заемных средств // Экономика и математические методы. — 2004. — т. 30, вып. 1. — 160 с.

3.     Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І.Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 516 с.

4.     Белінська Я.М. Проблеми валютно-курсової стабільності // Фінанси. 2008. — № 11. — С.12—14.

5.     Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: в 2 т. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с.

6.     Дворянинов С.К. Расчет кредитной ставки. Анализ эффективности активных операций банка // Банковские технологии. — 2005. — № 9. — 143 с. — С. 48—51.

7.     Гузенко Н., Руденко В. Гроші на вітер // Контракти. — 2008. — № 47.

8.     Контроллинг как инструмент управления предприятием / Е.А.Ананькина, С.В.Данилочкин, Н.Г.Данилочкина и др.; Под общ. ред. Н.Г.Данилочкиной. — М.: Аудит ЮНИТИ, 1998. — 279 с.

9.     Конюховский П.В. Микроэкономическое моделирование банковской деятельности. — СПб.: Питер, 2002. — 224 с.

10. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи та моделі. — К.: ТОВ Знання, КОО, 2003. — 183 с.

11. Крузан О.О. Акумуляція кризи. Чинники та наслідки інфляційних процесів у січні — жовтні 2008 року // Закон&Бізнес. — 2008. — № 46 (878).

12. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. — К.: Київськ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. — 580 с.

13. Лук’яненко Г.Г., Краснікова Л.І. Економетрика: підручник — К.: Товариство “Знання», КОО, 1998. — 494 с.

14. Любунь О.С., Денисенко М.П. Бізнес-планування у банку: Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2006. — 288 с.

15. Любунь О.С., Лаптєв С.М. Фінансова модель бюджетування у банку // Фінанси України. — 2002. — № 9. — 176 с. — С. 138–141.

16. Малиш Н.А. Моделювання економічних процесів ринкової економіки: Навч.посіб. — К.: ЦУЛ, 2004. — 120 с.

17. Мэрфи, Нейл В. Ревизия банковских активов: выбор между риском и сверхприбылью: пер. с англ. // Банковское дело. — 2002. — № 12. — С.99.

18. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі. — К.: КНЕУ, 2002. — 316 с.

19. Пушкарь А.И., Тридед А.Н., Колос А.Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы. — Харьков: ООО «Модель Вселенной», 2001. — 452 с.

20. Синки Дж.Ф. мл. Управление финансами в коммерческих банках. — М.: Catallaxy, 2004. — 712 с.

21. Соломаха С. Інфляція довіри і курс долара // Контракти. — 2008. — № 47.

22. Стратегия и тактика управления фирмой / Под ред. А.П.Градова, Б.И.Кузина. — СПб.: Специальная литература, 1996. — 398 с.

23. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Г.З.Базаров, С.Г.Беляев, Л.П.Белах и др.; Под ред. С.Г.Беляева и В.И.Кошкина. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. — 469 с.

24. Тиркало Р.І., Щибиволок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. — К.: Слобожанщина, 2003. — 236 с.

25. Толбатов Ю.А. Економетрика. — К.: Четверта хвиля, 1997. — 320 с.

26. Уткин Э.А. Антикризисное управление. — М.: Изд-во ЭКМОС, 1997. — 400 с.

27. Эджуорт Ф.В. Математическая теория банковской деятельности: пер. с англ. // Банковское дело. — 1995. — № 3. — 178 с. — С. 113–127.

ДОДАТОК А

Розрахунок сценаріїв розвитку КБ «ТК Кредит»

Таблиця А.1 — Оптимальне функціонування банка за умов зниження відсоткових ставок. Показники оптимального баланса банку без обмеження гепу

Показники	Тис.дол.	Тис.грн., масштаб 5:1	Два роки роботи при процентних ставках на базовий період	Два роки роботи при зниженні процентних ставок на 20%
1	2	3	4	5
Балансовий прибуток	6623193	33115966	11110656	8994451
Валюта балансу (усього активів, усього пасивів)	54395918	271979594	46862211	46227109
геп	4710674	23553370	3200946	3315597
Прибуток на одиницю капіталу	0,50	0,50	0,61	0,56
Прибуток на одиницю активів	0,46	0,46	0,87	0,74
Н1: відношення капіталу банку до суми активів з урахуванням ризику	5,00	5,00	6,66	5,88
Н2: відношення ліквідних активів до зобов'язань до 30 днів зажадання	4,64	4,64	4,37	4,33
НЗ: відношення високоліквідних активів до зобов'язань до зажадання	30,79	30,79	40,92	27,63
Н4: відношення довгострокових кредитів до суми довгострокових зобов'язань і капіталу	0,02	0,02	0,02	0,02
Н5: відношення ліквідних активів до суми активів	0,99	0,99	1	1,06
Н6: відношення максимального кредиту одному позичальнику до капіталу	0,19	0,19	0,14	0,16
Н7: відношення максимальної суми великих кредитів до капіталу	0,24	0,24	0,17	0,2
Н8: відношення максимальних зобов'язань одному вкладнику до капіталу	0,21	0,21	0,15	0,17
Н9: відношення максимальних вимог до одного акціонера до капіталу	0,07	0,07	0,05	0,06
Н10: відношення максимальної суми вимог до инсайдерам до капіталу	0,04	0,04	0,03	0,04
Н11: відношення максимальної суми внесків населення до капіталу	1,09	1,09	0,77	0,87
Н12: відношення інвестуємих коштів до капіталу банку	0,22	0,22	0,14	0,15
Н13: відношення власних вексельних зобов'язань до капіталу	0,06	0,06	0,05	0,05

Таблиця А.2 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності от величини геп в умовах зниження процентних ставок. Постійний спред

Питомий доход по чуттєвих активах	0,5698
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2330
Сума чуттєвих активів	15032437
Доходи от активів	8565465	8137192	7708919	7280645	6852372	6424099	5995825	5567552
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5406248	4906780	4407282	3907784	3408285	2908787	2409289
Прибуток	2659689	2730913	2802138	2873363	2944588	3015813	3087038	3158263
геп	-2500000
Зниження ставок по активах	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1	0,9154	0,8308	0,7463	0,6617	0,5771	0,4925	0,4080

Таблиця А.3 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності от величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду	Зниження ставок на
Показник	Процентні ставки базового періоду	5%	10%	15%	20%	25%	30%	35%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Балансовий прибуток	2659689	2526704	2393720	2260735	2127751	1994766	1861782	1728797
Валюта балансу	44001481

Продовження таблиці А.3
1	2	3	4	5	6	7	8	9
геп	-2500000
Прибуток на одиницю капіталу	0,27	0,26	0,25	0,24	0,23	0,22	0,21	0,2
Прибуток на одиницю активів	0,55	0,53	0,5	0,47	0,44	0,42	0,39	0,36
Н1	4,33	4,28	4,22	4,16	4,1	4,04	3,98	3,92
Н2	3,72	3,72	3,72	3,72	3,72	3,72	3,72	3,72
Н3	37	37	37	37	37	37	37	37
Н4	0,02	0,02	0,02	0,02	0,02	0,03	0,03	0,03
Н5	2,05	2,05	2,05	2,05	2,05	2,05	2,05	2,05
Н6	0,22	0,23	0,23	0,23	0,24	0,24	0,24	0,25
Н7	0,27	0,28	0,28	0,29	0,29	0,29	0,3	0,3
Н8	0,27	0,27	0,28	0,28	0,28	0,29	0,29	0,3
Н9	0,08	0,09	0,09	0,09	0,09	0,09	0,09	0,09
Н10	0,05	0,05	0,05	0,05	0,05	0,05	0,05	0,05
Н11	1,45	1,47	1,49	1,51	1,53	1,55	1,58	1,6
Н12	0,19	0,2	0,2	0,2	0,2	0,21	.0,21	0,21
Н13	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,11	0,11

Таблиця А.4 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок Показники оптимального балансу банку в залежності от величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду	Зниження ставок на
Показник	Процентні ставки базового періоду	5%	10%	15%	20%	25%	30%	35%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Балансовий прибуток	3002161	2852052	2701944	2551836	2401728	2251620	2101512	1951404
Валюта балансу	44576626
геп	-2000000
Прибуток на одиницю капіталу	0,3	0,29	0,28	0,26	0,25	0,24	0,23	0,22
Прибуток на одиницю активів	0,58	0,55	0,52	0,49	0,46	0,43	0,4	0,37

Продовження таблиці А.4
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Н1	47	41	3,95	3,89	3,83	3,77	3,71	3,65
Н2	3,53	3,53	3,53	3,53	3,53	3,53	3,53	3,53
Н3	23,96	23,96	23,96	23,96	23,96	23,96	23,96	23,96
Н4	02	02	02	02	02	02	02	02
Н5	1,93	1,93	1,93	1,93	1,93	1,93	1,93	1,93
Н6	0,24	0,25	0,25	0,25	0,26	0,26	0,27	0,27
Н7	0,29	0,3	0,3	0,31	0,31	0,32	0,32	0,33
Н8	0,27	0,27	0,28	0,28	0,28	0,29	0,29	0,3
Н9	09	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,11
Н10	06	06	06	06	06	06	06	06
Н11	1,4	1,42	1,44	1,46	1,49	1,51	1,54	1,56
Н12	0,19	0,19	0,19	0,2	0,2	0,2	0,21	0,21
Н13	09	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,11
Питомий доход по чуттєвих активах	0,20
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,13
Спред	07
Валюта чуттєвих активів	444576626

Таблиця А.5 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності від величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду	Зниження ставок на
Показник	Процентні ставки базового періоду	10%	20%	30%
1	2	3	4	5
Балансовий прибуток	3291030	2961927	2632824	2303721
Активи балансу	44168842
геп	-1500000
Прибуток на одиницю капіталу	0,32	0,29	0,27	0,24
Прибуток на одиницю активів	0,42	0,38	0,34	0,3
Н1	3,9	3,78	3,65	3,53
Н2	3,44	3,44	3,44	3,44
Н3	21,83	21,83	21,83	21,83
Н4	0,02	0,02	0,02	0,02
Н5	1,34	1,34	1,34	1,34
Н6	0,25	0,26	0,27	0,28
Н7	0,31	0,32	0,33	0,34

Продовження таблиці А.5
1	2	3	4	5
Н8	0,25	0,26	0,27	0,28
Н9	0,09	0,09	0,1	0,1
Н10	0,05	0,06	0,06	0,06
Н11	1,36	1,4	1,45	1,5
Н12	0,19	0,19	0,2	0,21
Н13	0,09	0,1	0,1	0,1
Питомий доход по чуттєвих активах	0,21
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,13
Спред	0,08
Сума чуттєвих активів	44168842

Таблиця А.6 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності від величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду		Зниження ставок на
			10%		20%		30%
Балансовий прибуток	3566030		3209427		2852824		2496221
Активи балансу	44168842
геп	-1000000
Прибуток на одиницю капіталу	0,33	0,31		0,29		0,26
Прибуток на одиницю активів	0,41	0,37		0,33		0,29
Н1	4	3,87		3,74		3,6
Н2	3,55	3,55		3,55		3,55
Н3	22,58	22,58		22,58		22,58
Н4	0,02	0,02		0,02		0,02
Н5	1,22	1,22		1,22		1,22
Н6	0,25	0,26		0,27		0,28
Н7	0,3	0,31		0,32		0,33
Н8	0,24	0,25		0,26		0,27
Н9	0,09	0,09		0,1		0,1
Н10	0,05	0,06		0,06		0,06
Н11	1,32	1,37		1,42		1,47
Н12	0,19	0,2		0,2		0,21
Н13	0,09	0,09		0,1		0,1
Питомий доход по чуттєвих активах	0,21
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,13
Сперед	0,08
Сума чуттєвих активів	44168842

Таблиця А.7 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності від величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду	Зниження ставок на
Показник	Процентні ставки базового періоду	10%	20%	30%
1	2	3	4	5
Балансовий прибуток	3841030	3456927	3072824	2688721
Активи балансу	44144320
геп	-500000
Прибуток на одиницю капіталу	0,35	0,33	0,3	0,27
Прибуток на одиницю активів	0,38	0,34	0,31	0,27
Н1	4,11	3,96	3,82	3,67
Н2	3,87	3,87	3,87	3,87
Н3	37,79	37,79	37,79	37,79
Н4	0,02	0,02	0,02	0,02
Н5	1,09	1,09	1,09	1,09
Н6	0,24	0,25	0,26	0,27
Н7	0,29	0,3	0,31	0,32
Н8	0,24	0,25	0,26	0,27
Н9	0,09	0,09	0,09	0,1
Н10	0,05	0,05	0,06	0,06
Н11	1,29	1,34	1,39	1,44
Н12	0,19	0,2	0,21	0,21
Н13	0,09	0,09	0,09	0,1
Питомий доход по чуттєвих активах	0,22
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,13
Спред	0,09
Сума чуттєвих активів	44144320

Таблиця А.8 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності від величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду	Зниження ставок на
Показник	Процентні ставки базового періоду	10%	20%	30%
1	2	3	4	5
Балансовий прибуток	4116030	3704427	3292824	2881221
Активи балансу	44288160
геп	0
Прибуток на одиницю капіталу	0,37	0,34	0,32	0,29
Прибуток на одиницю активів	0,4	0,36	0,32	0,28
Н1	4,21	4,06	3,9	3,75
Н2	3,66	3,66	3,66	3,66
Н3	24,06	24,06	24,06	24,06
Н4	0,02	0,02	0,02	0,02
Н5	1,11	1,11	1,11	1,11
Н6	0,24	0,24	0,25	0,26
Н7	0,28	0,29	0,31	0,32
Н8	0,24	0,25	0,26	0,27
Н9	0,09	0,09	0,09	0,1
Н10	0,05	0,05	0,05	0,06
Н11	1,26	1,31	1,36	1,42
Н12	0,19	0,2	0,21	0,22
Н13	0,09	0,09	0,09	0,1
Питомий доход по чуттєвих активах	0,23
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,13
Спред	0,10
Сума чуттєвих активів	44288160

Таблиця А.9 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності від величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду	Зниження ставок на
Показник	Процентні ставки базового періоду	10%	20%	30%
1	2	3	4	5
Балансовий прибуток	4666030	4199427	3732824	3266221
Активи балансу	44790171
геп	1000000
Прибуток на одиницю капіталу	0,4	0,37	0,34	0,31
Прибуток на одиницю активів	0,43	0,39	0,34	0,3
Н1	4,42	4,24	4,07	3,89
Н2	3,87	3,87	3,87	3,87
Н3	25,55	25,55	25,55	25,55
Н4	0,02	0,02	0,02	0,02
Н5	1,11	1,11	1,11	1,11
Н6	0,22	0,23	0,24	0,25
Н7	0,27	0,28	0,29	0,31
Н8	0,23	0,24	0,25	0,26
Н9	0,08	0,08	0,09	0,09
Н10	0,05	0,05	0,05	0,05
Н11	1,2	1,25	1,3	1,36
Н12	0,2	0,21	0,21	0,22
Н13	0,08	0,09	0,09	0,09
Питомий доход по чуттєвих активах	0,24
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,13
Спред	0,11
Сума чуттєвих активів	44790171

Таблиця А.10 — Оптимальне функціонування комерційного банку в умовах зниження процентних ставок. Показники оптимального балансу банку в залежності від величини геп в умовах зниження процентних ставок

Показник	Процентні ставки базового періоду	Зниження ставок на
Показник	Процентні ставки базового періоду	10%	20%	30%
1	2	3	4	5
Балансовий прибуток	5216030	4694427	4172824	3651221
Активи балансу	45846460
геп	2000000
Прибуток на одиницю капіталу	0,42	0,4	0,37	0,34
Прибуток на одиницю активів	0,44	0,39	0,35	0,31
Н1	4,62	4,43	4,23	4,04
Н2	4,16	4,16	4,16	4,16
Н3	29,69	29,69	29,69	29,69
Н4	0,02	0,02	0,02	0,02
Н5	1,06	1,06	1,06	1,06
Н6	0,21	0,22	0,23	0,25
Н7	0,26	0,27	0,28	0,3
Н8	0,22	0,23	0,24	0,25
Н9	0,08	0,08	0,08	0,09
Н10	0,05	0,05	0,05	0,05
Н11	1,15	1,2	1,25	1,31
Н12	0,2	0,21	0,22	0,23
Н13	0,08	0,08	0,09	0,09
Питомий доход по чуттєвих активах	0,24
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,13
Спред	0,11
Сума чуттєвих активів	45846460

Таблиця А.11 — Зміна прибутку в залежності от геп при зниженні процентних ставок з постійним спредом

Питомий доход по чуттєвих активах	0,5698
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2330
Сума чуттєвих активів	15032437
Доходи от активів	8565465	8137192	7708919	7280645	6852372	6424099	5995825	5567552
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5406278	4906780	4407282	3907784	3408285	2908787	2409289
Прибуток	2659689	2730913	2802138	2873363	2944588	3015813	3087038	3158263
геп	-2500000
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1	0,9154	0,8308	0,7463	0,6617	0,5771	0,4925	0,4080
Питомий доход по чуттєвих активах	0,5735
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2367
Сума чуттєвих активів	15532437
Доходи от активів	8907937	8462540	8017143	7571746	7126350	6680953	6235556	5790159
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5403029	4900261	4397534	3894786	3392039	2889292	2386544
Прибуток	3002161	3059511	3116862	3174212	3231563	3288913	3346264	3403614
геп	-2000000
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1	0,9149	0,8297	0,7446	0,6595	0,5744	0,4892	0,4041

Таблиця А.12 — Зміна прибутку в залежності от геп при зниженні процентних ставок з постійним спредом

Питомий доход по чуттєвих активах	0,5736
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2368
Сума чуттєвих активів	16032437
Доходи від активів	9196807	8736966	8277126	7817286	7357445	6897605	6347765	5977924
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5402913	4900050	4397187	3894323	331460	2888597	2385734
Прибуток	3291030	3334053	3377076	3420099	3463121	3506144	3549167	3592190
Геп	-1500000
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1	0,9149	0,8297	0,7446	0,6594	0,5743	0,4891	0,4040
Питомий доход по чуттєвих активах	0,5729
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2361
Сума чуттєвих активів	16532437
Доходи від активів	9471807	8998216	852462	8051036	7577445	7103855	6630265	6156674
Суммаа чуттєвих пасивів	17532437
Доходи від пасивів	5905776	5403540	4901303	4399067	3896830	3394594	2892357	2390121
Прибуток	3566030	3594676	3623322	3651969	3680615	3709261	3737907	3766553
Геп	-1000000
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1	0,9150	0,8299	0,7449	0,6598	0,5748	0,4898	0,4047

Таблиця А.13 — Зміна прибутку в залежності від геп при зниженні процентних ставок з постійним спредом

Питомий доход по чуттєвих активах	0,5722
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2354
Сума чуттєвих активів	17032437
Доходи від активів	9746807	9259466	8772126	8284786	7797445	7310105	6822765	6335424
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5404129	4902483	4400836	3899190	33975543	2895896	2394250
Прибуток	3841030	3855336	3869643	3883949	3898255	3912561	3926868	3941174
геп	-500000
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1	0,9151	0,8301	0,7452	0,6602	0,5753	0,4903	0,4054
Питомий доход по чуттєвих активах	0,5716
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2348
Сума чуттєвих активів	17532437
Доходи від активів	10021807	9520716	9019626	8518536	8017445	7516355	7015265	6514174
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5404686	4903595	4402505	3901415	3400324	2899234	2398144
Прибуток	4116030
геп	0	0	0	0	0	0	0	0
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1	0,9152	0,8303	0,7455	0,6606	0,5758	0,4909	0,4061

Таблиця А.14 — Зміна прибутку в залежності від геп при зниженні процентних ставок з постійним спредом

Питомий доход по чуттєвих активах	0,5704
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2336
Сума чуттєвих активів	18532437
Доходи від активів	10571807	10043216	9514626	8986036	8457445	7928855	7400265	6871674
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5405708	4905640	4405572	3905504	3405436	2905369	2405301
Прибуток	4666030	4637508	4608985	4580463	4551940	4523418	4494896	4466373
геп	1000000
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1,0000	0,9153	0,8307	0,7460	0,6613	0,5766	0,4920	0,4073
Питомий доход по чуттєвих активах	0,5694
Питома витрата по чуттєвих пасивах	0,3368
Спред	0,2326
Сума чуттєвих активів	19532437
Доходи від активів	11121807	10565716	10009626	9453536	8897445	8341355	7785265	7229174
Сума чуттєвих пасивів	17532437
Витрати по пасивах	5905776	5406626	4907476	4408326	3939175	3410025	2910875	2411725
Прибуток	5216030	5159090	5102150	5045210	4988269	4931329	4874389	4817449
геп	2000000
Зниження прибутковості активів	1	0,95	0,9	0,85	0,8	0,75	0,7	0,65
Зниження ставок по пасивах	1,0000	0,9155	0,8310	0,7464	0,6619	0,5774	0,4929	0,4084

1. Диплом на тему Развитие советско-японских взаимоотношений в 1939-1945 гг
2. Реферат Основные качества речи 2
3. Контрольная работа на тему Региональный мониторинг
4. Реферат на тему Aristotle Essay Research Paper IntroductionAristotle
5. Реферат на тему Vietnam Essay Research Paper The single most
6. Реферат на тему Market Failure And The Tobacco Essay Research
7. Реферат Экономические итоги Второй мировой войны 2
8. Курсовая на тему Аудит финансовых вложений
9. Реферат Нёйиский договор
10. Курсовая на тему Личностное развитие в родительстве

Bukvasha