МАН
НЦАОМ
Наукова робота
на тему: “Життя людини за межами рідної планети"
виконав: учень 10-го
аерокосмічного класу
НЦАОМ
Гавриленко Владислав
науковий керівник: Шевцов В.Ю.
2009 рік

План роботи
1. Життя людей на землі
2. Можливі причини покидання Землі:
А) Людська діяльність
Б) Внутрішня активність Землі
В) Загибель Сонця
Г) Чорні дірки
Д) Космічні астероїди
3. Можливі місця для колонізації:
А) Планети Сонячної системи
Б) Віддалені планети, схожі із Землею
В) Відкритий космос
4. Пристосування до життя:
А) На планетах Сонячної системи
Б) На віддалених планетах, схожих із Землею
В) У відкритому космосі
5. Висновок

На Землі, людина живе уже досить довгий час і увесь цей час вона прагне до поліпшення умов свого існування. Для покращення людського життя почали з’являтись все нові й нові винаходи. Результати цих винаходів самі різні: деякі, такі як хірургічне обладнання і ліки, дарують людям життя, а інші, такі як швидкісний транспорт чи електричні прилади повсякденного користування, можуть його забрати. Найбільш стрімкий стрибок у технологічних досягненнях відбувся на протязі ХХ століття. Саме в ці часи почала з’являтись ракето-космічна техніка, що дозволила людству зробити значні кроки у розумінні будови нашого Всесвіту. Почали з’являтись питання, щодо життя в інших місцях, за межами Землі: Чи можливе воно? У якій формі? Де саме? Можливо прийде час, коли людина, сама, залишить свою планету, для освоєння нових територій, через неможливість життя на ній. Причини покидання Землі можуть бути самими різними. Для своєї роботи я вибрав найбільш вірогідніші причини і можливі місця для проживання.
Для покращення життя, людина вигадала, самі різні, механізми і машини але під час їх створення - не задумувалась про техногенні катастрофи, які виникають в результаті незчисленних викидів чадних газів і не утилізованих токсинів. Всі ці рештки людської діяльності призводять до забруднення навколишнього середовища і глобального потепління. Ці два фактори негативно впливають на людське здоров’я. Оскільки, результатом забруднення є лише нові захворювання, народження недорозвинених дітей і знищення інших жителів Земної біосфери. А результатом глобального потепління є танення льодовиків, що призведе до затоплення суші і неодмінно, до численних жертв. Так як на планеті увесь час ростиме температура, то з великої кількості води, відповідно, буде утворюватись велика кількість пари, що переходитиме у довгострокові дощі, що розмиватимуть сушу, вимиваючи з неї родючі ґрунти, перетворивши їх на пустельні території з підвищеною вологістю. У такому разі людині доведеться або залишити Землю або пристосуватись до життя у теплих водах Світового океану. У тому випадку, якщо людина пристосовуватиметься жити під водою, у неї відпаде потрібність у користуванні ногами, які, напевне, зможуть перетворитись на еластичний плавник, схожий на хвіст мультиплікаційної русалки.
Так як, у результаті пристосування, розум людини повинен залишитись, що буде впливати на її діяльність, то для виконання якихось побудов чи іншої роботи, руки повинні залишитись але з деякою зміною. Між пальцями повинні з‘явитись нарости, для збільшення швидкості і координації рухів під час плавання. До речі, зараз, через хімічні забруднення і їх вплив, народжуються діти із, так званим, “синдромом русалки”, у яких між пальцями знаходяться нарости, а ноги зрощені, наче у русалок. Проте підводне життя буде не постійним, так як планета увесь час розжарюватиметься під палючим сонячним світлом. Згодом її все одно доведеться залишити.
Окрім людської діяльності, на Землі, уже мільярди років, проходять хімічні реакції. При утворенні, земна кора мала досить високу температуру але з часом охолонула до того моменту, поки мала відносно малу температуру і тверду поверхню. Завдяки тому, що наша планета проходила через метеоритні пояси, що мали велику кількість льодяних брил, на ній з’явилась крига, що розтанула і утворила воду. А Завдяки тому, що вода перебігала потоками, вона утворювала хвилі і булькотіння, відповідно збагачуючись киснем. Згідно з однією з версій - там де є кисень, там утворюється життя. Таким чином Земля стала пригідною для життя. З проходження еволюції, на ній з’явилась людина, що активно розвивається. Але проходження термічних реакцій не припинилось і планета увесь час охолоджується. Можливо людська цивілізація ще існуватиме в той час, коли поверхня Землі матиме дуже низьку температуру але, певне, не на її поверхні, а десь на іншому космічному об’єкті чи, придатній для повноцінного життя, космічній базі.
Колись, давно, відбувся вибух Супер Нової зірки, результатом якої стала наша Сонячна система. З моменту її утворення, Сонце спалювало, надані йому під час вибуху, запаси Гелію і Водню. За підрахунками учених слідує, що з самого початку існування Сонця, на ньому було “сонячного пального” на 8-9 мільярдів років але вже відомо, що воно витратило половину своїх запасів. Можливо людина почне пристосовуватись до поступового підвищення температури але все одно їй доведеться залишити Землю, так як загибель Сонця неминуча. Після вичерпання своїх запасів, із Сонцем може статися дві речі. Воно може вибухнути, як і сам його творець - Супер Нова зірка. В результаті вибуху, жодна планета Сонячної системи не залишиться вцілілою. За іншим сценарієм, Сонце миттєво колапсується і утворить чорну діру, яка на своєму шляху знищить усе. Навіть, якщо ця чорна діра пройде мимо нашої планети, все одно ми не зможемо вижити на ній без “обігрівача" - Сонця.
Проте, можна, навіть не очікуючи, перетворення нашої зірки на чорну діру, натрапити на неї. У нашій галактиці є повно інших чорних дір, які блукають у пошуках нової зірки чи планети. Чорні діри - це монстри Всесвіту, які лише прагнуть знайти ще одне космічне тіло, щоб поживитись ним. Наближаючись до такого “ласого шматочка", як Сонце, є велика вірогідність того, що чорна діра захопить кілька планет. Наблизившись хоч до Юпітера, чорна діра проявить свої гравітаційні можливості і на Землі. Пересиливши Сонце, вона почне тягнути її до себе. Відбудуться значні зміни у тектонічній будові планети, почнуться багато - кількісні землетруси і виверження вулканів. Можна передбачити, що Північна частина земної кулі може повернутись у напрямку діри, так як у ній знаходиться найбільш магнітна частина планети. Таким чином, почнуть різко змінюватись умови існування живих істот, що приведе до їх загибелі. Якщо людина не виконає жодних дій, то вона також може назавжди залишити буття у цьому Всесвіті, і, якщо існують інші, позаземні, цивілізації то вони ніколи про неї не дізнаються.
У космосі, окрім чорних дір, існують інші любителі подорожувати міжзоряним простором - астероїди. Астероїд - це космічний уламок, що рухається із досить великою швидкістю по еліптичній траєкторії. Здебільшого, вони містять у собі частину криги. Таким чином, по одній із версій, коли вони падали на Землю, то танули і утворили водяний покрив. Але всі ті астероїди були не великих розмірів. А що станеться із Землею, якщо на неї упаде справжній велетень? Можливо наступним знищувачем нашої планети може бути саме космічний астероїд. При падінні на Землю астероїда, що хоч у двадцять разів менший за її розміри, на ній виникнуть хвилі землетрусів, що будуть проходити досить довгий час, руйнуючи всю людську діяльність, несучи за собою мільйонні жертви. Окрім того, будуть проходити вибухові хвилі, що потім обійдуть планету кілька разів, при цьому спалюючи все на своєму шляху. Після таких страшних подій, на Землі не залишиться життя взагалі і не буде можливості, хоч якось, пристосуватися, бо може зміститись її траєкторія руху. Якщо ж до того моменту людина не вигадає і не знайде нового місця для виживання, вона буде приречиною на повне зникнення не лише із лиця Землі, а як виду життя взагалі.
Якщо існує так багато причин руйнування Землі, то напевне потрібно передчасно подумати про освоєння нових територій для життя наших нащадків. Таким чином, продовживши життя людства на інших територіях, можливо воно і дізнається про своє призначення. Але яким саме може бути це місце існування життя?
Серед планет Сонячної системи, Меркурій і Венера - це планети, що мають дуже високу температуру, Земля знаходиться у відносній рівновазі температур, а всі інші планети мають дуже низькі температури. Для того, щоб перебратись на іншу планету Сонячної системи, треба, щоб вона мала температуру, при якій можуть жити живі організми. Така температура повинна бути хоча б від - 30с˚ до +60с˚. Теоретично, потрібно охолодити іншу планету або нагріти її. Так як охолодити Меркурій чи Венеру не можна, бо вони все одно будуть нагріватись, від близького розташування із Сонцем, то можна спробувати нагріти іншу планету. Так як Марс знаходиться ближче до Сонця, ніж наступні планети, то відповідно, збільшувати температуру на ньому треба буде менше. Та як саме можна нагріти іншу планету? Можливо одним із способів нагрівання планети може бути її забруднення. Таким прикладом є Земля із глобальним потеплінням. Якщо почати забруднювати Марс різними викидами, що утворюватимуть чорні хмари пилу і газу, то сонячне проміння, що потрапляє на планету, не відбиватиметься, а поглинатиметься і таким чином нагріватиме її. Так як Марс проходив завжди, відносно, близько із Землею, то на нього також могли впасти астероїди і метеорити, що містили лід. Але, якщо вийде нагріти планету, то цей лід розтане і утворить воду. Проте на планеті немає достатньо кисню для життя людини. Відомо, що повітряний покрив Марсу багатий на азот, а на Землі є водорості, що живуть лише за рахунок азоту і виділяють велику кількість кисню. Саме такі водорості можна буде скинути на Марс, щоб збагатити його киснем. Згодом, приземлившись на Марсі, людина детальніше дослідить його і можливо винайде рослини, що будуть добре почуватись на ньому і даватимуть людині, можливо і якимось земним тваринам, змогу вижити на новій, “Червоній”, планеті.
Якщо в Сонячній системі не вийде знайти місця для життя, то його доведеться шукати десь за її межами. Нещодавно, вчені виявили планету, що має досить схожі, із Землею, умови. Ця планета - 581с, знаходиться на відстані близько 20,5 світлових років від Землі у системі зірки Gliese 581. Зірка належить до зірок, так званих “червоні карлики ", що випромінюють тьмяне червоне світло, однак тривалість існування таких зірок більша, ніж у Сонця. Планета, за дослідженнями учених, має температуру від 0 с˚ до 40с˚ і можливо воду. Це є одні, із найголовніших, умов для утворення життя, тому логічно припустити, що на 581с є, принаймні примітивне, життя. Серед найближчих зірок, що оточують Сонце, близько 80% складають червоні карлики і можливо у їхніх системах є схожі планети, що заставить учених провести нові дослідження. Ймовірно, що на подібні планети будуть відправлені кораблі, для їх подальшої колонізації і поширення людства.
Якщо людська раса все ж переживе часи існування Сонячної системи і не матиме шансів десь призвичаїтись, то їй доведеться поки пристосуватись до життя у космосі. Але для того потрібно побудувати спеціально підготовлені кораблі, що матимуть відповідні умови.
Та якщо ж у людини таки вийде пристосуватись до життя на планеті Сонячної системи. Припустимо, що це буде на Марсі. Що трапиться з людиною? Як саме, вона зміниться? Чи зміниться взагалі? На мою думку, так як на Марсі сила притягання менша, ніж на Землі, то спочатку, людина буде почувати себе “Геркулесом" але за умови, що подорож була не довгою і м’язи не встигнуть атрофіруватись ще в космосі. Інакше, їй доведеться проводити курс оздоровлення і відновлення організму. Та все це, звичайно, буде проходити на Марсі і тіло пристосується, відразу ж до марсіанських, умов, а не до земних. Це призводитиме до часткового недовідновлення м’язів із меншою пружністю кісток, бо для пересування людини і виконання нею роботи, того буде достатньо. Форма кінцівок рук і ніг повинна залишитись, бо умови існування на Марсі, будуть близькими із умовами на Землі. Так як на ньому сила гравітації буде діяти на людину менше і менш давитиме її вниз, ніж на Землі, а гормон росту буде той самий, то можливо, що середній ріст людини буде близько двох метрів і відповідно, інші органи збільшаться теж. За своїми функціями, внутрішні органи людини залишаться тими ж самими. Можуть лише, незначно, змінитись легені, бо склад повітря, навряд, буде повністю таким, як і на Землі. Можливо все саме так і буде, а можливо історія буде зовсім іншою.
Іншою, історія людини може бути тоді, коли вона шукатиме притулку на планетах інших зіркових систем. В залежності від можливих умов на планеті, буде формуватись біологічний світ людини. Припустимо, що людина потрапить на планету із вічними снігами. Найбільш вірогідним є те, що вона повернеться до більш первинного вигляду, тобто покриється шерстю, щоб зберігати тепло. Інші перетворення, як і на Марсі, будуть залежати від сили притягання планети і від її атмосфери. Які перетворення будуть з людиною, коли на неї буде діяти менша гравітація, ми вже розібрали. А що з нею буде діятись, якщо гравітація буде більшою за звичну? Спочатку, людина буде відчувати вагу кожної частини свого тіла але з часом, у неї більш почнуть рости м’язи, щоб мати змогу переносити таке важке, по нашим міркам, тіло. Таке явище, ми можемо спостерігати в тренажерних залах, де спортсмени підіймають вагу, збільшуючи навантаження на м’язи і на кістки. В кінцевому результаті, ми отримаємо істоту, яка буде схожа на натреновану доісторичну людину. Також людина може потрапити на планету, де суші буде дуже мало, а всю територію займатиме водяний покрив. У такому разі, людина буде мати, уже вигаданий, вигляд русалки.
Для того, щоб дібратись до таких віддалених місць, людині доведеться подолати дуже великі відстані, на які не вистачить одного життя. Можливо, що буде винайдено спосіб заморозити людину на невизначений час, а у потрібний час розморозити, без жодних пошкоджень. А якщо такого методу не буде винайдено, то доведеться повністю пристосуватись до умов життя у космосі. Вся подорож буде проходити у космічних краях. Але космічний світ зовсім не такий, як наш. У тому світі немає гравітаційних сил, велике поширення радіації, немає кисню, як на Землі, жодних запасів їжі. Для того, щоб вижити у такому жорстокому світі, людині доведеться все це запасати, а до дечого пристосовуватись. До постійної дії радіації, людині доведеться звикати і можливо у неї виникне щось, на зразок імунітету проти радіації. А без дія гравітації приведе, майже до повного, атрофірування м’язів і може кардинально змінити людське єство. Людині не будуть потрібні ноги взагалі, так як у космосі немає ваги і їм не доведеться нічого носити. Єдине, що з ними може трапитись, так це зміна на довгі щупальця, що допомагатимуть чіплятись за віддалені частини корабля і переміщатимуть тіло. Приблизно такі ж зміни можуть статися і з руками. Єдине, що їх відрізнятиме від ніг, так це те, що на них будуть допоміжні відростки, що нагадуватимуть пальці і виконуватимуть роботу краще ніж пальці, бо будуть більш еластичніші і вправні. Це допомагатиме при виконанні тонкої роботи із комп’юторними технологіями і ремонтуванні прикритих чи захищених частин корабля. Тулуб і голова зможуть зростися, утворивши єдине ціле, щоб бути більш компактнішою і досконалішою частиною тіла. В результаті такої мутації, утвориться істота з круглим тілом і чотирма щупальцями, що буде вправно пересуватись кораблем, незважаючи на відсутність гравітації. Одним словом, від людини не залишиться нічого людського у її зовнішності. Можливо ця істота повністю пристосується до життя у космосі і ніколи не повернеться на планету, а буде лише із далеку досліджувати розвиток життя на таких планетах, як наша Земля.
Як би там не сталося із теперішнім місцем проживання людини, вона завжди знайде нове і пристосується до нього. Я сподіваюсь, що колись настане той час, коли людина знайде собі подібних істот, і зможе поділитись з ними набутими знаннями. Об’єднавши зусилля, вони зможуть знайти більше відповідей на спільні питання і можливо дізнаються призначення живих істот у цьому світі.