Реферат Система соціального страхування Італії
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ
УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту
Доповідь
з курсу
«Соціальне страхування»
на тему:
«Система соціального страхування Італії»
Виконала:
студентка групи ФК-3909
Слабенко І. С.
Викладач:
ст. викладач Малікова І.П.
Одеса - 2011
Італія це ще одна європейська держава, що має свої стандарти та визначає соціальні гарантії для всіх верств населення.
Південноєвропейська модель, яка представлена в Італії була створена та вдосконалена лише протягом останніх десятиліть. Як правило, рівень соціальної захищеності в цій моделі відносно низький, а завдання соціального захисту часто розглядається як справа родичів і сім'ї. Тому сім'я й інші інститути громадянського суспільства відіграють не останню роль, а соціальна політика носить переважно пасивний характер і орієнтована на компенсацію втрат у прибутках окремих категорій громадян. Характерною рисою даної моделі є асиметрична структура соціальних видатків.
Державна система соціального забезпечення охоплює охорону здоров'я, пенсії, допомогу по безробіттю, непрацездатності і багатодітним родинам. Соціальне страхування здійснюється контрольованими державою страховими кампаніями і формується роботодавцями, трудящими і державою. На долю роботодавців припадає найбільша частка страхових внесків( близько 4/5 всього отримуваного доходу). Системою соціального страхування охоплені всі зайняті, безробітні, пенсіонери і представники інших категорій населення (особи вільних професій, власники дрібних торговельних підприємств та інші). Крім того, в систему соціального забезпечення роблять внески благодійні організації, які діють під егідою Римо-католицької церкви. Однак в Італії відчувається нестача сучасних лікарень, і лікарі, які працюють у державній системі охорони здоров'я, отримують невисоку заробітну плату.
Особливістю італійської системи соціального захисту є незадовільний захист від ризиків людей, які за різних причин опинилися без жодних прибутків.
Наступною проблемою є асиметрична структура соціальних видатків. Найбільшу частину соціальних видатків складає пенсійне забезпечення — 15,4% від ВВП, тоді як на підтримку сім’ї, материнства, освіти й політику зайнятості витрачаються порівняно незначні кошти (близько 0,8%). Пенсійну проблему ускладнює також несприятливий демографічний розвиток: середній показник народжуваності в Італії — один із найнижчих в Європі (1,26 дитини на сім’ю). Крім того, внаслідок збільшення тривалості життя, зростає частка людей похилого віку.
Для Італії характерна вища, ніж в інших країнах Західної Європи, частка незайнятих жінок, число яких в загальній чисельності безробітних складає 16% (що майже удвічі перевищує рівень чоловічого безробіття - 9% і молоді, рівень безробіття серед якої також достатньо високий - 12,4%).
Негативну роль в італійській системі соціального захисту грає одночасне існування погано соціально гарантованих секторів економіки і секторів, в яких завдяки певним обставинам (наприклад, широкий розвиток профспілкового руху, особливо на півночі країни) гарантованість соціальних послуг вища. Крім того, сюди також відноситься і незадовільний захист від ризиків людей, які з різних причин опинилися без яких-небудь доходів.
На сьогоднішній день система соціального захисту Італії характеризується переліком невирішених питань. Одна з основних проблем соціальної політики Італії - традиційна відмінність в доходах населення в північних і південних регіонах, що відбивається статистикою по безробіттю. На тлі загального безробіття в Італії (11,3%) рівень безробіття на півночі країни складав близько 7,5% (що наближається до середньоєвропейських показників), а на півдні - більше 20%. Особливо виразно це виявляється в тій ролі, яку в умовах італійської системи соціального страхування починають грати деякі його види. Перш за все це стосується пенсії по інвалідності, яка в економічно слабких регіонах, крім свого основного призначення, виконує роль посібника з безробіття і соціальної допомоги.
Хронічною проблемою є високий рівень державної заборгованості, яка обмежує фінансову свободу держави в соціальній сфері. До проблем можна віднести й недостатню відповідальність як соціальних органів, так і отримувачів соціальних послуг і виплат щодо основних принципів системи соціального страхування.
Серйозну проблему складає асиметрична структура соціальних витрат. Це впливає, зокрема, в тому, що найбільш крупну частку соціальних витрат складає пенсійне забезпечення - 15,4% ВВП (при середньоєвропейському рівні - 11,9%), тоді як на підтримку сім'ї, материнства, утворення і політику зайнятості витрачаються порівняно незначні засоби (близько 0,8%). З цієї причини Італію (втім, небезпідставно) іноді називали країною пенсіонерів. Так, до 1992 р. система пенсійного забезпечення Італії була, мабуть, найбільш «щедрою» порівняно з іншими країнами ЄС.
Щоб уникнути подальших загострень проблем з соціальною сферою в країні уряду Італії необхідно, як умова, швидше реформувати соціальну політику держави, цілеспрямовану на вирішення проблем соціального захисту населення, безробіття у жінок та раціональний розподіл держбюджету на заробітні плати в різних регіонах країни.
Пенсійний вік в Італії складає 66 років для чоловіків і 61 для жінок (пенсійна реформа в Італії передбачає поступове підвищення пенсійного віку для чоловіків до 75 років, а для жінок до 70).
Система охорони здоров’я охоплюють практично все населення. За рахунок суспільних фондів покривається основна частина витрат на лікування: Італії – 87%,
В Італії система охорони здоров’я фінансується з державного бюджету, в більшості інших країн - за рахунок цільових внесків підприємців, працівників та субсидій держави з загальних чи спеціальних бюджетних надходжень. При інших різних умовах бюджетні та соціально-страхові системи забезпечують населенню однакові соціальні гарантії. Вважають, що соціально-страхова система дозволяє залучити кошти підприємців та працівників, зацікавлених в отриманні медичної допомоги. В цьому випадку цільові фонди формуються на децентралізованій основі. Місцева влада самостійно визначає умови фінансування та розмір пільг. Центральніа влада впливає на рішення територіальних органів за допомогою цільових програм та субсидій.
Допомога по хворобі виплачується в розмірі - 50% в перші 20 днів хвороби, в подальшому - 66%.
При народженні дитини надається відпустка на строк 31 тиждень. Як правило, надання родинної допомоги в багатьох країнах у теперішній час не залежить від доходу батьків-отримувачів. Італії, існують спеціальні положення, що визначають граничний розмір доходів при виплаті окремих видів допомоги.
Пенсії по старості, інвалідності та непрацездатності. В ряді країн пенсія по старості встановлюється у фіксованому розмірі. В деяких країнах при призначенні пенсії враховується, скільки років пенсіонер виплачував страхові внески. в Італії - в розмірі 2% середнього доходу за останні 5 років, помножені на кількість років, на які укладено договір страхування.
Пенсія по інвалідності звичайно дорівнює пенсії по старості (США, Японія, Франція, ФРН, Італія, Великобританія, Данія, Фінляндія, Австрія, Швейцарія). В Норвегії вона дорівнює пенсії по старості з певними доплатами до неї, в Нідерландах складає 70% заробітку, в Бельгії - 43,5% заробітку (при наявності утриманців - 66% заробітку). В Україні пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: інвалідам І групи - 70 відсотків; інвалідам ІІ групи - 60 відсотків; інвалідам ІІІ групи - 40 відсотків від середньомісячного заробітку.
Пенсія по непрацездатності встановлюється звичайно у відсотку від заробітку: в США - 60% у більшості штатів, Японії - до 86%, Нідерландах - до 70%, Данії - до 75%, Швейцарії - до 80%, у Франції, Бельгії, Норвегії вона може складати до 100% заробітку, в Англії - максимум 56,4 ф.ст. на тиждень, у Фінляндії - 85% заробітку плюс 40% у звязку з повною втратою працездатності. В деяких країнах дається надбавка на кожну дитину, що знаходиться на утриманні. Пенсія по непрацездатності в ФРН складає 66% заробітку + 10% на дитину, яка знаходиться на утриманні, в Італії відповідно до 100% та 5%, в Австрії - до 66% та 10%.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Соціальний_захист#.D0.86.D1.82.D0.B0.D0.BB.D1.96.D1.8F
http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,110/id,2333/
http://www.rusnauka.com/14_APSN_2008/Economics/32376.doc.htm
