Зміст:

Вступ.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

1.1. Бюджетний устрій і бюджетна система України: сутність , ґенеза, основні засади функціонування.

1.2. Принципи побудови бюджетної системи та бюджетна класифікація.


РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СКЛАДОВИХ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

2.1. Аналіз державного та місцевих бюджетів України.

2.2. Бюджетний процес, як передумова забезпечення виконання бюджету.
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМАТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ.
Висновки

Список використаної літератури
Вступ.

Актуальність дослідження. Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграють місцеві бюджети. Він – невід`ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики на місцях. Виходячи з цього, важливо добре знати природу місцевих бюджетів, особливості їх формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Саме дослідження перелічених вище проблем є основною метою написання даної дипломної роботи.

В ході досліджень даного питання ми спиралися на цілу низку матеріалів, основними з яких були: Конституція України, Закон України “Про бюджетну систему України”, Закон України “Про місцеве самоврядування в України”, та ряд науково-економічної періодики. Також значну роль в виборі даної теми на написання дипломної роботи відіграв мій досвід роботи в обласному фінансовому управлінні.

Розглядаючи бюджет у системі фінансових планів, слід відзначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що за допомогою бюджету повинно здійснюватися забезпечення всіх розподільних і перерозподільних процесів в Україні.

В умовах розбудови Української держави реалізація специфічних завдань потребує нетрадиційних підходів до розробки бюджетного механізму. З економічної точки зору під бюджетним механізмом слід розуміти сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації і використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен виступати як реальне втілення основ бюджетної політики, відображати конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв`язання економічних і соціальних завдань на відповідному рівні розвитку держави, а також включати широке коло дійових важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільні і перерозподільні процеси. В умовах переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в підсистеми бюджетного механізму, які б включали в себе: бюджетне планування, бюджетне регулювання, бюджетне фінансування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Метою дослідження є комплексний аналіз теоретичних та практичних питань щодо вдосконалення бюджетної системи в Україні

Під час дослідження даної теми ми ставили завдання:

1. 
   визначити теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи в Україні;
   
2. 
   аналіз сучасного стану складових бюджетної системи в Україні, а саме виконання доходної та видаткової частини Державного бюджету і місцевих фінансів;
   
3. 
   запропонувати шляхи вдосконалення бюджетної системи в Україні.
   

Предметом роботи є бюджетна система України.

Об’єктом роботи є Державний та місцеві бюджети України.

Курсова робота складається з трьох розділів.

Перший розділ даної роботи розкриває суть, значення та модель бюджетної системи України.

У другому здійснюється аналіз макроекономічних показників за 2004 – 2008 та 2009 роки.

Третій розділ присвячений шляхам вдосконалення бюджетного процесу в Україні.

При написанні роботи були використані законодавчо-нормативні акти України, що регламентують проведення бюджетної політики, закони України, періодична література, саме: “Фінанси України”, “Економіка України”, “Статистика України” та праці вчених – економістів: О.Д. Василик, А.М. Поддєрьогін, А.М.Соколовська та інш.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.
1.1. Бюджетний устрій і бюджетна система України: сутність , ґенеза, основні засади функціонування.

У державних утвореннях будь-якого типу обов'язковим елементом є бюджетна система. За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної. Як правило, бюджетні системи є двох типів. В унітарних державах — дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири рівні — федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети, а також бюджети земель.

Бюджетну систему держави визначають як сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни. Отже, згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Правову основу бюджетної системи в Україні становлять:

• 
  Конституція України;
  
• 
  Бюджетний кодекс;
  
• 
  Закон про Державний бюджет України на відповідний рік;
  
• 
  інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;
  
• 
  нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу;
  
• 
  Рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного кодексу.
  

Економічну основу бюджетної системи держави становить її економічний і науково-технічний потенціал.

Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм.

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Основами бюджетного устрою є:

• 
  виділення видів бюджетів;
  
• 
  установлення принципів побудови бюджетної системи;
  
• 
  розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
  
• 
  організація взаємовідносин між бюджетами.
  

Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Установлено два основні види бюджетів — центральні та місцеві. У країнах з федеральним устроєм існують два різновиди центральних бюджетів: загальнодержавний та центральні для членів федерації. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні — області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані (регіональні) — обласні, районні, міські та бюджети базового рівня — сіл, селищ, міст, районів у містах.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Склад та структурна побудова бюджетної системи України відображена на рисунку 1.1. Жирним шрифтом виділені централізовані види бюджетів, курсивом — децентралізовані).

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.

Рис.1.1.
Структурна побудова бюджетної системи України

Останні створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання центральних органів державної влади й державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями й містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування господарського й культурного будівництва, що здійснюється органами місцевого самоврядування.

1.2. Принципи побудови бюджетної системи та бюджетна класифікація.
Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів;

• 
  єдності всіх бюджетів;
  
• 
  автономності кожного бюджету.
  

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно.

Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування бюджетної системи:

• 
  принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;
  
• 
  принцип збалансованості - це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
  
• 
  принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
  
• 
  принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;
  
• 
  принцип обгрунтованості - формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
  
• 
  принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
  
• 
  принцип субсидіарності - розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
  
• 
  принцип цільового використання бюджетних коштів - кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
  
• 
  принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
  
• 
  принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
  
• 
  принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
  

З вищенаведеного видно, що Бюджетний кодекс України передбачає поєднання принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу стосовно доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Якщо за попередньою редакцією Закону України "Про бюджетну систему України" структуру бюджетної класифікації розробляв Кабінет Міністрів України і затверджувала Верховна Рада України, то згідно з п. 2 ст. 8 Бюджетного кодексу Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію й зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України. Зокрема, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 р. № 604 була затверджена і з 1 січня 2002 р. набрала чинності бюджетна класифікація. Департаменту по бюджету у тижневий термін з моменту підписання наказу було запропоновано проінформувати Верховну Раду України про затверджену бюджетну класифікацію.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом на підставі бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз та добір програм на стадії стратегічного планування. Кожна програма має чітку мету реалізації, завдання, терміни та етапи (за наявності) фінансування.
З 2002 р. місцеві органи влади зобов'язані при складанні й виконанні місцевих бюджетів використовувати тимчасову класифікацію видатків місцевих бюджетів. Це є наступним кроком у поширенні програмно-цільового методу у фінансуванні місцевих бюджетів.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджету

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Класифікація видатків бюджету

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікація фінансування бюджету.

Вона визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися у результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї групи належать платежі з погашення основної суми боргу). Поява даної класифікації пояснюється переходом України на міжнародні стандарти статистики державних фінансів.

Класифікація фінансування бюджетну здійснюється:

- за типом кредитора, оскільки джерела покриття дефіциту (фінансування) бюджету можуть бути внутрішні (надходження від сектора державного управління, від фінансово-кредитних органів тощо) та зовнішні (позики від міжнародних організацій економічного розвитку, міжнародних фінансових організації, іноземних комерційних банків тощо);

- за типом боргового зобов'язання, які можуть емітуватися у формі облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позики, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань; депозитів та цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю у розрізі внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

Класифікація боргу.

Вона систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Критерії класифікації боргу є аналогічними з класифікацією фінансування бюджету і взаємопов'язані з ним. Якщо класифікація боргу за типом кредитора визначає зовнішнє або внутрішнє джерело, то за типом боргового зобов'язання розрізняють заборгованості залежно від терміну розміщення фінансового зобов'язання - довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років) та короткострокові (до одного року).

Отже, бюджетна система є обовязковим елементом у кожній державі. Оскільки, наша держава є унітарною, то у нас діє дворівнева бюджетна система, яка включає державний та місцеві бюджети.
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СКЛАДОВИХ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.
2.1. Аналіз державного та місцевих бюджетів України.

Загальний фонд Державного бюджету України Доходна частина загального фонду державного бюджету за 2009 рік не виконана. При плані 184 млрд. 628,2 млн. грн. доходи загального фонду становили 172 млрд. 206,5 млн. грн., що на 12 млрд. 421,7 млн. грн., або 6,7 відс., менше запланованих обсягів. При цьому кожна шоста гривня доходів загального фонду забезпечена шляхом вилучення обігових коштів суб'єктів господарювання та зарахування надходжень від Міжнародного валютного фонду. Зокрема, залишки невідшкодованого платникам податку на додану вартість упродовж минулого року зросли на 9 млрд. 25,6 млн. грн., або в 1,6 раза, до 23,1 млрд. гривень. Діаграма 1. Складові сум переплат податків і зборів у 2007 -2009 роках Переплати платежів державного бюджету, що обліковуються в особових рахунках суб'єктів господарювання, збільшилися на 5 млрд. 702,4 млн. грн., або в 1,7 раза, і на початок поточного року становили 14 млрд. 306,6 млн. гривень. Сума надміру сплачених до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), що має повертатися платникам податків за їх зверненням, зросла на 3 млрд. 409 млн. грн., або в 1,4 раза, до 11 млрд. 680,4 млн. грн. (діаграма 1). Крім того, понад 8 відс. доходів загального фонду державного бюджету становили надходження від використання спеціальних прав запозичень, отриманих від Міжнародного валютного фонду на поповнення резервних активів. З метою забезпечення позитивного результату з виконання плану державних доходів Міністерство фінансів упродовж року здійснювало коригування показників бюджетного розпису. Так, попередньо встановлений бюджетним розписом плановий показник доходів загального фонду в першому кварталі зменшено на 780 млн. грн., або 2,1 відс., у першому півріччі - на 8 млрд. 772 млн. грн., або 10,9 відс., січні-вересні - на 23 млрд. 154,2 млн. грн., або 17,8 відс., січні-листопаді - на 15 млрд. 88,6 млн. грн., або 9 відс., надходження яких переносилися на наступні звітні періоди. Як наслідок, рівень фактичного виконання показників бюджетного розпису за скоригованими і попередньо встановленими показниками суттєво відрізнявся. Зокрема, за звітними даними Державного казначейства, доходи загального фонду у січні-березні минулого року становили 97,4 відс. скоригованого плану, першому півріччі - 100 відс., січні-вересні - 100,2 відс., січні-листопаді - 99,7 відсотка. Проте, за експертною оцінкою Рахункової палати, за умов збереження планових показників у попередньо встановлених обсягах їх виконання становило б 95,3, 89,1, 82,4 та 90,7 відс. відповідно. Виконання державного бюджету, у тому числі загального фонду, у 2009 році за основними джерелами доходів наведено в таблиці 2.1. У цілому за окремими доходними джерелами недонадходження запланованих показників становило 33 млрд. 132,5 млн. гривень. Таблиця 2.1. Виконання доходів державного бюджету млн. грн. Зокрема, внаслідок надпрогнозованого скорочення імпорту (на 43,1 відс. при прогнозованих 9,5 відс.) на 12 млрд. 791,8 млн. грн. не виконані планові обсяги надходжень податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів; на 3 млрд. 587,8 млн. грн. - мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, на 9 млрд. 274,8 млн. грн. не виконано плану надходжень податку на прибуток підприємств; на 3 млрд. 688,7 млн. грн. - податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); на 1 млрд. 292,8 млн. грн. - рентної плати за нафту, що видобувається в Україні; на 1 млрд. 157,3 млн. грн. - надходження коштів, що надходять з інших бюджетів; на 275,8 млн. грн. - платежів за користування надрами тощо. Залишки невідшкодованого податку на додану вартість у минулому році зросли більше, ніж у 1,6 раза, до 23,1 млрд. грн. (діаграма 2), що створило додаткове навантаження на бюджет поточного року та вкрай погіршило фінансовий стан суб'єктів господарювання, насамперед експортерів. Діаграма 2. Обсяги невідшкодованого податку на додану вартість у 2008-2009 роках Накопичення невідшкодованого податку на додану вартість відбувалося в умовах зростання заявлених платниками до повернення з бюджету сум та зменшення обсягів фактично проведеного бюджетного відшкодування. За даними Державної податкової адміністрації, платниками податку на додану вартість до відшкодування заявлено 58 млрд. 309,3 млн. грн., що на 9 млрд. 654,4 млн. грн., або 19,8 відс., більше, ніж у попередньому році. Зростання задекларованих платниками до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість відбувалося в умовах значного скорочення експорту товарів - на 40,3 відс., - перш за все основних експортних товарних груп. Зокрема, експорт металургійної продукції скоротився на 53,6 відс., хімічної - на 47,8 відс., агропромислового комплексу - на 12,2 відсотка. На кінець минулого року, з урахуванням зменшення заявлених сум за рішеннями податкових органів та залишку невідшкодованого на його початок податку, до відшкодування належало 62 млрд. 880,2 млн. грн., що на 13 млрд. 246,2 млн. грн., або 26,7 відс., більше, ніж рік тому. Органами Державного казначейства відшкодовано грошовими коштами платникам податку на додану вартість 34 млрд. 537,3 млн. грн., що на 1 млрд. 981,2 млн. грн., або 5,4 відс., менше плану (36 млрд. 518,5 млн. грн.) і на 128,8 млн. грн., або 0,4 відс., більше, ніж у попередньому році. Взаємна компенсація з урахуванням зобов'язань платника податку на додану вартість, тобто відшкодування у рахунок майбутніх платежів за цим податком, становила 5 млрд. 224 млн. грн., що на 4 млрд. 88,6 млн. грн., або у 4,6 раза, більше, ніж у 2008 році. Враховуючи зазначені суми, у цілому, платникам відшкодовано 39 млрд. 761,4 млн. грн. податку на додану вартість. У результаті на 1 січня поточного року залишки невідшкодованого платникам податку на додану вартість, які мають бути повернуті платникам у поточному році, становили 23 млрд. 118,8 млн. грн., що на 9 млрд. 25,6 млн. грн., або в 1,6 раза, більше, ніж на початок минулого року. Всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" Урядом запроваджено цільове відшкодування податку на додану вартість, що створило нерівні умови його одержання різними категоріями платників. Проведення вказаного відшкодування має ознаки взаємозаліку. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 № 86 запроваджено придбання експортерами зерна з державного продовольчого резерву (інтервенційного фонду) в рахунок відшкодування податку на додану вартість за визначеним порядком. Зазначені розрахунки проводилися протягом одного операційного дня на підставі висновку органу державної податкової служби та платіжного доручення суб'єкта господарювання на перерахування коштів з відкритого йому рахунку в органах Державного казначейства на рахунок з обліку надходжень спеціального фонду від повернення коштів, наданих Міністерством аграрної політики для формування державного продовольчого резерву (інтервенційного фонду) Аграрним фондом. Постановами Уряду від 23.09.2009 № 1001 та від 07.10.2009 № 1058 до вказаного нормативно-правового акта внесено зміни щодо його поширення також на експортерів борошна пшеничного і житнього, спирту, олії соняшникової та аміачної селітри. У 2009 році суб'єктам господарювання, які придбавали зерно з державного продовольчого резерву та державного інтервенційного фонду, відшкодовано 1 млрд. 997,5 млн. гривень. Слід відмітити, що урядовою постановою від 11.02.2010 № 140 дію порядку придбання суб'єктами господарювання окремих товарів з державного інтервенційного фонду в рахунок відшкодування податку на додану вартість продовжено на поточний рік. Також постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 312 затверджено Порядок погашення у 2009 році заборгованості з виплати заробітної плати (з нарахуваннями), що утворилася станом на 1 квітня 2009 року, за рахунок сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За даними Державного казначейства, з використанням зазначеного порядку відшкодовано 95,7 млн. гривень. Уряд, всупереч чинному законодавству, вносив зміни до порядків справляння окремих платежів. Вказані урядові рішення не сприяли наповненню державного бюджету, а лише призводили до судових оскаржень та подальшого їх скасування, що вносило протиріччя в адміністрування податків. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 895 "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток" Уряд змінив установлений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" порядок оподаткування податком на прибуток операцій із розрахунками в іноземній валюті, що мало наслідком збільшення сум податку, що сплачуватимуться до державного бюджету. Зважаючи на порушення законодавства, дію постанови зупинено Указом Президента України від 08.09.2009 № 717/2009. Однак у подальшому чинність постанови відновлено у зв'язку з винесенням Конституційним Судом України Ухвали від 13.01.2010 № 2-уп/2010 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) зазначеної урядової постанови. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" передбачалося анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у разі встановлення органами державної податкової служби виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкових зобов'язань, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищив 300 тис. грн., що також суперечило чинному законодавству. Так, пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з причини, наведеної у вказаному розпорядженні, не передбачено. Крім того, пунктом 2 розпорядження передбачалося, що платники податку на додану вартість мають декларувати суму податкового кредиту в період виникнення податкового зобов'язання. Однак підпунктом 7.5.1 пункта 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Зазначене призвело до зупинення Указом Президента України від 04.09.2009 № 706/2009 дії пункта 2 згаданого розпорядження. Урядовим розпорядженням від 09.09.2009 № 1120-р "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість" цей пункт визнано таким, що втратив чинність. Розпорядженням Уряду від 23.09.2009 № 1178-р запроваджено реєстрацію податкових накладних платників податку - продавців товарів (робіт, послуг) у Загальному реєстрі податкових накладних. Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюється або змінюється законами про оподаткування. Президент України Указом від 29.10.2009 № 872 зупинив дію зазначеного розпорядження Уряду. Невиконання у минулому році доходів державного бюджету також зумовлено погіршенням стану розрахунків суб'єктів господарювання з бюджетами. Так, заборгованість платників податків перед бюджетами всіх рівнів та державними цільовими фондами зросла на 2 млрд. 623,1 млн. грн., або 28,7 відс., до 11 млрд. 752,7 млн. грн., у тому числі державному бюджету - 10 млрд. 486,6 млн. гривень. Зростання заборгованості стримувалося шляхом списання боргів і розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, обсяги яких у цілому перевищили суму податкового боргу в 1,6 раза і становили 19 млрд. 68,6 млн. грн. (діаграма 3). Діаграма 3. Обсяги податкової заборгованості, розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань та списання податкового боргу Обсяги розстрочених і відстрочених податкових зобов'язань (боргу) перед зведеним бюджетом на 01.01.2010 становили 10 млрд. 613,5 млн. грн., що на 588,5 млн. грн., або 5,9 відс., більше, ніж на початок минулого року. Майже половину загальної суми, або 5 млрд. 255,3 млн. грн., становили розстрочені податкові зобов'язання підприємств НАК "Нафтогаз України" перед державним бюджетом. Сума списаної у минулому році податкової заборгованості становила 8 млрд. 455,1 млн. грн., що на 3 млрд. 449,7 млн. грн., або майже в 1,7 раза, перевищило суму списання попереднього року. Дещо зросла податкова заборгованість платників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство (з урахуванням позовів минулих років) та прийнято рішення суду про зупинення стягнення, яка на початок поточного року становила 4 млрд. 54,9 млн. грн., що на 24,1 млн. грн., або 0,6 відс., більше, ніж на початок минулого року. 2.6. Планові видатки загального фонду державного бюджету встановлені в сумі 194 млрд. 378,7 млн. грн., а проведені в сумі 187 млрд. 760 млн. грн., або 96,6 відс. плану. Таким чином, річні призначення не виконані на 6 млрд. 618,7 млн. грн., або 3,4 відсотка. Виконання видатків державного бюджету за основними напрямами наведено в таблиці 2.2.. Таблиця 2.2. Виконання державного бюджету за видатками млн. грн. На кінець року залишилися неоплаченими зареєстровані головними розпорядниками в органах Державного казначейства фінансові зобов'язання щодо проведення видатків на суму 1 млрд. 227,5 млн. грн. та залишилися нерозподіленими кошти загального фонду на суму 3 млрд. 815,4 млн. гривень. У структурі видатків загального фонду найбільш значними за обсягами були міжбюджетні трансферти - 56 млрд. 489,4 млн. грн., або 30,1 відс. загального обсягу, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - 47 млрд. 356,6 млн. грн. (25,2 відс.), виконання загальнодержавних функцій - 23 млрд. 355,3 млн. грн., або 12,4 відс., економічну діяльність - 6 млрд. 784,1 млн. грн. (3,6 відсотка). Видатки загального фонду державного бюджету, що статтею 27 закону про державний бюджет визначені захищеними, передбачені в сумі 183 млрд. 908 млн. грн., або 94,6 відс. запланованого річного обсягу. За підсумками року вказані видатки проведено в сумі 179 млрд. 918,9 млн. грн., або 97,8 відс. затверджених річних призначень. Зокрема, на надання поточних трансферів органам державного управління використано 56 млрд. 346 млн. грн., що на 599,2 млн. грн. (1,1 відс.), менше плану, поточні трансферти населенню - 48 млрд. 767,5 млн. грн., що на 376 млн. грн. (0,8 відс.), менше, оплату праці працівників бюджетних установ з нарахуваннями - 42 млрд. 827,7 млн. грн., що на 145,7 млн. грн. (0,3 відс.), менше, виплату процентів (доходу) за зобов'язаннями - 8 млрд. 799 млн. грн., що менше на 2 млрд. 937,7 млн. грн. (25 відсотків). У 2009 році виконання загального фонду державного бюджету планувалося за 810 бюджетними програмами, з яких у повних обсягах видатки проведено щодо 313 на суму 135 млрд. 925,7 млн. грн., або 69,9 відс. плану. Неповністю використані кошти в частині 474 програм на суму 51 млрд. 834,3 млн. грн., або 26,7 відс. плану, а не розпочато освоєння коштів за 23 програмами на суму 145,9 млн. гривень. У найбільших обсягах планові призначення не виконані: Міністерством охорони здоров'я - на 460,5 млн. грн. (8,7 відс.), з них на заходи із запобігання поширенню та лікування грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань - на 201,2 млн. грн. (60,9 відс.); Міністерством внутрішніх справ - на 122,5 млн. грн. (1,5 відс.), з них на забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорону громадського порядку та проведення досліджень (експертиз) Експертною службою Міністерства внутрішніх справ України - на 98 млн. грн. (1,5 відс.); Міністерством аграрної політики - на 121,2 млн. грн., або 2,8 відс., з них на бюджетну тваринницьку дотацію та державну підтримку виробництва продукції рослинництва - на 91,3 млн. грн. (20,7 відсотка). За наявності планових призначень не розпочато використання коштів: Міністерством промислової політики - на компенсацію облікової ставки НБУ, відсоткових ставок комерційних банків за кредитами на технічне переоснащення підприємств машинобудування для агропромислового комплексу, в сумі 62,4 млн. грн.; Міністерством з питань жилого-комунального господарства - на відшкодування відсоткової ставки за кредитами, спрямованими на реалізацію проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві, в сумі 25 млн. грн.; Національним космічним агентством - на забезпечення службовим житлом молодих спеціалістів державних підприємств космічної галузі, в сумі 10 млн. гривень. Окремі урядові рішення щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету та їх використання приймалися з порушенням статті 24 Бюджетного кодексу та постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415 " Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету ". Урядом у 2009 році прийнято 5 постанов і 70розпоряджень про виділення з резервного фонду коштів на суму 1 млрд. 421,7 млн. грн., що становить 142,2 відс. до затвердженого річного обсягу (1 млрд. грн.) та 94,8 відс. планових призначень з урахуванням змін (1 млрд. 500 млн. гривень). Зокрема, на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру, передбачалося виділити 929,1 млн. грн., або 65,4 відс., а на інші - 492,6 млн. грн., або 34,6 відсотка. Протягом 2009 року головним розпорядникам виділено з резервного фонду 1 млрд. 325,2 млн. грн., або 93,2 відс. передбачених, у тому числі на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру, - 901,6 млн. грн., з яких використано 839,4 млн. грн., або 93,1 відс. виділених асигнувань, а на інші - 423,6 млн. грн., з яких використано 375,8 млн. грн., або 88,7 відсотка. У порушення вимог Порядку використання коштів резервного фонду лише за чотирма урядовими рішеннями виділено на проведення додаткових заходів понад затверджені в державному бюджеті призначення 52,5 млн. гривень. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 № 323-р "Про виділення Мін'юсту коштів з резервного фонду державного бюджету" та від 23.12.2009 № 1647-р "Про виділення коштів для забезпечення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів" прийнято рішення про виділення Міністерству юстиції 45 млн. грн. для здійснення обов'язкових реєстраційних платежів, інших платежів та внесків, а також оплати послуг юридичних радників, пов'язаних із захистом прав та інтересів України під час урегулювання спорів. Упродовж року на зазначені цілі виділено лише 25 млн. грн., з яких використано 9,3 млн. грн., або 37,1 відс., решта коштів у кінці року вилучені до бюджету. Водночас у державному бюджеті на 2009 рік за бюджетною програмою КПКВ 3601150 "Забезпечення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, які розглядаються у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України" передбачено призначення в сумі 13,4 млн. грн., з яких використано 12,7 млн. грн., або 92,7 відсотка. Аналогічна ситуація з коштами виділеними Міністерству економіки для забезпечення участі України у Всесвітній виставці "Експо-2010" (м. Шанхай, Китай) у сумі 6 млн. грн., з яких використано лише 424,3 тис. грн., або 7 відс. (розпорядження Уряду від 28.01.2009 № 297-р та 08.12.2009 № 1496-р). У той же час у державному бюджеті на відповідні заходи передбачалися кошти за бюджетною програмою КПКВ 1201040 "Інформаційне та організаційне забезпечення участі України у міжнародних форумах, конференціях, виставках" у сумі 241,9 тис. грн., з яких потягом року використано 158,5 тис. грн., або 65,5 відсотка. Крім того, з резервного фонду виділено Міністерству економіки 1,5 млн. грн. для забезпечення видання інформаційного бюлетеня "Вісник державних закупівель" та функціонування веб-порталу з питань державних закупівель, (розпорядження Уряду від 03.09.2009 № 1077-р). Водночас у державному бюджеті за КПКВ 1201170 "Забезпечення видання інформаційного бюлетеня "Вісник державних закупівель" та створення і забезпечення функціонування веб-порталу з питань державних закупівель" передбачено 1 млн. грн., які використано в повному обсязі. Упродовж року Урядом прийнято ряд рішень про виділення коштів з резервного фонду в сумі 370,2 млн. грн. на заходи, які мали плановий характер і могли бути передбачені при складанні державного бюджету. Зокрема, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету проведено роботи щодо підтримання безпеки Чорнобильської АЕС та зони відчуження на суму 118,2 млн. грн., або 96,8 відс. виділених коштів (розпорядження Уряду від 17.06.2009 № 696-р - 122,1 млн. грн.); функціонування робіт за проектом поводження із пошкодженим відпрацьованим ядерним паливом Чорнобильської АЕС - 1,2 млн. грн., або 14,2 відс. (розпорядження Уряду від 17.06.2009 № 716-р - 8,7 млн. грн.); функціонування міжобласних спецкомбінатів та пускового комплексу "Вектор" державної корпорації "Українське державне об'єднання "Радон" - 16,6 млн. грн., або стовідсотково (розпорядження Уряду від 11.02.2009 № 156-р). Міністерством охорони здоров'я використано упродовж року на проведення державним підприємством "Центр імунобіологічних препаратів" та Інститутом фармакології та токсикології доклінічного вивчення вакцини для лікування інфекційних хвороб, спільних для людей і тварин (розпорядження Уряду від 11.02.2009 № 150-р - 1,7 млн. грн.), проведення першочергових заходів з акредитації лабораторії з контролю якості медичних імунобіологічних препаратів (розпорядження Уряду від 08.04.2009 № 365-р - 26,3 млн. грн.) та закупівлю імунобіологічних препаратів з метою забезпечення вакцинації дітей першого року життя (постанова Уряду від 16.12.2009 № 1358 - 26,3 млн. грн.), 54,3 млн. грн., або стовідсотково від виділених обсягів. Міністерством праці та соціальної політики на утворення та забезпечення роботи державної установи "Соціальний контактний центр" протягом року використано кошти резервного фонду державного бюджету на суму 24,1 млн. грн., або 85,9 відс. (розпорядження Уряду від 27.05.2009 № 579-р, 24.07.2009 № 866-р, 12.08.2009 № 957-р, 26.08.2009 № 1010-р - 28,1 млн. гривень). Спеціальний фонд Доходи спеціального фонду державного бюджету при плані 70 млрд. 912,2 млн. грн. виконані в сумі 53 млрд. 113,4 млн. грн., що на 17 млрд. 798,8 млн. грн., або 25,1 відс., менше планового обсягу. Питома вага спеціального фонду в доходах державного бюджету минулого року зросла і становила майже чверть, тоді як у попередньому році - п'яту частину. Більше половини обсягу доходів спеціального фонду становили загальнодержавні податки і збори, що свідчить про втрату його головного призначення - залучення до державного бюджету власних надходжень бюджетних установ та різних позабюджетних фондів. Порівняно з попереднім роком доходи спеціального фонду зросли на 7 млрд. 243,5 млн. грн., або 15,8 відсотка. При цьому доходи спеціального фонду у минулому році становили 23,6 відс. загального обсягу доходів державного бюджету, що на 3,8 відс. пункта більше, ніж у попередньому році (19,8 відсотка). Зазначене зумовлено здебільшого переглядом джерел доходів, зокрема, надходженням до спеціального фонду, відповідно до статті 6 закону про державний бюджет на 2009 рік рентної плати за транзитне транспортування природного газу в повному обсязі та збільшенням обсягів проведених клірингових розрахунків. Невиконання річного плану спричинене недонадходженням окремих платежів. Зокрема, Національним банком не перераховано запланованих 9 млрд. 191,8 млн. грн., або 100 відс., надходжень від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами. Також не виконано планових обсягів з надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших утворених згідно із законодавством військових формувань, правоохоронних органів і Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на 3 млрд. 613,4 млн. грн., або 98,7 відс.; акцизного збору із вироблених в Україні товарів - на 2 млрд. 878,4 млн. грн., або 45,5 відс.; плати за послуги, що надаються бюджетними установами, - на 1 млрд. 446,1 млн. грн., або 8,9 відс., надходжень від продажу землі і нематеріальних активів - на 1 млрд. 273,5 млн. грн., або 99,5 відс., тощо. Стан виконання показників спеціального фонду державного бюджету за основними джерелами доходів наведено у таблиці 2.3.. Таблиця 2.3. Виконання спеціального фонду державного бюджету за доходами млн. грн. Власні надходження бюджетних установ, частка яких у доходах спеціального фонду збільшилася на 5,6 відс. пункта і становила 38,7 відс., у минулому році становили 20 млрд. 532,5 млн. грн., або 126 відс. затвердженого на рік та 89,8 відс. плану з урахуванням змін, внесених до кошторисів розпорядниками бюджетних коштів. Порівняно з попереднім роком зазначені надходження зросли на 5 млрд. 331,3 млн. грн., або 35,1 відсотка. Майже дві третини власних надходжень становила плата за послуги, що надаються бюджетними установами, в сумі 14 млрд. 827,3 млн. грн., або 91,1 відс. річного плану. Видатки спеціального фонду державного бюджету затверджені в сумі 79 млрд. 744,1 млн. гривень. Внесеними упродовж року змінами планові призначення збільшені розпорядниками бюджетних коштів на 10 млрд. 541,9 млн. грн., або 13,2 відс., і визначені в сумі 90 млрд. 286 млн. гривень. За рахунок коштів спеціального призначення проведені видатки в сумі 54 млрд. 596,7 млн. гривень. Таким чином, у минулому році не виконані як затверджені, так і планові обсяги видатків спеціального фонду на 25 млрд. 147,4 млн. грн., або 31,5 відс., та 35 млрд. 689,3 млн. грн., або 39,5 відс., відповідно. Проведення видатків спеціального фонду державного бюджету за основними напрямами наведено в таблиці 2.4. Таблиця 2.4. Виконання спеціального фонду державного бюджету за видатками млн. грн. У звітному періоді переважну частину коштів спеціального фонду - 45 млрд. 349,5 млн. грн., або 83,1 відс. загального обсягу, - використано на поточне споживання, що на 7,8 відс. пункта більше, ніж у попередньому році. На кінець року залишилися неоплаченими зареєстровані фінансові зобов'язання розпорядників коштів щодо спеціального фонду в сумі 2 млрд. 495,2 млн. гривень. У значних обсягах планові призначення спеціального фонду не виконані за програмами Державної служби автомобільних доріг (на 4 млрд. 469,5 млн. грн., або 29,3 відс.); Міністерства оборони (на 3 млрд. 829,5 млн. грн., або 79,5 відс.); Міністерства палива та енергетики (на 1 млрд. 401,2 млн. грн., або 20,3 відс.); Міністерства освіти і науки (на 1 млрд. 193,3 млн. грн., або 18,7 відс.); Міністерства навколишнього природного середовища (на 786,6 млн. грн., або 46,1 відсотка). Неоплачені зареєстровані фінансові зобов'язання вказаних головних розпорядників становили 1 млрд. 129,1 млн. грн., 66,3 млн. грн., 491,2 млн. грн., 2,5 млн. грн. та 120,1 млн. грн., відповідно. Невиконання показників спеціального фонду також пояснюється тим, що Національний банк не перерахував надходження від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами в сумі 9 млрд. 191,8 млн. гривень. За рахунок вказаного джерела передбачалося проведення видатків на реалізацію Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Суттєве перевиконання затверджених річних обсягів за напрямами громадський порядок, безпека та судова влада, охорона навколишнього природного середовища, житлово-комунальне господарство, охорона здоров'я та духовний і фізичний розвиток пов'язане з розподілом ресурсів Стабілізаційного фонду за конкретними напрямками використання. Водночас планові річні показники за вказаними функціями не виконані. За рештою функцій не виконано як затверджених, так і планових річних обсягів. Стабілізаційний фонд Діюче законодавство дозволяло Уряду використовувати кошти Стабілізаційного фонду, створеного з метою підвищення ефективності діяльності державних органів у фінансово-кредитній сфері та забезпечення макроекономічної стабільності в країні, за будь-якими напрямами, у тому числі і тими, що не відповідали меті його створення, а також вільно визначати обсяги коштів за кожним з напрямів. Джерелами формування Стабілізаційного фонду у минулому році відповідно до пункта 51 статті 34 закону про державний бюджет на 2009 рік визначено надходження від приватизації державного майна, продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, цільового розміщення державних цінних паперів та залишок коштів фонду. Крім того, відповідно до Закону України від 04.02.2009 № 923-VI"Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою" протягом березня-вересня минулого року до Стабілізаційного фонду зараховувалися доходи, отримані внаслідок запровадження тимчасової цільової надбавки до ставок ввізного мита у розмірі 13 відс. митної вартості товарів, що ввозилися на митну територію України в режимі імпорту, крім товарів критичного імпорту. Проте відповідні зміни до закону про державний бюджет в частині визначення суми надходжень від запровадження тимчасової цільової надбавки до ставок ввізного мита та напрямів відповідних видатків не вносилися. Статтею 76 закону про державний бюджет на 2009 передбачалось використання коштів Стабілізаційного фонду за 22 напрями. Зокрема, на державну підтримку окремих галузей промисловості; виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві; збільшення статутних капіталів державних банків; реалізацію інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів тощо. Проте окремі напрями використання коштів не відповідали меті створення фонду, зокрема придбання шкільних автобусів, будівництво Всеукраїнського центру радіохірургії у складі клінічної лікарні "Феофанія", створення фільмів національного виробництва, а також створення, закупівля і модернізація озброєння, військової та спеціальної техніки за державним оборонним замовленням. Крім того, всупереч частині другій статті 95 Конституції України законом не встановлено обсягів видатків за окремими напрямами використання коштів Стабілізаційного фонду, що дозволило Уряду визначати їх в одноосібному порядку. Право розпорядження коштами фонду надано Міністерству фінансів, хоча відповідні бюджетні програми виконували головні розпорядники бюджетних коштів. Упродовж року Кабінетом Міністрів України прийнято понад 100 рішень щодо спрямування коштів фонду на суму 16 млрд. 510 млн. грн., або 82,7 відс. річного обсягу. В умовах кризи, що охопила реальний сектор економіки та банківську систему, кошти фонду у повному обсязі спрямовувалися Урядом за напрямами, що не передбачені статтею 1 Закону України від 31.10.2008 № 639-VІ "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Більшість напрямів видатків фінансувалася у минулі роки за рахунок державного бюджету. Лише в серпні-грудні 2009 року Кабінетом Міністрів України тільки за напрямом "Інші витрати" прийнято 36 рішень на суму 1 млрд. 439,7 млн. грн., які за своєю суттю не відповідали меті створення Стабілізаційного фонду. Зокрема, Міністерству охорони навколишнього природного середовища передбачено виділення 507,8 млн. грн. для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки (постанова Уряду від 03.09.2009 № 951); Державному департаменту з питань виконання покарань - 239 млн. грн. для оплати енергоносіїв, послуг з водопостачання і водовідведення та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу (постанова Уряду від 08.12.2009 № 1327); Державному комітету по водному господарству - 150 млн. грн. для будівництва та реконструкції об'єктів централізованого водопостачання сільських населених пунктів і для погашення кредиторської заборгованості за виконані роботи на зазначених об'єктах (постанова від 14.10.2009 № 1146); Міністерству юстиції - 11,4 млн. грн. для створення у 2009 році реєстру судових проваджень, у яких однією із сторін або третьою особою є держава в особі Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (розпорядження Уряду 26.08.2009 № 1083-р); Міністерству регіонального розвитку та будівництва - 7,9 млн. грн. для оплати послуг з передплати на 2010 рік газети "Урядовий кур'єр" для сільських і селищних рад (постанова Уряду від 25.11.2009 № 1271) тощо. Крім того, Урядом затверджено порядок використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду, згідно з яким Прем'єр-міністру України надано повноваження приймати одноосібні рішення у формі окремих доручень про виділення та перерозподіл коштів фонду, що не передбачено статтею 44 Закону України від 16.05.2008 № 279-VІ "Про Кабінет Міністрів України". Зокрема, на підставі доручень Прем'єр-міністра України кошти Стабілізаційного фонду в сумі понад 6 млрд. грн. спрямовані на оплату праці шахтарів та листонош (3,9 млрд. грн.), виконання державного оборонного замовлення (1,2 млрд. грн.), підготовку об'єктів інфраструктури до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (0,8 млрд. грн.), забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил (0,2 млрд. грн.), заходи з підтримання зв'язків із закордонними українцями (47 млн. грн.), оплату послуг з охорони бібліотек, музейних закладів і національних заповідників (17,8 млн. грн.) тощо. У минулому році із запланованих 14 млрд. 562,5 млн. грн. надійшло до Стабілізаційного фонду лише 5 млрд. 695,6 млн. грн., або 39,1 відс., насамперед внаслідок недоотримання надходжень від приватизації державного майна. Формування ресурсу Стабілізаційного фонду більше ніж на половину (50,9 відс.) забезпечено за рахунок залишку його коштів на початок року. З урахуванням залишку коштів фонду на початок року в сумі 5 млрд. 902,4 млн. грн. Стабілізаційний фонд у минулому році передбачалося сформувати у сумі 20 млрд. 464,9 млн. грн., у тому числі за рахунок надходження коштів від приватизації державного майна - 7 млрд. 938,1 млн. грн. (в основному від продажу державного пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод", "Укртелеком", "Турбоатом"), продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, - 1 млрд. 280 млн. грн., цільового розміщення державних цінних паперів - 5 млрд. 344,4 млн. гривень. Фактично Стабілізаційний фонд сформовано в сумі 11 млрд. 598 млн. грн., або 56,7 відс. плану, у тому числі за рахунок надходжень від приватизації державного майна отримано 807,8 млн. грн., або 10,2 відс., цільового розміщення державних цінних паперів - 4 млрд. 657 млн. грн., або 87,1 відс., продажу земельних ділянок - 6,5 млн. грн., або 0,5 відс., та тимчасової цільової надбавки до ставок ввізного мита, надходження яких не планувалося, - 224,3 млн. гривень. Внаслідок непослідовності приватизаційних процесів недонадходження коштів від приватизації становило 7 млрд. 130,3 млн. гривень. Видатки Стабілізаційного фонду розподілено за 108 бюджетними програмами на загальну суму 12 млрд. 46 млн. грн., а освоєно 9 млрд. 955 млн. грн., або 82,6 відс. передбачених обсягів. Повністю використані кошти за 30 бюджетними програмами на загальну суму 6 млрд. 36,7 млн. грн., або 50,1 відс. планових обсягів, з яких Міністерством вугільної промисловості на виплату заробітної плати працівникам вугледобувних та шахтовуглебудівельних підприємств і державну підтримку будівництва об'єктів вугле- та торфодобувних підприємств використано 4 млрд. 358,6 млн. грн., або 72,2 відс., Міністерством транспорту та зв'язку на будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві - 330 млн. грн., або 5,5 відсотків. Не розпочато проведення видатків за 18 бюджетними програмами в сумі 181,2 млн. грн., або 1,5 відс. плану, з них Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту не використано кошти на надання пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла в сумі 50 млн. грн., Міністерством охорони здоров'я на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт Національного інституту раку - 35 млн. гривень. Фінансування державного бюджету та державний борг Державний бюджет відповідно до звіту Державного казначейства виконано в цілому з дефіцитом у сумі 19 млрд. 865,6 млн. грн., у тому числі загальний фонд - 16 млрд. 51,5 млн. грн., або в 1,7 раза більше затвердженого розміру. Проте в результаті зарахування до доходів державного бюджету надходжень від використання спеціальних прав запозичень, отриманих від Міжнародного валютного фонду, показники дефіциту державного бюджету занижено майже вдвічі. До доходів державного бюджету в минулому році зараховані надходження від використання (конвертації) спеціальних прав запозичень, отриманих від Міжнародного валютного фонду, в сумі понад 14 млрд. гривень. Відповідно до Статей Угоди Міжнародного валютного фонду наслідком використання отриманих спеціальних прав запозичень є виникнення зобов'язань щодо їх відновлення, відтак згідно з пунктом 19 статті 2 Бюджетного кодексу зазначені надходження не є доходами бюджету. Враховуючи викладене, державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі майже 34 млрд. грн., у тому числі загальний фонд - 30 млрд. грн., що втричі перевищило граничний розмір, встановлений законом про державний бюджет на 2009 рік (9 млрд. 368,2 млн. гривень). Залишки коштів, що обліковуються на рахунках державного бюджету, за минулий рік зросли, відповідно до звіту, в цілому на 3 млрд. 83,7 млн. грн., або на чверть, до 15 млрд. 336,9 млн. гривень. Проте фактично на єдиному казначейському рахунку, де обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, а також підприємств, установ, організацій, які обслуговуються органами Державного казначейства, та на рахунках в іноземній валюті залишки на кінець року становили лише 1 млрд. 687,6 млн. гривень. Зазначене свідчить про неналежне управління бюджетними коштами, які відволікались протягом року, зокрема, для надання позичок Пенсійному фонду, що не повернуті до 01.01.2010, в сумі 22 млрд. 67,1 млн. гривень. Загальний фонд виконано з дефіцитом у сумі 16 млрд. 51,5 млн. грн., що в 1,7 раза більше розміру, встановленого законом про державний бюджет (9 млрд. 368,2 млн. гривень). Проте, враховуючи неправомірне зарахування спеціальних прав запозичень, дефіцит становив 30 млрд. 51,5 млн. грн., що в 3,2 раза більше затвердженого розміру. Для фінансування дефіциту (9 млрд. 368,2 млн. грн.), погашення державного боргу (26 млрд. 714,6 млн. грн.) та придбання цінних паперів в обмін на облігації внутрішньої державної позики (44 млрд. грн.) планувалося залучити до загального фонду державного бюджету 80 млрд. 82,8 млн. грн., у тому числі внутрішніх запозичень - 65 млрд. 412,5 млн. грн., зовнішніх - 14 млрд. 625 млн. грн., частину залишку коштів на початок року - 45,3 млн. грн. (таблиця 6). Фактично, відповідно до звіту, залучено 96 млрд. 174,3 млн. грн., або на 20,1 відс. більше плану, у тому числі від внутрішніх і зовнішніх запозичень - 90 млрд. 522,8 млн. грн., що на 13,1 відс. більше плану, а також надходження від повернення коштів з депозитів - 5 млрд. 651,5 млн. грн., які не планувалися. Понадпланові запозичення зумовлені недоотриманням запланованих доходів загального фонду в сумі 12 млрд. 421,7 млн. грн., які згідно зі статтею 85 закону про державний бюджет на 2009 рік заміщені державними запозиченнями. Запозичені ресурси витрачені переважно на погашення державного боргу в сумі 30 млрд. 552 млн. грн., що на 14,6 відс. більше плану, на розміщення коштів на депозитах та придбання цінних паперів - 48 млрд. 540,5 млн. грн., що на 10,3 відс. більше плану. Внаслідок неповного проведення видатків за наявності достатніх фінансових ресурсів спец іальний фонд державного бюджету виконано з дефіцитом в сумі 3 млрд. 814,1 млн. грн., що в 5,8 раза менше затвердженого, та в 6,2 раза менше планового розміру. Для фінансування спеціального фонду отримано 7 млрд. 359,4 млн. грн., або 40,8 відс. плану, зокрема від міжнародних фінансових організацій на реалізацію проектів розвитку - 1 млрд. 894,6 млн. грн., що на 54,7 відс. менше затвердженого обсягу та на 60,3 відс. менше плану. Зростання як державного, так і гарантованого державою боргу, відбулося внаслідок значних обсягів державних запозичень, що більше ніж утричі перевищили витрати на погашення державного боргу, надання державних гарантій та девальвації гривні до іноземних валют, в яких номіновано борг. У результаті загальний обсяг державного і гарантованого державою боргу відповідно до звіту зріс у 1,6 раза, до 301 млрд. 512,7 млн. гривень. Проте, о тримані надходження від використання (конвертації) спеціальних прав запозичень мають бути зараховані до зовнішніх запозичень від Міжнародного валютного фонду і відображені у складі державного боргу. Враховуючи зазначене, державний борг на 1 січня 2010 року становив 315 млрд. 512,7 млн. грн. (діаграма 4). Таким чином, загальний обсяг державного та гарантованого державою боргу занижено на 4,6 відсотка. Діаграма 4. Державний та гарантований державою борг Внаслідок перевищення надходжень від внутрішніх та зовнішніх запозичень над погашенням державного боргу та девальвації гривні державний борг зріс в 1,6 раза, або 80 млрд. 934,6 млн. грн., до 211 млрд. 624,2 млн. грн., і на 18 млрд. 547,5 млн. грн. перевищив граничний розмір, встановлений законом про державний бюджет на 2009 рік. За оцінкою Рахункової палати, з урахуванням надходжень від конвертації спеціальних прав запозичень державний борг занижено на 6,6 відс., і його обсяг становить 225 млрд. 624,2 млн. грн., що більше граничного розміру на 32 млрд. 547,5 млн. гривень. Відповідно до звіту Державного казначейства зовнішній державний борг зріс на 34 млрд. 531 млн. грн., або 40,1 відс., до 120 млрд. 554,1 млн. гривень. При цьому зростання відбулося за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку, на 43 млрд. 208,2 млн. грн., або в 2,8 раза, до 67 млрд. 764,2 млн. грн., в результаті перевищення надходжень, отриманих від Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції та розвитку, над погашенням. Зменшення боргу відбулося в результаті погашення боргу за облігаціями зовнішньої державної позики на 7 млрд. 937,2 млн. грн., або 16,5 відс., до 40 млрд. 248,6 млн. грн., і позиками, одержаними від органів управління іноземних держав, на 740 млн. грн., або 5,6 відс., до 12 млрд. 540,7 млн. гривень. За позиками, одержаними від іноземних комерційних банків, заборгованість не змінилася і становила 0,6 млн. гривень. Внутрішній державний борг з початку року в результаті перевищення запозичень над погашенням зріс на 46 млрд. 403,6 млн. грн., або в 2 рази, до 91 млрд. 70,1 млн. грн., зокрема, за облігаціями внутрішньої державної позики - на 54 млрд. 109,7 млн. грн., або в 2,6 раза, до 87 млрд. 631,5 млн. грн., а за позиками, одержаними від Національного банку, зменшився внаслідок переоформлення його частини облігаціями внутрішньої державної позики на 7 млрд. 706,1 млн. грн., або 69,1 відс., до 3 млрд. 438,6 млн. гривень. У результаті надання державних гарантій та девальвації гривні до окремих іноземних валют гарантований державою борг зріс на 31 млрд. 167,7 млн. грн., або 53,1 відс., до 89 млрд. 888,5 млн. гривень. При наданні державних гарантій Кабінет Міністрів України перевищував повноваження, надані законом про державний бюджет на 2009 рік, чим порушував Бюджетний кодекс. Внутрішній гарантований державою борг збільшився на 12 млрд. 61,8 млн. грн., або в 7 раз, до 14 млрд. 62,8 млн. грн., що спричинено отриманням суб'єктами господарювання кредитних ресурсів під державні гарантії. Так, під державні гарантії Державною службою автомобільних доріг залучено 7 млрд. 410,5 млн. грн., Харківським авіаційним виробничим підприємством і державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" випущено облігації на суму 1 млрд. 235,9 млн. грн. і 511,3 млн. грн. відповідно. Державні гарантії надано за векселями Укравтодору, виданими службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі, за якими Державна служба автомобільних доріг є трасатом, тобто за негрошовими розрахунками. У минулому році гарантовано оплату за вказаними векселями на суму 1 млрд. 619,6 млн. гривень. Уряд, незважаючи на обмеження, передбачені частиною першою статті 14 закону про державний бюджет на 2009 рік, неодноразово приймав рішення про надання державних гарантій, чим порушував статтю 17 Бюджетного кодексу, згідно з якою Уряд в особі Міністра фінансів може надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно в межах повноважень, встановлених законом про державний бюджет. Відповідно до прийнятих Кабінетом Міністрів України постанов дозволялося залучати під державні гарантії кредити, здійснювати випуск облігацій та надавати векселі на загальну суму, що перевищувала встановлений граничний обсяг (37 млрд. грн.) в 1,8 раза. Незважаючи на зупинення дії окремих урядових постанов Президентом України, Кабінет міністрів України не тільки продовжував приймати нові постанови, а і запровадив практику скасування попередніх і прийняття натомість аналогічних нових постанов. Зовнішній гарантований державою борг зріс на 19 млрд. 105,9 млн. грн., або 33,7 відс., до 75 млрд. 825,7 млн. гривень. Зокрема, відбулося зростання в частині позик, одержаних від міжнародних організацій економічного розвитку, у зв'язку з отриманням Національним банком кредитних ресурсів від Міжнародного валютного фонду на 12 млрд. 775,7 млн. грн., або 33 відс., до 51 млрд. 432,1 млн. грн., за іншою заборгованістю внаслідок залучення зовнішніх кредитних ресурсів Державною службою автомобільних доріг та випуском облігацій НАК "Нафтогаз України" - на 14 млрд. 135,9 млн. грн., або в 3,8 раза, до 19 млрд. 198,7 млн. гривень. Внаслідок значних запозичень у минулому році боргове навантаження на державний бюджет порівняно з попереднім роком зросло і зростатиме у поточному та наступних роках. Витрати на погашення та обслуговування державного боргу, а також виконання гарантійних зобов'язань перевищили заплановані обсяги на 1 млрд. 499,6 млн. грн., або 3,8 відс., і становили 41 млрд. 188,5 млн. гривень. За зовнішніми борговими зобов'язаннями витрачено 18 млрд. 603,7 млн. грн., або 100,8 відс. плану, у тому числі на погашення боргу грошовими коштами - 12 млрд. 627,1 млн. грн., або 99,8 відс., обслуговування боргу - 4 млрд. 378,9 млн. грн., або 87,9 відс., погашення боргу перед Російською Федерацією в рахунок платежів, пов'язаних з перебуванням Чорноморського флоту на території України, - 752,7 млн. грн., або 102,7 відс., виконання гарантійних зобов'язань за позичальників, що отримали кредити під державні гарантії, - 845 млн. грн., або майже вдесятеро більше плану. На погашення та обслуговування внутрішнього державного боргу витрачено 22 млрд. 584,8 млн. грн., або 106,3 відс. плану, у тому числі на погашення - 17 млрд. 924,9 млн. грн., або 127,4 відс., обслуговування - 4 млрд. 659,9 млн. грн., або 65 відсотків. Порівняно з попереднім роком витрати державного бюджету на погашення і обслуговування державного та гарантованого державою боргу збільшилися на 31 млрд. 362,8 млн. грн., або в 4,2 раза, у тому числі в частині внутрішнього боргу - на 18 млрд. 67,9 млн. грн., або в 5 разів, зовнішнього - на 13 млрд. 294,9 млн. грн., або в 3,5 раза. У загальному обсязі витрат державного бюджету частка витрат на погашення та обслуговування боргу значно зросла - з 3,9 відс. у 2008 році до 14,7 відс. у 2009 році. Частка видатків на обслуговування державного боргу у видатках загального фонду державного бюджету збільшилася з 2 відс. до 4,8 відсотка. Співвідношення сумарних виплат на погашення та обслуговування державного боргу із загального фонду до його доходів зросло на 18,5 відс. пункта, до 23,5 відс. (за 2008 рік - 5 відсотків). Міжбюджетні трансферти та місцеві бюджети Виконання місцевих бюджетів відбувалося за умов погіршення фінансової спроможності регіонів. За таких умов продовжувала зростати частка міжбюджетних трансфертів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів, яка досягла 46,7 відс., що на 2,2 відс. пункта більше порівняно з 2008 роком. Значні похибки ще на стадії планування при визначенні обсягів місцевих бюджетів призводили до необхідності перерозподілу фінансових ресурсів державного бюджету, залучення коштів єдиного казначейського рахунку з метою забезпечення виконання органами місцевого самоврядування як власних, так і делегованих державою повноважень. З державного бюджету надано трансфертів місцевим бюджетам у сумі 62 млрд. 180,1 млн. грн., або 97,8 відс. плану, у тому числі дотацій - 36 млрд. 58,5 млн. грн., або 100 відс., субвенцій - 26 млрд. 121,6 млн. грн., або 95 відсотків. Унаслідок недонадходження на відповідних територіях доходів державного бюджету, що є джерелом надання дотації вирівнювання, у звітному періоді виконання плану забезпечувалося шляхом безпосереднього перерахування коштів з центрального рівня за рахунок усіх надходжень до загального фонду державного бюджету. За підсумками року в такий спосіб перераховано третину дотації вирівнювання, тоді як у 2008 році він, у цілому, дорівнював лише 4,5 відсотка. Доходи місцевих бюджетів, без урахування коштів, що надійшли із загального фонду до бюджету розвитку, який є складовою частиною спеціального фонду, в цілому, виконано в сумі 133 млрд. 208,7 млн. грн., або 93,9 відс. обсягу, затвердженого відповідними радами (141 млрд. 880,3 млн. гривень). Власні і закріплені доходи місцевих бюджетів виконані в сумі 71 млрд. 28,6 млн. грн., або 90,7 відс. плану (78 млрд. 316,5 млн. гривень). Видатки місцевих бюджетів, без урахування коштів загального фонду, що передаються до бюджету розвитку, становили 134 млрд. 904,6 млн. грн., або 92,1 відс. обсягів (146 млрд. 558,2 млн. грн.), затверджених відповідними радами. Більша частина коштів місцевих бюджетів спрямовувалася на споживання. Зокрема, на поточні видатки використано 124 млрд. 822,9 млн. грн., або 92,5 відс. загального обсягу. Наприкінці минулого року виникли значні труднощі з розрахунково-касовим обслуговуванням територіальними органами Державного казначейства розпорядників коштів місцевих бюджетів, зокрема, щодо додержання установленого порядку та строків реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів; операцій з перерахування коштів на здійснення видатків, передбачених у загальному та спеціальному фондах місцевих бюджетів; здійснення операцій із зарахування коштів на реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та рахунки одержувачів коштів місцевих бюджетів, а також додержання технологічного регламенту у системі електронних платежів. З метою усунення зазначених проблем Президент України видав Указ від 25.12.2009 № 1109/2009 "Про невідкладні заходи щодо нормалізації казначейського обслуговування місцевих бюджетів". Про труднощі у виконанні місцевих бюджетів також свідчить отримання позичок з єдиного казначейського рахунку. В результаті невиконання прогнозних показників доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, місцеві бюджети отримали безвідсоткових позичок на суму 1 млрд. 657 млн. грн., що в 22 рази більше, ніж у 2008 році. Станом на 01.01.2010 заборгованість за вказаними позичками становила 1 млрд. 656,7 млн. гривень.

2.2. Бюджетний процес, як передумова забезпечення виконання бюджету.
Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу України, полягає в регламентації бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Як уже згадувалося, фінансове право містить окремий правовий інститут, присвячений регламентації процесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих до централізованих фондів, - бюджетний процес. Процес у сфері бюджету є необхідним порядком реалізації матеріально-правових бюджетних норм, так само як у конституційному, цивільному та кримінальному праві, де реалізація матеріально-правових норм може відбуватися через певний порядок. Характер взаємозв'язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотно відрізняється від характеру зв'язку, наприклад, цивільного матеріального і цивільно-процесуального права, які існують як самостійні галузі права. Бюджетний процес і матеріальні норми, хоч і є окремими правовими інститутами, але об'єднані у підгалузь (розділ) фінансового права.

Не всі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу. Зокрема, професор А. І. Худяков пропонує сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають в ході діяльності державних органів з планування доходів та видатків бюджету, визначити як "бюджетне планування". Він посилається на той факт, що цей термін вживається в основному в економічній літературі і є зрозумілішим для тих, хто не є спеціалістом у галузі бюджетного права. При вживанні терміна "бюджетний процес" виникає асоціація з цивільним чи кримінальним процесом.

Бюджетний процес - це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання. [ 20,456]

Таке поняття й зміст бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробками юристів, які спеціалізуються у сфері бюджетних відносин. І. Розпутенко вважає, що формування, затвердження та виконання бюджету становить поняття бюджетного процесу, в якому закладається стратегія економічної і соціальної політики, інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків. Вчені не раз висловлювали думку, що будь-яка матеріальна галузь права вимагає процедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційну діяльність державних органів, мають процесуальний характер. Особливо це стосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже з бюджетом пов'язані всі державні органи, підприємства, організації, установи, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні бюджету. Отже, можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна та багатогранна. Широке розуміння бюджетного процесу полягає в тому, що вся діяльність, яка базується на владних повноваженнях тих чи інших органів, має бути підпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують законність, доцільність та обґрунтованість цієї діяльності. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений у всіх своїх складових потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних органів з формування та виконання бюджету, а й для правильного розв'язання численних питань, що при цьому виникають.

Проблема прийняття державного бюджету є однією з найскладніших серед тих, які доводиться розв'язувати державним органам. Її складність збільшується щорічною необхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансової політики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетної системи України.

Можна виділити ряд рис, що характеризують норми бюджетного процесу. Останні, зокрема, містять: 1) визначення складу учасників тієї чи іншої діяльності; 2) перелік видів необхідних дій та їх обов'язкова послідовність; 3) передбачення організаційної форми кожної дії; 4) визначення обов'язкового порядку прийняття рішень. [ 20,356]

На основі аналізу повноважень органів державної влади у сфері бюджетних відносин можна зробити висновок, що не доцільно звужувати поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет - це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання і затвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому виконанні акта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органів державної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.
Аналізуючи зміст бюджетного процесу, слід зупинитися на понятті його стадій. Як поняття бюджетного процесу, так і зміст його стадій спричинили тривалу дискусію серед учених-фінансистів. Залежно від позиції у зазначеному питанні фахівців можна умовно поділити на кілька груп. Представники першої групи фінансистів - А. С. Ангелов та М. А. Гурвич обмежують бюджетний поцес лише формуванням бюджету, тобто його складанням і затвердженням. Формування бюджету - це сукупність пов'язаних між собою суспільних відносин, що розкривають планування органами виконавчої влади пріоритетних видатків, вишукування достатніх для цього джерел, видання цими органами ряду правових актів, що регулюють процес планування. Закон про Державний бюджет посідає основне місце серед інших бюджетно-правових актів. Як стверджує професор Л. К. Воронова, він має провідне значення у їх системі, але не є єдиним, що регулює суспільні відносини під час формування бюджету. Спочатку складається проект бюджету, а потім на основі узагальнюючих показників складається проект закону про Державний бюджет. Отже, процес складання проекту бюджету закінчується створенням проекту бюджету і проекту закону. [ 20,85]

Професор М. І. Піскотін проводить умовну аналогію бюджетного процесу з кримінальним чи цивільним процесом, де за стадією винесення рішення відбувається його виконання. У бюджетному процесі стадія виконання бюджету завершується у тій самій "інстанції", що і його затвердження - у парламенті. Отже, якщо виконання бюджету не включати до бюджетного процесу, то потрібно виключити з нього і діяльність із затвердження звіту про виконання бюджету. Затвердження бюджету і затвердження звітності по ньому здійснюються в тому самому порядку і в тих самих формах, тому не можна виключати затвердження звіту з бюджетного процесу. Однак М. І. Піскотін не виділяє в бюджетному процесі стадії розгляду і затвердження бюджету. Він є представником групи вчених, які виділять три стадії бюджетного процесу: 1) складання бюджету; 2) затвердження проекту бюджету; 3) виконання бюджету.
Третя група фахівців-фінансистів, до якої входять Л. К. Воронова, Н. І. Хімічева, Є. А. Ровінський, В. В. Безчеревних, Н. В. Сидорова, визначає бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність державних органів зі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та складання, розгляду, затвердження звіту про його виконання, тобто виділяють п'ять стадій бюджетного процесу. Аналогічну кількість стадій передбачав і Закон України "Про бюджетну систему України", який визначав їх послідовність та компетенцію органів держави, що беруть у них участь.

Ці стадії бюджетного процесу взаємопов'язані за своїм змістом і діями та взаємозумовлені, їх послідовність не тільки встановлена законодавчими актами, а й визначена логікою та історичною природою самого процесу. Вони охоплюють діяльність органів державної влади від зародження потреби у видатках та доходах, їх прогнозування та оцінки до контролю за виконанням бюджету. Тобто виконується щорічна робота всіма органами законодавчої і виконавчої влади, що беруть участь у цьому процесі, зі складання, затвердження, виконання бюджету, і щороку це нова робота, бо з розвитком економіки змінюються види, структура та питома вага доходних джерел, зникають одні та з'являються інші цілі, на які спрямовані кошти бюджету. Все це потребує періодичного оновлення бюджету, системи перегляду стану та розмірів його доходів і видатків. Позиція цієї групи фахівців повністю відображає сам зміст бюджетного процесу.
Четверта група фахівців, серед яких В. М. Опарін, поділяє бюджетний процес на дві частини: 1) бюджетне планування; 2) виконання бюджету. Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу - виконується той бюджет, який прийнято. Завдання бюджетного планування визначаються необхідністю вирішення триєдиного завдання формування бюджету: 1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету; 2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями; 3) збалансування бюджету.
Слід зауважити, що бюджетне планування є важливішою складовою фінансового планування, підпорядкованою вимогам фінансової політики держави. В ході бюджетного планування фінанси активно впливають на основні економічні та якісні показники державних програм розвитку країни та виявлення резервів ефективного використання природних, матеріальних, трудових, фінансових ресурсів. До принципів бюджетного планування можна віднести: а) регулювання бюджетних питань єдиними правовими нормами; б) адресний і цільовий характер спрямування бюджетних коштів; в) безперервність планування річного бюджету; г) стабільність фінансових показників (норм, податкових ставок, кошторисів); д) балансовий метод.

Бюджетне планування включає бюджетний процес як порядок складання і виконання бюджетів різного рівня, його нормативно-правову базу і організаційну основу, а також питання теорії і методологію складання бюджетів країни. Основи бюджетного планування визначають Конституція України, Бюджетний кодекс, закони України та рішення органів місцевого самоврядування.
Досвід інших країн зобов'язує нас розглядати бюджетний процес як нерозривний цілісний процес, що складається з трьох основних моментів: 1) періоду формування проекту бюджету - "до початку бюджетного року"; 2) самого "бюджетного року"; 3) періоду після закінчення "бюджетного року". Спочатку відбувається підготовка проекту бюджету органами виконавчої влади та робота органів законодавчої влади над бюджетом, потім - виконання бюджету. На завершення - контроль за виконанням бюджету, підбиття підсумків, підготовка звіту про його виконання. Все це має бути чітко врегульовано правовими нормами, які закріплюють основні принципи бюджетного процесу, що відповідають принципам бюджетного права. Закріплення принципів у нормах чинного законодавства надає їм загальнообов'язкового характеру, дає змогу глибше розібратися у їх сутності, проаналізувати їх та цим уникнути суб'єктивного тлумачення і застосування. [ 18,98]

До завдань, що стоять перед бюджетним процесом, можна віднести: максимальне виявлення всіх матеріальних і фінансових резервів з метою створення збалансованого ринку; визначення доходів бюджету за окремими податками та обов'язковими платежами, а також загального обсягу відповідно до прогнозів і цільових програм соціально-економічного розвиту; узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації, спрямованої на подолання інфляційних тенденцій в економіці та забезпечення стабільності національної грошової одиниці; здійснення бюджетного регулювання з метою збалансування бюджетів різного рівня шляхом перерозподілу джерел доходів держави між ними та сферою господарства, економічними регіонами; скорочення та ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок економічно виправданих джерел; посилення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Бюджетний кодекс України визначає бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність, пов'язану зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Стадія бюджетного процесу являє собою етап діяльності держави чи місцевого органу, внаслідок якого бюджет набуває нових якостей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта.

Бюджетний кодекс України (ст. 19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, у тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу основані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію. Основними принципами є такі.

- Принцип розподілу повноважень Верховної Ради України, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Цей принцип означає, що кожному органові, який бере участь у бюджетному процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не може виходити. Втручання інших органів і організацій у процес складання, затвердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків, зазначених у законодавстві.

- Принцип реальності включення показників доходів і видатків. Доходи мають включатися до бюджету за джерелами, видатки - за Цільовим призначенням.

- Принцип гласності. Він полягає у тому, що показники бюджету (У тому числі і зведеного) і звіту про його виконання можуть і повинні оприлюднюватися через засоби масової інформації.

- Принцип наочності, який означає, що відображення показників бюджету у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні і за її межами відбувається шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

- Принцип порівняльності полягає в систематизації доходів і видатків бюджету за певними ознаками, які дають можливість здійснити загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних.

- Принцип повноти обсягу в бюджеті означає, що до кожного бюджету включаються всі кошти, що направляються з прибутково-видаткової частини.

- Принцип застосування балансового методу спрямований на встановлення правильного співвідношення між доходами і видатками всіх бюджетів, а також між натуральними і фінансовими показниками. [ 27,45]

З напрямом бюджетного процесу пов'язане й поняття бюджетного циклу. Бюджетний цикл охоплює діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування починаючи з розробки й складання проекту акта про бюджет, його розгляду і затвердження, виконання та закінчуючи складанням, розглядом і затвердженням звітності про виконання відповідного бюджету, тобто бюджетний цикл охоплює всі стадії бюджетного процесу, у тому числі бюджетний період, і триває більше двох років. Слід зазначити, що ряд країн має триваліший термін бюджетного циклу. Зокрема, у США він триває три роки, оскільки перша стадія (складання проекту бюджету) займає 1,5 року. У ФРН процес складання проекту державного бюджету починається за 6 місяців до бюджетного періоду, в Японії - за 7, у Франції - за 14 місяців. У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом реалізуються бюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних правовідносин. Отже, бюджетний процес є формою здійснення матеріальних бюджетних прав, що надані учасникам бюджетного процесу.
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМАТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ.
Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, через яку провадиться перерозподіл більшої частини національного доходу.

Бюджет є об’єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду грошових коштів необхідне не тільки для задоволення фінансових потреб держави, воно викликане передусім економічними потребами.

Розвиток економічних відносин в умовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконалення потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси. При цьому не можна забувати, що бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави.

Держава планує бюджет, його доходи і видатки, регулює через доходи всі бюджети за рахунок передачі їм загальнодержавних доходів. Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди є об'єктив­ною необхідністю.

Було б великою помилкою сприймати державний бюджет як своєрідну касу: до неї, з одного боку, дер­жавні кошти надходять і з неї ж, з іншого боку, витра­чаються на різні потреби держави. Таке сприйняття не дозволяє бачити головного — економічних відносин, які зумовлюють створення й використання централізованого фонду грошових коштів через бюджет. Необхідно пам'ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реаль­не життя. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спрямування і використання у процесі розширеного відтворення визначаються системою економічних відносин, характером суспільних відносин, які становлять матеріальну основу фінансів.

Держава через бюджет акумулює велику частину на­ціонального доходу і фінансує народне господарство та увесь соціально-культурний розвиток, керує цими про­цесами, контролює додержання строгої економії коштів і зростання їх надходжень, а через них домагається ско­рочення дефіциту бюджету.

З метою забезпечення виконання доходної частини бюджету Міністерством фінансів було вжито ряд заходів. Питання про причини невиконання доходної бази бюджету були розглянені на засіданні Кабінету Міністрів України, відповідно до чого прийнято постанову “Про причини невиконання доходної частини бюджету та заходи щодо удосконалення законодавства і дотримання бюджетної дисциплини”.

Передбачено Міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити мобілізацію доходів до бюджетів усіх рівнів у визначених розмірах, використання коштів включно згідно з затверженими у бюджеті сумами і кошторисами видатків, а також установити персональну відповідальність керівників усіх органів державної виконавчої влади за забезпечення виконання забов’язань перед бюджетом підприємствами, організаціями і установами, що належать до сфери управління цих органів.

Вирішення проблеми оптимізації форм і методів мобілізації доходів бюджету має базуватися на науково обгрунтованій концепції доходів держави. Що стосується оподаткування, то воно повинно базуватися на показниках законодавчо закріпленої системи бухгалтерського і статистичного обліку, побудованого з урахуванням міжнародних вимог і стандартів.

Податкова система повинна бути стабільною. Обов’язковою умовою має стати контроль держави за використанням тих коштів, що залишаються у суб’єктів господарювання в результаті зниження податків. У разі прийняття рішень щодо зменшення податків, необхідно вишукати неемісійні джерела поповнення випадаючих бюджетних доходів. Недосконала система оподаткування має негативний регулюючий вплив на вартісні пропорції розвитку окремих галузей економіки.

В основі посилення регулюючої ролі бюджету повинна бути концепція державної промислової політики. Витрати бюджету слід проводити тільки на фінансування загальнодержавних екокномічних програм, а також на надання фінансової підтримки пріорітетним галузям господарства.

Проблеми, пов'язані зі стабілізацією нашої економіки, зачіпають переду­сім ті питання, що відображають стан виробництва. З огляду на це важли­вим, досить значним внеском, особливо у фінансову стабілізацію, є та робо­та, яка провадиться у бюджетній сфері.

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регу­лювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпо­середньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утриму­вати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціаль­ного розвитку України на відповідний рік.

У цьому зв'язку хотілося б зупинитись на тих бюджетних проблемах, без розв'язання яких неможливо говорити про фінансову стабілізацію, про еко­номічний розвиток узагалі.

Про необхідність здійснення бюджетної реформи, докорінного реформу­вання бюджетних взаємозв'язків як по доходах, так і по видатках, а також міжбюджетних відносин ми почали говорити вже давно. Дещо зроблено в цьому напрямку, однак реалізувати напрацьовані ідеї в конкретну справу, на жаль, ще повністю не вдалося.

Із прийняттям Конституції України, Закону "Про місцеве самоврядуван­ня в Україні", із затвердженням нової структури класифікації доходів та ви­датків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюжетного закону. Крім того, створення Державного казначейства поставило вимогу визначення законодавчих норм виконання державного бюджету через систе­му казначейства.

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовід­носин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавст­ва виникає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найнегативніший вплив мають:

— постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка у фінан­суванні окремих видів видатків;

— відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов'язань, що перевищують обсяг ви­ділених їм асигнувань;

— послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

— неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні ус­танови, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у вико­ристанні державних коштів та майна.

Для уніфікації бюджетної термінології у проекті передбачається цілий ряд визначень термінів, що застосовуються в бюджетному процесі. Причо­му окремі з них запропоновано вперше. Подаються такі визначення, як: бюджетне призначення, бюджетне асигнування, зобов'язання, платіж, бюджетна програма, фінансування боргу та інші. Застосування їх у прак­тиці бюджетного процесу має створити чіткіше розуміння цього процесу всіма його учасниками. Загалом це має вирішити питання створення зако­нодавчої бази в бюджетній діяльності, забезпечення високого рівня фінан­сового контролю й цілісності бюджетної системи. Запропоновані норми дадуть змогу:

— чітко розмежувати повноваження й відповідальність виконавчої та за­конодавчої влади у процесі підготовки, затвердження і виконання бюджету; — уточнити процедури підготовки, розгляду й затвердження бюджету; — сформулювати процес утворення зобов'язань на проведення витрат із бюджету та їх погашення таким чином, щоб не допустити утворення забор­гованості в бюджетній сфері;

— контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду;

— чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях;

— забезпечити всі необхідні повноваження міністру фінансів для органі­зації розробки й виконання державного бюджету.

Передбачається законодавчо закріпити концепцію казначейського виконан­ня бюджету із зарахуванням усіх доходів на казначейські бюджетні рахунки і фінансування всіх видатків із казначейських бюджетних рахунків. Важлива роль відводиться питанням бухгалтерського обліку, звітності й аудиту.

Уперше до бюджетного законодавства вводяться норми, які регламенту­ють державні запозичення, визначають умови надання державних гарантій, а також порядок відображення наданих гарантій у структурі державного боргу та видатках бюджету, дають дозвіл на кредитування й здійснення фінансових інвестицій коштів державного бюджету.

Бюджетна політика має особливо важливе значення як у досягненні за­гальних цілей ринкової трансформації, так і у вирішенні завдань подолання кризи та забезпеченні економічного зростання.

Які ж основні завдання бюджетної політики на сучасному етапі?

Це передусім нарощування бюджетного потенціалу, який був би здатний здійснити державні видатки для відновлення економічного зростання й за­безпечити фінансовими ресурсами ефективне функціонування економіки і зміцнення держави.

Необхідно намітити і здійснити заходи з упорядкування державних ви­датків та їх скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, жит­лової й комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально-оз­доровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансу­вання мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

Слід розширити практику розміщення державних цінних паперів серед населення, вести лінію на забезпечення їх гарантійних переваг перед вкла­деннями заощаджень в іноземну валюту.

Треба здійснювати довгострокову політику регулювання бюджетного де­фіциту, відмовитися від його споживчого характеру з метою використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законо­давче усунути можливість затвердження дефіцитних бюджетів органами міс­цевого самоврядування.

Варто домогтися реалізації принципу сильного і сталого державного бюджету. Подолати спроби окремих органів місцевого самоврядування стверджувати те, що адміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платники податків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи. Створити умови для зацікавленості місцевих органів виконав­чої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов'яз­кових платежів.

Потреба в сильному державному бюджеті викликається такими причи­нами:

— державний бюджет повинен істотно впливати на економічний розви­ток усіх регіонів, мати реальні інвестиційні зв'язки із народним господарст­вом, забезпечувати регіональну стратегію економічного розвитку країни;

— вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіаль­них утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет. Нерівно­мірність ринкового розвитку викликає необхідність посилення регулюючої і соціальної функцій держави;

— спроба забезпечити формування бюджетів областей, міст, районів тільки на власну дохідну базу без загальнодержавного регулювання призведе до великої різниці в бюджетному забезпеченні населення різних територій і до втрати керованості єдиним соціальним простором.

Актуальною є проблема бюджетних взаємовідносин.

Так, механізм бюджетного федералізму у США формувався багато деся­тиріч у суперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя склалася стабіль­на система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Воднораз перенесення іншими країнами вирішень в інші умови може дати зовсім інші наслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власне рішення цього питання.

Бюджетний федералізм реалізується через єдину соціально-економічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дає змогу в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіскальні, соціальні й еко­номічні інтереси центру з вересами адміністративно-територіальних утво­рень та органів місцевого самоврядування.

Законодавче закріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепону в прийняті необгрунтованих рішень як із боку цен­тральної виконавчої влади,так і з боку місцевих органів управління.

Єдність бюджетної системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а й одноманітністю самого бюджетного процесу: використанням єди­ної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, подан­ням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складання зведеного бюджету.

Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині усклад­нюється браком бюдних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що жодній із них не вдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосо­вувалася їх комбінація.

Наші законодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чітко сформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рів­нів. У результаті незрозумілим є причини, що зумовлюють віднесення по­датків, зборів та інших обов’язкових платежів до тієї чи іншої групи.

Водночас було б помилковим зосереджувати увагу лише на механізмах закріплення дохідних джерел між державним і регіональними бюджетами. Першим важливим кроком в удосконаленні системи бюджетних відносин має бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів держав­них витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видатко­вої частини бюджету. При закріпленні бюджетних повноважень між рівнями системи основне питання полягає в тім, влада якого рівня повинна забезпечувати виконання різного роду державних функцій із фінансування видатків і надання послуг.

У кожного адміністративно-територіального утворення є свої специфічні соціально-економічні інтереси. Відповідно до цього органи влади й повинні проводити свою соціально-економічну політику, витрачати бюджетні кошти. Водночас є утворення, які взагалі не в змозі вести якусь самостійну соціаль­ну політику, підтримувати соціальну і виробничу інфраструктури.

Відсутність системи оцінок потреби бюджетних видатків на регіонально­му рівні створює протиріччя між різними владними рівнями при обговоренні бюджетних проблем.

Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між державним та регіональними бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоя­щого рівня до бюджетів нижчого рівня.

Кошти місцевих бюджетів — основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Створення механізму розвитку міжбюджетних відносин на регіонально­му рівні — досить серйозне питання, воно сприятиме виходу з тієї кризи, яка є сьогодні. Воднораз система міжбюджетних відносин при всій її важли­вості — лише частина загальної проблеми самостійності органів влади відпо­відного рівня. При найдосконаліших формах міжбюджетних відносин не­можливо розв'язати проблему достатку фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

З метою удосконалення міжбюджетних відносин необхідно було б: — вирішити завдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетної системи;

— зберегти раніше чинний принцип зацікавленості центральних і місце­вих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податку, збо­рів та інших обов'язкових платежів, тобто зробити 'їх регулюючими;

— підвищити рівень власних доходів бюджетів адміністративно-територі­альних утворень;

— усунути штучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом пок­риття її за допомогою бюджетного регулювання;

— привести законодавство у відповідність із наявними джерелами фі­нансування.

Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. У нас недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюд­жетних видатків, методології їх планування і фінансування. У своїй більшості видатки механічно перенесені зі старої бюджетної сис­теми в нинішнє життя. Тим часом відбулися істотні зміни в галузі демокра­тизації управління.

Так, відбуваються значні зміни в освітній сфері. Нині вже поряд із державними установами з'явилося багато приватних установ і закладів. Водночас планування бюджетних видатків відбувається так, буцімто цього не сталося. Останнім часом намітилася тенденція до зниження загального обсягу фі­нансових ресурсів, що перерозподіляються через бюджетну систему. Але в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінан­сових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об'єктивною реаль­ністю. Це зумовлено тим, що за допомогою бюджету здійснюється регулю­вання таких економічних процесів, яких не можна досягти іншими метода­ми, в тому числі й чисто ринковими.
Висновки.
Державний бюджет, будучи основним фінансовим планом держави, головним засобом акумулювання фінансових засобів, дає політичної влади реальну можливість здійснення владних повноважень, дає державі реальну економічну й політичну владу. З одного боку, бюджет, будучи всього лише комплексом документів, розроблювальних одною галуззю влади й затверджуваних іншої, виконує досить утилітарну функцію - фіксує вибраний державою стиль здійснення керування країною. Бюджет стосовно здійснюваною владою економічній політиці є похідним продуктом, він повністю залежить від вибраного варіанта розвитку суспільства й самостійної ролі не грає.

Однак саме бюджет, показуючи розміри необхідних державі фінансових ресурсів і реально наявних резервів, визначає податковий клімат країни, саме бюджет, фіксуючи конкретні напрямки витрати засобів, процентне співвідношення витрат по галузях і територіям, є конкретним вираженням економічної політики держави. Через бюджет відбувається перерозподіл національного доходу й внутрішнього валового продукту. Бюджет виступає інструментом регулювання й стимулювання економіки, інвестиційної активності, підвищення ефективності виробництва, саме через бюджет здійснюється соціальна політика.

Бюджетне законодавство України закріплює основи бюджетного процесу й регламентує його. Поняття бюджетного процесу чітко розкриває завдання, які поставлені перед органами державної влади. Складовою частиною бюджетного процесу є бюджетне регулювання, що представляє собою частковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Велике значення при регулюванні бюджетного процесу має бюджетна класифікація.

В основі бюджетного процесу лежать принципи, дотримання яких дає можливість правильно скласти, затвердити й виконати бюджет так, щоб засоби держави були використані ощадливо й з максимальною користю для розвитку суспільства.

У процесі даної діяльності суспільні відносини регулюються нормами бюджетного права і є бюджетними правовідносинами. Суб'єкти даних правовідносин - органи державної влади, місцевого самоврядування й інших суб'єктів. Бюджетні повноваження законодавчих органів включають розгляд і твердження бюджетів і звітів про їхнє виконання, здійснення наступного контролю за виконанням бюджетів, формування й визначення правового статусу органів, що здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи й інші повноваження.

Бюджетні повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування зв'язані: зі складанням проекту бюджету; внесенням його з необхідними документами й матеріалами на твердження законодавчого органа; з виконанням бюджету; керуванням державним, муніципальним боргом; відомчим контролем за виконанням бюджету; поданням звіту про виконання бюджету й інших повноважень.

Весь бюджетний період ділиться на стадії бюджетного процесу: стадії складання, розгляду, затвердження бюджету, стадія виконання бюджету й стадія складання й затвердження звіту про виконання бюджету, які періодично поміняють один одного.

Складанню проекту бюджету передує розробка планів і прогнозів розвитку територій і цільових програм. Розгляд проекту бюджету представницьким органом влади відповідного суб'єкта бюджетного права передує ухваленню рішення про санкціонування бюджетних витрат, що є правовою основою для виділення бюджетних асигнувань. Як свідчить практика останніх років, розгляд проекту Державного бюджету викликало велику кількість ускладнень. Тому законодавець пішов по шляху детальної регламентації порядку (технології) і строків розгляду законопроекту про Державний бюджет на кожний конкретний рік.

Виконання бюджету збігається з бюджетним роком і триває 1 рік. Виконання покладене на відповідні органи виконавчої влади. Виконання бюджету полягає в забезпеченні повного й своєчасного надходження передбачених у бюджетах доходів і фінансуванні відповідних витрат. Оперативне виконання бюджетів здійснюється по бюджетному розписі, що складається відповідним фінансовим органом.

Розгляд і твердження звіту про виконання бюджету здійснюється представницьким органом влади. Звіт про виконання федерального бюджету повинен бути складений у відповідності зі структурою й бюджетною класифікацією Рахункова палата проводить перевірку звіту про виконання бюджету за звітний фінансовий рік. Верховна Рада розглядає звіт про виконання бюджету після одержання висновку Рахункової палати й приймає відповідне рішення.

Відповідно до бюджетного законодавства місцеві бюджети розробляються й затверджуються у формі нормативних правових актів представницьких органів місцевого самоврядування,. Ці нормативно-правові акти чітко розмежовують діяльність і повноваження учасників бюджетного процесу, а також стадії проходження бюджетного процесу.

Дослідження шляхів формування доходної бази державного бюджету в період перехідної економіки дало можливість зробити висновок, що бюджетна система України постійно удосконалюючись і розвиваючись у данний період досягла своєї завершенності як система економічно незалежної держави, але не досягла рівня економічно розвинутої країни.

В роботі досліджена система наповнення доходної частини Державного бюджету, проаналізована система показників бюджету, їх взаємозв’язок з макропоказниками економічного і соціального розвитку і перш за все, обсягу валового внутрішнього продукту, фінансових ресурсів, показників балансу доходів і витрат та їх вплив на формування доходної частини Державного бюджету.

Сьогодні в умовах економічної кризи складно визначити шляхи розвитку бюджетної системи України, та удосконалення її доходної бази, але оптимальне вирішення проблеми повинно будуватись на основі програмно – цільового підходу.

Одним із напрямів ефективного формування доходної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожної статті протягом попередніх років та врахуванням певних об’єктивних причин відхилення від передбачених показників.

Розглянемо заходи поліпшення наповнення доходної частини бюджету:

1. 
   Законодавчо закріпити державним і муніціпальним органам вводити непередбачні законами платежі, збори, податки, взноси, в тому числі до благодійних фондів.
   
2. 
   Законодавчо ввести правила, відповідно з якими обмежити величину змін у проект бюджету, які можуть вносити депутати при його проходженні в Верховній Раді України, рамками корекції статей і об’ємов постатейних видатків без збільшення їх загальних об’ємів, без зміни рівня бюжетного дефіциту, ставок податків, відрахувань та зборів до бюджету. Установити комітетам Верховної Ради України лімити засобів на законодавчі ініціативи.
   
3. 
   Установити адміністративну відповідальність правительства та окремих його членів за невиконання закона про бюджет у частині об’ємів доходів, дотримання дефіциту і зобов’язань по його фінансуванню.
   
4. 
   Прискорити здійснення адміністративної реформи з ціллю скорочення бюджетних витрат на утримання виконавчої власті за рахунок оптимізації структури та функцій державного апарата. У тому числі по одному з основних направлінь адміністративної реформи, а саме поступово переоцінити діяльність галузевих міністерств і відомств на предоставління різного роду послуг та рекомендацій підприємствам галузі на хозрахункових основах та зниження за рахунок цього бюджетних затрат на їх утримування.
   
5. 
   Підготувати та прийняти законопроекти відносно скасування багаточисленних пільг, не пов’язаних із стимулюванням виробництва. Зробити чіткі критерії надавання податкових пільг та утвердити їх на законодавчому рівні.
   
6. 
   Здійснити аналіз діючого законодавства з ціллю виявлення у ньому “ вузьких міст ” які дозволяють на законних основах не сплачувати податки.
   
7. 
   Чітко визначити та закріпити за окремими міністерствами та відомствами функції відносно виконання відповідних статей доходної частини бюджету та державних позабюджетних фондів та покласти на них відповідальність за їх наповнення в затверджених розмірах.
   
8. 
   Ввести систему дотацій з державного бюджету в залежності від рівня виконання запланованих надходжень податків та зборів в зведений бюджет на території регіонів.
   
9. 
   З ціллю зменшення товарних запасів, та відповідно, заборгованості підприємств перед бюджетом, розробити та виконати комплекс заходів по стимулюванню внутрішнього попиту на продукцію українських підприємств.
   
10. 
    Випустити довгострокові облігації внутрішнього займу на суму заборгованості держави перед робітниками бюжетної сфери по заробітній платні, пенсіям, стипендіям та іншим соціальним виплатам за виключенням суми прибуткового податку громадян та їх заборгованості по комунальним послугам.
    
11. 
    Міністерствам та відомствам при координації з боку Міністерства економіки та Національного агентства по управлінню державними корпоративними правами підготувати та релізувати програми підвищення доходів на кожному державному підприємстві, а також на тих, які мають акції держави.
    
12. 
    Розробити та законодавчо закріпити механізм випуску займов на різних рівнях виконавчої власті.
    

На сьогодні бюджетний механізм в управлінні економікою використовується неефективно.Відсутня наукова обгрунтованість структури доходів і видатків бюджету.

Основними напрямами удосконалення бюджетного процесу та поповнення його доходної бази в перспективі є:

перегляд та удосконалення мережі науково-дослідних і соціально- культурних закладів, підвищення частки позабюджетних джерел фінансування;

для забезпечення збалансованості і витрат держави необхідно як найшвидше переглянути раніше прийняті програми і проекти, які не підкріплені реальними джерелами фінансування, здійснити концентрацію державних витрат насамперед на пріоритетних напрямах розвитку економіки
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. 
   Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року (із наступними змінами та доповненнями).
   
2. 
   Земельний кодекс України, прийнятий 18 грудня 1990 року (із наступними змінами та доповненнями).
   
3. 
   3. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (із наступними змінами та доповненнями).
   
4. 
   Закон України Про внесення змін в Закон України" "Про систему оподаткування", від 2 лютого 1994 року (із наступними змінами та доповненнями).
   
5. 
   Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", від 22 травня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями).
   
6. 
   Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року (із наступними змінами та доповненнями).
   
7. 
   Закон України "Про податок на доднану вартість", від 3 квітня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями).
   
8. 
   8. Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», від 17 лютого 2000 року.
   
9. 
   Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року (знаступними змінами та доповненнями ).
   
10. 
    Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р.№ 349-4.
    
11. 
    Білостоцька В.О., Островецький В.І. Податкове навантаження в Україні - Фінанси України - №12, 2002р. - с 75-80.
    
12. 
    Бодюк А.В. Податкова політика: шляхи її реалізації — Фінанси України - №2, 2002р. с 82-88.
    
13. 
    Вакулич І.П. Податкове адміністрування та ефективність податкової системи - Фінанси України - №2, 2003р. с 54-60.
    
14. 
    Василевська Г. В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання - Фінанси України - №2, 2003р. с 39-44.
    
15. 
    Василик О.Д. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Вища школа, 2001.-198с.
    
16. 
    Василик О.Д. Податкова система України : Навчальний посібник. – К.: ВАТ „Поліграф книга”. – 2004. 478 с.
    
17. 
    Гега П.П.,Л.М.Доля Основи податкового права: Навчальний посібник. - К.: Знання, 1998. -273с.
    
18. 
    Данілов О.Д., Флісак Н.П. Податки в Україні.К.:2003.- 348с.
    
19. 
    Д'яконова І.І.. Податки та податкова політика: Навчальний посібник для студентів ВУЗів.- К.: Наукова думка, 2001. - 89 с
    
20. 
    3авгородній В.П. Податки і податковий контроль в Україні - К.: А.С.К., 2001-639с.
    
21. 
    Итоги работы Государственной налоговой службы Украины за 2002год // ВНСУ.-203-№5 (239)-с. 4-8. 27.Калюжний В. В. Вплив податків на процес ринкового ціноутворення й економіку підприємств - Фінанси України - №6, 2002р.-с 17-26.
    
22. 
    Ковалюк О. М. Роль податкової політики у фінансовому оздоровленні національної економіки - Фінанси України - №5, 2002р. с 118-129.
    
23. 
    Налог на прибыль предприятия в современных условиях // ВНСУ- 2003 -№6 (240)-с. 4-8.
    
24. 
    Поддєрьогін A.M. Податкова система України на шляху розвитку // Фінанси України -№11,2001-с.З-11.
    
25. 
    Розпутенко I.В.. Податкова політика та економічні реформи: Навчальний посібник для студентів економічних та юридичних факультетів. - Київ: УАДУ, 2002. - 112с.
    
26. 
    Савченко А., Москалюк Н. Податки на прибуток підприємств, як інструмент інвестиційної політики Держави - Економіка України - №3, 2003р. С 22-29.
    
27. 
    Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. К .: Знання – Прес, 2004. – 454 с.
    
28. 
    Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів./за редакцією Л.К. Воронової.- К.: Вентурі, 1995.-272с.
    
29. 
    Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів./за редакцією Л.К. Воронової.- К.: Вентурі, 1998. -384с.
    
30. 
    Финансове право: Підручник / Под редакцією Н.І. Химичьової. — М.:БЕК, 1995.-235с.
    
31. 
    Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України.-К.: Т-во "Знання", КОО, 1999-514с.
    
32. 
    Юрій B.C., Квасовський О.Р. Фіскальна і стимулююча ефективність спрощених режимів оподаткування для приватних підприємців // Фінанси України.- №8, 2002- с.63-71.
    
33. 
    Теорії мікро – макроекономіки. Збірник наукових праць проф.. – викл. складу і аспірантів №13.Знання України.2003 р. – 310 ст.
    
34. 
    Макроекономічні показники за 2009 р.// Фінанси України. —2010. - № 1. - С. 75.
    
35. 
    Видатки державного бюджету України// Фінанси України. —2004, - № 5. - С. 76.
    
36. 
    До проблеми виконання державного бюджету України// Бізнес-інформ. — 1999. - № 9-10. - С. 45.
    
37. 
    Азаров В., Турчанко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.
    
38. 
    Богиня Д., Волинський Г. До питання щодо різних варіантів рин­кових реформ // Екон. України. — 1994. - № 3. — С. 29—34.
    
39. 
    Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Эконо­мика, 1986. — 160 с.
    
40. 
    Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Екон України. - 1995. - № 1. - С. 12-21.
    
41. 
    Епифанов А. О. Механизм регулирования комплексного социально-экономичсского развития обласного региона в условиях перехода к рынку. — Харьков: Основа, 1993. — 76 с.
    
42. 
    Іванух Р., Крижановський Б. Економічні реформи і розвиток продуктивних сил України // Екон. України. —1994.— № 3. С. 35— 44.
    
43. 
    Мкконнеа К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. — К.: Хагард-Демос, 1993. — 785 с.
    
44. 
    Мінстат про випуск цінних паперів в Україні // Фінанс. Україна. — 1995. - № 43. - С. 41.
    
45. 
    Покритая А., Зверям» М. Сучасна криза і практика реформ // Екон. України. - 1994. - № 7. - С. 14-25.
    
46. 
    Федосов В. М; Огородник С. Я; Сутормина В. И. Государствен­ные финансы. — К.: Либідь, 1991. — 276 с.
    
47. 
    Финансово-кредитный словарь: В 3-х т. — М.: Финансы и ста­тистика, 1984. - Т. 1. - 511 с.
    
48. 
    Финансово-кредитным словарь: В 3-х т. — М.: Финансы н ста­тистика, 1986. - Т. 2. — 511 с.
    
49. 
    Финансово-кредитный словарь: В 3-х т. — М.: Финансы к ста­тистика, 1988. — Т. 3. - 511 с.