Реферат на тему Екологічний аудит як основний інструмент екологічного менеджменту
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-05-06Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Реферат на тему:
«Екологічний аудит, як основний інструмент екологічного менеджменту»
Вступ
Постановка проблеми. Основою розвитку світової спільноти в XXI столітті за рішенням Конференції ООН з охорони навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро (1992) прийнята концепція сталого розвитку.
Однією з умов переходу до сталого розвитку є поєднання інтересів економіки з проблемами екологічної безпеки суспільства, збереження якості навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Необхідним кроком для інтеграції національних і міжнародних інтересів у сфері охорони навколишнього середовища є успішне впровадження міжнародних стандартів 150 14000. які стосуються систем екологічного менеджменту та екоаудиту на підприємстві.
1. Екологічний аудит, загальна характеристика
Аудиторська діяльність (аудит) у класичному вираженні являє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню позавідомчих перевірок бухгалтерського обліку, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг.
Аудитор (від лат. «auditor» – слухач, учень, послідовник) – особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період. Аудитор відрізняється від ревізора па своєї сутності, по підходу до перевірки документації, по взаєминам із клієнтом, по висновках, зробленим за результатами перевірки і т. д.
Екологічний аудит – експертиза й аналіз діяльності і звітності суб'єкта, що хазяює, уповноваженими на те юридичними (аудиторська організація) або фізичними (еколог-аудитор) особами з метою визначення їхньої відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, проведення консультацій і видача рекомендацій.
На думку авторів, що мають достатній досвід участі у впровадженні екологічного аудиту, екологічний аудит – це інструмент управління, який ґрунтується на системному підході та за допомогою якого оцінюється екологічна ефективність управління підприємством з метою збереження навколишнього природного середовища і підтримання його конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості за рахунок екологічно чистого виробництва [1,2].
У більш широкому філософському або світоглядному розумінні екологічний аудит – це засіб підвищення екологічної свідомості суб'єктів господарювання і громадськості, що у кінцевому підсумку забезпечує йому провідну роль в механізмі екологізації виробництва і суспільства загалом.
Згідно із законом України «Про екологічний аудит» об’єктами екологічного аудиту можуть бути:
- підприємства, установи та організації, їх філіали та представництва, об’єднання або окремі виробництва, а також інші господарські об’єкти;
- системи екологічного менеджменту;
- інші об’єкти, передбачені законом.
Суб’єктами екологічного аудиту є замовники й виконавці екологічного аудиту.
Критерії екологічного аудиту – це вимоги нормативно-правових актів, методики, настанови, організаційні вимоги, керуючись якими, екологічний аудитор оцінює докази екологічного аудиту, проводить їх аналіз та готує висновки щодо об’єкта аудиту.
Екологічний аудит може бути добровільним і обов’язковим, внутрішнім і зовнішнім. Здійснюється екологічний аудит фізичною або юридичною особою, яка має дозвіл на цей вид діяльності.
Загальний план проведення екологічного аудиту включає три стадії:
1. Попередня стадія:
- планування сфери аудиту;
- підбір кадрів для проведення аудиту;
- аналіз особливостей галузі;
- залучення персоналу.
2. Стадія аудиту:
- перевірка звітності;
- дослідження політики компанії;
- аналіз напрямів менеджменту;
- вибіркове опитування персоналу;
- технічне інспектування
3. Заключна стадія:
- оцінка результатів;
- підготовка звіту;
- створення плану дій.
У практиці екологічного аудиту спостерігаються такі принципові особливості:
• підтримка екологічного аудиту і реагування на його результати з боку керівництва підприємства, галузі, спеціально уповноважених органів управління охороною навколишнього природного середовища як на центральному, так і на місцевому рівнях:
• незалежність функцій екологічного аудиту щодо перевірки діяльності у загальній та екологічній системах управління:
• незалежність провідного аудитора у формуванні аудиторської команди;
• незалежність висновків екологічного аудиту:
• визначеність цілей, завдань, термінів, ресурсів та періодичності проведення екоаудиту:
• адекватність доказів і цілей аудиту:
• наявність системи і послідовності стандартних процедур (методології), що забезпечують системний, чіткий і ясний виклад результатів аудитування у висновках:
• наявність процедур проведення аудиту, які гарантують його якість і конфіденційність:
• відповідальність та професіоналізм аудиторів.
Схема проведення екологічного аудиту стандартизується за міжнародною серією стандартів ISO 19011.
В Україні даний вид аудиту лише починає розвиватися. Базою для його впровадження і подальшого розвитку стали ратифікація на державному рівні міжнародних стандартів екологічного менеджменту та аудиту серії 1S0 14000 у 1998 р. та прийняття Закону України «Про екологічний аудит» віл 24 серпня 2004 р.
Детальну характеристику структури еко-аудиту на рівні підприємства можна побачити на рис. 1.
Проведення екологічного аудиту на міжнародному рівні регулюється такими нормативними документами.
1. Постановою з екологічного менеджменту та аудиту (ЕМАS) для промислових підприємств, прийнятою у 1993 р. Європейською Комісією для країн-членів ЄС. У 2001 р. прийнято нову версію ЕМАS – Постанови, в якій вимоги до побудови систем екологічного менеджменту (СЕМ) гармонізовані з вимогами 150 14001.
2. Міжнародними стандартами з екологічному менеджменту серії 1S0 14001. зокрема настановами шодо здійснення екологічного аудиту (1S0 14010. 14011. 14012). прийнятими у 1997 р.
3. Міжнародним стандартом 1S0 19011, під назвою «Керівництво з аудиту систем управління якістю і/або систем управління навколишнім середовищем», прийнятим у 2002 р. Ного введенням було відмінено дію таких стандартів з екологічного аудиту як: 18014010:1996, 1S014011:1996, 1S0 14012:1996.
2. Екологічний аудит, як основний інструмент екологічного менеджменту
Наростаюча суспільна свідомість з питань охорони навколишнього середовища призвела до прийняття Постанови Ради Європейського Союзу №1836/93 від 29.06.1993 р. про добровільну участь промислових підприємств в загальній системі екологічного менеджменту та аудиту навколишнього середовища ЕМАS. Крім цього, велика роль у сфері охорони навколишнього середовища належить серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту і аудиту ІSО 14000. які розроблені Міжнародною організацією стандартизації.
Як свідчить зарубіжний досвід, екологічний аудит є інструментом системи екологічного менеджменту підприємства, перевагами впровадження якої можна назвати:
– розширення ринків збуту для екологічно чистих товарів:
– посилення екологізації виробничо-господарської діяльності підприємства і підвищення екологічної відповідальності його працівників:
– зменшення витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій та підвищення еколого-економічної ефективності технологічного процесу:
– зменшення витрат на утилізацію відходів шляхом зменшення їх обсягів:
– зменшення витрат на сировинні та енергетичні ресурси шляхом ефективнішого їх використання:
– зниження ймовірності ризику судової тяжби і виплати компенсації за заподіяну шкоду, а також екологічних платежів і штрафів:
– покращання взаємостосунків з структурами влади і громадськістю:
– покращання іміджу підприємства.
Слід зазначити, що офіційно стандарти ІSО 14000 є добровільними. Але їх впровадження є необхідним як для держави, так і для окремого підприємства. Насамперед впровадження цих стандартів означає приведення нормативно-правової бази України у відповідність з міжнародними нормами, що є важливим кроком до забезпечення дотримання міжнародних процедур охорони навколишнього середовища в процесі виробничо-господарської діяльності підприємств. З іншого боку, прийняття цих стандартів в Україні обумовлено необхідністю впровадження нових економічних і організаційно-управлінських механізмів управління якістю навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки нашої держави.
Сертифікація підприємств згідно із стандартами ІS0 14000 може розглядатися як проміжний крок до узгодження його діяльності з вимогами Постанови Ради ЄС 1836/93 ЕМАS. оскільки принципи ЕМАS є надійнішою основою для досягнення основної мети введення стандартів у сфері екологічного менеджменту – зменшення рівня негативного впливу на навколишнє середовище [8]. Першим кроком до впровадження стандартів ІS0 14000 є поширення національних процедур екоаудиту.
Поняття «екологічного аудиту» і «екологічного менеджменту» є взаємопов'язаними. Екологічний аудит може широко використовуватися при сертифікації за 1S0 14000 як для оцінювання відповідності системи екологічного менеджменту вимогам стандарту', так і для розроблення програм підготовки екологічної сертифікації підприємства. Система стандартів 1S0 14000 описує єдину систему «екологічного менеджменту і аудиту»: 11‑й стандарт регламентує процедуру аудиту системи управління навколишнім середовищем, вимоги до якого визначені в 1‑му стандарті; 4‑й стандарт дає рекомендації із впровадження системи управління навколишнім середовищем; 12‑й стандарт визначає кваліфікаційні вимоги до екоаудиторів. зокрема і до аудиторів систем екологічного менеджменту: 10‑й формулює загальні принципи екологічного аудиту, які поширюються і на аудит систем управління навколишнім середовищем.
Хоча Україна однією з перших серед держав СНД на національному рівні затвердила стандарти ДСТУ-ІSО14000–97 відповідно до міжнародних стандартів ІS0 14000 у 1997 р. ці стандарти ще не набули достатнього поширення в Україні. На нашу думку, великою мірою повільне просування екологічних стандартів було обумовлено проблемами в українській економіці. Дуже складно керівництву підприємств в умовах соціально-економічної кризи зрозуміти роль і
значення комплексного підходу до охорони навколишнього середовища і усвідомити, що екологічний чинник є важливою складовою бізнесу. Крім того, слід констатувати, що міжнародні стандарти екологічного аудиту мало пов'язані з національними, що є однією з причин повільного впровадження останніх.
Висновки
Екологічний аудит, а згодом і проведення сертифікації на відповідність ІS0 14000 дасть змогу підприємствам не тільки зменшити свої витрати в процесі виробництва і збільшити прибутки, а й забезпечить довіру населення до їхньої продукції, а отже, і постійний попит. Крім цього. сертифікація дасть змогу полегшити стосунки підприємства з контролюючими державними органами з питань охорони навколишнього середовища.
На сучасному етапі розвитку ринкових відносин керівникам підприємств слід усвідомити, що ігнорування екологічного чинника у довгостроковій перспективі може призвести до виникнення проблем, зокрема, до дисбалансу у вітчизняній економіці. Екологічне удосконалення є конкурентною перевагою, якої можна легко досягти, створивши на підприємстві дієву систему екологічного менеджменту, провівши екологічний аудит, або ж отримати сертифікат ІS0 14000 з подальшим дотриманням екологічних вимог у своїй виробничо-господарській діяльності.
Список використаних джерел
1. Дейнека Л.М. Спроби екологізації виробничої системи підприємства 7 Інтеграція країн з перехідною економікою в світовий економічний простір: стан і перспективи: Матер. міжнар. наук.-аспірант. конф. – Львів: ЛНУ їм. Івана Франка. 2005. – С. 234–237.
2. Дейнека Л.М. Еколого-економічні проблеми та основні підходи до їх практичного вирішення. Ведення лісового, мисливського і садово-паркового господарства та охорона довкілля: Матер. 54‑ої. наук.-техн. конф. – Львів: УкрДЛТУ. 2002. – С. 136–138.
3. ДСТУ ІS0 14001–97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. – К.: Держстандарт України. 1997.
4. ДСТУ 1S0 14010–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи. – К.: Держстандарт України. 1997.
5. ДСТУ 1S0 14011–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит системи управління навколишнім середовищем. – К.: Держстандарт України. 1997.
6. Закон України «Про екологічний аудит
7. http://zakonl.rada.gov.ua/czi-bm/layvs/maw.cgi? nreg=l13% 2F2001.
8 http:/www.ukrecoaudit.com/nes.php? newsid=576.
«Екологічний аудит, як основний інструмент екологічного менеджменту»
Вступ
Постановка проблеми. Основою розвитку світової спільноти в XXI столітті за рішенням Конференції ООН з охорони навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро (1992) прийнята концепція сталого розвитку.
Однією з умов переходу до сталого розвитку є поєднання інтересів економіки з проблемами екологічної безпеки суспільства, збереження якості навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Необхідним кроком для інтеграції національних і міжнародних інтересів у сфері охорони навколишнього середовища є успішне впровадження міжнародних стандартів 150 14000. які стосуються систем екологічного менеджменту та екоаудиту на підприємстві.
1. Екологічний аудит, загальна характеристика
Аудиторська діяльність (аудит) у класичному вираженні являє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню позавідомчих перевірок бухгалтерського обліку, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг.
Аудитор (від лат. «auditor» – слухач, учень, послідовник) – особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період. Аудитор відрізняється від ревізора па своєї сутності, по підходу до перевірки документації, по взаєминам із клієнтом, по висновках, зробленим за результатами перевірки і т. д.
Екологічний аудит – експертиза й аналіз діяльності і звітності суб'єкта, що хазяює, уповноваженими на те юридичними (аудиторська організація) або фізичними (еколог-аудитор) особами з метою визначення їхньої відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, проведення консультацій і видача рекомендацій.
На думку авторів, що мають достатній досвід участі у впровадженні екологічного аудиту, екологічний аудит – це інструмент управління, який ґрунтується на системному підході та за допомогою якого оцінюється екологічна ефективність управління підприємством з метою збереження навколишнього природного середовища і підтримання його конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості за рахунок екологічно чистого виробництва [1,2].
У більш широкому філософському або світоглядному розумінні екологічний аудит – це засіб підвищення екологічної свідомості суб'єктів господарювання і громадськості, що у кінцевому підсумку забезпечує йому провідну роль в механізмі екологізації виробництва і суспільства загалом.
Згідно із законом України «Про екологічний аудит» об’єктами екологічного аудиту можуть бути:
- підприємства, установи та організації, їх філіали та представництва, об’єднання або окремі виробництва, а також інші господарські об’єкти;
- системи екологічного менеджменту;
- інші об’єкти, передбачені законом.
Суб’єктами екологічного аудиту є замовники й виконавці екологічного аудиту.
Критерії екологічного аудиту – це вимоги нормативно-правових актів, методики, настанови, організаційні вимоги, керуючись якими, екологічний аудитор оцінює докази екологічного аудиту, проводить їх аналіз та готує висновки щодо об’єкта аудиту.
Екологічний аудит може бути добровільним і обов’язковим, внутрішнім і зовнішнім. Здійснюється екологічний аудит фізичною або юридичною особою, яка має дозвіл на цей вид діяльності.
Загальний план проведення екологічного аудиту включає три стадії:
1. Попередня стадія:
- планування сфери аудиту;
- підбір кадрів для проведення аудиту;
- аналіз особливостей галузі;
- залучення персоналу.
2. Стадія аудиту:
- перевірка звітності;
- дослідження політики компанії;
- аналіз напрямів менеджменту;
- вибіркове опитування персоналу;
- технічне інспектування
3. Заключна стадія:
- оцінка результатів;
- підготовка звіту;
- створення плану дій.
У практиці екологічного аудиту спостерігаються такі принципові особливості:
• підтримка екологічного аудиту і реагування на його результати з боку керівництва підприємства, галузі, спеціально уповноважених органів управління охороною навколишнього природного середовища як на центральному, так і на місцевому рівнях:
• незалежність функцій екологічного аудиту щодо перевірки діяльності у загальній та екологічній системах управління:
• незалежність провідного аудитора у формуванні аудиторської команди;
• незалежність висновків екологічного аудиту:
• визначеність цілей, завдань, термінів, ресурсів та періодичності проведення екоаудиту:
• адекватність доказів і цілей аудиту:
• наявність системи і послідовності стандартних процедур (методології), що забезпечують системний, чіткий і ясний виклад результатів аудитування у висновках:
• наявність процедур проведення аудиту, які гарантують його якість і конфіденційність:
• відповідальність та професіоналізм аудиторів.
Схема проведення екологічного аудиту стандартизується за міжнародною серією стандартів ISO 19011.
В Україні даний вид аудиту лише починає розвиватися. Базою для його впровадження і подальшого розвитку стали ратифікація на державному рівні міжнародних стандартів екологічного менеджменту та аудиту серії 1S0 14000 у 1998 р. та прийняття Закону України «Про екологічний аудит» віл 24 серпня 2004 р.
Детальну характеристику структури еко-аудиту на рівні підприємства можна побачити на рис. 1.
Проведення екологічного аудиту на міжнародному рівні регулюється такими нормативними документами.
1. Постановою з екологічного менеджменту та аудиту (ЕМАS) для промислових підприємств, прийнятою у 1993 р. Європейською Комісією для країн-членів ЄС. У 2001 р. прийнято нову версію ЕМАS – Постанови, в якій вимоги до побудови систем екологічного менеджменту (СЕМ) гармонізовані з вимогами 150 14001.
2. Міжнародними стандартами з екологічному менеджменту серії 1S0 14001. зокрема настановами шодо здійснення екологічного аудиту (1S0 14010. 14011. 14012). прийнятими у 1997 р.
3. Міжнародним стандартом 1S0 19011, під назвою «Керівництво з аудиту систем управління якістю і/або систем управління навколишнім середовищем», прийнятим у 2002 р. Ного введенням було відмінено дію таких стандартів з екологічного аудиту як: 18014010:1996, 1S014011:1996, 1S0 14012:1996.
2. Екологічний аудит, як основний інструмент екологічного менеджменту
Наростаюча суспільна свідомість з питань охорони навколишнього середовища призвела до прийняття Постанови Ради Європейського Союзу №1836/93 від 29.06.1993 р. про добровільну участь промислових підприємств в загальній системі екологічного менеджменту та аудиту навколишнього середовища ЕМАS. Крім цього, велика роль у сфері охорони навколишнього середовища належить серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту і аудиту ІSО 14000. які розроблені Міжнародною організацією стандартизації.
Як свідчить зарубіжний досвід, екологічний аудит є інструментом системи екологічного менеджменту підприємства, перевагами впровадження якої можна назвати:
– розширення ринків збуту для екологічно чистих товарів:
– посилення екологізації виробничо-господарської діяльності підприємства і підвищення екологічної відповідальності його працівників:
– зменшення витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій та підвищення еколого-економічної ефективності технологічного процесу:
– зменшення витрат на утилізацію відходів шляхом зменшення їх обсягів:
– зменшення витрат на сировинні та енергетичні ресурси шляхом ефективнішого їх використання:
– зниження ймовірності ризику судової тяжби і виплати компенсації за заподіяну шкоду, а також екологічних платежів і штрафів:
– покращання взаємостосунків з структурами влади і громадськістю:
– покращання іміджу підприємства.
Слід зазначити, що офіційно стандарти ІSО 14000 є добровільними. Але їх впровадження є необхідним як для держави, так і для окремого підприємства. Насамперед впровадження цих стандартів означає приведення нормативно-правової бази України у відповідність з міжнародними нормами, що є важливим кроком до забезпечення дотримання міжнародних процедур охорони навколишнього середовища в процесі виробничо-господарської діяльності підприємств. З іншого боку, прийняття цих стандартів в Україні обумовлено необхідністю впровадження нових економічних і організаційно-управлінських механізмів управління якістю навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки нашої держави.
Сертифікація підприємств згідно із стандартами ІS0 14000 може розглядатися як проміжний крок до узгодження його діяльності з вимогами Постанови Ради ЄС 1836/93 ЕМАS. оскільки принципи ЕМАS є надійнішою основою для досягнення основної мети введення стандартів у сфері екологічного менеджменту – зменшення рівня негативного впливу на навколишнє середовище [8]. Першим кроком до впровадження стандартів ІS0 14000 є поширення національних процедур екоаудиту.
Поняття «екологічного аудиту» і «екологічного менеджменту» є взаємопов'язаними. Екологічний аудит може широко використовуватися при сертифікації за 1S0 14000 як для оцінювання відповідності системи екологічного менеджменту вимогам стандарту', так і для розроблення програм підготовки екологічної сертифікації підприємства. Система стандартів 1S0 14000 описує єдину систему «екологічного менеджменту і аудиту»: 11‑й стандарт регламентує процедуру аудиту системи управління навколишнім середовищем, вимоги до якого визначені в 1‑му стандарті; 4‑й стандарт дає рекомендації із впровадження системи управління навколишнім середовищем; 12‑й стандарт визначає кваліфікаційні вимоги до екоаудиторів. зокрема і до аудиторів систем екологічного менеджменту: 10‑й формулює загальні принципи екологічного аудиту, які поширюються і на аудит систем управління навколишнім середовищем.
Хоча Україна однією з перших серед держав СНД на національному рівні затвердила стандарти ДСТУ-ІSО14000–97 відповідно до міжнародних стандартів ІS0 14000 у 1997 р. ці стандарти ще не набули достатнього поширення в Україні. На нашу думку, великою мірою повільне просування екологічних стандартів було обумовлено проблемами в українській економіці. Дуже складно керівництву підприємств в умовах соціально-економічної кризи зрозуміти роль і
значення комплексного підходу до охорони навколишнього середовища і усвідомити, що екологічний чинник є важливою складовою бізнесу. Крім того, слід констатувати, що міжнародні стандарти екологічного аудиту мало пов'язані з національними, що є однією з причин повільного впровадження останніх.
Висновки
Екологічний аудит, а згодом і проведення сертифікації на відповідність ІS0 14000 дасть змогу підприємствам не тільки зменшити свої витрати в процесі виробництва і збільшити прибутки, а й забезпечить довіру населення до їхньої продукції, а отже, і постійний попит. Крім цього. сертифікація дасть змогу полегшити стосунки підприємства з контролюючими державними органами з питань охорони навколишнього середовища.
На сучасному етапі розвитку ринкових відносин керівникам підприємств слід усвідомити, що ігнорування екологічного чинника у довгостроковій перспективі може призвести до виникнення проблем, зокрема, до дисбалансу у вітчизняній економіці. Екологічне удосконалення є конкурентною перевагою, якої можна легко досягти, створивши на підприємстві дієву систему екологічного менеджменту, провівши екологічний аудит, або ж отримати сертифікат ІS0 14000 з подальшим дотриманням екологічних вимог у своїй виробничо-господарській діяльності.
Список використаних джерел
1. Дейнека Л.М. Спроби екологізації виробничої системи підприємства 7 Інтеграція країн з перехідною економікою в світовий економічний простір: стан і перспективи: Матер. міжнар. наук.-аспірант. конф. – Львів: ЛНУ їм. Івана Франка. 2005. – С. 234–237.
2. Дейнека Л.М. Еколого-економічні проблеми та основні підходи до їх практичного вирішення. Ведення лісового, мисливського і садово-паркового господарства та охорона довкілля: Матер. 54‑ої. наук.-техн. конф. – Львів: УкрДЛТУ. 2002. – С. 136–138.
3. ДСТУ ІS0 14001–97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. – К.: Держстандарт України. 1997.
4. ДСТУ 1S0 14010–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи. – К.: Держстандарт України. 1997.
5. ДСТУ 1S0 14011–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит системи управління навколишнім середовищем. – К.: Держстандарт України. 1997.
6. Закон України «Про екологічний аудит
7. http://zakonl.rada.gov.ua/czi-bm/layvs/maw.cgi? nreg=l13% 2F2001.
8 http:/www.ukrecoaudit.com/nes.php? newsid=576.
