Варіант № 1 “Теоретичні основи і принципи організації

контролю в Україні в ринкових умовах”

План

1. Загальні поняття про контроль.

2. Контроль у системі управління.

3. Методичні прийоми контролю.

4. Задача.

1. Загальні поняття про контроль.

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях потребує вдосконалення функції управління процесом виробництва в тому числі контролю економіки. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які визначаються економічними і політичними закономірностями розвитку певної інформації. Функції економічного контролю зумовлюються дією основ­ного економічного закону формації і цілями суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Контроль як функція соціального управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об'єкта з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів. Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об'єкт управління виконує його настанови. Основною метою цієї функції є блокування відхилень діяльності суб'єкта управління від заданої управлінської програми, а в разі виявлення аномалій — приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх соціальних регуляторів.

В процесі соціального управлінн контроль є зв'язуючим елементом між управлінськими циклами. Процес управління складається із таких функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і перевірки виконання; оцінки результатів. Отже, контроль є необхідною самостійною функцією управління.

Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського рішення, яке супроводить процес складання конкретної програми дій, найбільш повно виявляється на стадії фактичного виконання рішення. Завершуючи первинний про­цес управління, контрольна діяльність, створює сприятливу пер­спективу для нового управлінського циклу

У контролі як функції соціального управління яскраво ви­являється його інформаційна і корекційна суть. Контроль є уні­версальним засобом одержання інформації по каналу зворотно­го зв'язку. Без механізму зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом процес соціального управління втрачає чіткість і цілес­прямованість. Контроль дає змогу добувати оперативну інформацію, яка об'єктивно відтворює стан справ на підконт­рольних об'єктах, відповідність їх діяльності накресленій програмі; виявити недоліки в рішеннях, які приймають, організації виконан­ій» способах і засобах реалізації їх; вивчити ділові якості пра­цівників.

Контроль як функція політичного керівництва є засобом розширення демократії в умовах багатопартійного суспільства. Основна спрямованість контролю і перевірки виконання правлячою партією своїх програмних установок і передвиборних плат­форм щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни у подальшому зростанні добробуту народу. Соціальний контроль є складовою час­тиною політичного режиму, важливим засобом вдосконалення со­ціального управління в цілому.

Контроль як функція народної демократії, засіб самоуправлін­ня народу здійснюється самим народом і для народу. Однією з форм здійснення влади у правовій демократичній державі правомірно розглядати контроль як функцію народної демократії, самоуправління народу, яка має двоєдину природу.

Функції контролю у суспільстві з ринковою економікою включають у себе сприяння діяльності підприємців (їїідприємств, об'єднань, концернів, кооперативів, акціонерних то­вариств та ін.) щодо процесів, які вони виконують, за допомоґок економічних стимулів. До них належать пільгове державне кредитування виробництва продукції народного споживання, податкова система тощо. Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської, діяльності підприємств з різними формами власності. При цьому поєднуються державний контроль (в особі податкових інспекцій) і внутрішній контроль власників (підприємців), зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів, завдань з метою підвищення економічної ефективності господарської діяльності. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, усіх видів обслуговування.

Контроль – це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об”єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керованний об”єкт виявлення відхилень, допущенних у ході виконання цих рішень.

Верховна Рада України є постійно діючим законодавчим, розпорядчим і контрольним органом державної влади на території України. У складі Верховної Ради України має бути Конституційний Суд України, на який поклавсти контрольні функції відповідно до Конституції України.

Економічний контроль – це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою України.

Контроль за виконанням планів і договірних зобов”язань, результатами виробничої та фінансово – господарської діяльності здійснюється згідно із Законом України про підприємства.

Суть економічного контролю в демократичному суспільстві в умовах ринкової економіки полягає в регулюванні процессу розширеного відтворення суспільно необхідного продукту відповідно до конституційних норм.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

2. Контроль у системі управління.

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Економічний контроль є функцією управління продуктивними силами і виробничими відносинами. У своєму розвитку контроль має кілька етапів:

- описовий, пов”язаний із збиранням фактів та першочерговими групуваннями їх;

- логіко-аналітичний – якісний аналіз фактів, потім поєднання якісних і кількісних (математичних) методів наукового пізнання.

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, в бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

3) проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

4) проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

5) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

6) розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

7) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, де повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші серйозні правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.

Основою функціїї контролю є наукове дослідження – вивчення певного об”єкта з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворювання для раціонального використання у практичній діяльності людей.

Економічний контроль виконує конкретні функції економічної науки:

пізнавальну – виявлення фактів, які негативно впливають на розвиток продуктивних сил і виробничих відносин з метою регулювання їх;

культурно-виховну – передбачає виховання ощадливості у витраченні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

практично-дійову – забеспечує управління економікою конкретними методиками.

Економічному контролю як галузі економічної науки притаманні інтегративні риси у дослідженні продуктивних сил і виробничих відносин, тому він безпосередньо впливає на оптимізацію економічних процесів.

3. Методичні прийоми контролю.

Контроль виконує свої функції за допомогою власного мето­ду, який є системою методичних прийомів і конкретних методик. Реалізація будь-якого методу управління, в тому числі і фінансово-господарського контролю і аудиту, здійснюється за допомогою певних процедур.

Процедура - понят­тя, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удоско­налення їх для досягнення оптимуму.

Методичні прийоми контролю і аудиту:

Органолептичні: інвентаризація; контрольні заміри робіт; вибіркові та суціальні спостереження; технологічний і хіміко-лабораторний контроль; експертизи різних видів; експертиза проектів і кошторисної документації; службове розслідування; експеримент.

Розрахунково-аналітичні: економічний аналіз; статистичні розрахунки; економіко- мтематичні методи.

Документальні: інформаційне моделювання; дослідження документів; камеральні перевірки; нормативно-правове регулювання.

Узагальнення і реалізація результатів контролю і аудиту: групування недоліків; документування результатів проміжного контролю; аналітичне групування; слідчо-юридичне обгрунтування; систематизоване групування результатів контролю; прийняття рішень; контроль за виконанням прийнятих рішень.

Органолептичні методичн прийоми фінансово-господарського контролю використовують при перевірці фактичного стану об”єктів контролю. Найважливішим з них є інвентаризація. Основні завдання інвентаризації полягають в установленні фактичного стану і наявності основних засобів, товарно – матеріальних цінностей, коштів у касах, на рахунках у банках, розрахунково-кредитних операцій, а також обсягів незавершеного виробництва підприємства. Методичний прийом інвентаризації вико­ристовується для контролю достовірності даних бухгалтерського обліку, звітності і балансу підприємства, зокрема наявності і вартості товарно-матеріальних цінностей, коштів у касах, на розра­хунковому та інших рахунках в установах банків; реальності обліку коштів у дорозі, дебіторів і кредиторів, незавершеного вироб­ництва, витрат майбутніх періодів, резерву наступних витрат, фон­дів та інших коштів, відображених на статтях балансу.

Отже, інвентаризація - органолептичний методичний прийом контролю фактичного стану підконтрольних об'єктів, здійсню­ваний з метою забезпечення збереження цінностей і раціонального використання їх у фінансово-господарській діяльності. За часом проведення інвентаризації поділяють на планові і позапланові.

Планові — передбачаються планом поточного контролю збе­реження цінностей.

Позапланові — проводяться в строки, не передбачені планом, — при зміні матеріально відповідальних осіб, у зв'язку із сти­хійним лихом, у випадку викрадення цінностей, коли необхідно терміново і раптово перевірити наявність і стан певної групи цінностей.

Особливим видом планових інвентаризації є перманентні, які проводяться на підприємстві безперервно за спеціальним графіком з метою запобігання недолікам і псуванню цінностей, безгосподарності. Залежно від повноти охоплення перевіркою цінностей інвен­таризації бувають повні і вибіркові (часткові).

Повна інвентаризація — це перевірка всіх засобів підприємства і джерел утворення їх перед складанням річного звіту, у процесі комплексної ревізії і в деяких інших випадках. Щодо товарно-матеріальних цінностей повна інвентаризація охоплює всю номенклатуру матеріалів, товарів, інвентаря.

Вибіркова (часткова} інвентаризація — це перевірка певної частини засобів або окремих групп і видів товарів, матеріалів. Вибіркові інвентаризації проводять на базах і складах з кількісно-сортовим обліком товарно-матеріальних цінностей, у міжінвен-таризацІйній період. При цьому перевіряють найбільш цінні, які користуються підвищеним попитом, товари, а також наднорма­тивні запаси і матеріали, які тривалий час зберігають на складах без руху. В разі виявлення порушень у збереженні цінностей або не­стач проводять позачергову повну інвентаризацію товарно-матері­альних цінностей. Одночасно з інвентаризацією перевіряють дані бухгалтерського обліку цінностей, уточнюють залишки товарно-матеріальних цінностей на день інвентаризації зустрічною перевіркою документів з метою виявлення тих матеріалів, що надійшли, але не оприбутковані або відпущені і не списані, у видаток. При проведенні інвентаризації додержують принципу раптовості, плани і графіки інвентаризації не підлягають оголошенню.

Обов'язковим є проведення інвентаризації в строки, вста­новлені нормативними документами про бухгалтерські звіти і баланси , в разі зміни матеріально відповідальних осіб, встанов­ленні фактів крадіжок або зловживань, псуванні цінностей після пожежі або стихійного лиха (повінь, землетрус та ін.), перео­цінки основних засобів і товарно-матеріальних цінностей, продажу об'ємів основних засобів кооперативним та іншим підприємствам. При колективній (бригадній) матеріальній від­повідальності проведення інвентаризації обов'язкове у випадку зміни бригадира, вибуття із колективу більш як половини чле­нів, а також на вимогу одного або кількох членів.

Організація інвентаризації і контроль за її проведенням на підприємстві покладаються на керівника і головного бухгалтера. Крім того, головний бухгалтер зобов'язаний своєчасно відобра­жувати результати інвентаризації цінностей у бухгалтерському обліку.

На підприємствах створюють центральні постійно діючі ін­вентаризаційні комісії у складі керівника підприємства або його заступника (голова комісії), головного бухгалтера, керівників структурних підрозділів (служб), представників громадськості.

Для проведення інвентаризації цінностей утворюють робочі інвентаризаційні комісії, до яких включають представника адмі­ністрації підприємства (голова), а також спеціалістів — товароз­навців, інженерів, технологів, механіків, виконавців робіт, еко­номістів, бухгалтерів та ін. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб того самого працівника два рази підряд. У міжінвентаризаційній період вибіркові і перманентні інвента­ризації здійснюють за розпорядженням керівника підприємства інвентаризаційними групами, сформованими із працівників, які добре знають товарно-матеріальні цінності, облік і звітність.

Інвентаризаційна комісія має право залучати працівників під­приємства для перемірювання, переважування матеріалів, вияв­ляти разом з бухгалтерією результати інвентаризації, вносити пропозиції до поліпшення зберігання, відпуску, обліку ціннос­тей. Комісія відповідає за своєчасне і якісне проведення інвен­таризації, оформлення документації.

Інвентаризаційну комісію призначає керівник підприємства письмовим розпорядженням. Голові інвентаризаційної комісії вручають контрольний пломбір. Виконання розпоряджень про про­ведення інвентаризації контролюють у спеціальному журналі.

При бригадній матеріальній відповідальності інвентаризацію про­водять за обов'язковою участю бригадира або його заступника і членів бригади, які працюють у момент інвентаризації.

Інвентаризацію проводять на місцях знаходження цінностей, а також за матеріально відповідальними особами.

На підприємствах з великим обсягом робіт, пов'язаних з ін­вентаризацією, створюють кілька робочих інвентаризаційних комісій, які працюють під безпосереднім керівництвом цент­ральної інвентаризаційної комісії. У складі однієї робочої інвен­таризаційної комісії можна створювати кілька підкомісій. Голова робочої комісії органі­зовує роботу підкомісій, забезпечує правильне проведення інвентаризації на всіх об'єктах, які закріплені наказом керівника за комісією. За підсумками інвентаризаційних описів, складених підкомісіями, голова робочої комісії з матеріально відпові­дальними особами (бригадирами) складає зведений акт про на­явність товарно-матеріальних цінностей.

Інвентаризацію матеріалів, товарів і тари здійснюють перелі­ченням, перемірюванням, переважуванням у порядку розташу­вання цінностей послідовно за місцями збереження. На складах, базах і холодильниках можна вносити запаси до інвентариза­ційних описів цінностей за специфікаціями, трафаретами, мар­куванням на тарі. При цьому проводять вибіркову контрольну перевірку не менш як 10 %-нерозпакованих місць. Якщо є роз­ходження, повністю перевіряють фактичну наявність цінностей.

Матеріально відповідальні особи на кожний вид цінностей складають товарні ярлики, партіонні карти, де зазначають найменування, позначення одиниці, показники якісної характеристики товарів (артикул, розмір, сорт, зріст), ціну, кількість. Ярлики, кипні карти розташовують на видному місці (стелажах, кипах, тарі), де знаходяться матеріали.Для перевірки достовірності записів у кипних картах голова інвентаризаційної комісії одержує у товарному відділі бази кар­тотеки кипних карт, які звіряють з примірниками складу, а також фактичної наявності матеріалів їхні дані записують у ін­вентарні описи типової форми.

Описи підписують усі члени інвентаризаційної комісії і ма­теріально відповідальні особи. У кінці опису матеріально відпо­відальні особи дають розписку, якою підтверджують, що комі­сією перевірено цінності в їх присутності, претензій до комісії немає, а вказані в описі цінності ними прийняті на відповідаль­не збереження. На цінності, які не належать підприємству, але перебувають на його збереженні, складають окремі описи. Інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів і бланків су­ворої звітності проводять, як правило, раптово, а основних за­собів, незавершеного капітального будівництва, незакінченого виробництва продукції, розрахунків та інших об'єктів контролю - за станом на перше число місяця.

Якість інвентаризації перевіряє центральна інвентаризаційна комісія за участю членів робочої інвентаризаційної комісії і ма­теріально відповідальної особи після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу, комори, секції, де переві­ряли цінності.

Результати контрольних перевірок якості інвентаризацій офор­мляють актом типової форми і заносять у бухгалтерії до спеціальної книги.

Роботу інвентаризаційної комісії оформляють протоколом, у якому відображують результати інвентаризації, стан складського гос­подарства, забезпечення збереження товарно-матеріальних ціннос­тей. При наявності невикористаних і зіпсованих товарно-матері-альнихцінностей у протоколі зазначають час завезення їх, назву пос­тачальника, стан цінностей, причину зниження якості. Такі цінності відображують окремо в інвентаризаційних описах. Аналогічно відоб­ражують зіпсовані цінності, зазначають причини псування і винних уцьомуосіб.

Висновки щодо результатів інвентаризації цінностей і пропозиції до усунення виявлених недоліків, заліку нестач і лишків за пересор­тування, а також списання нестач у межах норм природних втрат ко­місія формулює і обґрунтовує в протоколі. Після закінчення інвен­таризації робоча комісія всю документацію і протокол передає цент­ральній постійно діючій комісії.

Протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії затверджує керівник підприємства не пізніше через 10 днів після закінчення інвентаризації. Результати інвентаризації відображають в обліку у той периіод, у якому було завершено інвентаризацію. Отже, інвентаризація як методичний прийом і форма поточного контролю забеспечує виявлення і запобігання нестачам і втратам матеріальних цінностей і коштів, а також сприяє збереженню їх.

Вибіркові спостереження застосовуються у фінансово-гос­подарському контролі і аудиті як один із видів несуцільного дослідження господарських операцій, що грунтується на застосу­ванні вибіркового методу.

Вибірковий метод дослідження використовують для встанов­лення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забез­печує одержання репрезентативних даних. У теорії вибіркового методу розглядають такі основні питання: способи відбирання одиниць, які підлягають спостереженню; принцип організації обстежень; оцінка вибіркових даних, які їх зумовлюють, спо­соби усунення і встановлення їхніх розмірів; поширення вибір­кових спостережень на всю генеральну сукупність (діяльність підприємства, корпорації та ін.).

Суть вибіркового методу полягає у правильному відбиранні одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допо­могою цього методу, залежить від способу відбирання одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню. Теорія вибіркового ме­тоду грунтується на законі великих чисел.

Вибіркові спостереження за умови правильної організації і про­ведення їх дають досить достовірні дані, придатні для використання у фінансово – господарському контролі. Результати вибіркових інвентаризацій оформляють актом, який використовується для поширення вибіркових спостережень на всі товарно – матеріальні цінності, піддані перевірці.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають змогу встановити за­гальний-стан об'єктів контролю: невиконання державного замов­лення випуску продукції народного споживання, зниження про­дуктивності праці проти запланованої, неритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитковість окремих видів продукції, перевитрати металу проти норм, неоптамальні маршрути переве­зення продукції тощо. Розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають можливість виявити фактори, які негативно вплинули на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць, підприємства, об'єднання. При проведенні контролю ці методичні прийоми поєднують з документальними.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми об'єднують еко­номічний аналіз, статистичні розрахунки і економіко-математичні методи, які у контрольно-ревізійному процесі використовуються з ЕОМ. -

Економічний аналіз - застосовується при перевірці виробництва і реалізації продукції, використанні трудових ресурсів, основних фойдів і мате­ріалів у виробництві, виявленні перевитрат собівартості видів продукції, визначенні рентабельності її, а також дійсного фінансового стану підприємства.

В умовах ринкових відносин одним із прийомів перевірки звітних даних про вироблену і реалізовану продукцію є складання балансу товарної продукції .

За допомогою документальних методичних прийомів у про­цесі контролю за даними бухгалтерського обліку на рахунках "Основне виробництво", "Готова продукція", "Товари відван­тажені, виконані роботи і послуги", "Реалізація" і "Внутрішньосистемний відпуск товарів, робіт і послуг" встановлюють, ким випущено товарну продукцію, коли оприбутковано на складах, чому не відвантажено покупцям або чому не надійшла за неї опла­та. Це дає змогу вивчити приписування обсягів продукції при виробництві і на стадії реалізації її покупцям.

Статистичні розрахунки дають можливість визначити сукупний (валовий) продукт, який є сумою матеріальних благ, ство­рюваних за певний період (переважно за рік) у галузях матеріаль­ного виробництва. Сукупний продукт виникає у результаті складних виробничих зв'язків як усередені окремих підприємств, так і між галузями.

Завданням контролю є проведення статистичних розрахунків та елемінування впливу зовнішніх факторів на виконання плано­вих завдань підприємством, яке ревізують, тобто затрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Крім того, у процесі контролю статистичні розрахунки використовують при встановленні ритмічності випуску продукції у натуральному вигляді, що характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства.

Економіко-математичні методи використовують для встановлення оптимальних виробничих ситуацій і зіставлення їх з факторами, які склалися у процесі виробництва. Передусім до них треба віднести методи лінійного програмування, за допомогою яких визначають оптимальний варіант плану.

У процесі контролю економіко-математичні методи вико­ристовують для виявлення невикористаних резервів раціональ­ного господарювання, економного витрачання матеріальних і трудових ресурсів.

Результати застосування розрахунково-аналітичних мето­дичних прийомів у процесі контролю оформляють у вигляді маши­нограм (відомостей), які додають до акта комплексної ревізії діяль­ності підприємства. .

Таким чином, застосування економічного аналізу, статистичних розрахун­ків і економіко-математичних методів (з використанням ЕОМ) підвищує наукову достовірність контролю і його ефективність у раціональному господарюванні в умовах ринкових відносин.

Документальні методичні прийоми. Методичні прийоми пов'язані з використанням документальних методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур. У процесі контролю господарських операцій перевіряють достовірність, законність і господарську необхідність їх на основі документів, у яких вони знайшли відображення. Контроль здійснюють за формою і змістом, зустрічною перевіркою операцій, взаємним контролем опера­цій і документів, аналітичними і логічними прийомами.

При перевірці первинних документів за формою встановлю­ють додержання нормативно-правових актів при відображенні господарських операцій у первинних документах, облікових регістрах. При цьому контролери керуються нормативними ак­тами про документи і документооборот у бухгалтерському облі­ку. Для встановлення юридичної сили первинного документа перевіряють наявність таких реквізітів: найменування докумен­та та його коду; дати складання; змісту господарської операції; вимірників господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні). Перевіряють справжність підписів, звірених із зразком, що знаходиться у бухгалтерії, наявність штампів і печаток, розписок про одержання цінностей тощо. Контролюють також наявність усіх додатків до первинних документів, підстав на відпуск цінностей, специфікацій, доручень. Одночасно перевіря­ють доброякісність документа, тобто його достовірність. Виявляють випадки необгрунтованих виправлень, підчищання, зміни кількості, ціни і суми у документах на відпуск цінностей. Помилки у первинних документах виправляють так: закреслюють неправильний запис тексту або суми і над закрес­леним надписують правильно текст або суму. Після виправлення помилки у первинному документі роблять напис “Виправлено", що підтверджують підписами осіб, які підписали документ, а також проставляють дату виправлення. На касових і банківських документах виправлення не допускаються.

При перевірці первинних документів за формою у процесі контролю встановлюють, чи додержано нормативних актів про головних бухгалтерів, згідно з якими забороняється приймати до виконання і оформлення документи з операцій, що суперечать законодавству та встановленому порядку приймання, збережен­ня і витрачання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей. Контроль за формою дає змогу виявити первинні документи, які мають відмітки, що свідчать про використання їх в обліку господарських операцій.

Перевірка документів за змістом полягає у критичній оцінці змісту документа - відповідність характеру відображеної у ньому господарської операції, наявність інформаційного її ві­дображення і правильність кодування показників для машинної обробки інформації, обгрунтованість цін, застосування кіль­кісних вимірників цінностей і операцій, закріплення матеріаль­ної відповідальності за одержані цінності тощо. В окремих ви­падках, якщо виникають сумніви щодо змісїу достовірності гос­подарської операції, зафіксованої у документі, ревізор може застосувати метод службового розслідування- викликати осіб, які брали участь у оформленні документа, уточнити його достовірність, а в разі потреби вимагати від цих осіб пояснення в письмовій формі.

Достовірність операції, зафіксованої у документі, контролю­ють також зустрічною перевіркою документів. Цей спосіб вико­ристовується тоді, коли у здійсненні операції, відоб­раженої у документі, брала участь інша організація або інший підрозділ одного об'єднання, підприємства. Зустрічна перевірка дає можливість виявити факти частково­го або повного неоприбуткування матеріальних цінностей на підприємстві, одержаних від постачальників або з оптових баз.

Взаємний контроль операцій здійснюється аналогічно зустрічній перевірці документів, але при цьому досліджують документи по операціях, які відбувались на підприємстві, що ревізують. Контролю підлягають первинні документи, облікові регістри, машинограми.

Аналітична перевірка документів перевіряє правильність застосування цін на конкретні товари, матеріали, розрахунки природних втрат, створен­ий різних фондів відображених у первинних докумен­тах, облікових регістрах і машинограмах.. Аналітична перевірка документів доцільна там, де ведеться тільки вартісний облік товарно-матеріальних цінностей. При цьому застосовують методичний прийом відновлен­ня натурально-вартісного обліку обертання товарно-матеріальних цінностей.

Логічний спосіб перевірки документів поєднують з процедурами нормативно-правового регулювання правильності відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку, обгрунтованності фондоутворюючих показників, додержання законодавства щодо операцій, відображенних у документах. Цей спосіб застосовують при контролі цін на реалізовані товари, використанні машин і обладнання, а також у випадках, коли у документах немає данних про їхні техніко-експлуатаційні характеристики.

Отже, використання у фінансово – господарському контролі і аудиті документальних методичних прийомів дає змогу дати кількісну і якісну оцінку виявлених недоліків, встановити відповідальних за них осіб і виявити розмір матеріальної відповідальності.

4. Задача

Перевірити правильність нарахування та перерахування платежів і внесків до бюджету та позабюджетні фонди, а також відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Вихідні дані:

За травень 1999 р нараховано зарплату робітнику 200 грн.

Утримано: прибутковий податок 24 грн

пенсійний фонд 4 грн10 коп

фонд підтримки безробітних 1 грн 10 коп

Рішення:

1. Проводимо перевірку утримання із заробітної плати прибуткового податку:

19,55+(200-170)х0,2=25,55 грн.

2. Проводимо перевірку утримання із заробітної плати пенсіонного фонду:

200,00грн.х2%=4 грн.

3. Проводимо перевірку утримання із заробітної плати соцстрах. на випадок безробіття:

200,00 грн.х0,5%=1,00 грн.

4. Відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку:

Дт Кт

92 661 - 200,00 грн

661 641 - 25,55 грн

661 653 - 1,00 грн

661 651 - 4,00 грн

Висновки: При перевірці встановлені наступні порушення:

1. Прибутковий податок: Утримано прибуткового податку 24 грн., а треба 25,55 грн. порушений п.7.1. “Інструкції про прибутковий податок з громодян” (затверджений наказом ГДНІ України від 21.04.93р. №12 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом №17 від 18.05.93р.) Накладається штраф у подвоєному розмірі доначисленої суми(п.п.17.1.9. Закон України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетом і державним цільовим фондом”).

2. Безробіття: Утримано 4,10 грн., а треба 4 грн. порушений Закон України “Про сбір на обов”язкове соціальне страхування” та п.4.3. “Порядка утримання сбору на обов”язкове соціальне страхування на випадок безробіття” (затверджений наказом Мін.праці та соціальної політики № 2213-ІІІ від 11.01.2001 р.) Бухгалтеру необхідно скорегувати данні в наступному звітному періоді.

3. Пенсіонний фонд: Утримано 1,10 грн., а треба 1 грн. порушено п. 3.1.4. “Інструкції про порядок нарахування і сплати підприємствами сбору на обов”язкове соціальне страхування” (затверджений постановою Правління Пенсіонного фонду України від 24.05.2001 №2452-ІІІ, а за умовою задачі від 6.09.96р. №11-1). Бухгалтеру необхідно скорегувати данні в наступному звітному періоді.

 

Литература

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про бухгалтерский облік і фінансову звітність в Україні”зі змінами та доповненнями, внесеними  Законами України  від 11 травня 2000 р N 1707-III,  від 8 червня 2000 р N 1807-III,   від 22 липня 2000 р N 1829-III

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”від 26 січня 1993 року N 2939-XII

“Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту” М.Т.Білуха “Манускрипт” ПП “Влад і Влада” Київ 1996

“Фінансовий контроль та новий господарський механізм” І.А.Білобжецький Москва “Фінанси і статистика” 1989