ЗМІСТ

стр

Вступ 3

1 Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу 4

2. Законодавча та нормативна база обліку на підприємствах малого бізнесу 9

3 Форми бухгалтерського обліку, план рахунків для малих підприємств 14

Висновок 27

Література 29
ВСТУП
Поняття «мале підприємство» в Україні існує досить давно. Воно є широким і включає до себе як, платників єдиного податку, так і інші підприємства, тобто основним критерієм є чисельність працівників.

Зараз в Україні дуже розповсюджені малі підприємства. Це пов’язано з тим, що на малих підприємствах можна швидко обновляти основні засоби, а також реагувати на зміни кон’юнктури ринку. Важливим чинником є також те, що на малих підприємствах дозволяється застосовувати спрощену систему оподаткування. Завдяки цим та багатьом іншим чинникам така форма організації підприємницької діяльності, як малі підприємства, є провідною в Україні.

Для підтримки діяльності малих підприємств та врегулювання цивільно-правових відносин вийшли нормативні документи про підтримку малого бізнесу в Україні. Серед них: Указ Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12 травня 1998 року та Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року.

Особливістю та перевагою малих підприємств є те, що на них виконується значно менше господарських операцій, та не потрібна значна деталізація операцій. Тому малі підприємства можуть застосовувати просту і спрощену форму бухгалтерського обліку.
1 Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу
Усім підприємствам, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, у тому числі й малим, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Успішне функціонування будь-якого підприємства, в тому числі і малого, забезпечення рентабельної діяльності в умовах ринкових взаємовідносин з партнерами з постачання виробничих ресурсів, реалізації виробленої продукції чи товарів, а також необхідність точних і своєчасних взаєморозрахунків з ними і фінансово-кредитними установами, вимагає організації чіткої системи бухгалтерського обліку і звітності. Бухгалтерський облік є основним і обов'язковим видом обліку на підприємствах. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства і засновницьких документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, зберігання документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган, що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства і засновницьких документів.

Відповідно до цих вимог бухгалтерський облік на малому підприємстві повинен бути організований так, щоб забезпечити:

1 точні і повні дані про наявність основних і оборотних засобів;

2 своєчасність проведення розрахунків з постачальницькими підприємствами чи будь-якими іншими організаціями, біржами, окремими особами за придбані товарно-матеріальні цінності чи надані послуги і виконані роботи;

3 обгрунтоване і чітке відображення витрат виробництва;

4 чіткий контроль за виконанням договірних зобов'язань щодо обсягів і строків реалізації виробленої продукції і товарів чи продуктів переробки, їх якості, правильності застосування реалізаційних цін, знижок і надбавок до них, повнотою оплати за реалізовану продукцію;

5 правильне визначення фінансових результатів і розподіл прибутку;

6 складання точної, повної та своєчасної податкової і фінансової звітності в передбачених обсягах;

7 неперервний, суцільний і повний контроль за схоронністю активів підприємства.

Підприємство самостійно визначає облікову політику і здійснює заходи щодо організації бухгалтерського обліку, що фіксується у розпорядчому документі (наказі, рішенні). У зв'язку з тим, що облікова політика підприємства формується на тривалу перспективу і може змінюватися тільки у випадках, передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, доцільніше наказ про облікову політику видавати на підприємстві окремо від наказу про організацію бухгалтерського обліку. Проте на невеликих підприємствах такий наказ може бути один і складатися з двох розділів, наприклад: розділ 1 «Організація бухгалтерського обліку»; розділ 2 «Напрями облікової політики».

У наказі про організацію бухгалтерського обліку підприємство повинно зазначити такі моменти.

1. Вибір форми організації бухгалтерського обліку:

а) введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

б) використання послуг спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

в) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

2. Вибір форми ведення бухгалтерського обліку:

а) регістри бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356;

б) регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. № 422;

в) автоматизована форма бухгалтерського обліку — комп'ютерна бухгалтерська програма, що передбачає створення регістрів бухгалтерського обліку.

3. Встановлення правил документообігу і технології обробки облікової інформації.

Обов'язковою умовою чіткої організації бухгалтерського обліку в умовах малого підприємства є забезпечення відображення кожної господарської операції у відповідних документах. У такому випадку розробляється і затверджується графік документообігу, що повинен забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний строк його перебування у підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації. Малі підприємства повинні використовувати типові первинні документи бухгалтерського обліку.

4. Використання системи рахунків бухгалтерського обліку:

За загальним Планом рахунків бухгалтерського обліку:

а) використання одночасно рахунків класів 8 «Витрати за елементами» і 9 «Витрати діяльності»;

б) використання тільки рахунків класу 9 «Витрати діяльності»;

в) використання тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами»;

За спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку.

5. Встановлення системи та форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій.

Внутрішньогосподарський облік становить систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

6. Визначення прав працівників на підписання бухгалтерських документів.

7. Виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, зобов'язаних вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

8. Встановлення порядку проведення інвентаризації активів і зобов'язань з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Зазначаються об'єкти інвентаризації, періодичність її проведення, склад комісії тощо.

Організація й ведення бухгалтерського обліку та складання звітності на малих підприємствах повинні здійснюватися із дотриманням принципів бухгалтерського обліку та звітності, які зазначені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». До них належать: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Згідно з принципом послідовності підприємству слід постійно (з року в рік) застосовувати єдину обрану облікову політику, тобто, вибір принципів, методів і процедур, по в'язаних з оцінкою або обліком статей балансу. Основним розпорядчим документом, що визначає облікову політику підприємства є наказ про облікову політику підприємства, де визначається:

1 поріг суттєвості;

2 тривалість операційного циклу;

3 строк корисного використання необоротних активів;

4 методи амортизації необоротних активів;

5 одиниця обліку запасів;

6 методи оцінки вибуття запасів;

7 метод обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ);

8 методи визначення величини резерву сумнівних боргів;

9 методи відображення фінансових інвестицій залежно від їх виду;

10 методи оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

11 методи калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг;

12 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, по слуг).

Кожне підприємство обирає елементи облікової політики, спираючись виключно на економічну ефективність та особливості своєї діяльності.

Зміни в обліковій політиці та в облікових оцінках можливі лише у випадках, прямо передбачених П(С)БО. Такі випадки змін наведено в П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Так, облікова політика може змінюватися, якщо:

1 змінюються статутні вимоги;

2 змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО;

3 зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Облікова політика малого підприємства — це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливості використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя обліку.

Отже, основним завданням обліку є створення такої системи отримання інформації, яка б забезпечувала реальне управління суб'єктом малого підприємництва та примноження доходу від його діяльності.
2. Законодавча та нормативна база обліку на підприємствах малого бізнесу
Статтею 42 Конституції України закріплено право кожного громадянина займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський кодекс України визначає що «усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності...»

Починаючи з 1 січня 2000 р. усі підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

До 1 січня 2000 р. бухгалтерський облік регламентувався спеціальними нормативними документами, і запитань у малих підприємств практично не виникало, хоча спрощена система оподаткування, що використовувалась ними, мала значні недоліки. Через надмірну узагальненість облікових регістрів, Плану рахунків і фінансової звітності, фінансовий стан підприємства визначити було важко, а вести економіко-аналітичну роботу практично неможливо.

Реформування бухгалтерського обліку та звітності, з одного боку, розв'язало деякі проблеми, з іншого — поставило багато запитань перед вітчизняними підприємствами, серед яких і суб'єкти малого підприємництва. У процесі проведення реформи змінилися не тільки План рахунків, порядок відображення в обліку господарських операцій та процесів, фінансова звітність, а й передбачається також зміна ставлення до бухгалтерського обліку, повернення до нього аналітико-управлінської функції, надання бухгалтеру значної свободи дій та одночасно з цим — збільшення його відповідальності.

З метою полегшення обліку на малих підприємствах наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 р. № 186 був затверджений спрощений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, хоча малі підприємства на власний розсуд вирішують, яким Планом рахунків користуватись — загальним чи спрощеним.

Після реформування бухгалтерського обліку, змін порядку формування доходів, витрат, фінансових результатів і структури фінансової звітності малих підприємств, впровадження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку для малих підприємств виникла необхідність переглянути і регістри, де б систематизувалась і узагальнювалась інформація про господарські операції таких суб'єктів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. № 422 «Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами». Ці Методичні рекомендації спрямовані на забезпечення ведення бухгалтерського обліку в регістрах із застосуванням спрощеного Плану рахунків і спрощених процедур визначення витрат діяльності, що містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».

Стандарт встановлює зміст і форму фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва. У складі Балансу — форма 1-м і Звіту про фінансові результати — форма 2-м та порядок заповнення її статей.

Строки та порядок подання фінансової звітності малими підприємствами відповідним контролюючим органам встановлені «Порядком подання фінансової звітності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419, зі змінами та доповненнями, оскільки дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

Існує низка нормативних документів, що регулюють питання складання та подання звітності суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», зі змінами і доповненнями, від 28 червня 1999 р. № 746/99 є основним нормативно-правовим актом, який регулює питання переходу та функціонування суб'єктів малого підприємництва у спрощеній системі. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності була також передбачена законом України «Про державну підтримку суб'єктів малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. № 2063-ІП, в рамках національної програми сприяння розвитку малого бізнесу.

Нормативне регулювання обліку і звітності платників єдиного податку забезпечується такими стандартами бухгалтерського обліку і звітності:

1 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

2 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»;

3 П(С)БО 7 «Основні засоби»;

4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;

5 П(С)БО 9 «Запаси»;

6 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;

7 П(С)БО 11 «Зобов'язання»;

8 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»;

9 П(С)БО 15 «Дохід»;

10 П(С)БО 16 «Витрати»;

11 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»;

12 П(С)БО 26 «Виплати працівникам»;

13 П(С)БО 27 «Діяльність , що припиняється» тощо.

Існує достатня кількість міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що регулюють зазначені питання, серед них можна виділити:

1 МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

2 МСБО 2 «Запаси»;

3 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках»;

4 МСБО 10 «Події після дати балансу»;

5 МСБО 16 «Основні засоби»;

6 МСБО 18 «Дохід»;

7 МСБО 19 « Виплати працівникам»;

8 МСБО 26 «Облік та звітність програм пенсійного забезпечення»;

9 МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»;

10 МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції»;

11 МСБО 38 «Нематеріальні активи» тощо.

Нормативні документи спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності:

1 Наказ ДПАУ від 28 лютого 2003 р. № 98 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою та Порядку його складання», зі змінами та доповненнями;

2 Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності затверджений наказом ДПАУ від 13 жовтня 1998 р. № 477,

3 Порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою, затверджений наказом ДПАУ від 12 жовтня 1999 р. № 553 тощо.

Малі підприємства в своїй діяльності керуються не лише спеціальними нормативними актами, а й багатьма іншими документами, призначеними для ведення обліку та складання звітності всіма суб'єктами господарювання. Крім уже розглянутих законодавчих актів раніше, найбільш часто вживаними були і є:

1 Закон України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 18 травня 2005 р.;

2 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, зі змін, та доп.;

3 Закон України «Про податок на додану вартість» в ред. від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, зі змін, та доп.;

4 Закон України «Про оплату праці» від 20 березня 1995 р. № 108 зі змін, та доп.;

5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88;

6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637;

7 Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, зі змін, та доп.;

8 Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135, зі змін, та доп., та багато інших.

Було б доцільним ухвалення єдиного комплексного закону щодо діяльності малих підприємств, у якому були б зазначені теоретико-правові засади функціонування малих підприємств, поданий перелік заходів державної підтримки малого підприємництва, запропоновані декілька зручних форм ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, а також запроваджена не обтяжлива і справедлива система оподаткування доходів малих підприємств.

Проект Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» прийнято і, на жаль, він не дає можливості полегшити працю бухгалтерів малих підприємств і не дає змоги уникнути розбіжностей між вимогами законів та нормативно-правових актів. На сьогодні діє Податковий Кодекс України який був направлений на вдосконалення податкової системи. В ньому знайшли своє відображення зі змінами Закони України які вже втратили чинність. З появою Податкового Кодексу з’явилось досить багато додаткових суперечливих питань які потребують пояснень.
3 Форми бухгалтерського обліку, план рахунків для малих підприємств
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» малі підприємства мають право самостійно обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. При цьому мають дотримуватися єдиних засад бухгалтерського обліку.

Вибір форми бухгалтерського обліку є одним із заходів щодо організації бухгалтерського обліку, тому на зміну "Вказівкам про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами", які затвердженні були наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 1996 р. №112, запропоновано Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. № 422, які призначені для ведення регістрів бухгалтерського обліку юридичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності будь-якої організаційно правової форми та форми власності з ознаками малих підприємств, а також юридичними особами (крім бюджетних установ), що не займаються підприємницькою діяльністю.

Методичні рекомендації спрямовані на систематизацію в регістрах бухгалтерського обліку методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань і факти фінансово-господарської діяльності малих підприємств з метою накопичення даних і складання фінансової звітності.

Регістри бухгалтерського обліку мають складатися малим підприємством щомісяця. Підставою для записів у регістрах є первинні документи про факти господарських операцій, що ведуться в тій сумі, яка зазначена у первинних документах, тобто в гривнях і копійках.

Господарські операції заносяться до регістру бухгалтерського обліку за той місяць, у якому вони відбулися. Дані регістрів бухгалтерського обліку використовуються для складання фінансової звітності, заповнення інших форм звітності.

Методичні рекомендації передбачають два варіанти ведення регістрів:

а) проста форма бухгалтерського обліку;

б) спрощена форма бухгалтерського обліку (форма бухгалтерського обліку з використанням (веденням) регістрів майна малого підприємства).

Проста форма бухгалтерського обліку передбачає використання Журналу обліку господарських операцій. Проста форма бухгалтерського обліку застосовується малими підприємствами з незначним документообігом, що здійснюють діяльність з виконання не матеріаломістких робіт і послуг.

У Журналі обліку господарських операцій записи здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів, відомостей нарахування заробітної плати і амортизації тощо, з відображенням суми операції на рахунках бухгалтерського обліку. Журнал ведеться щомісяця. Дані рядка «Сальдо на кінець місяця» з Журналу за попередній місяць переносяться у рядок «Сальдо на початок місяця» Журналу за звітний місяць за кожним рахунком бухгалтерського обліку. У графі 3 «Зміст операції» у хронологічній послідовності позиційним шляхом відображаються господарські операції звітного місяця із зазначенням суми операції у графі 4 та одночасно у графах «Дебет» і «Кредит» двох рахунків бухгалтерського обліку відповідних видів активів, власного капіталу, зобов'язань, доходів і витрат.

Підсумкові дані у Журналі визначають підрахунком суми оборотів за дебетом і за кредитом усіх рахунків бухгалтерського обліку і виведенням сальдо на кінець місяця. Суми дебетових і кредитових оборотів за місяць повинні бути однаковими і дорівнювати сумі з графи 4 «Сума господарської операції» у рядку «Усього оборотів за місяць».

Для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами і кредиторами малі підприємства використовують Відомість 3-м, підсумкові дані якої заносяться до Журналу обліку господарських операцій з позначенням у графі З «Відомість 3-м».

Побудова обліку витрат і матеріальних ресурсів може бути спрощена - придбані і передані у місця використання матеріальні ресурси можуть відображатися малими підприємствами за дебетом рахунку 84 і кредитом рахунку 68. У такому випадку тільки за результатами інвентаризації виявлені у місцях використання не оброблені матеріали і сировина оприбутковуються відображенням за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» і кредитом рахунку 79 «Фінансові результати». Одночасно, для підготовки даних з метою складання Звіту про фінансові результати, відомості про елемент матеріальних затрат (р. 090 ф. 2-м) у регістрі бухгалтерського обліку коригуються способом сторно за дебетом і кредитом рахунку 84 «Витрати операційної діяльності».

Спрощена форма бухгалтерського обліку, що рекомендована для малих підприємств з більшим обсягом документообігом, а отже, і чисельністю працюючих, і обсягом реалізації, з виробництвом готової продукції, виконанням матеріаломістких робіт і послуг, передбачає використання п'яти відомостей та оборотно-сальдової відомості.

Для обліку готівкових операцій і операцій на поточному та інших рахунках у банках записи у хронологічному порядку здійснюються у Відомості 1-м. Для операцій в іноземній валюті, крім того, ведеться Відомість 1-м безпосередньо у валюті здійснення операцій на рахунках (доларах, євро, рублях).

Для ведення обліку операцій з сировиною і матеріалами, малоцінними і швидкозношуваними предметами, готовою продукцією і товарами передбачено Відомість 2-м. У ній до початку записів за поточний місяць у графі 4 зазначають назву і код рахунку (20 або 26), а потім перераховують у розрізі матеріально-відповідальних осіб назви, кількість і вартість залишку на початок місяця. Малі підприємства роздрібної торгівлі, які оцінку вибуття запасів здійснюють за ціною продажу, в графі 4 зазначають рахунок 26 і зміст операцій з надходження і вибуття товарів, нарахування і списання торгової націнки.

З метою здійснення записів надходження і вибуття сировини і матеріалів, готової продукції малі підприємства попередньо групують первинні документи у накопичувальні відомості, матеріальні звіти, розшифровки, з яких узагальнено за видами матеріальних цінностей вносять до Відомості 2-м. При цьому спрощена процедура обліку сировини і матеріалів, що була наведена в описі простої форми бухгалтерського обліку, тут також дозволена для застосування.

Відомість 3-м призначено для систематизації операцій в аналітичному розрізі з дебіторами і кредиторами (рахунки 37 і 68), податками і платежами (рахунок 64), довгострокових зобов'язань і доходів майбутніх періодів (рахунки 55 і 69). Для відокремлення записів у розрізі вказаних рахунків у графі 3 зазначаються код і назва рахунку, щодо якого далі здійснюються записи із зазначенням дебіторів, кредиторів, видів довгострокових зобов'язань і податків. При цьому для дебіторів, кредиторів і зобов'язань відводиться необхідна кількість рядків для впорядкування записів щодо кожного боржника і кредитора. Нарахування заробітної плати, допомоги, доплат і заохочень у розрізі кожного працівника (графи 2 і 3) відображується у графах 5—10, погашення заборгованості з оплати праці — у рядках 11—19 розділу II Відомості 3-м. Не отримана у встановлений строк заробітна плата, яка визнана депонентами, у наступних місяцях у Відомості 3-м відображується як заборгованість у графі 4 з поміткою у графі 3 "Депон." із зазначенням дати її утворення.

Дані про сплату боргів і погашення зобов'язань для заповнення Відомості 3-м використовуються з Відомості 1-м та доданих до неї первинних документів (касових звітів, виписок банку). Створення і використання резерву сумнів них боргів відображуються у Відомостях 3-м і 5-м.

Облік основних засобів, нематеріальних активів та їх зносу (амортизації) пооб'єктно ведеться у Відомості 4-м. Також пооб'єктно передбачається ведення бухгалтерського обліку фінансових і капітальних інвестицій у Відомості 4-м, для чого відокремлення записів щодо рахунків 15 і 14, 35 здійснюється шляхом зазначення коду і назви потрібного із наведених рахунків з наступним наведенням об'єктів інвестування.

Запис основних засобів до розділу І граф 7—9 має кореспондувати з графою 8 розділу II Відомості 4-м і записами по одній з граф 7—13 (де відображено операцію з безоплатного одержання основних засобів кореспонденцією з кредиту рахунку 40 в дебет рахунку 10) розділу IV Відомості 5-м. Записи у рядках 2, 4 і 5 розділу II. Відомості 4-м мають збігатися з даними записів за графами 22—25 розділу І і Відомості 1-м і за графами 16—20 розділу І Відомості 3-м де на підставі даних постачальників і операцій на поточному рахунку мають бути відображені витрати на фінансові і капітальні інвестиції.

Витрати на капітальні інвестиції, що здійснюються господарським способом (графи 2,4 і 5 розділу II Відомості 4-м) мають випливати із записів по графі 8 розділу III Відомості 3-м, графі 15 Відомості 2-м, графі 10 розділу II Відомості 5-м.

Відомість 5-м складається з чотирьох розділів.

У розділі І узагальнюються всі витрати операційної діяльності за елементами затрат (дебет рахунку 84) та інші витрати на рахунку 85 (податок на прибуток, фінансові, надзвичайні та інші витрати). У цьому розділі передбачено графу 20 для накопичення витрат діяльності за період з початку року, що може бути безпосередньо використано для заповнення рядків 090—30,150—170 Звіту про фінансові результати малого підприємства (ф. № 2-м). У графах 16—19 витрати з кредиту рахунків 84 і 85 списуються до дебету рахунку 23 - відображається із зазначенням конкретного виду продукції, робіт, послуг у графі 6 розділу II Відомості 5-м; рахунку 79 - це знаходить відображення в рядку 6 графи 5 розділу III Відомості 5-м. У розділі III Відомості 5-м відображаються записи з формування доходу, фінансових результатів і нерозподіленого прибутку малого підприємства та накопичуються дані про доходи в розрізі їх видів за період з початку року, що використовується для безпосереднього заповнення рядків 010, 020, 040, 050 і 060 Звіту про фінансові результати малого підприємства (ф. № 2-м). Операції про витрати майбутніх періодів, статутний, додатковий, резервний, пайовий, неоплачений і вилучений капітал, про створення, отримання і використання забезпечень майбутніх періодів і цільового фінансування систематизуються у розділі IV Відомості 5-м.

Наказ Міністерства фінансів України від 24 лютого 2001 р. № 101 «Про внесення змін і доповнень до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» передбачає застосування або спрощених, або загальних процедур обліку витрат і визначення фінансових результатів суб'єктів малого підприємництва.

Під час складання Відомості 5-м слід врахувати такі спрощені процедури.

1. Найбільш спрощена методика обліку витрат і визначення фінансових результатів передбачає для суб'єктів малого підприємництва, що здійснюють продаж товарів, виконують роботи та/або надають послуги, списання всіх ви трат діяльності за елементами з кредиту рахунків класу 8 безпосередньо (обминаючи рахунок 23 «Виробництво») до дебету рахунку 79 «Фінансові результати». Такі суб'єкти інвентаризацією на кінець року встановлюють залишок незавершеного виробництва робіт, послуг за прямими витратами матеріальних і трудових ресурсів. Встановлена вартість залишків незавершеного виробництва відображається в останньому місяці звітного року (кварталу) за дебетом рахунку 23 «Виробництво» і кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» (графа 5 розділу II Відомості 5-м) і використовується для заповнення рядка 080 «Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції» форми № 2-м.

2. Другою спрощеною методикою обліку витрат і визначення фінансових результатів діяльності передбачається для суб'єктів малого підприємництва, що виробляють готову продукцію (вироби), списання всіх витрат діяльності за елементами з кредиту рахунків класу 8 безпосередньо (минаючи рахунок 23) до дебету рахунку 79.

На основі первинних документів, якими оформляється рух готової продукції, підприємство забезпечує кількісний (оперативний) облік виробленої, відпущеної готової продукції, а також її залишку за центрами відповідальності (місцями зберігання) — графа 9 Відомості 2-м. Залишок готової продукції, який встановлюється за даними кількісного (оперативного) обліку на дату балансу, оцінюється за справедливою вартістю. Встановлена за такою методикою вартість залишку готової продукції відображається у звітному місяці за дебетом рахунку 26 «Готова продукція» і кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» (графа 13 Відомості 2-м).

3. Для суб'єктів малого підприємництва, що виготовляють готову продукцію, також може застосовуватися крім коригування на залишок готової продукції коригування фінансових результатів на вартість залишку незавершеного виробництва, яке у натуральному вимірі встановлюється інвентаризацією на кінець звітного року, оцінюється і відображається кореспонденцією рахунків у порядку, що наведений вище для суб'єктів малого підприємництва, які виконують роботи та/або надають послуги.

Щодо проведення інвентаризації, то незалежно від того, яка форма бухгалтерського обліку і звітності обрана підприємством, згідно зі статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»» та із пунктом 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419, інвентаризація на будь-якому підприємстві обов'язково повинна бути проведена наприкінці звітного року перед складанням річної фінансової звітності.

Отже, запропоновані спрощені методики обліку витрат і визначення фінансових результатів не вимагають виконання додаткової роботи з інвентаризації, а спираються на те, що інвентаризація і без цього має бути проведена.

Наведені вище спрощені методики обліку витрат і визначення фінансових результатів діяльності суб'єктів малого підприємництва, майже повністю засновані на застосуванні для цілей коригування витрат і фінансових результатів даних інвентаризації незавершеного виробництва і даних оперативного (кількісного) обліку залишку готової продукції, тобто без безпосереднього щомісячного здійснення таких записів у облікових регістрах.

4. Суб'єкти малого підприємництва, що виготовляють готову продукцію, усі прямі витрати з рахунків класу 8 списують у дебет рахунку 23 «Виробництво», а з нього — повністю (без поділу між незавершеним виробництвом і готовою продукцією) в дебет рахунку 26 «Готова продукція». Суб'єкти малого підприємництва, що не виготовляють готову продукцію, а лише виконують роботи та/або надають послуги, всі прямі витрати з рахунків класу 8 списують до дебету рахунку 23, а з нього — повністю (без поділу між незавершеним виробництвом) до дебету рахунку 79 «Фінансові результати». За цим варіантом спрощеного обліку: суб'єкти за результатами інвентаризації, що повинна, як завжди, проводитися перед складанням річного фінансового звіту (тобто наприкінці року), вартість виявленого у виробничих приміщеннях (дільницях) залишку сировини й матеріалів, не закінчених обробкою, продукції, не закінченої складанням (збиранням) і комплектуванням, обліковими записами зараховують до складу сировини, матеріалів, незавершеного виробництва (рахунок 23) із зменшенням у звітному році фінансових результатів (рахунок 79). На вартість зарахованого за результатами інвентаризації залишку незавершеного виробництва і вартості незакінченої складанням (збиранням) і комплектуванням готової продукції відбудеться збільшення незавершеного виробництва, тому у формі № 2-м слід це відобразити у рядку 080 і збільшити фінансовий результат без зменшення суми матеріальних витрат як таких, що мали місце. При цьому слід врахувати, що у торгівельних підприємствах рахунок 23 взагалі не застосовується, тому всі витрати з рахунків класу 8 списуються до дебету рахунку 79 (графа 5 розділу III Відомості 5-м). Отже, спрощеність облікових процедур, що запропонована підприємствам і організаціям із виробничим процесом, діє також і для торговельних підприємств.

Відомості 1-м, 2-м, 3-м, 4-м і 5-м заносять до Оборотно-сальдової відомості, де виводяться і перевіряються обороти і правильність складання регістрів та сальдо на кожному рахунку бухгалтерського обліку. Загальна сума дебетових оборотів (сума даних графи 29 Оборотно-сальдової відомості) має дорівнювати загальній сумі кредитових оборотів (сума даних за графами 4—28 рядка «Усього оборотів за кредитом рахунків») і свідчити про балансове рівняння. Дані Оборотно-сальдової відомості в основному безпосередньо використовуються для складання Балансу малого підприємства (ф. № 1-м).

Технологічним інструментом (методом) бухгалтерського обліку та узагальнення обліково-економічної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання є План рахунків бухгалтерського обліку, який за умови його раціональної та змістовної побудови використовується з найменшими витратами і процедурами для складання проміжної й річної фінансової звітності. Як відомо, затверджений наказом Міністерства фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30 листопада 1999 р. № 291 також передбачає застосування більш скороченого і спрощеного варіанта кореспонденції рахунків із використанням рахунків класу 8 «Витрати за елементами», в якому застосовуються тільки 6 рахунків проти 10, передбачених класом 9 «Витрати діяльності». Наступним кроком удосконалення й спрощення системи бухгалтерського обліку з урахуванням проведеного у лютому 2001 року спрощення Звіту про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва (ф. 2-м) стало запровадження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 р. № 186. У спрощеному Плані рахунків передбачені тільки синтетичні балансові рахунки, кількість яких становить 25 проти 68 синтетичних рахунків для підприємств у Плані рахунків бухгалтерського обліку.

Спрощений План рахунків побудовано на максимальній уніфікації із загальним Планом рахунків і фінансовою звітністю. Спрощений План рахунків можуть застосовувати суб'єкти підприємницької діяльності, які складають і подають фінансовий звіт відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичні особи, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ). Встановлено, що облік і узагальнення інформації про позабалансові активи і зобов'язання, такі суб'єкти здійснюють із використанням позабалансових рахунків класу 0 загального Плану рахунків.

Записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків і на позабалансових рахунках з метою узагальнення інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань, доходи і витрати, про факти фінансово-господарської діяльності здійснюються підприємствами й організаціями відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, тобто застосовуючи ви кладену в Інструкції до загального Плану рахунків кореспонденцію рахунків з урахуванням проведеного об'єднання функцій кількох рахунків загального Плану рахунків на одному рахунку спрощеного плану.

У спрощеному й загальному Планах рахунків збігаються за назвою та кодом 12 таких рахунків: 10 «Основні засоби», 18 «Інші необоротні активи», 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 30«Каса», 31 «Рахунки в банках», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 47«Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 55 «Інші довгострокові зобов'язання», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 68 «Розрахунки за іншими операціями». При цьому за призначенням (об'єктами обліку) зазначені рахунки відрізняються тим, що вони застосовуються для обліку та узагальнення інформації про більшу групу активів, капіталу й зобов'язань. Відрізняються також за призначенням три такі рахунки: 40 «Власний капітал», 70 «Доходи», 84 «Витрати операційної діяльності», яким дещо змінено назву і збережено код. Повну схожість (за кодом, назвою і призначенням) мають 10 таких рахунків: 13 «Знос необоротних активів», 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 15 «Капітальні інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції», 39 «Витрати майбутніх періодів», 44 «Не розподілені прибутки (непокриті збитки)», 66 «Розрахунки з оплати праці», 69 «Доходи майбутніх періодів», 79 «Фінансові результати», 85 «Інші затрати».

До спрощеного Плану рахунків не внесено жодного рахунку класу 9 «Витрати діяльності», оскільки Інструкція про застосування загального Плану рахунків передбачає можливість їх невикористання і було б нераціонально під час створення спрощеного Плану рахунків йти на ускладнення облікових процедур.

До спрощеного Плану рахунків також не включено рахунки 17 «Відстрочені податкові активи» і 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» (ні самостійно, ні як об'єкт обліку на якомусь рахунку), оскільки за чинною нормативно-методичною базою з бухгалтерського обліку суб'єкти малого підприємництва не обчислюють тимчасових різниць податку на прибуток, сума якого до фінансової звітності включається (з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку) у розмірі, визначеному за податковим законодавством.

Не внесено до спрощеного Плану рахунків рахунки 49 «Страхові резерви» і 76 «Страхові платежі» оскільки вони передбачені для суб'єктів страхової діяльності, на яких не поширюється застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 і страхові компанії не можуть бути суб’єктом малого підприємництва, а також рахунок 19 «Гудвіл при придбанні» як малоймовірний об'єкт обліку діяльності суб'єктів, що будуть застосовувати спрощений План рахунків. Не включено також рахунок 25 «Напівфабрикати», оскільки його застосовують для обліку напівфабрикатів власного виробництва при використанні напівфабрикату обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, що властиво попередільному безперервному технологічному виробництву з цеховою структурою підприємства. Уявити наявність такого виробництва у суб'єкта малого підприємництва малоймовірно.

З метою забезпечення потрібної деталізації та аналітичності обліково-економічної інформації підприємство самостійно визначає субрахунки до рахунків спрощеного Плану рахунків. При визначенні потрібної деталізації на рахунках бухгалтерського обліку для встановлення назв і кількості субрахунків підприємству слід виходити зі складу показників фінансової звітності, потреб управління підприємством, можливостей регістрів обліку, що використовуються підприємством тощо. Наприклад, потреби заповнення у балансі показника «Резерв сумнівних боргів» визначають необхідність запровадження такого субрахунку на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», показників про статутний, додатковий, резервний, неоплачений і вилучений капітал - відповідних субрахунків на рахунку 40 «Власний капітал». Для забезпечення потрібної інформації про доходи в розрізі показників Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) на рахунку 70 «Доходи» відкриваються субрахунки «Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)», «Інші операційні доходи», «Інші звичайні доходи», «Інші надзвичайні доходи».

На рахунку 84 «Витрати операційної діяльності"» для відображення показників елементів витрат необхідно відкрити субрахунки за елементами, а на рахунку 85 «Інші затрати» - субрахунки для обліку інших звичайних і надзвичайних витрат.

Підприємства, які за результатами (показниками) діяльності за минулий рік визнаються відповідно до чинного законодавства суб'єктами малого підприємництва, застосовують Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 у по точному (звітному) році. Якщо такі підприємства, а також новостворені за результатами діяльності за І квартал або перше півріччя поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, то фінансовий звіт цими підприємствами складається за цей і подальші періоди поточного (звітного) року відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1—5, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 57, тобто складається повноваріантний фінансовий звіт.

Підприємства, які за результатами (показниками) діяльності за 6 місяців були визнані суб'єктами малого підприємництва, але за показниками 9 місяців поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців і звітний рік із застосуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25. У наступному році вони почнуть складати і подавати фінансовий нескорочений звіт.

Якщо підприємство створюється у III або у IV кварталі, то спираючись на показники його діяльності за період з дати державної реєстрації до кінця III кварталу (року) визначається його статус і формат фінансового звіту.

Підприємства, що складають фінансовий звіт із застосуванням П(С)БО 25, повинні врахувати такі особливості. Склад статей Балансу суб'єкта малого підприємництва (форма № 1-м) передбачає об'єднання деяких статей Балансу підприємства в одну статтю: основні засоби і нематеріальні активи; виробничі запаси, готова продукція і товари; довгострокові фінансові інвестиції, поточна дебіторська і кредиторська заборгованість разом з векселями одержаними і виданими відповідно; неоплачений і вилучений капітал; забезпечення наступних витрат і цільового фінансування; довгострокові зобов'язання.

Інша поточна дебіторська заборгованість наводиться в оцінці "нетто", тобто за первісною вартістю іншої поточної дебіторської заборгованості, зменшеної на суму створеного за нею резерву сумнівних боргів.

Чистий фінансовий результат (прибуток або збиток) у формі № 2-м визначають з урахуванням витрат діяльності за елементами, тому що складання цього звіту грунтується на використанні рахунків класу 8. Оскільки частина витрат діяльності, включена до елементів витрат, може залишатися у незавершеному виробництві та в нереалізованій готовій продукції, то на таку суму змін відбувається коригування (визначення остаточного) фінансового результату.

Крім того, у зв'язку з тим, що до витрат діяльності за жодним елементом не включається собівартість реалізованих товарів, такий показник наводиться окремо у рядку 140 та вираховується під час визначення фінансового результату.

У формі № 2-м сума єдиного податку і єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників, плата за спеціальний торговий патент відображаються в рядку 130 «Інші операційні витрати» і розшифровуються у рядку 131 шляхом вписування назви конкретного податку і плати, які сплачуються суб'єктом малого підприємництва.
ВИСНОВОК
Становлення малого бізнесу є життєвонеобхідною умовою реформування української економіки. Малий бізнес здатний забезпечити структурну перебудову економіки, створити нові робочі місця, сприяти процесам приватизації та демократизації. Розвиток малого підприємництва є гарантом невідворотності вітчизняних ринкових перетворень.

Мале підприємництво України, яке займає домінуюче становище в усіх сферах економічної діяльності, вимагає системної державної підтримки.

Держава повинна забезпечити стабільні нормативно-правові умови для створення й функціонування малого підприємництва, утвердження ефективної системи його захисту та страхування, упорядкування механізмів оподаткування, обліку і звітності, інвестування й кредитного обслуговування, венчурного фінансування та лізингу, формування ринку інформаційних, консультативних, науково-технологічних та навчальних послуг для малих підприємств.

Впроваджена проста форма бухгалтерського обліку і спрощена форма бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства призначена для ведення бухгалтерського обліку на малих підприємствах.

Проста форма передбачає ведення двох облікових регістрів: відомість обліку заробітної плати та журнал реєстрації господарських операцій. На підставі цих регістрів формується фінансова звітність суб’єкта малого підприємництва. Ця форма є простою для розуміння і використовується на підприємствах, які мають незначну кількість господарських операцій.

Значно складнішою є система обліку за спрощеною формою з використанням регістрів обліку майна підприємства. Ця форма використовує 5 регістрів, які мають назву відомостей. Кожна відомість може складатись з декількох розділів. Відомості формують за кредитовою ознакою. В кінці звітного періоду для узагальнення інформації, яка осіла на рахунках, та для перевірки проведеної облікової роботи складається оборотно-сальдова відомість. А вже на основі даних з цієї відомості формується баланс малого підприємства. Відомість вважається правильно заповненою, коли збігаються обороти по дебету і кредиту, а також сальдо на кінець.
ЛІТЕРАТУРА
1 Конституція України від 28 червня 1996р. №254/96 ВР

2 Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.№436-IV

3 Податковий кодекс України від

4 Закон України «Про оплату праці» від 20 березня 1995р.№108

5 План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій суб’єктів малого підприємства, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001р. №186

6 Положення «Про спрощену форму обліку суб’єктів малого підприємництва» затверджене Міністерством фінансів України 30 вересня 1998р. №196, зі змінами від 7 грудня 2000р. №315

7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000р. №39

8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004р. №817

9 Бухгалтерський облік суб’єктів малого підприємництва/За ред. В.М.Пархоменка. – К.: Компас, 2004

10 Матвіїв М.Я. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за різними формами. – К.:ТОВЦУЛ, 2004

11 http://zakon.rada.gov.ua