Бібліотечні асоціації – це добровільні громадські організації, які сприяють розвитку бібліотечної справи і удосконаленню бібліотечно-інформаційного обслуговування суспільства, підвищенню професійного рівня бібліотечно-інформаційних працівників. Вони є центрами розповсюдження, впровадження і освоєння результатів наукових досліджень, сучасних інформаційно-бібліотечних технологій і передового досвіду, нової професійної свідомості. Бібліотечні асоціації – це професійні об’єднання бібліотекарів і водночас – громадський управлінський блок, що існує паралельно з адміністративними структурами в соціальному інституті бібліотечної справи.
Професійні об’єднання бібліотекарів функціонують у різних країнах світу понад сто років. Наприкінці ХХ ст. у світі діяли 76 міжнародних та 511 національних бібліотечних, інформаційних та архівних асоціацій . Їх діяльність має важливе історико-культурне і соціокультурне значення. Відтворення цілісної наукової картини розвитку національних бібліотечних асоціацій у світі, осмислення основних функцій і напрямів функціонування, вивчення і запозичення прогресивного досвіду їхньої діяльності з урахуванням потреб і особливостей України – актуальне наукове і практичне завдання. Його вирішення сприятиме удосконаленню бібліотечної справи в нашій країні, професіоналізації бібліотечних працівників і, що є особливо важливим, – покращенню бібліотечно-інформаційного обслуговування суспільства.
Поява перших професійних бібліотечних об'єднань в останній чверті ХІХ ст. у США та Великобританії була обумовлена необхідністю розвитку бібліотек і бібліотечного обслуговування, потребами професіоналізації бібліотечної справи. Асоціації як соціальні об’єкти виникають як результат формулювання загальної мети через досягнення спільних цілей, вони створюються і функціонують як інструмент вирішення суспільно важливого завдання – розвитку бібліотеки як соціально-культурного інституту, що покликаний забезпечувати якісне бібліотечне обслуговування членів суспільства. Протягом п’ятдесяти років (1876–1925 рр.) після появи першої Американської бібліотечної асоціації в 1876 р. здійснювалася професіоналізація бібліотечної справи – утверджувалася бібліотечна професія: розвивалися її практика, наука, почали з’являтись перші навчальні заклади і асоціації практичних працівників, що є обов’язковою умовою перетворення непрофесійного заняття на сформовану професію. У цей період національні бібліотечні асоціації утворюються в різних країнах Європи та Азії: Великобританії (1877 р.), Японії (1892 р.), Німеччині (1900 р.), Франції (1906 р.), Данії (1905 р.), Фінляндії (1910 р.), Норвегії (1913 р.), Голландії (1912 р.), Швеції (1915 р.), Польщі (1917 р.), Росії (1908 р. та 1916 р.), Україні (1918 р.), Індії (1919 р.), Латвії (1923 р.), Естонії (1923 р.). Спостерігається перша спроба утворення бібліотечної асоціації у Австралії (1896–1902 рр.). У деяких країнах, зокрема в Україні, у першій чверті ХХ ст. утворення першої національної бібліотечної асоціації було обумовлено також національно-культурним відродженням початку ХХ ст. і пов’язане із виробленням засад утворення української держави. Але політичні умови для функціонування національної бібліотечної асоціації в Україні були несприятливими, і вона припинила свою діяльність.
Протягом перших п’ятдесяти років свого існування асоціації формулюють свої цілі, залучають нових членів, розбудовують структуру, визначають основні напрями та форми діяльності. Становлення бібліотечної освіти, розвиток науки і практики роботи бібліотек, вдосконалення взаємодії між книгозбірнями з метою покращення бібліотечного обслуговування читачів, законодавчі ініціативи, відкриття книгозбірень, формування їх нових видів, розвиток періодичних і неперіодичних видань, перші спроби лобіювання інтересів бібліотек – такі та інші напрями діяльності в різній мірі були притаманними всім національним асоціаціям, що діяли в кінці ХІХ – першій чверті ХХ ст. На початку 1990-х рр. проводяться також перші кампанії на підтримку бібліотек, зокрема бібліотечні тижні – Японською бібліотечною асоціацією; піднімаються питання захисту соціальних і матеріальних інтересів бібліотекарів Бібліотечною асоціацією Франції. Усі названі напрями, як показало дослідження, стануть провідними й набудуть свого розвитку у наступні роки.
Визначну роль у цей період відіграє Американська бібліотечна асоціація, яка була піонером громадського бібліотечного руху. Її досвід демократичного управління бібліотечною справою вивчали бібліотекарі в інших країнах і робили спроби його запозичити (Великобританія, Норвегія, Данія, Україна та ін.). Великою мірою успіх у розбудові діяльності Американської бібліотечної асоціації та її вплив на розвиток професії й галузі був обумовлений ініціативою її членів і керівників. Позитивним було і те, що керівництво Американської бібліотечної асоціації спромоглося залучити поряд із членськими внесками й кошти корпорації Карнегі, що уможливило реалізацію низки проектів та ініціатив. Відтоді фандрейзинг став важливим напрямом діяльності більшості національних бібліотечних асоціацій.
Надбання Американської бібліотечної асоціації та Бібліотечної асоціації Великобританії великою мірою вплинули на розвиток бібліотечної справи і бібліотечної професії у світі, визначили основні шляхи розвитку професійної бібліотечної освіти – американський і британський, які з урахуванням своїх політичних, соціальних та економічних особливостей будуть застосовувати в ХХ ст. бібліотекарі інших країн. Американська бібліотечна асоціація як національна професійна асоціація взяла на себе відповідальність за розробку та дотримання своїми членами відповідних освітніх стандартів, взяла на себе функції національного органу акредитації бібліотечних шкіл. 1925 р. вона вперше акредитувала 15 навчальних закладів різних рівнів, що готували бібліотечних працівників. Бібліотечна асоціація Великобританії від початку свого існування почала проводити іспити з бібліотечної справи та видавати кваліфікаційні посвідчення, щоб підтвердити відповідний професійних рівень бібліотекарів.
Протягом перших п’ятдесяти років розвитку національних бібліотечних асоціацій у результаті появи бібліотек різних видів і розвитку мереж книгозбірень у США та Великобританії почали утворюватися спеціальні національні бібліотечні асоціації: шкільних, медичних та інших бібліотек. У розбудові діяльності цих асоціацій спостерігалися спільні риси: приділялася увага розвитку структури об’єднання, члени збирали інформацію про наявні бібліотеки, робилися спроби кооперації та координації, розпочиналася видавнича діяльність. Національні асоціації ініціювали створення регіональних бібліотечних асоціацій (асоціацій штатів у США та регіональних асоціацій у Великобританії).
До періоду кінця ХІХ – першої чверті ХХ ст. належить і зародження міжнародної співпраці, яка проявлялася не тільки в участі зарубіжних колег у щорічних конференціях асоціацій, але й у реалізації спільних проектів (зокрема підготовці та виданні “Англо-американських правил каталогізації” в 1908 р.). У цей період виявилися тенденції, що призвели пізніше до створення Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ (ІФЛА).
Період 1926–1950 рр. характеризується подальшим розгортанням діяльності національних бібліотечних асоціацій у США та Великобританії, появою нових тенденцій і напрямів їхнього функціонування. У цей період у США та Великобританії бібліотекарі були вже визнані як професійна група, а утворення асоціацій в інших країнах було викликане і водночас сприяло професіоналізації працівників бібліотек. Так, наприклад, 1946 р. бібліотечна професія була офіційно визнана в Індії.
Розвиток національних бібліотечних асоціацій у країнах Азії, Африки, Латинської Америки став можливим в умовах розпаду колоніальної системи, краху фашизму та японського мілітаризму. Як показало дослідження, у другій чверті ХХ ст. нові асоціації утворилися в багатьох країнах різних континентів, зокрема на Філіппінах (1923 р.), в Україні (1927 р.), Китаї (1925 р.), Південній Африці (1930 р.), Новій Зеландії (1930 р.), Литві (1931 р.), Індії (1933 р.), Аргентині (1937 р.), Австралії (1937 р.), Канаді (1943 р. та 1946 р.), Чехії (1946 р.), Словаччині (1946 р.). У Скандинавських країнах у другій чверті ХХ ст. розвинулися міцні національні бібліотечні асоціації, що опікувалися вдосконаленням бібліотечного обслуговування та професійним розвитком своїх членів. У деяких країнах асоціації зосереджувалися лише на окремих напрямах діяльності (Швейцарія, Франція). У європейських країнах з тоталітарним урядом, зокрема в Італії в 1930-х рр., бібліотечні об'єднання були невеликі та досить слабкі. У післявоєнний період діяльність об’єднань обмежувалася та ідеологізувалася в країнах, де утверджувалися режими «народної демократії» та тоталітарні диктатури.
Асоціації бібліотечних працівників у республіках колишнього СРСР почали виникати в 1920-х рр. й існували до 1937 р. У 1927 р. було зроблено спробу створити Всеукраїнську асоціацію працівників наукових бібліотек. Діяльність професійних громадських об’єднань у республіках колишнього СРСР обумовлювалась політичними та соціально-культурними чинниками. Радянська влада в ці роки шукала шляхи управління бібліотечною справою та впливу на працівників бібліотек. Книгозбірні та бібліотекарі включалися в систему комуністичного виховання, активно запроваджувалась виховна функція бібліотеки. Діяльність професійних бібліотечних об’єднань жорстко регламентувалась державою, а пізніше була заборонена. Такі ж тенденції тиску, обмеження та заборони спостерігались і в країнах, які після Другої світової війни стали країнами соціалістичного блоку.
У період 1926–1950 рр. продовжувався пошук оптимальної моделі національних бібліотечних асоціацій. У переважній більшості країн за основу була взята ознака території держави. Але робилися спроби утворення національних бібліотечних асоціацій на основі мовно-культурної ознаки, зокрема, в Канаді, де в 1943 р. виникла Канадська асоціація франкомовних бібліотекарів, а 1946 р. – англомовних. Починають роботу нові спеціальні національні бібліотечні об’єднання: в США – католицька, музична, театральна, теологічна асоціації, Асоціація бібліотек науково-дослідних установ; у Великобританії – Асоціація спеціальних бібліотек та інформаційних бюро (Aslib), медичних, довідкових і спеціальних книгозбірень, Асоціація дитячих бібліотекарів. Водночас існування багатьох об’єднань в одній країні дещо ослаблювало бібліотечну справу в цілому, бо жодна бібліотечна асоціація не могла виступати від імені всієї професії, представляти бібліотекарів у суспільстві як окрему професійну групу. Тому робилися спроби координувати діяльність спеціальних асоціацій у межах країни шляхом утворення комітетів із взаємодії та рад національних бібліотечних асоціацій або об’єднати діяльність спеціальних асоціацій в межах єдиного національного об’єднання. Такі структури розробляли стандарти з бібліотечної діяльності та книгодрукування, сприяли залученню філантропічної допомоги, тобто виконували певні функції квазінаціональної бібліотечної асоціації.
В означений період закладалися основи діяльності асоціацій як органів громадського управління бібліотечною справою, їхнього впливу на розвиток законодавства. Вперше бібліотечне мислення було піднято на національний рівень і дало підґрунтя для планування загальнодоступного бібліотечного обслуговування в національному масштабі. У США було затверджено національну законодавчу програму Американської бібліотечної асоціації й утворено федеральне бібліотечне агентство, організовано Офіс Американської бібліотечної асоціації у Вашингтоні. У Великобританії король став патроном, а граф Единбурзький – президентом Бібліотечної асоціації Великобританії, була укладена ліцензійна угода про знижки на комплектування бібліотек. Однак не всі асоціації були успішними в законодавчій діяльності (зокрема в Польщі у довоєнний період).
Провідними напрямами діяльності, що виникли в 1930-ті рр. і стали пріоритетними у ХХ ст., були підтримка інтелектуальної свободи як основи бібліотечної справи та боротьба з цензурою. Американській бібліотечній асоціації належать суттєві напрацювання в теоретичному, методологічному та методичному плані щодо концепції інтелектуальної свободи напередодні Другої світової війни та у повоєнні роки в період маккартизму, коли посилився тиск на бібліотеки. «Бібліотечний білль про права», прийнятий 1939 р. Американською бібліотечною асоціацією (з уточненнями 1948 р. і наступних років), став основним документом, що визначає професійні цінності бібліотекарів. Важливість цього напряму діяльності була визнана і через виділення спеціальної структури асоціації – Комітету з інтелектуальної свободи.
Кінець 1920-х та 1930-ті рр. характеризуються появою перших кодексів етики бібліотекаря, які розробила і затвердила Американська бібліотечна асоціація. Це стало ще одним важливим кроком в утвердженні бібліотечної професії.
Як показало дослідження, друга чверть ХХ ст. характеризується суттєвим внеском асоціацій у розвиток бібліотечної освіти не тільки в США та Великобританії, як це було в попередній період, але й у інших країнах. Національні асоціації США та Великобританії започаткували спонсорство студентів, написання підручників, проведення конференцій з питань освіти. У Великобританії була удосконалена система реєстраційних іспитів. Рада Бібліотечної асоціації прийняла рішення про допуск до них лише членів асоціації, що суттєво збільшило кількість її членів (з 897 чоловік у 1929 р. до 6357 – у 1940). Дослідження засвідчило, що практично всі національні бібліотечні асоціації цього періоду опікувалися створенням системи бібліотечної освіти, що мало великий вплив на визнання бібліотечної професії та професіоналізацію працівників книгозбірень.
У період економічної кризи 1930-х років у США, під час Другої світової війни та у повоєнні роки майже в усіх країнах виникла необхідність перегляду вимог до спеціалістів і до організації бібліотечної справи. Щоб скоротити безробіття серед бібліотекарів, асоціації, зокрема, працювали над рекомендаціями щодо зменшення набору до бібліотечних шкіл і попередження збільшення їхньої кількості, щоб запобігти кризі перевиробництва спеціалістів для бібліотек. Під час Другої світової війни асоціації США і Великобританії зосередилися на забезпеченні бібліотечного обслуговування фронту, збереженні бібліотечних фондів, розробці рекомендацій щодо розвитку бібліотечної справи у повоєнний період. З початком Другої світової війни функціонування асоціацій у країнах, де велися військові дії (наприклад, литовської та філіппінської), було припинено, бо окупанти – німецькі та японські – заборонили діяльність усіх громадських організацій, а активні члени асоціацій загинули. У повоєнний період національні асоціації в країнах соціалістичного табору, як і інші громадські організації, починають відчувати значний тиск з боку владних структур, їхня професійна діяльність дедалі більше отримувала політичне забарвлення або припинялася.
Основними джерелами бюджету асоціацій у цей період були членські внески, видавнича діяльність, передплата журналів асоціації, гранти та філантропічна допомога. Фінансова допомога різних фондів значною мірою визначала успіх професійних починань національних бібліотечних асоціацій США, Великобританії, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки. З’являються приклади отримання фінансування на реалізацію важливих проектів з боку уряду (наприклад, Aslib у Великобританії).
У повоєнний період бібліотечні асоціації Великобританії та США брали активну участь у міжнародній бібліотечній діяльності, зокрема вони направляли консультантів з проблем розвитку бібліотек до різних країн.
Для періоду 1950–1975 рр. було характерним значне кількісне зростання та розширення географії існування національних бібліотечних асоціацій. Крах колоніальної системи після Другої світової війни та розбудова незалежних національних держав в Азії та Африці, необхідність розвитку економіки, культури, освіти вимагали уваги громадськості до розвитку бібліотек і бібліотечної професії як важливого чинника вирішення нагальних соціокультурних завдань. Бібліотекарі шукали своє місце у вирішенні проблем національного розвитку в складних умовах політичних, економічних і соціальних негараздів. Такими зовнішніми факторами зумовлене виникнення і розвиток національних бібліотечних асоціацій в Азії та Африці після Другої світової війни, однак, хоча ці об’єднання й відіграли суттєву роль у становленні бібліотечної професії в цих країнах, більшість із них були слабкими і не могли суттєво впливати на її розвиток та управління бібліотечною справою. У третій чверті ХХ ст. бібліотечні асоціації активно створювалися та функціонували у країнах Латинської Америки, зокрема в Аргентині, Мексиці, Бразилії. Вони характеризуються тим, що об'єднали бібліотекарів для захисту своїх прав. На американському континенті потреби національно-культурного розвитку певних національних груп викликали появу спеціальних національних асоціацій, зокрема Українську бібліотечну асоціацію Америки в США (1960–1982 рр.) і розвиток діяльності канадських асоціацій франкомовних і англомовних бібліотекарів у Канаді.
Для національних бібліотечних асоціацій розвинених демократичних країн, а також країн, які пішли демократичним шляхом розвитку, зокрема Японії після краху мілітаризму, у період 1951–1975 рр. було характерним відстоювання демократичних цінностей, прав громадян. Асоціації приймають документи, які визначають професійні цінності: "Положення про свободу читання" (Американська бібліотечна асоціація), "Маніфест про свободу бібліотек" (Японська бібліотечна асоціація).
Розбудова освітнього напряму призвела до того, що в 1950–1975 рр. у провідних асоціаціях світу були створені спеціальні структури, відповідальні за бібліотечну освіту, почали досліджуватися потреби в бібліотечних працівниках різної кваліфікації та рівня підготовки, розвиваються асоціації навчальних бібліотечних закладів, а у новостворених асоціаціях починають пропонувати навчання професійних бібліотекарів відповідно до потреб незалежних країн. У цей період у Австралії з’являється тенденція поступового зближення англійського та американського варіантів визнання професійного статусу бібліотечних працівників.
Практично всі національні бібліотечні об’єднання намагалися впливати на уряд для прийняття позитивних рішень щодо розвитку бібліотек, деяким із них вдалося досягти суттєвих зрушень у питаннях, що стосувались бібліотечного законодавства, виділення коштів тощо. Але на новий рівень у цей період змогла піднятися лише законодавча діяльність Американської бібліотечної асоціації: була утворена постійно діюча Національна бібліотечно-інформаційна комісія при Офісі Американської бібліотечної асоціації у Вашингтоні з питань освіти, яка була покликана сприяти виробленню національної політики в галузі бібліотечної справи, а також на федеральному рівні було прийняте рішення про регулярне проведення Конференцій із питань бібліотечно-інформаційного обслуговування в Білому домі.
Розвинені асоціації продовжували стимулювати наукові дослідження і самі проводили дослідження з актуальних для розвитку галузі проблем. У деяких асоціаціях (Aslib у Великобританії) були створені науково-дослідні підрозділи. Важливою складовою діяльності національних бібліотечних асоціацій у третій чверті ХХ ст. була видавнича діяльність. Періодичні та неперіодичні видання асоціацій мали суттєве значення для консолідації бібліотечних працівників, розвитку теорії та практики бібліотечної справи, становлення освіти.
Стан розвитку та реалізації основних напрямів діяльності національних бібліотечних асоціацій в окремих країнах детермінований політичними, соціально-економічними й культурними відносинами в суспільстві. Так, аналіз діяльності бібліотечних асоціацій у країнах, що розвиваються, свідчить, що їх цілі й завдання кардинально не відрізняються від тих, що стояли перед національними бібліотечними асоціаціями розвинених країн. Безумовно, в країнах, що розвиваються, бібліотечні асоціації значно менші, бо в цих країнах невелика кількість бібліотечних працівників, не розвинена мережа бібліотек. Бібліотечні асоціації тут не мають значних коштів для розвитку та працівників, які б вели справи асоціації.
Спостерігаються певні особливості в діяльності національних бібліотечних асоціацій в окремих країнах чи групах країн. Так, у Скандинавії бібліотечні асоціації відіграли важливу роль в організації служб, що забезпечують бібліотеки необхідним обладнанням і засобами для бібліотечної роботи. В деяких країнах асоціації перебирають на себе певні функції профспілок (Скандинавські країни, деякі країни Латинської Америки).
Розширюється міжнародна діяльність національних бібліотечних асоціацій. У цей період вона спрямовувалася на розвиток професійних зв'язків, професіоналізацію бібліотекарів, удосконалення програм книгообміну тощо. Національні бібліотечні асоціації беруть участь у міжнародних бібліотечних асоціаціях і програмах для спільного пошуку розв’язку актуальних для бібліотечної справи і професії проблем.
Як наслідок розвитку в 1970-ті рр. новітніх інформаційних технологій і їх поступового запровадження в роботу бібліотек, а також розширення функцій книгозбірень бібліотечні асоціації починають розширювати коло тих, кого вони вважають професіоналами і змінювати свої назви. До бібліотекарів додаються документалісти та інформаційні працівники, що часом відображається в назві об’єднань. Ця тенденція набере сили лише 20 років по тому.
Таким чином, у 1876–1970-х рр. були сформовані основні напрями функціонування національних бібліотечних об’єднань. Розвиток діяльності національних бібліотечних асоціацій останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст. розглядався в деяких роботах, але це питання потребує подальшого дослідження. Воно має як теоретичне, так і практичне значення з огляду на необхідність подальшої розбудови національних професійних об’єднань бібліотекарів та інформаційних професіоналів в Україні.
І. Украї́нська бібліоте́чна асоціа́ція


Украї́нська бібліоте́чна асоціа́ція (УБА) — незалежна всеукраїнська громадська організація, яка об'єднує на добровільних засадах осіб, професійно пов'язаних з бібліотечною справою, бібліографічною та інформаційною діяльністю та тих, хто зацікавлений у їх розвитку.Зміст
Цілі і завдання УБА
Основною метою діяльності УБА є всебічне сприяння розвитку бібліотечної справи і забезпеченню права читачів та споживачів інформації на якісне і своєчасне бібліотечне та інформаційно-бібліографічне обслуговування, а також захист соціальних та інших спільних інтересів членів УБА.
Основні завдання УБА:

гарантування доступу громадян до всього обсягу накопичених в бібліотеках знань та інформації;

формування у суспільстві усвідомлення пріоритету бібліотеки як осередку культури, привернення уваги суспільства до її проблем;

сприяння вдосконаленню бібліотечного законодавства, організації та управління бібліотечною справою.
Напрямки діяльності УБА
Для здійснення своїх цілей УБА в установленому законом порядку:

• 
  здійснює громадський контроль за станом бібліотечної справи, бібліографічної та інформаційної діяльності;
  
• 
  бере участь у проведенні незалежної експертизи планів і програм розвитку бібліотечної справи в країні;
  
• 
  організує громадське обговорення актуальних проблем бібліотечної справи;
  
• 
  забезпечує інформування громадськості з проблем галузі та шляхів їх вирішення;
  
• 
  підтримує ініціативи громадських рухів, установ та організацій, програми народних депутатів, спрямовані на розвиток культури та бібліотечної справи;
  
• 
  сприяє задоволенню професійних інтересів членів УБА, в тому числі на підставі поширення міжнародних зв'язків;
  
• 
  сприяє підвищенню професіоналізму членів УБА, формуванню середовища професійного спілкування;
  
• 
  сприяє професійному і соціальному розвитку бібліотекарів, бібліографів та інформаційних працівників, удосконаленню системи їх безперервної освіти;
  
• 
  вступає у міжнародні громадські (неурядові) організації, підтримує прямі міжнародні контакти і зв'язки, заключає відповідні угоди, бере участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України;
  
• 
  розповсюджує досягнення світового досвіду;
  
• 
  здійснює видавничу діяльність;
  
• 
  стимулює теоретичні дослідження і прикладні розробки у галузі бібліотечної справи, бібліографічної та інформаційної діяльності;
  
• 
  проводить конкурси, семінари, наради, конференції та інші заходи з питань бібліотечно-інформаційної діяльності;
  
• 
  сприяє обміну досвідом і підвищенню професійного рівня шляхом підготовки навчальних програм, організації курсів, стажувань і т. ін.;
  
• 
  організує соціальний захист бібліотекарів, бібліографів та інформаційних працівників, сприяє поліпшенню умов їх праці та побуту, встановленню належної оплати їх праці і пенсійного забезпечення, зміцненню професійної солідарності;
  
• 
  установлює особисті премії, призи та інші форми морального та матеріального стимулювання.
  

Асоціація співробітничає з державними установами, громадськими організаціями, рухами, фондами та окремими громадянами, зацікавленими у розвитку бібліотечної справи.
Принципи

• 
  УБА бачить себе лідером у відстоюванні права громадян України на доступ до всього обсягу накопичених знань та інформації, права на свободу слова, у розвитку відкритого інформаційного суспільства, що базується на знаннях.
  

• 
  УБА сприяє формуванню у суспільстві усвідомлення ролі бібліотеки як чинника розвитку демократії, громадянського суспільства, науки, культури, безперервної освіти населення, його інформаційної та технологічної освіченості, центру культури та інформації.
  

• 
  УБА сприяє розвитку бібліотечно-інформаційної галузі та бібліотечної професії в Україні, професіоналізації бібліотечно-інформаційних працівників.
  

• 
  УБА здійснює свою діяльність, базуючись на наступних концептуальних принципах:
  

• 
  забезпечення інтелектуальної свободи та відданості ідеалам демократії;
  

• 
  орієнтації на користувача (“читачецентризм”);
  

• 
  сприяння освіті та просвітництву нації;
  

• 
  безперервності навчання, постійного професійного вдосконалення; співпраці, партнерства; відкритості, прозорості та підзвітності.
  

ІІ. Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ


IFLA була заснована у 1927 році. В даний час має більше 1700 членів у більш ніж 150 країнах. Штаб-квартира IFLA знаходиться в Гаазі, Нідерланди. IFLA є незалежною міжнародною неурядовою та некомерційною організацією.
Її основними цілями є:

• 
  заохочення високих стандартів бібліотечних послуг та інформації;
  
• 
  поширення передового розуміння цінності бібліотеки та інформаційних служб;
  
• 
  представляти інтереси членів по всьому світу.
  

Членом IFLA можуть бути організації, об'єднання, установи (наприклад, бібліотеки) або індивідуальні бібліотекарі чи студенти. Двома основними типами членів, які мають право голосу, є асоціації та інститути.
Проблеми, спільні для бібліотек з усього світу є предметом основної діяльності IFLA. До них відносяться:

• 
  ALP (поліпшення бібліотечної програми) — розвиток професії бібліотекарів у розвинених країнах,
  
• 
  FAIFE (вільний доступ до інформації та свободу вираження поглядів) — свобода доступу до інформації та свобода вираження думок,
  
• 
  CLM (комітет авторського права та інших юридичних питань) — присвячена авторському праву та іншим правовим питанням,
  
• 
  PAC (збереження та охорона навколишнього середовища) — основна увага приділяється ініціативам, пов'язаних зі збереженням та підтриманням бібліотечних матеріалів.
  
• 
  Програма UNIMARC
  
• 
  Бібліотеки для сліпих
  

ІІІ. Асоціації бібліотек України


Асоціація Бібліотек України (АБУ) — некомерційна всеукраїнська самокерована організація, яка об'єднує на добровільних засадах бібліотеки та інші установи й організації, професійно пов'язані з бібліотечною справою, або тих, що сприяють її розвитку.
Основною метою діяльності АБУ є об'єднання зусиль, підтримка і координація діяльності її членів в інтересах збереження і розвитку бібліотечної справи в Україні.
Для досягнення цієї мети АБУ здійснює свою діяльність за основними напрямами:
Бібліотечна політика і законодавство:
Вносить свої пропозиції з удосконалення бібліотечної справи і бібліотечного законодавства на розгляд законодавчих та виконавчих органів влади, бере участь у розробці планів та програм розвитку бібліотечної справи, організує громадське обговорення актуальних проблем бібліотечної справи і забезпечує гласність його результатів, підтримує ініціативи, направлені на розвиток бібліотечної справи.
Наукова і практична діяльність:
Організує, координує і підтримує теоретичні і прикладні дослідження в усіх галузях бібліотечної справи, включаючи бібліографічну, інформаційну діяльність, підготовку кадрів і підвищення їх кваліфікації; сприяє обміну досягненнями вітчизняного та зарубіжного досвіду і спеціалістами; організує наради, конференції, семінари, проводить конкурси, круглі столи та здійснює інші заходи для вирішення теоретичних і практичних завдань бібліотечної справи.
Соціальний захист працівників бібліотек:
Сприяє покращенню умов праці, встановленню належної оплати праці, пенсійного забезпечення бібліотечних працівників та зміцненню їх професійної солідарності.
Захищає права користувачів бібліотек:
Захищає права користувачів бібліотек на отримання високого рівня бібліотечного і інформаційного обслуговування, сприяє реалізації прав кожного громадянина на вільний та рівноправний доступ до джерел інформації відповідно до закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу".
Міжнародна діяльність:
Бере участь в роботі міжнародних організацій в галузі бібліотечної справи та інформації; встановлює двосторонні зв'язки з зарубіжними асоціаціями і товариствами.
Культурно-просвітницька діяльність:
Організує заходи, пов'язані з пропагандою бібліотек, книги, інформації, культурної спадщини.
Видавничо-поліграфічна діяльність:
Здійснює випуск та поширення друкованої продукції (книг, брошур, періодичних та продовжуваних видань), в тому числі на електронних носіях.
Членами АБУ можуть бути бібліотеки та інформаційні установи, навчальні заклади, які готують спеціалістів бібліотечної справи, а також організації та установи, як державних так і недержавних форм власності, які мають у своєму складі бібліотеки, або сприяють розвитку бібліотечної галузі.
Асоціація була заснована в листопаді 1991 року за ініціативою спеціалістів бібліотек: наукових установ, медичних, технічних та навчальних закладів — учасників Надзвичайного з'їзду бібліотекарів України. Співзасновниками АБУ стали Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Державна наукова медична бібліотека МОЗ України, Державна наукова технічна бібліотека України та Наукова бібліотека ім. М. Максимовича Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Пізніше в розбудові АБУ взяли участь Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН та Державна науково-педагогічна бібліотека України.
Управління діяльністю Асоціації здійснює Президія АБУ до складу якої входить вісім членів: президент, п'ять віце-президентів, голова виконавчого комітету та відповідальний секретар. Вищим органом управління АБУ є Конференція, яка правомірна приймати рішення з будь-яких питань діяльності АБУ.
Для вирішення конкретних професійних проблем Президія АБУ створює комісії, комітети, експертні та робочі групи, тимчасові творчі колективи, а також представництва для пропаганди і діяльності АБУ.
АБУ, через представництво НБУВ, підтримує творчі зв'язки з науковими бібліотеками та інформаційними центрами багатьох країн світу, ІФЛА, Конференцією Європейських Національних бібліотек (CENL), Міжнародною асоціацією музичних бібліотек (IAML), Бібліотечною Асамблеєю Євразії (БАЄ), Радою директорів наукових бібліотек та інформаційних центрів національних академій наук — учасниць Міжнародної асоціації академій наук (МААН), співпрацює з асоціаціями українських бібліотекарів США, Канади. АБУ активно співробітничає із зарубіжними організаціями в Україні: Центром інформаційних ресурсів Посольства США, Представництвом ООН, Британською Радою, Французьким культурним центром, Гете — Інститутом, Радою Міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), Програмою академічних обмінів імені Фулбрайта та ін.
Наше громадське об'єднання має певний досвід у роботі з зарубіжними партнерами. Так, бібліотеки-члени АБУ беруть участь в проектах, які фінансує фонд "Відродження". Зокрема в інформаційному забезпеченні пріоритетних напрямів науки українським бібліотекам значно допоміг проект Міжнародної асоціації сприяння співробітництву з науковцями країн СНД-INTAS, який дав можливість безкоштовно замовляти копії наукових статей із зарубіжних періодичних видань, що зберігаються в бібліотеках Західної Європи.
Спеціалісти Асоціації беруть участь у конференціях, семінарах, засіданнях круглих столів, організованих бібліотечними асоціаціями інших держав (Білорусі, Литви, Росії) та спорідненими асоціаціями книговидавців, архівістів, інформаційних працівників тошо. Зокрема НБУВ являється співорганізатором щорічних міжнародних конференцій "Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва", які щороку проводить ДПНТБ Росії.
Наукові публікації членів Асоціації знаходять відображення в виданнях колективних праць та в публікаціях на сторінках фахового науково-теоретичного та практичного журналу "Бібліотечний вісник".
Підготовку наукових кадрів, зокрема бібліотекарів АБУ, здійснює НБУВ, яка з 1993 р. має свою аспірантуру та спеціалізовану вчену раду по захисту кандидатських і докторських дисертацій. Для молодих вчених проводяться "Дні аспіранта" та семінари-практикуми з основ бібліотечно-бібліографічних знань; для бібліотекарів — практиків — заняття з підвищення кваліфікації та цикли занять з опанування технології пошуку і отримання інформації з Інтернет.
Бібліотекарі АБУ мають можливість не тільки займатися удосконаленням професійної діяльності, а й брати участь у комплексних лекційно-масових заходах, організованих НБУВ: відвідувати клуби та лекторії, виставки образотворчого мистецтва, літературно-мистецькі вечори тощо.

ІV. Украї́нська асоціа́ція працівникі́в бібліоте́к для діте́й
Украї́нська асоціа́ція працівникі́в бібліоте́к для діте́й є всеукраїнською громадською організацією, що на добровільних засадах об'єднує працівників бібліотечних, інформаційних, навчальних установ, що сприяють удосконаленню інформаційного і бібліографічно-бібліотечного забезпечення дітей.
Діяльність Асоціації розповсюджується на територію України.
Рішення про утворення Асоціації та Статут було ухвалено Установчою конференцією від 22 квітня 1999 року на якій були присутні 52 делегати від первинних організацій Волинського, Дніпропетровського, Донецького, Житомирського, Івано-Франківського, Кіровоградського, Луганського, Львівського, Миколаївського, Одеського, Полтавського, Рівненського, Запоріжського, Закарпатського, Сумського, Тернопільського, Хмельницького, Черкаського обласних та Києвського, Севастопольського, Кременчуцького, Львівського міських відділень асоціації.
Установчою конференцією обрано керівний склад Асоціації:
Президент Асоціації — Кобзаренко Анастасія Степанівна, директор Державної бібліотеки України для дітей, заслужений працівник культури, кавалер ордену княгині Ольги.
Віце-президенти:
Скнар Валентина Кирилівна, професор, завідувач кафедри бібліотекознавства та інноваційних технологій Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв.
Безручко Надія Іванівна, директор Київської міської бібліотеки для дітей.
Долбенко Тетяна Олексіївна — професор, завідувач кафедри бібліотечно-інформаційного обслуговування, декан факультету інформаційних систем та бібліотекознавства Київського національного університету культури і мистецтв.
Президія з 17 чоловік, членів Асоціації.
Статус юридичної особи Асоціація набула 2 лютого 2000 року (Свідоцтво № 1321 Мінюста України).
Головною метою Асоціації є сприяння підвищенню престижу бібліотечної професії, збереженню і розвитку мережі дитячих бібліотек та захисту законних, творчих, соціальних, культурних та інших спільних інтересів своїх членів.
Основні завдання Асоціації:

• 
  репрезентування та захист інтересів членів Асоціації у державних установах;
  
• 
  сприяння створенню гарантій доступу дітей до всього обсягу накопичених інформаційних ресурсів;
  
• 
  сприяння розробці і реалізації державної політики в галузі дитячого читання, книговидання, підтримки дитячих бібліотек;
  
• 
  сприяння вдосконалення бібліотечного законодавства, організації та управління бібліотеками для дітей;
  
• 
  сприяння утворенню спеціального центру та вивченню дитячого читання і книги для дітей, проведенню міждисциплінарних фундаментальних досліджень в галузі дитячого читання;
  
• 
  організація підвищення професійного рівня своїх членів, формування середовища для їхнього професійного спілкування;
  
• 
  сприяння запровадженню в роботу дитячих бібліотек нових технологій і сучасної техніки.
  

1. Пашкова В. С. Видавнича діяльність національних бібліотечних асоціацій / В. С. Пашкова // Вісн. Кн. палати. – 2004. – №2. – С. 3–5.

2. Пашкова В. С. Внесок професійних бібліотечних об’єднань у безперервну освіту / В. С. Пашкова // Бібл. планета. – 2007. – № 3 – С. 10– 14.

4. Пашкова В. С. Національні бібліотечні асоціації: виникнення та еволюція діяльності / В. С. Пашкова. – К., 1997. – 183 с.

5. Пашкова В. С. Огляд діяльності бібліотечних асоціацій у розвинених країнах світу в останній чверті ХХ століття / В. С. Пашкова // Бібл. форум України. – 2007. – № 1. – С. 42– 5

СЕНЧЕНКО М. Асоціації, спілки, товариства, громадські ініціативи.

http://ula.org.ua/

http://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародна_федерація_бібліотечних_асоціацій_та_установ

http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_асоціація_працівників_бібліотек_для_дітей

http://www.ukrbook.net/

http://www.idea.com.ua/forum/