Міністерство освіти  і науки України

Дніпропетровський національний університет

Факультет систем і засобів масової комунікації

Кафедра масової та міжнародної комунікації
КУРСОВА РОБОТА

Двомовні газети України

Виконавець:

Студентка групи

ЗЖ-08-02                      ____________________       Журавель Вікторія Ігорівна


Керівник:

Доцент                         ____________________       Темченко Лілія Василівна
Дніпропетровськ - 2010
Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………...3

Частина І            

1. Двомовна газета – це світова практика чи наше оригінальне явище……....4

2. Російсько-українська «гармонія»......................................................................6

Частина ІІ           

1. Двомовна газета у дзеркалі перекладу………………………………………11

2. Друковані та інтернет-видання: 

         2.1 Українська та російська мови в друкованих ЗМІ……………....…..14

         2.2 Українська та російська мови в Інтернеті…………………………..15

         2.3 Порівняння ЗМІ та Інтернету………………………………………...17

         2.4 Переваги та недоліки друкованих видань і їх електронних версій в Інтернеті………………………………………………………………………….16

3. Специфіка інтернет-видання…………………………………………………18

4. Що очікує пресу?..............................................................................................19

5. Засоби пропаганди української мови………………………………………..19

6. «Голос України в Західному Сибіру», інтерв’ю……………………………22

Частина III

 «Зеркало недели» / «Дзеркало тижня»………………………………………...25

Висновок……………………………………………………………………….…31

Список літератури……………………………………………………………….32
Вступ
Інформаційний простір сьогодні привертає до себе достатньо уваги. ЗМІ  розглядають і як якісно нове середовище для функціонування й розвитку суспільних відносин та процесів, і як політико-правове поняття. Роль і значення ЗМІ в українському суспільстві постійно зростає.  

Двомовність українського інформаційного простору історично зумовлена. Повноправно функціонують українська мова як державна і російська мова як мова офіційна, мова більшості населення України. Українська мова розвивається й посідає належне їй місце, що закріплено статтею 10 Конституції України: «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України» [1].

«Должны быть реализованы права и возможности на внешнем уровне с учетом национальных, культурных, языковых запросов людей. Очевидно, что нам нужно в этом плане использовать закон, в первую очередь, в вопросах делопроизводства, судопроизводства, здравоохранения и где возникает больше всего конфликтов» - цитує Литвина сайт парламента.

За його словами потрібно поважати вибір людей, якою мовою їм розмовляти. Для самого Литвина українська мова є рідною, тому нею він може спілкуватися вільно. Але якщо він виходить до російськомовної аудиторії, то також вільно може поспілкуватися з нею на російській мові.

Литвин, як і більшість, нагадує, що російська мова – це є мова міжнародна. Але за Конституцією України є лише одна державна мова – українська. [2]

Двомовність - це є світова практика. Як приклад можна навести  таку державу як Швейцарія. В якій є три державні мови: німецька, французька, англійська. Кожен громадянин повинен володіти всіма трьома мовами вільно, інакше не зможе отримати належну освіту та й взагалі жити у цій країні. Це одна з умов отримання громадянства.

 Мета цієї роботи:  з’ясувати  специфіку функціонування двомовних газет в сучасному інформаційному просторі України.

Завдання цієї роботи:

- вивчити  газетно-журнальний ринок в Україні;

- з’ясувати  соціокультурні чинники  виникнення двомовних газет;

- розглянути мовний фактор, як складову інформаційної та редакційної    політики газети;

 -  розглянути якість та інформованість цих видань.

__________________________________________________________________

[1] - http://www.president.gov.ua/content/chapter01.html


[2] - http://www.mk.ru/politics/news

Частина І

1. Двомовна газета – це світова практика чи наше оригінальне явище.


Трагічна історія Української держави зумовила гостроту мовного питання в сучасній Україні. 16 царських указів про заборону нашої мови, шкіл, церковних відправ, книг, преси, перекладів, театральних вистав… Згодом радянські постанови та розпорядження обмежували сферу її використання. «Керівна і спрямовуюча» комуністична партія ніколи не дотримувалась власних проголошених законів. Галасливо рекламований інтернаціоналізм насправді нічим не відрізнявся від російського великодержавного шовінізму. Офіційно створювана двомовність на практиці зводилася до російської одномовності. Насувалася глобальна і всеохоплююча національна катастрофа. Руйнувалася віра, знищувалася мова, нав'язувалася брехлива історія, культивувалися більшовицькі псевдоцінності, деформовувалася народна душа.

Відлучення українців (як і багатьох інших народів СРСР) від своєї мови, а значить, і від культури, створювало у них почуття меншовартості, котре лише посилювало нігілізм серед населення. Радянське суспільство деградувало не тільки економічно, а й морально, хоч і будувалися нові промислові підприємства, лікарні, школи, вищі навчальні заклади, кінотеатри, спортивні зали, будинки відпочинку. У цьому парадокс комуністичної системи, що призвів її до краху, від якого не могла врятувати ані найпотужніша у світі армія, ані найбільші запаси нафти, газу й іншої сировини. Послаблення режиму — загальна ознака «ери Горбачова» — спричинило значний підйом боротьби за національні права практично в усіх республіках СРСР. Так сталося 1917 року, коли було проголошено Українську Народну Республіку, це ж повторилося і через 70 років. Чи не першою вимогою до комуністичної влади з боку мільйонів українців була вимога вжити заходів на захист української мови. Це яскраво свідчило про могутній процес національного пробудження в Україні, котрий набув такого масштабу, що влада змушена була поступитись. Розроблено проект Закону «Про мови в Українській РСР». У його обговоренні взяли участь десятки тисяч людей, зокрема об'єднаних у такі організації, як Товариство української мови ім. Тараса Шевченка, ство рене на початку 1989 року. Врешті-решт, закон про мови було прийнято.

Сталася ця важлива для суспільно-політичного і духовного життя України подія наприкінці того ж 1989 року. Нині можна стверджувати, що цей закон став знаменитим актом, прийнятим Верховною Радою УРСР. Ст. 2 вперше проголошувала українську мову в Україні державною. При цьому закон не обмежувався декларацією на кшталт Конституції УРСР, а містив конкретні вимоги щодо запровадження української мови в усі сфери суспільства, зобов'язував органи влади і посадових осіб забезпечити проведення дошкільного виховання, навчання у закладах освіти усіх видів та рівнів, ведення ділової документації в усіх установах, на підприємствах, в органах управління державною мовою. На виконання закону Рада Міністрів розробила і прийняла спеціальну «Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року». [3]

На жаль, влада не зреагувала на це впровадження й всіляко спростовувала закон і відтягувала програму розвитку. Дочекалися, коли спала хвиля національного піднесення і проблема української мови як державної ніби відійшла на другий план, на деякий час стала неактуальною. Така навмисна пауза призвела до нехтування українцями, за прикладом владної верхівки, власною рідною мовою, що вже тоді здобула довгоочікуваний статус державної. Нині ми постали перед такими мовними проблемами, як двомовність,  послуговування українською мовою, її правильність. Так, ми вільно володіємо російською, подекуди англійською, а українську вивчають і вживають хіба що іноземні студенти чи діаспора за кордоном. Правильну українську мову іноді сприймають недоброзичливо. Отже, мовне питання є важливою складовою національної ідеології і повинно вирішуватися комплексно на державному рівні.

Українська мова повинна забезпечувати всі сфери життєдіяльності державного організму, нею мають послуговуватися інтелектуальні та політичні верстви України.

Але виникає досить справедливе питання: чому цього ще не вдалося досягти?

Бракує не лише здорового політичного глузду, а й політичної мужності почати нещадну боротьбу проти антиукраїнських, антидержавних сил у вищих ешелонах влади, бракує сили волі усвідомити себе українським народом, а не безрідним «народом України», бракує української ідеї, української мрії, якими б перейнялися не лише письменники, окремі науковці, політики й державні мужі, а весь український народ.

Бракує бажання послугуватися українською мовою на державному рівні. Така політична короткозорість не просто дискредитує, а й підриває віру багатьох громадян у перспективу України як справді суверенної, демократичної країни. На цей неприпустимий для будь-якого цивілізованого суспільства прецедент звернув увагу відомий американський політолог Збігнєв Бжезінський, який небезпідставно висловив занепокоєння таким станом речей в країні, котра постійно заявляє про бажання стати правовою, демократичною державою. Політика нехтування нинішніми владними структурами державотворчих функцій української мови може призвести до її зникнення. [4]

__________________________________________________________________

[3] - Романчук О. Знаки української агресії // Урок української. — 2004. — № 11-12.

[4] - Романчук О. Чи потрібна Україні українізація?// http://www.universum.org.ua

Але якщо розглядати територію України за регіонами й за їхнім інформаційним простором, то спершу згадаємо, що таке взагалі «інформаційний простір регіону», що це за поняття.

«Інформаційний простір регіону – це соціальне середовище, обмежене територією даного регіону, на яке поширюється юрисдикція держави і в якому здійснюються процеси й складаються суспільні відносини, пов’язані із творенням, поширенням і споживанням інформації, до яких залучені національні, іноземні та міжнародні соціальні об’єкти, інформаційні ресурси й інформаційні технології». [5] 

[5] та [6]  -  http://www.adm.dp.ua

2
.
Російсько-українська «гармонія»
Українська журналістика починалася як двомовна…

«Двомовність на Україні — це той вид білінґвізму, при якому обидві мови, що знаходяться на високому рівні розвитку всіх своїх функціональних стилів, з однаковою широтою і рівною мірою використовуються народом» - І. Білодід.

Іва́н Костянти́нович Білоді́д (16(29 серпня 1906, Успенське — †21 вересня 1981) — український мовознавець, педагог, академік АН УРСР з 1957 р., академік АН СРСР з 1972 р., з. д. н. УРСР з 1966 р. Батько мовознавця Олександра Білодіда. [7]

Як пише М. А. Жовтобрюх «означення "гармонійний" з арсеналу демагогічних кліше радянського пропаґандивного апарату позначало глибоко деструктивне у своїй суті явище. Національно-російську двомовність, активно насаджувану в республіках колишнього Радянського Союзу, з наукового погляду слід характеризувати як асиметричну двомовність, оскільки корінне населення республік режим ставив у такі умови, що воно змушене було обов'язково оволодіти російською мовою, тоді як російське населення республік могло легко обходитися без знання місцевої мови. Так, латвійські мовознавці, вивчаючи мовну ситуацію Латвії наприкінці 80-х років, виявили, що 80% латишів володіють російською мовою, водночас латвійською мовою володіє лише одна чверть нелатвійського населення, що мешкає в країні.

На жаль, фальшива теза про "гармонійну" російсько-українську двомовність, яку свого часу радянська пропаґанда пустила в хід для зомбування населення, і досі лишається впливовою в нашому суспільстві. Її нерідко повторює не тільки російська, а й українська преса, призначена для масового читача. Наприклад, одна з популярних двомовних газет пише: "На сході і півдні України треба пропаґувати і обстоювати не українську одномовність, а реальну двомовність, яка нині є чинником консолідації українського суспільства" ("День", 19 грудня 1996 р.).

На жаль, до спроб реанімації кон'юнктурної теорії колоніальної доби вдаються не тільки войовничі дилетанти, як, наприклад, інженер А.Желєзний, а й деякі представники київської наукової еліти. Так, український історик П. Толочко видав брошуру "Що або хто загрожує українській мові?" (К., 1998), в якій, виступаючи на захист рідномовності для українців російської мови і обґрунтовуючи переваги двомовного суспільства, пускає в хід весь старий арсенал псевдонаукової білодідівської арґументації» [8].
__________________________________________________________________
[7] - http://uk.wikipedia.org
[8] - Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова, К.1984р.

Нижче наведена Хронологічна таблиця того, що траплялося з українською, і не лише з нею, мовою під час правління країною різних політичних діячів.
Хронологічна таблиця:

Сталінський терор	Витіснення національних мов російською відбувалося шляхом поширення її в статусі мови міжнаціонального спілкування з поступовим наростанням національно-російської двомовності всередині національних колективів, що в перспективі мало завершитись російською одномовністю.
Хрущовський і постхрущовський період	У добу Хрущова було розроблено програму прискорення русифікації неросійських народів Радянського Союзу. Досягнуте на той час звуження комунікативних функцій національних мов у ряді республік створювало ілюзію “добровільної відмови” від нац. Мови
Період становлення соціалізму	Виникнення теорії перспективних і не перспективних мов.
Період розвинутого соціалізму	Виникнення теорії “об’єктивного зближення націй”, тобто влиття “близькоспоріднених мов” у “велику російську” мову.
Брежнівський період	Концепція єдиного радянського народу. Активізувалося витіснення української мови з вищої освіти і науки. Викладання у професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах переведено на російську мову. Русифікаторська мовно-культурна політика в усіх галузях суспільного життя поєднувалася з терором.
Горбачовський час	Ідея “гармонійної” національно-російської двомовності. Значно посилилась розробка наукової програми “Роль російської мови, як засобу міжнаціонального спілкування”.
Войовнича денаціоналізація сучасності	Мовний конфлікт- розмінна монета політики. Актуальне питання введення другої державної мови, велика кількість сеперечок між політиками, що створює ворожі політичні табори.

[9] 
Проаналізуємо наведену таблицю  таблиці? Вона свідчить, що  поширення в одній країні двох мов не може бути ні гармонійним, ні збалансованим. Мовні проблеми у двомовному соціумі тому й набувають такої гостроти і конфліктності, що їх неможливо розв'язати "збалансованим" шляхом компромісу, тобто поступок і одній, і другій групі мовців.

Це легко довести на простому прикладі. Комунікативна ситуація спілкування двох носіїв різних мов, у нашому випадку україномовного і російськомовного, передбачає два варіанти вибору мовної поведінки: або один із партнерів мусить перейти на мову співрозмовника — і тоді вони провадять діалог спільною мовою, або кожен говорить своєю мовою.

Перший варіант мовної поведінки більш подібний до компромісу.
__________________________________________________________________
[9]  Огієнко Іван. Історія української літературної мови, К.2001

 Проте правдивий компроміс передбачає вирішення проблеми шляхом взаємних поступок обох сторін, а ця ситуація змушує відмовитись від своєї мови на користь другого тільки одного зі співрозмовників.

Ситуація ж різномовного діалогу психологічно збалансована: жоден з партнерів не підкоряється диктату мовної поведінки іншого, але вона з самого початку обтяжена елементом конфронтаційності і зменшує шанси співрозмовників порозумітися.

Тому поширення двох мов у одній країні завжди є станом нестійкої рівноваги, що має тенденцію або до перетворення на одномовність, або до розпаду єдиної держави на частини за мовною ознакою.
Частина ІІ
1.    
Двомовна газета у дзеркалі перекладу
Двомовна газета - явище, досить поширене у сучасному світі. Здебільшого, двомовність газети прямо пов'язана з білінгвізмом певної групи населення, якій вона адресована. За типом двомовності газети можна умовно поділити на дві великі групи - газети, в яких за кожною з мов закріплено певну сферу функціонування, і газети, в яких обидві мови функціонують рівноправно, відображаючи реальну мовну ситуацію. До першої групи відносяться видання для діаспори та видання для національних спільнот (тип, поширений у національних адміністративних одиницях Російської Федерації, де намагаються обмежити вживання національних мов, за власним визначенням, сферою "сім'ї, культури і гуманітарної науки" [10]. До другої - різноманітні міжнаціональні видання, покликані забезпечити культурний та інформаційний обмін між двома націями, навчальні видання, комерційні видання для заможних, "елітарна преса" на зразок "Наrреr's Ваzааr", "Соsmopolitan", "Salon" тощо, що їх просто перекладають різними мовами або друкують частину матеріалів місцевої тематики.

Нас цікавить феномен двомовного ЗМІ, який повністю дублює матеріали двома мовами, тобто, два ідентичні різномовні видання. Редакційний колектив такого ЗМІ має забезпечити одночасне видання двох газет, які, за ідентичності змісту, сприймалися б представниками двох різних мовних колективів як призначені саме для цих колективів.

Принагідно зауважимо, що розглядати два різномовні тексти як рівноцінні узвичаєно тільки в практиці міжнародної дипломатії та юриспруденції. Щодо текстів публіцистичного стилю, то за існуючою в світі практикою, "перекладач несе відповідальність за якість перекладу, а якщо переклад художній чи публіцистичний, має на нього авторське право, захищене законом, і при публікації перекладу його ім'я обов'язково має бути вказане" [11]. На жаль, вітчизняні двомовні ЗМІ далеко не завжди дотримуються зазначених принципів.

Практика видання двомовної преси була повсюдною в Радянському Союзі. Центральні республіканські газети виходили як національними мовами, так і в перекладі російською, що, зокрема, мало слугувати доказом радянського інтернаціоналізму. В кількісному відношенні переклад з російської мовами інших народів СРСР значно переважав над зворотнім процесом.

[10] - 1. http://www.eawarn.ras.ru/center/eawarn/ doklad/ch7.htm.

[11] –2. Див.: Алекссеева И. С. Профессно-нальньт треттг переводчика. Цит. за: http://www.trworkshop.net/articles/1.html

Відомо, що одна з основних функцій мови накопичувальна, або культуроносна. Мова служить засобом не лише комунікації, а й нагромадження, фіксації та збереження інформації, а також передачі її наступним поколінням. Будь-яке суспільство - продукт тривалого історичного розвитку, в процесі якого успадкована мова виступає як сполучна ланка і як скарбниця колективного досвіду попередніх поколінь. Мова формує особистість мовця, шкалу його цінностей, повсякчасно впливає на його світогляд.

Відтак і семантика слова не обмежується його денотативним значенням, тобто, вказівкою на поняття чи об'єкт реальної дійсності, а містить і компонент, який відповідає куль-туроносній, накопичувальній функції мови, так званий лексичний фон, що охоплючає різні конотативні значення, асоціації, які викликає в мовців це слово. Так, скажімо, "вишиванка" для українця це не просто "вишита сорочка", як пояснює значення цього слова тлумачний словник. "Вишиванка" асоціюється з цілим пластом народних звичаїв, традицій, пісень, з лірикою А. Малишка, Д. Павличка, інших українських поетів. Таке лексичне тло не піддається відтворенню при перекладі, - незважаючи на те, що вишиті сорочки як елемент національного строго побутують і в інших народів. Суто національним елементом текстів газетно-публіцистичного стилю є також значна частина фразеології. Фразеологізми можуть відображати національну культуру своїм ідіоматичним значенням, нерозчлено-вано, можуть називати ті чи ті явища національної історії та сучасності й не маги аналогів в інших культурах. Крім того, чимало фразеологізмів містять указівки щодо традиційних національних занять населення (полювання, рибальство, тваринництво тощо), традиційних страв та напоїв, обрядів, фауни, флори, зовнішнього вигляду людини, її одягу, взуття, традиційного лікування, національної грошової системи, дитячих розваг. Значна за обсягом група фразеологізмів має своє коріння в народних піснях, думах, казках, літературних творах. Фразеологізми літературного походження несуть додаткову інформацію про популярні твори художньої літератури...

Незначна частина фразеологізмів піддається перекладові без втрат. Здебільшого, це утворення, спільні для двох мов чи внаслідок відповідного розвитку, чи внаслідок запозичення зі спільного джерела.

Національно своєрідними бувають і перифрази, і афоризми, і крилаті вислови, які відображають інтереси, освіченість, начитаність мовців. Регулярно відтворюючись у мові, вони дають можливість економно описувати різноманітні ситуації. Необхідною умовою вивчення іноземної мови є акультурація, тобто засвоєння істотних фактів, норм і цінностей інонаціональної культури, без чого в принципі неможливе адекватне розуміння іншомовних текстів.

Будь-яка національна культура складається з національних та інтернаціональних елементів, причому для кожної пари національних культур як співвідношення, так і сам набір цих елементів будуть різні. Кожний текст газетно-публіцистичного стилю тією чи тією мірою містить як національні, так і інтернаціональні елементи Національна специфіка в текстах газетно-публіцистично-го стилю виявляється практично на всіх мовних рівнях. Якщо при перекладі інтернаціональних елементів не виникає ніяких труднощів, то при відтворенні засобами іншої мови оригінальних національних елементів культури необхідні певні зусилля перекладача, які виявляються в модифікації оригіналу, у функціональній заміні частини його елементів тощо. Життєвий досвід людини, коло її інтересів, загальний розвиток, а також прочитані раніше тексти, аналогічні за тематикою, безпосередньо впливають на сприймання і розуміння першоджерела. Фонові знання це і зразки художньої літератури, знайомство з якими обов'язкове для кожного українця, і класичні твори інших видів мистецтва, скульптури, живопису, архітектури, музики, хореографії, які становлять важливу частину національно-культурної самосвідомості [12].

Упродовж останнього десятиріччя значного поширення, зокрема і в журналістській практиці, набули автоматизовані системи перекладу (АСП). Призначені для швидкої трансляції різних текстів, ці системи вимагають обов'язкового редакторського втручання чи в процесі перекладу, чи після нього, оскільки здійснюють просту механічну підстановку одиниць мови перекладу замість мови оригіналу. Тим часом лінгво-етнічний бар'єр, який доводиться долати при перекладі, має складну структуру, він включає в себе як розходження між двома мовними системами, нормами та узусами (мовленнєвими нормами), так і різницю в преінформаційних запасах, або у фонових знаннях, носіїв різних мов, тобто - ширше розбіжності між двома культурами [13]. Природно, що проста механічна підстановка одиниць іншої мови не може забезпечити еквівалентний переклад.



[12] - 3. Про склад і структуру фонових знань див.: Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язьік и культура: Лингвостраиоведение в препо-давании русского языка как иностранного. -3-є изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1983.

[13] - 4. Докладніше про поняття лінгво-етнічного бар'єру та ного складники див.: Латьггиев Л. К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. М. : Просвещение, 1988. - С. 81 91.

2
.
Друковані та інтернет-видання: 

         2.1 Українська та російська мови в друкованих ЗМІ
За даними Держкомтелерадіо, в 2005 році за кількістю назв газет, що видавалися, україномовні газети склали 51%, російськомовні – 40%. В Україні поширеню є практика, коли в україномовних а назвою газетах чи журналах взагалі відсутні україномовні матеріали.

Якщо взяти разовий тираж газет за 100%, то з них на україномовні газети припадає 31%, а на російськомовні – 64%. Причому протягом 10 років вага україномовного накладу скорочувалась (з 47% в 1995), а російськомовного – зростала (з 47% в 1995) – дані Держкомтелерадіо.

Щодо річного накладу, то в україномовних газет він становить 34% супроти 63% у російськомовних. Протягом 10 років вага україномовного щорічного накладу скорочувалась (з 50 в 1995), а російськомовного – зростала (з 45% в 1995).

За даними Рахункової палати, оприлюдненими ще в 2003 році, на сто українців припадало 46 примірників газет рідною мовою, а на сто росіян, які проживають в Україні, – 386 примірників або у 8,4 разів більше.

В Україні виходить лише дві загальнонаціональні щоденні газети винятково українською мовою – «Україна молода» та «Газета по-українськи». Ще кілька щоденних газет виходить паралельно двома мовами.

Найбільш тиражні загальнонаціональні щоденні видання («Сегодня», «Факты», «Вечерние Вести», «Комсомольская правда») виходять винятково у російськомовному варіанті.

В той же час кілька україномовних газет, котрі виходять з періодичністю від разу до кількох разів на тиждень, входять до числа лідерів за накладами – зокрема, «Експрес», «Сільські вісті», "Високий замок".

Співвідношення річного накладу журналів (періодичних видань), за даними Книжкової палати Україні імені Івана Федорова, становить 70 на 19% на користь російськомовних видань: з 132457000 екземплярів 92 932 000 видано російською мовою, і лише 24 923 000 - українською.

Протягом 10 років вага україномовного річного накладу журналів скоротилась з 70% в 1995 до 19% в 2005, а російськомовного – навпаки, зросла з 18 в 1995 до 70% в 2005.

Щодо сегменту так званих глянцевих (жіночих, чоловічих журналів тощо), спеціалізованих журналів, то тут україномовний продукт практично відсутній.

Офіційна статистика не враховує контрабандних потоків, якими потрапляють в Україну з Росії російськомовні ЗМІ, не зареєстровані в Україні.

Російськомовна преса розповсюджується по всій території України. В деяких регіонах Півдня та Сходу україномовна преса майже відсутня в мережах розповсюдження. Єдиними україномовними газетами в цих регіонах є видання, засновані Радами та держадміністраціями.
Плани роздержавлення цих ЗМІ швидше за все призведуть і до їх мовного перепрофілювання і повного зникнення і без того вкрай нечисленних регіональних україномовних видань.


В Харкові після формування в облраді більшості навколо Партії регіонів голова облради Василь Салигін вже оприлюднив свої наміри ліквідувати єдину україномовну газету області "Слобідський край" через переведення її на двомовний режим. [14]
2.2 Українська та російська мови в Інтернеті

Як свідчить контрольний підрахунок, проведений 29 січня 2007 року, серед перших 500 сайтів, які увійшли до рейтингу рубрики «Топ-25» порталу http://www.bigmir.net/, спостерігається наступне співвідношення україномовних та російськомовних он-лайнових ресурсів, що базуються в УА-неті. :

Україномовні сайти	Російськомовні сайти	Двомовні сайти (і рос., і укр..)
23	407	70
4,6%	81,4%	14%

Якщо двомовні сайти зарахувати одночасно і до російськомовних, і до україномовних, то ситуація виглядатиме наступним чином:


При цьому слід брати до уваги мовну придатність для України російських сайтів. В Інтернет-спільноті УА-нет вважється і є насправді сегментом Рунету, в загальному масиві яких частка україномовних сайтів тяжіє до нуля.

Висновки та рекомендації


Україна в цілому є двомовною державою
, в якій відносно найбільшою є група винятково україномовних, і дещо меншими дві приблизно однакові групи – двомовних та винятково російськомовних.

Громадяни України в цілому добре
знають як українську, так і російську мови, причому останню - дещо краще. За даними соціологічних опитувань, "вільно або на достатньому рівні" українською володіє 86%, а російською – 92%. В цілому по Україні
в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах присутність української є вкрай низькою або тяжіє до нуля, як-то в бізнесі, Інтернеті, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо.

В переважній більшості сфер публічного життя рівень поширеності та використання української мови не відповідає ані етнічному розподілу населення на українців чи росіян (77,8% на 17,3%), ані кількості громадян, які відповідно вважають рідною українську чи російську мову (67,5% на 29,6%), ані реальній мовній побутовій практиці, де 68,6% так чи інакше вживають українську мову а 61% російську. За саме такої чисельності національних та мовно-практикуючих спільнот ("українфонів" та "русофонів"), за істотної переваги тих, хто рідною вважає українську мову, реальна її присутність у більшості сфер є нижчою 50%, рівно як і нижчою від рівня поширеності російської мови. [15]

	ТБ	Радіо	Преса	Інтернет
Можливість вибору часу користувачем	-	-	+	+
Можливість збереження для повторного використання	У	У	+	+
Можливість одержання/передачі інформації одночасно з подією	+	+	-	+
Можливість миттєвої відповіді чи дискусії	У	У	-	+
Форма передачі:
Текст	+	+	+	+
Нерухоме зображення	+	-	+	+
Зображення, що рухається	+	-	-	+
Звук	+	+	-	+
Необхідність у спеціальному устаткуванні	+	+	-	+

Ірина Є
ГОРОВА.

А ось тут дається посилання (силка) на російськомовний варіант цього інтерв’ю 
"День", 20.08.2003
   [21]

__________________________________________________________________
[21]  - http://russia.org.ua/ukr/reviews/3f435f0ac1e91/
Частина
III
       

 «Зеркало недели» / «Дзеркало тижня»

Для аналізу ми взяли один номер міжнародного громадсько-політичного тижневика "Дзеркало тижня" [21]. Солідне видання, котре, як нам здавалося, вигідно вирізняється з-поміж інших, зокрема, і увагою до мови. Як у краплині води, в ньому відобразилися основні проблеми перекладу двомовних ЗМТ. Порівняльний аналіз текстів показав, що значну частину матеріалів номера писали російською мовою, а потім перекладали українською. Використовувані в журналістській практиці програмні засоби автоматизованого перекладу зорієнтовані насамперед на газетно-публіцистичний та офіційно-діловий стилі. Отже, лексика і фразеологія саме цих стилів представлена в електронних словниках найповніше. Проте, кількість лексичних помилок у текстах просто вражає.

Досить часто трапляється неправильний переклад багатозначних російських слів -адже сьогоднішні АСП обирають, як правило, один і той самий відповідник, пропонуючи інші можливі варіанти списком в окремому вікні. (Більш-менш родинні в етнічному плані етноси... замість "споріднені", "чисельні порушення" замість "численні", "вірний" замість "правильний" {Професію опанував вірну - ливарник!) тощо). "Пожар-ных" АСП перекладає як "пожежних", байдуже, йдеться про пожежні машини чи про пожежників. (Коли б пожежні затрималися ще хоч на кілька хвилин...)

Серед невиправданих прямих запозичень можна назвати такі, як "дєльожка" (В регіонах до "дєльожки" ще далеко) , "ячейка", "шаровий" (у значенні "безкоштовний") "Шарова" можливість", Хто ще не забув наших "заморочок" із сертифікатами. Під впливом російського розмовного "подсуетиться ", нового, не властивого йому значення в перекладі набуло слово "пометушитися" ("Конкуруючі фірми пометушилися і підготували до продажу... ").

Від неправильного вживання лексем не може вберегти навіть несподівана і небажана омоформна рима: У верхній частині басейнів гірських рік (потрібно: річок) випадає до /600 мм опадів на рік.

Такої програми нема, і вола буде затребувана.

Співставлення (слід: зіставлення) проведено помісячно.

Наші парламентарі (слід: парламентарії) багато подорожують.

В Сербії існує страта (слід: смертна кара); внутрішні протиріччя (суперечності); певна ущербність (занепадність, неповноцінність, ущербність може бути тільки в неповного місяця)

Норми чинного українського правопису в газеті не дотримуються. Так, на сторінках газети зовсім відсутня літера ґ ( навіть у словах ґрати, ґрунт, обґрунтований, дзиґа тощо).

__________________________________________________________________
[21] - Дзеркало тижня, 7-13 квітня 2001 р. № 14 (338).

Трапляються помилки і в написанні власних назв. Зупинимося тільки на тих, що викликані, на нашу думку, впливом російської мови. Назва річки Німан дається "Неман", Велику Британію називають Великобританією.Особливо не поталанило іноземним політикам. Г. Шредера, попри чіткі вимоги українського правопису, назвали Шрьоде-ром, а південнослов'янські прізвища, в яких, згідно з правописом, латинське і (кириличне и) передається через и, звучать як Кош-гуніца, Мілутинович, Мілошевич.

Мова аналізованого видання досить бідна прислів'ями. Однак і ті, що подибуються, недвозначно вказують на російську першооснову Здоров'ям Бог не скривдив (в рос. не обидел, слід: не обділив). Трапляються в текстах і фразеологічні кальки, тобто по-компопентний переклад російського фразеологізму, ("гратися в кішки-мишки" замість "кота-мишки") Грався Котик у "кішки-мишки ". Різниця між керуванням у російських та в українських словосполученнях не припускає, на жаль для перекладачів двомовних видань, механічних підстановок, на зразок "з" на місці російського "по", як можна зустріти на сторінках газети: ... звільняєшься від відповідальності з відшкодування моральних збитків (відповідальність за що, а не з чого. Тут, очевидно, йдеться про увільнення від обов'язку відшкодовувати...)

Звітні матеріали зі зміни клімату (Краще, стосовно або щодо) Понад те, замість того, щоб, відповідно до закону, взяти справу у провадження,...(В оригіналі теж кострубата, але, принаймні, зрозуміла конструкція "Более того, кроме того.."

В інтерв'ю по закінченні зустрічі (Очевидно, після закінчення або просто після зустрічі). Все, що сталося минулих вихідних у Белграді, світ сприйняв як належне. (Тут не тільки пропущено прийменник, а й узагалі вжито інший відмінок: у минулі вихідні)

У поспішно виконаному перекладі часто натрапляємо на помилково вживані займенників, викликані відмінностями у граматичних категоріях роду й числа відповідних іменників у російській та українській мові:

У Парижі йому подарували чарівне кошеня і всю дорогу до Москви він ("котенок") спав у Юрія під сорочкою (за пазухою ?) На самому початку зборів, коли ще головуючий не встиг його ("собрание") відкрити, ... Багато хто, із ким я говорив, ("многие") вважають, що...

Проте, слід зазначити, що причиною таких помилок може бути не лише неуважний переклад, як у попередніх випадках, а й просто мовна неохайність: Опозиція мас місяців зо три...3 кожним тижнем їм буде дедалі більше не до Форуму... На сторінках двомовного видання постійно бачимо не властиві українській мові синтаксичні конструкції на зразок: Лісівником-екологом N. встановлено на дослідній ділянці, що...

Вченим встановлено, що...

Конструкція з діячем (а не знаряддям) в орудному відмінку нехарактерна для української мови, треба б "учений встановив". Людина, геть незрівнянна за силою й енергією м'язів, скажемо, із конем, ... (Дійсний спосіб замість наказового "Скажімо"). Воно було створено півтора року тому. (Безособова форма замість дієприкметника "створене" Або, зберігаючи безособову форму, слід було б написати: "Його було створено"). Невиправдане вживання пасивного стану: Цілі сцени придумувалися і дописувалися... (Цілі сцени придумували і дописували...) Прислівник у значенні прикметника: Наполовину більше бюджет наполовину менші податки (слід: більший бюджет) і т д. і т. ін. На окреме слово заслуговує переклад російських активних дієприкметників. З кільканадцяти можливих варіантів перекладу (допитливих можу відіслати до посібників з правопису 1. Ющука [22], газетні перекладачі обрали два.

Насамперед, це винесений зі школи спосіб відтворення дієприкметника підрядним означальним реченням. До речі, АСП часто пропонують саме такий переклад:

...тисячі нових правок і пропозицій, що все надходять і надходять, до документа...

...конфлікт інтересів, який виник, успішно вирішено...

...прокуратура розбереться в ситуації, що створилася в системі, і віддасть належне ...

Однак виникає враження, що й місце для підрядного речення теж обирає АСП, настільки недоладно звучать ці речення по-українському. Інший спосіб відтворення російських активних дієприкметників іще простіший. Так, чи не на кожній сторінці можна прочитати фрази на кшталт: фігурки оточуючих, облягаючий костюм, терзаюча музика, відпочивав від виснажуючої уваги людей, кожний із сидячих у залі, з усіма випливаючими наслідками [23]. Стилістично однорідний російський текст в українському перекладі подекуди "міниться всіма барвами", перетворюється на безладну суміш урочистих церковнослов'янських та розмовних або просторічних елементів. В "Буржуї" воістину немає другорядних персонажів.

Борис Євгенович (Патон) висолопив язика і показав на нього пальцем. Агрочиновники ратують.

Ядерний сектор потерпає від недостатнього фінансування...

СУМ [24]: Потерпати розмовне 1) відчувати страх, боятися; тривожитися.

2) Терпіти злидні, нестатки, жити в нужді; страждати від чогось;

3) Терпнути. епоха Просвітительства (слід: Просвітництва) уряд представить президенту своє бачення вітчизняні обивателі.

__________________________________________________________________

[22] - Ющук І. П. Українська мова. К.: Вища школа, 1979. С. 171

[23] - Про особливості функціонування дієприкметників у сучасній укр. мові див.: Антоненко-Давидовнч Б. Д. Як ми говоримо. К: Українська книга, 1997. - С. 191 і далі; Пономарів О. Д. Культура слова: мовностилістичні поради. К: Либідь, 1999. С. 156; Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. - К. : Наукова думка, 1982.

[24] - Тут і далі: СУМ - Словник української мови: В XI тт. - К.: Наукова думка, 1970-1980.

Крім власне мовного, є ще один, не менш важливий, психолінгвістичний аспект цієї проблеми. Навіть належні до одного лінгвоетнічного колективу особи, читаючи гой самий текст, структуруватимуть його по-різному, залежно від власного досвіду, інтересів, загального розвитку, масиву прочитаних творів на аналогічні теми, попередньої установки на розважальне чи навчальне читання, особливостей індивідуальної уяви та уваги.

Коли ж до цих факторів додається лінгво-етнічний бар'єр, відповідна корекція вихідного тексту стає абсолютно необхідною для того, щоб текст зберіг свої комунікативні властивості. Для адекватного розуміння текстів газетно-публіцистичного стилю ґрунтовне знання позатекстового світу значно важливіше, ніж для художніх текстів [25].

Спробуймо поглянути на проблеми двомовної газети під цим кутом зору. Автор, пишучи твір , має перед собою уявного читача, до якого адресується подумки і на якому перевіряє реакцію на свій матеріал [26]. Звертаючись до читача, він використовує спільний з ним запас знань це виявляється зокрема, у системі морально-етичних цінностей певної лінгвоетнічної культури, іманентно наявних у тексті; у посиланнях на авторитети, важливі для читача, натвори відомі кожному носієві певної лінгвоетнічної культури; у цитатах із творів художньої літератури; у ремінісценціях, натяках, прихованих цитатах; в історичних та культурних фактах, згадуваних автором для аргументації своїх думок; - у прислів'ях та приказках, часто вживаних у трансформованому вигляді тощо. Усі ці елементи тексту служать у свою чергу не тільки для того, щоб який краще донести думки автора. Вони створюють у свідомості читача образ автора як "свого" або "чужого", як людини освіченої чи мало-освіченої, вихованої (чи, відповідно, не вихованої) на традиціях вітчизняної культури. Вони визначають ступінь довіри до тексту, а отже, і ступінь впливу тексту на адресата.

Усвідомлення того, що ми читаємо переклад, вносить певні корективи в уявний образ автора. Ми сприймаємо його, як представника іншої культури, і відповідно оцінюємо за іншими критеріями.

Автори газетних текстів, якщо й цитують пісні, то тільки російські: Він сказав: "Поїхали! "; "Два відсотки як із куща ". Часто в українському тексті вони подаються без перекладу: ...співати хорал "Мы успели. В гости к Богу не бывает опозданий...". "Мы говорим вам — до сви-даиья!"...

__________________________________________________________________

[25] - Про комунікативну компетенцію див.: Заикuн Г. С. Уровни коммуникативной компетенции. Нормы человеческого общения. Горький, 1990. - С. 220-221; Федорва Л. Л. К понятию коммуникативной компетенции: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. - М, 1980. - 25 с; Нутеs D. Оп сотти-пісаtivе сотреtепсе Sociolinguistics. Наr-топdsworth: Репgиіп, 1972. Р. 269 293.

[26] - Про фактор адресата див. також: Арутюнова Н. Д. Фактор адресата Изв. АН СССР. Сер.: Лит. и яз. - 1981. - Т. 40. С 356-367.

Поезії, цитовані газетою, теж належать переважно російським авторам; В думках настирливо крутився рядок Лєрмонтова: "все це було б смішно, якби не було так сумно". В поспішному українському перекладі вони втрачають і риму, і розмір. Тож для правильного розуміння доводиться робити зворотний переклад.

Автори газетних текстів виховані на російських казках і охоче використовують образи цих казок, не замислюючись навіть над тим, що в українській мові папа це

1) глава католицької церкви і 2) дит. Хліб (див СУМ): Працюють, як папа Карло, а платять, як Буратіно. Іноді рішення залишити певний уривок тексту без перекладу взагалі важко пояснити, як ось у такому підписі під малюнком: "Штирлиц, если ви не заплатите за злектричество,..."

Каламбур - потужний стилістичний засіб, при якому між співзвучними словами виникають несподівані смислові зв'язки. Як правило, гра слів - явище суто національне і в принципі не перекладне. Отож перекладачам у таких випадках доводиться використовувати прийом компенсації. Але тільки не в двомовній газеті. Тут знайшли вихід простіший: Хоча "Муж&чин" не перегукується в українській мові з "мужчиной", тобто з чоловіком, назва рубрики звучить саме так.

Відомо, що спілкуючись через перекладача, співрозмовники, зазвичай, свідомо чи несвідомо, дотримуються певних правил. Частина цих правил явно сформульована і опублікована [27], друга частина наявна в текстах у прихованій формі і може бути визначена, наприклад, на основі лінгвістичних досліджень. До таких правил належить, зокрема вимога чітко формулювати думки, не припускаючи можливості подвійного тлумачення висловленого. Не слід супроводжувати свою мову каламбурами, ідіоматичними зворотами, цитуванням віршів. Прислів'я та приказки в перекладі можуть набути двозначності, а то й образливого звучання. Якщо виникає непорозуміння, перекладач, повинен просити автора пояснити свою думку простіше.

Автор двомовної газети, порівнюючи український і російський тексти, дуже швидко відкриває для себе всі ці правила. Сумлінний автор у двомовній газеті повсякчас відчуває на собі пута двомовності, він змушений зважати на цілий ряд обмежень, які накладає на нього специфіка ЗМІ.

Автор одномовної газети зацікавлений у тому, щоб збагачувати свою мову, він підшу-ковує свіжі метафори, цікаві фразеологізми, каламбури. Автор двомовної газети мусить уникати мовних пошуків - для успішної роботи йому потрібна якомога простіша мова, що її можна було б без проблем відтворити у перекладі.

[27] - Див., иапр.: Головин В. Азбука дело-вого этикета // Эхо планеты. 1991. № 47.

Українська мова нашої двомовної преси практично витіснена на задвірки, вона позбавлена накопичувальної, культуроносної функції, оскільки автори текстів є носіями іншої культури зі своїм преінформаційним запасом. Тексти українського варіанту двомовної газети мають значно нижчу ефективність не лише через велику кількість помилок, а й через те, що автори не звертаються до фонових знань україномовної читацької аудиторії. Для адекватного розуміння таких текстів українському читачеві необхідна акультурація, тобто, засвоєння істотних фактів, норм і цінностей російської культури, що, очевидно і є метою двомовних видань.

Отже, адресат двомовної газети це насамперед росіянин, який живе в Україні, і в другу чергу - україномовний українець, котрому постачають замість газети такий собі напівфабрикат, де від української мови залишилася хіба що графіка та окремі слова, поєднані в речення за законами російської іраматики. Російські імена, російські пісні, російські прислів'я, російська ментальність б'є в око з кожного рядка "української" газети. [28]

__________________________________________________________________

[28] - http://journlib.univ.kiev.ua
Висновок

Ця робота була присвячена двомовності і двомовним газетам України. Ми розкрили історію виникнення двомовності в наслідок якої з’явилася двомовна преса. Розповіли про пропаганду української мови і чи потрібна вона українцям.

Також в цій роботі були представлені українські двомовні видання та приведені  переваги інтернет-видянь над газетними видяннями.

До цього ж була внесена думка Миколи Свинтицького щодо української мови, двомовності та діаспори.

Представлено було рейтинг україномовних та російськомовних видань в ЗМІ.
Ми вважаємо, що українці повинні шанувати свою рідну землю та мову. Бо, якщо переходити постійно на чиюсь сторону, то дуже скоро ми можемо залишитись ні з чим. Не повинно мати значення на якій території України ти живеш, ти повинен добре володіти державною мовою.

Бо, як була пердставлена стаття з «Дзеркала тижня», в якій більшість тексту була перекладена через «ПЕРЕВОДЧИК», то можна зробити висновок, що корабель «Україна» йде на дно.

Україна здобула незалежність. Вона має свій гімн, свій прапор та тризуб. А ще, і ми це не повинні забувати, вона має свою рідну мову, якою повинні спілкуватися. Але це зовсім не означає те, що інших мов не повинно бути.

Просто, якщо ми хочемо йти в Європу, то ми повинні бути єдиною державою, цікавою та розумною нацією.
Список використаної літератури:

[1] - http://www.president.gov.ua/content/chapter01.html


[2] - http://www.mk.ru/politics/news

[3] - Романчук О. Знаки української агресії // Урок української. — 2004. — № 11-12.

[4] - Романчук О. Чи потрібна Україні українізація?// http://www.universum.org.ua

[5] та [6]  -  http://www.adm.dp.ua
[7] - http://uk.wikipedia.org
[8] - Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова, К.1984р.
[9]  Огієнко Іван. Історія української літературної мови, К.2001
[10] - 1. http://www.eawarn.ras.ru/center/eawarn/ doklad/ch7.htm.
[11] –2. Див.: Алекссеева И. С. Профессно-нальньт треттг переводчика. Цит. за: http://www.trworkshop.net/articles/1.html
[12] - 3. Про склад і структуру фонових знань див.: Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язьік и культура: Лингвостраиоведение в препо-давании русского языка как иностранного. -3-є изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1983.

[13] - 4. Докладніше про поняття лінгво-етнічного бар'єру та ного складники див.: Латьггиев Л. К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. М. : Просвещение, 1988. - С. 81 91.

[14]  та [15] - http://uabooks.info/ua/book_market/analytics/?pid=2386
[16] - http://journlib.univ.kiev.ua
[17] та [18] - http://journlib.univ.kiev.ua
[19] - http://journlib.univ.kiev.ua
[20] - http://ukrlife.org/main/prosvita/liknep.htm
[21] - Дзеркало тижня, 7-13 квітня 2001 р. № 14 (338).

[22]- Ющук І. П. Українська мова. К.: Вища школа, 1979. С. 171.

[23] - Про особливості функціонування дієприкметників у сучасній укр. мові див.: Антоненко-Давидовнч Б. Д. Як ми говоримо. К: Українська книга, 1997. - С. 191 і далі; Пономарів О. Д. Культура слова: мовностилістичні поради. К: Либідь, 1999. С. 156; Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. - К. : Наукова думка, 1982.

[24] - Тут і далі: СУМ - Словник української мови: В XI тт. - К.: Наукова думка, 1970-1980.

[25] - Про комунікативну компетенцію див.: Заикuн Г. С. Уровни коммуникативной компетенции. Нормы человеческого общения. Горький, 1990. - С. 220-221; Федорва Л. Л. К понятию коммуникативной компетенции: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. - М, 1980. - 25 с; Нутеs D. Оп сотти-пісаtivе сотреtепсе Sociolinguistics. Наr-топdsworth: Репgиіп, 1972. Р. 269 293.

[26] - Про фактор адресата див. також: Арутюнова Н. Д. Фактор адресата Изв. АН СССР. Сер.: Лит. и яз. - 1981. - Т. 40. С 356-367.

[27] - Див., иапр.: Головин В. Азбука дело-вого этикета // Эхо планеты. 1991. № 47.

[28] -  http://journlib.univ.kiev.ua