4.3. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.
 В залежності від обсягів інфор. і рівня узальнен. рахунки поділ. на синтетичні та аналітичні. Синтет. назив. рахунки признач. для обліку еконон. однорідних груп, засобів, джерел та господ. процесів у грош. вимірі. Облік, який здійсн. на підставі таких рахунків наз. синтетичним обліком. Аналітик. наз. рахунки признач. для деталізації узальн. інформації про конкретні види засобів, джерел та господ. процесів за допомог. грошових, натуральних і трудових вимірників. Облік, який здійс. на підставі аналітич. рахун. наз. аналітичним обліком. Зв'язок між аналіт. та систематичним рах.: 1) На рах.   синтет. і аналіт. обліку сальдо розміщ на одній стороні. 2) Кожну операцію на рахунках синтет. обліку запис загальн. сумою, а на відповідних аналіт. рахунках – частковими сумами.
3) Сума залишків і оборотів по всіх аналітич. рахун.  повинна = залишку і оборотам  відповідного синтетичн. рахун. Додаткове групув. однорідних  аналіт. рахунків в межах 1 синтетичного наз. субрахунками. 
4.4.Узагальнення даних поточного  бух. обліку.
Відображ. господ. операцій за синтетич. та аналітич. рахунками являє  собою поточний БО узагальн. якого ведеться  за допомогою оборотних відомостей. Оборотні відомості – спосіб   узагальн. оборотів і залишків за звітний період, засіб взаємозв’язку між балансом і рахунками.
                                       =                                  =                                      =
Рівність підсумків першої пари зумовлена рівністю підсум. активу і пасиву балансу наз. вхідний баланс. Рівність підсумків другої пари зумовлена подвійним записом операцій. Рівність підсумків третьої пари зумовлена двома попередніми рівностями і наз. вихідний баланс. Ця форма оборотної відомості назив. контокорентною. Також існує шахова форма оборот. відомості.
5. Інформаційна база
5.1. документи як джерело первинної операції
5.2. вимоги до змісту і оформлення документів
5.3. класифікація документів
5.4. організація документо-обороту
5.5. інвентаризація в системі первинного обліку
5.1. Документи як джерело первинної операції
 Бух.документ – письмове свідоцтво певної форми та змісту, яке містить відомості про господарські операцію і є доказом її здійснення.
Спосіб здійснення госп.операцій документами – документацією.
Документація – елемент методу бух.облуку призначений для первинного спостереження за господарськими операціями для відображення їх в обліку.
Первинні документи, які фіксують факти здійснення госп.операцій є підставою для відобра-ження їх в БО. Вони мають бути складені відповідно до вимог до змісту і оформлення документу.
5.2. Вимоги до змісту і оформлення документів
Документи повинні містити обов’язкові реквізити. Такими реквізитами для первинних бух.документів є:1.Назва. 2.Дата і місце складання 3.Назва документа, що складає цей документ
4.Зміст та обсяги господарських операцій 5.Одиниця виміру госп.операції 6.Посади осіб відповідних за здійснення госп.операції і правильність її оформлення та їх особистий підпис.
Вимоги до документів: 1)Первинні документи складаються в момент здійснення госп.операції або безпосередньо після її закінчення; 2)Документи складаються на бланках типових форм; 3)Вільні рядки прокреслюються; 4)У грошових документах суми проставляються цифрами і прописом; 5)Кожен первинний документ повинен містити підписи осіб, які мають на це право
5.3. Класифікація документів
Документи класифікують:
За місцем складання:
-          внутрішні (на під-ві оформляються і тут же застосовуються. Напр, табелі обліку роб. часу)
-          зовнішні (складають інші підприємства, організації, реєструються і оформляються на бланках уніфікованих форм)
За призначенням:
-          розпорядчі (документи, які містять наказ, розпорядження, завдання на здійснення певної господарської операції. Наприклад, накази про прийняття або звільнення з роботи)
-          виконавчі (документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Наприклад, авансові звіти, квитанції, прибуткові та видаткові касові ордери)
-           бух.оформлення – складаються на основі виконавчих і розпорядчих (меморіальні ордери,...)
-           комбіновані – поєднують ф-ії всіх 3-х перелічених вище (вимоги, касові ордери, наряди, ...)
За порядком складання:
-          первинні (документи складаються в момент здійснення господарської операції. Наприклад, акти прийняття робіт і послуг, накладні)
-          зведені (складаються на підставі первинних шляхом групування і узагальнення їх показників. Наприклад, звіти касира, товарні звіти, платіжні відомості…)
За способом використання:
-          разові (фіксують 1 або кілька госп.операцій. Наприклад, вимоги, накладні, ордери)
-          накопичувальні (формують інформацію про однорідні госп.операції за певний звітний період. Наприклад, відомості випуску готової продукції, табель обліку робочого часу…)
За змістом:
-          грошові (оформлюють операції пов’язані з грошовими коштами. Наприклад, платіжні доручення, касові ордери, банківські чеки)
-          розрахункові(оформляють розрахунки між фіз. і юр. особами. Напр, рахунок фактура)
-          матеріальні (оформлюють операції пов’язані з рухом матеріальних цінностей. Наприклад, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери).
5.4. Організація документообороту
Документооборот – це порядок і шляхи руху документів на підприємстві. Організовує документооборот головний бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації: 1)Складання первинних документів і їх реєстрація; 2)Облікова обробка та використання; 3)Передача документів для зберігання в архів.
Ці етапи відображають у спеціальному документі – план-графік документообороту. Документи оформляються у вигляді накопичувальних та групувальних відомостей. Всі первинні документи містять кореспондуючі рахунки.
Для зберігання документів призначені архіви, терміни зберігання визначені законодавчо, головним архівним угруповуванням при Кабміні України.
5.5. Інвентаризація в системі первинного обліку
Інвентаризація – спосіб спостереження, регістрація госп.операцій призначених для підтвердження правильності та достовірності бух.обліку та звітності.
Інвен-ція проводиться шляхом перевірки наявності майна під-ва через перерахунок, зважу-вання, вимір, оцінку залишків і порівняння одержаних результатів з документальними даними БО.
Основні завдання інвентаризації: 1)виявка фактичної наявності господарської операції; 2)встановлення надлишку або нестачі цінностей і відображення їх в бух.обліку; 3)виявлення ТМЦ, які втратили свою первісну якість; 4)перевірка достовірності і реальної вартості зарахованих на баланс активів і пасивів підприємства.
Інвентаризації підлягають:ОЗ, немат. активи, ТМЦ, грош. кошти, документи та розрахунки.
За повнотою оформлення інвентаризацію поділяють на повну і часткову.
Залежно від характеру проведення інвентаризацію поділяють:
-          планова – здійснюється за раніше складеним планом відповідно до затвердженого графіка її проведення
-          позапланова – проводиться за розпорядженням керівника, за вимогою слідчих та контролюючих органів при зміні матеріально-відповідальних осіб або проведенні ревізії.
Ефективними є раптові часткові інвентаризації, які підвищують відповідальність матеріально-відповідальних осіб у своєчасному оприбутковуванні і списанні мат.цінностей.
Відповідно до нормативних актів об’єкти і строки проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства, крім випадків, коли їх проведення є обов’язковим, а саме:
-          перед складанням річної фін.звітності
-          при передачі майна держ.підприємства в АТ
-          зміна мат.-відповідальних осіб (на день приймання, передачі справ).
-          встановлення фактів крадіжок, псування, а також за приписом судово-слідчих органів
-          пожежі, стихійні лиха, аварії
-          ліквідація підприємства.
Для інвент. на під-вах, наказом керівника, створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії.
Інвентаризація проводиться на 1-ше число місяця поточного звітного періоду. В процесі інвентаризації відбувається підрахунок, зважування, обмір фактичної наявності об’єктів інвентаризації, дані про які записують в інвентаризаційному описі (складається в декількох примірниках), котрий підписують всі члени комісії.
Дані інв.описів порівнюються з даними б.о. і складають порівняльні відомості. Визначають результат інвентаризації. Внаслідок такого порівняння встановлюють відповідність або невідповідність облікових фактичних даних.
Затверджені результати інвентаризації відображаються в б.о. в такому порядку:
1.         надлишки основних засобів, товарів, матеріалів, цінних паперів, коштів підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно до доходів діяльності або збільшенню фінансуванню
2.         нестачу цінностей в межах затверджених норм списують за рішенням керівника підприємства на валові витрати або на зменшення фінансування
3.         понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять на винних осіб за цінами, за якими розраховують розмір шкоди (у подвійному розмірі)
4.         понаднормові витрати і нестачі мат.цінностей та готової продукції, якщо винних осіб не встановлено, зараховують на збитки або зменшення фінансування.

6. Вартісна оцінка в б.о.
6.1. Сутність та значення вартісної оцінки
6.2. Оцінка обєктів обліку
6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.
6.1. Сутність та значення вартісної оцінки
Оцінка – це спосіб вартісного вимірювання госп.засобів та джерел їх утворення.
Мета оцінки – формування основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. А саме:
-          повне і правильне найменування об’єкту оцінки
-          вид активів, що оцінюються
-          вид майнових прав, що оцінюються
-          дата оцінки
Оцінці підлягають всі об’єкти БО відповідно до ст.4 ЗУ «Про БО та фін.звітність в Україні».
 В процесі госп.діяльності оцінка необхідна при: 1) надходженні і вибутті активів; 2) виникненні прав і зобов’язань; 3) купівлі-продажу, оренді майна, страхуванні, інвестуванні, ліквідації під-ва.
Міжнародні стандарти бух.обліку передбачають можливість застосування декількох різних видів оцінки одночасно з різним ступенем та в різних комбінаціях. Виділяють такі бази оцінки:

1. Історична собівартість – активи відображаються за сумою сплачених коштів та їх еквівалентів. Зобов’язання відображаються за сумою грошових коштів, що як очікується будуть сплачені з метою погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підп-ва.
2. Поточна собівартість – активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого активу. Зобов’язання відображаються за сумою грошових коштів, яка була б необхідна для погашення зобов’язання.
3. Вартість реалізації – активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації. Зобов’язання відображаються за вартістю їх погашення, тобто за сумою грошових коштів, яка як очікується буде сплачена для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.
4. Теперішня вартість – активи відображаються за вартістю майбутніх чистих надходжень чистих коштів. Зобов’язання відображаються за майбутньою вартістю грошових коштів, які як очікується будуть необхідні для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.

6.2. Оцінка обєктів обліку
Оцінка різних об’єктів обміну визначається у відповідних стандартах:
- оцінка основних засобів – П(С)БО №7 «Основні засоби»
ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю – це історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справ.вартості активів сплачених на дату придбання основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витрати на придбання (створення) ОЗ та приведення їх до придатного для використання стану. Первісна вартість може змінюватися в процесі їх використання (її збільшення на суму витрат пов’язаних з поліпшенням обєкта).
- оцінка нематеріальних активів - П(С)БО №8 «Нематеріальні активи»
Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення, яка визначається сумою грошових коштів чи їх еквівалентою або справедливою вартістю іншої компенсації наданою підприємством для придбання (створення). Собівартість немат.активів включає: ціну, мито, інші податки та витрати пов’язані з придбанням активу
- оцінка запасів - П(С)БО №9 «Запаси»
Придбані (вироблені) запаси оцінюють за первісною вартістю. При придбанні до собівартості включають такі фактичні витрати: суми сплачені постачальнику, ввізне мито, сума непрямих податків, витрати на заготівлю, розвантажування, … Первісна собівартість виготовлених запасів є їх виробнича собівартість. Вона включає: прямі немат.витрати, прямі витрати, загально виробничі витрати. Запаси відображаються в обліку за найменшою з 2-х оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
- оцінка дебіторської заборгованості - П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість»
Оцінка деб.заборгованості залежить від виду цієї заборгованості:
Заборг. за товари, роботи, послуги визначається, як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації і оцінюється за первісною вартістю.Поточна оцінка деб.заборг. здійснюється за чистою вартістю реалізації, яка визначаться як різниця між первісною та резервом сумнівних боргів.
Грош. кошти та їх еквіваленти в нац.валюті оцінюються за номіналом. Грош. кошти та грош. документи в іноз.валюті перераховуються в гривні на дату отримання та на дату складання звітності за курсом НБУ.
- оцінка зобов’язань підприємства - П(С)БО №11 «Зобовязання»
Для оцінки використовуються всі визначені основи оцінки: історична вартість зобов’язання, поточна вартість, вартість погашення, теперішня вартість. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов’язання, його строковості та способу погашення.
- Оцінка фін.інвестицій - П(С)БО №12 «Фінансові інвестиції»
Фінансові інвестиції –активи, які утримують з метою збільшення прибутку, збільшення вартості капіталу (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств…). Фін.інвестиції оцінюються за їх історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання, комісійні винагороди, мито, інші податки, банк.збори, витрати пов’язані з придбанням інвестицій.
- Оцінка доходів і витрат підприємства - П(С)БО №15 «Дохід» і П(С)БО №16 «Витрати»
6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.
 Калькуляція – елемент методу б.о., що полягає в обчисленні у грошовому виразі витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду мат.цінностей і витрат на реалізацію.
Об’єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є: витрати вир-ва, які згруповані за відповідними ознаками (за ек.елементами та статтями кал-ня). Ек.елементи – це однорідні первинні вит-и, які не розкладаються на складові частини (мат.витрати, амортизація активів).
Групування витрат за статтями:
-          за призначенням у процесі виробництва
-          за видами статті поділяються на:

1. прямі мат.витрати
2. прямі витрати на оплату праці
3. інші прямі витрати
4. загально виробничі витрати

Класифікація витрат:
За ек.змістом: витрати засобів праці; предметів праці; живої праці.
За кругообігом капіталу: постачальницько-збутові; виробничі; витрати на збут.
За місцем виникнення і центрами відповідальності: витрати виробництва; витрати цехів.
За способом віднесення на собівартість: прямі; непрямі.
За видами: за ек.елементами; за статтями калькуляції.
За складом: одноелементні; комплексні.
За впливом до обсягу виробництва:  постійні; змінні.
За календарним періодом: поточні; майбутніх періодів; минулих періодів.
За відношенням до технологічного процесу: основні; накладні.
Складовою частиною процесу калькулювання є калькуляційний облік – система аналітичного обліку витрат на виробництво.
Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні методів калькулювання – сукупність способів аналітичного обліку витрат і прийомів обчислення собівартості калькуляційних обкатів.
Методи калькулювання:
1.    простий – використовуться в однопродуктових вир-вах, коли всі витрати йдуть на продукт. Собівартість – це розподілення всіх витрат на кіл-сть виробленої продукції.
2.    попередільний – використовується у послідовних вир-вах, коли техн..процес розподіляється на окремі частини – переділи і за кожним з них окремо обліковуються витрати, а на останньому калькулюється собівартість готової продукції.
3.    позамовний – всі в-ти групуються за замовленнями, соб-сть одиниці виробу визначається шляхом розподілу всіх ви-т за зам-ням на кіл-ть випущених виробів.
4.    нормативний – витрати обліковуються за нормами, а факт.собівартість визначається як сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.

7. Техніка і форми бухгалтерського обліку.
7.1. Облікові регістри та їх класифікація.
7.2. Техніка облікової реєстрації.
7.3. Способи виправлення помилок.
7.4. Форми бухгалтерського обліку.
7.1. Облікові регістри та їх класифікація.
Всі госп. операції після оформлення первинними документами заносяться до облікових регістрів – таблиць, призначених для відображення документально оформлених госп. операцій в системі рахунків накопичення та зберігання облікової інформації. Записи в регістрах бух. обліку виконуються на підставі первинних документів. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та гол. бухгалтером.
Аналітичні дані в облікових регістрах мають співпадати з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.
Класифікація облікових регістрів:
І. За зовн. виглядом:
1) бухгалтерські книги, які застосовують для ведення записів з синтетичного і аналіт. обліку; тут всі листки пронумеровано, на останній стор. вказана кількість сторінок з підписом керівника, гол. бухгалтера і печаткоє під-ва. До них належать: Касова книга, Головна книга, Журнал-Головна книга.
2) облікові регістри-картки: ведуться для відображення аналіт. даних по кожному об’єкту обліку (ТМЦ, ОЗ); не скріплюються між собою, зберігаються в картотеці. Бувають: кількісно-сумового обліку, контокорентної форми, картки складського обліку, інвентарні картки тощо.
3) облікові регістри-листки: мають стандартний формат, призначені для обліку певних операцій. До них належать: Журнали-ордери, відомості, розрахункові таблиці.
ІІ. За обсягом змісту:
1) синтетичні – регістри, в яких ведуть облік за синтетичними рахунками. Відносять: Журнал-Головна, Головна книга, Журнали-ордери.
2) аналітичні – регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. До них належать книги і картки, в яких інформ. подають в натур., трудових і вартісних вимірниках.
3) комбіновані – поєднують синтетичні і аналітичні записи. Напр, Журнал-ордер.
ІІІ. За видами бух. записів:
1) хронологічні – регістри, призначенням яких є реєстрація операцій у порядку хронолог. послідовності їх виконання та оформлення. належать: Журнал реєстрації госп. операцій, Касова книга, Табель відпрацьованого часу, Журнал обліку надходження готової продукції.
2) систематичні – регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтет. і аналіт. рахунках. Такі записи ведуть у : Головній книзі, книгах, картках.
3) комбіновані – регістри, де одночасно поєднується хронологічні і систематичні записи. Таку будову має Журнал-Головна книга.
ІV. За будовою:
1) односторонні – відображають дані про госп. операцію, суму якої записують по Дт або по Кт відповідного рахунку. Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри поділяють на:
- контокорентні;
- кількісносумового обліку;
- кількісносортового обліку.
Напр, картки аналітичного обліку розрахунків, книги складського обліку, картки кількісносумового обліку матеріалів.
2) двосторонні – складаються з 2-х частин: в одній записують дебітові обороти, а в другій – кредитові за одним рахунком. Напр, Головна книга.
3) багатографні – регістри, в яких дебітову частину поділяють на кілька граф. Напр, Журнал-ордер.
4) шахові – побудовані за шаховим принципом, за яким дебітові та кредитові обороти записубть у відповідних клітинках.
7.2. Техніка облікової реєстрації.
Записи госп. операцій у регістрах наз. обліковою реєстрацією. Облікова екон. інформація.
 що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бух. обліку шляхом занесення
 методом подвійного запису до регістрів синт. і аналіт. обліку з використанням типової кореспонденції рахунків.
Перенесення інформ. з первинних документів в облікові регістри здійснюється по мірі надходження документів. Записи госп. операцій в обл. регістрах відображаються в тому звітному періоді. в якому вони були здійснені. В кінці кожного місяця облікові регістри закривають: підраховують підсумки по Дт і Кт, сальдо по кожному синт. і аналіт. рахунку. Підсумкову інформ. переносять в регістри, на основі яких складають звітність. При цьому заг. підсумок оборотів по синт. рахунках за звітний період, показаних в оборотній відомості, має збігатися з підсумком Журналу реєстрації операцій.
Сума записів по синт. рахунку має збігатися з підсумками оборотної відомості по його аналіт. рахунках. Зведені дані облікових регістрів використовують для сккладання звітності.
7.3. Способи виправлення помилок.
Призаповненні облікових регістрів можливі помилки. У теасті та цифрових даних первинних документів, обл. регістрів і звітів необумовлені виправлення не допускаються.
Діючим Положенням «Про документальне забезпечення записів у БО» передбачено виправлення помилок такими способами:
1. Коректурний: полягає в тому, що неправильний запис закреслюється однією рискою, а зверху пишуть правильно. Виправлення підтверджуються записом «виправлено» з підписом особи і зазначенням дати виправлення.
2. Червоним кольором: неправильний запис роблять повторно в тій самій кореспонден-ції рахунків, що і помилковий запис, але червоним кольором або обведенням суми та рахунків червоними дужками, рамками, що означає від’ємні числа. В цьому випадку суми, записані червоним кольором акумулюються, одночасно записують правильну кореспонденцію і суму.
3. Додаткові записи: застосовується у випадках, коли бух. кореспонденція рахунків виконана правильно, але в меншій сумі, ніж фактична госп. операція. Для виправлення такої помилки необхідно додатково провести на різницю  між правильною і помилковою величиною.
7.4. Форми бухгалтерського обліку.
Форми бух. обліку (ФБО) – певна система регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них.
Кожне під-во самостійно обирає ФБО. ФБО відображає технологію облікового процесу, передбачає відповідне врахування госп. операцій, порядок записів в регістрах синт. і аналіт обліку, складання та представлення облікових даних у формі звітності.
Сучасними ФБО, що застосовуються на під-вах і організаціях , є:
1. Журнал-Головна – ФБО, що походить від назви гол. регістра, в якому поєднуються хронологічні і синтетичні записи. Кожна госп. операція одночасно реєструється і відображається у синт. рахунках, для кожного з них виводиться подвійна графа.
Журнал-Головну, як і основний регістр, відкривають на поточний рік. Записуют сальдо на поч. місяця в розрізі синт. рахунків, відображають госп. операції за місяць, підраховують обороти за рахунками та виводять сальдо на початок за наступний місяць.
Аналіт. облік за цією формою ведуть на картках або в книгах.
2. Меморіально-ордерна – хар-ся застосуванням книг для ведення синт. обліку та карток для аналітичного. Суть цієї форми полягає в тому, що на підставі первинних документів складають меморіальні ордери, які реєструють у хронолог. регістри (у Реєстраційному журналі). Підсумок за Реєстраційним журналом показує обсяг госп. діяльності під-ва. Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу.
Після закінчення місяця по поточному рахунку підраховують обороти по Дт і Кт, визначають залишки в Головній книзі.
Аналітичний облік ведуть по картках. Облік касових оперцій ведуть у Касовій книзі. Після взаємозвірки записів за даними рахунків складають баланс та інші форми фін. і податкової звітності.
8. Бухгалтерська (фінансова) звітність.
8.1. Поняття та принципи побудови звітності.
8.2. Класифікація звітності та її користувачі.
8.3. Порядок складання, подання та оприлюднення звітності.
8.4. Форми фін. звітності.
8.1. Поняття та принципи побудови звітності.
Підсумкове узагальнення інформації та одержання показників, що хар-ть діяльність п-ва здійсн. шляхом складання звітності за звітний період.
Звітний період – календарний рік; проміжна фін. звітність складається щоквартально з наростаючим підсумком з початку року.
Метою складання фін. звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фін. стан, результат діяльності та рух коштів п-ва. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформації, потреб споживачів звітність повинна відповідати певним вимогам або якісним хар-кам: 1)зрозумілість; 2)доречність; 3)достовірність; 4)порівнюваність
Елементи фін. звітності:
1. Активи – ресурси, контрольовані п-вом в результаті минулих подій, викор. яких як очікується приведе до отримання екон. вигод у майбутньому.
2. Зобов’язання – заборгованість п-ва, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується призведе до зменшення ресурсів п-ва, що втілюють у собі екон. вигоди.
3. Власний капітал –частина в активах п-ва, що залишається після вирахування його зобов’язань.
4. Доходи – збільшення екон. вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до збільшення власного капіталу.
5. Витрати – зменшення екон. вигод у вигляді вибуття активі або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.
8.2. Класифікація звітності та її користувачі.
1. За будовою:
– звітність у якій інформація наводиться станом на певну дату;
– звітність, що містить інформацію за певний період.
2. За змістом і джерелами формування:
– статистична, яка містить інформацію для статистичного вивчення госп. діяльності;
– фін. звітність, що містить інформацію про фін. стан, результат діяльності та рух грош. коштів п-ва;
– податкова, що містить і розраховує суму податків, що підлягають сплаті добробуту, а також надмірно сплачених сум, що підлягає відшкодуванню.
3. За терміном подання:
– нормативна(на певну дату);
– строкова(у строк до 25 днів до закінчення певного періоду).
4. За ступенем узагальнення: – первинна; – зведена.
5. За обставинами відображення результатів діяльність: – повна; – скорочена.
6. За періодом часу: – річна; – проміжна.
Користувачами фін. звітності  є інвестори, працівники п-ва, акціонерний арест, позикодавці, постачальники та ін. кредитори, клієнти, громадськість
8.3. Порядок складання, подання та оприлюднення звітності.
П-ва склад. квартальну та річну фін. звітність, яку подають користувачам відповідно чинного законодавства. Відмінність між квартальним та річним фін. звітом полягає у тому, що перший склад. за даними поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов’язань, записи ведуть наростаючим підсумком з початку року.
Строки подання фін. звітності:
–        квартальна – подається п-вами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
–        річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.
Мініс-ва та інші органи виконавчої влади подають зведену фін. звітність про виконання кошто-рисів доходів і видатків Держ. казначейству і Рахунковій палаті щоквартально не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом та щороку не пізніше 01.03  наступного за звітним роком.
П-ва, що мають дочірні п-ва крім фін. звітів подають консолідовану фін. звітність засновникам у визначені ними терміни, але не пізніше 15 квітня наступного за звітним роком.
 Форми фін. звітності підписуються керівником п-ва і гол. бухгалтером. Фін. звітність є відкритою. Оприлюднення звітності – це офіційне подання фін. звітності до органів Держкомстату Укр., ДПАУ, Фонду держ. майна, Антимонопольного комітету Укр.., Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також офіційна публікація звітів про фін. стан п-ва у ЗМІ.
Відкриті АТ, п-ва-емітенти облігацій, банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, компанії, недерж. пенсійні фонди, страхові компанії та інші фін. установи зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним роком оприлюднювати річну звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях.
8.4. Форми фін. звітності.
Форми фін. звітності регулюються затвердженими нац. положеннями стандартами:
П(С) БО №2 „Баланс”
П(С) БО №3 „Звіт про фін. результати”
П(С) БО №4 „Звіт про рух грош. коштів”
П(С) БО №5 „Звіт про власний капітал”.
1. Баланс – наявність екон. ресурсів, які контролюються п-вом на дату балансу, оцінка структури ресурсів п-ва, ліквідності, платоспроможності п-ва, прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінка та прогнозування змін в екон. ресурсах.
2. Звіт про фін. результати – доходи, витрати і фін. результати діяльноті п-ва за звітний період. Оцінка та прогноз структури доходів та витрат прибутковості діяльності п-ва.
3. Звіт про рух грош. коштів – використання грош. коштів протягом звітного періоду. Оцінка та прогнозування операційної, інвестиційної та фін. діяльності п-ваю
4. Звіт про власний капітал – зміни у складі власного капіталу п-ва протягом звітного періоду. Оцінка та прогноз змін у власному капіталі.
5. Примітки до звіту – обрана облікова політика п-ва, інформація не наведена безпосередньо у фін. звітах. Але обов’язково за П(С)БО, додатковий аналіз статей звітності. Оцінка та прогноз облікової політики, ризиків, ресурсів та зобов’язань діяльністю підрозділів п-ва.
Баланс – звіт про фін. стан п-ва, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.
Звіт про власний капітал – це звіт про доходи, витрати і фін. результати діяльності п-ва. У звіті про фін. результати підставляють доходи і витрати від здійснення різних видів діяльності.
 Операційна діяльність – це основна діяльність п-ва, операції пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є гол. метою створення п-ва і забезпечує осн. частку його доходу.
Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація необоротних активів, фін. інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентних грош. коштів.
Фін. діяльність – призводить до змін розміру і складу власного позикового капіталу п-ва. Результатом діяльності п-ва є чистий прибуток або збиток, який відповідно збільшує або зменшує величину власного капіталу і відображається в балансі.
Звіт про рух грош. коштів – звіт, який відображає інформацію про зміни, що відбулися у грош. коштах та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грош. коштів розглядаються у розрізі операційної, фін., інвестиційної діяльності. Операційна діяльність: 1. Надходження грош. коштів: 1) від реалізації товарів і послуг; 2)отримання % за виданими кредитами. 2. Вибуття грош. коштів:1)з/п; 2)придбання запасів; 3)оплата витрат; 4)оплата % за кредитами; 5)сплата податків. Фін. діяльність: 1. Надх. грош. коштів: 1)від випуску облігацій; 2)від випуску акцій. 2. Вибуття грош. коштів:1) вилуплення власних акцій; 2)погашення облігацій; 3) виплата дивідендів.
Звіт про власний капітал –  звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу п-ва протягом звітного періоду.
Дві концепції капіталу, які призводять до його збереження:
1) збереження фін. капіталу: прибуток заробляється тільки, якщо фін. або грош. сума чистих активів на кінець періоду перевищує фін. або грош. суму чистих активі на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або власників протягом даного періоду;
2) збереження фіз. капіталу: прибуток заробляється тільки, якщо фіз. виробнича потужність або продуктивність п-ва на кінеці періоду перевищує виробничу потужніть на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду.
Примітки до фін. звітності – забезпечують деталізацію і обґрунтування статей фін. звітів відповідно П(С)БО.
9. Облік касових операційта операцій з іншими грош. коштами
9.1. Осн. поняття з обліку касових операцій.
9.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів.
9.3. Документування касових операцій.
9.4. Синтетичний облік касових операцій.
9.1. Осн. поняття з обліку касових операцій.
П(С)БО-№4 «Звіт про рух грош. коштів».
Згідно П(С)БО під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Еквіваленти грош. коштів – короткострок. високоліквідні фін. інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грош. коштів і які хар-ся незначним ризиком зміни їх вартості.
Рух грош. коштів – надходження і вибуття грош. коштів та їх екввівалентів.
Готівка – валюта України та іноз. валюта у вигляді грошових коштів.
Валюта України – грош. знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є платіжним засобом на території Укр., а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грош. знаки; кошти, що знаходяться на рахунках або вносяться у вигляді внесків до банків або інших кредитно-фінансових установ; платіжні документи та інші ціння папери виражені у валюті України.
Іноземна валюта – іноз. грошові знакиу вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та єзаконним платіжним засобом.
Грошові документи – документи, що знаходяться в касі під-ва, оплачені путівки в санаторії, пансіонати, проїзні квитки, поштові марки тощо.
Грошові кошти в дорозі – гроші, здані до банку або інкосаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24 год. наступного дня).
9.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів.
Для узагальнення інформації про наявність та рух грош. коштів в касі під-ва призначено рахунок 30 «Каса»: активний, має 2 субрахунки:
301 – «Каса в нац. валюті»;
302 – «Каса в іноз. валюті».
Дт – відображається надходження грош. коштів до каси під-ва;
Кт – виплата грош. коштів з каси.
Аналітичний облік може вестись за кожною операційною касою чи касиром, а також за видами іноземної валюти.
Для узагальнення інформації про наявність та рух грош. документів призначений рахунок 33 «Інші кошти»: активний, має 4 субрахунки:
331 – «Грош. документив нац. валюті»;
332 – «Грош. документи в іноз. валюті»;
333 – «Грош. кошти в дорозі в нац. валюті»;
334 – «Грош. кошти в дорозі в іноз. валюті».
Дт – надходження грош. документів до каси під-ва та коштів в дорозі;
Кт – вибуття грош. документів та списання коштів в дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.
Аналітичний облік грош. документів ведеться за їх видами.
Залишки по рахунках 30, 33 відображаються разом із залишками по рах. 31  «Рахунки в банках» та субрахунку 351 «Еквіваленти грош. коштів» в статтях балансу 230 та 240 окремо в нац. та іноз. валютах.
9.3. Документування касових операцій.
Для здійснення розрахунків готівкою кожне під-во повинне мати касу.
Каса – сукупність готівки та грош. документів, що є у під-ва. Каса – також спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки.
Матеріально відповідальну особу, яка завідує касою, наз. касиром.
Касові операції оформлюються типовими документами:
-          КО-1 «Проибутковий касовий ордер»;
-          КО-2 «Видатковий касовий ордер»;
-          КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;
-          КО-4 «Касова книга»;
-          КО-5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей».
Касові ордери – документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси (прибутковий касовий ордер) та їх витрачання за цільовим призначенням (вибутковий).
Операція по здачі грошей до банку, крім оформлення вибуткового касового ордеру, потребує також об’яви на внесок готівкою. Об’ява складається з 3-х частин: І частина залишається в банку, ІІч. – квитанція, що передається касиру, ІІІ ч. – ордер, повертається під-ву з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.
Реєстрація прибуткових і видаткових ордерів здійснюється в журналі форми КО-3. Після реєстрації ордерипередаються в касу під-ва для виконання.
Всі факти надходження і вибуття готівки відображаються в Касовій книзі – обліковому регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром під-ва. Кожне під-во веде одну Касову книгу в нац. валюті, та окрему Касову книгу на кожну іноз. валюту. Записи у Касовій книзі ведуться у 2-х примірниках через копірку: перші залишаються в Кас. книзі; другі – є звітами касира. Записи здійснюються після отримання або видачі грошей по кожному ордеру. В кінці роб. дня касир підбиває підсумки операцій та виводить залишок грошей в касі на наступ. число.
Звіт касира – документ, який передається в бухгалтерію і представляє собоє відривний листок Касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.
Нажходження і видача грош. документів оформлюється прибутк. і видатк. касовими ордерами обо накладними. касир складає звіт про рух грош. документів.
Здача виручки інкасатору оформлюється супровідноє відомістю, яка складається в 3-х примірниках: І – вкладають в інкасаторську книгу; ІІ – віддають інкасатору; ІІІ – залишається в касі під-ва і є підставою для списання коштів з касира.
Підставою для прийняття сум грош. коштів в дорозі на облік є: 1) при здачі виручки – квитанція установи банку, ощадної каси, копії супровідних відомостей; 2) по сумах, що переказані вищезазначеними організаціями, - отримані від них авізо із зазначеною датою, № платіжного доручення, суми і назви установи банку, яка прийняла перерахування.
9.4. Синтетичний облік касових операцій.
Типові бух. проводки з обліку грош. коштів, грош. документів иа грош. коштів в дорозі:
10. Облік операцій по розрахунках в банках
10.1. Осн. поняття з обліку грош. коштів на рахунках в банках.
10.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів на рах. в банках.
10.3. Документи оформлення операцій по рахунках в банках.
10.4. Синтетичний облік операцій по рах. в банках.
10.1. Осн. поняття з обліку грош. коштів на рахунках в банках.
П(С)БО-№4 «Звіт про рух грош. коштів».
Безготівкові розрахунки – перерахування грош. коштів з рахунку під-ва не рахунок підприємства-отримувача.
            Поточний рахунок – рахунок під-ва, відкритий в уповноваженій установі банку для збурігання грош. коштів та проведення операцій по розрахунках під-ва.
Обслуговуючий банк – банк, у якому відкрито рахунки під-в, організацій, установ, фіз.осіб-суб’єктів підпр. діяльності та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом Укр. «Про банки та банк. діяльність».
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрах. документів:
1. Платіжне доручення – документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку. Приймається до виконання банком протягом 10 календ. днів з дня виписки.
2. Платіжна вимога-доручення - комбінований розрахунковий документ, який склад. з 2-х частин:  верхня частина – вимога постачальника безпосередньо до покупцясплатити вартість поставленої йому за договором продукції, робіт, наданих послуг; нижня частина – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, яка проставлена у рядку «сума до оплати літерами».
Доставку вимоги-допучення до платника може здійснити банк одержувача через банк платника.
3. Розрахунковий чек – документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку-емітенту сплатити чекодержателю зазначену суму коштів.
4. Акредитив – форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученнм свого клієнта (замовника акредитиву) зобов’язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги та надати повноваження іншому банку здійснити цей платіж.
Види акредитивів:
а) покритий – акредитив для здійснення платежів, при якому завчасно бронюються кошти платника в певній суміна окремому рахунку;
б) непокритий  - акредитив, оплата за яким у3 разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банк. кредиту;
в) відзивний – акредитив, який може бути змінений (анульований) банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром;
г) безвідзивний - акредитив, який може бути змінений (анульований) тільки зв згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
5. Вексель – письмово оформлене борг. зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грош. зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
10.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів на рах. в банках.
Облік операцій на рахунках в банках  ведеться на рахунку 31 «Рахунки в банках»: рахунок активний; по Дт відоброажається надходження грош. коштів, по Кт – використання.
Субоахунки по рах. 31:
311 – «Поточні рахунки в нац. валюті»: для обліку наявності та руху грош. коштів в нац. валюті;
312 – «Поточні рахунки в іноз. валюті»: для обліку наявності та руху грош. коштів в іноз. валюті;
313 – «Інші рахунки в банку в нац. валюті»;
314 – «Інші рахунки в банку в іноз. валюті»: для обліку руху коштів, що знаходяться в акредитивах і чекових книгах.
10.3. Документи оформлення операцій по рахунках в банках.
Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються належним чином оформлені документи, форми яких затверджені НБУ. Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спец. виписці з особового рахунку.
Виписка банку – документ, що видається банком під-ву і відображає рух грош. коштів на поточному рахунку.
Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які наз. котировка: 1) виписка нумерується; 2) перевіряється наявність документів на підставі яких зараховані чи списані кошти; 3) перевіряється відповідність суми; 4) проставляється кореспонденція рахунків.
Особливість виписки банку: 1) залишки грош. коштів і надходжень на поточний рахунок під-ва банк записує по Кт поточного рахунку, а зменшення свого боргу  - по Дт. Тому за Дт виписки відображ. списання коштів, а за Кт – надходження коштів на поточний рахунок. 2) при внесенні грош. коштів на рахунок банку подається об’ява на внесок готівкою, підтверджуючим документом при цьому є квитанція банку.
10.4. Синтетичний облік операцій по рах. в банках.
Типові бух. проводки по рах. 31
11. Облік дебіторської заборгованості.
11.1 Основні поняття поточної заборгованості.
11.2 Документування товарних операцій
11.3 Аналіт. та синтет. облік. Розкриття інформації про дебіторс. заборгов. у фін. звітності.
11.1 Основні поняття поточної заборгованості.
В процесі господ. діяльності під-ва не завжди здійсн. розрахунки з іншими під-ва або фіз. особами одночасно з передачею майна, викон. робіт, надання послуг. У зв’язку з цим виник. дебітор. заборгован. – сума заборгованості дебіторів під-ву на певну дату.
Дебітори – юр. та фіз. особи, які які внаслідок минулих подій заборгували під-ву певні суми грош. коштів їх еквівалентів або інших активів. Відповідно до П(с)БО під-ва  подають квартальну звітність, тому ∑ дебітор. заборгованості  визнач. щоквартально. 
Відповідно до П(с)БО №10 дебіт. заборгов. поділ. на: довгострокову і короткострокову(поточну).
Довгост. дебіт. заборгов. – сума заборгов., яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Поточна дебіт. заборгован.- сума заборгов., яка виникає в ході операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
Величина дебітор. заборгован. визнач. багатьма факторами, які поділ. на : внутрішні і зовнішні. Внутр. фактори: 1) кредитна політика під-ва – неправильне встановлення строків, умов надання кредитів, критеріїв платоспроможності клієнтів, надання знижок при довгострок. оплаті ними рахунків, невраховані ризики можуть призвести до різкого ↑ дебіт. заборгован. 2) види розрахунків – використ. розрах., які гарантують платіж ↓ розміри дебітор. заборгован. 3) професіональна робота менеджера, що займається управлінням дебітор. заборгован.
Зовнішні фактори:1) стан економіки в країні – спад вир-ва ↑ розміри  дебітор. заборгован. 2) стан розрах. в країні – криза неплатежів призводить до ↑ дебіт. заборгов. 3) ефективність грошово-кредитної політики НБУ – обмеження емісії викликає нестачу готівки і ускладнює розрахунки. 4) рівень інфляції – при високій інфляції дебітори не поспішають позбавлятись боргів – чим пізніше строк сплати, тим менша його сума. 5) вид продукції – якщо продукція сезонна дебіт. заборгов. ↑. 6) ступінь насиченості ринку – якщо ринок малий і насичений даним видом продукції виник. труднощі з реалізацією.
Класифікація дебіт. заборгован. (за ознаками):
1) за причинами виникнення:
-  випрадана (заборгов., строк погашення якої ще не настав або складає < місяця і яка пов’язана з нормальними  строками документообігу);
- невиправдана (прострочена заборгов., а також заборгов., пов’язана з помилками оформлення розрах. документів з поруш. умов господ. договорів)
2) за ступенем вірогідності:
-  сумнівна (поточна дебіт. заборгов. за продукцію, товари, роботи, послуги відносно якої існує невпевненість її погашення боржником);
-   безнадійна (поточна дебіт. заборгов. відносно якої існує невпевненість про її непогашення боржником або за якою минув строк позивної давності).
11.2 Документування товарних операцій
Підставою для здійсн. розрахунків з покупцями є договір в якому визнач. обов’язки сторін по виконанню умов договору та відповідальність у випадку порушення прийнятих зобов’язань. Також обов’язковою умовою є наявність первинних документів на суми оплати за відвант. продукцію, виконані роботи та надані послуги  під-во-покупець має отримати від постачальника розрах. документи:
1) при розрах. з іноземними покупцями: комерційні документи, рахунки фактури, транспортні накладні, платіжні документи на перерахування сум митним органам, виписки банку, платіжні доручення, заяви на акредитив, векселі – при погашенні заборгов.
2) при розрах. з вітчизняними покупцями: накладні, рахунки фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, векселі, прибуткові та видаткові касові ордери – при погашенні заборгованості.
11.3 Аналіт. та синтет. облік. Інформація про деб. заборг. у фін. звітності.
Аналітич. облік дебітор. заборгован. повинен забезпеч. отримання даних про заборгован. строк сплатити по якій ще не настав, а також про заборгов. не сплачену в строк. Аналіт. облік розрах. з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до оплати рахунком. Поточна дебітор. заборгов. поділ. на товарну ( виникає внаслідок звичайної операц. діяльності під-ва, яка може передбач. продаж товарів, викон. робіт та надання послуг) і нетоварну ( виникає від іншої діяльності під-ва і відображ. в обліку на відповідних рахунках)
Характеристика рахунків обліку товарної і не товар. поточної заборгов.:
Рах. 36 – «Розрах. з покупцями і замовниками»: для обліку товарної дебіт. заборгов., активний.
Дт –   відображ. продажна вартість реалізованої продукції, товарів, послуг, робіт, яка включає ПДВ, акцизний збір, інші податки і збори, що підляг. перерахув. до бюджету та позабюдж. фондів і включені до вартості реалізації.
Кт –  сума платежів, які надійшли на рахунки під-в.
Рах. 37 – «Розрах. з різними дебіторами», активний: для обліку розрах. за поточною дебітор. заборгов. з різними дебіторами за авансами виданими за відшкодув. завданих збитків, за позиками членів кредит. спілок та іншими операціями, строк оплати яких припадає на поточний або наступний рік.
Дт – відображ ↑ поточної дебіт. заборгов.
Кт – погашення чи списання дебіт. заборгов.
Рах 38 – «Рзерв сумнівних боргів»: пасивний, признач. для обліку резервів за сумнівною дебітор. заборгов.
Дт – відображ. списання сумнівної заборгован.
Кт – створення резерву сумнівних боргів.
Дебітор. заборгов. за товари, роботи та послуги виникає, коли під-во реалізує товари в кредит. Продаж товарів, робіт, послуг відображ. записом: Дт 36, Кт 70. На суму ПДВ від реаліз. Дт 70, Кт 64. Одночасно відображ. собівартість реалізованих товарів, робіт Дт 90, Кт 26, Кт 27 – продукція с\г вир-ва, Кт 28 – товари. Якщо дебітор. заборгован. погашається грош. коштами, які надійшли на рахунки під-ва в банків. установах або в касу Дт 30,31 Кт 36. Погашення дебіт. заборгов. взаєморозрахування – взаємозалік розрахунків Дт 63,68 Кт 36. Поточна дебітор. заборгов. відображ. в балансі у складі оборотних активів. У примітках до фін. звітності розкрив. таку інформ. щодо дебіт. заборгов. : 1) перелік дебіторів і суми довгострок. дебет. заборгов. 2) суми поточної дебіт. заборгов. в розрізі її класифікації за строками непогашення. 3) метод визнач. величини резерву сумнівних боргів.

12. Облік виробничих запасів.
12.1 Поняття,  класиф. і оцінка виробн. запасів.
12.2 Документальне оформлення обліку вир-чих запасів.
12.3 Хар-ка рахунків. Організація аналіт. та синтетич. обліку вир-чих запасів. 
12.1 Поняття,  класиф. і оцінка виробн. запасів.
Методологічною основою формування в БО інформації про виробничі запаси П(с)БО №9 “Запаси”. Виробничі запаси (ВЗ) – активи, які викорис. для подальшого продажу, спожив. під час вир-ва продукції, викон. робіт та надання послуг, а також для управління під-вом.
ВЗ поділяють на такі групи:1)Сировина і матеріали – предмети праці з яких виготов. продукцію і які утвор. матеріальну основу продукції. Матеріали поділ. на основні та допоміжні. 2) паливо: технологічне, моторне, господарське. 3) тара і тарні матеріали. Викор. для пакування, транспортування, зберігання матеріалів та продукції. 4) запасні частини признач. для ремонту і заміни спрацьованих деталей, машин, обладнання. 5)Незавер. вир-во виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, незакінчених технолог. процесів. 6) зворотні відходи вир-ва – залишки, що утвор. в процесі переробки сировини і матеріалів, та які повністю або частково втратили спож. якості. 7) Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. 8) Малоцінні та швидкозношувані предмети – засоби праці, термін викор. яких не перевищує 1 року і вартість до 1 тис. грн.
 Згідно П(с)БО № 9 одержані ВЗ зарах. на баланс під-ва за первісною вартістю, яка склад. з витрат на вир-ва, зберігання, транспортув. та реалізуються ВЗ без урахув. податків: - первісна вартість запасів придбаних за плату є собівартістю запасів, яка склад. з таких витрат: а) суми сплачені згідно договору постачання,  б) суми ввізного мита, в) витрати по страхуванню і % за комерційний кредит постачал., г) витрати на заготівлі, завантаження, розван., транспорт. запасів до місця їх використ., д) суми сплачені за інформаційні, посередницькі та інші послуги в зв’язку з пошуком і придбанням запасів. –первісна вартість запасів отриманих безоплатно – це їх справедлива вартість, - первісна вартість запасів виготов. власними силами – собіварт. їх виробн., яка визнач. за П(с)БО №16 “Витрати” , - первісна вартість запасів занесена в стат. капітал під-ва – узгоджена засновниками під-ва їх справедлива вартість.
Оцінка при відпуску запасів у вир-во  та іншому вибутті здійсн. за одним із таких методів: 1. середньозваженої собівартості, 2. метод ціни продажу, 3. собіварт. останніх за часом надходження запасів (LIFO), 4. собівар.  перших за часом надходження запасів (FIFO), 5.ідентифікованої собі вар. відповідної одиниці запасів.
12.2 Документальне оформлення обліку вир-чих запасів.
Документальне надходження ВЗ забезпечує вчасне надходження інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом вир-чих запасів. Основні первинні документи для обліку руху ВЗ: 1) М-1. Журнал обліку надходж. вантажів. Признач. для реєстрації транспорт. документів пов’язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад під-ва. 2) М-2 Довіреність. Признач. для обліку права окремої посадової особи виступати довіреною особою під-ва при отриманні запасів. 3) М-3 Прибутковий ордер. Признач. для оприбуткування матеріалів, які надійшли від постачальників або з переробки. 4)М-5, М-6. Товарно-транспортна накладна. Признач. для обліку поставок запасів та розрах. за їх перевезення автомобіл. транспортом. 5)  М-7 Акт про приймання матеріалів. Признач. для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжуючих документів постачальника. 6) М-12 Накладна на внутр. переміщення матеріалів всередині під-ва. 7) М-14 Відомість обліку залишків матеріалів на складі. Складається на основі матеріал. звітів матеріально-відповід. осіб і показує рух матеріал. цінностей на складі за день. 8) М-15. Накладна на відпуск матеріалів на сторону. Признач. для оформлення відпуску матеріалів вир-чим об'єднанням чи стороннім організаціям. 9) М-28 Лімітно-забірна картка. Признач. для багаторазового відпуску однотипних матеріалів на вир-во.   
12.3 Хар-ка рахунків. Організація аналіт. та синтетич. обліку вир-чих запасів. 
Для обліку запасів призначений другий клас плану рахунків. На рахунках цього класу обєдн. інфор-ція про наявність і рух належних під-ву предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використ. у вир-ві і для господ. потреб, а також засобів праці, які під-во включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.
Для узагальнення інфор-ції про наявність і рух  запасів сировини і матеріалів, запасних частин, палива, тарних матеріалів призначено рах. 20 “ Виробничі запаси”, рах. активний, по Дт відображ. надходж. виробничих запасів на під-во, їх оцінка; по Кт відображу. витрачання запасів на вир-во\експлуатацію.
Рах. 21 “ Тварини на вирощуванні та підгодівлі”, призначений для обліку наявності та руху молодняка тварин на вирощуванні, на підгодівлі птиці, бджіл, худоби прийнятої від населення для реалізації. Рах. активний, по Дт відображ. надходження або прийом тварин, які обліковуються за первісною вартістю, також за Дт – доважок живої маси молодняку тварин, приплід продук. роб. сили.
Рах. 22 “МШП” предмети, які викорис. не більше 1 року, вартість яких до 1000 грн. без ПДВ (спец. одяг, канцтовари, господ. інвентар). По Дт – вартість придбаних, виготовлених МШП або повернення на склад з експлуатації. По Кт – відпуск МШП в експлуат. зі списанням на рах. обліку витрат, а також списання нестачі і витрат від псування таких предметів.
Рах. 23 “ Вир-во”відображ. витрати під-ва на вир-во продукції, робіт, послуг. Цей рах. викорис. промислові, с\г, транспортні, під-ва торгівлі, постачання, зв’язку. По Дт 23 відображ. прямі матеріальні, трудові види витрат, вит-ти від браку, якщо вони викирис. тільки для власних виробнич. потреб. По Кт суми фактич. вироб .собівартості продукції незавершеного виробництва.
 Рах. 24 “ Брак у вир-ві”  признач. для обліку та узагальн. інформації про втрати від браку у вир-ві. По Дт 24 – витрати внаслідок виявлення зовн. та внутр. браку у вир-ві, витрати на гарантійний ремонт. По Кт 24 – суми, що віднос. на зменшення витрат на брак та суми, що списуються на витрати вир-ва, як витрати від браку.
Рах. 25 “Напівфабрикати” признач. для обліку та узагальн. інфор-ції про наявність та рух напівфабрик. власного вир-ва, якщо такі напівфаб. викорис. для власних потреб та реалізуються іншим під-вам. По Дт 25 – надходж. або виготовл. напівфаб. По Кт 25 – вибуття внаслідок продажу, передачі на подальшу переробку, безоплатної передачі.
Аналітик. облік вироб. запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, що розміщ. в картотеці за техн.. групами відповідно до номенклатури цінника.
Основні бух. проводки по надходж. запасів.

1) оприбутковано виробничі запаси від постачальника	20	631
2) оплачено витрати на транспортування вироб. запасів, що надійшли	26 685	685 311
3) оприбутк. запаси придоб. підзвітною особою	20	372
4) оприбутк. виробн. запаси виготов. власними силами	20	23
5) оприбутк. виробн. запаси як внесок до статутного капіталу	20	40
6) оприбутк. безоплатно одержані виробн. запаси	20	719
7) виявлено надлишки виробничих запасів в рез-ті інвентаризації	20	719

 Відповідно до П(с)БО №9 може відбув. списання з наступних причин: - безоплатна передача; - списання у зв’язку з псуванням, розкраданням; - відпуск у вир-во; - передача до статутного капіталу іншого під-ва; - реалізація стороннім організаціям. Основні бух. проводки з вибуття  запасів:

1) відпущено зі складу вироб. запаси для вир-ва продукції	23	20
2) списано запаси на загальновироб. потреби	91	20
3) списано запаси на адміністративні потреби	92	20
4) відпущено зі складу вироб. запаси для капітал. будівництва власними силами	15	20
5)списано облікову вартість реаліз. вироб. запасів	943	20
6) відображ. суму нестачі вироб. запасів	947	20
7) відображ. суму нестачі на позабаланс. рахунках	072	-
8) списано суму нестачі з позабаланс. рахунку	-	072
9) відображ. сума нестачі, що підлягає відшкодуванню винною особою	375	746
10) отримано суму відшкодув. втрат від винної особи	30	375
11) передано запаси в обмін на акції акціонер. товариства	14	20
12) безоплатно передано запаси іншому під-ву	949	20

13. Облік готової продукції.
13.1. Поняття та класифікація готової продукції.
13.2. Документування госп. операцій пов’язаних з рухом гот. продукції.
13.3. Характеристика рахунків аналітичного і синтетичного обліків.
13.1. Поняття та класифікація готової продукції.
Готова продукція – продукція обробка якої закінчена та яка пройшла випробування , приймання, укомплектування згідно з умовами договорів відповідає затвердженим стандартам , пройшла технічний контроль п-ва і здана на склад або замовнику згідно з діючим порядком прийняття продукції.
Готова продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу, сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях утворюють незавершене виробництво.
Готову продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.
Види готової продукції:
1.    За формою:
–        уречевлену;
–        результати виконаних робіт;
–        результати наданих послуг.
2.    За ступенем готовності:
–        готова;
–        напівфабрикати;
–        незавершене виробництво.
3.    за технологічною складністю:
–        проста;
–        складна(основна; побічна;сукупна).
Готова продукція відповідно до П(С)БО № 9 „Запаси” оцінюється за первісною вартістю. Первісна вартість гот. продукції може бути визначена після калькулювання її фактичної собівартості, яка включає прямі матеріальні витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні та змінні виробничо-накладні витрати.
  Постійні накладні виробничі витрати можуть бути як розподілені так і нерозподілені. Розподілені накладні витрати – елементи первісної вартості запасів гот. продукції та незавершеного виробництва і являють собою оцінені витрати, які ґрунтуються на нормальній потужності та відносяться на кожну одиницю продукції незавершеного виробництва.
Нерозподілені накладні виробничі витрати – виникають тоді, коли продукції випущено менше нормальної потужності, їх відносять до собівартості реалізації.
Змінні виробничі накладні витрати – розподіляють на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничої потужності згідно з методом стандартних витрат.
Адміністративні (управлінські) витрати до складу собівартості гот. продукції не включаються. Їх обліковують на рахунку 92 і відносять на фін. результати.
Оцінка гот. продукції при її продажу залежить від облікової політики п-ва.
При відображенні продажу гот. продукції в бух. обліку зазначаються 2 оцінки:
1. Оцінка, що прийнята згідно з обліковою політикою – первісна вартість по Дт рахунку 901.
2. Оцінка за конкретною договірною вартістю – кредит рахунку 701.
13.2. Документування госп. операцій пов’язаних з рухом гот. продукції.
Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюються накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання в яких вказується:
–        дата;
–        шифр цеху і складу;
–        найменування продукції;
–        номенклатурний номер;
–        одиниця виміру;
–        кількість;
–        ціні за одиницю.
Виписується в 2-х примірниках: один з яких призначений для здавальника, інший залишається на складі.
Для обліку випуску гот. виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску гот. продукції з даної на склади п-ва в натуральному і вартісному виразі. Дані цієї відомості застосовують для проставлення бух. записів на рахунках синтетичного обліку. Накопичу вальні відомості випуску гот. продукції і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця. Ціна поставленої на підставі номенклатури цінника в якому вказується вид кожного виробу, модель, артикул, марка, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції.
Відпуск, відвантаження гот. продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної, номера дати оформлення, назви та реквізитів замовника, одиниці виміру кількості, оптової ціни і вартості.
13.3. Характеристика рахунків аналітичного і синтетичного обліків.
Для обліку виготовлення продукції призначено рахунки:
Рах 26„Готова продукція”:активний, для узагальнення інформ. про наявність та рух гот. продукції п-ва.
По Дт відображається надходження гот. продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за обліковими цінами. По Кт відображається вибуття гот. продукції за фактичною виробничою собівартістю внаслідок продажу, безоплатної передачі, а також сума відхилень фактичної виробничої собівартості гот. продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції.
Рах 27 „Продукція с/г виробництва”: активний, призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух с/г продукції до якої належать:

• продукція отримана від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів п-ва;

• продукція та відходи одержані при доведені товарної продукції та насіння до належних конденцій;

• насіння та посадковий матеріал призначений для закладання та ремонту власних насаджень.

По Дт рахунка 27 відображається надходження с/г продукції, яка обліковується за плановою собівартістю, а в кінці звітного періоду доводить до фактичної собівартості. По Кт – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.
Аналітичний облік прийому і відпуску гот. продукції оформлюється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами гот. продукції  у встановлених одиницях виміру: натуральних(кількість, обсяг, вага продукції), умовно-натуральних (показники, що визначають за допомогою коефіцієнтів співвідношення обсягу гот. продукції до вартісних показників).
На складі п-ва гот. продукція обліковується в кількісному виразі на картках, відомостях, в книзі складського обліку.
За даними аналітичного обліку витрати на виробництво гот. продукції визначає фактична собівартість гот. продукції.
Основні бух. проводки з руху гот продукції:

Операції	Дт	Кт
1. оприбуткована на склад гот. продукція	26	23
2. відображені в складі гот. продукції напівфабрикати власного виробництва	26	25
3. в результаті інвентар-ції виявлені надлишки гот. продукції на складі	26	719
4. гот. продукція призначена для власних потреб, оприбуткована як матеріали	20	26
5. виявлена нестача гот. продукції, яка віднесена на винну особу	375	26
6. списана собівартість реалізованої гот. продукції	901	26
7. використана гот. продукція для адміністративних потреб	92	26
8. використана гот. продукція для позавиробничих  потреб	93	26
9. списана гот. продукція використана для досліджень, що здійснює п-во	941	26
10. списані витрати пов’язані з уцінкою гот. продукції	946	26
11. списана нестача гот. продукції, якщо вини особи не виявлено	947	26

14. Облік товарів
14.1. Поняття та класифікація товарів
14.2. Документ. госп.операцій, пов’язаних з рухом товарів
14.3. Характеристика розрахунків. Аналітичний і синтетичний облік товарів
14.1. Поняття та класифікація товарів  
Товар – мат.цінності, придбані або отримані підприємством з метою подальшого продажу або обміну. З товарів формуються запаси торг.підприємств. В обліку товари від від-ся за роздрібними продажними цінами або за купівельною вартістю.
Взаємозамінні товари – група товарів за функ.призначенням, використанням, якісними та кілкісними характеристиками, ціною.
14.2. Документ. госп.операцій, пов’язаних з рухом товарів
Для обліку товарів торгівлі та громадського харчуванні призначено рахунок 28 «Товари». Рахунок активний. До рахунку 28 відкривають наступі субрахунки:
Субрахунок 281 «Товари на складі». Застосовують для обліку руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та роздрібних базах, складах…
Субрахунок 282 «Товари в торгівлі». Використовуються для обліку руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгіві
Субрахунок 283 «Товари на комісії». Призначені для обліку товарів переданих на комісію, за договорами комісії або дорученнями, які не передбачають переходу права власності на ці товари до оплати їх вартості.
Субрахунок 284 «Тара під товари». Використовується для обліку руху та наявності тари під товари та порожньої тари.
Субрахунок 285 «Торгова націнка». Пасивний субрахунок, який застосовують торгівельні постачальницькі збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами, які на цьому рахунку відображають торгові націнки (за КТ відображається збільшення суми торгових націнок, за ДТ – зменшення, списання).
Субрахунок 286 «Транспортно-заготівельні витрати». Відображає суми ТЗВ пов’язаних з придбанням товарів, продуктів і сировини.
До бухг.балансу включається сума сальдо рахунка 28.
Аналітичний облік руху товарів в оптовій торгівлі здійснюється у вартісному виразі в розрізі мат-відповідальних осіб і великих груп товарів. Товари, що надходять на склади приймають на підставі платіжних вимог, платіжних вимог-доручень до яких додаються рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, податкові накладні… Якщо при надходженні товарів виявлена нестача, то її оформлюють актом розбіжності по кількості і якості. Товари, що надійшли негайно оприбутковують.
Способи зберігання та обліку товарів в оптовій торгівлі:
·         Партіонний спосіб: на кожну партію товарів виписують товарний ярлик і нумерують. Номер партії вказують на прибуткових і видаткових док-х. Відпуск у ярлику і картці складського обліку.
·         Сртовий спосіб: облік ведуть за кількістю і вартістю в картці складського обліку за видами або сортами товарів.
Оптові під-ва застосовують 2 форми реалізації товарів:
- зі складів – складський оборот.  При реалізації зі складів їх відпуск здійснюється на основі рахунка фактури в яких вказують асортимент, кількість, потім виписують платіжну вимогу, яка виставляться у обслуговуючому банку на інкасо для одержання платежу з покупця.
- транзитом – транзитний оборот. При реалізації транзитом товари відвантажують покупцю минаючи склади.
Аналітичний облік руху товарів в роздрібній торгівлі ведеться за місцями їх продажу і торговим підприємством в цілому.
Напрямки за якими надходять товари до торгових підприємств: товари вартість яких оплачена грошовими коштами; товари отримані безоплатно; товари отримані в межах бартерних операцій; товари отримані від засновників, як внески до стат.капіталу.
На збільшення вартості товарів відносять транспортні витрати, комісійні винагороди, вартість послуг товарних бірж, митні збори, ви-ти на зберігання та доставку, інфо, посередницькі послуги.
На зменшення вартості товарів відносять уцінку товарів, списання у зв’язку з псуванням або розкраданням товарів.
В б.о. операції з уцінки і до оцінки товарів відображаються таким чином:
- при уцінці ДТ 949 і КТ 281
- при списанні суми витрат на фін.результат ДТ 791 і КТ 949
- при приведенні до оцінки, щодо уцінених раніше товарів у сумі, що не перевищує раніше проведеної уцінки ДТ 281 і КТ 719
- при списанні суми до оцінки на фін.результат ДТ 719 і КТ 719.
У разі виявлення нестачі можливі два варіанти обліку:
1. винну особу не встановлено або судом відмовлено в позові
2. винну особу встановлено
14.3. Характеристика розрахунків. Аналітичний і синтетичний облік товарів

15. Облік вексельних операцій
15.1. Поняття, види  та учасники обліку векселів.
15.2. Документи оформлення операцій з векселями.
15.3. Синтетичний облік вексельних операцій.
15.1. Поняття, види  та учасники обліку векселів.
Вексель – письмово оформлене борг. зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грош. зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Учасники обліку векселів:
-          векселедавець – особа, яка отримала товар, роботи, послуги і видала вексель;
-          перший векселедержатель – особа, яка передала цінності і отримала вексель;
-          другий векселедержатель (індосант) – осоьа0власник векселя в силу здійсненого на його користь передавального запису, яка робить на ньому наступний передавальний запис – індосамент;
-          особа з вексельними повноваженнями – отримувач векселя за індосаментом, є представником по отриманю платежу;
-          особливий платник – особа, уповноважена оплатити вексельні зобов’язання;
-          вексельний поручитель (аваліст) – особа, яка здійснює аваль, що забезпечує здійснення платежу за векселем у випадку несплати його платником;
-          останній векселедержатель – отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю;
-          посередник – особа, вказана векселедавцем, авалістом, індосаментом для оплати векселя або яка добровільно взялась оплата вексель за будь-кого з них.
Простий вексель (соло) – письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити векселедержателю зазначену грош. суму у визначений строк і в обумовленому місці.
Переказний вексель (тратта) – письмовий документ, який містить простий і нічим не обумолений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей третій особі – ремітенту – у визначений строк і у визначеному місці.
Казначейські векселі – векселі, які видаються за рахунок фінансування витрат держ. бюджету за згодою відповідного утримувача коштів з держ. бюджету.
Платником по казн. векселях виступає Гол. управління держ. казначейства.
15.2. Документи оформлення операцій з векселями.
При надходженні векселя на під-во він є підставою для відображення операцій по одерженню векселя в бух. обліку. Вексель відноситься до категорії документів суворої звітності.
В простому векселі вказують місце і дату його видачі, суму боргового зобов’язання, строк і місце плаиежу. найменування кредитора, підпис векселедавця. Окремо від суми може зазначатись зобов’язання по сплаті %.
В переказному обов’язково вказують: найменування трасата (платника по векселю), термін і місце платежу, найменування ремітента, дата і місце складання, підпис трасанта (особи, що видала вексель).
Переказний вексель повинен бути акцептований (підтверджений надписом: «зобов’язаний оплатити» або «вексель акцептований»).
Виправлення у векселі не допускаються.
15.3. Синтетичний облік вексельних операцій.
Бух. облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку їх заповнення, видачі та акцепту, передачі та авалю векселів. Оцінка векселя здійснюється в розмірі суми, зазначеної на ньому. Вексельна сума може включати % як додаткову плату за час обертання векселю.
Для обліку вексельних операцій призначено рахунки:
Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані»: призначений для обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантожену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, яка забезпечена векселями.
Дт – отримання векселя за продані товари, роботи. послуги.
Кт – отримання коштів за погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторрської заборгованості, продаж векселя третій стороні.