Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Факультет комп’ютерних наук
Кафедра комп’ютерних систем і мереж
СЕРЕДОВИЩЕ ПРОГРАМУВАННЯ BORLAND DELPHI
Реферат
2007

Анотація

В даному документі описані загальні відомості про середовище розробки програм Borland Delphi, роботу його компонентів, особливості створення нових компонентів та використання компонентів Delphi для роботи з базами даних.
Програмний документ містить: розділів - 3, сторінок - 27.

Зміст
  "1-3" \n Анотація
1. Загальні відомості про Borland Delphi
2. Елементи мови та способи структуризації програми
3. Засоби обміну даними та вбудовані елементи
3.1 Системи керування базами даних InterBase та Firebird
3.2 Компоненти Delphi для роботи з СКБД FireBird
Список використаних джерел

1. Загальні відомості про Borland Delphi

Borland Delphi - це об’єктно-орієнтоване середовище візуального програмування (RAD - Rapid Application Development) [1 - 3]. Delphi призначено для прискореної розробки високопродуктивних 32-бітних програм, які можуть працювати в середовищі Windows або Linux. При цьому Delphi дозволяє звести до мінімуму об’єм програмного коду, який вводиться вручну. В склад Delphi входять засоби, необхідні для розробки, тестування та встановлення програм, включаючи велику за обсягом бібліотеку компонентів (VCL - Visual Components Library), засоби візуального проектування, шаблони програм і форм. Середовище проектування Delphi є відкритою системою і дозволяє використовувати як компоненти VCL, так і компоненти від сторонніх розробників, або власні компоненти. Також, сильною стороною Delphi є можливість використання функцій WinAPI.
В системі Delphi використовується спеціалізована версія мови програмування Паскаль, що постійно вдосконалюється; вона називається Delphi (в шостій і більш ранішніх варіантах системи Delphi вона називалась Object Pascal - "Об’єктний Паскаль"). Ця версія включає набір розширень, орієнтованих тільки на застосування в рамках середовища Delphi і призначених для прискореного створювання програм.
Середовище Delphi 6 являє собою інтегровану оболонку розробника, в яку входить набір спеціалізованих програм, які відповідають за різні етапи створення готової програми. Основні вікна системи Delphi 6 наступні: інспектор об’єктів, провідник, проектувальник форм, вікно редактора. Вихідний текст програми готується в середовищі Delphi 6 за допомогою вбудованого редактора вихідних текстів. Цей редактор спеціалізований. Він відрізняється гнучкими можливостями кольорового виділення різних елементів тексту програми (ключових слів, назв, операцій, чисел і рядків) і надає можливість швидкого вводу конструкцій, які часто зустрічаються.

2. Елементи мови та способи структуризації програми

Елементами мови є набори компонентів, які дозволяють створювати додатки за найрізноманітнішими тематиками. Компоненти володіють наборами властивостей, що характеризують їх особливості. Крім властивостей, компоненти містять методи - програмний код, який обробляє значення властивостей та події - повідомлення, які компонент приймає від програми.
Всі програми в Delphi 6 будуються по наступному принципу: в їхній головній частині з розширенням. DPR зберігається тільки виклик декількох команд, які відкривають головне вікно, а також виконують завершальні дії. Решта всього програмного коду міститься в файлах, що зберігають опис додаткових модулів, які підключаються. Кожен модуль має строго задану структуру, яка зазвичай автоматично генерується системою Delphi 6 при його створенні. Модуль складається з чотирьох частин: інтерфейсної частини, частини реалізації (обов’язкова), частини ініціалізації і частини завершення (необов’язкова) [1]. Спочатку вказують заголовок модуля - ключове слово Unit, за ним довільну назву модуля (вона повинна співпадати з іменем файлу, в якому модуль зберігається) і кладуть крапку з комою: Unit Testunit; Інтерфейсна частина описує інформацію, яка доступна з інших частин програми, з інших модулів і головної частини. Частина реалізації описує інформацію, яка недоступна з інших модулів. Подібне розділення модуля на частини дозволяє створювати і розповсюджувати модулі у відкомпільованому вигляді (розширення. DCU), додаючи до них тільки опис інтерфейсної частини. При цьому внести зміни в такий модуль неможливо, вихідний код, який реалізує описані в інтерфейсній частині можливості, недоступний. Такий підхід дозволяє повторно використовувати раніше написані для інших програм і вже відкоректовані модулі та розмежовує доступ до модуля декількох програмістів, а також дозволяє розбивати програму на набір логічно незалежних модулів. Інтерфейсна частина завжди йде першою і починається з ключового слова interface, а частина реалізації з - implementation.
Частини ініціалізації і завершення необов’язкові. Вказані в них дії виконуються, відповідно, на самому початку та в самому кінці роботи програми і тільки один раз. Частина ініціалізації починається з ключового слова initialization, частина завершення - з ключового слова finalization. В кінці модуля завжди ставиться слово end і крапка.
Базовими елементами мови являються: коментарі, змінні, константи, оператори, типи даних тощо.

3. Засоби обміну даними та вбудовані елементи

3.1 Системи керування базами даних InterBase та Firebird

InterBase 6. x є вбудваним в Delphi. Разом з Delphi постачаються дві частини сервера InterBase 6. x: серверна та клієнтська. Не зважаючи на те, що сервер InterBase постачається разом з Delphi, встановлюється він окремо: після встановлення Delphi видається запит на встановлення сервера InterBase. Встановлення виконується в автоматичному режимі, основні файли сервера копіюються в підкаталог INTERBASE, який знаходиться в каталозі BORLAND.
Серверна частина InterBase є локальною версією сервера InterBase та використовується для налагодження програм, призначених для роботи з віддаленими базами даних (БД), дозволяючи на одному комп’ютері перевірити їх у мережевому варіанті. Після налагодження на локальному комп’ютері програму можна перенести на мережевий комп’ютер без змін, для чого потрібно:
скопіювати БД на сервер;
встановити для програми нові параметри з’єднання з віддаленою БД.
Клієнтська частина потрібна для забезпечення доступу програм до віддаленої БД.
При розробці БД та програм з використанням локальної версії сервера InterBase треба враховувати, що вона має ряд обмежень і може не підтримувати, наприклад, механізм подій сервера або функції, що визначаються користувачем.
В основі роботи з віддаленою БД лежить можливість мови SQL, яка забезпечує відповідні операції. Призначення та можливості мови SQL для віддалених БД в основному співпадають з призначенням та можливостями цієї мови для локальних БД.
При описі формату операторів мови SQL використовуються наступні правила:
символи < та > позначають окремі елементи формату операторів, наприклад, імена таблиць і стовпчиків, та при записі операторів SQL не вказуються;
в квадратних дужках розміщуються необов’язкові елементи конструкції мови;
елементи списку, з якого при програмуванні можна вибрати будь-який з цих елементів, розмежовуються знаком |, а сам список розміщується в фігурних дужках.
Інформація всієї БД сервера InterBase зберігається в одному файлі, який має розширення GDB. Розмір цього файлу може складати одиниці і навіть десятки гігабайт. Аналогічні розміри БД має система керування базами даних (СКБД) Microsoft SQL Server, в той час як для більш потужних СКБД Oracle та SyBase розмір БД досягає десятків і сотень гігабайт.
На відміну від локальної БД, структуру якої складають таблиці (окремі або зв’язані), віддалена БД має більш складну структуру, яка включає в свій склад наступні елементи:
таблиці;
індекси;
обмеження;
домени;
перегляди;
генератори;
тригери;
функції користувача;
процедури, що зберігаються;
виключення;
BLOB-фільтри;
привілеї.
Елементи структури віддаленої БД також називають метаданими. Слово "мета" має зміст "над", метадані - дані які описують структуру БД.
Для InterBase максимальне число таблиць в БД рівне 65536, а максимальне число стовпчиків в таблиці - 1000. Відмітимо, що таблиці InterBase мають менше число допустимих типів стовпчиків (полів), ніж таблиці локальних БД Paradox. Типи стовпчиків бази InterBase дані в таблиці 3.1
В таблицях InterBase відсутні наступні типи, логічний та автоінкремент. Логічний тип замінюється типом CHAR (1), а замість автоінкрементого типу для забезпечення унікальних значень використовуються генератори та тригери.
Таблиця 3.1. Типи даних InterBase
Для запуску сервера використовується програма InterBase Server Manager, яка викликається однойменною командою головного меню Windows або через панель інструментів.
Стан серверу виводиться в надписі Status: запущеному стану сервера відповідає надпис Running, зупиненому - Stopped.
Сервер InterBase може запускатись автоматично або в ручному режимі, чим керує перемикач групи Start Mode (Режим запуску). Якщо вибраний перемикач Automatic, то сервер буде автоматично викликатися при кожному запуску (перезавантаженні) Windows. Якщо ж вибраний ручний запуск (Manual), то сервер викликається кнопкою Start. Після запуску сервера кнопка Start змінює свою назву на Stop, і її повторне натиснення призводе до зупинки сервера.
В Windows NT сервер можна запустити як службу (service). Ввімкнений стан перемикача "Run the InterBase server as a service on Windows NT" вказує, що сервер InterBase запускається як служба Windows NT.
Надпис Root Directory показує головний каталог, в якому встановлений сервер InterBase і який можна змінити, натиснувши кнопку Change і вибравши потрібний каталог. Однак на практиці змінювати головний каталог не потрібно.
Якщо сервер InterBase завантажений не як служба Windows, то в правому куті панелі задач з’являється спеціальна позначка. Закінчити роботу сервера також можна, натиснувши маніпулятором "миша" на позначці контекстного меню та задавши команду Shutdown.
Інші команди контекстного меню служать для налаштування сервера:
InterBase Properties… - налаштування властивостей InterBase;
Properties - налаштування властивостей.
Зазвичай цим параметрам вже задані потрібні параметри, змінювати які немає необхідності.
При запуску сервера в якості служби Windows NT керувати його параметрами, а також зупинити сервер можна в вікні Services.

3.2 Компоненти Delphi для роботи з СКБД FireBird

При створенні форми ми на неї поміщаємо компоненти для зв’язку з таблицями. Це такі компоненти, як Datasource, IBQuery, IBTransaction, IBDatabase та DBGrid (рис.3.1).
Для здійснення зв’язку з БД використовуються компоненти:
IBDatabase - виконує зв’язок БД з програмою;
IBTransaction - відповідає за здійснення трансакцій;
Datasource - виконує зв’язок між DataSet і компонентами візуалізації та управління;
DBGrid - компонент візуалізації, виводить інформацію, яка міститься в БД у вигляді таблиці;
IBTable - виконує доступ до таблиць БД;
DBNavigator - компонент управління, дозволяє переміщуватися по полях БД, а також додавати та знищувати поля.
Для цих компонентів потрібно встановити наступні параметри:
IBDatabase:
DatabaseName - шлях до файлу БД;
DefaultTransaction - в дане поле потрібно вписати ім’я компонента, який відповідає за трансакцію;
LoginPrompt - якщо поле має значення true, то при здійсненні зв’язку з БД видається запит пароля, якщо false - запит пароля не виконується, а пароль береться із поля Params;
Params - містить логін та пароль для доступу до БД.
IBTransaction:
DefaultDatabase - в дане поле потрібно вписати ім’я компонента, який відповідає за зв’язок з БД.
Datasource:
TableName - в даному полі потрібно вибрати ім’я компонента, який відповідає за зв’язок із DataSet.
I
BTable:
DataBase - в дане поле потрібно вписати ім’я компонента, який відповідає за зв’язок з БД;
TableName - в даному полі вибирається ім’я таблиці, яка міститься в БД.


Рис.3.1 Компоненти Delphi для роботи з БД
Після встановлення властивостей описаних компонентів програма, створена у середовищі Delphi, отримує доступ до таблиць БД.

Список використаних джерел

1.     Borland Delphi 6. Руководство разработчика.: Пер. с англ. - М.: Вильямс, 2002. - 1120 с.
2.     Баас Р., Фервай М., Гюнтер Х. Delphi 5: для пользователя. Пер. с нем. - К.: BHVб, 2000 - 496 с.
3.     Бобровский С. Delphi 6 и Kylix: Библиотека программиста. - СПб.: Питер, 2002. - 560 с.
4.     Бобровский С. Delphi 7. Учебный курс. - СПб.: Питер, 2004. - 735 с.
5.     Гофман В.Э., Хомоненко А.Д. Delphi 6. - СПб.: БХВ-Петербург, 2001. -1135 с.
6.     Дарахвелидазе П.Г., Марков Е.П. Программирование в Delphi 7. - СПб.: БХВ-Петербург, 2003. - 784 с.