Реферат Планування виробничої діяльності підприємств легкої промисловості
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИКО-РОЗРАХУНКОВИЙ
2.1. Калькування собівартості виробництва продукції
Опоряджувальна фабрика спеціалізується на випуску бавовняних тканин.
Дослідження споживчого ринку визначили асортимент та об’єм попиту на продукцію фабрики.
У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання - обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.
Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливості виробництва.
Орієнтована номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядає так:
· сировина та матеріали;
· енергія технологічна;
· основна заробітна плата робочих;
· додаткова заробітна плата робочих;
· відрахування на соціальні потреби робочих;
· утримання та експлуатація машин і устаткування;
· загальновиробничі витрати;
· загальногосподарські витрати;
· підготовка та освоєння виробництва;
· позавиробничі витрати.
Планово-економічний відділ має визначити виробничу програму підприємства, обгрунтувати її матеріальними і трудовими ресурсами, встановити рівень витрат на виробництво тканин, знайти резерви зниження витрат на виробництво продукції.
Виробнича програма опоряджувального виробництва уміщує розклад випуску готових виробів, потребу у сировині та характеристику продукції. Тут же здійснюється розподілення продукції за видами опоряджування, по міцності фарбування, по розміру (у панчішно-носочному виробництві) та за видами перероблювальної сировини (у пряжіфарбуванні та трикотажному виробництві).
Виробнича програма складається на рік. Тому перед розрахунком виробничої програми обирається режим роботи основних та допоміжних цехів та відділів (змінність, тривалість робочої зміни, число робочих днів на рік).
Для розрахунку випуску тканини за сортами слід ураховувати, що у оздоблювальному виробництві продукцію ділять на три сорта: І-й сорт, ІІ-й сорт та мірний клапоть (ІІІ-й сорт).
Виробнича програма представлена таблицею 2.1 (Додаток А).
Після розрахунку виробничої програми запланованого асортименту продукції розраховується відсоток виходу готової продукції з сировини за формулою:
Для обробки тканини використовується певний набір технологічного обладнання. Його кількість повинна бути такою, яка б забезпечила виконання одного з принципів організації виробництва – сполучність обладнання.
Сполучність обладнання (пропорційність) зумовлює пропорційну його продуктивність за одиницю часу. Це досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно пов’язаних ланок виробництва пропорційна обсягу робіт, що виконуються.
У роботі слід розрахувати кількість обладнання, необхідного для забезпечення випуску продукції, що планується, з обґрунтуванням швидкості роботи машин та коефіцієнта працюючого обладнання (КПО).
Для визначення швидкості роботи обладнання (лінії), що буде використовуватись при розрахунку теоретичної продуктивності, слід мати на увазі, що саме при цій швидкості буде забезпечена якість проходження усіх технологічних операцій, що здійснюються на окремих машинах, які складають дану лінію. У опоряджувальному виробництві, як правило, процесами, які забезпечують головні характеристики обробки тканини є запарювання, термофіксація та сушка.
Розрахунок необхідної кількості обладнання, де здійснюється технологічна обробка тканини, проводиться по лімітуючій швидкості, тобто найменшій.
У процесі виготовлення тканини приймають участь чотири види машин. Для кожної з них використовується різна кількість обладнання.
Розрахунок перерв по групі А та по групі Б зведений у таблицях відповідно 2.2 та 2.3.
Таблиця 2.2
Перерви в роботі по групі А
| Найменування простоїв | Тривалість одного випадку, хв. | Кількість випадків на 1000м | Загальний час простою, хв. |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Ліквідація обривів тканини | 30 | 0,048 | 1,44 |
Таблиця 2.3
Перерви в роботі по групі Б
| Найменування простоїв | Тривалість одного випадку, хв. | Кількість випадків за зміну | Загальний час, хв. |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Підготовка машини до роботи | 45 | 0,33 | 14,85 |
| Заправка машини | 10 | 0,33 | 3,3 |
| Уборка робочого місця | 0,1 | 1 | 0,1 |
| Час на особисті потреби робочого | 20 | 1 | 20 |
Розрахунок необхідної кількості обладнання зведено у таблиці 2.4 (Додаток Б).
Для визначення чисельності робочих для обслуговування технологічного процесу та витрат, пов’язаних з використанням цієї категорії робітників фабрики складається план по труду та заробітної платні.
Годинний фонд заробітної платні розраховується для кожної професії на основі прийнятої системи оплати праці та кваліфікації робочого.
Розрахунок заробітної платні робочого-відрядника виконується за формулою:
де ЗПвідр – відрядна заробітна платня, грн.;
Рвідр – відрядна розцінка, коп/м;
В – добовий випуск продукції, м.
де Тс. г – тарифна ставка годинна, коп.;
Нвир. – норма виробітку робочого, м/год.
Заробітна платня робочого-погодиника розраховується за формулою:
де tзм – продовження робочої зміни, год.
За роботу у вечірню зміну робітнику доплачується 20% годинної тарифної ставки за кожну годину вечірньої зміни. За роботу у нічний час (третя зміна) робітнику доплачується 75% годинної тарифної ставки за нічні години (з 00.00 до 06.00).
Результати розрахунку годинного фонду заробітної платні за добу зведено у таблицю 2.5 (Додаток В).
Оплата часу простою обладнання із-за чистки:
де Опр – оплата часу простоїв, грн.;
Тсч – тарифна погодинна ставка робочого, коп.;
Ч – чисельність робочих, що мають однакову тарифну ставку;
tчист – тривалість чистки (4 години);
L – кількість чисток за рік (1 раз у неділю);
Мз – кількість заправленого обладнання даного типу.
Фонд оплати праці:
де Qвід – оплата відпусток, грн.;
Qдерж.об. – оплата часу виконання державних обов’язків, грн.
де а1 – відсоток невиходів із-за відпустки.
де а2 – відсоток невиходів із-за виконання державних обов’язків.
Результати розрахунків елементів фонду оплати праці зведено у таблиці 2.6 (Додаток Г).
У кінці плану по праці та заробітної платні слід розрахувати наступні техніко-економічні показники по праці:
1. Продуктивність праці у натуральному виразі:
де В – добовий випуск продукції, тис. м;
Твідпр – відпрацьований час за добу, чол. год.
2. Трудомісткість продукції, що виготовляється:
3. Середня заробітна платня:
4. Середній дохід:
Виплати за рахунок чистого прибутку направляються на:
а) матеріальну допомогу;
б) оплата путівок на відпочинок та лікування.
Виплати соціального характеру такі:
а) допомога по тимчасовій непрацездатності;
б) вартість путівок.
Встановлення рівня витрат на виробництво тканин здійснити за такими статтями калькуляції.
1. Сировина
Витрати на сировину визначаються виходячи з потреби в сировині у натуральних одиницях та вартості одиниці сировини. Ціна вагового клаптя складає 5-6 грн./кг. Розрахунок витрат на сировину оформлюємо у вигляді вартісного балансу сировини (табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Вартісний баланс сировини
| Надійшло у виробництво | | Вийшло з виробництва | ||||||
| Найменування тканини, артикул | Кількість сировини за рік, тис. м | Ціна сировини з урахуванням коефіцієнта ґатунку | Вартість сировини за рік, тис. грн. | | Найменування тканини, артикул | Випуск готової тканини, тис. м | Вартість сурової тканини в 1м готової, грн/м | Витрати на сувору тканину у готовій, тис. грн. |
| Мелодія | 140980,187 | 3,209 | 452453,776 | | Мелодія | 135200,000 | 3,335 | 450826,126 |
| Притяжка (+) | | Ваговий клапоть, тонн | ||||||
| Мелодія | -4732 | * | * | | Мелодія | 325,530 | 5,000 | 1627,650 |
| Усього | 136248,187 | * | 452453,776 | | Усього | 136248,187 | * | 452453,776 |
2. Допоміжні матеріали на технологічні цілі
Для встановлення витрат за цією статтею прийняти відсоток витрат на допоміжні матеріали 1,5% від вартості сировини.
3. Витрати на пар, воду, газ, енергію.
Витрати по цій статті визначаються за формулою:
де Ві – витрати відповідного енергоносія;
Ці – ціна енергоносія, грн/од.
Необхідна кількість води, пару, газу і т. ін. розраховується за формулою:
де Нві - норма витрати енергоносія на 1 годину роботи обладнання або на одиницю продукції;
Мі – кількість обладнання.
Розрахунок витрат за цією статтею проведено у таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Витрати на пар, воду, газ, енергію
| Найменування технологічної операції, марка обладнання | Норма витрати, од/год. | Кількість обладнання | Режимний фонд часу роботи, год. | Загальні витрати, од. | Ціна енергоносія, грн/од. | Загальні витрати за рік, грн. |
| | Пар | |||||
| ЛБ 1 | 7200 кг | 8 | 24 | 903,675 | 64,7 | 15201618,83 |
| | Газ | |||||
| УГО 240 | 1,5 | 4 | 24 | 129,6 | 0,394 | 13276,224 |
| | Вода | |||||
| УГО 240 | 32 | 8 | 24 | 5355,110 | 0,65 | 905013,6576 |
| ЛБ 1 | 1,4 | 4 | 24 | 120,96 | 0,65 | 20442,24 |
| Усього | | | | | | 16140350,95 |
4. Витрати на заробітну платню основних виробничих робочих.
Витрати за цієї статті містять фонд оплати праці робочих 1-ої групи.
5. Нарахування на заробітну платню.
Нарахування на заробітну платню основних виробничих робочих прийняти у розмірі 39,5% від фонду оплати праці.
6. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання.
У статті «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» передбачається розрахунок:
- двигункової енергії;
- амортизації обладнання;
- витрат на ремонт;
- транспортних витрат.
6.1. Витрати на двигункову енергію
Витрати на двигункову енергію розраховуються за формулою:
де Вен – кількість енергії, що споживається обладнанням, кВт-год;
Цен – ціна за 1 кВт-год, грн.
Розрахунок кількості енергії, що споживається ведеться для кожного виду обладнання за формулою:
де N – сумарна потужність двигунів, що встановлені на обладнанні, кВт;
Кв.о. – коефіцієнт використання обладнання:
Ко – коефіцієнт одночасної роботи двигунів (Ко=1);
Кс – коефіцієнт збитків у сеті (0,8);
Кдв – коефіцієнт збитків у двигуні (0,7);
Розрахунок кількості двигункової енергії, що споживаються оформить у вигляді таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Кількость двигункової енергії, що споживаються обладнанням
| Марка обладнання | Кількість встановленого обладнання | Потужність електродвигуна обладнання, кВт | Режимний фонд часу роботи обладнання з урахуванням коефіцієнта використання, години | Усього кількість енергії, що споживається, кВт годин |
| бу 2 для сырья | 3 | 6,5 | 9,52 | 331,50 |
| бу 2 для гп | 30 | 6,5 | 9,52 | 3315,00 |
| Газоопалювальна машина УГО 240 | 4 | 30,2 | 17,71 | 3820,73 |
| Лінія відбілююча ЛБ 1 | 8 | 302 | 17,71 | 76412,94 |
| Усього | | | | 83880,17 |
6.2. Витрати на ремонт
Витрати на ремонт формуються для проведення капітального, середнього та поточного ремонту.
Витрати для виконання ремонтів обладнання включають:
а) фонд оплати праці ремонтувальників;
б) нарахування на заробітну платню;
в) витрати на деталі та матеріали;
г) послуги механічних майстерень.
Поточний ремонт обладнання виконують робочі ІІ групи робочих основного виробництва.
6.3. Амортизація обладнання
Амортизаційні відрахування відповідають ступеню фізичного зносу обладнання та накопичуються до повної реновації (відновлення) обладнання у випадку демонтажу відпрацьованого обладнання.
Річні амортизаційні відрахування розраховуються за формулою:
де Бв – балансова вартість обладнання, грн.;
На – річна норма амортизаційних відрахувань, % (10%);
М – кількість обладнання даного виду.
Балансова вартість обладнання включає, крім ціни закупки, витрати на транспортування та монтаж обладнання (25% від ціни). Витрати на обладнання, що не враховано, прийняти 3%. Рівень норми річних амортизаційних відрахувань для обладнання опоряджувального виробництва становить 10%. Розрахунок амортизаційних відрахувань представити у вигляді таблиці 2.10.
Таблиця 2.10
Розрахунок амортизаційних відрахувань
| Найменування обладнання, марка | Кількість встановленого обладнання | Балансова вартість одиниці обладнання, грн. | Балансова вартість встановленого обладнання, грн. | Амортизаційні відрахування, грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| БУ-2 | 33 | 17 | 561000 | 561000 |
| Газоопалювальна машина УГО 240 | 4 | 21,5 | 86000 | 86000 |
| Лінія відбілююча ЛБ 1 | 8 | 72,5 | 580000 | 58000 |
| Усього | 45 | | 1227000 | 1227000 |
З урахуванням невстановленого обладнання амортизаційні відрахування складають:
6.4. Транспортні витрати
Транспортні витрати складаються з наступних елементів:
- фонд оплати праці транспортувальників (ІІІ-я група робочих основного виробництва);
- нарахування на заробітню платню;
- амортизація транспортних засобів;
- витрати на ремонт транспортних засобів;
- витрати на двигункову енергію транспортних засобів.
Для розрахунку транспортних витрат слід врахувати, що амортизація транспортних засобів становить приблизно 12% від амортизації технологічного обладнання. Витрати на ремонт транспорту слід прийняти 50% від амортизації транспорту. Витрати на двигункову енергію орієнтовано становлять 5 % від витрат на двигункову енергію обладнання.
7. Загальновиробничі витрати
У загальновиробничі витрати входять витрати, що пов’язані з керівництвом та обслуговуванням цехів підприємств, а саме:
- ФОП керівників, спеціалістів, службовців;
- нарахування на заробітню платню;
- амортизація приміщень;
- ремонт приміщення;
- освітлення, опалення, вентилювання;
- водопостачання побутове та водовідведення;
- витрати з охорони праці;
- витрати на утримання хімічної лабораторії.
Витрати по оплаті праці керівників, спеціалістів та службовців визначаються на основі штатного розкладу. Розрахунок витрат по заробітній платні цих категорій робітників цеху виконано у таблиці 2.11.
Таблиця 2.11
Штатний розклад керівників, спеціалістів та службовців
| Найменування посади | Кількість штатних одиниць | Посадовий оклад, грн./міс. | Доплати за вечір, ніч, грн. | Фонд оплати праці за рік, грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1.Керівник фабрики | 1 | 720 | | 8640 |
| 2. Головний технолог | 1 | 630 | | 7560 |
| 3. Головний бухгалтер | 1 | 620 | | 7440 |
| 4. Начальник хімлабораторії | 1 | 620 | | 7440 |
| 5. Головний механік | 1 | 620 | | 7440 |
| 6. Начальник планового відділу та ВТІЗ | 1 | 620 | | 7440 |
| 7. Економіст з планування | 1 | 485 | | 5820 |
| 8. Економіст нормування | 1 | 485 | | 5820 |
| 9. Бухгалтер | 1 | 430 | | 5160 |
| 10. Начальник цеху | 3 | 620 | | 22320 |
| 11. Змінний майстер | 9 | 500 | 13703,04 | 67703,04 |
| 12. Інженер з ТБ та охорони праці | 9 | 490 | 13465,14 | 66385,14 |
| 13. Інженер-хімік хімлабораторії | 1 | 485 | | 5820 |
| 14. Змінний інженер хімік | 1 | 485 | | 5820 |
| 15. Начальник аналітичного відділу | 1 | 620 | | 7440 |
| 16. Аналітик | 1 | 485 | | 5820 |
| 17. Касир | 1 | 410 | | 4920 |
| Ітого | 35 | - | 27168,18 | 248988,18 |
Витрати за статтею «загальновиробничі витрати» розрахувати виходячи з структури загальновиробничих витрат, що склалися на діючих оздоблювальних фабриках. Витрати по оплаті праці з нарахуваннями на заробітню плату керівників, спеціалістів та службовців цеху у структурі цехових витрат становлять 17%.
Загальногосподарські витрати складають за даними діючої фабрики 3,5% у вартості обробки тканини.
Позавиробничі витрати прийняти 0,4% від фабричної собівартості.
Після розрахунку витрат, що утворюються при обробці тканини у цехах, скласти фабричну калькуляцію собівартості виробництва тканини у табл. 2.12, розрахувати повну собівартість виробництва продукції.
Таблиця 2.12
Калькуляція собівартості продукції
| Стаття витрат | Витрати, грн. | Витрати на 1000м, грн. | Структура витрат |
| І Сировина | 452453776,3 | 3164,01 | 93,11 |
| ІІ Обробка | | | |
| 1. допоміжні матеріали на технологічні цілі | 6786806,64 | 47,46 | 1,40 |
| 2. вода, пар, газ, ел. енергія на технологічні цілі | 16140350,95 | 112,87 | 3,32 |
| 3. заробітня платня робочих основного виробництва | 1067396,20 | 7,46 | 0,22 |
| 4. нарахування на заробітню платню | 421621,50 | 2,95 | 0,09 |
| 5. витрати на утримання та експлуатацію обладнання та транспортних засобів | 3967127,29 | 27,74 | 0,82 |
| 6. загальновиробничі витрати | 2035844,53 | 14,24 | 0,42 |
| 7. загальногосподарські витрати | 1103285,13 | 7,72 | 0,23 |
| Ітого обробка | 31522432,24 | 220,44 | 6,49 |
| Ітого фабрична собівартість | 483976208,53 | 3384,45 | 99,60 |
| 8. Позавиробничі витрати | 1935904,83 | 13,54 | 0,40 |
| Ітого повна собівартість | 485912113,36 | 3397,99 | 100,00 |
2.2. Розрахунок резервів зростання продуктивності праці
З метою зниження витрат на виробництво продукції, використовуючи перелік можливих організаційно-технічних заходів, знаходимо можливість виконання плану із обсягу виробництва з мінімальною чисельністю працівників за рахунок підвищення продуктивності праці.
Усі фактори зростання продуктивності праці на текстильних підприємствах можна об’єднати у такі групи:
А. матеріально-технічні – вдосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини матеріалів тощо;
Б. організаційні – поглиблення спеціалізації, комбінування, вдосконалення системи управління, організації праці та ін.;
В. економічні – вдосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках та ін.;
Г. соціальні – створення відповідного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу та ін.
Розглянемо методику визначення можливого зростання продуктивності праці за рахунок кожного фактора.
Розрахунок проводиться у кілька етапів:
І етап.
Знаходимо необхідну чисельність працюючих у плановому періоді за умови зростання обсягу виробництва у порівнянні з планом та зберіганні продуктивності праці на рівні звітного періоду.
- Обсяг випуску продукції з урахуванням темпів росту (В/) складатиме:
де Тр – темп росту обсягу виробництва, %.
- Необхідна чисельність ПВП при рівні продуктивності праці звітного періоду (Ч/):
ІІ етап.
А. Відносна економія чисельності персоналу в результаті впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації розраховується на основі даних про відсоток зниження трудомісткості продукції та про питому вагу групи робітників, у чисельності ПВП, які охоплені даними заходами.
Розрахунок виконують у такому порядку:
- Знаходять приріст виробітку (ΔВм) у розрахунку на 1 робітника ПВП в результаті механізації та модернізації устаткування:
де ΔПм – можливий відсоток підвищення продуктивності праці за рахунок матеріально-технічних факторів, %;
dром – частка основних робітників, охоплених заходами з вдосконалення технології виробництва, %
- Визначають відносне зниження трудомісткості продукції (ΔТрп):
- Абсолютне зменшення чисельності (Еч1):
Б. По даній групі чинників розглянемо такі заходи:
1. Скорочення цілоденних втрат робочого часу за рахунок зменшення невиходів на роботу з дозволу адміністрації, ліквідації прогулів, зменшення захворюваності працівників.
Планується збільшити кількість робочих днів, із розрахунку на одного середньооблікового робітника.
- Знаходимо приріст продуктивності праці одного робітника через скорочення втрат робочого часу (ΔПвтрат):
де Др – кількість робочих днів за планом;
ΔД – абсолютне збільшення робочих днів;
- Знаходимо приріст виробітку 1 працюючого з урахуванням питомої ваги робочих у ПВП:
- Відсоток зниження чисельності ПВП буде дорівнювати:
- Знаходимо економію чисельності працюючих за рахунок зменшення цілоденних простоїв:
1. В плановому періоді планується знизити внутрішньо змінні втрати робочого часу виробничих робітників.
- Приріст продуктивності праці виробничих робітників в результаті впровадження заходу складатиме:
де %втрат_до, %втрат_після – нутрішньо змінні втрати робочого часу до і після впровадження заходу, у відсотках до тривалості зміни;
- Приріст продуктивності праці на 1 працюючого складє:
- Відсоток економії чисельності робітників буде складати:
- Абсолютна економія чисельності працюючих у цьому разі досягатиме:
Ш етап.
Визначення можливого зростання продуктивності праці.
- Сумарна економія чисельності працюючих:
- Необхідна чисельність працюючих у плановому періоді:
- Приріст продуктивності праці у плановому періоді складає:
ІV етап.
Згідно діючої системи мотивації на підприємстві, при зростанні продуктивності праці можливе підвищення рівня оплати праці у розмірі 0,5% за кожний відсоток зростання продуктивності.
За рахунок випереджального зростання продуктивності праці у порівнянні із середньою заробітною платою, можливе зниження собівартості продукції (СПТ), яке визначається по формулі:
де ІЗП – індекс заробітної плати;
ІПТ – індекс продуктивності праці;
УЗ – питома вага заробітної плати основних робочих у собівартості продукції, %.
Розрахунок прибутку та рентабельності продукції.
ВИСНОВОК
З усієї інформації, викладеної в цій курсовій роботі, я можу зробити висновок, що оперативно – виробниче планування та регулювання роботи підприємства є найважливішими завданнями на підприємстві, адже від цього, як ми бачимо, залежить прибуток, рентабельність та інші показники фінансового стану підприємства. Також, одним із важливих завдань є оновлення продукції.
В курсовій розглянуто завдання щодо необхідності планування витрат, бізнес-планування та інші питання, що виникають при плануванні розвитку діяльності підприємства в ринкових умовах господарювання. Розвиток підприємництва, його ефективність та успіх неможливий без планування діяльності господарюючого суб’єкта. Саме в процесі планування визначається мета підприємницької діяльності, стратегії, засоби та умови її досягнення. Отже, сучасне виробництво засноване на застосуванні різних систем оперативного планування, які визначаються внутрішньовиробничими чинниками і зовнішніми умовами.
У другій частині курсової роботи були проведенні розрахунки по калькуляції підприємства та резервів зростання продуктивності праці. Було розраховано повну собівартість продукції даного підприємства за сукупністю витрат, що становлять виробничу собівартість, і позавиробничих витрат підприємства (адміністративних, на збут та ін.). На основі отриманих даних можна зробити висновок, що опоряджувальна фабрика, яка спеціалізується на випуску бавовняних тканин, є прибутковою. Рентабельність продукції є достатньо високою і складає 25,23%.
З метою зниження витрат на виробництво продукції було розраховано можливе зменшення чисельності робітників на 9,646 чол, за допомогою організаційно-технічних заходів, це в свою чергу призведе до підвищення продуктивності праці. А згідно діючої системи мотивації на підприємстві, при зростанні продуктивності праці можливе підвищення рівня оплати праці. Усе перераховане призведе до зниження собівартості продукції на 4,498%.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Г. М. Тарасюк - Планування діяльності підприємства
2. В.А. Горемикін, З.Р. Бугулов, А.Ю.Богомолов - Планування на підприємстві – 2000.
3. Л. Агафонова – Підготовка бізнес-плану – Київ, 2001.
4. М.М. Алексеева – Планування діяльності фірми – Москва, 1997.
5. С.Ф.Покропивний – Економіка підприємства – Київ, 2001.
6. А.С.Курочкін – Організація виробництва.
7. Г.М.Тарасюк – Планування діяльності підприємства – Київ,2003.
8. Р.Б.Тян – Планування діяльності підприємства Київ,1998.
ДОДАТКИ
