МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І.ВЕРНАДСЬКОГО
економіко-гуманітарний факультет в м. Мелітополі
кафедра фінансового менеджменту та банківської справи
Реферат на тему: «Поточні рахунки і облік розрахункових операцій»
Виконав:
Студент 3 курсу 31групи
Шлома Роман Игоревич
Мелітополь, 2009

План
1.Відкриття поточних рахунків фізичним особам
2. Режим функціонування рахунків типу «Н», типу «П»
3. Переоформлення та закриття рахунка
4. Характеристика грошового обігу та платіжних інструментів клієнтів банку
5. Організації безготівкових розрахунків
6. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями
7. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями
8. Облік операцій платіжними вимогами
9. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками
10. Облік операцій при розрахунках акредитивами

1.Відкриття поточних рахунків фізичним особам
Відкриття рахунків клієнтами являється цілю збереження їх коштів. Банки осуществляють грошові операції с ціми коштами по распорядженню клієнтів. Банки відкривають рахунки: зарегістрірованим суб’єктам предпрінемательской діяльності, юридичним і фізичним лицям, філіям, представництвам, лицям нерезидентам, іноземним інвесторам та іншім. Рахунки бувають:
- поточні;
- депозітні(вклади в ін. і нац. валюті);
- поточно- бюджетні
Можливо відкривати:
-один рахунок може бути відкритий для уставного фонда;
-один по каждому соглашенію совмесної діяльності без створення юридичного лица.
Проведення операцій регламентіруеться інструкцієї об відкриті банківського рахунку в національной валюте №537 від 18,12,98р.
Документи потрібниє для відкриття рахунку(юридичній осбі):
-заява за підписю руководства та головного бухгалтера;
- копия сведетельства о гос регістрації(завередую натаріусом);
-копию документа о взятіє підприємства на налоговий облік;
- карточка с обрасцамі подписей руководителя та головного бухгалтера;
- справку о регістрації в пенсіоном фонді;
-копию зарегістрірованого устава(затверджену натаріусом).
Фізичному ліцу рахунок відкривають на їх лицо на основанії паспорта або іншого документа. По його дорученню завереного натаріусос рахунком могут пользоваться інші ліца.

2. Режим функціонування рахунків типу «Н», типу «П»
Коме депозитних рахунків, поточних рахунків відкриваються рахунки типу Н, типу П.
На рахунках Н відкривається індивідуальна ліцензія. Назначеніє рахунку Н: для осуществленіє рахунків связанич с содержанієм офіціального представництва юридичного лиця не резидента. При цему могут зачислятися кошти від пролажи іностраной валюти на межбанковському ринку, кошти получені від іностраних государств або юридичних лиць нерезидентів, кошти получені посольством за послуги, від возмещенія убитров от страхових компаній.кошти на рахунках іспользуються для покупки валяти с цєлью її перевода на рахунки соответствених іностраних государств інтереси яких вони представляють, на собствених рахунках для оплати заробітної плати.
Особливості рахунку Н то що він відкривається нерезидентом несвязаной с підприємницькою діяльностью, для внедренія програм международної технічної помощі.
Рахунки П відкриваеться постоялим представництвап іностраним компаніям. Через них осуществляється полностью або частково підприємницька діяльність нерезидентів на тереотрії України.
У випадку закриття рахунків Н або П організації необхідно уведоміть налоговую адміністрацію теріторіфльрого вібілення банка НБУ давшего ліцензію.
Возможно переоформлення рахунків Н або П : при цему ліцензія типу Н возвращуеться НБУ і готовятся документи на ліцензію типа П об етом уведомляються налогові органи по місцю прібиванія офіса представництва.
3. Переоформлення та закриття рахунка
Переоформлення або закриття рахунків связано с реорганізацієй підприємства(сіяння, преобразовання інше). Для цього подаються такіж документи,що при створення підприємства. У випадку с пєрєрєєстрації связаной зі зміной назви, формо собственості або інще подаються:
-заява;
- нова копія о гос реєстрації(завередую нотаріусом)
-зміна вида діяльності согласно уставу.
При ліквідації підприємства кошти с рахунку переоформляються на ім’я ліквідаційної комісії.
Потрібними документамиє:
-рішення о ліквідації підприємства;
-карточка с подписями уповноважених ликвидаційної комісії,печаті;
-закриття додаткового рахунку.
Рахунки закривають в банках на основі:
-заяви собственіка;
-на основі рішення органів суда.
При налічає залишків на основних платіжних дорученях собственіка рахунку банк перераховує їх на інший рахунок. Якщо підприємство має один рахунок потрібно відкрити новий рахунок для пререрахунку залишків.
4. Характеристика грошового обігу та платіжних інструментів клієнтів банку
Організація грошових розрахунків — одна із функцій комерційних банків.
Грошовий обіг — це сукупність платежів (розрахунків), які здійснюються між суб'єктами господарювання готівкою або шляхом безготівкових перерахувань. Відповідно грошовий обіг поділяється на готівковий та безготівковий.
Готівковий обіг включає платежі, які здійснюються готівкою, і нерозривно пов'язаний з доходами та витратами населення. Існують певні обмеження щодо застосування розрахунків готівкою між суб'єктами господарської діяльності (підприємствами).
Під безготівковим обігом розуміють систему грошових розрахунків, які провадять без участі готівки. У промислово розвинутих країнах безготівковий грошовий обіг становить 80—90 % усього грошового обігу. В Україні у зв'язку з кризовими явищами у сфері економіки і платежів його частка зменшилася. Станом на початок 1998 р. частка готівкового обігу становила приблизно 40—50 %.
Грошовий обіг регулюється чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. В основу його організації покладені такі принципи:
1)усі підприємства незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності зобов'язані зберігати грошові кошти на рахунках у банку. У касі підприємства можуть перебувати кошти готівкою в межах ліміту, які встановлені банком і погоджені з підприємством;
2)грошові розрахунки необхідно здійснювати через банки шляхом безготівкових розрахунків;
3)платежі проводяться банком за згодою або за дорученням платника і відповідно з наданими підприємством грошово-розрахунковими документами, які не обертаються поза банками. Стягнення коштів з рахунка клієнта банку здійснюється лише у випадках, передбачених законодавством та «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Національним банком України.
Ці основні принципи визначають головну роль банків в організації грошового обігу і передусім стосуються суб'єктів господарської діяльності, крім фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності без юридичного статусу, що мають право не відкривати рахунка в банку для зберігання коштів і здійснення розрахунків.
Клієнти мають право самостійно обирати банк для розрахунково-касового обслуговування і за всіма видами операцій можуть користуватися послугами одного або кількох комерційних банків. Наявність рахунка в банку — це основа контрактних взаємовідносин між банком і клієнтом.
Поточний рахунок — це основний рахунок суб'єкта господарської діяльності. Без відкриття поточного рахунка підприємство не має права вести будь-який вид господарської діяльності. Новостворене підприємство для формування статутного капіталу має відкрити лише один поточний рахунок, на який засновники перераховують внески до статутного фонду. Після перерахування засновниками ЗО % від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації у складі документів, необхідних для здійснення реєстрації.
Отже, поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види діяльності, які може вести підприємство, перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.
Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, які пов'язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунка.
Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунка виконує бюджетний поточний рахунок. За наявності у таких підприємств інших джерел фінансування поряд із бюджетним поточним рахунком їм відкривається поточний рахунок.
За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів на вимогу або, інакше кажучи, до депозитів до запитання. Тобто,
обслуговуючи такий депозит, банк зобов'язаний у будь-який момент забезпечити зняття коштів на основі розпорядження свого клієнта. У зарубіжній банківській практиці такі рахунки ще називають транзаційними (платіжними) депозитами. Термін «платіжні рахунки» (депозити) досить чітко відображає сутність поточних рахунків. За цими рахунками банки нараховують проценти залежно від середнього залишку, або від дотриманого клієнтом установленого компенсаційного залишку.
Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунка. Зміст процедури залежить від категорії клієнта — суб'єкт господарської діяльності чи фізична особа.
Для відкриття рахунка підприємство надає банку такі документи:
1)заявку на відкриття поточного рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства (додаток 3);
2)копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;
3)копію у належний спосіб зареєстрованого Статуту (положення), засвідченого нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;
4)копію документа, що підтверджує взяття підприємства на
податковий облік;
5)картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);
6)копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду України та фонду соціального страхування;паспорти керівника та головного бухгалтера підприємства та їх ідентифікаційні коди.
Розглянемо призначення цих документів. Свідоцтво про державну реєстрацію свідчить про законність діяльності підприємства і підтверджує його право на відкриття поточного рахунка. Статут дає змогу банку отримати інформацію про засновників підприємства і відносини між ними, напрями і види діяльності підприємства, його юридичну адресу. До Статуту додається протокол зборів засновників, де містяться дані щодо осіб, призначених на посаду керівника і головного бухгалтера. У разі зміни керівних осіб підприємства до банку подається копія наказу підприємства про цей факт. Паспортні дані дають змогу ідентифікувати цих осіб. Картка зі зразками підписів останніх підтверджує їх право на розпорядження коштами, що зберігаються в банку на рахунках. Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунка або про відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунка разом з усіма необхідними документами.
Між банком і підприємством (власником рахунка) укладається угода (додаток 4) на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунка, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунка, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунка та ін. Обов'язковою умовою договірних зобов'язань є встановлення між банком і клієнтом тарифів комісійної винагороди за банківські операції і послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунка, закриття рахунка, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо), також розмір плати за залишки коштів на поточному рахунку.
Законодавством та інструкціями Національного банку України передбачено, що кожне підприємство має право відкривати поточний рахунок у національній та іноземній валюті в необмеженій кількості банків. Кількість рахунків клієнта залежить від його виробничих потреб.
Бухгалтерія на підставі розпорядження керуючого реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити його номер податковому органу.
Документальне оформлення відкриття поточного рахунка господарським товариствам, договірним об'єднанням, товарним біржам, довірчим товариствам, друкованим засобам масової інформації, колективним сільськогосподарським підприємствам, товариствам споживчої кооперації, орендним підприємствам, профспілковим організаціям, політичним партіям, громадським та релігійним організаціям, а також відокремленим підрозділам підприємств має деякі особливості.
До підприємств, для яких законом не передбачена наявність статуту, належать повні товариства, командитні товариства, селянські (фермерські) господарства, підприємці (без створення юридичної особи).
Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів. Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім'я.
Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство веде зовнішньоекономічну діяльність, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.
Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони мають платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає у процесі надходження доходів приватної особи та їх використання. Для відкриття рахунка приватна особа подає:
1)заяву на відкриття рахунка;
2)картку зі зразком підпису;
3)паспорт або документ, що його замінює;
4)      довідку про ідентифікаційний код платника податку. Паспорт і довідка дають можливість банку ідентифікувати фізичну особу.
Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.
Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі плану рахунків банку «Операції з клієнтами». Кожному суб'єкту господарської діяльності в рамках рахунка четвертого порядку 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» відкривається аналітичний поточний рахунок. До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у, тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.
Поточний рахунок клієнта може мати до 14 знаків та може будуватись у такий спосіб:
2600 КЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,
де К — ключовий розряд;
ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — аналітичний сегмент, що формується банком самостійно і може нести таку інформацію:
Е — характеристика контрагента (резидент, нерезидент) — 1 цифра;
ЕЕ — порядковий номер клієнта в книзі реєстрації відкритих рахунків (2 цифри);
ЕЕЕЕЕЕ — код контрагента (6 цифр).
Для небанківських фінансових установ аналітичні рахунки відкриваються в межах рахунка 2650 «Поточні рахунки небанківських фінансових установ».
Номер рахунка, до якого бюджетним установам відкриваються аналітичні бюджетні поточні рахунки, залежить від рівня бюджету, з якого відбувається фінансування:
2520 «Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;
2543«Кошти бюджету Автономної Республіки Крим цільового характеру»;
2544«Кошти обласних бюджетів цільового характеру»;
2545«Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів цільового характеру».
Аналітичні поточні рахунки для обліку коштів із спеціального фонду бюджетним установам відкривають до таких рахунків:
2530 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України»;
2551 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду бюджету Автономної Республіки Крим»;

2553 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціальних фондів обласних бюджетів»;
2555 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів».
Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунка 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб».
Під час виконання операцій за поточними рахунками, що пов'язані з вилученням і наданням готівки, банк і підприємства повинні дотримуватися правил здійснення касових операцій.
5. Організації безготівкових розрахунків
Розрахунки без участі готівки здійснюються шляхом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки— це розрахунки, які проводить банк шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів. Для здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками, пластиковими картками. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк України. Підприємства можуть застосовувати при здійсненні розрахункових операцій платіжні інструменти у формі:
1.                платіжні доручення;
2.                платіжні вимоги-доручення;
3.                розрахункові чеки;
4.                акредитиви;
5.                платіжні вимоги.
Форма безготівкових розрахунків складається з двох основних елементів: вид розрахункового документа і схема документообігу.
При здійсненні розрахунків використовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Розрахункові документи приймаються банком до виконання за наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами поточного рахунка. Прийняття документів від підприємств здійснюється протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний час, відображаються банком у балансі в той самий день. Списання коштів з рахунка платника провадиться тільки за першим примірником розрахункового документа.
Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунка платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.
У разі здійснення розрахунків акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу у цих випадках банк забезпечує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які відкриваються, до балансового рахунка четвертого порядку «Кошти в розрахунках». Кошти на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються на таких аналітичних рахунках:
*«Розрахунки чеками»;
*«Розрахунки акредитивами».
При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними картками, депонуються на балансових рахунках:
*        2605 «Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками»;
«2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками».
Усі рахунки, що належать до групи рахунків «Кошти в розрахунках», — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і залишки за цими рахунками використовуються як безкоштовні банківські ресурси. Схема рахунків до запитання, що об'єднує поточні рахунки та рахунки коштів у розрахунках, наведена нижче (рис. 4.1).

Залишки на рахунках до запитання формують залучені банком ресурси. Ці рахунки пасивні і завжди мають кредитове сальдо. За поточними рахунками розрахункові операції виконуються банком тільки в межах наявності коштів, тобто в межах кредитового залишку.
За поточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної (основної¹), інвестиційної, фінансової діяльності підприємства (рис. 4.2). Основні операції за поточним рахунком: зарахування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані роботи; платежі за одержані сировину, товарно-матеріальні цінності й послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати та відрядження; податкові та обов'язкові платежі до бюджету; зарахування сум отриманих кредитів і сплата процентів за кредит; розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.
В угоді на розрахунково-касове обслуговування або в розпорядженні на відкриття рахунка строки банк надає підприємству виписку з поточного рахунка. До виписки долучаються відповідні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.
У банківській практиці використовуються такі умовні цифрові позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особовому рахунку підприємства:

Умовні цифрові позначення виду операції	Документи, що є підставою для проведення операцій за особовим рахунком
1	Платіжне доручення
2	Платіжна вимога-доручення
4	Акредитиви
5	Вексель
6	Меморіальний ордер
7	Платіжна вимога
12	Чеки, видані фізичним особам
13	Розрахунковий чек
14	Платіжна картка

На підставі цих документів і записів за рахунком підприємство відображає банківські операції у своєму бухгалтерському обліку. Поточний рахунок може бути закритий за таких умов:
*        заява власника рахунка;
«рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
•        відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;
«умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунка.
У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством.
6. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями
Платіжне доручення — це документ, котрий являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка (додаток. 1).
Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.
Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України. На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення.
Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.
Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).
Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.
При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:
1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.
2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;
К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».
Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче (рис. 4.3):

1 — укладення угоди-контракту; 2 — відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 — переданім платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 — виписка із поточного рахунка про списання грошових коштів; 5 — платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача; 6 — виписка із поточного рахунка про зарахування платежу.

7. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями
За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб'єкти:
1.    постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
2.    платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток 2).
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для сплати.
Пересилаючи документи від постачальника до платника, можна користуватися послугами пошти чи передавати платіжний документ платникові через банк-постачальника з пересиланням останнім у банк покупця.
В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.
Банком платника:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;
К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».
Банком постачальника:
Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.
Схема документообігу у випадку розрахунків платіжними вимогами-дорученнями наведена на рис. 4.4.

1— угода з зазначенням форми розрахунків — платіжними вимогами-дорученнями;
2— відвантаження товару, продукції або передання робіт, послуг; 3 — документи про відвантаження і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцеві; 4 — по купець до оформлює платіжні документи і здає у свій банк на оплату; 5 — банк покупця здійснює платіж із врученням виписки про це з поточного рахунка платника і надсилає документи в банк постачальника; 6 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунка.
8. Облік операцій платіжними вимогами
Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.
Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Вказані особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги й у необхідних випадках супровідні документи на примусове списання коштів із рахунків платників. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.
Банк стягувана приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом ЗО календарних днів з дати їх складання.
У платіжних вимогах банк стягувана повинен перевірити відповідність заповнення таких реквізитів:
1.                назву стягувана;
2.                код стягувана;
3.                рахунок стягувана;
4.                найменування банку стягувана;
5.                код банку стягувана;
6.                підписи стягувана та відбиток його печатки.
Банк платника, отримуючи документи, перевіряє правильність заповнення реквізитів:
• платник;
• код платника;
• рахунок платника;
• банк платника;
• код банку платника;
• підписи та відбиток печатки платника.
Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.
Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи виконуються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачу. Часткова оплата оформляється меморіальним ордером (додаток 3). На платіжних вимогах відповідальний виконавець окреслює реквізит «сума» і на звороті всіх поданих примірників документа зазначає дату здійснення платежу, суму часткового платежу та несплачену суму. Ця інформація засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. У разі відсутності коштів на рахунках платника документи в день надходження повертаються без виконання.
У разі сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Д-т 2610 «Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності» боржника;
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком.
9. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками
Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Заповнена форма чека наведена у додатку 8.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.
Строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, — три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.
Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).
Власникові заборонено передавання чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.
Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками здійснюється у такий спосіб:
1. Згідно з заявою клієнта банк депонує зазначену суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;
К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» на суму ліміту чекової книжки;
К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу).
Одночасно списується з поза балансу бланк виданої чекової книжки:
Д-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98»;
К-т 9821 «Бланки суворої звітності».
У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, зазначеної на зворотному боці першої сторінки чекової книжки) і передає його постачальнику - чекодержателю. Останній перевіряє обов'язкові реквізити та завіряє його підписами посадових осіб згідно з карткою зразків підписів та відбитком печатки.
2.За інкасового варіанта розрахунків чеками банк чекодержателя для контролю за оплатою чеків оприбутковує їх на позабалансовому рахунку 9831 «Розрахункові документи і цінності, відіслані на інкасо», що чекають акцепту до сплати.
3.У разі надходження розрахункових чеків від іногородніх чекодержателів у банк-емітент до моменту здійснення їх перевірки вони обліковуються на позабалансових рахунках:
Д-т 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо»; К-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98».
4.      Після прийняття банком-емітентом рішення про здійснення оплати розрахункових чеків будуть зроблені такі бухгалтерські записи:
Д-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98»;
К-т 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо»,
та одночасно:
Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».
5.      У випадку, якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, буде зроблено такий бухгалтерський запис:
Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності».
6.При повідомленні банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» або за наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує за депоновану) банк чекодержателя списує суму з зазначено го позабалансового рахунка 9831 «Розрахункові документи і цінності, відіслані на інкасо» і повертає чек чекодержателю із за значенням причин його несплати.
7.Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, за наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа — за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:
Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності».
Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками наведена нижче (рис. 4.5).

1— подання заяви та необхідних платіжних доручень на придбання чекової книжки; — видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 — відвантаження продукції, товару, послуг; 4 — передання чека на оплату продукції, товару, послуг; 5 — чек і реєстр чеків; 6 — передання чека в банк чекодавця; 7 — сплата чека після перевірки; 8 — зарахування грошей на поточний рахунок постачальника; 9 — надання виписки із рахунка депонованих сум; 10 — надання виписки із поточного рахунка постачальника.
10. Облік операцій при розрахунках акредитивами
Акредитив — це форма безготівкових розрахунків, за якої клієнт-заявник акредитива доручає банку, що його обслуговує:
1.                виконати платіж бенефіціару (постачальнику) за товари, виконані роботи чи надані послуги;
2.                надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб'єкти:
1.                платник — заявник акредитива (аплікант), юридична особа яка звертається до банку, що її обслуговує, для відкриття акредитива;
2.                банк-емітент - - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;
3.                бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив. Це продавець, виконавець робіт або послуг;
4.                авізуючий банк — банк який за дорученням банку-емітента сповіщає бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якої відповідальності за його оплату;
5.                виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента проводить оплату документів, зазначених в акредитиві. Виконуючий банк може бути одночасно й авізуючим банком.
Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.
Акредитиви можуть бути депоновані у банку платника і в банку постачальника.
Вид акредитива залежить від наявності грошового покриття:
а)      покритий — акредитив, для здійснення платежів, за якого завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
б)      непокритий (гарантований) — акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром, наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом. Розпорядження про зміну умов відкличного акредитива заявник надає бенефіціару тільки через банк-емітент. Він, у свою чергу, повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара. Розпорядження безпосередньо від заявника акредитива виконуючий банк не приймає.
Документи, які виставив бенефіціар до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива виконуючий банк зобов'язаний оплатити, якщо вони відповідають умовам акредитива.
Безвідкличний акредитив — це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
На кожному акредитиві має бути зазначено його характер: відкличний чи безвідкличний. Коли ця вказівка не зазначена, акредитив вважається безвідкличним.
Для відкриття акредитива підприємство-покупець подає банку-емітенту заяву. У заяві на відкриття акредитива (додаток 4) обов'язково вказується: назва заявника та бенефіціара, номер їх банківських рахунків та ідентифікаційні коди; назва, місцезнаходження, МФО банку-емітента та банку, виконуючого акредитив; строк дії, вид та сума акредитива; дата і номер договору, згідно з яким відкрито акредитив; перелік документів, проти яких має бути здійснений платіж; умови виконання акредитива. Якщо один із цих реквізитів відсутній, тоді акредитив не відкривається.
Акредитив закривається у таких випадках:
1. по закінченні дії строку акредитива;
«згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива, невикористана сума перераховується на рахунок, з якого депоновані кошти;
2. за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково.
Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, вони залагоджуються сторонами без його участі.
Розглянемо особливості обліку покритого акредитива. При відкритті покритого акредитива заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на бронювання коштів на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» таких балансових рахунків:
2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності»;
2526 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;
2550 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з бюджету Автономної Республіки Крим»;
2552 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з обласних бюджетів»;
2554 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з районних, міських, селищних та сільських бюджетів».
Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче (рис. 4.6).

1       — покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива;
2       — банк депонує кошти на рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами», бухгалтерським проведенням:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;
К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами» (на суму заявленого акредитива);
К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу);
3— банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива;
4— банк постачальника, після одержання повідомлення, інформує постачальника про відкриття акредитива, який обліковує на позабалансовому рахунку 9802 «Акредитиви до сплати» (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли);
5— постачальник відвантажує товар покупцеві;
6— постачальник передає товарно-транспортні накладні та розрахункові документи своєму банку для одержання платежу;
7— банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива;
8— банк постачальника надсилає документи спецзв'язком до банку-емітента;
9— банк-емітент після перевірки сплачує надіслані документи та сповіщає про платіж банк-контрагент:
Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;
10     — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:
 Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;
 К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»
та одночасно
Д-т 991 «Коррахунок для рахунків розділів 95—95»;
К-т 9802 «Акредитиви до сплати»
Нижче наводимо схему документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника (рис. 4.7).

У даному випадку сума депонованого акредитива підлягає перерахуванню із банку-емітента у виконуючий банк. Послідовність операцій така.
1. Покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива.
2.      Банк заявника акредитива (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на прибутку позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати» і перераховує гроші з поточного рахунка в банк постачальника бухгалтерським проведенням:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» (покупця);
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку
України».
3.      Заява на акредитив отримана банком постачальника, одержані гроші зараховуються на рахунок 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (рахунок «Розрахунки акредитивами») бухгалтерським проведенням:
Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;
К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами».
4.Постачальник, після одержання повідомлення від банку про надходження акредитива, відвантажує товар і передає реєстрирахунків та транспортні документи у свій банк.
5.Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом, сплачує їх і надає виписку з рахунка:
Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» (постачальника).
6.      Банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж.
7.      Банк покупця, одержавши повідомлення, списує суму акредитива на зменшення позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати».
У випадку відкриття непокритого акредитива (про це у заяві в рядку «вид акредитива» має бути додатковий запис «гарантований») банк-емітент (банк покупця) ураховує це за дебетом позабалансового рахунка 9122 «Непокриті акредитиви». Банк постачальника, одержавши про це повідомлення, враховує такий акредитив за дебетом позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати», окремо від депонованих.
Надалі, після відвантаження постачальником продукції, товару, робіт, послуг і подання відвантажувальних документів своєму банку, здійснюються облікові операції оплати і перерахування коштів за методикою і послідовністю, як і при розрахунках покритими акредитивами, якщо на день надходження документів на поточному рахунку заявника акредитива є наявні кошти або за методикою кредитної операції в разі реалізації банківської гарантії.