Зміст
                                                                               стор.
     Вступ………………………………………………….
Етичні принципи:
1.   Незалежність………………………………………………….
2.     Чесність………………………………………………………..
3.   Об’єктивність…………………………………………………
4.   Професійна компетентність та належна ретельність………
5.   Конфіденційність……………………………………………..
6.   Професійна поведінка………………………………………...
7.   Доброзичливість……………………………………………….
8.   Технічні стандарти…………………………………………….
Список використаної літератури……………………………… 
Вступ
Термін «аудит» в перекладі з латинської означає «слухати», «слухач», тому зміст цього слова вказує на особливу довіру у взаємовідносинах з клієнтом і означає уважність, зацікавленість у справах клієнта, який звернувся до аудитора.
Сьогодні інформація про фінансовий стан будь-якого підприємства цікавить багатьох користувачів: акціонерів, власників, інвесторів, постачальників, покупців, державні контролюючі органи та ін. Причому інтереси користувачів фінансової інформації часто не збігаються, тому необхідною є об’єктивна оцінка фінансової звітності фірми, яку надають аудитори.
Cутність аудиту полягає в перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності підприємства з метою висловлення думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням бухгалтерського обліку.
Аудитор виступає помічником і захисником свого клієнта і зобов’язаний захищати його інтереси. Але це не означає, що він повинен захищати клієнта у всіх випадках, адже іноді клієнт може допускати протиправні дії і допускати відхилення від норм. В такій ситуації аудитор повинен своєчасно попередити клієнта про незаконність його дій і можливість негативних наслідків. У зв’язку з цим вивчення етичних норм аудиту є нині надзвичайно актуальними.
Але святий обов’язок аудитора - зробити все, що в його силах з метою недопущення відхилень підприємством-клієнтом від законодавства: пояснити, попередити, розказати.
ЕТИЧНІ НОРМИ АУДИТУ
Аудит як вид підприємницької діяльності відносять до інтелек­туальної діяльності. У теорії та практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків, що відповідають вимогам міжнародних нормативів аудиту (МНА 1, § 14—18 "Етика"). Від дотримання цих етичних прин­ципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність ви­конувати найскладніші завдання, а саме:
1. Незалежність - головна риса професії аудитора. [1]  Вона обумов­лена тим, що аудитор не є штатним працівником державного органу управління, він не підпорядкований іншим контрольно-ревізійним органам або політичним партіям чи громадським організаціям і не залежить від них. Думка аудитора з фінансових питань не має за­лежати від гонорару, який виплачується клієнтом.
На незалежність аудитора можуть вплинути такі факти:
-фінансові взаємовідносини з клієнтом (володіння акціями, робота, родичі);
-позики, що надаються чи отримуються клієнтом, посадовою особою чи великим акціонером компанії клієнта;
Тому за Законом аудитору забороняється проведення аудиту на підприємстві:
n якщо він має прямі  родинні стосунки з його керівництвом, або є членом керівництва, засновником чи власником підприємства, що перевіряється (філій, дочірніх підприємств). Така вимога передба­чена і Законом України "Про аудиторську діяльність" (ст.34), але вона поширюється лише на прямі родинні стосунки з керівництвом підприємства, що перевіряється. Не коригується ця вимога і націо­нальними нормативами України з аудиту.
n якщо він має особисті майнові інтереси у об`єкта, що перевіряється ( він  володіє акціями даного підприємства, чи є його засновником)
n якщо він там працює ( їхнім штатним працівником,  радником по економічних питаннях, скдадає звітність та інше.)
n якщо він працівник або співвласник дочірнього підприємства, філії чи представництва  цього підприємства.Тому в таких ситуаціях аудитор змушений або продати акції, частку в статутному капіталі або відмовитись від надання аудиторських послуг.
Згідно з міжнародними нормами аудиту (МНА), економічний ас­пект професійної незалежності поданий:
· обмеженням видів діяльності;
· регламентацією видів послуг, що надаються одному клієнтові одночасно;
· обмеженням суми винагороди від одного клієнта;
·  регламентацією форм діяльності;
·  відсутністю фінансового інтересу у справах клієнта;
·  забороною отримання товарів і послуг від клієнта.
Закон України "Про аудиторську діяльність" (ст.6, 23, 24) перед­бачає лише деякі економічні аспекти незалежності:
· обмеження діяльності з надання аудиторських послуг іншими видами робіт, які безпосередньо стосуються надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз;
· обмеження загального розміру частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами: 30% у статут­ному фонді;
· заборона проведення перевірки аудитором, що має особисті май­нові інтереси, є членом правління, засновником чи власником підприє­мства, його працівником чи працівником дочірнього підприємства, філії
або представництва.
Наведені в Законі України "Про аудиторську діяльність" економічні аспекти незалежності аудитора обмежені і не враховують вимог міжна­родних нормативів. Ці проблеми не регулюються і національними нормативами з аудиту.
Законодавство України потребує коригування з урахуванням світо­вого досвіду щодо правового [6] регулювання відповідальності ауди­тора, особливо за суттєві спотворення звітності внаслідок обману чи помилки. Так, Закон "Про аудиторську діяльність" містить лише ви­могу щодо повідомлення власників, уповноважених ними осіб, замов­ників про виявлені під час проведення аудиту недоліки у веденні бухгалтерського обліку і складанні звітності.
          2. Чесність. Професійний бухгалтер повинен відвертим та чесним надаючи професійні послуги. Чесність передбачає не просто чесність, а й справедливе ведення справ та правдивість.
3.Об’єктивність. Об’єктивність є поєднанням неупередженості, інтелектуальної чесності та відсутності конфлікту інтересів. Аудитору  слід бути справедливим  та не дозволяти  собі необ’єктивності  або упередженості, конфлікту інтересів та впливу інших осіб, які шкодитимуть його об’єктивності. Принцип об’єктивності зобов’язує всіх професійних бухгалтерів бути справедливими, чесними і вільними від конфлікту інтересів.
         При виборі ситуацій та методів роботи, на які треба звернути особливу увагу  з погляду етичних вимог щодо об’єктивності, слід належним чином розглянути  вказані нижче фактори:
1. Професійні бухгалтери стикаються із ситуаціями, коли на них здійснюється тиск, що може знизити об’єктивність аудиторів.
2. Неможливо визначити всі такі ситуації, тому розробляючи стандарти для визначення стосунків, які можуть зашкодити об’єктивності бухгалтера, слід керуватися здоровим глуздом.
3. Слід уникати стосунків, які можуть привести до необ’єктивності чи впливу інших осіб.
4. Аудитори повинні забезпечити дотримання принципу об’єктивності персоналом, що надає професійні послуги .
Аудитори не повинні приймати (або пропонувати) подарунки чи розваги,  оскільки це може  мати вплив на їхнє професійне судження чи професійне судження осіб, з якими вони ведуть справи.
4. Професійна компетентність та належна ретельність. Аудитору слід виконувати послуги  з  належною ретельністю, компетентністю та старанністю. Він повинен постійно підтримувати  професійні знання  та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві  професійних послуг компетентної особи, яка спирається на сучасні методи роботи,  тенденції  у практиці, сучасне законодавство.
  Вимоги до професійної компетентності ауди­тора передбачені у ст.12 і 13 Закону України "Про аудиторську діяльність" і відповідних положеннях Аудиторської палати про сер­тифікацію аудиторів та ліцензування аудиторської діяльності. Від міжнародної практики ці вимоги відрізняються тим, що передбачають підтвердження професійної компетентності шляхом повторної серти­фікації аудиторів через кожні 5 років. У зарубіжних країнах це за­безпечується обов'язковим навчанням (стажуванням) протягом трьох років за навчальною програмою не менше 120 годин. Тривалість ста­жування встановлюється залежно від базової освіти (економічної, технічної, гуманітарної тощо) та вимог кваліфікаційного іспиту.
  Якщо аудитор не має необхідної компетенції для надання професійних послуг, то він може звернутися за технічними консультаціями до експертів, наприклад, інших аудиторів, юристів, інженерів, геологів, оцінювачів та інше. Але користуючись їхніми послугами, аудитор повинен вжити всіх заходів, для забезпечення того, щоб таким фахівцям були відомі  етичні вимоги.
Аудитор повинен постійно підтримувати рівень своєї компетентності:  вивчати закони, стандарти, інструкції, набувати досвіду роботи.
Професійну компетентність можна поділити на дві різні фази:
а)досягнення професійної компетентності.
Типова модель здобуття кваліфікації професійного бухгалтера (за Кодексом етики) полягає в тому, що він повинен отримати  загальну освіту, за якою повинна йти спеціальна освіта, навчання та складання іспитів  за фахом, а також термін роботи за спеціальністю.
В Україні критерії відповідності кваліфікації аудитора відповідають цим вимогам. Так, відподно до ЗУ «Про аудиторську діяльність» аудиторами можуть бути особи, що мають сертифікат аудитора. Право на отримання сертифікату мають особи з вищою освітою (не нижче рівня магістра та спеціаліста), стаж роботи не менше 3 років підряд та склали іспит, що підтверджують достатність їх знань та вміння використати знання на практиці.
            б) підтримування професійної компетентності.
Підтримка професійної компетентності вимагає постійної обізнаності з подіями в бухгалтерській професії, в тому числі з міжнародними та національними положеннями з бухгалтерського обліку і аудиту, законодавчими та нормативними документами.
Професійний бухгалтер повинен прийняти програму, розроблену для забезпечення контролю якості за виконанням професійних послуг відповідно до міжнародних та національних стандартів.
В Україні підвищення професійної компетентності досягається тим, що аудитори щорічно обов’язково проходять перепідготовку по 40-годинній програмі із проходженням тестування за результатами перепідготовки. [3]
А також через самопідготовку та самоудосконалення в процесі роботи.
     5. Конфіденційність.  Аудитор має доступ до великого обсягу  конфіденційної інформації про справи клієнта, що не розкривається громадськості.
 Сутність поняття конфіденційності визначена Законом "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 р., де згідно із ст. 30 до комерційної таємниці підприємства відносяться відомості щодо виробництва, технологічної інформації, управління, фінансові відомості тощо, що не є державними таємницями, розголошення (пе­редача) яких може завдати шкоди інтересам підприємства.
Аудитор повинен дотримуватись принципу конфіденційності інформації, отриманої під час роботи у клієнта і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта. Це зобов’язання продовжується і далі, після завершення договірних відносин з клієнтом.
Аудитори повинні забезпечити дотримання конфіденційності їх підлеглими та особами, що надають консультації чи допомогу.
Принцип конфіденційності стосується не тільки розкриття інформації, а й того, щоб аудитор не використовував (чи не вдавав, що  використовує) її для особистої вигоди чи вигоди третьої сторони.
Аудитор відповідає за несанкціоноване розголошення службової інформації та комерційної таємниці. Встановлення складу, обсягу відомостей, що становлять комерцій­ну таємницю, порядку їх захисту є правом керівника підприємства. Відомості, що не можуть становити комерційну таємницю, передба­чені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.93 №611 [5]. Це — установчі документи, ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; державна звітність, інформація про кількість працюючих та їхню заробітну плату, дані для визначення податків та обов'язкових платежів тощо (Кримінальний кодекс Ук­раїни, ст. 148-7 "Розголошення комерційної таємниці"[39]). Відпові­дальність за розголошення комерційної таємниці передбачена ст.67 Кримінального кодексу [3].
В Україні єдиним винятком із загального правила (розголошення будь-якої інформації лише з дозволу клієнта) є рішення суду або санкції прокурора. Ця вимога не враховує необхідності розголошен­ня інформації під час здійснення перевірки якості аудиту.
З огляду на світовий досвід, забезпечення високої якості аудиторсь­ких перевірок потребує ширшого переліку випадків розголошення конфіденційності інформації.
Міжнародна практика передбачає розкриття конфіденційної інформації з дозволу клієнта, на вимогу законодавства чи професій­них організацій (перевірка якості роботи аудитора уповноваженими органами професійних організацій, обмін інформацією з слідчими чи дисциплінарними органами професійних організацій тощо).
Ці приклади можуть бути такими:
-Аудитор надає документи чи свідчення при розгляді судової справи. В цьому випадку розкриття інформації є, навіть, обов’язковим для захисту професійних інтересів аудитора.
-Аудитор повідомляє відповідні державні органи про виявлені порушення законодавства (згідно з вимогами законодавства).
Так,  ст 187 Кримінального Кодексу вказує, що  в таких ситуаціях, коли аудитор вирогідно і точно знає про факти вчинення особливо тяжких злочинів з боку клієнта і має на руках незаперечні докази вчинення злочинів, таких як державна зрада, порушення конституції, шпигунство і інших особливо тяжких злочинів. Але оскільки аудитор не може дати абсолютно точну оцінку фактів порушення  Кримінального кодексу, то він немає права про ці дії клієнта, а вони будуть вирішуватися судом.
-При перевірці контролю якості, що проводиться іншим аудитором, керівником аудиторської  фірми, або іншим регулювальним органом (АПУ).
-Розкриття інформаціх можливе, коли є письмовий дозвіл клієнта на її розголошення.
-Надаються результати перевірки державному органу, що призначив перевірку і уклав договір з аудиторською фірмою.
У випадках, коли аудитор визначив, яку інформацію можна розкрити, він повинен розглянути такі важливі моменти:
- уточнити якого роду повідомлення  очікується та адресат, при цьому аудитор впевнюється в тому, що адресати є належними одержувачами і мають право на використання такої інформації.
- чи буде аудитор нести будь-яку юридичну відповідальністьза розкриття інформації та за наслідки цього розкриття.
              6. Професійна поведінка. Професійний бухгалтер повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії і утримуватися від поведінки, яка б дискредитувала професію. Країни - члени МФБ для цього повинні, розробляючи Кодекси етики, враховувати відповідальність аудитора  перед клієнтами, роботодавцями, громадськістю.
  7. Доброзичливість. Аудитор повинен проявляти до клієнта доброзичливе ставлення. Так, аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати всіх свої професійних  зусиль, працюючи в їх інтересах. Аудитор також повинен поводити себе з   колегами так, щоб спияти співпраці та встановленню гарних з ними стосунків, підвищувати репутацію своєї професії.
Аудитор повинен проявляти до клієнта доброзичливе відношення та дотримуватись у спілкуванні з ним спокійного і витриманого тону. Доброзичливість повинна проявлятись і у ставленні до колег.
               8. Технічні стандарти.  Аудитори повинні надавати свої послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. При цьому вони повинні дотримуватися стандартів, які поширюють:
-МФБ  (наприклад, Міжнародні стандарти аудиту)
-Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
-професійний орган чи інший регулювальний орган, відповідне законодавство.
Список використаної літератури
1.    Білик М.Д., Полятикіна Л.І. Основи аудиту. - Суми: Видавництво «Слобожаншини», 1998.-50-60с.
2.    Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студ. спец-ті «Облік і аудит» вищих навч. закладів. 2-е вид. перероб. та доп. - Житомир: ПП «Рута»,2002.- 94-96с.
3.    Комерційна таємниця в ракурсі кримінального кодексу. - Діло.-1994.-№92.
4.    Подольский В.І . Аудит підручник для вузів. -  М.: Аудит, 1997.-11с.
5.    Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності» № 250 в редакції Положення від 03.04.97р.
6.    Усач Б. Ф. Аудит: Навч. посіб. –К.: Знання-Прес, 2002.-36-49с.