Реферат Учет труда и заработной платы 14
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
от 25%
договор
Вищий навчальний заклад
НАЦІОНАЛЬНА АКАКДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра обліку і аудиту
КУРСОВА РОБОТА
_________________________________________________
Студента ___ групи___ курсу
денного відділення
_____________________________
Науковий керівник
_____________________________
_____________________________
Київ 2010
ВСТУП ---------------------------------------------------------------------------------------- 3
Розділ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ----------------------------------------------------------------------------------------- 5
Сутність заробітної плати як об’єкта обліку та економічної категорії --- 5
Системи, форми та види оплати праці ------------------------------------------- 7
Огляд нормативної та спеціальної літератури з обліку заробітної
Плати ---------------------------------------------------------------------------------- 14
Розділ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ -------------- 23
2.1 Документальне оформлення операцій із нарахування та сплати заробітної плати ----------------------------------------------------------------------------- 23
2.2 Облік нарахування заробітної плати працівникам ----------------------- 24
2.3 Облік оплати відпусток -------------------------------------------------------- 29
2.4 Облік розрахунків з працівниками по заробітній платі ----------------- 31
2.5 Облік утримань із заробітної плати ----------------------------------------- 34
2.6 Відображення інформації про заробітну плату у фінансовій звітності підприємства --------------------------------------------------------------------------------- 46
ВИСНОВКИ --------------------------------------------------------------------------------- 48
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -------------------------------------------- 52
ДОДАТКИ ----------------------------------------------------------------------------------- 53
ВСТУП
Праця робітників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеного матеріального та духовного блага виражається у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.
Заробітна плата — один з найважливіших засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Це один з основних стимулів та мотиваторів праці.
Збільшення суспільної продуктивності обумовлено, насамперед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.
В умовах переходу економіки України до ринкового механізму функціонування, дуже важливими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зменшення використання “живої” праці, механізація трудомістких робіт, оптимізація використання трудових ресурсів, зменшення втрат робочого часу.
Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати — одна з найважливіших і складних ділянок роботи, що потребує точних і оперативних даних, у яких відбиваються зміни чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.
Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.
Дуже важливо відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, нагляд за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.
На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати повинен бути документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України, що конкретизує права та обов’язки робітників, а також оплату за виконану роботу, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.
З метою виконання задач, що стоять перед обліком, на підприємстві обов’язково повинен бути контроль:
за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;
за правильністю документального оформлення виробки робочих та службовців;
за своєчасним нарахуванням заробітної плати та допомог, а також їх видаванням;
за своєчасним утриманням сум податків та перерахування їх до бюджету;
планування звітів про працю.
Складність ситуації, яка склалася на сьогоднішній день, з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.
Розділ 1 Загальнотеоретичні основи обліку заробітної плати
1.1. Сутність заробітної плати як об’єкта обліку та економічної категорії
Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сферою державного і договірного регулювання оплати праці. Він спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Існують таки види додаткової заробітної плати: за роботу у понаднормовий час; за сполучання професій; за роботу в нічний час; надбавки та доплаті по тарифним ставкам та посадовим окладам кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за висококваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих. Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.
Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). з 01.01.2010р — 869 грн.
До мінімальної заробітної плати не включаються: доплати; надбавки; заохочувальні і компенсаційні виплати.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо. Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.
Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:
— фонду заробітної плати робітників і службовців: складу за списком; складу поза списком (поза штатом);
— разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;
— інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям.
Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності; в бюджетних установах асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.
Дія установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Об’єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.
У підприємствах недержавної форми власності й об’єднаннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах з іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господарських товариствах) оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до
чинного законодавства.
Держава, згідно з Законом України «Про оплату праці», здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян.
1.2. Системи, форми та види оплати праці
Заробітна плата — частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата — один з елементів виробничих витрат підприємства.
Під словом система слід розуміти сукупність принципів. які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов’язане з обліком відпрацьованого часу, а друге — з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.
Відрядна оплата праці — система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми. При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.
Непряма відрядна система праці — застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують. При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об’єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках.
При відрядно-преміальній — виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненні результати роботи.
Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам робітників та кількості відпрацьованих ними годин.
Акордна оплата праці — одна з форм заробітної плати, яка є різновидом відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі. Для обліку виробітку робочих застосовуються такі документи: наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутний лист та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія робочим. Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується бригадиром. Акордний наряд застосовується в бригадах «кінцевої продукції». Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції.
Недоліком наряду є те, що неможливо встановити. хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо прослідити. на який операції був зроблений брак.
Погодинна заробітна плата — форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинна оплати праці — проста погодинна та погодинно-преміальна.
При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.
Основним напрямами соціальної політики України передбачений поступовий перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату праці із застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати. Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості. Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення. Не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.
Погодинна оплата праці передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.
При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робочих місць, а також відсутність браку та простою машин та обладнання. Премії таким робочим нараховуються по місячним результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.
Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною заробітною платою є табель. Табель служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників.
Існує основна та додаткова заробітної плати:
При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена підрядна оплата праці, крім табелю необхідно мати відомості про виробітку та розцінки за виконану роботу.
Додаткова заробітна плата — ст. 105 КЗпП передбачено, що працівниками, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов’язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
При розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при підрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).
Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) — це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв’язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.
На підприємстві застосовують оплату праці по трудових угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який залучається зі сторони, для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства, або на договірних началах з відповідними підприємствами та організаціями. Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, який заключається у домовленості сторін та пов’язується з виконанням умов контракту.
У випадках найма працівника по контракту, власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.
Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.
Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:
відрядникам за подвійним відрядними розцінками;
працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками — в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;
працівникам, які отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.
Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.
Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом відповідно до ст. 109 КЗпП, у разі якщо працівник залишає відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.
При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи (ст.111 КЗпП).
Оплата часу освоєння нового виробництва (продукції)— на час освоєння нового виробництва (продукції) (ст.113 КЗпП) власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці працівникам, які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше шести місяців.
Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при переміщенні — за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення. Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.
Рисунок 1 Форми оплати праці робітників
Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Профспілка або інший, уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не погодитися із запропонованими системами тільки у разі, якщо вони потребують надмірної інтенсивності праці і погрожують нанести шкоду здоров’ю робочого. За засобом виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні (де кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції або виконаної роботи), погодинні (де кількість праці вимірюється кількістю відпрацьованого робітником часу) і акордні (де кількість праці вимірюється відповідним результатом виконання робот). Крім того, може бути застосована система участі робітника в розподілі чистого доходу підприємства, але при умові, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.
1.3 Огляд нормативної та спеціальної літератури з обліку заробітної плати
Основним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.
У ст. 43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок , на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.
Для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України:
Закон України про оплату праці, який введено в дію з 1 травня 1995 року.
Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати.
В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата».
Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.
Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.
Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Дія установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Об’єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.
Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.
За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.
Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється:
Міністерством праці України та його органами;
фінансовими органами;
Органами Державної податкової інспекції;
професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників.
Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
2. Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95.
Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки, надання працівникам творчої відпустки, виконання працівниками державних і громадянських обов’язків у робочий час, службових відряджень та ін.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв‘язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження та надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності і пологах включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу у нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками – погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов‘язків, службового відрядження тощо) та допомога у зв‘язку з тимчасовою непрацездатністю.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов‘язків, щорічної і додаткової відпусток. відрядження тощо) та допомога у зв‘язку з тимчасовою непрацездатністю.
Якщо перед настанням тимчасової непрацездатності або в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати. працівник не мав заробітку. розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Для нарахування допомоги у зв‘язку з тимчасовою непрацездатністю середньо денний заробіток визначається із фактичної заробітної плати, що не перевищує подвійної тарифної ставки, посадового окладу.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин).
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати та забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
3. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затверджена наказом Міністру України № 171 від 07.07.95 за погодженням Мінекономіки України, Мінпраці України, Мінфіном України.
4. Постанова від 28 червня 1997 року № 651 « Про порядок визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв’язку із вагітністю та пологами особам, які мають постійно обчислювальний доход, та особам, доход яких повністю може бути обчислений лише за результатами роботи за рік».
Особам, які мають постійно обчислювальний доход, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв’язку з вагітністю та пологами надається органами фонду соціального страхування України за умови сплати ними добровільних страхових внесків до зазначеного фонду.
Розмір допомоги визначається шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності з урахуванням коефіцієнтів, величина яких залежить від безперервного стажу роботи особи. Загальна сума допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю не може перевищувати десятикратної суми добровільних страхових внесків, сплачених особами до фонду соціального страхування України на день настання тимчасової непрацездатності.
5. Закон України «Про відпустки».
Вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. з 1 січня 1997 року, статті 7, 8 і частину першу статті 10 – з 1 січня 1998 року.
Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Нова ставка діє з 26 липня 1997 року.
Платниками збору є:
Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднань, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;
Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;
Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, тощо.
На обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах:
для платників збору, визначених пунктом 1 та 2 цього Закону, - 32 % від об’єкта оподаткування, визначеного пунктом 1 статті 2 цього Закону. Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4% від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32% від об’єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;
2)для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 цього Закону - 32% від об’єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону;
3) для платників збору, визначених пунктом 1, 2 цього Закону - 32 відсотки суми винагород, які виплачуються фізичними особами за договорами цивільно-правового характеру;
для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього закону - 1% від об’єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
7. Порядок збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 3 жовтня 1997 року №4.
Платниками збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття є суб’єкти, визначені в Законі України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Об’єкти оподаткування також залишаються незмінні:
Платниками збору, визначені пунктами 1 та 2 цього Закону - 1,5% від об’єкта оподаткування, визначеного пунктом 1 статті 2 цього Закону.
Для платників збору, визначених у пункті 3 - 0,5% від суми доходу, яка обчислюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно законодавства України.
Для платників, визначених у пункті 4 - 0,5% від сукупного оподаткованого доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.
8. Про внесення змін і доповнень до «Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України», затвердженого Правлінням Національного Банку України від 02.02.95р. №21.
Постанова від 8 лютого 1995 р.№ 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:
а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням , додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;
б) надання працівникам творчої відпустки;
в) виконання працівниками державних і громадських обов’язків у робочий час;
г) проведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я;
д) переведення вагітних жінок і жінок , які мають дітей віком до трьох років , на іншу легшу роботу;
е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;
є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної плати вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;
ж) службових відряджень;
з) вимушеного прогулу;
и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;
і) звільнення працівників-донорів від роботи;
ї) залучення працівників до виконання військових обов’язків;
й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижче оплачувану роботу;
к) забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності та пологах;
л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Розділ 2. Бухгалтерський облік заробітної плати
2.1 Документальне оформлення операцій із нарахування та сплати заробітної плати
Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюються необхідні відрахування. Розрахунок на підприємстві здійснюють у Розрахунково-платіжних відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами ( погодинно, премії та інші нарахування), а в правій – утримання за їх видами і суми до видачі. Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних та підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій. Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах за категоріями працівників і видами заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності по праці та заробітній платі, контролю за її використанням та напрямками витрат. Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів. Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ним часу за відповідний період (місяць тощо). Виплата заробітної плати працівників підприємства проводиться по розрахунково-платіжній відомості.. При виплаті заробітної плати перераховуються внески до фондів соціального страхування.
Якщо кошти для виплати заробітної плати отримують в установах банку, то внески до фондів соціального страхування повинні перераховуватися в день отримання коштів. В тому випадку коли виплата заробітної плати проводиться з каси підприємства (виручка реалізації товарів,робіт,послуг) перерахування до фондів може проходити в наступний день після виплати заробітної плати. Якщо коштів на виплату заробітної плати не вистачає і виплата проводиться не в повному обсязі ,тоді перерахування до фондів повинно проводитись пропорційно до сум виплати заробітної плати.
2.2. Порядок нарахування заробітної плати працівникам
Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на підприємстві, і організації виконання самих робіт (в індивідуальному порядку чи бригадою).
При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток множиться на кількість відпрацьованих днів.
Приклад1:
Посадовий оклад працівника — 2000 гри. Робочих днів у звітному місяці — 25, фактично відпрацьовано працівником — 21 день. Середньоденний заробіток — 80 грн. (2000 грн. : 25). Сума погодинного заробітку -1680 грн. (80 грн. × 21).
При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригадній формі організації праці заробітна плата і премії за виконану роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади пропорційно до відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням їх кваліфікації (розряду).
Для цього роблять розрахунок у такій послідовності:
множиться відпрацьована кількість годин кожним робітником на їх погодинні тарифні ставки і підсумком цих добутків знаходять заробіток бригади за тарифними ставками;
визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приробітку);
множать заробіток за тарифною ставкою кожного члена бригади за фактично відпрацьований час на коефіцієнт приробітку, визначаючи відрядний заробіток окремих членів бригади.
Оплата праці за час понад норму здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, — за всі відпрацьовані понад норми години.
Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.
Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується.
Доплати за сумісництво професій (посад) встановлюються на певний строк і визначаються за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру і складності виконуваних робіт.
Оплата праці по середньому заробітку. Кабінет Міністрів України постановою від 08.02.95 № 100 (з доповненнями і змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердив Порядок визначення за робітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності.
Виходячи із затвердженого Порядку визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, які надаються в календарних днях, виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком виплат, передбачених п. 4 Порядку). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки. Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати за час відпустки виявиться нижче тарифної ставки або посадового окладу працівника на день відпустки, то підприємствам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 № 140 «Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням заробітної плати» дозволено брати до розрахунку заробітну плату, встановлену з дня її останньої зміни, починаючи з якої здійснюється виплата по середньому заробітку.
У випадках, коли частина відпустки переходить на наступний місяць, заробітна плата за ці дні відпустки обліковується у звітному місяці як виданий аванс і при складанні балансу відображається в складі статті активу «Розрахунки з різними дебіторами». Зазначені суми відносяться на витрати виробництва або обігу в наступному місяці (в кореспонденції з кредитом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»).
В інших випадках збереження середньої заробітної плати (оплата часу при виконанні державних і громадських обов'язків, перерв у роботі матерів, які годують немовлят, пільгових годин підлітків тощо), а також при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті відпусток по вагітності і пологах середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяці. Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно з чинним законодавством або з інших поважних причин працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду виключається. Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки тощо), а також допомога по тимчасовій непрацездатності.
Нарахування виплат, визначених за два останніх місяці, здійснюється множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (годин) за цей період.
У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно із законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться коригування заробітку на коефіцієнт його підвищення.
Час виконання державних і громадських обов'язків оформляється табелем обліку робочого часу і засвідчується довідкою організації і установи, де вони виконувались. Він оплачується за середньоденним (або середньогодинним) заробітком з розрахунку двох календарних місяців роботи. Додаткові перерви в роботі матерів, які годують немовлят, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не раніше ніж через три години і тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Середньо-годинний заробіток визначається виходячи з середньої заробітної плати за останніх два календарних місяці.
Чинним законодавством для працівників-підлітків встановлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років – 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відрядникам - за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам - за тарифною ставкою робітника-погодинника відповідного розряду.
При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як по заробітній платі за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана.
При звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників) за звільненим працівником згідно з п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата на період
працевлаштування) але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує 3 місяці.
Вихідна допомога визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку і в ці два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки або посадового окладу.
При призові працівника до військової служби (або направленні до альтернативної служби) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2-місячного середнього заробітку (п. З ст. 39 КЗпП). Вихідна допомога не оподатковується прибутковим податком і ніякі інші утримання з неї не робляться.
При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вибором особи, яка звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед звертанням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертанням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.
2.3. Облік оплати відпусток.
За перший рік роботи відпустка робітникам і службовцям надається, згідно трудового законодавству, по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Відпустка за другий і наступні роки надається згідно встановленому графіку черговості відпусток в будь-який період року.
Нарахування сум виплат за період відпусток регламентується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну від 08.02.1995р. №100 (зі змінами і доповненнями постановою Кабміну від 16.05.1995року), а також Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996року.
Згідно цих документів щорічна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відраховується з дня укладання трудового договору.
Тривалість відпусток з 1.01.1997 року незалежно від режимів та графіків роботи всім працюючим розраховується в календарних днях.
Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, що мають дітей або компенсації за невикористану відпустку, тривалість яких розраховують в календарних днях, проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножують на кількість календарних днів відпустки. Святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, не оплачуються. У році кількість неробочих і святкових днів складає 12.
Приклад 2. Працівник підприємства має право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні. Відпустка надається з 6 квітня 2010 року. Сума заробітної плати за 12 попередніх місяців, починаючи з квітня 2009 року по березень 2010 року складає 24000 грн. Кількість календарних днів у році складає 353 (за винятком святкових і неробочих).
Середньоденний заробіток складає 24000 грн. / 353 = 67,98 грн.
Сума відпускних складає: 24 дні * 67.98 грн. = 1631.52 грн.
Фактично тривалість невиходів на роботу становитиме 33 календарних дні, оскільки на відпустку припадають святкові дні 1,2 і 9 травня, які у тривалість відпустки не включаються і не оплачуються.
Працівнику, що працював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця, наступного після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпуск чи виплачується компенсація за невикористаний відпуск.
Працівникам, що пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток до фактичного заробітку включається:
основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу і роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування, високі досягнення у праці (високу професійну майстерність), умови та інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та ін.);
виробничі премії і премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;
винагороди за підсумками роботи за рік та інші;
виплати за час попередньої відпустки, за час виконання державних і громадських обов’язків, за час службових відряджень;
виплату у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без врахування сум податків, аліментів тощо.
2.4 Облік розрахунків з працівниками по заробітній платі
У відповідності з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата оплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів в місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.
У випадку, коли день виплати заробітної плати співпадає з вихідним, святковим чи неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Виплата заробітної плати здійснюється по місцю роботи За особистою письмовою згодою виплата може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний робітником адрес з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника.
Заробітна плата робітників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Також заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками в порядку, встановленому Кабміном України.
Колективним договором, як виключення, може бути передбачена часткова виплата заробітної плати (по цінах не нижче собівартості) в тих галузях чи по тих професіях, де така виплата, еквівалентна по вартості оплати праці в грошовому вираженні, є звичайною і бажаною для робітників, за виключенням товарів, перелік яких встановлюється Кабміном України.
Заробітна плата робітникам за першу половину місяця видається у вигляді авансу, розмір якого визначається виходячи з даних табеля про відпрацьований час тарифної ставки. Сума авансу потім утримується із заробітної плати робітника, розрахованій за підсумками роботи за місяць. Мінімальний розмір авансу повинен бути не нижче тарифної ставки працівника за відпрацьований час згідно табелю.
Існує також безавансовий порядок розрахунків по заробітній платі,при якому на підприємстві замість планового авансу робітникам нараховується заробітна плата за першу половину місяця по фактично виготовленій продукції чи по фактично відпрацьованому часу.
Як правило, аванс нараховується у розмірі 40-50% окладу, але за вирахуванням податків.
Основним бухгалтерським регістром, який використовується для розрахунків з працівниками, є розрахункова відомість. Це регістр аналітичного обліку, так як складається в розрізі кожного табельного номеру, по цехах, категоріях робітників і по видах утрат і утримань.
Розрахункова відомість містить в собі такі показники:
нараховано по видах оплат;
утримано і зараховано по видах платежів і зарахувань;
до видачі на руки або залишилось за підприємством на кінець місяця;
Третій показник розрахункової відомості є підставою для заповнення платіжної відомості для видачі заробітної плати.
Існує кілька варіантів оформлення розрахунків з працівниками:
шляхом складання розрахунково-платіжних відомостей, в яких суміщаються 2 регістри: розрахункова і платіжна відомості, тобто одночасно розраховується сума до оплати і проводиться іі виплата. Ці відомості використовуються, в основному, на невеликих підприємствах з постійним складом працівників;
шляхом складання розрахункових відомостей, а виплата проводиться окремо по платіжних відомостях;
шляхом складання машинним способом листків «Розрахунок заробітної плати» для кожного працівника за місяць (нараховано, утримано і до видачі), на основі яких заповнюється платіжна відомість для видачі заробітної плати (9).
Підставою для складання розрахункових відомостей і листків розрахунку зарплати є первинні документи:
табель обліку використання робочого часу - для розрахунку погодинної зарплати та інших оплат, в основу яких покладений час (простій, доплати за роботу в нічний і понадурочний час, тимчасова непрацездатність);
накопичувальні карточки заробітної плати - для робітників-відрядників;
розрахунки бухгалтерії по всіх видах додаткової зарплати і допомог по тимчасовій непрацездатності;
розрахункові відомості за минулий місяць - для розрахунку сум утримань податків;
рішення судових органів на утримання по виконавчим листах;
платіжні відомості на раніше виданий аванс за першу половину місяця;
доручення-зобов’язання на товари, продані в кредит і інші.
2.5 Облік утримань із заробітної плати
Зі сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюються обов'язкові та добровільні утримання. Обов'язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду, збори на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та на випадок безробіття, утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.
Із нарахованих сум заробітної плати здійснюються у тримання у соціальні фонди.
Облік розрахунків з органами страхування підприємства ведуть на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", який має такі субрахунки:
651 "За пенсійним забезпеченням";
652 "За соціальним страхуванням";
653 "За страхуванням на випадок безробіття";
654 "За індивідуальним страхуванням";
655 "За страхуванням майна".
Податок з доходів фізичних осіб. Податкові соціальні пільги.
Заробітна плата, як і інші доходи, що отримують фізичні особи, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Утримання податку на доходи фізичних осіб із доходів, нарахованих (виплачених) у вигляді заробітної плати, здійснюють за такою формулою:
Пдох = (Д- Зпф - Зсоц - Збезр - СоцП) х СтПдох, де Пдох — податок на доходи фізичних осіб;
Д — дохід, нарахований (виплачений) у вигляді заробітної плати; Зпф — внесок до Пенсійного фонду, що утримується з доходу працівника; Зсоц — збір до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що утримується з доходу працівника;
Збезр — збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, що утримується з доходу працівника;
СоцП— податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на соціальну пільгу); СтПдох — ставка податку на доходи.
Розмір ставки податку на доходи та розмір соціальної податкової пільги наведено у таблиці (див. Додаток 2).
Згідно із Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 p. №889-IV платник податку на доходи з фізичних осіб (працівник) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Причому треба зауважити, що податкова соціальна пільга враховується лише тоді, коли сума доходу працівника не перевищує суми, що становить 1,4 прожиткового мінімуму для працездатного населення, встановленого на 1 січня відповідного року, округленого до найближчих 10 гривень.
Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.10р.складає 869грн. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Для того, щоб при утриманні податку із заробітної плати можна було враховувати соціальну пільгу, працівник повинен подати працедавцю відповідну заяву за формою, визначеною центральним податковим органом. Працівникам за місцем їх основної роботи станом на 31.12.2003 р. податкова пільга повинна враховуватися без подання такої заяви. При прийнятті на роботу працівника, починаючи з 2004 року, для того, щоб можна було враховувати соціальну пільгу, така заява є необхідною.
Якщо працівник отримує дохід в кількох місцях праці, то соціальна пільга може враховуватися по одному з них за бажанням працівника. Тобто можна відмовитися від соціальної пільги за основним місцем праці і застосовувати її за сумісництвом, подавши відповідні заяви а також довідку про те, що за основним місцем праці працівник не має соціальної пільги.
У місяць звільнення працівник, якщо він не відпрацював повний місяць, права на соціальну пільгу не має. Отримати право на соціальну пільгу за весь місяць можна по новому місцю праці в разі, якщо працівник подасть відповідну заяву і надають довідку про доходи, отримані на попередньому місці праці за цей неповний місяць.
Право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам від прийнятої у відповідному році суми пільги, мають громадяни, які:
а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину — інваліда І або II групи — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;
г) є вдівцем або вдовою;
д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
є) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;
є) є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;
ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, шо зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
Право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам від прийнятої у відповідному році суми пільги, мають громадяни, які є:
а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;
в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором.
Не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб:
• матеріальна допомога в межах прожиткового мінімуму (якщо сума такої матеріальної за рік не перевищує величини прожиткового мінімуму);
• сума відпускних у зв'язку з вагітністю і пологами, нарахованих на підставі листка непрацездатності;
• одноразова допомога при народженні дитини;
• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
Утримання до пенсійного фонду.
Згідно з Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV внески до Пенсійного фонду утримуються з сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб
У разі одержання доходів у натуральній формі продукцією їх власного виробництва розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалась, то її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця що передував реалізації, але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування збору обчислюється за ціною її придбання.
Утримання до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 2% від загальної нарахованої суми заробітної плати.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), відповідно до якого (стаття 14) роботодавці визначені страхувальниками для застрахованих осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, і є платниками (стаття 15) страхових внесків до Пенсійного фонду. Об'єктом для нарахування страхових внесків до солідарної системи для роботодавців є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Нормативним документом, який визначає складові фонду оплати праці при нарахуванні страхових внесків до Пенсійного фонду, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5 ( z0114-04 ) та зареєстрована у Міністерстві юстиції України27.01.2004р.за№114/8713. Згідно пункту 2 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) для застрахованих осіб страхові внески нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку). На виконання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) Пенсійним фондом України розроблено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (z0064-04) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N 64/8663. Інструкцію розроблено з урахуванням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15), а саме пункту 4.4, яким визначено, що базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України громадян є заробітна плата платника податку з доходів фізичних осіб. В цій же Інструкції пункт 4 показано застосування страхувальниками розмірів страхових внесків (31,8%, 4%) та утримань (1-2%, 1-5%) з заробітної плати встановлених Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (400/97-ВР) від 26.06.1997р. З 01січня 2006 року внесенні зміни розміру до страхового внеску(збору) з 32,3% на 31,8 % Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та деяких інших законодавчих актів України. Отже, при визначенні організації утримання з заробітної плати та нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування необхідно враховувати наведені положення вищезазначених нормативно-правових актів.
Утримання у фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно із Законом України № 2240-ІИ від 18.01.2001р. з заробітної плати працівників утримується внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням.
Розміри внесків для найманних працівників наведені у Додатку 3.
Базою для утримання внесків є сума оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Утримання у фонд соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно із Законом України № 1533-Ш „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. і Законом України № 2213 „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. з заробітної плати працівників утримується збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 0,5% від нарахованої заробітної плати.
Згідно із законом № 2213 не є платниками цього збору:
- працюючі пенсіонери;
- іноземні особи та особи без громадянства.
Окрім того, на добровільних засадах збір може сплачуватися:
- приватними підприємцями, які пе використовують найманої робочої сили;
- фізичними особами, які виконують роботи за цивільно-правовим договором;
- особами, які самостійно забезпечують себе роботою (нотаріуси, адвокати);
- громадянами України, які працюють за межами України.
Розглянемо порядок утримання податку на доходи фізичних осіб на прикладі
Приклад 3. Працівникові за місцем основної роботи за березень 2010 року нарахована заробітна плата в розмірі 1500 грн. Він користується за цим місцем праці пільгою з податку на доходи фізичних осіб.
Податок з фізичних осіб розраховується в такий спосіб:
1) Утримання до Пенсійного фонду:
1500*2%=30 грн.
2) Утримання до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:
1500,00 *1% = 15,00 грн.
3) Утримання до Фонду соціального страхування на випадок безробіття:
1500,00 х*0,5% = 7,50грн.
4) Розрахунок загального оподатковуваного доходу:
1500,00 - 30,00 -15,00 – 7,50 = 1447,50 грн. (Ця сума перевищує 1220 грн., отже, працівник не має право на соціальну пільгу).
5) Розрахунок суми податку, що утримується з працівника:
1447* 15% = 217,05 грн.
Утримання за виконавчими листами.
Виконавчий лист — це документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.
Із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюються стягнення таких платежів: аліментів, відшкодування збитку, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.
Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом податку на доходи, що утримуються з нього. Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника аліментів).
В обліку утримання за виконавчими листами відображається проведенням: Дт 661 Кт 685.
Утримання по виконавчих листах здійснюється в розмірі і порядку, встановлених законом, по рішенню суду. Підставою для утримання аліментів є виконавчі судові листи або письмове зобов’язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов’язані сплатити аліменти. Вони утримуються в таких розмірах:
n на одну дитину - 25% заробітку
n на двох дітей - 33% заробітку
n на трьох і більше дітей - 50% заробітку
Однак загальна сума утримань не повинна перевищувати 50% суми заробітної плати за вирахуванням податків .
Бухгалтерія підприємства проводить реєстрацію отриманих виконавчих листів в спеціальному журналі чи картці. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено перелік видів доходу, з яких нараховуються аліменти:
1) основна заробітна плата і заробітна плата по сумісництву;
2) всі види доплат і надбавок, відпускні;
3) грошові і натуральні премії;
4) компенсація за невикористану відпустку;
5) оплата за надурочний час, за вихідні, святкові дні;
6) премії за підсумками роботи за рік;
7) допомоги з фонду соціального страхування, в тому числі по тимчасовій непрацездатності;
8) суми по відшкодуванню втрати працездатності;
9) допомоги по безробіттю;
10) пенсії за виключенням надбавок до пенсій інвалідам 1-ї групи по догляду за ними;
11) стипендія.
Не утримуються аліменти з сум:
1) вихідної допомоги при звільнені;
2) одноразових премій;
3) компенсації при відрядженні;
4) допомог на поховання;
5) допомог багатодітним і одиноким матерям;
6) дотацій за обіди;
7) вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання.
В триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії і стипендії, суми утриманих аліментів повинні бути виплачені отримувану чи переведені поштою за рахунок платника.
Якщо особа, що сплачує аліменти, виїжджає за кордон на постійне місце проживання, то вона зобов’язана сплачувати всю суму аліментів за період до досягнення дитиною повноліття, виходячи з заробітної плати за останній місяць роботи до моменту виїзду.
Утримання профспілкових внесків здійснюється, якщо працівник є і членом профспілки. Профспілкові внески розраховуються від загальної ! суми нарахованої заробітної плати за звітний місяць за винятком нарахованої суми допомоги за дні тимчасової непрацездатності за той самий період. Розмір внесків встановлюється профспілкою.
В обліку утримання цих внесків відображається проведенням: Дт 661 Кт 685.
Синтетичний облік утримань із заробітної плати.
Облік заробітної плати в системі рахунків – це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об’єктами калькулювання.
Рахунок № 66 “Розрахунки з оплати праці” призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премії, виконання громадських обов’язків та ін.
Для обліку розрахунків по оплаті праці використовують два субрахунки:
№ 661 “Розрахунки за заробітною платою”;
№ 662 “Розрахунки з депонентами”.
На кредиті субрахунку № 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображаються:
- нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, допоміжних виробництв;
- нарахована заробітна плата робітникам за обслуговування і ремонт обладнання цехів основного виробництва;
- нарахована заробітна плата службовцям та обслуговуючого персоналу;
- нарахована заробітна плата спеціалістам;
- нарахована плата працівникам житлово-комунального підприємства;
- нарахована заробітна плата за впровадження нової техніки, технології, за виконаний ремонт основних засобів;
- суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;
- сума премій, нараховані за рахунок коштів Фонду економічного стимулювання або Фонду спеціального призначення;
- оплата праці за рахунок коштів Резерву наступних витрат і платежів та інші.
На кредиті субрахунку № 662 “Розрахунки з депонентами” відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо працівникам підприємства.
На дебеті субрахунку № 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображаються виплачена заробітна плата, депонована заробітна плата, відрахований прибутковий податок із заробітної плати працівників та службовців на користь державного бюджету, відраховані аліменти та інші відрахування згідно з виконавчими листами, відрахування у розмірі 1%-5% з заробітної плати кожного працюючого до Пенсійного фонду, у розмірі 1% профспілкових внесків від нарахованої заробітної плати членів профспілкової організації, сплачені дивіденди за акціями, відрахування сум за лікарняними листами, 0,5% – збір на випадок безробіття та ін.
На дебеті субрахунку № 662 “Розрахунки з депонентами” відображаються видачі депонованих сум.
Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичного рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунка № 66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка № 66. Сума в графі Розрахунково-платіжної відомості “Сума, належна до виплати” аналітичних рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного рахунка № 66 “Розрахунки з оплати праці”. Кредитове сальдо рахунка № 66 показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям на 1-ше число кожного за звітним місяця.
По рахунку 66 може бути розгорнутий залишок: кредитовий, який відображає заборгованість підприємства працівникам підприємства по заробітній платі, і дебетовий, що показує заборгованість працівників підприємству по заробітній платі.
Витрати на оплату праці. Кредит субрахунку 661.
В дебет рахунків
Виробництво (Рахунок 23)
Загальновиробничі витрати (Рахунок 91)
Адміністративні витрати (Рахунок 92)
Витрати на збут (Рахунок 93)
Інші витрати операційної діяльності (Рахунок 94)
Надзвичайні витрати (Рахунок 99)
Для контролю за використанням фонду оплати праці і станом розрахунків по оплаті праці з робітниками і службовцями складається відомість ф.№ 10.2.3 с./г. “Зведена відомість по розрахунках з робітниками і службовцями”. Ця відомість складається на підставі показників розрахунково-платіжних відомостей за звітний місяць або книги розрахунків по оплаті праці.
2.6 Відображення інформації про заробітну плату у фінансовій звітності підприємств
Залишки зобов’язань по оплаті праці перед органами соц. страхування та перед бюджетом по ПДФО відображено у 64 розділі пасиву балансу.
Інформація про витрати пов’язані з оплатою праці та соц. страхування відображається в розділі 2 звіту про фінансові результати.
Інформація про нарахування та сплачений ПДФО відображається в податковому розрахунку 1ДФ. Складається рахунок за поточний квартал і подається податковій інспекції в термін 40 календарних днів. Після закінчення звітного кварталу, щомісячно до 20 числа підприємства надають до пенсійного фонду звіт про перерахування внесків до пенсійного фонду, а також персоніфіковані дані по кожному працівнику.
Щоквартально до 20 числа підприємства надають такі звіти до органу соціального страхування:
а) до фонду соц. страхування на випадок тимчасового захворювання складається звіт про нараховані внески за формою ЧФСС. До фонду безробіття складається розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків. До фонду нещасних випадків складається розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків. Крім того підприємства надають до спеціальних органів звіт з оплати праці, місячну та квартальну форму.
б) до фонду соц. страхування на випадок тимчасового захворювання складається звіт про нараховані внески. До фонду нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань складається розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків. Крім того підприємства надають до статистичних органів звіт з праці місячну та квартальну форму.
ВИСНОВКИ
Заробітна плата – це точка перетину інтересів багатьох:: підприємства; працівника, податкової, фондів тощо. Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати майже як найважливіше. У зв’язку з цим важко переоцінити значення роботи бухгалтера, пов’язаної з обліком витрат на оплату праці. Вона, як правило, найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої серії помилок і порушень, які є найважчими за своїми наслідками. Є тільки один спосіб уникнути таких помилок-абсолютно точно знати, як проводити будь-які розрахунки, пов’язані із заробітною платою. Питання нарахування заробітної плати, а також податкового і бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства. З одного боку, це пов'язано з відношенням до таких питань власне робітників, для яких заробітна плата служить основним джерелом матеріальних благ. З іншого боку, - з той обставиною, що суми, що спрямовуються підприємством на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків і обов’язкових зборів у бюджет і цільові фонди.
Бухгалтерський облік на підприємстві повинен забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітки робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.
Перехід до ринкових відносин економіки України, в якій раніше панувала централізована система планування і керування, потребує переробки системи бухгалтерського обліку, звітності, контролю, аналізу, а також придбання фахових навичок і уміння робітників приймати правильні й ефективні управлінські рішення.
Основою ефективної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання виступає чітко налагоджена система урахування і контролю. Незалежно від форми власності фірмі необхідний бухгалтерський облік як основа, що підтверджує юридичну і фінансову обґрунтованість дій фірми, її взаємодії з органами державного керування і правопорядку і дотримання встановлених норм і правил.
Останнім часом законодавчі і нормативні документи, що регламентують оподатковування витрат на оплату праці, змінювалися досить часто і кардинально. Яскравим прикладом служить Закон України «ПРО збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 06 97 р № 400/97 ВР, із змінами і доповненнями У цей документ дев'ять разів вносилися зміни і доповнення відповідними законами України Два з них стосувалися безпосередньо зміни бази оподатковування збором у Пенсійний фонд для підприємстві, а один — ставки збору для робітників підприємства. Тому бухгалтеру важливо знати, як здійснювати оподаткування тієї або іншої виплати в даний час
Бухгалтерський облік тісно пов'язаний із багатьма категоріями економічних наук, і насамперед - із категоріями споживчого ринку — ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою усталеністю, ліквідністю. Бухгалтерський облік служить першоосновою ефективної господарської діяльності.
Організація заробітної плати визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням праці і формами та системами оплати праці. Тарифна система, яка є основою організації оплати праці, включає в себе тарифну сітку, тарифну ставку і тарифно-кваліфікаційні довідники.
Нормування праці включає два показники: норму виробітку і норму часу. Норма виробітку встановлює кількість одиниць продукції, яка повинна бути виготовлена за одиницю часу; норма часу - час, необхідний для виконання роботи в певних умовах.
Існують 2 форми оплати праці - погодинна і відрядна. При погодинній заробіток залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (зарплата за одиницю часу); при відрядній - від кількості виробленої продукції і розцінок (зарплата за одиницю продукції( на неї.
Застосовують 2 системи погодинної форми оплати праці — проста погодинна і погодинно-преміальна, при якій робітники крім основного заробітку отримують ще й премії.
Відрядна форма оплати праці має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна і акордна.
Техніка підрахунку заробітної плати складається з трьох етапів: нарахування, утримання із заробітної плати та визначення зарплати до видачі на руки. При погодинній заробітній платі сума нарахованої зарплати визначається як добуток відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку. При відрядній сума нарахованої зарплати визначається множенням встановленої розцінки за одиницю виробітку на кількість виробів (якщо це пряма відрядна), визначається норма виробітку (якщо це відрядно-преміальна).
Утримання із заробітної плати відображається у правій частині розрахункової відомості. До них відноситься прибутковий податок, який обчислюється виходячи з ставок прибуткового податку з доходів громадян; суми по виконавчих листах, по виконавчих написах нотаріальних контор; суми з осіб, що відбувають виправні роботи; профспілкові внески; одержаний аванс за звітний місяць; своєчасно не повернуті підзвітні суми; грошові нарахування (на нестачі товарно-матеріальних цінностей, розкрадання тощо), штрафи та інші відрахування відповідно до чинного законодавства України; відрахування до Пенсійного фонду.
Загальна сума утримань не повинна перевищувати 50% суми заробітної плати за мінусом податків.
Різниця між нарахованою сумою заробітної плати і утриманнями складає суму до видачі на руки для кожного робітника. Видача зарплати проводиться по платіжних відомостях у встановлені на підприємстві дні місяця на протязі 3-х днів, рахуючи отримання грошей в банку. По закінченню цього строку касир перевіряє, підсумовує видану зарплату, а проти тих, що не отримали її проставляє штамп «депоновано». На депоновані суми касир складає реєстр невиданої зарплати, які здаються в банк на розрахунковий рахунок.
Відпустки робітникам і службовцям за перший рік роботи надаються по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тривалість відпусток з 01.01.1997р. всім працюючим розраховується в календарних днях. Сума відпускних нараховується виходячи з сумарного заробітку за останні 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період; з кількості календарних днів у році чи меншого відпрацьованого періоду і кількості календарних днів відпустки.
Синтетичний облік основної і додаткової заробітної плати та її використання ведеться на рахунку 61 «Розрахунки по оплаті праці». По кредиту 61 рахунку відображаються нарахування заробітної плати, а по дебету - утримання та видача заробітної плати.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закон України «Про оплату праці».
Закони України, т. 1-8, Київ, 1999 р.
Інструкція зі статистики заробітної плати. Галицькі контракти, №3.1997р.
Порядок нарахування середньої заробітної плати. Постанова Кабміну України від 8.02.95р. №100 Баланс №2, 1997р.
Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Київ, 2000.
Грабова Н.М., «Теорія бухгалтерський обліку»
Завгородний В.П. «Бухгалтерський облік в Україні»
Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік»
Баланс 2007-2010 рр.
«Вісник податкової служби України» 2007-2010рр.
Все про бухгалтерський облік 2007-2010 гг.
Галицькі Контракти 2007-2010рр.
Налоги и бухгалтерский учет.
ДОДАТКИ
Додаток 1. Відображення утримань з заробітної плати на рахунках бухгалтерського обліку.
№ з/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | Сума грн | |
Дебет | Кредит | |||
1 | Утримано податок на доходи фізичних осіб | 661 | 641 | 1038,91 |
2 | Утримано внески до Пенсійного фонду | 661 | 651 | 259,00 |
3 | Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності | 661 | 652 | 85,75 |
4 | Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття | 661 | 653 | 64,75 |
Додаток 2. Розмір ставки податку на доходи та розмір соціальної податкової пільги
На 2004 рік | На 2005 рік | На 2006 рік | Починаючи з 2007 року | |
Ставка податку на доходи фізичних осіб (у відсотках до бази оподаткування) | 13% | 15% | ||
Розмір податкової соціальної пільги (у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року) | 30% | 50% | 80% | 100% |
Додаток 3. Розміри внесків для найманних працівників на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
№ з/п | Категорія найманих працівників | Розміри внесків* |
1 | Працівники — інваліди, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС | 0,25 % |
2 | Працівники, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи | 0,5 % |
3 | Працівники, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; | 1 % |
Додаток 4. Відображення операцій по на нарахуванню заробітної плати по проводках
№ | Зміст господарської операції | Сума грн | Бух. проводки | |
Д-т | К-т | |||
1 | Нарахована ЗП адміністративному персоналу | 2800,00 | 92 | 661 |
2 | Нарахована ЗП працівникам основного виробництва | 8750,00 | 23 | 661 |
3 | Нарахована ЗП працівникам збуту | 1400,00 | 93 | 661 |
| Всього нараховано ЗП | 12950,00 | | |
4 | Утримано податок на доходи фізичних осіб | 1038,00 | 661 | 641 |
5 | Утримано внески до Пенсійного фонду | 259,00 | 661 | 651 |
6 | Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності | 85,75 | 661 | 652 |
7 | Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття | 64,75 | 661 | 653 |
8 | Утримано за виконавчими листами | | 661 | 685 |
9 | Утримано суму поштового збору | | 661 | 685 |
10 | Виплачено заробітну плату | 5150,00 | 661 | 301 |
11 | Перераховані аліменти одержувачу | 685 | 301 | |
12 | Сплачено поштовий збір (з ПДВ) | 685 | 301 | |
13 | Сплачено утримані внески у пенсійний фонд | 259,00 | 651 | 311 |
14 | Сплачено утримані внески у фонд безробіття | 64,75 | 653 | 311 |
№ | Зміст господарської операції | Сума грн. | Д-т | К-т |
15 | Сплачено утримані внески у фонд соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності | 85,75 | 652 | 311 |
16 | Перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету | 1038,91 | 641 | 311 |
Додаток 5. Розрахунково-платіжна відомість
Сума до видачі | | | | | | | | | | | |||
Всього утримано | | | | | | | | | | | |||
| | | | | | | | | | ||||
ФС (0.6) | | | | | | | | | | | |||
ФСС (1%) | | | | | | | | | | | |||
ПФ (2%) | | | | | | | | | | | |||
ПДФО на ДОХ (15%) | | | | | | | | | | | |||
Всього нараховано | | | | | | | | | | | |||
Нараховано | | | | | | | | | Директор Гл. бухгалтер | ||||
| | | | | | | | ||||||
| | | | | | | | ||||||
| | | | | | | | ||||||
| | | | | | | | ||||||
Відпрац | | | | | | | | | |||||
| | ||||||||||||
Оклад | | | | | | | | | |||||
| | ||||||||||||
Посада | | | | | | | | | |||||
| | ||||||||||||
ПІБ | | | | | | | | | Всього | ||||
№ | | | | | | | | | | | |
Додаток 6. Табель обліку робочого часу
Табель обліку відпрацьованрго часу за ________ 20___ року | 28 | | | | | | | | ||
27 | | | | | | | | |||
26 | | | | | | | | |||
25 | | | | | | | | |||
24 | | | | | | | | |||
23 | | | | | | | | |||
22 | | | | | | | | |||
21 | | | | | | | | |||
19 | | | | | | | | |||
18 | | | | | | | | |||
17 | | | | | | | | |||
16 | | | | | | | | |||
15 | | | | | | | | |||
14 | | | | | | | | |||
13 | | | | | | | | |||
12 | | | | | | | | |||
11 | | | | | | | | |||
10 | | | | | | | | |||
9 | | | | | | | | |||
8 | | | | | | | | |||
7 | | | | | | | | |||
6 | | | | | | | | |||
5 | | | | | | | | |||
4 | | | | | | | | |||
3 | | | | | | | | |||
2 | | | | | | | | |||
1 | | | | | | | | | ||
Окл | | | | | | | | | | |
Пос | | | | | | | | | | |
Таб № | | | | | | | | | | |
ПІБ | | | | | | | | | | |
№ | | | | | | | | | |
Додаток 6
Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2
(Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87,
із змінами, внесеними наказом від 25.11.2002 р. № 989)
| КОДИ | ||
Дата (рік, місяць, число) (рік,місяць,число) | | | 01 |
Підприємство____________________________________________________ за ЄДРПОУ | | ||
Територія_______________________________________________________ за КОАТУУ | | ||
Форма власності _____________________________________________________ за КФВ | | ||
Орган державного управління________________________________________за СПОДУ | | ||
Галузь_____________________________________________________________за ЗКГНГ | | ||
Вид економічної діяльності____________________________________________за КВЕД | | ||
Одиниця виміру: тис.грн. Контрольна сума | | ||
Адреса______________________________________________________________________ | |
БАЛАНС
на _______________________ 20 ___ р.
1801001
Форма № 1 Код за ДКУД
Актив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду |
1 | 2 | 3 | 4 |
І. Необоротні активи | |||
Нематеріальні активи: | | | |
залишкова вартість | 010 | | |
первісна вартість | 011 | | |
накопичена амортизація | 012 | | |
Незавершене будівництво: | 020 | | |
Основні засоби: | | | |
залишкова вартість | 030 | | |
первісна вартість | 031 | | |
знос | 032 | | |
Довгострокові фінансові інвестиції: | | | |
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств | 040 | | |
інші фінансові інвестиції | 045 | | |
Довгострокова дебіторська заборгованість | 050 | | |
Відстрочені податкові активи | 060 | | |
Інші необоротні активи | 070 | | |
Усього за розділом І | 080 | | |
ІІ.Оборотні активи | |||
Запаси: | | | |
виробничі запаси | 100 | | |
тварини на вирощуванні і відгодівлі | 110 | | |
незавершене виробництво | 120 | | |
готова продукція | 130 | | |
товари | 140 | | |
Векселі одержані | 150 | | |
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: | | | |
чиста реалізаційна вартість | 160 | | |
первісна вартість | 161 | | |
резерв сумнівних боргів | 162 | | |
Дебіторська заборгованість за розрахунками: | | | |
з бюджетом | 170 | | |
за виданими авансами | 180 | | |
з нарахованих доходів | 190 | | |
із внутрішніх розрахунків | 200 | | |
Інша поточна дебіторська заборгованість | 210 | | |
Поточні фінансові інвестиції | 220 | | |
Грошові кошти та їх еквіваленти: | | | |
в національній валюті | 230 | | |
в іноземній валюті | 240 | | |
Інші оборотні активи | 250 | | |
Усього за розділом II | 260 | | |
III. Витрати майбутніх періодів | 270 | | |
БАЛАНС | 280 | | |
Пасив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду |
1 | 2 | 3 | 4 |
І. Власний капітал | |||
Статутний капітал | 300 | | |
Пайовий капітал | 310 | | |
Додатковий вкладений капітал | 320 | | |
Інший додатковий капітал | 330 | | |
Резервний капітал | 340 | | |
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | 350 | | |
Неоплачений капітал | 360 | ( ) | ( ) |
Вилучений капітал | 370 | ( ) | ( ) |
Усього за розділом I | 380 | ||
II. Забезпечення наступних витрат і платежів | |||
Забезпечення виплат персоналу | 400 | | |
Інші забезпечення | 410 | | |
Цільове фінансування | 420 | ||
Усього за розділом II | 430 | ||
III. Довгострокові зобов’язання | |||
Довгострокові кредити банків | 440 | | |
Довгострокові фінансові зобов’язання | 450 | | |
Відстрочені податкові зобов’язання | 460 | | |
Інші довгострокові зобов’язання | 470 | | |
Усього за розділом IІI | 480 | | |
IV. Поточні зобов’язання | |||
Короткострокові кредити банків | 500 | | |
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями | 510 | | |
Векселі видані | 520 | | |
Кредиторська заборговааність за товари, роботи, послуги | 530 | | |
Поточні зобов’язання за розрахунками: | | | |
з одержаних авансів | 540 | | |
з бюджетом | 550 | | |
з позабюджетних платежів | 560 | | |
зі страхування | 570 | | |
з оплати праці | 580 | | |
з учасниками | 590 | | |
із внутрішніх розрахунків | 600 | | |
Інші поточні забов’язання | 610 | | |
Усього за розділом IV | 620 | | |
V. Доходи майбутніх періодів | 630 | | |
БАЛАНС | 640 | | |
Керівник
Головний бухгалтер