P Tacis

GESAC / AIDAA

The Tacis Programme — Intellectual Property

Авторське право суміжні права.

Європейський досвід

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

За редакцією

доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Академії правових наук України

А. С. Довгерта

Київ 2001

ББК 67.312.2 А22

Укладач Р. В. Дроб'язко

А22 Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах / За ред. А. С. Довгерта. — Книга 1: Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України / Уклад. Р. В. Дроб'язко. — К: Видав­ничий Дім «Ін Юре», 2001. — 520 с.

ISBN 966-7752-77-1

Видання складається з двох книг, присвячених проблемам авторсь­кого права і суміжних прав.

У першій книзі подані нормативні акти та документи щодо авторсь­кого і суміжних прав Європейського Союзу, Ради Європи, інших євро­пейських організацій, витяги з двосторонніх угод України з держава­ми-членами ЄС, публікації Програми ТАСІС «Інтелектуальна влас­ність», тексти законів про авторське право окремих європейських країн.

У другій книзі вміщені статті та виступи з актуальних проблем авторського права і суміжних прав спеціалістів Австрії, Англії, Бельгії, Болгарії, Данії, Естонії, Італії, Литви, Німеччини, Польщі, Росії, Руму­нії, Словенії, Франції.

Видання призначено для широкого кола спеціалістів у сфері науки, мистецтва, видавничої справи, інтелектуальної власності, суддів, юрис­тів, студентів, викладачів тощо.

ББК 67.312.2+67.304.3

ISBN 966-7752-77-1

© European Commission, 2001

© Українське агентство з авторських і суміжних прав,

2001

© Дроб'язко Р. В. Упорядкування, 2001 © Видавничий Дім «Ін Юре». Оформлення, 2001

підтримала пропозицію Державного департаменту інтелектуальної влас­ності Міністерства освіти і науки України про здійснення довідково-практич­ного видання в двох книгах «Авторське право і суміжні права», підготовлено­го консультантом Українського агентства з авторських та суміжних прав Во­лодимиром Дроб'язко і юристом міжнародної юридичної компанії «Бейкер і Макензі» Русланом Дроб'язко.

У книзі першій подані нормативні акти і документи Європейського Союзу, Ради Європи, інших європейських організацій, публікації в рамках Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність», тексти законів про авторське право окре­мих європейських країн. У другій книзі зібрані статті і виступи, зокрема допо­віді на семінарах з питань охорони інтелектуальної власності у сфері культури і мистецтва, організованих Програмою ТАСІС «Інтелектуальна власність».

Пропоновані матеріали слід розглядати як намагання допомогти станов­ленню і розвитку в Україні національної системи авторського права і суміж­них прав. Особливу увагу приділено колективному управлінню майновими правами, охороні авторських і суміжних прав, боротьбі з піратством на музич­ному ринку, в аудіовізуальній сфері. Підкреслюється важливість міжнародно­го співробітництва в справі охорони об'єктів авторського права і суміжних прав, обговорюється роль інтелектуальної власності в культурному, еконо­мічному і науково-технічному розвитку, а також взаємодія між відомствами з охорони інтелектуальної власності та користувачами.

Репрезентоване видання допоможе становленню цивілізованого ринку ін­телектуальної власності в Україні ~ молодій державі, яка щойно відзначила своє десятиліття. Необхідні подальші кроки для розбудови сучасної, міжна­родне визнаної, національної системи охорони інтелектуальної власності, що є необхідним елементом зрілої державності.

Сподіваюсь, що Україна ' країна стародавньої цивілізації та великої куль­тури • увійде рівноправним членом в європейську та світову інтелектуальну спільноту, де гідно оцінюються здобутки творчої праці.

Єль-JL'ep рокіч.іолі,

керівник ?4.дм.іністративної Ради 'JlpozpaM.u. ^ЇІ^ІС^С «Інтелектуальна власність», (£)рани.ія

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ЗМІСТ

1. Європейський Союз

Угода про партнерство та співробітництво

між Європейськими співтовариствами і Україною...........8

Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України........ЗО

Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України.

Робочий план Головуючої.......................43

Регламент № 3295/94 Ради Європейського Співтовариства

від 22 грудня 1994 року, що встановлює заходи, призначені

для заборони вільного розповсюдження, експорту

або реекспорту, і встановлення режиму тимчасової заборони

для підробних і піратських товарів..................47

Регламент № 241/1999 Ради Европейського Співтовариства

від 25 січня 1999 року..........................56

Директива 89/552 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства

від 3 жовтня 1989 року, спрямована на координацію

деяких адміністративних, нормативних і законодавчих

положень держав-членів, що відносяться до телемовної

діяльності («Телебачення без кордонів»)...............63

**•>••' Директива 91/250 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства від 14 травня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм........................75

Директива 92/100 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства

від 19 листопада 1992 року стосовно прав прокату,

позичання і деяких положень авторського права і суміжних прав

у сфері інтелектуальної власності...................82

Директива 93/83 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства

від 27 вересня 1993 року про координацію деяких положень

авторського права і суміжних прав, застосовних

до радіомовлення через супутники і до ретрансляції по кабелю

(«Ефірне мовлення через супутник і кабельна ретрансляція») .... 90

• Директива 93/98 ЄЕС Ради Європейського Співтовариства від 29 жовтня 1993 року про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких суміжних прав («Строк дії») . . 100

_____________________________________________________________________ЗМІСТ

1/^иректива 96/9 ЄЕС Європейського Парламенту

і Ради Європейського Союзу від 11 березня 1996 року .V . про правову охорону баз даних .*...................107

^ Пропозиція Директиви Європейського Парламенту і Комісії стосовно права слідування на користь автора

оригінального твору мистецтва...................119

Авторське право і суміжні права в інформаційному просторі .... 143 2. Рада Європи

Європейська культурна конвенція .................207

Європейська конвенція про спільне кіновиробництво........210

Європейська конвенція про транскордонне телебачення......219

Рекомендація № R (88)2 Ради Європи про засоби боротьби

з піратством у сфері авторського права і суміжних прав......237

Рекомендація № R (95)1 Ради Європи про засоби боротьби

проти звукового і аудіовізуального піратства............244

Пропозиція Рекомендації Ради Європи про засоби захисту

авторського права і суміжних прав та боротьбу

з піратством, особливо в цифровому середовищі...........247

Боротьба проти звукового і аудіовізуального піратства.......256

3. Програма ТАСІС «Інтелектуальна власність»

Методологія здійснення досліджень і експертиз

аудіовізуальних творів........................271

Адміністративні заходи боротьби з аудіовізуальним піратством . . 292

Система винагороди авторам в аудіовізуальній сфері

за використання їх творів телемовними організаціями

(Рекомендації Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») ... 311

Основні положення Європейського договору з режисером

(Рекомендації Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») . . . . 313

Примірний договір між автором сценарію і продюсером

(Рекомендації Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») . . . . 317

4. Інші нормативні матеріали і документи

Дельфійська декларація (Дельфи, 27 вересня 1988р.)........325

Резолюції, прийняті на конференції в Будапешті,

організованій під егідою Ради Європи 10 грудня 1994 року.....326

Європейська хартія авторів аудіовізуальних творів.........328

Рекомендації стосовно укладення договору

з авторами сценарію — громадянами європейських держав

(Брюссель, ЗО березня 1995р.)....................331

КНИГА 1 Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Типовий контракт Європейського радіомовного союзу

(SACD/EBU) на використання телевізійних робіт

з репертуару SACD.....................

Розподіл винагороди за сценічне виконання і за виконання по радіо і телебаченню....................

5. Закони з авторського права європейських країн

' Закон Великобританії про авторське право, промислові зразки і патенти (1988 р.).............

/Закон Республіки Румунія про авторське право

і суміжні права........................

336 341

366 422

6. Двосторонні угоди України з державами-членами ЄС про уникнення подвійного оподаткування роялті і винагороди працівникам мистецтв

Конвенція між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно .... 455

Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства

Бельгії про уникнення подвійного оподаткування

та попередження податкових ухилень стосовно

податків на доходи і майно......................459

Конвенція між Урядом України

і Урядом Сполученого Королівства Великобританії

і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування

та запобігання податковим ухиленням стосовно

податків на доход і на приріст вартості майна............463

Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно......466

Конвенція між Україною і Королівством Нідерланди

про уникнення подвійного оподаткування та попередження

податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно......469

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина

про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків

на доход і майно ...........................473

Конвенція між Урядом Королівства Норвегія

і Урядом України про уникнення подвійного

оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно

податків на доход і на майно.....................477

ЗМІСТ

Конвенція між Урядом України

і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного

оподаткування та попередження податкових ухилень

стосовно податків на доходи і майно.................480

Конвенція між Урядом України

і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно......................483

Конвенція між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень................ 487

7. Європейська інтеграція України

Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу.......490

Програма інтеграції України до Європейського Союзу.......498

Концепція адаптації законодавства України

до законодавства Європейського Союзу...............506

Концепція розвитку стосунків з Європейським Союзом

у галузі авторського права і суміжних прав.............510

Програма інтеграції України до Європейського Союзу

у галузі авторського права і суміжних прав.............512

.01

(р¹

у. МІЖ

регіо-

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

УГОДА ПРО ПАРТНЕРСТВО

ТА СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СПІВТОВАРИСТВАМИ І УКРАЇНОЮ

(Витяги)

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 14.06.94 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 10.11.94 р. Закон України № 237/94-ВР.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 01.03.98 р.

Угода про партнерство та співробітництво, яка започатковує партнерство між Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з одного бо­ку, та Україною, з іншого боку

Королівство Бельгія,

Королівство Данія,

Федеративна Республіка Німеччина,

Грецька Республіка,

Королівство Іспанія,

Французька Республіка,

Ірландія,

Італійська Республіка,

Велике Герцогство Люксембург,

Королівство Нідерландів,

Португальська Республіка,

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії,

Договірні Сторони Договору, який засновує Європейське економічне співто­вариство, Договору, що засновує Європейське співтовариство по вугіллю та сталі, та Договору, що засновує Європейське співтовариство по атомній енергії, які далі іменуються «держави-члени», та Європейське економічне співтоварист­во, Європейське співтовариство по атомній енергії та Європейське співтовари­ство по вугіллю та сталі, які далі іменуються «Співтовариство», з одного боку, та Україна, з іншого боку,

беручи до уваги бажання Сторін встановити тісні стосунки, побудовані на іс­нуючих історичних зв'язках між ними;

зважаючи на важливість розвитку зв'язків співробітництва між Союзом, йо­го державами-членами та Україною та загальні цінності, які вони поділяють;

визнаючи, що Співтовариство та Україна бажають зміцнювати ці зв'язки і встановити партнерство і співробітництво, які б укріпили і розширили зв'язки,

8

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

що були започатковані в минулому, зокрема, Угодою між Європейським еконо­мічним співтовариством і Європейським співтовариством по атомній енергії та Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю і комерційне та економічне співробітництво, яка підписана 18 грудня 1989 року;

беручи до уваги зобов'язання Співтовариства і його держав-членів та Украї­ни зміцнювати політичні та економічні свободи, які є самою основою партнер­ства;

враховуючи зобов'язання Сторін сприяти міжнародному миру та безпеці, так само як і мирному врегулюванню спорів та співробітничати з цією метою в рамках Організації Об'єднаних Націй і Наради з питань безпеки та співробіт­ництва в Європі;

беручи до уваги тверде зобов'язання Співтовариства і його держав-членів та України по проведенню в життя усіх принципів і положень, що містяться в За­ключному акті Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), заключних документах наступних Мадридської та Віденської нарад, Документі Боннської Наради НБСЄ з економічного співробітництва, Паризькій хартії для нової Європи та Хельсінкському документі НБСЄ «Виклик змін» від 1992 року;

визнаючи у цьому контексті, що підтримка незалежності, суверенітету і те­риторіальної цілісності України сприятимуть зміцненню миру і стабільності в регіоні Центральної та Східної Європи і на Європейському континенті в цілому;

підтверджуючи прихильність Співтовариства та його держав-членів і Украї­ни до Європейської енергетичної хартії та до Декларації Люцернської конфе­ренції, квітень 1993 року;

будучи переконаними у надзвичайній важливості верховенства закону та поваги до прав людини, особливо прав меншин, створення багатопартійної сис­теми з вільними і демократичними виборами та економічної лібералізації з ме­тою створення ринкової економіки;

вважаючи, що існує необхідний зв'язок між повним впровадженням парт­нерства, з одного боку, та продовженням і завершенням Україною політичних, економічних та правових реформ, з іншого боку, а також введенням факторів, необхідних для співробітництва, особливо в світлі висновків Боннської конфе­ренції НБСЄ;

бажаючи прискорити процес регіонального співробітництва з сусідніми краї­нами в галузях, передбачених цією Угодою з метою сприяння процвітанню та стабільності регіону;

бажаючи встановити та розвивати постійний політичний діалог з двосторон­ніх та міжнародних питань, що становлять взаємний інтерес;

визнаючи і підтримуючи бажання України встановити тісне співробітництво з Європейськими інститутами;

враховуючи готовність Співтовариства належним чином розвивати еконо­мічне співробітництво і надавати технічну допомогу для здійснення економічної реформи в Україні;

беручи до уваги корисність Угоди у справі поступового зближення між Україною і більш широкою сферою співробітництва в Європі та сусідніх регіо­нах та поступову інтеграцію України у відкриту міжнародну систему торгівлі;

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

враховуючи зобов'язання Сторін лібералізувати торгівлю на принципах, які містяться в Генеральній угоді по тарифах і торгівлі (ГАТТ) з поправками, вне­сеними Уругвайським раундом;

усвідомлюючи необхідність поліпшення умов, які впливають на ділову актив­ність та інвестиції, а також умов у таких сферах, як створення компаній, праця, надання послуг та рух капіталів;

вітаючи і визнаючи важливість зусиль України, спрямованих на перехід її економіки від країни з державною монополією торгівлі і централізованою пла­новою економікою до ринкової економіки;

будучи переконаними, що прогрес у напрямку ринкової економіки буде при­скорений завдяки співробітництву між Сторонами у формах, встановлених у цій Угоді;

будучи переконаними в тому, що ця Угода створить новий клімат для еко­номічних відносин між Сторонами і, особливо, для розвитку торгівлі та інвес­тицій, які є істотними для економічної перебудови та технологічної модерніза­ції;

бажаючи встановити тісне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища, беручи до уваги існуючу взаємозалежність між Сторонами в цій галузі;

беручи до уваги наміри Сторін розвивати співробітництво між ними в галузі цивільної науки і техніки, включаючи космічні дослідження з огляду на їх вза-ємодоповнювальну діяльність у цій сфері;

бажаючи встановити культурне співробітництво та розширити доступ до ін­формації;

домовились про таке:

Стаття 1

Цією Угодою встановлюється партнерство між Співтовариством і його дер­жавами-членами, з одного боку, та Україною, з іншого боку. Цілями такого партнерства є:

* забезпечення у відповідних рамках політичного діалогу між Сторонами, який сприятиме розвитку тісних політичних відносин;

* сприяння розвитку торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних відно­син між Сторонами і, таким чином, прискоренню їхнього сталого розвитку;

* створення основ взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, цивільного, науково-технічного та культурного співробітництва;

* підтримка зусиль України по зміцненню демократії і розвитку її економіки та завершенню переходу до ринкової економіки.

Частина І. Основні принципи

Стаття 2

Поважання демократичних принципів та прав людини, як зазначено, зокре­ма, в Хельсінському Заключному акті та Паризькій хартії для нової Європи, так само як принципів ринкової економіки, включаючи ті з них, що були прого­лошені в документах Боннської Конференції НБСЄ, є основою внутрішньої та зовнішньої політики Сторін та становлять істотний елемент партнерства та цієї Угоди.

10

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття З

Сторони вважають важливим для подальшого добробуту і стабільності в ре­гіоні колишнього Радянського Союзу, щоб нові незалежні держави, які з'явили­ся в результаті розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік (які на­далі іменуються «Незалежні Держави»), підтримували і розвивали співробіт­ництво між собою відповідно до принципів Хельсінського Заключного акта, міжнародного права та в дусі добросусідських відносин і докладатимуть всіх зусиль для підтримки цього процесу.

З огляду на вищезазначене, Сторони вважають, що розвиток їх відносин по­винен належним чином враховувати бажання України підтримувати стосунки співробітництва з іншими Незалежними Державами.

Стаття 4

Сторони зобов'язуються розглянути, зокрема, після подальшого просування України по шляху економічних реформ, доповнення відповідних розділів цієї Угоди, зокрема, частини III і статті 49 з метою створення зони вільної торгівлі між ними. Рада з питань співробітництва може надавати рекомендації Сторо­нам щодо таких доповнень. Відповідні доповнення набирають чинності тільки шляхом укладання угоди між Сторонами згідно з їхніми відповідними процеду­рами. У 1998 році Сторони спільно розглянуть питання, чи дозволять обставини і, зокрема, прогрес України у справі здійснення ринкових економічних реформ та існуючі на той час в країні економічні умови розпочати переговори щодо створення зони вільної торгівлі.

Стаття 5

Сторони зобов'язуються разом розглянути, за обопільною згодою, поправки, що можуть бути внесені до будь-якої частини Угоди з огляду на зміну обста­вин, і, зокрема, у зв'язку із приєднанням України до ГАТТ. Перший такий роз­гляд відбудеться через три роки після набуття чинності Угодою або тоді, коли Україна стане Договірною Стороною ГАТТ, залежно від того, яка з цих подій відбудеться раніше [...]

Частина III. Торгівля товарами

Стаття 10

1. Сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі згід­но з пунктом 1 статті 1 ГАТТ.

2. Положення пункту 1 не застосовуються до:

a) пільг, наданих з метою створення митного союзу або зони вільної торгівлі, або пільг, що випливають із створення такого союзу або зони;

b) пільг, наданих окремим країнам згідно з ГАТТ та з іншими міжнародними угодами на користь країн, що розвиваються;

c) пільг, наданих прилеглим країнам з метою сприяння розвитку прикордон­ної торгівлі.

Стаття 11

1. Сторони погоджуються, що принцип свободи транзиту товарів є суттєвою умовою для досягнення цілей цієї Угоди.

11

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

У цьому зв'язку кожна Сторона забезпечує необмежений транзит через свою територію товарів, які походять з митної території або призначені для ми­тної території другої Сторони.

2. Правила, зазначені у статті V, у пунктах 2, 3, 4 та 5 ГАТТ застосовуються між двома Сторонами.

3. Правила цієї статті не завдають шкоди ніяким спеціальним правилам що­до конкретних секторів, зокрема, таких, як транспорт або вироби, погоджені між Сторонами.

Стаття 12

Положення пункту 1 статті 10 і пункту 2 статті 11 не застосовуються протя­гом перехідного періоду, який закінчується 31.12.1998 або з приєднанням Украї­ни до ГАТТ, залежно від того, яка з дат буде раніше до пільг, зазначених в До­датку І, які Україна надає іншим Незалежним Державам з дня, що передує да­ті набуття чинності Угодою.

Стаття 13

Без шкоди для прав та обов'язків, які виходять з міжнародних конвенцій про тимчасове приймання товарів, що є обов'язковими для обох Сторін, кожна Сторона до того ж звільняє другу Сторону від податків на імпорт та мита на то­вари, які ввозяться тимчасово, у випадках та у порядку, обумовлених будь-якою іншою міжнародною конвенцією з цього питання, що є обов'язковою для неї згідно з її законодавством. Беруться до уваги умови, за яких обов'язки, які випливають з такої конвенції, були прийняті Стороною, про яку йдеться.

Стаття 14

Вироби, що походять з України і Співтовариства, відповідно імпортуються до Співтовариства і України відповідно без кількісних обмежень без шкоди по­ложенням статей 18, 21, 22 і Додатку II до цієї Угоди, а також положенням ста­тей 77, 81, 244, 249 і 280 Акта про приєднання Іспанії та Португалії до Співтова­риства.

Стаття 15

1. Вироби, що походять з території однієї Сторони і імпортуються на терито­рію іншої Сторони, не підлягають, безпосередньо чи опосередковано, ніякому внутрішньому оподаткуванню чи іншим внутрішнім зборам, що перевищують ті, які застосовуються, безпосередньо чи опосередковано, до подібних вітчизня­них виробів.

2. Крім того, цим товарам надається не менш сприятливий режим, ніж той, який наданий подібним товарам національного походження щодо всіх законів, правил і вимог, які впливають на їх внутрішній продаж, пропонування для про­дажу, купівлю, транспортування, розподіл або використання. Положення цього пункту не перешкоджають застосуванню різних внутрішніх зборів з транспор­тування, що базуються виключно на засадах економічної експлуатації транс­портних засобів, а не на державній належності виробу.

Стаття 16

Нижченаведені статті ГАТТ застосовуються з відповідними змінами між двома Сторонами:

(І) стаття VII, пункти 1, 2, 3, 4а, 4b, 4d, 5;

12

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(II) стаття VIII;

(III) стаття IX;

(IV) стаття X.

Стаття 17

Торгівля товарами між Сторонами здійснюється за ринковими цінами.

Стаття 18

1. Якщо який-небудь товар ввозиться на територію однієї із Сторін з таким перевищенням кількості і за таких умов, що наносять або можуть нанести значні збитки місцевим виробникам аналогічних або конкурентоспроможних виробів, Співтовариство або Україна, кого з них це стосуватиметься, можуть вживати відповідних заходів відповідно до нижченаведених процедур та умов.

2. До того, як будуть вжиті будь-які заходи, або у випадках, до яких застосо­вується пункт 4, якнайскоріше після цього Співтовариство або Україна, кого з них це стосуватиметься, надає Комітету з питань співробітництва всю відповід­ну інформацію з метою пошуку рішення, прийнятного для обох Сторін.

3. Якщо внаслідок консультацій Сторони не досягнуть угоди протягом ЗО днів від дати звернення до Комітету з питань співробітництва щодо дій по запобіган­ню таким ситуаціям, Сторона, на прохання якої відбуваються консультації, мо­же обмежити імпорт цих виробів у такому обсязі і на такий строк, які необхідні для запобігання збиткам або їх відшкодування, або вдатись до інших відповід­них заходів.

4. За критичних обставин, коли зволікання могло б спричинити збитки, які важко відшкодувати, Сторони можуть вжити заходів до проведення консуль­тацій, за умови, що консультації будуть запропоновані одразу після вжиття та­кого заходу.

5. У виборі заходів, згідно з цією статтею, Сторони надають пріоритет тим заходам, які якнайменше зашкодять у досягненні цілей цієї Угоди.

Стаття 19

Ніщо в цій частині та, зокрема, у статті 18 ніяким чином не перешкоджає і не впливає на прийняття будь-якою із Сторін антидемпінгових або компенсацій­них заходів відповідно до статті VI ГАТТ, Угоди про застосування статті VI ГАТТ, Угоди про тлумачення і застосування статей VI, XVI, XXIII ГАТТ або відповідного внутрішнього законодавства.

Стосовно розслідування випадків антидемпінгу чи субсидій кожна Сторона погоджується розглянути подання іншої Сторони і повідомити зацікавленим Сторонам суттєві факти і міркування, на основі яких має прийматися остаточне рішення. До обкладання визначеним антидемпінговим або компенсаційним ми­том Сторона намагається здійснити все можливе для досягнення конструктив­ного вирішення проблеми.

Стаття 20

Угода не скасовує заборон або обмежень щодо імпорту, експорту або транзи­ту товарів, введених з мотивів громадської моралі, державної політики або дер­жавної безпеки; захисту здоров'я або життя людей, тварин або рослин; захисту природних ресурсів; захисту національних багатств художнього, історичного чи археологічного значення або захисту інтелектуальної власності або правил

13

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

стосовно золота та срібла. Такі заборони або обмеження не є, проте, засобом свавільної дискримінації чи замаскованого обмеження у торгівлі між Сторона­ми [...]

Розділ III. Транскордонні послуги між Співтовариством і Україною

Стаття 37

1. З огляду на розвиток сектора послуг Сторін, Сторони зобов'язуються від­повідно до положень цього розділу вжити необхідних заходів з метою поступо­вого збільшення обсягу послуг, що надаються компаніями Співтовариства або України, створеними на території Сторони, крім випадків, коли вони належать особі, для якої призначені послуги.

2. Рада з питань співробітництва дає рекомендації щодо виконання пункту 1.

Стаття 38

Сторони співпрацюють з метою розвитку ринкове орієнтованого сектора по­слуг в Україні.

Стаття 39

1. Сторони зобов'язуються ефективно застосовувати принцип необмеженого доступу до міжнародного ринку морських перевезень і перевезень на комерцій­ній основі:

a) вищенаведене положення не зашкоджує правам і зобов'язанням, що ви­пливають зі Статуту лінійних конференцій ООН при його застосуванні тією чи іншою Договірною Стороною цієї Угоди. Морські судна, на які Статут не поши­рюється, зможуть вільно діяти в конкуренції з суднами, на які Статут поширю­ється, до тих пір, поки вони будуть дотримуватися принципу чесної конкурен­ції на комерційних засадах;

b) Сторони підтверджують свою прихильність умовам вільної конкуренції як суттєвій особливості торгівлі насипними та наливними товарами.

2. При застосуванні принципів пункту 1 Сторони:

a) не застосовують з дня набуття чинності цією Угодою ніяких положень угод стосовно розподілу вантажу між будь-якою державою-членом Співтова­риства і колишнім Радянським Союзом;

b) не включають ніяких положень стосовно розподілу вантажу до майбутніх двосторонніх угод з третіми країнами, крім тих виключних випадків, коли суд­ноплавні компанії однієї чи іншої Сторони цієї Угоди не змогли б іншим чином мати законну можливість здійснювати торговельні поставки як в цю третю кра­їну, так і з неї;

c) забороняють домовленості про розподіл вантажу в майбутніх двосторон­ніх угодах, що стосуються торгівлі насипними та наливними товарами;

d) відміняють, з набуттям чинності цією Угодою, всі односторонні заходи, ад­міністративні, технічні та інші перешкоди, які могли б мати обмежувальний або дискримінаційний вплив на вільне надання послуг у міжнародних морських пе­ревезеннях.

Кожна Сторона, між іншим, надає не менш сприятливий режим для суден іншої Сторони, ніж той, що надається Стороною власним суднам стосовно до-

14

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ступу до портів, відкритих для міжнародної торгівлі, використання інфраструк­тури і допоміжних морських послуг у портах, а також відповідних сплат і збо­рів, митних послуг і надання якірних стоянок і засобів навантаження і розван­таження.

Такий самий режим також надається кожною Стороною стосовно суден, що використовуються громадянами або компаніями іншої Сторони, які зареєстро­вані за межами ЄС або України, після перехідного періоду, але не пізніше 1 лип­ня 1997 року.

3. Громадяни і компанії Співтовариства, які надають послуги в міжнародних морських перевезеннях, вільні надавати міжнародні послуги «ріка—море» на внутрішніх водних шляхах України, і навпаки.

Стаття 40

З метою забезпечення узгодженого розвитку перевезень між Сторонами з урахуванням їх комерційних потреб, умови взаємного доступу до ринку та за­безпечення перевезень автотранспортом, залізницею та річковим транспортом та, якщо це можливо, повітряним транспортом можуть регулюватися окреми­ми угодами, укладеними належним чином між Сторонами, як зазначено у стат­ті 99, після того, як набуде чинності ця Угода.

Розділ IV. Загальні положення

Стаття 41

1. Положення цього розділу застосовуються з урахуванням законних обме­жень на підставах державної політики, державної безпеки або охорони здоро­в'я населення.

2. Вони не поширюються на дії, які на території будь-якої Сторони пов'язані, навіть в окремих випадках, з діями органів влади.

Стаття 42

В цілях цього розділу ніщо в Угоді не заважає Сторонам застосовувати свої закони і правила стосовно в'їзду і перебування, роботи, умов праці і влашту­вання фізичних осіб і надання послуг, за умови, що при цих діях вони не засто­совують їх таким чином, що скасовує або зменшує переваги, які будь-яка Сто­рона має згідно з умовами конкретного положення Угоди. Вищенаведене поло­ження не перешкоджає застосуванню статті 41.

Стаття 43

Компанії, які контролюються і є виключно спільною власністю українських компаній і компаній Співтовариства, також є бенефіціаріями положень розді­лів II, III і IV.

Стаття 44

Режим, що надається кожною Стороною іншій Стороні, згідно з цією Угодою в подальшому не буде, від дня за один місяць до дати набуття чинності відпо­відних зобов'язань Генеральної Угоди з торгівлі послугами (ГАТС) стосовно сек­торів або заходів, що передбачені ГАТС, жодною мірою більш сприятливим, ніж той, що наданий такою першою Стороною згідно з положеннями ГАТС, і це стосується кожного сектора послуг, підсектора і способу надання.

15

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 45

В цілях розділів II, III і IV до уваги не береться режим, що надається Співто­вариством, його державами-членами або Україною згідно з зобов'язаннями, взятими на себе в угодах про економічну інтеграцію відповідно до принципів статті V ГАТС.

Стаття 46

1. Режим найбільшого сприяння, наданий відповідно до положень цього роз­ділу, не застосовується до податкових пільг, які Сторони надають або надава­тимуть у майбутньому на основі угод про уникнення подвійного оподаткування чи інших домовленостей, щодо оподаткування.

2. Ніщо в цьому розділі не буде тлумачитись таким чином, щоб завадити при­йняттю чи вживанню Сторонами будь-яких заходів, спрямованих на запобігання уникненню або ухиленню від сплати податків відповідно до податкових положень угод про уникнення подвійного оподаткування та інших домовленостей щодо опо­даткування чи внутрішнього фінансового законодавства.

3. Ніщо в цьому розділі не буде тлумачитись таким чином, щоб завадити дер­жавам-членам чи Україні враховувати різницю при застосуванні відповідних положень їх фінансового законодавства між платниками податків, які знаходя­ться не в однаковому становищі, зокрема, що стосується їх місця проживання.

Стаття 47

Без шкоди для статті 35, жодне положення наведених розділів II, III і IV цієї Угоди не буде тлумачитися як таке, що надає право:

— громадянам держав-членів чи України, відповідно, в'їздити на територію України чи Співтовариства, або перебувати на цих територіях, відповідно, в будь-якому статусі і, зокрема, в статусі акціонера чи партнера компанії або її менеджера чи працівника, постачальника або одержувача послуг;

— дочірнім компаніям Співтовариства або філіалам українських компаній наймати чи використовувати працю громадян України на території Співтова­риства;

— українським дочірнім компаніям або філіалам компаній Співтовариства наймати чи використовувати працю громадян держав-членів на території України;

— українським компаніям або дочірнім компаніям Співтовариства чи філіа­лам українських компаній надавати громадян України для роботи іншим осо­бам та під їх контроль за тимчасовими контрактами на працевлаштування;

— компаніям Співтовариства або українським дочірнім компаніям чи філіа­лам компаній Співтовариства надавати робітників, які є громадянами держав-членів, за тимчасовими контрактами на працевлаштування [...]

Частина VI. Конкуренція, захист інтелектуальної,

промислової і комерційної власності та співробітництво в галузі законодавства

Стаття 49

1. Сторони погоджуються співпрацювати з метою виправлення або усунення, шляхом застосування своїх антимонопольних законів чи іншим чином, обме-

16

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

жень конкуренції, до яких вдаються підприємства, або викликаних державним втручанням, якщо вони можуть впливати на торгівлю між Співтовариством і Україною.

2. Для досягнення цілей, зазначених в пункті 1:

2.1. Сторони забезпечують наявність та виконання законів, спрямованих С проти обмежень конкуренції, до яких вдаються підприємства, що знаходяться

в їх юрисдикції.

2.2. Сторони утримуються від надання будь-якої державної допомоги окре­мим підприємствам чи виробництву товарів, крім первинних товарів, що визна­чені ГАТТ, або від надання послуг, які спотворюють або загрожують спотвори­ти конкуренцію і які таким чином впливають на торгівлю між Співтовариством і Україною.

2.3. На прохання однієї Сторони інша Сторона надає інформацію про свої схеми допомоги або про окремі конкретні випадки державної допомоги. Не по­винна надаватись ніяка інформація, що підпадає під вимоги законодавства Сто­рін щодо професійної або комерційної таємниці.

2.4. Стосовно державних монополій комерційного характеру Сторони заяв­ляють про свою готовність, починаючи з четвертого року від дати набуття чин­ності цією Угодою, забезпечити недопущення дискримінації громадян Сторін щодо умов, за яких товари закуповуються або продаються.

2.5. Стосовно державних підприємств або підприємств, яким держави-члени або Україна надають виключні права, Сторони заявляють про свою готовність, починаючи з четвертого року від дати набуття чинності цією Угодою, не запро­ваджувати і не підтримувати ніякі заходи, що спотворюють торгівлю між Спів­товариством і Україною у такій мірі, що суперечить відповідним інтересам Сто­рін. Це положення не заважає виконанню, де-юре або де-факто, конкретних зав­дань, покладених на такі підприємства.

2.6. Термін, зазначений у пунктах 2.4 і 2.5, може бути подовжений за домов­леністю Сторін.

3. На прохання Співтовариства або України в рамках Комітету з питань співробітництва можуть проводитись консультації з питань обмежень або спот­ворень конкуренції, зазначених у пунктах 1 і 2, та з питань забезпечення втілення їхніх правил конкуренції з урахуванням обмежень, що накладені за­конами щодо розголошення інформації, конфіденційності і підприємницької та­ємниці. Консультації можуть також включати питання щодо тлумачення пунк­тів 1 і 2.

4. Сторони, які мають досвід у впровадженні правил конкуренції, всебічно розглядають питання щодо надання іншим Сторонам, на їхнє прохання і в ме­жах наявних можливостей, технічної допомоги для розвитку і запровадження правил конкуренції.

5. Вищенаведені положення жодною мірою не впливають на права Сторін вживати відповідних заходів, в особливості тих, що зазначені у статті 19, з ме­тою боротьби із спотвореннями у торгівлі товарами чи послугами.

Стаття 50

1. Дотримуючись положень цієї статті, а також Додатка III, Україна продов­жить удосконалювати захист прав на інтелектуальну власність для того, щоб до кінця п'ятого року після набуття чинності Угодою, забезпечити рівень захи-

2 1-3J9

17

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

сту, аналогічний до існуючого в Співтоваристві, включаючи ефективні засоби забезпечення дотримання таких прав.

2. До кінця п'ятого року після набуття чинності Угодою Україна приєднаєть­ся до багатосторонніх конвенцій про права на інтелектуальну власність, зазна­чених в пункті 1 Додатка III, сторонами яких є держави-члени Співтовариства або які де-факто в них застосовуються згідно з відповідними положеннями цих конвенцій.

Стаття 51

1. Сторони визнають, що важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і майбутньо­го законодавства України з законодавством Співтовариства. Україна вживе за­ходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства.

2. Зокрема, приблизна адекватність законів матиме місце в таких галузях: закон про митницю, закон про компанії, закон про банківську справу, бухгал­терський облік компаній і податки, інтелектуальна власність, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав спожи­вачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, закони та інструк­ції стосовно ядерної енергії, транспорт.

3. Співтовариство надає Україні належну технічну допомогу з метою здійс­нення цих заходів, яка може включати, зокрема:

— обмін експертами;

— завчасне надання інформації, особливо стосовно відповідного законодав­ства;

— організацію семінарів;

— професійну підготовку;

— допомогу у здійсненні перекладу законодавства Співтовариства у відпо­відних секторах [...]

Стаття 58. Співробітництво в галузі науки і техніки

1. Сторони сприяють співробітництву в галузі цивільних наукових до­сліджень та технічних розробок (ДТР) на основі взаємної вигоди та з урахуван­ням наявних ресурсів, належного доступу до їх відповідних програм та з ура­хуванням належного рівня ефективного захисту прав інтелектуальної, промис­лової та комерційної власності (ПІВ).

2. Співробітництво в галузі науки і техніки включає:

— обмін науковою і технічною інформацією;

— спільну діяльність в галузі ДТР;

— діяльність по професійній підготовці та програмах мобільності для науков­ців, дослідників та технічного персоналу, які беруть участь у ДТР з обох сторін.

Якщо таке співробітництво приймає форму діяльності, що включає в себе га­лузь освіти і/або професійної підготовки, воно повинно здійснюватись згідно з положеннями статті 59.

Сторони, на основі взаємної домовленості, можуть здійснювати науково-тех­нічне співробітництво в інших формах.

18

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

При здійсненні такого співробітництва особлива увага приділяється праце­влаштуванню науковців, інженерів, дослідників та технічного персоналу, за­йнятих або тих, що були зайняті дослідженнями у галузі виробництва зброї ма­сового знищення або в такому виробництві.

3. Співробітництво згідно з цією статтею здійснюється на основі окремих угод, які мають бути обговорені та укладені відповідно до процедур, прийнятих кожною стороною, і які, між іншим, визначають відповідні положення щодо ПІВ [...]

Стаття 76. Митниця

1. Метою співробітництва є забезпечення виконання усіх положень, що ма­ють бути прийняті щодо торгівлі та торгівлі на основі взаємної вигоди та досяг­нення зближення української митної системи з митною системою Співтовари­ства.

2. Співробітництво, зокрема, включає:

— обмін інформацією;

— удосконалення методів роботи;

— запровадження об'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа;

— взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства та України;

— спрощення перевірок та формальностей, які стосуються перевезення то­варів;

— підтримку введення сучасних митних інформаційних систем;

— організацію семінарів і навчальних циклів.

3. Без шкоди для подальшого співробітництва, що передбачається в цій Угоді і, зокрема, у статті 79, взаємодопомога між адміністративними органами у мит­них справах Сторін здійснюється відповідно до положень Протоколу, що дода­ється до цієї Угоди [...]

Частина VIII. Співробітництво в галузі культури

Стаття 80

Сторони зобов'язуються сприяти, заохочувати та допомагати розвитку куль­турного співробітництва. Коли це можливо, співробітництво може розвиватися на основі програм культурного співробітництва Співтовариства або однієї чи декількох держав-членів, а також можуть здійснюватися подальші заходи, що становлять обопільний інтерес [...]

Частина X. Інституційні, загальні та заключні положення

Стаття 85

Згідно з цим документом створюється Рада з питань співробітництва, яка стежить за виконанням цієї Угоди. Засідання Ради проводяться на рівні мініст­рів один раз на рік, а також тоді, коли цього вимагають обставини. З метою до­сягнення цілей цієї Угоди вона розглядає будь-які значні питання, що виника­ють в рамках Угоди, та будь-які інші двосторонні або міжнародні питання, що становлять взаємний інтерес. Рада з питань співробітництва може також вино­сити необхідні рекомендації за погодженням між двома Сторонами.

24-319

19

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 86

1. Рада з питань співробітництва складається з членів Ради Європейського Союзу та з членів Комісії європейських співтовариств, з одного боку, та членів Уряду України, з другого боку.

2. Рада з питань співробітництва встановлює свої правила процедури.

3. Посаду Голови Ради з питань співробітництва займають по черзі представ­ник Співтовариства і член Уряду України.

Стаття 87

1. Раді з питань співробітництва у виконанні нею її обов'язків допомагає Ко­мітет з питань співробітництва, який складається з представників членів Ради Європейського Союзу і членів Комісії європейських співтовариств, з одного боку, та з представників Уряду України, з іншого боку, як правило, на рівні старших посадових осіб державної служби. Посаду Голови Комітету з питань співробітни­цтва займають по черзі представник Співтовариства та представник України.

У своїх правилах процедури Рада з питань співробітництва визначає обо­в'язки Комітету з питань співробітництва, які включають підготовку засідань Ради з питань співробітництва та питання діяльності Комітету.

2. Рада з питань співробітництва може передавати будь-яке із своїх повно­важень Комітету з питань співробітництва, що забезпечить послідовність між засіданнями Ради з питань співробітництва.

Стаття 88

Рада з питань співробітництва може приймати рішення про створення будь-якого іншого спеціального комітету чи органу для надання їй допомоги у виконанні її обов'язків і вона визначає склад та обов'язки таких комітетів або органів і порядок їх діяльності.

Стаття 89

При розгляді будь-якого питання, що виникає в рамках цієї Угоди стосовно будь-якого положення, яке посилається на одну із статей ГАТТ, Рада з питань співробітництва якнайповною мірою бере до уваги тлумачення, яке звичайно дається відповідній статті ГАТТ Договірними Сторонами ГАТТ.

Стаття 90

Цим створюється Комітет з парламентського співробітництва. Цей Комітет є форумом, на якому зустрічаються члени Українського та Європейського пар­ламентів для обміну думками. Він скликається з періодичністю, яку визначає сам.

Стаття 91

1. Комітет з парламентського співробітництва складається з членів Європей­ського парламенту, з одного боку, та членів Українського парламенту, з другого боку.

2. Комітет з парламентського співробітництва визначає свої правила про­цедури.

3. Головування в Комітеті з парламентського співробітництва здійснюється по черзі відповідно представниками Європейського парламенту і Українського парламенту згідно з положеннями, визначеними в його правилах процедури.

20

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 92

Комітет з парламентського співробітництва може запитувати відповідну ін­формацію про виконання цієї Угоди від Ради з питань співробітництва, яка в такому випадку надає Комітету запитувану інформацію.

Комітету з парламентського співробітництва надається інформація стосовно рекомендацій Ради з питань співробітництва. Комітет з парламентського спів­робітництва може виносити рекомендації Раді з питань співробітництва.

Стаття 93

У рамках сфери дії цієї Угоди кожна Сторона зобов'язується забезпечити фізичним та юридичним особам іншої Сторони доступ, вільний від дискриміна­ції щодо своїх власних фізичних та юридичних осіб, до компетентних судів та адміністративних органів Сторін для захисту їх особистих та майнових прав, включаючи права на інтелектуальну, промислову та комерційну власність.

У межах своїх відповідних повноважень Сторони:

— сприяють проведенню арбітражу для вирішення спорів, які виникають у зв'язку з комерційними угодами та угодами про співробітництво, укладеними суб'єктами економічної діяльності Співтовариства та України;

— погоджуються про те, що у разі передачі спору до арбітражу кожна Сто­рона, яка бере участь у цьому спорі, може, якщо правила арбітражного органу, вибраного Сторонами, не встановлюють інше, вибирати свого власного арбітра, незалежно від його національності, і про те, що головуючий третій арбітр або єдиний арбітр може бути громадянином третьої країни;

— рекомендують своїм суб'єктам економічної діяльності вибирати, на основі взаємної згоди, законодавство, що застосовується до їхніх контрактів;

— підтримують звернення до арбітражних правил, розроблених Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL), і використання арбітражних органів країни, що підписала Конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, укладену в Нью-Йорку 10 липня 1958 року.

Стаття 94

Ніщо в цій Угоді не перешкоджає одній із Сторін вживати будь-яких захо­дів:

a) які, на її думку, необхідні для того, щоб запобігти розголошенню інформа­ції, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки;

b) що мають відношення до виробництва або продажу зброї, воєнного спо­рядження та матеріалів або до досліджень, розробок чи виробництва, необхід­ного для цілей оборони, якщо такі заходи не зашкоджують умовам конкурен­ції стосовно продукції, яка не призначена для використання у суто воєнних цілях;

c) які вона вважає необхідними для забезпечення своєї власної безпеки у ви­падку серйозних внутрішніх безпорядків, які порушують закон і громадський порядок, під час війни або серйозного міжнародного напруження, яке являє со­бою загрозу війни, або для виконання взятих зобов'язань по підтриманню між­народного миру та безпеки;

d) які, на її думку, необхідні для дотримання її міжнародних зобов'язань по контролю за подвійним використанням промислових товарів і технологій.

21

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 95

1. У сферах, на які поширюється дія цієї Угоди, без шкоди для будь-яких її спеціальних положень:

— заходи, які вживаються Україною по відношенню до Співтовариства, не повинні приводити до будь-якої дискримінації держав-членів Співтовариства, їх громадян або їх компаній чи фірм;

— заходи, які вживаються Співтовариством по відношенню до України, не повинні приводити до будь-якої дискримінації громадян України або її компа­ній чи фірм.

2. Положення пункту 1 не зашкоджують праву Сторін використовувати від­повідні положення їх фінансового законодавства стосовно платників податків, які знаходяться не в однакових умовах з точки зору їх місця проживання.

Стаття 96

1. Кожна з двох Сторін може передавати до Ради з питань співробітництва будь-який спір щодо застосування або тлумачення цієї Угоди.

2. Рада з питань співробітництва може врегульовувати спір шляхом вине­сення рекомендації.

3. Якщо спір не може бути врегульований відповідно до пункту 2, кожна Сто­рона може повідомити іншу Сторону про призначення мирового посередника, після чого інша Сторона має призначити другого мирового посередника протя­гом двох місяців. Для застосування цієї процедури Співтовариство і держави-члени вважаються однією Стороною спору.

Рада з питань співробітництва призначає третього посередника. Рекоменда­ції мирових посередників приймаються більшістю голосів. Такі рекомендації не є обов'язковими для Сторін.

Стаття 97

На вимогу однієї із Сторін Сторони оперативно проводять консультації з ви­користанням відповідних каналів з метою обговорення будь-яких питань, що стосуються тлумачення або імплементації цієї Угоди та інших відповідних ас­пектів стосунків між Сторонами.

Положення цієї статті ніяким чином не зачіпають статті 18, 19, 96 та 102 і не зашкоджують їм.

Стаття 98

Режим, який надається Україні в рамках цієї Угоди, ні в якому разі не є більш сприятливим ніж режим, що надається державами-членами одна одній.

Стаття 99

В цілях цієї Угоди термін «Сторони» означає Україну, з одного боку, та Спів­товариство або держави-члени, або Співтовариство та держави-члени, згідно з їх відповідними повноваженнями, з другого боку.

Стаття 100

Оскільки питання, що охоплюються цією Угодою, регулюються Енергетич­ною Хартією та Протоколами до неї, така Хартія і такі Протоколи після набут­тя чинності застосовуються до таких питань, але лише в тій мірі, в якій таке за­стосування передбачене їх положеннями.

22

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 101

Ця Угода укладається на початковий період тривалістю десять років. Угода автоматично подовжується на один рік, якщо одна із Сторін за шість місяців до закінчення строку дії Угоди не сповістить іншу Сторону у письмовій формі про свій намір денонсувати Угоду.

Стаття 102

1. Сторони вживають будь-яких загальних або спеціальних заходів, необхід­них для виконання своїх зобов'язань за Угодою. Вони докладають зусиль для досягнення цілей, визначених Угодою.

2. Якщо одна із Сторін вважає, що інша Сторона не виконує своїх зобов'я­зань за Угодою, вона може вжити відповідних заходів. Перед тим, як вжити та­ких заходів, за винятком випадків надзвичайної терміновості, вона надає Раді з питань співробітництва всю відповідну інформацію, необхідну для уважного вивчення ситуації з метою пошуку рішення, прийнятного для Сторін.

При визначенні цих заходів пріоритет має бути відданий таким заходам, які якомога менше зашкоджують дії Угоди. Рада з питань співробітництва негайно інформується про ці заходи, якщо цього вимагає інша Сторона.

Стаття 103

Додатки І, II, III, IV, V, Доповнення до Додатка V і Протокол складають не­від'ємну частину цієї Угоди.

Стаття 104

До тих пір, поки за цією Угодою приватним особам і суб'єктам економічної діяльності не будуть забезпечені рівні права, Угода не зашкоджує правам, га­рантованим їм діючими угодами, які є обов'язковими для однієї чи декількох держав-членів, з одного боку, і України, з іншого боку, крім сфер, що відносять­ся до компетенції Співтовариства, та без шкоди для зобов'язань держав-чле­нів, які випливають з цієї Угоди, в сферах, що відносяться до їх компетенції.

Стаття 105

Ця Угода застосовується, з одного боку, до територій, де діють дого: утворення Європейського співтовариства, Європейського співтов; атомній енергії та Європейського об'єднання вугілля та сталі, та з. чених в цих договорах, і, з іншого боку, до території України,

Стаття 106

Генеральний секретар Ради Європейського Союзу є

Стаття 107

Оригінальний текст Угоди, тексти якої англ^;' кою, датською, іспанською, італійською, німе-зькою та українською мовами є автенти«-ральному секретареві Ради Європейського

Стаття 108 ,,------

Ця Угода схвалюється Сторонами згідно з їх . ^1КИ-

<3

nepe-

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Угода набуває чинності в перший день другого місяця, що наступає після да­ти, коли Сторони повідомили Генерального секретаря Ради Європейського Со­юзу про завершення процедур, зазначених у першому пункті.

Після набуття нею чинності у тому, що стосується відносин між Україною та Співтовариством, ця Угода замінює Угоду між Європейським економічним спів­товариством, Європейським співтовариством по атомній енергії та Союзом Ра­дянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписану в Брюсселі 18 грудня 1989 року.

Стаття 109

Якщо до завершення процедур, необхідних для набуття чинності цією Угодою, положення певних частин цієї Угоди будуть вводитися в дію в 1994 році шляхом укладення тимчасової угоди між Співтовариством і Україною, Договірні Сторони погоджуються про те, що у цьому випадку термін «дата набуття чинності Угодою» означає дату набуття чинності тимчасовою Угодою [...]

Додаток III Конвенції про інтелектуальну власність (стаття 50)

1. Пункт 2 статті 50 стосується таких багатосторонніх конвенцій:

— Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризь­кий акт, 1971 рік);

— Міжнародна конвенція про охорону прав акторів-виконавців, виробників фонограм і органів радіомовлення (Рим, 1961 рік);

— Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію торгових знаків (Мадрид, 1989 рік);

— Ніццька угода про міжнародну класифікацію виробів та послуг для цілей реєстрації знаків (Женева, 1977 рік, з поправками, внесеними в 1979 році);

— Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроор­ганізмів для цілей патентних процедур (1977 рік, із змінами, внесеними в 1980 ро­ці);

— Міжнародна конвенція про захист нових сортів рослин (UPOV) (Женевсь­кий акт, 1978 рік).

2. Україна робить все можливе для приєднання без необгрунтованої затрим­ки до Женевського акта 1991 року, до Міжнародної конвенції про захист нових сортів рослин (UPOV).

3. Рада з питань співробітництва може рекомендувати, щоб пункт 2 статті 50 застосовувався до інших багатосторонніх конвенцій. При виникненні проблем у галузі інтелектуальної власності, що впливають на умови торгівлі, на вимогу будь-якої сторони проводяться негайні консультації з метою досягнення взаємо­прийнятних рішень.

4. Сторони підтверджують те велике значення, якого вони надають зобов'я­занням, що випливають з таких багатосторонніх конвенцій:

— Паризька конвенція про охорону промислової власності (Стокгольмський акт, 1967 рік, з поправками, внесеними в 1979 році);

— Мадридська угода про міжнародну реєстрацію торгових знаків (Стокго­льмський акт, 1967 рік, з поправками, внесеними в 1979 році);

— Договір про патентне співробітництво (Вашингтон, 1970 рік, з поправками, внесеними в 1979 і 1984 роках).

24

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

5. З набуттям чинності цією Угодою Україна надає компаніям Співтоварист­ва та його громадянам режим стосовно визнання і захисту інтелектуальної вла­сності не менш сприятливий, ніж той, що надається нею будь-якій третій країні за двосторонніми угодами.

6. Положення пункту 5 не поширюються на пільги, що надаються Україною будь-якій третій країні на засадах взаємності, та на пільги, що надаються Україною іншій державі колишнього СРСР [...]

ПРОТОКОЛ

про надання адміністративним органам взаємної допомоги у вирішенні митних питань

Стаття 1. Визначення

Для цілей цього Протоколу:

a) «митне законодавство» означає положення, затверджені Сторонами, що застосовуються на територіях Сторін та регулюють імпорт, експорт, транзит товарів, проведення будь-яких митних процедур над ними, включаючи заходи заборони, обмеження та контролю;

b) «мито» означає всі види мита, податків, зборів та будь-які інші види спла­ти, що стягуються на територіях Сторін при застосуванні митного законодавст­ва, виключаючи збори та види сплати, які обмежені до приблизної вартості на­даних послуг;

c) «установа, що звертається з проханням» означає компетентний адмініст­ративний орган, призначений однією із Сторін з цією метою, який надсилає прохання про надання допомоги у митних справах;

d) «установа, до якої звернено прохання» означає компетентний адміністра­тивний орган, призначений однією із Сторін з цією метою, який одержує про­хання про надання допомоги у митних справах;

e) «порушення» означає будь-яке порушення митного законодавства, а та­кож будь-яку спробу порушення цього законодавства.

Стаття 2. Сфера застосування

1. Сторони надають допомогу одна одній в межах їхньої компетенції, відпо­відно до характеру та умов, викладених у цьому Протоколі, забезпечуючи вір­не застосування митного законодавства, зокрема, шляхом запобігання, вияв­лення та розслідування порушень цього законодавства.

2. Допомога в митних справах, що передбачена цим Протоколом, надається будь-якому адміністративному органу Сторін, який є компетентним для засто­сування цього Протоколу. Це не зашкоджує нормам, що регулюють взаємну до­помогу у кримінальних справах. Це також не стосується інформації, одержаної в межах здійснюваних повноважень на прохання судового органу, крім випад­ків, коли ці органи висловлюють свою згоду на це.

Стаття 3. Надання допомоги на прохання

1. На прохання установи, що звертається з проханням, установа, до якої звер­нено прохання, повинна надати їй всю відповідну інформацію, щоб дати їй змо­гу забезпечити вірне застосування митного законодавства, включаючи інфор-

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

мацію про дії, зазначені або заплановані, які порушують або спроможні пору­шити таке законодавство.

2. На прохання установи, що звертається з проханням, установа, до якої звернено прохання, інформує її про те, чи належним чином проводяться опе­рації з експорту-імпорту товарів з території однієї із Сторін на територію другої Сторони, вказуючи, у відповідних випадках, митні процедури, що були застосовані.

3. На прохання установи, що звертається з проханням, установа, до якої звер­нено прохання, вживає необхідних заходів, щоб забезпечити нагляд за:

(a) фізичними або юридичними особами, відносно яких є вагомі підстави пі­дозрювати, що вони порушують або порушили митне законодавство;

(b) рухом товарів, визначених як такі, що можуть збільшити кількість фак­тичних порушень митного законодавства;

(c) засобами транспорту, відносно яких є вагомі підстави підозрювати, що вони використовувалися, використовуються або можуть бути використані з ме­тою порушення митного законодавства.

Стаття 4. Добровільне надання допомоги

Сторони надають допомогу одна одній згідно з їхніми законами, нормами та іншими юридичними документами, якщо вони вважають це необхідним для вірного застосування митного законодавства, зокрема, коли вони одержують інформацію стосовно:

— дій, які порушили, порушують або спроможні порушити це законодавство і які можуть становити інтерес для інших Сторін;

— нових засобів або методів здійснення цих дій;

— товарів, що є суб'єктами суттєвих порушень митного законодавства.

Стаття 5. Передача/оповіщення

На прохання установи, що звертається з проханням, установа, до якої звер­нено прохання, згідно із своїм законодавством вживає усіх необхідних заходів, щоб:

— передати всі документи;

— оповістити про всі рішення, на які поширюється сфера застосування цьо­го Протоколу, адресату, що перебуває постійно або заснований на її території. У такому випадку може застосовуватись пункт 3 статті 6.

Стаття 6. Форма та зміст прохань про надання допомоги

1. Прохання відповідно до цього Протоколу складаються у письмовому ви­гляді. Документи, необхідні для виконання таких прохань, повинні додаватися до них. У термінових випадках можуть прийматися прохання в усній формі, але за цим слід негайно надіслати письмове підтвердження.

2. Прохання, згідно з пунктом 1 цієї статті, мають містити таку інформацію:

(a) назву установи, що звертається з проханням;

(b) заходи, про які йдеться в проханні;

(c) об'єкт прохання та підстава для нього;

(d) закони, правила та інші юридичні елементи, що мають відношення до цього випадку;

(e) якомога точніші та повніші вказівки відносно фізичної або юридичної осо­би, що є об'єктом розслідування;

26

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(f) стислий виклад відповідних фактів і виконаних запитів, крім випадків, зазначених у статті 5.

3. Прохання подаються на офіційній мові закладу, до якого звернено прохан­ня, або на мові, що є прийнятною для такого закладу.

4. Якщо прохання не відповідає офіційним вимогам, то по відношенню до нього може вимагатися виправлення або доповнення, проте може мати місце вимога здійснення запобіжних заходів.

Стаття 7. Виконання прохань

1. Для виконання прохання щодо допомоги установа, до якої звернено таке прохання, або, якщо остання не може діяти сама, адміністративний заклад, до якого було направлено прохання цією установою, виступає в рамках своєї ком­петенції та наявних ресурсів так, якби він діяв у власних інтересах або на про­хання інших установ тієї самої Сторони шляхом надання інформації, що вже є в його розпорядженні, виконання відповідних запитів або організації їх вико­нання.

2. Прохання щодо допомоги здійснюються у відповідності до законодавства, правил та інших юридичних документів Сторони, до якої звернено прохання.

3. Відповідним чином уповноважені посадові особи Сторони можуть за зго­дою іншої задіяної сторони і в рамках умов, визначених останньою, отримувати від установ закладу, до якого звернено прохання, інформацію стосовно пору­шення митного законодавства, яку потребує установа, що звертається з про­ханням, для цілей цього Протоколу.

4. Посадові особи Сторони можуть, за згодою з іншою задіяною Стороною і в рамках умов, визначених останньою, бути присутніми при виконанні запитів на території останньої.

Стаття 8. Форма надання інформації

1. Установа, до якої звернено прохання, повідомляє про результати запитів установі, що звертається з проханням, у формі документів, засвідчених копій документів, звітів тощо.

2. Документи, зазначені в пункті 1, можуть бути замінені комп'ютеризова­ною інформацією у будь-якій формі в тих самих цілях.

Стаття 9. Винятки із зобов'язань щодо надання допомоги

1. Сторони можуть відмовити у наданні допомоги, як зазначено у цьому Про­токолі, якщо такі дії:

(a) могли б заподіяти шкоду суверенітету, державній політиці, безпеці чи ін­шим суттєвим інтересам; або

(b) могли б включати валютне або податкове регулювання, крім регулюван­ня стосовно митних зборів; або

(c) могли б порушувати промислові, комерційні або професійні таємниці.

2. Якщо установа, що звертається з проханням, просить допомоги, яку вона сама не могла б надати, якби до неї було звернено таке прохання, вона повин­на зазначити цей факт у своєму проханні. У тому випадку рішення стосовно відповіді на таке прохання залишається за установою, до якої звернено про­хання.

27

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

3. Якщо надання допомоги відкладено або в ній відмовлено, це рішення та причини його прийняття повинні без затримки бути повідомлені установі, що звертається з проханням.

Стаття 10. Зобов'язання зберігати конфіденційність

1. Будь-яка інформація, надана у будь-якій формі згідно з цим Протоколом, носить конфіденційний характер. На неї поширюється зобов'язання зберігати державну таємницю, і вона користується захистом, що надається подібній ін­формації згідно з відповідним законодавством Сторони, яка отримала її, і від­повідними положеннями, що застосовуються до установ Співтовариства.

2. Номінативні дані не передаються, якщо є суттєві підстави вважати, що пе­редача або використання переданих даних могли б суперечити основним юри­дичним принципам однієї з Сторін, зокрема, якщо зазначена особа матиме від цього надмірну шкоду. На прохання, Сторона, що отримує інформацію, спо­віщає Сторону, що надає інформацію, про використання одержаної інформації та отримані результати.

3. Номінативні дані можуть передаватися тільки митним органам і, в разі по­треби, для цілей судочинства державним слідчим і органам судового пересліду­вання та судовим властям. Інші особи або установи можуть отримати таку ін­формацію тільки з попереднього дозволу установи, що її надає.

4. Сторона, яка надає інформацію, перевіряє вірність інформації, що переда­ється. Якщо виявиться, що надана інформація не відповідає дійсності або має бути вилучена, Сторона, яка одержує інформацію, має бути негайно попере­джена про це. Остання повинна або внести корективи, або вилучити цю інфор­мацію.

5. Без шкоди державним інтересам, особа, про яку йдеться, може отримати на її прохання інформацію щодо зберігання даних та мети їх зберігання.

Стаття 11. Використання інформації

1. Одержана інформація використовується виключно для цілей цього Прото­колу і може бути використана кожною Стороною з іншою метою лише за попе­редньою письмовою згодою адміністративного органу, який надає цю інформа­цію, і ця Сторона дотримується всіх обмежень, встановлених цим органом.

2. Пункт 1 не перешкоджає використанню інформації у будь-яких судових та адміністративних розглядах, розпочатих з причин невиконання митного за­конодавства.

3. Сторони можуть у записах свідків, доповідях та свідченнях, розслідуван­нях і судових справах, використовувати як свідчення одержану інформацію та документи, узгоджені з умовами цього Протоколу.

Стаття 12. Експерти та свідки

Посадова особа органу, якому робиться запит, може бути уповноважена ви­ступити, в рамках наданих їй повноважень, як експерт або свідок в судових або адміністративних розслідуваннях стосовно питань, що входять до компетенції цього Протоколу, під юрисдикцією другої Сторони, та надати такі предмети, документи або їх копії, що мають юридичну силу, які будуть потрібні для роз­слідування. У запиті про виступ у статусі свідка або експерта мають бути конк­ретно визначені питання, про які йтиметься, а також вказані титул та ква­ліфікація посадової особи, перед якою будуть ставитися питання.

28

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 13. Допоміжні витрати

Сторони відхиляють всі претензії одна до одної щодо сплати витрат, понесе­них у зв'язку з цим Протоколом, крім витрат щодо експертів, свідків та пере­кладачів, які не є на державній службі.

Стаття 14. Впровадження

1. Здійснення цього Протоколу покладається на центральну митну установу України, з одного боку, та на компетентні служби Комісії Європейських Співто­вариств і, де це доречно, на митні служби держав-членів Європейського Союзу, з другого. Вони домовляються про всі практичні заходи та кроки щодо його здійснення, беручи до уваги правила в галузі захисту даних. Вони можуть ре­комендувати компетентним органам внести слушні, на їх думку, поправки до цього Протоколу.

2. Сторони консультують одна одну та інформують про детальні правила здійснення щодо цього Протоколу відповідно до умов цього Протоколу.

Стаття 15. Комплементарність

1. Цей Протокол сприяє, а не перешкоджає застосуванню будь-яких угод про взаємну допомогу, які укладені, або можуть бути укладені між однією або кількома державами-членами Європейського Союзу та Україною. Він також не виключає більш широкої співпраці в митній галузі, яка передбачається цими угодами.

2. Без шкоди для статті 11 ці угоди не зашкоджують положенням Співтова­риства, які регулюють передачу будь-якої інформації з митних питань між компетентними службами Комісії та митними службами держав-членів, яка може представляти інтерес для Співтовариства.

29

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

СПІЛЬНА СТРАТЕГІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО УКРАЇНИ

Ухвалена на Гельсінському саміті Європейського Союзу 11 грудня 1999 року

Європейська Рада, в дусі поваги до Договору про Європейський Союз, зокре­ма до його Статті 13 (2);

Оскільки Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Європейсь­кими Співтовариствами, їхніми державами-членами та Україною набула чин­ності 1 березня 1998 p., ухвалила цю спільну стратегію:

Частина І Бачення шляхів партнерства з Україною з боку ЄС

1. Стратегічне партнерство між ЄС та Україною, яке грунтується на спіль­них цінностях та інтересах, є життєвим фактором зміцнення миру, стабільності та процвітання в Європі. Свобода, незалежність і стабільність України віднося­ться до найбільших досягнень нової Європи, котра позбулася старих ліній роз­ділу. Географія та розмір, ресурси її населення, а також її розташування на осях Північ—Південь та Схід—Захід ставлять Україну в унікальне положення в Європі й роблять її визначальним чинником у масштабах регіону.

2. Україна має чудові стосунки з усіма своїми сусідами та зробила важливі кроки в царині державотворення та в напрямку консолідації своєї демократії. Той факт, що з часу набуття незалежності Україна завжди була осередком стабільності в регіоні, незважаючи на внутрішні складнощі та суперечності, є вартим пошани. ЄС вітає тісну участь України в стабілізації та заохочує поси­лення ролі України у форумах регіонального співробітництва. ЄС також вітає прагнення України до ядерного роззброєння та співпраці в галузі збереження миру та безпеки в Європі та у світі, зокрема в рамках ОБСЄ та Організації Об'єднаних Націй.

3. Стратегічне партнерство між ЄС та Україною невпинно зміцнювалося з часу набуття Україною незалежності. У зв'язку із цим Угода про партнерство та співробітництво є значним досягненням. Україна була першою з нових неза­лежних держав, які підписали таку угоду, відзначивши в такий спосіб прагнен­ня ЄС та України до зміцнення співпраці. Шляхом макрофінансової допомоги, через програму ТАСІС, а також двосторонні програми ЄС надає Україні під­тримку в процесі здійснення перетворень та реформ.

4. Внаслідок процесу розширення, що триває, деякі з майбутніх держав-чле-нів ЄС матимуть спільний зовнішній кордон з Україною. Розширення Союзу ще більш зміцнить економічний динамізм та політичну стабільність у регіоні, роз­ширюючи в такий спосіб можливості співпраці з Україною.

5. Європейський Союз має такі стратегічні цілі стосовно України:

— робити внесок у виникнення стабільної, відкритої плюралістичної та пра­вової демократії в Україні та укріплення стабільно функціонуючої ринкової економіки на користь усьому народові України;

ЗО

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

— співробітничати з Україною у царині збереження стабільності та безпеки в Європі й усьому світі, знаходячи ефективні відповіді на спільні проблеми, з якими стикається континент;

— розширювати економічне, політичне та культурне співробітництво з Украї­ною, а також співпрацю в галузі юстиції та внутрішніх справ.

6. Європейський Союз відзначає європейські прагнення та вітає проєвропей-ський вибір, зроблений Україною, і надалі твердо прагне до співпраці з Украї­ною на національному, регіональному та місцевому рівнях задля підтримки ус­пішних політичних та економічних перетворень в Україні, які полегшать її по­дальше зближення з ЄС. Союз та його держави-члени пропонують Україні свій різноманітний досвід будівництва сучасних політичних, економічних, соціаль­них та адміністративних структур, повною мірою визнаючи, що основний тягар відповідальності за майбутнє України лежить на ній самій.

7. Саме тому Європейська Рада ухвалює цю Спільну стратегію зміцнення стратегічного партнерства між Союзом та Україною.

Європейська Рада визнає, що успішна, стабільна та безпечна Україна най­кращим чином відповідає інтересам Європейського Союзу. Правові підвалини відносин між ЄС та Україною закладено Угодою про партнерство та співробіт­ництво (УПС). Повне виконання цієї угоди є передумовою успішної інтеграції України в економіку Європи та допоможе Україні ствердити свою європейську ідентичність.

8. Європейський Союз та його держави-члени розвиватимуть узгодженість, послідовність та взаємодоповнюваність усіх аспектів їхньої політики щодо України. Окрім цього, Союз, Співтовариство та держави-члени співпрацювати­муть з регіональними та міжнародними організаціями та в них, а також із парт­нерами, котрі мають подібний підхід, задля досягнення цілей, викладених в УПС та цій Спільній Стратегії. Позиції Співтовариства та держав-членів в усіх відповідних форумах відповідатимуть цій Спільній Стратегії. Європейська Ра­да запрошує Україну до взаємовигідної співпраці з Союзом на основі цієї Спільної Стратегії.

Частина II Основні цілі

Європейська Рада визначила такі основні цілі:

I. Підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні.

II. Вирішення спільних проблем європейського континенту.

III. Підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розши­рення ЄС,

І. Підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні

Європейський Союз та Україна поділяють зацікавленість у прискоренні процесу демократичних та економічних перетворень в Україні. Успішні пере­творення в Укра'їні принесуть процвітання не тільки Україні, але й усьому ре­гіонові. Для забезпечення успіху цього процесу мають відбутися реформи, спрямовані на зміцнення демократії та правопорядку, а також соціально-еко­номічні реформи в напрямку створення працюючої ринкової економіки.

31

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Європейський Союз пропонує зміцнити співпрацю з Україною в таких пріо­ритетних галузях:

І.і. Зміцнення демократії, правопорядку та громадських інституцій в Україні

9. ЄС вітає досягнення України в закладенні підвалин демократичної систе­ми, а саме в розвиткові багатопартійної системи та прийнятті парламентарної конституції. ЄС визнає досягнення України у збереженні своєї єдності, незва­жаючи на її різнорідний склад.

10. ЄС підтримує Україну в усіх її зусиллях, спрямованих на зміцнення де­мократії та якості керівництва, прав людини та влади закону. Союз вважає, що влада закону є передумовою розвитку працюючої ринкової економіки, яка на­дає можливості та приносить користь усім громадянам України. ЄС підтримує зусилля України з реформування юридичної системи в рамках УПС. Незалеж­на судова влада, яка працює належним чином, професійні поліцейські сили, розвиток системи державного управління, котра грунтується на здібностях та добрій освіті, на національному, обласному та місцевому рівнях — все це суть ключові елементи ефективного виконання рішень уряду. ЄС підтримує зусилля України, спрямовані на розвиток ефективності, прозорості та демократичності її державних установ, включаючи розвиток вільних засобів масової інформації. Саме вони є передумовами економічного та соціального розвитку, роблячи вне­сок у створення сучасного громадянського суспільства.

11. ЄС надає великого значення розвиткові громадянського суспільства та конкурентного, сприятливого для інвесторів, ділового середовища в Україні та заохочує зміцнення зв'язків між народами та неурядовими організаціями Сою­зу та України. ЄС вітає узгодження Україною Меморандуму про взаєморозу­міння з ОБСЄ та настійливо рекомендує Україні тісно співпрацювати з коорди­натором проекту ОБСЄ в Україні. ЄС підтримує зусилля України, спрямовані на захист та розширення прав меншин та закликає Україну продовжувати свою добру працю в цій царині, в тому числі у співробітництві з верховним ко­місаром з питань національних меншин.

12. ЄС надає особливого значення тісній співпраці з Україною в рамках Ради Європи та ОБСЄ. У цьому зв'язку, ЄС закликає Україну виконати свої зобов'я­зання та привести своє законодавство у відповідність нормам та стандартам Ради Європи, зокрема виконавши зобов'язання, взяті Україною на себе під час вступу до Ради Європи в 1995 р. ЄС бере до уваги висновки моніторингової місії ОБСЄ / Бюро демократичних інститутів та прав людини щодо ходу президент­ських виборів 1999 р. в Україні, відзначаючи, що хід зазначених виборів не від­повідав цілій низці зобов'язань перед ОБСЄ, та закликає Україну уважно поставитися до рекомендацій, зроблених моніторинговою місією ОБСЄ у її звіті, з огляду на майбутні вибори.

І.іі. Підтримка процесу економічних перетворень в Україні

ЄС зобов'язується підтримувати зусилля України зі створення середовища, сприятливого для ділової діяльності, та підтримуватиме Украї­ну в здійсненні соціально-економічних реформ.

ЄС закликає Україну усталити макроекономічні підходи, спрямовані на забезпечення цінової стабільності, оздоровлення державних фінансів та ста­більного стану поточного балансу. Для подальшого забезпечення цінової ста-

32

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

більності дуже важливо дати центральному банкові можливість працювати не­залежно від політичного втручання. Наявні норми пруденційного нагляду за фінансовим сектором мають бути зміцнені. Необхідно покращити збір податків, уникаючи надзвичайних податкових амністій та податкових пільг для окремих галузей народного господарства [...]

15. ЄС настійно закликає Україну посилити заходи, спрямовані на побудову функціонуючої ринкової економіки шляхом сильніших структурних, економіч­них та адміністративних реформ у рамках комплексної програми реформуван­ня, узгодженої з Міжнародним валютним фондом. Вона має передбачати ви­значення та забезпечення дотримання майнових прав, подальшу приватизацію та лібералізацію цін, збільшення квартирної плати й тарифів на комунальні по­слуги, енерго- та водопостачання до рівнів, що забезпечують повне покриття витрат, реструктуризацію бізнесу та заохочення розвитку малих та середніх підприємств. Слід збільшити загальний темп здійснення цих реформ. Що ж стосується галузевої реформи, то сільське господарство, енергетика та транс­портний сектор заслуговують на особливу увагу.

16. Проведення земельної реформи є необхідним для забезпечення, опріч усього іншого, можливості використання права довгострокової оренди землі як застави під позики, що прокладе шлях до зростання обсягу інвестицій у сільсь­ке господарство.

17. Залучення та захист внутрішніх та іноземних інвестицій відіграють клю­чову роль у розвитку України. У цьому контексті ЄС відзначає, що звинувачен­ня в корупції та незадовільному управлінні завдають шкоди економічній репу­тації України. Союз підтримуватиме Україну в розвиткові та ухваленні еконо­мічних заходів, необхідних для збільшення обставин внутрішніх та іноземних інвестицій і виконання вимог іноземних кредиторів.

18. Зважаючи на важкий тягар зобов'язань з обслуговування обсягів боргу, який несе Україна, оздоровлення її економіки вимагатиме подальшої участі приватних кредиторів. Необхідно знайти спільні рішення проблем України, по­в'язаних із обслуговуванням боргу.

19. ЄС повністю усвідомлює той факт, що Україні подеколи доводиться здій­снювати економічні реформи за несприятливих зовнішніх умов. Макрофінансо-ва допомога з боку ЄС надаватиметься за необхідності відповідно до визначе­них критеріїв та процедур, будучи спрямованою на підтримання макроеко-номічної стабілізації та комплексної структурної реформи, що відповідає програмам Міжнародного валютного фонду та Світового Банку. ЄС і надалі бу­де готовим підтримати економічні реформи в Україні за таких обставин. Мак-рофінансова допомога з боку ЄС допомагає Україні відкрити свою економіку, поліпшити економічні умови, посилити конкуренцію та й надалі інтегрувати своє народне господарство в європейську та глобальну економіку.

20. ЄС підтримуватиме Україну шляхом заохочення невпинного зближення її законодавства з законодавством ЄС, зокрема в таких галузях, як конкурент­на політика, стандартизація та сертифікація, права інтелектуальної власності, захист даних, митні процедури та охорона навколишнього середовища.

21. У ході здійснення програми створення функціонуючої ринкової еконо­міки необхідно створити цілеспрямовану систему соціального забезпечення для врахування соціальних аспектів переходу до ринкової економіки.

31-319

33

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

II. Вирішення спільних проблем європейського континенту

Європейський Союз та Україна поділяють зацікавленість у збереженні ста­більності та безпеки у вільній та демократичній Європі. Геополітичне розташу­вання України вздовж осей Північ—Південь та Схід—Захід ставлять Україну в унікальне положення в Європі й роблять її визначальним чинником у масш­табах регіону. Європейський Союз визнає регіональне значення України. У цьо­му зв'язку ЄС пропонує посилити співпрацю з Україною, приділяючи особливу увагу питанням ядерної безпеки та посиленню політичного діалогу, передбаче­ного в рамках УПС, маючи на меті зробити його більш послідовним та працюю­чим.

Європейський Союз прагне поглибити співпрацю з Україною, щоб знайти ефективні відповіді на спільні виклики, з якими стикається континент, у таких сферах:

ІІ.Ї. Співпраця зі зміцнення стабільності та безпеки в Європі

22. ЄС підтримує зусилля України, спрямовані на поширення співпраці та стабільності в регіоні, в тому числі в рамках Організації чорноморського еконо­мічного співробітництва, Ради балтійських держав та ГУУАМ. ЄС вітає позитив­ний розвиток стосунків України з усіма її сусідами та вважає, що вона зацікав­лена в тому, щоб ці стосунки залишалися міцними та стабільними. ЄС також відзначає внесок України в загальноєвропейську стабільність через її роль спо­стерігача за Пактом про стабільність для південно-східної Європи.

23. ЄС та Україна поділяють зацікавленість у збереженні стабільності та безпеки у вільній та демократичній Європі. Зміцнення механізмів консультацій між ЄС та Україною в рамках УПС, Ради Європи та Організації Об'єднаних На­цій, а також тісна співпраця між ОБСЄ та Україною є необхідними для спільно­го та ефективного вирішення європейської та глобальної безпеки.

24. ЄС поздоровляє Україну з обранням до Ради Безпеки Організації Об'єд­наних Націй (2000/1). Цей факт підкреслює потребу ЄС у подальшому поглиб­ленні та розширенні політичного діалогу з Україною на офіційному та мініс­терському рівні, як двостороннього, так і через використання механізмів ЄС. Ухвалення Хартії європейської безпеки зміцнить співробітництво між держа­вами-членами ОБСЄ.

25. ЄС розширює та підтримує діалог із загальних та конкретних питань, по­в'язаних з діями в умовах кризових ситуацій та зміцненням безпеки, який роз­вивався протягом останніх років між Західноєвропейським Союзом та Украї­ною, а також інтенсифікацію практичного співробітництва у цій галузі, зокрема шляхом виконання плану дій, нещодавно розробленого Західноєвропейським Союзом та Україною.

26. ЄС також зацікавлений у посиленні співробітництва з Україною в царині контролю за експортом та нерозповсюдженням зброї масового знищення й за­собів її доставки, та закликає Україну виконати свої зобов'язання за Конвен­цією про хімічну зброю.

27. Окрім цього, ЄС закликає Україну досягнути цілей міжнародної Конвен­ції про заборону використання, накопичення, виробництва та переміщення стрілецької зброї і протипіхотних мін, включаючи знищення протипіхотних мін.

34

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

II.il. Співпраця в галузі охорони навколишнього середовища, енергетики та ядерної безпеки

28. ЄС намагатиметься зміцнити загальноєвропейську стабільність та спів­працювати з Україною в галузі енергетики, та ядерної безпеки шляхом надан­ня підтримки у здійсненні комплексної реформи енергетики, зокрема шляхом продовження співпраці з Україною над виконанням плану фінансового оздоров­лення енергетики, який передбачає лібералізацію цін, поліпшення збору плате­жів та приватизацію розподільчих компаній. У контексті цієї діяльності ЄС пропагуватиме ефективне та раціональне з екологічної точки зору використан­ня енергії в Україні та зміцнення нових інститутів та органів у галузі енергети­ки й їхнього потенціалу в плані вироблення політики.

29. Ядерна безпека та виведення з експлуатації Чорнобильської атомної елект­ростанції є пріоритетними питаннями у стосунках між ЄС та Україною. ЄС під­тримує розвиток незалежного органу ядерного регулювання в Україні та за­кликає Україну виконати своє зобов'язання виконати Меморандум про взаємо­розуміння між країнами «Великої Сімки» та Україною 1995 р. про закриття Чорнобильської АЕС. ЄС підтримає Україну шляхом надання коштів для за­міни енергогенеруючих потужностей в Україні.

30. ЄС також є зацікавленим у посиленні співробітництва з Україною з таких питань, як захист від радіації, поводження з відходами, знезараження та демон­таж ядерних установок та досліди в галузі технології синтезу. Нещодавно під­писані між Союзом та Україною угоди про співробітництво в царинах ядерної безпеки та термоядерного синтезу полегшать це співробітництво.

31. Окрім цього, ЄС закликає Україну вжити рішучих заходів у галузі захис­ту навколишнього середовища. Захист здоров'я населення від забруднення пит­ної води, повітря та ґрунту, а також раціональне та відповідальне використан­ня природних ресурсів і обмеження транскордонного забруднення повітря та води є пріоритетами в цій галузі.

III. Підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розширення ЄС

Після завершення процесу розширення, що триває, деякі майбутні держави-члени ЄС матимуть спільний зовнішній кордон з Україною. ЄС прагне зробити обопільне вигідний для Союзу та України внесок у цей процес. У цьому зв'язку, ЄС пропонує посилити співпрацю з Україною, приділяючи особливу увагу спів­праці в галузі юстиції та внутрішніх справ. ЄС також підтримує участь Украї­ни в регіональних, загальноєвропейських та світових структурах.

Європейський Союз міг би посилити співпрацю з Україною в таких галузях:

ІІІ.І. Підтримка інтеграції України в європейську та світову економіку

32. Союз підтримує Україну та закликає її подвоїти свої зусилля з виконан­ня вимог до членства у Світовій організації торгівлі. Союз закликає Україну по­вною мірою скористатися з можливостей, котрі пропонує УПС, для заохочення двосторонньої торгівлі та інвестицій. Союз також вивчить обставини, які, разом із вступом до СОТ, могли б забезпечити створення в майбутньому зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, як це передбачено УПС.

33. Для створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату ЄС закли­кає Україну провести переговори та ратифікувати подальші двосторонні угоди

3*1-319

35

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

про захист інвестицій з державами-членами ЄС для заохочення прямих інозе­мних інвестицій. ЄС також закликає місцеві, регіональні та загальнонаціональні органи влади України скористатися з можливостей, що їх надає новий закон про державні концесії щодо залучення інвестицій у суспільну інфраструктуру та послуги.

III. іі. Співпраця в галузі юстиції та внутрішніх справ

34. ЄС та Україна мають спільну зацікавленість у розвиткові співробітницт­ва у боротьбі з нелегальною імміграцією та торгівлею людьми. ЄС та Україна поділяють зацікавленість у розвиткові співробітництва в галузі безпеки кордо­нів та боротьби проти спільного лиха організованої злочинності, включаючи відмивання грошей, нелегальну торгівлю зброєю та наркотиками.

35. З огляду на процес розширення ЄС, що триває, Союз намагатиметься ін­тенсифікувати діалог з Україною з питань узгодження української візової по­літики з ЄС шляхом визначення візових вимог у відповідності з нормами ЄС та запровадження подорожніх документів, підробка яких є достатньою мірою не­можливою.

ІІІ.ІІІ. Регіональне та транскордонне співробітництво з сусідніми країнами

36. ЄС підтримує розвиток та зміцнення ініціатив регіонального та транскор­донного співробітництва за участю України та сусідніх їй країн. У цьому кон­тексті ЄС надаватиме першорядного значення питанням прикордонного госпо­дарства.

37. Що стосується розвитку інфраструктурних мереж, зокрема в царинах транспорту, електрозв'язку, електроенергетики та трубопроводів, ЄС, через програму ТАСІС, приділяє особливу увагу регіональним ініціативам, таким як ІНСТЕЙТ (міждержавний транзит нафти й газу в Європу) та ТРАСЕКА (транспортний коридор Європа—Кавказ—Центральна Азія), прагнучи до по­ліпшення економічного співробітництва в регіоні. ЄС збільшуватиме масштаби роботи в напрямку з'єднання українських транспортних систем (автомобільних та залізничних) із трансєвропейськими мережами, а також шукатиме взаємно задовільних шляхів вирішення транспортних питань. Таким чином виконуючи це, спеціальна увага приділятиметься поліпшенню координації з іншими доно­рами та міжнародними фінансовими інституціями, а також стимулюванню за­лучення приватного сектора, який буде вирішальним для успішності зусиль, що докладатимуться.

Інструменти та засоби Загальні положення

38. Ця Спільна Стратегія має здійснюватися відповідно до застосовуваних положень Договорів. Рада та Комісія, у відповідності зі Статтями 3 та 13 Дого­вору про Європейський Союз, мають забезпечувати єдність, послідовність та ефективність заходів Союзу з виконання цієї Спільної Стратегії.

39. Європейський Союз зробить внесок у досягнення зазначених цілей цієї Спільної Стратегії, належним чином застосовуючи всі відповідні інструменти та засоби, які наявні в Союзу, Співтовариства та держав-членів.

40. Відповідно до Статей 18 та 26 Договору про Європейський Союз, Гене­ральний Секретар Ради, Верховний Представник зі спільної політики з міжна-

36

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

родних питань та питань безпеки в рамках своїх обов'язків за Договорами, має сприяти Головуючому в реалізації цієї Спільної Стратегії, діючи у відповідності із цілями та положеннями Спільної політики з міжнародних питань та питань безпеки. Комісія має бути повністю єдиною відповідно до Статей 18 та 27 Дого­вору про Європейський Союз.

Рада, Комісія та держави-члени

41. Рада, Комісія та держави-члени:

* розглядають, відповідно до своєї компетенції та можливостей, поточні за­ходи, програми, інструменти та підходи для забезпечення їхньої відповід­ності цій Спільній Стратегії на підставі основних цілей, викладених у Час­тині II, з належним урахуванням конкретних ініціатив, зазначених у Час­тині III;

» повністю й належним чином використовувати наявні інструменти та засо­би, зокрема УПС, а також усі відповідні програми ЄС та держав-членів, та розробити й підтримувати задля цієї мети індикативний перелік ресурсів Союзу, Співтовариства та держав-членів, використання яких забезпечує виконання Спільної Стратегії.

Узгодженість

42. Держави-члени мають докладати додаткових зусиль до узгодження сво­їх дій щодо України, в тому числі в регіональних та міжнародних організаціях, таких як Рада Європи, ООН, ОБСЄ, ОЕСР та міжнародні фінансові організації, включаючи узгодження зі Співтовариством, коли це є необхідним.

43. Слід також зміцнити координацію між державами-членами та Комісією, в тому числі шляхом регулярних консультацій між їхніми представниками в Україні.

44. Рада, Комісія та держави-члени мають працювати над підвищенням ефе­ктивності співробітництва з регіональними та міжнародними організаціями і, разом з іншими країнами, котрі мають подібний підхід, намагатимуться досягти цілей Стратегії.

45. Європейський Союз, протягом процесу прийняття, започаткованого на засіданні Європейської Ради в Люксембурзі в грудні 1997 p., запросить держави-кандидати об'єднатися в рамках цієї Спільної Стратегії.

Реалізація та перегляд

46. Рада повинна:

» забезпечити те, щоб кожний новий Головуючий представляв Раді, в рам­ках своєї загальної програми, пріоритети реалізації цієї Спільної Страте­гії на підставі основних цілей, викладених у Частині II, з належним ураху­ванням конкретних ініціатив, зазначених у Частині III;

» розглядав та оцінював дії Союзу за цією Стратегією та звітував перед Єв­ропейською Радою про хід досягнення її цілей щонайменше раз на рік;

» розглядав становище в Україні та стан співпраці з Україною з реалізації цієї Стратегії, в тому числі шляхом періодичних звітів від Голів Місії, та оцінював їх у своєму звіті перед Європейською Радою;

» за необхідності, подавав рекомендації щодо внесення змін до Частин II та III цієї Стратегії до Європейської Ради.

37

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

47. Комісія робитиме внесок до вищезазначеної діяльності в межах своєї компетенції.

Співпраця з Україною

48. Європейський Союз та держави-члени тісно співпрацюватимуть з Украї­ною з метою реалізації цієї Спільної Стратегії, зокрема через УПС та її інсти­туції.

Конкретні ініціативи

49. Європейський Союз має реалізовувати конкретні ініціативи, викладені в Частині III цієї Спільної Стратегії, які грунтуються на основних цілях, визначе­них у Частині II. За необхідності, ці ініціативи можуть бути змінені, причому вони не виключають можливих нових ініціатив протягом терміну дії цієї Стра­тегії. Рада, Комісія та держави-члени мають, відповідно до своєї компетенції, підтримувати реалізацію цих конкретних ініціатив та працювати над нею.

Частина III Конкретні ініціативи

Слід прагнути до здійснення таких конкретних ініціатив, які не виключають можливих нових ініціатив:

Зміцнення демократії, правопорядку та громадських інституцій в Україні

50. ЄС докладе зусиль на підтримку демократії, доброго управління, прав людини та правопорядку в Україні шляхом:

» підтримки зусиль України, спрямованих на виконання її міжнародних зо­бов'язань у галузі демократії та прав людини відповідно до Дублінських висновків, зокрема в тому, що стосується скасування смертної кари, по­ширення належного управління та створення ефективної та прозорої пра­вової системи, а також демократичних органів місцевого самоврядування, опріч іншого, у співробітництві з Радою Європи та ОБСЄ;

* налагодження регулярного діалогу між органами уповноважених з прав людини (омбудсманами) держав-членів ЄС та України з метою укріплен­ня ролі цього органу в Україні;

* заохочення України до підписання, ратифікації та виконання відповідних міжнародних документів у галузі прав людини, зокрема другого Необо­в'язкового протоколу Конвенції Організації Об'єднаних Націй про грома­дянські та політичні права та шостого Додаткового протоколу Європейсь­кої конвенції про права людини та фундаментальні свободи, а також Кон­венції Організації Об'єднаних Націй про статус біженців;

* посилення співпраці між журналістами та відповідними органами, щоб зробити певний внесок у розвиток вільних засобів масової інформації. Ко­місія, у співробітництві з державами-членами, дослідить можливості на­дання допомоги у трансляції програми, наприклад Євроньюс, по українсь­кому телебаченню. Робота розпочнеться до червня 2000 р.

Підтримка процесу економічних перетворень в Україні

51. ЄС допоможе Україні здійснювати процес економічного реформування, шляхом посилення впливу консультацій з питань економічної політики, в тому

38

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

числі й через діалог на високому рівні, в рамках УПС, задля підтримки розвит­ку сучасної, ліберальної ринкової економіки.

52. ЄС є готовим надавати технічну допомогу на підтримку процесу соціаль­но-економічних реформ в Україні за тієї умови, що Україна вживе заходів, спрямованих на створення необхідних умов, які уможливлять реформи. Союз вивчить можливість надання технічної допомоги Україні, маючи на меті:

* підтримку розвитку прозорої та стабільної правової, нормативної та інсти-туційної бази в Україні, призначеної для підтримки зростання економіч­ної діяльності, та внутрішніх і іноземних інвестицій. Комісія, у співробіт­ництві з державами-членами та іншими компетентними органами, складе звіт щодо цієї ініціативи до грудня 2000 p.;

* підтримку невпинного наближення українського законодавства до законо­давства ЄС та його застосування, зокрема в таких галузях, як конкурент­на політика, фінансові послуги, стандартизація та сертифікація, фіскаль­на політика, а також зайнятість і права інтелектуальної власності. Для цього Комісії пропонується внести відповідні пропозиції до червня 2000 p.;

* підтримку розвитку системи охорони здоров'я, зокрема поінформованості та освіти в галузі охорони здоров'я з метою обмеження поширення зараз­них хвороб. Комісія, у співробітництві з державами-членами та компетент­ними органами, складе звіт щодо цієї ініціативи до червня 2001 р.

53. Держави-члени розглянуть засоби допомоги Україні в:

» підтримці розвитку цілеспрямованої системи соціального забезпечення, зокрема систем соціальної допомоги та пенсійного забезпечення;

* підтримці соціального діалогу, дотриманні та виконання Стандартів у га­лузі праці Міжнародної організації праці, зокрема семи основних Стан­дартів у галузі праці. Що стосується ратифікації та застосування законо­давства у галузі зайнятості, особлива увага приділятиметься статевій рів­ності.

Співпраця зі зміцнення стабільності та безпеки в Європі

54. ЄС розгляне шляхи придания співпраці з Україною в галузі стабільності та безпеки в Європі більшої послідовності, гнучкості та змістовності.

Співпраця в галузі охорони навколишнього середовища, енергетики та ядерної безпеки

55. Співтовариство є готовим підтримати органи зусилля спеціальної Робочої групи, створеної для того, щоб підтримати влади України в їхніх зусиллях, спрямованих на реформування енергетичної галузі.

56. Підтримка Співтовариства Плану дій «Великої Сімки» передбачає фінан­сування короткострокових удосконалень у галузі безпеки в Чорнобилі через Рахунок ядерної безпеки, що його веде Європейський Банк реконструкції та розвитку до закриття, виведення з експлуатації, усунення соціальних наслід­ків закриття, участь у Плані реалізації об'єкта «Укриття» та фінансуванні за­мінюючих засобів у відповідності до попередніх зобов'язань, які компенсують втрату Україною енергогенеруючих потужностей, за умови успішного виконан­ня всіх діагностичних процедур, включаючи зайняття узгодженої позиції сто­совно умов позики, а також формулювання угоди про надання позики й гаран-

39

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________

тійної угоди при умові, що Україна буде додержуватися своїх зобов'язань щодо реалізації Меморандуму про взаєморозуміння 1995 р.

57. ЄС намагатиметься підтримувати Україну в її зусиллях, спрямованих на послаблення шкідливого впливу екологічної ситуації в Україні на здоров'я на­селення — що особливо стосується якості питної води, очищення стічних вод, збору та захоронения відходів, а також забруднення повітря. ЄС підтримає ін-ституційну реформу комунальних служб, відповідальних за екологічні послуги, та інші проекти технічної допомоги й інвестиції в охорону навколишнього сере­довища.

58. Наступна конференція «Навколишнє середовище для Європи» відбуде­ться у вересні 2002 р. в Києві й надасть можливість поліпшити поінформо­ваність України з екологічних питань. Держави-члени та Комісія розглянуть можливість надання технічної допомоги/підтримки Міністерству охорони нав­колишнього природного середовища та ядерної безпеки в підготовці та плану­ванні цієї конференції.

Підтримка інтеграції України в європейську та світову економіку

59. ЄС залишається готовим зберігати та, за необхідності, розширювати об­сяги своєї підтримки зусиллям України, спрямованим на виконання вимог до вступу до СОТ. Особливу увагу буде приділено усуненню перешкод торгівлі та інвестиціям в Україні, починаючи зі скасування заходів у галузі торгівлі, не су­місних з УПС та вимогами СОТ.

60. ЄС вивчить обставини, які, поряд зі вступом до СОТ, могли б дозволити заснувати в майбутньому зону вільної торгівлі між ЄС та Україною, що пере­дбачено Статтею 4 УПС. Поточна робота зі складення спільного техніко-еконо-мічного обгрунтування зони вільної торгівлі надасть важливі дані для оцінки становища.

61. Комісія вивчить шляхи поглиблення діалогу з питань інвестицій з Украї­ною в рамках Підкомітету з питань торгівлі та інвестицій і надасть Раді звіт до червня 2000 р.

Співпраця в галузі юстиції та внутрішніх справ

62. З огляду на процес розширення Союзу, що триває, та враховуючи те, що положення України, яка є важливою транзитною країною, створює канал пере­тікання через кордони значних обсягів нелегальної діяльності, ЄС та Україна мають особливу зацікавленість у посиленні співпраці в галузі юстиції та внут­рішніх справ. ЄС пропонує зосередити свої зусилля, маючи на меті:

* оцінку обсягу нелегальної імміграції через Україну. Держави-члени разом із Комісією проведуть аналіз сильних і слабких сторін, можливостей та ризиків наявних механізмів боротьби з цими проблемами до кінця 2000 p.; там, де буде виявлено слабкі місця, ЄС розгляне можливість ужиття захо­дів до виправлення ситуації;

* поліпшення співробітництва щодо прийняття назад власних громадян, осіб без громадянства та громадян третіх країн, включаючи укладення угоди з прийняття назад;

* підтримку застосування в повному обсязі Женевської конвенції, включа­ючи право притулку та повагу принципів невигнання;

40

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

* започаткування регулярного діалогу між судовими органами ЄС, держав-членів та України з цивільних та кримінальних справ, в тому числі шля­хом заохочення України до підписання, ратифікації й застосування основ­них конвенцій, таких як Конвенція Організації Об'єднаних Націй про транснаціональну організовану злочинність;

» надання Україні практичної допомоги у застосуванні законодавства з від­мивання грошей негайно після його ухвалення;

» організацію співпраці між правоохоронними органами держав-членів ЄС, Європолом та українськими правоохоронними органами.

63. В Києві буде створено неформальну мережу, до складу якої увійдуть По­сольства держав-членів ЄС, представники Комісії та відповідних міжнародних організацій, з метою поліпшення обміну інформацією та її аналізу в галузі юс­тиції та внутрішніх справ. Діалог у рамках УПС між державами-членами, Ко­місією, включаючи контактних осіб у Києві та компетентних українських орга­нах влади, зробить можливим більш точний аналіз потреб України в цій галузі. Звіт буде подано Раді до кінця 2000 р.

Регіональне та транскордонне співробітництво з сусідніми країнами

64. ЄС намагатиметься заохочувати розвиток та зміцнення ініціатив із регіо­нального та транскордонного співробітництва за участю України та сусідніх держав шляхом:

* цільового використання існуючих програм транскордонного співробітни­цтва, регіональних і міждержавних програм. У цьому контексті особливу увагу буде присвячено питанням прикордонного господарства, включаючи технічну модернізацію пунктів перетину кордону на державному кордоні України з Угорщиною, Польщею, Румунією та Словаччиною;

» надання дедалі більшого значення розвиткові Програм ТАСІС, таких як ІНОГЕЙТ та ТРАСЕКА, які мають на меті подальший розвиток інфра­структури транспортних мереж для поліпшення економічного співробіт­ництва в регіоні.

Співпраця в царині культури, програми партнерства та обміну

65. ЄС підтримуватиме встановлення тісніших зв'язків між громадськими організаціями, громадянським суспільством та неурядовими організаціями Со­юзу та України шляхом:

* підтримки освітніх програм та програм наукового обміну між школами, університетами та дослідними інститутами, із приділенням належної ува­ги Науково-технічному центру в Україні;

» підтримки програм партнерства між національними, регіональними та місцевими організаціями, а також професійними асоціаціями, профспілка­ми, неурядовими організаціями та засобами масової інформації. Комісія та держави-члени координуватимуть свої програми. Комісія вивчить можливість застосування програм Співтовариства для до­сягнення цієї мети (ТАСІС, Темпус та Демокрасі). Також застосовуватимуться двосторонні інструменти держав-членів.

На підставі переліку наявних інструментів (він має бути складений Комісією у співпраці з Генеральним секретаріатом Ради) та ознайомчого візиту в Украї-

41

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

ну, Комісія надасть Раді звіт до кінця червня 2000 p., а після того подаватиме пропозиції щодо відповідних заходів.

Частина IV Термін чинності

66. Ця Спільна Стратегія застосовується від дня її публікації протягом почат­кового чотирирічного терміну, її може бути продовжено, переглянуто та, за не­обхідності, змінено Європейською Радою на підставі рекомендації Ради.

Публікація

67. Ця Спільна Стратегія має бути оприлюднена в Офіційному Журналі.

Підготовлено в Гельсінкі За Європейську Раду

Президент

ДЕКЛАРАЦІЯ

Європейської Ради стосовно Спільної стратегії щодо України

Рада діє як кваліфікована більшість, коли приймає спільні дії, спільні поло­ження чи інші рішення у межах пункту V Договору про Європейський Союз (Спільна політика з міжнародних питань та питань безпеки), на базі Спільної Стратегії.

Акти, які приймаються за межами пункту V Договору про Європейський Союз, будуть прийматися відповідно обумовлених процедур прийняття рішень, які забезпечують відповідні статті договорів, включаючи Договір про заснування Європейського Співтовариства та пункту VI Договору про Європейський Союз.

42

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

СПІЛЬНА СТРАТЕГІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО УКРАЇНИ.

Робочий план Головуючої*

Європейська Рада ухвалила у грудні 1999 р. у Гельсінкі Спільну стратегію ЄС щодо України. Метою Стратегії є зміцнення стратегічного партнерства між Європейським Союзом та Україною.

Приймаючи Спільну стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна Го­ловуюча має готувати робочий план з метою реалізації Стратегії. Робочий план, підготовлений Головуючою Португалією, грунтується на головних цілях, ви­значених Спільною стратегією.

Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною та Європей­ським Союзом є основою відносин між ними, її реалізація і надалі залишатиме­ться однією з головних цілей Стратегії. Інституційні механізми УПС, а саме: Саміт Україна—ЄС, Рада та Комітет з питань співробітництва Україна—ЄС та його підкомітети є основними каналами для спілкування з відповідними україн­ськими органами влади. Метою португальського головування в межах Робочого плану є прийняття — у співпраці з іншими державами-членами, Європейською Комісією та Україною — ініціатив та їх втілення, де можливо:

І. Підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні

Зміцнення демократії, верховенства права та прав людини

1. шляхом розгляду можливості організації зустрічі між Уповноваженим України з прав людини та деякими з його європейських колег. Метою цієї ініціативи є підвищення уваги до важливості цього інституту в Україні;

2. шляхом підтримки через двостороннє співробітництво розвитку правових та інституційних рамок. Головуюча розглядає можливість направлення/при­йняття місії експертів для обміну інформацією та досвідом з тим, щоб перегля­нути проект Цивільного кодексу та Цивільного- процесуального кодексу

* шляхом започаткування проекту ТАСІС на підтримку «Українського цент­ру по підготовці суддів» (Ukrainian Judicial Training Centre);

* шляхом вивчення можливостей започаткування за програмою ТАСІС спільних проектів ЄС та ОБСЄ підтримки зусиль України щодо виконання її міжнародних зобов'язань у сфері демократії та прав людини. Комісії пропонується здійснити необхідні кроки;

* шляхом розширення співробітництва між журналістами та здійснення внеску у розвиток незалежних засобів масової інформації. Комісії пропо­нується організувати семінар для українських журналістів, час прове­дення якого міг би співпасти з проведенням засідання Ради з питань співробітництва. Комісії пропонується також з'ясувати можливості допо­моги у транслюванні по українському телебаченню такої програми як Euronews.

Підготовлено Португалією, Головуючою в ЄС країною (січень—червень 2000 p.).

43

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

Підтримка прогресу економічних перетворень в Україні

» шляхом заохочення прогресивного наближення законодавства України з законодавством ЄС та механізмами його застосування, зокрема у сферах політики, конкуренції, фінансових послуг, стандартів та сертифікації, фіскальної політики, а також зайнятості та прав інтелектуальної власнос­ті. Комісії пропонується надати адекватні пропозиції до червня 2000 р. піс­ля обговорення цих питань у відповідних інституціях УПС;

* шляхом вивчення можливості підтримки в рамках Підкомітету УПС з пи­тань торгівлі та інвестицій у розвитку прозорих і стабільних правових, ре­гуляторних та інституційних рамок в Україні.

II. Забезпечення стабільності та безпеки, відповіді на спільні виклики на Європейському континенті

Співробітництво з метою зміцнення стабільності та безпеки у Європі

* шляхом посилення політичного діалогу через запровадження нових зу­стрічей на експертному рівні у таких сферах, як «роззброєння», «нероз-повсюдження» та «експорт звичайних озброєнь», що було погоджено на засіданні Політичного комітету 13—14 січня у м. Есторіль;

» шляхом надання можливості одностороннього приєднання України до за­яв ЄС, які робляться в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП), як це було передбачено на згаданому вище засіданні Політичного комітету;

* шляхом розгляду засобів допомоги Україні у виконанні зобов'язань за Конвенцією про заборону застосування, накопичення, виробництва і пере­дачі протипіхотних мін та про їх знищення. Комісія здійснить оцінку мож­ливого надання допомоги через програму ТАСІС;

* шляхом вивчення можливості організації зустрічі між Україною та Трій­кою Робочої групи ОБСЄ.

Співробітництво у галузі навколишнього природного середовища, енергетики та ядерної безпеки

* шляхом продовження надання допомоги (у реалізації) Плану дій «Великої Сімки», а також наступних дій, де це буде доцільним, виконання Мемо­рандуму про порозуміння «Великої Сімки» щодо закриття Чорнобильсь­кої АЕС.

III. Підтримка зміцненого співробітництва між Україною та ЄС у контексті розширення ЄС

Підтримка інтеграцгі України до європейської та світової економіки

» шляхом надання допомоги за програмою ТАСІС на підтримку вступу України до COT;

* шляхом вивчення компетентними структурам УПС необхідних рефор­містських заходів, які — на додаток до приєднання до COT — дозволили б у майбутньому створити Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, як це передбачено статтею 4 УПС та у світлі техніко-економічного дослідження, яке Комісія нещодавно випустила. Це передбачає, зокрема, проведення реформ, спрямованих на розбудову функціонуючих ринкових інститутів

44

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

та забезпечення верховенства права у сфері бізнесу (а саме: чіткі та ста­більні правові рамки, зокрема щодо податкової системи, втілення чітко визначених та гарантованих прав власності, а також створення конкурен­тоспроможної системи через приватизацію решти промислових підпри­ємств та запровадження ефективної політики конкуренції);

* шляхом допомоги Україні у зміцненні її можливостей ефективно втілюва­ти положення, які регулюють ділову активність, оскільки угода про вільну торгівлю розширить спектр зобов'язань України у таких сферах, як по­літика конкуренції, державна підтримка, урядові закупки, митні процеду­ри та технічні стандарти, функціонування податкової системи, практика ефективної системи судочинства (судового вирішення справ), здатність ефективно керувати системою визначення країни походження товару;

* шляхом допомоги Україні у використанні існуючих торговельних можли­востей з ЄС (а саме: розгляд можливостей допомоги у впровадженні на ад­міністративному рівні системи визначення країни походження товару, що вбачається основною причиною того, що схема торговельних преференцій, наданих ЄС Україні за Генеральною Системою Преференцій, повністю не використовується);

* шляхом вивчення у рамках відповідних структур УПС у сфері торгівлі та інвестицій шляхів поглиблення інвестиційного діалогу з Україною. Комісія має намір підготувати доповідь Раді ЄС до червня 2000 p.;

* шляхом продовження допомоги через програму ТАСІС Європейській Асо­ціації Бізнесу (ЄАБ), нещодавно заснованій у Києві. ЄАБ прагне заохочу­вати діалог європейських ділових кіл, представлених в Україні, з україн­ськими органами влади. Вона надає також інформацію про події, які впли­вають на ділову активність в Україні.

Співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ

* шляхом направлення в Україну у січні 2000 р. місії експертів, до складу якої входитимуть представники Європейської Комісії та трьох держав-членів ЄС, з метою підготовки аналізу SWOT («переваги — недоліки — можливості — загрози») механізмів боротьби з нелегальною імміграцією. Місія має вивчити також проблему торгівлі людьми. Підкомітет УПС з мит­них питань, транскордонного співробітництва, «відмивання» грошей, нар­котиків та нелегальної імміграції має підготувати спільну доповідь по цих проблемах;

» шляхом проведення у січні 2000 p., з нагоди місії експертів ЄС у справах нелегальної імміграції та торгівлі людьми, першої зустрічі неформальної мережі Посольств держав-членів ЄС, (представництв) Європейської Ко­місії та відповідних міжнародних організацій у Києві з питань юстиції та внутрішніх справ;

» шляхом започаткування техніко-економічного дослідження для підготов­ки проекту у сфері боротьби з «відмиванням» грошей в Україні (це тех-ніко-економічне дослідження охоплює також Росію та Молдову);

» шляхом продовження контактів у рамках групи «CIREFI», з огляду на ви­значення пріоритетних сфер співробітництва та можливе запровадження конкретних дій;

45

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

* шляхом здійснення у березні 2000 р. візиту в Україну місії Головуючої на рівні високих посадових осіб з метою вивчення можливих заходів двосто­роннього співробітництва з консульських питань та питань боротьби з не­легальною імміграцією;

» шляхом розгляду можливого запрошення українським властям взяти участь у міжінституційній конференції з питань наркотичних речовин в Європі, яка відбудеться 22—23 лютого в Брюсселі. Ресурси та заохочення співробітництва

Метою Спільної стратегії є підвищення рівня узгодженості, координації та взаємодоповнюваності політики ЄС стосовно України.

Що стосується координації у міжнародних організаціях, то Секретаріату Ради ЄС буде запропоновано, спільно з Європейською Комісією, вжити необхід­них кроків з метою вивчення можливостей підвищення рівня координації.

Дипломатичним представництвам держав-членів ЄС та Делегації Європей­ської Комісії у Києві буде запропоновано посилити їх взаємні консультації з тим, щоб розширити обмін інформацією, зміцнити координацію та відповідно звітувати.

46

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

РЕГЛАМЕНТ № 3295/94 РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 22 грудня 1994 року,

що встановлює заходи, призначені для заборони вільного

розповсюдження, експорту або реекспорту,

і встановлення режиму тимчасової заборони

для підробних і піратських товарів

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Співтовариства, зо­крема, статті 113 цього Договору,

Враховуючи пропозицію Комісії,

У співробітництві з Європейським Парламентом,

Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

Оскільки від 1 січня 1988 року введено в дію Регламент (Європейське Еконо­мічне Співтовариство) № 3842/86 Ради від 1 грудня 1986 року, що встановлює заходи, призначені для заборони вільного розповсюдження підробних товарів, і що слід підвести підсумки перших років його застосування з метою поліпшен­ня функціонування системи, встановленої вище названим Регламентом;

Оскільки випуск у продаж підробних товарів, як і піратських товарів, зав­дає відчутної шкоди виробникам і комерсантам, які дотримуються законів, а також володільцям авторських і суміжних прав і вводять в оману споживачів; необхідно перешкодити, наскільки це можливо, випуску в продаж підробних товарів і вжити з цією метою заходи, які дозволяють ефективно боротися з цією незаконною діяльністю, не обмежуючи при цьому свободи законної торгів­лі; ця мета поєднується, крім іншого, з зусиллями, що вживаються в цьому на­прямку в міжнародному плані;

Оскільки підробні та піратські і прирівнені до них товари ввозяться з третіх країн, то тим важливіше заборонити їх вільне розповсюдження у Співтовари­стві або передбачити для них режим тимчасової заборони і встановити з цією метою відповідну процедуру, що дозволяє втручання митних органів, щоб най­кращим чином забезпечити дотримання подібної заборони;

Оскільки втручання митних органів з метою вільного розповсюдження або застосування режиму тимчасової заборони підробних і піратських товарів по­винно також застосовуватися і до тих товарів, які експортуються або реекспор­туються із Співтовариства;

Оскільки в частині, що відноситься до режиму тимчасової заборони і реекс­порту, які вимагають відповідного повідомлення, втручання митних органів від­бувається тільки тоді, коли товари, що підозрюються як піратські, виявляються лише за митного огляду;

Оскільки Співтовариство приймає до відома положення Угоди, укладеної в межах ГАТТ (Загальної угоди про тарифи і торгівлю), що відносяться до аспек­тів прав інтелектуальної власті, пов'язаних з торгівлею, включаючи торгівлю

47

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України________________

підробними товарами, а саме ті заходи, які повинні бути застосовані на кордо­ні;

Оскільки слід мати на увазі, що митні органи цілком компетентні для одер­жання вимог про втручання, адресованих на їх ім'я, і вжиття відповідних дій;

Оскільки втручання митних органів повинно полягати або в тимчасовій забо­роні надання дозволу на вивіз товарів з митного складу після перевірки для віль­ного розповсюдження, експорту і реекспорту товарів, підозрюваних у тому, що це підробні або піратські товари, або ж тимчасового затримання товарів, що пе­ребувають у режимі тимчасової заборони або реекспортованих з поданням від­повідного повідомлення, на весь час, необхідний для визначення того, щоб зрозу­міти, чи насправді йдеться про підробні товари;

Оскільки слід дозволити державам-членам затримувати на певний період подібні товари ще до того, як заява правовелодільця була б подана або прийня­та, з тим, щоб останній міг подати митним органам заяву з проханням про втру­чання;

Оскільки слід дозволити компетентним органам виносити рішення з тих ви­падків, щодо яких до них звертаються, посиланням на критерії, які використо­вуються для визначення того, чи не порушують товари, виготовлені у відповід­ній державі-члені, права інтелектуальної власності; на законодавство держав-членів, стосовно частини компетенції інстанцій та юридичних процедур, такий Регламент не поширюється;

Оскільки слід визначити заходи, які необхідно застосовувати стосовно това­рів підробного виду, якщо встановлено, що це підробні або піратські товари; ці заходи повинні не тільки позбавляти відповідальних за торгівлю подібними то­варами економічної вигоди від подібних операцій та їх наказувати, але й ще ефективно впливати на те, щоб вони в майбутньому не вдавалися до подібних операцій;

Оскільки з метою уникнення серйозних ускладнень при митному огляді то­варів, що перебувають в особистому вантажі пасажирів, необхідно виключити із сфери застосовування цього Регламенту товари, які могли б бути підробними або піратськими товарами, ввезеними із третіх країн, у тих же самих нормах, які передбачаються Регламентом Співтовариства щодо надання безмитного ввезення;

Оскільки дуже важливо гарантувати однакове застосування загальних пра­вил, визначених цією Регламентацією, і передбачити з цією метою загальну процедуру, що дозволяє встановити способи застосування цих правил у відпо­відні строки і посилити взаємодію між державами-членами, з одного боку, і між держвами-членами і Комісією, з іншого боку, щоб забезпечити максимальну ефективність такого застосування;

Оскільки було б корисно, причому саме в світлі одержаного досвіду застосу­вання цього Регламенту, розглянути можливість розширення списку прав на інтелектуальну власність, що охоплюються цим Регламентом;

Оскільки необхідно відмінити Регламент Європейського Економічного Спів­товариства № 3842/86,

Постановила прийняти даний Регламент:

48

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

РОЗДІЛ І

Загальні відомості

1. Цей Регламент визначає:

a) умови втручання митних органів, коли товари, підозрювані в тому, що це підробні або піратські товари, є:

— заявленими в декларації для вільного розповсюдження, експорту або ре­експорту;

— виявлені під час огляду, проведеного щодо товарів, які перебувають у режимі тимчасової заборони в розумінні статті 84 (1) (а) Регламенту №2913/92 Європейсь­кої Ради від 12 жовтня 1992 року, що встановлює Митний кодекс для країн Співтовариства, або щодо товарів, які реекспортуються за повідомленням, і

b) заходи, яких компетентні органи повинні вжити щодо подібних товарів, коли встановлено, що вони насправді є підробними або піратськими товарами.

2. В цьому Регламенті вкладено такий зміст у поняття:

a) «підробні товари»:

— товари, включаючи упаковку, на яких без одержання законного дозволу проставлені торгова або товарна марка, ідентична товарній або торговій марці, зареєстрованій належним чином для того ж самого виду товарів, або яку не мож­на відрізнити за основними зовнішніми ознаками від такої товарної або торгової марки, що завдає шкоди правам законного володільця такої марки відповідно до законодавства Співтовариства або законодавства держави-члена, за яким передбачається звернення з заявою до митних органів;

— будь-який із знаків марки (логотип, етикетка, наклейка, проспект, інструк­ція з користування, гарантійний талон), навіть наданий окремо, на тих же са­мих умовах, що й товари, про які йдеться в першому розділі;

— тара і упаковка, на яких проставлені підробні товарні марки, подані окре­мо, на тих же умовах, що й товари, про які йшлося в першому розділі;

b) «піратські товари»: товари, які є копіями або містять копії, виготовлені без згоди володільця авторських або суміжних прав, або володільця прав стосовно рисунка чи моделі, зареєстрованих або ні у відповідному національному праві, володільця права в країні-виробнику в тих випадках, коли реалізація цих копій завдає шкоди вищезгаданому праву відповідно до законодавства співтоварист­ва або законодавства держави-члена, за яким передбачається звернення з за­явою до митних органів;

c) «володілець права»: володілець товарної або торгової марки, про які йшло­ся в пункті а) і/або одного з прав, про які йшлося у пункті Ь), а також будь-яка інша особа, якій дозволено використовувати цю марку і/або ці права, або їх представник;

d) «заява на вільне розповсюдження, на експорт або на реекспорт»: такі за­яви розглядаються відповідно до статті 61 Регламенту № 2913/92.

3. Прирівнюються до підробних або піратських товарів, залежно від випадку, будь-яка форма або матриця, яка спеціально призначена або пристосована для виробництва підробних марок, товарів з такою маркою або для виробництва піратських товарів, за умови, що використання таких форм або матриць завдає шкоди правам володільця прав відповідно до законодавства Співтовариства або законодавства держави-члена, за яким передбачається звертання з заявою до митних органів.

41-319

49

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

4. Цей Регламент не застосовується до товарів, на які торгова або товарна марка нанесена за згодою володільця такої марки, або які захищені авторським або суміжними правами, або правом стосовно рисунка чи моделі і які були виго­товлені за згодою правоволодільця, але виявилися без згоди останнього в одно­му з положень, передбачених пунктом першим розділу а).

Те ж саме відноситься до товарів, про які йдеться в першому підрозділі, але які були виготовлені або на яких була проставлена марка в інших умовах, ніж ті, про які була домовленість з володільцем відповідних прав.

РОЗДІЛ II

Заборона вільного розповсюдження, експорту

або реекспорту і встановлення режиму тимчасової заборони

для підробних і піратських товарів

Стаття 2

Забороняються до вільного розповсюдження, експорту або реекспорту і до встановлення режиму тимчасової заборони товари, визнані підробними або піратськими товарами в термінах процедури, передбаченої статтею 6.

РОЗДІЛ III

Заява з проханням про втручання митних органів

Стаття З

1. У кожній з держав-членів правове лоділець може подати до відповідної служби митних органів письмову заяву з проханням про втручання митних ор­ганів у разі, коли товари виявляються в одному з положень, передбачених Статтею 1(1) (а).

2. Заява, про яку йдеться в пункті 1, повинна містити:

— досить точний опис товарів, щоб митні органи могли їх розпізнати;

— виправдувальний документ, який підтверджує, що заявник є володільцем прав на вищезгадані твори.

Крім того, правоволоділець повинен надати інформацію, яку він має, щоб до­зволити компетентним митним службам вирішити питання з повним знанням справи, при цьому відсутність додаткової інформації не може бути підставою для відмови прийняти заяву.

Для відомостей, стосовно піратських товарів ця інформація повинна містити, наскільки це можливо, вказівки на:

— місце, де знаходяться товари, або їх місце призначення,

— нумерацію контейнера або посилки,

— дату одержання або відправлення товарів,

— особу імпортера, експортера або особу, де товар перебуває на тимчасово­му збереженні.

3. В заяві повинен бути зазначений строк, протягом якого вимагається втру­чання митних органів.

4. Від заявника можуть вимагати здійснити оплату, призначену для покрит­тя адміністративних витрат, викликаних розглядом заяви. Сума подібної опла­ти не повинна бути неспівмірною з наданою послугою.

50

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

5. Компетентна митна служба, до якої звернулися з заявою, складеною згід­но з пунктом 2, розглядає цю заяву і невідкладно інформує в письмовій формі заявника про своє рішення.

Коли встановлюється право на заяву, то встановлюється і період часу, про­тягом якого повинні втрутитися митні органи. Цей період може бути продовже­ний за вимогою правоволодільця тією службою, яка прийняла первинне рішен­ня. Відмова щодо прав подання заяви повинна бути належним чином обґрунто­вана. Вона може бути оскаржена.

6. Держави-члени можуть вимагати від правоволодільця, коли його заява вже прийнята або коли заходи втручання, передбачені Статтею 1 (1) (а), були прийняті відповідно до Статті 6(1), внесення забезпечення, призначеного для:

— покриття можливої відповідальності щодо осіб, інтереси яких зачіпає опе­рація, про яку йдеться у статті 1 (1) (а) в тому разі, коли процедура, розпочата відповідно до Статті 6 (1), не буде закінчена внаслідок якоїсь дії або упущення правоволодільця, або в разі, коли буде встановлено згодом, що підозрілі товари не є підробними або піратськими товарами;

— забезпечити оплату суми витрат, що виникли відповідно до цього Регла­менту через догляд за товарами, що перебувають під митним контролем відпо­відно до Статті 6.

7. Правоволоділець зобов'язаний поінформувати службу, про яку йдеться у пункті 1, у тих випадках, коли його право перестає бути законним чином заре­єстровано або коли кінчається строк його дії.

8. Держави-члени призначають службу, підпорядковану митним органам, яка має право приймати і розглядати заяви, про які йдеться в цій Статті.

Стаття 4

Коли під час перевірки, проведеної в межах однієї з митних процедур, за­стережених у Статті 1(1) (а), і до подання або приймання заяви правоволоділь­ця цілком очевидно з'ясовується митними органами, що товар є підробним або піратським товаром, то митні органи можуть, залежно від чинних правил від­повідної держави-члена, поінформувати правоволодільця, якщо тільки він відомий, про ризик порушення його прав. У цьому разі митні органи мають пра­во призупинити дію дозволу на вивезення товару з митного складу або затри­мати товар, про який йдеться, строком на три робочі дні, щоб дозволити право-володільцю подати заяву з проханням про втручання відповідно до статті 3.

Стаття 5

Рішення, що дає право на заяву правоволодільця, негайно передається до митних служб держави-члена, яких можуть стосуватися підробні або піратські товари, про які йдеться у вищезгаданій заяві.

РОЗДІЛ IV

Умови втручання митних служб і компетентних органів для вирішення питання по суті

Стаття 6

1. Коли митниця, якої рішення, що дає право на подання заяви з боку право­володільця, було передано відповідно до Статті 5, констатує, можливо, після

44-319

51

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

консультації з заявником, що товари, які підпадають під Статтю 1 (1) (а), відпо­відають описові підробних або піратських товарів, що міститься у вищезгадано­му рішенні, то вона призупиняє видання товарів з митного складу або здійснює тимчасове затримання зазначених товарів.

Митниця негайно інформує службу, яка розглядала заяву відповідно до Статті 3. Ця служба або митниця негайно інформує особу, що виконує митні формальності, і заявника з проханням про втручання. Відповідно до націо­нального законодавства відносно захисту даних, що мають особистий харак­тер або відносяться до комерційної чи промислової таємниці, а також до про­фесійних та адміністративних секретів, митниця або служба, яка розглядає заяву, повідомляють правоволодільцю, але тільки за його вимогою, імена і ад­реси особи, яка виконує митні формальності, і, якщо вони відомі, одержувача товару, щоб він міг звернутися до компетентних органів для вирішення пи­тання по суті. Митниця надає заявникові і особам, зацікавленим у проведенні операції, передбаченої Статтею 1 (1) (а), можливість дослідити товари, щодо яких прийнято рішення про тимчасове вивезення з митного складу або які тимчасово затримані.

Під час перегляду товарів митниця має право відібрати зразки з метою по­легшити застосування відповідних процедур.

2. Законодавство, чинне в державі-члені, на території якої знаходяться то­вари, що підпадають під дію Статті 1 (1) (а), стосовно:

a) звернення до компетентних органів для вирішення питання по суті і для негайного інформування служби або митниці, передбачених у пункті 1, для здійснення подібного звернення, якщо тільки останнє не виконується самою цією службою або митницею;

b) винесення рішення, яке повинні прийняти ці органи. За відсутності спіль­ного для Співтовариства законодавства в даній галузі, критерії, що є підставою для винесення подібного рішення, є ті ж самі, які є підставою для визначення того, чи не порушують товари, вироблені у відповідній державі-члені, прав во­лодільця. Рішення, винесені компетентними органами, повинні бути мотивовані.

Стаття 7

\. Я'кшр протягом десяти робочих днів, рахуючи від моменту повідомлення про тимчасове анулювання дозволу на вивезення, товарів з митного складу, мит­ниця, про яку йдеться у Статті 6 (1), не була поінформована про звернення до компетентних органів для вирішення питання по суті відповідно до Статті 6 (2), або ж не одержала повідомлення про прийняття охоронних заходів органами, що мають відповідні повноваження, то вивезення товару з складу дозволяється за умови, що митні формальності будуть виконані, а заходи тимчасового затри­мання відмінені.

У відповідних випадках ці строки можуть бути продовжені ще на десять ро­бочих днів, але не більше.

2. Якщо йдеться про товари, підозрювані в завданні шкоди правам, що відно­сяться до рисунків або моделей, то володілець, імпортер або одержувач товарів мають право одержати дозвіл на вивезення товару з митного складу або на від­міну тимчасового затримання вищезгаданих товарів, якщо вони внесуть завда­ток, за умови, що:

52

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

— служба або митниця, про яку йдеться у Статті 6(1), будуть поінформовані в строки, встановлені пунктом 1 даної Статті, про звернення для вирішення пи­тання по суті до компетентних органів, про які йдеться в уже згаданому пункті 1;

— при закінченні цього строку владний орган, який має відповідні повнова­ження, не ввів у дію охоронних заходів;

— всі митні формальності були виконані.

Завдаток повинен бути достатнім для захисту інтересів правоволодільця. Внесення подібного завдатку не впливає на інші можливості захисту, якими во­лодіє правоволоділець. В тому разі, коли до органів, компетентних вирішити питання по суті, звертаються не за ініціативою правоволодільця щодо рисунків і моделей, а інакше, то цей завдаток повертається, якщо останній не звернеться до суду протягом двадцяти робочих днів, рахуючи від дня одержання повідом­лення про тимчасове анулювання дозволу на вивезення з митного складу або про тимчасове затримання. В разі, коли застосовується другий абзац пункту 1, цей строк може бути продовжений максимум до тридцяти робочих днів.

Умови складування товарів протягом строку тимчасового анулювання до­зволу на вивезення з митного складу або тимчасового затримання визначають­ся кожною державою-членом.

РОЗДІЛ V

Положення, застосовні до товарів, визнаних підробними або піратськими товарами

Стаття 8

1. Не завдаючи шкоди іншим правоохоронним заходам, до яких може вдатися володілець марки, стосовно якої було встановлено, що вона підроблена, або воло­ділець авторських чи суміжних прав, або прав щодо рисунків і моделей, відносно яких було встановлено, що мало місце піратство, держави-члени вживають не­обхідні заходи, щоб дозволити компетентним органам:

а) як правило, і залежно від належних положень національного законодавст­ва, знищити товари, визнані підробними або піратськими товарами, або ж ви­лучити їх з комерційного обігу таким чином, щоб не завдати шкоди правовол?-дільцю, при цьому без будь-якого відшкодування і без будь-яких витрат Дер­жавного казначейства;

в) вживати відносно цих товарів будь-які інші заходи, які могли б позбавлти зацікавлених осіб економічного прибутку від подібних операцій.

Не вважаються такими, що завдають подібні дії:

— реекспорт у державу, звідки вони були вивезені, підробних або піратсь­ких товарів,

— крім виключних випадків, просте знищення марок, які були незаконно проставлені на підробних товарах,

— переведення товарів до іншого митного режиму.

2. Підробні і піратські товари можуть бути об'єктом передавання до Держав­ного казначейства. В цьому разі застосовується пункт 1 (а).

3. Крім інформації, переданої відповідно до другого абзацу Статті 6(1) — за тих умов, які там передбачені, митниця або компетентний орган повідомляють, за його вимогою, правоволодільцю імена та адреси відправника і одержувача

53

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________

або ж виробника і експортера товарів, визнаних підробними або піратськими товарами, як і кількість відповідного товару.

РОЗДІЛ VI

Заключні положення

Стаття 9

1. Прийняття заяви, зробленої відповідно до Статті 3 (1), дає правоволоділь-цю право на відшкодування шкоди в тому разі, коли підробні або піратські товари були б непоміченими за митної перевірки при наданні дозволу на виве­зення товару з митного складу або через відсутність заходів щодо тимчасового затримання відповідно до Статті 6 (1), тільки за умов, передбачених законодав­ством Держави-члена, в якій було подано заяву.

2. Здійснення митницею або іншим повноважним органом компетенції, яка їм надана для боротьби з підробними і піратськими товарами, накладає на них зо­бов'язання відносно осіб, про які йдеться у Статті 1 (1) (а) і в Статті 4, у разі збитків, яких зазнали ці особи внаслідок їх втручання, тільки за умов, передба­чених законодавством держави-члена, в якій було подано заяву.

3. Можлива цивільна відповідальність правоволодільця регулюється законо­давством Держави-члена, в якій вище згадані товари перебувають в одному з положень, передбачуваних Статтею 1 (1)(а).

Стаття 10

Не підпадають під цей Регламент товари некомерційного характеру, які зна­ходяться в особистому вантажу пасажирів у межах, установлених для безмит­ного ввезення.

Стаття 11

Кожна держава-член встановлює власні санкції до порушників положень Статті 2. Ці санкції повинні бути достатньо серйозними, щоб спонукати дотри­муватися чинного Регламенту.

Стаття 12

Положення, необхідні для застосування цього Регламенту, встановлюються на підставі процедури, визначеної Статтею 13 (3) (4).

Стаття 13

1. Комісії допомагає Комітет, заснований відповідно до Статті 247 Регламен­ту № 2913/92.

2. Комітет розглядає всі питання, що відносяться до застосування цього Рег­ламенту, які може порушити його Голова або за власною ініціативою, або за ви­могою представника держави-члена.

3. Голова Комісії пропонує Комітету проект заходів, які необхідно прийняти. Комітет висловлює свою думку відносно цього проекту в ті строки, які може ви­значити його голова залежно від терміновості обговорюваного питання. Ця дум­ка приймається більшістю, передбаченою Статтею 148 (2) міжнародної угоди з прийняття рішень, які Рада повинна прийняти за пропозицією Комісії. При го­лосуванні всередині Комітету голоси держав-членів враховуються відповідно до тільки-но цитованої Статті. Голова Комітету не бере участі в голосуванні.

54

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

4. Комісія виносить своє рішення про заходи, після чого вони можуть термі­ново застосовуватися. Разом з тим, якщо вони не відповідають думці, висловле­ній Комітетом, то ці заходи негайно доводяться Комісією до відома Ради. В та­кому разі:

— Комісія відкладає застосування заходів, рішення з яких прийнято, на строк не більше трьох місяців, рахуючи від дня одержання повідомлення;

— Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю голосів, може при­йняти інше рішення в строки, застережені попереднім абзацом.

Стаття 14

Держави-члени доводять до відома Комісії всю корисну інформацію, що від­носиться до застосування цього Регламенту.

Комісія, в свою чергу, доводить цю інформацію до відома держав-членів.

З метою кращого застосування цього Регламенту положення Регламенту № 1468/81 Ради від 19 травня 1981 року, що відносяться до взаємної допомоги між адміністративними органами держав-членів та співробітництва між ними і Комісією для забезпечення належного застосування митного або сільськогоспо­дарського Регламенту застосовуються mutatis mutandis (тобто із внесенням відповідних змін).

Різні способи, що відносяться до процедури обміну інформацією, встановлені в межах положень застосування відповідно до Статті 13 (2), (3) і (4).

Стаття 15

Комісія на підставі інформації, про яку йдеться у статті 14, регулярно подає звіти Європейському парламенту і Раді щодо функціонування системи, особли­во в тій частині, яка стосується економічних і соціальних наслідків підробних товарів, і пропонує в строк, що не перевищує двох років, рахуючи від моменту початку застосування цього Регламенту, можливі зміни і доповнення до цього Регламенту.

Стаття 16

Регламент № 3842/86 Ради скасовується, як тільки розпочинає застосовува­тися цей Регламент.

Стаття 17

Цей Регламент вводиться в дію на третій день після його публікації в Жур­налі публікації офіційних оголошень Європейського Співтовариства.

Він набуває чинності з 1 липня 1995 року.

Цей Регламент є обов'язковим у всіх своїх частинах і безпосередньо застосо­вується в будь-якій державі-члені.

55

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

РЕГЛАМЕНТ № 241/1999 РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 25 січня 1999 року

(поправка до Регламенту № 3295/94

від 22 грудня 1994 року)

Заходи по введенню процедури затримання фальсифікованих і піратських товарів

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Співтовариства, зо­крема, статті 113 цього Договору,

Розглянувши пропозицію Комісії,

Розглянувши висновок Європейського Парламенту,

Розглянувши висновок Комітету з економічних і соціальних питань,

Оскільки продаж товарів, що завдає шкоди патентам або додатковим серти­фікатам захисту для ліків, як це передбачено Регламентом (ЄЕС) № 1768/92 Ради від 18 червня 1992 року про створення додаткового захисту для ліків, або додатковим сертифікатам захисту для фітофармацевтичних речовин, як це пе­редбачено Регламентом (ЄС) № 1610/96 Європейського Парламенту і Ради від 23 липня 1996 року про створення додаткового сертифікату захисту від фіто­фармацевтичних речовин завдає серйозної шкоди володільцям і є нечесною і не­легальною комерційною діяльністю; ця мета поєднана з зусиллями, які вжива­ються в тому ж напрямку в міжнародному плані;

Оскільки необхідно для повної герметичності зовнішнього кордону Співто­вариства дозволити митним органам осягнути всі митні ситуації, в яких можуть перебувати товари, що завдають шкоди деяким правам інтелектуальної влас­ності, і подібні до них товари; необхідно, в такому разі, заборонити їх вільний обіг у Співтоваристві або їх переміщення під призупинений режим, реекспорт, а також їх вміщення у вільну зону або на безмитний склад; необхідно, крім того, зробити можливим втручання митних властей відразу від моменту ввезення у Співтовариство зазначених товарів;

Оскільки стосовно призупинених режимів, вільних зон і безмитних складів, реекспорту згідно з повідомленням, і тимчасового зберігання, втручання мит­них властей має місце тільки в разі, якщо товари, підозрювані в завданні шкоди деяким правам інтелектуальної власності, були виявлені при проведенні конт­ролю;

Оскільки Регламент (ЄС) № 40/94 Ради від 20 грудня 1993 року про марки Співтовариства встановив режим Співтовариства про марки, що дає право їх володільцям придбавати, відповідно до єдиної процедури, марки Співтоварист­ва, що мають єдиний захист і породжують дії у всьому Співтоваристві;

Оскільки для зміцнення характеру Співтовариства марки Європейського Співтовариства слід полегшити в адміністративному плані митний захист за­значеної марки;

56

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Оскільки слід передати в розпорядження володільців цих марок систему, що базується на єдиному рішенні про втручання, прийнятому компетентною владною структурою однієї з держав-членів і визнаному однією або кількома іншими державами-членами; необхідно брати до уваги розвиток у галузі елект­ронного обміну даними в рамках адміністративних процедур, зокрема стосовно передачі рішень та інформації;

Оскільки щоб дозволити єдине прийняття подібного рішення в зацікавлених державах-членах, необхідно встановити єдину тривалість дії даного рішення;

прийняла цей Регламент:

Стаття 1

Регламент (ЄС) № 3295/94 змінено як зазначено нижче:

1. Його назву замінено наступним текстом:

«Регламент (ЄС) № 3295/94 Ради від 22 грудня 1994 року, що встановлює пе­вні заходи щодо ввезення у Співтовариство і експорту та реекспорту із Співто­вариства товарів, що завдають шкоди деяким правам інтелектуальної власнос­ті»;

2. Стаття 1 замінена наступним текстом: «Стаття 1

1. Цей Регламент визначає:

a) умови втручання митних властей у разі, коли товари, підозрювані в тому, що вони є тими, які зазначені в параграфі 2, пункт а), є:

• заявленими до випуску у вільний обіг, експорту або реекспорту, відпо­відно до статті 61 Регламенту (ЄС) № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року, що встановлює Кодекс митниць Співтовариства;

• виявленими внаслідок контролю товарів, що знаходяться під митним наглядом, відповідно до статті 37 Регламенту (ЄС) № 2913/92, вміщених під призупинений режим згідно зі статтею 84, параграф 1, пункт а), або вміщених у вільну зону або безмитний склад відповідно до статті 166 цього Регламенту

і

b) заходи, які повинні прийняти компетентні органи відносно цих товарів уразі, коли встановлено, що вони дійсно є товарами, зазначеними у парагра­фі 2), пункт а).

2. Для цілей цього Регламенту мається на увазі:

а) «товари, що завдають шкоди праву інтелектуальної власності»:

• «фальсифіковані товари», а саме:

• товари, включаючи їх упаковку, на яку була нанесена без дозволу фаб­рична або торгова марка, ідентична фабричній або торговій марці, зареєстро­ваній за всіма правилами для того ж типу товарів, або яка не може бути від­різнена за своїми основними аспектами від цієї фабричної або торгової марки і яка тому завдає шкоди правам володільця марки, про яку йдеться, згідно із законодавством Співтовариства або законодавством держави-члена, в якій зроблений запит на втручання митних властей;

• будь-який марочний знак (логотип, етикетка, самоклейна етикетка, про­спект, керівництво з експлуатації, гарантійний документ), навіть поданий окре­мо, в тих же умовах, що й товари, зазначені в першому пункті;

57

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

• упаковки з проставленими на них марками підробних товарів, подані окремо, в тих же умовах, що й товари, зазначені в першому пункті;

• «піратські товари», а саме: товари, які є, або які містять копії, виготовле­ні без згоди володільця авторського права або суміжних прав чи володільця права на рисунок або модель, зареєстрованого або ні національним правом, або особи, належним чином уповноваженої володільцем в країні виробництва в разі, коли виготовлення цих копій завдає шкоди правам, про які йдеться, згідно із законодавством держави-члена, в якій зроблено запит на втручання митних органів;

• товари, що завдають шкоди, в державі-члені, в якій зроблено запит на втручання митних органів, патенту згідно із законодавством цієї держави-члена або додатковому сертифікату захисту, як це передбачено Регламентом (ЄС) № 1768/92 Ради або Регламентом (ЄС) № 1610/96 Європейського Парла­менту і Ради;

b) «правоволоділець»: володілець фабричної або торгової марки, патенту або сертифікату і/або одного з прав, зазначених у пункті а), а також будь-яка інша особа, що має дозвіл на використання цієї марки, цього патенту, цього серти­фікату і/або цих прав, або їх представник;

c) «марка Співтовариства»: це марка, визначена в статті 1 Регламенту (ЄС) № 40/94;

d) «сертифікат»: додатковий сертифікат захисту, передбачений Регламен­том (ЄС), № 1768/92 або Регламентом (ЄС) № 1610/96.

3. Прирівнюються до товарів, зазначених у параграфі 2), пункт а) будь-яка форма або матриця, яка специфічно служить або пристосована для виготовлен­ня фальсифікованої марки або товару, на якому проставлена така марка, для виготовлення товару, що завдає шкоди патенту або сертифікату, або для виго­товлення піратського товару, за умови, що використання цих форм або матриць завдає шкоди правам правоволодільців, відповідно до законодавства Співтова­риства або законодавства держави-члена, в якій зроблено запит на втручання митних органів.

4. Цей Регламент не застосовний до товарів, на яких була проставлена фаб­рична або торгова марка за згодою володільця цієї марки, або захищених па­тентом чи сертифікатом, авторським правом або суміжним правом чи правом на рисунок або модель і які були виготовлені за згодою правоволодільця, але які перебувають, без згоди цього останнього, в одній із ситуацій, зазначених у параграфі 1, пункт а).

Те ж саме стосується товарів, зазначених у першому абзаці, які були виго­товлені або на яких проставлена марка, в умовах, відмінних від тих, що засте­режені з вищезгаданим правоволодільцем.

5. Назву розділу II замінено наступним текстом:

«Заборона на ввезення, вільний оборот, експорт, реекспорт і вміщення під призупинений режим, у вільну зону або на безмитний склад товарів, що завда­ють шкоди деяким правам інтелектуальної власності».

6. Стаття 2 замінена наступним текстом: «Стаття 2

Заборонені до ввезення, вільного обігу, експорту, реекспорту і вміщення під призупинений режим, до вільної зони або на безмитний склад товари, визнані

58

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

1

товарами, зазначеними в статті 1, параграф 2, пункт а) за підсумками процеду­ри, передбаченої статтею 6».

7. Стаття 3 змінена наступним чином:

a) До параграфу 1 додані два наступних абзаци:

«В разі, коли позивач є володільцем марки Співтовариства, в цьому запиті можна вимагати одержання, крім втручання митних властей держави-члена, де він виготовлений, втручання митних властей однієї або кількох інших дер-жав-членів.

У разі, якщо існують електронні системи обміну даними, держави-члени мо­жуть передбачати, щоб запит на митне втручання був зроблений шляхом ком­п'ютерного процесу».

b) У параграфі 2, третій абзац, вступна фраза замінена наступним текстом: «Для відома, стосовно піратських товарів або тих, що завдають шкоди па­тентам або сертифікатам, і в міру можливості, ця інформація стосується»:

c) Параграфи 3 і 4 замінені наступним текстом:

«3. За винятком запиту, зазначеного в параграфі 1, другий абзац, запит по­винен вказувати тривалість періоду, на який запитується втручання митних властей.

Запит, зазначений у параграфі 1, другий абзац, повинен вказувати держа­ву-член або держави-члени, в яких запитується втручання митних властей.

4. Від позивача може бути витребувана сплата збору, призначеного для по­криття адміністративних затрат на обробку запиту.

Крім того, від позивача або його представника в кожній з держав-членів, де рішення за запитом прийнято до виконання, може бути затребувана плата збору, призначеного для покриття витрат на виконання вищезазначеного рішення.

Сума цього збору не повинна бути неспівмірною з наданою послугою».

d) До параграфу 5 доданий наступний третій абзац:

«Коли запит здійснюється відповідно до параграфу 1, другий абзац, цей пе­ріод встановлюється строком на один рік і може бути подовжений на рік, за за­питом правоволодільця, службою, що прийняла первинне рішення».

e) У параграфі 6 перше тире, терміни «фальсифіковані або піратські товари» замінені на терміни «товари, зазначені в статті 1, параграф 2, пункт а)».

f) До параграфу 6 додано наступний абзац:

«Коли запит здійснений відповідно до параграфу 1, другий абзац, гарантія забезпечується в кожній з держав-членів, де вона вимагається, і де рішення за запитом прийнято до виконання».

g) Параграф 7 замінений наступним текстом:

«7. Правоволоділець зобов'язаний поставити до відома службу або служби, зазначені в статті 5, параграф 2, другий абзац, у разі, якщо його право не заре­єстровано належним чином або ж строк його дії підходить до кінця».

h) Доданий наступний параграф:

«9. Параграфи з 1 до 8 застосовні за внесення необхідних змін mutatis mu­tandis щодо продовження рішення за первинним запитом».

8. У статті 4 терміни «фільсифіковані або піратські товари» замінені на тер­міни «товари, зазначені в статті 1, параграф 2, пункт а)».

59

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

9. Стаття 5 замінена на наступний текст: «Стаття 5

1. Рішення, що визнає обгрунтованим клопотання правовелодільця, негайно повідомляються митним офісам держав-членів, яких можуть стосуватися това­ри, зазначені в статті 1, параграф 2, пункт а), підозрювані в цьому запиті.

2. Коли запит зроблений згідно зі статтею 3, параграф 1, другий абзац, то за­стосовується, за внесення необхідних змін mutatis mutandis, стаття 250, перше тире, Регламенту (ЄС) № 2913/92, до рішення, що визнає обгрунтованим зазна­чене клопотання, а також рішення, що його продовжує або скасовує.

Коли рішення, що визнає обгрунтованим зазначене клопотання, прийнято, то позивач повинен передати це рішення, супроводжуване, в разі необхідності, будь-якою іншою корисною інформацією, а також перекладом, до служби, під­відомчої митним органам, зазначеної у статті 3, параграф 1, перший абзац, дер-жави-члена або держав-членів, у яких позивач зробив запит щодо втручання митних властей.

Разом з тим, за згодою позивача, ця передача може бути здійснена безпосеред­ньо службою, підвідомчою митним органам, які прийняли рішення. За запитом митних органів зацікавлених держав-членів, позивач надає додаткові відомості, які виявляються необхідними для виконання цього рішення.

Період, зазначений у статті 3, параграф 5, третій абзац, триває починаючи від дати прийняття рішення, що визнає обгрунтованим клопотання. Дане рішення вступає в силу в державі-члені або в державах-членах, які є його ад­ресатами, тільки починаючи від моменту передачі, зазначеної в другому абзаці і, в разі необхідності, коли збір, зазначений у статті 3, параграф 4, другий аб­зац, був сплачений і коли була визначена гарантія, зазначена в статті 3, параг­раф 6.

Проте строк даного рішення не може в жодному разі перевищити річного строку, починаючи від дати прийняття рішення, що визнає обгрунтованим пер­винне клопотання. Це рішення потім негайно повідомляється державним мит­ним офісам, яких можуть стосуватися товари, підозрювані в підробці товарів, зазначених у цьому рішенні.

Цей параграф застосовний за внесення необхідних змін mutatis mutandis до рішення з продовження первинного рішення».

10. У статті 6, параграф 1, перший абзац, терміни «фальсифіковані або піратські товари» замінені на терміни «товари, зазначені у статті 1, параграф 2, пункт а)».

11. У статті 7, параграф 2 замінений на наступний текст:

«2. Коли йдеться про товари, підозрювані в завданні шкоди патентам, серти­фікатам або правам на рисунки чи моделі, володілець, імпортер або адресат то­варів може добитися відміни або усунення затримання товарів, про які йдеться, шляхом гарантійного депозиту, за умови, що:

a) служба або митний офіс, зазначений у статті 6, параграф 1 був поінфор­мований у строк, визначений параграфом 1 цієї статті, про звернення до компе­тентних органів, зазначених у цьому параграфі 1, для винесення рішення ш суті;

b) по закінченні цього строку, повноважні органи не вжили відповідних захо Дів;

60

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

с) були дотримані всі митні формальності.

Гарантія повинна бути достатньою для захисту інтересів правоволодільця. Призначення цієї гарантії не впливає на інші можливості клопотань, які має правоволоділець. У разі, якщо до компетентних органів для прийняття рішення по суті звернулися інакше, ніж за ініціативою володільця патенту, володільця сертифікату або володільця права на рисунки чи моделі, ця гарантія не нада­ється, якщо цей володілець не заявив право подавати позов до суду протягом двадцяти робочих днів від моменту одержання ним повідомлення про відмову арешту або затримання. В разі застосування параграфа 1, другий абзац, цей строк може бути продовжений максимум на тридцять робочих днів».

12. Назву розділу V замінено на наступний текст:

«Положення застосовні до товарів, що визнаються як товари, які завдають шкоди праву інтелектуальної власності».

13. Стаття 8 замінена на наступний текст: «Стаття 8

1. Не завдаючи шкоди іншим способам клопотань, до яких може вдатися правововолоділець, держави-члени вживають заходи, необхідні, щоб дозволи­ти компетентним органам:

a) як правило, і відповідно до чинних положень державного законодавства, зни­щувати товари, визнані товарами, зазначеними в статті 1, параграф 2, пункт а), або вміщувати їх поза торговельною мережею для уникнення завдання шкоди правоволодільцю, і все це без будь-якої компенсації і без будь-яких витрат з Державної скарбниці;

b) вживати відносно цих товарів будь-які інші заходи, метою яких є дійсно позбавити зацікавлених осіб одержання економічного прибутку від операції. Якщо не вважати особливі випадки, то не вважається таким, що має відповід­ний ефект, просте усунення марки, незаконно проставленої на фальсифікова­них товарах.

2. Товари, зазначені у статті 1, параграф 2, пункт а), можуть стати предме­том відмови на користь Державного казначейства. В цьому разі застосовується параграф 1, пункт а).

3. Крім відомостей, повідомлених відповідно до статті 6, параграф 2, другий абзац і згідно з передбаченими ними умовами, митний офіс або компетентна служба інформує, за його проханням, правоволодільця про найменування і ад­ресу відправника, імпортера або експортера і виробника товарів, визнаних то­варами, зазначеними в статті 1, параграф 2, пункт а), а також про кількість то­варів, про які йдеться».

14. У статті 9, параграфи 1 і 2 замінені на наступний текст: «1. Прийняття запиту, складеного відповідно до статті 3, параграф 2, дає правоволодільцю право на відшкодування в разі, якщо товари, зазначені у статті 1, параграф 2, пункт а), уникнули б митного офісу шляхом відміни затри­мання або відсутності стримуючого заходу, відповідно до статті 6, параграф 1, тільки на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій був зроблений запит, або коли цей запит був зроблений відповідно до статті 3, па­раграф 1, другий абзац, на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій ці товари уникнули контролю митного офісу.

61

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

2. Здійснення митним офісом або іншою уповноваженою на те службою ком-петенцій, які на них покладені для боротьби проти товарів, зазначених у статті 1, параграф 2, пункт а), і в статті 4, у разі шкоди, зазнаної цими особами внаслі­док їх втручання, тільки на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій був зроблений запит або коли цей запит, зроблений відповідно до статті 3, параграф 1, другий абзац, на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій завдана шкода».

15. У статті 11, друга фраза замінена наступним текстом: «Ці санкції повинні мати ефективний, пропорційний і застережний харак­тер».

Стаття 2

Цей Регламент вступає в силу на наступний день після його опублікування в Офіційних відомостях Європейського Співтовариства.

Він набуває чинності з 1 липня 1999 року.

Цей Регламент обов'язковий у всіх своїх елементах і безпосередньо застосов­ний у всіх державах-членах.

62

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ДИРЕКТИВА 89/552 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 3 жовтня 1989 року,

спрямована на координацію деяких адміністративних,

нормативних і законодавчих положень держав-членів,

що відносяться до телемовної діяльності

(«Телебачення без кордонів»)

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства (ЄЕС), зокрема, його статей 57 (2) і 66, Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки цілі Співтовариства, викладені в Договорі, полягають у здійс­ненні постійного зближення європейських народів, встановленні тісних зв'язків між державами, які входять до Співтовариства, забезпеченні економічного і со­ціального прогресу держав шляхом усунення бар'єрів, що розділяють Європу, реалізації зусиль, спрямованих на поліпшення життя її народів, а також збере­женні та зміцненні миру і свободи;

(2) Оскільки Договір передбачає створення спільного ринку, який усуває пе­решкоди між державами-членами, що заважають вільному обміну послугами, і встановлює режим, який забезпечує здорову конкуренцію;

(3) Оскільки передачі завдяки сучасній техніці не «визнають» кордонів і є од­ним із засобів, що дозволяє досягнути цілей, визначених Співтовариством;

(4) Оскільки необхідно вжити заходів, які забезпечують перехід від націо­нальних ринків до спільного ринку виробництва і розповсюдження програм та створюють умови для добросовісної конкуренції без шкоди для діяльності в ін­тересах суспільства, яка припадає на організації телевізійного мовлення;

(5) Оскільки Рада Європи затвердила Європейську конвенцію з телевізійно­го транскордонного мовлення;

(6) Оскільки Договір передбачає прийняття директив з метою координації постанов, призначених для полегшення доступу до неоплачуваної діяльності (на громадських засадах);

(7) Оскільки телевізійне мовлення в нормальних умовах є послугою з точки зору Договору;

(8) Оскільки Договір передбачає вільне переміщення всіх послуг, що надаю­ться звично за певну плату, пов'язану без винятку з їх культурним або іншим змістом, і без обмеження щодо громадян держав-членів, які проживають у кра­їні Співтовариства, що не є адресатом (одержувачем) послуги;

(9) Оскільки це право, застосовне до мовлення і розповсюдження телевізійних послуг, також є особливим виявом, відповідно до права Співтовариства, більш загального принципу, а саме свободи виявлення, як це випливає з статті 10 (1)

63

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Конвенції про охорону прав людини та її основних свобод, ратифікованої всіма державами-членами;

(10) Оскільки через цю обставину прийняття директив, які стосуються дія­льності щодо передачі і розповсюдження програм телемовлення, повинно за­безпечувати вільне проведення цієї діяльності у світлі зазначеної статті за умови тільки тих обмежень, які передбачені параграфом 2 тієї ж статті і стат­тею 56 (1) Договору;

(11) Оскільки адміністративні, нормативні і законодавчі постанови, застосовні державами-членами до здійснення телевізійного і кабельного мовлення, мають відмінності, при цьому деякі з них перешкоджають вільному обміну передач у Співтоваристві і спотворюють правила конкурентної гри всередині спільного ринку;

(12) Оскільки всі ці перешкоди вільному мовленню всередині Співтовари­ства повинні бути, відповідно до Договору, усунені;

(13) Оскільки усунення повинні відбуватися паралельно з координацією тих законодавчих актів, які можуть бути застосовані;

(14) Оскільки метою усунення повинно бути поліпшення здійснення профе­сійної діяльності, а якщо говорити в більш широкому розумінні, то здійснення вільного руху інформації, ідей всередині Співтовариства;

(15) Оскільки віднині необхідно і достатньо, щоб усі передачі здійснювалися з дотриманням законодавства тієї держави-члена, звідки вони передаються;

(16) Оскільки ця Директива передбачає мінімальні положення, необхідні для забезпечення вільного поширення передач;

(17) Оскільки з цієї причини вона не зачіпає повноважень, які мають держа-ви-члени та їх владні структури стосовно організації, — включаючи системи надання, адміністративного дозволу або оподаткування, — і фінансування пе­редач, а також змісту програм;

(18) Оскільки незалежність культурної еволюції від однієї держави-члена до іншої і культурна багатогранність Співтовариства залишаються таким чи­ном збереженими;

(19) Оскільки необхідно, щоб у межах спільного ринку всі передачі, які ве­дуться із Співтовариства і призначені для приймання в ньому ж, а саме пере­дачі, призначені для іншої держави-члена, дотримувалися законодавства, яке застосовується до передач, призначених для невизначеного кола осіб держа­ви-члена, звідки ведуться передачі, а також дотримувалися положень цієї Ди­рективи;

(20) Оскільки, однак, держава-член, яка приймає передачі, може як виняток і за певних умов тимчасово призупинити ретрансляцію телемовлення;

(21) Оскільки основною турботою держав-членів є уникнення актів, що зав­дають шкоди вільному рухові і комерції телевізійного мовлення або можуть сприяти створенню домінуючих позицій, які обмежують плюралізм і свободу телевізійної, а також взагалі всієї інформації;

(22) Оскільки ця Директива, обмежуючись регламентом, спрямованим спе­ціально на телевізійне мовлення, не визначає питання про чинні акти Співтова­риства з уніфікації або майбутні акти, мета яких полягає в тому, щоб змусити дотримуватися вимог щодо захисту споживачів, добросовісності комерційних угод та конкуренції;

64

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(23) Оскільки координація разом з тим необхідна для забезпечення особам і промисловим виробникам телевізійних програм культурного призначення більш вільного доступу до професії та до її реалізації;

(24) Оскільки мінімальні вимоги, які можна ставити до всіх телевізійних програм Співтовариства, приватних або громадських, стосовно аудіовізуальної продукції є засобом, що дозволяє здійснювати виробництво, незалежне вироб­ництво і розповсюдження стосовно зазначених видів промисловості, і доповню­ють інші документи, які вже запропоновані або будуть запропоновані в цьому напрямку;

(25) Оскільки віднині необхідно втілювати в життя створення ринків, які ма­ли б достатні розміри для того, щоб телевізійна продукція держав-членів могла погашати необхідні інвестиції, але не лише за рахунок створення загальних правил, що відкривають національні ринки один одному, а також і за рахунок їх відкриття (кожного разу, коли це можливо) належними для цього способами, щоб європейська продукція займала переважну частину телевізійних програм держав-членів;

(26) Оскільки для застосування цих правил і досягнення поставлених цілей держави-члени повинні зробити доповіді в Комісії щодо тієї частки, яку ця Ди­ректива передбачає зарезервувати для європейських творів і для незалежної продукції;

(27) Оскільки для розрахунку цієї частки необхідно врахувати особливий стан Еллінської Республіки (Греції) і Португальської республіки; Комісія повин­на довести доповідь кожної держави-члена до відома інших, додавши до неї за необхідності відзив з врахуванням прогресу, досягнутого за попередні роки, об­сягу, який займають у складанні програм твори першої передачі, особливих умов нових організацій телемовлення і специфічної ситуації країн з малою поту­жністю аудіовізуального виробництва або з обмеженим лінгвістичним простором;

(28) Оскільки для вищезазначених цілей необхідно визначити поняття «євро­пейський твір», не відкидаючи можливості держав-членів уточнити це визна­чення стосовно організацій телевізійного мовлення, що відносяться до їх компе­тенції відповідно до статті 3(1), дотримуючись права Співтовариства і врахову­ючи цілі цієї Директиви;

(29) Оскільки необхідно запроваджувати інструменти та процедури, відпо­відні і узгоджені із правом Співтовариства, які сприяють здійсненню цих цілей, маючи на увазі вжиття належних заходів, щоб підтримати діяльність і розви­ток європейського аудіовізуального виробництва і його розповсюдження, особ­ливо в країнах з малою потужністю цього виробництва або з обмеженим лінг­вістичним простором;

(30) Оскільки національні засоби підтримки розвитку європейського вироб­ництва також можуть бути використані в тій мірі, в якій вони відповідають праву Співтовариства;

(31) Оскільки передача, по можливості, певної частки незалежних творів по телебаченню, створених незалежними продюсерами телемовних організацій, сприяє виникненню нових джерел телевізійної продукції, а саме створенню не­великих і середніх підприємств;

(32) Оскільки внаслідок цього виникнуть нові можливості і нові ринки збуту для творчості, для професій, пов'язаних з культурою, і для працівників у галузі

51-319

65

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

культури; визначаючи поняття «незалежний продюсер», держави-члени по­винні будуть врахувати цю обставину і для цього — звернути максимум уваги на невеликі і середні підприємства і прослідкувати за тим, щоб стала можли­вою фінансова участь дочірніх компаній щодо спільного виробництва радіомов­ними організаціями;

(33) Оскільки необхідні заходи для того, щоб держави-члени могли прослід­кувати певну хронологію між першою кінематографічною передачею твору і першою телевізійною передачею;

(34) Оскільки з метою активного просування тієї або іншої мови держави-члени повинні зберігати право встановлювати більш суворі або більш детальні правила залежно від лінгвістичних критеріїв, тим більше, що ці правила базу­ються на праві Співтовариства і не можуть застосовуватися до ретрансляції програм, створених в інших державах-членах;

(35) Оскільки для повного і адекватного забезпечення захисту інтересів спо­живачів, якими є телеглядачі, необхідно, щоб телереклама підпадала під певну кількість мінімальних норм і критеріїв, і щоб держави-члени мали право вста­новлювати більш суворі і більш детальні правила, а в деяких випадках — інші умови для телевізійних організацій, які перебувають у їх віданні;

(36) Оскільки при дотриманні права Співтовариства держави-члени повинні мати можливість встановлювати для передач, призначених виключно для на­ціональної категорії і які не можуть бути прийняті, прямо або опосередковано, в одній або в кількох державах-членах, інші умови стосовно рекламних вставок та інших обмежень до обсягу реклами, щоб сприяти цьому типу передач;

(37) Оскільки необхідно заборонити будь-яку рекламу сигарет та інших тю­тюнових виробів, включаючи опосередковані форми реклами, які без прямого нагадування про продукт намагаються обійти заборону на рекламу, використо­вуючи назви марки, символів або інших розпізнавальних рис тютюнових виро­бів або підприємств, діяльність яких відома або основна діяльність яких пов'я­зана з виробництвом чи продажем таких виробів;

(38) Оскільки необхідно також заборонити будь-яку телевізійну рекламу лікування і медикаментів, що надаються тільки за приписом лікаря у державі-члені, у віданні якої перебуває телемовна організація, і крім того передбачити суворі критерії в галузі телереклами алкогольної продукції;

(39) Оскільки роль спонсорства у фінансуванні програм постійно зростає, необхідно розробити в цій галузі відповідні правила;

(40) Оскільки, крім того, необхідно передбачити правила щодо захисту фізичного, інтелектуального і морального розвитку неповнолітніх у програмах і телевізійній рекламі;

(41) Оскільки якщо телевізійні організації нормально слідкують за тим, щоб їх передачі добросовісно (лояльно) подавали факти і події, необхідно підпорядку­вати їх чітким зобов'язанням стосовно права на опублікування спростування або на прийняття рівноцінних заходів, щоб кожна людина, законним правам якої бу­ло завдано шкоди в результаті висловленого в телевізійній передачі твердження, могла б подати відповідні вимоги (претензію),

приймає цю Директиву:

66

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

РОЗДІЛ І

Визначення

Стаття 1

Згідно з даною Директивою розуміють під:

a) «телевізійним мовленням» первинну передачу, бездротову або по проводах, наземну або через супутник, кодовану або ні, телевізійних програм, призначених для невизначеного кола осіб. Мається на увазі обмін програм між підприємства­ми з метою ретрансляції для споживачів. Не маються на увазі служби зв'язку, що постачають за індивідуальним запитом елементи інформації або такі послуги, як телекопіювання, електронні банки даних та інші подібні послуги;

b) «телевізійною рекламою» будь-яку форму телесповіщення за певну вина­городу або плату, що вноситься державним або приватним підприємством у ме­жах комерційної, промислової і кустарної діяльності або вільної професії з ме­тою надання за плату товарів або послуг, включаючи нерухомість, права і облі­гації. За винятком цілей, зазначених у статті 18, це не включає прямі пропозиції споживачам з метою продажу, купівлі або прокату виробів або з метою надання послуг за винагороду;

c) «підпільною рекламою» словесне або візуальне подання товарів, послуг, найменування, марки або діяльності виробника товарів або виробника послуг у програмах, коли це подання робиться навмисно телевізійною організацією з ре­кламною метою і може ввести споживачів в оману стосовно природи такого по­дання. Подання розглядається навмисним, коли воно здійснюється за винагоро­ду або відповідну плату;

d) «спонсорством» будь-який внесок приватного або державного підприємст­ва, яке не займається радіомовною діяльністю або діяльністю по створенню ау­діовізуальних творів, до фінансування телевізійних програм з метою рекламу­вання свого імені, своєї марки, свого іміджу, своєї діяльності або своїх досяг­нень.

РОЗДІЛ II

Загальні положення

Стаття 2

1. Кожна держава слідкує за тим, щоб усі телевізійні передачі, здійснювані:

— телемовними організаціями, що входять до її компетенції, або

— телемовними організаціями, що використовують частоту чи потужність супутника, наданого цією державою-членом, або зв'язок, що йде до супутника, який знаходиться в даній державі-члені, і все це не входить до компетенції жо­дної держави, дотримувалися права, що застосовується до передач, призначе­них для невизначеного кола осіб цієї держави-члена.

2. Держави-члени забезпечують свободу прийому і не перешкоджають ре­трансляції на їх території телевізійних передач з інших держав-членів на тих підставах, які були скоординовані даною Директивою. Вони можуть тимчасово призупинити ретрансляцію телевізійних передач за таких умов:

а) телепередача з іншої держави-члена відверто і серйозно порушує стат­тю 22;

л-з»

67

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

b) протягом попередніх дванадцяти місяців телемовна компанія вже при­наймні двічі порушила одне й те ж положення;

c) держава-член, про яку йдеться, письмово повідомила телемовній орга­нізації і Комісії про вчинені порушення і про свій намір обмежити ретрансля­цію в тому разі, якщо подібне порушення відбудеться знову;

d) консультації з державою, яка транслює передачі, і з Комісією не призвели до взаємного врегулювання протягом п'ятнадцяти днів, рахуючи від моменту повідомлення в установленій формі, передбаченого пунктом с), і зазначене по­рушення продовжується.

Комісія слідкує за тим, щоб тимчасове припинення передач відповідало пра­ву Співтовариства. Вона може вимагати від відповідної держави-члена тер­міново відмінити призупинення передач, що суперечать праву Співтовариства. Це положення не зачіпає застосування будь-якої процедури, заходу або санкції до порушень, про які йдеться, в державі-члені, до компетенції якої належить відповідна телемовна організація.

3. Ця Директива не стосується телевізійних передач, призначених виключно для прийому в інших державах, ніж держави-члени, і які приймаються безпо­середньо або опосередковано в одній або кількох державах-членах.

Стаття З

1. Держави-члени мають право стосовно телемовних організацій, які перебу­вають в їх компетенції, передбачати більш суворі або більш детальні правила у сфері дії цієї Директиви.

2. Держави-члени, за допомогою відповідних засобів, слідкують, у межах свого законодавства, за дотриманням телемовними організаціями, які перебу­вають в їх компетенції, положень даної Директиви.

РОЗДІЛ III

Просування розповсюдження (прокату) і продукції телевізійних програм

Стаття 4

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб здійснювати це просування, і, за допомогою відповідних засобів, за тим, щоб телемовні організації резервували європейським творам, відповідно до статті 6, переважну частину свого ефірного часу, за винятком часу, що відводиться для інформації, спортивним змаганням, іграм, рекламі або послугам телетексту. Ця пропорція з врахуванням відпо­відальності телемовних організацій перед своїм споживачем (публікою) у сфері інформації, виховання, культури і розваг, повинна бути досягнута поступово на основі відповідних критеріїв.

2. Якщо пропорція, визначена у пункті 1, не може бути досягнута, вона разом з тим не повинна бути нижчою за ту, яка зафіксована в середньому в 1988 році у відповідних державах-членах. Відносно ж того, що стосується Греції та Порту­галії, то для них 1988 рік замінюється 1990-им.

3. Від 3 жовтня 1991 року держави-члени подають Комісії один раз на два роки доповідь щодо втілення у життя цієї статті і статті 5.

Ця доповідь містить статистичний огляд щодо впровадження зазначеної в цій статті і в статті 5 пропозиції для кожної з телевізійних програм, що входять

68

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

до компетенції відповідної держави-члена, а також містить причини, за яких в кожному окремому випадку стало можливим досягнути цієї пропорції та прий­няті або передбачувані заходи для досягнення мети.

Комісія доводить ці доповіді до відома інших держав-членів і Європейського Парламенту, супроводжуючи в разі необхідності відповідним відзивом. Вона слідкує за застосуванням цієї статті і статті 5 відповідно до положень Договору. У своєму відзиву вона може повідомити про прогрес, досягнутий порівняно з по­передніми роками, про ту частку, яку займають твори першого поширення (пер­шої передачі) у складанні програм, про особливі умови нових телемовних орга­нізацій і про особливий стан країн із слабкою базою аудіовізуального виробницт­ва або з обмеженим лінгвістичним простором.

4. Рада перевіряє застосування на практиці цієї статті на підставі доповіді Комісії, доповненої пропозиціями про перегляд, які Комісія вважала б відповід­ними по закінченні не менше п'яти років після прийняття цієї Директиви.

З цією метою доповідь Комісії повинна враховувати, на основі одержаної ін­формації, повідомленої державами-членами відповідно до пункту 3, зміни, що відбулися на ринку Співтовариства, а також міжнародну обстановку.

Стаття 5

Держави-члени, кожного разу, коли це можливо, з допомогою відповідних за­собів слідкують за тим, щоб телемовні організації резервували принаймні 10 % їх антенного часу, за винятком часу, відведеного на інформаційні повідомлення, спортивні змагання, ігри, рекламу або послуги телетексту, або ж, за вибором дер­жави-члена, виділяти принаймні 10 % їх бюджету на підготовку програм з євро­пейських творів незалежних продюсерів телемовних організацій. Ця пропозиція, враховуючи відповідальність телемовних організацій перед своїм телеглядачем у сфері інформації, виховання, культури та розваг, повинна досягатися поступо­во на основі відповідних критеріїв; вона повинна бути досягнута з виділенням відповідної частки недавніх (свіжих) творів, тобто тих, які транслювалися протя­гом п'яти років після їх створення.

Стаття 6

1. Під «європейськими творами» в цьому розділі розуміються наступні твори:

a) твори, виготовлені в державах-членах Співтовариства, а відносно телемов­них організацій, що входять до компетенції ФРН, то твори «родом» з німецьких земель, де основний закон не має сили, які відповідають вимогам пункту 2;

b) твори, виготовлені в третіх європейських державах, які відправлені за Європейською конвенцією на транскордонне телебачення Ради Європи і відпо­відають вимогам пункту 2;

c) твори, які виготовлені в інших третіх європейських країнах і відповідають вимогам пункту 3.

2. Творами, згадуваними в пункті 1, підпункти (а) і (Ь), є твори, які створені головним чином за допомогою авторів і працівників, що проживають в одній або кількох державах, зазначених в тих же підпунктах пункту 1, і які відповідають одній з трьох нищезазначених умов:

а) якщо вони створені одним або кількома продюсерами в одній або кількох державах;

69

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

b) створення цих творів перевіряється і ефективно контролюється одним або кількома продюсерами, що проживають в одній або кількох державах;

c) сприяння співпродюсерам цих держав становить собою більшу частину з точки зору загальної вартості спільного виробництва і воно не контролюється одним або кількома продюсерами, що проживають за межами цих держав.

3. Творами, згаданими в підпункті (с) пункту 1, є твори, які створюються або ексклюзивно, або у співробітництві з продюсерами, що проживають в одній або кількох державах-членах, або продюсерами, що проживають в одній або кіль­кох третіх європейських державах, з якими Співтовариство повинно укласти угоду щодо процедур, передбачених Договором, якщо ці твори створюються го­ловним чином за сприяння авторів або працівників, місцем проживання яких є одна або кілька європейських держав.

4. Твори, які не є європейськими, за пунктом 1, але які створені головним чи­ном за сприяння авторів і працівників, що проживають в одній або кількох дер­жавах-членах, розглядаються як європейські твори пропорційно участі спів-продюсерів Співтовариства в загальній вартості виробництва.

Стаття 7

Держави-члени слідкують за тим, щоб телемовні організації, які перебувають в їх компетенції, не здійснювали ніякої трансляції кінематографічних творів, як­що нема відповідної угоди між володільцем прав і телемовною організацією, до закінчення дворічного строку після початку експлуатації цього твору в кінозалах в одній з держав-членів Співтовариства; відносно кінематографічних творів, спільно створених з телемовною організацією, цей строк становить один рік.

Стаття 8

Коли держави-члени вважають це за необхідне для досягнення певних цілей у лінгвістичній політиці, то вони мають право, за умови дотримання пра­ва Співтовариства, передбачити стосовно певних передач або всього комплексу передач телемовних організацій, які входять до компетенції цих держав, більш детальні або більш суворі правила саме з точки зору лінгвістичних критеріїв.

Стаття 9

Цей розділ не стосується передач місцевого характеру, які не входять до складу системи національної мережі.

РОЗДІЛ IV

Телереклама і спонсорство

Стаття 10

1. Телереклама повинна легко розпізнаватися як така і чітко відрізнятися від решти програми за рахунок оптичних і/або акустичних засобів.

2. Окремі рекламні плями повинні становити винятки.

3. Реклама не повинна користуватися сублімінальною технологією.

4. Забороняється таємна (прихована) реклама.

Стаття 11

1. Реклама повинна вставлятися між передачами. З врахуванням умов, за­фіксованих у пунктах 2—5, реклама також може бути показана і під час пере-1

70

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

дач, але таким чином, щоб не завдати шкоди їх цілісності, враховуючи природ­ні перерви в програмі, а також її тривалість та природу, і щоб не завдати шко­ди правам правонаступників.

2. У передачах, які складаються з автономних частин, або у спортивних пе­редачах і подібних, які мають інтервали, реклама може бути вставлена або між автономними частинами, або в інтервалі.

3. Трансляція таких аудіовізуальних творів, як повнометражні і телевізійні фільми (за винятком фільмів з продовженням, хроніки, документальних філь­мів та розважальних передач) за умови, що їх запрограмована тривалість пе­ревищує сорок п'ять хвилин, може бути перервана один раз по закінченні соро­ка п'яти хвилин. Інша перерва дозволяється в тому разі, коли їх запрограмова­на тривалість перевищує принаймні двадцять хвилин при двох або кількох повних сорокап'ятихвилинних частинах.

4. Якщо інші передачі, але не ті, на які поширюється дія пункту 2, перерива­ються рекламою, то між кожною наступною одна за одною перервою всередині передач повинно минути, принаймні, двадцять хвилин.

5. Реклама не повинна включатися до трансляції релігійних служб. Не мо­жуть перериватися рекламою телевізійні журнали, останні новини, докумен­тальні та релігійні передачі, а також передачі для дітей, запрограмована трива­лість яких не перевищує тридцяти хвилин.

Стаття 12

Телевізійна реклама не повинна:

a) посягати на людську гідність;

b) применшувати права людей за расовими, статевими та національними ознаками;

c) посягати на релігійні або-політичні переконання;

d) заохочувати поведінку, що завдає шкоди здоров'ю й безпеці;

e) заохочувати дії, що завдають шкоди захисту довкілля.

Стаття 13

Забороняється будь-який вид реклами сигарет і тютюнових виробів.

Стаття 14

Забороняється телереклама лікування та медикаментів, що видаються тіль­ки за приписом лікаря у державі-члені, у віданні якої перебуває телемовна ор­ганізація.

Стаття 15

Телевізійна реклама алкогольної продукції повинна відповідати наступним критеріям:

a) вона не повинна бути адресована спеціально неповнолітнім і, зокрема, по­казувати неповнолітніх, які вживають ці напої;

b) вона не повинна асоціювати вживання алкоголю з підвищенням фізичних досягнень або з управлінням автомобіля;

c) вона не повинна створювати враження, що вживання алкоголю сприяє со­ціальному або сексуальному успіху;

d) вона не повинна наводити на думку, що алкогольні напої володіють терапев­тичними властивостями або мають стимулюючу або протиконфліктну дію;

71

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

e) вона не повинна сприяти надмірному вживанню алкогольних напоїв або створювати негативний образ стриманості чи тверезості;

f) вона не повинна подавати як позитивну якість велику кількість алкоголю в напоях.

Стаття 16

Телевізійна реклама не повинна завдавати моральної або фізичної шкоди неповнолітнім і через ці обставини відповідати наступним критеріям для їх за­хисту:

a) вона не повинна безпосередньо спонукати неповнолітніх купувати який-небудь продукт або послугу, експлуатуючи їх недосвідченість або кредитовдат-ність;

b) вона не повинна безпосередньо спонукати неповнолітніх переконувати своїх батьків або третіх осіб купувати відповідні вироби або послуги;

c) вона не повинна експлуатувати те довір'я, яке відчувають неповнолітні до своїх батьків, учителів або інших дорослих людей;

d) вона не повинна невмотивовано показувати неповнолітніх у небезпечній ситуації.

Стаття 17

1. Спонсоровані телевізійні програми повинні відповідати наступним вимо­гам:

a) на зміст і склад спонсорованої передачі в жодному випадку не повинен впливати спонсор таким чином, щоб обмежити відповідальність і посягнути на незалежність телемовної організації щодо цих передач;

b) вони повинні легко ідентифікуватися як такі найменуванням і/або логоти­пом спонсора на початку і/або в кінці програм;

c) вони не повинні спонукати до купівлі або прокату виробів спонсора або третіх осіб, посилаючись, зокрема, на особливі рекомендації цих виробів або по­слуг.

2. Телевізійні програми не можуть спонсоруватися фізичними або юридич­ними особами, основною діяльністю яких є виготовлення або продаж виробів чи надання послуг, реклама яких заборонена відповідно до статей 13 або 14.

3. Спонсоруватися не можуть тележурнали і політичні інформаційні пере­дачі.

Стаття 18

1. Час трансляції, відведений рекламі, не повинен перевищувати 15 % часу щоденної трансляції. Проте цей відсоток може бути доведений до 20 %, якщо до нього входять такі види реклами, як пропозиції, звернені безпосередньо до пуб­ліки або з метою продажу, купівлі чи прокату виробів, або з метою надання по­слуг, за умови, що обсяг коротких рекламних оголошень (плям) не перевищує 15 %.

2. Час трансляції, який відведений коротким рекламним оголошенням всере­дині надаваного відрізку часу, що дорівнює одній годині, не повинен перевищу- І вати 20 %.

3. Не порушуючи положення пункту 1, такі види реклами, як пропозиції,! звернені безпосередньо до публіки або з метою купівлі, продажу чи прокату]

72

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

виробів, або з метою надання послуг, не повинні перевищувати однієї години на день.

Стаття 19

Держави-члени можуть передбачити більш суворі правила, ніж правила, вміщені у статті 18, для ефірного часу і умов телевізійної передачі телемовних організацій, які перебувають у компетенції цих держав, щоб узгодити прохання на трансляцію телереклами з інтересами публіки, беручи до уваги:

a) інформаційну, виховну, культурну та розважальну функцію телебачення;

b) збереження плюралізму інформації.

Стаття 20

Не порушуючи статті 3, держави-члени можуть передбачити, дотриму­ючись при цьому права Співтовариства, інші умови, ніж ті, що зафіксовані в статті 11 (2—5) і в статті 18 для передач, які призначені виключно для націо­нальної території і які не можуть прийматися, прямо або опосередковано, в од­ній або кількох інших державах-членах.

Стаття 21

Держави-члени, в межах свого законодавства, слідкують за тим, щоб у тому разі, коли в телевізійних передачах не дотримуються положення цього розділу, вживалися відповідні заходи для забезпечення їх дотримання.

РОЗДІЛ V

Захист неповнолітніх

Стаття 22

Держави-члени вживають відповідні заходи для того, щоб передачі телемов­них організацій, які перебувають у віданні цих держав, не містили програм, здатних завдати серйозної шкоди фізичному, розумовому або моральному роз­витку неповнолітніх, а саме програм, що містять сцени порнографії чи жорсто­кості. Ці положення поширюються на інші програми, які можуть завдати шкоди фізичному, розумовому або моральному розвитку неповнолітніх, за винятком тих випадків, коли вибором часу для передачі або будь-якими технічними засо­бами забезпечена неможливість для неповнолітніх, що перебувають у зоні трансляції, дивитися або нормально слухати ці передачі.

РОЗДІЛ VI

Право на опублікування спростування

Стаття 23

1. Не порушуючи інші цивільні, адміністративні або кримінально-правові по­ложення, прийняті державами-членами, будь-яка фізична або юридична особа будь-якої національності, законні права якої були ущемлені стосовно її честі і репутації внаслідок некоректного ствердження (звинувачення), зробленого під час телепередачі, повинна користуватися правом опублікування спростування або прийняття рівноцінних заходів.

73

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

2. Право опублікування спростування або прийняття рівноцінних заходів може бути здійснено щодо всіх телемовних організацій, які входять до компе­тенції держави-члена.

3. Держави-члени приймають необхідні постанови для введення в дію цього права або цих заходів і для визначення необхідної процедури для його виконан­ня. Вони в основному слідкують за тим, щоб був достатнім строк, передбачений для виконання права на опублікування спростування і на прийняття рівноцін­них заходів, а також за тим, щоб умови були такі, щоб це право або ці заходи могли бути здійснені відповідним чином фізичними або юридичними особами, які перебувають або проживають у інших державах-членах.

4. Заява на здійснення права на опублікування спростування або рівноцін­них заходів може бути відхилена, якщо вона не підтверджується щодо умов, викладених у пункті 1, якщо вона містить у собі каральні вчинки, якщо її трансляція може спричинити цивільну відповідальність телевізійної організа­ції або якщо вона аморальна.

5. Повинні бути передбачені процедури щодо подання скарги до судового ор­гану в разі виникнення спорів щодо виконання права на опублікування спрос­тування і прийняття рівноцінних заходів.

РОЗДІЛ VII

Заключні положення

Стаття 24

Для сфер, які не координуються цією Директивою, остання не зачіпає права і обов'язки держав-членів, що випливають з конвенцій, які стосуються сфери телекомунікацій та телемовлення.

Стаття 25

1. Держави-члени вводять в дію, не пізніше жовтня 1991 року, законодавчі, нормативні та адміністративні постанови, необхідні для приведення у відповід­ність з даною Директивою. Вони невідкладно інформують про це Комісію.

2. Держави-члени доводять до відома Комісії ті положення внутрішнього права стосовно сфери дії цієї Директиви, які вони змушені були прийняти в сфері, підпорядкованій цій Директиві.

Стаття 26

Найпізніше на п'ятий рік, рахуючи від дати прийняття цієї Директиви, і по­тім через кожні два роки, Комісія надає Європейському парламенту, Раді і Ко­мітету з економічних і соціальних питань звіт про застосування цієї Директиви, або, в іншому разі, формулює пропозиції для її адаптації відповідно до змін, які відбулися в галузі телебачення.

Стаття 27

Ця Директива адресується державам-членам.

74

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ДИРЕКТИВА 91/250 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 14 травня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема його статті 100 (а),

Враховуючи пропозицію Комісії,

У співробітництві з Європейським Парламентом,

Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки нині нема чіткості щодо охорони комп'ютерних програм у дер­жавах-членах Співтовариства чинним законодавством, а там, де така охорона існує, вона не є однаковою;

(2) Оскільки створення комп'ютерних програм вимагає великих вкладень людських, технічних і фінансових ресурсів, в той час як вартість копіювання комп'ютерних програм становить лише малу частину того, що вимагається для їх незалежного створення;

(3) Оскільки комп'ютерні програми відіграють все більшу роль для великої кількості галузей промисловості, а пов'язана з комп'ютерними програмами тех­ніка може розглядатися як така, що має фундаментальне значення для проми­слового розвитку Співтовариства;

(4) Оскільки певні відмінності щодо правової охорони комп'ютерних про­грам, існуючі в законах держав-членів Співтовариства, мають прямий негатив­ний вплив на функціонування спільного ринку комп'ютерних програм, причому ці відмінності можуть збільшуватися при введенні державами-членами нового аналогічного законодавства;

(5) Оскільки існуючі відмінності, що мають такий вплив, слід усунути і не допускати подібних нових відмінностей; що ж стосується таких відмінностей, які не мають значного негативного впливу, то їх не слід ні усувати, ні заважати їх виникненню;

(6) Оскільки рамки правової роботи Співтовариства з правової охорони ком­п'ютерних програм повинні бути обмежені, перш за все, встановленням того, що держави-члени Співтовариства зобов'язані надати комп'ютерним програ­мам охорону за авторським правом як літературним творам, і, по-друге, вста­новленням того, хто повинен і що повинно охоронятися, виключні права, яким суб'єктам охорони повинні забезпечувати можливість дозволяти або забороня­ти певні дії, а також встановленням строку охорони;

(7) Оскільки для цієї Директиви термін «комп'ютерна програма» повинен включати програми, втілені в будь-якій формі, в тому числі включені до апарат­ного забезпечення, причому цей термін включає і допоміжні матеріали розроб­ки, що призводять до створення комп'ютерної програми, якщо тільки суть цих допоміжних матеріалів така, що результатом їх стає створення на наступній стадії комп'ютерної програми;

75

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України________________

(8) Оскільки відносно критеріїв, які повинні застосовуватися при визначенні оригінальності комп'ютерної програми, не повинні перевірятися якісні та есте­тичні цінності цієї програми;

(9) Оскільки Співтовариство має правочинності здійснювати міжнародну стандартизацію;

(10) Оскільки функція комп'ютерної програми полягає в тому, щоб забезпе­чувати зв'язок і працювати спільно з іншими складовими частинами комп'ютер­ної системи і з користувачами, для якого необхідний логічний, а в деяких ви­падках фізичний взаємозв'язок і взаємодія з усіма елементами програмного і апаратного забезпечення іншого комп'ютера, а також з користувачами з метою забезпечення роботи в оптимальному режимі;

(11) Оскільки частини програм, що забезпечують цей взаємозв'язок і вза­ємодію між елементами програмної і апаратної частин, звично відомі як «інтерфейси»;

(12) Оскільки цей функціональний взаємозв'язок і взаємодія звично відомі як «здатність до взаємодії», яка може бути визначена як здатність обмінювати­ся інформацією і спільно використовувати інформацію, обмін якою був здійсне­ний;

(13) Оскільки з метою усунення сумнівів слід пояснити, що охороняється тільки форма вираження комп'ютерної програми, а ідеї і принципи, що містять­ся в основі будь-якого елемента програми, в тому числі і в основі інтерфейсів, не охороняються авторським правом відповідно до цієї Директиви;

(14) Оскільки відповідно до цього принципу авторського права логіка, алго­ритми і мови програмування постільки, поскільки вони становлять собою ідеї і принципи, не охороняються відповідно до цієї Директиви;

(15) Оскільки відповідно до законодавства і судової практики держав-членів Співтовариства і міжнародних конвенцій з авторського права, форма виражен­ня таких ідей і принципів повинна охоронятися авторським правом;

(16) Оскільки для цієї Директиви термін «здавання в прокат» означає на­дання в користування на обмежений період часу і з комерційною метою ком­п'ютерної програми або її копії; причому цей строк не включає в себе публічно­го прокату, який, відповідно, залишається за рамками цієї Директиви;

(17) Оскільки виключні права автора запобіганню несанкціонованому від­творенню повинні — стосовно комп'ютерних програм — зазнавати певних об­межень, що дозволяють законному придбавачу здійснювати відтворення, тех­нічно необхідні для використання цієї програми;

(18) Оскільки це означає, що дії з завантаження і прогону, необхідні для ви­користання примірника програми, яка була законно придбана, і дія з корекції її помилок, не можуть бути заборонені договором; причому за відсутності спе­ціальних положень договору, укладеного при продажу програми, будь-яка ін­ша дія, необхідна для використання копії програми, повинна здійснюватися відповідно до її призначення законним придбавачем цього примірника;

(19) Оскільки особа, що має право використовувати комп'ютерну програму, не повинна лишатися права здійснювати дії, необхідні для спостереження за функціонуванням, вивчення і випробування функціонування комп'ютерної програми, за умови, що ці дії не порушують авторського права на комп'ютерну програму;

76

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(20) Оскільки недозволене відтворення, переклад, адаптація або переробка форми коду, в якому комп'ютерна програма стала доступною, є порушенням виключних прав автора;

(21) Оскільки, разом з тим, у деяких випадках таке відтворення коду і пере­клад його форми в розумінні пунктів (а) і (с) статті 4 не можна відокремити від одержання необхідної інформації для досягнення здатності до взаємодії само­стійно створеної програми з іншими програмами;

(22) Оскільки слід вважати, що тільки в цих обмежених випадках здійснен­ня дій з відтворення і перекладу, вчинене особою, що має право використовува­ти програму, або для цієї особи, є законним і відповідним практиці добросовіс­ного використання, а тому не слід вимагати дозволу правоволодільця;

(23) Оскільки мета цього винятку полягає в тому, щоб зробити можливим поєднати всі компоненти комп'ютерної програми, в тому числі створені різними виробниками, таким чином, щоб вони могли спільно працювати;

(24) Оскільки такий виняток з виключних прав автора не повинен викорис­товуватися на шкоду законним інтересам правоволодільця або перешкоджати нормальному використанню програми;

(25) Оскільки, щоб не порушувати положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, строк охорони повинен дорівнювати життю ав­тора і 50 рокам, рахуючи від 1 січня року, наступного за роком його смерті, а сто­совно твору анонімного або під псевдонімом — 50 рокам, рахуючи від 1 січня ро­ку, наступного за роком першої публікації твору;

(26) Оскільки охорона комп'ютерних програм авторським правом не повин­на перешкоджати застосуванню, в певних випадках, інших форм охорони; од­нак будь-які договірні умови, що суперечать статті 6 або виняткам, передбаче­ним пунктами 2 і 3 статті 5, є недійсними;

(27) Оскільки положення цієї Директиви не перешкоджають застосуванню правил стосовно конкуренції, передбачених статтями 85 і 86 Договору про ство­рення ЄС, якщо основний постачальник відмовляється надати наявну інформа­цію, яка необхідна для забезпечення здатності взаємодії, у значенні, визначе­ному цією Директивою;

(28) Оскільки положення цієї Директиви не повинні перешкоджати застосу­ванню спеціальних вимог уже прийнятого законодавства Співтовариства стосов­но публікації інтерфейсів у сфері телекомунікації, а також Постанов Ради що­до стандартизації в галузі інформаційної техніки і телекомунікацій;

(29) Оскільки ця Директива не зменшує прав, передбачених національним законодавством відповідно до Бернської конвенції з питань, не охоплених цією Директивою,

прийняла цю Директиву:

Стаття 1 Об'єкт охорони

1. Відповідно до положень цієї Директиви, держави-члени повинні охороня­ти комп'ютерні програми нормами авторського права як твори літератури від­повідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

77

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Для цієї Директиви поняття «комп'ютерна програма» включає допоміжні мате­ріали розробки.

2. Охорона відповідно до цієї Директиви застосовна до комп'ютерних про­грам, виражених у будь-якій формі. Ідеї і принципи, що лежать в основі будь-якого елемента комп'ютерної програми, включаючи елементи, що містяться в основі їх інтерфейсів, не підлягають охороні нормами авторського права відпо­відно до цієї Директиви.

3. Комп'ютерна програма підлягає охороні, якщо вона є оригінальною в то­му розумінні, що є результатом власної інтелектуальної діяльності її автора. Ніякі інші критерії не повинні застосовуватися для визначення її охоронозда-тності.

Стаття 2 Авторство на комп'ютерні програми

1. Автором комп'ютерної програми є фізична особа або група фізичних осіб, що створили комп'ютерну програму, або, якщо законодавство держави-члена дозволяє, юридична особа, що розглядається цим законодавством як правово-лоділець. Якщо колективні твори передбачаються законодавством держави-члена Співтовариства, особа, яка визнається цим законодавством держави-члена Співтовариства як така, що створила цей твір, вважається його автором.

2. Відносно комп'ютерних програм, створених групою фізичних осіб спільно, виключні права належать їм спільно.

3. Якщо комп'ютерна програма створена працюючим за наймом у порядку виконання службових обов'язків або згідно вказівок, даних йому роботодавцем, виключно роботодавець має право здійснювати всі майнові права на таким чи­ном створену програму, якщо інше не передбачено контрактом.

Стаття З Суб'єкти, що користуються охороною

Охорона надається всім фізичним і юридичним особам, що мають на це пра­во відповідно до національного законодавства з авторського права стосовно тво­рів літератури.

Стаття 4 Дії, що підпадають під обмеження

Відповідно до положень статей 5 і 6, виключні права правоволодільця, згідно зі статтею 2, включають право здійснювати або дозволяти:

a) постійне або тимчасове відтворення комп'ютерної програми будь-якими засобами і в будь-якій формі, частково або в повному обсязі.

Так, завантаження, відтворення на дисплеї, прогон, передача або запам'ято­вування комп'ютерної програми, необхідні для такого відтворення, вимагають для здійснення дозволу правоволодільця;

b) переклад, адаптацію, пристосування або будь-яку іншу зміну комп'ютер­ної програми і відтворення результатів цих дій без обмеження прав особи, що змінює програму;

c) будь-яку форму розповсюдження, включаючи прокат оригіналу комп'ю­терної програми або її копій. Перший продаж у Співтоваристві примірника програми правоволодільцем або за його дозволом вичерпує право розповсю-

78

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

дження у Співтоваристві цього примірника, за винятком права на контроль за подальшим прокатом програми або її копії.

Стаття 5 Винятки з дій, що підпадають під обмеження

1. За відсутності спеціальних положень контракту, дії, зазначені в Статті 4 (а) і 4 (Ь), не вимагають дозволу правоволодільця, якщо вони необхідні для ви­користання комп'ютерної програми законному користувачеві відповідно до її призначення, включаючи усунення помилок.

2. Виготовлення резервної копії особою, що має право використовувати ком­п'ютерну програму, не може бути заборонено договором, якщо це необхідно для такого використання.

3. Особа, що має право використовувати копію комп'ютерної програми, має право без дозволу правоволодільця вивчати, досліджувати або випробовувати функціонування програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в основі будь-якого елемента програми, якщо вона при цьому здійснює будь-які з дій щодо завантаження, відтворення на дисплеї, прогону або запам'ятовування програми, які вона має право здійснювати.

Стаття 6 Декомпіляція

1. Дозволу правоволодільця не вимагається, якщо відтворення коду або пе­реклад його форми в значенні, зазначеному в статті 4 (а) і (Ь), необхідне для одержання інформації, потрібної для досягнення здатності до взаємодії неза­лежно створеної комп'ютерної програми з іншими програмами, за дотримання наступних умов:

a) ці дії здійснюються ліцензіатом або іншою особою, що має право викорис­товувати копію програми, або в їх інтересах особою, що одержала дозвіл на здійснення цих дій;

b) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була візуально доступна особам, зазначеним у пункті а);

c) ці дії обмежені частинами оригіналу програми, для яких необхідно досяг­нути здатності до взаємодії.

2. Положення пункту 1 не дозволяють одержану їх застосуванням інформа­цію:

a) використовувати в інших цілях, ніж досягнення здатності до взаємодії не­залежно створеної комп'ютерної програми;

b) передавати іншим особам, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення здатності до взаємодії незалежно створеної комп'ютерної про­грами;

c) використовувати для розробки, виробництва або маркетингу комп'ютер­ної програми, істотно подібної за її вираженням, або для будь-яких інших дій, що порушують авторське право.

3. Відповідно до положень Бернської конвенції про охорону літературних і ху­дожніх творів, положення цієї статті не слід інтерпретувати таким чином, щоб дозволити її застосовувати з обмеженням законних інтересів правоволодільця або на шкоду нормальному використанню комп'ютерної програми.

79

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 7 Спеціальні заходи охорони

1. Не порушуючи положень статей 4, 5 і 6, держави-члени Співтовариства забезпечують, згідно з їх національним законодавством, відповідне відшкоду­вання шкоди особою, що вчинила будь-яку з перелічених нижче в пунктах а), Ь) і с) дій:

a) будь-яка дія щодо введення в обіг примірника комп'ютерної програми, знаючи або маючи розумні підстави вважати, що цей примірник є таким, що порушує права;

b) володіння з комерційною метою примірником комп'ютерної програми, знаючи або маючи розумні підстави вважати, що ця копія є такою, що порушує права;

c) будь-яка дія з введення в обіг або володіння з комерційною метою будь-якими засобами, єдиним призначенням яких є полегшення не санкціонованого усунення або обходу будь-якого технічного засобу, що може бути використаний для охорони комп'ютерної програми.

2. Відповідне національне законодавство держави-члена Співтовариства по­винно забезпечувати можливість конфіскації будь-якого примірника комп'ютер­ної програми, що порушує права.

3. Держави-члени Співтовариства можуть забезпечити можливість конфіс­кації будь-якого з засобів, зазначених у пункті 1 (с).

Стаття 8 Строк охорони

1. Охорона повинна забезпечуватися протягом життя автора і п'ятдесяти ро­ків після його смерті або після смерті останнього автора, що залишився живим. Якщо комп'ютерна програма є анонімним або псевдонімним твором або якщо юридична особа визначена автором відповідно до статті 2 (1), строк охорони по­винен становити п'ятдесят років від дати, коли комп'ютерна програма вперше стала доступною громадськості. Строк охорони повинен обчислюватися з І січня року, наступного за роком зазначених вище подій.

2. Державам-членам Співтовариства, в яких строк охорони довший від за­значеного в пункті 1, дозволяється встановлювати чинний нині строк до тих пір, поки строк охорони авторських прав не буде гармонізований загальним правом Співтовариства у більщ загальному вигляді. і

Стаття 9 і

Продовження застосування інших правових норм |

1, Положення цієї Директиви не повинні завдавати шкоди будь-яким іншим і правовим нормам, таким, що стосуються патентних прав, товарних знаків, не-1 добросовісної конкуренції, ділових секретів, охорони напівпровідникових виро-1 бів або договірного права. І

Будь-які положення договорів, що суперечать статті 6 або виняткам, передні баченим статтею 5 (2) і (3), визнаються недійсними, І

2. Положення цієї Директиви також застосовні до програм, створених до 1 січе ня 1993 року, без шкоди будь-яким діям, здійсненим, і правам, реалізованим дія цієї дати. Ш

80 1

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 10 Заключні положення

1. Держави-члени Співтовариства повинні ввести в дію закони, правила і адміністративні акти, необхідні для відповідності цій Директиві, до 1 січня 1993 року.

Коли держави-члени Співтовариства приймуть ці акти, останні повинні ма­ти посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при їх офіційній публікації. Способи здійснення такого посилання встановлюються державою-членом Співтовариства.

2. Держави-члени Співтовариства повинні повідомити Комісії норми націо­нальних законів, прийняті ними в галузі, охопленій цією Директивою.

Стаття 11

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

61-319

81

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

ДИРЕКТИВА 92/100 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 19 листопада 1992 року

стосовно прав прокату, позичання і деяких положень авторського права і суміжних прав у сфері інтелектуальної власності

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема, його статей 57 (2), 66 і 100 (а), Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки правова охорона, забезпечувана законодавством і звичаями держав-членів творам, що охороняються авторським правом, і об'єктам, що охороняються суміжними правами, відрізняються у сфері прокату і позичання, і ці відмінності створюють перешкоди для взаємних обмінів, викликають пере­коси в конкуренції і завдають шкоди нормальній роботі спільного ринку;

(2) Оскільки ці відмінності у сфері правової охорони можуть збільшуватися в разі прийняття державами-членами нових і різних законодавчих положень або з тієї причини, що судова практика держав-членів, яка інтерпретує ці по­ложення, розвиватиметься по-різному;

(3) Оскільки необхідно усунути ці відмінності відповідно до мети, сформульо­ваної в статті 8 (а) Договору, яка полягає в тому, щоб створити простір без внут­рішніх кордонів для встановлення, відповідно до статті 3 (f) Договору, режиму, який запобігав би можливості фальшивої конкуренції на спільному ринку;

(4) Оскільки прокат і позичання творів, що охороняються авторським пра­вом, і об'єктів, що охороняються суміжними правами, набувають важливого значення, зокрема для авторів, артистів і продюсерів фонограм і фільмів, що піратство в цій галузі становить все більшу загрозу;

(5) Оскільки відповідна охорона прав на прокат і на позичання творів, що охо­роняються авторським правом, і об'єктів, що охороняються суміжними правами, а також охорона об'єктів правом на запис, правом на відтворення, правом на трансляцію і правом на сповіщення твору невизначеному колу осіб можуть роз­глядатися від цього моменту як такі, що мають фундаментальне значення для культурного і економічного розвитку Співтовариства;

(6) Оскільки авторське право і суміжні права повинні враховувати такі нові економічні реалії, як нові форми експлуатації;

(7) Оскільки безперервність художньої і творчої діяльності авторів, артис-тів-виконавців або виконавців вимагає одержання ними відповідного доходу, а , капіталовкладення, зокрема, необхідні для виробництва фонограм і фільмів, 1 дуже високі і принагідні; оскільки тільки відповідна правова охорона володіль- 1 ців прав може ефективно гарантувати можливість одержання цього доходу і 1 амортизації цих капіталовкладень; j

82 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(8) Оскільки ці види творчої, художньої і підприємницької діяльності здійс­нюються в основному незалежними особами; здійснення цих видів діяльності повинно бути полегшене введенням уніфікованої правової охорони у Співтова­ристві;

(9) Оскільки відтоді, як ці види діяльності становлять собою в основному по­слуги, то надання таких також повинно бути полегшене введенням уніфікова­них правових рамок у Співтоваристві;

(10) Оскільки необхідно зблизити законодавства держав-членів стосовно дотримання міжнародних конвенцій, на яких базуються авторське право і су­міжні права в багатьох державах-членах;

(11) Оскільки правові рамки Співтовариства стосовно прав на прокат і на позичання, а також деяких інших суміжних прав можуть зазнавати обмеження в постановах, які уточнюють, що держави-члени передбачають право на про­кат і позичання деяким групам правоволодільців, і передбачають також право на запис, відтворення, розповсюдження, мовлення і сповіщення твору невизна-ченому колу осіб деяким групам правоволодільців у галузі суміжних прав;

(12) Оскільки необхідно визначити поняття «прокат і надання в позичання» в цій Директиві;

(13) Оскільки для чіткості було б своєчасним виключити з поняття прокат і позичання, відповідно до цієї Директиви, деякі види надання в розпорядження, наприклад, надання в розпорядження фонограм або фільмів (кінематографіч­них або аудіовізуальних творів, кінозображень із звуковим або без звукового супроводу) для публічного показу або для трансляції, надання в розпоряджен­ня для консультації на місці або для виставки; прокат за цією Директивою не передбачає надання в розпорядження між установами, доступними невизначе-ному колу осіб;

(14) Оскільки коли передача в користування, здійснена установою, доступ­ною невизначеному колу осіб, дає привід для оплати, сума якої не перевищує тієї, що необхідна для покриття робочих затрат установи, і при цьому відсутня безпосередня або опосередкована економічна або комерційна вигода за цією Директивою;

(15) Оскільки необхідно ввести режим, який забезпечує справедливу вина­городу авторам і артистам-виконавцям або виконавцям, які повинні мати мож­ливість доручати управління цим правом організації колективного управління, яка їх представляє;

(16) Оскільки ця справедлива винагорода може бути виплачена в будь-який момент: на базі однієї або кількох виплат, при укладенні контракту або в по­дальшому;

(17) Оскільки ця справедлива винагорода повинна враховувати важливість внеску, зробленого у фільм або фонограму відповідними авторами і артиста-ми-виконавцями або виконавцями;

(18) Оскільки необхідно також захистити принаймні авторський гонорар відносно надання в публічне користування, передбачивши спеціальний поря­док; будь-який захід, вжитий на підставі статті 5 цієї Директиви, повинен бути разом з тим сумісним з європейським правом (правом Співтовариства), а саме з

| статтею 7 Договору;

«•1-319

83

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(19) Оскільки положення розділу II цієї Директиви не перешкоджають дер­жавам-членам розповсюджувати презумпцію статті 2 (5) на виключні права, включені до цього розділу; крім того, вони не перешкоджають державам-чле­нам передбачити спростовну презумпцію дозволу на експлуатацію артистів-виконавців або виконавців відповідно до виключних прав, передбачених зазна­ченими положеннями, якщо тільки ця презумпція сумісна з Міжнародною кон­венцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, яка в подальшому називатиметься «Римською конвенцією»;

(20) Оскільки держави-члени можуть для володільців суміжних прав пе­редбачити положення, що забезпечують більшу охорону, від зафіксованої в статті 8 цієї Директиви;

(21) Оскільки уніфіковані таким чином права на прокат і позичання, і охоро­на в галузі суміжних прав не можуть в жодному разі використовуватися таким чином, щоб вони містили приховані обмеження в торгівлі між державами-чле­нами або таким чином, щоб суперечити хронологічному принципу ЗМІ (засобів масової інформації), як це було визнано в постанові суду «Компанія Сінетек проти FNCF»¹,

приймає цю Директиву:

РОЗДІЛ І

Право на прокат і на позичання

Стаття 1 Предмет уніфікації

1. Відповідно до положень цього розділу держави-члени передбачають, зарахуванням статті 5, право дозволяти і забороняти прокат і позичання ори­гіналів і примірників творів, що охороняються авторським правом, а також ін­ших об'єктів, згаданих у статті 2 (1).

2. Відповідно до положень цієї Директиви під «прокатом» об'єктів розумієть­ся надання їх в розпорядження для використання на певний обмежений строк з метою економічного або комерційного ефекту, прямого або опосередкованого.

3. Відповідно до положень цієї Директиви під «позичанням» об'єктів розу­міється їх надання в розпорядження для використання на обмежений або необмежений час з метою економічного або комерційного ефекту, прямого або опосередкованого, коли це надання здійснюється установами, доступними не-визначеному колу осіб.

4. Права, згадані в пункті 1, не вичерпуються продажем або будь-яким ін­шим актом реалізації оригіналів і примірників, що охороняються авторським правом, або інших об'єктів, згаданих у статті 2 (1).

Стаття 2 Володільці прав і предмет права на прокат і позичання

1. Виключне право дозволяти або забороняти прокат або позичання нале-| жить:

— автору стосовно оригіналу і примірників його твору,

Affaires (справи) 60/84 і 61/84, збірник 1985 р., стор. 2605.

84

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

— артисту-виконавцю або виконавцю стосовно запису їх виконання,

— продюсеру фонограм стосовно його фонограм, і

— продюсеру першого запису стосовно оригіналу і копій його фільму. Згідно з цією Директивою термін «фільм» означає кінематографічний або аудіовізу­альний твір, або ж кінозображення із звуковим супроводом або без такого.

2. Відповідно до цієї Директиви головний режисер-постановник кінематогра­фічного або аудіовізуального твору розглядається як його автор або один з його авторів. Держави-члени можуть передбачити таке положення, щоб розглядати й інших осіб як співавторів.

3. Ця Директива не стосується прав, про які йдеться, стосовно архітектур­них творів і творів прикладного мистецтва.

4. Стосовно прав, передбачених пунктом 1, їх можна передати, відступити або передати за договірною ліцензією.

5. Незалежно від пункту 1, коли укладений, індивідуально або колективно, контракт стосовно виробництва фільму між артистами-виконавцями або вико­навцями і продюсером фільму, то вважається, що артист-виконавець або вико­навець, захищений цим контрактом, за умови дотримання статей останнього, відступив своє право з застереженням відповідно до статті 4.

6. Держави-члени можуть передбачити, що підписання контракту, укладено­го між артистом-виконавцем або виконавцем і продюсером фільму з метою його постановки, рівнозначне дозволу на прокат, якщо тільки цей контракт передба­чає справедливу винагороду відповідно до статті 4. Держави-члени можуть та­кож передбачити, щоб цей пункт застосовувався mutatis mutandis (з відповідни­ми змінами) до прав, включених до розділу II.

Стаття З Прокат комп'ютерних програм

Ця Директива не зачіпає положень статті 4 (с) Директиви 91/250 ЄЕС Ради від 14 травня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм.

Стаття 4

Право на справедливу винагороду, від якої не можна відмовитися

1. Якщо автор або артист-виконавець чи виконавець передав або відступив своє право прокату фонограми або оригіналу чи копії фільму продюсеру фоно­грам або фільмів, то він зберігає право одержати справедливу винагороду сто­совно прокату.

2. Право на одержання справедливої винагороди стосовно прокату не може бути предметом відмови з боку авторів або артистів-виконавців чи виконавців.

3. Управління правом на одержання справедливої винагороди може бути до­ручено загальній організації колективного управління, що представляє авторів або артистів-виконавців чи виконавців.

; 4. Держави-члени можуть точно визначити, якою мірою покладається на \ організації колективного управління обов'язок управляти правом одержання справедливої винагороди, а також від кого слід вимагати одержання цієї вина­городи.

85

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 5 Відступлення від виключного права позичання

1. Держави-члени можуть відступити від виключного права позичання, пе­редбаченого статтею 1, за умови, що автори, принаймні, одержують справедли­ву винагороду. Вони мають право визначити цю винагороду з врахуванням до­сягнення цілей дальшого розвитку культури.

2. Якщо держави-члени не застосовують виключне право позичання, пе­редбачене статтею 1, стосовно фонограм, фільмів і комп'ютерних програм, то вони, принаймні, передбачають винагороду для авторів.

3. Держави-члени можуть звільнити певні категорії установ від сплати ви­нагороди, передбаченої пунктами 1 і 2.

4. Комісія складає у співробітництві з державами-членами, до 1 липня 1997 року, доповідь про стан справ у Співтоваристві в галузі права позичання. Вона передає цю доповідь Європейському Парламенту і Раді.

РОЗДІЛ II

Суміжні права

Стаття 6 Право фіксації (запису)

1. Держави-члени передбачають для артистів-виконавців або виконавців ви­ключне право на дозвіл або заборону запису їх виконання.

2. Держави-члени для організацій мовлення передбачають виключне право дозволу або заборони запису їх передач незалежно від того, чи передаються вони по проводах, без проводів або через супутник.

3. Право, згадане в пункті 2, не передбачене для розповсюджувача по кабе­лю, якщо останній обмежується ретрансляцією передач організацій мовлення по кабелю.

Стаття 7 Право відтворення

1. Держави-члени передбачають виключне право дозволяти або забороняти пряме або опосередковане відтворення:

— для артистів-виконавців або виконавців — записів своїх виконань,

— для продюсерів фонограм — своїх фонограм,

— для продюсерів перших записів фільмів — оригіналу і копій своїх фільмів і

— для організацій мовлення — записів своїх передач згідно зі статтею 6 (2).

2. Право відтворення, передбачене пунктом 1, можна передавати, відступати або надавати за договірною ліцензією.

Стаття 8 Мовлення і сповіщення творів невизначеному колу осіб

1. Держави-члени передбачають для артистів-виконавців або виконавців ви­ключне право дозволяти або забороняти передавати за допомогою радіохвиль або сповіщувати свої твори невизначеному колу осіб, за винятком тих випадків, коли саме цей твір уже є виконаним для радіомовлення або виконаний з вико­ристанням існуючого запису.

86

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

2. Держави-члени передбачають право, яке полягає в тому, що єдина і спра­ведлива винагорода виплачується користувачем, коли випущена в світ з комер­ційною метою фонограма або відтворення з цієї фонограми використовується для передачі за допомогою радіохвиль або для сповіщення невизначеному колу осіб, а також полягає в тому, що ця винагорода розподіляється між відповідними артистами-виконавцями або виконавцями і продюсерами фонограм. Вони мо­жуть, якщо нема згоди між артистами-виконавцями або виконавцями і продюсе­рами фонограм, визначити умови розподілу серед останніх цієї винагороди.

3. Держави-члени передбачають для організацій мовлення виключне право дозволяти або забороняти ретрансляцію своїх передач за допомогою радіо­хвиль, а також сповіщення своїх передач невизначеному колу осіб, якщо це сповіщення здійснюється в місцях, доступних невизначеному колу осіб за вхід­ну плату.

Стаття 9 Право розповсюдження (надання)

1. Держави-члени передбачають:

— для артистів-виконавців або виконавців стосовно їх виконань,

— для продюсерів фонограм стосовно їх фонограм.

— для продюсерів першого запису фільмів стосовно оригіналу і копій їх фільмів,

— Для організацій мовлення стосовно запису їх передач згідно з стат­тею 6 (2),

виключне право надання в розпорядження споживачів цих об'єктів, включа­ючи примірники, шляхом їх продажу або іншим шляхом, назване далі "правом надання".

2. Право надання у Співтоваристві, що відноситься до об'єкта, зазначеного в пункті 1, вичерпується лише в разі першого продажу в Співтоваристві цього об'єкта володільцем права або за згодою останнього.

3. Право надання не повинно завдавати шкоди спеціальним положенням роз­ділу І, а саме статті 1 (4).

4. Право надання можна передати, відступити або надати за договірною лі­цензією.

Стаття 10 Обмеження прав

1. Держави-члени можуть передбачити обмеження прав, зазначених у роз­ділі II, в таких випадках:

a) якщо йдеться про приватне використання,

b) якщо використовуються короткі фрагменти для звіту про актуальну по­дію,

c) якщо є запис, зроблений організацією мовлення своїми власними засобами і для власних передач,

d) якщо йдеться • про використання з метою навчання або наукових до­сліджень.

2. Незалежно від пункту 1, будь-яка держава-член може передбачити стосо­вно охорони артистів-виконавців або виконавців, організацій мовлення, продю­серів фонограм і продюсерів перших записів фільмів, обмеження такі ж, які пе-

87

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України________________

редбачені законодавством стосовно охорони авторського права на літературні і художні твори. Проте примусові ліцензії передбачаються лише тоді, коли вони відповідають Римській конвенції.

3. Пункт 1 (а) застосовується незалежно від законодавчих положень, існу­ючих або можливих, що стосуються винагороди за примірники, виготовлені для приватних цілей.

РОЗДІЛ III

Строк дії

Стаття 11 Строк дії авторського права

Незалежно від майбутньої уніфікації, строк авторського права закінчується не раніше строку, передбаченого Бернською конвенцією стосовно охорони літе­ратурних і художніх творів.

Стаття 12 Строк дії суміжних прав

Незалежно від майбутньої уніфікації, згадані в цій Директиві строки дії прав артистів-виконавців або виконавців, організацій мовлення і продюсерів фонограм закінчуються не раніше закінчення відповідних строків, передбаче­них Римською конвенцією. Строк дії прав, які згадані в цій Директиві і стосу­ються перших записів фільмів, закінчується не раніше закінчення двадцяти­річного періоду, рахуючи від моменту закінчення того року, протягом якого був зроблений цей запис.

РОЗДІЛ IV

Загальні положення

Стаття 13 Застосовність у часі

1. Ця Директива застосовується до всіх фонограм, творів, що охороняються авторським правом, передач і перших записів фільмів, згаданих у цій Директи­ві, охорона яких законодавством про авторське право і суміжні права в держа­вах-членах ще не закінчилася до 1 липня 1994 року, або які відповідають цій даті згідно з критеріями захисту, передбаченими положеннями цієї Директиви.

2. Ця Директива застосовується незалежно від угод, укладених до 1 липня 1994 року.

3. Держави-члени можуть передбачити, що носії прав дозволили прокат або позичання об'єкта, згаданого в статті 2 (1), і що він був переданий в розпоря­дження третьої особи або був придбаний до 1 липня 1994 року. Однак якщо цей об'єкт становить собою цифровий запис, то держави-члени можуть передбачи­ти, що носії прав мають право на одержання винагороди за прокат або надання в користування цього об'єкта.

4. Держави-члени можуть не застосовувати положення статті 2 (2) відносно кінематографічного або аудіовізуального твору, створених до 1 липня 1994 ро­ку.

88

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

5. Держави-члени можуть визначити дату введення в дію статті 2 (2), але за умови, що вона буде не пізніше 1 липня 1994 року.

6. Незалежно від пункту 3 і за умови дотримання пунктів 8 і 9, ця Директива не зачіпає контрактів, укладених до дати її прийняття.

7. Держави-члени можуть передбачити, за умови дотримання пунктів 8 і 9, що якщо володільці права, які придбають нові права відповідно до національ­них постанов, прийнятих згідно з цією Директивою, і які погодилися до 1 липня 1994 року на його використання, то вважається, що вони відступили нові ви­ключні права.

8. Держави-члени можуть визначити дату, починаючи від якої виникає пра­во на справедливу винагороду, зазначене в статті 4, але за тієї умови, щоб ця дата була не пізніше 1 липня 1994 року.

9. Стосовно контрактів, укладених до 1 липня 1994 року, право на справед­ливу винагороду, згадане в статті 4, застосовується лише тоді, коли автор або артист-виконавець чи виконавець або ті, хто його представляють, подали заяву з цього приводу до 1 січня 1997 року. За відсутності згоди між володільцями прав, стосовно рівня винагороди, держави-члени можуть самі зафіксувати рівень справедливої винагороди.

Стаття 14 Відносини між авторським правом і суміжними правами

Охорона цією Директивою суміжних прав жодним чином не зачіпає (не по­рушує) охорону авторського права.

Стаття 15 Заключні положення

1. Держави-члени вводять у дію, до 1 липня 1994 року, адміністративні, нор­мативні і законодавчі положення, необхідні для виконання цієї Директиви. Во­ни про це невідкладно інформують Комісію.

2. Якщо держави-члени затверджують ці положення, то в них повинно бути посилання на цю Директиву або вони повинні супроводжуватися таким поси­ланням при офіційній публікації. Правила стосовно такого посилання визнача­ються цією Директивою.

Стаття 16

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

89

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ДИРЕКТИВА 93/83 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 27 вересня 1993 року

про координацію деяких положень авторського права

і суміжних прав, застосовних до радіомовлення

через супутники і до ретрансляції по кабелю

(«Ефірне мовлення через супутник

і кабельна ретрансляція»)

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема статей 57 (2) і 66, Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки серед зафіксованих в Договорі завдань Співтовариства фігурує створення все тіснішого союзу між європейськими народами, заохочення бли­зьких відносин між державами-членами Співтовариства, і втілення в життя економічного і соціального прогресу держав-членів Співтовариства шляхом взаємодії з метою ліквідації бар'єрів, що розділяють Європу;

(2) Оскільки з цією метою Договір передбачає встановлення спільного ринку і простору без внутрішніх кордонів; така операція повинна, зокрема, включати в себе усунення перешкод на шляху вільної циркуляції послуг і встановлення режиму, який би забезпечив збереження не спотвореної конкуренції в межах спільного ринку; для цього Рада може прийняти Директиви координації зако­нодавчих, нормативних і адміністративних положень держав-членів стосовно доступу до неоплачуваної діяльності (без регулярної зарплати) і її здійснення;

(3) Оскільки трансляція програм всередині Співтовариства, зокрема, через супутник і по кабелю, є одним з головних засобів здійснення цих завдань Спів­товариства, які одночасно є завданнями політичного, економічного, соціального, культурного і правового порядку;

(4) Оскільки Рада вже прийняла Директиву 89/552 ЄЕС від 3 жовтня 1989 ро­ку, спрямовану на координацію певних законодавчих, нормативних і адмініст­ративних положень держав-членів по здійсненню телемовної діяльності, яка передбачає заходи, що заохочують розповсюдження і виробництво телепро­грам на європейському рівні, а також заходи щодо реклами, спонсорства, охо­рони молоді і права на опублікування спростування.

(5) Оскільки здійснення завдань стосовно прикордонної трансляції програм через супутник та їх кабельну ретрансляцію з території інших держав-членів нині все ще утруднене певними відмінностями в національних положеннях з ав­торського права і певною правовою невизначеністю; звідси випливає, що право-володільцям загрожує ризик спостерігати використання своїх творів без вип- ₍ лати їм винагороди, або навіть блокування експлуатації творів індивідуаль-1 ними правоволодільцями виключних прав у різних державах-членах; така!

90

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

правова невизначеність є прямою перешкодою вільній циркуляції програм все­редині Співтовариства;

(6) Оскільки для трактування авторського права нині існує відмінність між сповіщенням публіці через супутник прямого мовлення і сповіщенням публіці через супутник телемовлення; з врахуванням того, що нині індивідуальний прийом можливий і доступний з цих двох типів супутників, відмінності щодо правового трактування більше не виправдані;

(7) Оскільки, крім того, вільна передача програм гальмується непевністю з приводу того, чи повинні права за супутникову передачу дотримуватися тільки в країні трансляції або вони також повинні дотримуватися загальним способом у всій сукупності країн прийому; супутники телемовлення і супутники прямого радіомовлення однаково трактуються сферою авторського права; правова не­певність стосується практично всіх супутникових програм Співтовариства;

(8) Оскільки, крім того, правова безпека, що є передумовою вільної цирку­ляції трансльованих програм всередині Співтовариства, відсутня, коли програ­ми, вже передані в багатьох країнах, вводяться до кабельних мереж і переда­ються ними;

(9) Оскільки розвиток контрактного придбання прав на основі дозволу вже активно сприяє створенню бажаного європейського аудіовізуального простору; продовження таких контрактних угод повинно бути забезпечено і необхідно вжити всіх заходів для того, щоб їх застосування викликало якомога менше труднощів;

(10) Оскільки дистриб'ютори кабельного мовлення, зокрема, не можуть бути впевненими в тому, що вони насправді набули всі необхідні права, пов'язані з програмами, що є об'єктами таких договорів;

(11) Оскільки залежно від держави-члена зацікавлені сторони не завжди зобов'язані погоджуватися на переговори про придбання прав на кабельну трансляцію, а також вони можуть зривати такі переговори без поважних при­чин;

(12) Оскільки правові межі створення єдиного аудіовізуального простору, визначені Директивою 89/552 ЄЕС, повинні бути доповнені в частині стосовно авторського права;

(13) Оскільки віднині необхідно покласти край відмінностям, що існують у державах-членах, відносно передачі програм через супутник зв'язку, необхід­но звернути увагу на основний момент у державах-членах Співтовариства, яким стало питання, чи були сповіщені публіці твори або інші охороноздатні об'єкти, і тільки таким способом буде забезпечений рівноцінний підхід до постачальників програм, які передаються в прикордонних районах, незалежно від того, чи використовують вони супутник прямого радіомовлення або супут­ник зв'язку;

(14) Оскільки правова невизначеність, яка пов'язана з придбанням прав і по­рушує прикордонну ретрансляцію програм через супутник, буде усунута на рів­ні Співтовариства за допомогою визначення «публічне сповіщення через супут­ник»; таке визначення необхідне для того, щоб уникнути застосування багатьох національних законодавств до одного й того ж акту трансляції; публічне спо­віщення через супутник має місце тільки тоді і тільки в державі-члені, куди не-

91

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

сучі сигнали були введеш під контролем і під відповідальність організації мов­лення в безперервному ланцюзі сповіщення, що здійснюється на супутник і по­вертається на землю; технічні процедури, нормально застосовні до несучих програми сигналів, не можуть розглядатися як переривання ланцюга трансляції;

(15) Оскільки договірне придбання виключних прав на ефірне мовлення по­винно відповідати законодавству з авторського права і суміжних прав, чинному в тій Державі-члені, звідти відбувається публічне сповіщення через супутник;

(16) Оскільки принцип договірної свободи, на якому базується ця Директи­ва, дозволяє продовжувати обмеження експлуатації цих прав, особливо стосов­но деяких технічних засобів трансляції або деяких мовних версій;

(17) Оскільки на момент встановлення винагороди, що відповідає придбаним правам, зацікавлені особи повинні враховувати всі параметри передачі, включа­ючи поняття: реальна публіка, потенційна публіка і мовна версія;

(18) Оскільки застосування принципу «країни походження», що міститься в цій Директиві, могло б створити проблеми стосовно чинних договорів; ця Ди­ректива повинна передбачити п'ятирічний період адаптації, в разі необхідності, чинних договорів у світлі цієї Директиви; зазначений принцип не буде засто­совний до чинних договорів, строк яких закінчується до 1 січня 2000 року; якщо до цього строку сторони ще зацікавлені в договорі, то вони повинні мати мож­ливість знову обговорити його умови;

(19) Оскільки існуючі міжнародні договори з спільного виробництва повинні бути інтерпретовані з врахуванням мети і економічного значення, заплановано­го сторонами під час його підписання; в минулому міжнародні договори із спіль­ного виробництва не часто, спеціально специфічним способом, передбачали публічне сповіщення через супутник, як спеціальну форму експлуатації, від­повідно до цієї Директиви; глибинна концепція основи багатьох існуючих між­народних договорів із спільного виробництва полягає в тому, що права на спіль­не виробництво реалізуються нарізно кожним із співпродюсерів за допомогою розподілу між ними прав експлуатації на територіальній основі; в разі, коли публічне сповіщення через супутник, дозволене одним продюсером, позначить­ся на доході від експлуатаційних прав іншого співпродюсера, то логічно, інтер­претація такого існуючого договору повинна відбуватися в тому напрямку, що цей останній співпродюсер повинен буде схвалити рішення першого співпродю­сера на публічне сповіщення через супутник; мовна виключність цього остан­нього співпродюсера буде зачеплена, якщо один або кілька мовних варіантів сповіщення публіці через супутник, включаючи дублювання або субтитри, співпадають з мовою або мовами, широко зрозумілими на території, яка за до­говором надана цьому останньому співпродюсеру; поняття виключності повин­но тлумачитися в більш широкому плані, коли публічне сповіщення через су­путник стосується твору, що складається тільки з зображення без діалогів або субтитрів; необхідне чітке правило для таких випадків, коли міжнародний договір із спільного виробництва не зафіксував окремо розподіл прав у галузі публічного сповіщення через супутник, відповідно до цієї Директиви;

(20) Оскільки публічне сповіщення через супутник, що походять з третіх країн, будуть, за певних умов, мати місце в державі-члені Співтовариства;

(21) Оскільки необхідно слідкувати за тим, щоб охорона авторів, артистів-виконавців або виконавців, виробників (продюсерів) фонограм і організацій

92

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

мовлення була б надана у всіх державах-членах і щоб вона не була підпорядко­вана режиму видання ліцензій, передбаченому законом; це єдиний засіб для уникнення того, щоб можливі диспропорції щодо рівня охорони всередині спільного ринку не призводили б до порушення конкуренції;

(22) Оскільки наступ нових технологій здатний призвести як до кількісних, так і якісних наслідків щодо експлуатації творів і надання інших послуг;

(23) Оскільки в світлі такого розвитку рівень охорони, що надається цією Директивою всім правоволодільцям у сферах, охоплених цією Директивою, по­винен стати предметом постійного вивчення;

(24) Оскільки передбачена цією Директивою уніфікація законодавств вклю­чає в себе уніфікацію положень, які гарантують високий рівень охорони авто­рам, артистам-виконавцям або виконавцям, виробникам (продюсерам) фоно­грам і організаціям мовлення; така уніфікація не повинна сприяти тому, щоб організації мовлення, змінюючи місце розташування своєї діяльності, одержу­вали б прибуток від відмінностей, існуючих на рівні охорони, завдаючи тим са­мим шкоди аудіовізуальній продукції;

(25) Оскільки охорона, що надається суміжним правам, повинна враховува­ти охорону, передбачену Директивою Ради 92/100 ЄЕС про право прокату і де­які суміжні права у сфері інтелектуальної власності від 19 листопада 1992 року, з метою публічного сповіщення; таке рішення дозволить, зокрема, гарантувати, щоб артисти-виконавці чи виконавці і виробники (продюсери) фонограм одер­жували відповідну винагороду за публічне сповіщення через супутник своїх виступів або фонограм;

(26) Оскільки положення статті 4 не заважають державам-членам поширю­вати презумпцію, сформульовану в статті 2 (5) Директиви 92/100 ЄЕС, на ви­ключні права, згадані в статті 4; крім того, ці положення ніяк не заважають Державам-членам передбачити просту презумпцію дозволу на експлуатацію як зазначених у цій статті виключних прав артистів-виконавців або виконав­ців, у разі, якщо ця презумпція буде сумісною з міжнародними конвенціями з охорони артистів-виконавців або виконавців, виробників (продюсерів) фоно­грам і організацій мовлення;

(27) Оскільки кабельна ретрансляція програм, що походять з інших дер-жав-членів, становить собою акт сфери авторського права або суміжних прав; отже, дистриб'ютор передач по кабелю повинен одержати дозвіл усіх правово-лодільців для кожної частини ретрансльованої програми; в принципі, в рамках цієї Директиви, такі дозволи повинні надаватися за договором, за винятком тих випадків, коли тимчасовий виняток був передбачений для режиму законних ліцензій, що вже були чинними;

(28) Оскільки для того, щоб зовнішні особи, які володіють правами на певні елементи програм, не змогли б поставити під загрозу належне застосування до­говірних угод, варто передбачити виключно колективне управління правами на дозвіл, з врахуванням того, що характеристики кабельної ретрансляції цього вимагають і з зобов'язанням звернення до організації колективного управління; Право на дозвіл як таке не зачіпається і регламентується до певної міри лише його виконання, це означає, що реалізація права на дозвіл кабельної ретранс­ляції залишається можливою; ця Директива не порушує особистого немайново-го права автора (морального права);

93

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

(29) Оскільки пільга, передбачена статтею 10, не обмежує можливість пра-воволодільців відступити свої права організації колективного управління і, та­ким чином, одержати прямий доступ до винагороди, яку перераховує кабель­ний дистриб'ютор за кабельну ретрансляцію;

(30) Оскільки договірні правила, стосовно дозволів на кабельну ретрансля­цію, повинні бути підтримані додатковими заходами; особа, що бажає укласти спільний договір, повинна, зі свого боку, бути зобов'язаною зробити колективну пропозицію за таким договором; крім того, всі зацікавлені особи повинні були б у будь-який момент мати можливість звернутися до неупередженого посеред­ницького органу, до функцій якого входить сприяння переговорам і надання пропозицій на розгляд; відповідно до правил, застосовних у галузі нотифікації юридичних актів, а саме правил, зазначених у чинних міжнародних конвен­ціях, зацікавлені сторони повинні бути повідомлені про будь-яку надіслану пропозицію або заперечення; нарешті, необхідно слідкувати за тим, щоб пере­говори не зволікалися і участь деяких правоволодільців не була б обмежена без достатніх підстав; і щоб жоден з цих заходів, спрямованих на сприятливе прид­бання прав, не поставив під сумнів договірний характер придбання прав кабе­льної ретрансляції;

(31) Оскільки під час перехідного періоду держави-члени повинні мати мо­жливість підтримувати компетентні на своїй території існуючі організації для того, щоб бути в курсі випадків незаконних відмов щодо права публічної кабе­льної ретрансляції мовлення, на кабальних умовах; мається на увазі, що право зацікавлених сторін, до якого повинна прислухатися така організація, повинно бути гарантовано і існування такої організації не повинно позбавляти зацікав­лені сторони нормального доступу до юрисдикційних органів;

(32) Оскільки все ж таки нема необхідності встановлювати загальну регламен­тацію Співтовариства для всіх тих випадків, коли наслідки, за винятком комерцій-но незначних, відчуваються лише всередині кордонів самої держави-члена;

(33) Оскільки слід встановити і, в основному, на договірній основі, мінімаль­но необхідні правила для впровадження і гарантування, як вільного і непоруш­ного міжнародного розповсюдження програм через супутник, так і одночасної та незмінної кабельної ретрансляції мовлення програм, що походять з інших держав-членів;

(34) Оскільки ця Директива не повинна заважати наступній уніфікації в га­лузі авторського права і суміжних галузях, а також у галузі колективного управління таким правом; можливості, які мають держави-члени для регла­ментування діяльності організації колективного управління, не посягають на свободу укладення договорів, передбачену цією Директивою, якщо, звичайно, такі переговори ведуться з дотриманням загальних або специфічних держав­них норм, що стосуються як правової регламентації конкуренції, так і запо­бігання зловживанню монопольними позиціями;

(35) Оскільки на держави-члени покладається обов'язок доповнити регла­ментуючими і адміністративними законодавчими правилами свого внутрішнього права загальні положення, необхідні для здійснення цілей Директиви, за умови, що вони не будуть їм суперечити і будуть сумісні з правом Співтовариства;

(36) Оскільки ця Директива не є перешкодою для застосування норм конку- j ренції, відповідно до статей 85 і 86 Договору,

с д в

У

л;

а?

Ж

ка

ле

ня

ЯКІ

нш

94

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

цією Директивою постановила:

РОЗДІЛ І

Визначення

Стаття 1 Визначення

1. У межах цієї Директиви під назвою «супутник» розуміється будь-який су­путник, який працює на смугах частот, що відповідно до законодавства про те­лекомунікації, призначені для радіопередачі сигналів для їх наступного прийо­му публікою або для їх індивідуальної неколективноі' передачі. В цьому остан­ньому випадку все ж необхідно, щоб індивідуальний прийом здійснювався за умов, порівняльних з першим випадком.

2. а) У межах цієї Директиви під назвою «публічне сповіщення» розуміється акт передачі, під контролем і під відповідальність організації з радіомовлення, сигналів, несучих програми, призначені для прийому публікою в безперервній лінії передачі, що йде до супутника і повертається на землю;

b) сповіщення за допомогою супутника, призначене для публіки, має місце тільки в державі-члені, в якій під контролем і під відповідальність організації радіомовлення, передаються сигнали, несучі програми, призначені для прийо­му публікою в безперервній лінії передачі, що йде до супутника і повертається на землю;

c) коли сигнали-носії програм передаються в закодованій формі, має місце передача для публіки з допомогою супутника за умови, що декодувальний при­стрій надається в розпорядження публіки за допомогою організації радіомов­лення або за її згодою;

d) коли передача для публіки здійснюється за допомогою супутника в третю країну, яка не забезпечує рівень охорони, передбачений у розділі II:

і) якщо сигнали-носії програми передаються за допомогою супутника із станції, розташованої в державі-члені, то публічне мовлення вважається та­ким, що мало місце в цій державі-члені, а права, передбачені в розділі II, мо­жуть бути спрямовані проти особи, яка експлуатує дану станцію; або

іі) якщо зроблена апеляція не на адресу станції мовлення, а на адресу організації радіомовлення, якій в державі-члені було делеговано право на пере­дачу для публіки, що належало раніше іншій станції, — то зазначене мовлення вважається таким, яке мало місце в тій державі-члені, де знаходиться головна установа даної організації радіомовлення у ЄЕС, а права, передбачені в розді­лі II, можуть бути спрямовані проти цієї організації радіомовлення.

3. У межах цієї Директиви під назвою «ретрансляція кабельною мережею» ро-

аумієтьея синхронна, без змін і в повному обсязі ретрансляція кабельною мере-

і жею або в діапазоні УКХ, призначена для публіки передача з іншої держави-чле-

на по проводах або бездротовому зв'язку, і, зокрема, за допомогою супутника, те-

I левізійної або радіопрограми, призначеної для публіки.

|- • 4, У межах цієї Директиви під назвою «організація колективного управлін-в ня» розуміється будь-яка організація, єдиним або одним із головних завдань т лкої е управління або адміністративне розпорядження авторськими або суміж-Е ними правами.

І 95

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________

5. У межах цієї Директиви головний постановник кінематографічного твору або твору в аудіовізуальній сфері розглядається як автор або один із авторів. Держави-члени можуть розглянути такий підхід, за якого інші особи розгляда­ються як співавтори.

РОЗДІЛ II

Радіомовлення за допомогою супутника

Стаття 2 Право на радіомовлення

Держави-члени передбачають виключне право автора давати дозвіл на пуб­лічну передачу за допомогою супутника творів, захищених авторським правом, у межах розпоряджень, які містяться в цьому розділі.

Стаття З Придбання прав на радіомовлення

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб дозвіл, зазначений у статті 2, мож­на було придбати тільки шляхом укладення контракту.

2. Одна з держав-членів може передбачити такий підхід, за якого колектив­ний договір, укладений між організацією колективного управління й будь-якою організацією радіомовлення, для якоїсь однієї категорії творів може бути по­ширено на суб'єктів права тієї ж категорії, які не представлено організацією колективного управління, за умови:

— що публічне мовлення за допомогою супутника має місце одночасно з пе­редачею наземними засобами зв'язку і тією ж організацією мовлення, і

— що суб'єкт права мовлення, не представлений в договорі, має можливість у будь-який момент виключити поширення колективного договору на деякі твори і реалізувати свої права або в індивідуальному порядку, або в межах ко­лективної угоди.

3. Пункт 2 не поширюється на твори кінематографа, включаючи також робо- j ти, створені способом, аналогічним кінематографії.

4. Коли законодавство якої-небудь держави-члена передбачає розширення і колективного договору, відповідно до положень пункту 2, така держава-член і зазначає ті організації радіомовлення, які уповноважені діяти відповідно до! цього законодавства. Комісія публікує цю інформацію в «Офіційному бюлетені| Європейського Співтовариства», серія С.

Стаття 4

Права акторів-виконавців чи виконавців, виробників фонограм і організацій радіомовлення

1. З метою публічного мовлення за допомогою супутника права акторів-в конавців або виконавців, виробників фонограм і організацій радіомовлення o роняються відповідно до статей 6, 7, 8 і 10 Директиви 92/100 ЄЕС.

2. У межах пункту 1 під виразом «радіопередача за допомогою радіоелек ричних хвиль», що міститься у Директиві 92/100 ЄЕС, розуміється також і пу лічне мовлення за допомогою супутника.

3. Відносно реалізації прав залишаються чинними положення Дирек ви 92/100 ЄЕС, зазначені в параграфі 1, у статті 2 (7) і в статті 12.

96

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 5 Зв'язок між авторським правом і суміжними правами

З появою цієї Директиви захист авторських і суміжних прав жодним чином не порушується і не змінює сам спосіб захисту, гарантований авторським правом.

Стаття 6 Мінімальний захист

1. Держави-члени можуть передбачити для суб'єктів суміжного права більш різноманітні способи захисту, ніж передбачені статтею 8 Директиви 92/100 ЄЕС.

2. Для застосування на практиці пункту 1 держави-члени звертаються до визначень, що містяться у статті 1 (1) і (2).

Стаття 7 Перехідні розпорядження

1. Для тимчасової реалізації на практиці прав, зазначених у статті 4 (1) цієї Директиви, залишаються чинними положення Директиви 92/100 ЄЕС, стат­тя 13 пункти 1, 2, б і 7. Стаття 13 пункти 4 і 5 тієї ж Директиви застосовуються за принципом mutatis mutandis.

2. Контракти стосовно експлуатації творів та інших охороноздатних елемен­тів і чинні на дату, зазначену в статті 14 (1), підпадають під дію статті 1 (2) і статей 2 і 3, починаючи від 1 січня 2000 p., якщо строк дії цих контрактів закін­чується пізніше.

3. Коли міжнародний контракт на спільне виробництво, укладений до стро­ку, зазначеного у статті 14 (1), між одним співавтором з держави-члена і кіль­кома співавторами з інших держав-членів або третіх держав, окремо застерігає режим розподілу між співавторами права на експлуатацію за географічними зонами із застосуванням будь-яких засобів зв'язку для публічного мовлення, без розрізнення розпоряджень про публічне мовлення за допомогою інших за­собів зв'язку, і в тому разі, коли публічна передача цього твору спільного виро­бництва за допомогою супутника може завдати шкоди виключному праву (і зо­крема передача якою-небудь певною мовою) одного із співавторів або їх право­наступників на певній території, — тоді дозвіл від одного із співавторів або їх правонаступників на публічне мовлення за допомогою супутника надається за попередньою згодою з боку правокористувача цього виключного права, незале­жно від того, чи є він співавтором або особою, на користь якої здійснена переда­ча права.

РОЗДІЛ III

Ретрансляція кабельною мережею

Стаття 8 Право на ретрансляцію кабельною мережею

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб ретрансляція кабельною мережею програм з інших держав-членів відбувалася з дотриманням авторських прав і прав телемовлення, чинних на даний момент, а також на основі індивідуальних або колективних угод, укладених між суб'єктами авторських і суміжних прав, а також прав дистриб'юторів кабельних програм.

2. Незважаючи на положення пункту 1, держави-члени можуть користува­тися до 31 грудня 1997 р. ліцензіями із строком чинності, що не минув, або ліце-

пдо

97

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

нзіями, створеними спеціально до 31 липня 1997 року в законодавстві даної країни.

Стаття 9 Реалізація права на ретрансляцію кабельною мережею

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб право суб'єктів авторського права і суміжних прав дозволяти або не дозволяти дистриб'ютору кабельної мережі ретрансляцію цією мережею — здійснювалося тільки через організацію колек­тивного управління.

2. Коли суб'єкт права не довірив право на управління своїми правами організації колективного управління, організація колективного управління, що займається авторськими правами тієї ж категорії, вважається зобов'язаною взяти на себе це управління. Коли авторськими правами даної категорії займа­ються кілька організацій, суб'єкт права сам може зазначити, яка саме органі­зація займатиметься його справами. Суб'єкт права, зазначений у цьому пункті, має ті ж права і обов'язки (в межах угоди між дистриб'ютором програм кабель­ною мережею і організацією колективного управління, яка вважається зобов'я­заною взяти на себе управління), що і суб'єкти, які самі доручили цій органі­зації колективного управління захист своїх прав, і він може вимагати судового розслідування щодо захисту своїх прав до закінчення строку, який повинна ви­значити держава-член, якої це стосується, але його тривалість не може бути меншою за три роки від дня ретрансляції кабельною мережею твору або іншого охороноздатного елемента, що належать йому.

3. Держава-член ЄЕС може зробити застереження, що в тому разі, коли воло­ділець авторського права дає право на перший показ на його території твору або іншого його охороноздатного елемента, вважається, що він не вимагає окремо­го дозволу на ретрансляцію кабельною мережею на індивідуальній основі і до­зволяє здійснювати цю ретрансляцію відповідно до положень цієї Директиви.

Стаття 10

Реалізація права на ретрансляцію кабельною мережею для організацій радіомовлення і

Держави-члени слідкують за тим, щоб стаття 9 не застосовувалася до прав, І реалізованих організацією радіомовлення відносно її власних передач, неза-1 лежно від того, чи належать їй ці зазначені права, чи вони були їй передані ін- і шими суб'єктами авторських або суміжних прав. 1

Стаття 11 1

Медіатори і

1. Коли нема можливості укласти договір на одержання права ретрансляцій кабельною мережею цієї програми радіомовлення, тоді держави-члени слідку-ж ють за тим, щоб усі зацікавлені сторони могли звернутися до послуг одного аб<М кількох медіаторів. Ш

2. Завданням медіаторів є надання допомоги у проведенні переговорів. ВошВ також можуть подавати пропозиції для розгляду зацікавленими сторонами. В

3. Усі сторони повинні прийняти пропозицію так, як вона зазначена в пунйв ті 2, якщо жодна із сторін не висловить свої заперечення протягом трьох міоЯ| ців. Повідомлення про цю пропозицію і про будь-яке заперечення щодо н«!

98 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

здійснюється на адресу зацікавлених сторін відповідно до порядку, передбаче­ного для повідомлення про юридичні акти.

4. Медіатори вибираються таким чином, щоб їх незалежність і їх неупере­дженість не підлягали сумніву в розумних межах.

Стаття 12 Застереження зловживань щодо позицій договірних сторін

1. За допомогою звертання до норм цивільного або адміністративного права, залежно від конкретного випадку, держави-члени слідкують за тим, щоб дого­вірні сторони достойно вели переговори відносно дозволу на ретрансляцію ка­бельними мережами, щоб вони не затримували і не забороняли ретрансляцію без серйозних підстав.

2. Держава-член, на території якої на день, зазначений у статті 14 (1), вже є компетентна організація, що спостерігає за випадками, коли стосовно права на публічну ретрансляцію кабельними мережами в цій державі було безпідставно відмовлено або коли допускалися зловживання при наданні такого дозволу з боку органу радіомовлення, — може зберегти у себе цю компетентну організа­цію.

3. Пункт 2 застосовується протягом перехідного періоду тривалістю 8 років від дня, зазначеного у статті 14 (1).

РОЗДІЛ IV

Загальні вказівки

Стаття 13 Колективне управління правами

Ця Директива погоджена беззастережно з регламентом роботи організацій колективного управління в державах-членах.

Стаття 14 Остаточні розпорядження

1. Держави-члени приводять відповідно до цієї Директиви всі законодавчі, регламентні і адміністративні розпорядження до 1 січня 1995 року і невідклад­но повідомляють про це Комісію.

Коли зазначені розпорядження прийняті державами-членами, у них повин­но бути посилання на цю Директиву, або це посилання повинно бути зроблено в момент офіційного опублікування документів. Вимоги до цього посилання встановлюються державами-членами.

2. Держави-члени повідомляють Комісії про ті нові розпорядження націо­нального законодавства, які були прийняті в галузях, що стосуються цієї Ди­рективи.

3. Комісія подає на розгляд Європейського Парламенту і Комітету з еконо­мічних і соціальних питань не пізніше 1 січня 2000 року доповідь про реаліза­цію на практиці положень цієї Директиви або, в іншому разі, нові пропозиції для впровадження у зв'язку із зміною ситуації в галузі радіо- і телемовлення.

Стаття 15

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

ги»

99

КНИГА 1. Нормативні акти {документи. Європейська (нгеграц/я У країни

ДИРЕКТИВА 93/98 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 29 жовтня 1993 року

про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких суміжних прав («Строк дії»)

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема, його статей 57 (2), 66 і 100 (а), Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки Бернська конвенція про охорону літературних і художніх тво­рів і Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фо­нограм і організацій мовлення (Римська конвенція) передбачають лише міні­мальні строки охорони прав, яких вони стосуються, залишаючи таким чином державам-членам право надавати більші строки; оскільки деякі держави-чле-ни скористалися цим правом; крім того, деякі держави-члени ще не приєднали­ся до Римської конвенції;

(2) Оскільки внаслідок цього існують відмінності між національними законо­давствами, які регулюють строки охорони авторських і суміжних прав, причо­му це може перешкоджати вільному руху товарів і свободі надання послуг та порушувати умови конкуренції на спільному ринку; оскільки необхідно для за­безпечення нормальної роботи внутрішнього ринку уніфікувати законодавства держав-членів таким чином, щоб строки дії охорони стали ідентичними у всьо­му Співтоваристві;

(3) Оскільки уніфікація повинна поширюватися не тільки на строки дії охо­рони як такі, а й на певні їх моменти, такі як дата, від якої обчислюється строк дії охорони;

(4) Оскільки положення цієї Директиви не посягають на право застосування І державами-членами положень статті 14^bls (2) (b), (с) та (d) і (3) Бернської конвен- І

Ції; І

(5) Оскільки мінімальний строк дії охорони, передбачений Бернською кон-1 венцією, а саме строк життя автора й п'ятдесят років після його смерті, перед-1 бачався для охорони автора й двох перших поколінь його спадкоємців; оскільки! збільшення середньої тривалості життя у Співтоваристві таке, що зазначена! тривалість стає тепер недостатньою для покриття двох поколінь; 1

(6) Оскільки деякі держави-члени пролонгували цей п'ятдесятирічний строк, передбачений після смерті автора, щоб компенсувати наслідки світовим воєн на експлуатацію творів; І

(7) Оскільки стосовно строку дії охорони суміжних прав деякі держави-члев ни ввели п'ятдесятирічний строк після законної публікації або після дозволено* го законом сповіщення твору невизначеному колу осіб; •

(8) Оскільки відповідно до положення Співтовариства, прийнятого для перЛ говорів на Уругвайському раунді, які відбуваються в рамках Генеральної угодЯ

100 1

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

про митні тарифи і торгівлю (ГАТТ), строк дії охорони повинен становити для продюсерів п'ятдесят років після першого випуску в світ;

(9) Оскільки дотримання придбаних прав є одним з головних принципів пра­ва, захищених правопорядком Співтовариства; оскільки внаслідок цього уні­фікація строків дії охорони авторського права і суміжних прав не може мати наслідком зниження строку охорони, яким нині користуються правонаступни­ки у Співтоваристві; оскільки для того, щоб звести до мінімуму наслідки пере­хідних заходів і забезпечити можливість нормального функціонування внут­рішнього ринку, необхідно розповсюдити уніфікацію строку дії охорони на три­валі періоди;

(10) Оскільки в своєму повідомленні від 17 січня 1991 року, названому «Про­довжити Зелену книгу — Програма роботи Комісії в галузі авторського права і суміжних прав», Комісія підкреслює, що уніфікація авторського права і су­міжних прав повинна здійснюватися на базі більш високого рівня охорони, вра­ховуючи, що ці права необхідні для інтелектуальної творчості, а також під­креслює, що їх охорона дозволяє забезпечувати підтримку і розвиток творчої діяльності в інтересах авторів, культурної індустрії, споживачів і всього сус­пільства;

(11) Оскільки для введення більш високого рівня охорони, що одночасно від­повідає вимогам як внутрішнього ринку, так і необхідності створення належно­го правового середовища, що позитивно позначається на гармонійному розвит­ку літературної і художньої творчої діяльності у Співтоваристві, необхідно уніфікувати тривалість дії охорони авторського права на строк, що дорівнює сімдесяти рокам після смерті автора, або на цей же строк (сімдесят років) після того, як твір законним способом став доступний невизначеному колу осіб, а три­валість дії охорони суміжних прав — на строк п'ятдесят років;

(12) Оскільки збірники захищені відповідно до статті 2 (5) Бернської конвен­ції, коли за добором і розташуванням їх змісту вони становлять інтелектуальне творіння; оскільки ці твори захищені як такі, без завдання шкоди авторським правам кожного з творів, які входять до складу цих збірників, і, отже, повинні бути застосовані особливі строки дії охорони до творів, включених до цих збір­ників;

(13) Оскільки у всіх випадках, коли одна фізична особа або кілька фізичних осіб ідентифікуються як автори, необхідно, щоб строк дії охорони обчислювався від дня їх смерті, і що питання авторства всього твору або його частини є тим питанням, для вирішення якого можуть бути залучені національні юрисдикції (судові установи);

(14) Оскільки строки дії охорони повинні обчислюватися від 1 січня того ро­ку, який слідує за суттєвою обставиною, як про це говориться в Бернській і Римській конвенціях;

(15) Оскільки стаття 1 Директиви 91/250 ЄЕС Ради від 14 травня 1991 року стосовно правового захисту комп'ютерних програм передбачає, що держави-члени охороняють комп'ютерні програми авторським правом як літературні твори відповідно до Бернської конвенції; оскільки ця Директива уніфікує строк дії охорони літературних творів у Співтоваристві; необхідно, отже, відмінити статтю 8 Директиви 91/250 ЄЕС, яка лише тимчасово регулює строк дії охоро­ни комп'ютерних програм;

101

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(16) Оскільки статті 11 і 12 Директиви 92/100 ЄЕС Ради від 19 листопада 1992 року стосовно права прокату, позичання і деяких положень авторського права і суміжних прав у сфері інтелектуальної власності передбачає лише мінімальні строки дії охорони з застереженням про введення нової уніфікації; ця Директива вводить цю нову уніфікацію і, отже, необхідно відмінити вищеза­значені статті;

(17) Оскільки охорона фотографій в державах-членах є предметом різних режимів; для одержання задовільної уніфікації строку дії охорони фотографіч­них творів, а саме тих, які через їх художній або професійний характер мають важливе значення на внутрішньому ринку, необхідно визначити належний рівень оригінальності в цій Директиві; оскільки фотографічний твір, згідно з Бернською конвенцією, повинен розглядатися як своєрідний твір, якщо він є продуктом індивідуальної творчості автора, де знаходить відображення його особистість, але без врахування інших критеріїв, таких як цінність або призна­чення; охорона інших фотографій повинна входити до сфери дії національного законодавства;

(18) Оскільки для того, щоб уникнути відмінності щодо строків дії охорони су­міжних прав, необхідно передбачити одну й ту ж точку відрахунку для обчис­лення тривалості дії охорони у всьому Співтоваристві; виконання, розповсю­дження, законна публікація і дозволене законом сповіщення твору невизначено-му колу осіб, тобто факт надання, будь-яким відповідним способом, можливості людям взагалі побачити об'єкт, на який поширюється суміжне право, повинні бу­ти враховані для обчислення строку дії охорони, в якій би країні не мали місце ці виконання, розповсюдження, законна публікація або дозволене законом спо­віщення твору невизначеному колу осіб;

(19) Оскільки права організацій радіомовлення на свої передачі, чи то пере­дачі безпроводові або по проводах, включаючи кабельні або через супутник, не повинні бути вічними; отже, необхідно розпочинати обчислювати відрахунок строку охорони від моменту виходу в ефір першої передачі; це положення спрямоване на те, щоб уникнути нового строку охорони для тієї передачі, яка ідентична попередній передачі;

(20) Оскільки держави-члени повинні залишатися вільними, щоб підтриму­вати або вводити інші суміжні права, а саме стосовно охорони наукових праць і критичних статей; для забезпечення прозорості на рівні Співтовариства необ­хідно, щоб держави-члени, які вводять нові суміжні права, інформували про це Комісію; І

(21) Оскільки корисно уточнити, що уніфікація, якої стосується ця Директи- 1 ва, не розповсюджується на особисті немайнові права; І

(22) Оскільки для творів, країною походження яких, згідно з Бернською І конвенцією, є третя країна, і автором яких не є громадянин Співтовариства, не-і обхідно використати порівняння строків дії охорони, але так, щоб строк, нада-м ний у Співтоваристві, не міг перевищувати тривалість, передбачену цією Ди-Я рективою; І

(23) Оскільки коли носій права, який не є громадянином Співтовариствам об'єднує умови, щоб скористатися охороною згідно з міжнародним договорив то необхідно, щоб строк дії охорони суміжних прав був таким же, який пев редбачений цією Директивою, за винятком того, що ця тривалість не повиняЯ перевищувати тривалість, надану третьою стороною, громадянином якої і є нон сій права; Я

102 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(24) Оскільки порівняння строків дії охорони не повинно мати наслідком ви­никнення конфлікту у держав-членів з міжнародними зобов'язаннями;

(25) Оскільки для забезпечення успішної роботи внутрішнього ринку ця Ди­ректива повинна розпочати застосовуватися з 1 липня 1995 року;

(26) Оскільки держави-члени повинні залишатися вільними щодо можливо­сті визначати положення стосовно інтерпретації, пристосування і продовження виконання контрактів, які стосуються експлуатації творів та інших захищених об'єктів і які були укладеш до збільшення строку охорони, що випливає з цієї Директиви;

(27) Оскільки дотримання придбаних прав і легітимної довіри третіх осіб га­рантується правопорядком Співтовариства, держави-члени повинні передба­чити, що за деяких обставин авторські і суміжні права, які виникнуть у процесі застосування цієї Директиви, не зможуть дати привід до платежів з боку осіб, які добровільно взялися за експлуатацію творів на той час, коли ці останні були надбанням держави,

приймає цю Директиву:

Стаття 1 Строк дії авторських прав

1. Авторські права на літературні або художні твори, згідно зі статтею 2 Бернської конвенції, тривають протягом усього життя автора і потім — протя­гом сімдесяти років після його смерті, незалежно від того, коли твір законним способом став доступним невизначеному колу осіб.

2. Якщо авторське право на один твір спільно належить кільком особам (співавторам), то строк дії, визначений у пункті 1, обчислюється від моменту смерті останнього співавтора, що залишився живим.

3. У тому разі, якщо твір анонімний або під псевдонімом, строк дії охорони становить сімдесят років після того, як твір законним шляхом став доступним невизначеному колу осіб. Однак якщо взятий автором псевдонім не викликає ніякого сумніву з приводу його особистості або якщо автор відкриє свою особис­тість протягом строку, передбаченого в першій фазі, то тривалість дії охорони дорівнює тій, яка зазначена в пункті 1.

4. Якщо держава-член передбачає особливі положення з авторських прав стосовно колективних творів або за призначенням юридичної особи як носія прав, то строк дії охорони обчислюється відповідно до пункту 3, за винятком тих випадків, коли фізичні особи, які створили твір, ідентифікуються як такі у варіантах твору, що стали законно доступними невизначеному колу осіб. Цей пункт не завдає шкоди правам, що належать ідентифікованим авторам, іденти­фікований внесок яких входить складовою частиною до таких творів, при цьо­му до таких внесків може бути застосовний пункт 1 або 2.

f 5. Якщо твір опубліковано в окремих томах, частинах, окремими випусками І або серіями, і якщо строк дії охорони розпочинається з того моменту, коли твір І став законним способом доступним невизначеному колу осіб, то строк дії охоро-I ни для кожного елемента обчислюється окремо;

І І 6. У разі творів, строк дії охорони яких не був обчислений від моменту смер-• ті автора або авторів, і які не стали законним способом доступні невизначе-

і 103

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

ному колу осіб протягом сімдесяти років після їх створення, дія охорони припи­няється.

Стаття 2 Кінематографічні і аудіовізуальні твори

1. Головний постановник кінематографічного або аудіовізуального твору роз­глядається як автор або один з авторів. Держави-члени мають право зазначити інших співавторів,

2. Строк дії охорони кінематографічного або аудіовізуального твору закінчу­ється через сімдесят років після смерті останньої, що залишалася живою, серед наступних осіб, які зазначені чи не зазначені співавторами: головний постанов­ник, автор сценарію, автор діалогу і композитор музики, написаної спеціально для використання в кінематографічному або аудіовізуальному творі.

Стаття З Строк дії суміжних прав

1. Права артистів-виконавців або виконавців закінчуються через п'ятдесят років після дати виконання. Проте, якщо фіксування виконання є предметом законної публікації або дозволеного законом сповіщення твору невизначеному колу осіб протягом цього строку, то права перестають діяти через п'ятдесят ро­ків після дати першої з цих дій.

2. Права продюсерів фонограм закінчуються через п'ятдесят років після за­пису, проте, якщо фонограма є предметом законної публікації або дозволеного законом сповіщення твору невизначеному колу осіб протягом цього періоду, то права припиняють свою дію через п'ятдесят років після дати першої з цих дій.

3. Права продюсера першого запису фільму закінчуються через п'ятдесят років після запису. Проте, якщо фільм є предметом законної публікації або до­зволеним законом сповіщенням твору невизначеному колу осіб протягом цього періоду, то права припиняють свою дію через п'ятдесят років після дати пер­шої з цих дій. Термін «фільм» означає кінематографічний або аудіовізуальний твір чи «оживлені» зображення із звуковим супроводом або без нього.

4. Права організацій радіомовлення закінчуються через п'ятдесят років піс­ля здійснення першої передачі незалежно від того, чи здійснена вона безпрово-дово, по проводах, по кабелю або за допомогою супутника.

Стаття 4 1

Охорона раніше не опублікованих творів і

Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права, за-1 конно публікує або правомірно вперше сповіщує невизначеному колу осіб неї опублікований раніше твір, користується охороною, рівнозначною охороні май-1 нових прав автора. Строк дії охорони цих прав становить двадцять п'ять років,! рахуючи від того моменту, коли твір було законно опубліковано вперше абоЯ правомірно сповіщено невизначеному колу осіб. І

Стаття 5 І

Наукові праці і критичні твори Ш

Держави-члени можуть охороняти видані наукові праці і критичні статті, ям стали надбанням держави. Максимальний строк охорони таких прав повинен станов

104 •

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

вити тридцять років, рахуючи від того моменту, коли твір було законно опублікова­но вперше або правомірно сповіщено невизначеному колу осіб.

Стаття 6 Охорона фотографій

Фотографії, які є самобутніми в тому розумінні, що становлять собою інте­лектуальне творіння автора, повинні охоронятися відповідно до статті 1. Ніякий інший критерій не застосовується для того, щоб визначити, чи можуть вони ко­ристуватися цією охороною. Держави-члени можуть передбачити охорону і для інших видів фотографій.

Стаття 7 Охорона відносно третіх країн

1. Якщо країною походження твору, згідно з Бернською конвенцією, є третя країна, і якщо автор не є громадянином Співтовариства, то строк дії охорони, що надається в державах-членах, закінчується датою закінчення строку охо­рони, наданого в країні походження твору, але без перевищення строку, зазна­ченого в статті 1.

2. Строки дії охорони, зазначені в статті 3, застосовуються також тоді, коли носії права не є вихідцями з країн Співтовариства, якщо тільки держави-члени надають їм охорону. Проте, не порушуючи міжнародних зобов'язань держав-членів, строк дії охорони, що надається останніми, закінчується не пізніше строку закінчення дії охорони, що надана в третій країні, вихідцем (громадя­нином) якої є володілець права, але без перевищення строку, зазначеного в статті 3.

3. Держави-члени, які на дату прийняття цієї Директиви і на виконання міжнародних зобов'язань, надають більший строк дії охорони, ніж той, який випливав би з положень пунктів 1 і 2, можуть зберегти цю охорону до моменту укладення міжнародних угод про строки дії охорони авторського права або су­міжних прав.

Стаття 8 Обчислення строків

Строки, запропоновані в цій Директиві, обчислюються з 1 січня року, який слідує за суттєвою обставиною.

Стаття 9 Особисті немайнові права

Ця Директива не посягає на положення держав-членів, що регулюють осо­бисті немайнові права.

Стаття 10 Застосовність у часі

1. Якщо строк дії охорони, що перевищує відповідний строк, передбачений цією Директивою, вже почав відраховуватися в державах-членах на день, зазначений у статті 13 (1), то ця Директива не має наслідком скоротити цей строк в цій державі-члені.

2. Строки дії охорони, передбачені цією Директивою, розповсюджуються на всі твори і на всі об'єкти, які на зазначену в статті 13 (1) дату охороняються

105

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

принаймні в одній Державі щодо застосування національних постанов, які від­носяться до авторського права або суміжних прав або до тих, які відповідають критеріям, викладеним у Директиві 92/100 ЄЕС.

3. Ця Директива не завдає шкоди угодам, укладеним до дати, зазначеної в статті 13 (1). Держави-члени приймають постанови, необхідні для того, щоб за­хистити права, придбані третіми особами.

4. Держави-члени можуть не застосовувати положення статті 2 (1) до кінемато­графічних і аудіовізуальних творів, створених до 1 липня 1994 року.

5. Держави-члени можуть визначити дату введення в дію статті 2 (1) за умо­ви, що це відбудеться не пізніше 1 липня 1997 року.

Стаття 11 Технічна обробка (адаптація)

1. Відміняється стаття 8 Директиви 91/250 ЄЕС.

2. Відміняються статті 11 і 12 Директиви 92/100 ЄЕС.

Стаття 12 Процедура нотифікації

Держави-члени відразу ж за встановленою формою повідомляють Комісію про будь-який урядовий проект, що має за мету надати нові суміжні права, уточнюючи при цьому основні мотиви, які виправдовують їх введення, а також передбачуваний строк дії охорони.

Стаття 13 Загальні положення

1. Держави-члени вводять в дію адміністративні, нормативні і законодавчі положення відповідно до статтей від 1 до 11 цієї Директиви, до 1 липня 1985 ро­ку.

Якщо держави-члени затверджують ці положення, то останні повинні місти­ти посилання на цю Директиву або повинні супроводжуватися таким посилан­ням за їх офіційної публікації. Правила стосовно такого посилання встановлю­ються Державами-членами.

держави-члени повідомляють Комісії текст положень внутрішнього права, які вони застосовують у галузі, регульованій цією Директивою.

2. Держави-члени вводять у дію статтю 12 від моменту нотифікації в уста­новленому порядку цієї Директиви.

Стаття 14

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

106

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ДИРЕКТИВА 96/9 ЄЕС

ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

І РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних

Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу, Відповідно до Договору про створення Європейського Співтовариства, зо­крема, статей 57 (2), 66 і 100 (а), Враховуючи пропозицію Комісії,

Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань, Приймаючи рішення відповідно до процедури, зазначеної в статті 189 (Ь) Договору,

(1) Оскільки не у всіх державах-членах Співтовариства бази даних нині до­статньо захищені чинним законодавством, така охорона, якщо вона й існує, від­різняється в різних державах;

(2) Оскільки такі відмінності щодо правової охорони баз даних, яка забезпе­чується законом держав-членів Співтовариства, негативно впливають на функ­ціонування внутрішнього ринку баз даних і, зокрема, на можливість фізичних і юридичних осіб вільно створювати матеріальні цінності і надавати послуги з баз да­них у режимі безпосереднього зв'язку з налагодження видачі даних (далі «on line») в умовах уніфікованого у всьому Співтоваристві правового режиму; існує небезпека збільшення цих відмінностей в міру того, як держави-члени прийматимуть законо­положення в цій галузі, яка все більше і більше набуває міжнародних вимірів;

(3) Оскільки необхідно усунути існуючі відмінності, які порушують нор­мальне функціонування внутрішнього ринку, і виключити виникнення відмін­ностей при збереженні і забезпеченні розвитку відмінностей, що не завдають шкоди функціонуванню внутрішнього ринку і розвитку ринку інформації все­редині Співтовариства;

(4) Оскільки захист баз даних через авторське право існує в різних формах у державах-членах як через законодавство, так і через судову практику, і до тих пір, доки в законодавстві держав-членів зберігатимуться відмінності щодо обсягів і умов охорони прав, подібні неуніфіковані права на інтелектуальну власність можуть перешкоджати вільному обігу товарів і послуг у Співтовари­стві;

(5) Оскільки авторське право становить собою відповідну форму виключних прав автора на бази даних;

(6) Оскільки необхідні додаткові заходи, спрямовані на виключення несанк­ціонованого вилучення і/або повторного використання змісту бази даних за від­сутності уніфікованого законодавства з недобросовісної конкуренції або судової практики в даній галузі;

(7) Оскільки створення баз даних поєднано з обов'язковим використанням значних людських, технічних і фінансових ресурсів, у той час як існує можли­вість їх копіювання або доступу до баз за ціною, яка набагато нижча від затрат

f на самостійну розробку бази;

І 107

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(8) Оскільки несанкціоноване вилучення і/або повторне використання зміс­ту бази даних становлять собою дії, які можуть мати серйозні економічні і тех­нічні наслідки;

(9) Оскільки бази даних є цінним інструментом розвитку інформаційного ринку Співтовариства, даний інструмент буде корисним також у багатьох ін­ших галузях;

(10) Оскільки експоненційне зростання у країнах ЄС і у всьому світі обсягу інформації, створюваної і перероблюваної щорічно в промислово-комерційній галузі, вимагає інвестицій у новітні системи обробки інформації у всіх країнах ЄС;

(11) Оскільки нині існує дуже строката нерівномірність рівнів інвестування як серед кра'ін ЄС, так і між країнами Співтовариства і провідними третіми країнами, які створюють бази даних;

(12) Оскільки таке вкладення коштів у сучасні системи збереження і оброб­ки інформації не матиме місця у Співтоваристві за відсутності стабільного і уніфікованого правового режиму щодо захисту права виробників баз даних;

(13) Оскільки ця Директива охороняє збірники, що називаються іноді «ком­піляціями», — творів, даних або інших матеріалів, розташування, збереження і одержання доступу до яких забезпечуються за допомогою засобів, що вклю­чають електронні, електромагнітні або електрооптичні або інші аналогічні спо­соби;

(14) Оскільки необхідне поширення охорони, що надається цією Директи­вою, на електронні бази даних;

(15) Оскільки критерії, застосовні для того, щоб визначити, чи буде база да­них охоронятися правом, повинні обмежуватися тим фактом, що вибір або ком­понування змісту бази даних є творчим актом, властивим його автору, і ця охо­рона має за мету структуру бази;

(16) Оскільки жодний інший критерій, крім творчого характеру інтелекту­альної діяльності автора, не повинен застосовуватися при вирішенні питання про те, чи може ця база даних охоронятися авторським правом, і, зокрема, ніякої оцінки якості або естетичного значення бази даних не повинно здійсню­ватися;

иІ7|)Оскільки термін «бази даних» повинен розумітися як такий, що відно­ситися до будь-якого зібрання літературних, художніх, музичних або інших творів і матеріалів, таких, як тексти, звуки, зображення, цифри, факти і дані; йдеться про збірники творів, даних або іншої самостійної інформації, розташо­ваної в систематичному або методичному порядку і доступної в індивідуально­му порядку; звідси випливає, що визначення аудіовізуального, кінематографіч­ного, літературного або музичного твору як такого не є предметом цієї Дирек­тиви;

(18) Оскільки ця Директива не обмежує свободу авторів вирішувати, чи до­зволять вони і яким способом включати їх твори до будь-якої бази даних, зо-; крема, чи є цей дозвіл виключним чи ні; охорона баз даних правом «sui generis» j не виключає існуючих прав на їх зміст і, зокрема, коли автор або володілець су­міжного права дає дозвіл на включення деяких із своїх творів або послуг до ба- 1 зи даних у межах виконання невиключної ліцензійної угоди, — третя особа мо-1 же використати ці твори або ці послуги через дозвіл, наданий автором або І

108 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

володільцем суміжних прав, при цьому йому не може бути протиставлене пра­во sui generis виробника бази даних, за умови, що ці твори або ці послуги не бу­ли вилучені з бази даних, або повторно використані на її основі;

/>(Ї9}Оскільки звично компіляція кількох записів музичних виконань на ком­пакт-диску не входить до сфери застосування цієї Директиви, — оскільки, як компіляція, вона не відповідає вимогам щодо можливості охорони авторським правом, а також оскільки вона не становить собою достатньо істотних вкладень для того, щоб користуватися правом sui generis;

(20) Оскільки передбачена цією Директивою охорона може відноситися та­кож до елементів, необхідних для функціонування або користування деякими з базланих, наприклад, тезаурус або системи індексації;

п21\Оскільки охорона, передбачувана цією Директивою, відноситься до баз данйх7 в яких твори, дані або інші елементи були розташовані в систематично­му або методичному порядку; не вимагається, щоб ці матеріали фізично збе­рігалися організованим способом;

(22) Оскільки електронні в розумінні цієї Директиви бази даних можуть та­кож включати такі пристрої, як CD-ROM (ПЗУ на компакт-диску) і CD-I;

(23) Оскільки термін «база даних» не повинен відноситися до комп'ютерних програм, які застосовуються при виготовленні або функціонуванні бази даних, бо ці комп'ютерні програми охороняються Директивою 91/250 ЄЕС Ради від 14 трав­ня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм;

(24) Оскільки прокат і позичання баз даних у галузі авторського права і сумі­жних прав регулюються Директивою 92/100 ЄЕС Ради від 19 листопада 1992 ро­ку про право прокату, позичання і деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності;

(25) Оскільки строк дії авторського права вже регулюється Директи­вою 93/98 ЄЕС Ради від 29 жовтня 1993 року про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких суміжних прав;

(26) Оскільки твори, які охороняються авторським правом, і послуги, що охороняються суміжними правами, які включаються до бази даних, залиша­ються, принаймні, під охороною відповідних виключних прав і не можуть бути включені до певної бази даних або вилучені з цієї бази без дозволу правоволо-дільця або його правонаступників;

(27) Оскільки авторські права на твори і суміжні права на послуги, включе­ні, таким чином, до бази даних, жодним чином не обмежуються фактом наявно­сті окремого права вибору або розташування цих творів у базі даних;

(28) Оскільки особисте немайнове право фізичної особи, яка ство даних, належить автору і здійснюватиметься відповідно до npaej

нів Співтовариства і положень Бернської конвенції про і художніх творів; особисте немайнове право залиша^ сування цієї Директиви;

(29) Оскільки вибір режиму, застосовного де конання службових обов'язків, залишається на р вариства, отже, ніщо в цій Директиві не заважає д

, в своєму законодавстві, що коли база даних створю нанні ним службових обов'язків або за вказівкою СІ ймач може користуватися всіма майновими правами,

Євро-(чних осіб 'даних, яка уніфікованих

111

КНИГА 1 . Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

таким чином базою даних, якщо інше не передбачено положеннями трудової угоди;

(30) Оскільки виключні права автора повинні включати право визначати, яким чином використовуватиметься його твір і ким, і, зокрема, право контролю за розповсюдженням його твору серед осіб, які не мають дозволу;

(31) Оскільки охорона баз даних авторським правом включає також надання баз даних в іншій, ніж розповсюдження копій формі;

(32) Оскільки держави-члени зобов'язані забезпечити принаймні мате­ріальну еквівалентність їх національних правових положень відносно пов'яза­них з обмеженнями дій, передбачених цією Директивою;

(33) Оскільки питання припинення дії права розповсюдження не виникає у разі баз даних «on line», які відносяться до сфери надання послуг; це відносить­ся також до матеріальної копії такої бази, виконаної користувачем цієї послуги за згодою особи, яка володіє правами; на відміну від випадку CD-ROM або CD-I, де інтелектуальна власність включена до матеріального носія, а саме до товару, кожна послуга «on line» становить собою насправді дію, на яку повинен бути одержаний дозвіл, в тій мірі, в якій це передбачено авторським правом;

(34) Оскільки як тільки володілець авторського права вирішив надати в роз­порядження користувача копію своєї бази даних, або у вигляді послуги «on line», або в іншій формі розповсюдження, цей законний користувач повинен ма­ти можливість доступу до бази даних і користуватися нею з тією метою і так, як це зумовлено ліцензійною угодою, укладеною з носієм прав, навіть якщо до­ступ і використання викликають необхідність вчинення дій, які в принципі під­лягають обмеженням;

(35) Оскільки необхідно передбачити каталог винятків з дій, що підлягають обмеженням, із врахуванням того факту, що авторське право, предметом якого є ця Директива, відноситься тільки до вибору і розташування матеріалів, що міс­тяться в базі даних; необхідно надати державам-членам можливість передбача­ти в деяких випадках вищезазначені винятки; разом з тим цією можливістю слід користуватися відповідно до Бернської конвенції і в тій мірі, в якій винятки від­носяться до структури баз даних; необхідно розрізняти винятки як користуван­ня, здійснюваного окремою особою, від винятків, пов'язаних з відтворенням, здійснюваним окремою особою, при цьому останнє відноситься до законополо­жень національного права деяких держав-членів з оподаткування чистих носіїв або записувальної апаратури;

(36) Оскільки термін «наукові дослідження» в розумінні цієї Директиви охо­плює одночасно природничі і гуманітарні науки;

(37) Оскільки стаття 10 (1) Бернської конвенції не обмежується цією Дирек­тивою;

мЗвУ^Оскільки постійно зростаюче застосування цифрової технології ство- | рює для виробника бази даних небезпеку, що зміст його бази даних буде ско­пійовано і адаптовано електронним шляхом для одержання іншої бази даних з аналогічним змістом, але яка не порушуватиме авторське право, застосовне до І розташування змісту першої бази; І

/(SSJ* Оскільки, крім мети забезпечення охорони авторського права на основі! творчого характеру вибору або розташування змісту бази даних, ця Директива 1 переслідує мету захистити виробника баз даних від привласнення прибутку, І

110

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

одержаного в результаті фінансових і професійних затрат, зазнаних тим, хто розробив і скомпонував зміст — шляхом охорони сукупності або істотних час­тин бази даних від певних дій, здійснюваних користувачем або конкурентом;

(40) Оскільки метою цього права sui generis є охорона затрат на одержання, перевірку або оформлення змісту бази даних на обмежений строк дії права; ці затрати можуть полягати у використанні фінансових коштів і/або затрат часу, сил і енергії;

(41) Оскільки метою права sui generis є надати виробнику бази даних мож­ливість виключити несанкціоноване вилучення і/або повторне використання сукупності або значної частини змісту бази даних; виробник бази даних є осо­бою, яка бере на себе ініціативу і усвідомлює ризик здійснення затрат; це ви­ключає із визначення виробника, зокрема, субпідрядників;

(42) Оскільки специфічне право на виключення несанкціонованого вилучен­ня і/або несанкціонованого повторного використання, спрямоване проти дій ко­ристувача в обхід законних прав виробника і які завдають таким чином шкоди виробнику, що зазнав затрат; право на виключення вилучення і/або повторного використання всього або істотної частини змісту бази даних спрямоване не тільки на виготовлення конкурентного виробу, й на користувача, який своїми діями завдає істотної, визначуваної кількісно або якісно, шкоди виробнику, що зазнав затрат;

(43) Оскільки у разі передачі «on line» право перешкоди повторному вико­ристанню не припиняє дії ні відносно бази даних, ні відносно матеріальної копії цієї самої бази або її частини, виконаної за згодою носія права одержувачем пе­редачі;

(44) Оскільки коли відображення на дисплеї змісту бази даних викликає не­обхідність постійного або тимчасового перенесення всієї або істотної частини цієї бази на інший носій, на цю дію повинен бути одержаний дозвіл носія права;

(45) Оскільки право перешкоджати несанкціонованому вилученню і/або по­вторному використанню жодною мірою не є поширенням охорони авторського права на прості факти або дані;

(46) Оскільки існування права стати на заваді несанкціонованому вилучен­ню і/або повторному використанню всього або значної частини твору, даних чи елементів бази даних не призводить до виникнення нового права на ці твори, даніабо самі елементи;

^47) )0скільки для того, щоб сприяти конкуренції між постачальником про-дукцгґґ послуг на інформаційному ринку, охорона через право sui generis не по­винна здійснюватися таким чином, щоб полегшувати зловживання домінуючим становищем, зокрема, щодо створення і поширення нових продуктів і послуг з додатковою вартістю інтелектуального, технічного, економічного або комерцій­ного характеру; таким чином, положення цієї Директиви не виключають засто­сування правил конкуренції як в національних, так і в масштабах ЄС;

(48) Оскільки мета цієї Директиви полягає в забезпеченні відповідного і уніфікованого рівня охорони баз даних для того, щоб гарантувати винагороду виробнику бази, відмінна від мети, яку переслідує Директива 95/46 ЄЕС Євро-парламенту і Ради Європи від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб стосовно обробки даних особистого характеру і про вільний обіг цих даних, яка полягає в забезпеченні вільного обігу особистих даних на основі уніфікованих

111

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

правил, спрямованих на охорону основних прав, зокрема, права на приватне життя, яке визнається в статті 8 Європейської конвенції про охорону прав лю­дини і основних свобод; положення цієї Директиви не виключають застосуван­ня законодавства відносно охорони даних;

(49) Оскільки, незважаючи на наявність права стати на перешкоді вилучен­ню і/або повторному використанню всієї або значної частини бази даних, необ­хідно передбачити, щоб виробник бази даних або носій права не міг перешко­джати законному користувачеві вилучати і повторно використовувати неістот­ні частини; щоб цей самий користувач не зміг би завдати несправедливої шкоди ні законним інтересам володільця права sui generis, ні носієві авторського права або суміжного права на твори або послуги, що містяться в цій базі;

(50) Оскільки необхідно надати державам-членам Співтовариства можли­вість передбачити винятки із права стати на перешкоді несанкціонованому ви­лученню і/або повторному використанню істотної частини змісту бази даних, коли йдеться про вилучення з метою використання окремою особою чи в навчальних цілях, чи для наукових досліджень і коли йдеться про вилучення і/або повторне використання з метою суспільної безпеки або в інтересах ад­міністративної процедури чи судочинства; необхідно, щоб дані дії не завдавали шкоди виключним правам виробників баз даних і щоб вони не набували комер­ційного характеру;

(51) Оскільки держави-члени при використанні можливості дозволяти за­конному користувачеві бази даних вилучати з неї істотну частину змісту з навчальною або науково-дослідною метою, можуть обмежити цю можливість певними категоріями навчальних закладів або науково-дослідних установ;

(52) Оскільки держави-члени Співтовариства, які мають особливе законо­давство, що містить право, аналогічне праву sui generis, передбачуваному цією Директивою, повинні мати можливість зберегти відносно нового права винятки з цього права, традиційно встановлювані цим законодавством;

(53) Оскільки тягар доказу дати завершення виготовлення бази даних ле­жить на виробникові цієї бази;

(54) Оскільки тягар доказу наявності критеріїв, які дозволяють зробити ви­сновок, що істотна зміна змісту бази даних повинна розглядатися як нове істот­не інвестування, лягає на виробника бази, що є результатом такої інвестиції;

(55) Оскільки нове істотне інвестування, яке передбачає новий строк дії охо­рони, може включати істотну перевірку змісту бази даних;

(56) Оскільки право стати на перешкоді несанкціонованому вилученню і/або і повторному використанню відноситься до баз даних, виробник яких є громадя- \ нином третьої країни або має там звичайне місцезнаходження, і до баз даних, створених юридичною особою, яка не має офіційної реєстрації в одній з країні Співтовариства з точки зору Договору — тільки тоді, коли ця третя сторона на-і дає порівнювану охорону баз даних, створених громадянами однієї з держав-1 членів або особами, які мають звичне місцезнаходження на території ЄС;

(57) Оскільки на додаток до санкцій, передбачених законодавством дер-| жав-членів у разі порушення авторського права або інших прав, держави-чле^ ни повинні передбачити відповідні санкції в разі несанкціонованого вилученв і/або повторного використання змісту бази даних;

112

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(58) Оскільки крім охорони, що надається цією Директивою структурі баз даних через авторське право і її змісту через право sui generis перешкоджати несанкціонованому вилученню і/або повторному використанню, інші законопо­ложення держав-членів Ради про надання товарів і послуг у сфері баз даних зберігають свою застосовність;

(59) Оскільки ця Директива не відміняє застосування до баз даних, складе­них з аудіовізуальних творів, правових норм, що визнаються в разі необхіднос­ті законодавством держави-члена в галузі телевізійного розповсюдження ау­діовізуальних програм;

(60) Оскільки деякі держави-члени здійснюють нині через авторське право охорону баз даних, які не відповідають передбачуваним цією Директивою крите­ріям, застосовним при відборі належних охороні через механізм авторського права баз даних; навіть якщо відповідні бази даних можуть одержувати охорону через передбачене цією Директивою право стати на заваді несанкціонованому вилученню і/або повторному використанню їх змісту, — строк охорони цим пра­вом значно менший від того строку, яким вони користуються на основі чинного національного законодавства; уніфікація критеріїв, застосовних для вирішення питання про те, чи буде ця база охоронятися авторським правом, не може при­звести до скорочення строку охорони, яким нині користуються відповідні носії права; необхідно передбачити в цьому зв'язку виключення із загального прави­ла; наслідки такого виключення повинні обмежуватися територією держав-чле­нів Співтовариства,

прийняли цю Директиву:

РОЗДІЛ І

Сфера застосування

Стаття 1 Сфера застосування

1. Ця Директива відноситься до правової охорони баз даних незалежно від їх форми.

@В межах цієї Директиви під «базою даних» розуміють збірник творів, да­них або іншої незалежної інформації, розташованої в систематичному або ме­тодичному порядку і доступної в індивідуальному порядку через електронні або інші засоби.

3. Охорона, передбачена цією Директивою, не відноситься до комп'ютерних програм, які застосовуються при виготовленні або функціонуванні баз даних, доступних за допомогою електронних засобів.

Стаття 2 Обмеження сфери застосування

Ця Директива застосовується нарівні з положеннями ЄС, які відносяться до: а) правової охорони комп'ютерних програм,

о) права прокату і позичання та деяких суміжних прав у галузі інтелекту-альної власності, с) строків дії охорони авторським правом і суміжними правами.

1Н19

113

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

РОЗДІЛ II

Авторське право

Стаття З S Предмет охорони

1. Відповідно до цієї Директиви, бази даних, які за відбором або розташуван­ням матеріалів утворюють творчий інтелектуальний продукт, властивий їх творцю, як такі охороняються авторським правом. Ніякий інший критерій не може бути застосовний при вирішенні питання, чи можуть ці бази одержати таку охорону.

2. Охорона баз даних авторським правом, передбачена цією Директивою, не відноситься до їх змісту, і вона діє нарівні з існуючими правами, що відносяться до змісту цих баз.

Стаття 4 Авторство бази даних

1. Автором бази даних є фізична особа або група фізичних осіб, які створили цю базу, або, в разі, коли законодавство держави-члена Співтовариства це до­пускає, — юридична особа, яка розглядається цим законодавством як воло­ділець права.

2. В разі, коли колективні твори визнаються законодавством держави-члена Ради Європи, майнові авторські права належать особі, наділеній авторським правом.

3. В разі спільного створення бази даних кількома фізичними особами, ви­ключні права спільно належать цим особам.

Стаття 5 Дії, що накладають обмеження

Автор бази даних користується, стосовно вираження цієї бази, яка може бу­ти об'єктом охорони авторського права, — виключним правом виконання або надання дозволу на:

a) постійне або тимчасове відтворення цілком або частково будь-яким спосо­бом і в будь-якій формі;

b) переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку;

c) будь-яку форму публічного розповсюдження бази або її копій. Перший продаж копії бази даних в ЄС володільцем права або за його згодою припиняє дію права контролю повторного продажу цієї копії в ЄС;

d) будь-яке сповіщення, виставлення або публічний показ;

e) будь-яке відтворення, розповсюдження, сповіщення, виставлення і пуб­лічний показ результатів дій, зазначених у пункті Ь).

Стаття 6 Винятки з дій стосовно обмеження

1. Законний користувач бази даних або її копії може здійснювати всі дії, за­значені в статті 5, необхідні для доступу до змісту бази даних і до її нормально­го використання самим користувачем, без дозволу автора бази. В міру того, як законний користувач одержує дозвіл на використання тільки частини бази да­них, цей пункт відноситься тільки до цієї частини.

114

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

2. Держави-члени мають можливість передбачити обмеження прав, зазначе­них у статті 5, у наступних випадках:

a) коли йдеться про неелектронне відтворення бази даних з метою викорис­тання окремою особою;

b) коли має місце використання тільки з метою ілюстрації в процесі навчан­ня або при проведенні наукових досліджень, — за умови зазначення джерела, в тій мірі, в якій це виправдовується некомерційним характером переслідуваних цілей;

c) коли йдеться про використання в інтересах суспільної безпеки або з ме­тою здійснення адміністративного чи судового процесу;

d) коли йдеться про інші винятки з авторського права за традицією передба­чувані внутрішнім правом, не обмежуючи при цьому пункти а), Ь) і с).

3. Відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, ця стаття не може бути витлумачена як така, що завдає несправедливої шкоди законним інтересам володільця права або нормальному використанню бази даних.

РОЗДІЛ III

Право «sui generis»

Стаття 7 Предмет охорони

1. Держави-члени передбачають для виробника бази даних право стати на заваді вилученню і/або повторному використанню всієї або значної — визначе­ної кількісно або якісно — частини змісту даної бази, коли одержання, перевір­ка або оформлення цього змісту свідчать про істотне інвестування з точки зору якості і кількості.

2. У межах цього розділу розуміємо під:

(а) «вилученням»: постійне або тимчасове перенесення всього або істотної ча­стини змісту бази даних на іншій носій будь-яким способом і в будь-якій формі;

ІІМ)«повторним використанням»: будь-яку форму публічного надання всього абоїстотної частини змісту бази шляхом розповсюдження копій, прокату, пе­редачі в безпосередньому зв'язку з налагодженням видачі даних або в іншій формі. Перший продаж копії бази даних в ЄС володільцем права або за його згодою призводить до припинення дії права контролю за перепродажем даної копії в ЄС.

Надання в публічне користування не є дією з вилучення або повторного ви­користання.

3. Право, зазначене в пункті 1, може бути передано, відступлено або надано у формі ліцензійної угоди.

4. Право, зазначене в пункті 1, застосовується незалежно від можливості ба­зи даних одержати охорону через авторське право або будь-яке інше право. Крім того, воно застосовується незалежно від можливості змісту даної бази да­них одержувати охорону авторського права або інших прав. Охорона баз даних правом, зазначеним у пункті 1, не відміняє прав, існуючих щодо їх змісту.

5. Вилучення і/або неодноразове повторне і систематичне використання не-\йтотних частин змісту бази даних, яке передбачало б дії, що суперечать нор-

«чда

115

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

мальному використанню даної бази даних або яке завдало б невиправданої шкоди законним інтересам виробника бази, — не допускається.

Стаття 8 Права і обов'язки законного користувача

1. Виробник бази даних, яка будь-яким способом була надана невизначеному колу осіб, не може перешкодити законному користувачеві даної бази щодо ви­лучення і/або повторного використання несуттєвих частин її змісту, — визна­чених кількісно і якісно, — з якою б метою це не здійснювалося. Тією мірою, якою законному користувачеві дозволяється вилучати і/або повторно викорис­товувати тільки частину бази даних, цей пункт відноситься до цієї частини.

2. Законний користувач бази даних, яка була надана будь-яким способом не­визначеному колу осіб, не може виконувати дії, що суперечать нормальному використанню цієї бази даних, або які невиправданим способом завдають шко­ди законним інтересам виробника бази даних.

3. Законний користувач бази даних, яка була надана будь-яким способом не­визначеному колу осіб, не може завдати шкоди володільцю авторського права або суміжного права, що відноситься до творів або послуг, які містяться в даній базі.

Стаття 9 Винятки з права «sui generis»

Держави-члени Ради Європи можуть установити, що законний користувач бази даних, яка будь-яким способом була надана невизначеному колу осіб, мо­же без дозволу виробника бази вилучати і/або повторно використовувати існу­ючу частину змісту даної бази:

a) коли йдеться про вилучення для використання окремою особою змісту ба­зи даних неелектронним способом;

b) коли йдеться про вилучення з метою ілюстрації в процесі навчання або з науково-дослідною метою, за умови зазначення джерела і тією мірою, якою це виправдано некомерційною метою цих дій;

c) коли йдеться про вилучення і/або повторне використання в інтересах сус­пільної безпеки або адміністративного чи судового процесу.

Стаття 10 Строк дії охорони

1. Строк дії, передбачений статтею 7, вводиться в дію від моменту закінчен- | ня виготовлення бази даних. Він закінчується через п'ятнадцять років, раху­ючи від початку року, наступного за датою виготовлення. 1

2. У разі бази даних, яка була будь-яким способом надана невизначеному ко-1 лу осіб до закінчення періоду, передбаченого пунктом 1, строк дії охорони цим і правом закінчується через п'ятнадцять років 1 січня, рахуючи від року, який! слідує за датою, коли база даних вперше надана невизначеному колу осіб. 1

3. Будь-яка істотна зміна змісту бази даних, визначена кількісним і якісним! способом, зокрема, будь-яка істотна зміна, що випливає з накопичення додавань,! усунень або послідовних змін, яка дозволяє зробити висновок, що йдеться про сут'в тєве, визначене якісно і кількісно інвестування, — дозволяє надати базі, яка є ре-и зультатом такого інвестування, власний строк дії охорони. т

116 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 11 Сфера дії охорони через право «sui generis»

1. Право, передбачене статтею 7, відноситься до баз даних, виробник яких або носій права на які є громадянином однієї з держав-членів або має звичайне місце проживання на території Співтовариства.

2. Пункт 1 відноситься також до товариств і підприємств, заснованих відпо­відно до законодавства однієї з держав Співтовариства і таких, що мають юри­дичну адресу, головне управління і основне підприємство всередині Співтова­риства; разом з тим, якщо таке товариство або підприємство має на території Співтовариства тільки свою юридичну адресу, його діяльність повинна бути фактично і послідовно пов'язана з економікою однієї з держав-членів Співтова­риства.

3. Угоди, які поширюють право, зазначене у статті 7, на бази даних, створені в третіх країнах і не охоплені пунктами 1 і 2, укладаються Радою за пропози­цією Комісії. Тривалість дії охорони, що надається базам даних через цю про­цедуру, не перевищує тривалості, передбаченої статтею 10.

РОЗДІЛ IV

Загальні положення

Стаття 12 Санкції

Держави-члени передбачають відповідні санкції в разі порушення прав, пе­редбачених цією Директивою.

»/ Стаття 13 Збереження інших положень

Ця Директива не скасовує положень, що відносяться, зокрема, до авторського права, суміжних або інших прав чи обов'язків, наявних в даних, творах або ін­ших елементах, включених до бази даних, — до патентів, товарних знаків, крес­лень і зразків, охорони національних скарбів, правової регламентації об'єднань і закону про недобросовісну конкуренцію, комерційної таємниці, безпеки, кон­фіденційності, охорони особистих даних і поваги приватного життя, доступу до державних документів і договірного права.

Стаття 14 Застосування в часі

1. Охорона, передбачена цією Директивою щодо авторського права, відноси­ться також до баз даних, створених до дати, зазначеної в статті 16(1), які на цю дату відповідають вимогам, установленим цією Директивою щодо охорони баз даних авторським правом.

2. Як виключення з пункту 1, коли база даних, яка охороняється режимом авторського права в державі-члені на дату публікації цієї Директиви, не від­повідає критеріям охорони авторським правом, передбаченим статтею 3 (1), ця Директива не зумовлює до скорочення в цій державі-члені строку дії, що за­лишився, вищезазначеного режиму охорони.

3. Охорона, передбачена цією Директивою стосовно права, зазначеного в статті 7, відноситься також до баз даних, виробництво яких було завершено

117

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

протягом п'ятнадцяти років, що передували даті, зазначеній в статті 16 (1), і які на цю дату відповідають вимогам, встановленим статтею 7.

4. Охорона, передбачена пунктами 1 і 3, не скасовує укладені акти і права, набуті до дати, зазначеної в цих пунктах.

5. У разі бази даних, виготовлення якої було завершено протягом п'ятнадця­ти років, що передували даті, зазначеній у статті 16 (1), строк дії охорони пра­вом, передбаченим статтею 7, становить п'ятнадцять років від 1 січня, наступ­ного за цією датою року.

Стаття 15 Обов'язковий характер деяких положень

Будь-яке положення договору, що суперечить статтям 6 (1) і 8, вважається юридичне неспроможним.

Стаття 16 Заключні положення

1. Держави-члени забезпечують введення в дію законоположень, адмініст­ративних постанов і нормативних актів, необхідних для приведення законодав­ства у відповідність з цією Директивою до 1 січня 1998 року.

Коли держави-члени приймають ці положення, вони повинні містити поси­лання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при офіцій­ному опублікуванні. Порядок виконання такого посилання встановлюється дер­жавами-членами.

2. Держави-члени доводять до Комісії тексти положень внутрішнього права, які вони приймають в галузі, що регулюється цією Директивою.

3. Не пізніше кінця третього року, наступного за датою, зазначеною в пунк­ті 1, а потім раз на три роки, Комісія передає до Європарламенту, до Ради і Ко­мітету з соціально-економічних питань звіт про реалізацію цієї Директиви, в якому, зокрема, на базі особливої інформації, наданої державами-членами, во­на розглядає, зокрема, застосування права «sui generis», включаючи статті 8 і 9, і спеціально перевіряє, чи не викликало застосування цього права зловжи­вання домінуючим становищем або інші замахи на свободу конкуренції, які бу­ли б підставою для прийняття відповідних заходів, зокрема, створення режиму , примусового ліцензування. В разі необхідності вона подає пропозиції стосовно адаптації цієї Директиви відповідно до змін у секторі баз даних.

Стаття 17

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

118

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ПРОПОЗИЦІЯ ДИРЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І КОМІСІЇ

стосовно права слідування на користь автора оригінального твору мистецтва

Представлена Комісією Європейського Співтовариства

9 травня 1996 року Брюссель, СОМ/96/97 final 96/085 (COD)

ВИКЛАД ПІДСТАВ

І. Вступ

1. Ця Директива має на меті встановлення уніфікованого юридичного режи­му в галузі слідування. Право слідування може бути визначено як право авто­ра, а після його смерті — його спадкоємців і правонаступників, одержувати відсоток від ціни під час перепродажу на публічних аукціонах або через посе­редництво торговельних агентів творів, що відносяться звично до графіки, об­разотворчого мистецтва і скульптури.

2. Первинко право слідування було прийнято з міркувань справедливості, щоб художник, який на початку своєї кар'єри відчужує свої твори за низькою ціною, пізніше, з набуттям відомості, міг би брати участь, часом у значних, при­бутках торгівців творами мистецтва.

3. Якщо в деяких державах-членах Європейського Союзу через ціни, нада­ні субсидії і соціальне страхування, таке соціальне обгрунтування може зда­ватися неактуальним, то право слідування все-таки зберігає свою актуаль­ність щодо встановлення рівноваги між економічним станом авторів творів графіки, образотворчого мистецтва та іншими творцями, які одержують при­буток з наступної експлуатації своїх творів. Дійсно, в галузі музики і літера­тури автори залучені до численного використання своїх творів: відтворення, покази, адаптації тощо. Автори ж оригінальних творів графіки, образотворчо­го мистецтва і скульптури, навпаки, мають більш обмежені можливості вико­ристання своїх творів, ніж автори інших жанрів. Дійсно, в галузі образотвор­чих мистецтв твір експлуатується в основному продажем і відходить від авто­ра після реалізації.

4. Внаслідок цього деякі законодавці вирішили, що для створення рівноваги між різними категоріями авторів вимагається дозволити авторам творів гра­фіки, образотворчого мистецтва і скульптури одержувати частку від ціни про­дажу кожного разу, коли змінюється володілець твору. Право слідування є правом на винагороду, тобто це послаблена форма виключного права.

5. Право слідування має на меті забезпечити автору одержання частки дохо­ду, отриманого від його твору, тому це право на винагороду. Крім своєї класи­фікації в авторських правах, це право не відноситься до податкової сфери, бо воно не стягується податковими органами до національної скарбниці.

6. З 15 держав-членів, 11 — в принципі визнають право слідування, 8 — ви­знають його на практиці. В кожній з цих юридичних систем право слідування

119

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

внесено до законодавства про авторське право і класифіковане як категорія майнових прав. Право слідування обмежене часом.

7. Аналіз законодавств держав-членів, що передбачають право слідування, показує значні відмінності стосовно творів, підпорядкованих цьому праву, бе-нефіціарів права, операцій, за якими слідує використання права, та інших фор­мальностей.

8. Відмінності законодавств держав-членів стосовно права слідування, не сприяють створенню гармонійного юридичного середовища, що забезпечує на­лежне функціонування ринку творів сучасного і новітнього мистецтва, в рамках Європейського Союзу. Ось чому Комісія слідом за публікацією в січні 1991 р. сво­го проекту роботи в галузі авторського права і суміжних прав, названого «На продовження Зеленої книги»¹, де вивчення доцільності європейської ініціати­ви стосовно права слідування було зачеплено у главі 8.5, здійснила вивчення думки шляхом численних анкет і публічних опитувань у липні і листопаді 1991 p., в серпні 1994 р. і в лютому 1995 р. Крім того, Комісія здійснила до­слідження економічних і юридичних аспектів цієї проблеми, базуючись на особливостях ринку творів мистецтва. Основні елементи цих досліджень ви­кладені нижче.

II. Аналіз зазначеного ринку

1. Перш за все випливає, що звично право слідування зачіпає ринок сучасно­го мистецтва, враховуючи обмежену дію правової охорони. У виключних ви­падках право слідування може також стосуватися творів новітнього мистецтва з міркувань довголіття їх авторів.

2. Крім того, не треба забувати учасників ринку, бо різні особи діють на рин­ку мистецтва і впливають, у свою чергу, різною мірою на ціни. Йдеться про тор­гівців творами мистецтв, про галереї, про аукціони, про крупних колекціонерів і про державу.

Слід також відрізняти первинний ринок від вторинного ринку. Первинний ринок визначається як такий в разі, коли оригінальні твори продані перший раз. Вторинний ринок створюється в результаті перепродажу творів і тільки він один зачеплений правом слідування.

3. Європейський ринок мистецтва сильно зазнає впливу світового ринку. Предмети мистецтва, що продаються за вищою категорією цін, цікавлять між­народну клієнтуру. Вони становлять певну мобільну масу, що рухається в по­шуках вигідніших місць продажу; клієнтура, в свою чергу, (покупці і продавці) є також рухомою на міжнародному рівні.

Домінуючими місцями продажу на міжнародному рівні є Нью-Йорк, Лондон, потім Париж. Часто ні продавець, ні покупець не є мешканцями країн, де містя­ться ці місця продажу, внаслідок чого рух ввезення і вивезення творів мистецт­ва дуже значний. Необхідно враховувати, що йдеться про дуже рухомий ринок і що він може вільно переміщуватися з країни в країну.

4. Важко з точністю визначити розміри світового ринку мистецтва в умо­вах майже повної відсутності статистичних даних відносно угод, за винят­ком того, що стосується аукціонів і зовнішньої торгівлі. Внаслідок цього оцін-

¹ Док СОМ (90) 584 final, 17 01.91. 120

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ка ринку може здійснюватися тільки на підставі оцінок угод на світовому рівні в цілому.

В 1998 р. ці оцінки, що здійснюються із застосуванням підвищеного коефі­цієнта до підсумків продажу з аукціону залежно від різних вжитих коефіцієн­тів, розташовувалися в ножицях цін від 25 до 60 мільярдів екю.²

Розподіл основних покупців на світовому ринку на ці дати був наступним:

Сполучені Штати — 50 %,

Японія — 25 %,

Європа — 20 %.

5. Із статистики Організації економічного співтовариства і розвитку (ОСДЕ) відносно даних стосовно вивезення і ввезення живопису, рисунків, гравюр, ску­льптури за 1992 p., слідує, що твори мистецтва, які надходять з німецького, французького, іспанського і бельгійського ринків, продаються в основному в Швейцарії, в Сполученому Королівстві і в Сполучених Штатах³ (див. Таблицю № 1).

Таблиця № 1: Обсяг зовнішньої торгівлі: картини, рисунки,

гравюри і скульптури (в тисячах $) (основні ринки держав-членів ОЕСР/ОСДЕ)

	D	F	І	HL	B/L	UK	Е	СН	EU
D	*	42.494	10.629	23.351	16.507	97.019	14.915	186.600	72.307
F	23.211	*	6.282	4.780	15.876	53.134	7.061	126.203	104.445
І	11.572	8.443	*	1.002	1.941	4.296	3.116	15.323	11.424
HL	12.839	11.120	1.519	*	20.291	37.345	20.065	11.652	19.164
B/L	6.136	18.017	781	14.698	*	79.707	3.085	16.098	8.229

UK

8.773

206.781

35.035

151.321

29.813

*

64.406

407.439

585.567

Е

3.505

13.247

197

2.559

785

14.821

*

8.206

3.896

СН

105.068

136.222

11.827

27.238

6.539

125.942

26.495

*

252.359

EU

105.565

59.074

13.299

28.727

8.620

126.851

24.007

161.779

*

6. У світовому масштабі публічні торги в галузі живопису досягли свого апо­гею в 1989—90 pp. Вони опустилися на значно нижчий рівень в 1991—92 pp. у результаті економічного спаду, який особливо зачепив сучасний і новітній жи­вопис. Потім спостерігається певне пожвавлення економічної активності і про­дажу творів (див. Таблицю № 2).

Observatoire des mouvements internetioaux d'ecuvre d'art, Paris, 1993.

«Право слідування в ЄС. Юридичний аналіз. Економічні елементи». Bruxelles 1995,

с. 112 (Дослідження, здійснене Комісією).

121

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

Таблиця, № 2: Коливання світового ринку мистецтва (продаж з публічних торгів)⁴ на підставі торгового обороту в L

Рік	1989/90 — 1988/89	1990/91 — 1989/90	1991/92 — 1990/91	1992/93 — 1991/92
Щорічні коливання	+ 57,5%	— 69,8% — 21,3% + 23,4% На міжнародному рівні такі аукціони, як Сотбі і Крісті домінують на ринку публічних торгів. Статистика по країнах показує переважну роль Сполучених Штатів і Сполученого Королівства. 7. Що ж стосується розподілу публічних торгів Сотбі, то в 1994 р, 50 % прово­дилися в Північній Америці, 32 % у Сполученому Королівстві і 14 % на Євро­пейському материку. 6 % обсягу цих аукціонів стосувалися творів сучасного мистецтва, а 14 % творів імпресіонізму і новітнього мистецтва (див. Таблицю № З)5. Таблиця № 3: Публічні торги Сотбі в 1994 р. Геог зафічний розг юділ Конт ($ инентальна Єї 177, 9 млн.) 14 jpona % Сполучене ($ 406,6 » Королівство Ілн ) 32 % Ас ($ 55,4 у Ія (лн.) 4 % Розпс 5ДІл за катего зіями Інші кар­тини і тво­ри скульп­тури 26 % Імпресіо­нізм і но­вітнє і мистецтво 14% Дорогоцін­ності 14% сучасне мистецтво 6% Меблі 10% Книги та інше 6 % Інші декоратив­ні мистецт­ва 24 % 8. Як можна відзначити (див. Таблицю № 4)6, обсяг торгового обороту Крісті розподіляється так, як і Сотбі. Із статистичних даних випливає, що комбінована частка Сполучених Штатів і Сполученого Королівства становить понад 80 % публічних торгів підприємства. Таблиця № 4: Географічний розподіл обсягу торгового обороту Крісті (публічні торги) Країна 1992 % кожної країни Млн L 1993 % кожної країни Млн. L Сполучене Королівство 37,8 240,2 37,5 273,4 Сполучені Штати 44,7 284,3 42,7 311,6 Швейцарія 6,9 44,1 8,3 61,3 4 Art Sales index, etude de 1'ifo institut fur Wirtschaftsfonschung, Das Folgerechder bildenden Kunstler. 1994, p. 79. 5 Sothby's, 1995. 6 Christies, 1994, Etude etablie pour la Commission, 1995. 122 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Країна 1992 % кожної країни Млн. L 1993 % кожної країни Млн. L Нідерланди 2,3 15,2 2,2 19,9 Гонконг 2,3 15,2 2,7 19,9 Італія 1,5 10,8 0,8 6,6 Монако 2 13 3,7 27,7 Австралія 2 13 3,7 27,7 Інші — — 0,8 6,4 Всього 100 635,6 100 728,3 У період 1989—1993 pp. сучасне мистецтво становило 5,6—9 % від загального обсягу торгового обороту Крісті. В 1989 і 1990 pp., рекордний період, частка тво­рів імпресіонізму і новітнього мистецтва становила відповідно 39,4 і 35,3 %, в той час як у наступні роки вона знизилася від 13 до 19 %7. 9. Серед приписів, що впливають на фінансові умови ринку, крім права слідування, необхідно зазначити внески на спеціальні цілі для художників (іс­нують тільки в деяких державах-членах), комісію на продаж, податок на при­буток у рамках прибуткового податку і ПДВ. III. Юридична ситуація A. Бернська конвенція Велика законодавча різноманітність, що панує в сфері права слідування, по­яснюється, зокрема, гнучкістю положень Бернської конвенції про охорону літе­ратурних і художніх творів (Паризький акт, 1971), відповідно до яких держави Бернського союзу вільні вводити або не вводити це право до їх внутрідержав­ного законодавства. Стаття 14ter Конвенції дійсно передбачає наступні поло­ження: «1. Відносно оригінальних творів мистецтва і оригіналів рукописів письмен­ників і композиторів, автор, а після його смерті особи чи установи, уповнова­жені національним законодавством, користуються невідчужуваним правом часткової участі в кожному продажу твіру після його першого відчуження, здійсненого автором. 2. Охорона, передбачена попереднім пунктом, може бути витребувана в кож­ній країні Союзу, тільки якщо національне законодавство країни, до якої належить автор це дозволяє, і в обсязі, допустимому законодавством країни, де витребується ця охорона. 3. Порядрк збору і розміри сум визначаються кожним національним законо­давством». B. Застосування права слідування в державах-членах Як зазначено вище, національні законодавства держав-членів Європейсько­го Союзу становлять чисельні відмінності і в тому, що стосується введення пра- 7 Ibid 123 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ ва слідування до внутрідержавного правопорядку, деякі країни не скористали­ся своїм дискреційним правом. Крім того, можна зазначити, що деякі режими залишилися без фактичного ефекту, тоді як інші відрізняються високим рівнем охорони. В загальних рисах ситуація склалася таким чином. 1. Франція У Франції право слідування було визнано вперше законом 1920 p., доповне­ним декретом і різними постановами. Та тільки законом 1957 р. це право було введено до законодавства про авторське право. Чинне законодавство (кодифіка­ція 1992 р.) не обмежує більше право слідування продажем з публічних торгів, а розповсюджує його на продаж творів за допомогою торгівця. Проте це положен­ня не набуло чинності через відсутність регламенту державного апарату, необ­хідного для його впровадження. Цей регламент відсутній і для публічних аукціо­нів, але за існуючою практикою це право все ж застосовується. 2. Бельгія У Бельгії право слідування було введено законом 1921 р. майже одночасно з його закріпленням у Франції, обкладаючи правом винагороди публічну купів-лю-продаж творів мистецтва. На відміну від французького права, текст не був внесений до попереднього закону про авторське право від 1886 р. Разом з тим, право слідування в дійснос­ті стягувалося від моменту його офіційного визнання. У 1994 р. Бельгійський парламент прийняв новий закон про авторське і су­міжні права. Цей закон містить нові положення в галузі слідування. Він закріп­лює в Конституції відміну закону 1921 p., але підпорядковує це вилучення за­стосуванню деяких статей, введення в силу яких підпорядковано королівській постанові, яку ще не було прийнято. 3. Італія Право слідування також запроваджене в Італії. Але закон 1941 р. приписує такі складні правила, що це право так ніколи і не було застосовано. Цікаво за­значити, що законодавство стосується і приватного продажу, а оподаткування права базується на прибутку. Зміни, внесені декретом 1979 p., здається, не по­ліпшили становища. З тих пір норми закону мають лише формальну цінність, j 4. Німеччина і Незважаючи на те, що німецька законодавча влада включила право сліду-1 вання тільки до закону 1965 р. про авторське право і суміжні права, встановле-1 на система відзначається великою дієздатністю. Внаслідок реформи 1972 р. від-1 соткова ставка, що застосовується до більшості угод, була значно збільшена, заі винятком угод, укладених між приватними особами. Значною мірою право слі-1 дування управляється відповідно до міжпрофесійних угод, укладених у 1980 р.Ш між компетентною організацією з колективного управління і асоціацією профе-И сіоналів ринку мистецтва. • Члени «Ausgleichsvereinigung Kunst» платять заздалегідь встановлене митоЯ як право слідування, а також збори на користь соціального страхування артис-Ш 124 І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ тичних кіл (Kunstlersozialabgexbe). За рамками міжпрофесійних угод не члени Ausgleichsvereiningung обкладаються митом відповідно до закону. 5. Португалія В Португалії право слідування було введено законом 1966 р. Нове законо­давство 1985 р. стосовно авторського права посилило своє значення, включив­ши рукописи до об'єктів права слідування. 6. Люксембург Закон 1972 р. підтверджує існування права слідування, що стягується з аук­ціонів, а також з продажів за посередництвом комерсанта. Проте постанова, не­обхідна для введення права в дію, прийнята не була. З цього випливає, що пра­во слідування так і не набуло практичної сили в цій державі-члені. 7. Іспанія В Іспанії право слідування вперше було визнано законом 1957 р. Національ­не законодавство стосується всіх видів перепродажу: на публічних аукціонах, в галереях, а також приватні угоди через посередництво комерсанта. Предмети прикладного мистецтва включені до об'єктів права. Закон 1992 р. дозволив спадкоємцям користуватися правом слідування. 8. Данія В Данії реформа закону про авторське право 1989 р. дозволила ввести права слідування, починаючи з 1990 р. Право стягується відділенням «Billedkunst» товариства ведення справ «Copy-Dan». 9. Греція Грецький закон 1993 р. про авторське право встановив право слідування, за­стосовне до публічних аукціонів і всіх видів перепродажів. Необхідно уточнити, що внаслідок законодавчих змін, які відбулися пізніше того ж року, боржникам права слідування дозволено уникати права за допомогою дарування. За цим нормативом положення стосовно стягування права слідування не застосову­ють, коли боржники права «здійснюють дарування, принаймні, рівні тій частині їх доходу, який походить від особи, що здійснює перепродаж за умови, що: а) нинішнє законодавство передбачає, що це дарування буде звільнено від по­датку на дарування, Ь) сума дарування буде покладена на спеціально відкри­тий одарованим для цієї мети рахунок у Депозитно-позичковій касі або в ле­гально існуючому банку в Греції і с) документ, що підтверджує внесок, зазна­чає аа) дані, що стосуються дарувальника і того, кому дарується, bb) суми дарування, сс) дати внесення і dd) підпис дарувальника та його законного пред­ставника». 10. Фінляндія У Фінляндії право слідування було введено законодавчою реформою 1995 р. Національний норматив обкладає правом слідування будь-який професійний або публічний перепродаж твору мистецтва, за винятком творів архітектурних, фотографічних, предметів народної творчості і серійного індустріального ди­зайну. Kuvasto, організація колективного управління, керує правом слідування. 125 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція Укра'іни Положення стосовно права слідування застосовується однаково до вихідців і тих, хто мешкає в іншій державі-члені або в кра'іні, що підписала угоду про Єв­ропейський економічний простір. 11. Швеція У Швеції закон від 7 грудня 1995 p., введений в дію з 1 січня 1996 p., встановив порядок стосовно введення права слідування. Ці положення подібні до відповід­них нормативів інших північних держав-членів. Це стосується, зокрема, катего­рій творів, угод, ставки податку, права і управління ним. 12. Вільний огляд Законодавчі відмінності, які можна констатувати в галузі права слідування всередині Співтовариства, там, де воно було введено, зазначені нижче (див. Таблиці № 5 і 6). Таблиця № 5. Застосування, категорії творів і угоди, підпорядковані праву слідування Держави-чле-ни Законо­давство Введено в дію Категорія творів Угоди Франція 1920, 1957, 1992 1920 Твори графіки, образо­творчого мистецтва, ску­льптури Публічні торги і про­даж через посеред­ництво комерсанта1 Бельгія 1921, 1994 (1921) 19962 Твори образотворчого мистецтва, скульптури Продаж на публічних аукціонах Італія 1941 3 Картини, живопис, ску­льптура, рисунки, гра­вюри, рукописи Публічні торги і при­ватний продаж4 Німеччина 1965, 1972 1965 Твори образотворчого мистецтва, скульптури5 Публічні аукціони або продаж через посеред­ництво комерсанта | Португалія 1966, 1985 1966 Оригінальні твори мис­тецтва, рукописи Всі види продажу Люксембург 1972 2,3 Твори графіки, образот­ворчого мистецтва, ску­льптури Публічні торги і про­даж через посеред­ництво комерсанта ], Іспанія 1987, 1992 1987 Твори образотворчого мистецтва, скульптури5 Публічні торги, продаж У через торгові підприєм- и ства або за допомогою 11 комерсанта чи торгове- і го агента Ц Данія 1989 1990 Оригінали і копії творів мистецтва, твори при­кладного мистецтва6 Всі види комерційної • торгівлі (аукціони, ма-'Я газини та ін. способи) щ Греція 1993 19937 Оригінальні твори Продаж на публічних |В аукціонах і всі види Я продажу через посе- ,Я редництво комерсантами 126 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Держави-чле-ни Законо­давство Введено в дію Категорія творів Угоди Фінляндія 1995 1995 Твори образотворчих мистецтв8 Публічні і професійні торги Швеція 1995 1996 Твори образотворчих мистецтв9 Всі види комерційної торгівлі 1 На практиці не стягуються з угод через комерсанта. 2 Постанову про введення в дію ще не було прийнято. 3 Не застосовується на практиці. 4 Починаючи з першого продажу. 5 Крім творів прикладного мистецтва і архітектурних творів. 6 Крім серійного виробництва. 7 Не застосовується в разі дарування. 8 Крім творів архітектурних, фотографічних, прикладного мистецтва та індустріального дизайну серійного вирбництва. 9 Крім архітектурних творів і прикладного мистецтва серійного виробництва. Таблиця № 6: Ставка, рівень застосування і керівництво правом слідування Держави-члени Офіційна ставка Рівень застосування Управління правом Франція 3% > 100 FF1 Колективне управлін­ня або індивідуально Бельгія 4% 50 000 FB І Італія 1 публічний продаж: від 1 до 5 % ціни про­дажу; наступні прода­жі: від 2 до 10 % від продажу; приватні продажі: від 5 до 10 % від доходу Публічні продажі >= 1.000/5.000/10.000 лір, залежно від кате­горії твору; не публічні продажі: >= 4.000/30.000/40.000 лір, залежно від кате­горії твору2 Обов'язкове колек­тивне управління Німеччина 5 % від ціни продажу3 100 DM Колективне управлін­ня не обов'язкове4 Португалія 6 % від винагороди за угодою Люксембург Мінімальна ставка — 3% Іспанія 3% >= 300 000 pesetas Данія 5 % від ціни продажу >= 2/000 DKK Обов'язкове колек­тивне управління Греція 5 % від ціни продажу Колективне управлін­ня не обов'язкове Фінляндія 5 % від ціни продажу6 100 FIM Обов'язкове колек­тивне управління 127 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України Держави-члени Офіційна ставка Рівень застосування Управління правом Швеція 5 % від ціни продажу6 1/20 базової суми, пе­редбаченої законом про загальне страху­вання7 Обов'язкове колек­тивне управління 1 За відсутності постанови до виконання на практиці слідують попередньому законодавству. 2 За умови, що ціна продажу перевищує в 5 разів ціну першої операції продажу. 3 Див. Міжпрофесійну угоду. 4 Тільки колективне товариство управління може здійснювати право на інформацію про угоди, що підлягають оподаткуванню. 5 Враховуючи індекс інфляції. 6 Включаючи комісію, без ПДВ. 7 Не передбачено в рамках закону. Встановлено компетентним товариством управління. С. Стан в інших державах-членах В інших державах — Австрії, Ірландії, Нідерландах і Об'єднаному Королів­стві — право слідування нині не закріплено. В Австрії парламент тимчасово відхилив пропозиції, спрямовані на визнан­ня існування цього права, натхненного німецькою моделлю через постанову Ви­щого Суду щодо справи «Phil Collins»8. Дійсно, з цієї судової постанови від 20 жовтня 1992 р. випливає, що вимоги взаємності не можуть бути залишені в силі в контексті Співтовариства. Внас­лідок чого, автори — вихідці з держав-членів, які не закріплюють право сліду­вання, можуть посилатися на статтю 6 Договору і вимагати застосування до них такого ж режиму під час використання їх творів на території тієї держа-ви-члена, яка його не закріпила, такою ж мірою, як і до громадян цієї держави. З цих причин австрійська законодавча влада під час реформи закону про авторське право від 1994 р.9 вирішила, що неприйнятне, щоб право слідування було надано вихідцям із держав-членів, наприклад, Об'єднаного Королівства, які не застосовують право слідування, і вирішила відкласти його введення до моменту ймовірної уніфікації всередині Європейського Союзу. У Сполученому Королівстві політичні та юридичні заперечення зашкодили введенню права слідування до британського закону 1988 р. про авторське право. «Whitford Commitee», на який британським парламентом був покладений обо­в'язок вивчити серед інших і цю проблему, відмовився закріпити в своєму звіті 1977 р. право слідування. З цього приводу було зазначено, що ефективність права слідування зале­жить перш за все від невідчужуваного характеру права, але концепція невід­чужуваності суперечить британській практиці в галузі «copyright». Крім того, так звана неможливість контролювати приватні торги і бажання не дискри­мінувати діяльність публічних торгів створили ще одну перешкоду для введен­ня цього права. В решті решт Комітет зробив висновок, що практичні наслідки Об'єднані справи С-92/92 і С-326/92 (Phil Collins). 1563 der Beilagen zu den Stenographischen Protokollen des Nationalrats, 15.04.94, p. 9—10. 128 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ права слідування на користь авторів мінімальні відносно надмірних витрат що­до стягнення відрахувань і управління цим процесом. Отже, Комітет дійшов ви­сновку, що право слідування не є справедливим, логічним або здійснимим. Ірландія, яка також слідує позиції «copyright», зайняла досить стриману по­зицію стосовно можливого введення права слідування до свого внутрішнього правопорядку. D. Ситуація в деяких третіх країнах 1. Західна Європа поза Співтовариством У Швейцарії під час законодавчої реформи 1993 p. Nationalrat висловився слабкою більшістю проти введення права слідування. Це рішення зумовлене економічними міркуваннями і бажанням сприяти Швейцарії відносно її конку­рентів як місцю продажу творів сучасного мистецтва. В Норвегії закон 1948 p., переглянутий в 1989 p., передбачає систему, за якою будь-який комерційний продаж твору мистецтва супроводжується відра­хуванням 3 % до фонду солідарності художників. З 1987 р. Ісландія має подібне законодавство. 2. Центральна і Східна Європа Більшість країн Центральної і Східної Європи визнають право слідування з часу реформи їх законодавства про авторське право в 1993—1994 pp. Нині Бол­гарія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словакія, Румунія, Україна, Білорусь, Молдова закріплюють право слідування. 3. Сполучені Штати У Сполучених Штатах публічні читання 1992 р. розглядали доцільність вве­дення права слідування на федеральному рівні, відповідно до Visual Artist Right Act 1990 p. Ці слухання базувалися на досвіді Каліфорнії, що має відповідне за­конодавство з 1977 p., а також Франції, Німеччини і Бельгії щодо практичної дії стягування права. Звіт Copyright Office з цього питання має висновок, що нині не існує достатніх економічних і політичних підстав для встановлення у США права слідування. Все ж звіт рекомендував Конгресу переглянути питання про впровадження права слідування в перспективі уніфікації всередині Європейсь­кого Співтовариства10. Для цього Copyright Office підготував модель, розробле­ну для впровадження режиму, що дозволяє досягнути кращої підтримки худо­жникам, не порушуючи інтереси ринку мистецтва. Решта частин світу Стосовно решти світу необхідно контстатувати, що Алжир, Бразилія, Бур-кіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Чілі, Гвінея, острів Мадагаскар, Марокко, Перу, Філіппіни, Сенегал, Туніс, Турція, Уругвай визнають, у принципі, право слідування. У більшості випадків право слідування в дійсності не реалізується: іноді че­рез слабкість ринку, іноді в результаті неефективності передбаченої форми збору. Право слідування: The Artist's Resale Royalty, a Report of the Register of Copyrights December 1992, p. 149 et seg. 91-319 129 .УЧс>у^^л\л'йч\\в.ч.л\л\кау^уАеуи\л.Є,в^оиеС;Іська інтеграція України IV. Необхідність дій Щоб визначити своєчасність права слідування на рівні Європейського Сою­зу, необхідно провести аналіз економічних наслідків і законодавчих відміннос­тей щодо цього права. Крім того, слід брати до уваги важливість принципу «додаткового характеру» і вибрати відповідну юридичну основу. А. Економічний наслідок неузгодженості, порушення конкуренції 1. Перш за все необхідно нагадати, що Комісія зобов'язана через свою ініціа­тивну владу в галузі авторського права, забезпечити цілі, викладеш в статті 7 А Договору, тобто функціонування внутрішнього ринку. Стаття 7 А (2) Договору визначає внутрішній ринок як «простір без внутрішніх кордонів», в якому віль­ний рух товарів, осіб, послуг і капіталів забезпечено відповідно до постанов цього Договору. 2. Що ж стосується свободи руху товарів і порушення конкуренції, зрозу­міло, що значні відмінності в різних законодавствах держав-членів і невпевне­ність стосовно застосування права слідування в різних постановах держав-чле­нів, можуть негативно впливати на внутрішній ринок творів мистецтва. 3. Стосовно вищої категорії цін перепродаж творів сучасного або новітнього мистецтва має тенденцію відбуватися в країнах, де витрати стосовно угоди в комплексі більш сприятливі. Зрозуміло, що стягування або нестягуванння пра­ва, яке в деяких випадках має митну ставку 5 — 6 % від ціни продажу, вплива­тиме на вибір місця торгів і перевага надаватиметься місцям, де право сліду­вання не закріплено. На рівні Співтовариства констатується переміщення тор­гів творів мистецтва в країни, де право слідування не стягується і де полегшена система оподаткування. 4. За допомогою статистичних даних стосовно публічних торгів можна конс­татувати, що купівля-продаж стосовно сучасних всесвітньо відомих художни­ків за власними цінами переважно має місце в Лондоні і Нью-Йорку. Твори, що звуться «малими» тих же самих художників, які продаються на їх батьківщи­ні — переважно становлять малі суми. 5. Зрозуміла привабливість країн з полегшеною системою оподаткування, де право слідування не застосовується до творів із значною вартістю продажу. Та­ким чином досягається значна економія. 6. Як можна стверджувати, обсяг торгового обороту відомих торгових будин­ків розподіляється між країнами, в яких право слідування не існує, і країнами, де право слідування хоча і закріплено в законодавстві, але не стягується (див. II, пункти 6, 8 і 9). Наявні дані показують, що твори мистецтва, які походять з рин­ків Німеччини, Франції, Іспанії і Бельгії, продаються в основному в Сполучено­му Королівстві, Сполучених Штатах і Швейцарії. 7. Звичайно, відсутність права слідування в деяких державах-членах не є єдиним дефектом, що впливає на місце продажу. Все-таки відмінності щодо стягування права слідування змушують операторів вишукувати можливість обійти стягнення права слідування. Так, як приклад, три твори сучасного німе­цького художника Joseph Benys були продані на аукціоні в Лондоні в 1988 р. за ціну 462.000 DM = 1.418.340. Продавець і покупець були німецькі колекціонери. В результаті принципу територіального характеру права слідування і слідую- 130 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ мої з нього неможливості оподаткування за кордоном, одержана економія в цьо­му разі склала DM 71 ООО11. 8. Відомі будинки публічних торгів мають представництва у всіх державах-членах, але продають, в основному, в трьох країнах, де не закріплено право слідування. Здається, ці підприємства збирають для продажу в Лондоні або Нью-Йорку твори мистецтва, продаж яких на території своєї країни буде об'єктом права слідування. 9. На думку деяких торгівців мистецтва, введення права слідування в дер­жавах-членах, які в даний момент його не закріпили, обмежить конкурентну позицію національного ринку мистецтва, особливо стосовно Сполучених Шта­тів Америки і Швейцарії. Ця заява знаходить своє підтвердження щодо статистики вивезення і вве­зення держав-членів, що володіють основними ринками (див. Таблицю № 1), основними партнерами яких є Сполучені Штати і Швейцарія. 10. Ті ж кола стверджують, що так як право слідування створює порушення конкуренції, то його уніфікація всередині Європейського Союзу, як наслідок, зменшить обсяг ринку мистецтва в країнах, які не застосовують право сліду­вання. Пропозиція щодо сучасного і новітнього мистецтва переміститься ще більше до ринків Держав-членів на даний момент без права слідування — до Сполуче­них Штатів і Швейцарії. 11. Та підтримуючи таку аргументацію, ці зацікавлені кола тим самим мов­чазливо визнають не виключний, а реальний вплив права слідування на ринок мистецтва. 12. Щодо реальності ризику переміщення купівлі-продажу на ринки деяких третіх країн, необхідно враховувати певні фактори, що збільшують витрати, яких зазнає продавець в разі вивезення твору за територію Співтовариства. Насправді йдеться про проблему умов застосування, зокрема, рівня ставок по­датку права слідування. 13. Витрати, в разі вивезення і публічних торгів у Швейцарії твору, що похо­дить із Франції, розподіляються наступним чином (див. Таблицю № 7). Таблиця № 7: Публічні торги в Швейцарії новітньої картини 150 х 100 см, що не має культурної цінності (має вік до 50 років) Ціна твору Витрати, що несе продавець1 Приватний продавець Продавець-пайовик assujetti Витрати, що несе покупець2 500 тис. FF Прибуток 7,00 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 2,00 % Страховка 0,30 % Всього: 24,30 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 2,00 % Страховка 0,30 % Всього: 17,30 % Витрати покупця 10,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни продажу 7,15 % Всього: 17,15 % UBGH, arret du 16.6.1994. — IZR 24/92.GRUR 1994, p. 798. 94-319 131 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України Ціна твору Витрати, що несе продавець1 Приватний продавець Продавець-пайовик assujetti Витрати, що несе покупець2 1 млн. FF Прибуток 7,00 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 1,00 % Страховка 0,30 % Всього: 23,30 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 1,00 % Страховка 0,30 % Всього: 16,30 % Витрати покупця 10,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни продажу 7,15 % Всього: 17,15 % 1,5 млн. FF Прибуток 7,00 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 0,65 % Страховка 0,30 % Всього: 22,95 % Витрати з продажу 10,00 % Різне3 5,00 % Транспорт 0,65 % Страховка 0,30 % Всього: 15,95 % Витрати покупця 10,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни продажу 7,15 % Всього: 17,15 % 1 Передбачається, що витрати з транспортування несе французький продавець (приблизно 10 000 фр. ф.). 2 Швейцарський покупець несе витрати стосовно швейцарського ПДВ за тарифом 6,5 % (за винятком випадків звільнення). 3 Вважається, що різні витрати з продажу (публікації каталогу, транспорт тощо) становить приблизно 5 %. Джерело: Національна палата присяжних оцінювачів, 1995. 14. Витрати стосовно публічних торгів у Франції ідентичного твору розпо­діляються наступним чином (див. Таблицю № 8). Таблиця № 8: Публічні торги у Франції новітньої картини 150 х 100 см, що не підлягає одержанню сертифіката культурної цінності (що має вік до 50 років) Ціна твору Витрати, що н есе продавець Приватний продавець Продавець-пайовик assjjetti4 Витрати, що несе покупець4 500 тис. FF Прибуток 4,50 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 % Всього: 22,29 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 % Всього: 17,79 % Витрати покупця 9,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни продажу 1,85 % Всього: 10,85 % 1 млн. FF Прибуток 4,50 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 % Всього: 22,29 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 % Всього: 17,79 % Витрати покупця 9,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни продажу 1,85 % Всього: 10,85 % 132 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Ціна твору Витрати, що н есе продавець Приватний продавець Продавець-пайовик assjjetti4 Витрати, що несе покупець4 1,5 млн. Ff Прибуток 4,50 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 % Всього 22,29 % Витрати з продажу 11,86 % Різне3 5,93 % Всього: 17,79 % Витрати покупця 9,00 % ПДВ Швейцарії від загальної ціни продажу 1,85 % Всього: 10,85 % Вважається, що різні витрати з продажу (публікація каталогу, транспорт тощо) становить приблизно 5 %. 4 Вважається, що продаж оподатковується за ставкою 18,6 % (включаючи ставку таксації на ...) Джерело: Національна палата присяжних оцінювачів, 1995. 15. Із цього порівняння випливає, що публічні торги в Швейцарії не завжди фінансове більш сприятливі, ніж у Франції. Цей факт підтверджується подіб­ними цифрами стосовно відправлення твору з Німеччини до Швейцарії і Спо­лучених Штатів з метою публічних торгів у Базелі, Женеві або Нью-Йорку (див. Таблиці №№ 9 і 10). Таблиця № 9: Публічні торги новітньої картини 100x120 см, _______________________вартістю 100.000 DM________________________ Перевезення з Кельна до Базеля або Женеви (тимчасове ввезення) Витрати на зняття 165 DM Витрати на упакування 42 DM Митні витрати, німецькі 195 DM Витрати з перевезення до Вазеля 480 DM Витрати з перевезення до Женеви 680 DM Підрядні затрати «DE»" 35 DM Митні витрати швейцарські 175 DM Комісійні 1,95 % Інші затрати «СН»" 38 SE ' Документи, телекомунікаційні витрати Гарантії______ Таблиця № 10: Публічні торги новітньої картини 100x120 см ___________________вартістю 100.000 DM___________________ Повітряне перевезення з Кельну до Нью-Йорка Витрати на зняття 165 DM Витрати на упакування 42 DM Митні витрати, німецькі 195 DM Контейнер 120x20x140 см 340 DM Перевезення в аеропорт 115 DM Витрати на перевезення авіавантажу 56 кг 271,04 DM Мито AWB 45,50 DM Мито VIC 75,00 DM Підрядні затрати «DE»' 33,50 DM Митні витрати, американські" 490,00 DM____________ Документація, телекомунікаційні витрати " Включаючи витрати на одержання і розпакування 133 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Джерело: Arbeitskreis deutscher Kunsthandelverbande, 1995. 16. Як підсумок: право слідування є фактором, який впливає на конкурен­цію, як на рівні Співтовариства, так і на міжнародному рівні. Як будь-яке по­даткове або неподаткове зобов'язання, воно є елементом, який повинен мати на увазі той, хто хоче продати твір мистецтва. В деяких випадках воно, безумовно, є фактором, що сприяє порушенню конкуренції, а також переміщенню купів-лі-продажу всередині Європейського Союзу. 17. Цікаво відзначити, що Рада прийняла Директиву 94/5/СЕ12, доповнюючи загальну систему на додану вартість і змінюючи Директиву 77/388/СЕ, вважа­ючи, що в основі порушення конкуренції і зловживання в торгівлі між держа­вами-членами є відмінності застосовних оподаткувань, зокрема, в сфері пред­метів мистецтва. Отже, Рада вирішила покласти край цим різночитанням, до­зволяючи послідовну адаптацію законодавств. 18. Та в перспективі внутрішнього ринку заходи, обмежувані податковою сферою, не достатні, щоб гарантувати вільне переміщення предметів мистецт­ва в Європі. Дійсно, з усуненням податкових перешкод залишається основне порушення конкуренції, що випливає з відсутності уніфікації права слідуван­ня. Відмінності між національними законодавствами про авторське право про­довжують створювати порушення, які спотворюють вільну гру конкуренції на ринку мистецтва. Отже, мета гармонійного функціонування внутрішнього рин­ку творів мистецтв не може бути досягнута без одночасної уніфікації в галузі права слідування. Внаслідок постанови «Phil Collins» ця необхідність відчува­ється ще сильніше. B. Додатковий характер і політична своєчасність 1. Можна думати, що постанова «Phil Collins» і застосування принципу не-дискримінації за національною ознакою, викликані забороною застосування принципу взаємності, має значний вплив на Європейський Союз. 2. Нині приватні і громадські торгівці творами мистецтва повинні надавати право слідування творам вихідців певних держав-членів, навіть якщо їхні кра­їни не надають право слідування. 3. Викорінення цієї нерівноправності може бути здійснено державами-чле­нами на національному рівні тільки в разі, якщо вони будуть готові оцінити свої законодавства, закріплюючи право слідування. Під час слухання 24 лютого 1995 р. більшість держав-членів не була готова прийняти таке зауваження і вважали, що розширене застосування права слідування покладе кінець нерів- ! поправному ставленню до сучасних художників у різних державах-членах, сприяючи гармонійному розвитку ринку мистецтва. Більшість держав-членів 1 підтримала ініціативу Комісії, спрямовану на уніфікацію права слідування. 1 C. Відповідна юридична підстава І 1. Під час одного із слухань недержавних міжнародних організацій, яке від-1 булося у 80 роки, а також у той же час Комісія в деяких програмах і меморан-1 думах зазначала, що в необхідний момент пропозиція Директиви про зближен-Я 12 J. О № 60 du 3.3 1994, p. 16. 134 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ня законодавств держав-членів у сфері права слідування може бути передба­чена відповідно до статті 100 договору СЕЕ. 2. Соціальний і економічний Комітет та Європейський Парламент свого часу також займалися цією проблемою і підтримали ініціативу, базуючись на поло­женні Договору, що дозволяє зближення законоположень і нормативів Дер­жав-членів, які прямо впливають на становлення або функціонування спільно­го ринку. 3. Норми стосовно становлення спільного ринку передбачені статтею 7 Дого­вору ЄС. Спільний ринок повинен був бути встановлений до закінчення третьо­го етапу перехідного періоду, тобто в 1969 р. Відтоді це питання втратило акту­альність. 4. З того часу європейський договір Акт Юнік 1987 p., а також Договір Євро­пейського Союзу 1992 р. змінили первинне законодавство, включивши певну кількість нових юридичних підстав, як до Розділу Договору щодо зближення законодавства, так і до інших. Стаття 100 А (1) Договору після змін, внесених Договором Європейського Со­юзу, обумовлює наступне: «Як відступ (виняток з правил) від статті 100, наступні постанови застосо­вуються для здійснення цілей, викладених у статті 7 А, тільки в разі, якщо цей Договір не визначить інакше. Виносячи рішення відповідно до процедури, зазначеної в статті 189 В і після консультації з Економічним і Соціальним Комітетом Рада затверджує заходи стосовно зближення законодавчих, нор­мативних і адміністративних положень держав-членів, які мають за мету встановлення і функціонування внутрішнього ринку.» 5. Під час останніх слухань стосовно права слідування деякі зацікавлені кола пропонували, щоб у разі законодавчої ініціативи Комісії було б за доцільне формувати положення на основі статті 100 Договору. Необхідно пам'ятати, що tip положення вимагає, щоб Рада одноголосно схвалила рішення за цією пропо- І ЗИЦІЄЮ. І 6. Крім того, органи влади однієї з держав-членів під час однієї з консульта-I цій підкреслили, що стаття 128 Договору в тому вигляді, як вона включена до І Договору Європейського Союзу, зокрема, положень, присвячених культурі, І Містить готові юридичні підстави. Якщо правда, що Співтовариство повинно § враховувати в своїй діяльності культурні аспекти стосовно умов інших поло-рЖень Договору (стаття 128 (4)), то варто нагадати, що будь-яка уніфікація зако-Внодавчих і нормативних положень держав-членів прямо виключена (перший • абзац параграфу 5 статті 128). ВаІ 7. Враховуючи відмінності між юридичними режимами, застосовними в га-•яузі права слідування, беручи до уваги нерівні умови правової охорони і вплив, •Ш) випливає з цього, на умови конкуренції на ринку мистецтва, Комісія вва-•Шё, що ця ситуація може мати негативні наслідки на функціонування внут-НІЙпнього ринку. З цього випливає, що стаття 100 А є юридичною підставою, •Ірййнятною для даної пропозиції. У зв'язку з цим необхідно нагадати рішення •Буду від 13 липня (aff C-350/92 Esnagne/Conceil), яке прямо стверджує, що М^ття 100 А є правильною, законною підставою уніфікації у сфері інтелекту-Нньної власності, що продовжує здійснення викладених у статті 7А Договору НрС цілей. В 135 пг КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ V. Особливі положення 1. Уніфікація права слідування є предметом пропозиції Директиви. Ця Ди­ректива визначає об'єкт права на підставі статті 14ter Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (текст Паризького Акта 1971 р.). У цьо­му відношенні передбачено виключити зі сфери дії приватні угоди між грома­дянами, щоб уникнути практичних проблем, пов'язаних з цим, особливо щодо складності здійснення контролю за цими операціями. 2. Для застосування права слідування визначальним є тип експлуатації, предметом якої є твір, тобто перепродаж посадовими особами, торговельними підприємствами та іншими торговельними агентами. В принципі, право повин­но застосовуватися до кожної зміни власника твору, за винятком першого про­дажу. 3. Ефективність права слідування підпорядкована принципу невідчужувано­сті права і неможливості від нього відмовитися. 4. Під час слухань більшість учасників відзначили, що не тільки аукціони повинні бути єдиними операціями, підпорядкованими праву слідування, а та­кож продаж і торгові угоди, здійснені через посередництво комерсантів або торговельних агентів. Факт, що врешті решт той же тип творів перепродується в галереях і на публічних торгах, передбачає, щоб до них застосовувалися од­накові умови. 5. Для унітарного застосування права необхідне визначення творів, підпо­рядкованих праву слідування. Тому необхідно уточнити визначення оригіналь­ного твору. Єдині примірники твору, безсумнівно, входять до цього визначення. Деякі категорії творів, виготовлені в обмеженій кількості примірників, повинні мати можливість користуватися правом застосування права слідування, коли йдеться про примірники, визнані такими за звичаєм професії. 6. Необхідно застосовувати право слідування до ціни продажу. Обмеження його застосування тільки доходом, одержаним від продажу, пов'язане з вели­кими труднощами контролю. Право слідування, як і будь-яке інше авторське право, повинно застосовуватися залежно від здійсненої експлуатації твору, не­залежно від його успіху. 7. Сума, до якої повинно застосовуватися право слідування, не повинна бути дуже високою, щоб не залишати це право тільки відомим художникам. Рівень застосування 1000 екю становить середню суму відносно різних, передбачених нині, національних рівнів. 8. Комісія вважає, що нині своєчасно визнати за державами-членами мож­ливість встановлювати право слідування, починаючи з межі нижчої, ніж рівень Співтовариства, навіть якщо цей виняток не є фактором одиничності. Якщо од­на з держав-членів використає цю можливість, то право слідування буде засто­совне також до категорії творів нижчої товарної вартості. Створена таким чи­ном можливість розрізнювання не повинна особливо зачіпати торгівлю на внут­рішньому ринку. Введення більш низького національного рівня може бути виправдано очевидними соціальними причинами. 9. Відсоткова ставка права слідування не повинна бути дуже високою. На перший погляд базова ставка 4 % становить розумний середній тариф, прийня-1 тий різними державами-членами. 136 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 10. Уніфікація права слідування не повинна призводити до стимулювання продажу творів сучасного мистецтва поза Співтовариством. 11. Деякі зацікавлені кола запропонували обтяжувати цим правом вивезен­ня за територію Європейського Союзу, щоб усунути можливість продажу твору в обхід такого платежу. Крім практичних проблем контролю за вивезенням, та­кий підхід зіштовхується з принципами територіального характеру права слідування. Звідси випливає, що в таких випадках це право не може бути за­стосоване, бо торги відбуваються в третій країні. 12. Комісія вважає, що доцільніше буде передбачити поступове зниження відсоткової ставки права слідування щодо трьох категорій цін. Дійсно, відсотко­ва ставка 2 % від ціни продажу без мита, запропонована для категорій цін понад 250 000 екю, наближається до додаткових витрат у разі вивезення з метою об­ходу права слідування. 13. Що ж стосується бенефіціарів права слідування, то під час слухань, про­ведених з цього питання, було запропоновано обмежити кількість «тих, що ма­ють право» на користування правом слідування після смерті автора. Та в світлі принципу додаткового характеру рекомендується відмовитися від будь-якої ініціативи, що обмежує право слідування держав-членів, тим більше, що ця проблематика не має властивості обмежувати діяльність внутрішнього ринку. 14. Важливо встановити гнучкі правила в галузі управління правом сліду­вання. Певна кількість держав-членів вимагає, щоб національне товариство авторів займалося справами права. В принципі право слідування може управлятися державними організаціями, товариствами авторів або самим володільцем пра­ва, якщо він бажає його здійснювати. Пропозиція (Комісії) обмежується лише наданням державам-членам можливості вимагати колективного управління. В цьому разі необхідно зробити висновки з постанови «Phil Collins» і зобов'яза­ти авторські товариства забезпечити рівноправність режиму авторам інших держав-членів. 15. Пільги права слідування повинні надаватися вихідцям Європейського Со­юзу та іноземним авторам, країни яких надають таку ж правову охорону авто­рам Співтовариства. 16. Строк дії права слідування встановлений 70 років після смерті автора, від­повідно до положень Директиви 93/98 ЄЕС щодо тривалості охорони авторського права. На цій стадії не бажано встановлювати, як це пропонують деякі зацікав­лені кола, платне суспільне надбання, обтяжуючи правом слідування перепро­даж творів, які вже не охороняються авторським правом. 17. Відповідні процедури, що дозволяють контроль за угодами, сприятимуть ефективному застосуванню права слідування, зокрема, введенню права, що до­зволяє автору або його довіреному збирати інформацію платника. Можливі процедури контролю повинні застосовуватися без шкоди положенням, спрямо­ваним на захист приватного життя. VI. Текст пропозиції Директиви Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу Відповідно до Договору, що засновує Європейське Співтовариство, зокрема, статті 100 А, 137 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Враховуючи пропозиції Комісії, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань, Виносячи рішення відповідно до процедури проведення, зафіксованої в статті 189 В Договору; (1) Оскільки право слідування у сфері авторських прав є невідчужуваним правом, яким користується автор оригінального твору мистецтва або ори­гінального рукопису, цікавлячись операціями з продажу твору слідом за пер­шим продажем твору автором; (2) Оскільки право слідування має за мету забезпечити авторам економічну участь в успіхові їх творів; це право сприяє встановленню рівноваги між еконо­мічним станом авторів і користувачів, які одержують прибуток від наступних використань їхніх творів; (3) Оскільки право слідування становить невід'ємну частину авторського права і є для авторів важливим майновим правом; надання такого права в дер­жавах-членах відповідає необхідності забезпечити авторам адекватний і уніфі­кований рівень правового захисту; (4) Оскільки відповідно до статті 128 (4) Договору Співтовариство в своїй діяльності повинно враховувати культурні аспекти на підставі інших положень Договору; (5) Оскільки Бернська конвенція про охорону літературних і художніх тво­рів передбачає, що право слідування підлягає визнанню за умови, якщо націо­нальне законодавство країни автора визнає його; право слідування є опціонним і підлягає принципу взаємності; з правової практики суду про застосування принципу за відсутності дискримінації відповідно до статті 6 Договору, уточне­ного рішенням від 20 жовтня 1993 р. в об'єднаних процесах С-92/92 і С-326/92, Phil Collins e.a. випливає, що не можна посилатися на національні положення щодо умов взаємності, щоб відмовити вихідцям з інших держав-членів щодо прав, наданих національним громадянам; застосування таких застережень у контексті Співтовариства суперечить принципу рівності звертання, що випли­ває із заборони будь-якої дискримінації з причин національності; (6) Оскільки право слідування передбачено національним законодавством більшості держав-членів; таке законодавство має певні відмінності, зокрема щодо творів, бенефіціарів права, застосовних ставок, купівлі-продажу; засто­сування або незастосування права до умов конкуренції на внутрішньому ринку; (7) Оскільки такі відмінності щодо застосування державами-членами права слідування негативно впливають на функціонування внутрішнього ринку тво­рів мистецтва; (8) Оскільки цілі Співтовариства, визначені в Договорі, передбачають вста­новлення більш тісного союзу між народами Європи, посилення зв'язків між державами-членами Співтовариства, досягнення їх економічного і соціального прогресу за допомогою спільних дій, спрямованих на знищення бар'єрів, що розділяють Європу; для цього Договір передбачає формування внутрішнього ринку, який вимагає усунення перешкод на шляху вільного руху товарів, сво- І боди надання послуг, свободи вибору місця проживання, а також створення по­рядку, який гарантуватиме, що конкуренція не спотворюватиметься на спіль- | 138 І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ному ринку; уніфікація законодавства держав-членів стосовно права слідуван­ня сприяє реалізації зазначених цілей; (9) Оскільки Директива Ради 77/388 ЄЕС, замінена Директивою 94/5/ЄС, гармонізуючи податки на додану вартість, поступово уніфікує порядок оподат­кування у Співтоваристві, застосовний також і до сфери предметів мистецтва; заходи, які обмежуються податковою сферою недостатні, щоб гарантувати гар­монійне функціонування ринку мистецтва; ця мета не може бути досягнута без уніфікації сфери права слідування; (10) Оскільки необхідно погодитися на усунення існуючих відмінностей за­конодавства, яке порушує функціонування внутрішнього ринку, і застерегти виникнення нових відмінностей, але не заважати появі тих відмінностей, які не впливають на функціонування внутрішнього ринку; (11) Оскільки нема необхідності здійснювати уніфікацію всіх законодавчих положень стосовно авторського права держав-членів, достатньо обмежитися уніфікацією національних положень, які мають прямий правовий вплив на функціонування внутрішнього ринку; цієї необхідної уніфікації не можна до­сягнути кожною державою-членом окремо; запропонована дія спрямована на досягнення зазначених цілей відповідно до статті З В абзац третій Договору, що з цього часу ця Директива повністю відповідає вимогам приписуваних принци­пами додаткового характеру і відповідності; (12) Оскільки строк дії авторського права відповідно до положень Директи­ви 93/98 ЄЕС Ради становить життя автора і 70 років після його смерті; необ­хідно передбачити таку ж тривалість охорони і для права слідування; віднині тільки оригінали сучасного або новітнього мистецтва входитимуть у зону засто­сування права слідування; переважно твори сучасного або новітнього мистецт­ва займають дуже скромне місце на публічних аукціонах; (13) Оскільки необхідно розширити застосування права слідування на всі види перепродажу за винятком угод, здійснених між приватними особами піс­ля першого продажу твору автором, об'єктом яких є твір, який передбачає, що це право застосовується до всіх угод, здійснених усіма професійними торгівця­ми, в таких місцях, як торговельні зали, галереї мистецтв і взагалі всі торгівці творів мистецтва; (14) Оскільки важливо впровадити ефективну систему на основі вже одержа­ного на національному рівні досвіду в галузі права слідування; доцільно реалізу­вати право слідування на основі відсоткової ставки від ціни продажу, а не від прибутку від твору, первинна вартість якого могла зрости; (15) Оскільки необхідна уніфікація категорій творів мистецтва, до яких за­стосовується право слідування, щоб з'ясувати, чи поширюється вона на твори прикладного мистецтва; (16) Оскільки встановлення мінімального рівня для Співтовариства щодо за­стосування права слідування враховує вимоги внутрішнього ринку і в будь-якому разі держави-члени повинні мати можливість визначати національні рівні нижчі, ніж у Співтоваристві, щоб підтримати інтереси молодих авторів; (17) Оскільки незастосування права слідування нижче мінімального рівня дозволить уникнути невиправданих витрат щодо збору і управління; 139 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ (18) Оскільки податкові ставки, встановлені різними державами-членами, значно відрізняються; для ефективної діяльності внутрішнього ринку творів сучасного і новітнього мистецтва необхідне встановлення єдиних податкових ставок; (19) Оскільки система низхідного податку за категоріями ціни може сприяти уникненню обходу європейського законодавства у сфері права слідування; по­даткові ставки повинні одночасно відображати інтереси художніх кіл і ринку мистецтв; (20) Оскільки дебітором суми, яка стягується на основі права слідування, є продавець, особа або підприємство, від імені якого укладена угода; (21) Оскільки бажано передбачити можливість адаптації рівня ставок; з цією метою доцільно зобов'язати Комісію періодично складати звіти про практику застосування права слідування і в разі необхідності вносити пропозиції щодо зміни рівня ставок; (22) Оскільки необхідно визначити бенефіціарів права слідування з враху­ванням принципу і недоцільно застосовувати цю Директиву в сфері спадкуван­ня держав-членів; правонаступники автора повинні повністю користуватися правом слідування після його смерті; (23) Оскільки необхідно надати державам-членам можливість встановлення способів збору і розподілу сум, одержаних на підставі права слідування; для цьо­го товариство колективного управління є однією з форм реалізації права сліду­вання; держави-члени зобов'язані забезпечити збір і розподіл сум авторам-ви-хідцям з інших держав-членів; (24) Оскільки правовий захист права слідування повинен бути однаковим як для національних авторів, так і для авторів інших держав-членів; (25) Оскільки процедури контролю угод повинні гарантувати дійове засто­сування права слідування державами-членами; це передбачає право збирати на користь автора або його довіреної особи необхідну інформацію в осіб, що ма­ють зобов'язання стосовно права слідування, приймається ця Директива. РОЗДІЛ І Сфера застосування Стаття 1 Об'єкт права слідування Держави-члени повинні забезпечувати можливість реалізації авторами ори­гінального твору мистецтва права слідування як невідчужуваного права стягу­вати відсоток від суми продажу, одержаної в результаті будь-якого перепрода­жу, об'єктом якого є твір після першого продажу автором, за винятком угод, реалізованих приватною особою. Стаття 2 Твори мистецтва як об'єкти права слідування Відповідно до Директиви під оригінальними творами мистецтва розуміють­ся: рукописи, твори образотворчого мистецтва і скульптури, такі як картини, колажі, рисунки, гравюри, естампи, літографії, скульптури, шпалери, кера- 140 і ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ міка, фотографії в тому разі, якщо вони становлять оригінальні твори автора, або примірники, які вважаються оригінальними творами мистецтва за профе­сійними звичаями Співтовариства. РОЗДІЛ II Особливі положення Стаття З Рівень застосування 1. Право слідування відповідно до статті 1 застосовується, якщо ціна прода­жу дорівнює або вища за 1000 екю. 2. Держави-члени мають повноваження встановлювати національний рівень нижчий за рівень, передбачений пунктом 1. Стаття 4 Відсоткова ставка і відрахування Право на відрахування відповідно до статті 1 встановлюється в наступних розмірах: a) 4 % ціни продажу від 1 000 до 5 000 екю; b) 3 % ціни продажу від 5 000 до 250 000 екю; c) 2 % ціни продажу понад 250 000 екю. Відрахування сплачуються продавцем. Стаття 5 Підстава розрахунку Ціни продажу, зазначені в статтях 3 і 4, вважаються валовими цінами без податкових відрахувань. Стаття 6 Бенефіціари права слідування 1. Право слідування відповідно до статті 1 належить автору твору, а після його смерті його правонаступникам. 2. Держави-члени мають право передбачити колективне управління права­ми на збір і розподіл сум, одержаних на основі права слідування. Якщо колек­тивне управління правами розповсюджується на право слідування в державі-члені, то воно розповсюджується і на авторів інших держав-членів. Стаття 7 Бенефіціари третіх країн Держави-члени передбачають, що автори третіх країн користуватимуться правом слідування відповідно до Директиви за умови, що автори держави-чле-на за принципом взаємності користуються правом слідування у відповідних третіх країнах. Стаття 8 Строк права слідування Право слідування триває протягом строку, визначеного статтею 1 Директи­ви 93/98 ЄЕС. 141 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Стаття 9 Право на збір інформації Автор або його довірена особа може вимагати від будь-якого продавця, ди­ректора торгів, організатора публічних торгів будь-яку інформацію про одер­жані суми, відповідно до права слідування, від продажу оригінальних творів мистецтва за минулий рік. РОЗДІЛ III Заключні положення Стаття 10 Умови перегляду Комісія надає Європейському Парламенту, Раді і Комітету з економічних і соціальних питань до 1 січня 2004 p., а потім через кожні 5 років звіт про засто­сування цієї Директиви і, в разі необхідності, пропозиції про адаптацію міні­мального рівня і ставок щодо права слідування відповідно до ситуації, наявної в цьому секторі. Стаття 11 Впровадження 1. Держави-члени вводять у дію законодавчі, нормативні та адміністративні положення, необхідні для реалізації Директиви, до 1 січня 1999 р. Якщо держави-члени приймають ці положення, то вони супроводжують їх посиланням на Директиву, а також супроводжують таким посиланням їх офіційну публікацію. Форми такого посилання встановлюються державами-членами. 2. Держави-члени повідомляють Комітету текст положень внутрішнього права, які вони застосовують у галузі, що регулюється цією Директивою. Стаття 12 Введення в дію Ця Директива вводиться в дію на двадцятий день після її опублікування в Офіційному бюлетені Європейського Співтовариства. Стаття 13 Держави-члени є адресатами цієї Директиви. 142 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ «Зелений документ», прийнятий Комісією Європейського Співтовариства 19 липня 1995 року ЗМІСТ Розділ перший. Частина перша. Основні положення. Вступ Підрозділ І. Чому потрібен «Зелений документ»? A. Роль авторського права і суміжних прав у Співтоваристві a) Внутрішній ринок b) Культурна сфера c) Економічна сфера d) Соціальна сфера B. Міжнародний аспект C. Діяльність Європейського Союзу Підрозділ II. Питання першочергової ваги A. Новий виклик, нові завдання a) Природа нових послуг b) Міжрегіональні послуги c) Структури нового ринку B. Нинішня позиція стосовно авторського права і суміжних прав C. Можливі наслідки a) Виконавці в інформаційному суспільстві b) Регулювання середовища Підрозділ III. Правові рамки роботи в інформаційному суспільстві A. Правила внутрішнього ринку за Договором B. Директиви та проекти Директив a) Директива Ради 91/250 ЄЕС про охорону комп'ютерних програм («Директива з комп'ютерних програм») b) Директива Ради 92/100 про право прокату і деякі суміжні права («Директива про право прокату») c) Директива Ради 93/83 про координацію деяких положень авторського права і суміжних прав, застосовних до радіомовлення через супутник і до ре­трансляції по кабелю («Ефірне мовлення через супутник і квбельндpdTDdffCJffl-ція») d) Директива Ради 93/98 про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких суміжних прав («Строк охорони») e) Пропозиція Директиви про охорону бази даних C. Небезпека розколу внутрішнього ринку D. Питання і 143 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України Розділ другий. Частина перша. Основні положення Підрозділ І. Законне використання Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення питання з точки зору Співтовариства 4. Питання Підрозділ II. Вичерпання прав і паралельного імпорту Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення питання з точки зору Співтовариства 4. Питання Частина друга. Специфічні права Підрозділ III. Право на відтворення Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення питання з точки зору Співтовариства 4. Питання Підрозділ IV. Сповіщення для загального відома Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства 4. Питання Підрозділ V. Цифрове розповсюдження або право на передачу Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства 4. Питання Підрозділ VI. Право на цифрову передачу в ефір Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства 4. Питання Підрозділ VII. Моральні права Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства 4. Питання 144 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Частина третя. Використання прав Підрозділ VIII. Передача і управління правами Основні положення 1. Вступ a) Природа прав b) Форми управління правами c) Система прав в інформаційному суспільстві 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення питань з точки зору Співтовариства 4. Питання Підрозділ IX. Технічні системи охорони та ідентифікації Основні положення 1. Вступ 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства 4. Питання Додаток. Питання до зацікавлених сторін Розділ перший. Загальні питання Підрозділ І. Чому потрібен «Зелений документ» Підрозділ II. Питання першочергової ваги. Підрозділ III. Правові рамки роботи в інформаційному суспільстві. Розділ другий. Частина перша. Основні положення Підрозділ І. Законне використання Підрозділ II. Вичерпання прав і паралельного імпорту Частина друга. Специфічні права Підрозділ III. Право на відтворення Підрозділ IV. Сповіщення для загального відома Підрозділ V. Цифрове розповсюдження або право на передачу Підрозділ VI. Право на цифрову передачу в ефір Підрозділ VII. Моральні права Частина третя. Використання прав Підрозділ VIII. Передача і управління правами Підрозділ IX. Технічні системи охорони та ідентифікації Розділ перший Частина перша Основні положення 1. В інформаційному суспільстві нові послуги і товари, які надаються, повин­ні належно використовуватися. Інформаційна система повинна діяти на націо­нальному і міжнародному рівнях. Немає сумніву в тому, що закони мають бути адаптованими до нових вимог, які можуть з'явитися, породжуючи безпреце­дентні питання. Одне з них є адаптація правового середовища інтелектуальної власності. Підхід, запропонований законодавством внутрішнього ринку, пока­зує шлях формування політики інформаційного суспільства. 101-319 145 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 2. Нові товари та послуги, які надаються через інформаційну супермережу, використовують як існуючі твори, так і призводять до створення нових. Існу­ючий захищений матеріал часто має бути втіленим у цифрову форму перед тим, як його передадуть; створення нових творів та послуг потребує значного інвесту­вання, без якого сфера нових запропонованих послуг буде дуже обмеженою. Цей діапазон та різноманітність послуг сприятиме розвитку інфраструктур. Без цьо­го розвитку доцільність інвестування в інфраструктури була б незначною сто­совно мережі запропонованих послуг окремим споживачам, зорієнтованим в ос­новному на дозвілля та навчання. Творча діяльність, яка забезпечує основу для інвестування в нові послуги, заслуговує на увагу і буде реалізована, якщо твори та інші об'єкти будуть захищені авторським правом і суміжними правами в циф­ровому середовищі. Як тільки послуга введена до мережі, стає дуже важко, без відповідного за­хисту, гарантувати, що твір або будь-який інший захищений об'єкт не буде скопійований, переданий або використаний без дозволу правоволодільця та всупереч його інтересам. Все це можливе завдяки особливій природі цифрової технології, яка дозволяє передавати великий обсяг даних або скопіювати їх значно легше, ніж це можна було зробити в традиційному аналоговому середо­вищі. 3. Завдяки такій природі мереж, що функціонують в інформаційному сус­пільстві, великі зміни на рівні захисту творів та інших об'єктів породжують між державами-членами певні труднощі на шляху створення інформаційного суспільства. Із зазначених труднощів щодо використання творів, а також їх розповсюдження випливає посилення їх захисту за допомогою авторського права і суміжних прав. На рівні Співтовариства вже прийняті чотири Директиви про авторське пра­во і суміжні права. Існує пропозиція Директиви про правовий захист баз даних, яка, можливо, скоро буде прийнята. Це надасть можливість Співтовариству ви­передити своїх торгових партнерів, забезпечити належні юридичні рамки робо­ти стосовно розвитку послуг в інформаційному суспільстві. Постає питання, чи достатній існуючий захист, та в яких зонах його необхід­но посилити, принаймні тих, на які впливає інформаційне суспільство. Авторське право і суміжні права надають їх володільцю виняткове право до­зволяти або забороняти використання, розповсюдження творів або інших об'єк­тів, що є під захистом; поки правила, які використовуються, не будуть врегульо­вані на шляху вільного руху від однієї країни до іншої залучених товарів та по­слуг, існуватимуть неминучі перешкоди. Права, надані внутрішніми законами, обмежені їх територіальними межами, і це обмеження може бути подолане за умови, якщо закони держав-членів будуть узгоджені. Крім того, поки не існува­тимуть достатньо налагоджені в межах Співтовариства ринки, які відкривають­ся нині новим послугам, до тих пір вони залишатимуться розмежованими між собою. Це призводить до стримування розвитку послуг, які є прибутковими за умови, якщо вони надаються на ринку значно ширшому, ніж внутрішній ринок. 4. До основних належать питання, які охоплюють застосування та вичерпан­ня певних прав. До спеціальних належать права на репродукування, сповіщен­ня для загального відома та певні права для здійснення різних типів цифрової передачі. В цьому відношенні запропоновано розрізняти право цифрового спо- 146 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ віщення та право цифрового мовлення. Питання моральних прав також розгля­нуто детально. Зрештою, підрозділи щодо використання прав охоплюють пи­тання управління правами і технічні системи охорони та ідентифікації. Відповідно потрібні широкомасштабні консультації для того, щоб надати мо­жливість Комісії виробити програму дій з авторського права і суміжних прав. Зацікавлені сторони запрошуються взяти участь у цьому процесі. Це допоможе розширенню гласності в роботі Комісії, яка керуватиметься принципами до­цільності, і заходи будуть запропоновані лише в тому разі, якщо вони абсолют­но необхідні. Вступ 1. Цей «Зелений документ» (Green Paper) включає багато питань про ав­торське право і суміжні права, які потребують розгляду у світлі розвитку ін­формаційного суспільства. 2. Термін «Інформаційне суспільство» був використаний в документі (W.P.)1 Комісії «Розвиток. Конкурентоздатність. Найм. — Виклики та шляхи в двад­цять перше століття». Комісія зазначила, що «ми повинні об'єднати наші зусил­ля в Європі, щоб досягти якомога швидше мети, націленої на формування євро­пейської інфраструктури»2. 3. Виходячи з необхідності створення документа «Зелена книга», робоча гру­па підготувала доповідь з цього питання для засідання Ради ЄС у травні 1994 ро­ку. У доповіді відзначалося, що «технологічний прогрес дає нам зараз можли­вість обробляти, відновлювати та передавати інформацію незалежно від того, в якій формі вона втілена: усній, письмовій або візуальній, незалежно від від­стані, часу та її обсягу». Це відіграє особливу роль для прав на інтелектуальну власність як фундаментальну частину регулювальної системи, необхідної для розвитку інформаційного суспільства: «Група вважає, що захист інтелектуаль­ної власності повинен піднятися до нових висот глобалізації та мультимедій, мати пріоритет на європейському та міжнародних рівнях... Європа має закон­ний інтерес до існування гарантії, що правам захисту інтелектуальної власнос­ті надається належна увага, а високий рівень захисту всіляко підтримується»3. 4. Комісія згодом прийняла комюніке під заголовком «Шлях Європи до ін­формаційного суспільства: план дій». Цей документ встановив рамки роботи Комісії, відкриваючи шлях до більш спеціалізованих документів з особливих питань, таких як права на захист інтелектуальної власності. В ньому йшла мо­ва про те, що крім заходів щодо авторських і суміжних прав, які були прийняті або розглядаються, є потреба в додаткових заходах. Рада міністрів у вересні 1994 року схвалила такий підхід. 5. Інформаційне суспільство є реальність, існуючі в ньому мережі вже вико­ристовуються для комерційних, навчальних і дослідницьких потреб завдяки ци­фровим комунікаційним технологіям. Важливо також відзначити, що ці мережі значно розширені щодо комунікаційних стандартів і що дані, які містяться в ме­режах, нині тільки частково захищені правами на інтелектуальну власність. 1 White Paper (Білий документ). 2 ISDN 92-826-74 24-Х-1994, стор. 115. Європейське та світове інформаційне суспільство. Рекомендації робочої групи з пи­тань інформаційного суспільства до засідання Ради ЄС, Брюссель, 26 травня 1994 р. Ю'1-319 147 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 6. Надалі, коли інформаційна супермережа матиме в собі більше творів та ін­ших охороноздатних об'єктів, технічний та правовий аспект ставатиме все важ­ливішим. Це не повинно створювати перешкод використанню інформаційних мереж. Можливо, що цифрова комунікаційна технологія тільки створить один із засобів комунікації. Інші існуючі засоби масової інформації, такі як книги, збережуть практичні форми розповсюдження інформації, які безумовно є де­шевшими. Щоб потенціал інформаційного суспільства зміг реалізуватися пов­ністю, необхідно підтримувати баланс між інтересами зацікавлених сторін (правоволодільців, виробників, дистриб'юторів та клієнтів послуг, а також опе­раторів мереж). 7. Цей документ в основному стосується питань застосування авторського права і суміжних прав щодо охорони нових творів та послуг в інформаційному суспільстві, включаючи певні правові та технічні аспекти, які нерозривно по­в'язані з ефективним дотриманням цих прав. У різних дослідженнях стосовно інформаційного суспільства Комісія широко висвітлила свої міркування щодо питань, які впливають на індустрію, включаючи роль користувачів. Було вирішено присвятити це дослідження більшою мірою проблемам воло­дільців авторського права і суміжних прав. З іншого боку, «Зелений документ» не розглядає питання стосовно авторсь­ких прав щодо функціонування мереж та послуг, включаючи комунікаційні стандарти та комплектуючі. Комісія усвідомлює важливість цих аспектів, які вже розглянуті в регулятивних положеннях, що набули чинності в рамках Співтовариства (такі, як Директива Ради 91/250/ЕЕС про правовий захист комп'ютерних програм). Цей документ не охоплює всіх питань інтелектуальної власності в широкому значенні, які виникають в інформаційному суспільстві. Комісія розпочала досліджувати інші аспекти регулювальних рамок надан­ня послуг в інформаційному суспільстві, планує підготувати «Зелену книгу» про правовий захист шифрованих сигналів, «Зелену книгу» про комерційні ко­мунікації на внутрішньому ринку, а також документ про механізми забезпе­чення узгодження національного законодавства з принципами зовнішнього ринку. Нарешті, розпочато новий консультативний процес з приводу змісту можливої ініціативи Співтовариства стосовно правового регулювання мульти-медіа. Додаткового заохочення потребує розвиток нових аудіо- і відеопослуг, по­в'язаних із збереженням культурної неповторності та лінгвістичної відмінності. Зазначені питання будуть розглянуті в окремій «Зеленій книзі». 8. Цей документ складається з двох розділів. Розділ перший досліджує пи­тання функціонування інформаційного суспільства, важливість його розвитку для Європейського Співтовариства, правові рамки функціонування зовнішньо­го ринку, визначає проблеми, які виникають в інформаційному суспільстві. Розділ другий охоплює дев'ять актуальних питань розвитку авторського права і суміжних прав, порушених зацікавленими сторонами, яким, на думку Комісії, повинен бути наданий пріоритет на шляху забезпечення нормального функціонування інформаційного суспільства. Вони розглянуті в трьох части­нах. Комісія звертається з проханням до зацікавлених сторін поділитися своїми 148 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ думками з приводу різних технічних та законодавчих питань, викладених у цьому розділі. 9. Підходи, які Комісія окреслює в дев'яти підрозділах, базуються на ниніш­ній обізнаності Комісії з проблемами інформаційного суспільства. Питання, які потребують відповіді, розміщені в кінці кожного підрозділу, а також перерахо­вані в кінці документа. «Зелений документ» є частиною процесу консультацій. Зацікавлені сторони, включаючи організації і уряди, запрошуються висловити свої погляди щодо питань, порушених у цьому документі. Підрозділ І А. Роль авторського права і суміжних прав у Співтоваристві 10. Захист авторського права і суміжних прав є життєво важливим для внут­рішнього ринку, а також має культурні, економічні та соціальні аспекти для Співтовариства. a) Внутрішній ринок 11. Питання захисту інтелектуальної власності в інформаційному суспільст­ві цікавить Співтовариство головним чином через потребу в гарантії того, що товари і послуги будуть вільно пересуватися. Виробники та постачальники то­варів і послуг, захищені авторським правом і суміжними правами, повинні і на­далі розглядати Співтовариство як єдиний ринок. Авторське право і суміжні права надають їх володільцям виключне право дозволяти або забороняти виконання, копіювання і тому подібне використання творів та інших захищених об'єктів; правила, які функціонують, доти не врегу­люють вільний рух товарів та послуг від однієї країни до іншої, доки існувати­муть перешкоди. Права, надані внутрішніми законами країн, обмежені їх кор­донами. Цього можна уникнути, якщо закони держав-членів будуть узгоджені. 12. Інформаційне суспільство сприятиме створенню, доступу, розповсю­дженню, використанню творів, створенню середовища, в якому відмінності між законами держав-членів не перешкоджатимуть торгівлі товарами і наданню послуг. Становище ускладнюється тим, що в інформаційному суспільстві твори все більше поширюватимуться не в матеріальній формі. Це значить, що прави­ла, які застосовуватимуться, будуть часто діяти за принципом свободи надання послуг. Співтовариство зобов'язане вжити заходів щодо гармонізації авторського права і суміжних прав з тим, щоб гарантувати вільне пересування товарів та свободу надання послуг. Це потребуватиме узгодження законодавств та взаєм­ного визнання певних положень задля запобігання спотворенню конкуренції, що в інтересах фірм, розташованих в тій або іншій державі-учасниці. b) Культурна сфера 13. Авторське право і суміжні права є складовою частиною культурної полі­тики Європейського Співтовариства. Інформаційне суспільство, особливо муль­тимедійні засоби, мають відношення до культурної сфери, яка спрямована (Стаття 128 (4) Договору про Європейський Союз) передусім на здобуття знань, поширення культур та історії європейських народів, сприяння культурним об­мінам, художній творчості, визнання цінності спільної культурної спадщини. 149 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Одночасно культурні аспекти можуть бути основними щодо змісту послуг, які надаватимуться в інформаційному суспільстві. 14. Європейська культурна спадщина інтенсивно використовується для ство­рення творів та надання послуг в інформаційній супермережі. На додаток до її самодостатньої цінності, культура має економічну цінність, що робить її пред­метом ринкових відносин. Тому необхідно задля економічного зростання допо­магати розвиватися культурній сфері Співтовариства. 15. Ефективний захист цієї спадщини, а також її складових частин, в основ­ному забезпечується авторським правом і суміжними правами. Тому вони є фундаментальними для розвитку культурної сфери Європейського Союзу. На кожній ланці ланцюга між автором та громадськістю вони забезпечують вико­навцям та іншим правоволодільцям винагороду за використання результатів їх інтелектуальної діяльності. Прибуток, який правоволодільці одержують від використання творів, сприяє розвитку інтелектуальної та творчої діяльності в Співтоваристві. Якщо необхідно змінити закон, щоб задовольнити потреби ін­формаційного суспільства, автори, виконавці та інші правоволодільці повинні бути ефективно захищеними. Необхідно знайти правильний баланс між захис­том європейської культурної спадщини та законодавством про інтелектуальну власність, а також її використання в економічно придатних для творчості умо­вах задля гарантії того, що інформаційне суспільство та європейська культура розвиваються гармонійно. с) Економічна сфера 16. Захист авторського права і суміжних прав став одним з важливих компо­нентів у законотворчій роботі, який підтримує конкурентноздатність культур­них індустрій. Тільки якщо твори надійно захищені, існуватиме стимул для ін­вестування розвитку творчої та новаторської діяльності, яка є одним з джерел додаткової цінності та конкурентноздатності європейської індустрії. Зрозуміло, що індустрія інвестуватиме творчу діяльність тільки тоді, коли вона певна, що результати творчої діяльності не будуть незаконно привласнені і вона зможе користуватися плодами своїх капіталовкладень протягом періоду захисту, який надається авторським правом. Різноманітні дослідження економічної важливості авторського права і су­міжних прав, що були проведені в державах-учасницях за останні роки, при­звели до однакових висновків. Продуктивність та додана вартість в зонах, які захищені цими правами, зросли інтенсивно, дуже часто на рівні значно вищо­му, ніж їх економічний рівень в цілому. Ринок аудіовізуальної продукції, на­приклад, зростає на 6 відсотків за рік. І цей рівень стабільний. Взагалі діяль­ність, охоплена авторським правом і суміжними правами, становить, за оцінка­ми спеціалістів, від 3 до 5 відсотків щорічного зростання внутрішнього валового продукту Співтовариства. 17. Захист, який забезпечують зазначені права, охоплює велику кількість виробників, з яких на першому місці виробники індустрії інформації та розваг. Не може бути сумніву в тому, що творчість та конкурентноздатність в таких сферах, як видавнича діяльність, індустрія запису та кіноіндустрія в основному залежать від ефективності застосування авторського права і суміжних прав. Поява нових технологій та інформаційних мереж відкриває перспективу роз­ширеної експансії в цих сферах, зокрема телебаченні, видавничій справі, музи- 150 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ці, комп'ютерній галузі. У зв'язку з розвитком нових форм розповсюдження і ко­піювання Співтовариству необхідно розглядати питання авторського права і су­міжних прав у новому контексті. d) Соціальна сфера 18. «Білий документ», підготовлений Комісією, привернув увагу до зроста­ючої тенденції в західній економіці щодо послуг з високою доданою вартістю, які базуються на використанні технологій, «ноу-хау» та результатів творчості. Європейська конкурентноздатність залежить все більшою мірою від новаторсь­ких ідей, здатних призвести до появи нових продуктів та виробників, які, в свою чергу, створять нові робочі місця. Авторське право і суміжні права є жит­тєво важливими. В ситуаціях, коли обсяг нових послуг розвивається, можливо­сті для створення робочих місць, особливо тих, в яких є потреба, мають викори­стовуватися повністю. Цей документ підкреслює деякі аспекти роботи в со­ціальній сфері, необхідні для сприяння розвитку діяльності, пов'язаної з інформаційним суспільством. В. Міжнародний аспект 19. Поява та впровадження нової інформаційної інфраструктури — «ін­формаційної супермережі» — та нових товарів і послуг спонукало більшість ос­новних торгових партнерів Європейського Співтовариства висловити свою дум­ку щодо економічних, правових та соціальних питань, які породжує інформа­ційне суспільство. 20. Такі питання мають глобальний вплив на кожну сферу, викликають широке міжнародне обговорення всередині та за межами Європейського Со­юзу, в державах-учасницях Союзу та в спеціальних міжнародних організа­ціях. Цей феномен на світовому рівні є викликом, принаймні, в певних галу­зях, щодо пошуку відповідей та прийняття рішень на світовому рівні. 21. Конференція Великої Сімки в Брюсселі 25 — 26 лютого 1995 року підтвер­дила потребу у високих стандартах правового та технічного захисту результа­тів творчої діяльності, роль яких невпинно зростає. Міністри погодились, що заходи будуть здійснюватися шляхом національних, двосторонніх, регіональ­них та міжнародних спроб, включаючи Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), які забезпечать, щоб діяльність у сфері інтелектуальної влас­ності та технічного захисту гарантувала, що правоволодільці зможуть користу­ватися технічними та юридичними засобами контролю за використанням їх вла­сності у глобальній інформаційній інфраструктурі. 22. Цей процес формування інформаційного суспільства, особливо законо­давчих потреб, які цей процес могли б стимулювати, пройшов довгий шлях в кількох державах-членах, а також в країнах третього світу; їх законодавча си-стема з авторського права і суміжних прав базується на різних юридичних тра-диціях, але вони реагують подібними діями на питання, які цей розвиток пору- Що стосується держав-членів, то яскравим прикладом є робота комісії Сірі-неллі, яка була заснована Французьким міністерством з культурних справ для вивчення проблеми включення нових технологій до правових концепцій сфери інтелектуальної власності. Такі ж кроки були зроблені в Швеції та Фінляндії. 151 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 23. За межами Співтовариства Японське міністерство торгівлі та індустрії (ЯМГІ) і Культурне Агентство надали дві доповіді Уряду Європейського Спів­товариства про включення мультимедіа до систем інтелектуальної власності. У Сполучених Штатах Америки Президент призначив групу для розробки та здійснення адміністративної політики в національній інформаційній інфраст­руктурі. Робоча група, відповідальна за аспекти інтелектуальної власності, по­дала «Зелений документ» у липні 1994 року. «Білий документ» незабаром буде поданий також. Різні документи розроблені в Канаді та Австралії, в яких ви­словлені певні думки з приводу цього питання. Проведені також консультації з приватними зацікавленими особами. 24. Питання інформаційного суспільства розглядалися міжнародними орга­нізаціями. Всесвітня організація інтелектуальної власності вивчала вплив нових технологій на авторське право і суміжні права. Кілька конференцій та до­сліджень було організовано для окреслення моделі закону про авторське право, яка охоплювала б нові технології. В жовтні 1989 року структури управління ВОІВ прийняли рішення почати роботу над протоколом до Бернської конвенції, що спрямований на адаптацію її до технічного розвитку, після прийняття Пари­зького акта Конвенції. Новий документ готується і щодо охорони прав виконавців та виробників фонограм. Ці два інструменти повинні запровадити сучасне між­народне регулювання авторських і суміжних прав, сприяти посиленню їх впли­ву. Більше того, дебати, що відбуваються, охоплюють розгляд впливу цифрової технології в цих галузях. 25. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕС­КО) і Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) також роз­глядають технологічні та правові проблеми, що виникли у зв'язку з розвитком інформаційного суспільства. 26. Ці положення є предметом Угоди про торгові аспекти прав інтелекту­альної власності (Угода ТРІПС) Світової організації торгівлі, яку уклали в ре­зультаті кількох раундів переговорів за круглим столом в Уругваї. Ця Угода визначила основні правила захисту інтелектуальної власності. Можна зазна­чити також, що стаття 9 Угоди ТРІПС визнає положення Бернської конвенції. Члени ГАТТ/СОТ зобов'язані дотримуватися статей з 1 по 21 Бернської кон­венції, за винятком статті 6bls, яка стосується моральних прав. Стаття 14 Угоди ТРІПС передбачає захист прав виконавців, виробників фо­нограм та організацій мовлення. Визнано, що комп'ютерні програми повинні за­хищатися як літературні твори. Бази даних або інші матеріали в друкованій чи іншій формі, які за відбором та впорядкуванням є інтелектуальним творінням, також повинні бути захищені. Угода ТРІПС включає і положення про право прокату. С. Діяльність Європейського Союзу 27. Консультативний процес, започаткований цим «Зеленим документом», випливає з роботи, яка вже розпочалася в різних регіонах. 28. Це не вперше Співтовариство розпочало правовий та економічний аналіз проблем, викликаних розвитком нових технологій. За останні десятиліття тех­нологічні зміни, які відбуваються в усьому світі, означали, що різні системи за­конодавства були неодноразово переглянуті з метою вироблення структурної 152 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ адаптації, щоб підтримувати баланс між імперативами захисту авторів та роз­повсюдженням їх творів. 29. У 1982 році Комісія, визнаючи важливість цього предмета, видала «Зеле­ний документ» про авторське право і виклик технологій. У цьому документі зроблено правовий та економічний аналіз невідкладних проблем, викликаних розвитком нових технологій, що розглядалися з точки зору власних інтересів Співтовариства. На той час Співтовариство працювало над формуванням внут­рішнього ринку і потребувало гарантій того, що ринок захищених товарів і по­слуг функціонує правильно і водночас забезпечується високий рівень захисту правоволодільців. Комісія зазначила, що ці нові технології часто не визнають національних кордонів і все більше ускладнюють застосування законів про ав­торське право. Комісія наголосила на важливості втілення кількох запропонованих ініціа­тив для врегулювання цих питань. Так, законодавство з баз даних було розгля­нуто Комісією в «Зеленому документі» 1988 року4. В цьому Комісія випередила всіх своїх партнерів. «Зелений документ» був основою для проведення консуль­тації та слухань зацікавлених сторін. Так виник «Додаток до «Зеленого доку­мента». Робоча програма Комісії в галузі авторського права і суміжних прав», який був схвалений у лютому 1991 року5; в цьому документі, з урахуванням відгуків на «Зелений документ», було визначено програму пріоритетних дій на рівні Співтовариства. Комісія визнала, що вона керуватиметься двома принципами: «по-перше, захист авторського права і суміжних прав повинен бути посилений, по-друге, захист має бути всебічним, наскільки це можливо». Комісія визнала, що про­грама має охопити всі основні аспекти, пов'язані зі створенням внутрішнього ринку, що «відповідь на виклики нової технології відносно держав-членів Спів­товариства становить тільки частину проблеми». 30. Відповідно до цих настанов було прийнято чотири директиви з авторсь­кого права і суміжних прав. Всі вони тісно пов'язані з теперішньою дискусією, бо їх правила створюють нове правове середовище. 31. «Зелений документ» 1994 року, який надає захист європейській аудіо­візуальній індустрії, також окреслив проблеми, викликані новими технологія­ми, законодавчими рамками роботи, а також наголосив на необхідності форму­вання середовища, яке б сприяло розвитку послуг6. 32. 7—8 липня 1994 року Комісія провела слухання зацікавлених сторін на основі відповідей, поданих в анкеті про захист інтелектуальної власності в ін­формаційному суспільстві7. «Зелений документ» про авторське право і виклик технологій. Проблеми авторського права потребують термінової дії. — СОМ (88) 72 final, 17 червня 1988 року. Додаток до «Зеленого документа». Робоча програма Комісії в галузі авторського права і суміжних прав. СОМ (90), 584 final, 17 лютого 1991 року. «Зелений документ» про стратегічні дії для посилення Європейської програмної інду­стрії в контексті аудіовізуальної політики Європейського Союзу. — СОМ (94) 96 final, б квітня 1994 року. Відповіді зацікавлених сторін стосовно авторського права та суміжних прав в інфор­маційному суспільстві. — ISBN 92-827-0204-9. 153 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ 33. Слухання 7—8 липня виявило нез'ясованість багатьох питань щодо захи­сту авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві. Більшість учасників погодилася, що спільність інформаційного простору змінить кількіс­но і якісно товари та послуги на ринку. Одночасно вони відзначили вплив цих змін на системи захисту інтелектуальної власності, схиляючись більше до по­слідовних змін, ніж «революційних» (раптових). Більшість наголосила на потен­ціалі авторського права і суміжних прав, який має бути пристосований до тех­нічних змін, наслідків технологічного прогресу (поява фотографування, телеба­чення, супутникового мовлення, компакт-дисків тощо). 34. Учасники виявили зацікавленість щодо ефективного захисту інтересів правоволодільців. Було визнано, що має бути збережений баланс між правами, які надані володільцям, з яких певна категорія могла б володіти більшими пра­вами, а також між інтересами користувачів, таких як громадські бібліотеки, чиї функції не повинні бути обмежені. Зацікавлені сторони особливо наголошували на важливості визначення та управління правами, а також аналізу існуючого правового стану. Ідея встановлення системи визначення творів, що охороняються авторським правом, зустріла широке схвалення. Зацікавленим колам, досі нерішучим щодо можливого індивідуального управління правами, стало зрозуміло, що нові роз­пізнавальні пристрої дозволять здійснювати більш ефективний контроль, але водночас перспектива широкого розповсюдження шляхом копіювання та спо­віщення викликала занепокоєння правоволодільців. Існуючий рівень захисту прав вважався б адекватним, якби дозволяв як но­ве використання, так і підтримував належний захист правоволодільців. Було підкреслено, що певні концепції могли б перейти до іншої сфери, і їх необхідно «відрегулювати». Щодо прав копіювання, сповіщення та прокату було запропо­новано прийняти концепцію, за якою вони б набули нових характеристик. Учасники також зацікавились питанням вичерпання прав, відзначивши, що цей принцип не підходить до послуг, які будуть розповсюджені в інформацій­ному суспільстві. Нарешті, деякі учасники наголосили на потребі оновлення законодавства, вироблення положень для цього виду використання творів. Точки зору розділи­лися щодо питання моральних прав. Правоволодільці хотіли, щоб вони були значно посилені, тоді як потенційні постачальники послуг в спільному інформа­ційному просторі вбачали в них перешкоду. 35. Погляди, висловлені під час слухання, знайшли відображення у цьому «Зеленому документі», спрямованому на розширення і поглиблення консульта­тивного процесу. і 36. На думку Комісії, необхідно визначити масштаби розвитку послуг в ін- j формаційній суперінфраструктурі, а також наслідків включення до системи і захисту прав на рівні Співтовариства. І 37. Визнано, якщо відмінності, наявні в системі чинного законодавства, мо- І жуть перешкоджати вільному руху товарів та послуг на внутрішньому ринку, 1 то вони мають бути усунені, щоб полегшити розвиток інформаційного суспіль- і ства в Європейському Союзі. 1 154 І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 38. Даний документ спрямований на забезпечення Комісії рекомендаціями щодо проведення дискусій з цих питань на різних технічних та правових фору­мах в інтересах інформаційного суспільства. Це дозволить також віднайти ефективний напрям дослідницьких проектів, започаткованих під егідою Четвертої дослідницької програми. 39. Зрозуміло, що цей документ не пропонує конкретні рішення проблем, які ще й досі не з'ясовані в багатьох відношеннях, а швидше ставить лише питання можливого підходу до вирішення цих проблем або в деяких випадках пропонує можливі шляхи їх вирішення. Підрозділ II Питання першочергового значення А. Новий виклик, нові завдання 40. Питання, що випливають з розвитку інформаційного суспільства та його впливу на систему авторського права і суміжних прав, ще й досі не з'ясовані. Більшість цих невизначеностей зумовлена динамічним характером процесу, який відбувається. Поки технічний розвиток триває, не зовсім зрозуміло, який практичний вигляд матиме цей розвиток. 41. Проте нові послуги дійсно з'являються. Хоча їх кінцева форма ще не з'я­сована, однак основні риси можуть бути окреслені разом з чорновим планом економічних та правових процесів, які вони започатковують. Треба пам'ятати, що споживачі повинні зважати на зазначені технології, а це є неоднозначним на даний момент питанням. а) Природа нових послуг 42. Нові послуги в спільному інформаційному просторі зосереджені на пере­тині між інформаційною технологією, телекомунікаціями та телебаченням. Все зводиться до спільного знаменника: цифрові технології. 43. Ці послуги охоплюють широкий обсяг робіт та інформації, доступ до них дуже легкий, їх сфера складається з кількох наступних компонентів: » захищені твори; * твори, які стали суспільним надбанням; * продукти мультимедіа, тобто комбінації з баз даних і робіт різних видів, таких як картини (художні або анімаційні), тексти, музика та комп'ютерні програми. Ці послуги пов'язані одним фактором: концепцією взаємодії, яка дозволяє змінювати зміст. Ступінь взаємодії необхідно визначити. Більшість з цих по­слуг створені за допомогою баз даних. Іншою особливістю нових послуг є те, що не окреслені межі їх використання. 44. Слід відзначити, що нові послуги (від місця до місця) відрізняються від традиційних телевізійних програм (від однієї точки до кількох); споживачеві в цьому випадку відведена пасивна роль, в той час як нові послуги стануть до­ступними, як тільки в них виникає потреба, і користувач буде безпосередньо контролювати програму. 45. Пропонується великий діапазон послуг на великі відстані: » телеворкінг; » телебанкінг; * телешопінг; 155 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України * медіа (електронні газети); * розваги (такі, як програмні бібліотеки (відео за запитом)); » послуги дозвілля (такі, як взаємопов'язані ігри, в яких глядач бере участь, і сюжет змінюється, коли дійство триває, віртуальні музеї); » послуги зі спортивних передач, коли глядач може вирішувати, який йому обрати кут камери, чи практичні послуги, такі як прогноз погоди; » навчальні програми (теленавчання); * туризм на відстані (коли глядач може відвідати археологічні пам'ятки); * канали, на яких можна встановлювати парі тощо. 46. З нинішнього стану ринку та тенденцій його розвитку можна зробити висно­вок, що нові послуги використовуватимуться в п'ятьох основних сферах: * діяльність в обох (приватному та громадському) секторах з відповідним за­стосуванням (автоматизація офісів, фінансова інформація тощо); * інформація та навчання, включаючи практичне застосування (викладан­ня); * шопінг на відстані; * нагляд за здоров'ям (лікування на відстані, домашній догляд); » розваги та дозвілля, в яких ігри та телевізійні програми відіграватимуть основну роль. Не з'ясовано, як ці галузі розвиватимуться в майбутньому, але, здається, що практика застосування прогресуватиме швидше, ніж ринок масового дозвілля. Ринок мультимедійної продукції (CD-ROM, CD-I, CD-TV тощо), за оцінками спеціалістів, становить сьогодні один мільярд екю на рік. Очікується, що він зростатиме на 16 відсотків щороку в наступні п'ять-шість років8. Аналіз продукції CD-ROM, випущеної в Європі, є ознакою того, що цьому продукту поки що надана перевага (див. таблицю нижче). Десять основних галузей, які використовували CD-ROM у 1994 році Види діяльності % всього % зросту за 93 — 94 pp. Культура, розваги 19,0 73,8 Мистецтво, гуманітарні науки 13,2 61,9 Навчання, викладання, кар'єра 11,5 48,8 Інформаційна технологія, комп'ютерні програми 9,5 47,8 Реклама, дизайн, маркетинг 7,8 53,2 Бізнес, компанії 7,7 60,7 Мови, лінгвістика 7,6 61,6 Злочин, закон, законодавство 7,3 34,3 Наука, технології 7,0 37,8 Карти, географія 6,0 26,7 Джерело: Обсерваторія інформаційного ринку, 1988—1994 pp. Див. 1 15 BN 92-826-74, 24-Х-1994, стор. 107. 156 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ b) Міжрегіональні послуги 47. Економічний аналіз показує, що інформаційний простір та послуги, що надаються у ньому, залежатимуть від їх життєздатності щодо існуючих регу­лювальних рамок роботи, які полегшують створення ряду послуг, спрямованих на окремі ринки. Послуги, які надаються, повинні бути націлені на ринок значно ширший, ніж будь-який внутрішній, інакше вони не будуть прибутковими. Значною мірою їх успіх залежатиме від доступності кількості різних послуг, запропонованих за помірними цінами. Ряд послуг потребують стимулювання потреби, яка забезпечить оптимальне використання мережі. 48. Пакет послуг буде прибутковим тільки тоді, якщо постачальник зможе розповсюджувати їх у глобальному розмірі з метою зменшення витрат. Послуги повинні мати спроможність поширюватися на всій території Спів­товариства, щоб вони змогли досягти меж ринків держав-членів, ринків, які разом дозволять досягти масштабної економії. Тільки перспектива розповсю­дження та використання всіх потенційних ринків держав-членів зможе забез­печити впевненість у прибутковості, а також сприятиме значним капіталовкла­денням, у яких є потреба. 49. Постачальники послуг не схочуть інвестувати нові послуги доти, поки за­кони, які регулюють їх, не стануть простими та надійними. Слідуючи цій стра­тегії, інвестор, який забезпечує пакет послуг, повинен бути певним, що він ке­руватиметься тільки одним набором правил, які легко визначити. Було б обтяжливе зобов'язати постачальника послуг вивчати різні режими 15 держав-членів стосовно надання послуг. Це стало б також перешкодою на шляху інвестицій в індустрію. c) Структури нового ринку 50. Структури нового ринку перебувають у гіпотетичному стані: інформацій­на спільність тільки зароджується, їх поступове зростання має помітний вплив на структуру та композицію постачання і попиту. Попередньо можемо визначи­ти кілька тенденцій. Не зважаючи ні на що, певна впевненість стосується і поведінки споживачів, сприйняття ними цього технологічного процесу, і нових послуг. Ми повернемося до цього аспекту. 51. Щодо пропозицій, то основною ознакою розвиненої індустрії є різнома­нітність доступних товарів та послуг на ринку. Це породило зростаючу кіль­кість спеціалізованих постачальників послуг, які націлені на особливі ринки. Це призвело до того, що виробництво товарів і послуг перейшло від тради-: ційних маленьких фірм до великих компаній, що існують в галузях виробницт-| ва, телекомунікацій або інформаційних технологій, які спроможні брати на себе | великі витрати на дизайн та ризик операцій. Зазначена тенденція дозволяє ін-1 дустрії створювати послуги і розповсюджувати їх якнайширше. В результаті і виникла потреба об'єднань між компаніями, що виробляють програми, та опе-I раторами мереж (кабельних, телефонних тощо). Створення світової економіки І вимагає постійно від цих компаній підвищення їх конкурентноздатності. І 52. Щодо попиту, то основною ознакою є зростання кількості користувачів. І Розвиток нових типів послуг призвів до особливого споживання: споживач має І значно ширші можливості вибору і користування змістом послуг. Відео на за- I 157 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України мовлення та інші нові послуги потребують активного та особливого рішення з боку споживача. Споживач зможе довідуватися про товари, які наявні в прода­жу, змінювати існуючі дані і товари та придбати їх для власного користування. 53. Інформаційний суспільний простір повинен мати підтримку споживачів, якщо він хоче існувати. Ще й досі існують питання, які мають бути з'ясовани­ми, незважаючи на успіх ідеї інформаційного суспільства. 54. Новаторства та маркетингу недостатньо для забезпечення того, що спо­живачі сприймуть цю продукцію і змінять свої усталені звички щодо спожи­вання. Від споживача чекають, щоб він купував обладнання для прийняття теле-, радіосигналів, придбання якого для багатьох людей є обтяжливим. Ін­дустрія має мобілізуватися, щоб запропонувати послуги основній частині гро­мадськості за помірними цінами. Існуючі дослідження дають відносно невиразні відповіді на питання щодо коштів споживачів, які вони готові витратити на нові послуги. 55. Той факт, що домашнє використання послуг зростатиме повільніше че­рез витрати, які виникають, вплине на природу і потреби послуг, які пропону­ються: це може бути застосування «бізнес до бізнесу», яке пропонує перспекти­ви більш швидкої прибутковості, тому що бізнес вже має деяке з необхідного обладнання; перевага буде надана перш за все тим застосуванням, що спрямо­вані на основну частину громадськості, яка має нахил до освіти або індустрії розваг. Європейський ринок надає менше значення особливим новим технологіям, ніж інші існуючі ринки. Таблиця, що подана нижче, стосується тільки певних технологій, але з неї можна побачити, що в 1992 році їх рівень розповсюдження в побутовій сфері Європи був значно нижчим, ніж у СІЛА. Розповсюдження нових технологій в побутовій сфері країн Європи і США в 1992 році Процентне відношення обладнаних господарств Вид обладнання Європа США Обладнання CD-ROM 0,5 зд Відеомагнітофони 54 68,3 Мобільні телефони 3,2 10,7 Джерело: Обсерваторія інформаційного ринку, звіт 1993—1994 pp. Цілком зрозуміло, технологічний прогрес не зупиниться, а інтенсивно розви­ватиметься, особливо коли зростання поточного доходу буде прогнозованим. Нижченаведена таблиця підтверджує цю тенденцію: Світовий поточний індустріальний доход у 1988—1993 pp. 1988 млн. екю 1989 млн екю 1990 млн. екю 1991 млн. екю 1992 млн екю % всього в 1992 Брокерська справа 2698,2 3055,8 3385,3 3580,9 3847,7 44 Кредити 1405,2 1468,9 1493,8 1521,8 1633,6 19 ' 158 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 1988 млн. екю 1989 млн екю 1990 млн. екю 1991 млн. екю 1992 млн. екю % всього в 1992 Фінансова інформація та дослідження 1051,8 1160,1 1301,2 1426,7 1591,0 18 Законодавство 399,0 509,7 577,5 611,5 649,7 7 Професійна діяльність 354,5 446,4 499,9 529,0 588,6 7 Кінцеве споживання 90,3 123,8 205,3 295,5 398,5 4 Маркетинг 8,2 12,9 19,3 26,7 34,4 < 1 Джерело: Обсерваторія інформаційного ринку, звіт 1993 р. 56. Не бажаючи передбачити, що випливає з ситуації, яку ми тільки що опи­сали, Співтовариство має чітко визначити будь-які аргументи, які допомогли б окреслити його початкову політику щодо інформаційного суспільства. Успіш­ність роботи інформаційного суспільного простору позначиться на спроможності Співтовариства забезпечувати подібні інфраструктури, а також розвивати стра­тегію стосовно того, що несуть в собі ті інфраструктури, які, в свою чергу, полег­шують створення і використання нової продукції і послуг, що стають доступни­ми. Цей «Зелений документ» присвячений в основному захисту товарів і послуг авторським правом і суміжними правами. В. Нинішня позиція стосовно авторського права і суміжних прав 57. Розвиток нових інформаційних інфраструктур і послуг, а також продукції, яка буде створена і реалізована, є наступним кроком в еволюційному процесі. 58. Історія авторського права і суміжних прав складається з послідовності взаємодій, в результаті яких законодавство було пристосовано до технологічно­го розвитку, іноді у великих розмірах. Нинішня система є результатом до­сліджень та досвіду, накопичених протягом багатьох років. Вона бере свій поча­ток з часу, коли національні ринки були відмежовані один від одного, і певні ти­пи робіт на міжрегіональному рівні були відносно мало розповсюджені. Це стало необхідним підґрунтям для ідеї, що захист авторського права і суміжних прав міг би бути територіальним у межах існуючих правил та механізмів, які керують використанням. 59. Існує велика кількість ключових понять та принципів, які є спільними , для більшості систем законодавства з авторського права і суміжних прав, хоча • підхід до їх застосування різний. Поява нових технологій не впливає на приро-I ду цих понять та принципів, але вони мають причетність до сфер, які розгляда-I ються. і Можна сподіватися, що в нинішніх умовах деякі з основних принципів набу-| дуть іншої форми без будь-яких радикальних змін відносно їх природи. Наве-I дені нижче приклади подаються тільки як ілюстрації: І 1) Концепція автора є центральною в обох системах: континентальній та в «copyright», хоча система «copyright» не дотримується традиції, що автор, як І правило, має природне право. 159 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ Спосіб створення творів нині змінюється до певної міри з появою нових това­рів і послуг. Традиційна уява про автора як майстра, який працює в ізоляції і використовує цілком оригінальний матеріал, спростовується новими формами творення. Нова продукція та послуги є результатом процесу, в якому беруть участь багато людей (їх особистий внесок часто досить важко визначити) і не­рідко використовується кілька технік. Створення мультимедійних творів є тільки одним прикладом в цьому контексті. Все частіше ініціатива походить від юридичної особи у формі замовлення до юридичної особи, яка несе художню та фінансову відповідальність. 2) «Оригінальність» завжди є умовою права на захист; охорона оригінально­сті до цього часу була справою національного законодавства, крім кількох сфер, де досягнуто погодження на рівні Співтовариства, такі як фотографування (зйомка) та комп'ютерна галузь. Нові товари та послуги здебільшого є результатом адаптації або тлумачень існуючих творів. Виникає питання, якою мірою ці результати задовольняють традиційні критерії спроможності захисту, якою мірою ці нові вироби та послу­ги є правомірними відносно захисту взагалі і які наслідки будуть для систем авторського права і суміжних прав. 3) Концепція «першого видання» твору використана в кількох міжнародних конвенціях як з'єднуючий фактор, що поєднує твір з особливістю захисту (при­кладом є стаття 3 Бернської конвенції). Той факт, що створення та розповсю­дження мають місце в мережі, ставить твір на якесь особливе місце. 4) Принципи стосовно того, що автори та інші правоволодільці користуються виключними правами, надають право дозволяти або забороняти використання їх твору і розглядаються як основні для прерогатив, що надаються автору та іншим правоволодільцям у контексті нових режимів передачі і використання творів. Чи означає великий обсяг використання творів, що ці права можуть бути за­ниженими щодо права на винагороду або їх необхідно посилити, беручи до ува­ги небезпеку, яка випливає з того факту, що ці твори легко можуть бути ско­пійовані? 5) Концепція «чесного використання» або «приватного використання» існує в більшості законодавчих систем, дозволяючи тим самим певній кількості копій, зроблених у приватному секторі для приватного використання, бути відмежо­ваній від авторського права. Зацікавлені сторони часто відчувають потребу в чіткому розмежуванні між громадськими та приватними комунікаціями. 60. Нинішній чинний закон залежить від відносно суворого розмежування між різними категоріями творів — музичні твори, літературні твори, візуальні , твори тощо — та принципами, якими регулюється їх використання. Форми ви- І користання, розглянуті в чинному законі, базуються на рівні розповсюдження І творів. і Оплата в основному часто доходить до різних правоволодільців через схему, І за допомогою якої їх права контролюються суспільством і яка базується на і концепції матеріальної форми, як це можна побачити у випадку приватного ко- і піювання. Відмінність між правами виконання і правами копіювання до цих пір я була досить важливою. Як має розглядатися вид програми на комп'ютерному 1 160 1 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ екрані? Це передача громадськості або копіювання шляхом матеріалізованого процесу? С. Можливі наслідки а) Виконавці в інформаційному суспільстві 61. З точки зору інтелектуальної власності перша категорія виконавців в ін­формаційному суспільстві, яка одразу ж спадає на думку, це автори та індуст­рії, що пов'язані з творчістю. Це автори літературних та художніх творів усіх видів, як визначено в статті 2 (1) Бернської конвенції, включаючи авторів баз даних та комп'ютерних програм. 62. Володільці суміжних прав формують другу категорію: це виконавці, ви­робники фонограм та кінематографічних творів, а також організації мовлення. До цих категорій можна віднести й інші традиційно прийнятні групи, такі, як видавці, продюсери живих виконань, дистриб'ютори кінематографічних творів тощо. 63. Та інформаційне суспільство надає вирішальну роль іншим категоріям людей, які до цих пір не були опосередковано або прямо зацікавлені авторсь­ким правом або суміжними правами, зокрема виробникам об'єктів, пов'язаних з мережею, і, звісно ж, операторам мережі; вони несуть великий обсяг відпо­відальності за передачу. Більше того, громадські структури в цілому: приватні користувачі, профе­сійні користувачі, користувачі з навчальною метою відіграють важливу роль в інформаційному суспільстві. Нарешті, формування інформаційного суспільства неодмінно викличе ви­знання місця товариств, чия роль, організація та діяльність можуть потребува­ти адаптації. Роль і функції цих товариств, мабуть, будуть змінюватися з ме­тою кращого функціонування за нових можливостей та шляхів, за дотримання умов, запропонованих інформаційним суспільством. Структури цін та ступінь даного дозволу можуть бути видозміненими, тому що звуковий, аудіовізуаль­ний та текстовий сектори, не кажучи про комп'ютерні програми і бази даних, будуть все тісніше взаємопов'язані. 64. Важливо встановити, чи поява інформаційного суспільства вплине на ці групи? Відповідь на це питання великою мірою визначить зміни, яких потребує існуючий правовий простір. Ь) Регулювальне середовище 65. Можливості, запропоновані аналоговими технологіями, є предметом бага­тьох обмежень. Цифрові ж технології дозволяють неймовірно великому обсягу даних та інформації бути втіленим в одній матеріальній формі («цифрове стис­нення»), а також дуже легко переданим. Це означає, що стало набагато легше придбати дійсно ідентичні копії, розповсюдити їх в нематеріальній формі і ско-ригувати твори шляхом порівняння або, наприклад, колоризації. 66. Розвиток нових послуг, що складаються з робіт та даних, охоплених різ­ними правовими положеннями, породжує потребу в окремому правовому ста­тусі для цих нових робіт. 67. Що стосується концепції «твір — критерій цілісності», то вона застосову­ється в цьому випадку. Твори, що використовуються, будуть різними, але твори мультимедіа є розширенням того, що було раніше: це суміш, запозичена з вже П И19 161 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ існуючих творів, які часто є традиційними творами, такі, як книги. Але може бу­ти й таке, що концепція «оригінальності» розвиватиметься в менш безпосеред­ньому, а більш відносному напрямку, завдяки особливим факторам, що подані нижче. Той факт, що твір змінює свою зовнішню форму, зовсім не означає, що він містить в собі будь-яку зміну змісту. Закон, як правило, буде байдужим до використання певного виду технології. 68. Можливість використання різних технік у процесі створення не поро­джує сумніву щодо концепції «автор» і «твір»: обидва компоненти потребують від нас визначення особи, що зробила вибір, який спрямував процес створення і яка таким чином втілила свою особистість. Та існують випадки, коли важко ви­значити автора, наприклад, коли твір є спільним продуктом великої кількості осіб, які працювали разом над його створенням. Тут кількість правоволодільців зростає, хоча й не виникає нова категорія правоволодільців. 69. Доречно зазначити, що основні наслідки залежатимуть від форми, в якій ці твори втілюються, розвитку нових шляхів запису та передачі, а також від механізму управління правами. Розповсюдження творів у нематеріальній формі ставатиме доступнішим за­лежно від того, як цифрові технології дозволятимуть знаходити ринок збуту такому розповсюдженню. Це спричинить те, що кордони між різними катего­ріями творів стануть менш виразними: твори мультимедіа у більшості створені із запозичень раніше існуючих творів. Проблеми і небезпека полягають у труд­нощах розпізнавання запозичень. Це стосується управління правами, тому що більшість збирачів винагороди спеціалізуються на певній категорії творів або правоволодільців. Щоб бути спроможним управляти правами правоволодільців і контролювати копіювання, товариству потрібно запровадити ефективний нагляд за викорис­танням їх творів; складність цього є нерозв'язною проблемою. Це зумовлено особливо великою кількістю використаних творів, видавців, авторів, операцій та окремих випадків використання кожного твору. 70. Критерій суто приватного використання стає більш рухливим, змінним та важким для застосування. Цифрова технологія може перетворити копіюван­ня в домашніх умовах на цілком доступну форму використання. Твір може ко­піюватися систематично і необмежену кількість разів без втрати якості. Небез­пека піратства та неправомірного використання (без сплати правоволодільцям винагороди) таким чином підвищується. Виникає велика потреба в заходах на рівні Співтовариства щодо забезпечення сплати належної правоволодільцям винагороди, а також стосовно впровадження прогресивної технології, яка б об­межила можливість подібного копіювання. 71. Водночас цифрові технології мають також виробити нові механізми, які полегшували б нагляд за використанням захищених творів, а також їх розпіз­навання, що повинно суттєво покращити захист правоволодільців. Управління) правами має бути доступним, дозволяючи індивідуальні переговори на базі ви­ключних прав. Розміри авторської винагороди та даного дозволу мають бути] переглянуті, оскільки все частіше матиме місце використання музичних та} візуальних творів. 162 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 72. Учасники слухання, яке відбулося в липні 1994 року, дали кваліфіковані відповіді на питання про рівень технологічного розвитку і можливий його вплив на нинішню систему правового захисту авторського права і суміжних прав. Не потрібні радикальні зміни; замість цього ми повинні адекватно і послідов­но реагувати на нову ситуацію та пристосовувати правові рамки твору до по­треб нового оточення. Підрозділ III Правові рамки роботи в інформаційному суспільстві 73. Основні правові рамки роботи вже існують на рівні Співтовариства. Ко­місія відзначає, що фундаментальні свободи внутрішнього ринку, особливо право заснування у статті 52 Договору ЄС, а також свобода щодо забезпечення послугами у статті 59 разом з Директивами, які вже прийняті, дають відповіді на питання, що виникають та визначають шляхи майбутньої політики стосовно інформаційного суспільства. А. Правила внутрішнього ринку за Договором 74. Перед тим, як визначити, що потрібно для регулювання діяльності, важ­ливо усвідомлювати, що повне і ефективне здійснення правил внутрішнього ринку, визначених Договором, і побічного законодавства піде шляхом забезпе­чення таких умов, щоб інформаційне суспільство могло успішно розвиватися в Співтоваристві. Стаття 7 Договору визначає внутрішній ринок як «зону без внутрішніх кордонів, в якій забезпечено вільне пересування товарів, осіб, по­слуг та капіталу». 75. Право заснування гарантовано статтею 52 Договору, а вільне пересуван­ня послуг — статтею 59. Якщо ці принципи є ефективними, діяльність, що ха­рактеризує інформаційне суспільство, може проводитися в правових рамках товарів, пристосованих до розвитку конкурентноспроможної європейської ін­дустрії. 76. Не зважаючи ні на що, інформаційне суспільство в Європейському Спів­товаристві буде створено, якщо нова діяльність, зумовлена інформаційним сус­пільством, відбуватиметься в зоні без кордонів. Ті, хто шукає шляхів, щоб діяти в новому середовищі, не повинні вважати себе обмеженими правовим тиском, який випливає з фрагментально розділеного ринку. Принцип взаємного визнання тут дуже важливий. Це дозволяє постачальни­ку послуги поширювати надання цієї послуги і на іншу державу-учасницю, в той час коли вона, ця послуга, є законною лише у власній країні. Застосування цього принципу дозволить уникати зайвих правил та регуляції. 77. Правила про вільний рух товарів статей ЗО—36 Договору ЄС застосову­ватимуться там, де має місце переміщення товарів, але в інформаційному сус­пільстві можна очікувати, що обіг товарів та інформації все частіше здійснюва- і тиметься в нематеріальній формі, і правила про вільний рух товарів не мати-\ муть вирішальної ролі. і В. Директиви та проекти директив Р І 78. Директив у галузі авторського права і суміжних прав було прийнято І стільки, скільки було необхідно. Нині інститутами Співтовариства розгляда-§ ються важливі нові пропозиції проектів Директив. 1П-319 163 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ a) Директива Ради 91/250/ЄЕС про охорону комп'ютерних програм («Дирек­тива з комп'ютерних програм»)9. 79. Комп'ютерні програми є важливим компонентом інформаційної суперме-режі: вони наявні у всіх ланках інформаційного ланцюга. Вони гарантують ком­п'ютерне забезпечення, яке дозволяє інформації бути перетвореною в цифрову форму та зберігатися в ній. Комп'ютерне забезпечення є життєво важливим для розвитку індустрії нових програм. Воно існує в мережах, терміналах тощо. Директива з комп'ютерних програм дуже швидко заповнила вакуум у законо­давстві Співтовариства. Комп'ютерні програми нині захищені авторським пра­вом як літературні твори. Директива несе в собі далекосяжне узгодження кіль­кості виключних прав, що надаються правоволодільцям. Вона визначає також дії, за яких використання програм можливе без дозволу їх правоволодільців. b) Директива Ради 92/100/ЄЕС про право прокату і деякі суміжні права («Директива про право прокату»)10. 80. Це міжкордонний спосіб, який регулює основні права, що стосуються всіх категорій творів та інших об'єктів, захищених авторським правом і суміжними правами. Він також узгоджує суміжні права на високому рівні. Директива: — стверджує виключні права прокату та позичання для всіх творів та інших об'єктів, захищених авторським правом; — узгоджує суміжні права на універсальній основі, яка в дечому сягає далі, ніж Римська конвенція. Ця Директива може бути широко застосовна, оскільки стосується нових по­слуг, таких як відео за замовленням та його варіанти. Відео за замовленням та подібні форми використання нагадують надання в прокат на обмежений від­різок часу кінематографічних або аудіовізуальних творів і може розглядатися як форма дистанційного відеопрокату. c) Директива Ради 93/83/ЄЕС про координацію деяких положень авторсько­го права і суміжних прав, застосовних до радіомовлення через супутник і до ретрансляції по кабелю («Ефірне мовлення через супутники і кабельна ре­трансляція»)11. 81. Ця Директива забезпечує сталі правові рамки роботи в галузі авторського права і суміжних прав для розвитку супутникового мовлення і кабельної ре­трансляції в Європі. Таким чином, це завершує правові рамки роботи зі створен­ня єдиної аудіовізуальної зони мовлення, визначеної в Директиві 92/552/ЄЕС. Одним з основних питань є визначення «сповіщення для загального відома за допомогою супутника». Згідно з цим положенням один акт мовлення підлягає законам однієї тільки країни, тобто країни, де сигнали вводяться до ланцюга сповіщення. Директива засновує принцип, за яким права супутникового мов­лення мають бути передані за угодою. Кабельна ретрансляція також може здійснюватися тільки за угодою. ю Директива Ради від 14 травня 1991 p., OjL 122/42. Директива Ради від 19 листопада 1992 p., OjL 346/61. 11 Директива Ради від 27 вересня 1993, OjL 248/15. 164 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ d) Директива Ради 93/98/ЄЕС про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких суміжних прав («Строк охорони»)12. 82. Ця Директива визначає узгодження строків охорони творів та інших об'єктів, що захищаються авторським правом і суміжними правами в межах Співтовариства. Це наріжний камінь системи, потрібної для правового захисту товарів та послуг, розповсюджуваних у супермережі. Узгоджений строк захис­ту становить 70 років після смерті автора для авторського права та 50 років піс­ля обнародування або запису для об'єктів суміжних прав. Цей рівень захисту особливо ефективний. e) Пропозиція Директиви про охорону баз даних («Директива про бази да­них»)13. 83. Запропонована Директива, коли вона буде прийнята, матиме особливу вагу в інформаційному суспільстві, тому що більшість нових товарів та послуг будуть пов'язані з базами даних. 84. 10 липня 1995 року Рада міністрів ЄС досягла згоди: зміст цього положен­ня спрямований на пошук шляхів узгодження положень про авторське право зі структурами баз даних у будь-якій формі, поточній (ASCII) та матеріальній (CO-ROM, CD-J). Вона розглянула питання введення нового економічного права sui generis, яке б захистило великі інвестування в ринок баз даних. Функція цього положення в тому, щоб гарантувати захист інвестицій, вкладених у прид­бання, перевірку та презентацію змісту баз даних. 85. Секція, яка займається питаннями авторського права щодо запланованої Директиви, узгоджує критерії визначення правомірності для захисту. Вона та­кож визначає категорію заборонених дій та винятки з них. 86. Основою ознакою запланованої Директиви є створення нового економіч­ного права для захисту значного інвестування виробника баз даних. Зважаючи на те, що значний внесок людських, технічних та фінансових джерел необхід­ний для створення бази даних і що ці бази даних можуть бути скопійовані за менших затрат, ніж для їх створення, такі юридичні зміни необхідні. Недозво-лений доступ до баз даних та оволодіння їх змістом таким чином є діями, які можуть мати серйозні технічні та економічні наслідки. Секція, що займається правом sui generis, визначає дві категорії забороне­них дій: володіння та реалізація. Це право застосовується до всієї або значної частини бази даних за умови, що незначна частина не захищена цим правом. Захист триватиме протягом 15 років, і цей період може бути поновлений, якщо матиме місце значне інвестування. Директива визначає винятки з правила, які є тотожними з тими, що наводя­ться в розділі про авторське право, але беручи до уваги потенціал інформації в таких базах даних, винятки в основному обмежені щодо права володіння. Право Sui generis поки що не охоплюється існуючими багатосторонніми конвенціями, отже, воно не підлягає національним правилам контролю. 12Директива Ради від 29 жовтня 1993 p., OjL 290/9. "Основна пропозиція: СОМ (92) 24 final, 13 травня 1992 року, OjC 156/4. Визначена пропозиція: СОМ (93) 464 final, 4 жовтня 1993 року, OjC 308/1. 165 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 87. Майбутня Директива розглядає також інші положення, спрямовані на підтримку балансу між інтересами творців баз даних, користувачів, володіль­ців авторських та інших прав. Текст проекту Директиви має велике значення, тому що він є основою для всіх майбутніх ініціатив стосовно функціонування авторського права та суміж­них прав в інформаційному суспільстві. С. Небезпека розколу внутрішнього ринку 88. Потреба щодо регулювання, яка виникає в новому правовому полі, може бути на національному рівні, на рівні Співтовариства або на міжнародному рів­ні. Комісія має неухильно стежити за природою та наслідками будь-якого вве­деного регулювання задля забезпечення того, щоб таке регулювання товарів було послідовним у майбутньому. Шляхи, визначені на національному рівні, не повинні керуватися такими ж потребами, як і на рівні Співтовариства, інакше вони можуть піти в різних напрямках. Комісія повинна гарантувати, що введення регулювання є доцільним, що во­но не просто відповідає окремим потребам односторонніх дій. Виконання пра­вил має підлягати точній оцінці мети внутрішнього ринку та принципу пропор­ційності. Одному слід запобігти — будь-якому новому розмежуванню внутріш­нього ринку, яке могло б статися, якби національні регулювання відхилялися від регулювань інших держав-членів або ж були несумісними з вимогами внут­рішнього ринку та гальмували б вільний рух послуг в Європейському Союзі. Це було б дуже корисним з точки зору прозорості, якщо б регулювання послуг, які пропонуються в інформаційному суспільстві, привернули увагу інших держав-членів та Комісії задля забезпечення узгодження з принципами внутрішнього ринку, а також задля визначення будь-якої потреби, яка може з'явитися сто­совно регулювання в межах Співтовариства. Тому Комісія має намір запрова­дити механізм для забезпечення прозорості щодо регулювання внутрішнього ринку в інформаційному просторі. Питання 1. Велика кількість невирішених питань міститься в підрозділі II А. Чи мо­жете ви щось підказати, щоб допомогти з'ясувати питання, порушені в ньому щодо розвитку ринку та нових послуг? 2. Які фактори, що впливають на авторське право і суміжні права, ви змогли j б виділити? j 3. Чи має ваша країна якісь доповіді, дослідження або навіть конкретні пла- і ни стосовно національного законодавства, які могли б стати в пригоді сфері ав^ І торського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві? Якщо так, то J що зроблено? І 4. Який, на вашу думку, рівень вирішення питань сфери інтелектуальної І власності є доцільним в інформаційному суспільстві: національний, на рівні \ Співтовариства або міжнародний? \ 5. Чи означає поява мультимедійних творів, які базуються на елемента^ і культурної спадщини, що потрібні нові специфічні законодавчі положення, беу| ручи до уваги необхідність охорони культурної спадщини? Якщо так, то які шні ложення? '• 6. Більшість товарів та послуг, які постачаються через інформаційну супер-1 мережу, охороняються правами власності. Як ви вважаєте, за яким критеріями» 166 1 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ можна визначити загальну економічну вартість авторського права і суміжних прав? 7 (а) Чи маєте ви статистичні або економічні дані щодо пропорційного спів­відношення між різними економічними секторами (видавнича справа, аудіо­візуальна продукція, музика тощо) в інформаційному суспільстві? Який відсо­ток від загального обігу в таких секторах підпадає під охорону авторського пра­ва і суміжних прав? 7 (Ь) Чи маєте ви спеціальні економічні дані або прогнози, які б дозволили визначити внесок авторського права і суміжних прав до економічного процесу становлення нових послуг, які розповсюджуватимуться в інформаційній супер-мережі? 7 (с) Чи маєте статистичні дані або аналіз аспектів (кількісний, якісний) зайнятості в сфері, яка охороняється авторським правом і суміжними правами, в рамках інформаційної супермережі? 8. Чи могли б ви погодитись з тим, що посилення законодавства у сфері ав­торського і суміжних прав відіграло б позитивну роль для мультимедіа? Якщо так, то в якому секторі? 9. Який би ви могли передбачити рівень впливу на розвиток діяльності, охоп­леної правами інтелектуальної власності, в рамках нових послуг, які б розпо­всюджувалися в інформаційній супермережі? 10. Чи маєте ви якісь інші коментарі з питань, які не розглянуті в цьому роз­ділі? Розділ другий Частина перша Основні положення 1. У світлі зауважень, зроблених у першому розділі, буде здійснене деталь­ніше дослідження можливих застосувань розвитку нової технології для систем авторського права і суміжних прав. Як посилання, орієнтир, цей документ містить багато аспектів законодавства про авторське право і суміжні права, які є складовими в процесі створення та використання творів. Ці сфери були вибрані також у світлі зацікавленості ними учасників слухань у липні 1994 року. Кожна сфера буде досліджена відповідно до такого плану: — вступ, що пояснює, як нові технології впливають на концепцію; — теперішній правовий аспект у міжнародних конвенціях та в законодавстві Співтовариства; — оцінка питання з точки зору Співтовариства. Тут робиться спроба оцінити вплив нових технологій на сферу, що досліджується, щоб визначити потребу стосовно пристосування або подання ініціативи на рівні Співтовариства; — питання, відповісти на які запрошуються зацікавлені сторони. 2. Ці сфери розглядаються не ізольовано, а у взаємовідносинах, де це є необ­хідним. 3. У першій частині розглядаються основні питання, які впливають на вико­ристання творів та інших об'єктів, що знаходяться під захистом, у суперінфор-маційній мережі: 167 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ — законне використання (підрозділ І) передбачає, що твір використовується на певній території, і законодавством при використанні є законодавство тієї країни, де запитується захист. Визначено особливі ознаки послуг, які забезпе­чуватимуться в інформаційному суспільстві, і визнано за необхідне надати їм повну свободу переміщення в Співтоваристві, а також визначено принцип на­гляду за місцем, де виконання творів та інших захищених об'єктів, викликає труднощі. Тому можна поставити питання, за яких умов нинішнє регулювання повинно бути розглянуто і чи регулювання за нинішніх умов повинно розгляда­тися, принаймні, в межах Співтовариства, де вже досягнуто значного ступеня узгодженості; — вичерпання прав і паралельного імпорту (підрозділ II). Існує багато пра­вил, які регулюють використання прав інтелектуальної власності. Необхідно вирішити, чи необхідні якісь зміни в новому правовому просторі. Принцип ви­черпання прав є одним з тих правил, які сформульовані в Співтоваристві Су­дом правосуддя. Це дозволяє наявну в Договорі статтю про вільне переміщення товарів узгодити з правом на інтелектуальну власність. В інформаційному про­сторі виникає питання, чи підлягають тим самим правилам товари та послуги, доступні завдяки інформаційній супермережі, а також можливі в цих умовах наслідки? 4. Частина друга складається з п'яти підрозділів. Вона, в основному, містить аналіз змісту певних особливих прав та аналіз правового режиму їх застосу­вання. З думок, висловлених під час слухань, випливає потреба в більш деталь­ному дослідженні впливу нової технології на чинні права. Має бути також розглянута можливість запровадження нових прав. Метою є точніше визначення, що буде правовим режимом в інформаційному просторі, та аспектів авторського права і суміжних прав, які потребують корегування. Зокрема: — Право на відтворення (підрозділ III). Це право має фундаментальну мож­ливість. Навіть коли домовлено, що цифровий запис твору є відтворенням, іс­нує непевність щодо права на відтворення за різних ситуацій. Цей підрозділ аналізує зазначені питання. — Сповіщення для загального відома (підрозділ IV). В тому разі, якщо нові технології зумовили нові форми використання творів, важливо розглянути, як далеко вони можуть бути охоплені існуючими концепціями. Концепція «спо­віщення» відносно права зв'язку з громадськістю має більше приділяти уваги приватним сповіщенням творів у мережах. Необхідна дискусія щодо межі між громадським і приватним сповіщенням з тим, щоб гарантувати захист воло­дільцям авторського права і суміжних прав. — Цифрове розповсюдження або право на передачу (підрозділ V). Цифрові ; технології дозволяють розглядати сповіщення для загального відома як новий і вид послуг. Це означає, що нові послуги, які використовують передачу від точ­ки до точки, розвиватимуться. Аналіз законодавства, яке застосовується до і цих нових послуг, наведено нижче. І — Право на цифрову передачу в ефір (підрозділ VI). Цифрове мовлення — це і нова трансляційна техніка, розвиток якої викликає занепокоєння деяких пра- і воволодільців. Це впливає на зміну поведінки (певною мірою) різних сторін — 1 радіотрансляторів та користувачів. 1 168 1 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ — Моральні права (підрозділ VII). В законах більшості держав-членів пе­редбачені моральні права, які існують поряд з майновими правами правоволо-дільців. Цифрові технології полегшують значною мірою утилізацію творів, а та­кож можуть ускладнити для правоволодільця контроль за використанням його твору чи іншого об'єкта, що перебуває під захистом, незважаючи на технічні системи охорони та ідентифікації (підрозділ IX). Стосовно адаптації авторсько­го права і суміжних прав до нових технологій необхідно з'ясувати, як немате­ріальні інтереси повинні захищатися в новому правовому полі. 5. В частині третій йдеться про використання прав. Вона складається з двох підрозділів. Розглянуто аналіз самих прав та питання, пов'язані з управлінням цими правами, разом з можливостями, які пропонують цифрові технології для розрізнення та захисту творів. — Передача і управління правами (підрозділ VIII). Це питання є таким же важливим щодо створення творів, як і щодо їх використання. Підрозділ ана­лізує деталі передачі прав в інформаційному просторі. Ті, хто використовує права, повинні бути спроможними визначати тих, хто має права на твори та ін­ші об'єкти, які захищаються, для того, щоб визначати строки їх використання. Це сприяє раціоналізації управління та збору інформації, необхідної для цієї мети, але реалізоване може бути тільки шляхом нових форм організації за­цікавлених сторін. — Технічні системи охорони та ідентифікації (підрозділ IX). Останній під­розділ досліджує питання розрізнення творів у цифровому середовищі, пропо­нує нові форми управління правами. Цифрові технології відкривають можливо­сті розрізнення і навіть «електронного татуювання», і, отже, захисту творів та інших об'єктів, що перебувають в інформаційній супермережі. Розрізнення від­криває також перспективу комп'ютеризації управління авторськими і суміж­ними правами. Подібні системи будуть ефективними лише в тому разі, коли во­ни широко розповсюджені. Ця техніка є вагомим внеском у створення безпеки інформації. Підрозділ І Законне використання Основні положення Питання законного використання постає в будь-якій ситуації, коли наявний певний іноземний елемент. В транскордонній системі, такій як інформаційне суспільство, ця проблема особливо окреслена і для її вирішення необхідні особ­ливі рішення. 1. Вступ Авторське право і суміжні права традиційно використовувалися на терито­ріальній основі, тому закон про використання був законом країни, в якій захист здійснювався (охоплювалися такі питання, як передача прав, винятки та право контракту). Захист надається громадянам країни і відповідно до національного режиму поширюється на громадян інших країн, що є членами міжнародних кон-; ренцій, створених для національного розгляду. Таким чином, демонстрація філь­му підлягає закону країни, де демонстрація відбувається. Так само, якщо фільм транслюється, застосовуватиметься закон країни, де має місце трансляція. [ 169 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Супутникова трансляція ускладнила цю просту схему. Тому що один акт трансляції може поширюватися на кілька національних територій з різними пакетами правил. Директива про ефірне мовлення через супутник і кабельну ретрансляцію вирішує це питання. Вона визначає, яка трансляція вважається для кожної окремої території, чий закон застосовуватиметься, коли відбуватиметься одер­жання сигналу, що не вважатиметься інтегральною частиною акта мовлення, яка матиме місце на кількох територіях одночасно. В інформаційному суспільстві мережа може бути глобальною, бо потенційно, принаймні комунікації для громадського сектору, можуть мати місце де завгодно в світі. Тому повинно існувати практичне вирішення цього питання. Необхідно встановити, який закон про інтелектуальну власність застосову­ється до трансляції типу від точки до точки, що відбувається в державах-чле­нах, і який закон застосовується до трансляції, яка має місце в країні третього світу. Рівень захисту, який наданий країнам третього світу, потребує того, щоб його враховували при проведенні політики Європейського Союзу стосовно узго­дження. Права на інтелектуальну власність часто передаються, призначаються або надаються іншим володільцям. Контракти і право на контракт відіграють знач­ну роль щодо авторського права і суміжних прав. Традиційно прийнято в між­народному приватному праві, що учасники контракту вільно визначають пра­вила взаємовідносин, але ця свобода повинна розглядатися в світлі законодав­ства про інтелектуальну власність. В окремих державах-членах Співтовариства можливе більш точне регулювання окремих форм контракту, таких як контра­кти на видання книг та випуск аудіовізуальної продукції. Треба визначити, який закон застосовується стосовно контрактів. Врахову­ючи, що сторони вільні вибирати закон застосування, ми повинні визнати, що закон країни, де використання твору має місце, визначатиме деякі з умов вико­ристання. Виникають питання, наскільки свобода сторін може бути обмеженою, чи подібні правила будуть необхідними та корисними. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. Бернська та Римська конвенції не забезпечують безпосереднього ви­рішення зазначених питань. Бернська конвенція не забезпечує належного на­ціонального режиму, що широко обговорюється. Конвенція визначає, що автори повинні користуватися «правами, які нада­ються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, окремо наданими цією Конвенцією» (Стат­тя 5 (1)). Римська конвенція 1961 року із захисту суміжних прав визначає, що «національний режим надається відповідно до умов охорони і умов, які перед­бачають її обмеження, окремо застереженими цією Конвенцією» (Стаття 2 (2)). Угода ТРІПС включає положення щодо національного режиму, яке є одна­ковим з положеннями у конвенціях, про які йшлося вище (Стаття 3). Правило, що закон, який застосовується до актів використання, є законом країни, де відбувається захист, є очевидним і не входить до конвенцій, крім одно­го випадку, а саме, статті 14bis (2) (а) Бернської конвенції, де зазначено, що «визначення осіб, які мають авторське право на кінематографічний твір, зберіга­ється за законодавством країни, в якій запитується охорона». З'ясування цього 170 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ необхідне тому, що конвенції дозволяють визначати володіння правами на ці твори на національному рівні. Тому необхідно було відповісти на питання, що станеться, коли захист прав у країні, де запитується охорона, відрізняється від захисту прав у країні, де створено твір. Нарешті, існує Європейська конвенція з авторського права і суміжних прав у сфері міжрегіональної супутникової трансляції, підписана 11 травня 1994 ро­ку. Ця конвенція Ради Європи визначає порядок застосування національного режиму таким же чином, як і Директива про ефірне мовлення через супутник та кабельну ретрансляцію14. 2.2. Вплив законодавства Співтовариства на це питання Директива про ефірне мовлення через супутник і кабельну ретрансляцію не вирішує питання законного використання, яке регламентується національним законодавством кожної держави-члена. Директива намагається вирішити про­блему значно ширшу, пов'язану з визначенням акта протизаконної трансляції. У статті 1 (2) (Ь) відзначається, що публічне сповіщення за допомогою супутни­ка має місце тільки в державі-члені ЄС, в якій під контролем і під відповідаль­ність організації з радіомовлення, передаються несучі програми сигнали, при­значені для приймання публікою в безперервній лінії передачі, що йде від су­путника і повертається на Землю. Директива не розрізняє типи супутників. Під «супутником» розуміється будь-який супутник, що працює на частотних хвилях, які, згідно із законом про телекомунікації, призначені для сповіщення сигналів для загального відома або які зберігаються для закритих сповіщень типу від точки до точки. В останньому випадку обставини, за яких має місце окреме одержання сигналів, повинні бути співвіднесеними з обставинами першого випадку. Оскільки вплив законодавства Співтовариства залежить від договірних ста­тей, існує дві особливо важливі директиви: Директива з охорони комп'ютерних програм та Директива про право прокату і деякі суміжні права. Директива про охорону комп'ютерних програм встановлює певні принципи, які визначають, що є допустимим у контекстах щодо використання комп'ютер­ної програми, а що ні. Стаття 5 (2), наприклад, визначає, що «контракт не пови­нен перешкоджати особі, яка має право на використання комп'ютерної програ­ми, зробити з неї запасну копію, якщо вона необхідна в даному разі»; стаття 5 (3) встановлює, що «особа, яка має право на використання копії комп'ютерної про­грами, може без дозволу правоволодільця спостерігати, вивчати або випробо­вувати роботу цієї програми». Стаття 4 Директиви про право прокату і деякі суміжні права визначає, що автори і виконавці повинні користуватися правом на справедливу винагороду; принципи законодавства Співтовариства встановлюють, що договірні статті не можуть порушувати це положення. 3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства Якщо внутрішній ринок стає реальністю, постачальник послуг не повинен мати сумніву щодо законодавства, яке застосовується до міжрегіонального біз­несу. При цьому треба мати на увазі два складові фактори: захист правоволо- Рада Європи. Серії європейських договорів, № 153. 171 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ дільців повинен бути надійним, а послуги надаватися з максимальною еконо­мічною ефективністю. Законом застосування має бути закон держави-члена, від якої походять по­слуги. Але при цьому закони держав-членів мали б бути узгодженими, щоб за­побігти відхиленням у торгівлі та щодо захисту правоволодільців. Традиційні правила країни з урахуванням різних змін, що сталися б у трансляційному ланцюгу, могли б узгоджуватися. Досвід покаже, чи ця модель може бути за­стосовною до використання прав постачальником послуг. Цей підхід взято з Директиви про ефірне мовлення через супутник та кабельну ретрансляцію. Що стосується первинної трансляції, то Директива про ефірне мовлення че­рез супутник і кабельну ретрансляцію має справу тільки з супутниковим мов­ленням; питання щодо суперечності законів у разі земного мовлення або кабе­льної ретрансляції є справою держав-членів і можуть значно відрізнятися, що могло б створити перешкоди на внутрішньому ринку. Щодо цифрового «розповсюдження» типу від точки до точки, то це питання подібне до випадку супутникової трансляції. Те, що послуги стануть доступни­ми в одній державі-члені, може мати наслідки в іншій, наприклад, поточна відеопослуга в одній державі-члені могла б практично бути доступною і в інших державах-членах. Пропонування подібних послуг має бути врегульовано чіткими правилами ав­торського права і суміжних прав. Тут, як і будь-де, основний принцип має бути таким, що закон про застосування є законом держави-члена, з якої походять по­слуги. Та в сфері інтелектуальної власності цей принцип може застосовуватися тільки тоді, якщо існує узгодження відповідних прав водночас. На міжнародному рівні пріоритет має надаватися узгодженню правил про захист авторського права і суміжних прав, які забезпечують високий рівень за­хисту. Конвенція Ради Європи встановлює важливий прецедент щодо застосу­вання закону країни, з чиєї території здійснюється мовлення. Це відповідає Бернській конвенції (Паризький акт 1971 р.) і Римській конвенції 1961 р. Звісно, подібне вирішення у світовому масштабі було б бажане, але це стане можливим лише тоді, коли існуватиме відповідна угода з авторського права і суміжних прав, яка забезпечуватиме високий рівень захисту і достатні межі узгодження. Звісно, нині такої угоди не існує. Правила Співтовариства про застосування зазначеного законодавства були б необхідними. Такі правила могли б існувати паралельно з системами механіз­мів Директиви про ефірне мовлення через супутник та кабельну ретрансляцію. Акт сповіщення міг би бути визначеним таким же шляхом на базі трансляції, ніж на базі одержання трансляції, яка здійснюється у Співтоваристві за його межами. Інші механізми повинні бути розглянуті або, принаймні, потрібні охо­ронні статті задля забезпечення захисту прав авторів і володільців суміжних прав. Такий підхід зазначений у Директиві про ефірне мовлення через супут­ник та кабельну ретрансляцію. j 4. Питання 1) Чи означає застосування правил країни — джерела послуг, що потрібні до- 1 даткові критерії та положення? Якщо так, якими вони повинні бути? | 172 і ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 2) Чи вважаєте ви, що, розглядаючи законодавство країни походження, не­обхідно визначити додаткові критерії для його застосування? Якщо так, то які критерії? 3) Щоб встановити всі сторони, які могли б бути законними, чи вважаєте ви, що можна визначити кожного можливого учасника в ланцюгу передачі? Якщо так, будь ласка, чи змогли б ви визначити таких учасників? 4) Зважаючи на існуючі розходження стосовно рівня охорони, чи повинно законодавство країни походження використовуватися у Співтоваристві для ви­значення акта передачі стосовно: — тільки тих передач, які походять з держави-члена; — тільки тих передач, які походять з держави-члена або з третьої країни, яка є членом Бернської конвенції (Паризький акт 1971 р.) і Римської конвенції 1961 p.; — всіх передач, які походять з будь-якої країни? 5) Якщо законодавство країни походження повинно бути збереженим, яке законодавство та сфери національного законодавства повинні бути узгоджени­ми, щоб запобігти спаду торгівлі та збиткам щодо охорони правоволодільців, враховуючи: — винятки з виключних прав; — використання; — моральні права; — інші права? 6) Як і наскільки та в яких сферах повинна поліпшуватися охорона правово­лодільців у країнах, що є членами Бернської та Римської конвенцій, або в само­му Співтоваристві, якщо повинно застосовуватися законодавство країни похо­дження? 7) Які інші норми ви застосували б замість прийняття законодавства країни походження? 8) Чи вважаєте ви, що наявні статті зможуть належним чином охороняти правоволодільців Співтовариства, коли послуга вперше введена в мережу тре­тьої країни, яка не забезпечує ефективної охорони інтелектуальної власності? 9) Чи вважаєте ви, що сторони повинні бути вільними щодо вибору договір­ного законодавства, чи свобода контракту має бути обмежена: — імпортом; — тільки для того, щоб охороняти окремі специфічні аспекти, такі як мо­ральні права, справедлива винагорода, колективне управління правами; — тільки там, де контракт стосується творів або інших об'єктів, що охороня­ються, правоволодільців Європейського Союзу? Підрозділ II Вичерпання прав і паралельного імпорту Основні положення Відеокасета або звукозапис, проданий правоволодільцем або з його дозволу в одній державі-члені, можуть бути перепродані будь-де у Співтоваристві і правоволоділець не може заперечити проти цього. Він вичерпує свої дистри-б'юторські права, коли вперше збуває продукцію. Але збут продукту не вичер­пує інших прав, таких як право на відтворення та адаптацію. Кожна послуга, що надається (мовлення, прокат або відтворення), є також актом, на який має 173 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ бути отриманий окремий дозвіл без шкоди майбутнім формам використання; ці права не підлягають вичерпанню. Вступ Існує два виміри принципу вичерпання. На першому місці є обмеження щодо права розповсюдження. Це право є вичерпаним, коли копії твору розміщені на ринку з дозволу правоволодільця. Важливий і такий законодавчий аспект Спів­товариства: якщо правоволоділець розміщує на ринку держави-члена товар, який захищається правом інтелектуальної власності, або якщо такий товар збутий з його дозволу, він не може згодом заважати вільному переміщенню то­вару на території Співтовариства. Таким чином, він не може використати свої права на інтелектуальну власність, зокрема, право на розповсюдження в іншій державі-члені, щоб запобігти продажу цього товару паралельним імпортером. Концепція вичерпання права інтелектуальної власності відіграє центральну роль в законодавстві Співтовариства, тому що воно забезпечує засоби, за допо­могою яких Суд правосуддя прагнув налагодити вільне переміщення товарів з територіальним аспектом прав на інтелектуальну власність. Це дозволяє ринок Співтовариства розглядати так само, як і внутрішній ринок щодо товарів, і за­безпечувати, щоб закони держав-членів були однаковими або, принаймні, дуже подібними. З іншого боку, якщо товар розміщений на ринку третьою країною без дозво­лу правоволодільця, навіть якщо цей акт є законним у країні, принцип вичер­пання не застосовується (див. справу Патрицій)15. Наприклад, Суд правосуддя виявив звукозаписи, які могли б вироблятися цілком законно в одній державі-члені, тому що строк захисту там закінчився, незважаючи на це могли б прода­ватися в іншій державі-члені лише з дозволу правоволодільця, де строк захис­ту ще діяв. Суд правосуддя дійшов висновку, що за відсутності узгодження є одна під­става, а саме те, що законодавство держав-членів має визначити, чи будуть права інтелектуальної власності існувати, чи ні. Результатом є те, що збут мо­же бути можливим без дозволу правоволодільця в одній державі-члені, але не в інших, і різниця між чинним законодавством в різних державах-членах може створювати перешкоди для торгівлі. Та питання вичерпаності прав не розглядається таким же чином, де послуги швидше, ніж товари, надаватимуться. Якщо існує право інтелектуальної влас­ності, за яким послуга підлягала дозволу, акт надання цієї послуги вимагатиме щоразу дозволу. В іншому разі, коли інтелектуальна власність втілена у про­дукті, такому як відеокасета фільму, трансляція фільму або демонстрація фільму в кінотеатрі, такі дії не вичерпують права володільця дозволяти або за­бороняти і надалі трансляцію, демонстрацію чи ретрансляцію. Зона, в якій твір може транслюватися, та кількість випадків, за яких він мо­же транслюватися, визначається тільки контрактом трансляції. Третя сторона, яка не має контракту з правоволодільцем, — ця особа могла б інакше не бути третьою особою — не може надавати послугу, використовуючи захищені твори або інші об'єкти без порушення прав інтелектуальної власності правоволоділь­ця, поки ця третя сторона законно не придбає відеокасети на ринку Співтова- 15 Справа 342/87 EMI Electrola v Patricia im und Export & orwers /1989/ ECR 79. 174 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ риства. Лише тоді вона може продавати їх вільно, завдяки принципу вичерпан­ня, який застосовується до товарів. Звісно, строки контракту між правоволодільцем та ліцензіатом можуть бути зумовлені правилами конкуренції. Статті, які забороняють продаж в окремих зонах або які суворо обмежують зону, в якій послуга може надаватися, могли б бути статтями, які порушують правила конкуренції. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. Бернська та Римська конвенції не охоплюють питання вичерпання прав. Вичерпання є аспектом, на який не було звернено увагу, коли ці угоди уклада­лися або переглядалися. Угода ТРІПС має посилання на це. Стаття 6 визначає: «З метою врегулюван­ня суперечок за цією Угодою, згідно з положеннями статей 3 та 4, в цій Угоді не використовується вичерпання прав інтелектуальної власності» (стаття 3 при­свячена питанню національного режиму, а стаття 4 визначає режим нації, який користується найбільшими перевагами). Держави самостійно вирішують пи­тання регулювання вичерпання. Іншими словами, якщо питання вичерпання не що інше, як вичерпання на рівні Співтовариства, воно могло б регулюватися майбутньою конвенцією. Тоді процедура, передбачена конвенцією, мала б застосовуватися до громадян кра­їн, які є учасниками Угоди ТРІПС. 2.2 Вже зазначалося, що вичерпання є важливою концепцією в основному До­говорі Співтовариства. Вона є інтегральною частиною Договору, яка міститься в статтях ЗО — 36 Договору ЄС, в яких йдеться про вільне переміщення товарів. Але той факт, що правоволоділець дозволяє одну трансляцію фільму в одній частині Співтовариства, не вичерпує решти трансляцій та трансляцій в інших частинах Співтовариства16. Суд правосуддя постановив, що продаж копій віде­окасет не вичерпує права дозволяти або забороняти прокат . Питання вичерпання порушувалося також і в інших документах. Директива з охорони комп'ютерних програм визначає: «Перший продаж однієї копії або будь-якої комп'ютерної програми у Співтоваристві володільцем авторського права або з його згоди вичерпує право розповсюдження цієї копії у Співтовари­стві, за винятком права подальшого контролю, прокату цієї комп'ютерної про­грами або її копії» (друге речення статті 4 (Ь)). Директива про право прокату і деякі суміжні права також розглядає це пи­тання з різних аспектів. Стаття 1 (4) встановлює, що право дозволу або заборо-ни прокату чи надання оригіналів і копій творів, захищених авторським правом, та інших творів, що перебувають під захистом, «не буде вичерпаним продажем або будь-яким іншим актом реалізації оригіналів і копій творів, за-хищених авторським правом, та інших об'єктів». Стаття 3 визначає, що ця Ди-ректива не зачіпає положень про прокат комп'ютерних програм Директиви про охорону комп'ютерних програм. * Стаття 9 (2) Директиви про право прокату і деякі суміжні права, що стосу-еться права розповсюдження, визначає, що «право розповсюдження вичерпу- ва вироки Кодітела: справа 62/79 Coditel v Cine' — Vog Films /1930/ ЕСЙ 881 та справа 262/81 Coditel v Cine1 — Vog Films /1982/ ECR 3381. Справа 156/86 Warner Bros. & Metronome Video v Christansen /1988/ ECR 2605. 175 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ ється в Співтоваристві стосовно творів, фонограм, фільмів, записаних передач лише в разі першого продажу в Співтоваристві цього об'єкта володільцем права або з його дозволу». Отже, це положення перш за все стосується справи Суду правосуддя віднос­но статті ЗО et seu., яка була згадана вище. Але воно йде глибше в тому розумін­ні, що звертається також до питання так званого «міжнародного вичерпання» прав: воно застерігає держави-члени від подібного вичерпання. Тому держави-члени не можуть вважати, що право розповсюдження у Співтоваристві вичер­пане, коли товари, які охороняються правом інтелектуальної власності, роз­міщені на ринку країни, що не є членом Співтовариства. Правоволоділець може забороняти паралельний імпорт товарів на території Співтовариства, навіть якщо він сам продав товари в країні, що не є членом Співтовариства. Зазначене положення, яке зафіксоване в названих вище директивах, було вве­дено тому, що держави-члени можуть вільно забезпечувати це, тому що міжнаро­дне вичерпання могло б негативно вплинути на операції внутрішнього ринку. 3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства Чи право розповсюдження може бути вичерпане актом використання правово-лодільцем або третьою стороною з його дозволу, залежить від форми, в якій вико­ристовується твір або інший об'єкт, що перебувають під захистом. Якщо це втілено у формі матеріальній, то воно підлягає правилам вільного переміщення товарів і, отже, принципу вичерпання на рівні Співтовариства. Ін­ше питання, чи є вичерпання на рівні Співтовариства виключним. В такому разі можна сказати, чи держави-члени вільні розглядати, що продаж твору або по­дібного об'єкта в матеріальній формі в третій країні вичерпує право розповсю­дження у всьому світі, або воно вичерпується, якщо товари реалізовані у Спів­товаристві, як і питання статті 9 (2) Директиви про право прокату відносно во­лодільців суміжних прав. Стаття 4 (Ь) Директиви про охорону комп'ютерних програм та відповідні статті проекту Директиви про охорону баз даних ведуть до таких же висновків і, отже, також виключають вичерпання на міжнародно­му рівні у відповідних галузях, але все ж таки зміст цих статей різний. Оскіль-ки різні погляди на це питання в різних державах-членах можуть впливати на внутрішній ринок, необхідно розглянути, чи принципи вичерпання на міжна­родному рівні також повинні спиратися на право розповсюдження всіх інших товарів. З іншого боку, якщо твір або об'єкт суміжних прав не втілені в матеріальній формі, але використовуються як послуга, то виникає ситуація зовсім інша. Слухання в липні 1994 року прояснили цю ситуацію, і зацікавлені сторони усвідомили, що необхідна гарантія того, що права не вичерпуються інформа­ційною супермережею. Дійсно, статус послуг може в принципі бути повторений необмежену кількість разів, а тому принцип вичерпання в цьому разі не може застосовуватися. Це було визнано Судом правосуддя у двох рішеннях стосовно права на показ фільму та права на виконання музичного твору. Комісія схвалила такий підхід щодо послуг, які характеризують інформа­ційне суспільство. На відміну від права розповсюдження матеріальних товарів різні права, що надаються послугами, які передаються електронними засобами, : не можуть підлягати вичерпанню. Насправді кожна послуга (мовлення, прокат і 176 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ або позичання) є актом, на який має бути отриманий окремий дозвіл без за­вдання шкоди іншими формам використання. 4. Питання 1) Чи може бути прийнятна норма, яка б виключала міжнародне вичерпання авторського права в рамках статті 9 (2) Директиви про право прокату і деякі суміжні права? 2) Чи необхідно доводити, що не існує вичерпання будь-яких прав (прав на передачу в ефір, прав на прокат) щодо пропозицій послуг? 3) Як ви розглядаєте питання стосовно впровадження системи on-line, її по­ширення в світі? 4) Чи можуть системи, які передбачають міжнародне вичерпання прав, співіснувати з іншими, які цього не передбачають? Частина друга Специфічні права Підрозділ III Право на відтворення Основні положення Розвиток та поширення аналогових систем відтворення зробили можливим контролювати копіювання, особливо приватне копіювання, але цифрова форма творів та інші охоронні засоби, що чітко контролюють відтворення, потребують додаткового розгляду. Право на відтворення та винятки з нього, зокрема щодо приватного копіювання, повинні бути переглянуті. 1. Вступ Право на відтворення є серцевиною авторського права і суміжних прав: воно надає носієві право дозволяти або забороняти будь-кому відтворення твору або інших об'єктів, що охороняються. Дозвіл носієві прав запобігати відтворенню надає йому можливість здійснювати контроль за іншими діями стосовно вико­ристання на наступній стадії. Права на відтворення легко дотримуватися, коли необхідна технологія ви­значає, що відтворення має необхідну матеріальну форму та що тільки профе­сійні робітники мають доступ до такого обладнання. Будь-яке незаконне відтво­рення професійними робітниками розглядається як акт піратства, який може бути легко доведений через встановлення існування заборонених копій. Перша велика зміна сталася тоді, коли технологічний розвиток полегшив відтворення творів та інших об'єктів, що охороняються. Фотокопіювання стало поширеним всюди, якість фотографій поліпшилася, що відкрило можливість для широкомасштабного відтворення слів та зображень. Кожен нині може ко­піювати звукові та відео записи в домашніх умовах. Це полегшує доступ до літературних та художніх творів споживачам, є новою формою використання таких творів та завдає шкоди інтересам правоволодільців. З точки зору економічної важливості такої практики більшість держав-чле-г нів вжили спеціальні правові заходи щодо репродукування (застосування фо-і токопіювання або інших процесів для факсимільного відтворення на папері зі і зміною або без зміни формату) та щодо приватного копіювання (відтворення 121-319 177 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України__________________ звуку та аудіовізуальних записів фізичними особами для приватного викорис­тання). Друга велика зміна сталася з появою цифрової форми творів та інших об'єк­тів, що охороняються, та їх подальшого використання в системах і зберігання у формі, яка не може прямо сприйматися людськими органами чуття. В Директи­ві про охорону комп'ютерних програм зазначається, що таке перехідне відтво­рення настає разом з передачею. Концепція відтворення повинна бути відповід­ним чином переглянута, щоб визначити, чи повинно право на відтворення за­стосовуватися до звичайного використання (цифрова форма, перехідні копії, збереження в пам'яті комп'ютерів та іншого обладнання), характерного для ін­формаційного суспільства. Розвиток технологій має багато переваг. За звичайного використання стан­дартна копіювальна машина, касетний або відеомагнітофон дозволяють робити копії, але немає змоги запобігти такому використанню. Цифрова форма дозволяє виявити або обмежити приватне копіювання твору або іншого об'єкта, що охороняється, якщо це необхідно. Звичайно, за наявності відповідних технічних засобів. Отже, контроль за використанням творів став можливим (див. підрозділ IX). Таким змінам повинна надаватися особлива увага, коли йдеться про право на відтворення в цифровому середовищі. Де технологія не дозволяє запобігти копіюванню, повинні сплачуватися відповідні відрахування від ціни продажу такого обладнання та записувального матеріалу, а приватне копіювання дозво­лятися. Але там, де наявні технічні засоби, що дозволяють обмежити або запо­бігти приватному копіюванню, немає потреби вдаватися до системи необхідного ліцензування та виплати справедливої винагороди. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. Стосовно авторського права виключне право на відтворення передбачене статтею 9 Бернської конвенції. В параграфі 1 статті зазначається, що автори літературних і художніх творів, що охороняються цією Конвенцією, користу­ються виключним правом дозволяти відтворення цих творів «будь-яким спосо­бом і в будь-якій формі». Це положення є дуже широким за змістом і стосуєть­ся всіх способів відтворення, як різних відомих форм друку, фотокопіювання, запису тощо, так і невідомих. В параграфі чітко вказується, що «будь-який звуковий або візуальний запис визнається відтворенням для цілей цієї Конвен­ції». Проте в параграфі 2 певним чином обмежується ефективність права на від­творення, зокрема зазначено, що «за законодавством країн Союзу зберігається право дозволяти відтворення таких творів у певних особливих випадках за умови, що таке відтворення не завдає шкоди нормальному використанню твору і не зачіпає будь-яким необґрунтованим способом законні інтереси автора». Це є одним з найбільш суперечливих положень в цій Конвенції у зв'язку з неви­значеністю щодо необхідних меж, що викликає суперечливе тлумачення уста­новами різних країн та вжиття різних заходів щодо репродукування та при­ватного копіювання — від прямої заборони приватного копіювання до законного здійснення його без компенсації носіям прав. \ Римська конвенція надає виконавцям право забороняти «відтворення без їх- | ньої згоди запису їх виконання» (стаття 7 (с)). Також вказується: «Виробники 1 178 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ фонограм користуються правом дозволяти або забороняти пряме чи опосеред­коване відтворення своїх фонограм» (стаття 10). Телерадіомовні організації ма­ють право дозволяти або забороняти відтворення «записів своїх передач» за певних умов (стаття 13). Що стосується авторського права, то Угода ТРІПС включає зобов'язання, визначені Бернською конвенцією. В ній дослівно повторюється положення стат­ті 10 Римської конвенції, згідно з яким виробнику фонограм надається виключ­не право на пряме чи опосередковане їх відтворення (стаття 14 (2)). Права на відтворення виконавців (стаття 14 (1)) та телерадіомовних організацій (стат­тя 14 (3)) більше обмежуються, ніж у Римській конвенції. 2.2. У Співтоваристві гармонізовано право на відтворення лише правоволо-дільців комп'ютерних програм. Немає потреби в детальному аналізі Директиви про охорону комп'ютерних програм в цьому відношенні; досить відзначити, що охорона комп'ютерних програм переважно базується на праві відтворення. В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права встановлюється ви­ключне право на пряме чи опосередковане відтворення для виконавців, вироб­ників фонограм і фільмів та телерадіомовних організацій. Охорона, передбаче­на тут, є ефективнішою, ніж та, що запроваджена Римською конвенцією. 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства Необхідний детальніший розгляд питань, які постають під час комплексного вивчення права на відтворення. Визначення права на «відтворення» в цифровому середовищі, зважаючи на фундаментальну його важливість, вимагає певних зусиль Співтовариства. Ви­значення повинно певним чином базуватися на підході, який застосовується в Директиві про охорону комп'ютерних програм. Отже, цифрова форма творів або інших об'єктів, що охороняються, повинна охоплюватися правом на відтво­рення, щоб такі твори можна було вносити в центральну пам'ять комп'ютера. Без узгодженої відповіді на зазначені питання можуть бути складнощі на внут­рішньому ринку, поки володілець права з іншої держави-члена з більш про­гресивним законодавством не дозволяє пропускати на свою територію твори в цифровому запису або інші об'єкти, що охороняються, якщо вони створені в інших державах-членах, де цифрова форма твору не вимагає згоди його право-володільця. Окремим питанням є межі права на відтворення, тому що державами-члена­ми зроблено багато винятків з нього згідно зі статтею 9 (2) Бернської конвенції. Необхідне їх уважне вивчення, щоб визначити, які з таких винятків заслугову­ють на існування. Прикладом може бути питання приватного копіювання тво­рів, які поширюються в цифровій формі. Потрібно зробити правове обґрунтування приватного цифрового копіювання, визначити, чи нинішня технологія дозволяє здійснювати контроль за таким ко­піюванням (див. підрозділ IX). Ситуація, в якій приватне копіювання є законним, у деяких державах-чле­нах, створює серйозну складність. Той факт, що приватне копіювання дозволяється в деяких державах-чле­нах, означає, що деякі оператори боятимуться дозволяти там допуск до своїх послуг. Певні технічні заходи для контролю за приватним копіюванням можуть І2Ч 319 179 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України________________ бути не обов'язковими в інших державах-членах. Такі відмінності створювати­муть перешкоди на шляху торгівлі відповідним обладнанням. Комісія зауважила, що необхідний певний ступінь гармонізації для вирішен­ня подібних проблем. Чітка відповідь залежатиме від технічних можливостей здійснення контролю за відтворенням, особливо приватним копіюванням. 4. Питання 1) Чи вважаєте ви, що цифрова форма творів та інших об'єктів, що охороня­ються, повинна охоплюватися правом на відтворення? Чи можуть бути виправ­даними винятки стосовно виключного характеру такого права? Якщо так, то які винятки і чому? 2) Чи вважаєте ви, що приватне копіювання та репродукування творів у ци­фровій формі та інших об'єктів, що охороняються, крім комп'ютерних програм: — повинно бути повністю об'єктом такого права на відтворення; — повинно бути об'єктом такого права на відтворення, за винятком дозволу на відтворення однієї копії (як у системі SCMS); — повинно бути дозволеним з виплатою або без виплати винагороди? Підрозділ IV Сповіщення для загального відома Основні положення В цьому підрозділі досліджується визначення «сповіщення» щодо права на публічне сповіщення для загального відома. Зазначене визначення є дуже важ­ливим для формування позиції щодо окремих видів використань творів, які охороняються в інформаційному суспільстві. 1. Вступ Не існує чіткого визначення такого поняття. Стосовно права на сповіщення для загального відома слово «сповіщення» є ключовим для подальшого обгово­рення. В Глосарії ВОІВ подано таке визначення терміна «сповіщення для за-, гального відома»: «Сповіщення для загального відома означає зробити будь-} і якими способами доступним для людей в цілому сприйняття твору, виконання, \ фонограми, радіо- або телепередачі без будь-яких обмежень для окремих осіб,-1 що належать до різних груп. Це поняття ширше, ніж опублікування, і серед ін-; І шого включає такі інші використання творів, як публічне виконання, радіомов« лення, сповіщення по проводах для загального відома або безпосереднє спЛ віщення для загального відома приймальних радіопередач»18. *ч З урахуванням такого визначення можна встановити, що довільне приватнеї використання, як правило, не підпадає під право дозволяти або забороняти яш виключне право правоволодільця. "М Це ж саме стосується приватного копіювання, яке підпадає під право на ВШЯ творення. Отже, приватне копіювання забороняється в окремих державах-чл&Я нах, навіть якщо це робиться виключно для особистих цілей. М Приватне копіювання не потребує обмеження випадками, коли фізична ocdll ба використовує твір у домашніх умовах, застосовуючи обладнання, не підклкЯ чене до певної мережі. Така форма використання може бути приватною, а, отв же, не забороненою, та якщо більше ніж одна особа бере участь, повинні бущИ визначені певні обмеження. Ш 18 ВОИС. Глоссарий терминов по авторскому праву и смежным правам. Женева, 1980, с. 42,0 180 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Моральні права автора можуть бути порушеними навіть приватним чином. Дуже важко в такому разі, зважаючи на законодавство щодо охорони приват­них дій в цій сфері, довести це, або забезпечити дотримання моральних прав володільців прав. Необхідно зазначити, що в статті 9 (2) Бернської конвенції проведена межа між приватним використанням, яке можна вважати «нормальним», з одного бо­ку, та використанням, яке можна вважати «таким, що завдає шкоди», тобто по­рушує майнові права володільців прав, з іншого боку. Зважаючи на те, що циф­рова технологія призведе до так званого приватного використання в широких розмірах, потрібно пам'ятати, що якщо нові форми приватного використання не будуть належним чином співпадати з законодавством про авторське право і су­міжні права, то володільцям прав може бути завдана шкода, що може призвес­ти до серйозних наслідків. Визначення, яке вже згадувалося, допоможе в цій ситуації, тому що воно до­зволяє виключати певні дії, зокрема передачу в ефір, з рамок приватного вико­ристання. Звичайно, остаточне визначення «сповіщення для загального відома» має ве­лике значення для інформаційного суспільства. Публіка вже використовує Internet, або принаймні чула про це, та передбачає, що допуск до всіх знань у світі повинен надаватися переважно безкоштовно. Отже, визначення приватно­го використання може бути простежене як встановлення меж, що пропонують­ся публіці. Якщо вони будуть надто широкими, володільці прав сумніватимуть­ся, чи дозволяти використовувати свої твори в таких межах. Якщо ж вони бу­дуть надто вузькими, публіка може залишитися осторонь інформаційних супершляхів. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. В міжнародних конвенціях чітко не визначено поняття «сповіщення для загального відома». 2.2. Законодавство Співтовариства не визначає його також. У статті 10 Дирек­тиви про право на прокат і деякі суміжні права вказується, що держави-члени можуть запроваджувати обмеження стосовно суміжних прав, одним із пере­лічених випадків є «приватне використання». Держави-члени можуть також самостійно запроваджувати обмеження сто­совно суміжних прав, подібно до тих, які запроваджуються стосовно авторсько­го права. 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства В законодавстві Співтовариства ще не сформоване визначення поняття «сповіщення для загального відома». З появою інформаційного суспільства не­обхідно визначитись, чи дозволені винятки із загальних правил Співтовариства повинні бути обмеженими, що призвело б до визначення «сповіщення для за­гального відома» в типовій формі. Той факт, що окремі види діяльності будуть законними в окремих держа-; вах-членах, а не будуть в інших, може стати перешкодою для функціонування : внутрішнього ринку. Технічні специфікації обладнання та вимог до цифрової І форми творів або інших об'єктів, що охороняються, можуть бути різними, що І створюватиме певні перешкоди на шляху торгівлі. Програми, що запобігають І певним діям, наприклад, можуть стати необхідними в одних місцях, та непот- I 181 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ рібними в інших. Інформаційне суспільство не функціонуватиме без перешкод, якщо одні держави-члени розглядатимуть передачу через мережу як об'єкт виключного права, в той час як інші дозволятимуть їх вільну передачу. Комісія дотримується думки, що Співтовариство повинно вирішити пробле­му сповіщення для загального відома. Технології передачі, які використовува­тимуться в інформаційному суспільстві, розширюють традиційне розуміння цього поняття. 4. Питання 1) Відповідно до яких положень, на вашу думку, наступні дії можуть розгля­датися як форми приватного використання: — передача через мережу між двома приватними особами; — передача через мережу між багатьма приватними особами; — передача через мережу між приватною особою та фірмою; — передача через мережу в рамках однієї або кількох фірм? 2) У разі передачі через мережу для більше, ніж двох приватних осіб, чи вважаєте ви, що той факт, що люди, яких це стосується, знають одне одного або належать до однієї сім'ї, повинен відігравати певну роль у визначенні спо­віщення для загального відома? 3) Якщо передача здійснюється з однієї точки в іншу, як може впливати ви­значення осіб, які беруть участь у ній — приватні особи, фірми, громадські ор­гани тощо — на віднесення її до сповіщення для загального відома? 4) Чи вважаєте ви, що авторське право і суміжні права застосовуються до дії, пов'язаної з особою, яка володіє творами, що охороняються авторським правом у мережі? Якщо так, то які права застосовуються? Чи знаєте ви будь-яке законодавство, в якому була б висвітлена така позиція? 5) Які інші дії або заходи необхідно визначити, на вашу думку, для того, щоб встановити сповіщення для загального відома? Підрозділ V Цифрове розповсюдження або право на передачу Основні положення В інформаційному суспільстві стає можливим передавати твори та інші об'єкти, які охороняються правами інтелектуальної власності, туди і назад за допомогою мережі. Така діяльність, яка стала можливою завдяки розвитку технології, є новою і не підпадає під чинне законодавство. Права на прокат та позичання можуть застосовуватися шляхом цифрових передач, але, задля правової чіткості, в законодавстві необхідно визначити, як повинна функціону­вати така система. 1. Вступ Порівняно з аналоговими методами, технічні рамки цифрової передачі або розповсюдження є дуже широкими, а якість — високою, що ставить питання про законодавство, яке застосовується до цифрового розповсюдження або пе­редачі, на одне з центральних місць системи законодавства з інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві. Деякі категорії володільців прав, пере­важно виробники фонограм, вимагають запровадження нового виключного пра­ва щодо цифрового розповсюдження та передачі, тому що бояться, що їхній ри- 1 нок може вийти з-під контролю. 1 182 І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Рамки запропонованого права чітко не визначені, тому спробуємо розмежу­вати поняття наведенням двох виключних випадків. Таке право може тлумачи­тися в широкому розумінні та включати в себе будь-яку передачу через циф­рову мережу, або з однієї точки до іншої точки, або ж з однієї точки до багатьох інших точок. Тоді цифрова передача в ефір була б включена. З іншого боку, щоб запобігти включенню передачі в ефір, можна обмежити термін «цифрове роз­повсюдження або передача» передачею з однієї точки до іншої, або, принаймні, виключити з нього передачу в ефір. Оскільки подібні послуги передаються з од­нієї точки до іншої, вони відрізняються від передачі в ефір з однієї точки до ба­гатьох інших точок. Таким чином споживач може допускатися працювати з ни­ми, і здається виправданим надання специфічного режиму для цифрової пере­дачі. З такої точки зору «цифрова передача» або «розповсюдження» включали б в себе передачу з будь-якого персонального комп'ютера або іншого цифрового обладнання, яке належить приватній особі, або з будь-якої бази даних до одно­го чи більше персональних комп'ютерів або іншого цифрового обладнання, яке належить приватним особам або фірмам. Таким чином, система відео за запи­том була б включена, за допомогою чого споживачі могли б замовляти кінемато­графічні твори на свій вибір, які б їм присилалися електронними засобами. Необхідно вирішити, як повинні класифікуватися такі категорії дії, як вони можуть визначатися та як вони повинні регулюватися — виключні права, спра­ведлива винагорода або повна свобода. 2. Сучасний правовий ас'пект 2.1. Таке право на цифрову передачу або розповсюдження повинно бути ви­значеним. В Бернській конвенції є посилання на «будь-який публічний зв'язок» (стаття 2), але це повинно означати публіку як невизначене коло осіб, а не спе­цифічних осіб, які належать до приватних груп. В цьому аспекті і розглядаєть­ся форма первинної передачі кабельними засобами. В Римській конвенції пе­редбачається тільки міжнародна передача в ефір. 2.2. Відповідні положення містяться в законодавстві Співтовариства. В Ди­рективі про охорону комп'ютерних програм вказується, що в разі, коли «пере­дача» комп'ютерної програми вимагає її відтворення, то на таке відтворення необхідно одержати дозвіл володільця авторського права (стаття 4). Це відтво­рення, яке вимагає дозволу, незважаючи на саму передачу. Положення Директиви про ефірне мовлення через прокат і кабельне розпо­всюдження розглядаються в розділі, присвяченому цьому питанню (розділ VI). Відповідає такому змісту і Директива про право на прокат і деякі суміжні права. В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права визначаються право на прокат і право на позичання. Такі права узгоджуються в цьому документі та відносяться до виключних прав, а також визначені їх межі та правоволодільці (автори, виконавці, виробники фонограм та фільмів і телерадіомовні організа­ції) а також окремі винятки. Таким же чином у Директиві про охорону комп'ютерних програм запроваджу­ється виключне право на прокат стосовно комп'ютерних програм (стаття 4 (с)). В обох директивах право на прокат визначається в широкому розумінні: в Ди-I рективі про охорону комп'ютерних програм «прокат» означає «надання ком-f п'ютерної програми або копії з неї в користування на обмежений період з ме- 183 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ тою одержання доходу». Чинне законодавство, включаючи Директиву про охо­рону комп'ютерних програм, повинно розглядати питання, які постають через окремі специфічні типи комерційної діяльності, включаючи цифрову передачу. В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права визначається «прокат» як «надання в розпорядження для використання на певний обмеже­ний строк і з метою економічної або комерційної вигоди, прямої чи опосередко­ваної» (стаття 1 (2)). Слід переглянути надто широкий характер такого визна­чення, включивши до «прокату» такі об'єкти, як фонограми або фільми для пу­блічного виконання або передачі в ефір. Розширення права на прокат у цифровому середовищі означає, що повинні розглядатися дані щодо нових по­слуг та необхідне детальне тлумачення стосовно законного використання об'єк­тів, які передаються. «Прокат» творів або інших об'єктів, що охороняються, як визначено тут, по­ряд з публічним виконанням і передачею в ефір, охоплює також відео за запитом та інші електронні форми, які базуються на передачі з однієї точки до іншої. Поряд із прокатом у Директиві розглядається «позичання» як «надання в розпорядження для використання на обмежений або необмежений час з метою економічної або комерційної вигоди, прямої або опосередкованої, коли це на­дання здійснюється установами, доступними невизначеному колу осіб» (стат­тя 1 (3)). Для «позичання» необхідна «установа, доступна невизначеному колу осіб», але передача між приватними особами не охоплена; разом з тим визна­чення включає цифрове надання послуг установами, доступними для публіки. На практиці економічний бік електронного прокату творів або інших об'єк­тів, що охороняються, є суперечливою діяльністю, подібною до прокату з мага­зину, тому виправданим є застосування тих же самих прав в обох випадках. Такий аргумент переконує, що ознайомлення з твором з публічної бібліотеки є нічим іншим, як позичанням копії твору. 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства Очевидно, що законодавство з інтелектуальної власності, яке застосовується до цифрового розповсюдження або передачі, повинно бути узгодженим. Без далекоглядної гармонізації свобода послуг у цій сфері не зможе стати реальністю, тому що відмінності режиму створюватимуть перешкоди на шляху торгівлі між державами-членами. Як зазначалося, права на прокат і позичання можна поширити і на цифрову передачу. Та для правової чіткості це важко закріпити в законодавстві, ретель­но деталізувати там, де це необхідно. Звичайно, культурні та освітні функції таких установ, як публічні бібліотеки та університети, які покликані забезпечувати якнайширше розповсюдження творів, повинні дотримуватися прав правоволодільців. Такі установи відіграють важливу роль у суспільстві. Вони є своєрідним містком між автором і публікою, сприяють поширенню знань та найширшому доступу до культури та інформа­ції. Вони також повинні бути спроможними виконувати свої обов'язки і в ново­му цифровому середовищі з якомога меншими обмеженнями. Та цифрова тех­нологія призвела до появи великої кількості таких нових технологій, як елект­ронне зберігання інформації та передача документів, що мають важливе значення, особливо для бібліотечної справи. Такі форми використання та нові можливості можуть завдавати шкоди правоволодільцям, якщо вони не стануть 184 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ суб'єктами відповідного правового режиму. Особливо важливо надати правово-лодільцям відповідні права стосовно публічного використання. Слід визнавати інтереси різних зацікавлених сторін: автори повинні мати можливість контро­лювати використання своїх творів, бібліотеки повинні забезпечувати видання відповідних творів, користувачі повинні мати широкий доступ до таких творів з дотриманням відповідних та законних інтересів. Ця проблема буде розглянута в доповіді Комісії згідно зі статтею 5 (4) Директиви про право прокату і деякі суміжні права (92/100/ЄЕС). Ще одне питання, пов'язане з тим, що інформаційні супершляхи передава­тимуть з однієї точки до іншої всі види творів та інших об'єктів, які охороня­ються правом інтелектуальної власності. Який би не був твір — фільм, музика, п'єса тощо — він може передаватися інформаційними супершляхами тільки через використання комп'ютерних програм, а певна частина таких програм завжди передаватиметься разом із твором, що передається, та зберігатиметься в пам'яті разом з ним по закінченні передачі; правові заходи, які регулюють та­кі різні твори, не будуть ефективними. Різниця між законодавством стосовно комп'ютерних програм та авторським правом є значною щодо права на відтворення. Комісія дотримується думки, що право на прокат могло б поширюватися на цифрові передачі, пов'язані з комер­ційною діяльністю. Потрібно вивчити, як могли б бути пов'язані дані про окремі комерційні операції з застосуванням такого права. Застосування права пози­чання щодо електронної передачі повинно бути переглянуто з метою збережен­ня балансу між інтересами публічних бібліотек та правоволодільцями, яких це стосується. 4. Питання 1) Директива про охорону комп'ютерних програм (91/250/ЄЕС) та Директи­ва про право прокату і деякі суміжні права (92/100/ЄЕС) могли б бути пошире­ні на електронну передачу з однієї точки до іншої. Припускаючи таку можли­вість, чи вважаєте ви, що певні елементи повинні адаптуватися? Якщо так, то які з них? 2) Спробуйте вказати рівень економічного застосування режиму прокату та позичання стосовно правоволодільців та інших сторін. 3) Що ви можете сказати про роль у цих процесах мультимедіа? Підрозділ VI Право на цифрову передачу в ефір Основні положення Передача в ефір вже регулюється певними нормами, та існує точка зору, що цифрова форма сигналів пов'язана з далекоглядними складнощами щодо ко­піювання споживачами, а володільці суміжних прав повинні мати виключне право на передачу в ефір, а не просто отримувати справедливу винагороду. 1. Вступ Стосовно авторського права і суміжних прав існує різниця між зв'язком з од­нією особою та зв'язком з великою кількістю осіб. З цієї точки зору зв'язок з од­нією особою або з однієї точки до іншої не є передачею в ефір. Необхідно прямо зазначити, що хоча передача є вже традиційною сферою, проте вона тісно пов'язана з інформаційним суспільством. Цифрова передача в 185 КНИГА 1. Нормативні акти і документи, бвропейська інтеграція України_________________ ефір дозволяє здійснювати передачу, яка конкуруватиме лише з послугами, що надаються безперервно. Практичні наслідки цифрової передачі в ефір як для правоволодільців, так і для споживачів будуть різними, залежно від того, чи передача в ефір складається з окремих частин програми, чи з програми, яка складається виключно з музики та не переривається рекламою або іншими по­відомленнями. Потрібно враховувати також якість передачі в ефір, яка досяга­ється за допомогою цифрової технології, та якість копій, які споживач може ви­готовити з творів, що передаються в ефір. Записувальна індустрія висловлює побоювання, що споживачі отримають можливість виготовляти копії високої якості, а це завдасть відчутної шкоди ринку компакт-дисків. Вона підтримує запровадження права дозволу або забо­рони щодо записів цифрової передачі в ефір. Нині ж виробники фонограм та виконавці мають тільки право на справедливу винагороду. Питання щодо права на передачу в ефір є актуальним і для виробників та акторів фільмів. Передача в ефір, яка в минулому вважалася як другорядне використання твору, нині набуває першочергової ваги як ефективна форма використання, то­му законодавчий режим повинен враховувати таку зміну. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. В Бернській конвенції відсутнє право на передачу в ефір. Вона надає авто­рам літературних і художніх творів права, які є специфічними щодо визначених видів творів. В принципі такі права є виключними правами, але згідно зі стат­тею 11 в (2) обов'язкові ліцензії можуть надаватися авторами. Римська конвенція не запроваджує виключне право на передачу в ефір для виконавців і виробників фонограм, яким надається право на справедливу вина­городу згідно із статтею 12. 2.2. У законодавстві Співтовариства можна знайти посилання на передачу в ефір у кількох місцях. «Передача в ефір» у Директиві «Телебачення без кор­донів» означає «первинну передачу, бездротову або по проводах, наземну або через супутник, кодовану або ні, програм, призначених для невизначеного кола осіб». До цього визначення не включені послуги зв'язку, які забезпечують пере­дачу інформації, або інші послуги за запитом, такі як фотокопіювання, елект­ронні бази даних та інші. Концепція передачі в ефір у Директиві про ефірне мовлення через супутник і кабельну ретрансляцію підходить під таке визначення. В ній говориться про «незмінну передачу для іншої держави-члена по проводах або засобами без­дротового зв'язку, зокрема за допомогою супутника, телевізійної або радіопро­грами, призначеної для публіки» (стаття 1 (3)). Вказується також, що «якщо сиг-нали-носії програм передаються в закодованій формі, має місце передача для публіки за допомогою супутника за умови, що декодувальний пристрій нада­ється в розпорядження публіки з допомогою організації з радіомовлення або за її згодою» (стаття 1 (2) (с)). Щоб включати все радіомовлення, доступне публіці, ця ж Директива вклю- j чає всі супутники, призначені для радіопередачі сигналів для їх наступного І прийому публікою або для їх «індивідуальної неколективної передачі». Іншими і словами, не технічні можливості супутника, які є вирішальними, а сама дія пе- 1 редачі в ефір повинна робити можливим прийом публікою телерадіомовлення. 1 186 І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Отже, в сучасному законодавстві Співтовариства передача в ефір розгляда­ється як будь-яка передача публіці, а не індивідуальні послуги за запитом, не­зважаючи на те, яка технологія використовується: радіо, супутникова, аналого­ва чи цифрова. Принаймні, у Співтоваристві існує частково узгоджене право авторів та ін­ших правоволодільців на передачу в ефір. В Директиві про ефірне мовлення через супутник і кабельну ретрансляцію вимагається від держав-членів передбачати виключне право автора давати до­звіл на передачу для публіки за допомогою супутника творів, які охороняються авторським правом (стаття 2). Відповідно до цього придбання прав здійснюєть­ся тільки за угодою, але існують і винятки (стаття 3). Директивою про право на прокат виконавцям і виробникам фонограм нада­ється право на справедливу винагороду, «якщо фонограма, виготовлена з комер­ційною метою, або відтворення такої фонограми використовується для передачі за допомогою радіохвиль або для сповіщення невизначеному колу осіб» (стат­тя 8(1)). Гармонізація, що вимагається в цій статті, є мінімальною. У держав-чле­нів залишається свобода запроваджувати більш далекоглядну охорону. Телерадіомовним організаціям також надається певна кількість виключних прав щодо їхньої передачі в ефір: право запису (стаття 6), право відтворення (стаття 7), право мовлення і сповіщення твору невизначеному колу осіб (стат­тя 8) та право розповсюдження (стаття 9). 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства Співтовариство вважає, що право на передачу в ефір потребує міжнародної охорони. Визнання виключних прав на передачу в ефір в деяких державах-членах та невизнання в інших серйозно підриває конкуренцію стосовно міжна­родної передачі в ефір та негативно впливає на подальший розвиток діяльності у сфері передачі в ефір. Подібні міркування призвели до прийняття Директиви про ефірне мовлення через супутник та кабельну ретрансляцію. Проблема ускладнюється розвитком технологій, які дозволяють все більше програм передавати в ефір. Ускладнення охорони не може бути юридичною підставою для обмеження діяльності, пов'язаної з передачею в ефір. Вирішення проблеми залежить від того, яким способом здійснюється передача в ефір. Це питання особливо стосується володільців суміжних прав, тому що їхні права є виключними. Щодо програм, які підпадають під дію конвенції — наприклад, у сфері музи­ки, де виконавець використовує записи та коментує їх з перервами для рекла­ми — є виправданою непевність з цього приводу у володільців суміжних прав. Споживач сам вирішує, чи купувати йому таку програму. З іншого боку, тривалі музичні та інші аудіовізуальні програми створюють певні проблеми. Вони можуть бути дійсно серйозними, якщо телерадіомовні ор­ганізації будуть змушені передавати в ефір весь запис або фільм та розповсю­джувати їх серед споживачів, повідомляючи завчасно про час їх виходу. Спо­живач міг би ознайомитися з потрібним йому матеріалом, дізнавшись про час трансляції; потім він міг би записувати його безкоштовно. Системи цифрових творів та записів могли б використовуватися за допомогою автоматичних сис­тем, вмонтованих у приймач споживача, що надає йому право програмувати 187 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ свій запис. Показ тієї ж самої програми на різних каналах та в різний час ще збільшує небезпеку. Таким чином, два типи передачі в ефір, які включаються до того ж самого по­няття авторського законодавства, можуть призвести до різних наслідків. Комісія дотримується поглядів, що потрібне подальше обговорення зазначе­них прав. Зацікавлені сторони запрошуються взяти участь в їх обговоренні. 4. Питання 1) Чи зможе, на вашу думку, цифрова передача в ефір, яка дозволяє вико­ристовувати багато каналів, розширити сферу міжнародного телерадіомовлен-ня? Чи вважаєте ви, що така можливість виправдовує зусилля Співтовариства, або це є лише теоретичним поняттям? 2) Чи вважаєте ви, що цифрова передача в ефір становить собою певну не­безпеку для володільців суміжних прав, які не мають виключного права на пе­редачу в ефір? Чи необхідне або можливе за певних умов або ж за обома таки­ми варіантами надання виключних прав на цифрову передачу виробникам фо­нограм і фільмів та виконавцям? 3) Чи вважаєте ви, що розбіжності між способами розповсюдження можуть ускладнити прийняття рішення (наприклад, щодо окремих форм цифрової пе­редачі, зокрема кабельної передачі)? 4) Чи вважаєте ви, що більш чітке дотримання права на відтворення в при­ватній сфері за суворої охорони технічними засобами від неправомірного ко­піювання змогло б запобігти широкомасштабному копіюванню? Підрозділ VII Моральні права Основні положення В такому середовищі, як інформаційне суспільство, в якому можна легко ви­дозмінювати та адаптувати твори, великого значення набуватимуть моральні права автора, включаючи право заперечувати проти незаконної зміни твору та вимагати дотримання авторського права. Такі права регулюються по-різному в різних правових системах, які серйозно суперечать одна одній. 1. Вступ Моральні права автора передбачають право заперечувати проти будь-якої незаконної зміни його твору. Твір не повинен змінюватися без дозволу автора, що завдає шкоди його честі і репутації. Право вимагати авторства на твір охороняє автора від претензій будь-кого іншого бути автором такого твору. Право заперечувати проти зміни твору подібне до права на адаптацію; право на адаптацію є також виключним правом, але більш «майновим», ніж «мораль­ним» правом. Таким чином, моральні права є важливою сферою прав авторів, меншою мірою прав виконавців. Одним з аспектів інформаційного суспільства є те, що загальна цифрова форма творів та об'єктів, що охороняються, узгоджених з вільною передачею через мережі, означає, що стає все легше передавати тво­ри, здійснювати їхнє художнє оформлення тощо. Настає час, коли будь-хто зможе змінювати кольори у фільмі або переміщувати обличчя акторів та по­вертати видозмінений фільм у мережу. Така можливість змінювати твори 188 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ будь-яким шляхом становить одну з основних переваг цифрової форми. Автори творів небезпідставно побоюються, що така технічна можливість використову­ватиметься для зміни їхніх творів з порушенням моральних прав. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. Моральні права підпадають під статтю 6bis Бернської конвенції, в якій за­значається, що «незалежно від майнових прав автора і навіть після відступлен-ня цих прав, він має право вимагати визнання свого авторства на твір і проти­діяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні цього твору, а та­кож будь-якому іншому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або репутації автора». Таким чином, автор продовжує користуватися моральними правами навіть після того, як він відступив свої майнові права. 2.2. В чинному законодавстві Співтовариства не розглядаються моральні права. Наприклад, в Директиві з охорони комп'ютерних програм передбачаєть­ся, що «роботодавцеві надається право здійснювати всі майнові права щодо комп'ютерної програми, якщо інше не передбачене контрактом» (стаття 2 (3)), але відсутні норми щодо моральних прав. В Директиві про строк охорони зазначається: «Ця Директива не посягає на положення держав-членів, які регулюють особисті немайнові права» (стаття 9). У рішенні щодо справи Філа Коллінза (Поєднані справи С-92/92 та С-326/92, 20 жовтня 1993 р.) Суд правосуддя визначив специфічні питання щодо авторсь­кого права та прав виконавців: «Специфічні питання таких прав, які встановле­но національним законодавством, повинні забезпечувати охорону моральних та майнових прав правоволодільців. Охорона моральних прав надає право авторам та виконавцям заперечувати проти будь-якого перекручення, спотворення або іншої зміни твору, що завда­ють шкоди честі та репутації авторів» (параграф 20). 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства В рішенні щодо справи Філа Коллінза Суд правосуддя постановив, що «виключні права, які надаються щодо літературної та художньої власності, є за своєю природою такі, що впливають на торгівлю товарами та послугами, а та­кож на конкурентні взаємовідносини в рамках Співтовариства». З цього питання Суд постановив, що такі права, хоча й регулюються націо­нальним законодавством, але є предметом Угод і підпадають під їх положення» (параграф 22). Необхідно зазначити, що моральні права були серед питань, які входили до Робочої програми Співтовариства на 1991 рік. Слухання сторін щодо моральних прав було проведено ЗО листопада та 1 грудня 1992 року. Слухання показало вразливий характер цього питання. Висловлені погляди дуже відрізняються між собою. Представники авторів та виконавців наполяга­ли на суворих моральних правах, в той час як представники видавців, преси, виробників тощо вороже налаштовані з приводу цих питань. Представники останніх груп говорили, що моральні права, які належать до особистих прав, є джерелом невизначеності щодо використання творів. Автори та виконавці відкинули цей аргумент. Переважна більшість їхніх представників вимагали, щоб відмінність законодавства щодо моральних прав була узгоджена з розвитком нових технологій, які надають можливість здійс- 189 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України__________________ нювати певні маніпуляції з творами та іншими об'єктами, що охороняються, під час передачі їх електронними засобами внутрішнього ринку, особливо засобами електронного публікування, банку бази даних та телекомунікаційних мереж. Важливим питанням, яке з'ясувалося в ході слухання, є те, що моральні пра­ва рідко використовуються для запобігання використанню твору. Причина цього полягає в тому, що сфери, де це питання є вразливим для однієї зі сторін, потре­бують певного врегулювання. В інших сферах, таких як кінематограф, головний режисер повинен досягти згоди з виробником перед тим, як приступити до ви­робництва фільму, з тих проблем, які можуть виникнути в процесі постановки фільму. Слухання показало, що нині моральні права не можуть бути перешко­дою для розвитку внутрішнього ринку. З появою інформаційного суспільства врегулювання моральних прав стає все більш невідкладним. Цифрова технологія дозволяє легше змінювати твори. Комісія наголошує на необхідності подальшого вивчення цього питання в рам­ках нового цифрового середовища. 4. Питання 1) Чи вважаєте ви, що відмінність між законодавством держав-членів є та­кою, що норми моральних прав повинні бути узгодженими? Чи буде виправда­ним узгодження в сучасній ситуації? 2) Чи достатнім є положення про регламентацію моральних прав у контрак­ті? Коли матеріал знаходиться в мережі, наприклад, у цифровій формі, чи є по­рушенням моральних прав певні зміни, наприклад, зміна формату? 3) Чи може факт, що автор погодився на цифрову форму, означати, що він погодився і на певні зміни? 4) Чи вважаєте ви, що реґламентація певних змін могла б визначатися ко­лективними угодами між авторами та виконавцями, з одного боку, та виробни­ками і видавцями, з іншого боку? 5) Чи вважаєте ви, що питання повинні обговорюватися в цілому або ж стосу­ватися певних галузей (кінематографія, видання газет, бібліотеки, музеї тощо)? Частина третя Використання прав Підрозділ VIII Переданий і управління правами Основні положення В інформаційному суспільстві з'являються нові можливості щодо викорис­тання і користування творами та об'єктами, що охороняються. Процедура на­дання прав також повинна розвиватися та адаптуватися до нового середовища, щоб, наприклад, створення творів мультимедіа, використання музики, слова, фотографії, фільму тощо не було ускладнене довгими та дорогими процедура­ми. Необхідно полегшити доступ до творів та інших об'єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами. 1. Вступ а) Природа прав і Авторське право і суміжні права є виключними правами, які означають, що первинний правоволоділець — автор, виробник фонограми або фільму, телера- | 190 І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ діомовна організація — має право дозволяти або забороняти користування тво­ром або іншим об'єктом, що охороняється. Такі права мають багато різних форм, та дозвіл, який надається на певний вид використання, не означає, що будь-яке інше використання також дозволене. Автор, який дозволяє публічне виконання своєї п'єси, не передає своє право дозволяти або забороняти відтво­рення тексту п'єси. Це різні види прав, якими автор може вільно розпоряджа­тися. Правоволодільці можуть використовувати свої твори та інші об'єкти, що охороняються, на свій власний розсуд. Існують певні винятки з такої загальної норми, коли права автора або іншого правоволодільця обмежуються правом на справедливу винагороду: тоді право-володілець не може заперечувати проти використання свого твору або іншого об'єкта, що охороняється, бо законодавством передбачена справедлива винаго­рода за таке використання. У статті 8 (2) Директиви про право прокату і деякі суміжні права є таке по­ложення: справедлива винагорода повинна виплачуватися, якщо запис, зроб­лений з комерційною метою, використовується для передачі в ефір або спо­віщення невизначеному колу осіб. Причиною надання такого права на винагороду є те, що в цьому разі інди­відуальне розпорядження правами неможливе, враховуючи кількість та види використання, тому в інтересах користувачів законодавець вирішив у такий спосіб це питання. Ь) Форми управління правами Було б корисним узагальнити ті шляхи, якими регулюються права інтелек­туальної власності. Форми, які використовуються, є різними залежно від певної галузі та різних видів правоволодільців. Основними є наступні форми управ­ління правами: 1. Найбільш важливою формою управління правами інтелектуальної влас­ності є та, за допомогою якої первинні правоволодільці, тобто автор, виконавець або виробник, зберігає контроль за правами та надає ліцензії зацікавленим сто­ронам, які звертаються до нього. Правоволоділець має виключне право. Наприк­лад, виробники кінематографічних творів самостійно управляють своїми пра­вами без посередників. Однак первинний правоволоділець не завжди є особою, яка управляє права­ми. В деяких сферах правами управляють видавці, навіть якщо вони не визна­ються законодавством як володільці авторського права і суміжних прав. Авто­ри художніх творів передають свої права видавцям. Подібно права можуть пе­редаватися розповсюджувачу або виробнику, які поширюються на особливу географічну зону в іншій країні або зону, де використовується інша мова. 2. В деяких випадках права передаються виробникові за законом. Наприк­лад, може бути презумпція, що автор або виконавець, який підписує контракт з виробником, надає йому свої права. Презумпція може бути спростовною (сто­роні надається право довести, що він не бажає надавати особливе право) або не­спростовною (докази протилежного є непотрібними). Такий механізм встанов­лює більш або менш автоматичний підхід до надання прав. 3. Іншим загальним поняттям для регулювання авторського права і суміж­них прав є колективне управління правами на колективний твір. 191 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Така форма є дуже важливою. Для більшості випадків така форма створен­ня творів може відноситися до традиційної форми, але є й специфічні випадки. Наприклад, така форма використовується, коли правоволодільцями видаються обов'язкові ліцензії або вони мають тільки право на винагороду. Виробники до­віряють регулювання своїх прав щодо кабельної передачі організаціям колек­тивного управління аудіовізуальними творами; очевидно, що індивідуальна пе­редача була б надзвичайно складною в таких випадках. Колективне управління правами відіграє важливу роль у музичній індустрії, де таке управління було б безнадійним для окремого автора або виконавця. Незважаючи на певні тради­ції, колективне управління правами відрізняється в різних сферах та в різних державах-членах Співтовариства. с) Система прав в інформаційному суспільстві Виходячи з того, що вже було зазначено, автор твору мультимедіа, який ба­жає використовувати твори, що охороняються, повинен одержати дозвіл кож­ного з авторів або володільців суміжних прав. Така ситуація не є новою, коли колективні організації мають право розпоряджатися так званими комплексни­ми майновими творами. Однак цифрова технологія, яка відкриває нові можли­вості для створення таких творів та творів мультимедіа, підтверджує, що роз­виток регулювання авторським правом є надзвичайно важливим. Велика кіль­кість творів та інших об'єктів, що охороняються, може використовуватися при створенні одного CD-ROM. Виробник повинен отримати велику кількість дозво­лів. Відсутність одного з них може перешкодити публікації цілого твору муль­тимедіа. Питання охорони прав щодо літературної та художньої власності стосується великої кількості дозволів, які потрібні для створення твору мультимедіа. Мо­же статися, що загальна ціна прав, які набуваються на використання того чи ін­шого твору або виконання, може бути надзвичайно високою. Необхідно визна­чити, чи ті особи, які управляють правами, беруть до уваги спеціальний випа­док із авторами творів мультимедіа, коли вони встановлюють фінансовий зміст ліцензій та слідкують, щоб сучасна шкала була сумісною з утилізацією творів або інших об'єктів, що охороняються, в інформаційному суспільстві. Авторське право і суміжні права не повинні розглядатися як певна пере­шкода для створення творів сфери масової інформації. Повинна бути забезпе­чена неможливість того, щоб виробники та видавці використовували управлін­ня творами мультимедіа як передумову для відмови у наданні необхідних прав, що було б ризикованою інвестицією та могло б вивести з нормального функціо­нування всю творчість у цій сфері. Деякі користувачі відкрито заперечують проти введення обов'язкових ліцен­зій, які, на їхню думку, загострюють «проблему» ліцензування. Потрібно вказати на цій стадії, що автори, виконавці, виробники фонограм та фільмів зацікавлені у використанні своїх творів та об'єктів, що охороняють­ся, бо як їхні прибутки, так і повернення їх капіталовкладень залежать від цьо­го. Тому вони також зацікавлені, щоб потенційні користувачі не відчували труд­нощів на шляху пошуку джерела ліцензії, не стикалися з випадками відмови щодо надання ліцензії. В будь-якому разі складністю визначення правоволо-дільця не може виправдовуватися зменшення рівня охорони. 192 І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Обговорені зацікавленими сторонами під час слухання в липні 1994 року складнощі щодо одержання дозволу на включення творів та інших об'єктів, що охороняються, до бази даних, не повинні виправдовувати розширення обов'яз­кових ліцензій або будь-яке інше послаблення прав сфери інтелектуальної власності. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. В міжнародних конвенціях є мало посилань щодо управління та набуття авторських і суміжних прав, а якщо й існують такі положення, то вони є не зо­всім чіткими. В статті 2 (6) Бернської конвенції зазначається, що «охорона здій­снюється на користь автора та його правонаступників», підкреслюється, що ліцензії не повинні знижувати рівень охорони, встановлений Конвенцією. Існують два положення Бернської конвенції, які стосуються особливих ви­падків. У статті 14bls (2) (b) передбачена презумпція, що права на використання кінематографічного твору належать його виробнику. В статті 15 (3) зазначено, що видавець анонімного твору може набувати права автора без будь-якого по­дальшого доведення, що він є його представником. 2.2. У законодавстві Співтовариства є певні положення щодо набуття прав та управління ними. Права, узгоджені на рівні Співтовариства, є, як правило, виключними пра­вами. В законодавстві Співтовариства чітко передбачається, що вони можуть передаватися, набуватися або бути предметом надання договірних ліцензій. У Директиві про право прокату застосовуються норми щодо права прокату та по­зичання (Стаття 2 (4)), права відтворення для володільців суміжних прав (Стаття 7 (2)), права розповсюдження для тих самих правоволодільців (Стат­тя 9 (4)). Це дозволяє доручати колективне управління правами організаціям, видавцям, виробникам. Це також надає можливість використовувати права на­лежним чином у всіх сферах інтелектуальної творчості. Незважаючи на це, в законодавстві Співтовариства шукаються шляхи для охорони слабшої сторони за контрактом, зокрема, проти повного позбавлення володіння правами, передбачаючи, що там, де автор або виконавець передав або надав своє право на прокат, він «зберігає право одержати справедливу ви­нагороду відповідно до прокату... Право на одержання справедливої винагоро­ди відповідно до прокату не може бути предметом відмови з боку автора або ви­конавця» (Стаття 4 (1) та (2)). Для розширення рамок передачі та набуття виключних прав у законодавстві Співтовариства передбачено введення презумпції щодо надання прав, щоб по­легшити використання творів. В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права встановлюється презумпція, що виконавець передає своє право на про­кат виробнику фільму (Стаття 2 (5)), та дозволяється подібна презумпція сто­совно авторів (Стаття 2 (6)). Це дозволяє державам-членам встановлювати жорсткі презумпції передачі прав виконавцями виробникам за умови, що буде виплачуватися справедлива винагорода. В законодавстві Співтовариства містяться також положення щодо колектив­ного управління правами. Так, визначення «колективної організації» подано в Директиві про ефірне мовлення через супутник і кабельну ретрансляцію (Стаття 1 (4)): «В межах даної Директиви під назвою «організація колективного управління» розуміється будь-яка організація, єдиним або головним завданням ІИ-319 193 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ якої є управління або адміністративне розпорядження авторським правом або суміжними правами». Визначення, зазначене тут, застосовується для цілей цієї спеціальної Директиви, але воно може бути відправною точкою для визначення ролі колективних організацій. Стаття 13 Директиви про ефірне мовлення через супутник і кабельну ре­трансляцію чітко визначає, що вона погоджена беззаперечно з регламентом ро­боти організацій колективного управління в державах-членах, у той час як в інших директивах не існує таких положень. В інших директивах містяться певні посилання на бажаність колективного управління правами. Як загальна норма, законодавство Співтовариства не висуває певних вимог щодо колективного управління правами; це питання є компетенцією держав-членів. Згідно з Директивою про право прокату і деякі суміжні права не можна відмовлятися від права на справедливу винагороду (Стаття 4), але «управління таким правом може доручатися організаціям колективного управління, які пред­ставляють авторів або виконавців» (параграф 3). Держави-члени можуть ви­значати обов'язки таких організацій (параграф 4). Держави-члени також мо­жуть передбачати управління такими організаціями; якщо вони це роблять, то вільні визначати їхній обов'язковий або довільний характер. Існує виняток з цієї норми щодо кабельної передачі. В статті 9(1) Директиви про ефірне мовлення через супутник і кабельну ретрансляцію вказується, що «держави-члени слідкують за тим, щоб право суб'єктів авторського права і су­міжних прав дозволяти або не дозволяти дистриб'ютору кабельної мережі ре­трансляцію цією мережею — здійснювалося тільки через організацію колек­тивного управління». У 28 розділі роз'яснено, що воно є насправді винятком із загальної норми, метою якого є «забезпечення того, щоб чіткому виконанню до­говірних положень не перешкоджали правоволодільці окремих частин програ­ми». Треба згадати і Директиву про охорону комп'ютерних програм, в якій зазна­чено, що «в разі, коли комп'ютерна програма створюється працівником у про­цесі виконання його службових обов'язків або за завданням роботодавця, тіль­ки роботодавець має право власності на таку комп'ютерну програму, за винят­ком випадків, спеціально застережених контрактом» (Стаття 2 (3)). Таке визначення є винятковим, тому що надає роботодавцю монопольне управління правами на комп'ютерну програму. Слід зазначити, що в цій сфері пряме управління правами є нормою. Всі компанії, які створюють комп'ютерні програми, управляють своїми виробами самостійно. Організації колективного управління не використовуються в цій сфері. 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства Існує кілька аспектів набуття та управління правами, які мають важливе значення для внутрішнього ринку. Це є таким випадком, де особливі заходи за­проваджені в окремих державах-членах. Перешкоди можуть постати, якщо ін­ші держави-члени не візьмуть на себе ті ж самі зобов'язання. Прикладом може бути презумпція стосовно надання або обов'язкового управління організаціями колективного управління. Щодо змісту авторського права і суміжних прав, то настання цифрової ери зможе полегшити управління правами в деяких сферах. Цифрова ера, яка про- 194 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ понує нове керування управлінням загалом, та, зокрема, щодо приватного ко­піювання, надає можливість, яка може бути досягнута відразу. Якщо стануть реальністю системи індивідуальної форми управління правами, то загальне право на винагороду може бути витісненим. Та це може статися за умови, якщо традиційні суб'єкти, які управляють правами, такі як організації колективного управління, виробники та видавці, усвідомлять, що їхня роль у цих процесах повинна змінюватися. Вони повинні бути заохочені до таких змін. Під час слухання зацікавлених сторін 7 та 8 липня 1994 року департаменти Комісії порушили окремі питання щодо управління правами в інформаційному суспільстві. Одне з таких питань, чи потрібно переглянути роль організацій ко­лективного управління в інформаційному суспільстві. Відповіді були різними щодо особистої практики певних організацій, але намітилися певні тенденції. Загалом, здається, є небажаним втручання з боку установ Співтовариства на цій стадії. Учасники погодились, що організації колективного управління по­винні розвиватися за допомогою власних сил. Деякі учасники дотримувалися думки, що права на справедливу винагороду не можуть бути виправданими в інформаційному суспільстві, що необхідно повернутися до індивідуального управління. Загальною думкою було те, що управління колективними організаціями по­винно здійснюватися на добровільній основі. З боку Комісії були внесені питан­ня щодо введення автоматизованих систем управління або обов'язкових захо­дів щодо колективної організації, щоб полегшити управління щодо творів муль-тимедіа; учасники обговорення були одностайні в тому, що необхідно запобігти будь-якій системі обов'язкових ліцензій. Учасники погодилися з думкою існу­вання окремого центру з управління правами, але зауважили, що встановлення таких центрів повинно робитися на добровільній основі, а можливість управлін­ня індивідуальними правами повинна залишатися відкритою. Цікаво відзначити, що у Франції кілька організацій авторів вирішили запо­чаткувати нову схему, об'єднавши весь свій власний репертуар. Кожна з орга­нізацій представляє різні категорії творів. Новий орган, SESAM, повинен забез­печувати дотримання виключних прав авторів стосовно експлуатації їхніх тво­рів; таким чином, полегшена діяльність виробників та видавців, які потребують багатьох дозволів через велику кількість прав, що використовуються для ство­рення програм мультимедіа. Можна сподіватися, що з'являться нові об'єднання колективних організацій, які створювалися за принципом управління однією категорією творів або одно­го виду володільців прав (наприклад, авторів, виконавців тощо). Щоб домогтися централізованого управління правами стосовно всіх творів, виконань або інших об'єктів, що охороняються, які втілені в твори мультимедіа, колективні орга­нізації та інші суб'єкти, що управляють правами, повинні заохочуватися до ор­ганізації спільних органів для спрощення управління правами. Об'єднання, створені за принципом «єдиного магазину», надаватимуть авто­рам, виконавцям, видавцям-виробникам можливість оперативно визначати по­ходження творів, мати спільний репертуар в умовах розвитку нових техноло­гій. Користувачі матимуть інформацію, необхідну для них, зокрема про сплату за послуги та права, які надаються. Така інформація можлива, якщо різні орга- «'1-319 195 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ нізації працюватимуть разом, об'єднають свої бази даних, запровадять прогре­сивні системи в цій галузі. Пропонуватися повинні як вже існуючі, так і нові твори, включені до виробів мультимедіа. Об'єднання необхідної інформації змогло б належним чином забезпечити розвиток масової інформації, що підвищило б ефективність та забезпечило б розвиток діючої системи. Така тенденція сприятиме розвитку прав як зацікав­лених комерційних сторін, правоволодільців, так і користувачів. Це не означає, що право управління повинно знаходитись осторонь від індивідуального чи ко­лективного, та визначення індивідуальних прав могло б бути централізованим. Така централізація не витісняла б колективні організації. Зацікавлені органи обговорюють також можливість просування до центра­лізованого управління, особливо шляхом «чистого будинку». Ідентифікація відкриває можливість для технічної централізації, особливо створення зв'язку між ідентифікованими файлами, що могло б призвести до спрощення одержання дозволу та зменшення плати за це. Правоволодільці могли б використовувати центральний орган як посередни­цький, надаючи свої права для використання у творах мультимедіа. Такий ор­ган зміг би обговорювати зміст контракту та встановлювати розмір плати для користувачів. Рішення про створення таких систем може прийматися тільки професіоналами. Навіть якщо будуть централізовані окремі аспекти управління, це не виклю­чає індивідуального управління. Індивідуальні контракти між різними групами повинні в будь-якому разі зберігатися так само, як і індивідуальні ліцензії; кожний правоволоділець міг би визначати ціну, яка повинна бути йому сплачена за передані права. Повинна дотримуватися свобода сторін щодо укладання контракту. Необхідно пам'ятати, що цифрова технологія сприятиме наближенню бази даних до користувача, включатиме необхідні дозволи володільців авторського права і суміжних прав. В таких ситуаціях кожне використання буде індивіду­альним. Ефективність систем управління необхідна для забезпечення нормального розвитку інформаційного суспільства. Встановлення таких зв'язків, ефективне управління такими правами повин­ні здійснюватися з дотриманням норм конкуренції відповідно до Договору ЄС. Важливим питанням є територія, на яку об'єднані органи надаватимуть ліцензії, та управління такими правами. Норми щодо конкуренції є фундаментальними, але нема підстав говорити про те, що вони суперечать ідеї централізованих систем, принаймні щодо ство­рення таких систем. На слуханнях, які відбулися 7 та 8 липня 1994 p., зацікавлені сторони висту­пили проти введення обов'язкових ліцензій. Комісія висловила свою точку зору. Нема правових підстав для загального введення обов'язкових ліцензій при створенні творів сфери масової інформації або при циркуляції творів, що охо­роняються на інформаційних супершляхах, але спірним є те, що обов'язкові ліцензії, прийняті на національній основі, становили б певну складність для цир­куляції творів та інших об'єктів, що охороняються. Звичайно, це не означає, що 196 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ колективні організації та навіть володільці прав, які не об'єдналися, зобов'язані надавати ліцензії згідно з статтею 86 Римського договору. Комісія дотримується думки, що поява цифрової технології змінить форму управління правами щодо деяких аспектів. Централізовані схеми управління правами довільного характеру були б належною відповіддю інформаційному суспільству. Зацікавлені сторони могли б самостійно започатковувати такі схе­ми. В той час, як правоволодільцям надається широка свобода дій, Комісія вва­жає, що необхідно вивчити регулятивні рамки, щоб забезпечити нові методи дотримання принципів ефективності та недискримінації і полегшити набуття прав масової інформації. 4. Питання 1) Яка форма повинна бути встановлена для централізованих схем володільця­ми прав та тими, хто ними управляє? Чи була б система «one-stop-shop» бажаною або ж ефективною в умовах інформаційного суспільства? 2) Чи повинні такі централізовані схеми обмежуватися виданням ліцензій для створення творів мультимедіа або ж стати загальним механізмом? 3) Чи вважаєте ви, що конкуруючі схеми (схеми, які включають ті ж самі права) можуть співіснувати в тій же самій державі-члені, у Співтоваристві або ж на міжнародному рівні (можуть включати окремий зміст або, можливо, і од­наковий зміст)? Як виглядає така конкуруюча схема на практиці? 4) Припускаючи, що інформаційне суспільство базуватиметься на міжна­родній основі, чи вважаєте ви, що ліцензії, які надаються за подібною схемою або схемами, повинні бути чинними у всьому світі? 5) Чи вважаєте ви, що ліцензії на більш обмежену територію продовжувати­муть діяти? 6) Чи вважаєте ви, що, незважаючи на існуючі норми конкуренції, в законо­давстві Співтовариства повинні бути закріплені певні норми для колективних організацій або централізованих схем управління? Якщо так, то який вид норм необхідний: певний кодекс, який регулював би конкуренцію між організаціями та схемами; норми, які регулювали б відносини між організаціями і схемами та їхніми членами, або ж обидва види норм? Підрозділ IX Технічні системи охорони та ідентифікації Основні положення Цифрова форма дозволяє ідентифікувати, маркувати, охороняти і автома­тично управляти творами та іншими об'єктами, що охороняються, з метою за­провадження належних систем. Необхідне запровадження та прийняття таких систем на міжнародному рівні, бо інформаційне суспільство не повинно управ­ляти зі шкодою для правоволодільців. 1. Вступ Цифрова форма творів та інших об'єктів, що охороняються, з одного боку, є перевагою, а з іншого — серйозною небезпекою. Вона дозволяє збирати, допо­внювати та використовувати матеріали набагато легше, ніж це було раніше; це відкриває нові ринки, але й створює нові можливості для піратства та усклад­нює боротьбу з ним. Та цифрова технологія і нові можливості баз даних дозво­ляють краще захищати твори та інші об'єкти, що охороняються, сприяють ста- 197 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________ новленню систем, прийнятних для правовелодільців, виробників обладнання, розповсюджувачів творів та інших суб'єктів, що охороняються. Постають дві проблеми. Перша — систематична ідентифікація творів та інших об'єктів, що охороняються. Всі публікації літературні містять знак ISBN, який дозволяє їх ідентифікувати. Подібна система ідентифікації могла б включати всі твори та інші об'єкти, що охороняються; в самій ідентифікаційній позначці могла б міс­титися інформація про твір або повніша інформація про правоволодільців, на­віть про зміст ліцензії. Подібний кодекс, відомий як Записувальний кодекс між­народного стандарту або ЗКМС, був розроблений для звукових записів. Робота в інших сферах триває. Використовуючи систему технічної ідентифікації, можна було б полегшити збір та розподіл винагороди правоволодільцям. Було б бажаним, якби системи ідентифікації творів та інших об'єктів, що охороняються, так само, як і бази да­них щодо права на володіння, були об'єднані в систему, яка використовувалася б для виплати через мережу або для надання послуг на відстані, а також для регулювання та розподілу доходів з дотриманням норм особистої таємниці ко­ристувачів. До такого доходу включались би гонорари, які б розподілялися во­лодільцям авторського права. Такі системи вже існують для окремих цілей, але необхідні для загальних систем. В Європі, де значна кількість операторів працює для міжнародних послуг, можливо, що такі системи вимагатимуть прийняття регулятивних рішень та технічних стандартів. Отже, необхідно детально вивчити питання охорони осо­бистої таємниці користувачів з урахуванням того, що оператори мереж збира­ють та зберігають певні деталі користування інформацією та культурними по­слугами кожним індивідуальним споживачем. Система обміну цифрових творів та інших об'єктів, що охороняються, також вивчається. Деякі цифрові облікові системи, як Cyphertech, вже існують. Кож­ний компонент цієї програми містить цифровий встановлений знак, який кори­стувачі можуть отримати та розшифрувати за певний час. Це дозволяє встановлювати системи автоматизованого управління щодо ко­ристування, такого як передача в ефір, де можна було б визначити твір або ін­ший об'єкт, що охороняється, протягом кількох секунд. Іншим центральним питанням є встановлення зазначених систем охорони та інших систем обладнання, щоб мати всі переваги від системи кодування. В цьо­му документі не ставиться питання ні щодо систем, які дозволяють операторам забороняти прийняття послуг, ні щодо потреби правової охорони належного прийняття, тому що такі питання розглядаються в окремій «Зеленій книзі». З іншого боку, такі системи, як Серійна система управління авторським правом (ССУАП), що запобігають подвійному копіюванню, необхідні. Якщо системи, які продаються споживачам, не будуть розшифровувати коди, то тоді неможливо встановити схеми індивідуального керування. Іншим аспектом, який прямо не стосується авторського права і суміжних прав, є питання безпеки передачі через мережу. Дані та інші предмети, які пе­редаються через мережу, не можуть охоронятися надалі так, як телефонні дзвінки. Для більшості випадків це є достатнім. Однак ця система не може на­далі ефективно функціонувати стосовно творів та інших об'єктів, що охороня- , ються. Стає дуже складно контролювати, як дотримуються авторське право і ] 4 198 і ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ суміжні права, якщо мережі не зможуть забезпечити надійну систему безпеки передач. Незважаючи на те, що питання безпеки передачі через мережу дещо відрізня­ється від питань ідентифікації та охорони, важливо підкреслити, що обговорення цього питання є необхідним для охорони авторського права і суміжних прав. 2. Сучасний правовий аспект 2.1. В міжнародних конвенціях такі питання не розглядаються. Та вони були порушені під час переговорів, які продовжуються в ВОІВ щодо можливого про­токолу до Бернської конвенції та можливого нового документа стосовно вироб­ників фонограм та виконавців, принаймні частково. 2.2. В законодавстві Співтовариства знайшли відображення подібні питання: згідно зі статтею 7 (1) Директиви про охорону комп'ютерних програм держа-ви-члени повинні передбачати відповідні санкції проти осіб, які пускають в обіг або зберігають з комерційною метою «будь-який засіб з єдиною метою сприяти недозволеному усуненню або нейтралізації будь-якого технічного пристрою для захисту комп'ютерної програми». У статті 7 (3) зазначається, що «держа-ви-учасниці можуть передбачити конфіскацію засобів, згаданих у пункті (с) па­раграфа 1». Отже, законодавством Співтовариства не вимагається введення технічних систем для охорони комп'ютерних програм, але охороняються системи, спря­мовані проти піратського розшифрування та нейтралізації таких систем з ко­мерційною метою. 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства Важливість технічних систем ідентифікації, обліку та охорони визнана на рівні Співтовариства. Не тільки в Директиві про охорону комп'ютерних про­грам передбачається боротьба з піратством у цій сфері, але проблема дешиф­рування передач в ефір вивчається нині і повинна стати предметом окремого «зеленого документа». Тут повинна бути згадана програма CITED; вона фінансується Комісією згід­но з програмою Esprit. CITED ґрунтується на потребах інформаційної індустрії в широкому розумінні, забезпечує охорону авторського права і суміжних прав стосовно всіх творів та об'єктів, що охороняються, які за допомогою цифрової форми можуть зберігатися та передаватися. Метою програми є встановлення схеми надійної охорони інтересів правоволодільців. На першій стадії проект викликав інтерес серед тих, кого цікавить зазначе­на проблема. Детальне вивчення її зв'язку з цифровою технологією було здійс­нене з урахуванням консультацій із ВОІВ та іншими зацікавленими сторонами. Водночас дослідження показало, що нема жодного технічного рішення, яке б повністю задовольняло правоволодільців. Діючі засоби ґрунтуються на стан­дартах, перевірених практикою. CITED визначила загальну модель, яка могла б застосовуватися на міжна­родному рівні та стосується всіх учасників інформаційного ланцюга. Модель CITED визначає заходи, необхідні для боротьби з піратством, як віддалені, так і першочергові. Така модель нині випробовується шляхом пільгових проектів. На слуханні, яке відбулося 7 та 8 липня 1994 p., постало питання, чи системи ідентифікації повинні вмонтовуватися у вироби. 199 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Зацікавлені сторони висловили думку, що такі системи були б корисними, навіть необхідними в деяких випадках. Більшість учасників переконана, що та­кі системи повинні бути довільними, а не обов'язковими. Такі системи необхідно охороняти від підробки, інакше їх впровадження тільки погіршить справу. Пи­тання щодо необхідної інформації також викликало суперечки. Деякі учасники наголошували на тому, що така інформація повинна бути вичерпною та іденти­фікувати правоволодільців, інші стверджували, що інформація повинна обме­жуватися твором або іншим об'єктом, що охороняється. Безперечно, цей аспект тісно пов'язаний з питанням набуття та управління правами. Підкреслювалася необхідність дій з боку Співтовариства щодо принципів та підходів, викладених згідно з «новим підходом». Якщо ж держави-члени не вживуть заходів щодо заборони поширення окремих товарів на основі того, що вони порушують стандарти охорони, з'являться перешкоди на шляху торгівлі. Зроблені певні кроки однією з держав-членів разом з відповідними профе­сійними групами та Міжнародною організацією стандартів (МОС) щодо розвит­ку методу ідентифікації, пов'язаного з наслідками розшифрування. Завдяки такій ініціативі, МОС вже погодилася розглянути зазначене питання. Природа та зміст таких дій вивчаються. Важливо, щоб такі методи були прийняті на міжнародному рівні, а створення «приватних» систем окремими виробниками, які застосовували б свої стандарти для власних комерційних потреб, є небажа­ним. Співтовариство може взяти участь у такій роботі, щоб зробити технічні сис­теми охорони обов'язковими для індустрії авторського права і суміжних прав. 4. Питання 1) Чи вважаєте ви, що Співтовариство у співпраці з державами-членами по­винно прийняти положення, які відповідали б: — потребам ідентифікації; — стандартам для охорони проти приватного цифрового копіювання; — іншим технічним системам ідентифікації та охорони, спрямованим проти приватного цифрового копіювання? Якою була б ваша точка зору, якби вони були введені та прийняті індуст­рією? 2) Який вид інформації повинні містити: — ідентифікація твору та іншого об'єкта, що охороняється; — ідентифікація первинних правоволодільців; — ідентифікація твору або іншого об'єкта, що охороняється, первинних пра­воволодільців, ліцензіарів та інших відповідних сторін; — зміст ліцензії щодо можливих майбутніх правонаступників такої ліцензії? 3) Як ви вважаєте, чи повинні твори та інші об'єкти, що охороняються, тре­тіх країн заборонятися на внутрішньому ринку Співтовариства через відсут­ність систем ідентифікації, визнаних у Співтоваристві? 4) Які додаткові заходи необхідні для розвитку і застосування технічних си­стем охорони проти приватного цифрового копіювання? 5) Якби технічна система охорони проти приватного цифрового копіювання була б введена на узгодженій основі, чи вважаєте ви, що імпорт та розповсю­дження будь-якого обладнання без таких систем повинен бути заборонений? 200 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 6) Чи вважаєте ви, що ефективність технічних систем захисту проти при­ватного цифрового копіювання залежить від впровадження міжнародних стан­дартів? 7) Як визначити, чи твори або інші об'єкти, що охороняються, знаходяться в публічному володінні? Які можуть бути гарантії того, щоб охорона творів та ін­ших об'єктів, які охороняються законодавством з інтелектуальної власності, не обмежувала і не забороняла б доступ до даних, що знаходяться в публічному володінні? ДОДАТОК Питання до зацікавлених сторін Розділ перший Загальні питання 1. Велика кількість невирішених питань міститься в підрозділі II А. Чи мо­жете ви щось підказати, щоб допомогти з'ясувати питання, порушені в ньому щодо розвитку ринку та нових послуг? 2. Які фактори, що впливають на авторське право і суміжні права, ви змогли б виділити? 3. Чи має ваша країна якісь доповіді, дослідження або навіть конкретні пла­ни стосовно національного законодавства, які могли б стати в пригоді сфері ав­торського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві? Якщо так, то що зроблено? 4. Який, на вашу думку, рівень вирішення питань сфери інтелектуальної власності є доцільним в інформаційному суспільстві: національний, на рівні Співтовариства або міжнародний? 5. Чи означає поява мультимедійних творів, які базуються на елементах культурної спадщини, що потрібні нові специфічні законодавчі положення, бе­ручи до уваги необхідність охорони культурної спадщини? Якщо так, то які по­ложення? 6. Більшість товарів та послуг, які постачаються через інформаційну супер-мережу, охороняються правами власності. Як ви вважаєте, за яким критеріями можна визначити загальну економічну вартість авторського права і суміжних прав? 7 (а). Чи маєте ви статистичні або економічні дані щодо пропорційного спів­відношення між різними економічними секторами (видавнича справа, аудіо­візуальна продукція, музика тощо) в інформаційному суспільстві? Який відсо­ток від загального обігу в таких секторах підпадає під охорону авторського пра­ва і суміжних прав? 7 (Ь). Чи маєте ви спеціальні економічні дані або прогнози, які б дозволили визначити внесок авторського права і суміжних прав до економічного процесу становлення нових послуг, які розповсюджуватимуться в інформаційній супер-мережі? 7 (с). Чи маєте статистичні дані або аналіз аспектів (кількісний, якісний) зайнятості в сфері, яка охороняється авторським правом і суміжними правами, в рамках інформаційної супермережі? 201 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 8. Чи могли б ви погодитись з тим, що посилення законодавства у сфері ав­торського і суміжних прав відіграло б позитивну роль для мультимедіа? Якщо так, то в якому секторі? 9. Який би ви могли передбачити рівень впливу на розвиток діяльності, охоп­леної правами інтелектуальної власності, в рамках нових послуг, які б розпо­всюджувалися в інформаційній супермережі? 10. Чи маєте ви якісь інші коментарі з питань, які не розглянуті в цьому роз­ділі? Розділ другий Підрозділ І Законне використання 1. Чи означає застосування правил країни — джерела послуг, що потрібні додаткові критерії та положення? Якщо так, якими вони повинні бути? 2. Чи вважаєте ви, що, розглядаючи законодавство країни походження, не­обхідно визначити додаткові критерії для його застосування? Якщо так, то які критерії? 3. Щоб встановити всі сторони, які могли б бути законними, чи вважаєте ви, що можна визначити кожного можливого учасника в ланцюгу передачі? Якщо так, будь ласка, чи змогли б ви визначити таких учасників? 4. Зважаючи на існуючі розходження стосовно рівня охорони, чи повинно за­конодавство країни походження використовуватися у Співтоваристві для ви­значення акта передачі стосовно: — тільки тих передач, які походять з держави-члена; — тільки тих передач, які походять з держави-члена або з третьої країни, яка є членом Бернської конвенції (Паризький акт 1971 р.) і Римської конвенції 1961 p.; — всіх передач, які походять з будь-якої країни? 5. Якщо законодавство країни походження повинно бути збереженим, яке законодавство та сфери національного законодавства повинні бути узгоджени­ми, щоб запобігти спаду торгівлі та збиткам щодо охорони правоволодільців, враховуючи: — винятки з виключних прав; — використання; — моральні права; — інші права? 6. Як і наскільки та в яких сферах повинна поліпшуватися охорона правово­лодільців у країнах, що є членами Бернської та Римської конвенцій, або в само­му Співтоваристві, якщо повинно застосовуватися законодавство країни похо­дження? 7. Які інші норми ви застосували б замість прийняття законодавства країни походження? 8. Чи вважаєте ви, що наявні статті зможуть належним чином охороняти правоволодільців Співтовариства, коли послуга вперше введена в мережу тре­тьої країни, яка не забезпечує ефективної охорони інтелектуальної власності? 9. Чи вважаєте ви, що сторони повинні бути вільними щодо вибору договір­ного законодавства, чи свобода контракту має бути обмежена: — імпортом; 202 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ — тільки для того, щоб охороняти окремі специфічні аспекти, такі як мо­ральні права справедлива винагорода, колективне управління правами; — тільки там, де контракт стосується творів або інших об'єктів, що охороня­ються, правоволодільців Європейського Союзу? Підрозділ II Вичерпання прав та паралельного імпорту 1. Чи може бути прийнятна норма, яка б виключала міжнародне вичерпання авторського права в рамках статті 9 (2) Директиви про право прокату і деякі суміжні права? 2. Чи необхідно доводити, що не існує вичерпання будь-яких прав (прав на передачу в ефір, прав на прокат) щодо пропозицій послуг? 3. Як ви розглядаєте питання стосовно впровадження систем on-line, її по­ширення в світі? 4. Чи можуть системи, які передбачають міжнародне вичерпання прав, співіснувати з іншими, які цього не передбачають? Частина друга Специфічні права Підрозділ III Право на відтворення 1. Чи вважаєте ви, що цифрова форма творів та інших об'єктів, що охороня­ються, повинна охоплюватися правом на відтворення? Чи можуть бути виправ­даними винятки стосовно виключного характеру такого права? Якщо так, то які винятки та чому? 2. Чи вважаєте ви, що приватне копіювання та репродукування творів у ци­фровій формі та інших об'єктів, що охороняються, крім комп'ютерних програм: — повинно бути повністю об'єктом такого права на відтворення; — повинно бути об'єктом такого права на відтворення, за винятком дозволу на відтворення однієї копії (як у системі SCMS); — повинно бути дозволеним з виплатою або без виплати винагороди? Підрозділ IV Сповіщення для загального відома 1. Відповідно до яких положень, на вашу думку, наступні дії можуть розгля­датися як форми приватного використання: — передача через мережу між двома приватними особами; — передача через мережу між багатьма приватними особами; — передача через мережу між приватною особою та фірмою; — передача через мережу в рамках однієї або кількох фірм? 2. У разі передачі через мережу для більше, ніж двох приватних осіб, чи вважаєте ви, що той факт, що люди, яких це стосується, знають одне одного або належать до однієї сім'ї, повинен відігравати певну роль у визначенні спо­віщення для загального відома? 3. Якщо передача здійснюється з однієї точки в іншу, як може впливати ви­значення осіб, які беруть участь у ній — приватні особи, фірми, громадські ор­гани тощо — на віднесення її до сповіщення для загального відома? 203 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України________________ 4. Чи вважаєте ви, що авторське право і суміжні права застосовуються до дії, пов'язаної з особою, яка володіє творами, що охороняються авторським правом у мережі? Якщо так, то які права застосовуються? Чи знаєте ви будь-яке законодавство, в якому була б висвітлена така позиція? 5. Які інші дії або заходи необхідно визначити, на вашу думку, для того, щоб встановити сповіщення для загального відома? Підрозділ V Цифрове розповсюдження або право на передачу 1. Директива про охорону комп'ютерних програм (91/250/СЕЕ) та Директи­ва про право прокату і деякі суміжні права (92/100/СЕЕ) могли б бути пошире­ні на електронну передачу з однієї точки до іншої. Припускаючи таку можли­вість, чи вважаєте ви, що певні елементи повинні адаптуватися? Якщо так, то які з них? 2. Спробуйте вказати рівень економічного застосування режиму прокату та позичання стосовно правоволодільців та інших сторін. 3. Що ви можете сказати про роль у цих процесах мультимедиа? Підрозділ VI Право на цифрову передачу в ефір 1. Чи зможе, на вашу думку, цифрова передача в ефір, яка дозволяє викори­стовувати багато каналів, розширити сферу міжнародного телерадіомовлення? Чи вважаєте ви, що така можливість виправдовує зусилля Співтовариства, або це є лише теоретичним поняттям? 2. Чи вважаєте ви, що цифрова передача в ефір становить собою певну не­безпеку для володільців суміжних прав, які не мають виключного права на пе­редачу в ефір? Чи необхідне або можливе за певних умов або ж за обома таки­ми варіантами надання виключних прав на цифрову передачу виробникам фо­нограм і фільмів та виконавцям? 3. Чи вважаєте ви, що розбіжності між способами розповсюдження можуть ускладнити прийняття рішення (наприклад, щодо окремих форм цифрової пе­редачі, зокрема кабельної передачі)? 4. Чи вважаєте ви, що більш чітке дотримання права на відтворення в при­ватній сфері за суворої охорони технічними засобами від неправомірного ко­піювання змогло б запобігти широкомасштабному копіюванню? Підрозділ VII Моральні права 1. Чи вважаєте ви, що відмінність між законодавством держав-членів є та­кою, що норми моральних прав повинні бути узгодженими? Чи буде виправда­ним узгодження в сучасній ситуації? 2. Чи достатнім є положення про реґламентацію моральних прав у контрак­ті? Коли матеріал знаходиться в мережі, наприклад, у цифровій формі, чи є по­рушенням моральних прав певні зміни, наприклад, зміна формату? 3. Чи може факт, що автор погодився на цифрову форму, означати, що він погодився і на певні зміни? 4. Чи вважаєте ви, що регламентація певних змін могла б визначатися ко­лективними угодами між авторами та виконавцями, з одного боку, та виробни­ками і видавцями, з іншого боку? 204 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 5. Чи вважаєте ви, що зазначені питання повинні обговорюватися в цілому або ж стосуватися певних галузей (кінематографія, видання газет, бібліотеки, музеї тощо)? Частина третя Використання прав Підрозділ VIII Передача та управління правами 1. Яка форма повинна бути встановлена для централізованих схем володільцями прав та тими, хто ними управляє? Чи була б система «one-stop-shop» бажаною або ж ефективною в умовах інформаційного суспільства? 2. Чи повинні такі централізовані схеми обмежуватися виданням ліцензій для створення творів мультимедіа або ж стати загальним механізмом? 3. Чи вважаєте ви, що конкуруючі схеми (схеми, які включають ті ж самі права) можуть співіснувати в тій же самій державі-члені, у Співтоваристві або ж на міжнародному рівні (можуть включати окремий зміст або, можливо, і од­наковий зміст)? Як виглядає така конкуруюча схема на практиці? 4. Припускаючи, що інформаційне суспільство базуватиметься на міжнарод­ній основі, чи вважаєте ви, що ліцензії, які надаються за подібною схемою або схемами, повинні бути чинними у всьому світі? 5. Чи вважаєте ви, що ліцензії на більш обмежену територію продовжувати­муть діяти? 6. Чи вважаєте ви, що, незважаючи на існуючі норми конкуренції, в законо­давстві Співтовариства повинні бути закріплені певні норми для колективних організацій або централізованих схем управління? Якщо так, то який вид норм необхідний: певний кодекс, який регулював би конкуренцію між організаціями та схемами; норми, які регулювали б відносини між товариствами і схемами та їхніми членами, або ж обидва види норм? Підрозділ IX Технічні системи охорони та ідентифікації 1. Чи вважаєте ви, що Співтовариство у співпраці з державами-членами по­винно прийняти положення, які відповідали б: — потребам ідентифікації; — стандартам для охорони проти приватного цифрового копіювання; — іншим технічним системам ідентифікації та охорони, спрямованим проти приватного цифрового копіювання? І Якою була б ваша точка зору, якби вони були введені та прийняті індуст- I рією? І 2. Який вид інформації повинні містити: і — ідентифікація твору та іншого об'єкта, що охороняється; І — ідентифікація первинних правоволодільців; І — ідентифікація твору або іншого об'єкта, що охороняється, первинних пра- I воволодільців, ліцензіарів та інших відповідних сторін; і — зміст ліцензії щодо можливих майбутніх правонаступників такої ліцензії? І 3. Як ви вважаєте, чи повинні твори та інші об'єкти, що охороняються, третіх і країн заборонятися на внутрішньому ринку Співтовариства через відсутність і систем ідентифікації, визнаних у Співтоваристві? І 205 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 4. Які додаткові заходи необхідні для розвитку і застосування технічних сис­тем охорони проти приватного цифрового копіювання? 5. Якби технічна система охорони проти приватного цифрового копіювання була б введена на узгодженій основі, чи вважаєте ви, що імпорт та розповсю­дження будь-якого обладнання без таких систем повинен бути заборонений? 6. Чи вважаєте ви, що ефективність технічних систем захисту проти приватно­го цифрового копіювання залежить від впровадження міжнародних стандартів? 7. Як визначити, чи твори або інші об'єкти, що охороняються, знаходяться в публічному володінні? Які можуть бути гарантії того, щоб охорона творів та ін­ших об'єктів, що охороняються законодавством з інтелектуальної власності, не обмежувала і не забороняла б доступ до даних, які знаходяться в публічному володінні? 206РАДА ЄВРОПИ РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРНА КОНВЕНЦІЯ ДАТА ПІДПИСАННЯ: 19.02.54 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 24.02.94 р. Закон України № 4030-ХІІ Уряди — члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення ще більшої єдності між її членами з метою, серед іншого, захисту і здійснення ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням; вважаючи, що досягнення цієї мети сприяло б кращому взаєморозумінню між народами Європи; вважаючи, що для досягнення цієї мети бажано не тільки укласти двосто­ронні культурні конвенції між членами Ради, а й слідувати політиці спільних дій, спрямованих на захист і заохочення розвитку європейської культури; приймаючи рішення укласти загальну Європейську культурну конвенцію, спрямовану на сприяння тому, щоб громадяни всіх держав-членів і таких ін­ших європейських держав, які можуть приєднатися до неї, вивчали мови, істо­рію і культуру інших країн і культуру, спільну для всіх їх, погодилися про наступне: Стаття 1 Кожна Договірна Сторона вживає належні заходи для захисту і заохочення , розвитку свого національного внеску до спільного культурного надбання Європи. Стаття 2 Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо: a) заохочує вивчення своїми громадянами мов, історії і культури інших До-вірних Сторін і надає цим Сторонам відповідні засоби для того, щоб сприяти ому вивченню на її території, а також b) прагне заохочувати вивчення своєї мови або мов, історії і культури на те­орії інших Договірних Сторін і надає громадянам цих Сторін відповідні за- би для того, щоб здійснювати таке вивчення на її території. Стаття З Цоговірні Сторони проводять взаємні консультації в рамках Ради Європи І прийняття спільних дій щодо заохочення культурних заходів, які ста­ть інтерес для Європи. 207 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Стаття 4 Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо, сприяє пересуванню і об­міну особами, а також предметами, що мають культурну цінність, з метою здій­снення положень статей 2 і 3. Стаття 5 Кожна Договірна Сторона розглядає передані під її контроль предмети, що мають культурну цінність для Європи, як невід'ємну частину спільного культур­ного надбання Європи, вживає належні заходи для їх захисту і забезпечує ро­зумний доступ до них. Стаття 6 1. Пропозиції щодо застосування положень цієї Конвенції і щодо питань сто­совно її тлумачення розглядаються на нарадах Комітету експертів з питань культури Ради Європи. 2. Будь-яка держава, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася до цієї Конвенції відповідно до положень пункту 4 статті 9, може призначати пред­ставника або представників для участі в нарадах, передбачених попереднім пунктом. 3. Висновки, зроблені на нарадах, передбачених пунктом 1 цієї статті, пода­ються як рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, якщо тільки вони не становлять рішення, що належать до компетенції Комітету експертів з питань культури, як такі, що відносяться до питань адміністративного характеру, не вимагають додаткових витрат. 4. Генеральний секретар Ради Європи надсилає членам Ради і Уряду будь-якої держави, що приєдналася до цієї Конвенції, будь-які рішення, що віднося­ться до неї, які можуть бути прийняті Комітетом міністрів або Комітетом екс­пертів з питань культури. 5. Кожна Договірна Сторона в належний час повідомляє Генерального секре­таря Ради Європи про будь-які дії, які можуть бути нею вжиті з метою здійс­нення положень цієї Конвенції відповідно до рішень Комітету міністрів або Ко­мітету експертів з питань культури. 6. Якщо будь-які пропозиції відносно застосування цієї Конвенції станов­лять інтерес тільки для певної кількості Договірних Сторін, такі пропозиції мо­жуть бути більш детально розглянуті відповідно до положень Статті 7, за умо­ви, що їх здійснення не тягне за собою витрат для Ради Європи. Стаття 7 Якщо для сприяння досягненню цілей цієї Конвенції дві або більше Договірні Сторони бажають організувати в штаб-квартирі Ради Європи інші заходи, крім тих, які зазначені в пункті 1 статті 6, Генеральний секретар Ради надає їм таку адміністративну допомогу, яка може знадобитися. Стаття 8 Ніщо в цій Конвенції не розглядається як таке, що зачіпає: а) положення будь-якої чинної двосторонньої культурної конвенції, яка мо­же бути підписана будь-якою з Договірних Сторін, або як таке, що зменшує до­цільність укладення будь-якої іншої такої Конвенції будь-якою з Договірних Сторін, або 208 РАДА ЄВРОПИ b) зобов'язання будь-якої особи дотримуватися законів і положень на тери­торії будь-якої Договірної Сторони, відносно в'їзду, місця проживання і від'їзду іноземців. Стаття 9 1. Ця Конвенція відкрита для підписання членами Ради Європи. Вона підля­гає ратифікації, і ратифікаційні грамоти здаються на збереження Генерально­му секретарю Ради Європи. 2. Як тільки ратифікаційні грамоти будуть передані на збереження трьома урядами, що підписали Конвенцію, ця Конвенція вступає в силу для цих урядів. 3. Стосовно кожного уряду, що підписав Конвенцію і згодом ратифікував її, Конвенція вступає в силу в день здавання на збереження його ратифікаційної грамоти. 4. Комітет міністрів Ради Європи може одноособове прийняти рішення за­просити на таких умовах, які він вважає необхідними, будь-яку європейську державу, що не є членом Ради, приєднатися до цієї Конвенції. Будь-яка запро­шена таким чином держава може приєднатися до Конвенції шляхом здавання на збереження свого документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи. Таке приєднання вступає в силу в день одержання такого документа. 5. Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всіх членів Ради і будь-які держави, що приєдналися, про здавання на збереження всіх ратифікаційних грамот і документів про приєднання. Стаття 10 Будь-яка Договірна Сторона може зазначити території, на яких діють поло­ження цієї Конвенції, шляхом подання Генеральному секретарю Ради Європи заяви, яку останній надсилає всім іншим Договірним Сторонам. Стаття 11 1. Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію в будь-який час після того, як вона діяла протягом п'яти років, шляхом повідомлення в пи­сьмовій формі на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, який інформує про це інші Договірні Сторони. 2. Така денонсація вступає в силу для відповідної Договірної Сторони через шість місяців після дати одержання повідомлення Генерального секретаря Ра­ди Європи. На посвідчення чого нижчепідписані належним чином уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію. Вчинено в Парижі дев'ятнадцятого грудня тисяча дев'ятсот п'ятдесят чет­вертого року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти ма­ють однакову силу, в одному примірнику, який перебуватиме на збереженні в архівах Ради Європи. Генеральний секретар надсилає завірені копії Конвенції кожному з урядів, які підписали її або приєдналися до неї. 141-319 209 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО СПІЛЬНЕ КІНОВИРОБНИЦТВО (Страсбург, 2 жовтня 1992 р.) Преамбула Держави-члени Ради Європи та інші Держави-учасниці Європейської куль­турної конвенції, що підписали цю Конвенцію, — вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами, з тим щоб, зокрема, захищати і розвивати ідеали і принципи, що ста­новлять їх спільне надбання, — вважаючи, що свобода творчості і свобода вираження думки є основопо­ложними елементами цих принципів, — вважаючи, що однією з цілей Європейської культурної конвенції є захист багатогранності різних європейських країн, вважаючи, що сучасне кіновироб­ництво як спосіб творчості і вираження культурної багатогранності європейсь­ких кра'ін повинно бути розширено, — прагнучи розвивати ці принципи і спираючись на Рекомендації Комітету міністрів стосовно кіно і аудіовізуальної сфери і, зокрема, на Рекомендацію № R(86)3 про розвиток виробництва аудіовізуальної продукції в Європі, — визнаючи, що створення Європейського фонду підтримки спільного вироб­ництва і розповсюдження кіно- і аудіовізуальних творів творчого характеру відповідає інтересам підтримки європейського виробництва і тим самим було да­но новий імпульс розвитку сучасного кіновиробництва в Європі, — сповнені рішучості досягнути цієї мети в галузі культури за допомогою спільних зусиль щодо збільшення виробництва і встановлення правил, засто­совних до європейського багатогранного кіновиробництва в цілому, — вважаючи, що прийняття єдиних правил дозволить зменшити обмеження і сприятиме європейському співробітництву в галузі спільного кіновиробницт­ва, погодилися про наступне: ГЛАВА 1 Загальні положення Стаття 1 Мета Конвенції Сторони цієї Конвенції зобов'язуються сприяти розвитку європейського спільного кіновиробництва відповідно до наступних положень. Стаття 2 Сфера дії 1. Ця Конвенція регулює відносини між Сторонами в галузі багатосторонньо­го спільного виробництва, започаткованого на території Сторін. 2. Ця Конвенція застосовується: а) до спільного виробництва за участю принаймні трьох співпродюсерів, за­реєстрованих на території трьох різних сторін Конвенції; і 210 РАДА ЄВРОПИ b). до спільного виробництва за участю принаймні трьох співпродюсерів, за­реєстрованих на території трьох різних Сторін Конвенції, і одного або кількох співпродюсерів, не зареєстрованих на території таких Сторін. Однак загальний внесок співпродюсерів, не зареєстрованих на території Сторін Конвенції, не може перевищувати ЗО відсотків від загальних затрат ви­робництва. У всіх випадках ця Конвенція застосовується тільки за умови, що спільний твір відповідає визначенню європейського кінематографічного твору, що місти­ться нижче в пункті 3 статті 3. 3. Положення двосторонніх угод, укладених між Сторонами цієї Конвенції, продовжують застосовуватися до двостороннього спільного виробництва. В разі багатостороннього спільного виробництва положення цієї Конвенції ма­ють переважну силу над положеннями двосторонніх угод між Сторонами Кон­венції. Положення стосовно двостороннього спільного виробництва залишаються в силі, якщо вони не суперечать положенням цієї Конвенції. 4. За відсутності будь-якої угоди, що регулює двосторонні відносини з питань спільного виробництва між двома Сторонами цієї Конвенції, Конвенція застосо­вується і до двостороннього спільного виробництва, якщо одна із Сторін-учас-ниць не зробила застережень відповідно до положень статті 20. Стаття З Визначення Для цілей цієї Конвенції: a) термін «кінематографічний твір» означає твір будь-якої тривалості і на будь-якому носієві, зокрема художні, мультиплікаційні і документальні філь­ми, який відповідає положенням, що регулюють кіноіндустрію кожної із Сторін, що бере участь, і призначений для показу в кінотеатрах; b) термін «співпродюсери» означає кінокомпанії або продюсерів, зареєстро­ваних на території Сторін цієї Конвенції і пов'язаних договором про спільне ви­робництво; c) термін «європейський кінематографічний твір» означає кінематографіч­ний твір, що відповідає умовам, викладеним у Додатку II, який є складовою ча­стиною цієї Конвенції; d) термін «багатостороннє спільне виробництво» означає створення кінема­тографічного твору, принаймні трьома продюсерами, як визначено вище в пунк­ті 2 статті 2. ГЛАВА II Правила, застосовні до спільного виробництва Стаття 4 Прирівнення до національних фільмів 1. Європейський кінематографічний твір, який створено в рамках багатосто­роннього спільного виробництва і підпадає під дію цієї Конвенції, користується перевагами, наданими національним фільмам відповідно до законодавчих поло­жень і правил, чинних на території кожної із Сторін цієї Конвенції, що беруть участь у відповідному спільному виробництві. 2. Переваги надаються кожному співпродюсеру Стороною, на території якої співпродюсер зареєстрований, відповідно до умов і обмежень, передбачених за- 14М-319 211 КНИГА 1 .Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ конодавчими положеннями і правилами, чинними на території цієї Сторони, і відповідно до положень цієї Конвенції. Стаття 5 Умови одержання статусу спільного виробництва 1. Будь-яке спільне виробництво кінематографічних творів підлягає затвер­дженню компетентними органами сторін, на території яких співпродюсери за­реєстровані, після консультацій між цими компетентними органами і відповідно до порядку, викладеного в Додатку І. Цей Додаток є складовою частиною Кон­венції. 2. Заявки на одержання статусу спільного виробництва подаються на за­твердження компетентним органам відповідно до порядку подання заявок, ви­кладеного в Додатку І. Це затвердження є остаточним, за винятком випадків невиконання первинних зобов'язань стосовно творчих, фінансових і технічних питань. 3. Проектам відверто порнографічного характеру або проектам, які пропагу­ють насильство або відкрито зневажають людську гідність, статус спільного ви­робництва не може бути наданий. 4. Переваги, передбачені статусом спільного виробництва, надаються спів-гіродюсерам, які, як вважається, володіють відповідними технічними і фінансо­вими засобами, а також достатньою професійною кваліфікацією. 5. Кожна Договірна держава називає компетентні органи, згадані вище в пункті 2, шляхом заяви, яка робиться при підписанні або здаванні на збережен­ня її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або при­єднання. Ця заява може бути змінена в будь-який наступний момент. Стаття 6 Частка внеску кожного співпродюсера 1. В разі багатостороннього спільного виробництва мінімальний внесок не мо­же бути меншим 10 відсотків, а максимальний — перевищувати 70 відсотків від загальних затрат виробництва кінематографічного твору. Якщо мінімальний внесок становить менше 20 відсотків, відповідна сторона може вжити заходів щодо зменшення або припинення доступу до національних механізмів підтрим­ки виробництва. 2. Якщо ця Конвенція замінює двосторонню угоду між двома Сторонами від­повідно до положень пункту 4 статті 2, мінімальний внесок не може бути мен­шим 20 відсотків, а максимальний — перевищувати 80 відсотків від загальних затрат виробництва кінематографічного твору. Стаття 7 Права співпродюсерів 1. Договір про спільне виробництво повинен гарантувати кожному співпро-дюсеру спільне володіння оригінальним негативом фільму і фонограми. Договір містить положення про те, що цей негатив зберігається в місці, погодженому співпродюсерами, і гарантує їх вільний доступ до нього. 2. Договір про спільне виробництво повинен також гарантувати кожному співпродюсеру право на проміжний негатив або будь-який інший носій, що до­зволяє тиражування. 212 РАДА ЄВРОПИ Стаття 8 Технічна і творча участь 1. Внесок кожного із співпродюсерів повинен передбачати ефективну техніч­ну і творчу участь. У принципі і згідно міжнародним зобов'язанням Сторін вне­сок співпродюсерів щодо творчого, технічного і авторського складів, складу ви­конавців і технічних засобів повинен бути пропорційним до вкладеного ними капіталу. 2. Із врахуванням міжнародних зобов'язань сторін і вимог сценарію технічна і загальна група повинна складатися з громадян держав, що є партнерами по спільному виробництву, а компонування фільму повинно, як правило, здійсню­ватися в тих же державах. Стаття 9 Фінансова участь у спільному виробництві 1. Незважаючи на положення статті 8, і з врахуванням конкретних умов і об­межень, наявних у законах і правилах, чинних на території Сторін, статус спільного виробництва може бути наданий відповідно до положень цієї Конвен­ції, якщо зазначене виробництво відповідає наступним умовам: a) передбачає відповідно до договору про спільне виробництво один або кіль­ка менших внесків, які можуть бути суто фінансовими, за умови, що кожна національна частка не менше 10 відсотків і не більше 25 відсотків від затрат ви­робництва; b) передбачає участь співпродюсера, який несе найбільшу частку витрат, вносить ефективний технічний і творчий внесок і відповідає умовам, за якими фільм може бути визнаний національним твором в його країні; c) сприяє утвердженню європейської своєрідності; і d) передбачено в договорах про спільне виробництво, що містять положення про розподіл доходів. 2. Фінансова участь у спільному виробництві може одержати статус спільного виробництва тільки після того, як компетентні органи даватимуть на це згоду в кожному конкретному випадку, враховуючи положення статті 10. Стаття 10 Загальний баланс 1. Стосовно сторін у галузі кінематографії повинен підтримуватися загаль­ний баланс відносно як загального обсягу капіталовкладень, так і творчої та технічної участі у спільному виробництві кінематографічних творів. 2. Сторона, яка по закінченні розумного строку виявить дисбаланс на чужу користь у своїх відносинах щодо питань спільного виробництва з однією або кількома Сторонами, може з метою збереження своєї культурної своєрідності не давати згоди на подальше спільне виробництво до тих пір, доки з цією Сто­роною або Сторонами не будуть встановлені збалансовані відносини в галузі кінематографії. Стаття 11 В'їзд і проживання Відповідно до чинного законодавства, правил і міжнародних зобов'язань кожна Сторона полегшує технічному і творчому персоналу інших Сторін, які 213 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________ беруть участь у спільному виробництві, в'їзд і проживання, а також одержання дозволів на роботу на своїй території. Аналогічним способом кожна сторона до­зволяє тимчасове ввезення і наступне вивезення обладнання, необхідного для виробництва і прокату кінематографічних творів, що підпадають під дію цієї Конвенції. Стаття 12 Згадування країн, що беруть участь у спільному виробництві 1. Країни, що беруть участь у спільному виробництві, згадуються у спільно виготовлених кінематографічних творах. 2. Назви цих країн конкретно згадуються в заглавних титрах, у всій рекламі та інформаційних матеріалах, а також при показі кінематографічних фільмів. Стаття 13 Експорт Якщо спільно виготовлений кінематографічний твір експортується в країну, де існують квоти на імпорт кінематографічних творів, і якщо одна із Сторін, яка бере участь у спільному виробництві, не має права на вільне ввезення своїх кінематографічних творів в імпортовану країну: a) кінематографічний твір, як правило, повинен включатися до квоти з най­більшою часткою участі; b) в разі рівної участі різних країн у створенні кінематографічного твору він повинен включатися до квоти країни, що має найбільш сприятливі умови для експорту в імпортовану країну; c) як положення підпунктів а) і Ь) не застосовні, кінематографічний твір по­винен включатися до квоти Сторони, представленої режисером. Стаття 14 Мови При наданні статусу спільного виробництва компетентний орган певної Сто­рони може вимагати від співпродюсера, зареєстрованого на її території, оста­точну версію кінематографічного твору однією з мов цієї Сторони. Стаття 15 Фестивалі Якщо співпродюсери не вирішать інакше, спільно виготовлені кінематогра­фічні твори повинні демонструватися на міжнародних фестивалях тією Сторо­ною, де зареєстрований співпродюсер, який зробив найбільший внесок, або — в разі рівної фінансової участі — Стороною, представленою режисером. ГЛАВА III Заключні положення Стаття 16 Підписання, ратифікація, прийняття, схвалення Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи та іншими Державами-сторонами Європейської культурної конвенції, які можуть висловити згоду пов'язати себе: 214 РАДА ЄВРОПИ a) підписанням без застереження стосовно ратифікації, прийняття або схва­лення; або b) підписанням за умови ратифікації, прийняття або схвалення з наступною ратифікацією, прийняттям або схваленням. 2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення зда­ються на збереження Генеральному секретарю Ради Європи. Стаття 17 Введення в дію 1. Конвенція вводиться в дію в перший день місяця після закінчення трьох місяців від дня, коли п'ять держав, включаючи принаймні чотири Держави-члени Ради Європи, висловлять свою згоду бути пов'язаними Конвенцією від­повідно до положень статті 16. 2. Стосовно будь-якої, що підписала, країни, яка висловить свою згоду бути пов'язаною нею після цього, Конвенція вводиться в дію в перший день місяця, що настає по закінченні трьох місяців від дня підписання або здавання на збе­реження ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або схвалення. Стаття 18 Приєднання держав, які не є членами Ради Європи 1. Після введення цієї Конвенції в дію Комітет міністрів Ради Європи на під­ставі рішення, прийнятого більшістю голосів, передбаченого статтею 20 Стату­ту Ради Європи, і одноголосної думки представників Договірних держав, що мають право брати участь у засіданнях Комітету міністрів, може запропонува­ти будь-якій європейській державі, що не є членом Ради Європи, а також Євро­пейському економічному Співтовариству, приєднатися до цієї Конвенції. 2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася, або Європейського еконо­мічного Співтовариства, в разі його приєднання, Конвенція вводиться в дію в перший день місяця, наступного по закінченні трьох місяців від дня здавання документа про приєднання на збереження Генеральному секретарю Ради Єв­ропи. Стаття 19 Територіальне застереження 1. Будь-яка держава може при підписанні або здаванні на збереження своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднан­ня зазначити територію чи території, на які поширюється дія цієї Конвенції. 2. Будь-яка країна може в будь-який наступний момент шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи розповсюдити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, зазначену в заяві. Стосовно такої території Конвен­ція вводиться в дію в перший день місяця, що настає після трьох місяців від дня одержання такої заяви Генеральним секретарем. 3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, зазначеної в такій заяві, бути відкликана шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання вводиться в дію в перший день місяця, що настає після трьох місяців від одержання такого по­відомлення Генеральним секретарем. 215 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Стаття 20 Застереження 1. Будь-яка держава може при підписанні або здаванні на збереження рати­фікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання заявити, що пункт 4 статті 2 не застосовується до її внутрішніх відносин з пи­тань спільного виробництва з однією або кількома Сторонами. Крім того, вона може зберегти за собою право визначати максимальну частку участі, відмінну від зазначеної в пункті 1 (а) статті 9. Жодні інші застереження не допускаються. 2. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження згідно з попереднім пунк­том, може повністю або частково відмінити його шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відміна вводиться в дію в день одержан­ня такого повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 21 Денонсація 1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шля­хом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. 2. Така денонсація вводиться в дію в перший день місяця, що настає після ше­сти місяців від дня одержання повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 22 Повідомлення Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Держави-члени Ради Євро­пи, а також будь-яку державу і Європейське економічне Співтовариство, які можуть приєднатися до цієї Конвенції або яким може бути запропоновано зро­бити це, про: a) будь-яке підписання; b) здавання на збереження будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття, схвалення або приєднання; c) будь-яку дату введення цієї Конвенції в дію відповідно до статей 17, 18, і 19; d) будь-яку заяву, зроблену відповідно до пункту 5 статті 5; e) будь-яку денонсацію, про яку повідомлено відповідно до статті 21; f) будь-який інший акт, повідомлення або сповіщення стосовно цієї Конвен­ції. На посвідчення чого нижче підписані, належним чином уповноважені, під­писали цю Конвенцію. Вчинено в Страсбурзі другого жовтня тисяча дев'ятсот дев'яносто другого року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є автентични­ми, в одному примірнику, кожний буде зберігатися в архівах Ради Європи. Гене­ральний секретар Ради Європи направляє завірені копії державам, згаданим у пункті 16, а також будь-якій державі і Європейському економічному Співтовари­ству, яким може бути запропоновано приєднатися до цієї Конвенції. 216 РАДА ЄВРОПИ ДОДАТОК І до Європейської конвенції про спільне кіновиробництво (Страсбург, 2 жовтня 1992 р.) Порядок подання заявок Щоб скористатися перевагами, передбаченими положеннями цієї Конвенції, співпродюсери, зареєстровані на території Сторін, повинні за два місяці до по­чатку зйомок подати заявку на одержання статусу спільного виробництва, до­давши документи, перелічені нижче. Ці документи повинні бути подані компе­тентними органами у достатній кількості, з тим щоб їх можна було передати органам інших Сторін не пізніше ніж за місяць до початку зйомок: — копія контракту на придбання авторських прав або будь-яке інше підтвер-І дження придбання авторських прав на комерційне використання твору; — детальний сценарій; — перелік технічних і творчих внесків кожної з Держав-учасниць; — кошторис і детальний план фінансування; — графік виробництва фільму; ' — договір про спільне виробництво, укладений між співпродюсерами. До цього договору повинні бути включені положення про розподіл доходів або те­риторій між співпродюсерами. Заявка та інші документи надаються, по можливості, мовою тих компетент-, них органів, якими вони направляються. Національні компетентні органи направляють один одному заявки і додані документи відразу після їх одержання. Компетентнийорган Сторони З МЄНШИМ фінансовим внеском не повинен давати згоди до тих пір, докине буде одержано висновок Сторони з найбільшим фінансовим внеском. ДОДАТОК II до Європейської конвенції про спільне кіновиробництво (Страсбург, 2 жовтня 1992 р.) 1. Кінематографічний твір вважається європейським за змістом пункту З статті 3, якщо він набере принаймні 15 балів з 19 можливих відповідно до ниук-ченаведеної таблиці європейських ознак. 2. Враховуючи вимоги сценарію, компетентні органи можуть після проведен­ня консультацій і в разі, якщо вони вирішать, що твір все ж відповідає європей­ським вимогам, надати статус спільного виробництва фільму, який набрав мен­ше необхідних 15 балів. Г~--------------------------------------'------"—•—"---- Європейські ознаки Авторсь ка група Режисер 3 Сценарист 3 Композитор 1 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України Акторсь ка група Перша роль 3 Друга роль 2 Третя роль 1 Група технічно ро забезпечення Кшоператор 1 Звукооператор 1 Режисер відеомонтажу 1 Художник-постановник 1 Студія або зйомка на натурі 1 Місце монтажу 1 Примітка. a) Перша, друга і третя ролі визначаються за кількістю знімальних днів. b) Що стосується статті 8, то поняття «творча» відноситься до авторської і ак­торської груп, а поняття «технічна» — до групи технічного забезпечення зйомки. 218 РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ТРАНСКОРДОННЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ (Страсбург, 5 травня 1989 року, в редакції від 9 вересня 1998 р.) Європейська конвенція з транскордонного телеба­чення була відкрита Кабінетом міністрів Ради Євро­пи для підписання 5 травня 1989 p., введена в дію 1 травня 1993 р. 9 вересня 1998 р. Кабінет міністрів затвердив Протокол, після чого, але не пізніше 1 жовт­ня 2000 p., Протокол повинен бути введений в дію. Держави-члени Ради Європи та інші Держави-учасниці Європейської куль­турної конвенції, які підписали цю Конвенцію; Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення великої єдності між її чле­нами з метою захисту та здійснення ідеалів і принципів, що становлять їх спільну спадщину; Вважаючи, що гідність і однакова цінність людської особистості є важливи­ми елементами цих принципів; Вважаючи, що свобода слова та інформації, втілена в Статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, становить собою один з важливіших принципів демократичного суспільства і одну з головних умов його прогресу і розвитку кожної людської особистості; Знову підтверджують свою відданість принципам вільного руху інформації та ідей і незалежності телеглядачів, які є необхідною основою їх телемовної по­літики; Підтверджуючи значення телемовлення для розвитку культури та вільного формування поглядів в умовах захисту плюралізму і рівності можливостей для всіх демократичних груп і політичних партій; Поділяючи переконання в тому, що подальший розвиток технології інфор­мації і зв'язку сприятиме праву без врахування кордонів висловлювати, шука­ти, одержувати і передавати інформацію та ідею незалежно від їх джерела; Бажаючи надавати все ширше коло вибору телепередач для населення, зміцнюючи тим самим спадщину Європи та розвиваючи її аудіовізуальну твор­чість, і будучи сповненими рішимості досягнути цієї культурної мети за допо­могою зусиль щодо розширення випуску і розповсюдження високоякісних про­грам, здійснюючи тим самим надії населення в політичній, освітній та культур­ній сферах; Визнаючи за необхідне консолідацію загальних широких рамок регулюван­ня; Зважаючи на Резолюцію № 2 та Декларацію 1-ї Європейської Міністерської Конференції з політики засобів масової інформації; Бажаючи розвивати принципи, втілені в чинних Рекомендаціях Ради Євро­пи і принципах телевізійної реклами, про рівність чоловіків і жінок у засобах масової інформації, про використання супутникового теле- і радіомовлення і про розвиток випуску аудіовізуальної продукції в Європі, домовилися про на­ступне: 219 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ РОЗДІЛ І Загальні положення Стаття 1 Цілі Ця Конвенція стосується програм телемовлення, її метою є сприяння, сто­совно її учасників, транскордонній трансляції та ретрансляції телевізійних програм. Стаття 2 Вживання термінів В цілях цієї Конвенції: a) «Трансляція» означає первинну передачу, здійснювану наземним переда­вачем, по кабельному телебаченню, або із супутника будь-якого виду, в закодо­ваній або незакодованій формі телевізійних програм, які приймаються населен­ням. До неї входить зв'язок, здійснюваний в індивідуальному порядку; b) «Ретрансляція» означає приймання і одночасну передачу, незалежно від використовуваних технічних засобів, повних і незмінних телевізійних програм, або істотних частин таких програм, що транслюються телемовниками для при­ймання населенням; c) «Телемовник» означає фізичну або юридичну особу, яка складає теле­візійні програми для приймання населенням і транслює їх, або забезпечує їх трансляцію в повній і незмінній формі третьою особою; d) «Програма» означає весь зміст єдиної служби мовлення цього телемовни-ка відповідно до попереднього пункту; e) «Європейські аудіовізуальні твори» означають творчі роботи, виробництво або спільне виробництво яких контролюється європейськими фізичними або юридичними особами; f) «Реклама» означає публічні оголошення з метою сприяння продажу, ку­півлі або оренді товарів чи послуг, розвитку громадської справи або ідеї, чи до­сягненню іншого результату, необхідного рекламодавцю, телевізійний час для передачі якої було надано за винагороду або аналогічне зустрічне задоволення, або використовувалося для просування власних товарів чи послуг; g) «Спонсорство» означає участь фізичної або юридичної особи, яка не за­ймається телемовленням або постановкою аудіовізуальних творів, у прямому або опосередкованому фінансуванні програми з метою сприяння популярності імені, торгової марки або іміджу цієї особи. Стаття З Сфера застосування Ця Конвенція застосовується до будь-яких програм, які транслюються чи ретранслюються по кабельному телебаченню, або наземним передавачем, або супутником безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією Конвенції, або з використанням технічних засобів, які перебувають під анало­гічною юрисдикцією; при цьому ці програми, крім того, повинні прийматися прямо або опосередковано в одній або більше Держав-учасниць. 220 РАДА ЄВРОПИ Стаття 4 Свобода приймання і ретрансляції Учасники забезпечують свободу слова та інформації відповідно до Статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод і гарантують свободу приймання, а також не обмежують ретрансляцію на своїй території програм, що відповідають положенням цієї Конвенції. Стаття 5 Обов'язки транслювальних Учасників 1. Кожний транслювальний Учасник гарантує, що всі програми, трансльова­ні телемовником, який підпадає під юрисдикцію цього Учасника, відповідають положенням цієї Конвенції. 2. Для цілей цієї Конвенції під телемовником, що підпадає під юрисдикцію Учасника, розуміється: — телемовник, заснований на території транслювального Учасника, відпо­відно до частини 3 цієї статті; — телемовник, діяльність якого регулює частина 4 цієї статті. 1. Для цілей цієї Конвенції телемовник вважається заснованим на території транслювального Учасника (в подальшому — Учасника) в наступних випадках: a) головний офіс телемовника знаходиться на території цього Учасника і рішення щодо складання програм трансляції приймаються на території цього ж Учасника; b) якщо головний офіс телемовника знаходиться на території одного Учас­ника, а рішення щодо складання програм трансляції приймаються на території іншого Учасника, то телемовник вважається заснованим на території того Уча­сника, в якому діє переважна частина працівників, пов'язаних з трансляцією телепрограм цього телемовника, якщо переважна частина працівників, пов'я­зана з трансляцією телепрограм цього телемовника, діє однаковою мірою на те­риторії обох Учасників, то телемовник вважається заснованим у тому Учасни­ку, на території якого знаходиться його головний офіс; якщо переважна части­на працівників, пов'язаних з трансляцією телепрограм цього телемовника, не діє в жодному з цих Учасників, то телемовник вважається заснованим у тому Учаснику, де була раніше здійснена трансляція відповідно до нормативних ак­тів цього Учасника, презумуючи продовження стійкого і ефективного зв'язку з економікою цього Учасника; c) якщо головний офіс телемовника знаходиться на території Учасника, але рішення щодо складання програм мовлення приймаються в третій країні, або навпаки, то телемовник вважається заснованим на території цього Учасника, за умови, що переважна частина працівників, пов'язаних з трансляцією теле­програм цього мовника, діє на території цього Учасника; d) якщо при застосуванні критеріїв частини 3 статті 2 Директиви 97/36 ЄЕС від 19 червня 1997 р. Європейського Парламенту і Ради (що замінила Директи­ву Ради 89/552/ЄЕС), пов'язаних з координацією певних положень, встановле­них у законі, регулятивних або адміністративних заходів стосовно телебачення в країнах-учасницях, телемовник був визнаний основним на території країни Європейського Співтовариства, то такий телемовник визнається основним на території цього Учасника і в значенні цієї Конвенції. 221 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 4. Телемовник, до якого не можуть застосовуватися положення частини З, підпадає під юрисдикцію Учасника, так званого передавального Учасника в на­ступних випадках: a) якщо він використовує частоту, надану Учасником; b) якщо він навіть не використовуючи частоту, надавану Учасником, вико­ристовує супутникові засоби, належні Учаснику, c) якщо він навіть не використовує ні частоту, надавану Учасником, ні су­путникові засоби, належні Учаснику, але використовує супутниковий ап-лінк, надаваний Учасником. 5. Якщо транслювальний Учасник не може бути визначений відповідно до частини 4 цієї статті, то Постійний Комітет повинен визначити його статус від­повідно до пункту (а) частини 1 статті 21 цієї Конвенції. 6. Положення цієї Конвенції не поширюються на телепрограми, призначені для виключного приймання в країнах, що не є сторонами цієї Конвенції, а та­кож на телепрограми, які не приймаються населенням в одному або кількох Учасниках. Стаття 6 Надання інформації 1. Обов'язки телемовника повинні бути чітко і в достатньому обсязі визначе­ні в дозволі, що видається компетентним органом кожного Учасника, або в укладеному з ним договорі, або в іншому правовому акті. 2. Інформація про телемовника надається компетентним органом транслю-вального Учасника за вимогою. Така інформація повинна, як мінімум, включати ім'я або найменування, місце перебування і статус телемовника, ім'я юридич­ного представника, склад капіталу, характер, мету і порядок фінансування програм, які телемовник надає або має намір надати. РОЗДІЛ II Зміст програм Стаття 7 Обов'язки телемовника 1. Всі елементи програм, їх надання і зміст повинні забезпечувати повагу до гідності людської особи та основних прав інших людей. Зокрема, вони не повинні: a) бути непристойними і, зокрема, містити порнографію; b) надмірно виділяти насильство або розпалювати расову ненависть. 2. Всі програми, які можуть завдати шкоди фізичному, розумовому або мо­ральному розвитку дітей та підлітків, не повинні транслюватися в той період часу, коли вони можуть їх дивитися. 3. Телемовник повинен забезпечувати умови для того, щоб у новинах факти і події подавалися справедливо і заохочувалося вільне формування думок. Стаття 8 Право на відповідь 1, Кожний транслювальний Учасник забезпечує можливість будь-якій фізич­ній або юридичній особі, незалежно від її громадянства або місця проживання, 222 РАДА ЄВРОПИ здійснити право на відповідь або на пошук інших відповідних правових або ад­міністративних засобів захисту стосовно програм транслювальних або транс­льованих мовником або за допомогою технічних засобів, що знаходяться під йо­го юрисдикцією в розумінні статті 5. Зокрема, він забезпечує строки та інші за­соби для ефективного здійснення права на відповідь. Ефективне здійснення цього права, або інших відповідних правових або адміністративних засобів за­хисту, забезпечується як щодо строків, так і його можливостей. 2. З цією метою в процесі трансляції програми необхідно зазначати через пев­ні перерви за допомогою відповідних засобів найменування самої програми, або ведучого передачу телемовника. Стаття 9 Доступ населення до інформації Кожний Учасник повинен за необхідності вживати правові заходи (такі, як надання права короткого висвітлення подій), до яких існує підвищений громад­ський інтерес, з метою недопущення порушення права населення на інформа­цію телемовниками, що підпадають під юрисдикцію цих Учасників і володіють виключними правами на трансляцію і ретрансляцію цієї події, відповідно до по­ложень статті 3. Стаття 9 а Доступ населення до подій найбільшої значимості 1. Кожний Учасник володіє правом вживати необхідні заходи для гаранту­вання того, щоб телемовник, який перебуває в межах його юрисдикції, не транслював на ексклюзивній основі події, визнані в цьому Учаснику як події найбільшої суспільної значимості, таким чином, що значна частина населення цього Учасника була б позбавлена можливості слідкувати за їх розвитком в прямому ефірі, або в запису по безкоштовних каналах. Якщо він використовує це право, зацікавлений Учасник може скласти список подій, які, на його думку, становлять найбільшу суспільну значимість. 2. Учасники повинні забезпечити за допомогою відповідних засобів, врахову­ючи при цьому принципи Європейської конвенції про захист прав і свобод лю­дини, а також державних конституцій, можливість використовувати свої екс­клюзивні права, придбані після введення в дію Протоколу про прийняття по­правок до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, таким чином, що значна частина іншого Учасника позбавиться можливості перегляду Учасником для транслювання в режимі прямого ефіру цілком або частково, або визначених ним з об'єктивних причин до тих, що становлять громадський ін­терес, але призначених для показу в запису, повністю або частково, по безпла­тному телебаченню, як це зазначено в частині 1 цієї статті. Для цих цілей існу­ють наступні вимоги; a) Учасник, що вживає заходи відповідно до частини 1 цієї статті, повинен скласти список подій, що мають або не мають національний характер і станов­лять собою громадський інтерес; b) список повинен бути складений гласно, а розумні строки і без допущення різних тлумачень; 223 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ c) Учасник повинен визначити, чи слід демонструвати ці програми в прямо­му ефірі, цілком або частково, чи визначити, залежно від об'єктивних причин, необхідність повної або часткової трансляції цих подій у записах з метою задо­волення громадського інтересу; d) заходи, включені Учасником до зазначеного списку, повинні мати пропор­ційний і детальний характер, з тим щоб надати можливість їх використання ін­шими Учасниками; e) Учасник, який складає список таких подій, повинен надати його Постійно­му Комітету разом з повідомленням про вжиті заходи і строки, встановлені Постійним Комітетом; f) заходи, вжиті Учасником, що складає списки, повинні відповідати вказів­кам Постійного Комітету, згаданим у частині 3 цієї статті, і Постійний Комітет повинний дати позитивний висновок відносно цих заходів. Заходи, врегульовані цією частиною, повинні застосовуватися Постійним Комітетом у щорічному переліку, згаданому в частині 3 цієї статті, і лише сто­совно виключних прав, придбаних після введення в дію Протоколу про поправ­ки до цієї Конвенції. 3. Раз на рік Постійний Комітет повинен: a) публікувати об'єднаний перелік включених до списку подій і відповідних заходів, запропонованих Учасниками згідно з пунктом (е) частини 2 цієї статті; b) розробляти схвалювані більшістю в дві третини його членів вказівки на доповнення до тих правил, які згадані в пунктах від (а) до (е) частини 2 цієї статті, з метою уникнення невідповідності між виконанням положень цієї статті і відповідних правил ЄС. Стаття 10 Культурні цілі 1. Кожний транслювальний Учасник забезпечує відповідними засобами, де це можливо, надання телемовниками європейським програмам більшої частини телевізійного часу, виключаючи час, що відводиться новинам, спортивним по­діям, іграм, рекламі, передачі телетексту і телеторгівлі. Така частка часу за­безпечується прогресивно на основі відповідних критеріїв з врахуванням ін­формаційних, освітніх, культурних і розважальних обов'язків телемовника пе­ред глядачами. 2. В разі розбіжностей між приймальним і транслювальним Учасником щодо застосування попередньої частини статті, на прохання одного з Учасників мож­на звернутися до Постійного Комітету з метою одержання його консультатив­ного висновку з цього питання. Такі розбіжності не розглядаються в арбітражі, передбаченому статтею 26. 3. Учасники зобов'язуються спільно шукати найбільш прийнятні засоби і процедури без дискримінації телемовників для підтримки розвитку виробницт­ва європейських програм, зокрема в країнах з низьким аудіовізуальним вироб­ничим потенціалом або з обмеженими мовними районами. 4. Учасники повинні гарантувати, що телемовники, які знаходяться в межах їх юрисдикції, будуть транслювати кінотвори тільки в строки, застережені з правоволодільцями. 224 РАДА ЄВРОПИ Стаття 10 а Плюралізм засобів масової інформації Учасники на підставі співробітництва і взаємодопомоги, що в основі цієї Кон­венції, повинні всіма можливими засобами виключати можливість порушення плюралізму засобів масової інформації стосовно програмних послуг трансльо­ваних або ретрансльованих телемовником або іншою фізичною чи юридичною особою, що підпадають під юрисдикцію цього Учасника відповідно до статті 3. РОЗДІЛ III Реклама і телеторгівля Стаття 11 Загальні норми 1. Всі рекламні і телеторговельні оголошення повинні бути добросовісними і чесними. 2. Реклама і телеторгівля не повинні вводити в оману і не повинні завдавати шкоди інтересам споживачів. 3. Адресована дітям або використовуючи дітей реклама і телеторгівля не по­винні завдавати шкоди їхнім інтересам і повинні враховувати їх особливу сприйнятливість. 4. Телеторгівля не повинна закликати неповнолітніх здійснювати угоди щодо купівлі або оренди товарів і послуг. 5. Рекламодавець не має права редагувати зміст програм або впливати на нього. Стаття 12 Тривалість реклами і телеторгівлі 1. Частка всіх видів телеторгівлі і реклами, за винятком телеторговельних вставок, врегульованих частиною 3 цієї статті, не повинна перевищувати 20 відсотків часу щоденних передач. Обсяг реклами не повинен перевищувати 15 відсотків часу щоденних передач. 2. Частка реклами і телеторгівлі протягом однієї години передач не повинна перевищувати 20 відсотків. 3. Вставки, відведені для телеторговельних оголошень, на каналах, що не є виключно телеторговельними, повинні безперервно тривати протягом як міні­мум 15 хвилин. Максимальна кількість таких вставок протягом одного дня не повинна перевищувати восьми. Вони повинні бути пізнавані як такі за допомо­гою зору і слуху. 4. Для цілей цієї статті не є рекламою: — оголошення самого телемовника про власні програми та їх похідні; — оголошення, зроблені в громадських інтересах і благодійними організа­ціями, що передаються безкоштовно. Стаття 13 Форма і презентація реклами і телеторгівлі 1. Реклама і телеторгівля повинні бути чітко відрізнювані і виділятися з ряду інших програм за допомогою зору або слуху. В принципі, вони повинні транс­люватися блоками. 151-319 225 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 2. Не допускається реклама і телеторгівля, що впливають на підсвідомість людини. 3. Не допускається схована реклама і телеторгівля, зокрема, презентація то­варів або послуг у програмах, якщо це робиться з рекламною метою. 4. В рекламі і телеторгівлі не можна подавати візуальний образ або голос осіб, які регулярно ведуть програми новин і поточних подій. Стаття 14 Розміщення реклами і телеторгівлі 1. Реклама і телеторгівля розміщуються в перервах між програмами. При ви­конанні умов, зазначених у частинах 2—5 цієї статті, рекламу і телеторгівлю можна також вміщувати в ході передачі програм таким чином, щоб не завдавати шкоди цілісності і значимості програм і прав їх володільців. 2. У програмах, що складаються з автономних частин, або в спортивних про­грамах і в аналогічно побудованих показах подій і постановках, реклама і теле­торгівля вміщується тільки у проміжках між частинами і в перервах. 3. Трансляція аудіовізуальних творів, таких як художні кінофільми і теле­фільми (за винятком серій, серіалів, розважальних програм і документальних фільмів), за умови їх тривалості понад 45 хвилин, може перериватися один раз після кожного періоду тривалістю сорок п'ять хвилин. Допускається подальше переривання, якщо їх тривалість перевищує не менше 20 хвилин два або біль­ше повні сорокап'ятихвилинні періоди. 4. В разі переривання для реклами або телеторгівлі програм, які не підпада­ють під дію частини 2, між кожною послідовною рекламною паузою повинно бу­ти не менше 20 хвилин. 5. Рекламу і телеторгівлю не можна включати у будь-які передачі релігійних служб. Програми новин і поточних подій, документальні фільми, релігійні й ди­тячі програми тривалістю менше тридцяти хвилин не повинні перериватися для реклами або телеторгівлі. Якщо їх тривалість становить тридцять і більше хвилин, то на них розповсюджуються положення попередніх пунктів. Стаття 15 Реклама певних товарів і телеторгівля ними Не допускається реклама і телеторгівля тютюновими виробами. Реклама і телеторгівля алкогольними напоями всіх типів повинна відповіда­ти наступним правилам: a) вона не повинна адресуватися безпосередньо неповнолітнім, і особи, які беруть участь у рекламі або телеторгівлі алкогольними напоями, не повинні ви­глядати неповнолітніми; b) в ній не можна пов'язувати вживання алкоголю з фізичною роботою або водінням автомобіля; c) в ній не можна стверджувати, що алкоголь має лікувальні властивості або що він є стимулюючим або заспокійливим засобом, або засобом вирішення осо­бистих проблем; d) в ній не можна заохочувати надмірне вживання алкоголю або подавати утриманість або помірність у негативному світлі; e) в ній не можна приділяти особливу увагу вмісту алкоголю в напоях. 226 РАДА ЄВРОПИ 3. Не дозволяється реклама ліків і способів лікування, які в транслюючій Державі-учасниці можна одержати тільки за рецептом лікаря. 4. Реклама всіх видів ліків і способів лікування повинна чітко виділятися як така, бути чесною, правдивою і підлягати перевірці та дотримувати вимог про захист людини від завданої шкоди. 5. Не допускається телеторгівля стосовно ліків і способів лікування. Стаття 16 Реклама і телеторгівля, спрямовані спеціально на одного Учасника 1. Для того, щоб не допустити порушення конкуренції і загрози телевізійної системи Учасника, реклама і телеторгівля, спеціально і з певною частотою ад­ресовані глядацькій аудиторії одного Учасника, який не є транслюючим Учас­ником, повинні відповідати правилам телевізійної реклами і телеторгівлі цього Учасника. 2. Положення попереднього пункту не застосовуються в разі, якщо: a) такі правила проводять дискримінацію між рекламою і телеторгівлею, трансльованими безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдик­цією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією, з одного боку, і рекламою та телеторгівлею, транс­льованими організаціями, що знаходяться під юрисдикцією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що перебувають під аналогічною юрисдик­цією, — з іншого; або якщо b) зазначені Учасники уклали в цій галузі двосторонні або багатосторонні угоди. РОЗДІЛ IV Спонсорство Стаття 17 Загальні правила 1. Якщо програма або серія програм спонсорується повністю або частково, це повинно бути чітко зазначено в титрах на початку і/або в кінці програми. 2. Ні за яких обставин спонсор не має права впливати на зміст і час передачі своєї програми таким чином, щоб це зачіпало відповідальність і редакторську незалежність телемовника стосовно таких програм. 3. Спонсоровані програми не повинні заохочувати продаж, купівлю або орен­ду товарів чи послуг спонсора або третьої особи, особливо шляхом спеціальних нагадувань про ці товари або послуги, що сприяють їх реалізації, в таких про­грамах. Стаття 18 Заборонене спонсорство 1. Спонсорами програми не можуть бути фізичні або юридичні особи, голов­ним предметом діяльності яких є виготовлення або продаж товарів, або надання послуг, реклама яких заборонена на підставі статті 15. 2. Компанії, основною діяльністю яких серед іншого є виробництво або про­даж ліків і надання медичних послуг, можуть бути спонсорами, сприяючи про­суванню свого найменування або образу, за винятком будь-якого посилання на «•1-319 227 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ ліки або конкретні медичні послуги, надані в транслюючому Учаснику тільки за приписом лікаря. 3. Не допускається спонсорство програм новин і поточних подій. РОЗДІЛ IV а Програми, призначені виключно для самореклами або телеторгівлі Стаття 18 а Програми, призначені виключно для телеторгівлі 1. Положення цієї Конвенції повинні застосовуватися з необхідними поправ­ками до програм, призначених виключно для телеторгівлі. 2. Решта форм реклами в межах таких програм встановлюються відповідно до положень частини 1 статті 12. Частина 2 статті 12 не застосовується. РОЗДІЛ V Взаємодопомога Стаття 19 Співробітництво між Учасниками 1. Учасники зобов'язуються надавати один одному допомогу з метою здійс­нення цієї Конвенції. 2. Для цього: a) кожна Договірна Держава призначає один або кілька органів, наймену­вання і адресу кожного з яких вона повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи під час депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання; b) кожна Договірна Держава, яка призначила більше одного органу, визна­чає в своєму повідомленні на підставі підпункту (а) компетенцію кожного орга- ну- 3. Призначений Учасником орган повинен: a) надавати інформацію, передбачену в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції; b) надавати інформацію за вимогою призначених іншими Учасниками орга­нів про своє внутрідержавне законодавство і практику у сфері регулювання цієї Конвенції; c) співробітничати з призначеними іншими Учасниками органами, коли це необхідно і, зокрема, коли це підвищує ефективність заходів, вживаних для здійснення цієї Конвенції; d) розглядати будь-які утруднення, що виникають при застосуванні цієї Конвенції, доведені до його відома органом, призначеним Учасником. РОЗДІЛ VI Постійний Комітет Стаття 20 Постійний Комітет 1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний Комітет. 228 РАДА ЄВРОПИ 2. Кожний Учасник може бути представлений в Постійному Комітеті одним або більше делегатами. Кожна делегація має один голос. У сфері своєї компе­тенції Європейське Співтовариство здійснює своє право голосу кількістю голо­сів, що дорівнює кількості своїх Держав-членів, які є Учасниками цієї Конвен­ції; Європейське Співтовариство не голосує в тих випадках, коли відповідні Держави-члени Співтовариства здійснюють своє право голосу, і навпаки. 3. Будь-яка Держава, згадана в пункті 1 статті 29, що не є учасницею цієї Конвенції, може бути представлена в Постійному Комітеті спостерігачем. 4. При здійснені своїх функцій Постійний Комітет може запитувати думку експертів. За своєю власною ініціативою або за вимогою зацікавленого органу він може пропонувати будь-якій міжнародній або неурядовій організації, що володіє технічною кваліфікацією в сфері регулювання цієї Конвенції, бути пред­ставленою своїм спостерігачем на одному або на частині одного з його засідань. 5. Засідання Постійного Комітету скликаються Генеральним секретарем Ра­ди Європи. Його перше засідання проводиться протягом шести місяців після дати введення Конвенції в дію. В подальшому він збирається на засідання за вимогою однієї третини Учасників або Комітету міністрів Ради Європи, або за ініціативою Генерального секретаря Ради Європи відповідно до положень пунк­ту 2 статті 23, або за вимогою одного чи більше Учасників відповідно до поло­жень пункту (с) частини 1 статті 21 і частини 2 статті 25. 6. Кворум для проведення засідання Постійного Комітету утворює більшість Учасників. 7. З врахуванням положень пункту (Ь) статті 9 а, і частини 3 статті 23 рішен­ня Постійного Комітету приймається більшістю в дві третини голосів присутніх членів Комітету. 8. Постійний Комітет приймає свій власний Реґламент з врахуванням поло­жень цієї Конвенції. Стаття 21 Функції Постійного Комітету 1. Постійний Комітет відповідає за застосування цієї Конвенції. Він може; a) давати рекомендації Учасникам про застосування Конвенції; b) пропонувати внесення змін до Конвенції і розглядати запропоновані зміни відповідно до положень статті 23; c) на прохання одного або більше учасників розглядати питання, що стосу­ються тлумачення Конвенції; d) робити все можливе для забезпечення дружнього вирішення розбіжнос­тей, переданих йому відповідно до положень статті 25. e) давати рекомендації Комітету міністрів стосовно Держав, не згаданих у частині 1 статті 29, яким пропонується приєднатися до цієї Конвенції; f) висловлювати думку відносно зловживання правами, відповідно до поло­жень пункту (с) частини 2 статті 24 (а). 2. Крім того, Постійний Комітет повинен: a) складати вказівки відповідно до пункту (Ь) частини 3 статті 9 а задля уник­нення розбіжностей між виконанням положень цієї Конвенції стосовно доступу населення до подій найбільшої суспільної значимості і відповідних положень ЄС; b) подавати думку з приводу заходів, вжитих Учасниками, які склали список подій, що мають найбільше суспільне значення відповідно до частини 2 статті 9 а; 229 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ с) публікувати раз на рік об'єднаний перелік таких подій і заходів щодо їх забезпечення, визначених Учасниками відповідно до частини 2 статті 9 а. Стаття 22 Доповіді Постійного Комітету Після кожного засідання Постійний Комітет надає Учасникам і Комітету міністрів Ради Європи доповідь про проведені дискусії і прийняті рішення. РОЗДІЛ VII Поправки Стаття 23 Поправки 1. Будь-який Учасник може пропонувати внесення поправок до цієї Конвенції. 2. Про будь-яку пропозицію про внесення поправок робиться повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи, який повідомляє про нього Державам-членам Ради Європи, іншим Державам-членам Європейської культурної кон­венції, Європейському Співтовариству і будь-якій Державі — не члену Ради Єв­ропи, яка приєдналася до неї відповідно до положень статті ЗО. Генеральний сек­ретар Ради Європи скликає засідання Постійного Комітету не раніше ніж за два місяці після повідомлення про таку пропозицію. 3. Постійний Комітет розглядає будь-які запропоновані поправки і подає текст, прийнятий більшістю у три чверті членів Постійного Комітету, на за­твердження Комітету міністрів. Після його затвердження текст надається Уча­сникам для прийняття. 4. Будь-які внесеш поправки набувають сили на тридцятий день після того, як всі Учасники повідомлять Генеральному секретарю про своє прийняття по­правок. 5. Однак Комітет міністрів може, після консультацій з Постійним Комітетом, вирішити, що поправки повинні вступити в силу після закінчення 2 років від дня їх відкриття до прийняття, якщо Учасник не повідомив Генеральному сек­ретарю Ради Європи про свої заперечення стосовно їх введення в силу. Якщо таке повідомлення підтверджується, поправки набувають сили першого дня місяця після одержання формальної згоди Учасника на їх прийняття. 6. Якщо поправка була схвалена Комітетом міністрів, але ще не вступила в силу відповідно до частин 4 і 5 цієї статті, держава або ЄС не можуть висловлю­вати свою згоду бути пов'язаними рамками Конвенції, не підтверджуючи в той же час поправки. РОЗДІЛ VIII Заяви про порушення Конвенці'ї Стаття 24 Заяви про порушення Конвенції 1. В разі, якщо Учасник виявить порушення цієї Конвенції, він повідомляє про це порушення транслюючому Учаснику, і обидва Учасники намагаються вирішити цю проблему на підставі положень статей 19, 25 і 26. 2. Якщо заявлене порушення має очевидний і серйозний характер, призво­дить до виникнення важливих державних проблем і зачіпає положення части- 230 РАДА ЄВРОПИ ни 1 або 2 статті 7, статті 12, перше речення частини 1 статті 13, статті 14 або частини 1 чи 3 статті 15, і якщо порушення продовжується протягом двох тиж­нів після такого сповіщення, то приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансляцію програми, що порушує Конвенцію. 3. У всіх інших випадках заявлених порушень, за винятком передбачених у частині 4, приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансля­цію програми, що порушує Конвенцію, через вісім місяців після сповіщення про те, якщо заявлене порушення продовжується. 4. Тимчасове призупинення ретрансляції не допускається в разі заяви про порушення частини 3, 8, 9 або 10 статті 17. Стаття 24 а Заяви про зловживання правами, врегульованими цією Конвенцією 1. Якщо програма телемовника повністю або головним чином створена на те­риторії Учасника, юрисдикція якого не поширюється на телемовника («прий­мальний Учасник»), а телемовник порушує норми цієї Конвенції, причому це порушення підпадає під юрисдикцію цього Учасника, то в цьому разі наявний факт зловживання правом. 2. В разі, якщо це зловживання передбачається Учасником, то застосовуєть­ся наступна процедура: а) зачеплені Учасники повинні намагатися дійти до взаємної згоди щодо вре­гулювання; б) якщо вони не зможуть його досягнути протягом трьох місяців, переда­вальний Учасник повинен надіслати матеріали спору Постійному Комітету; в) розглянувши точку зору зачеплених Учасників, Постійний Комітет пови­нен протягом шести місяців після одержання матеріалів спору висловити дум­ку з приводу факта зловживання правом і повідомити про це зачепленим Учас­никам. 3. Якщо Постійний Комітет вирішив, що зловживання правом мало місце, то Учасник, під чию юрисдикцію підпадає телемовник, повинен вжити всіх за­ходів щодо припинення цього зловживання і після виконання проінформувати про це Постійний Комітет. 4. Якщо Учаснику, під чию юрисдикцію телемовник презюмується підпада­ючим, не вдалося провести в життя заходи, зазначені в частиш 3 цієї статті протягом шести місяців, то зацікавлені Учасники можуть розпочати арбітраж­ний процес відповідно до частини 2 статті 26 і положень Додатку. 5. Приймальний учасник не повинен вживати ніяких заходів проти такого телемовника до закінчення арбітражного розгляду. 6. Будь-які заходи, запропоновані або вживані відповідно до положень цієї статті, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав і свобод людини. РОЗДІЛ IX Вирішення спорів Стаття 25 Примирення 1. В разі розбіжностей щодо застосування цієї Конвенції зацікавлені сторони повинні прагнути до їх дружнього вирішення. 231 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України 2. Якщо нема заперечень у жодної із сторін, Постійний Комітет може розг­лянути це питання, надавши себе в розпорядження зацікавлених сторін з ме­тою досягнення швидкого задовільного рішення і, в разі необхідності, скласти стосовно нього консультативний висновок. 3. Кожна із зацікавлених сторін зобов'язується надати безвідкладно Постій­ному Комітету всю необхідну інформацію і засоби обслуговування для виконан­ня його функцій на підставі попереднього пункту. Стаття 26 Арбітраж 1. Якщо зацікавлені сторони не в змозі вирішити спір відповідно до поло­жень статті 25, то за загальною згодою вони можуть передати його до арбітра­жу, порядок роботи якого передбачається в Додатку до цієї Конвенції. За від­сутності такої згоди спір може бути переданий до арбітражу за вимогою однієї з сторін протягом шести місяців після першої вимоги розпочати процедуру примирення. 2. Будь-який учасник може в будь-який час заявити, що він визнає обов'яз­ковим розгляд спору і без спеціальної угоди з будь-яким іншим Учасником про прийняття на себе такого ж зобов'язання звернення до арбітражу, передбачене додатком до цієї Конвенції. РОЗДІЛ X Інші міжнародні угоди і внутрідержавне законодавство Учасників Стаття 27 Інші міжнародні угоди і домовленості 1. Учасники, що є членами Європейського Співтовариства, в своїх взаємовід­носинах застосовують правові норми Співтовариства і тому дотримуються пра­вил цієї Конвенції тільки в тому разі, коли відсутня правова норма Співробіт­ництва, що регулює це питання. 2. Ця Конвенція жодним чином не перешкоджає Учасникам укладати між­народні угоди, що доповнюють або розвивають її положення, або розширюють сферу її застосування. 3. В разі двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав і обов'язків Учасни­ків, які випливають з таких угод і які не зачіпають здійснення іншими учасни­ками їх прав або виконання їх обов'язків за цією Конвенцією. Стаття 28 Співвідношення між Конвенцією і внутрішнім законодавством Учасників Ця Конвекція жодним чином не перешкоджає Учасникам застосовувати більш суворі або більш деталізовані правила, ніж передбачені в цій Конвенції для регулювання програм, які транслюються безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією Учасника Конвенції, або з використанням технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією відповідно до статті 5. 232 РАДА ЄВРОПИ , РОЗДІЛ XI Заключні положення Стаття 29 Підписання і введення в дію Конвенції 1. Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи, іншими Державами-учасницями Європейської культурної конвенції і Європей­ського Співтовариства. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття або схвалення депонуються в Генерального секретаря Ради Європи. 2. Ця Конвенція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати, до якої сім Держав, з яких не менше п'яти Держав є членами Ради Європи, визнали обов'язковість для них Конвенції від­повідно до положень попередньої частини. 3. Під час підписання або більш пізньої дати до введення цієї Конвенції в дію стосовно цієї Держави вона може заявити про тимчасове застосування Конвен­ції. 4. Стосовно будь-якої згаданої в частині 1 Держави або Європейського Спів­товариства, які згодом висловлюють свою згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції, вона набуває чинності першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати депонування ратифікаційної грамоти або доку­мента про приєднання або затвердження. Стаття ЗО Приєднання до Конвенції Держав — не членів Ради Європи 1. Після введення в дію цієї Конвенції Комітет міністрів Ради Європи, після консультації з Договірними Державами, може запропонувати будь-якій іншій Державі приєднатися до Конвенції шляхом рішення, яке приймається більшіс­тю голосів, передбачених статтею 20 Статуту Ради Європи, і всіма голосами представників Договірних Держав, правочинних засідати в Комітеті. 2. Стосовно будь-якої Держави, що приєдналася, ця Конвенція вступає в си­лу першого дня наступного місяця, по закінченні тримісячного строку після да­ти депонування документа про приєднання у Генерального секретаря Ради Єв­ропи. Стаття 31 Територіальне застосування Конвенції 1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або доку­мента про прийняття, схвалення чи приєднання будь-яка держава може визна­чити територію або території, до яких застосовується ця Конвенція. 2. Будь-яка Держава може пізніше шляхом декларації, адресованої Гене­ральному секретарю Ради Європи, розповсюдити застосування Конвенції на будь-яку іншу зазначену в декларації територію. Стосовно такої території Кон­венція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісяч­ного строку після дати одержання такої декларації Генеральним секретарем. 3. Будь-яка зроблена на основі двох попередніх пунктів декларація може бу­ти відкликана стосовно будь-якої зазначеної в ній території шляхом повідом- 233 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України лення на адресу Генерального секретаря. Відзив вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні шестимісячного строку після дати одержання Генеральним секретарем такого повідомлення. Стаття 32 Застереження 1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або до­кумента про прийняття, схвалення або приєднання будь-яка Держава може за­явити, що вона застерігає за собою право відповідно до правил, передбачених частиною 2 статті 15 цієї Конвенції, обмежувати на своїй території ретрансля­цію програм, що містять рекламу алкогольних напоїв, але тільки в тій мірі, в якій вона не відповідає її внутрішньому законодавству. Інші застереження не допускаються. 2. Застереження, сформульоване відповідно до попереднього пункту, не мо­же бути предметом заперечення. 3. Будь-яка Договірна Держава, що зробила застереження на підставі части­ни 1, може повністю або частково зняти його шляхом повідомлення на адресу Ге­нерального секретаря Ради Європи. Зняття застереження вступає в силу від да­ти одержання такого повідомлення Генеральним секретарем. 4. Учасник, що зробив застереження на підставі частини 1 цієї статті, не мо­же вимагати застосування цього положення будь-яким іншим Учасником. Од­нак, це можливо, якщо його застереження має приватний або умовний харак­тер, і тільки в тій частині, в якій воно була ним самим прийнято. Стаття 33 Денонсація 1. Будь-який учасник може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю. 2. Така денонсація вступає в силу першого дня наступного місяця по закін­ченні шестимісячного строку після дати одержання повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 34 Повідомлення Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Держави-члени Ради Євро­пи, інші Держави-члени Європейської культурної конвенції і будь-яку Держа­ву, яка приєдналася до Конвенції, про: a) будь-яке підписання Конвенції; b) депонування будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про при­йняття, схвалення або приєднання; c) будь-яку дату введення цієї Конвенції в дію відповідно до положень ста­тей 29, ЗО, 31; d) будь-яку доповідь, складену відповідно до положень статті 22; e) будь-який інший акт, декларацію, повідомлення або сповіщення стосовно цієї Конвенції. На засвідчення чого, нижчепідписані, належно уповноважені на це, підписа­ли цю Конвенцію. 234 РАДА ЄВРОПИ Вчинено в місті Страсбурзі, 5 травня 1989 року, англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними, в одному примірнику, який повинен зберігатися в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи пересилає завірені копії кожній Державі-члену Ради Європи, іншим Держа-вам-учасницям Європейської культурної конвенції, Європейського Співтовари­ства і будь-якій іншій Державі, якій було запропоновано приєднатися до цієї Конвенції. ДОДАТОК Арбітраж 1. Про вимогу звернення до арбітражу необхідно давати повідомлення Гене­ральному секретарю Ради Європи. В ньому зазначаються найменування іншої сторони спору і предмет спору. Генеральний секретар пересилає одержану та­ким чином інформацію всім Учасникам цієї Конвенції. 2. В разі спору між двома Учасниками, один з яких є Державою-членом Євро­пейського Співтовариства, оскільки остання сама є Учасником, вимога про звер­нення до арбітражу повинна бути адресована як Державі-члену Співтовариства, так і Співтовариству, які спільно повідомляють Генерального секретаря протя­гом одного місяця після одержання такої вимоги про те, хто стане стороною спо­ру — Держава-член Співтовариства, або спільно Держава-член Співтовариства і Співтовариство. За відсутності такого повідомлення протягом вищезазначеного строку Держава-член Співтовариства і Співтовариство вважаються однією сто­роною спору з метою застосування положень, які регулюють формування скла­ду арбітражу і порядок арбітражного розгляду. В разі, якщо Держава-член Спів­товариства і Співтовариство спільно оголосять себе стороною спору, застосовую­ться ті ж правила. У випадках, передбачених цієї частиною, встановлений частиною 4 строк тривалістю один місяць продовжується в подальшому до двох місяців. 3. До складу арбітражного суду входять три арбітри: по одному від кожної із сторін; призначені таким чином два арбітри вибирають за спільною згодою тре­тього арбітра, який стає головою арбітражного суду. Він не повинен бути грома­дянином жодної із сторін спору і мати постійне місце проживання на території будь-якої із сторін і працювати за наймом для будь-якої з них і не повинен ма­ти ніякого відношення ні в якій якості до цієї справи. 4. Якщо одна із сторін не призначає арбітра протягом одного місяця після по­відомлення про таку вимогу Генерального секретаря Ради Європи, він призна­чається за вимогою іншої сторони Головою Європейського Суду з прав людини протягом наступного строку тривалістю один місяць. Якщо Голова Суду не мо­же цього зробити або є громадянином однієї із сторін спору, то таке призначен­ня здійснюється Віце-головою Суду або старшим за віком суддею — членом Суду, який перебуває на місці і не є громадянином однієї із сторін спору. Якщо протягом одного місяця після призначення другого арбітра голова арбітражного суду не буде призначений, то застосовується та ж процедура. 5. Положення частин 3 і 4, залежно від випадку, застосовуються з метою за­повнення будь-якої вакансії. 6. Дві або більше сторони, які за загальною згодою встановлюють свій спіль­ний інтерес, призначають арбітра спільно. 235 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 7. Сторони спору і Постійний Комітет забезпечують арбітражний суд всіма засобами обслуговування, необхідними для ефективного проведення арбітраж­ного розгляду. 8. Арбітражний суд приймає свій власний Реґламент. Рішення приймаються більшістю голосів членів суду. Арбітражне рішення є остаточним і обов'язко­вим для обох сторін. 9. Рішення арбітражного суду передається Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає його всім Учасникам цієї Конвенції. 10. Кожна із сторін спору сплачує витрати призначеного нею арбітра; сторо­ни сплачують в рівних частках витрати іншого арбітра, а також всі витрати на проведення арбітражу. 236 РАДА ЄВРОПИ РЕКОМЕНДАЦІЯ № К (88)2 РАДИ ЄВРОПИ ПРО ЗАСОБИ БОРОТЬБИ З ПІРАТСТВОМ У СФЕРІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ Схвалена на засіданні Комітету міністрів Ради Європи 18 січня 1988 року Комітет міністрів відповідно до Статті 15 b Статуту Ради Європи, Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її чле­нами для захисту та реалізації положень і принципів, які є їх основним надбан­ням, і сприяння економічному і соціальному прогресу; Усвідомлюючи, що феномен піратства у сфері авторського права і суміжних прав, зокрема неправомірні відтворення, розповсюдження або сповіщення тво­рів, виконань та інших об'єктів, став широко розповсюдженим; Зважаючи на те, що цей феномен серйозно впливає на багато сфер, особливо тих, що стосуються виготовлення та розповсюдження фонограм, фільмів, відео­грам, програм телерадіомовлення, друкованих видань та комп'ютерних про­грам; Стурбований значною шкодою, яку завдає піратство правам та законним ін­тересам авторів, виконавців, продюсерів, організацій телерадіомовлення та ін­ших суб'єктів культурної і суміжних з нею сфер; Відзначаючи, що цей феномен шкідливо впливає також на інтереси спожи­вача, нерідко пропонуючи товари низької якості; Розуміючи втрати, яких завдає піратство національному бюджету; Зважаючи на негативний вплив піратства на торгівлю; Зважаючи на зв'язок між піратськими товарами і організованою злочинністю; Відміняючи свою Рекомендацію № R (86) 9 про культурну політику і ав­торське право від 22 травня 1986 року; Зважаючи на досвід боротьби з піратством Всесвітньої організації інтелек­туальної власності, Європейських Співтовариств та Ради співпраці споживачів; Визнаючи, що ефективність боротьби з піратством залежить як від здійс­нення відповідних заходів на національному рівні, так і співпраці на міжнарод­ному рівні; Рекомендує урядам Держав-членів запровадити наступні заходи, спрямова­ні на боротьбу з піратством у сфері авторського права і суміжних прав: Визнання прав 1. Держави-члени забезпечують авторам, виконавцям, продюсерам і телера-діомовним організаціям володіння відповідними правами стосовно їх творів, виконань, фонограм, передач, а також захист майнових прав від піратства. Зо­крема: виконавцям надається принаймні право дозволяти або забороняти запис своїх незаписаних виконань, а також відтворення записів їх виконань; продю­серам фонограм і відеограм надається принаймні право дозволяти або заборо­няти відтворення своїх фонограм і відеограм; ©Дроб'язко Л Переклад з англійської, 2001 237 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ автори комп'ютерних програм отримують винагороду відповідно до охорони їх комп'ютерних програм авторським правом. Засоби захисту прав та санкції 2. Держави-члени гарантують, що їх національне законодавство включає за­ходи, спрямовані проти осіб, залучених до піратської діяльності у сфері ав­торського права і суміжних прав, включаючи осіб, причетних до імпорту або розповсюдження піратської продукції. 3. Кримінальні процедури передбачають ордери на обшук приміщень, осіб, які підозрюються в піратській діяльності, для знищення всіх попередньо вияв­лених товарів, включаючи заборонені примірники та матеріали і засоби, вико­ристовувані для їх виготовлення. Увага має надаватися відшкодуванню фінан­сових збитків за рахунок доходу, одержаного від неправомірної діяльності. В разі звинувачення підлягають конфіскації і знищенню контрафактні при­мірники та засоби і матеріали, використовувані при їх виготовленні. Передба­чається також вилучення доходів, одержаних від піратської діяльності. Всі або частина доходів можуть передаватися позивачеві як винагорода у вигляді ком­пенсації за завдані збитки. Відповідно до законодавства за піратські правопо­рушення встановлюються високі штрафні санкції. 4. У сфері цивільного права існують ефективні засоби отримання доказів у разі піратства. Позивач як відшкодування завданої шкоди може вимагати по­вернення збитків за рахунок прибутків, одержаних від піратської діяльності. Незаконно виготовлені примірники можуть бути знищені або передані їх пра-воволодільцеві. 5. Необхідно надавати або підсилювати докази стосовно законного володіль­ця авторським правом і суміжними правами шляхом встановлення презумпцій. 6. Держави-члени надають увагу можливості тіснішого залучення організа­цій споживачів до боротьби з піратством і уповноважених таких організацій, надають їм відповідні права для застереження імпорту всіх видів піратських товарів або транзиту. Співпраця між громадськими організаціями і володільцями прав 7. Держави-члени підтримують співпрацю на національному рівні між право­охоронними органами, організаціями споживачів та володільцями прав щодо бо­ротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав. 8. Держави-члени підтримують також на відповідних форумах співпрацю стосовно боротьби з піратством між правоохоронними органами і організаціями споживачів різних країн. Співпраця між Державами-членами 9. Держави-члени інформують одна одну стосовно ініціатив щодо боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав на міжнародному рівні. 10. Держави-члени надають взаємну підтримку реалізації таких ініціатив і за необхідності проводять спільну діяльність у цьому напрямку. Ратифікація угод 11. Держави-члени стануть учасниками, якщо вони цього не зробили, наступ­них міжнародних угод: 238 РАДА ЄВРОПИ Паризького акта (1971) Бернської конвенції про охорону літературних і ху­дожніх творів; Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фоно­грам і організацій мовлення (Рим, 1961); Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного від­творення їх фонограм (Женева, 1971); Європейської угоди про захист телерадіомовлення (Страсбург, 1960) та її Протоколів. 12. Держави-члени гарантують, що національні засоби, спрямовані на вико­нання положень вищезгаданих угод, враховуватимуть новітні технологічні роз­робки. Пояснювальний меморандум Вступ Недозволен! відтворення, розповсюдження або сповіщення для загального відома з комерційною метою творів, фонограм і виконань, захищених авторсь­ким правом і суміжними правами, що в цілому розглядаються як «піратство», є незаконною діяльністю. Нині вона досягла великих розмірів — частково як ре­зультат нових технологій тиражування і відтворення — і завдає значної шкоди широкому колу інтересів. Сектори, вражені піратством, включають виробницт­во і маркетинг книг, звукові записи (записи і стрічки), фільми, передачі телера­діомовлення, а також відеограми і комп'ютерні програми. Враховуючи природу діяльності, неможливо визначити точні розміри піратства у цих різних секто­рах. Однак, за загальними оцінками, міжнародні збитки від піратства у сфері авторського права і суміжних прав становлять мільярди доларів США, значна частина зазначених збитків припадає на західноєвропейські країни. Піратські товари часто витісняють з ринку правомірно виготовлені товари. В результаті піратство завдає значних збитків авторам, виконавцям, продюсе­рам, а також компаніям, залученим до виробництва і розповсюдження творів. Це, в свою чергу, призводить до зниження художньої творчості, майбутнього інвестування, що в кінцевому рахунку зачепить й інтереси споживачів. Країни зазнають збитків через несплату мита, ПДВ з піратської продукції. Протягом багатьох років піратство є предметом обговорення на міжнарод­ному рівні, в міжурядових організаціях, створених відповідно до міжнародних конвенцій з авторського права і суміжних прав. Всесвітня організація інтелек­туальної власності провела два світові форуми, присвячені проблемам пірат­ства у сфері звукових та аудіовізуальних записів (25—27 березня 1981 р.) та у сфері телерадіомовлення і друкованого слова (березень 1983 р.). У червні 1984 р. Рада Європейських Співтовариств схвалила рішення про засоби боро­тьби з аудіовізуальним піратством. 22 травня 1986 р. Комітет міністрів Ради Європи схвалив Рекомендацію № R (86) 9 про культурну політику і авторське право, в якій пропонував Державам-членам невідкладно вжити відповідні за­ходи, ефективні санкції стосовно піратства у сфері мультимедіа. Дана рекомендація розроблена на розвиток попередніх заходів на міжнародно­му рівні з проблем піратства у сфері авторського права і суміжних прав. 239 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Піратство повинно відрізнятися від так званого «приватного копіювання». Ко­мітет міністрів Ради Європи розробив рекомендації стосовно звукового і аудіо­візуального приватного копіювання (див. Рекомендацію № R (88) 2.). Необхідно зазначити, що піратська продукція часто містить підробки торго­вих марок, що стосуються законодавства про недобросовісну конкуренцію. Коментарі до положень Рекомендації Визнання прав (пункт 1) Закони всіх Держав-членів Ради Європи пропонують відповідні засоби для боротьби з піратством. Однак для ефективної боротьби з піратством необхідні особливі тимчасові заходи. Щодо авторів питання не виникають ні в одної Дер-жави-члена. Однак цього не можна сказати про виконавців і продюсерів, особ­ливу стурбованість викликають звукові записи. В той час як у деяких Держа­вах-членах надані виключні права на їх фонограми, в інших Державах такі права відсутні, і виконавці та продюсери змушені вдаватися до законодавства про недобросовісну конкуренцію для захисту своїх інтересів. На жаль, воно не є ефективним засобом у боротьбі з піратством. Тому рекомендовано, щоб у всіх Державах-членах надавалися особливі права виконавцям стосовно запису їх незаписаних виконань, а також відтворення запису їх виконань, і продюсерам фонограм і відеограм стосовно відтворення їх фонограм і відеограм. Проблема визнання прав існує також стосовно комп'ютерних програм. Недо-зволене відтворення комп'ютерних програм з комерційною метою набуло широ­кого розповсюдження, особливо з часу появи персональних комп'ютерів. Разом з тим, захист комп'ютерних програм авторським правом викликав значні дебати. У Рекомендації зазначено, що автори комп'ютерних програм отримують винаго­роду відповідно до охорони їх комп'ютерних програм авторським правом. Це мо­же бути досягнуто шляхом розробки спеціального законодавства або шляхом відповідної інтерпретації існуючих положень авторського права. Звичайно, для захисту авторським правом комп'ютерна програма повинна бути індивідуальним інтелектуальним творінням. Засоби захисту прав та санкції (пункти від 2 до 6) Успіх боротьби з піратством можливий за умови наявності відповідних пра­вових засобів для досягнення цієї мети. Такі засоби включають дії, що сприя­ють оперативному одержанню необхідних результатів і призводять до санкцій, які в змозі застерегти майбутню піратську діяльність. Рекомендація підкрес­лює, що подібні засоби охоплюють усіх осіб, залучених до піратської діяльності, зокрема виробників заборонених примірників, імпортерів і осіб, залучених до розповсюдження таких примірників, включаючи мережу роздрібної торгівлі. Ефективні засоби боротьби проти піратства передбачені як кримінальним, так і цивільним правом, хоча, звичайно, в різних країнах акцент зміщується від од­ного виду права до іншого. В контексті кримінального права Рекомендація підкреслює, що правоохо­ронним органам можуть бути надані ордери на обшук приміщень, осіб, які за­підозрені в піратській діяльності, для знищення всіх попередньо виявлених то­варів, включаючи заборонені примірники та засоби їх виробництва. Беруться \ до уваги доходи, одержані від піратської діяльності. і 240 І РАДА ЄВРОПИ Адекватні пошук і знищення неправомірних примірників є важливою зброєю у боротьбі з піратством. Без них отримання доказів, необхідних для звинува­чення, було б вкрай складним, а то й неможливим. Звичайно, такі акції прово­дяться з врахуванням положень статті 8 Європейської конвенції про права лю­дини. Це стосується будь-якого знищення, інших процедур, гарантованих ци­вільним правом. Рекомендація визначає, що положення про конфіскацію, знищення неправомірних примірників і засобів їхнього виготовлення викону­ється в разі звинувачення. Таким же чином доходи, одержані від піратської діяльності, стають предметом конфіскації. Також рекомендовано, щоб усі або частина конфіскованих доходів могли передаватися як винагорода стороні, що постраждала, як компенсація за збитки, завдані їй. Слід відзначити, що в бага­тьох країнах жертва кримінального порушення може подати скаргу щодо запо­діяної шкоди в контексті кримінального розгляду. Інший підхід — суд виносить вирок про компенсацію на користь сторони, яка постраждала, що слідує за зви­нуваченням. Стосовно рекомендації відносно штрафних санкцій, необхідно зазначити, що піратство завдає шкоди не лише інтересам правоволодільців, а й громадсь­кості та державі в цілому. Обов'язкові штрафи утримують людей від їх залу­чення до піратської діяльності і одночасно підтримують громадські організації у прагненні задіяти певні ресурси для боротьби з піратством. Стосовно цивільного права Рекомендація зазначає, що ефективні засоби іс­нують для отримання доказів у випадках, які стосуються піратства. Засоби, які розглядають, безперечно, відрізняються в кожній країні відповідно до правових традицій і нема потреби давати особливі рекомендації з даного питання. Краще, щоб кожна Держава-член визначала, чи доступні позивачеві засоби є достат­німи, усвідомлюючи особливі труднощі стосовно безпеки доказів, для припи­нення піратської діяльності. Мета Рекомендації стосовно зазначеної проблеми досягається через відповідні ланки між кримінальними і цивільними діями. Необхідно відзначити, що в певних країнах позивач у цивільних справах має можливість отримувати згідно з законом наказ, що вимагає від відповідача до­зволити позивачеві увійти до його приміщення, обшукати і виявити докази піратської діяльності. Нема необхідності доказувати, що подібні накази супро­воджуються обов'язком позивача гарантувати захист легітимних інтересів від­повідача. Подібні процедури засвідчили, що вони є ефективними засобами в бо­ротьбі з піратством. Звичайним фінальним засобом у сфері цивільного права є компенсація збит­ків, завданих позивачеві. Однак рекомендовано, щоб позивачі мали також мож­ливість оскаржувати прибутки, одержані від піратської діяльності, в разі, якщо вони були ідентифіковані. Така можливість є доцільною, коли позивач не може точно визначити розмір завданої йому шкоди. Щодо вилучення неправомірно виготовлених копій і засобів їх виробництва, Рекомендація підкреслює, що вони мають бути або знищені, або передані правоволодільцеві. Стосовно пункту 5 Ре­комендації необхідно зазначити, що встановлення факту володіння авторським правом або суміжними правами іноді є досить складною і дорогою справою. В результаті правові дії до осіб, залучених до піратської діяльності, можуть бу­ти ускладнені сумнівами щодо того, чи є позивач володільцем авторського пра­ва або чи оспорюване суміжне право стосується зазначеного твору. Для полег- 161-319 241 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ шення розгляду подібних справ пропонується введення презумпцій у цій сфері. Так, можна гарантувати, що володільцем авторського права є особа, зазначена як така належним способом, якщо в судовому порядку не буде доведено інше. Щодо автора, то припускається, що ним є особа, ім'я якої зазначено на творі, якщо в судовому порядку не буде доведено інше. Організації споживачів також вносять певний внесок у боротьбу з пірат­ством. Однак такі організації в багатьох Державах-членах не мають для цього необхідних прав. Пункт б Рекомендації закликає Держави-члени звернути увагу на можливість тіснішого залучення таких організацій до боротьби з піратством, надавати їм відповідні права для запобігання імпорту або транзиту піратської продукції всіх видів. На практиці діяльність організацій споживачів у цій сфері значною мірою залежить від готовності правоволодільців надавати попередню інформацію про можливе надходження піратської продукції. Та ор­ганізації споживачів можуть одержувати таку інформацію стосовно відправ­лення зазначеної продукції з інших джерел, наприклад, від аналогічних орга­нізацій інших країн. Співпраця між громадськими організаціями і володільцями прав (пункти 7 і 8) Пункт 7 Рекомендації підкреслює важливість співпраці на національному рівні між правоохоронними органами і організаціями споживачів, з одного боку, і зазначеними органами, організаціями та правоволодільцями, з іншого. Засну­вання відповідних організаційних структур з цією метою не є необхідним, хоча чіткі і ефективні ланки зв'язку мають існувати. Важливо — створення атмосфери співдружності між різними сторонами, залученими до спільного процесу. Вирішальна роль у налагодженні співпраці з громадськими організаціями належить правоволодільцям. Як уже зазначалося, організації споживачів пере­важно неспроможні перешкодити рухові піратської продукції без одержання попередньої інформації від володільців прав. Подібно правоохоронні органи не розпочнуть розслідування, доки не матимуть мінімуму доказів про наявність піратської діяльності. Можливість надавати такі докази є у правоволодільців. Зіткнувшись з подібною ситуацією, правоволодільці деяких країн засновують власні слідчі органи. Країни, в яких нема зазначених органів, повинні підтри­мувати подібні наміри правоволодільців. Рекомендація підтримує також співпрацю на міжнародному рівні правоохо­ронних органів і організацій споживачів відносно боротьби з піратством. Такі організації, як Інтерпол і Рада співпраці споживачів уже становлять необхідну структуру для співпраці між цими організаціями, але зазначені організації ще не беруть активної участі в боротьбі з піратством. Держави-члени за необхідно­сті створюють нові міжнародні структури для боротьби з піратством. У деяких Державах-членах діяльність громадських організацій проти пірат­ства є умовою подання позову правоволодільцем. Співпраця між Державами-членами (пункти 9 і 10) Піратство у сфері авторського права і суміжних прав є міжнародним фено­меном і значною мірою зосереджено в країнах за межами Європи. Діяльність на європейському рівні потребує координації зусиль щодо боротьби з піратством в інших регіонах. Це передбачає співпрацю Держав-членів стосовно поліпшення 242 РАДА ЄВРОПИ правового захисту проти піратства, застосування активних дій проти правопо­рушників. Рекомендація гарантує, що Держави-члени інформують одна одну щодо вжитих заходів стосовно боротьби з піратством і надають взаємну допо­могу. Кроки однієї Держави мають більше шансів на успіх, якщо підтримані ін­шими Державами. Спільна діяльність Держав-членів, зокрема в рамках компе­тентних регіональних об'єднань, вкрай необхідна. Інформація про антипіратські заходи передається до Ради Європи та до ін­ших відповідних міжнародних організацій, таких, як Всесвітня організація ін­телектуальної власності. Ратифікація угод (пункти 11 і 12) Державам-членам рекомендується стати членами останньої редакції Берн-ської конвенції про охорону літературних і художніх творів, як і інших трьох угод, які необхідні для боротьби з піратством, а саме: Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Рим, 1961), Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незакон­ного відтворення їх фонограм (Женева, 1971), Європейської угоди про захист телерадіомовлення (I960) разом з Протоколами до неї. Донині зазначені угоди були ратифіковані лише половиною Держав-членів Ради Європи. Державам-членам рекомендовано враховувати нові технологічні розробки, ухвалюючи на національному рівні заходи щодо виконання положень зазначе­них угод. Так, надаючи захист продюсерам фонограм, Держави-члени поши­рюють такий захист і на продюсерів відеограм. Іб'1319 243 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України РЕКОМЕНДАЦІЯ № R (95)1 РАДИ ЄВРОПИ ПРО ЗАСОБИ БОРОТЬБИ ПРОТИ ЗВУКОВОГО І АУДІОВІЗУАЛЬНОГО ПІРАТСТВА Схвалена на засіданні Комітету міністрів Ради Європи 11 січня 1995 року Комітет міністрів відповідно до Статті 15 b Статуту Ради Європи, Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її чле­нами для захисту та реалізації положень і принципів, які є їх основним надбан­ням, і сприяння економічному і соціальному прогресу; Стурбований розповсюдженням звукового і аудіовізуального піратства в Єв­ропі; Вважаючи, що розповсюдження піратства відбувається завдяки: (a) основним політичним, економічним і соціальним змінам, які відбулися в Центральній та Східній Європі, а також складній економічній ситуації в бага­тьох європейських країнах; (b) технічному розвитку, особливо в цифровому середовищі, який сприяє: — відтворенню, переважно високої якості, фонограм, аудіовізуальних запи­сів, передач організацій телерадіомовлення, комп'ютерних програм, які асоцію­ються з аудіовізуальною продукцією (особливо так звані мультимедіа і відео-ігри); — виробництву декодувального обладнання та інших пристроїв, використо­вуваних для доступу до творів та інших об'єктів, що захищаються; Зважаючи на те, що піратство порушує права та інтереси авторів, продюсе­рів аудіовізуальних творів, виконавців, виробників фонограм, організацій теле­радіомовлення, а також представників інших професій сфери культури і ви­робництв, що в основному відносяться до них, та громадськості в цілому; Зважаючи на зростаючий міжнародний характер звукового та аудіовізуаль­ного піратства; Визнаючи, що законотворча діяльність та знання правових норм необхідні для ефективної боротьби з усіма видами звукового та аудіовізуального піратст­ва; Сповнений рішимості сприяти ефективній діяльності у цій сфері; Переконаний, що будь-яка діяльність у цій сфері має базуватися на реа­лізації відповідних заходів на національному рівні та тісній міжнародній співп­раці; Враховуючи досвід, набутий у сфері боротьби з піратством Європейського Союзу, ЮНЕСКО і Всесвітньої організації інтелектуальної власності; Підкреслюючи важливість положень і стандартів Угоди про торговельні ас­пекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС), ухваленої в рамках ГАТТ/GOT, та положень Європейського Союзу щодо імпорту неправомірно ви­готовленої продукції; Наголошуючи на необхідності ефективного запровадження Рекомендацій, ухвалених у зазначеній сфері: 244 © Дроб'язко Л Переклад з англійської, 2001 РАДА ЄВРОПИ — № R (88) 2 про засоби боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав; — № R (91) 14 про правовий захист телевізійних програм; — № R (94) 3 про розповсюдження знань у сфері авторського права і суміж­них прав стосовно творчої діяльності; Усвідомлюючи необхідність вирішення поступово і належним чином проб­лем звукового і аудіовізуального піратства, особливо форм піратства, породже­них прискореними технологічними змінами; Відзначаючи, що реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме ефек­тивній боротьбі проти піратства, Рекомендує урядам Держав-членів: — активізувати діяльність проти звукового і аудіовізуального піратства; — гарантувати реалізацію положень Рекомендації на національному і між­народному рівнях у боротьбі проти будь-яких форм звукового і аудіовізуально­го піратства; — формувати державну антипіратську політику з врахуванням положень Рекомендації. Положення Рекомендації № R (95) 1 1. В Європі значного розповсюдження набули різноманітні форми звукового та аудіовізуального піратства, такі як: (a) недозволений запис живих виконань з комерційною метою, недозволен! відтворення (репродукування) і розповсюдження таких записів з комерційною метою; (b) відтворення, розповсюдження і сповіщення для невизначеного кола осіб фонограм з порушенням прав правоволодільців з комерційною метою; (c) сповіщення для невизначеного кола осіб аудіовізуальних творів з пору­шенням виключних прав правоволодільців з комерційною метою; (d) незаконна ретрансляція передач, сповіщення по кабелю, запис і відтво­рення передач телерадіомовлення з комерційною метою та недозволене розпо­всюдження з комерційною метою примірників передач телерадіомовлення; (e) недозволене виробництво і розповсюдження з комерційною метою деко­дувального обладнання та інших пристроїв, які надають можливість незакон­ного доступу до творів та інших захищених об'єктів; (f) недозволене відтворення і розповсюдження з комерційною метою комп'ю­терних програм, які асоціюються з аудіовізуальною продукцією (особливо так звані мультимедіа і відеоігри). 2. Ці нові виклики вимагають значної уваги до звукових та аудіовізуальних піратських порушень. 3. Для боротьби проти звукового і аудіовізуального піратства Держави-чле-ни створюють: — антипіратські об'єднання із спеціалістів по боротьбі зі звуковим і аудіо­візуальним піратством; — спеціальні правоохоронні підрозділи та суди, компетентні вести боротьбу і розглядати справи, пов'язані зі звуковим і аудіовізуальним піратством. 4. На доповнення до існуючих правових структур, причетних до боротьби проти звукових та аудіовізуальних порушень, бажано використовувати техніч- 245 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ ні антипіратські засоби для захисту творів та інших об'єктів від загрози звуко­вого та аудіовізуального піратства. 5. Діяльність правоохоронних і адміністративних органів, спрямована проти звукового і аудіовізуального піратства, повинна широко пропагуватися серед громадян з метою формування громадської думки щодо засудження звукових і аудіовізуальних правопорушень та виховання поваги до дотримання прав пра-воволодільців. 6. Співпраця на міжнародному рівні є важливою для: — проведення спільних акцій проти звукового і аудіовізуального піратства; — обміну інформацією між правоохоронними органами Держав-членів, які відповідають за боротьбу проти звукового і аудіовізуального піратства. 7. Для ефективної боротьби з піратством важливим є також обмін інформа­цією між відповідними компетентними органами Держав-членів. 246 РАДА ЄВРОПИ ПРОПОЗИЦІЯ РЕКОМЕНДАЦІЇ РАДИ ЄВРОПИ ПРО ЗАСОБИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ ТА БОРОТЬБУ З ПІРАТСТВОМ, ОСОБЛИВО В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ Схвалена Комітетом міністрів Ради Європи, Страсбург, 12 травня 2000 p. MM — S-PR (2000) MISC 4 Комітет міністрів відповідно до Статті 15 b Статуту Ради Європи, Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її чле­нами для захисту та реалізації положень і принципів, які є їх основним надбан­ням, і сприяння економічному і соціальному прогресу; Схвалюючи значне поліпшення сповіщення і розповсюдження даних в ін­формаційному суспільстві; Відзначаючи, що розвиток нових інформаційних технологій сприяє доступ­ності і розповсюдженню творів і послуг, які захищаються правом на інтелекту­альну власність; Стурбований появою нових форм піратства в умовах розвитку інформацій­них мереж, цифрових технологій та ущільнення даних; Відзначаючи, що цей феномен серйозно впливає на розвиток сфери ав­торського права і суміжних прав; Стурбований значною і зростаючою шкодою, яка через відсутність захис­ту, з одного боку, та появою нових форм піратства в цифровому середовищі, з іншого, завдається інтересам авторів, видавців, виконавців, продюсерів, орга­нізацій телерадіомовлення та інших суб'єктів культурної і суміжних з нею сфер; Визнаючи, що ця ситуація негативно позначається на задоволенні інтересів споживачів в умовах інформаційного суспільства, не сприяє розвитку худож­ньої творчості, створює перешкоди на шляху руху товарів і послуг; Підтверджуючи важливість захисту авторського права і суміжних прав як ефективного стимулу для літературної та художньої творчості; Розуміючи, що національним бюджетам завдаються великі збитки через не­достатній захист товарів і послуг від піратства; Зважаючи на зв'язок між торгівлею піратськими товарами і організованою злочинністю; Враховуючи досвід, набутий у сфері захисту прав інтелектуальної власності і боротьби з піратством Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), Європейським Союзом (ЄС), ЮНЕСКО і Світовою організацією торгівлі (СОТ); Підкреслюючи важливість положень і стандартів, запропонованих ВОІВ на Дипломатичній конференції 1996 року, яка визначила особливий міжнародний статус захисту творів і об'єктів суміжних прав у цифровому середовищі; Наголошуючи на Рекомендаціях Ради Європи: — № R (88) 2 про засоби боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав; © Дроб'язко Л. Переклад з англійської, 2001 247 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ — № R (91) 14 про правовий захист телевізійних програм; — № R (94) 3 про розповсюдження знань у сфері авторського права і суміж­них прав стосовно творчої діяльності; — № R (95) 1 про засоби боротьби проти звукового та аудіовізуального пі­ратства; Рекомендує урядам Держав-членів взяти до відома нижче наведені поло­ження Рекомендації при формуванні антипіратської політики і приведенні національного законодавства у відповідність до вимог сучасного технічного роз­витку. Визнання прав 1. Держави-члени надають авторам, виконавцям, продюсерам і організаціям телерадіомовлення можливість адекватного володіння правами стосовно виго­товлення і використання їхніх творів та інших об'єктів, захисту їх інтересів і боротьби з піратством у галузі авторського права і суміжних прав. З цією ме­тою Держави-учасниці: — надають авторам, виконавцям і виробникам фонограм права, передбачені Договором ВОІВ про авторське право (1996) і Договором ВОШ про виконання і фонограми (1996); — підвищують захист інтересів організацій телерадіомовлення, виробників баз даних, виконавців зафіксованих аудіовізуальних виконань в умовах інфор­маційних цифрових мереж. Засоби захисту прав та санкції 2. Держави-члени гарантують, що їхнє національне законодавство передба­чатиме швидкі та ефективні санкції проти осіб, які порушують авторське право і суміжні права, зокрема залучені до імпорту, експорту або розповсюдження нелегальних товарів. Положення Статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини повинні бути реалізовані протягом певного часу. 3. До випадків піратства Держави-члени застосовуватимуть відповідні кри­мінальні заходи та санкції. Громадські організації Держав-членів на захист прав та інтересів фізичних осіб, які постраждали внаслідок неправомірного ви­користання їх творів та інших захищених об'єктів, діють на їх власний розсуд. 4. Відповідні організації Держав-членів повинні мати право на обшук при­міщень юридичних і фізичних осіб, які підозрюються в піратській діяльності, припинити неправомірну діяльність, конфісковувати піратські примірники, ма­теріали і обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення, а також пристрої, сконструйовані або пристосовані для обходу чи виведення з ладу тех­нічних засобів, використовуваних правоволодільцями у зв'язку із здійсненням своїх прав. Судові органи повинні мати право приймати рішення про знищення контрафактних примірників творів, а також відшкодування збитків, завданих піратською діяльністю. 5. Санкції повинні передбачати позбавлення волі і/або грошові штрафи, співвідносні з штрафними санкціями за подібні злочини і достатні для відшко­дування збитків, завданих піратською діяльністю. 248 РАДА ЄВРОПИ 6. У сфері цивільного права щодо захисту авторського права і суміжних прав повинні застосовуватися штрафні санкції, право на конфіскацію піратських примірників, припинення правопорушень. 7. Правоохоронні органи повинні також мати можливість проводити про­філактичні заходи з метою застереження від порушення або збереження до­казів порушення. Ці заходи можуть застосовуватися inaudita alter parte там, де необхідно, зокрема, якщо будь-яке зволікання може завдати неправомірної шкоди правоволодільцеві або коли існує ризик знищення доказу. 8. В разі судового розгляду правоохоронні органи повинні надати докази ви­ни звинуваченого. 9. Судові органи мають право приймати рішення про виплату порушником володільцеві прав адекватних збитків для компенсації завданої шкоди. 10. Держави-члени гарантують, що суди матимуть повноваження вимагати від порушника з метою інформування правоволодільця встановлення ідентич­ності третіх осіб, залучених до протиправної діяльності. 11. Держави-члени залучатимуть організації споживачів до боротьби з піратством, надаватимуть їм право призупиняти випуск в обіг підозрюваної продукції. Технічні засоби і управління правами 12. Держави-члени підтримуватимуть впровадження технічних засобів, ви­користовуваних для захисту авторського права і суміжних прав та елект­ронних інформаційних систем управління правами, надаючи їх захист відпо­відно до національного законодавства. 13. Держави-члени вимагатимуть від підприємств, які випускають оптичні диски, використання єдиного ідентифікаційного коду для розрізнення право­мірно випущених оптичних дисків. Співпраця між правоохоронними органами, організаціями споживачів і володільцями прав 14. Держави-члени заохочуватимуть співпрацю на національному рівні між правоохоронними органами і організаціями споживачів щодо боротьби з пірат­ством у сфері авторського права і суміжних прав, а також між правоохоронни­ми органами, організаціями споживачів і володільцями прав. Підтримується та­кож співпраця між правоволодільцями у приватному секторі. 15. Держави-члени заохочуватимуть також певною мірою співпрацю право­охоронних органів і організацій споживачів різних країн. Співпраця між Державами-членами 16. Держави-члени користуватимуться взаємними послугами поінформова­них осіб, які бажають брати участь у боротьбі з піратством у сфері авторського права і суміжних прав. 17. Держави-члени проводитимуть спільну діяльність через відповідні кана­ли, спрямовану на боротьбу з піратством у галузі авторського права і суміжних прав. Ратифікація угод 18. Держави-члени якомога швидше ратифікують Договір ВОІВ про ав­торське право (1996) і Договір ВОІВ про виконання і фонограми (1996), зважа- 249 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ ючи на те, що ефективний захист правоволодільців у зазначених сферах знач­ною мірою залежить від гармонізації такого захисту на міжнародному рівні. 19. Держави-члени стануть учасницями, якщо вони цього не зробили, наступ­них міжнародних угод: Паризького акта (1971) Бернської конвенції про охорону літературних і ху­дожніх творів; Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фоно­грам і організацій мовлення (Рим, 1961); Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного від­творення їх фонограм (Женева, 1971); Конвенції про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (Брюссель, 1974); Європейської угоди про захист телерадіомовлення (Страсбург, 1960) та Про­токолів до неї; Європейської конвенції про транскордонне телерадіомовлення (Страсбург, 1994); Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS) (1994). Пояснювальний меморандум Вступ 1. Неправомірне тиражування, розповсюдження або публічне сповіщення творів та інших об'єктів, що охороняються, з комерційною метою є проблемою багатьох європейських держав. Така діяльність завдає значної шкоди ін­тересам широкого кола людей. Піратська продукція часто витісняє з ринку за­конно виготовлені товари. Це завдає відчутних збитків правоволодільцям, ком­паніям, залученим до випуску і дистриб'юції товарів, та іншим суб'єктам права. Це позначається негативно також на творчих результатах і майбутніх інвести­ціях. 2. Протягом багатьох років проблема піратства широко обговорюється на міжнародному рівні керівними органами міжнародних конвенцій з авторського права і суміжних прав. Європейська Комісія нещодавно схвалила «Зелену книгу» про піратство. Комітет міністрів Ради Європи прийняв Рекомендацію № R (88) 2 про засоби боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав, Рекомендацію № R (91) 14 про правовий захист телевізійних програм, Рекомен­дацію № R (94) 3 про розповсюдження знань у сфері авторського права і суміж­них прав стосовно творчості, Рекомендацію № R (95) 1 про засоби боротьби про­ти звукового і аудіовізуального піратства. 3. Однак з розвитком новітніх технологій з'явилися нові форми піратства. Зарахуванням нових обставин група спеціалістів із захисту правоволодільців мультимедіа (MM-S-PR) підготувала зазначену Рекомендацію, в якій порушені проблеми, що виникають в інформаційному цифровому середовищі і стосують­ся різних груп правоволодільців. Рекомендація охоплює основні процедури правових засобів, які можуть бути застосовні на національному рівні для боро­тьби проти неправомірного використання творів та інших об'єктів, що захища­ються. 250 РАДА ЄВРОПИ 4. Рекомендація доповнює попередні документи, схвалені на європейському рівні стосовно боротьби з піратством у сфері авторського права і суміжних прав, зокрема Рекомендацію № R (88) 2, гармонує з міжнародними угодами, зо­крема з Угодою ТРІПС. Коментарі до положень Рекомендації 5. В законодавстві кожної держави існують можливості для боротьби проти неправомірного використання творів та інших об'єктів, що захищаються. Однак для того, щоб мати можливість більш ефективно боротися з піратством, необ­хідно мати відповідні положення в міжнародних угодах. Рекомендація підкрес­лює важливість Договорів ВОІВ, прийнятих у 1996 році. Та оскільки зазначені Договори охоплюють певні категорії правоволодільців і об'єктів права, Реко­мендація охоплює інші категорії володільців прав, зокрема організації телера-діомовлення, продюсерів баз даних, виконавців записаних аудіовізуальних ви­конань, що відповідає необхідності посилення захисту в умовах цифрової ре­альності. Засоби захисту прав та санкції 6. Успіх боротьби з піратством залежить від того, чи існують відповідні право­ві засоби. Такі засоби включають тимчасові заходи, які дозволяють оперативно зібрати докази неправомірних дій, застерегти можливе піратство. Відповідно до вимог Статті 41 (2) Угоди ТРІПС пункт 2 Рекомендації передбачає, що процеду­ри, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, повинні бути швид­кими та ефективними. В той же час вимоги Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини мають бути виконані, зокрема ті, що містяться в Статті 6, і стосуються Суду справедливості. Рекомендація відзначає, що правові процедури повинні охоплювати всіх фізичних і юридичних осіб, залучених до піратської діяльності, в тому числі виробників неправомірних примірників, ім­портерів, експортерів, осіб, залучених до розповсюдження таких примірників, включаючи мережу роздрібної торгівлі. Ефективні засоби боротьби проти пірат­ства існують як у кримінальному, так і в цивільному законодавстві, проте акцент може зміщуватися з одного на інший тип процедур, варіюватися в різних держа­вах. 7. Рекомендація не дає визначення поняття «піратство», оскільки нині не мо­жна дати вичерпне визначення цього поняття. Типовим прикладом піратства є неправомірне тиражування захищеного правом матеріалу з комерційною ме­тою. Дії комп'ютерних хакерів також можуть вважатися піратством, хоча вони не обов'язково пов'язані з певним комерційним об'єктом. Разом з тим не кожне порушення законодавства з авторського права і суміжних прав може вважати­ся піратством. Переважно береться до уваги комерційний аспект і криміналь­ний характер діяльності. 8. Рекомендація передбачає, що до випадків піратства застосовуються і кри­мінальні, і цивільні процедури та санкції. Стосовно кримінального права Реко­мендація підкреслює у пункті 3, що Держави гарантують застосування відпо­відних процедур і санкцій. Чіткість їх дотримання залежить від національної правової системи. У деяких Державах кримінальні процедури не застосову­ються до того часу, поки правоволоділець не подасть скаргу. Однак для ефек- 251 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейське інтеграція України_________________ тивної боротьби з піратством важливо, щоб і громадські організації мали право подавати позови проти порушників прав, як це передбачено в багатьох Держа­вах. Це полегшує застосування процедур у тому разі, коли правоволоділець не­відомий або перебуває за кордоном і для повідомлення його про вчинене право­порушення необхідний певний час. Іноді правоволоділець має підстави не ініціювати позову до правопорушника (через, наприклад, юридичні розцінки), в той час як громадський інтерес вимагає розгляду справи. Рекомендація не вка­зує, в яких саме випадках громадські організації повинні діяти на свій власний розсуд, але, зрозуміло, це стосується серйозних правопорушень. Нарешті, як запобіжний засіб дії громадських організацій ефективніші, ніж ініціатива з бо­ку жертви правопорушення. 9. Пункт 4 Рекомендації надає право правоохоронним органам на обшук при­міщень юридичних і фізичних осіб, які запідозрені в піратській діяльності, кон­фіскацію піратських примірників, а також матеріалів і обладнання, призначе­них для їх виготовлення і відтворення. Нині багато порушень авторського права і суміжних прав здійснюється за допомогою комп'ютерів, які є доказом непра­вомірних дій. Саме такі предмети (пристрої), використані для скоєння злочину, є об'єктом для правоохоронних вилучень. 10. Передбачається також конфіскація фінансових коштів, отриманих від піратської діяльності, за умови, що такі кошти можуть бути чітко ідентифіко­вані. 11. Відповідно до пункту 5 Рекомендації застосовні санкції повинні бути до­сить ефективними і суворими. Держави-члени можуть застосовувати тради­ційні засоби: позбавлення волі або штрафи. Такі санкції застосовуються залеж­но від серйозності злочину. Вони не повинні бути ні більш, ні менш серйозними, ніж злочини, аналогічні до них. Хоча до зазначеного питання існують різні на­ціональні підходи, все ж до піратства у сфері інтелектуальної власності не слід відноситися менш суворо, ніж до інших порушень прав власності. Необхідно, щоб особи, схильні навіть до незначного вчинку піратства, розуміли, яка сувора міра відповідальності може бути застосована до них. 12. Щодо цивільних процедур необхідно розглядати засоби досудового роз­гляду (пункти 6—7) і засоби судового розгляду (пункти 8—10). Ситуація часто складається таким чином, що правоволоділець зацікавлений у прийнятті тим­часових попередніх заходів досудового розгляду. Такі заходи можуть склада­тися з вимоги припинити порушення закону, заборони імпорту піратських то­варів. Необхідно зазначити, що більшість Держав-членів передбачають такі можливості у своєму законодавстві. Однак існує певний інтерес до заходів inaudita altera parte, як зазначено у статті 50 Угоди ТРІПС. Можливість таких заходів є конче необхідною для застереження втрати доказів або доведення розслідування до кінця. Хоча даний вид процедури ущемлює право звинуваче­ного бути заслуханим до прийняття рішення, важливо те, що відповідні гаран­тії будуть надані. Це вимагає від позивача надання достатньої гарантії для за­хисту прав відповідача. Відповідачеві повинна бути надана така гарантія яко­мога швидше. 13. Труднощі в боротьбі з піратством полягають у тому, що часто важко мати докази, оскільки подібна заборонена діяльність часто не залишає слідів. Ділове врегулювання суперечок шляхом компромісу сторін у цій сфері не відповідає 252 РАДА ЄВРОПИ інтересам структур, які є частиною економіки чорного ринку. Тому доказами часто володіє сторона, яка порушує закон. Відповідні засоби подолання цих труднощів передбачені національним кримінальним правом, що не можна ска­зати про цивільне право. Тому пункт 8 Рекомендації надає можливість для су­дів вимагати надання доказів, які були відомі раніше, вини звинуваченого. Як­що відповідач відмовляється надавати певну інформацію, відповідні висновки можуть бути зроблені на користь позивача (стаття 43 Угоди ТРІПС). 14. Можливе застосування й інших засобів на захист правоволодільців. Бага­то Держав-членів, відповідно до статті 15 Бернської конвенції, визнають пре­зумпцію авторства в національних законах, якщо ім'я автора позначено на тво­рі звичайним способом, за відсутності доказів протилежного. Організаціям ко­лективного управління майновими правами бажано надати право захищати інтереси правоволодільців, які передали їм свої права. Такі організації часто відіграють вирішальну роль у боротьбі з піратством. Вони більше обізнані в за­значеній сфері, у них більші фінансові можливості боротьби з піратством аж до подання позову до суду, ніж в індивідуальних правоволодільців. У деяких краї­нах такі організації мають труднощі щодо застосування національних законів до внесення до них відповідних змін. 15. У разі, коли відомо, що відповідач завдав збитків інтересам позивача, встановлюється, в яких випадках перший зобов'язаний відшкодувати збитки останньому. Вирішальну роль може відігравати при цьому доказаний позива­чем факт, що відповідач діяв усвідомлено. За законодавством деяких країн, як­що правопорушення здійснено неусвідомлено (добросовісне порушення), пра-воволоділець одержує компенсацію від порушника закону в визнаних доціль­ними розмірах. 16. Існують два способи підрахування завданої шкоди. Перший полягає у ви­значені втрат, зазнаних позивачем. Інший бере за основу доходи сторони, яка порушила закон. Існує і третій спосіб — це так звані каральні збитки, які стягу­ються з метою покарати відповідача. При підрахуванні шкоди, завданої пірат­ством, часто беруться до уваги не лише майнові збитки, а й моральна шкода, завдана порушником правоволодільцеві. 17. Іноді правоволодільцеві відома лише одна особа з групи осіб, залучених до піратської діяльності. Тому в пункті 10 Рекомендації наголошується, відпо­відно до статті 47 Угоди ТРІПС, що органи судової влади повинні мати право, якщо це відповідатиме серйозності порушення, вимагати від порушника інфор­мувати володільця прав про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсю­дженні товарів та послуг, що порушують його права, а також про їхні канали розповсюдження. Штрафи є ефективним засобом, які надають сили таким ви­могам. 18. Організації споживачів можуть також зробити вагомий внесок у бороть­бу з піратством. Однак нині такі організації в багатьох Державах-членах не ма­ють відповідних повноважень стосовно боротьби з піратством. У пункті 11 Ре­комендації говориться про необхідність залучення організацій споживачів до боротьби з піратством. Особлива увага звернена на необхідність надання їм по­вноважень запобігати випуску в обіг підозрюваної продукції. Практично ефек­тивність діяльності організацій споживачів у цій сфері залежить від можливос­ті правоволодільців заздалегідь інформувати їх про появу піратської продукції. 253 КНИГА 1. Нормативні акти І документи Європейська Інтеграція України__________________ У разі, де це можливо, організації споживачів повинні діяти згідно з інформа­цією про відправлення піратської продукції з інших країн. Правоохоронні орга­ни, мета яких боротьба з кримінальною злочинністю в режимі on-line, роблять значний внесок у боротьбу з піратством. Технічні засоби і управління правами 19. Технічні засоби, використовувані володільцями авторського права і су­міжних прав у зв'язку Із здійсненням своїх прав, можуть бути високоефектив­ним засобом у боротьбі з піратством. Цифрова технологія є одним з таких при­кладів. Це ж стосується інформації про управління правами, тобто будь-якої інформації, яка ідентифікує твір, автора твору, володільця будь-якого права на твір або будь-яку інформацію про умови використання твору, а також будь-які цифри або коди, в яких подана така інформація. Держави-члени враховують технічний розвиток у цій сфері inter alia, забезпечуючи відповідний захист на­ціональним законодавством. 20. Рекомендація не визначає, який саме технічний захист може бути запро­понований для вищезгаданих технічних засобів. Одним з важливих елементів є заборонені законом усунення або зміна будь-якої електоронної інформації про управління правами. Це ж стосується і недозволеного поширення серед широ­кої публіки творів або примірників творів, знаючи, що в них без дозволу була усунена або змінена електронна інформація про управління правами. 21. Коли йдеться про правовий захист інформації про управління правами, Державам-членам необхідно забороняти недозволене знищення або заміну та­кої інформації. Одночасно розповсюдження твору або іншого об'єкта, що охоро­няється, інформація про управління правами на який усунена або змінена, за­бороняється. 22. Оптичні диски та заводи-виробники, на яких вони виробляються, є голов­ним джерелом оптичного медіа середовища. Вони можуть бути джерелом вели­кої економічної шкоди в разі їх використання для організованого піратства. Тому рекомендується, щоб Держави-члени вимагали від таких підприємств ви­користання єдиного ідентифікаційного коду для розрізнення правомірно випу­щених оптичних дисків. Такий ідентифікаційний код є важливим джерелом щодо викриття піратства у сфері виготовлення оптичних дисків. Подібні засоби запропоновані Європейським Парламентом у контексті обговорення «Зеленої книги» про боротьбу з підробками і піратством на спільному ринку. Співпраця між правоохоронними органами, організаціями споживачів і володільцями прав 23. Важливого значення набуває співпраця на національному рівні між пра­воохоронними органами і організаціями споживачів, з одного боку, і володіль­цями прав, з іншого, як і різноманітними посередниками, залученими до розпо­всюдження творів та інших об'єктів, що охороняються. З цією метою необхідне заснування організаційних структур, особливо чітких і ефективних ланок зв'язку, створення атмосфери співпраці між залученими до спільних дій сторо­нами. 24. Важливу роль у підтримці діяльності громадських організацій відіграють володільці прав. Адже громадські організації часом не в змозі використовувати свої можливості у боротьбі з піратством без заздалегідь одержаної інформації 254 РАДА ЄВРОПИ від правоволодільців. Правоохоронні органи не можуть розпочати розслідування, доки не матимуть мінімуму доказів щодо піратської діяльності, які повинні нада­ти їм правоволодільці. Зіткнувшись з такою ситуацією, правоволодільці деяких країн мають свої власні слідчі органи. Країни, в яких відсутні такі органи, повин­ні сприяти тому, щоб правоволодільці слідували зазначеному прикладу. 25. Заохочується співпраця між правоохоронними органами споживачів у боротьбі з піратством на міжнародному рівні. Добре зарекомендували такі фор­ми співпраці, як Інтерпол, хоча й не виявили ще себе належним чином щодо бо­ротьби з піратством. Держави-члени повинні шукати нові форми співпраці у сфері боротьби з піратством. Співпраця між Державами-членами 26. Піратство у сфері авторського права і суміжних прав є міжнародним фе­номеном. Це вимагає відповідних погоджених дій на європейському рівні. Необ­хідно підтримувати зусилля Держав щодо поліпшення правового захисту від піратства і застосування належних санкцій до порушників. 27. Зважаючи на те, що піратство набуває транскордонних розмірів, Держа­ви практикуватимуть двостороннє і багатостороннє співробітництво з метою надання заздалегідь судовим органам відповідних доказів. 28. Держави-члени взаємно інформують одна одну з цих питань і пропону­ють кожній з них взаємну підтримку. Дії однієї Держави в цьому напрямку бу­дуть більш ефективними, якщо вони доповнені й підтримані іншими. Спільна діяльність Держав, включаючи відповідні структури колективних регіональних органів, теж сприятиме боротьбі з піратством. 29. Інформація про антипіратські дії повинна передаватися до Ради Європи, інших міжнародних організацій, таких, як Всесвітня організація інтелектуаль­ної власності. Ратифікація угод 30. Останні два пункти Рекомендації містять перелік міжнародних угод, при­єднатися до яких, якщо цього ще не зроблено, повинні Держави-члени. Особ­ливий наголос зроблено на двох Договорах ВОІВ 1996 року, які передбачають захист об'єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі. Важливим фактором боротьби з піратством є якнайшвидше приєднання Дер-жав-членів до зазначених Договорів, щоб вони були введені в дію. 255 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України БОРОТЬБА ПРОТИ ЗВУКОВОГО І АУДІОВІЗУАЛЬНОГО ПІРАТСТВА Керівництво Це Керівництво було розроблено при сприянні Ко­мітету засобів масової інформації (СДММ) Ради Єв­ропи. Текст складений групою спеціалістів у галузі звукового і аудіовізуального піратства (MM-S-PI) на основі проекту, підготовленого її консультантом міс Еммі Янссенс, членом датської секції IFPI та IVE (MVPI). Видано Радою Європи в 1995 році. ЗМІСТ Вступ. 1. Що таке звукове і аудіовізуальне піратство? 1.1. Піратство у сфері музичних творів. 1.2. Піратство у сфері аудіовізуальних творів. 1.3. Телевізійне і радіопіратство. 2. Чому піратство стало поширеним? 2.1. Технічні можливості. 2.2. Існування підпільного ринку. 3. Шкода, завдана піратством. 3.1. Яких збитків зазнають творці творів, аудіовізуальна індустрія і держава. 3.2. Загроза художній творчості і національній та європейській культурі. 4. Які кроки необхідно вжити проти піратства? 4.1. Права повинні бути визнані. 4.2. Введення юридичних засобів і санкцій: — кримінальне законодавство, — цивільне законодавство. 4.3. Створення ефективних структур для: — проведення розслідувань і збору доказів, — ефективного застосування законодавства. 4.4. Створення ефективних систем антикопіювання у звукових і аудіовізуаль­них записах і обладнанні. 4.5. Широке інформування громадськості стосовно шкоди, якої завдає піратст­во: ми всі втрачаємо від цього! Додатки 1. Приклади певних юридичних презумпцій, які можуть сприяти боротьбі про­ти звукового і аудіовізуального піратства. 2. Найменування ряду міжнародних організацій, компетентних стосовно боро­тьби проти звукового і аудіовізуального піратства. 3. Деякі технічні засоби, які можуть бути ефективними проти певних форм зву­кового і аудіовізуального піратства. 256 РАДА ЄВРОПИ Вступ 1. Піратство — модний термін, який містить в собі серйозну проблему. Цей термін може викликати в уяві романтичні образи, що подають захоплення ко­раблів піратами, які долають води семи морів у XIX столітті. Насправді цей тер­мін включає в себе поняття шкоди, завданої як кожному з нас індивідуально, так і всьому суспільству в цілому. Не гірш за паразитів пірати живуть за рахунок творчості, талантів, підприємництва та інвестицій інших. 1. Що таке звукове і аудіовізуальне піратство? 2. Маючи справу з відео і трансляційною індустрією як сферою дії «пірат­ство» загалом означає незаконну (тобто здійснювану без згоди володільця) ко­мерційну діяльність щодо робіт, творів та інших видів творчості, які підлягають захисту законодавством про інтелектуальну власність. Наприклад, незаконне виробництво з комерційною метою звукозаписів (магнітних стрічок або грам­платівок), відео-, радіо- або телетрансляцій тощо. Подібним же чином неле­гальне виробництво телевізійного шифрувального обладнання з метою його пе­репродажу або недозволеної експлуатації звукових чи аудіовізуальних записів може розглядатися як піратська дія або, принаймні, такою, що має до нього безпосереднє відношення. Не запитавши дозволу і не заплативши, «пірати» встановлюють звукові системи в громадських місцях (дискотеках, магазинах, готелях тощо), або організовують юридичне недозволен! покази аудіовізуаль­них творів у кінотеатрах, автобусах, у квартирах або в житлових приміщеннях, барах для певних осіб чи груп осіб тощо. Пірати також організовують телевізій­ні трансляції через приватні кабельні мережі. 3. «Пірати» наших днів збагачуються, але не за рахунок золотих злитків, ви­крадених у галеонів, а шляхом виробництва і продажу без відповідного дозволу тисяч і навіть мільйонів примірників звуко- або відеозаписів, що користуються успіхом. 1.1. Піратство у сфері музичних творів 4. Копії, що незаконно поширюються на ринку, дуже часто є ідентичними оригінальним записам. Якість звуку подібна, і упаковка ідентична. Ціна неза­конних копій часом тримається на тому ж рівні, що й ціна законно виробленого продукту. Такі копії ми кваліфікуємо як «фальшивки», «підробки». 5. За своїм походженням широке виробництво багатьох копій може іноді бу­ти таємним звукозаписом, зробленим під час «живого» концерту. Або — це мо­жуть бути записи трансляцій музичних творів по радіо чи телебаченню. Такий вид запису відомий під назвою «контрабанда». 6. Нове відкриття музичного успіху багатьох популярних виконавців 50-х, 60-х і 70-х років викликало створення прихованого паралельного ринку цих творів. На ньому в продажу наявні плівки та платівки, кваліфіковані як «екс-якнайбільші хіти». Насправді комбіновані хіти становлять собою лише імітації оригіналів. Вони незаконно поширюються як оригінальні записи «екс-авто-рів/виконавців». 1.2, Піратство у сфері аудіовізуальних творів 7. Слідом за показом безпосередньо в кінотеатрах художні фільми надхо­дять для продажу як відеопродукція. Індивідуально можна купляти або брати в прокат відеозаписи. Проте поширення відеозаписів кінематографічних творів 171-319 257 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ одночасно не повинно здійснюватися у всій Європі. Відеозапис якогось фільму може бути придбаний в одній країні раніше, ніж стане доступним в інших краї­нах. Подібна ситуація дуже вигідна піратам, оскільки вони мають можливість поширювати відеозаписи в різних країнах. 8. Як і у випадку з музичними творами, відеозаписи досить часто (хоч і не завжди) такої ж якості, що й оригінальний художній фільм. Нерідко їх упаков­ку важко відрізнити від оригінальної. 9. Контрабанда часом здійснюється за межами незаконного відтворення відеозапису. Фільм може бути непомітно знятий у проекційній кімнаті за допо­могою схованої відеокамери. Пірат може також «позичити» ролик фільму і зро­бити копію, яка може бути придатною для широкоформатного відтворення. Пірат може також записати фільм під час його показу по телебаченню і зроби­ти безліч копій з цього відеозапису. 1.3. Телевізійне і радіопіратство 10. Деякі категорії піратів здійснюють ретрансляцію і поширення трансляцій по кабелю, не маючи дозволу відповідних транслювальних органів. Що стосу­ється зашифрованих/закодованих каналів, існуючих нарівні з «чистими» тран­сляціями телевізійних програм, — глядач повинен платити передплатний збір за перегляд таких програм і придбати відповідний дешифрувальний пристрій. Деякі пірати, не запитуючи дозволу правоволодільців, виробляють і продають дешифрувальне обладнання. 11. Багато форм піратства завдають серйозної шкоди трансляторам. Серед таких форм — незаконне користування сигналом як таким, наприклад для ре­трансляції або для поширення по кабелю (одночасно з показом через ефір або трохи пізніше, в повному обсязі або в скороченому варіанті, з усуненням ори­гінального рекламного матеріалу повністю або частково), або продаж касет з копіями трансляцій. Разом з тим, інший виробник трансляцій або кабельний розповсюджувач може володіти піратськими супутниковими сигналами цього матеріалу (тобто одержання через супутник записів цього матеріалу), для якого транслюваль-ний орган у цій же країні придбав спеціальні ексклюзивні права на трансляцію, наприклад, на показ спортивних програм, що передають події, які відбуваються за кордоном (такі, як світовий чемпіонат з футболу). Можуть також існувати транслятори (тобто особи, які транслюють програми), що володіють або не во­лодіють відповідними ліцензіями, які транслюють матеріали (фонограми, відео­касети) або підключаються до закордонних супутникових каналів (можливо — додаючи синхронний звуковий переклад, не маючи необхідного дозволу право­володільців згаданих програм/трансляцій. 2. Чому піратство стало поширеним? 12. Різноманітні фактори сприяють зростанню привабливості піратської дія­льності, під час якої можна заробити шалені гроші, не докладаючи великих зу­силь. Технічно відносно легко можна стати піратом. Існує також і відповідний підпільний ринок. 2.1. Технічні можливості 13. Розвиток техніки, зокрема дигітизації (перетворення безперервних сиг­налів у цифрові) полегшив і здешевив значною мірою відтворення записів, ау- 258 РАДА ЄВРОПИ діотворів, трансляцій і програмного продукту в великих масштабах, масовими тиражами і з належною якістю. Піратство стало значно дешевше, не вимагає вкладення великих коштів на відміну від законної діяльності. Витрати піратів становлять затрати на відтворення і розповсюдження. Пірат музичних робіт не виплачує винагороди правоволодільцям, тому він має можливість вільного і необмеженого вибору з цілого ряду доступних творів або трансляційного мате­ріалу. Порівняно дешеро пірат може відібрати найбільш популярні твори вико­навця або поєднати разом компіляцію виконань кількох різних виконавців. По­дібним чином піратам достатньо тільки сплатити фінансові затрати на відтво­рення і упаковку художніх фільмів і відеозаписів, щоб одержати прибуток від найбільш касових творів, які були широко і з великими затратами розрекламо­вані, пройшли маркетинг і реалізовані. 2.2. Існування підпільного ринку 14. Поряд з технічними можливостями в Європі існує також підпільний ри­нок для продажу піратських записів. На ньому відзначається зростання попиту на звукові та аудіовізуальні твори/записи, включаючи як нові записи, так і «хіти» минулих років (компіляція «хітів» різних виконавців, відомих фільмів видатних режисерів тощо), Європейська публіка бажає доступу до більш широ­кого сервісу вітчизняних і зарубіжних програм, включаючи й ті, якими можна користуватися за передплатою. 15. Великі політичні, економічні та соціальні зміни, які відбулися в Цент­ральній та Східній Європі, поряд із складною економічною обстановкою, яка склалася в багатьох європейських країнах, демонструють тенденції зростання різних форм піратства. В цьому новому контексті багато європейських спожи­вачів стоять перед дилемою: вони хотіли б користуватися високоякісними зву­ка- і аудіовізуальними записами, які пропонуються, але не мають можливості сплатити вартість покупки, оренди або передплати на ці твори. Великий попит на звуко- і аудіовізуальні записи часто поєднується з низькою купівельною здатністю і небажанням купувати за ціною, пропонованою в роздрібній торгівлі. Всі ці фактори викликають виникнення піратства, результат якого — поява КОПІЙ ЦИХ творів, що продаються за більш низькою ціною (піратські касети). Ці фактори також породжують тенденцію незаконного використання звуко-і аудіовізуальних записів (встановлення звукової апаратури на дискотеках, по­каз фільмів у квартирах тощо). 3. Шкода, завдана піратством 16. Знаючи природу піратства, неможливо розрахувати і прослідкувати, якого рівня і обсягу воно досягло в різних секторах економіки. Проте, за наяв­ними у нас даними, економічні втрати від звукового та аудіовізуального пірат- а Сіропі дорівнюють мільйонам доларів США1. ' Наприклад, зростаюче у всьому світі піратство компакт-дисків становило' 20 млн. компакт-дисків було продано в 1991 p., 35 млн. — в 1992 p., 70млн. — в 1993 р, (інформація подана за матеріалами «Незаконні звукозаписи», травень 1994 p., за даними Міжнародної федерації виробників фонограм (ІФШ). У Європі в 1993 р. бу­ло продано понад 19 млн. піратських компакт-дисків, що становило близько 4 відсот­ків всього обсягу продажу. 174-319 259 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 3.1. Яких збитків зазнають творці творів, аудіовізуальна індустрія та держава 17. Піратство руйнує джерело заробітків індивідуальних осіб і професійного сектору: авторів; композиторів; продюсерів фільмів; продюсерів звукозапису; транслювальних компаній; продюсерів, виробників програмного продукту, по­в'язаних з виробництвом аудіовізуального продукту, особливо відеоігр і муль-типлікату; дистриб'юторів, різних торгівців, власників кінотеатрів тощо. В 1994 р. аудіовізуальне піратство (відеопіратство, незаконна трансляція фільмів, недозволені ретрансляції, піратство дешифрувального обладнання) становило понад 10 мільйонів доларів США в таких країнах як Австрія, Болга­рія, Португалія, Швейцарія; 20 мільйонів доларів — у Румунії; 50 мільйонів до­ларів — у Франції, Німеччині, Греції та Іспанії; за грубими підрахунками — 100 мільйонів доларів у Великобританії; понад 200 мільйонів доларів в Італії, яка в 1993 р. зареєструвала рекордний обсяг піратства, що становив приблизно 350 мільйонів доларів (за матеріалами Щорічника 1994—1995 pp. Європейської аудіовізуальної обсерваторії, стор. 117; Американська асоціація експорту кіно­фільмів (МПЕАА). 18. Пірати, які копіюють і продають твори, що користуються успіхом, одержу­ють чистий прибуток, оскільки нічого не платять авторам і композиторам, чию музику і слова вкрали. Вони також нічого не платять виконавцям і музикантам, що надають оригінальні твори. Проте в дійсності більш за все зазнає збитків про­дюсер законного твору, оскільки він або вона ризикують, вкладаючи у нову спра­ву гроші, включаючи витрати на пошук талановитих виконавців, на роботу в студіях звукозапису, на маркетинг твору, на підтримку виконавця і автора тво­ру. Пірати зникають, забираючи із собою всі плоди цих зусиль і трудів. 19. Оскільки вище ми згадали і транслювальні компанії, варто нагади, що ро­бота транслювальної організації полягає у витратах на організаційне і технічне забезпечення. Відповідальність стосовно публічного обслуговування/сервісу того, хто транслює (транслятори), зокрема, полягає в тому, щоб забезпечити творчий внесок до національної культури шляхом створення більшої різнома­нітності оригінальних творів (програм), поряд із прямими трансляціями певних подій, а також — наданні публіці більш широких можливостей для ознайом­лення та оцінки вітчизняної і зарубіжної культури. 20. Пірати також загрожують роботі, не кажучи про виживання, певних плат­них телестанцій, більша частина бюджету яких залежить від регулярних пла­тежів передплатників цих станцій. На додаток до цього правоволодільці, приче­тні до обслуговування населення подібними програмами для трансляції, на пев­ному етапі припиняють продаж своїх прав каналам, робота з якими загрожує їх власному економічному стану і виживанню2. " Якщо права на фільм були продані каналу, що працює за передплатою на певну кіль­кість трансляцій/показів, і в разі, якщо цей канал фактично є доступним для всієї решти публіки/населення, то дистриб'ютори виявляються в ситуації, за якої вони втрачають здатність продавати свої фільми громадянам або комерційним нешифро-ваним телевізійним каналам для трансляції протягом строку від 18 місяців до 2 років після попереднього показу вищезазначеними станціями, як засвідчує практика. Для продюсера або дистриб'ютора ситуація, подібна до вищезазначеної, становить велику втрату можливостей. 260 РАДА ЄВРОПИ 21. І, нарешті, від піратства страждає держава. Компанії, що займаються піратством, звичайно не платять зборів, податків, взагалі не платять ніяких ін­ших грошових податків. Аудіовізуальна індустрія та індустрія розваг особливо ослаблені піратством. Ці види індустрії, що є індустріями першочергової важ­ливості, забезпечують значною мірою зайнятість і роблять істотний вклад до державної скарбниці (податки, сплачувані авторами/створювачами і службов­цями; податки, які сплачують компанії, залучені до сфери розваг та аудіовізу­альної індустрії). Отже, детальний аналіз цього явища свідчить, що піратство завдає значної шкоди промисловій та комерційній конкуренції в країнах, що стали жертвами піратської діяльності. 3.2. Загроза художній творчості національній та європейській культурі 22. Значної втрати доходів, викликаної піратством, зазнають автори, вико­навці, продюсери і дистриб'ютори, що викликає втрату інтересу до творчого процесу та зменшення інвестицій у культурну промисловість. Ці фактори ство­рюють загрозу різноманітності та якості пропонованої продукції. Врешті решт, вони діють проти інтересів суспільства в цілому. 23. Як і у випадку з іншими видами незаконної діяльності, тут страждає спо­живач, оскільки певна частка прибутку, яку приносять законні виробники, ін­вестується в менш популярні твори: авангардну музику або фільми, релігійну музику, фільми «арт-хауз» або в нові таланти. Втрата цих прибутків значно зменшує кількість нових звукових та аудіовізу­альних творів на ринку і, врешті решт, збіднює національну культуру. 24. Ставши доступними публіці, звуко- і аудіовізуальні записи — як з точки зору розваги, так і з точки зору підвищення загальнокультурного рівня — мо­жуть, подібно до будь-яких інших форм мистецтва, мати значний вплив на життя і емоції, вони можуть збагачувати, і навіть визначати рівень культури націй, коли експортуються і мають успіх у всьому світі3. Сектор копірайту (авторського права), що включає в себе звукові записи, ви­давничу справу, кіно, телебачення, радіо і програмне забезпечення, становить один із секторів європейської економіки, який швидко розвивається. З—5 % зростання національного продукту надходить від створення і розповсюдження товару, що захищається законами про інтелектуальну власність, зокрема — від пісень, фільмів і літературних творів. 25. Більше того, слід пам'ятати, що країни, які значною мірою ігнорують свої зобов'язання про ефективне застосування заходів щодо захисту інтелектуаль­ної власності, ризикують викликати на себе прийняття комерційних контр­заходів, які можуть серйозно зашкодити їх міжнародній торгівлі. Історія останніх часів продемонструвала нам кілька прикладів подібних фак­тів. Наприклад, нині Європа стала великим музичним ринком світу. В 1993 р. компанії звукозапису надали роботу приблизно 40 000 європейцям. Існує понад 50 000 європей­ських музикантів, які повністю або частково живуть від звукозапису своїх творів. Продаж звукозаписів у роздрібній торгівлі надає роботу понад 80 000 європейцям. Всі види аудіовізуальної продукції (фільми, відео і телебачення) забезпечують зайнятість 1,8 млн. чоловік. 261 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 4. Які кроки необхідно вяіити проти піратів? 26. Хоча бажаною є тенденція не обмежувати можливостей, які має громадсь­кість від технологічного розвитку і наявності доступу до творчих робіт/творів — особливо до музичних і аудіовізуальних записів — разом з тим права і законні інтереси як вітчизняних, так і зарубіжних правоволодільців повинні бути захи­щені. Поліпшення законодавчого базису і введення технічних і антипіратських методів повинні йти пліч-о-пліч з інформаційною діяльністю, спрямованою в ос­новному на юридичні (кримінальні та цивільні) і адміністративні (поліція і мит­ниця) офіційні органи управління. Стратегія інформування і сповіщення повинна також бути націлена на користувачів звуко- і аудіовізуальних записів, для реа­лізації цієї мети повинно бути докладено максимум зусиль. Суспільство в цілому повинно бути поінформоване про серйозність шкоди піратства. 4.1. Права повинні бути визнані 27. Більшість Держав-учасниць уже вжили заходів для забезпечення своїх законодавств цивільними і кримінальними санкціями, що дають можливість вільно і ефективно діяти проти осіб, які займаються піратством, включаючи ім­порт і розповсюдження піратських продуктів. 28. Індустрія культури тепер набула здатності розвиватися, тому що право-володільцям у більшості країн було надано мінімальний рівень юридичного за­хисту: національне законодавство забезпечує певну кількість прав у галузі ін­телектуальної власності, що надають правоволодільцям можливість і право до­зволяти або припиняти використання їхніх творів, одержувати відповідну винагороду тощо. 28. Національні законодавства відображають зобов'язання, взяті на себе країнами в рамках міжнародних договорів і угод. Найбільш важливими інструментами є: — Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 p., останній раз переглянута в Паризькому акті 1971 p.); — Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фоно­грам і організацій мовлення (Рим, 1961 p.); — Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення її фонограм (Женева, 1971 p.); — Конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, переданих через супутники (Брюссель, 1974 p.); — Європейська угода про захист телерадіомовлення (Страсбург, 1960 p.), ра­зом з їх Протоколами, а також — Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (Женева, 1989 p.). Ще одним важливим документом є так звана Угода ТРІПС — Угода про торго­вельні аспекти прав інтелектуальної власності, укладена в рамках роботи Уруг­вайського раунду Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Ця Угода введена в дію з 1 січня 1996 р. і містить особливі зобов'язання як щодо реальних прав авто­рів, виконавців і виробників фонограм, так і щодо застосування цих прав. ЗО. Закріпивши ці заходи в національному законодавстві з подальшою рати­фікацією цих договорів, країни гарантують, що правоволодільці мають відпо- 262 РАДА ЄВРОПИ відні права і на національному рівні, надаючи їм можливість охорони своїх еко­номічних і моральних інтересів від різних форм піратства, що є наслідком технологічного розвитку. Країни можуть також взяти на себе зобов'язання, на­приклад, шляхом двосторонніх угод, про надання взаємних гарантій про охоро­ну своїх громадян, права яких були порушені завдяки піратській діяльності. 4.2. Введення юридичних засобів і санкцій 31. Успіх боротьби проти піратства передбачає наявність юридичних засобів захисту. Ці засоби повинні включати в себе необхідні процедури, що дозволя­ють застосовувати швидкі дії для збору необхідних доказів, а також для своєчасного застосування санкцій, здатних застерегти людей, які займаються піратською діяльністю, від подібних занять у майбутньому. 32. Засоби юридичного судового захисту повинні розповсюджуватися на всіх осіб, залучених до піратської діяльності, а саме — виробників «піратських» примірників, імпортерів і осіб, що займаються розповсюдженням подібних при­мірників, — аж до роздрібного продажу, включаючи сюди і розповсюджувачів незаконних кабельних трансляцій і «піратських» транслювальних організа­цій/окремих осіб. 33. Ефективні засоби, спрямовані проти піратства, повинні бути як у кри­мінальному, так і в цивільному законодавстві, хоча, звичайно, акцент, зробле­ний на ту або іншу процедуру, може значно відрізнятися в різних країнах. До­даткові санкції проти осіб, що займаються трансляцією без ліцензій, повинні завершувати подібні заходи. Кримінальне законодавство 34. В контексті кримінального права наявність адекватних прав і повнова­жень для пошуку і затримання злочинців є важливою зброєю в боротьбі проти піратства; не маючи таких прав, надто важко, і взагалі неможливо стати воло­дільцями доказів, необхідних для звинувачення. Отже, поліція повинна мати повноваження/ордери для обшуку житла осіб, які підозрюються в зайнятті піратством, і для вилучення всіх необхідних матеріалів, виявлених нею, що ма­ють відношення до розслідування, включаючи незаконні примірники і засоби їх виготовлення. Введення повноважень для забезпечення безпеки прибутків від піратства передбачає, що вони повинні бути точно ідентифіковані, а також про них повинна бути заява. 35. Повинні бути вжиті заходи щодо знищення або конфіскації «піратських» примірників і вилучення засобів їх виробництва для винесення вироків/ви­знання вини. Подібним же чином прибутки, одержані від піратської діяльності, повинні також стати предметом конфіскації: повинна існувати можливість пе­редачі повністю або частково конфіскованих прибутків потерпілій стороні як компенсація за завдані збитки. В багатьох країнах жертва кримінального зви­нувачення може подати позов про відшкодування збитків у контексті кри­мінального розгляду. Ще один підхід полягає в тому, щоб уповноважувати кри­мінальні суди залишати компенсаційний ордер на користь потерпілої сторони слідом за винесенням обвинувачення засудженому. 36. Санкції повинні бути суворими. Мінімальні штрафи будуть розглядатися піратами як податковий платіж, який може лише очистити їх совість перед тим, як перейти до більш прибуткової діяльності. Суворі покарання стримують 263 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ людей від залучення до піратської діяльності і в той же час спонукають відпо­відних офіційних осіб виділяти певні ресурси для боротьби з піратством. Досвід останнього часу в деяких Державах-членах свідчить, що значне збільшення рівня санкцій і ефективне застосування судом політики санкцій мали позитив­ний ефект на діяльність піратів. Ці методи переконання стають ще більш ефек­тивними в разі, коли піратство набуває міжнародного масштабу. Зазначений досвід може виявитися в двосторонньому і багатосторонньому співробітництві між згаданими країнами. Угода ТРІПС також містить ряд зобов'язань стосовно процедурних та інших аспектів щодо кримінальних санкцій проти піратства. Цивільне законодавство 37. Що стосується цивільного законодавства, повинні існувати ефективні ме­тоди для збору доказів у разі піратства. Ці методи будуть неминуче варіювати­ся в різних країнах — в світлі існуючих законодавчих традицій. Кожна Держа­ва-член повинна дослідити, чи достатні засоби, нині наявні, для позивача, маю­чи на увазі певні труднощі, що супроводжують процес забезпечення доказів піратства. 38. В деяких країнах позивач у цивільному процесі може одержати ex parte судовий ордер з вимогою, щоб відповідач/звинувачений дозволив позивачеві зайти до його житла для обшуку і вилучення доказів/свідчень піратської діяль­ності. Не варто говорити, що подібні ордери обов'язково супроводжуються, з боку позивача, гарантіями про захист законних інтересів звинуваченого. Подібні про­цедури зарекомендували себе як ефективний засіб боротьби з піратством. 39. В інших країнах в разі, коли позивач здатний продемонструвати, що певна діяльність сприяє тому, що завдається непоправної шкоди, — може бути видана судова заборона з розпорядженням про припинення цієї діяльності ще до вине­сення юридичного рішення по суті справи, що розглядається. 40. Загалом кінцевою судовою мірою, що забезпечується цивільним правом, є дія, що припиняє завдання шкоди, від якої страждає позивач. Для визначення шкоди, завданої піратством, беруться до уваги ряд юрисдикцій, таких як «втрата репутації», зазнана виконавцем, якому наслідували або чиє виконання було змінене. «Втрата ринкової частки прибутку», зазнана звуко- або відеопро-дюсером в результаті розчарування, якого зазнали споживачі, купивши запи­си, не знаючи, що ці копії невисокої якості і продаються під іменами дійсних виконавців, не є справжніми. Отже, береться до уваги також шкода, якої може завдати піратство маркетинговим структурам, наприклад, завдання шкоди конкуренції. Пірати можуть продавати свої записи за досить дешевою ціною, оскільки вони не платять винагороди правоволодільцям, а державі податку. 41. Дуже корисно надати позивачеві дозвіл, щоб він мав можливість вибору між компенсацією завданої шкоди і порушенням позову про відшкодування до­ходів, одержаних від піратської діяльності, коли вони можуть бути визначені. Така можливість буде особливо корисною в разі, коли позивач не може визна­чити точних розмірів зазнаних збитків. 42. Особливо важливим є те, що будь-які зазнані збитки не є просто симво­лічними, але становлять собою частку зазнаних збитків і втрат потерпілою сто­роною. Це положення має підтвердження і в тексті Угоди ТРІПС. 43. Що стосується незаконних примірників і засобів, обладнання, що викори­стовувалося для їх виробництва, конфіскованих у процесі цивільного розгля- 264 РАДА ЄВРОПИ ду, — вони повинні бути, з дотриманням конституційних гарантій, знищені або передані позивачеві. Особливої уваги заслуговує те, щоб переконатися і забез­печити той факт, що піратську діяльність припинено, а не просто «лока­лізована» чи переміщена з одного місця на інше. 44. Судові затрати в різних країнах неоднакові. Однак рахунок, що сплачу­ється відповідачем, повинен відповідати затратам, що включають у себе затра­ти на технічну експертизу, яка мала місце в процесі судового розгляду, особли­во у випадках, пов'язаних з незаконним виробництвом звукозаписів з комер­ційною метою. 45. Винесені судом вироки повинні широко публікуватися, зокрема, винесені судом санкції. Це може бути ефективним способом застереження потенційного піратства. Це може також бути корисним для громадськості як засіб для вияв­лення піратських копій на ринку. 4.3. Створення ефективних структур для проведення розслідувань, збору доказів 46. В деяких європейських країнах суди і трибунали мають особливі відділи, які займаються справами, пов'язаними з інтелектуальною власністю, включа­ючи піратську діяльність. Це до певної міри сприяє гармонізації в прецедентно­му праві в разі правопорушень, пов'язаних із звуковим і аудіовізуальним піратством. Ця система зарекомендувала себе як ефективна. 47. Посилення вітчизняної законодавчої структури також забезпечує додат­кову підтримку антипіратським заходам, які проводять зацікавлені професійні органи. В певних Державах-учасницях, наприклад, діють антипіратські підроз­діли. Такі підрозділи складаються з груп офіцерів/службовців, які прийняли службову присягу (наприклад, колишніх поліцейських службовців, які займа­ються перевіркою ринків/торговельних точок дешевого розпродажу). В разі підозри виявлені продукти зазнають технічного і юридичного контролю. Доказ наявності піратського правопорушення є причиною порушення кримінальної справи/позову перед відповідним судовим службовцем. Якщо справа стосуєть­ся трансляційних організацій, то практичним способом визначення, чи є певна кабельна передача піратською, буде звернення до кабельного дистриб'ютора з проханням показати дозвіл трансляційної компанії/особи — за вимогою. 48. Отже, трактування доказів правопорушень у сфері законодавства про ін­телектуальну власність є особливо важким завданням для слідчого і/або пра-воволодільців. Право власності/володіння і наявність авторського права або су­міжних прав часом надто складно і дорого встановити. Позивач може бути не­здатним набути/одержати компенсацію в разі, якщо законодавча система вимагає надання великої кількості документальних доказів, особливо щодо ко­мерційних угод. Юридичні розгляди, що стосуються осіб, які займаються пірат­ською діяльністю, можуть бути ускладнені, якщо позивач не володіє правом до­питувати звинуваченого. Для запобігання надто великим непотрібним вимогам стосовно звинуваченого певні країни забезпечують юридичні презумпції, що кодифікують певні типи доказів автоматично. 49. Як приклад, певні країни засвідчили, що в процесі попередніх розглядів існування/наявність і належність авторського права або суміжних прав може передбачатися в разі, якщо особа, чиє ім'я позначене на роботі/творі, ствер- 265 КНИГА 1 .Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ джує своє авторство, то передбачається, що вона такою і є в разі відсутності до­казів іншого. 50. Додаток І містить приклади юридичних презумпцій, які можуть сприяти боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства. Ефективне застосування законодавства 51. Співробітництво між поліцейськими і митними органами поряд з юридич­ними є істотно важливим як на вітчизняному, так і на європейському рівнях. 52. Якщо митні службовці мають права, що дозволяють запобігати імпор­ту/вивезенню або транзиту «піратських» продуктів (незалежно від того, в якій формі вони подані) — вони здатні певною мірою зробити внесок у викорінення піратства. Практика свідчить, що дії митних органів у цій сфері можуть значною мірою залежати від здатності правоволодільців надати завчасне повідомлення про прибуття на кордон піратської продукції. Однак митні органи можуть також одержувати інформацію стосовно перевезення піратської продукції і з інших джерел, наприклад, від своїх колег з інших країн. Вони повинні, наскільки це можливо, діяти на підставі наданої інформації. Слід відзначити, що Угода ТРІПС містить положення, що стосуються право-чинності митних служб затримувати до 10 днів ввезення комерційними канала­ми імпортованих товарів, стосовно яких є підозра, що вони піратські. Співробіт­ництво може також набувати форми постійного транскордонного обміну інфор­мацією, включаючи й інформаційний обмін з професійними органами, які займаються боротьбою з піратством. Компанії, що займаються стягненням боргів, діяльність яких полягає в за­безпеченні справедливої/належної оплати роботи авторів, виконавців і вироб­ників/продюсерів, можуть бути ефективним засобом розвінчання піратської діяльності і збору доказів. 53. Порушення прав інтелектуальної власності може бути також предметом уваги й інших сторін, особливо податкових інспекторів і асоціацій захисту спо­живачів. 54. Міжнародні організації, що мають різні професійні інтереси, можуть та­кож виявляти активність у боротьбі проти звукового і аудіовізуального пірат­ства. 55. Додаток II містить адреси різних міжнародних організацій, що є компе­тентними в боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства. 4.4. Створення ефективних систем антикопіювання в звукових і аудіовізуальних записах і обладнанні 56. Завдяки технологічному розвитку став можливим розвиток ефективних технічних засобів для захисту творів та інших об'єктів. Наприклад, ідентифіка­ційні коди, такі як код SID4, що належить Міжнародній федерації фонографіч­ної індустрії (IFPI), були розроблені для безпеки виробництва компакт-дисків, Код SID (Код ідентифікації джерела) складається з 4 цифр, які присвоюються за ви­могою компаній компакт-дискам. Цей код дає можливість визначити, де був виготов­лений компакт-диск і звідки оригінальний диск. Це один із заходів попереднього конт­ролю за виробництвом компакт-дисків. Див. також Додаток III. 266 РАДА ЄВРОПИ захищаючи від піратства як на стадії створення, так і на стадії відтворення. Нині можливе встановлення у звукові та аудіовізуальні записи систем, які пе­решкоджають незаконному копіюванню або, принаймні, значно утруднюють його. Такі системи вирішують багато проблем, пов'язаних з елементарними формами піратства. 57. Крім того, використання аутентифікаційних систем, особливо голограм, що вкладаються при упаковці записів/платівок, відео і лазерних дисків, є ефек­тивною системою захисту. 58. Додаток III містить інформацію, що стосується ряду технічних способів, які можуть бути ефективними проти певних форм звукового і аудіовізуального піратства. 4.5. Широке інформування громадськості стосовно шкоди, якої завдає піратство: ми всі втрачаємо від цього! 59. Громадськість в цілому і юридичні особи зокрема (судді, слідчі, юристи, професори юриспруденції, студенти-юристи тощо) повинні невідкладно бути сповіщені про необхідність дотримання авторських і суміжних прав авторів та інших правоволодільців стосовно творів та інших об'єктів. Поінформованість про серйозність економічних і культурних наслідків недотримання цих прав повинна бути забезпечена. 60. Освітні і просвітницькі програми можуть бути передані за допомогою за­собів масової інформації (преса, телебачення тощо) для того, щоб заохотити споживачів до співробітництва в боротьбі проти піратства, наприклад, шляхом інформування через офіційних осіб про піратські продукти/товари, які вони виявили, які їм потрапили. 61. Тренувальні програми для поліцейських службовців, митних працівників тощо нарівні з семінарами для законодавців і юридичних працівників можуть бути виключно корисними для забезпечення поінформованості з цих проблем і кроками, спрямованими проти контрабандних товарів та їх виробників. 62. В процесі інформування органи, що є представниками різних категорій правоволодільців, нарівні з товариствами, які займаються збором авторської винагороди, виконують важливу роль стосовно співробітництва з громадськими офіційними особами. Вони сприяють підготовці компаній у засобах масової ін­формації і розповсюдженню текстів, аудіовізуальних матеріалів тощо. Ці орга­ни інвестують заходи попередження, що є їх внеском в ефективну боротьбу з піратством, їх інвестиції/внески досить часто, врешті-решт, винагороджують­ся. Іноді прості ініціативи дають можливість завдати важкого удару згубній діяльності піратів. ДОДАТОК І Приклади певних юридичних презумпцій, які можуть сприяти боротьбі проти звукового і аудіовізуального піратства Сучасне авторсько-правове законодавство містить певні презумпції, що роб­лять різні типи доказів автоматично прийнятними. Наприклад: — факт, що в обумовлений/визначений час авторське право існувало на твір, який є метою цієї акції; — що особа, зазначена в договорі, є володільцем авторського права; — що копія твору іншого об'єкта, додана до договору, є справжньою копією; 267 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ — що автор твору є громадянином зазначеної країни або постійно проживає в ній; — що володілець прав на твір є юридичною особою, яка підлягає законодавст­ву зазначеної країни або зареєстрована її законодавством як юридична особа; — що в акції, до якої залучена юридична особа, сертифікат є дійсним при­мірником сертифікату про реєстрацію цієї особи як юридичної особи; — що твір був вперше зареєстрований у зазначеній країні. ДОДАТОК II Найменування ряду міжнародних організацій, компетентних стосовно боротьби проти звукового і аудіовізуального піратства Товариства авторських і суміжних прав АЕРО — Асоціація європейських товариств виконавців ВІЕМ — Міжнародне бюро товариств, що здійснюють нагляд над дотриман­ням прав у галузі механічного запису CISAC — Міжнародна конфедерація товариств авторів і композиторів FIA — Міжнародна федерація акторів FIM — Міжнародна асоціація музикантів INTERGU — Міжнародне товариство авторського права Індустрія звукозапису IFPI — Міжнародна федерація фонографічної індустрії Кіноіндустрія МРЕАА — Американська асоціація експорту художніх фільмів FIAD — Федерація асоціацій кінодистриб'юторів FIAPF — Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів Відеоіндустрія IVF — Міжнародна федерація відео Трансляційні організації ACT — Європейська асоціація комерційного телебачення EBU — Європейська спілка мовлення Організації кабельних комунікацій ЕССА — Асоціація кабельних комунікацій Європи Міжурядові організації WIPO — Всесвітня організація інтелектуальної власності WTO — Світова організація торгівлі ДОДАТОК III Деякі технічні засоби, які можуть бути ефективними проти певних форм звукового і аудіовізуального піратства Інкріпція (шифрування) Фільми особливо важливі для тематичних каналів, зокрема фільми, які по­казувалися в кінотеатрах, але не демонструвалися по телебаченню. Для того, щоб стати володільцем ексклюзивного права на трансляцію цих фільмів, влас­ники платних телеканалів повинні заплатити основний внесок/гонорар за ці права і застосовувати шифрові сигнали, щоб забезпечити можливість перегля­ду тільки для передплатників свого каналу. 268 РАДА ЄВРОПИ Однак не завжди необхідно володіти декодером для того, щоб розшифрува­ти фільм. Комп'ютерні алгоритми, розташовані в центрі кодувальної системи, є власне комп'ютерним програмним продуктом, який можна застосувати на звичайному персональному комп'ютері. Подібні дешифрувальні програми на­явні в основному в приватних осіб. Іноді smart-картки, використовувані кількома кодувальними системами, куп­ляються в одній країні, а потім продаються в іншій із зазначенням додаткової певної суми комісійних. Хоча ці «картки» були офіційно маркетовані телевізій­ним оператором за передплатою, однак використання їх за межами тієї терито­рії, для якої вони призначалися, є безсумнівним актом піратства. Більше того, в певних випадках той же самий декодер використовується кількома родинами одночасно за допомогою різних D і Y систем, в результаті чого погіршується якість зображення. В особливих випадках кабельні операто­ри дешифрують передплатні канали в тому місці, звідки відбувається трансля­ція (на пульті), а потім транслюють програми по всій своїй мережі. Системи захисту від копіювання «Copyguard» можуть бути вмонтовані в звуко- або відеозаписи для застереження недозволеного копіювання або, при­наймні, для ускладнення його. Випадкове стихійне піратство може бути знач­ною мірою застережене завдяки таким системам. Дигітація (Перетворення безперервних сигналів у цифрові) Винайдення дигітальної технології, яка сприяє збереженню, пошуку і переда­чі інформації, звуків і образів в їх оригінальній формі, стало революцією в куль­турній індустрії і надало нові способи/засоби для доступу до них. Надаючи можливість поліпшення технічного контролю, дигітація одночасно значно полегшує піратам виробництво високої якості копій оригінальних робіт. Подібні копії тепер також можуть бути передані електронним способом, без де-текції. Наприклад, хтось у Північній Америці може незаконно записати музич­ний концерт зі стерео-телевізійної трансляції на дигітальний одержувач сигна­лів, який потім може бути вміщений у міжнародну базу даштх. для. відкритого використання під назвою «Інтернет» і знову переписаний одержувачем в іншій частині світу. Подібні трансмісії не можуть бути відслідковані, а дигітальний запис, зроблений після подібної трансмісії, може бути втілений в прекрасний компакт-диск, господар якого може виготовити необмежену кількість примір­ників компакт-дисків або копій формату компакт-диску, або в будь-якому ви­гляді виготовити звуковий продукт. Цей же метод може використовуватися і для передачі кінофільмів. Неза­лежно від того, де були виготовлені примірники, мережі з розповсюдження встановлені піратами і прекрасно діють. Пірати вибирають країни, в яких не­ефективне застосування законодавства. І перша інформація до правоволоділь-ця про існування піратських примірників може надійти тільки тоді, коли вже відбувалося їх розповсюдження і продаж. Подібним способом транслятори та інші користувачі мережі, залучені до ко­мерційного обміну інформацією, відчувають все більшу складність стосовно ко­дування і шифрування своїх продуктів з метою уникнення незаконного копію­вання і розповсюдження. Стратегія може навіть полягати в вичікуванні того мо­менту, коли на ринку буде досягнутий певний рівень піратства, перш ніж вводити нову комбінацію в систему декодування, зводячи таким чином на- 269 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_____________ нівець весь паралельний піратський ринок і одночасно знищуючи тим же уда­ром відповідні комерційні організації. В разі, якщо шифрувальна система, використовувана передплатним кана­лом, базується на картці smart, то оператор може використати радикальний метод — змінивши повністю всі картки на нові, повністю змінивши код, і ро­зіслати картки тільки правомірним користувачам. Хоча такий метод є дорогим для оператора, це разом з тим радикальне рішення. Більше того, цей спосіб ефективно руйнує піратські мережі, що обмінюють і передають картки smart з однієї країни в іншу. Системи аутентифікації (розпізнавання копій) Подібні системи надають можливість для публіки відрізнити оригінальний продукт від контрабандного. Код SID Для ідентифікації компакт-дисків введений код SID —- ідентифікаційний код джерела (виробника), який проставляється на поверхні компакт-диска. Цей код становить собою серію номерів, належних виключно власнику заводів, які виготовляють компакт-диски, код цей визначатиме будь-який продукт цього певного заводу. Система кодування SID, що ідентифікує джерело виробництва компакт-дисків на стадії виробництва і розповсюдження, надає можливість для виробників доказати своє законне право. Будь-яка компанія звукозапису або відеодистриб'ютор, що турбується про застереження піратства щодо їх про­дукту, зацікавлені мати справу тільки з заводами, які використовують подібні коди, тому що це допомагає розпізнавати піратські та контрабандні продукти і відрізняти їх від оригінальних примірників. Ця система дорога в тому розумінні, що базується на угодах за контрактами і тому не може бути універсально впроваджена. Однак на міжурядовому рівні були висловлені міркування стосовно застосування маніпуляції ними. Код ISRC Подібний до Міжнародного стандартного книжкового номера (ISBN), Подібно до вищеназваної системи дигітальні і відеоносії такі, як компакт-диски і компа­кт-диски відео, можуть містити дигітальну (цифрову) кодувальну інформацію. Подібний код є унікальним ідентифікатором, розробленим Міжнародною орга­нізацією стандартів (ISO). Міжнародний стандартний звукозаписувальний код (ISRC) є засобом міжна­родної ідентифікації фонограм і музичних відеограм. Зважаючи на загальні тенденції технологічного розвитку у сфері споживчої електроніки, інформації, трансляційних і телекомунікаційних технологій, про­мисловості необхідно підготувати себе до тих часів, коли фонограми і відеогра­ми будуть безпосередньо передаватися в будинки споживачів за допомогою електронних засобів, Технічні засоби потребують подальшого вдосконалення, щоб, дати промиело= вості можливість одержувати доход і запобігати незаконному використанню, Код ISRC розроблений Міжнародною організацією стандартизації для того, щоб надати допомогу як індустрії звукозапису, так і трансляційним органам. 270 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» МЕТОДОЛОГІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ І ЕКСПЕРТИЗ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТВОРІВ Експертно-криміналістичний центр МВС Росії Російська антипіратська організація захисту прав на аудіовізуальні твори Авторський колектив: Соколов С. В., Медведев А. С., Варкентгн В. І., Чулков С. В., Захаров А. Г., Поставній В. І. Видано в Москві 1999 року Дослідження зображень на елементах поліграфічного оформлення аудіовізуальних творів При порівняльному дослідженні поліграфічного оформлення контрафактної та легітимне виготовленої продукції між ними можуть бути виявлені відміннос­ті з ряду ознак. 1. При легітимному випуску фірма-виробник використовує чітко визначений дизайн. Іноді для контрафактної продукції створюється цілком нове оформлен­ня з використанням інших або трохи змінених фрагментів твору. При невідпо­відності оформлення досліджуваного і поданого як зразок аудіовізуального тво­ру наявне порушення авторського права на поліграфічне оформлення. 2. Упаковка повинна містити наступну інформацію: — про авторів аудіовізуального твору; — про фірму виробника; — знак охорони авторського права (обов'язково повинен складатися з трьох елементів — самого знака охорони «©», імені володільця авторських прав і дати першого опублікування твору); наявність знака охорони виключних суміжних прав «©», який аналогічно складається з вищеперелічених трьох елементів; — про передачу авторського і суміжних прав третім особам; — про правоволодільців на території Росії; — назва і характер аудіовізуального твору; — інформація про вікові обмеження; — для еротичних творів про проходження спеціальної експертизи; — коротка анотація твору, координати виробника (або продавця) для мож­ливості подання претензії. 271 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 3. При ексклюзивному виробництві аудіовізуальних творів ряд фірм-право-володільців використовує тільки певний тип магнітних носіїв і тривалість відт­ворення, як правило, відрізняється від стандартної (195, 240 хв). На касету за­писується тільки один фільм з блоком реклами. 4. Відмінності в конструкції футляру, як за місцем вилучення відеокасети (або за короткою торцевою стороною, або за великою боковою стороною), так і використанням висічки іншої форми. Повністю розклеювати футляр нема необ­хідності, досить скласти коробку і відмінності у формі клапанів будуть добре помітні. 5. Використання різних варіантів перекладу найменування одного й того ж аудіовізуального твору. 6. Спотворена кольоропередача зображень рожевого і червоного кольорів у бік пурпурового. Зазначений дефект в першу чергу кидається в очі при зобра­женні облич людей. 7. Якість поліграфічного відтворення зображень. Для легітимне виготовле­них використовуються як нерастровані (в основному дрібні тексти і зображення логотипів), так і растровані (для решти зображень) друкарські форми. Футляри для контрафактної продукції переважно виготовляються з використанням тільки растрованих друкарських форм, що істотно позначається на якості від­творення дрібних зображень. Якщо при виготовленні футляра як оригінал ви­користовується легітимне виготовлений, то накладення однієї на одну растро­ваних систем призводить до додаткового зниження якості зображень. 8. Використання растрів більш низької лініатури, ніж на оригінальному фут­лярі. В першу чергу це позначається на якості зображень невеликого розміру, наприклад, зображень фрагментів аудіовізуального твору. 9. Застосування шрифтів іншого кегля і гарнітури. Ця ознака може вказува­ти на те, що зображення були відскановані, а тексти набиралися знову в текс­товому редакторі. 10. Наявність голографічних наклейок на футлярі і/або корпусі відеокасети. На голограмі повинен бути зображений ЛОГОТИП або фірми виробника, або правоволодільця. 11. Використання оздоблювальних процесів. У поліграфічному виробництві широко розповсюджено лакування готового відбитку. Часто друкарське облад­нання доповнюється додатковою секцією для нанесення лаку. Межа лакового шару іноді буває добре помітна на клапанах футляру або може бути виявлена при механічній дії, під мікроскопом помітно, як з поверхні футляра зникає про­зора речовина. Лакування призначене для захисту картонного футляра від зо­браження після зняття прозорої упаковки. Застосовується також тиснення кольоровою фольгою і безкольорове тис­нення. 12. На корпусі відеокасети повинна бути наклейка, що містить практично всю перелічену інформацію. При проведенні подібних експертиз, як правило, доводиться мати справу із значною кількістю об'єктів, що містять контрафактні аудіовізуальні твори різ-них найменувань. Порівняльне дослідження в прийнятому в ЕКП вигляді, де­тальний опис відмінних ознак від зразка є досить тривалим і трудомістким про­цесом. 272 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Наклейки і етикетки на відеокасетах На корпусах контрафактних відеокасет може не бути жодних наклейок або використовуються ті, які додаються до чистих відеокасет, з текстами, викона­ними на друкарській машинці або друкарському пристрої. В деяких випадках використовуються взагалі наклейки, що не мають відношення ні до виробника аудіовізуальної продукції, ні до виробника відеокасет. На легітимних відеокасетах є етикетка із зазначенням виробника (після най­менування фірми-виробника можлива наявність знака зареєстрованої торгової марки ®, найменування аудіовізуального твору, зазначення тривалості відтво­рення, літерне і літерно-цифрове позначення, знаки охорони авторського права і виключних суміжних прав, а також інші тексти. Голографічні зображення Виробники випускають голографічні зображення у вигляді наклейок і фоль­ги для гарячого тиснення. Фольга за зовнішнім виглядом і структурою практич­но не відрізняється від поліграфічної фольги, яка використовується в палітур­но-брошурувальному виробництві. В основному використовується для нанесен­ня на картонний футляр відеокасети. Як елемент захисту аудіовізуальної продукції виробники широко використо­вують голографічні зображення на корпусах відеокасет і футлярах до них. Цін­ність цього елемента полягає в досить високій складності виготовлення, а також ефективності і простоті розрізнення споживачем. Голографічні зображення за способом виготовлення можна розподілити на три типи: 1. Оптичний спосіб. Голографічні зображення, одержані цим способом, за візуального огляду або вивчення при невеликому збільшенні створюють вра­ження недостатньої чіткості. Межі зображень трохи розмиті. Існуючі технології запису зображень дозволяють одержати досить складні оптичні ефекти, недо­ступні для інших технологій, наприклад, об'ємні зображення. 2. Технологія ДОТ МАТРІКС. Вже при візуальному огляді можна розрізнити в зображеннях окремі зерна у вигляді еліпсів розміром приблизно 100 мкм, які мають чіткі межі. При повороті об'єкта помітна різниця в «офарбленні» цент­ральної частини і параметру. На оригінальних зображеннях еліпси рідко доти­каються до розташованих поряд, на контрафактних голограмах еліпси розта­шовані групами і мають трохи з'їдені краї. 3. Голограми, одержані за допомогою електронно-променевого генератора. Звичайна голограма одержується при реєстрації інтерференційної картини, що виникає при накладенні предметного і опорного променів світла. Використову­ючи електронно-променевий генератор (ЕПГ), можна виготовити зображення, що складаються з багатьох голографічних зображень крапкових предметів. Ці прості голограми можна розглядати як «будівельні цеглини» голограми довіль­ного предмета, який можна звести до кінцевої кількості елементів розрізення, і таким чином виготовити будь-яку голограму, що складається з кінцевої кілько­сті елементарних голограм. В одній голограмі можна записати кілька зобра­жень таким чином, що кожне з них буде помітне при «своєму» куті освітлення. Сучасні ЕПГ дозволяють записувати зображення розміром окремого еле­мента до 0,2 мкм. Таким способом можна одержати зображення мікротексту, який можна буде розрізняти тільки за допомогою електронного мікроскопу. 181-319 273 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Цю технологію можна розглядати як розвиток технології ДОТ МАТРІКС. Тиражування голографічних зображень Матриці для тиражування голографічних зображень, які нині широко вико­ристовуються як елемент захисту грошових білетів і документів, одержують на скляній пластинці, покритій безсрібленим світлочутливим копіювальним ша­ром. Після експонування і проявлення в копіювальному шару формується мік­рорельєф, який власне і є записаним зображенням. У гальванічній ванній по­слідовно осідає кілька шарів металу. В результаті одержується металічна мат­риця, з якої шляхом копіювання виготовляються тиражні матриці. В простому випадку голографічна наклейка або фольга для гарячого тиснен­ня складається з п'яти шарів. Як несучий шар використовуються полімерні плівки. За ним — лаковий шар, на якому здійснюється тиснення мікрорельєфу, який власне і є голографічним зображенням. Для збільшення дифракційної ефективності у вакуумі напилюється шар металу (алюмінію або міді) і покрива­ється іншим захисним шаром лаку. Останнім наноситься шар клею. Реальна голографічна наклейка може складатися з 24 шарів, в тому числі прошарків клею різних типів. Основна мета, яка переслідується при створенні цього «листкового пирога», зробити неможливим повторне використання або перенесення на іншу підоснову. Враховуючи принцип створення голографічних зображень на ЕПГ і те, що всі тиражні «відтиски» з мінімальними помилками відтворюють оригінал, як метод визначення їх оригінальності можна використати порівняльне дослід­ження. Співставивши взаємне розташування крапкових голограм на досліджу­ваному об'єкті і зразку, можна однозначно встановити, чи з однієї матриці вони виготовлені. Однак слід завжди пам'ятати, що такий підхід придатний тільки для голографічних зображень, виготовлених за допомогою ЕПГ. Кількісні параметри, використовувані для оцінки голографічних зображень При проведенні порівняльного дослідження голографічних зображень мож­на рекомендувати використати наведені далі параметри. 1. Всю голографічну продукцію можна розподілити на дві основні групи за типом несучого матеріалу — самоклейні етикетки і фольга для гарячого тис­нення. 2. Голографічні зображення бувають кількох типів — дво-, тримірні та до­сить часто використовуються комбіновані. 3. За технологією виготовлення голографічні зображення, які використову­ються нині як елементи захисту, можна розподілити на три групи: — одержані класичним оптичним способом; — виготовлені за технологією ДОТ МАТРІКС; — виготовлені на електронно-променевому генераторі зображень. 4. Кут зору. Під цим розуміється кут між перепендикуляром до поверхні го­лограми і оком спостерігача. При відхиленні від вертикалі видно, як по зобра­женню пробігає «хвиля» кольору. Слід оцінити величину кута, при якому в будь-якому елементі відбудеться зміна кольору, наприклад від зеленого до зеленого. 5. Модуль дифракційної сітки. Голографічне зображення складається з на­бору відзеркальних дифракційних сіток. Від модуля сітки залежить, наскільки 274 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ефективно відбувається розклад віддзеркаленого світла на спектр. Вивчаючи в мікроскопи із збільшенням 300х, голографічне зображення матиме вигляд тем­них і світлих смуг, які чергуються. За наявності відповідного обладнання можна виміряти сумарну ширину світлої і темної смуг, що й буде модулем сітки. 6. Кількість площин зображення. Переважно їх дві-три, більша їх кількість не використовується через обмеження за глибиною і різкістю. 7. Кількість ракурсів стереограми. В типовій стереограмі, добре захищеній від підробки, використовуються від 20 до 200 ракурсів. Кількість ракурсів ши­роко варіюється залежно від об'єкта, розміру зображення, кольороподілу, сту­пеня анімації та вихідних матеріалів для запису. Кількість кутів і ракурсів зав­жди є елементом компромісу між рухом і розмитістю. 8. Якість відтворення дрібних деталей. Грубі голографічні зображення, вико­нані за технологією ДОТ МАТРІКС, мають розділення 100—300 dpi. Якісна, до­бре захищена голограма може мати розділення понад 2000 dpi. При мікроско­пічному дослідженні слід уважно, поступово нарощуючи збільшення, вивчити всю площину голографічного зображення. Виявивши найдрібніші деталі зобра­ження, переходити до порівняння зразка і досліджуваного зображення. 9. Наявність або відсутність візуальних елементів захисту. а) Двоканальне зображення. Два зображення записуються одне зверху ін­шого. Повертаючи голограму, видно основне або додаткове зображення. б) Мультиплексне зображення. Як приклад можна навести стереограму, в якій зображення за горизонталлю розподілено на кілька каналів, кожний зі своїм зображенням. Повертаючи голограму відносно вертикальної вісі, можна побачити або один предмет, знятий з різних точок, або кілька різних зображень почергово. в) Стрічковий ефект використовується в голографічних наклейках «Союз Відео». Становить собою ряд маленьких зображень логотипу студії, при пово­роті голограми створюється ефект руху. г) Муар. Патентована технологія запису в голограму зовнішньо простих і легко розпізнаваних рухомих світлих і темних смуг (муара). Це є ефективним засобом захисту від матричного копіювання у зв'язку з особливою складністю запису муарового візерунку за всієї його ймовірної візуальної простоти. д) Мікротекст. Застосування його в голограмі утруднює матричне копіюван­ня, оскільки для його відтворення вимагається складне оптичне обладнання. е) Люмінесцентні зображення. Здійснюється деметалізація невеликих діля­нок голограми, під які потім вміщується матеріал або барвник люмінесціюваний вУФ. де) Часткова деметалізація іноді використовується як самостійний елемент захисту. В цьому разі слід звертати увагу на відмінності щодо розміру елемен­тів і зовнішнього вигляду меж деметалізованих ділянок. а) Лазерні позначки. В добре захищених голограмах застосовуються додат­кові захисні елементи у вигляді схованих позаплощинних зображень із специ­фічними і нестандартними геометричними характеристиками. Розпізнавання здійснюється за допомогою портативних або стаціонарних лазерних пристроїв. і) Магнітні елементи. Як альтернатива (або доповнення) можливе викорис­тання магнітних позначок всередині матеріалу, зчитуваних за допомогою пор­тативного датчика. 184 319 275 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ к) Захист від вторинного використання. Для такого виду продукції як само-клейні етикетки необхідно звернути увагу на запобігання вторинному викорис­танню етикетки. Правильний вибір зв'язувального веде до саморуйнування (деметалізації) етикетки при спробі її відділення від поверхні носія. Найпрос­тіше це реалізується при використанні як основи еластичної полімерної плівки. При спробі відклеїти відбувається деформація підкладки і як наслідок руйну­вання лакових шарів з мікрорельєфом. Для захисту від розкриття упаковки за­стосовуються голографічні наклейки з частковим руйнуванням. У цьому разі знищенню підлягають невеликі ділянки голографічного зображення, які біль­шою або меншою мірою змінюють зовнішній вигляд наклейки. Виготовлення копій голографічних зображень Під «копією» в даному разі мається на увазі виготовлення дублікатів захисної голограми для наступного використання на контрафактній продукції. Неминуче відбувається втрата якості зображення. Якщо на оригіналі були дрібні тексти і мікротексти, то відтворені будуть більш крупні. При візуально­му порівнянні оригіналу і копій буде помітна різниця щодо насиченості й кіль­кості відтворюваних кольорів сонячного спектру. Це пов'язано з тим, що фізич­но неможливо точно відтворити інтерференційну картину (мікрорельєф) ори­гіналу. Навіть на самому підприємстві-виробнику два голографічних зображення, «сфотографовані» з одного оригіналу, будуть обов'язково відрізнятися забарв­ленням фрагментів за однакових кутів освітлення. Дослідження матеріалів контрафактних товарів Об'єктами цього виду досліджень є всі матеріали, використані при виготов­ленні як самої контрафактної продукції, так і її упаковки. Стосовно аудіо- і відео-продукції, такими об'єктами перш за все є матеріали упаковки, бо самі носії (аудіо- і відеокасети, компакт-диски та їх футляри) виготовляються із стандарт­них матеріалів і при їх порівнянні виникає досить велика кількість подібних ознак. Аналіз практичної діяльності свідчить, що найкращі результати, стосовно І вияву доказової бази, дає проведення таких досліджень, як: і — папір, використовуваний для виготовлення вкладних буклетів для ау- ] діокасет і компакт-дисків; І — папір (картон) і клей, використовувані для виготовлення упаковки відео-1 касет; і — матеріали-фарбники, використовувані для оформлення носіїв і для друку І буклетів. І Дослідження матеріалів контрафактної продукції передбачає використання! комплексу фізичних, хімічних і фізико-хімічних методів. Існує стадія попе-1 реднього дослідження, на якій можлива диференціація матеріалів за кольором, 1 морфологічними, люмінесцентними та іншими властивостями. Більш глибокий вивчення матеріалів пов'язане з визначенням їх складу за допомогою таких ме-Ш тодів, як тонкошарова хроматографія, молекулярний аналіз за спектрами відо-Я браження і поглинення, емісійний спектральний аналіз, рентгенівський фазо-Я вий і рентгенофлуорисцентний аналіз, а щодо показу — мікроскопічне до« слідження його волоконного складу. • ~276 Я ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Завдання, що виникають при здійсненні експертизи матеріалів контрафакт-ної продукції, можна розподілити на діагностичні та ідентифікаційні. Діагнос­тичні дослідження здійснюються з метою встановлення видової належності матеріалів, їх призначення, а також джерела походження. При проведенні ідентифікаційних досліджень здійснюється визначення загальної родової (гру­пової) належності кількох об'єктів. Необхідність дослідження відеозапису, відеосигналів і носія, на якому записано аудіовізуальний твір Нині, як свідчить практика проведення експертиз аудіовізуальних творів на предмет контрафактності, на російському ринку відзначені випадки появи кон-трафактних аудіовізуальних творів у справжній поліграфічній упаковці. Це зу­мовлено порівняльною доступністю придбання як пакувального обладнання, так і поліграфічної продукції, голографічних захисних наклейок, пакувальної плівки та інших компонентів, що становлять упаковку ліцензійної відеокасети. При проведенні експертизи в зазначеному випадку дослідження тільки упа­ковки, способу її виготовлення тощо і поширення результатів дослідження упа­ковки на носій аудіовізуального твору (відеокасету) безперечно призведе до по­милкового висновку. Крім того, необхідно відзначити, що в міру посилення боротьби з виготовлен­ням і розповсюдженням контрафактної відеопродукції, якість підвищуватиме­ться, наближаючись до якості ліцензійної відеопродукції. Поява контрафактної аудіовізуальної продукції високої якості безперечно викличе значне зростання кількості контрафактної відеопродукції, леґітимність якої не можна визначити існуючими методами дослідження. Ця обставина викличе зростання збитків правоволодільців. Для усунення умов виникнення зазначених вище обставин необхідний розвиток як методичної, так і технічної бази проведення комплекс­них досліджень аудіовізуальних творів, включаючи в себе найбільш повне і всебічне дослідження упаковки, захисних голографічних знаків, корпусу відео­касети, відеострічки, відеозапису, що містить аудіовізуальний твір, відеосигна­лів. Перспективним напрямком дослідження аудіовізуального твору є дослід­ження спеціальних сигналів, що наносяться електронним шляхом на відео-стрічку в процесі виготовлення лігитимної аудіовізуальної продукції, що дозво­лить оптимізувати і багато в чому спростити процес дослідження носія аудіо­візуального твору. Необхідність дослідження безпосередньо відеозапису аудіовізуального тво­ру викликана наступними причинами: 1) Дослідження поліграфічної упаковки відеокасети з аудіовізуальним тво­ром, а також голографічні знаки та інші поліграфічні етикетки і наклейки, на наш погляд, не дають право експерту приймати рішення про співпадання ознак досліджуваного аудіовізуального твору з легітимним зразком. Упаковка відео­касети, голографічні та поліграфічні етикетки і наклейки хоча і є складовою ча­стиною готового продукту з назвою аудіовізуального твору, але порівняно з корпусом відеокасети, відеострічкою і безпосередньо відеозаписом аудіовізу­ального твору і відеосигналами, зафіксованими на відеострічці, становлять со­бою з точки зору криміналістики зовсім інший об'єкт дослідження. 2) Носієм основної інформації в аудіовізуальному творі є відеозапис зобра­ження і звукового супроводу, зафіксований на відеострічці відеокасети. 277 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 3) Інформація (ознаки) про поліграфічні способи виготовлення упаковки і го­лографічних (та інших) наклейок, про їх хімічний склад не відповідає інформа­ції (ознакам) про сам відеофільм, концерт тощо. 4) Упаковка і голографічні знаки (або їх складові частини) контрафактного аудіовізуального твору з ряду об'єктивних або суб'єктивних причин можуть бути легітимне виготовлені. 5) Упаковка і голографічні знаки з ряду об'єктивних або суб'єктивних при­чин можуть бути зовсім від іншого аудіовізуального твору. Необхідність надання в розпорядження експерта оригіналу (легітимного зразка) аудіовізуального твору При проведенні дослідження об'єктів, що надійшли, ймовірно контрафакт-них аудіовізуальних творів, експерт не може однозначно відповісти на питання, контрафактна чи ні надана відеопродукція. Це зумовлено рядом причин: 1) експерт не може давати юридичну (правову) оцінку досліджуваного об'єк­та, оскільки його рішення відносяться до сфери технічних рішень і оцінок; 2) основні параметри і вимоги до легітимного (не контрафактного) відеозапи-су аудіовізуального твору не стандартизовані; 3) електронні позначки на відеоносії, наявність або відсутність яких дає мо­жливість судити про контрафактність або леґітимність аудіовізуального твору, вносяться до відеозапису далеко не всіма правоволодільцями. Зазначені причини свідчать про те, що експерту для проведення дослідження необхідно мати в своєму розпорядженні леґітимний зразок досліджуваного ау­діовізуального твору, з яким буде порівнюватися досліджуваний аудіовізуаль­ний твір, і висновок експерт може дати лише на питання: чи відповідає до­сліджуваний аудіовізуальний твір наданому зразку. Апаратний комплекс, необхідний для проведення досліджень аудіовізуального твору Апаратний комплекс, необхідний для проведення досліджень аудіовізуаль­ного твору, записаного на відеострічці, повинен включати до свого складу на­ступні пристрої: 1. Відеозаписувальний апарат (Recorder) формату запису «S-VHS» з ручкою управління «JOG-SHATLE»; 2. Два відеоплеєри формату запису «S-VHS» з ручкою управління «JOG CHATLE»; 3. Три відеомонітори з опціями «рамка» і «хрест»; 4. Мікшерний пульт; 5. Термопринтер; 6. Осцилограф з опцією «виділення телевізійного рядка»; 7. Комп'ютерний комплекс оцінки якості запису та ідентифікації «BRAUCH». Для дослідження відеодисків апаратний комплекс може включати наступні пристрої: 1) Два CD-відеопрогравача; 2) Два монітори; 3) Мікшерний пульт; 4) Осцилограф з опцією «виділення телевізійного рядка»; 5) Термопринтер. 278 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Чи один і той же аудіовізуальний твір досліджується? Перед проведенням порівняльного аналізу досліджуваного аудіовізуального твору і легітимного зразка аудіовізуального твору необхідно звернути прискіп­ливу увагу експерта на питання: «Чи один і той же аудіовізуальний твір до­сліджується?». Питання важливе, оскільки однаково оформлені і виготовлені упаковка і голографічні знаки і навіть одна й та ж назва аудіовізуального твору ще не означають, що досліджуватися і порівнюватися буде один і той же аудіо­візуальний твір. Наприклад, два відеофільми мають одну й ту ж назву, один і той же склад творців і акторів фільму, але один фільм становить собою першу частину (серію) аудіовізуального твору, а другий — другу частину (серію) од­нойменного аудіовізуального твору. Необхідно враховувати і той факт, що відео­касета із записом аудіовізуального твору може бути випадково (або не випадко­во) вміщена в упаковку (з голографічними знаками) зовсім іншого аудіовізуаль­ного твору. В той же час трапляються випадки, коли назви відеофільмів на упаковці від­різняються, і в звуковому супроводі відеофільму озвучені дві різні назви філь­му, а при відтворенні відеофільму титри, що зображують назву, склад творців і авторів фільму, однакові. Експерту, що здійснює дослідження, для видачі дійсно об'єктивного виснов­ку необхідно почергово проводити порівняння кожного досліджуваного аудіо­візуального твору з кожним наданим зразком аудіовізуального твору незалеж­но від співпадання або неспівпадання упаковки, голографічних знаків і назви фільму. Крім того, ознаки того або іншого аудіовізуального твору, які згодом бу­дуть використовуватися для порівняльного дослідження, необхідно одержува­ти безпосередньо з відеозапису аудіовізуального твору. Відбір (порівняння) пар «досліджуваний об'єкт — зразок» одного й того ж аудіовізуального твору необ­хідно здійснювати за наступними ознаками (одержаними безпосередньо з відео­запису): 1) титри назви відеофільму; 2) титри складу акторів і творців відеофільму; 3) склад відеофільму (серія, частина); 4) зміст відеофільму, візуально порівнюючи на екрані монітору змікшоване зображення обох аудіовізуальних творів; звуковий супровід (дубльований, син­хронний переклад, стереозвук). В результаті зазначеного порівняння відібрані об'єкти підлягають подаль­шому дослідженню на відповідність ознак досліджуваного аудіовізуального твору ознакам зразка того ж аудіовізуального твору. Дослідження відеозапису аудіовізуального твору Аудіовізуальний твір найчастіше фіксується на відеострічці або відеодиску. В цій роботі розглядається лише випадок використання відеострічки (відеока­сети). Оскільки відеострічка, на якій зафіксовано аудіовізуальний твір, розта­шована в корпусі відеокасети, дослідження доцільно розпочинати саме з нього. Корпус ліцензійної (легітимної) відеокасети пластмасовий (як правило — од­нокольоровий). На лицьовій поверхні корпусу ліцензійної відеокасети є рель­єфний текст, виконаний латинським шрифтом: «Insert this side into recorder», «Do not touch the tape inside» і «VHS». Також на лицьовій поверхні відеокасети 279 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ можлива наявність рельєфних смуг різної ширини. Жодного іншого тексту або знаків фірми-виробника відеокасети (рельєфного чи виконаного будь-якою ко­льоровою речовиною) не повинно бути. На боковій поверхні ліцензійної відеокасети, як правило, не повинно бути жодного тексту. На звичайній касеті в лівому верхньому куту бокової поверхні відеокасети зазначається текст з позначенням фірми-виробника, типу відеока­сети, довжини відеострічки, номера партії відеокасети тощо. Відсутність зазначених маркувальних написів на корпусі ліцензійної відео­касети зумовлено тим, що виробник ліцензійного аудіовізуального твору окре­мо купує корпуси відеокасет і відеострічку в бобінах. Залежно від сумарної тривалості відеофільму і рекламного блоку відрізується необхідна довжина відеострічки (+ 5 хв. ± 1 хв.) і заправляється в корпус відеокасети. Довжина відеострічки ліцензійної відеокасети, як правило, не відповідає стандартній (ЗО; 60; 120; 180; 195; 240 хв.) і вибирається кратною 5 хв. Наклейка з голографічним зображенням фірми-виробника наклеюється на готову відеокасету із записом аудіовізуального твору (після контролю якості запису) безпосередньо перед процесом упаковки відеокасети. Дослідження ймовірно контрафактної продукції і ліцензійного зразка аудіо­візуального твору доцільно проводити в три етапи: 1) Візуальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору; 2) Інструментальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору; 3) Порівняльний аналіз досліджуваного аудіовізуального твору із зразком. В процесі проведення візуального аналізу як досліджуваного аудіовізуаль­ного твору, так і зразка, з'ясовуються ознаки і параметри відеозапису, до того ж не тільки зображення і звукового супроводу, а й відеосигналів, зафіксованих на відеострічці. Виявлені при візуальному аналізі відеозапису ознаки і параме­три в процесі проведення інструментального аналізу будуть підтверджені (спростовані) і виміряні, а також виявлені нові ознаки. При проведенні порівня­льного аналізу всі виявлені ознаки і параметри як досліджуваного аудіовізу­ального твору, так і зразка будуть порівнюватися один з одним і аналізуватися. Візуальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору Починаючи візуальний аналіз відеозапису аудіовізуального твору, необхідно і перш за все визначити: j 1) Формат відеозапису (VHS, S-VHS); 2) Систему кольорового ТБ (PAL, SECAM, NTSC); і 3) Режим запису (SP, LP) і Наступним кроком візуального дослідження є обов'язковий перегляд всього 1 відеозапису, зафіксованого на цій відеокасеті. При цьому необхідно проводити і хронометраж як загальної тривалості відеозапису, так і окремих його частин 1 (години, хвилини, секунди, фрейми). Загальна тривалість відеозапису є опосе-1 редкованою ознакою, оскільки при виготовленні ліцензійної копії аудіовізуаль* 1 ного твору, навіть з комп'ютерним контролем якості, загальна тривалість відео-и запису на різних копіях (відеокасетах) одного й того ж аудіовізуального творуи може відрізнятися. Це пояснюється і різними способами підключення апарату-Я ри, комутаційними і перехідними процесами в комплексі з тиражуваннями ліцензійних копій аудіовізуального твору. Крім того, правоволоділець в міруИ необхідності змінює склад рекламного блоку, вводячи в нього рекламу новітніхш 280 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» аудіовізуальних творів. Єдиним обмеженням у цьому разі є кількість відеост-річки у відеокасеті. Розглянемо рекламний блок. Оскільки, як відзначено вище, склад рекламно­го блоку може змінюватися і загальна тривалість рекламного блоку жорстко (з точністю до фрейма) не визначена, для експерта важливого значення набуває тривалість кожного рекламного ролика, включеного до складу рекламного бло­ку. Система контролю якості запису сприймає як дефект запису або як збій за­писувального апарата випадок «недозапису» навіть кількох фреймів рекламно­го ролика і відеокасета буде відбракована. За однакового складу рекламного блоку і за однієї й тієї ж тривалості кож­ного однойменного рекламного ролика ознакою відмінності досліджуваного ау­діовізуального твору від зразка стає порушення послідовності запису реклам­них роликів у рекламному блоці. Ознаками відмінності досліджуваного аудіовізуального твору від зразка стає відсутність рекламного блоку, наявність відеозапису ще якогось аудіовізуаль­ного твору, а також послідовність (черговість) запису рекламного блоку і відео-фільму. Це зумовлено тим, що виробники ліцензійних відеофільмів не випуска­ють відеокасети із записом більше одного аудіовізуального твору; — без рек­ламного блоку; — в яких рекламний блок розташований після відеофільму. Розглянемо запис відеофільму. Тривалість двох ліцензійних копій одного і то­го ж відеофільму (без врахування запису фону будь-якого кольору) не повинна відрізнятися. В разі запису одного й того ж відеофільму в одному форматі запи­су, системі КТБ і в одному й тому ж режимі запису відмінності між копіями ви­никають в результаті запису або неповного відеофільму, або монтажної (про­міжної) копії відеофільму. Зазначена відмінність щодо тривалості запису одно­го й того ж фільму можлива при запису аудіовізуального твору, перекладеного (перекодованого), наприклад, із системи КТБ «NTSC» у систему «PAL». У цьо­му разі в одній секунді відеозапису міститиметься не 25, як вимагається за стандартом, а менша кількість фреймів, крім того можлива як зміна масштабу зображення об'єктів у кадрі, так і зміна (зменшення) кількості телевізійних рядків «живого» зображення в кадрі. Зміна масштабу і формату зображення аудіовізуального твору можлива і за одного й того ж формату запису, системи КТБ і режиму запису. Нині є теле­візійні формати зображення «4:3» і «16:9». А зміна масштабу зображення в кад­рі може бути одержана в результаті цілого ряду дій: від цифрової обробки з ма-сштабуванням, до тривіального запису зображення (з будь-яким масштабом) і відеокамерою з екрана монітора. При відтворенні відеокасети з аудіовізуальним твором як у видимій, так і невидимій (для моніторів без опцій «хрести» і «рамка») частині зображення мо­жуть бути присутніми всілякі графічні та текстові символи. Наявність або від­сутність символів, їх місцерозташування в кадрі, зміст і розмір (шрифт) є ваго­мою ознакою відмінності від ліцензійного зразка. В частині міжкадрового про­міжку (невидимого моніторами без опцій «хрест» і «рамка») можуть бути записа­ні показники тайм-коду. Наявність або відсутність в одній з копій одного й того ж аудіовізуального твору запису тайм-коду, відмінність щодо типу тайм-коду (VTC, LTC), відмінність щодо його показників і місцерозташування також є ва­гомою ознакою відмінності від зразка аудіовізуального твору. 281 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ За сучасного рівня відеозаписувальної техніки якість зображення досліджу­ваного аудіовізуального твору може бути вищою за якість зображення зразка. Тому оцінка якості зображення повинна здійснюватися не щодо визначення зна­чень параметрів якості, а в порівнянні (можливо навіть суб'єктивному) якості до­сліджуваного аудіовізуального твору із зразком. Наявність у досліджуваного аудіовізуального твору шумів, перешкод і зри­вів зображення дозволяє експерту зробити висновок про відмінність цього ау­діовізуального твору від ліцензійного зразка. Практично у всіх серйозних ви­робників ліцензійної продукції використовується система контролю якості за­пису, яка відбраковує відеокасети з подібними дефектами запису. Однак необ­хідно враховувати й таку можливість, що перешкоди, шуми і зриви зображен­ня могли бути одержані в результаті чиїхось неправильних дій з відеоапарату-рою вже після виготовлення копій аудіовізуального твору, якщо упаковка віде­окасети пошкоджена. Оскільки відеозапис становить собою запис не тільки зображення, а й звуку, при проведенні дослідження необхідно звернути увагу на звуковий супровід аудіовізуального твору. Наявність в одній з копій аудіовізуального твору зривів звукового супроводу, стереофонічного звукового супроводу, а також неодноча­сність запису зображення і звукового супроводу свідчить про відмінність від зразка і, відповідно, про «неліцензійність» виготовленого аудіовізуального тво­ру. Про це ж свідчить запис оригінального звукового супроводу і переведення на різних звукових доріжках зразка і досліджуваного аудіовізуального твору. Отже, при проведенні візуального аналізу аудіовізуального твору всі згадані вище ознаки з різним рівнем значимості можуть бути зведені до наступного списку: 1) Формат, система КТБ і режим відеозапису; 2) Загальна тривалість відеозапису; 3) Наявність або відсутність рекламного блоку; 4) Наявність відеозапису іншого відеофільму (або його фраґментів); 5) Послідовність відеозапису рекламного блоку й відеофільму; 6) Послідовність запису рекламних кліпів у рекламному блоці; 7) Склад рекламного блоку; 8) Тривалість запису кожного рекламного ролика (кліпа); 9) Тривалість запису відеофільму; 10) Тривалість запису кожного фрагменту відеофільму (NTSC — PAL тощо); 11) Формат і масштаб зображення в кадрі; 12) Наявність або відсутність графічних і/або текстових символів у кадрі; 13) Місцерозташування графічних і/або текстових символів у кадрі; 14) Розміри (шрифт) графічних і/або текстових символів у кадрі; 15) Наявність або відсутність записаного тайм-коду; 16) Тип тайм-коду (VTC, LTC); ; 17) Місцезнаходження тайм-коду; І 18) Показ (значення) тайм-коду; І 19) Якість зображення рекламного блоку і відеофільму; І 20) Наявність шумів, перешкод, зривів зображення тощо; І 21) Зриви звукового супроводу; і 282 \ ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 22) Неодночасність відтворення звукового супроводу зразка і досліджувано­го об'єкта; 23) Звуковий супровід дубльовано або озвучує перекладач; 24) Наявність стереофонічного звукового супроводу; 25) Запис оригінального звуку і переведення на різні звукові доріжки відео-стрічки досліджуваного аудіовізуального твору і зразка. Цей список ознак відмінності досліджуваного аудіовізуального твору від ліцензійного зразка того ж аудіовізуального твору, що мають різний ступінь значимості, не є повним і остаточно сформованим, і в процесі проведення екс­пертиз і досліджень буде поповнюватися і вдосконалюватися. Інструментальний аналіз Як зазначалося вище, в процесі проведення інструментального аналізу озна­ки, виявлені при проведенні візуального аналізу, перевіряються, а параметри вимірюються. Крім того, за допомогою спеціальної відео і вимірювальної техніки виявляються додаткові ознаки відеозапису як досліджуваного аудіовізуального твору, так і ліцензійного зразка аудіовізуального твору. Наявність або відсутність у кадрі зображення певної ознаки, його місцероз-ташування, наприклад, графічні або текстові символи, визначаються за допо­могою вимірювальної техніки, зокрема осцилографом з опцією «виділення те­левізійного рядка». За допомогою осцилографа визначаються номери телевізій­них рядків, на яких розташовані імпульси, відповідні символам, визначається їх (символів) розмір тощо. Подібним чином вирішуються завдання, пов'язані з виявленням і визначенням тайм-коду. В разі визначення формату і масштабу зображення в кадрі, а також при до­слідженні перекодованого відеозапису, наприклад з «NTSC» у « PAL», визна­чається повна кількість телевізійних рядків кадру, визначається кількість те­левізійних рядків, зайнятих зображенням об'єкта в кадрі або кількість теле­візійних рядків «живого» зображення. При інструментальному аналізі будь-якого відеозапису необхідно визнача­ти, аналоговий або цифровий відеозапис досліджується, оригіналом або копією (якщо копією, то який «номер» копії) є як досліджуваний відеозапис аудіовізу­ального твору, так і зразок запису аудіовізуального твору. (З технічної точки зору під «номером» копії правильніше розуміти «номер перезапису»). Ознакою в даному разі буде відмінність «номера» копії відеозапису досліджуваного ау­діовізуального твору від «номера» копії (або оригіналу) зразка того ж аудіовізу­ального твору. Це зумовлено наступними причинами: 1) Аналоговий відеозапис аудіовізуального твору не може бути оригіналом, оскільки в автора існує так звана «майстер-касета», з якої виготовляється «майстер-касета» правоволодільця, з якої, в свою чергу, тиражуються ліцен­зійні аудіовізуальні твори. Зазначений ланцюг виготовлення ліцензійної копії аудіовізуального твору є найкоротшим з можливих. Як правило, ланцюг виго­товлення ліцензійної копії аудіовізуального твору довший. Отже, якщо всі «майстер-касети» будуть аналоговими, то ліцензійна копія аудіовізуального твору буде, як мінімум, третьою копією, що призводить до певної, часом досить значної, втрати якості зображення і звуку. 2) Цифровий відеозапис завжди визначається експертом як оригінал, навіть якщо є копією, оскільки відеозапис обробляється за допомогою аналогово-циф- 283 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ рового перетворення або виготовляється за допомогою комп'ютерної техніки. В разі виготовлення за допомогою цифрової відеозаписувальної техніки ліцензій­ної копії аудіовізуального твору з цифрової «майстер-касети» ліцензійна копія аудіовізуального твору, природно, буде визначатися експертом як оригінал. В ра­зі виготовлення за допомогою аналогової відеозаписувальної техніки ліцензійної копії аудіовізуального твору з цифрової «майстер-касети» ліцензійна копія аудіо­візуального твору, природно, буде визначатися експертом як перша копія. 3) Досліджуваний запис аудіовізуального твору може мати менший номер «копії», ніж ліцензійний зразок відеозапису аудіовізуального твору. Ця ситуа­ція можлива, коли в ланцюгу виготовлення ліцензійного зразка є більша, ніж для досліджуваного відеозапису аудіовізуального твору кількість етапів виго­товлення з застосуванням аналогової відеотехніки. Порівняльний аналіз При проведенні порівняльного аналізу всі виявлені ознаки і параметри як до­сліджуваного аудіовізуального твору, так і зразка будуть порівнюватися один з одним і аналізуватися. При порівнянні ознак експерт, в обов'язковому порядку, повинен враховувати їх стійкість і значимість, аналізувати не тільки окремі ознаки, а й сукупність ознак, і тільки після всебічного аналізу всіх одержаних результатів приймати рішення про формулювання остаточного висновку. Висновки і рекомендації Підводячи підсумки вищезазначеного і враховуючи наявну практику прове­дення експертиз аудіовізуальних творів на предмет контрафактності в умовах появи на ринку аудіовізуальних творів у справжній контрафактній упаковці, вважаємо за необхідне в обов'язковому порядку проведення тільки комплекс­них експертиз, що дозволяють найбільш повно і достовірно відповідати на пос­тавлені питання. Як рекомендації необхідно відзначити, що з метою скорочення як часових, так і матеріальних затрат при проведенні цього виду експертиз доцільно оснас­тити експертні підрозділи необхідним технічним і методичним забезпеченням, включаючи переспективні комплекси, що дозволяють дослідити аудіовізуаль­ний твір автоматизованими способами. Нині, з врахуванням проведення необ­хідних доробок і вдосконалень, як перспективний комплекс розглядається ком­плекс контролю якості запису та ідентифікації «BRAUCH». За результатами апробації комплексу «BRAUCH» на базі ЕКУ МВС РФ можуть бути дані реко­мендації стосовно впровадження цього або аналогічного йому комплексу в екс­пертну практику. Досвід проведення експертиз з цифрових носіїв інформації В Експертно-криміналістичному центрі дослідження з контрафактної про­дукції, а вірніше з цифрових носіїв аудіоінформації — компакт-дисків (CD) здійснюються з 1997 p. \ Донедавна правопорушення, що стосуються контрафактної продукції, рідко І мали серйозні кримінально-правові наслідки, і однією з причин цього була від- і сутність експертного дослідження з питань, пов'язаних з визначенням контра- | фактності продукції. І 284 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Із статті 48 розділу 5 «Захист авторських і суміжних прав» Закону Російсь­кої Федерації «Про авторське право і суміжні права» випливає, що примірники, які мають твори або об'єкти суміжних прав, є контрафактними, якщо були до­пущені порушення закону при їх виготовлені або розповсюдженні. Примірни­ком твору відповідно до статті 4 цього ж Закону є копія твору, виготовлена в будь-якій матеріальній формі; примірником фонограми є будь-яка копія фоно­грами на будь-якому матеріальному носієві, яка виготовлена безпосередньо або опосередковано з фонограми і включає всі звуки або частину звуків, зафіксо­ваних у цій фонограмі. Статтею 38 встановлюються права виробника фоногра­ми на переробку фонограми. В коментарях до Закону (Гаврилов Ф. P., Москва, 1996 р., стор. 153) зазначено, що цілі такої переробки і технічні засоби, викорис­товувані при цьому, можуть бути різними. При переробці окремі звуки можуть посилюватися, інші — приглушуватися; магнітний запис може бути переведе­ний у цифровий запис тощо. У всіх цих випадках на переробку вимагається згода виробника фонограми. Необхідність такої згоди слід розповсюдити і на зображення (рисунки, ескізи тощо). Не можна забувати, що частина твору, яка є результатом творчої діяльності і може використовуватися самостійно, є об'єктом авторського права (стаття 6 Закону). Вирішення питання про контрафактність продукції зачіпає правові та інші питання, що виходять за межі спеціальних знань експертів, тому криміналіс­тичне дослідження не дозволяє дати остаточний висновок про контрафактність компакт-дисків. Воно може виявити тільки ознаки подібності або відмінності досліджуваних компакт-дисків, що свідчать про повне або часткове копіюван­ня, а також можливі способи їх копіювання. Недопустимо відповідно до законо­давства ставити перед експертом правові питання (наприклад, чи є передані на дослідження компакт-диски контрафактними тощо). Отже, для вирішення питання про контрафактність слідчому, нарівні з ін­шими питаннями, необхідно встановити, чи є досліджувані об'єкти повною або частковою копією порівняно з легітимними. При цьому, на наш погляд, експер­тиза може виявити тільки ознаки копіювання, рішення ж про порушення ав­торського права і суміжних прав повинен приймати слідчий. Якщо виходити з перелічених вище основних понять, об'єктами експертизи на предмет контрафактності є носії фонограм (компакт-диски, а вірніше, зафік­совані на них фонограми), а також буклети, інлеї (вкладки), що входять до їх ху­дожнього оформлення. Самі носії запису також можуть бути предметом експер­тизи, якщо необхідне визначення технологічного обладнання, на якому виготов­лені примірники фонограм. При цьому експертне дослідження перелічених вище об'єктів є комплексним і включає в себе, як правило, наступні види традиційних і спеціальних досліджень: технічна експертиза документів, трасологічна експер­тиза і фоноскопічна експертиза. Типові питання, що ставляться при дослідженні контрафактності фонограм: 1) чи є ознаки, які свідчать про копіювання (повне або часткове) фонограм і поліграфічного оформлення компакт-дисків (компакт-касет), а також відповід­них елементів їх художнього оформлення — вкладних буклетів та інлеїв; якщо так, то в чому конкретно виявляються ці ознаки; 2) чи виготовлені надані для дослідження зразки компакт-дисків (компакт-касет), а також надані для дослідження відповідні аналоги — леґітимні зразки 285 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ компакт-дисків — на одному й тому ж комплексі обладнання або на різних (тобто чи не є досліджувані об'єкти і легітимні зразки одним і тим же продук­том); 3) чи виготовлені надані для дослідження компакт-диски на будь-якому пев­ному комплексі обладнання, зразки з яких додаються; 4) чи є ознаки зміни маркувань виробника матриці на металізованому шару в центрі компакт-дисків, якщо так, то яким способом здійснені ці зміни і який первинний зміст позначень, що зазнали змін; 5) чи ідентичні варіанти виконання вокально-музичних творів, поданих на експертизу. При вирішенні вищеперелічених питань поліграфічні та трасологічні до­слідження проводилися із застосуванням стандартних методик. Порівняльному дослідженню на предмет ідентичності поліграфічного і худож­нього оформлення підлягають лицева сторона компакт-диска, буклети, вкладки (інлеї) до них. При цьому порівнюються назва альбому і зміст компакт-диска, знаки і текс­ти, що підтверджують авторські і суміжні права, а також інші зображення. При дослідженні безпосередньо компакт-дисків трасологічна експертиза вирішує питання як діагностичного (чи на одному обладнанні виготовлені конт-рафактні та легітимні компакт-диски), так й ідентифікаційного (чи з викорис­танням конкретного технологічного обладнання виготовлені контрафактні ком­пакт-диски) характеру. В процесі дослідження компакт-дисків з метою визначення ознак техноло­гічного обладнання, на якому вони були виготовлені, вимірюються геометричні розміри і досліджуються профілі різних поверхонь: — товщина диска в різних точках (по зовнішньому краю, 10 мл від краю, в середині диска); — внутрішній діаметр диска і профіль його зовнішнього краю; — діаметр і профіль краю центрального отвору; — діаметр, ширина і глибина (висота) жолобка і/або валика навколо цент­рального отвору та їх профілі; — внутрішній і зовнішній діаметр металізованої поверхні і зміщення від центру; — розташування і характер коду IFPI на зворотному боці компакт-диска. Вказані ознаки є ознаками групового значення і при їх співпаданні подальше дослідження ведеться з метою виявлення ознак індивідуального значення, співпадання яких дозволяє ідентифікувати конкретне технологічне обладнан­ня, використане при виготовленні компакт-дисків. До таких ознак можна відне­сти: — розташування, взаєморозташування, форма, розміри і рельєф відобра- j жень можливих дефектів матриці на поверхнях диска; — розташування і характер слідів від вирубного інструмента на краю цент- І рального отвору. ] При порівнянні фонограм компакт-дисків беруться до уваги результати \ аудитивного прослуховування (зміст, тривалість, спотворення, шуми тощо), і електроакустичні й спектральні характеристики, а також відмінності в циф- 1 ровому поданні вмісту компакт-диску, пауз, службової інформації тощо. І 286 і __________________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» При проведенні дослідження використовувалися наступні програмно-тех­нічні засоби: — сонограф «DSP Sona-Graph model 5500» фірми «Kay Elementris corp». — ПЕОМ «HP Vectra VL Series 4"5/200», що два включає два CD-ROM Drive «SCR-831» і «CR-583-J», операційні системи «Windows 95» і MS-DOS 6.22; — мовна комп'ютерна лабораторія «CSL model 4300B» фірми Kay Elemen-trics corp» і відповідне програмне забезпечення «Version 5.05»; — головні телефони «CD 750»; — посилювач низької частоти «STR-GX315»; — фотопринтер «P78U» фірми «Mitsubishi»; — принтер «LaserJet 4P». Фонограми досліджуваних компакт-дисків порівнюються з відповідними фонограмами легітимних зразків. Методика проведення дослідження наступна. Спочатку за допомогою про­грами «CD-TOOLS 1.15 A UTILITY FOR ROM AND AUDIO CD'S» були досліджені таблиці змісту («Table of contents») відповідних компакт-дисків. По­рівняння таблиць показує співпадання або відмінності за типом інформації, тривалості й обсягу кожного з відповідних музичних творів, записаних на до­сліджуваних компакт-дисках. З метою порівняння безпосередньо звукового змісту музичних творів прово­дився аудитивний і спектральний аналіз фонограм, зафіксованих на порівню­ваних компакт-дисках. Для цього сигнали, що знімаються з телефонних виходів пристроїв зчитування компакт-дисків, подавалися на входи посилювача низь­кої частоти. При цьому сигнал з одного з пристроїв зчитування компакт-дисків прослуховувався лівим каналом, а з іншого — правим. Пристрої запускалися одночасно. Отже, здійснювався аудитивний аналіз одночасно двох компакт-дис­ків. При виникненні неузгодженості або необхідності прослуховування різних за порядком слідування музичних творів здійснювалося корегування режиму роботи пристрою зчитування компакт-дисків за допомогою програм «Лазерний програвач» і «DISC Detective (R) Pro 2.97». Одночасно з аудитивним аналізом здійснювався спектральний аналіз за до­помогою сонографа в реальному режимі часу (установки: верхня межева часто­та 16 кГц; розділення за частотою 117 Гц; зважувальне вікно — Хеммінга; час на екрані 16 сек, в 1 поділці — 0,8 сек). Сигнал знімався з лінійних виходів пристроїв зчитування компакт-дисків. Аналізувалися одночасно динамічні спектрограми лівого (правого) каналу від­повідних компакт-дисків. Залежно від результатів аудитивного і спектрального аналізів формувалися висновки стосовно виявлення або відсутності ознак, які свідчать про повне, час­ткове (з переробкою або без переробки) копіювання фонограм компакт-дисків з легітимних зразків. За час від 1997 року було досліджено понад 200 об'єктів. Поряд з визначен­ням ознак копіювання фонограм і поліграфічного оформлення компакт-дисків та діагностики обладнання (чи на одному обладнанні виготовлені контрафакт-ні та легітимні компакт-диски), вирішувалися також наступні конкретні пи­тання встановлення безпосередньо обладнання, на якому безпосередньо виго- 287 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ товлялися вилучені контрафактні зразки з метою встановлення місця їх ви­робництва: 1. Чи виготовлені подані 26 компакт-дисків на будь-яких з 5 ліній, що й дода­ні 5 зразків, виготовлені на п'яти різних лініях конкретної країни. Встановити стерті коди IFPI. (17 компакт-дисків виготовлені на одній і тій же лінії, стерті коди є кодами ідентифікації мастерингу, стерті на матриці і мають, очевидно, значення IFPI L851 і IFPI L852). 2. Чи виготовлені 5 компакт-дисків на тій же лінії, що й додані як зразки два компакт-диски. (Ймовірно, що всі досліджувані компакт-диски були виготовлені на одному комплексі обладнання, що включає в себе кілька різних пристроїв для штампу­вання компакт-дисків та їх металізації). 3. Чи на одному обладнанні була здійснена вирубка матриць для виробницт­ва компакт-дисків. Для дослідження були надані два легітимні зразки матриць компакт-дисків і два — сумнівного виробництва. (Вирубка наданих на дослідження матриць для виробництва компакт-дисків була зроблена одним і тим же інструментом на одному й тому ж обладнанні). Нині спільно з IFPI (Регіональним представництвом по Росії та СНД Міжна­родної федерації виробників фонограм) вивчається питання щодо зміни обсягу і формулювання (постановки) питань при здійсненні експертиз і досліджень з контрафактної аудіопродукції. Передбачається доручити експертам-криміна-лістам вирішувати наступні питання: — встановлення правоволодільців аудіопродукції; — встановлення ознак контрафактної аудіопродукції; — визначення завданої шкоди. ; Для цього планується: j — створити колекції аудіопродукції на базі ЕКУ; 1 — оснастити ЕКУ і базові ЕКП необхідною довідковою інформацією — І електронними і друкованими каталогами аудіопродукції, що випускається; І — періодично поповнювати колекції та оновлювати довідкову інформацію; 1 — забезпечити необхідними технічними засобами ЕКУ і ЕКП. 1 Представництву IFPI в Росії спільно з ЕКУ необхідно вивчити питання тех- і нічного, інформаційно-методичного забезпечення і навчання експертів у галузі в проведення експертиз і досліджень з контрафактної аудіопродукції. 1 Все вищезазначене відносилося до цифрових носіїв аудіоінформації — ком-Ш пакт-дисків. '• Технології CD були з успіхом використані творцями диску Video-CD, за роз-и мірами і зовнішнім виглядом дуже подібного до класичних дисків. Формам Video-CD з цифровим аудіовізуальним записом, стиснутим за методом MPEG-1M забезпечує створення зображень з горизонтальним розділенням 240 рядків (яаШ у системі VHS) і тривалістю 74 хвилини. Я Подальший прогрес стосовно вдосконалення вже існуючого компакт-диску яИ результаті досягнутого компромісу (лише комерційного, але не технічного) міійЯ різними фірмами викликав до життя виріб, названий DVD (Digital Versatil^H Disc), причому слово Versatile в даному разі можна перекласти як «всебічний™ 288 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» універсальний». Як і його попередник, цей компакт-диск має кілька різновидів, таких як DVD-Video, DVD-ROM, DVD-R/RAM, можна чекати появи і DVD-audio. За рахунок збільшення попередньої і поздовжньої щільності запису ін­формації вдалося збільшити обсяг інформації з 650 Мбайт (CD) до 4,7 Гбайт (DVD) на одношарових і до 8,5 — на двошарових дисках (134 і 236 хвилин від­творення). Було запропоновано також ще одне вдосконалення — двосторонні одно- і двошарові компакт-диски, виготовлені за зразком класичних, з обсягом, що становить відповідно 9,4 і 17 Гбайт. Отже, при дослідженні DVD на предмет визначення ознак контрафактності і встановлення технологічного обладнання, на якому вони виготовлені, підходи і методика проведення досліджень залишаються такими ж, як і для CD. Слід відзначити, що це питання для носіїв, заснованих на оптичних способах запису (CD і DVD), вирішується, як правило, досить впевнено. Це зумовлено технологією їх виробництва — на одному обладнанні і з одних матриць одержу­ють кілька тисяч примірників компакт-дисків. Так як нині аудіо- і відеоінформація розповсюджуються також і на магніт­них носіях, то слід зупинитися коротко на цьому питанні. Технологія магнітного запису передбачає запис кожної магнітної стрічки на конкретному примірнику копіювального пристрою, до того ж кількість цих пристроїв, як правило, досить велика. Для аналогових магнітних носіїв VHS-video, аудіо компакт-касет існуючі методи досліджень дозволяють у певних випадках провести ідентифікацію апаратури магнітного запису. Та при великій кількості касет і обладнання за­вдання ідентифікації апаратури стає надто утрудненим. Для цифрових магнітних записів (ДАТ тощо) у зв'язку з великою щільністю запису завдання практично не вирішується. Нині залишається невирішеним питання здійснення експертиз з одних і тих же легітимних матеріалів у разі, коли з'являється одна й та ж контрафактна продукція в різних регіонах Росії. В цьому разі кожний слідчий запитуватиме одні й ті ж матеріали в законних виробників фонограм, призначатиме практич­но однакові експертизи. Тут, очевидно, необхідна координація роботи всіх за­цікавлених сторін для уникнення паралелізму. Вирішенням цього завдання не­обхідно займатися спільно ЕКУ, Слідчому комітету при МВС Росії, представни­цтву IFPI в Москві і Російській антипіратській організації (РАПО). 191-319 289 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України ДОДАТОК І Результати порівняльного дослідження футлярів відеокасет можна реко­мендувати, з метою скорочення затрат часу, проводити у вигляді наведеної нижче таблиці. Назва твору «Занепаді» «На голці — 2» Ознаки, що підлягають порівнянню Повна відповідність оригіналу дизайну так Наявність на упаковці наступної інформації про авторів твору так про фірму-виробника так знака © так знака ® так знака ® — про передачу прав третім особам відсутня про правоволодільців у Росії так відмітки про жанр твору так вікові обмеження відсутня відмітки про проходження експертизи (для еротики) — коротка анотація так інформація про виробника відсутня Відмінності щодо поліграфічного виконання конструкції футляра нема спотворення кольоропередачі є якості відтворення зображень є якості відтворення текстів є кегля і гарнітури шрифтів є лакування футляру є тиснення відсутнє Наявність наклейок голографічних на футлярі відсутні голографічних на корпусі відеокасети відсутні інших на футлярі відсутні інших на корпусі відеокасет відсутні Використання відеокасет із стандартною тривалістю відтворення використовується 290 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ДОДАТОК II Перелік ознак контрафактності аудіовізуальної продукції 1) Використання відеокасет із стандартною тривалістю відтворення (195, 240хв.). 2) Відсутність художньо оформленої поліграфічної упаковки (використання упаковки, в якій продаються чисті відеокасети). 3) Відсутність виконаної поліграфічним способом етикетки на корпусі відео­касети. 4) Відсутність інформації про авторів твору і/або фірму-виробника. 5) Відсутність знаків охорони авторського права і виключних суміжних прав. 6) Спотворення кольоропередачі зображень (найчастіше це виявляється у вигляді пурпурового кольору облич людей), 7) Низька якість відтворення дрібних текстів (на оригінальній упаковці дріб­ні тексти переважно становлять собою штрихове зображення, на контрафакт-ній вони складаються з дрібних крапок, що істотно позначається на якості зо­браження). 8) Відсутність лакового покриття на упаковці (оригінальна упаковка лаку­ється як для надання кращого товарного вигляду, так і для захисту від забруд­нення). 9) Використання голографічних та інших наклейок, що не мають відношення ні до фірми-виробника, ні до правоволодільця. До цього переліку включені ознаки, наявність яких можна встановити без легітимного зразка і без спеціальних знань. При складанні довідки про до­слідження можна обмежитися цим переліком, оформленим у вигляді таблиці. РЧ-319 291 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України АДМІНІСТРАТИВНІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З АУДІОВІЗУАЛЬНИМ ПІРАТСТВОМ Всеросійський НДІ МВС Росії Головне управління забезпечення громадського порядку МВС Росії Російська антипіратська організація з захисту прав на аудіовізуальні твори Автори посібника: Спгргн Г. М., Злотя В. П. Видано в Москві 2000 року 1. Правовий захист авторських і суміжних прав Загальна декларація прав людини (ч. 2 ст. 27), прийнята на III сесії Гене­ральної асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, стверджує, що «кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом нау­кових, літературних або художніх творів, автором яких є вона». Ця міжнарод­но-правова норма захисту моральних і матеріальних інтересів авторів творів наукової, літературної і художньої творчості реалізується в ряді норм націо­нального законодавства. Конституцією Російської Федерації (ч. 1 ст. 44) «кожному гарантується сво­бода літературної, наукової, технічної та інших видів творчості, викладання. Інтелектуальна власність охороняється законом». Цивільним кодексом Російської Федерації (далі — ЦК РФ) визнається ви­ключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності і прирівнені до них засоби індивідуалізації (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування тощо). Відповідно до ст. 138 ЦК РФ «використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуаліза­ції, які є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоволодільця». Статею 48 Закону Російської Федерації «Про авторське право і суміжні пра- ї ва» (далі — Закон про авторські і суміжні права) передбачено, що за порушен­ня авторських і суміжних прав настає цивільна, адміністративна і кримінальна) відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації. Статею 49 Закону про авторські і суміжні права (п. 3) забезпечується мож-| ливість використання цивільно-правових засобів захисту правоволодільців.! Встановивши факт порушення своїх моральних або матеріальних інтересів, ав-| тор або правоволоділець, відповідно до положень цивільно-процесуального аб арбітражно-процесуального кодексів, можуть звернутися за захистом до суд загальної юрисдикції або арбітражного суду. Практично в більшості подібні по зови подаються компаніями, що володіють авторськими або суміжними права-! ми на аудіовізуальні твори. В позовній заяві викладаються докази, що підтверджують позовні вимог. Для одержання доказів, якими можуть бути письмові і речові матеріали пр реалізацію відповідачем контрафактних примірників творів, різні реклал 292 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» пропозиції, договори і довідки, позивачеві необхідно провести певну і часом до­сить кваліфіковану роботу, щоб зібрані ним докази були згодом прийняті судом. Світова і вітчизняна практика судового захисту авторських прав свідчить, що цивільні судові процеси розвиваються надто повільно, щоб стати на ринку надійним стримуючим засобом. Крім того, позивач, як правило, позбавлений можливості встановити джерела надходження контрафактних примірників йо­го творів в обіг, справжні масштаби завданої йому шкоди, вжити заходи для розшуку і накладення арешту на контрафактну продукцію, матеріали і облад­нання для її виготовлення. В разі звернення автора або правоволодільця до органів внутрішніх справ за захистом своїх матеріальних інтересів, яким завдано шкоди від незаконного використання авторських або суміжних прав, співробітники міліції проводять відповідну перевірку. При цьому рішення, прийняті в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку за матеріалами органів внутрішніх справ, можуть бути використані згодом як докази вини відповідача в судовому або ар­бітражному процесі. Слід відзначити, що передбачені кримінальним і адміністративним законо­давством штрафні санкції за порушення авторських і суміжних прав незначні, але сам факт визнання вини порушника в кримінальному або адміністративно­му порядку дає можливість правоволодільцю вимагати, відповідно до п. 1 ст. 49 Закону про авторські і суміжні права, відшкодування збитків, включаючи упу­щену вигоду, стягнення доходу, одержаного порушником, виплати компенсації в сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів оплати праці (МРОП), яка визнача­ється судом або арбітражним судом, замість відшкодування збитків і стягнення доходу. У ст. 46 Кримінального кодексу Російської Федерації (далі КК РФ) передба­чені різні міри кримінальної відповідальності «піратів», які завдали своїми дія­ми великої шкоди правоволодільцям. Зусилля оперативних підрозділів кри­мінальної міліції спрямовані на виявлення і припинення діяльності злочинних груп «піратів», які створили підпільні виробництва контрафактної продукції та контрафактні канали її постачання на внутрішній ринок, контролюють мережі оптової торгівлі. Митні органи Російської Федерації, відповідно до Митного кодексу (далі МК РФ) і Положення про Державний митний комітет Російської Федерації, при ви­явленні в процесі митного контролю і оформлення товарів і транспортних засо­бів порушень законодавства з інтелектуальної власності діють у порядку, перед-, баченому ст. 304 МК РФ, Листом ДМК Росії від 28.10.97 р. № 01-15/20508 «Про І заходи щодо захисту прав на інтелектуальну власність», методичними реко-ї мендаціями «Про заходи по забезпеченню збереження об'єктів інтелектуальної І власності», затвердженими МВС, ДМК, ДАК і ФСНП Росії. і Відповідно до ст. 10 Закону РРФСР «Про конкуренцію і обмеження монопо-I льної діяльності на товарних ринках» не допускається недобросовісна конкурен-§ ція, в тому числі продаж товарів з незаконним використанням результатів ін-I телектуальної діяльності і прирівнених до них засобів індивідуалізації продук-т ції і виробника. Комісія ДАК Росії з розгляду справ про адміністративні право-Ьпорушення, встановивши факт порушення антимонопольного законодавства, ВУІає право винести розпорядження про припинення порушення. За невиконан- ^R) _ п__l_____ 1 293 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європайеька інтеграція України_________________ ня розпорядження федерального антимонопольного органу посадові особи ор­гану влади, управління або господарського суб'єкта можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за ст. 157-2 Кодексу РРФСР про адміністра­тивні правопорушення (далі — КпАП РРФСР). Нарешті, ст. 150-4 КпАП РРФСР встановлені міри адміністративної відпо­відальності правопорушників за продаж, здавання в прокат та інше незаконне використання контрафактних примірників творів, які накладаються судами за матеріалами органів дізнання. Крім того, відповідно до ст. 50 Закону про авторські і суміжні права за наяв­ності достатніх даних про порушення авторських або суміжних прав органи дізнання зобов'язані вжити заходів для розшуку і накладення арешту (за по­рушеною кримінальною справою) на примірники творів або фонограм, стосовно яких передбачається, ЩО вони є контрафактними, а також на матеріали і обла­днання, призначені для їх виготовлення, включаючи в необхідних випадках за­ходи по їх вилученню і передачі на відповідальне збереження. 2. Адміністративно-правова характеристика правопорушень, передбачених ст. 150-4 КпАП РРФСР Федеральним законом від 19 липня 1995 року № 110-ФЗ до Кодексу РРФСР про адміністративні правопорушення включена стаття 150-4, яка встановлює, що: Продаж, здавання в прокат або інше незаконне використання з комерцій­ною метою примірників творів або фонограм, в разі якщо: примірники творів або фонограм є контрафактними відповідно до законо­давства Російської Федерації про авторське право і суміжні права, або на примірниках творів або фонограм зазначена помилкова інформація про їх виготівника і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживачів, або на примірниках творів або фонограм знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені володільцем авторських або суміжних прав, тягне накладення штрафу на громадян у роз­мірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від десяти до двадцяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією контрафактних примірників творів або фонограм. Ті ж дії, вчинені особою, яка протягом року притягалася до адміністративно­го стягнення за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, — і тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до | двадцяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від | тридцяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією!! контрафактних примірників творів або фонограм. 1 Конфісковані відповідно до частин першої і другої цієї статті примірни-J ки творів або фонограм підлягають знищенню в порядку, передбаченому стат«І| тею 244 цього Кодексу, за винятком випадків їх передачі володільцеві ав-я| торських або суміжних прав за його проханням. '• Наявність у діях порушника складу адміністративного правопорушення Л підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. т 294 І ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 2.1. Об'єктом правопорушення є відносини, що виникають у зв'язку зі ство­ренням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське пра­во), виконань, передач організацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права). Крім того, об'єктом правопорушення є також інтереси споживачів, що охороняються законодавством. Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права автором визнається фізична особа, творчою працею якої створено твір. Незважаючи на те, що аудіовізуальний твір створюється творчими зусилля­ми багатьох учасників, відповідно до ст. 13 Закону про авторські і суміжні права його авторами визнаються три особи: — режисер-постановник; — автор сценарію (сценарист); — автор музики (композитор), спеціально створеної для цього фільму. Інші особи, які внесли творчий вклад у створення аудіовізуального твору (оператор-постановник, художник-постановник тощо) користуються авторсь­ким правом кожний на свій твір, але не мають авторських прав на аудіовізу­альних твір в цілому. Відповідно до ст. 15 Закону про авторське право і суміжні права автору сто­совно його твору належать особисті немайнові права, зокрема: — право авторства (визнання автором твору); — право на ім'я (на використання або дозвіл використання твору під своїм іменем, псевдонімом або без позначення імені); — право на оприлюднення, включаючи право на відкликання (оприлюднити або дозволити оприлюднити твір у будь-якій формі, включаючи право відмови­тися від раніше прийнятого рішення); — право на захист репутації (захист твору від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатного завдати шкоди честі і гідності автора). Особисті немайнові права належать автору незалежно від його майнових прав, зберігаються безстрокове, в тому числі після відступлення прав на вико­ристання твору. Відповідно до ст. 16 Закону про авторські і суміжні права автору (співавто­рам спільно) стосовно його (їх) твору належать виключні права на використан­ня твору в будь-якій формі і будь-яким способом, в тому числі: — право на відтворення (виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми, тобто тиражування); — право на розповсюдження будь-яким способом (продаж, здавання в про­кат); — право на імпорт (ввезення в країну примірників твору); — право на публічний показ; і — право на публічне виконання; і — право на сповіщення для загального відома (показ, виконання або переда­ча в ефір, по кабелю, проводах або за допомогою інших аналогічних пристроїв); І — право на переклад; І — право на переробку (переробка, аранжування тощо). І Передання виключних прав може здійснюватися тільки на підставі договору І (угода, контракт, ліцензійний договір) у письмовій формі, яким дозволяється І використання твору певним способом і у встановлених договором межах юри- І 295 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ дичній або фізичній особі, що дає їй право забороняти подібне використання цього твору іншими особами. Насправді автори аудіовізуального твору, як правило, передають свої ви­ключні права юридичній особі (наприклад, кіностудії), що фінансувала процес створення твору. Кіностудія укладає ліцензійні угоди (контракти) на відтворен­ня і розповсюдження на певній території і в певний період часу своїх аудіовізу­альних творів з дистриб'юторами, в тому числі російськими компаніями. Нині близько 75 російських компаній заявляють, що є володільцями виключ­них прав на різні аудіовізуальні твори, в тому числі 17 великих компаній, які переважно є членами РАНО. Авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених ст. 27 Закону. Закінчення строку дії ав­торського права на твори означає їх перехід до суспільного надбання. Твори, яким на території Російської Федерації ніколи не надавалася охорона, також вважаються такими, що стали суспільним надбанням. Твори цієї категорії мо­жуть вільно використовуватися будь-якими особами без виплати авторської винагороди, за винятком випадків виплати спеціальних відрахувань, встанов­лених Урядом Російської Федерації. 2.2. Предметом зазначеного адміністративного правопорушення є: — контрафактні примірники творів або фонограм; — примірники творів або фонограм, на яких зазначена неправильна інфор­мація про їх виробників і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживача; — примірники творів або фонограм, на яких знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені воло­дільцем авторських або суміжних прав. Під аудіовізуальним твором розуміється твір, який складається із зафіксо- \ ваної серії пов'язаних між собою кадрів (з супроводом або без супроводу їх І звуком), призначених для одночасного зорового і слухового сприйняття за до- 1 помогою відповідних технічних пристроїв. І До аудіовізуальних творів, що є об'єктами авторського права, поряд з іншими, і зазначеними в ст. 7 Закону про авторські і суміжні права, відносяться: 1 — кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (худож-І ні, документальні, учбові, мультиплікаційні, багатосерійні тощо); 1 — діафільми, слайдфільми тощо, незалежно від способу їх початкової або! наступної фіксації. І Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права під примірником! твору розуміється копія твору в будь-якій матеріальній формі. • Відповідно до п. З ст. 48 Закону про авторські і суміжні права «контра-Я фактними є примірники твору і фонограми, виготовлення або розповсюдженій ня яких тягне за собою порушення авторських або суміжних прав». Крім тогеЯ відповідно до п. 4 цієї статті «контрафактними є також примірники творів • фонограм, що охороняються в Російській Федерації відповідно до цього Заков ну, імпортованих без згоди володільців авторських і суміжних прав в Російські ку Федерацію з держави, в якій ці твори і фонограми ніколи не охороняли<цИ або перестали охоронятися». ІЛ 296 т ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону про авторські і суміжні права володілець ви­ключних авторських прав для сповіщення про свої права має право використо­вувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примір­нику твору і складається з трьох елементів: — латинської літери «С», обведеної колом; — імені (найменування) володільця виключних авторських прав; — року першого опублікування твору. Необхідність адміністративно-правового захисту знака охорони авторського права викликане особливостями виникнення і здійснення авторського права, яке виникає через факт створення твору науки, літератури, мистецтва і не ви­магає спеціальної реєстрації або іншого оформлення. Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону про авторські і суміжні права «за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіна­лі або примірнику твору». Зазначена стаття захищає не тільки володільців авторських і суміжних прав, а й права споживачів на одержання необхідної і достовірної інформації про виробника товару відповідно до ст. 8 Закону Російської Федерації «Про за­хист прав споживачів». Виробник (продавець) зобов'язаний, відповідно до ст. 9 цього Закону, довести до відома споживача найменування своєї організації і місце її знаходження (юридичну адресу). На практиці мають місце випадки, коли «пірати» як місце знаходження ви­робника відеокасети зазначають на її упаковці адресу і телефон місцевого ор­гану внутрішніх справ або організацію, що захищає права авторів. 2.3. Об'єктивною стороною зазначеного адміністративного правопорушення є дії, що стосуються: — продажу; — здавання в прокат; — іншого незаконного використання примірників творів. Продажем примірників твору, відповідно до ст. 454 ЦК РФ «Договір купів-лі-продажу» і ст. 492 ЦК РФ «Договір роздрібної купівлі-продажу» є передача продавцем речі (товару) у власність покупцеві, яку покупець зобов'язаний прийняти і сплатити за неї певну грошову суму (ціну). За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприєм­ницьку діяльність з продажу товарів у роздріб, зобов'язується передати покуп­цеві товар, призначений для особистого, сімейного, домашнього або іншого ви­користання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. До цих відносин за­стосовуються закони про захист прав споживачів та інші правові акти. Роздрібний продаж контрафактних примірників аудіовізуальних творів є найпоширенішим способом порушень авторських і суміжних прав. Аналіз прак­тики боротьби з аудіовізуальним піратством свідчить, що по-справжньому ве­лика частина відеоринку зайнята контрафактною відеопродукцією (від 90 % на Далекому Сході до 50 % в м. Москві). Новий ринок DVD дисків розпочинає захоп­люватися тратами. Статистичні дані свідчать, що за останні три роки кількість вилучень з обігу контрафактної продукції зросла майже в 40 разів1. Використано статистичні дані ГЩ МВС Росії. 297 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України В тис. рублів 1997 р. 1998 р 1999 р. Вилучено контра-фактної продукції, 26222 25226 991384 в тому числі Аудіо-відеопродукції 18129 109467 704191 Останнім часом помітне пожвавлення підприємницької діяльності на відео-ринку і в 1999 році ємність відеоринку Російської Федерації становила близько 1 млрд. рублів, зростають обсяги продажу відеокасет і населенням придбано їх близько 60 млн. штук, збільшується частка сімей, які мають відеомагнітофони (в Москві понад 50 %, в цілому по країні трохи менше 40 %). Здавання у прокат примірників твору, відповідно до статті 626 ЦК РФ «Договір прокату», є надання орендатору за плату в тимчасове володіння і ко­ристування продавцем, який здійснює здавання майна в оренду як постійну підприємницьку діяльність. Майно, надане за договором прокату, використо­вується для споживчих цілей, якщо інше не передбачено договором або не ви­пливає з суті зобов'язання. Нині розпочала активно розвиватися мережа відепрокату, в Москві і Мос­ковській області діє понад 120 пунктів прокату відеокасет. Інше незаконне використання примірників аудіовізуальних творів здійсню­ється переважно наступними способами: — відтворення кіно- і відеопродукції шляхом тиражування на відеокасетах з записами фільмів, мультфільмів, концертів тощо. В 1999 році зусиллями орга­нів внутрішніх справ припинена діяльність 60 підпільних виробництв з вигото­влення контрафактної відеопродукції. У Самарській області діяла одна з най­більших підпільних студій, де було вилучено майже 600 працюючих на відеоза-пис відеомагнітофонів; — публічного показу без згоди правоволодільців кіно- і відеофільмів у кіноте­атрах, різних відеосалонах, по кабельних мережах (поширено незаконне транс­лювання по кабельних мережах програм компанії «НТВ-плюс»). За даними спе­ціалістів Російського авторського товариства (PAT), що управляє на колек­тивній основі правами понад 10 тис. авторів художніх творів, деякі великі загальноросійські телекомпанії і супутникові станції не укладають ліцензійні угоди і не виплачують авторам винагороди за трансляцію їх творів; — останнім часом — авторинг фільмів на DVD дисках, тобто накладення з '•• застосуванням високих цифрових технологій на оригінальний текст російського 1 закадрового перекладу. ДУБОЗ і УБПСВТ МВС Росії разом з РАПО припинена 1 діяльність організованої злочинної групи, яка займалася незаконним розпо-1 всюдженням у м. Москві і країнах СНД (Україна, Казахстан, Білорусь) контра- 1 фактної відеопродукції на цифрових носіях (DVD-диски), авторські права на і яку належать російським і зарубіжним правоволодільцям. Унікальність вчине- і ного злочину в тому, що вперше в Росії і в Європі російські «умільці» — члени* ОПГ, шляхом зламання ключів (кодів) в оригінальних DVD дисках наклали на і англійський текст і змонтували на мікроплівку із застосуванням високих ЩИІ фрових технологій ці ж фільми з російським закадровим перекладом. В по-и дальшому через кур'єрів мікроплівки переправлялися за кордон, там виготов-в лялися так звані «майстер-диски» з російським перекладом, які тиражувалисяи 298 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» у великій кількості. Вся піратська відеопродукція рекламувалася через сайт в Інтернеті під маркою та індивідуальним логотипом неіснуючої компанії, назва якої в перекладі означає «кристально чисте відео, бездоганна якість». За корот­кий час (близько шести місяців) злочинна група запустила в серійне виробницт­во 15 найменувань цифрових відеограм DVD. 2.4. Суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-літнього віку. Незважаючи на те, що п. 2 ст. 48 Закону про авторські і суміжні права пе­редбачено, що порушником цього Закону може бути як фізична, так і юридична особа, чинним Кодексом РРФСР про адміністративні правопорушення не пе­редбачена адміністративна відповідальність юридичних осіб (юридичні особи є суб'єктами адміністративних правопорушень в податковому, фінансовому, зе­мельному, лісовому, водному і в деяких інших галузях права). Спеціальним суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є посадова особа. На жаль, у цій статті незазначені перелік або видові ознаки посадових осіб, які можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності. Тому в кож­ному конкретному випадку необхідно встановлювати, виходячи з посадових ін­струкцій, чи належало до кола службових обов'язків порушника забезпечення дотримання авторських і суміжних прав, а також прав споживачів. Відповідно до ст. 15 КпАП РРФСР посадові особи підлягають адміністратив­ній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотри­манням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забез­печення виконання яких входить до їх службових обов'язків. У законодавстві відсутнє єдине поняття посадової особи, тому, виходячи з узагальненої практики органів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, до посадових осіб, стосовно статей Особливої частини Кп АП РРФСР, можуть бути віднесені індивідуальні підприємці, а також керівники комерційних юридичних осіб, в разі виконання ними дій, що мають юридичне значимі наслідки (наймати і звільняти працівників, давати обов'язкові вказів­ки, розпоряджатися кредитами тощо)1. 2.5. Суб'єктивний бік зазначеного адміністративного порушення, тобто пси­хічне відношення суб'єкта до вчиненої дії та її наслідків виражається навмис­ною виною. Винувата особа усвідомлює протиправний характер своєї дії та її шкідливі наслідки, бажає або свідомо допускає їх настання. У практиці виявлення і розкриття злочинів, передбачених ст. 146 КК РФ, органи дізнання і попереднього слідства зіштовхуються з проблемою доказу умислу у володільця дрібної торговельної точки на розповсюдження контрафа-ктної продукції, що не має очевидних відмінних ознак невідповідності ліцензій­ним зразкам, бо відповідно до ч. З ст. 16 Закону допускається розповсюдження введених у цивільний обіг шляхом їх продажу примірників правомірно опуб­лікованих творів без згоди автора і без виплати авторської винагороди. 1 Комментарий к Кодексу РСФСР об административных правонарушениях. Под ред. И. И. Веремеенко, Н. Г. Саливуевой, М. С. Студеникиной. — М., ООО «Издательство ПРОСПЕКТ», 1997, с. 40. 299 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Законодавець вводить як обов'язковий елемент суб'єктивного боку правопо­рушення вчинення перелічених у диспозиції норми дій з комерційною метою, тобто для одержання майнової вигоди. 2.6. Кваліфікаційною ознакою складу зазначеного правопорушення є по­вторне вчинення аналогічного правопорушення особою, яка раніше протягом року притягалася до адміністративного стягнення за одне з порушень, передба­чених ч. 1 ст. 150-4 КпАП РРФСР. У ч. 2 статті, що розглядається, передбачаються міри підвищеної відпо­відальності особи, яка в цьому разі підлягає більш суворому адміністративному покаранню, що передбачає збільшені розміри штрафів. 2.7. Конфіскація контрафактних примірників творів і фонограм також є за­собом стягнення і підлягає застосуванню судом при здійсненні правопорушен­ня, передбаченого як ч. 1, так і ч. 2 цієї статті. 3. Виявлення порушень авторських і суміжних прав на аудіовізуальні твори Всі можливі способи незаконного використання чужої інтелектуальної влас­ності стали позначатися терміном «піратство» або «інтелектуальне піратство», який міцно увійшов до сучасного лексикону. Для одержання чужої інтелектуальної власності в більшості випадків «піра­тами» використовується: — нелегальний запис або бутлегерство. Наприклад, недозволений відеоза-пис театральної постановки; — монтаж — спотворення перекладу, компонування фрагментів, кольоро­вих гам у невластивій оригіналу послідовності; — незаконне одержання (придбання, крадіжка) носіїв вихідних зразків ори­гінальних аудіовізуальних творів (мастерів). Щорічно в Росію нелегально над­ходить близько 700 нових піратських копій відеограм. В матеріалах Асоціації виробників фільмів «Ем-Пі-Ей» відзначається, що російські кримінальні банди створили мережі, якими вони здатні одержати вихідні плівки (мастер-касета) і викинути на лотки піратські копії в межах кількох днів від моменту випуску фільму в прокат у США1. Відповідно до ст. 17 Федерального закону «Про ліцензування окремих видів діяльності» до переліку видів діяльності, на здійснення яких вимагається спе­ціальний дозволи (ліцензії), включені: — публічний показ аудіовізуальних творів, здійснюваний в кінозалі; j — розповсюдження, за винятком роздрібної торгівлі, примірників аудіо- і візуальних творів на будь-яких видах носіїв; І — відтворення (виготовлення примірників) аудіовізуальних творів на будь- 1 яких видах носіїв. І Тиражування і оптова реалізація аудіовізуальних творів або публічний їх \ показ глядацькій аудиторії для одержання прибутку без реєстрації підприєм-1 ницької діяльності, або без спеціального дозволу (ліцензії), передбаченого Фе-1 деральним законом «Про ліцензування окремих видів діяльності», в разі запо-і Б. Гжелковски — директор по международным вопросам Эм-Пи-Эй «Аудиовизуаль- j ное пиратство и охрана прав интеллектуальной собственности в странах Централь­ной, Восточной Европы и СНГ». 300 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» діяння великої шкоди громадянам, організаціям або державі, або поєднане з одержанням доходу в великому розмірі становить склад злочину, передбаче­ний ч. 1 ст. 171 КК РФ «Незаконне підприємництво». Якщо при цьому оптові покупці контрафактної аудіовізуальної продукції були обмануті стосовно легальності її виробництва, споживчих властивостей або якості товару, що зумовило завдання їм шкоди, то такі дії можуть бути до­датково кваліфіковані як вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 159 КК РФ «Шахрайство». В разі введення в оману стосовно споживчих властивостей або якості аудіо­візуальної продукції (коли під маркою відомої фірми реалізується свідомо фа­льсифікована) або іншого обману споживачів в організаціях, які здійснюють ре­алізацію товарів населенню (роздрібну торгівлю аудіовізуальними творами), а також громадянами, зареєстрованими як індивідуальні підприємці (як прави­ло, займаються роздрібною торгівлею відеокасет на ринках), ці дії можуть ста­новити склад злочину, передбачений ст. 200 КК РФ «Обман споживачів». Як свідчить дослідження контрафактних відеокасет, їх поліграфічне оформ­лення, упаковка і маркування практично повністю копіюють аналогічні товари, що законно випускаються. Якщо при цьому незаконно використовуються чужі товарні знаки, що може завдати великої шкоди їх правоволодільцям, такі дії становлять склад злочину, передбачений ст. 180 КК РФ «Незаконне викорис­тання товарного знака». Вияв і розкриття злочинів, передбачених переліченими нормами КК РФ, не вимагає, відповідно до ст. 126 КПК РРФСР, проведення попереднього розсліду­вання і відноситься відповідно до ст. 9 Закону Російської Федерації «Про міліцію», до компетенції міліції громадської безпеки та її підрозділів. Аналіз статистичних даних по м. Москві свідчить, що 66 чоловік у 1998 році і 141 у 1999 році були притягнені до адміністративної відповідальності за ст. 150-4 КпАП РРФСР (39 — за п'ять місяців 2000 p.). Однак цими цифрами не вичерпуються всі випадки притягнення розповсюджувачів контрафактної про­дукції до адміністративної відповідальності, бо багато з них притягаються й за іншими статтями Кодексу РРСФР про адміністративні правопорушення. На­приклад, в 1999 році з 141 «пірата» тільки 18 притягнені до відповідальності за ст. 150-4 за реалізацію контрафактних фонограм, а 54 правопорушники були покарані за іншими статтями1. Притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за роз­повсюдження контрафактної продукції може сприяти в наступному доказу на­явності умислу щодо вчинення більш суспільне небезпечного вчинку — злочи­ну, передбаченого ст. 146 КК РФ. Крім того, в разі, коли матеріали про адмініст­ративне правопорушення містять ознаки злочину, передбаченого ст. 146 КК РФ, вони відповідно до ст. 233 КпАП РРФСР, підлягають передачі за підслідністю до прокуратури. Неодмінною умовою виявлення і припинення фактів «інтелектуального піратства» є виявлення ознак підготовки або здійснення цього правопорушення. Використано статистичні дані ЗЩ МУВС м. Москви. 301 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Контрафактна аудіовізуальна продукція поділяється на дві основні групи: — копії кінофільмів або інших програм, які не випускалися у відеоформаті в законному порядку та території Російської Федерації; — копії фільмів та інших програм, раніше випущених російськими компа­ніями у відеоформаті. Виявити відеокасети першої категорії досить просто, якщо знати, що фільми, розповсюджувані на них, не повинні бути в цивільному обігу взагалі. Зокрема, після семінару за Програмою ТАСІС, що відбувся в м. Москві в ли­стопаді 1999 року для співробітників служби БЕП з проблем боротьби з «інте­лектуальним піратством», на адресу РАПО з органів внутрішніх справ надійш­ло понад 200 запитів з проханням про надання переліку відеофільмів, які не по­винні перебувати в легальному обігу на території Російської Федерації, бо права на розповсюдження цих фільмів на території Російської Федерації не пе­редавалися. Відеокасети другої категорії в більшості випадків мають ряд зовнішніх від­мінних ознак. Основними відмінними ознаками контрафактної відеокасети від ліцензійної є відмінності щодо її упаковки. Ліцензійні відеокасети упаковуються або в пластмасові коробки з виготовле­ною друкарським способом кольоровою красивою вкладкою, або в картонні ко­робки з кольоровою красивою рекламою відеофільму на зовнішньому боці, ви­готовлені друкарським способом. Ліцензійна касета в обов'язковому порядку повинна містити на касеті: — ім'я (найменування) володільця виключних прав на певний твір; — знак охорони авторського права (латинська літера «С», обведена колом); — як правило, коротку анотацію фільму, перелік творців фільму (продюсе­ри, режисер, сценарист, композитор, актори тощо); — рік першого опублікування твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Кожний примірник ліцензійної відеопродукції містить наступні позначення, що підтверджують авторські права на певний твір: — у титрах відеофільму або програми вказується правоволоділець, знак ав­торського права, рік опублікування (оприлюднення) і випуску твору, а також інформація про передачу авторських прав третім особам; — якщо відеофільм призначений для домашнього перегляду, то на касеті повинен бути записаний тільки один фільм; якщо це збірник мультфільмів, то виробником усіх фільмів повинна бути одна кіностудія. Найбільш типовими ознаками контрафактних відеокасет є: — наявність заводської упаковки фірми-виробника чистих відеокасет (SKC, BASF, ECP, Konica, TDK, Sony, JVC тощо) незалежно від рекламно-довідкової інформації, яка розміщена на різних наклейках і етикетках на самій касеті або вміщується в упаковку; — скопійована з ліцензійних касет оригінальна картонна упаковка методами сканування, фотокопіювання або друкарського тиражування. За уважного зов­нішнього огляду порівняно з оригіналом копії мають, як правило, більш низь­кий за якістю картон, чіткість зображень і кольорову гаму («чистоту друку»); 302 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» — відсутність інформації про виробників і володільців прав на фільм росій­ською мовою, зазначення як володільців прав на фільм тільки зарубіжних ліцен-зіарів, відсутність назви організації-правоволодільця і назви фільму в публіко­ваних журналами «Відеомагазин» каталогах ліцензійних відеофільмів. Ці озна­ки можуть свідчити про реалізацію фільмів, права на які в законному порядку на територію Російської Федерації не передавалися, або були передані після виготовлення тиражів такого фільму; — переважно низька якість відеозапису за яскравістю і різкістю зображень, насиченістю кольорів, випадання сигналів, побічні записи; — низька роздрібна ціна відеокасети. Спеціалістами РАПО розроблена класифікація найхарактерніших зовнішніх ознак, які вказують на те, що зазначений примірник аудіовізуального твору ви­готовлений і введений в цивільний обіг з порушенням Закону про авторські і су­міжні права, а, отже, є контрафактним примірником аудіовізуального твору. Характерною особливістю ринку є виробництво практично всіх «піратських» відеокасет на території Росії. Останнім часом рівень «піратських» підробок істотно зріс. На прикладі відео­касет наочно прослідковується тенденція до зникнення з прилавків кустарних перезаписів двох фільмів на одну касету. Контрафактна аудіовізуальна продук­ція переважно стала практично невідмінною від легальної за зовнішніми ознака­ми без проведення спеціальних порівняльних досліджень і допомоги спеціалістів, які володіють для цього спеціальними знаннями. Слід відзначити, що наявність ідентифікаційного знака, призначеного під­твердити легальність виробництва певного примірника аудіовізуального твору, не завжди гарантує захист від порушень. На дослідження до РАНО останнім часом надходять контрафактні відеокасети, марковані справжніми ідентифіка­ційними знаками, застосовними в м. Москві. Ці обставини істотно ускладнюють можливості одержання інформації про виготовлення або розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції. Якісні зміни, що відбуваються на ринках аудіовізуальної продукції, зумовлю­ють необхідність підвищення рівня інформованості органів внутрішніх справ шляхом: — підвищення рівня взаємодії з контролюючими органами, які здійснюють перевірки дотримання встановленого порядку реалізації аудіовізуальної про­дукції; — зміцнення співробітництва з інформованими джерелами — службами безпеки правоволодільців та їх громадськими об'єднаннями, організаціями, які спеціалізуються із захисту інтересів правоволодільців1; Необхідно мати на увазі, що діяльністю із захисту інтелектуальної власності займа­ється велика кількість юридичних осіб, які в дійсності не мають для цього необхідних можливостей і повноважень. Крім того, наявна інформація свідчить, що ряд осіб за­стосовують сумнівні засоби захисту інтересів правоволодільців і роблять спроби вико­ристання в своїх інтересах можливостей органів внутрішніх справ. Є факти залучен­ня таких осіб до кримінальної відповідальності за шахрайство, тому слід переконати­ся стосовно можливостей, кваліфікації і повноважень осіб, які пропонують послуги щодо захисту інтересів правоволодільців, перш ніж залучати їх до надання практич­ної допомоги і передавати мінімально необхідну інформацію. 303 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ — обміну інформацією і координації дій з оперативними підрозділами орга­нів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів. 4. Дії по припиненню правопорушень Реальна боротьба з «інтелектуальним піратством» вимагає наявності певних знань чинного законодавства, а також практичних навичок щодо підготовки і про­ведення контрольних закупок та інших заходів перевірки. Конкретного резуль­тату можна досягнути лише в тому разі, якщо до підготовки і проведення кожно­го заходу підходити з належною відповідальністю. 4.1. При одержанні первинної інформації або заяви про здійснення адмініст­ративного правопорушення, передбаченого статтею 150-4 КпАП РРФСР, необхід­но відповісти на питання: — чиї саме права порушуються — правоволодільців чи споживачів; — яким чином здійснюється порушення — продажем, здаванням у прокат, іншим незаконним використанням примірника твору; — чи відноситься зазначений товар до копій творів науки, літератури і мис­тецтва — об'єктів авторського або суміжних прав; — чи підлягають правовій охороні авторські і суміжні права на нього та де­які інші. У практичній боротьбі з розповсюдженням контрафактної відеопродукції відповіді на ці питання, як правило, досить очевидні, тому одержана інформа­ція є підставою для проведення її перевірки і вжиття заходів до припинення здійснюваного правопорушення відповідно до п. 1 ст. 10 Закону Російської Фе­дерації «Про міліцію». 4.2. На організаційному етапі підготовки до проведення заходів з докумен­тування дій продавців контрафактної аудіовізуальної або іншої продукції, як правило, необхідно: — проаналізувати дані про місце і найбільш зручний час проведення конт­рольної закупки з точки зору забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у проведенні заходів; — доцільно попередньо провести перевірку для підтвердження систематич­ності торгівлі, визначення оптимального часу проведення контрольної закупки, , виявлення додаткових місць збереження контрафактної продукції (складів, ав- ' томашин), можливих джерел надходження контрафактної продукції до торго-1 вельної точки; j — з правоволодільцем або організацією, що представляє його інтереси, ви- ] рішувати питання надання практичної допомоги в проведенні контрольної за­купки, участі спеціалістів, надання допомоги щодо вилучення, перевезення і складування; — визначити розподіл сил і засобів, в тому числі участь у проведенні контро­льної закупки експерта — представника Російської антипіратської організації і або представника фірми — правоволодільця (але не як покупця); — забезпечити необхідним пакетом документів (бланки актів контрольної] закупки, протоколи огляду і вилучення, пояснення, паперові стрічки для опе-| чатування вилученої продукції з відтисками печатки підрозділу, прозора ли­пуча стрічка, копіювальний папір тощо). При проведенні широкомасштабнії заходів доцільно заздалегідь розробити для кожної групи план-схему місця| розташування торговельних точок, що перевіряються, і підходів до них; 304 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» — провести інструктаж учасників заходу, пояснити мету і завдання заходу, вимогу дотримання законодавства при його проведенні. 4.3. В процесі проведення, відповідно до п. 25 ст. 11 Закону Російської Феде­рації «Про міліцію», контрольної закупки необхідно: — придбати за допомогою не менше 2-х представників громадськості конт-рафактні примірники аудіовізуальних творів (по 1—2 примірники кожного най­менування); — скласти акт контрольної закупки, в якому зазначити дані продавця і по­купців — представників громадськості, кількість і найменування закупленої продукції, суму сплачених грошей. Зазначається використання касового апара­ту при розрахунках, вказуються реквізити одержаних покупцями чеків; — здійснити огляд торгового приміщення, зазначити в протоколі огляд і ви­лучення наявної на прилавці і в приміщенні контрафактної продукції із зазна­ченням її найменування і ціни, зафіксувавши, що вказана продукція признача­лася для продажу; — вилучити всю контрафактну продукцію, включаючи будь-які ілюстрації, а також документи, що містять інформацію про кількість, асортимент, джерела надходження, канали збуту контрафактної продукції. При товарній кількості виявленої контрафактної продукції вона перераховується за кількістю, вміщу­ється в окрему тару, впаковується, опечатується і скріплюється підписами учасників контрольної закупівлі. В протоколі необхідно зазначити, що несанк­ціонований допуск до вилученої продукції виключений; — вилучити різні прайз-листи (списки реалізованих відеофільмів і перелік цін на них), рекламні буклети та інші документи (товарно-транспортні наклад­ні, чеки, цінники), що також фіксується в протоколі; — у продавця і/або керівників торгових точок невідкладно беруться пояс­нення щодо факту реалізації контрафактної продукції. При цьому з'ясовують­ся обставини не тільки стосовно факту порушення авторських або суміжних прав, а й можливого незаконного підприємництва, обману споживачів, шахрай­ства, незаконного використання товарного знака, ознак вчинення інших право­порушень; — при вилученні контрафактної продукції необхідно перевірити і відобрази­ти наявність документів, що дають дозвіл на зазначений вид підприємницької діяльності, накладних на реалізовану продукцію, наявність договорів оренди приміщення і ліцензійних угод, прокатних посвідчень, відомостей про реєстра­цію підприємства та інших документів; — скласти протокол про адміністративне правопорушення. Слід мати на увазі, що відповідно до ст. 239—241 КпАП РРФСР співробітни­ками органів внутрішніх справ може здійснюватися адміністративна затримка на строк не більше 3-х годин за продаж, здавання в прокат та інше незаконне використання примірників творів і фонограм, з метою припинення адміністра­тивного правопорушення і складання протоколу про адміністративне правопо­рушення. 4.4. На етапі підготовки матеріалів для передачі в суд необхідно: — вилучені за загальною кількістю контрафактні примірники аудіовізуаль-| них творів розпакувати в присутності представників торговельної точки і понятих; І» 1-319 305 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ — скласти протокол огляду вилучених касет, де фіксується схоронність упаковки. В акті вказується найменування і кількість з кожного найменування контрафактної продукції з зазначенням наступних ідентифікаційних ознак — загального вигляду поліграфічної упаковки (картонна або пластикова коробка), наявності целофанування, назви відеофільму російською і англійською мовами, наявність спеціальної голографічної марки правоволодільця з її описом, року випуску, назви зарубіжної компанії, даних російського дистриб'ютора і його знака авторського права; — направити закуплену і вилучену контрафактну продукцію на дослідження; — одночасно доставленому у ВВС продавцеві пояснюють, що матеріали ад­міністративного правопорушення будуть повною мірою готові для розгляду в суді лише тоді, коли експертами будуть проведені криміналістичні досліджен­ня вилученої аудіо-, відеопродукції і подані відповідні письмові висновки. 5. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення до суду: — рішення про направлення матеріалів про адміністративне правопорушен­ня приймається керівником органу внутрішніх справ за місцем вчинення пра­вопорушення; — передачі до суду підлягають закуплені й вилучені речові докази — конт-рафактні примірники творів; — вживають заходи по забезпеченню явки правопорушника і повідомлення експерта про місце і час розгляду матеріалів справи. При підготовці і передачі матеріалів про адміністративне правопорушення | до суду слід пам'ятати, що відповідно до ст. 38 КпАП РРФСР адміністративне І стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців від дня вчинення пра- і вопорушення, або не пізніше місяця після прийняття рішення про відмову щодо | порушення кримінальної справи за наявності в діях порушника ознак адмініст- І ративного правопорушення. І Суддя, керуючись нормами КпАП РРФСР, виносить рішення про притяг-1 нення до адміністративної відповідальності порушника, а також конфіскацію 1 вилучених примірників контрафактної аудіовізуальної продукції з метою їхі подальшого знищення або передачі правоволодільцю. ,1 При відмові від притягнення до адміністративної відповідальності суддя, • відповідно до п. 4 ст. 49 Закону про авторські і суміжні права, виносить рішенюш про конфіскацію контрафактних примірників творів і фонограм, їх знищенвдЯ або передачу володільцям авторських і суміжних прав. *Л 5. Проведення досліджень примірників контрафактної >*Ш аудіовізуальної продукції Ш Однією з проблем, що викликає певні труднощі при проведенні перевірив і припиненні порушень авторських і суміжних прав, є рішення питання ntfH проведення досліджень контрафактної аудіовізуальної продукції. V Основні труднощі щодо питання організації проведення досліджень, як пр$|Н вило, становлять: ^1 — пошук кваліфікованих спеціалістів (експертів) для проведення дослшН жень; JH — надання необхідних для проведення порівняльних досліджень тиз) оригінальних зразків аудіовізуальних творів; 306 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» — коректність постановки перед спеціалістом питань, що необхідно ви­рішити. Практичному вирішенню цих проблем був присвячений семінар співробітни­ків експертно-криміналістичних підрозділів, що відбувся в м. Москві у грудні 1999 р. за Програмою ТАСІС. За участю ЕКЦ МВС Росії і РАПО підготовлено збірник матеріалів «Методологія проведення досліджень і експертиз аудіовізу­альних творів», інформація якого дозволить уникнути можливих помилок при призначенні і проведенні досліджень контрафактної аудіовізуальної продукції. Відповідно до угоди між ЕКЦ МВС Росії і РАПО визначені 24 базові міжре­гіональні відділи експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ. Базовим ЕКЦ передані бібліотеки оригінальних поліграфічних упаковок найбільш популярних відеофільмів, що переважно стають об'єктом «пірат­ського» тиражування, і списки аудіовізуальних творів із зазначенням правово-лодільців — членів РАПО. Зазначені бібліотеки РАПО регулярно поповнює зразками оригінальної упаковки відеофільмів, що надходять у торговельну ме­режу. При направленні до ЕКП об'єктів для проведення досліджень необхідно вра­ховувати, що: — експерт не має права давати правову оцінку досліджуваного об'єкта; — основні параметри і вимоги до ліцензійного відеозапису аудіовізуального твору не стандартизовані, тому експерт не зможе відповісти на питання про відповідність поданого примірника вимогам ГОСТу. Вилучена продукція направляється на дослідження спеціалістам, які воло­діють знаннями щодо визначення відмінних ознак контрафактних примірників аудіовізуальних творів1. Здійснюється дослідження кожного примірника вилу­ченої продукції. Експертною організацією складається висновок про результа­ти проведеного дослідження, який подається разом з продукцією ініціатору. Слід відзначити, що вирішення питання про контрафактність тих або інших примірників аудіовізуальних творів, одержаних в результаті проведення конт­рольної закупки, є правовою оцінкою всієї сукупності наявних у розпорядженні органу дізнання матеріалів. З врахуванням викладеного, при призначенні органом дізнання або поперед­нього розслідування досліджень або експертиз на вирішення спеціаліста (екс­перта) ставляться питання про відповідність наданих для дослідження відеока­сет примірникам оригінальної відеопродукції, а якщо ні, то які є ознаки відмін­ності? Переліки можливих питань, які можуть бути поставлені на вирішення екс­пертів ЕКП при проведенні досліджень і експертиз поліграфічної упаковки відеокасет, магнітних і цифрових носіїв аудіовізуальної інформації наведені в посібнику. 1 Спеціалісти РАПО, володіючи відповідною кваліфікацією, безплатно здійснюють за письмовими запитами органів дізнання і постановами слідчих органів дослідження і експертизи вилученої контрафактної продукції. В межах підписаної РАПО з ЕКЦ МВС Росії угоди з січня—лютого 2000 р. проведення зазначених досліджень і експер­тиз здійснюється спеціалістами базових міжрегіональних відділів експертно-криміна­лістичних підрозділів МВС. 20Ч-319 307 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Висновок «Інтелектуальне піратство» як один з видів кримінального підприємництва через високий доход і низький ризик залишається сприятливим економічним середовищем для формування організованих злочинних груп (ОЗГ). За оцінка­ми спеціалістів у Росії у відеопіратство як сферу бізнесу за останні кілька років інвестовано близько $ 100 млн. Доходи від незаконного використання авторсь­ких і суміжних прав використовуються на відтворення організованої злочинно­сті, породжують ряд ще більш небезпечних злочинів, ускладнюють і без того складну кримінальну ситуацію в країні. В результаті аудіовізуальне піратство в Росії набуло стійких організаційних форм. По суті діє ціла галузь, де зайнята велика кількість людей, створені сотні підпільних виробництв, налагоджено постачання сировини і матеріалів, розпо­всюдження інформації і збут готової продукції. У Краснодарському краї припинена діяльність організованої злочинної гру­пи, що спеціалізувалася на масштабному виробництві контрафактних відеока­сет, мала корумповане прикриття у владних і правоохоронних органах. Лідери групи організували 5 підпільних цехів з тиражування контрафактних відеока­сет (137 апаратів), їх поліграфічної упаковки (77 тис. шт. упаковок), целофану-вання (4 станки), склад готової продукції для реалізації оптовикам (187 тис. шт. касет). Вивчення матеріалів кримінальної справи щодо піратської ОЗГ, яка діяла в м. Рязані, показало, що за півтора-два роки роботи підпільної аудіовідеостудії (понад 200 одиниць записувальної техніки) мережа розповсюджувачів її про­дукції зросла з 8 до 40 торговельних точок у Рязанській, Володимирській та ін­ших областях1. Останнім часом все більшу стурбованість індустрії кіно викликає піратство в галузі оптичних дисків. За останні два роки DVD-піратство заполонило країни Південно-Східної Азії. Виробничі потужності Великого Китаю (включаючи Гонконг і Макао) нині дорівнюють або навіть перевищують всю світову потребу в цих дисках. Всі ці факти починають впливати на вітчизняний ринок аудіовізуальних творів. Практика боротьби з піратством свідчить, що для зламання захисних кодів на легальних цифрових дисках злочинці користуються послугами хаке-рів, для просування своєї контрафактної продукції на ринок використовують Інтернет, вдаються до засобів комп'ютерного і мобільного зв'язку. Поява нових технологій і взяття їх на озброєння піратами зумовлюють необ­хідність організації ефективної взаємодії всіх підрозділів внутрішніх справ по боротьбі з піратством. ДОДАТОК І і До зовнішніх ознак, що вказують на відмінність вилученої відеокасети від оригінальної відеокасети правоволодільця, як правило, відносяться: А — відсутність поліграфічної упаковки. ' Е. Миронова, В. Завидов «Криминалистическая характеристика преступлений, свя­занных с нарушениями авторских или смежных прав». Законность, № 2, 2000 г. 308 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» За існуючою практикою наявність оригінальної поліграфічної упаковки під­тверджує законність розповсюдження відепродукції. На поліграфічній упаков­ці повинна міститися інформація про авторів відеопрограми (про фірму-вироб-ника); про передачу авторських і суміжних прав третім особам; про правоволо-дільців на території Російської Федерації; назва і характер відеопрограми, інформація про вікові обмеження, інформація про проходження спеціальної експертизи (для еротичних відеопрограм), коротка анотація відеопрограми, да­ні виробника (або продавця). Б — наявна поліграфічна упаковка має дизайн, відмінний від оригінального дизайна поліграфічної упаковки даної відеопрограми. При легальному випуску відеопрограм дистриб'ютор (правоволоділець) ви­користовує для оформлення поліграфічної упаковки певний дизайн. При роз­повсюдженні відеопрограм, випущених цим дистриб'ютором, відеопродукція повинна мати саме цей дизайн поліграфічної упаковки. При невідповідності на­явного дизайна поліграфічної упаковки і дизайна дистриб'ютора напрошується висновок, що зазначена відеопродукція розповсюджується не офіційним дис­триб'ютором, а іншою особою. Цей індекс також застосовується в разі, коли відеопрограма не вийшла на легальний відеоринок, і її оформлення здійснено третьою особою без відома правоволодільця, тобто з порушенням авторських прав. В — підробка поліграфічна упаковка. Поліграфічна упаковка має оригінальний дизайн, але одержана шляхом ска­нування, ксерокопіювання, або іншим способом копіювання, за якого викорис­товувався дизайн оригінальної поліграфічної упаковки, і потім відтворена дру­карським способом. У цьому разі крім порушення авторського права на сам твір, відбувається порушення прав на оформлення відеограми (права дизайне­рів і художників — авторів оформлення). При використанні оригінального ди­зайну поліграфічної упаковки використовуються також зареєстровані торгові знаки, знаки охорони авторського і суміжних прав, а також найменування міс­ця походження. В цьому разі подібна інформація є неправдивою. Г — відсутня оригінальна захисна етикетка. При ексклюзивному виробництві відеограм деякими дистриб'юторами наяв­ність оригінальної поліграфічної етикетки є одним з доказів легального похо­дження відеопродукції. Разом з тим у ряді випадків відсутність оригінальної захисної етикетки не є ознакою контрафактності, оскільки не всі примірники оригінальної відеопродукції мають захисні етикетки. Д — наявність на поліграфічній упаковці або касеті підробної голограми (марки), або голограми (марки), що не відповідає оригінальній. Е — зазначення на поліграфічній упаковці іншого, ніж у дійсності, правово­лодільця. Крім порушення майнових авторських прав у ряді випадків порушу­ється і право автора на ім'я, закріплене законом. Також можливе присвоєння авторства (плагіат). Ж — відсутність на упаковці знака охорони авторських або суміжних прав і застережень, що всі права захищені. Будь-який примірник твору, авторські або суміжні права на який захища­ються законом, повинен містити знак охорони авторського і/або суміжного права. 309 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ З — невідповідність форми і способу упаковки — упаковці оригінальної про­дукції. Наприклад, упаковка відеопродукції в пластикові бокси, а не в картонну поліграфічну упаковку, або застосування іншого, ніж за легального виробницт­ва способу целофанування. Ця ознака є опосередкованим доказом того, що при­мірник твору був виготовлений не самим правоволодільцем, що має виключне право виробництва примірників цього твору, а третьою особою. І — невідповідність наявної відеокасети оригінальній. При ексклюзивному виробництві відеограм ряд фірм правоволодільців вико­ристовують тільки певний тип магнітних носіїв (відеоплівок), якщо примірник твору записаний на іншому типі носія (відеострічки), то відповідно він виготов­лений третьою особою, а не самим правоволодільцем. К — відсутність спеціального тиснення на поліграфічній упаковці. Різні правоволодільці при оформленні поліграфічної упаковки відеограм за­стосовують при випуску ряду відеограм певні види тиснення. Відсутність тако­го тиснення на поліграфічній упаковці таких творів свідчить про виробництво їх третіми особами. Л — наявність на касеті двох і більше фільмів. При випуску відеограм кожний твір випускається у вигляді окремого при­мірника. Відповідно до існуючої практики права передаються окремо на кожний твір, розміщення на відеокасеті більше одного фільму, за рідким винятком (спе­ціальні випуски відеограм, випуск ретроспектив тощо) свідчить про порушення авторських прав. М — інші відмінні ознаки. До інших відносяться ознаки, що рідко зустрічаються. Так, наприклад, від­сутність спеціальної наклейки безпосередньо на центральній частині відеока­сети, або невідповідність деяких параметрів відеозапису, деталей оформлення тощо. 310 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» СИСТЕМА ВИНАГОРОДИ АВТОРАМ В АУДІОВІЗУАЛЬНІЙ СФЕРІ ЗА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ ТВОРІВ ТЕЛЕМОВНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ (Рекомендації Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») 1. Вступ Телевізійні організації розповсюджують як художні, так і документальні кіно- і телетвори. Ці твори можуть бути: — виготовлені самими телемовними організаціями; — виготовлені незалежними продюсерами або студіями; — виплата авторської винагороди не становить жодних проблем, коли теле-мовна організація є одночасно продюсером і розповсюджувачем, оскільки вона має безпосередній зв'язок з авторами. Ким і як повинна бути виплачена винагорода авторам при розповсюдженні їх творів іншими телевізійними організаціями, які не є виробниками даного ау­діовізуального твору? 2. Система винагороди Можливі три способи: а) виплата винагороди здійснюється самою телемовною організацією; б) винагорода виплачується продюсером; в) змішана системи виплати винагороди. а) Виплата винагороди телемовною організацією Ця система розроблена і впроваджена авторсько-правовими товариствами (SABAM, SACD Франції, SACD Бельгії, SACD Канади, SSA, SGAE). Ця система передбачає: — що продюсер відступає телемовній організації право на розповсюдження аудіовізуального твору без врахування авторської винагороди. Остання випла­чується безпосередньо телемовною організацією; — що договір між продюсером і автором містить застереження про винаго­роду, який включає наступні примірні положення: «автор відступає продюсеру право виконувати або дозволяти виконання твору (його оригінальної, дубльованої або субтитрованої версії) шляхом його телевізійної передачі в ефір, по кабелю (за умови дотримання нижченаведеного параграфу) або через супутник. Продюсер повинен повідомити телемовні орга­нізації про те, що вони зобов'язані укласти відповідні договори з організаціями колективного управління авторськими правами, до яких належить автор, або з іншими організаціями, що представляють автора»; «стосовно одночасної повної й такої, що не вносить змін до програми, пере­дачі аудіовізуального твору по кабелю, всі майнові права, що випливають із та­кого використання, управляються й управлятимуть відповідно до договорів, безпосередньо або опосередковано укладених між авторсько-правовими орга­нізаціями, до яких належить автор, і організаціями кабельного мовлення». 311 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ В тих країнах, де застосовується типовий договір UAE SACD, правила, встановлені статтею 2 зазначеного договору, доповнюються наступними поло­женнями: «дозвіл розповсюджується: на твори, що становлять телевізійний і кінематографічний репертуар орга­нізацій. Такими є будь-які відеозаписи, із супроводом або без супроводу їх зву­ком, незалежно від виду матеріального носія, на якому здійснений запис, спосо­бів виготовлення і розповсюдження, право на телевізійне використання яких було прямо або опосередковано передано авторській організації». Ця система дозволяє виплачувати авторам найбільш адекватну і справед­ливу винагороду. б) Виплата винагороди продюсером Продюсер повинен виплачувати авторам певний відсоток від суми, одержа­ної ним за відступлення прав телевізійного розповсюдження твору телемовної організації (ціни продажу). Ця система має три недоліки: — твори, при створенні яких телемовна організація виступає як співпродю-сер, а також твори, права на які відступлені за системою партнерингу, вимага­ють особливого скорегованого режиму виплат винагороди. В обох цих випадках необхідно суто теоретично визначити ціну продажу, від якої буде нараховува­тися відсоток, призначений автору як винагорода за використання твору; — нестабільний стан незалежних продюсерів в умовах вільної економіки. Ця система не враховує ймовірності розорення, банкрутства і ліквідації неве­ликих студій, наприклад, шляхом їх поглинення більш крупними виробниками аудіовізуальних творів; — доходи продюсера переважно важко піддаються суворому обліку і конт­ролю. в) Змішана система Як і в попередній системі, винагорода автору буде розраховуватися і випла­чуватися з доходів продюсера, але виплата цієї винагороди здійснюватиметься самою телемовною організацією. В цьому разі організація колективного управ­ління правами авторів може укласти договір з організаціями, що представляють продюсерів, і з організацією мовлення, що встановлює відрахування організації певного відсотку від бюджету організації мовлення, призначеного для придбання , останнім художніх і документальних програм. Відсоткова ставка, про яку можуть домовлятися організація і розповсюджу- j вач, переважно становить близько 7 %. Одержані таким чином суми розподілятимуться організацією між усіма авто- J рами, чиї твори були розповсюджені зазначеними телемовними організаціями. 312 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОГОВОРУ З РЕЖИСЕРОМ (Рекомендації Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») І. Сторони Договір повинен бути укладений між режисером і певним продюсером. Рекомендується подати договір на розгляд організації колективного управ­ління майновими правами авторів або іншій організації, в якій перебуває режи­сер. Зазначена професійна організація або авторсько-правове товариство пере­віряють відповідність договору нормам, що дозволяють здійснювати колектив­не управління майновими правами. Договір стосується прав режисера як автора і кіноспеціаліста. В разі, коли режисер є також автором сценарію даного аудіовізуального твору, з ним пови­нен бути укладений окремий договір. II. Підготовка—виробництво фільму В загальних рисах у цьому пункті повинні бути визначені умови створення аудіовізуального твору. a) Характеристики створюваного фільму Основне використання: кіно або телебачення. Тип аудіовізуального твору: короткометражний або повнометражний, одно-або багатосерійний, серіал, телевізійний фільм. Передбачена тривалість фільму: Тема: Назва фільму (попередні або остаточна): Оригінальна версія_________________мовою і/або____________мовою. b) Додаткові відомості про інших авторів фільму На основі твору письменника (коли йдеться про екранізацію):______________________________________ Автор сценарію: Автор адаптації: Автор діалогів: Автор музики: c) Технічні умови Використовувані носії та матеріали: Формат (під час зйомок і для первинного використання): Монтажно-тонувальна система (зображення і звук): Мінімальний метраж: Бюджет: Тривалість підготовчого, знімального і монтажно-тонувального періоду (кіль­кість днів на кожну стадію постановки фільму). 313 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ III. Повноваження режисера Режисер повинен використати всі свої професійні навички і вміння в ін­тересах створення фільму. a) Режисер забезпечує наступні творчі функції: — бере участь у постановці фільму; — розробляє сценарне розкадрування і забезпечує художнє керівництво та контроль за роботою над декораціями, костюмами тощо; — керує кінозйомками і організовує роботу акторів; — вибирає або замовляє музику; — керує монтажно-тонувальними й усіма іншими завершальними роботами аж до випуску остаточної версії фільму. Відповідно до всього вищезазначеного художнє і технічне керівництво ство­рення фільму перебуває у виключній компетенції режисера. Вибір виконавців, технічного персоналу і основних творчих працівників, місць проведення зйомок, натурних зйомок, студій тощо здійснюється за обо­пільною згодою режисера і продюсера. Робочий план зйомок повинен бути складений на основі обопільної згоди ре­жисера і продюсера. b) Режисер при керівництві монтажем фільму: — остаточна версія фільму створюється режисером за погодженням з про­дюсером; — без згоди режисера до остаточної версії фільму не може бути внесено ніяких змін шляхом додавання, зменшення або заміни будь-яких елементів. Продюсер зобов'язаний докласти всіх необхідних допустимих зусиль конт­ролю за якістю створюваних версій фільму іноземною мовою, особливо дубльо­ваних і субтитрованих версій. Жодні елементи негативу зображення або звукової доріжки остаточної вер­сії фільму не можуть бути використані продюсером без згоди режисера. IV. Обсяг прав Цей пункт визначає права на аудіовізуальний твір, які режисер відступає продюсеру. В договорі повинні бути точно зазначені і детально описані надані права і ви­ди використання аудіовізуального твору. Слід визначити надані права на кож­ний з видів використання відповідно до юридичної системи, існуючої в цій дер­жаві. У країнах, де законодавче закріплена презумція відступлення прав або від-ступлення прав на користь продюсера, слід точно визначити межі такого від­ступлення, детально перерахувавши права, які підлягають відступленню або відносяться до презумції, встановленої законодавством. Всі права, прямо не передані режисером продюсеру за договором, вважа­ються непереданими і залишаються за режисером. Стосовно відступлення прав, що відносяться до фільму, але не стосуються аудіовізуальної сфери, повинні бути укладені окремі договори. : Моральні права не можуть бути передані або відступлені ні за договором, ні j будь-яким іншим способом. Вони невідчужувані. j І 314 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» V. Винагорода Слід у договорі встановити відмінність між заробітною платою або винагоро­дою, що виплачуються режисеру як керівнику знімальної групи, і винагородою, що належить йому як автору аудіовізуального твору. a) Заробітна плата Винагорода, одержувана режисером як заробітна плата, повинна відповідати нормам трудового законодавства та іншим нормативним актам, чинним у цій державі. Договір повинен обов'язково передбачати строки початку і закінчення постановки фільму, а також точну тривалість кожного з періодів зйомок фільму. b) Авторська винагорода Винагорода режисеру як автору аудіовізуального твору повинна бути вста­новлена договором у формі відсотків від доходів, одержаних продюсером за всі види і всі випадки використання цього твору, застерігаючи при цьому можли­вість колективного управління правами. Ця винагорода повинна розраховуватися з прямих або опосередкованих до­ходів брутто, одержаних продюсером від будь-якого використання фільму. Ставка пропорційної винагороди, повинна бути істотною, а не символічною. Відсоткова ставка пропорційної винагороди визначається окремо з кожного виду використання твору, до того ж за окремі види використання ця ставка мо­же бути значно вища, ніж решта. При встановленні пропорційної винагороди необхідно врахувати всі особли­вості спільного виробництва або використання аудіовізуального твору, щоб ре­жисер одержав пропорційну винагороду дійсно за кожний випадок викорис­тання свого твору. Продюсер при проведенні переговорів про використання аудіовізуального твору повинен дотримуватися інтересів режисера і відступати права на вико­ристання фільму на оптимальних умовах, враховуючи характеристики фільму і пропонованого ринку. VI. Строки При визначенні строку, протягом якого продюсер має право використовува­ти фільм, не укладаючи додаткових угод з режисером, необхідно спиратися на внутрішнє національне чинне законодавство. Нині в різних державах цей строк встановлюється по-різному. Є рація передбачити строк закінчення зйомок фільму. При порушенні цього строку режисеру повертається свобода дій і всі авторські права. В цьому разі він залишає за собою всі вже виплачені йому суми і одержує право вимагати як штрафні санкції виплати всіх визначених йому договором сум. VII. Обов'язки сторін при використанні фільму Продюсер бере на себе зобов'язання забезпечити всі умови, достатні для просування аудіовізуального твору (наприклад, його участь у конкурсних про­грамах різних фестивалів), а також його реальне і добросовісне, відповідне про­фесійним звичаям, використання. і Прізвище режисера повинно згадуватися в будь-якій рекламній та іншій ін-! формації, що має відношення до фільму, відповідно до умов, зафіксованих у до-| говорі. 315 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Продюсер не має права знищувати вихідні або еталонну копію остаточної версії аудіовізуального твору і зобов'язаний зберігати їх у належних умовах. У разі, коли прийнято рішення про знищення вихідних або еталонної копії остаточної версії аудіовізуального твору, режисер має право придбати ці мате­ріали, і тільки після того, як він висловив свою відмову придбати ці матеріали, можна їх знищити. Продюсер зобов'язаний періодично, не рідше одного разу на рік, надавати режисеру звіт про використання аудіовізуального твору, додаючи всі підтвер-джувальні фінансові документи. Як правило, продюсер зобов'язаний відповіда­ти на будь-який запит режисера, що стосується використання твору. Режисер має право ознайомитися з усіма договорами, укладеними продюсером із тре­тіми особами щодо зазначеного твору, а також може мати доступ до всіх бух­галтерських документів, що відносяться до твору. Режисер може призначити будь-яку довірену особу, доручивши їй бути своїм представником перед про­дюсером за відсутності зазначених вище правочинностей. У разі неспроможності (банкрутства) продюсера режисер має право розірва­ти договір за умови, що це не заборонено чинним внутрішнім законодавством даної держави. VIII. Колективне управління правами Продюсер зобов'язаний визнавати всі права, належні або передані на мо­мент укладення договору, а також ті, які могли бути або будуть передані орга­нізації колективного управління майновими авторськими правами, членом яко­го є режисер, або будь-якої іншої організації, зазначеної режисером. Всі так звані «вторинні» права (винагорода за приватне копіювання, одно­часну передачу по кабелю, здавання примірників твору в прокат, надання при­мірників у користування тощо) відносяться до виключної юрисдикції органі­зацій колективного управління правами і не можуть бути відступлені режисе­ром продюсеру. Договір укладається за обов'язкової умови надання можливості колективно­го управління правами як на момент укладення договору, так і в майбутньому, і ніщо в договорі не повинно перешкоджати нинішній або подальшій участі ав­торсько-правових організацій. Договір, що містить можливість колективного управління майновими права­ми, дозволяє авторсько-правовим організаціям прямо контактувати з кінцеви­ми користувачами аудіовізуальних творів. IX. Санкції При недотриманні умов договору і при його розірванні, режисеру поверта­ються свобода дій і всі його права на фільм. 316 ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» ПРИМІРНИЙ ДОГОВІР МІЖ АВТОРОМ СЦЕНАРІЮ І ПРОДЮСЕРОМ (Рекомендації Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність») ___________________________,в особі____________________ Між________________________ діючого на основі_____________________________ далі названий «Продюсер», з одного боку, і______ що проживає за адресою______________________ паспорт серії___________№__________, виданий далі названий «Сценарист», з іншого боку. Стаття 1. Предмет договору Предметом цього договору є подання Автором написаного сценарію для створення і використання аудіовізуального твору в тому вигляді, в якому він описаний у статті 2 цього договору. І. Створення Стаття 2. Опис аудіовізуального твору Продюсер замовляє Автору, який бере на себе зобов'язання по виконанню цього замовлення, сценарій (включаючи короткий опис і досьє) з метою ство­рення аудіовізуального твору, названого далі «Твір», характеристики якого на­ступні: — назва (робоча): — жанр: (повнометражний, короткометражний, телефільм, телесеріал, документаль­ний фільм, мультиплікаційний твір...) — екранізація вже існуючого твору, що має назву: автора: — тривалість (приблизна): — мова оригінальної версії: — первинне призначення: (кіно, телебачення, відео, некомерційна мережа...) — носії: — бюджет виробництва (приблизний): — ім'я співавтора сценарію: — ім'я автора діалогів і/або коментарів: ! — в кольорі або чорно-білий: і (непотрібне викреслити) і Стаття 3. Умови здавання сценарію і оплати І 3.1. Проект короткого змісту І При підписанні цього договору Автор передає Продюсеру один або кілька І варіантів проекту короткого змісту, основна ідея якого виражена як мінімум на 317 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ одній сторінці, із зазначенням жанру; за що Автор одержує від Продюсера за­здалегідь обумовлену суму в розмірі_______грн. (без врахування ПДВ, якщо він підлягає оплаті), яка виплачується при підписанні цього договору. Підпис є доказом сплати суми Автору і згоди Продюсера з коротким змістом. 3.2. Подання досьє Автор зобов'язується передати Продюсеру в строк ____________________ від моменту підписання цього договору повне досьє, яке включає наступні роз­роблені складові частини: — резюме Твору; — опис головних дійових осіб; — більш деталізований короткий зміст. Як винагороду за це Автор одержує від Продюсера заздалегідь обумовлену суму в розмірі____________грн. (без врахування ПДВ, якщо він підлягає опла­ті), виплачену в момент передачі досьє. Продюсер залишає за собою право прийняти або не прийняти таке досьє. Він сповіщає про своє рішення з цього питання замовним листом у строк не пізніше ніж через____________________після здавання досьє. У разі відмови цей дого­вір автоматично розривається, а Автор знову одержує в повне розпорядження права на Твір від дати відправлення рекомендованого листа, до того ж суми, одержані Автором відповідно до положень статей 3.1 і 3.2, повністю залиша­ються в нього. Всі ж недоплачені йому суми підлягають негайній виплаті. Продюсер має право, за свій рахунок, використовуючи для цього прийняте ним досьє, запитувати і претендувати на одержання в будь-якій установі фінансових коштів для написання сценарію. 3.3. Здавання повного сценарію Автор зобов'язується в строк____________________, рахуючи від моменту одержання від продюсера письмової згоди щодо досьє, передати повний сцена­рій, написаний на основі цього досьє, що відповідає договірним зобов'язанням Продюсера стосовно організації, яка субсидує, згаданої в останньому розділі статті 3.2, та лише в разі, якщо Продюсер попередньо повідомив Автора про за- j значені зобов'язання рекомендованим листом. 1 За це Автор одержує від Продюсера заздалегідь обумовлену суму в розмі- 1 рі__________грн. (без врахування ПДВ, якщо він підлягає оплаті), яка випла- 1 чується в момент передачі сценарію. 1 Продюсер зберігає за собою право прийняти або не прийняти сценарій. Він \ повідомляє про своє рішення рекомендованим листом у строк_________після 1 здавання сценарію. В разі відмови цей договір автоматично розривається і Ав- і тор знову одержує, від дати рекомендованого листа, в повне розпорядження я права на Твір, до того ж суми, одержані Автором відповідно до положень ста-1 тей 3.1. і 3.2., залишаються в нього повністю. Всі ж недоплачені йому суми під-в лягають негайному погашенню. т ^Н Після прийняття Продюсером сценарію внесок Автора у Твір завершенное і Автор має право на винагороду, зазначену в статті 7. Ш 3.4. Доробка сценарію під час постановки Ш Автор зобов'язується на прохання Продюсера під час постановки надавати • всебічне сприяння щодо доробки сценарію або переробки діалогів за умови, Щ(н 318 1 __________________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» такі доробки або переробки необхідні для постановки Твору за обопільною зго­дою сторін. Для реалізації цих цілей Продюсер зобов'язується негайно зв'язатися з Ав­тором, і тільки в разі, коли Автор відмовляється або не має можливості здійс­нити подібну доробку або переробку, Продюсер має право звернутися до послуг третьої особи. Вибір третьої особи повинен бути попередньо погоджений з Ав­тором і схвалений ним. Якщо Автор сам здійснює вищезазначені доробки або переробки, він одер­жує за це заздалегідь обумовлену суму, встановлену на підставі взаємної уго­ди, пропорційно до обсягу роботи, яку належить виконати, в момент здавання цієї додаткової роботи. II. Використання Стаття 4. Опис прав на аудіовізуальний твір, наданих ліцензією За умови належного виконання всіх положень цього договору і відповідно до положень статті 5 Автор надає Продюсеру вищенаведені майнові права на вико­ристання аудіовізуального твору шляхом видачі виключного дозволу (ліцензії) на використання твору у всіх країнах світу і на строк, зазначений у статті 13. 1. Відтворення: а) право перенесення сценарію на екран; б) право перенесення сценарію на аудіовізуальний носій з використанням будь-яких аудіовізуальних засобів, в кольорі або чорно-білому варіанті, звуків і/або оригінальних чи дубльованих голосів, титрів і субтитрів будь-якою мовою і після озвучення; в) право перенести на екран різні версії Твору як оригінальною мовою, так і будь-якою іншою мовою, з дубляжем або субтитрами будь-якою мовою; г) право виготовити з вищезазначених записів оригіналу дублі і/або копії, кількість яких визначає продюсер або його правонаступники, на будь-якому аудіовідеоносії, з використанням будь-якого аудіо-відео процесу, відомого на момент укладення цього договору, в усіх форматах і розмірах; д) право випустити (доручити випуск) в обіг вищезазначені носії з метою по­казу в залах і передачі по телебаченню, а також вторинних використань, ви­значених цією статтею (пункт 3). 2. Публічний показ і/або передача в ефір: а) право публічного показу Твору цілком або частинами будь-яким способом і в усьому світі, в будь-якій версій і в будь-якому залі, з платним або безплат­ним входом; б) право передачі Твору по телебаченню в цілому або частинами у всьому світі, в будь-якій версії, платній або безплатній, і будь-яким способом (радіо­хвильовим, супутниковим, прямої передачі в кабельну мережу, одночасної ре­трансляції по кабелю...) за умови, щоб даний спосіб використання був відомий на момент підписання цього договору. 3. Вторинне використання а) право публікації або відтворення всіх складових частин твору (фотогра­фії, звук, тексти...). Це право реалізується виключно з метою популяризації Твору. Крім того, виходячи з вищезазначеного, право публікації і відтворення 319 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ будь-якою мовою короткого викладу Твору, також виключно з метою його реа­лізації; б) право використати (доручити використання) Твір на відеозаписах, при­значених як для публічної експлуатації, так і для приватної, а також права пе­редачі таких відеозаписів в оренду або продажу публіці для особистого викори­стання; в) право участі твору в біржах, ринках, фестивалях і конкурсах за умови пов­ної і безпосередньої передачі автору сценарію належної йому частки винагоро­ди в разі присудження премії. Стаття 5. Обмежувальні застереження За автором зберігаються наступні виключні права: а) право на театральні і аналогічні до них постановки; б) право на перекладення у вигляді книги або брошури; в) право на нові версії («римейки»); г) право на «продовження» і «виклад попередніх подій» («sequels», «prequels»); д) права на відтворення і розповсюдження всіх зображень, фотографій і тек­стів Твору з метою, відмінною від застережених у пункті 3 (а) статті 4 (серед ін­ших і права, що звуться «правами на графіку» і «правами на маркетинг»); е) всі права, що відносяться до всіх способів використання творів, не відомих на сьогоднішній день; ж) всі права, які не були прямо надані ліцензією відповідно до положень статті 4. В разі використання Твору в сфері мультимедіа, Продюсер у кожному окре­мому випадку повинен одержати попередню згоду Автора на таке використан­ня, а конкретні умови будуть визначатися особливим договором. Стаття 6. Особисте немайнове право Особисте немайнове право Автора на твір зберігається повністю за ним. Що стосується особливого права на авторство, Продюсер зобов'язується включити ім'я Автора до титрів і рекламних матеріалів Твору шрифтами опти­мальної форми і наступним чином: «Сценарій ________________________________ (ім'я Автора). Разом з тим автор залишає за собою право зберігати анонімність або виступати під псевдо­німом. Стаття 7. Винагорода за права використання аудіовізуального твору За надання виключного дозволу на використання твору (ліцензії) в тому ви- і гляді, в якому вона описана в статті 4 цього договору, Автор має право на різні І види винагороди, зазначені нижче за способами використання. Ці винагороди \ стягуються або безпосередньо з користувачів Твору відповідно до генеральних І угод, укладених з організаціями управління авторськими правами, або через 1 Продюсера. ^ 1 7.1. Публічний показ у залах (кінотеатри, фестивалі...) І Винагорода за такий спосіб використання становить___________грн. за ко-1 жний проданий квиток. • І Автор одержує цю винагороду безпосередньо від Продюсера. • І 320 ________________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 7.2. Публічна передача по телебаченню (радіохвильова, кабельна, супутни-кова): а) така винагорода (порядком накопичення або ні) стягується організацією у певних країнах. Автор одержує цю винагороду через організацію. У зазначених країнах Продюсер зобов'язаний нагадувати організаціям, з якими він укладає угоди, що виконання зобов'язань, взятих ними на себе сто­совно нього, не звільняє їх від тих зобов'язань, які вони взяли або повинні бу­дуть взяти на себе стосовно організацій охорони авторських прав; б) за використання на телебаченні в інших країнах автор одержує відсоткові відрахування в розмірі______% від усього обсягу доходів Продюсера (включаю­чи можливі доходи), одержаних у результаті такого використання. Автор одержує таку винагороду безпосередньо від Продюсера. 7.3. Тиражування Твору на відеозаписах (відеокасетах, СД-J, СД-ROM, ла­зерних дисках...), призначених для передачі в користування або прокат, а та­кож для продажу публіці з метою особистого використання: а) якщо тиражування здійснюється на території країни, то винагорода стя­гується прямо або опосередковано організацією цієї країни з виробника відео-продукції за прийнятими розцінками. Автор одержує цю винагороду через організацію; б) якщо тиражування Твору здійснюється в інших країнах, винагорода ста­новить ___% від загального доходу Продюсера (включаючи доходи продюсе­рів) за використання твору. Автор одержує таку винагороду безпосередньо від Продюсера. 7.4. Приватне копіювання (на чистих аудіо- та аудіовідеоносіях) У межах країни ця винагорода стягується прямо або опосередковано органі­зацією з виробника, імпортера або придбавача носіїв, призначених для відтво­рення звукових або аудіовізуальних творів, а також апаратів, що роблять мож­ливим таке відтворення. Автор одержує таку винагороду через організацію. 7.5. Передача в публічне користування Винагорода за передачу в користування для освітніх або культурних цілей стягується прямо або опосередковано організацією з установ, офіційно визнаних такими, що відповідають цим цілям, або створеними для цього органами держав­ної влади. Автор одержує цю винагороду через організацію. 7.6. Передача в оренду або користування Винагорода за оренду або передачу в користування Твору стягується прямо або опосередковано організацією з тих, хто орендує або бере в користування Твір. Автор одержує цю винагороду через організацію. Після погашення собівартості виробництва Продюсер виплачує Автору, не рахуючи сум, визначених у статті 3, й понад винагороду, передбачену цією статтею, додаткове відсоткове відрахування в розмірі____% від загального до­ходу (включаючи можливі доходи продюсерів), одержаного в результаті вико­ристання Твору. Стаття 8. Умови оплати Продюсер зобов'язаний вести повний бухгалтерський облік використання Твору. Рахунки, що відносяться до використання Твору, і наявні відомості про 211-319 321 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ доходи з кожного виду використання повинні складатися раз на півріччя, точ­ніше ЗО липня і 31 грудня кожного року. Рахунки, що містять відомості про використання Твору, разом із зазначени­ми сумами і відсотковими відрахуваннями, належні Автору, повинні бути на­діслані Автору протягом трьох місяців після їх закриття. В разі, якщо Продюсер протягом 15 днів після закінчення строку платежу не виплачує належні з нього суми, то на них з цього моменту автоматично і без будь-якого подання вимоги будуть нараховуватися пені розміром 12 % на рік, що не повинно позначатися на праві автора повідомити про розірвання догово­ру через невиконання його умов і, відповідно, вимагати відшкодування збитків. Після десяти днів після подання вимоги, викладеної письмово, Автор має пра­во одержати в будь-якому представництві або можливому філіалі Продюсера всі бухгалтерські документи, пов'язані з використанням Твору, і вимагати в Продю­сера або його бухгалтера обґрунтування наданих йому рахунків за використання Твору. На свій розсуд Автор може при цьому скористатися допомогою третьої особи (експерта — бухгалтера або аудитора). III. Загальні положення Стаття 9. Умови розірвання договору У випадку порушення продюсером одного або кількох зобов'язань, взятих на себе відповідно до положень цього договору, цей договір може бути автоматич­но розірваний через шістдесят днів після відправлення автором листа до вимо­ги з повідомленням про вручення, що містить вимоги дотримання цих зобов'я­зань, за умови, якщо зазначені порушення не були усунені за цей період. ! В цьому разі всі дозволи, дані Автором Продюсеру, анулюються з негайним і введенням у дію цього положення, і як наслідок, Продюсеру не дозволяється І використовувати Твори Автора в будь-якій формі. Поряд із стягненням завда- і них збитків на користь Автора, останній зберігає вже одержану винагороду, І а ще не виплачені суми підлягають негайній компенсації. 1 Стаття 10. Охорона прав і гарантія 1 Автор гарантує Продюсеру, що сценарій оригінальний і, що він не містить! ніякої подібності з іншим твором, а також не відтворює в будь-якому відношен-1 ні інший твір, який охороняється авторським правом, що утруднило б виробки- і цтво і/або використання. Автор надає Продюсеру гарантії від будь-яких прете- і нзій з боку третіх осіб. 1 В разі, якщо Продюсер доручає Автору екранізацію вже існуючого Творці Продюсер зобов'язаний одержати на це дозвіл у осіб, що володіють правами кав існуючий Твір. Ш Автор гарантує Продюсеру, що, за умови дотримання зобов'язань, взятиш ним стосовно організації, він вільний і має повноваження розпоряджатися пра-Я вами, зазначеними в цьому договорі. '• Продюсер гарантує використання Твору відповідно до добросовісного дотрив мання професійних звичаїв. Він також зобов'язується докласти максимум зу«И силь щодо забезпечення необхідної популяризації Твору в світлі його майбутв нього використання. Ш 322 Я ^_________________________ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Продюсер має право оспорювати будь-яке порушення авторських прав і ко­жне недозволене використання Твору, але за власний рахунок і на власний ри­зик. Продюсер і Автор зобов'язуються взаємно інформувати один одного про відомі їм факти таких порушень. Якщо Продюсер подає позов, він повинен по­передньо повідомити про це Автора. Стаття 11. Повідомлення відомостей засобам масової інформації Автор зобов'язується не повідомляти засобам масової інформації ніяких відомостей, що стосуються даного Твору, аж до фактичного початку періоду запису, включаючи випадки, коли Продюсер безпосередньо звертається до Ав­тора з таким проханням. Стаття 12. Затрати Всі затрати, яких зазнав Автор з метою реалізації умов цього договору, по­криваються за рахунок Продюсера, і рахунки з цих затрат виставляються без­посередньо останньому. Можливі аванси виплачувані Автором для виконання умов цього договору, негайно, через просте прохання, оплачуються продюсером за умови, що ці затрати визнані доцільними. Відступлення від цього можливе тільки при досягненні попередньої домовленості між Продюсером і Автором. Продюсер зобов'язується не покривати виробничі й адміністративні затрати за рахунок заздалегідь встановленої винагороди, належної Автору за цим дого­вором. Стаття 13. Строк дії виключної ліцензії Ця виключна ліцензія дійсна протягом____років від дати підписання цього договору. Однак якщо Твір не буде поставлено й випущено в світ протягом____років від моменту підписання цього договору, дія договору автоматично припиняєть­ся і Автор знову одержує в повне розпорядження права на Твір, до того ж су­ми, одержані Автором відповідно до положень статей 3.1. і 3.2, залишаються в нього повністю. Стаття 14. Декларування, збереження, депонування і реєстрація Автор є гарантом декларування Твору в організації. Декларування, здійсне­не Автором, цілком не пов'язано з відомостями, що стосуються музики, викори­стовуваної в Творі, надані Продюсером організації. Продюсер відповідає за можливі реєстрації й депонування Твору відповідно до вимог закону або за відсутності таких вимог. Продюсер зобов'язується бережливо зберігати оригінали, а також невико­ристаний звуковий і образотворчий матеріал. Автор користується правом доступу до оригіналів. Стаття 15. Можливість відступлення прав, одержаних за виключною ліцензією Продюсер має право відступати третім особам зазначені права, одержані на таві надання виключної ліцензії. В цьому разі Продюсер зобов'язується застерегти дотримання третьою особою І зобов'язань щодо Автора, передбачених умовами цього договору. 323 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ В разі, коли Продюсер реалізує це право, він повинен попередньо сповістити про це Автору — рекомендованим листом із повідомлення про вручення. Про­тягом ____________після відступлення Автор повинен одержати копію угоди про відступлення. Стаття 16. Застосовне право Положення цього договору діють відповідно до _____________ законодав­ства. У разі виникнення спору, його вирішення може бути віднесено тільки до компетенції цивільних судів____________________. Гербові й реєстраційні збори покриваються за рахунок сторони, яка подала позов щодо справи. Договір складений у двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін в______________. Продюсер (ім'я Продюсера) Автор (ім'я Автора) 324 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ ДЕЛЬФІЙСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ Делъфи, 27 вересня 1988 р. Діячі культури, письменники, музиканти, актори, дослідники й академіки з Німеччини, Австрії, Бельгії, Кіпру, Данії, Іспанії, Франції, Греції, Ірландії, Ісландії, Люксембургу, Нідерландів, Польщі, Португалії, Великобританії, Шве­ції, Швейцарії, Турції, Югославії та інших країн Європи приїхали в Дельфи у зв'язку з крайньою необхідністю. Виробництво аудіовізуальних творів перебуває в стані кризи, і ми глибоко стурбовані його майбутнім в Європі. Ця Декларація адресована широкій гро­мадськості і установам Європейського Співтовариства. Аудіовізуальні засоби масової інформації стали життєво важливим факто­ром культурного життя через свою загальну присутність і тенденції до гегемо­нії. Саме культура перебуває в основі: — Права кожної людини збагачувати свою особистість завдяки емоціям і пе­реживанням, якими вона володіє через свої знання; — Права широкої громадськості на вільний вибір; — Права творців на вільне самовираження. Переважно ці права заперечуються як можливі шляхи обміну ідеями і за­безпечення особистого зростання або використовуються певними економічними силами, стаючи інструментами їх влади. Доки є можливість застерегти найгірше, наш обов'язок сказати Урядам: Дійте, доки є час! Боротьба із зростаючим розмиванням культурної самобутності в Європі є од­ним із ваших завдань. Кожний має право читати твори, що виражають його на­ціональні особливості, і, крім того, на своєю власною мовою. Крім того, на вас покладено обов'язок гарантувати неспотворений і вільний обмін ідеями, інформацією й творами. Цензура, втручання і маніпуляції з по-літичною або комерційною метою становлять загрозу демократії. На вас покладена відповідальність за протистояння вторгненню кіл, зацікав- них лише в одержанні прибутку, в сферу культури. Покладіть кінець прак-тиці комерційних телевізійних мереж, які кидають виклик як правам широкої громадськості, так і правам авторів, нехтуючи художніми творами задля рек-ламних цілей. Зупиніть тих, хто урізує такі художні твори, спотворює їх суть і позбавляє їх оригінального звучання. 325 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Не допускайте, щоб задля забезпечення програм аудиторією, глядачів від­дали на відкуп рекламним агентствам. На вас покладена відповідальність за цілісність і майбутнє нашого кінемато­графу і телевізійних мереж. У цей рік — Рік кіно і телебачення, напередодні створення єдиного Європейського ринку і на рубежі третього тисячоліття, наш обов'язок — нагадати Урядам про їх відповідальність. Це боротьба за розвиток людства і демократію. Хай Уряди беруть участь у нашій боротьбі! РЕЗОЛЮЦІЇ, прийняті на конференції в Будапешті, організованій під егідою Ради Європи 10 грудня 1994 року I. Представники режисерів, сценаристів і авторів в аудіовізуальній сфері всіх держав Центральної і Східної Європи (РЕСО) і Співдружності Незалежних Держав (СНД), а також потенційних інвесторів у аудіовізуальне виробництво з країн Західної Європи, зібравшись на конференцію, організовану під егідою Ради Європи, вирішили зібратися наступного після закриття конференції дня, щоб одноголосно прийняти і подати на розгляд урядів зазначених держав на­ступну резолюцію: Нагадуючи, що держави Центральної і Східної Європи увійшли в ринкову економіку, і в цих умовах літературна і художня творчість відіграватиме важ­ливу економічну й культурну роль і повинна мати засоби для забезпечення свого розвитку, свого соціального і юридичного захисту, а також для справед­ливого винагородження своїх творців, Ми, автори аудіовізуальних творів країн СНД, вимагаємо: — щоб програми ТАСІС з освіти і технічної та юридичної інформації в галузі охорони і розвитку інтелектуальної власності, розроблені АІДАА відповідно до специфіки ситуації, одержали в наших інтересах юридичну, матеріальну і фі- 1 нансову підтримку, щоб на території наших держав була встановлена система, І яка дозволяє одержувати нам справедливу винагороду; і — базова програма PHARE — інтелектуальна власність — була введена і< 1 схвалена для програми ТАСІС щодо захисту інтересів авторів із СНД; 1 — у державах, де вже створені міжгалузеві організації колективного управ- я ління майновими правами авторів, сприяти створенню спеціальних структур, і що представляють інтереси авторів в аудіовізуальній сфері; •• 1 — у державах, де колективне управління майновими правами авторів дору~< 1 чено організаціям, що користуються фактично або законодавче закріпленою 1 монополією, розглянути законні вимоги авторів про їх вступ до цих організацій? 1 і створення в середині цих організацій структури з управління і захисту npaf>i творців аудіовізуальних творів. 1 II. Представники режисерів, сценаристів і авторів в аудіовізуальній со^е^И всіх держав Центральної і Східної Європи (ПЕСО) і Співдружності НезалеЖіГЯ них Держав (СНД), а також потенційних інвесторів в аудіовізуальне виробнй*'в цтво з країн Західної Європи, зібравшись на конференцію, організовану Щ|Н егідою Ради Європи, вирішили зібратися наступного після закриття конфереІйИ 326 1 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ ції дня, щоб одноголосно прийняти і подати на розгляд урядів зазначених дер­жав наступну резолюцію: Нагадуючи, що держави Центральної і Східної Європи увійшли в ринкову економіку, і в цих умовах літературна і художня творчість відіграватиме важ­ливу економічну і культурну роль і повинна мати засоби для забезпечення сво­го розвитку, свого соціального захисту, а також для справедливого винагоро­дження своїх творців, що авторські права на раніше створені аудіовізуальні твори в країнах РЕСО і СНД належать державі або залежним від неї структурам і, що й нині останні претендують на володіння авторськими правами, — що автори зазначених творів повинні мати можливість контролювати ви­користання своїх творів і одержувати за їх використання винагороду, — що структури, які виготовляють і використовують твори, зазнали знач­них змін у зв'язку з розвитком ринкової економіки, — що саме для створення нових аудіовізуальних творів необхідно, щоб авто­ри користувалися плодами своїх попередніх трудів, — що колективне управління майновими правами авторів аудіовізуальних творів організаціями, що представляють інтереси правоволодільців у цій сфері, повинно забезпечити захист авторських прав, ми, автори аудіовізуальних творів країн РЕСО і СНД, звертаємося з прохан­ням, — щоб аудіовізуальні твори й пов'язані з ними авторські права, на які нині претендують деякі держави Центральної і Східної Європи або залежні від них державні структури, були повернуті нам у порядку, який належить визначити взаємною угодою. Це повернення повинно розглядатися як законне визнання прав авторів на свої твори, незалежно від того, чи були вони створені після пе­реходу країн на шлях демократії або до нього. Це повернення підтвердить праг­нення керівників нових держав усунути і виправити результати десятиліть експропріацій у сфері інтелектуальної власності, а також моральних і майно­вих посягань, пережитих творцями. Представники творчої громадськості всіх країн РЕСО і СНД не можуть до­пустити, щоб це повернення стосувалося тільки власності на майно і виключало зі сфери демократичних і справедливих перетворень інтелектуальну власність; — допустити авторсько-правові організації до колективного управління май­новими правами авторів аудіовізуальних творів, що забезпечить захист і дот­римання наших законних прав як на твори, які повинні бути нам повернені, так і на наші майбутні твори. 327 КНИГА 1. Нормативні акти І документи, Європейська Інтеграція України _______________ ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ авторів аудіовізуальних творів Стаття 1 Кінематографічні й телевізійні твори, створені людським досвідом і уявою, є важливішим фактором культурного життя наших днів. Вони є втіленням осо­бистості автора. Таким чином, це не просто продукт, порівнюваний з якоюсь іншою продук­цією, і створення цих творів не можна порівнювати з наданням будь-яких по­слуг. Європейські закони і правила повинні враховувати ці характерні особливості. Стаття 2 Всі народи мають право на кінематографічні й телевізійні твори, які відобра­жають їх соціальні й культурні особливості, першою з яких є мова; автора не­обхідно заохочувати, незалежно від його ролі, на створення творів своєю влас­ною мовою. Цей вибір повинен бути одним з його виключних прав. Національні й європейські закони й нормативні акти повинні шляхом фінан­сового регулювання, квот і схем розповсюдження охороняти культурну й мовну самобутність. Стаття З Для підтримки розвитку кінематографії й виробництва телевізійних фільмів у країнах з менш розвиненою економікою необхідні спільні зусилля урядів єв­ропейських країн. Європейські установи, особливо Європейські Співтоварист­ва, повинні здійснювати ефективну політику підтримки і захисту самовира­ження національних меншин. Стаття 4 Тільки особа або особи, які створюють кінематографічний або телевізійний фільм, а саме, режисер, автор оригінального тексту, сценарію й діалогів, і компо­зитор, що написав музику, повинні розглядатися як автори твору. Авторське право на твір, який є нематеріальним, виключним і діє на терито­рії всього світу, належить автору лише через створення ним даного твору від моменту його створення. Це право повинно включати моральне право, яке є віч- } ним та невідчужуваним, і майнове право. j Стаття 5 Моральне право автора повинно захищати його ім'я, статус і авторську ро-1 боту, яка повинна бути оприлюднена в тій формі і публіка має право побачити І її в тій формі, в якій вона була створена. \ Моральне право включає право кожного автора претендувати на авторство і на свій власний твір і протидіяти будь-яким спробам змінити будь-яку частину І твору шляхом доповнення, вилучення або видозміни, коли б такі зміни не здійс-1 нювалися. Остаточна версія твору повинна бути завершена режисером. 1 Стаття 6 1 Повага до гідності й незалежності кожного творця, автора й виконавця по-Ш винна гарантувати їм засоби до існування за рахунок реалізації власного твору. • 328 і ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ Жодна адміністрація або європейське чи національне законодавство не може позбавити автора його виключного права на вироблення, індивідуально або ко­лективно, умов, на яких буде дано дозвіл на розповсюдження його твору, і умо­ви виплати авторських відрахувань; будь-яка форма обов'язкового або приму­сового ліцензування повинна бути заборонена. Стаття 7 Кінематографічний або телевізійний твір не має реального існування до тих пір, поки він не оприлюднений. Автори аудіовізуальних творів повинні володіти правом на оприлюднення своїх творів відповідно до прийнятих професійних норм. У разі порушення цих норм автор одержує можливість повернути, тобто знову набути права на свій твір. Стаття 8 Аудіовізуальні засоби масової інформації можна розглядати як засоби, що відповідають суспільним потребам завдяки їх найбільш значимій соціальній ролі. Вирішальну роль відіграє спосіб фінансування кінематографічних і теле­візійних творів. Спосіб фінансування надає фінансистам можливість приймати рішення, які можуть вплинути на творчий задум і незалежність автора. Обов'язком саме державних органів у кожній країні і на загальноєвропейсь­кому рівні є фінансування створення аудіовізуальних творів за рахунок влас­них вкладень і пошуку різноманітних джерел фінансування, що безумовно по­винно підтримати незалежних авторів. Організації, що займаються наданням допомоги й підтримки створенню кінематографічних і телевізійних творів, повинні вносити свій вклад у вирішен­ня цього завдання. Стаття 9 Зосередження коштів виробництва і розповсюдження в руках обмеженого кола осіб або багатонаціональних компаній ховає в собі загрозу всім демокра­тичним правам. Всі форми, як прямої, так і опосередкованої цензури, повинні бути відмінені. Незалежність художнього вираження повинна бути захищена від політич­ного або фінансового тиску. Стаття 10 Кінематографічні твори призначені, головним чином, для демонстрування в кінотеатрах. Громадськість має право перегляду їх в кінотеатрах. Європейські закони і правила повинні регламентувати хронологічний поря­док, який би забезпечував і гарантував можливість демонстрування зазначе­них творів, головним чином у кінотеатрах. Стаття 11 Кожний повинен володіти правом доступу до будь-якої інформації й до будь-яких кінематографічних і телевізійних творів. Одночасно кожному гаран­тується захист від зловживань з політичною або комерційною метою. 329 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ Громадські установи на національному і європейському рівні повинні: — забезпечувати вільний доступ до всіх засобів масової інформації; — слідкувати за тим, щоб програми засобів масової інформації поважали со­ціальну й культурну багатогранність, вживали заходи проти нівелювання й іг­норування громадської думки й забезпечували свободу вибору й виховання критичного відношення. Стаття 12 Громадськість має особливе право, відмінне від права автора, але таке, що забезпечує це право, на перегляд творів у їх цілісній формі без рекламних пауз. Громадськість має право на повну й об'єктивну інформацію щодо змісту програм. Громадськість повинна мати можливість брати участь у виборі про­грам засобів масової інформації. Стаття 13 Будучи нині важливою формою масової інформації, засоби масової інформа­ції аудіовізуальної сфери сприяють загрозливій тенденції зростання пасивнос­ті молоді. Разом з тим зазначені засоби масової інформації, через подані ними твори, можуть стимулювати творчу уяву, сприяти оновленню мови, викликати критичне відношення до послідовності образів і спонукати думку до руху. Кінематографічні й телевізійні твори займуть належне місце в системі освіти європейських народів. Розвиток системи спеціальної технічної освіти, покликаної відповідати по­требам теперішнього й майбутнього технологічного прогресу, стане хорошим стимулом розвитку художньої творчості, заохочення критичної й інтелекту­альної участі в дійсно багатогранній і демократичній системі. Стаття 14 Охорона і відновлення аудіовізуальної спадщини в наших країнах, відно­шення до якої значною мірою було зневажливим, є першочерговим завданням для всіх політичних і культурних організацій. Для реалізації цих завдань створена комісія на європейському рівні. Таким чином, відкриття аудіовізуальної спадщини для вільного доступу пуб­ліки стане для людей переконливим свідченням змін на краще, що є прикметою нашого часу. 330 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ З АВТОРАМИ СЦЕНАРІЮ — ГРОМАДЯНАМИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ Брюссель, ЗО березня 1995 р. І. Загальні положення Законодавства європейських держав у галузі авторського права відрізня­ються одне від одного. Однак у будь-якому разі укладення авторського догово­ру між автором сценарію і продюсером необхідне для визначення взаємних прав і обов'язків. Зазначені рекомендації відносяться до укладення договорів між продюсера­ми і наступними категоріями авторів: автор сценарію, співавтори сценарію, ав­тор діалогів і автор адаптації. В деяких країнах сценарій має статус раніше створеного твору по відношен­ню до аудіовізуального твору (наприклад, у Німеччині або Швейцарії). В інших країнах, а саме у Франції та Італії, автор сценарію і автор діалогів вважаються співавторами аудіовізуального твору. Відмінність у підході законодавства з цього питання особливо істотна для країн, де чинне законодавство містить по­ложення про законне відступлення або презумцію такого відступлення продю­серу прав на використання аудіовізуального твору. Це відступлення чи пре­зумпція або не застосовується до раніше створених творів, або при його засто­суванні вносяться істотні обмеження. Авторський договір повинен бути укладений між автором і компанією-ви-робником аудіовізуального твору (уповноваженим продюсером, який часто є юридичною особою). За необхідності рекомендується надати договір на розгляд організації колек­тивного управління майновими авторськими правами або іншій професійній ор­ганізації, до якої належить автор. Організації колективного управління майно­вими правами перевіряють, зокрема, відповідність договору нормам, що дозво-І ляють колективно управляти авторськими правами. І Зазначений договір стосується прав автора тільки як автора сценарію або f співавтора, або автора діалогів чи адаптації. Якщо автор є одночасно і режисе­ром аудіовізуального твору, то з ним укладається окремий договір. II. Підготовка сценарію, створення фільму Як правило в цьому розділі визначаються умови створення аудіовізуального твору і його призначення. а) Характеристика створюваного аудіовізуального твору Основне використання: кіно, телебачення, відео або інше. Тип аудіовізуального твору: короткометражний/повнометражний фільм, од­но- або багатосерійний фільм, серіал, телевізійний фільм. Тема. ; Назва аудіовізуального твору (попередня або остаточна). І _____ 331 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України Оригінальна версія Носій, формат. мовою і/або мовою. Кольоровий/чорно-білий. Ймовірна тривалість аудіовізуального твору. Орієнтовний бюджет. б) Внесок автора Синопсис. Літературний сценарій. Адаптація. Діалоги. Сценарій (1, 2, 3 версія, остаточна версія). в) Інші внески до сценарію Раніше створений твір (літературний або драматичний). Інші раніше створені твори (синопсис, літературний сценарій, версії сцена­рію). Адаптація. Діалоги. г) Інформація про інші внески до аудіовізуального твору Композитор. Режисер. Виконавці основних ролей. III. Права і обов'язки автора сценарію Автор зобов'язується написати сценарій або певну частину сценарію (літе­ратурний сценарій, частина сценарію з діалогами або без діалогів, 1, 2 і т. д. вер­сії сценарію). Характеристики створюваного твору визначаються відповідно до положень розділу II. Договір повинен встановлювати строк здавання виконаної роботи (варіант: поетапно), а також строк, протягом якого продюсер може від­мовитися прийняти виконану роботу, якщо не були дотримані основні заздале­гідь застережені умови. Договір повинен чітко визначити: — чи може продюсер вимагати внесення змін до сценарію і в якому обсязі і (чи може автор претендувати на додаткову винагороду за внесення змін); і — чи може продюсер запросити співавтора, кандидатура якого буде вибрана і сторонами спільно. У разі появи співавтора фінансовий стан автора, визнане-1 ний у розділі V, залишається незмінним. і Автор гарантує продюсеру, що він є володільцем усіх прав на внесок до ау-1 діовізуального твору. 1 IV. Обсяг прав І У цьому розділі визначаються права на аудіовізуальний твір, передані авто-1 ром продюсеру. т Слід розрізняти дві категорії прав: майнові і моральні. Ш До моральних прав, у першу чергу, відносяться право авторства і право наш недоторканність твору. Вони є невідчужуваними. Ш Що стосується майнових прав, договір повинен точно і детально описуватйЯ передані права і види дозволеного використання аудіовізуального твору. ДляВ 332 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ кожного виду використання твору слід чітко визначити обсяг переданих прав відповідно до внутрішнього законодавства даної держави. Переважно продюсеру передається право на: — використання сценарію для створення на його основі аудіовізуального твору з врахуванням необхідної переробки в процесі створення аудіовізуально­го твору; — використання відзнятого на основі сценарію аудіовізуального твору в усіх визначених договором форматах, усіх допустимих техніках і видах викорис­тання тощо. Переважно автор зберігає за собою: — всі права на сценарій, не пов'язані з його аудіовізуальним використанням, наприклад, видання книги за фільмом, видання сценарію, випуск аудіокасети тощо; — права на «римейк»; — права і винагорода за всі види «вторинного» використання аудіовізуаль­ного твору, створеного на основі сценарію (кабельне телебачення, приватне ко­піювання, здавання примірників у прокат, надання в користування тощо). Від­повідно до Директиви Європейського Співтовариства, що стосується здавання примірників аудіовізуального твору у прокат або їх позичання, автор не може відступити ці свої правоможності продюсеру. Це принаймні відноситься до ка­бельного телебачення відповідно до пункту 29 відповідної Директиви ЄС. Договір повинен містити застереження на користь організацій колективного управління майновими правами, в якому, крім іншого, повинно бути визначено, чи не підлягають права на первинне використання твору (наприклад, на поши­рення твору шляхом передачі в ефір) колективному управлінню, і головне, за­безпечити частку автора при примусових або колективних ліцензіях (див. та­кож розділ V). Застереження вноситься до договору, щоб зобов'язати продюсера інформувати відповідних користувачів аудіовізуальними творами (наприклад, телемовні організації) про обов'язок виплатити автору винагороду. Всі права, прямо не передані за договором продюсеру, вважаються непере-даними і належать автору. В багатьох країнах заборонено передавати права на використання творів способами, які на момент укладення договору невідомі, але можуть з'явитися в майбутньому. Та навіть у тих державах, де законодав­ство не містить такої заборони, подібне відступлення викликає великі сумніви. V. Винагорода Договір повинен містити перелік різних видів належної автору винагороди: аванс за рахунок суми гонорару, гарантований мінімум, премії та інші, безпово­ротні суми, з одного боку, і винагорода за використання аудіовізуального твору, з іншого. Винагорода може складатися: — з винагороди за використання твору шляхом передачі в ефір (або додат­кової винагороди за другу і наступні передачі в ефір), виплачуваної дистриб'ю­торами або безпосередньо автору, або через організацію колективного управ­ління правами, до якої належить автор; — з пропорційної винагороди, обчислювальної з доходів, одержаних продю­сером від усіх видів використання аудіовізуального твору при дотриманні пра­вил про колективне управління правами. Якщо можливо, ця пропорційна вина- 333 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України__________________ города повинна розраховуватися з усіх сум прямого або опосередкованого до­ходу брутто за всі види використання твору. Ставка пропорційної винагороди повинна бути істотною, а не символічною. Відсоткові ставки за різні види використання твору визначаються окремо за кожний вид. При цьому відсоткова ставка за деякі види використання може бу­ти значно вищою, ніж за решту. Необхідно враховувати всі особливості спільного виробництва або викорис­тання аудіовізуальних творів, щоб автор міг одержати пропорційну винагороду від усіх доходів від використання фільму на всіх територіях. Продюсер зобов'язаний вести переговори і укладати угоди з третіми особа­ми щодо аудіовізуального твору, дотримуючись інтересів автора, на опти­мальних умовах, враховуючи характеристики твору і потенційного ринку. Тільки автор матиме право на одержання винагороди за вторинне викорис­тання сценарію і ні за яких умов не зобов'язаний хоча б частково передавати цю винагороду продюсеру. Всі грошові суми, зазначені в цьому договорі, повинні бути збільшені на суму ПДВ відповідно до податкової ставки і в порядку, передбаченому чинним на те­риторії даної держави законодавством. Договір визначає періодичність і строки платежів. VI. Строки Крім встановленого внутрішнім національним законодавством кожної дер­жави строку дії авторського права, слід установити в договорі строк, протягом якого продюсер має право використовувати аудіовізуальний твір. Нині цей строк у різних країнах встановлюється по-різному. Є рація передбачити крайній строк зйомок аудіовізуального твору. При по­рушенні цього строку автор одержує повну свободу дій, йому повертаються всі авторські права. Крім того, автор має право не тільки зберегти за собою всі вже виплачені йому частини винагороди, а й одержати як штрафні санкції решту суми передбаченої договором винагороди. VII. Права і обов'язки продюсера Якщо аудіовізуальний твір створюється на основі або з використанням ра­ніше створених творів, продюсеру слід укласти з володільцями прав на ці тво­ри договори про відступлення створюваного твору. Продюсер бере на себе зобов'язання забезпечити всі умови для належного просування аудіовізуального твору (наприклад, його участь у конкурсних про­грамах різних фестивалів), а також реальне і добросовісне, відповідне профе- ] сійним звичаям, використання фільму. і У будь-якій рекламній або іншій інформації про аудіовізуальні твори прізви- з ще автора повинно згадувалися відповідно до встановлених договором правил. І Тільки автор може вирішити, під яким іменем (псевдонімом) він бажає бути \ згаданим. Автор має право зняти своє ім'я і заборонити його використовувати. \ Продюсер зобов'язаний періодично, не рідше одного разу на рік, надавати і автору звіт про використання аудіовізуального твору, додаючи всі підтверджу- і вальні фінансові документи. Як правило, продюсер зобов'язаний відповідати на І будь-який запит автора, що стосується використання твору. Автор має право 1 ознайомитися з усіма договорами, укладеними продюсером з третіми особами! 334 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ щодо даного твору, а також може мати доступ до всіх бухгалтерських докумен­тів, що відносяться до твору. Автор може призначити будь-яку довірену особу, доручивши їй бути своїм представником перед продюсером при здійсненні за­значених вище повноважень. У разі відступлення продюсером прав на аудіовізуальний твір третім особам у нього залишаються всі зобов'язання відповідно до укладеного з автором дого­вору, і продюсер несе перед автором солідарну відповідальність за всіма взяти­ми на себе зобов'язаннями. У разі неспроможності (банкрутства) продюсера автор має право розірвати договір за умови, що це не заборонено чинним внутрішнім законодавством цієї держави. VIII. Колективне управління Продюсер зобов'язаний визнавати всі права, належні або передані на мо­мент укладення договору, а також ті, які могли бути або будуть передані орга­нізації колективного управління майновими авторськими правами, членом якої є автор, або будь-якої іншої організації, зазначеної автором. Всі так звані «вторинні» права (винагорода за приватне копіювання, одно­часну передачу по кабелю, здавання примірників твору в прокат, надання при­мірників у користування тощо) відносяться до виключної юрисдикції органі­зацій колективного управління правами і не можуть бути відступлені автором продюсеру. Договір укладається за обов'язкової умови надання можливості колективно­го управління правами як на момент укладення договору, так і в майбутньому, і ніщо в договорі не повинно перешкоджати нинішній і подальшій участі ав­торсько-правових товариств. Договір, що містить можливість колективного управління майновими права­ми, дозволяє авторсько-правовим організаціям безпосередньо контактувати з кінцевими користувачами аудіовізуальних творів. IX. Санкції Договір повинен передбачати санкції в разі недотримання сторонами взятих на себе за договором зобов'язань, У разі серйозного порушення продюсером своїх договірних зобов'язань і за офіційного подання вимоги про виконання зо­бов'язань, автор має право розірвати договір, в результаті чого до нього повер­таються повна свобода дій і всі права на створений ним твір, В разі виникнення претензій з боку продюсера, він повинен у письмовому ви­гляді подати автору вимогу виконати зобов'язання в прийнятний строк. X, Заключні положення Заключне положення визначає: — застосовне законодавство; — підсудність; (v — процедуру в разі виникнення розходжень або судового розгляду. 335 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ТИПОВИЙ КОНТРАКТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РАДІОМОВНОГО СОЮЗУ (SACD/EBU) НА ВИКОРИСТАННЯ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ РОБІТ З РЕПЕРТУАРУ SACD (Квітень 1979 р.) Товариство SACD, розташоване за адресою____________________ далі назване SACD, в особі__________________________________ з одного боку, і ___________________________________________ далі названа «Організація мовлення», чий зареєстрований офіс розташований за адресою___________________________________________________, в особі ________________________, з іншого боку, уклали договір про наступне. Відповідно до статуту SACD, Стаття 1 якого стверджує (надзвичайні збори, які відбулися 29 травня 1974 року): «Будь-який автор або композитор, який дав свою згоду слідувати положен­ням цього статуту, зобов'язується надати Товариству, на підставі вищезазна­ченої угоди, у всіх країнах і протягом усього часу існування Товариства: ...Ь) право на дозвіл або на заборону трансляції будь-якого виду тексту, зву­ку й зображення, публічного відтворення будь-яким способом його драматич­них творів». Стаття 1 Цим SACD надає Організації мовлення повноваження на підставі закону на використання з його репертуару творів, які не стали ще суспільним надбанням у______________, для всіх видів мовлення — відео- або відеозвукового, в пря­мому ефірі або в запису, незалежно від способу і походження мовлення (студій­не мовлення, трансляція з конкретного залу, ретрансляція з іншої студії або на іншу студію, кабельна трансляція тощо) відповідно до умов, викладених нижче. Стаття 2 Надання повноважень розповсюджується: 1. З одного боку, на театральний репертуар SACD драматичних або музич- . но-драматичних творів. У разі, якщо із зазначених творів зроблені уривки або і підбірки, юрисдикція SACD обмежена повноваженнями товариства, що управ- і ляє правами публічного показу, і не розповсюджується на дану сферу. | 2. З іншого боку, на репертуар SACD телевізійних і кінематографічних тво- І рів. Як предмет, що має відношення до зазначеного репертуару, розглядається 1 наступне: будь-який відео- або відеозвуковий запис на будь-якому матеріаль-1 йому носії, а також будь-який метод виробництва і розповсюдження, відносно і яких використання права на телевізійне мовлення прямо або опосередковано і доручено SACD. І Як особливий кінематографічний репертуар SACD (фільми французького ви-1 робництва, дубльовані або з субтитрами іншою мовою, принципово призначеній для показу в кінотеатрах) розглядаються будь-які фільми, відносно яких автори або автори (за винятком авторів пісень, що входять до нього) зберегли за собоюи право на телевізійну трансляцію і доручили реалізацію цього права SACD.B 336 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ Крім того, кінематографічний репертуар включає в себе: будь-який фільм, про­дюсер якого є законним або контрактним володільцем права телевізійного по­казу твору і прямо або опосередковано доручив використання зазначеного пра­ва товариству SACD. Для всього репертуару, зазначеного у пункті 2, надання повноважень розпо­всюджується й на телевізійну трансляцію уривків або підборок з робіт. Стаття З Організація мовлення має право здійснювати обробку запису відповідно до технічних особливостей використовуваного нею обладнання. Крім того, організація мовлення володіє правом перекладати, дублювати твір мовою або мовами своєї країни або включати до твору субтитри мовою чи мовами своєї країни. Обов'язком SACD при одержанні відомостей про намір здійснити такі дії є передача Організації мовлення детальної інформації про ту особу або тих осіб, яким автор уже надав або передбачає надати право перекла­ду мовами, зазначеними вище. Права автора зберігаються за автором у випадках, про які йдеться в цій статті. Стаття 4 1. Твори, що входять до репертуару SACD, в принципі, не можуть транслю­ватися в адаптованій, стислій формі, в скороченому або вибірковому варіанті, без попереднього повідомлення, яке Організація мовлення зобов'язана надісла­ти до SACD не пізніше ніж за___днів до планованої дати трансляції або, в разі ретрансляції, не пізніше, ніж за____днів до неї. SACD залишає за собою право заборонити трансляцію не пізніше^ ніж че­рез____днів після одержання повідомлення або, в разі ретрансляції, не піз­ніше ніж через____днів після зазначеної дати. Будь-яка трансляція, яка не була заборонена вищезазначеним способом, вважається дозволеною на період 36 місяців на основі передачі безвідкличних повноважень, рахуючи від дати одержання повноваження товариством SACD. Зазначений строк може бути продовжений угодою між Організацією мовлення і SACD. 2. Як виняток із правила, викладеного в попередньому пункті, нижче наводя­ться випадки, що не вимагають повідомлення про надання повноважень: — трансляції відео- або відеозвукових записів, здійснених Організацією мо­влення на законних підставах протягом 24 місяців після першого показу, за умови, що цей контракт або контракт, що замінив його, продовжує діяти між сторонами. Зазначений період часу може бути збільшений угодою між Орга­нізацією мовлення і SACD; — трансляції за допомогою комерційних відео- або відеозвукових записів, здійснених Організацією мовлення або тих, що перебувають у розпорядженні Організації мовлення на законних підставах; — трансляції робіт, замовлених Організацією мовлення, або повторна їх трансляція; — трансляції уривків із музично-драматичних робіт тривалістю не більше 20 хвилин від загальної тривалості твору; в разі, коли йдеться про хореографіч- 221-319 337 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ ний твір, зазначений уривок повинен тривати не більше 15 хвилин і не може перевищувати половини загальної тривалості твору; — трансляції уривків із драматичних творів за умови, що їх тривалість стано­вить не більше 15 хвилин і не перевищує половини загальної тривалості твору. SACD зобов'язується докласти максимум зусиль для одержання Організа­цією мовлення від членів організації генеральних повноважень на здійснення мовлення в тих випадках, коли від Організації мовлення не вимагається надан­ня повідомлень, перелічених у пункті 1, і на підставі переліку таких випадків, а також змін, внесених до того переліку, наданих Організацією мовлення. Стаття 5 Кожного разу при ретрансляції або трансляції твір, для якого передбачено надання повідомлення в порядку, зазначеному вище, відповідно до пункту 1 Статті 4, зі станції, яка є іноземною по відношенню до Організації мовлення, остання зобов'язана супроводити це повідомлення зазначенням залу або стан­ції, з яких здійснюється трансляція або передача. Стаття 6 1. Повноваження, викладені у Статті 1, стосовно репертуару SACD, згадано­го в пунктах 1 і 2 Статті 2, за винятком особливого кінематографічного реперту­ару, надаються Організації мовлення при оплаті щорічної загальної суми в роз­мірі ____. Варіант: при похвилинній оплаті за ціною за одну хвилину_____. 2. Повноваження, що відносяться до спеціального кінематографічного репер­туару SACD, надаються організації мовлення при оплаті щорічної суми в розмірі____%. від суми, зазначеної в пункті 1. Варіант: при похвилинній оплаті за ціною за одну хвилину________. Варіант пунктів 1 і 2. Повноваження, зазначені в Статті 1, що відносяться до всього репертуару, переліченого в Статті 2, надаються Організації мовлення при оплаті щорічної суми, яка становить______% від_______. 3. SACD зобов'язується надавати Організації мовлення тарифну сітку щодо сум, про яку йдеться в цій Статті. Стаття 7 У разі, коли йдеться про спеціальний кіноматографічний репертуар, SACD зобов'язується надати Організації мовлення гарантії стосовно звернення до су­ду будь-якої особи щодо телевізійної трансляції фільмів французькою мовою, принципово призначених для показу в кінотеатрах, і від порушення цими осо­бами позовів, заснованих на авторському праві, незалежно від того, чи є зазна­чені особи членами організації SACD або ні, чи є вони окремими особами або організаціями авторів чи іншим об'єднанням. У разі, коли в Організації мовлення винакає необхідність скористатися та­кою гарантією через можливі в зв'язку з цим збитки і штрафні санкції, Орга­нізація мовлення зобов'язана поінформувати про це SACD протягом ЗО днів після надання йому відповідного судового позову. Якщо дія контракту припиняється, і його не замінює аналогічна угода, SACD має право не надавати організації мовлення гарантії щодо судових позовів, про які організації не було повідомлено письмово протягом періоду, зазначеного j 338 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ в попередньому абзаці, по закінченні шести місяців після дати закінчення дії контракту. У разі, якщо автори або їх повноважні правонаступники не є членами SACD, гарантійне зобов'язання не повинно перевищувати______% суми, виплаченої організації SACD за використання спеціального кінематографічного репертуару протягом того року, коли транслювалася спірна програма. Варіанти останнього пункту у разі оплати щорічної загальної суми: 1) У разі, якщо автори або їх повноважні наступники не є членами SACD, га­рантійне зобов'язання не повинно перевищувати________% суми, виплаченої за використання всього його репертуару протягом того року, коли транслюва­лася програма, яка є предметом спору. Або 2) Гарантійне зобов'язання не повинно перевищувати______% суми, переда­ної SACD своїм членам за використання спеціального кінематографічного ре­пертуару протягом того року, коли транслювалася спірна програма. На вимогу Організації мовлення SACD надає їй точні відомості про суми, пе­редані членам SACD за використання спеціального кінематографічного репер­туару. Стаття 8 1. Розмір оплати, про яку йдеться в статті 6, повинен покривати розмір мита (податків) за трансляцію, належних від авторів твору, а також будь-яких пере­кладачів або осіб, що адаптують твір, якщо ці особи є членами SACD або будь-якої організації, з якою SACD уклала угоду з цього питання. 2. (Не обов'язковий пункт). Якщо Організація мовлення укладає спеціальну угоду з авторами або композиторами, що є членами SACD, в якій застережена оплата грошових сум на додаток до сум, зазначених у Статті 6 (гонорар за транс­ляцію, гонорар за неопублікований твір тощо), він зобов'язується виплачувати зазначені суми організації SACD з метою передачі їх авторам. Стаття 9 1. SACD заявляє, що вона доручила організації Mechanical Reproduction Rights Society___виключні права з управління правами своїх членів на звуко­ве і відеовідтворення їх творів; разом з тим SACD залишає за собою право на втручання, якщо зазначена організація _________ побажає дозволити повне відтворення як драматичних творів (опублікованих або не опублікованих), так і неопублікованих музично-драматичних творів. 2. SACD підтверджує, що на виконання її прав, викладених у попередньому пункті, Організації мовлення буде достатньо відіслати зазначеній організа­ції ____„> Щ° має викладеш в попередньому пункті права, з якою SACD має угоду про право на відтворення творів, повідомлення, про яке йдеться в пунк­ті 1 Статті 4. Стаття 10 Організації мовлення зобов'язуються через кожні (періодичність) ви- силати SACD або представнику, призначеному SACD, звіт про всі трансляції творів з репертуару SACD, як в оригінальній формі, так і в перекладеному, адап­тованому, стислому, вибірковому або скороченому вигляді. У звіті для кожного 22-1-319 339 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ твору повинна зазначатися дата, точне місце трансляції, а також імена автора, композитора, перекладача або особи, яка здійснила адаптацію матеріалу. Стаття 11 1. Автори і композитори мають право доступу до студії Організації мовлення для відвідування репетицій своїх п'єс. Наскільки це можливо, Організація мов­лення враховує всі зауваження авторів і композиторів, які вони вносять під час репетицій. 2. Організація мовлення зобов'язана зазначати, при оголошенні про трансля­цію або в кожному прес-релізі, ім'я автора і композитора оригінального твору, а також, де це можливо, ім'я перекладача або особи, що здійснила адаптацію. Стаття 12 В разі виникнення спорів або розходжень щодо застосування або тлумачен­ня цього контракту Організація мовлення і SACD зобов'язуються не звертатися до суду (_____________країни Організації мовлення), доки не будуть вичерпані всі засоби мирного врегулювання спорів. Стаття 13 Організації мовлення дозволяється публічний показ творів репертуару SACD і їх трансляція. Організація мовлення не зобов'язана платити будь-яких відрахувань за показ за умови, що трансляція здійснюється з її студії або із за­лу, арендованого для зазначеної трансляції, і за умови, що публіка допускаєть­ся на трансляцію безплатно на некомерційній основі. В інших випадках Орга­нізація мовлення зобов'язана сплатити збір за показ, розмір якого визначаєть­ся взаємною угодою між сторонами. Якщо виручка, одержана від публіки, яка відвідала трансляцію, використовується на благодійність, це повинно бути вра­ховано належним чином при встановленні суми зборів, належних до оплати. Стаття 14 Сторони згодні застосовувати Декларацію EBU/CISAC, підписану в Парижі 21.02.79 р. і, в разі необхідності, звертатися до неї. Стаття 15 1. Цей контракт укладений на період від_____до_____. Якщо жодна із сто»! рін не припиняє дії цього контракту, виславши про це письмове повідомленнях] формі рекомендованого листа з повідомленням про вручення за шість місяців! до дати закінчення дії контракту, зазначений контракт буде продовжений вді період_____. 2. (Необов'язковий пункт). У разі припинення дії контракту будь-які no-j відомлення, вже надіслані відповідно до пункту 1 Статті 4, на які SACD не ві; повіла протягом встановленого періоду часу, залишаються чинними, а винагор да за відповідні трансляції підлягає визначенню взаємною угодою сторін, склі деною на підставі розмірів платежів, встановлених зазначеним контрактом. 340 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ РОЗПОДІЛ ВИНАГОРОДИ ЗА СЦЕНІЧНЕ ВИКОНАННЯ І ЗА ВИКОНАННЯ ПО РАДІО І ТЕЛЕБАЧЕННЮ Інструкція Товариства колективного управління майновими правами Німеччини GEMA Основні принципи 1.1. Кожного фінансового року на основі загальної суми, одержаної Товарист­вом управління правами на публічне виконання і механічний запис музичних творів GEMA (далі — Товариство) за виконання всередині Німеччини (в тому числі й по радіо і телебаченню) музичних творів, після відрахування витрат ви­значається сума винагороди, що належить всім причетним до оприлюднення творів, які охороняються авторським правом. Причому 66 2/з % наявної для розподілу винагороди перераховується радіо і телебаченню як таким, а 33 */з % — їхнім технічним працівникам і тиражувальникам (розмножувальникам) му­зичних творів. 1.2. У загальних, чи основних, принципах визначення винагороди під при­четними до розподілу авторського гонорару розуміються дійсні, надзвичайні і асоційовані члени Товариства. 2. Всі учасники розподілу несуть на собі тягар податкових витрат Товарист­ва відповідно до відсоткового співвідношення винагороди, причому розмір мінімальної одиниці відрахувань є єдиним для всіх. 3. Наприкінці року до каси взаємодопомоги співробітників, зайнятих у систе­мі Товариства, щорічно поступає певна сума, розмір якої визначає керівництво Товариства за погодженням із наглядовою радою. 4. а) На основі взаємопогоджених і взаємовигідних договорів 10 % суми, що підлягає розподілу, йде на задоволення соціальних і культурних потреб. Витра­ти, пов'язані із сплачуванням податків, штрафів, утриманням управлінського апарату, забезпеченням представницької діяльності, зараховуються до витрат на соціальні і культурні потреби. На ці ж потреби зараховуються витрати Това- ; риства, пов'язані із соціальним страхуванням і забезпеченням у старості. При-I чому, надання коштів на це відбувається на основі різних оцінок і методик. І Міру відповідної участі у розподілі коштів на ті чи інші потреби і цілі визнача-I ють правління і наглядова рада Товариства за обопільною згодою. L б) Кошти, що нараховуються за виконання серйозної класичної музики, не І повинні виявляти тенденції до зменшення відносно загальної суми гонорарних [цитрат. Зміни у відрахуваннях на класичну музику потребують відповідного Кішення загальних зборів Товариства, яке, згідно статті lib статуту Товарист-ш, має прийматися кваліфікаційною більшістю. ЦІ в) Нестача коштів на серйозну музику покривається за рахунок внесків до Ьуми, що підлягає розподілу. При цьому надходження із закордону здійсню-ірться на засадах взаємності. Частка у дотаційному фонді класичної музики, І 341 КНИГА 1. Нормативи] акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ що її сплачують дійсні члени загальних зборів Товариства, визначається рі­шенням цих зборів. 5. Якщо видавець музичної літератури перебазувався за кордон і став чле­ном зарубіжної організації, яка дбає про виконання музичних творів і захист прав їх авторів, то це не веде до зменшення гонорару авторам і їхнім правона­ступникам, які залишилися на батьківщині. 6. Установлюється таке співвідношення в участі розподілу доходів: За виконання (відтворення) музичного твору безпосередньо з використан­ням нот — 77 % За виконання з використанням звуконосія — 20 % За виконання з використанням звукових фільмокопій — 3 % Винагорода за виконання безпосередньо з нот надається згідно розділу 1, пункт 4 Загальних принципів визначення оплати за сценічне виконання і за ви­конання по радіо і телебаченню. Винагорода за виконання з використанням зву­коносія виплачується з додержанням положень розділу IV, пункт 9 Порядку визначення оплати за механічне розмноження музичного твору. Винагорода за виконання з використанням звукових фільмокопій надається у відповідності з розділом IV, пункт 7 Порядку визначення плати за механічне розмноження му­зичного твору. 7. Право участі у розподілі прибутків мають тільки ті причетні до виконання музичного твору, хто може відповідним чином довести, що протягом фінансово­го року дійсно виконувався твір, до якого вони мають певне відношення. 8. При визначенні винагороди враховуються як матеріальні прибутки, що їх дав твір, так і його загальнокультурні цінності. Це стосується повною мірою і демонстрації кінофільмів. 9. Причетними відповідно до п. 2 є композитор, поет-пісняр, автор словесного тексту, інші опрацювальники твору на шляху до його публікації чи оприлюд­нення (перекладач, редактор, певний технічний спеціаліст та ін.) і видавець. 10. Частка причетності до виконаного твору і перелік самих причетних як таких визначається за поданою нижче таблицею, якщо порядок визначення у кожному конкретному випадку не виходить за межі поданої класифікації: A. Композитор 12/12 F Композитор 5/12 B. Композитор 8/12 Поет-пісняр 3/12 Поет-пісняр 4/12 Видавець 4/12 C. Композитор 11/12 Композитор 7/12 (6/12) Аранжувальник 1/12 Аранжувальник 1/12 (2/12) D. Композитор 7/12 j Видавець 4/12 ] Аранжувальник 1/12 І Н. Композитор 4/12 1 Поет-пісняр 4/12 І Аранжувальник 1/12 (2/12) 1 342 І ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ Е. Композитор 8/12 Поет-пісняр 3/12 Видавець 4/12 Видавець 4/12 (3/12) Частка аранжувальника оплати за виконання оригінальних творів групи 12 становить УІ2 частину загального гонорару, а для творів групи 24 — 2/12. Це твори розважальних і класичних жанрів, що виконуються по радіо і по те­лебаченню як такі, так і для функціонального супроводу, і відтворюються як без­посередньо з нот, так і за допомогою відповідних технічних засобів. Аранжування, що зводиться до перекладу голосу на інший інструмент, не дає права на спеціальну винагороду. 11. Захищені авторським правом аранжування незахищених творів оплачу­ються згідно пункту 2 Порядку визначення оплати. У цьому разі частка аран­жувальника від загальної суми гонорару становить 3/І2- У творах, що мають словесний текстовий матеріал, праця аранжувальника оцінюється, як праця автора текстового матеріалу (поета-пісняра). Роботи над твором, що не охоплю­ються правилом гонорарного забезпечення, здійснюються на умовах, передба­чених розділом 1, пункт 4 с. 12. Аранжувальник захищеного авторським правом твору може вважатися причетним до виконання цього твору і мати право на гонорар, якщо аранжуван­ня здійснювалося за згодою автора і про нього (про аранжування) було заявле­но у Товаристві. 13. Якщо у перевиданні музичних творів на території Німеччини різною мірою зайнято декілька видавництв або якщо угодою Товариства з іншими то­вариствами захисту авторських прав передбачена різна участь у перевиданні творів, права авторів яких як членів Товариства захищає це Товариство, то оплата здійснюється відповідно до поданої заявки (що є доповненням до роз­ділу 4, пункту 5 Порядку визначення винагороди; це доповнення діяло до 31.12.95). 14. Якщо у розпорядженні Товариства немає жодного примірника опрацьо­ваного твору, в цьому разі Товариство зобов'язане до виплати гонорару за аран­жування тільки тоді, коли прізвище аранжувальника зазначається у програмі виконання твору чи коли аранжування можна легко довести іншим способом. Товариство має прагнути в разі відповідної заявки до того, щоб установити факт аранжування і визначити аранжувальника. £ 15. Незалежно від міри фахового аранжування музичних творів класичного і І розважального жанрів на їх шляху до автономного виконання по радіо і телеба-I ченню чи використання їх в якості функціонального супроводу, здійснюваних І до безпосередньо з нот, так і за допомогою відповідних технічних засобів, вина-I города за таке фахове аранжування ведеться за методикою аранжувальника. : 16. Гонорар авторові словесного тексту може нараховуватися і тоді, коли му­зичний твір, до якого входить словесний текст, виконувався без нього (тобто без словесного тексту). Щодо словесних текстів музичного твору, які були подані до оплати, хоча певний період не виконувалися разом із музичним твором, то вони підлягають оплаті, коли вони (словесні тексти) позитивно впливають на притя-'• гальну силу музичного твору і навіть визначають її. Автор словесного тексту і може вважатися таким, що не брав участі у підготовці виконання музичного І 343 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ твору, якщо цей твір мав незалежне музичне оформлення і в такому вигляді був представлений публіці, хоча до нього складовою частиною входив словес­ний текст. Але в цих випадках автор словесного тексту може вважатися причет­ним до виконання, якщо притягальна сила музичного твору залежала від сло­весного тексту. Рішення про те, мав словесний текст позитивний вплив на вико­нання музичного твору чи не мав, повинна винести у разі спору експертна ко­місія, до складу якої входять два композитори і два автори словесного тексту. 17. Частка гонорару авторові словесного тексту у музичних творах серйоз­ного характеру, де обсяг виконуваного словесного тексту є незначним, має від­повідати такому обсягові. 18. Якщо словесний текст пісні чи іншого розважального музичного твору вважається рівнозначним музичній частині єдиного твору, як про це говориться у розділі X, пункт 3 і в розділі XI, пункт 3 Порядку визначення винагороди, то частка участі авторів словесного і музичного текстів у розподілі гонорару є фак­тично однаковою. Це видно із норми, що діє у Німеччині з 1 січня 1982 року. Во­на (ця норма) обумовлена пунктом 2 відповідного регулювання: В. Композитор.......6/12 Автор словесного тексту (чи поет-пісняр)......6/12 D. Композитор.....6/12 (5/12) Аранжувальники.... 1/12 (2/12) Поет-пісняр.......5/12 F. Композитор.....4/12 Поет-пісняр.......4/12 Видавець........4/12 19. Частка аранжувальника в оплаті за виконання оригінальних творів групи 12 становить Vi2 частину загального гонорару, а для творів групи 24 — 2Д2. Це твори розважальних і класичних жанрів, що виконуються по радіо і по телебаченню як такі, так і для функціонального супроводу, і відтворюються як безпосеред­ньо з нот, так і за допомогою відповідних технічних засобів. Аранжування, що зводиться до перекладу голосу на інший інструмент, не дає права на спеціаль­ну винагороду. 20. Товариство здійснює виплати композиторам, аранжувальникам, авторам словесних текстів і видавцям, які подали відповідні заяви чи які за інших об­ставин відомі як такі, що мають право на гонорар. Товариство може і самочинно призначити винагороду тим композиторам, аранжувальникам, авторам словес­них текстів і видавцям, прізвища й імена яких зазначені на нотах, за якими ви- j конувалися відповідні музичні твори. І і 21. Право на нарахування гонорару мають ті виконання музичних творів, яки сталися після дати надходження заявки, що має бути зроблена з дотримання!* 1 всіх необхідних вимог. Однак Товариство може нараховувати гонорар і за викові нання, які мали місце протягом поточного розрахункового періоду, в тому числі| і до надходження заявки. 22. Якщо права і претензії на винагороду за виконання викликають спір ситуації, Товариство зобов'язане і має право зволікати з виплатою гонорар доти, поки не буде спільної заяви учасників спору про його уладнання чи І в'язкового для них рішення з цього приводу. Товариство може дати шест сячний строк, протягом якого має визначитись чи то у звичайному судове 344 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ порядку, чи то на основі статутних положень Товариства, правомірність прете­нзій учасників спору. Якщо протягом цього строку нічого не прояснилось, Това­риство може виплатити гонорар тому, хто має пріоритет подачі заявки на вико­нання. 23. Товариство має право нехтувати платою за пробне технічне використан­ня свого репертуару у випадках, коли витрати на гонорар не перебувають у здоровому співвідношенні до наявної каси. 24. Коли витрати на гонорар ніяк не узгоджуються з надходженнями, Това­риство за згоди наглядової ради може розглядати гонорарні суми як такі, що не підлягають виплаті. 25. Наявність музичної марки (іміджу) береться до уваги при розрахунках тоді, коли на неї поширюється авторське право. 26. До цього плану розподілу авторської винагороди додається Порядок її визначення, який регулює практичне застосування закладених у плані розпо­ділу принципів. 27. Зміни у плані авторської винагороди і порядку її визначення припустимі лише за рішенням загальних зборів Товариства (lib Статуту). І. Подання заявок і реєстрація творів 1. Перед виконанням чи трансляцією незареєстрованого твору його необхід­но зареєструвати в установленому порядку на спеціальному бланку. Якщо йде­ться про твори, що публікуються видавництвом, то видавець має оформити ре­єстраційну заявку замість автора. Щодо рукописів музичних творів, то їх на реєстрацію подає композитор. Якщо автор чи видавець не в змозі зареєструвати твір, це має право і пови­нен зробити хто-небудь із співавторів. Всі причетні до твору і хто, таким чином, згідно пункту 4 Основних принци­пів розподілу авторської винагороди, має право на гонорар, одержують письмо­ве підтвердження факту реєстрації твору. Протягом трьох місяців після надхо­дження повідомлення про реєстрацію твору причетний до отримання гонорару може опротестувати реєстрацію. Він може за відповідну плату одержати фото­копію реєстраційного формуляру (бланку). Реєстрація вважається своєчасною, коли заявка, залежно від строків майбут­ньої оплати, надійшла у такі строки: — до 1 вересня поточного року (при оплаті з 1 січня до ЗО червня) — до 1 березня наступного року (при оплаті з 1 липня до 31 грудня) — до 1 жовтня поточного року (при оплаті з 1 січня до 31 грудня). 2. Згідно першого речення пункту 4 Основних принципів розподілу авторсь­кої винагороди композитором вважається той, хто дійсно створив музичний твір, автором словесного тексту є той, хто дійсно написав слова, аранжувальни­ком вважається той, хто дійсно аранжував твір, а видавцем є той, хто з авто­ром, тобто композитором, уклав видавничий договір відповідно до Закону про видавниче право від 19 червня 1901 року і видав твір відповідно до вимог укла­деного видавничого договору. Якщо укладання видавничої угоди оспорюється, то це є не на користь видавця і він має довести протилежне. Якщо той, хто має право на винагороду, навмисно подає неправильні дані чи наполягає на них, то правління чи наглядова рада Товариства може відносно 345 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ такого причетного до гонорару вдатися до дій, передбачених розділом статтею 9 А, пункт 4 Порядку визначення оплати, і до дій, передбачених третім роз­ділом (пункт 3, друге речення) Положення про виконання і трансляцію музич­них творів. 3. а) Той, хто має право на гонорар, може користуватися псевдонімом, дотри­муючись при цьому існуючих правил. Але, перш ніж вдатися до використання псевдоніму, необхідно заручитися письмовим підтвердженням з боку Товарис­тва, що ніхто не має такого псевдоніма. Не реєструється група авторів, що хоче виступати (фігурувати) під одним іменем. Реєстрація твору передбачає відповідну фіксацію кожного автора окре­мо. Автори мають повідомляти Товариству псевдонім разом зі своїм справжнім прізвищем та іменем. За другий і кожен наступний псевдонім автор має спла­чувати по 100 німецьких марок щорічно. Ставка (відсоток) винагороди авторові збільшується, починаючи з четвертого псевдоніма на 200 німецьких марок що­річно. б) Неприпустимим є обирати за псевдонім справжнє прізвище кого-небудь із причетних до отримання гонорару. Також не можна брати собі псевдонім, якщо це може внести плутанину у прізвища та імена авторів. Якщо твір вийшов під не дозволеним у встановленому порядку псевдонімом чи з порушенням цього положення про використання вигаданих імен, то порушник втрачає всяке пра­во на отримання гонорару від Товариства. в) Якщо справжні прізвища авторів співпадають (однакові), то автори мають між собою погодити, як же все-таки зробити так, щоб можна було відрізнити одне прізвище від іншого. г) Видавництва музичної літератури, крім назви видавництва, можуть вико­ристовувати також інші фірмові і видавничі позначення. Дотримання існуючих з цього приводу приписів є обов'язковим. Так, необхідно мати письмове під­твердження Товариства того, що обране фірмове чи видавниче позначення не використовується ким-небудь іншим. Додатково обрані фірмові чи видавничі позначення треба повідомляти орга­нізації, яка стоїть на сторожі захисту авторських прав, разом із справжньою : (офіційною) назвою видавництва. За другу і кожну наступну фірмову назву чи ] видавниче позначення сплачується 100 німецьких марок щорічно. Відсоток ви­нагороди, починаючи з четвертої фірмової назви чи видавничого позначення, | збільшується на 200 німецьких марок щорічно. І 4. Форма реєстраційного бланку визначається керівництвом Товариства і 5. а) Як правило, разом із заявкою на реєстрацію уже раніше виданого твору \ подається його друкований варіант. Виняток із цього правила потребує згоди! автора, про яку він має повідомити Товариству у формі, прийнятій Товарист* щ вом. Якщо видавець не опублікував твір протягом шести місяців з дня надхо-,1 дження рукопису, то автор повідомляє про це Товариству. У цьому разі Товаре риство надає видавцеві додатковий строк, достатній для публікації твору. ЯкщвЯ протягом цього строку твір не опубліковано, Товариство має право перереєстЛ рувати твір. Якщо ж тим часом видавцеві заплачено, то Товариство може вимаЛ гати компенсації. Ця процедура відпадає, коли недотримання строків сталося зВ вини автора. Л 346 т ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ І. Здійснення реєстрації Якщо на реєстрацію подано рукопис твору, Товариство може за вимогою ви­дати його фільмокопію. Те саме стосується упорядкованого й іншим чином ви­користаного в рукописі матеріалу. Твори, реєстраційний бланк на які не супроводжується і не підтверджується ні рукописом, ні раніше надрукованим примірником, ні іншим документом чи свідченням роботи над ним автора, оплаті не підлягають. б) Якщо видавець опублікованого твору, що поданий на реєстрацію, нале­жить не до Товариства, а до іноземної організації захисту авторських прав, то чи композитор, чи хто-небудь інший, причетний до розподілу гонорару за цей твір, має подати, крім бланку реєстраційної заявки, матеріали підтвердження авторства. 6. а) Той, хто подає на реєстрацію, зобов'язаний вказувати дані про чужі твори і мотиви (ідеї), якщо вони використовувалися при написанні даного тво­ру. Він також зобов'язаний відповідним чином позначувати використаний (за­позичений) матеріал. б) Крім матеріалів, що підтверджують авторство музичного твору, який ре­єструється, чи його аранжування, необхідно до реєстраційного бланку подавати оригінал використованого твору незалежно від того, захищений він авторським правом чи ні. 7. Обробки (аранжування) чи композиції, здійснені з використанням чужих творів, що захищені авторським правом, беруться до уваги при розподілі вина­городи тільки тоді, коли разом з бланком реєстрації подана згода володільця авторського права, яка засвідчує, що він дозволяє певною мірою модифікувати твір чи використовувати його для створення інших композицій. Згода має бути оформлена у звичайній (прийнятій) Товариством формі. Те ж саме стосується й опрацювання словесного тексту. 8. При реєстрації інструментальних і вокальних творів класичного, розва­жального жанрів групи оцінки 24, які лише за згодою володільця авторського права реалізуються даним видавництвом, до реєстраційного бланку додається підтвердження автором того, що частину цих інструментальних і вокальних творів передано до видавництва для розповсюдження. 10. Якщо заявлені оригінальні музичні твори не виконувалися зовсім, то піс­ля закінчення розрахункового періоду причетному до одержання винагороди пропонується повторно подати на реєстрацію, якщо сума очікуваного гонорару складає не менше 20 німецьких марок. Подані на повторну (протягом 3 місяців після нагадування) реєстрацію твори поступають на оплату, яка має бути здій­снена наступного розрахункового періоду. б) Видавництва, що перевидають твори і мають на це відповідний дозвіл, по­винні повідомити цей факт Товариству, хоча кошти за виконання надходити-муть до видавництва, яке першим видало твори, що зараз перевидаються. Як­що ж видавництву, що перевидає твір, належить певна винагорода за повторну публікацію, то твір, що перевидається, потрібно зареєструвати і одночасно по­дати згоду першого видавництва на винагороду видавництву, що перевидає твір. У разі перевидання за кордоном діють спеціальні вимоги, передбачені По­рядком визначення гонорару (розділ 1, пункт 19). 347 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 12. Відповідно до надходження заявок на реєстрацію і виконання заявлених і зареєстрованих творів Товариство проставляє послідовність їхньої проплати згідно вимог розділів X, XI і XII, а також розділу VI Порядку визначення ав­торської винагороди. Якщо програмою виконання охоплено твори з різними ре­єстраційними і розрахунковими позиціями, то оплата здійснюється пропорцій­но до кількості творів. Коли виконуються частини чи фрагменти твору серйоз­ної музики, то порядок (черговість) оплати залежить від тривалості звучання (виконання) і вимог положень Порядку визначення гонорару (розділ X чи XII). Якщо виконання твору відбулося з меншим складом заангажованих, ніж про те було заявлено попередньо, то при оплаті вирішальною є реальна кількість ви­конавців. 13. Музичні твори, підготовлені (створені) з використанням матеріалу інших творів, що захищені авторським правом, реєструється відповідно до вимог роз­ділу 4 Основних принципів формування винагороди з їх механізмом визначен­ня мінімальної одиниці гонорарної оплати поділом на 12 всієї суми гонорару за конкретний твір. Те саме стосується творів, підготовлених з використанням не-захищених творів і словесних текстів. 14. Якщо після реєстрації твору сталися певні зміни у загальній ситуації (на­приклад, твір передано до видавництва чи розірвано угоду з ним; твір вийшов окремим виданням, зазнав скорочень, доповнень, змінилася назва твору та ін.), то причетний до отримання гонорару зобов'язаний повідомити Товариство про ці зміни і подати відповідні підтвердження. Поки відбуваються зміни, причетні до твору і до гонорару за нього, отримують все нові і нові повідомлення про зміни, що сталися в реєстрації. Протиріччя між авторами й іншими учасниками підготовки твору до виконання (оприлюднення), викликані змінами, про які йшлося, повинні перш за все бути погодженими між ними самими. Зміни щодо розрахунків у поточному фінансовому році беруться до уваги при своєчасному про них повідомленні. Протягом певного розрахункового періоду не можуть бу­ти враховані всі зміни. Якщо про зміни повідомлено із запізненням, то розраху- ; нок переноситься на початок наступного фінансового року. Повторний розраху- І нок виключається. І Своєчасним повідомленням про зміни у творі і навколо твору вважається то- ї ді, коли воно надійшло: \ — зі січня до ЗО червня (при розрахунку до 31 липня поточного року), і — зі липня до 31 грудня (при розрахунку до 31 січня наступного року), і — до 1 серпня (при розрахунку з 1 січня до 31 грудня наступного року). ,1 15. а) У сумнівних випадках експертна комісія оцінює представлені їй твори;,! визначає їхню градацію і послідовність в оплаті згідно розділів X—XIII Поло-Ш ження про нарахування гонорару. У сумнівних випадках чи за заявою експертЛ на комісія визначає, чи можна включити відповідні музичні подання до конкурД су творів серйозної музики, що має виконуватись на сцені чи транслюватися п«я телебаченню. Результат оцінки експертною комісією повідомляється зацікавя леним в тому особам. Оцінка базується в кожному конкретному випадку на не™ друкованому чи друкованому варіанті партитури. .ш б) Протягом восьми тижнів з часу надходження рішення експертної комісій можна оскаржити його у наглядовій раді. Ш 348 т ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ 16. а) У сумнівних випадках експертна комісія Товариства перевіряє, корис­туються представлені твори захистом авторського права чи ні. б) Якщо експертна комісія визнає твір таким, що не підпадає під захист ав­торського права, то Товариство не може призначити чи нарахувати гонорар за виконання цього твору. в) Якщо ж експертна комісія визнає, що даний твір захищений авторським правом, то Товариство назначає винагороду за виконання, яка нараховується відповідно до положень плану розподілу авторського гонорару. г) Протягом восьми тижнів з дня надходження рішення експертної комісії можна оскаржити його у наглядовій раді. Якщо зацікавлена особа не погодиться з рішенням наглядової ради стосовно своєї скарги, вона може звернутися до суду. До рішення суду у цій справі зали­шається в силі рішення наглядової ради, яке є обов'язковим як для Товариства, так і для зацікавленої особи. 17. Правила діяльності експертної комісії [...] 18. Товариство має право перепровірити тривалість виконання твору. Якщо виявиться різниця між заявленою і визначеною експертною комісією Товарист­ва тривалістю виконання, Товариство повідомляє про це зацікавлених і може вдатися до внесення коректур. Якщо Товариство і заявник твору не дійдуть згоди щодо тривалості його виконання, то якою буде тривалість виконання і ви­нагорода, визначає експертна комісія. Рішення експертної комісії можна оскар­жити в наглядовій раді протягом восьми тижнів з дня його надходження. 19. За попередньої згоди авторів, Товариства і тієї іноземної організації, яка представляє інтереси авторів даного твору у своїй країні, видавництва можуть передавати видання творів і видавничих каталогів іноземним видавництвам. У цьому разі іноземні видавництва і співавтори мають право на частку винаго­роди за виконання. Це саме (тобто попередня згода) стосується договорів інозе­мних видавців зі своїми німецькими колегами про видання творів за умови га­рантування відповідної частки гонорару за виконання. II. Специфікація звукових фільмів (монтаж для визначення гонорару) Крім загальних вимог, які необхідно виконувати при заявках і реєстрації, реєстрація звукових фільмів вимагає дотримання ще й такого: 1. Оскільки винагорода за кінофільми визначається за специфікацією (мон­тажем) складових частин фільму, то причетні до створення фільму і до розпо­ділу авторського гонорару мають при оформленні подавати специфікацію (мон­таж) в установленій формі. У специфікації вказуються власні і не власні музич­ні композиції у тій послідовності, в якій вони зустрічаються у фільмі. Заяви > деяких учасників створення фільму, зокрема претензії аранжувальників, по-\ гребують підтвердження з боку композитора. Е І 2. У фільмах зі значним використанням музичного супроводу, який нале-I жить іншим авторам (композиторам), вирішальне значення має специфікація г'вдповщального музичного керівника кінокопіювальної фабрики. У специфіка-§цп фігурують метри і секунди (їм = 2,2 сек). Шг1! Товариство має право перевіряти заявлені дані. •k>t3. а) Фільми з невизначеною тривалістю звучання окремих музичних епізо-Юрв, але із визначеною загальною тривалістю музичного звучання оцінюють по- I 349 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ ділом загального часу звучання на загальну кількість окремих музичних тво­рів, що зустрічаються у фільмі. б) Фільми з невизначеною тривалістю звучання окремих музичних епізодів і невизначеною тривалістю загального звучання, оцінюються так: — при наявності у фільмі від 1 до ЗО окремих музичних епізодів (творів) — 36 секунд на один музичний твір (епізод); — при 31—50 епізодах — 24 секунди на один музичний твір (епізод); — при 51—100 епізодах — 12 секунд на один епізод (твір); — коли у фільмі понад 100 музичних епізодів (творів) — 6 секунд на один музичний епізод. Якщо твори музичні використані у фільмі частково, то наведена вище трива­лість звучання ділиться наполовину. Якщо виявиться, що тривалість музичного звучання у фільмі перевищує дві третини тривалості демонстрації всього філь­му, то її (тривалість музичного звучання для оплати) треба дещо скоротити. 4. Якщо специфікація не подана, то Товариство має право визначити музич­ну частку фільму, спираючись на часовий фактор. Цю роботу Товариства опла­чують причетні до створення фільму відповідно до долі їхньої участі. Якщо хтось подав неправильні дані до Товариства, то його керівництво покладає на того, хто подав неправильні дані, сплату всіх коштів, пов'язаних з визначенням Товариством музичної частки фільму. III. Формування програми виконання музичного твору 1. Керівництво Товариства дбає про формування програм виконання музич­них творів. Тому воно зобов'язує тих, хто подає заявки на виконання, точно вказувати твори, що виконуватимуться. 2. Керівництво Товариства зобов'язане відповідально ставитись до добору творів для програми виконання. Воно має право вдаватись при цьому до захо­дів, які йому видаватимуться слушними. Однак за цілісність програми виконан­ня воно не відповідає. 3. Зацікавленим особам заборонено впливати на формування програми вико- | нання як самостійно, так і за чиїмось дорученням. Виняток становлять ті із за- і цікавлених і причетних, які є активними виконавцями музичних творів і діють і на основі укладених договорів. Подані неправильні дані, спрямовані на досяг- і нення власної матеріальної вигоди незаконним шляхом, дають підставу керів- \ ництву Товариства разом із наглядовою радою накладати на винних штрафи, і які покриватимуться за рахунок їхньої майбутньої винагороди. і IV. Оплата виконаної програми 1 1. Програми, за виконання яких на рахунок Товариства в установленому по- і рядку не надійшло коштів, не оплачуються авторам з боку Товариства. 1 2. Програми музичного обслуговування санаторіїв і курортів, які підпадають 1 під категорію розважальної музики, можуть оплачуватись по шкалі серйозної 1 музики, якщо фактично на концертах виконувалась класична музика. і 3. Музика звукових кінофільмів у разі інструментального (ручного) виконай- І ня вважається гастрольною і відповідно оплачується. 1 4. Не оплачуються програми, підготовлені з порушенням вимог відповідного 1 положення (розділ III, пункт 3), якщо це порушення сталося з вини зацікавле- 1 ної особи чи осіб. І 350 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ Програми виконання, в яких занадто часто фігурує певне ім'я без належної на те причини, виключаються з оплати до остаточного з'ясування обставин справи. В особливо складних випадках, а надто в разі повторення, Товариство вдається до реалізації вимог відповідного положення (розділ III, пункт 3). 5. Програми, які надійшли після завершення фінансового року, оплачуються у наступному фінансовому році. V. Визначення частоти виконання творів 1. Товариство щорічно на основі програм виконання і даних, що містяться в них, установлює для кожного твору кількість його виконань. Причому, розбив­ка йде по всіх групах жанрової і виконавської складності. 2. Якщо зацікавлена особа протягом 12 місяців після завершення розрахунку по даній позиції (IX розділ відповідного положення, пункт 5) доведе, що в неї є виконання, які не увійшли в оплату, то ці виконання оплачуються за відповід­ною шкалою розцінок під час розрахунків, що провадитимуться найближчим часом. 3. а) Виконання музичних творів по радіо і телебаченню визначаються за відповідними програмами телевізійних і радіокомпаній і за іншими програмами. У визначенні окремих подробиць останнє слово залишається за наглядовою ра­дою. Підлягають оплаті музичні передачі (виконання), що були здійснені таки­ми радіомовними корпораціями: (1) Баварське радіо, Мюнхен (2) Гессенське радіо, Франкфурт (і далі йде перелік ще 13 радіокорпора-цій). б) Якщо декілька радіокомпаній об'єднуються для здійснення спільної про­грами передач, то час ефірного мовлення (звучання) множиться на число радіо­мовних установ, що об'єднали свої зусилля. Передачі Центрального радіо і те­лебачення оплачуються як такі, що були здійснені об'єднаними радіо- і телемо-вними компаніями. Регіональні радіо- і телевиконання музичних програм, тобто час звучання виконання, також множиться на кількість регіональних радіо- і телецентрів, які брали участь у спільній передачі. в) Час звучання музичного твору, виконання якого здійснювалося структур­но, організаційно залежним (від великого Центру) регіональним радіотелевізій­ним центром (центрами), ділиться наполовину. А відповідні передачі, здійснені субрегіональними радіотелевізійними установами, діляться на чотири (тобто час звучання для оплати ділиться на чотири), а місцеві (вузколокальні), тобто сільські, міські, районні — діляться на десять. г) Якщо програма ведеться декількома діапазонами, то оплачується тільки один діапазон (тобто час звучання по одному діапазону, який відповідно ділить­ся і множиться, або тільки множиться, як це має місце при передачах по цент­ральному радіо- і телемовленню). д) Якщо передача йде по супутниковому зв'язку на інші широти земної ку­лі — розрахунок одноразовий. е) Якщо якийсь радіотелевізійний центр не повністю, не весь час брав участь у здійсненні спільної передачі, а тільки підключився до неї у певний момент, то при розрахунку такий центр одержує половину (порівняно з іншими) винаго­роди. 351 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 4. Розрахунок ведеться з радіо і з телебачення окремо на основі відповідних трансляційних програм з їх даними про тривалість ефірного часу. 5. Щодо звукових кінофільмів, то кількість сеансів (демонстрацій) кожного фільму визначається на основі програм кінотеатрів. VI. Визначення розрахункового коефіцієнта творів Для розрахунку розрахунковий коефіцієнт кожного твору серйозної чи роз­важальної музики, що міститься у плані розподілу авторської винагороди, мно­жать на число виконань даного твору. Для оплати за виконання по радіо хвилини ефірного часу кожного твору множать на розрахунковий коефіцієнт (для радіо), що його містить план розпо­ділу авторської винагороди. Розрахунок за виконання через кінофільми здійснюється з дотриманням ви­мог розділу XV. VII. Попурі 1. а) Оплата попурі, що складається з різних захищених авторським правом творів, якщо вони виконувались на концертах, оформляється таким чином, що одна шоста частина всіх попурі даного композитора, аранжувальника, автора словесного тексту і видавця і даного твору прирівнюється до одиниці виконання і додається до числа окремих виконань того чи іншого твору. б) При виконанні попурі по радіо 1/12 частина всіх хвилин ефірного часу вважається однією хвилиною, яка додається до загального числа ефірних хви­лин звучання того чи іншого твору. в) Якщо концертних виконань попурі було менше шести чи по радіо вони звучали менше 12 хвилин, то оплата попурі не проводиться. г) Класична музика, виконана як попурі, оцінюється при оплаті як розва­жальна музика. і, 2. а) Оплата аранжувальникам і видавцям за попурі, які йдуть по градації серйозного, розважального, гастрольного і функціонального виконання, підра- 1 ховується таким чином, що аранжувальникам і видавцям за кожне виконання і нараховується по шість очок. І б) За виконання попурі по радіо і телебаченню аранжувальники і видавці і одержують 2/12 від загальної кількості хвилин, протягом яких виконувались І попурі. І 3. Попурі, видані для великого числа виконавців, оплачуються подвійним та-1 рифом. 1 4. Оплата за виконання попурі проводиться один раз на рік, а саме у першу • виплату після завершення фінансового року. І 5. Якщо до попурі входять і незахищені авторським правом твори, то нимиИ нехтують при визначенні оплати, тобто вони не оплачуються. • ЇЙ VIII. Розрахунок всередині окремих сфер виконання музичних творів • 1. Фінансовим роком є календарний рік. Розмір щорічної загальної суми, якШ виплачується причетним до створення, підготовки до виконання і виконанім музичного твору, відповідає загальній сумі надходжень, що надходять до Товав риства за виконання у Німеччині і за її межами, здійснюване всіма відомими формами, методами і засобами — концерт, радіо- чи телетрансляція, демонсяв 352 Щ ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ рація кінофільму, відтворення записаного на плівку та ін. (за відрахуванням податків, передбачуваних планом розподілу авторської винагороди). 2. Від характеру музичного твору, форми і способу його утилізації залежить винагорода авторам і виконавцям. Розрізняють такі види і способи використання музичних творів від них: ма­сові заходи з популяризації класичної музики, адресне виконання серйозної музики, сеанси виконання серйозної музики з використанням технічних засо­бів, танцювальної і розважальної музики, музика у цирках, кабаре і вар'єте, музика по телебаченню, музика з-за кордону по кабельному телебаченню, кіно­фільми в кінотеатрах, кінофільми по телебаченню, функціональне використан­ня музики (для супроводу якоїсь дії), музика в культових храмах. 3. Оплата за виконання здійснюється так: а) Прибутки від масових заходів популяризації класичної музики, від адрес­ного виконання серйозної музики, від виконання з використанням технічних засобів, від надходжень за сценічне виконання музики, від музики, виконуваної у культових храмах, від виконання розважальної музики (в тому числі у цир­ках, кабаре, вар'єте) підраховуються виключно за відповідними програмами цих виконань. б) Надходження від виконання у цирках, кабаре, вар'єте перераховуються разом з надходженням від розважальної музики, але із застереженням, що чи­сло установлених виконань (за винятком сеансів у цирках) множиться на циф- руз. в) Надходження за радіо, телебачення і від демонстрації звукових фільмів причетним до одержання гонорару, хто числиться за Товариством чи за інши­ми (в тому числі й іноземними) товариствами захисту авторських прав, які пе­ребувають з Товариством у договірних стосунках, перераховуються відповідно до розділу IV, пункт 3 Положення про розподіл авторської винагороди (тобто за графою — цирк, кабаре, вар'єте). г) При розрахунку за виконання розважальної музики в санаторіях, курортах і будинках відпочинку число встановлених виконань множиться на цифру 3. 4. Виконання музичних творів методом технічного відтворення зробленого раніше запису оцінюється так: за використання механічних і електронних приладів на радіо — 40 % всієї належної для радіо і телепередач суми (за вирахуванням суми, що належить за трансляцію класичної музики і музики функціонального супроводу). Решта — 60 % оплачується за графою розважальної музики. Причому, в розрахунок бе­руться записані на носієві музичні твори, які поступали на оплату протягом по­точного і двох попередніх фінансових років (фінансовий рік триває з 1 липня поточного року до ЗО червня наступного року). Розрахунок за виконання музично-драматичних творів (шляхом відтворен­ня записаного на носієві) зводиться до сплати винагороди видавцеві із коштів, визначених для радіо. Щодо видавця, то він веде далі розподіл гонорару згідно вимог авторського права в частині оплати праці авторів драматичних творів. Надходження від функціонального виконання (тобто від виконання музичного твору як фонового супроводу до якоїсь дії) нараховуються за наявності відпо­відного списку назв і плівок. А для отримання гонорару від серйозної музики потрібно подавати відповідні програми виконання. 231-319 353 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ 5. Внутрідержавні надходження за трансляцію по кабельному телебаченню здійснюються згідно існуючих положень авторського права в частині, що стосу­ється оплати передач звичайними радіо- і телеканалами. Надходження із за­кордону за трансляцію по кабельному телебаченню творів німецьких авторів поступають разом із коштами за звичайні радіо- і телепередачі і нараховують­ся на тих же засадах, що і вони. Коли йдеться про кабельну трансляцію музич­но-драматичних творів, суцільно чи фрагментами, то розрахунок проводиться як за повторну оплату. Коли ж йдеться про оплату виданих творів, то видавни­цтво зобов'язане провести її з дотриманням вимог чинного авторського права в частині оплати праці авторів драматичних творів. IX. 1. При нарахуванні гонорару згідно з розділом VIII пункт 3) чистий при­буток (гонорар) ділять на кількість ефірних хвилин і таким чином одержують вартість однієї хвилини. 66 2/з % від загальної річної суми, що належить за ра­діо- і телевізійні музичні передачі згідно пункту 1 Основних принципів нараху­вання авторської винагороди, виплачується за єдиною вартістю ефірної хвили­ни, але за різним коефіцієнтом. Так, передачі по радіо одержують коефіцієнт 1, а передачі телевізійні — коефіцієнт згідно з розділом XIV, пункт 3. 2. Оплата звукових фільмів здійснюється відповідно до положень розді­лу VIII, пункт 3 с і на основі розрахункового коефіцієнта, зазначеного у розді­лі XIV, пункт 3. 3. (1) Причетний до одержання гонорару протягом шести тижнів з дня від­правки поштою витягу з рахунку про розмір його винагороди може вимагати від Товариства специфікації про те, як оплачувався твір, до створення чи до підготовки публікації якого він причетний. Для цього він має за послуги запла­тити 2 німецькі марки (за одну сторінку). (2) Якщо ж йдеться про надходження винагороди із закордону, то у ті ж стро­ки, тобто протягом шести тижнів після відправки поштою гонорару, зацікавлена особа може запросити специфікацію розрахунку, якщо така надійшла до Това­риства від іноземного товариства захисту авторських прав. Для одержання ін­формації зацікавлена особа сплачує відповідні збори. 4. Крім того, зацікавлена особа (причетна до отримання гонорару) протягом шести місяців від дня пересилки поштою винагороди може вимагати інформа­ції про місце, дату і організатора виконання її творів. Вартість довідки за кожне виконання — 2 німецькі марки. 5. Рекламації розглядаються, якщо вони надійшли протягом шести місяців j після відправки поштою відповідної специфікації (інформації), тобто згідно і пунктів 3 і 4 цього (дев'ятого) розділу. Рекламації мають містити у собі конкретні І дані, які можна було б перевірити. Послуги, пов'язані з розглядом рекламації, І становлять 10 німецьких марок за один твір. і X. Коефіцієнт розрахунку за виконання серйозних творів у поєднанні з оцін- і кою, прийнятою на радіо \ ї 3. Інструментальні твори (для одного-двох інструментів), а також одно-чоти- і риголосі вокальні твори для капели з музичним (1—2 інструменти) чи пісенним І супроводом. Ш 354 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо понад 5 хвилин 36 І'/4 понад 5 хвилин 96 понад 10 хвилин 180 понад 20 хвилин 360 13/4 понад ЗО хвилин 480 понад 45 хвилин 720 понад 60 хвилин 960 1) Якщо виконувані регулярно по радіо і телебаченню музичні твори чи фраг­менти з них виконувались як вступна (увертюра) чи заключна (фінальна) або розпізнавальна музика і поступали на оплату мінімум на п'ятий після виконан­ня день чи виконувались раз на тиждень, то вони одержують одне очко, 4. Інструментальні твори (для 3—9 інструментів), а також вокальні твори для капели з більш як чотирма голосами і з обов'язковим супроводом трьох— шести інструментів. Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо до 5 хвилин 60 2 понад 5 хвилин 12 0 понад 10 хвилин 24 0 понад 20 хвилин 48 0 понад ЗО хвилин 72 0 понад 45 хвилин 96 0 понад 60 хвилин 120 0 5. 6. 7. Хорові твори для капели (одно-чотириголосі) чи з супроводом одного або двох інструментів. Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо до 5 хвилин 36 1і/, понад 5 хвилин 96 понад 10 хвилин 180 понад 20 хвилин 360 понад ЗО хвилин 720 понад 45 хвилин 960 понад 60 хвилин 1200 234-319 355 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 8. Хорові твори з обов'язковим супроводом трьох—шести інструментів чи Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо до 5 хвилин 96 І'/2 понад 5 хвилин 120 понад 10 хвилин 240 понад 20 хвилин 480 понад ЗО хвилин 720 понад 45 хвилин 960 понад 60 хвилин 1200 9. Твори для струнних і камерних оркестрів незалежно від складу останніх, а також вокальні, хорові й інструментальні твори з супроводом струнних і ка-мерних оркестрів Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо до 5 хвилин 120 2'Л понад 5 хвилин 240 понад 10 хвилин 480 понад 20 хвилин 960 понад ЗО хвилин 1200 понад 45 хвилин 1680 понад 60 хвилин 2160 10. Твори для великого оркестру, а також вокальні, хорові й інструментальні твори для виконання великим оркестром Тривалість виконання Серйозна музика Очки на радіо до 5 хвилин 240 2і/, понад 5 хвилин 480 понад 10 хвилин 960 понад 20 хвилин 1200 понад ЗО хвилин 1680 понад 45 хвилин 2160 понад 60 хвилин 2400 Творами для камерного чи малого оркестру згідно наведених вище пунктів Щ і 10 вважаються ті твори, партитура яких засвідчує наявність до 18 інструмен-І тів, що ведуть самостійну мелодію. Твори з партитурою для 19 і більше інстру-і] ментів вважаються такими, що створені для виконання великим оркестром. 356 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ Кожен інструмент з самостійною мелодією прирівнюється до одного голосу. Такими інструментами максимально можуть бути всі активні члени оркестру (виконавці). XI. Коефіцієнт розрахунку за виконання розважальних творів у поєднанні з оцінкою, прийнятою на радіо Під цю розрахункову рубрику підпадають: 1. Танцювальна музика, поп-музика, джаз і рок з текстом і без нього, елект­ронна розважальна музика. Також захищені і незахищені авторським правом пісні і тексти до них, якщо вони не охоплені відповідною заявкою на оплату конкретного автора. Всі ці тво­ри одержують 12 очок, що відповідає одному очку по радіо. 5) Якщо виконувані регулярно по радіо розважальні музичні твори чи фраг­менти з них виконувались як увертюра, фінал, розважальна чи налаштовуюча до відпочинку музика, то оплата (оцінка) їх становить третину від того, що на­лежить за відповідне виконання серйозної музики. Оплата й оцінка в таких розмірах проводиться, починаючи з 1993 фінансового року. 2. Концертні п'єси з текстом і без нього, сюїти, пісні, музичні номери з текс­том і без тексту, які з самого початку належали до сценічних творів і фільмів, що були випущені окремим виданням для виконання великим оркестром і одержали відповідну позитивну оцінку експертної комісії. До розрахунку як розважальні зараховуються також твори, виконані як со­ло на інструменті у супроводі оркестру, вокальна музика з інструментом і без нього (якщо вона не підпадає під класифікацію, передбачувану розділом X, тобто не є серйозною музикою), джазові твори, якщо є на них відповідний доказ (партитура, запис на носієві, рішення експертної комісії). Всі вони одержують 24 пункти (очки) або 1 в оцінці по радіо. 3. Увертюри, рапсодії, балетна і концертна музика тривалістю виконання до 10 хвилин, великі вальси і попурі тривалістю до 5 хвилин (крім попурі змішано­го змісту) дають 36 очок, або 1 очко за радіомовною класифікацією. 3. а) Пісні розважального змісту — 36 очок, або 1 :Д очка по оцінці за крите­ріями радіо. 4. Увертюри, рапсодії, балетна музика, фантазії з опер, оперет і фільмів, по­пурі тривалістю понад 5 хвилин (за винятком попурі змішаного змісту) — дають 48 очок, або 1 очко в оцінці по радіо. 5. Увертюри, рапсодії, балетна музика, фантазії з опер і оперет, попурі (за винятком попурі змішаного змісту), концертні п'єси — все тривалістю понад 15 хвилин — дає 60 очок, або 1 очко за класифікацією (оцінкою) по радіо. 6. Розважальні музичні твори вище середньої художньої цінності, що визна­ні такими експертною комісією. Оцінка експертною комісією здійснюється на основі заявки, до якої компози­тор додає партитуру і своє запевнення в тому, що композиція створена ним і пар­титура теж належить йому одному. Впливає на оцінку твору і міра залежності виконання від розписаної партитури. Якщо йдеться про сюїти, то одна сюїта одержує 36 очок, або 1 1/z очка в оцінці радіо, а декілька сюїт — не більше відповід­но 96. Оцінюючи симфонічні твори з текстом і без нього, експертна комісія може надавати їм до 2400 очок, чи 2 /2 очка в оцінці по радіо (розділ X, пункт 10). 357 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ XII. Розрахунки за твори, що не охоплюються розділами X, XI, XIII До цієї категорії зараховуються твори так званої електронної (за виконан­ням) музики, поп-, джаз- і рокмузики, якщо вони одержали таку оцінку з боку експертної комісії. Експертна комісія у такому разі спирається на відповідну заявку і докази зацікавленої (причетної до одержання винагороди) особи. Тривалість виконання Очки за виконання Очки на радіо до 5 хвилин 36 1 від 5 до 10 хвилин 96 1 від 10 до 20 хвилин 180 1 від 20 до ЗО хвилин 360 1 від ЗО до 45 хвилин 720 1 від 45 до 60 хвилин 960 1 понад 60 хвилин 1200 1 Мінімальною одиницею тривалості звучання при розподілі винагороди вва­жається одна хвилина. Виходячи із заявки і відповідної документації, експертна комісія може ви­значати бал оцінки по радіо у розмірі 1 1/2 очка XIII. Пряма оплата готівкою Розрахунок за програму виконання (трансляції) розважальної музики з мінімальною оплатою 2000 німецьких марок за одне виконання (трансляцію) про­водиться безпосередньо готівкою. Якщо програма, подана виконавцем, передба­чає розподіл зазначених у ній творів на основні і додаткові, то пряма оплата го­тівкою здійснюється тільки за твори, зазначені у програмі як основні. Це музичні твори для сценічного виконання, виконання музики під час богослужіння, твори переважно чи абсолютно імпровізаційного характеру, твори випадкового похо­дження, що виконуються під час домашніх і їм подібних концертів, музичні тво­ри, що знаходять застосування в комерційно-рекламних фільмах. XIV. Розрахунковий коефіцієнт за телевізійні передачі 1. Коефіцієнти розрахунку за радіопередачі, про які йдеться у розді­лах X—XIII, застосовуються також для оплати телевізійних передач. Щодо коефіцієнтів, то розрахунок по них здійснюється згідно вимог розді­лу XV. Розрахунок за сценічне виконання музично-драматичних творів (тобто за телевізійний варіант цього виконання) надходить видавцеві драматичних тво­рів, який зобов'язаний здійснювати розподіл авторської винагороди з дотри­манням вимог сценічного видавничого договору (якщо йдеться про рукописи, то всі права належать авторові). 2. Коефіцієнт розрахунку за телепередачі має такий вигляд: Творчі учасники твору Доля участі у гонорарі А Композитор 24/24 358 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ Творчі учасники твору Доля участі у гонорарі В. Композитор 16/24 Видавець 8/24 С. Композитор 22/24 (20/24) Аранжувальник 2/24 (4/24) D. Композитор 12/24 Автор словесного тексту 12/24 Е. Композитор 11/24(10/24) Автор словесного тексту 11/24(10/24) Аранжувальник 2/24 (4/24) F. Композитор 14/24 (12/24) Аранжувальник 2/24 (4/24) Видавець 8/24 J. Композитор 9/24 Автор словесного тексту 7/24 Видавець 8/24 Н. Композитор 8/24 (7/24) Аранжувальник 2/24 (4/24) Автор словесного тексту 7/24 (6/24) Видавець 7/24 3. Розрахунок здійснюється із застосуванням таких коефіцієнтів: Коефіцієнт 1 Він використовується при розрахунках за музичні заставки, за увертюрну, фінальну, розважальну музику, що регулярно передається перед певними про­грамами, повідомленнями, щотижневими передачами і прогнозом погоди. За музику, що звучить з екрана телевізора перед початком і наприкінці ре­гулярних програм при трансляції випробувальних телевізійних таблиць, текс­тових інформацій із власним музичним супроводом, при передачі звітів про будь-які випробування, проведення обстежень громадської думки тощо — в усіх цих випадках оплата проводиться, починаючи з 1992 фінансового року, З розрахунку однієї десятої частини від установленого коефіцієнта, тобто від 1. Коефіцієнт оплати 1 застосовується для ілюстративної (супроводжувальної) музики, включаючи увертюри, фінали, розважальну музику, що регулярно пе­редається (як про це говорилось вище) під час так званого прямого ефіру (ігри, шоу, вікторини, змагання тощо). Коефіцієнт 1,5 Цей коефіцієнт застосовується для оплати музики до фільмів згідно розді­лу 1, абзац (1) і (2) договору про уступку авторських прав. Розрахунок за цією нормою ведеться з 1994 фінансового року. 359 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Коефіцієнт 3. Ним оплачується музика, що не підпадає під коефіцієнти 1 і 1,5, а також му­зика супроводу телевізійної реклами. Коефіцієнт 4. Оплата праці композитора, автора словесного тексту, аранжу­вальника і видавця повинна бути погодженою між ними завчасно. XV. Коефіцієнт оплати звукових кінофільмів Сума, що належить до розподілу між авторами за звуковий фільм, розпо­діляється так: 1. На основі музичної специфікації (монтажу) визначають сумарну кількість часу (секунд), протягом якого звучала музика. 2. Далі число демонстрацій фільму множать на сумарну кількість секунд. Число демонстрацій кіножурналу множать на 1/2 сумарної кількісті секунд. 3. Далі підраховують числа сумарних звучань музики у всіх кінофільмах, що підлягають оплаті, і на одержане число секунд ділять суму гонорару, таким чи­ном одержуючи вартість (фінансову) однієї секунди звучання музики у фільмі, що демонструвався публіці. 4. На основі одержаної вартості секунди визначають суму винагороди, що припадає на даний фільм. Визначення суми гонорару кожному причетному до його розподілу залежно від різної тривалості звучання музики здійснюється на основі музичних специ­фікацій з урахуванням коефіцієнтів, про які буде сказано нижче. ; 5. Коли йдеться про раніше не видавану, нетекстовану (тобто без відповідно- і го пояснювального текстового супроводу) і неопрацьовану відповідним фахів- і цем композицію, то композитор одержує за неї коефіцієнт 12/12. ] 6. Якщо ж до музичного твору долучався аранжувальник, то якщо здійснене 1 ним доопрацювання твору визнано композитором, композитор одержує кое-1 фіцієнт 10/12, а аранжувальник — 2/12. і 7. Якщо в композиції музичній задіяний автор словесного тексту, то компо-І зитор одержує коефіцієнт 8/12, а автор словесного тексту — 4/12. 1 8. Якщо ж, крім композитора й автора словесного тексту, є ще й аранжу-1 вальник, то вони одержують відповідно такі коефіцієнти — 6/12, 4/12, 2/12. Я 9. Якщо ж до компанії причетних до розподілу гонорару долучається ще Л видавець, то останній одержує коефіцієнт за публікацію згідно укладеного міяш відповідними професійними організаціями видавничого договору. Цей кое-И фіцієнт становить 4/12 від суми гонорару за всі видані видавцем тривалості муД зичного звучання у кінофільмах. Причому публікаціями вважаються також'Д мотивовані повтори звучання. "Ш 10. Умова участі видавця в розподілі гонорару виконана, коли він згідно поЯ переднього пункту 9 видав всю згадану там музику відповідно до вимог торгівІИ музичною продукцією, а саме у формі видання для виконання на фортепіаноИ для виконання камерним чи іншим оркестром, хором та ін. V 11. При наявності композитора, аранжувальника і видавця розподіл гонорй^І ру здійснюється так: композиторові — 6/12, аранжувальнику — 2/12 видавц^И ві — 4/12. • 12. За наявності композитора, автора словесного тексту і видавця розпод^И гонорару здійснюється так: композиторові — 5/12, авторові словесного тен^Н ту— 3/12, видавцеві — 4/12. ^И 360 • ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ 13. Якщо є ще аранжувальник, то розподіл проводиться так: композитор — 4/12, аранжувальник — 2/12, автор словесного тексту — 3/12, видавець — 3/12. 14. Незахищені авторським правом твори, використані як супроводжувальна чи розважальна музика, при розподілі гонорару не враховуються. 15. Якщо незахищені авторським правом музичні твори піддавалися значно­му опрацюванню, яке авторське право кваліфікує як породження нового твору, то аранжувальник за свою роботу одержує коефіцієнт 4/12 від оцінки тривало­сті опрацьованого ним звучання. 16. Якщо у випадку описаному в пункті 15, крім аражувальника, є ще й ав­тор словесного тексту, то останній одержує коефіцієнт 3/12 від усього тексто-ваного ним звучання, а аранжувальник одержує 3/12 від усього опрацьованого ним музичного звучання. 17. Якщо у випадку, описаному в пункті 15, крім аранжувальника, є видавець, але немає автора словесного тексту, то аранжувальник одержує 3/12 опрацьо­ваних ним тривалостей музичного звучання і видавець одержує коефіцієнт 3/12, причому діють принципи, закладені у поданих вище пунктах 9 і 10. 18. Якщо у випадку, описаному в пункті 15, є видавець, автор словесного текс­ту і аранжувальник, то автор словесного тексту одержує коефіцієнт — 2/12, аранжувальник — 2/12 і видавець — 2/12 (останній — з дотриманням вимог, закладених у пунктах 9 і 10. 19. При новому текстуванні чи перекладі автор оригінального чи нового сло­весного тексту і перекладач одержують половину від належного гонорару кож­ний. 20. Якщо до розподілу гонорару причетні декілька, скажімо так, однотипних спеціалістів, то вони ділять між собою винагороду, яка їм належить. 21. Авторська винагорода за фільми, якщо демонстрацій було мало і вона за своїм розміром є настільки незначною, що витрати на її нарахування переви­щують саму винагороду, переноситься для оплати на наступний розрахунко­вий період. Якщо перспектив зростання числа демонстрацій у наступний розрахунко­вий період немає, то відповідний фільм знімається з оплати. 22. Сума винагороди за фільми, показані по телебаченню, розподіляється згідно вище викладених вимог і нараховується на основі загальної кількості се­кунд звучання музики у фільмах і числа кінодемонстрацій. 23. Від чистої (нетто) суми винагороди за звукові фільми вираховуються 8 % за використання механічної музики, розподіляються (ці 8 %) з дотриман­ням вимог розділу VIII, пункт 4 Положення про розподіл гонорару Товариства. Регулювання укладання договорів між німецькими і зарубіжними видавцями І. Основні положення 1. Видавництво повторного видання Видавцем повторного видання є той видавець, який за згодою видавця ори­гінального видання здійснює власну повторну публікацію твору і розповсю­джує його в тих країнах, де він має на це право. 361 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Видавничі договори повторного видання і звичайні видавничі договори укла­даються на строк дії захисту твору авторським правом, але не менше ніж на 10 років. Як виняток, можна визначити і менший строк дії авторського права. Однак договір укладається мінімум на три календарних роки. Строки дії дого­ворів мають співпадати з календарними роками. Протягом даного розрахунко­вого періоду якась додаткова участь у створенні твору не допускається. Твори сумісного видання не можуть повторно видаватися ні тими видавни­цтвами, які їх колись видали, ні в тих країнах, які є місцем перебування їх ви­давців. У випадку сумісного видання доля (частина) винагороди видавцям не повин­на виходити за межі коефіцієнта 4/12. Не допускається укладання договору повторного видання на оригінальний твір, яке планується реалізувати у сфері дії захисту авторського права, здійс­нюваного Товариством. Про укладення договору повторного видання необхідно негайно і в установ­леному порядку (з використанням відповідного формуляра) повідомляти Това­риство, якщо інтереси причетних до перевидання захищає Товариство. Достовірність заявки-повідомлення на перевидання засвідчують перед То­вариством ті, хто надсилає цю заявку. Товариство вправі не реагувати на пре­тензії щодо виплати гонорару авторам, видавцям випущеного повторного ви­дання і їхнім правонаступникам, якщо на момент розрахунку у розпорядженні Товариства не було від них ніякого повідомлення. 2. Принцип розподілу винагороди Частка винагороди за перевидані твори, яка належить авторам (тобто ком­позиторові, аранжувальнику оригінального видання, аранжувальнику переви­дання, авторові словесного тексту перевидання, перекладачеві) не повинна пе­ревищувати 6/12 (50 %) загальної суми гонорару за перевиданий твір. Частка винагороди, що належить видавництву першого і видавництву повтор­ного видання, не повинна перевищувати 6/12 (50 %) загальної суми гонорару. II. Про квоту винагороди видавцеві повторного видання 1. Укладання договорів повторного видання потребує принципової згоди То­вариства. Це стосується як вітчизняних, так і зарубіжних творів. Вважається, що згода надана, якщо договір повторного видання укладено з дотриманням вимог Положення про розподіл винагороди. Відхилення від норм Положення про розподіл винагороди, якщо воно стало­ся за домовленістю між видавництвом першого видання і видавництвом повтор­ного видання, має право на існування. Воно ніяк не впливає на розрахунок, що його здійснює Товариство. За наявності згоди авторів на перевидання і очевидності факту, що видавницт­во повторного видання опублікувало самостійно твір згідно з укладеною угодою з видавництвом, яке першим здійснило видання, Товариство визнає такі квоти ви­нагороди (сумісно перевиданим вважається твір, якщо у вихідних даних зазна­чено видавця першого і видавця повторного видання): А. При застосуванні Лондонського (конфедеративного) розрахункового кое­фіцієнта: а) 6/12 для всіх причетних до повторного видання творів, 3/12 (25 %) для видавництва, що здійснило перше видання, 362 ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ 3/12 (25 %) для видавництва, що здійснило повторне видання; b) 6/12 для всіх причетних до повторного видання авторів, 2/12 (16 2/3 %) для видавництва, що здійснило перше видання. 1) Якщо повторне видання здійснюється в німецькомовних країнах, то това­риства захисту авторських прав надсилають, відповідно до Загальних поло­жень про розподіл винагороди Товариства, на рахунок останнього певні кошти, які потім Товариство перераховує своїм авторам. 4/12 (33 Vs %) для видавництва, що здійснило повторне видання; c) 6/12 для всіх причетних до повторного видання авторів, 4/12 (33 1/3 %) для видавництва, що здійснило перше видання; 2/12 (16 2/3 %) для видавництва, що здійснило повторне видання; d) 6/12 для всіх причетних до повторного видання авторів, 6/12 для всіх причетних до повторного видання видавництв. В. При застосуванні Стокгольмського (картельного) розрахункового кое­фіцієнта: 6/12 для всіх учасників першого, оригінального видання (авторів і видавни­цтва), 6/12 для всіх причетних до повторного видання (авторів і видавництва). Німецькі видавництва, що здійснюють повторні видання, якщо вони хочуть одержати дозвіл чи згоду від Товариства, мають стежити за тим, щоб у видав­ничих договорах про повторне видання зазначалося, що частка винагороди для захищених авторським правом і Товариством перекладачів і авторів словесного тексту повторного видання не була меншою від 3/24 (12 :/2 %) загальної суми винагороди за повторне видання. А винагорода аранжувальникам повторного видання не повинна бути мен­шою від 2/24 (8 Vs %)• Такі норми відповідають положенню Товариства про роз­поділ винагороди. 2) При укладанні угод про захист авторських прав на засадах взаємності То­вариство має стежити за тим, щоб частка винагороди авторам словесного текс­ту і перекладачам повторного видання, чиї інтереси захищає Товариство, не була меншою 2/24 (8 [-] S [-] %) від загальної суми винагороди (за умови виник­нення інструментальної версії твору чи коли неможливо визначити, в інстру­ментальному чи у текстовому варіанті виконувався чи транслювався твір). 3) Частка винагороди аранжувальнику за оригінальні твори класичної і роз­важальної музики, що виконувались на сцені чи транслювались по радіо і теле­баченню автономно чи як супроводжувальна музика, в тому числі використо­вувались на вставках у цирках, вар'єте і кабаре, складає за твори групи 12 — 1/24, за твори групи 24 — 2/24. Згода авторів не є обов'язковою, якщо частка видання оригінального (першо­го) видання твору погоджено розподілена між видавцем першого видання і ви­давцем повторного видання. Товариство не визнає ніяких уступок прав на німецькі твори тим видавцям, які з Товариством не перебувають у взаємних договірних стосунках. 2. У разі розподілу винагороди за повторне видання за Стокгольмським (кар­тельним) коефіцієнтом 50 % (6/12) винагороди німецьким причетним далі роз­поділяється так: А. видавець — 12/24; 363 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ B. видавець — 8/24, автор словесного тексту — 4/12; C. видавець — 10/24, аранжувальник — 2/24, D. видавець — 7/24, автор словесного тексту — 3/24, аранжувальник — 2/24. Коли ж інтереси композитора чи автора словесного тексту оригінального (першого) видання захищає Товариство, застосування наведеного вище (безпо­середньо вище) розрахункового коефіцієнту виключається. III. Виняток з основних положень про видавництво (видавця) повторного видання Трапляється, що Товариство визнає захищене ним видавництво, яке є чле­ном Товариства, таким, що здійснило повторне видання, хоча фактично це ви­давництво не випустило у світ музичного твору. Це буває у таких випадках: ко­ли йдеться про великий інструментальний чи вокальний твір серйозної або роз­важально-піднесеної музики, який видавництво першого видання здає в прокат чи який видавництво повторного видання не може виготовити самостійно через високу собівартість і який воно вимушене продавати у його первинній (ори­гінальній) формі. У цих випадках видавництву повторного видання необхідно подавати відпо­відну заявку до Товариства. Передумовою для визнання в якості видавництва повторного видання є згода на те авторів і задіяного товариства охорони ав­торських прав зарубіжної країни. IV. Друге повторне видавництво < Якщо видавництво, яке є членом Товариства, бере на себе від зарубіжного і видавництва повторного видання публікацію твору, то таке видавництво вва- 1 жається другим повторним видавництвом. і Товариство у цьому разі захищає права видавництва, яке є його членом і І права видавця, який вперше видав даний твір, за винятком творів, опублікова- \ них вперше у США. Якщо ж видавництво — член Товариства в ролі другого по- і вторного видавництва публікує твір, що був вперше виданий у США, але до ви-1 дання якого видавництво — член Товариства дійшло через угоду з європейсь-1 ким видавництвом повторного видання, то Товариство захищає права свого І видавництва і континентального (європейського) видавництва повторного ви-Я дання. '• V. Видавець-популяризатор т a) Якщо видавець бере на себе не виготовлення власного тиражу, а тільюя пропаганду чи реалізацію (збут) оригінального видання, то такий видавець Л принципі не має права на участь у прибутку. І Однак, якщо такому видавництву внаслідок відповідної домовленості мім зарубіжним видавцем оригінального (першого) видання і Товариством все-такйИ платять, то на спеціальний рахунок видавництва — члена Товариства після! певних відрахувань надходить належна йому винагорода. >Ш b) Виняток із цього правила робить розділ III. • 364 Ш ІНШІ НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ І ДОКУМЕНТИ с) Ще один виняток стосується оплати музики, використаної у звукових кі­нофільмах. У цьому разі видавець-популяризатор одержує до 6/12 винагороди за демонстрацію. Передумовою такої оплати є згода товариств охорони ав­торського права обох видавців і згода авторів поставити Товариство до відома перед укладанням угоди. Видавництво, яке є членом Товариства і яке виступає в ролі видавця-популяризатора, має надіслати до Товариства специфікацію звукового фільму в установленому порядку. 365 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЗАКОН ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО, ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ І ПАТЕНТИ (1988 р.) Витяги Частина І Авторське право Глава І Дія, власність і строк дії авторського права Вступ 1, Авторське право і твори, що охороняються авторським правом (1) Авторське право становить собою право власності, існуюче відповідно до цієї Частини стосовно наступних найменувань творів — (a) оригінальні літературні, драматичні, музичні і художні твори, (b) звукові записи, фільми, теле- і радіопередачі або кабельні програми, і (c) друкарське оформлення опублікованих видань, (2) У цій Частині термін «твір, що охороняється авторським правом», озна- > чає твір будь-якого із зазначених найменувань, стосовно яких існує авторське \ право, (3) Авторське право не існує стосовно творів, якщо не виконуються вимоги | цієї Частини відносно охорони авторських прав (див, розділ 153 і положення, що відносяться до нього). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: S1 1989/816 2, Права, властиві творам, що охороняються авторським правом (1) Володілець авторського права на твір будь-якого найменування має ключне право здійснювати дії, передбачені Главою II, як дії, обмежені авторе ким правом на твори відповідного найменування, (2) Стосовно деяких найменувань творів, що охороняються авторським: вом, наступні права, надані Главою IV (моральні права), діють на користь авт ра, режисера або уповноваженого з зазначеного твору, незалежно від того,' він володільцем авторських прав (а) розділ 77 (право на визнання як автора І режисера), 366 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (b) розділ 80 (право на опротестування зменшувального права обходження з твором), і (c) розділ 85 (право на конфіденційність певних фотознімків і фільмів). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 Найменування творів і відповідні положення 3. Літературні, драматичні і музичні твори (1) У цій Частині — термін «літературний твір» означає будь-який твір, крім драматичного або музичного, який існує в письмовій, розмовній або пісенній формі і відповідним чином включає — '/{а) таблицю або комліляцію, <....> (b) комп'ютерну програму [ і (c) попередній проектний матеріал для комп'ютерної програми]; термін «драматичний твір» включає будь-який твір у формі танцю або міміки; і термін «музичний твір» означає будь-який твір, що складається з му­зики, за винятком будь-яких слів або дій, призначених для співу, проголошен­ня або виконання під цю музику. (2) Авторське право не розповсюджується на літературний, драматичний або музичний твір до тих пір, поки він не записаний у письмовій або іншій фор­мі; при цьому посилання в цій Частині на строки створення є посиланням на строки його запису. (3) Для цілей підрозділу (2) не істотно, чи записано твір автором або з його дозволу. При цьому жодне з положень зазначеного підрозділу не впливає на питання стосовно присутності авторського права на запис на відміну від запи­саного твору. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 Яоправка Підрозділ (1); пропущене слово відмінено, а слова в квадратних дужках вставлені розпорядженням SI 1992/3233, пункт 3. 4. Художні твори (1) Стосовно цієї Частини термін «художній твір» означає — (a) будь-який графічний твір, фотографію, скульптуру або колаж незалежно від їх художньої цінності, (b) архітектурний твір у формі будівлі або моделі будівлі, або (c) твір художнього промислу. (2) Стосовно Частини першої термін «будівля» включає будь-яку стаціонар­ну споруду, а також частину будівлі чи стаціонарної споруди; термін «графічний твір» включає (а) будь-яку картину, рисунок, діаграму, варту, графік або план, і (Ь) будь-яку гравюру, протравлене зображення, літографію, гравюру на де­реві або аналогічний твір; 367 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ термін «фотознімок» означає відображення світлового або іншого випро­мінювання на будь-якому носієві, на якому одержується зображення, або за до­помогою якого зображення може бути одержано будь-яким шляхом, і який не є частиною плівки; термін «скульптура» означає зліпок або макет, виготовлені для твору скульп­тури. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 [5А. Звукові записи] [(1) Стосовно цієї Частини термін «звуковий запис» означає — (a) звукозапис, з якого можуть бути відтворені звуки, або (b) запис в цілому чи частково літературного, драматичного або музичного твору, з якого можливе повне або часткове відтворення звуків, незалежно від носія, на якому відтворений запис, або способу, за допомогою якого звуки від­творюються або творяться. (2) Авторське право не поширюється на звукозапис, який є копією раніше зробленого звукозапису і не може бути присвоєно через цей факт]. Примітка Поправка Замінено спільно з розділом 5В розділ 5 як прийняте в початковій формі шляхом розпорядження SI 1995/3297, пункт 9 (1). [5В. Фільми] [(1) Стосовно цієї Частини термін «фільм» означає запис на будь-якому но­сієві, з якого будь-яким способом можливе відтворення рухомого зображення, (2) Стосовно цієї Частини супроводжуюча фільм звукова доріжка розгляда- і ється як складова частина фільму. (3) Без шкоди для застосування підрозділу (2) стосовно його застосування — 1 (a) посилання в цій Частині на демонстрацію фільму включає програвання 1 звукової доріжки, і 1 (b) посилання на програвання звукового запису не включає програвання і звукової доріжки, яка супроводжує фільм. І (4) Авторське право не розповсюджується на фільм або на його частину, як- і що вони є копією будь-якого раніше створеного фільму. І (5) Жодне з положень цього розділу не завдає шкоди будь-яким авторським \ правам на звукову доріжку фільму як на звуковий запис]. і Примітки І Поправка І Замінено спільно з розділом 5А розділ 5 як первинко прийнятий шляхом! розпорядження SI 1995/3297, пункт 9 (1). і 6. Теле- і радіопередачі J (1) Стосовно цієї Частики під терміном «передача» розуміється передача! шляхом безпроводової телеграфії візуальних зображень, звуків та іншої ічфор*! мації, які (а) можуть прийматися населенням в установленому законом поряд-І ку, або J 368 І ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (Ь) передаватися для показу населенню; причому посилання на передачі повинні тлумачитися відповідним чином. (2) Закодована передача повинна розглядатися як така, що приймається в установленому законом порядку тільки в разі, якщо декодувальна аппаратура надана представникам населення безпосередньо або за дорученням особи, яка здійснює передачу, або особи, яка надала зміст передачі. (3) Стосовно цієї Частини посилання на особу, яка здійснила передачу, пере­дає твір або включає твір до передачі, є посиланнями на — (a) особу, яка передає програму, якщо вона будь-якою мірою несе відпо­відальність за її зміст, і (b) на будь-яку особу, що надала програму, яка уклала з особою, що передає програму, відповідні угоди, необхідні для її передачі; причому стосовно цієї Частини посилання на будь-яку програму в контексті передачі будуть посиланнями на будь-який компонент, включений до передачі. [(4) Стосовно цієї Частини місце, з якого здійснюється передача, є місцем, в якому за умов контролю і відповідальності з боку особи, яка здійснила пере­дачу, несучі програму сигнали вводяться до каналу зв'язку, що не має розривів (включаючи, в разі супутникової передачі, тракт, що веде до супутника і від супутника на Землю).] [(4 А) Підрозділи (3) і (4) мають силу за умови дотримання Розділу А (гаран­тії стосовно деяких супутникових передач).] (5) Стосовно цієї Частини посилання на будь-яку передачу включають при­йом передачі, трансльованої за допомогою будь-якої телекомунікаційної сис­теми. (6) Авторське право не розповсюджується на передачу, яка ущемлює, або тією мірою, якою вона ущемлює, авторське право на іншу передачу або на ка­бельну програму. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 Поправка Підрозділ (4): замінений розпорядженням SI 1996/2967, пункт 5. Підрозділ (4 А): вставлений розпорядженням SI 1996/2967, пункт 6 (1). [6А. Гарантії стосовно деяких супутникових передач ] [(1) Цей розділ застосовний у разі, якщо місце, звідки здійснюється передача за допомогою супутникового зв'язку, розташоване в країні, яка не входить до Європейського економічного простору, а законодавство такої країни не забез­печує принаймні наступний рівень охорони прав (а) виключні права стосовно передачі, рівнозначні правам, наданим розділом 20 (порушення шляхом пере­дачі), авторам літературних, драматичних, музичних і художніх творів, філь­мів і передач; (b) право стосовно прямої передачі, рівнозначне праву, наданому виконавцю розділом 182 (1) (Ь) (необхідний дозвіл на передачу показу); і (c) право авторів звукового запису і виконавців на частку одноразової спра­ведливої винагороди стосовно передачі звукового запису. 241-319 369 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція Укра'Іни_________________ (2) В разі, якщо місце, звідки здійснюється передача несучих передачу сиг­налів на супутник («станція зв'язку з центральним вузлом»), знаходиться в од­ній з держав Європейського економічного простору (a) це місце розглядатиметься як відправний пункт передачі, і (b) особа, яка управляє станцією зв'язку з центральним вузлом, розглядати­меться як особа, яка здійснює передачі. (3) У разі, якщо станція зв'язку з центральним вузлом розташована не в од­ній з держав Європейського економічного простору, однак визнана в одній з держав Європейського економічного простору особа санкціонувала здійснення передачі (а) така особа розглядатиметься як особа, яка здійснює передачу, і (Ь) місце, в якому розташовано її основне підприємство в Європейському економічному просторі, розглядатиметься як місце, з якого здійснюється пере­дача. Примітки Поправки Внесені розпорядженням SI 1996/2967, пункт 6 (2). 7. Кабельні програми (1) Стосовно цієї Частини термін «кабельна програма» означає будь-яку з по­зицій мовлення кабельних програм; і > термін «мовлення кабельних програм» означає систему мовлення, що цілком або переважно задіяна для передачі візуальних зображень, звуків або іншої ін- і формації шляхом будь-якої телекомунікаційної системи, за винятком способу і безпроводової телеграфії, для прийому І (a) у двох або більше точках (незалежно від того, чи здійснюється прийом і одночасно або в різний час залежно від побажань різних користувачів), і І (b) для показу їх населенню, 1 і яка не занесена, або на цей момент не занесена до виключених нижче пода-,1 ними положеннями цього розділу. 1 (2) 3 визначення «мовлення кабельних програм» виключаються (а) системаи мовлення або одна з важливих складових системи мовлення, які при передачїш візуальних зображень, звуку або іншої інформації особою, що надає мовлення,Я забезпечують передачу або можуть забезпечити передачу з кожного причИ ймального об'єкта за допомогою тієї ж системи або (залежно від обставин) тієЯ ж складової частини системи інформацію (за винятком сигналів управління си*Я стемою) для прийому особою, яка забезпечує передачу, або особами, які її приЯ ймають; И (b) системи мовлення, використовувані з комерційною метою, в яких (!• ніхто, крім особи, яка займається відповідним бізнесом, не бере участі в упрадаИ лінні апаратурою, що входить до складу системи, V (іі) візуальні зображення, звуки та інша інформація передаються цією сщН темою виключно з метою внутрішнього забезпечення цієї компанії, але не дгіН надання послуг іншим особам, і W (ііі) система не підключена до інших телекомунікаційних систем; •'• (c) системи мовлення, що управляються однією особою, в яких (і) вся аппаЯ ратура входить до складу системи, що знаходиться під її управлінням, ^И (іі) візуальні зображення, звуки та інша інформація, передані цією сист^И мою, передаються виключно в інтересах її внутрішніх потреб, і .,^1 370 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (ііі) ця система не підключена до будь-якої іншої телекомунікаційної систе­ми; (d) системи мовлення, в яких (і) вся аппаратура, що входить до складу сис­теми, розташована в приміщеннях.які перебувають в єдиному володінні, або з'єднує такі приміщення, і (іі) система не підключена до будь-якої іншої телекомунікаційної системи, за винятком систем мовлення, застосовних для надання послуг особам або мешканцям, які постійно мешкають у приміщеннях, використовуваних з комер­ційною метою; (e) системи мовлення, які застосовуються, або через те, що вони застосову­ються, в інтересах осіб, що надають послуги з мовлення або кабельного мовлен­ня, або надають програми в інтересах зазначених послуг. (3) Шляхом видання розпорядження міністр має право внести поправки до розділу (2) з додаванням або вилученням певних положень, причому ним також на власний розсуд можуть бути внесені тимчасові положення. (4) Розпорядження повинно бути видано шляхом акта делегованого законо­давства, причому таке розпорядження не може бути видано, якщо його проект не був поданий на розгляд обох палат парламенту і не затверджений ними. (5) Стосовно цієї Частини посилання на включення кабельних програм або творів у рамках кабельних програм є посиланнями на їх передачу в рамках мов­лення; посилання на залучених осіб є посиланнями на осіб, які забезпечують мовлення. (6) Авторське право не розповсюджується на кабельну програму (а) якщо вона включена до системи кабельного мовлення шляхом прийому і невідклад­ної ретрансляції передачі, або (Ь) якщо вона ущемлює, або через те, що вона ущемлює авторське право сто­совно іншої кабельної програми або передачі. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 8. Друковані видання (1) Стосовно цієї Частини термін «друковані видання» в контексті авторсько­го права щодо друкарського оформлення друкованого видання означає друко­ване видання повністю або частково одного або більше літературних, драматич­них або музичних творів. ; (2) Авторське право не розповсюджується на друкарське оформлення дру- } кованого видання, якщо, або до тих пір, поки воно відтворює друкарське оформ- I лєння якого-небудь попереднього видання. І Примітки І Припис І Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. ш і Авторство і власність на авторське право 19. Авторство твору І (1) Стосовно цієї Частини термін «автор» відносно до твору означає особу, •яка його створила. • (2) Такою особою вважатиметься f(aa) в разі звукового запису — продюсер; •«•їда 371 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (ab) в разі фільму — продюсер і головний режисер;] (b) в разі передачі — особа, яка створила передачу (див. розділ 6 (3)) або, в ра­зі передачі, що транслює іншу передачу шляхом її прийому і невідкладної ре­трансляції — особа, яка створює вихідну передачу; (c) в разі кабельної програми — особа, яка забезпечує кабельне мовлення, до якого включена зазначена програма; (d) в разі друкарського оформлення друкованого видання — видавець. (3) Стосовно літературного, драматичного, музичного або художнього твору, створеного за допомогою комп'ютерних засобів, авторство повинно бути відне­сено до особи, якою були докладені зусилля, необхідні для створення твору. (4) Стосовно цієї Частини твір матиме «невідоме авторство», якщо особа ав­тора невідома, а в разі спільного авторства — якщо невідомі особи жодного з авторів. (5) Стосовно цієї Частини особа автора вважатиметься невідомою, якщо пев­на особа не в змозі підтвердити свою особу шляхом розумного розслідування; однак якщо його особа стає відомою, авторство більше не вважитиметься не­відомим. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 Поправка Підрозділ (2): параграфи (аа), (ab) замінили параграф (а) як прийнятий пер-винно відносно фільмів, створених 1 липня 1994 року і пізніше шляхом розпо­рядження SI 1996/2967, пункти 18 (1), 36. 10. Твори спільного авторства (1) Стосовно цієї Частини термін «твір спільного авторства» означає твір, і створений в результаті співробітництва двох або більше авторів, в якому вне- 1 сок кожного автора не може бути чітко розмежований з внеском іншого автора ] або інших авторів. І [(1 А) Фільм повинен розглядатися як твір спільного виробництва у всіх ви- і падках, за винятком тих, коли продюсер і головний режисер є однією особою], і (2) Передача повинна розглядатися як твір спільного авторства у всіх ви-1 падках, коли в створенні передачі бере участь більше ніж одна особа (див. роз-1 Діл 6 (3)). І (3) Стосовно цієї Частини, якщо інше не передбачено, посилання на автора • твору повинні тлумачитися стосовно твору спільного авторства як посилання» на всіх авторів твору. *т Примітки "Ш Припис • Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 -Ш Поправка • Підрозділ (1 А): вставлений відносно фільмів, створених 1 липня 1994 рокуД або пізніше, розпорядженням SI 1996/2967, пункт 18 (2). Я 11. Право першої власності на авторське право Я (1) Автор будь-якого твору є першим власником на будь-яке належне йомД авторське право відповідно до наступних положень. • 372 І ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (2) В тому разі, коли літературний, драматичний, музичний або художній твір [або фільм] створюється найманим працівником протягом строку його най­му, право першої власності на авторське право належатиме його роботодавцю, якщо нема будь-яких угод про зворотне. (3) Цей розділ не може бути застосований до «королівського авторського права» або «парламентського авторського права» (див. розділи 163 і 165), а та­кож авторського права, існуючого відповідно до розділу 168 (авторське право деяких міжнародних організацій). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділ (2): слова в квадратних дужках додані стосовно фільмів, створе­них до 1 липня 1994 року або пізніше, шляхом розпорядження SI 1996/2967, пункт 18 (3). Строк дії авторських прав [12. Строк дії авторських прав на літературні, драматичні, музичні або художні твори] [(1) Наступні положення регламентують строки дії авторського права на літературні, драматичні, музичні і художні твори. (2) Строк дії авторського права минає по закінченні періоду тривалістю 70 ро­ків від кінця календарного року смерті автора за умови дотримання наступних положень. (3) Якщо авторство твору невідомо, авторське право минає (a) по закінченні 70-літнього періоду від кінця календарного року, або (b) якщо протягом цього періоду твір став доступним для невизначеного ко­ла осіб — по закінченні 70-літнього періоду від кінця календарного року, в який він став доступним, за умови дотримання нижче наведених положень. (4) Підрозділ (2) застосовується, якщо особа автора стає відомою до закін­чення періоду, визначеного в параграфі (а) підрозділу (3). (5) Стосовно підрозділу (3) надання доступності невизначеному колу осіб включає (а) для літературного, драматичного або музичного твору (і) публічне виконання, або (іі) передача телевізійними, радіо або кабельними каналами; (Ь) для художнього твору (і) виставлення на публічний огляд, (іі) фільм, що включає відповідний твір, показується публічно, або (ііі) включення до передачі телевізійними, радіо- або кабельними каналами; однак за загального встановлення стосовно цього розділу, чи став твір доступ­ним невизначеному колу осіб, факт певної несанкціонованої дії небратиметься до уваги. (6) В разі, якщо країна походження твору не входить до Європейського еко­номічного простору, а автор твору не є громадянином або підданим країни, що входить до Європейського економічного простору, строк дії авторського права визначатиметься законодавством країни походження, за умови, що він не пере­вищує період тривалістю 50 років від кінця року створення цього твору. 373 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (7) Якщо твір створено за допомогою комп'ютера, вище зазначені положення не застосовуються, а авторське право минає в кінці періоду тривалістю 50 років від кінця календарного року створення зазначеного твору. (8) Стосовно творів спільного авторства положення цього розділу адапту­ються наступним чином (а) стосовно підрозділу (2) посилання на смерть автора повинно тлумачитися наступним чином (і) якщо особа всіх авторів відома — як посилання на смерть останнього а них, і (іі) якщо особа одного або кількох авторів відома, а особа одного або кількох невідома — як посилання на смерть одного з відомих авторів; (b) стосовно підрозділу (4) посилання на особу автора, яка стає відомою, буде тлумачитися як посилання на особу будь-якого з авторів, що стає відомим; (c) стосовно підрозділу (6) посилання на автора, що не є громадянином або підданим країни Європейського економічного простору, буде тлумачитися як посилання ні на одного з авторів, що є громадянами або підданими країн Євро­пейського економічного простору. (9) Цей розділ не може бути застосовний до королівського авторського права або парламентського авторського права (див. розділи 163—166) або до авторсь­кого права, що надається відповідно до розділу 168 (авторське право деяких міжнародних організацій)]. Примітки Поправка Замінено розпорядженням SI 1995/3297, пункт 5 (1). [13. Строк дії авторського права на звукові записи] [(1) Стосовно строків дії авторського права на звукові записи діють наступні положення. (2) Строк дії авторського права минає (a) в кінці періоду тривалістю 50 років від кінця календарного року створен­ня твору, або (b) якщо він випускається протягом зазначеного періоду — по закінченні 50 років від кінця календарного року, в якому твір було випущено; за умови дотримання наступних положень. (3) В цілях підрозділу (2) звуковий запис вважається «випущеним» у момент, коли він вперше опублікований, виконаний публічно, виконаний в передачі або включений до програми кабельного мовлення; при цьому щодо встановлення фак­ту випуску ніяка несанкціонована дія до уваги братися не буде. (4) В разі, якщо автор звукового запису є громадянином або підданим країни Європейського економічного простору, строк дії авторського права на звуковий запис визначається законодавством країни, до якої автор належить як грома­дянин або підданий, за умови, що зазначений строк не перевищує період, вста­новлений підрозділами (2) і (3). (5) Якщо або до тих пір, поки застосування підрозділу (4) суперечитиме j будь-яким міжнародним зобов'язанням, взятим на себе Об'єднаним Королівст­вом до 29 жовтня 1993 року, строк дії авторських прав встановлюватиметься І відповідно до положень підрозділів (2) і (3)]. 1 Примітки і 374 І ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН Поправка Спільно з розділом 13В замінило раніше прийнятий розділ 13 розпоряджен­ням SI 1995/3297, пункт 6 (1). [13 В. Строк дії авторського права на фільми] [(1) Стосовно строків дії авторського права на фільми застосовуються наступ­ні положення. (2) Строк дії авторського права минає по закінченні 70-річного періоду від кінця календарного року, протягом якого має місце смерть наступних осіб (а) головного режисера, (b) автора сценарію, (c) автора діалогу, або (d) композитора музики, спеціально створеної для зазначеного фільму і ви-користованої в ньому; за умови дотримання наступних положень. (3) Якщо особистість однієї або більше осіб, зазначених у підрозділі (2) (а) відома, а особистість однієї або більше не відома, стосовно зазначеного підроз­ділу посилання на смерть останнього з них вважатиметься як посилання на смерть останнього з відомих авторів. (4) Якщо особистості осіб, зазначених у підрозділі 2 (а)—(Ь), не відомі, строк дії авторського права минає (a) по закінченні 70-літнього періоду від кінця календарного року створення зазначеного фільму, або (b) якщо протягом цього періоду фільм став доступним невизначеному колу осіб — в кінці сімдесятилітнього періоду від кінця календарного року, протягом якого він став доступним. (5) Підрозділи (2) і (3) мають силу, якщо особистості будь-якої із зазначених осіб стануть відомими до закінчення строку, визначеного параграфом (а) або (Ь) підрозділу (4). (6) В цілях підрозділу (4) поняття доступності необмеженому колу осіб вклю­чає: (a) публічний показ, або (b) передачу або включення до програми кабельного мовлення; однак стосов­но цілей зазначеного підрозділу при встановленні факту доступності фільму необмеженому колу осіб ніяка несанкціонована дія не братиметься до уваги. (7) У разі, якщо країна походження не входить до Європейського економіч­ного простору, а автор фільму не є громадянином або підданим країни Європей­ського економічного простору, строк дії авторського права визначатиметься за­конодавством країни походження, за умови, що він не перевищує строк, вста­новлений підрозділами (2)—(6). (8) Стосовно фільмів, створених співавторами, посилання у підрозділі (7) на автора, який не є громадянином або підданим країни Європейського економіч­ного простору, повинно тлумачитися як посилання ні на одного з авторів, які не є громадянином або підданим країни Європейського економічного простору. (9) У разі, якщо жодна з осіб не підпадає під положення параграфів (а)—(d) підрозділу (2), вище викладені положення не застосовуються, а авторське пра- 375 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ во минає — по завершенню періоду тривалістю 50 років від кінця календарного року, в якому був створений відповідний фільм. (10) Стосовно цього розділу особистість будь-якої з осіб, згаданих у підрозді­лі (2) (а)—(d), розглядатиметься як невідома, якщо будь-яка особа не має мож­ливості підтвердити свою особистість шляхом розумного розслідування; однак якщо особистість будь-якої з таких осіб стає відомою, авторство відповідно не вважатиметься невідомим]. Примітки Поправка Спільно з 13 А замінило раніше прийнятий розділ 13 шляхом розпоряджен­ня SI 1995/3297, пункт 6 (1). [14. Строк дії авторських прав для радіо- і телепередач і кабельних програм] [(1) Стосовно строку дії авторських прав радіо- і телепередач або кабельних програм застосовуються наступні положення. (2) Строк дії авторського права на передачі і кабельні програми минає по за­вершенні 50-літнього періоду від кінця календарного року, протягом якого пе­редача була створена або кабельна програма була включена до кабельного мов­лення, за умови дотримання наступних положень. (3) У разі, якщо автор передачі або кабельної програми не є громадянином або підданим країни Європейського економічного простору, строк дії авторсь­кого права на передачу або кабельну програму визначатиметься законодавст­вом країни, громадянином або підданим якої є він, за умови, що цей строк не перевищує періоду, встановленого підрозділом (2). (4) Якщо або через те, що застосування підрозділу (3) суперечитиме міжна­родним зобов'язанням, взятим на себе Об'єднаним Королівством до 29 жовтня 1993 року, строк дії авторського права визначатиметься положеннями підроз- І Ділу (2). і (5) Авторське право на повторну передачу або кабельну програму минає од- 1 ночасно з дією авторського права на оригінальну передачу або кабельну про- і граму; відповідно ніяке авторське право не виникає стосовно повторної переда- і чі або кабельної програми, які передаються або включені до кабельного мовлен- і ня після закінчення строку дії авторського права на оригінальну передачу або і кабельну програму. 1 (6) Під повторною передачею або кабельною програмою розуміються пере-1 дачі або програми, які раніше виходили в ефір або були включені до кабельного! мовлення.] 1 Примітки ' я Поправка І Замінено розпорядженням SI 1995/3297, пункт 7 (1). '• 15. Строк дії авторського права на друкарське оформлення • друкованих видань Л Авторське право на друкарське оформлення друкованих видань закінчуєте» ся по завершенні 25-літнього періоду від кінця календарного року, в якому цн видання було вперше опубліковано. Ш Примітки ІШ 376 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. [15 А. Значення терміна «країна походження»] [(1) Стосовно положень цієї Частини відносно строку дії авторського права країна походження твору визначатиметься наступним чином. (2) Якщо твір уперше опубліковано в країні-учасниці Бернської конвенції і не опубліковано одночасно в якій-небудь іншій країні, саме та країна розгляда­тиметься як країна походження. (3) Якщо твір опубліковано вперше одночасно в двох і більше країнах, з яких тільки одна є учасницею Бернської конвенції, саме та країна розглядатиметься як країна походження. (4) Якщо твір вперше опубліковано одночасно в двох або більше країнах, з яких дві і більше країн є учасницями Бернської конвенції, то а) якщо будь-яка з цих країн входить до Європейського економічного простору, ця країна вважа­тиметься країною походження; і Ь) якщо жодна з цих країн не входить до Європейського економічного прос­тору, країною походження вважатиметься країна-учасниця Бернської конвен­ції, яка надає більш короткий або найкоротший період охорони авторського права. (5) Якщо твір не опубліковано або вперше опубліковано в країні, яка не є учасницею Бернської конвенції (і одночасно не видається в країні-учасниці Бернської конвенції), країною походження вважатиметься a) якщо твір є фільмом, а його творець має свою штаб-квартиру або місце перебування, або мешкає в країні-учасниці Бернської конвенції, зазначена країна, або b) якщо твір є (і) твором архітектури, спорудженим у країні-учасниці Берн­ської конвенці, або (іі) художнім твором, включеним до складу будівлі або іншої споруди, розта­шованої в країні-учасниці Бернської конвенції, зазначена країна; c) у всіх інших випадках — країна, громадянином або підданим якої є автор. (6) Стосовно цього розділу а) «країна-учасниця Бернської конвенції» означає країну, що е учасницею будь-якого з актів Міжнародної конвенції про охорону літературних і художніх творів, підписаної 9 вересня 1886 року в Берні; і Ь) посилання на одночасну публікацію є посиланнями на публікацію протя­гом ЗО днів після першої публікації]. Примітки Поправка Внесена розпорядженням SI 1995/3297, пункт 8 (1). Глава II Права володільця авторських прав Дії, обмежені авторським правом 16. Дії, обмежені авторським правом на твір (1) Відповідно до наступних положень цієї Глави, володілець авторського права має в Об'єднаному Королівстві виключне право на наступні дії 377 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (a) копіювати твір (див. розділ 17); (b) видавати копії твору для розповсюдження серед необмеженого кола осіб (див. розділ 18); [ (Ьа) здавати твір в оренду або надавати в позичання необмеженому колу осіб (див. розділ 18 А);] (c) виконувати, показувати або програвати твір перед необмеженим колом осіб (див. розділ 19); (d) передавати твір по радіо- і телевізійних каналах або включати його до складу мовлення кабельних програм (див. розділ 20); (e) адаптувати твір або здійснювати будь-яку із зазначених вище дій стосов­но адаптованого твору (див. розділ 21); причому посилання на всі зазначені в цій Частині дії будуть посиланнями на «дії, обмежені авторським правом». (2) Авторське право вважатиметься ущемленим, якщо певна особа без дозво­лу володільця авторського права здійснить або санкціонує здійснення будь-якої з дій, обмежених авторським правом. (3) Стосовно цієї Частини посилання на будь-яку дію, обмежену авторським правом на твір, буде посиланням на її здійснення а) стосовно всього твору або будь-якої його значної частини, і Ь) прямо або опосередковано; причому неістотно, чи ущемлюють авторське право самі будь-які дії з втру­чання. (4) Ця Глава має силу з врахуванням (а) положень Глави III (дії, дозволені стосовно авторських прав), і (Ь) положень Глави VII (положення про ліцензування стосовно авторських прав). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділ (1): параграф (Ьа) внесений розпорядженням SI 1996/2967, пункт 10 (1). 17. Порушення авторського права шляхом копіювання (1) Копіювання твору є дією, обмеженою авторським правом стосовно будь-якого найменування твору, що охороняється авторським правом; причому в цій j Частині посилання на копіювання і копії тлумачитимуться наступним чином. (2) Копіювання стосовно літературного, драматичного, музичного або худоэк-j нього твору означає відтворення твору в будь-якій матеріальній формі. До форм входить збереження твору на будь-якому носієві в електронній | формі. (3) Стосовно художнього твору копіювання включає виготовлення копій, мірного твору в трьохмірній формі і виготовлення копії тримірного твору в, мірній формі. (4) Копіювання стосовно будь-якого фільму, телевізійної передачі або кабе-І льної програми включає виготовлення фотографічного зображення всього або* 378 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН значної частини зображення, що є частиною фільму, передачі або кабельної програми. (5) Копіювання стосовно друкарського оформлення друкованого видання означає виготовлення факсимільної копії оформлення. (6) Копіювання стосовно твору будь-якого найменування включає виготов­лення копій, які є проміжними або супутними за будь-якого іншого використан­ня твору. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816 18. Порушення авторського права шляхом виготовлення копій для необмеженого кола осіб (1) Випуск копій твору необмеженому колу осіб є дією, обмеженою авторсь­ким правом стосовно твору будь-якого найменування, що охороняється ав­торським правом. [(2) Стосовно цієї Частини посилання на випуск копій необмеженому колу осіб є посиланнями на — (a) акт масового тиражування в Європейському економічному просторі ко­пій, раніше не тиражованих в Європейському економіченому просторі воло­дільцем авторського права або за його згодою, або (b) акт масового тиражування поза межами Європейського економічного простору копій, раніше не тиражованих у межах Європейського економічного простору або поза його межами. (3) Стосовно до цієї Частини посилання на випуск копій твору необмеженому колу осіб не включають (а) будь-яке наступне розповсюдження, збут, одержан­ня в прокат або здавання в оренду копій, раніше випущених масовим тиражем (при цьому див. розділ 18 А: порушення прав шляхом оренди або прокату), або (Ь) будь-яке наступне ввезення таких копій в Об'єднане Королівство або ін­шу країну Європейського економічного простору, за винятком положень параграфа (а) підрозділу (2) стосовно масового тира­жування в межах Європейського економічного простору копій, раніше тиражо­ваних поза межами Європейського економічного простору]. [(4) Стосовно цієї Частини посилання на випуск копій твору включають ви­пуск оригіналу]. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1996/2697, пункт 9 (2). Поправки Підрозділ (2): замінений розпорядженням SI 1996/2967 (2). Підрозділ (3): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 4 (2); заміна за­тверджена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (2). Підрозділ (4): внесено розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (3). [18 А. Порушення авторського права шляхом оренди або прокату твору для необмеженого кола осіб] [(1) Оренда або прокат копій твору необмеженому колу осіб є дією, обмеже­ною авторським правом на — і 379 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (a) літературні, драматичні або музичні твори, (b) художні твори, за винятком — (і) твір архітектури у формі будівлі або макету будівлі, або (іі) твір прикладного мистецтва, або (c) фільм або звуковий запис. (2) Стосовно цієї Частини за умови дотримання умов цього розділу — (a) термін «оренда» означає виготовлення копії твору для використання на умовах його повернення або можливого повернення для одержання прямої або опосередкованої економічної або комерційної вигоди, і (b) термін «прокат» означає виготовлення копії твору для використання на умовах його повернення або можливого повернення з метою, яка не передбачає одержання прямої або опосередкованої вигоди, через установу, доступну не­обмеженому колу осіб. (3) Терміни «оренда» і «прокат» не включають — (a) надання з метою публічного показу, виконання або передачі чи включен­ня до програми кабельного мовлення; (b) надання для виставлення на огляд необмеженому колу осіб; або (c) надання для довідкового використання на місці. (4) Термін «прокат» не включає надання установам, доступним необмежено­му колу осіб. (5) В разі, коли здавання твору в прокат установі, доступній для необмеже­ного кола осіб, тягне за собою виплати в розмірі, що не перевищує покриття ек­сплуатаційних витрат цієї установи, стосовно цього розділу пряма або опосе­редкована комерційна вигода відсутня. (6) Стосовно цієї Частини посилання на оренду або прокат копій твору вклю­чають посилання на оренду або прокат оригіналу]. Примітки Поправка Внесена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 10 (2). 19. Порушення авторського права шляхом публічного сповіщення, показу або виконання твору (1) Публічне сповіщення твору є дією, обмеженою авторським правом на літературні, драматичні або музичні твори. (2) В рамках цієї Частини «сповіщення» стосовно твору — і (a) включає прочитання в ході лекцій, звернень, промов і проповідей, і і (b) в цілому включає будь-який вид візуальної або звукової презентації, і включаючи презентацію за допомогою звукового запису, фільму, передачі або 1 кабельної програми. і (3) Виконання або показ твору перед необмеженим колом осіб є дією, обме-1 женою авторським правом на звуковий запис, фільм, передачу або кабельну! програму. І (4) У разі, якщо авторське право порушується за допомогою виконання, про-1 гравання або публічного показу за допомогою апаратури для прийому візуаль-1 них зображень або звуків, переданих електронними засобами, то в ході відпогі відного виконання виконавці твору не будуть розглядатися як порушники ав-і торського права. І Примітки М 380 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 20. Порушення авторського права шляхом передачі або включення до мовлення кабельних програм Передача твору або його включення до мовлення кабельних програм є дією, обмеженою авторським правом на — (a) літературні, драматичні, музичні або художні твори, (b) звуковий запис або фільм, або (c) передачу чи кабельну програму. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 21. Порушення авторського права шляхом адаптації або дії, здійснюваної відносно адаптації (1) Здійснення адаптації твору є дією, обмеженою авторським правом на літературні, драматичні або музичні твори. (2) Виконання будь-якої з дій, зазначених у розділах з 17 по 20 або в наведе­ному вище підрозділі (1) стосовно адаптованого твору, також є дією, обмеженою авторським правом на літературний, драматичний або музичний твір. При цьому не істотно, чи був адаптований варіант записаний у письмовій формі або іншим способом. (3) Стосовно до цієї Частини «адаптація» — (a) відносно літературного [твору, що не є комп'ютерною програмою] або драматичного твору означає — (і) переклад твору; (іі) версія драматичного твору, в якій він трансформований в недраматичний твір або, залежно від обставин, версія недраматичного твору, в якій він транс­формований в драматичний; [(ab) стосовно комп'ютерної програми мається на увазі аранжування або змінена версія зазначеної програми чи її переклад]; (b) стосовно музичного твору мається на увазі аранжування або транскрип­ція твору. (4) Відносно комп'ютерної програми термін «переклад» означає версію про­грами, в якій вона трансформована комп'ютерною мовою або з однієї комп'ю­терної мови чи коду в іншу комп'ютерну мову чи код <.,..> (5) На підставі положень цього розділу забороняється робити будь-які ви­сновки стосовно наявності в будь-яких діях складу копіювання твору. Примітки • Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. І Поправки І Підрозділ (3): слова в квадратних дужках внесені розпорядженням І SI1992/3233, пункти 5 (1), (2). і Підрозділ (4): пропущені слова відмінені розпорядженням SI 1992/3233, І пункт 5 (3). І 381 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Вторинне порушення авторського права 22. Вторинне порушення авторського права: імпорт копії, виготовленої з порушенням авторського права Авторстке право на твір порушується особою, яка без дозволу володільця авторського права ввозить в Об'єднане Королівство з будь-якою метою, за ви­нятком особистого або внутрішнього використання, предмет, який, як він знає або має підстави вважати, є копією твору, що порушує авторське право. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 23. Вторинне порушення авторського права: володіння або розпорядження копією, що порушує авторське право Авторське право на твір є порушеним особою, яка без дозволу володільця авторського права — (a) володіє в процесі комерційної діяльності, (b) продає або здає в найм, або пропонує чи виставляє для продажу або зда­вання в найм, (c) в процесі комерційної діяльності виставляє публічно або розповсюджує, або (d) розповсюджує будь-яким шляхом поза комерційною діяльністю в межах, що завдають шкоди володільцю авторського права, предмет, який є, а особа знає або має підстави знати, що є копією, яка пору­шує авторське право. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 24. Вторинне порушення авторського права: надання засобів для виготовлення копій, що порушують авторське право (1) Авторське право на твір порушується особою, яка без дозволу володільця авторського права —• (a) виготовляє, (b) ввозить в Об'єднане Королівство, (c) володіє в процесі комерційної діяльності, або (d) продає чи здає в найм, або пропонує чи виставляє для продажу або зда­вання в найм, будь-який виріб, спеціально призначений або адаптований для виготовлення копій зазначеного твору, при цьому знаючи або маючи підстави вважати, що цей виріб повинен бути використаний для виготовлення копій з порушенням авторського права, (2) Авторське право на твір е порушеним особою, яка без дозволу володільця авторського права передає твір аа допомогою будь-якої телекомунікаційної си­стеми (іншим способом, ніж передача або включення у мовлення кабельних програм), при цьому знаючи або маючи підстави думати, що контрафактш копі! твору будуть виготовлені за допомогою прийому—передачі в Об'єднаному Ш ролівстві або в будь-якій іншій країні. Примітки , 382 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 25. Вторинне порушення авторського права: дозвіл на використання приміщення для сповіщення з порушенням авторського права (1) В разі, коли авторське право на літературний, драматичний або музич­ний твір порушується шляхом сповіщення в будь-якому місці публічних роз­ваг, будь-яка особа, що дала дозвіл на використання такого місця для спо­віщення, також несе відповідальність за порушення авторського права, за ви­нятком випадку, коли вона дала дозвіл, спираючись на розумні підстави, що сповіщення не порушить авторське право. (2) Стосовно цього розділу термін «місце публічної розваги» включає при­міщення, які головним чином використовуються з іншою метою, однак час від часу надаються в оренду з метою публічної розваги. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 26. Вторинне порушення авторського права: надання апаратури для проведення сповіщення з порушенням авторського права тощо (1) В разі, коли авторське право на твір порушується шляхом сповіщення твору, або шляхом виконання чи показу твору для необмеженого кола осіб за допомогою апаратури для — (a) програвання звукових записів, (b) показу фільмів, або (c) прийому візуальних зображень або звуків, переданих електронними за­собами, відповідальність за порушення авторського права також несуть наступні особи. (2) Особа, яка надала апаратуру або її значну частину, несе відповідальність за порушення авторського права, якщо при наданні апаратури або її частини — (a) ця особа знала чи мала підстави вважати, що апаратура може бути вико­ристана при порушенні авторського права, або (b) в разі, коли апаратура, яка звично використовується для сповіщення, ви­конання або показу перед необмеженим колом осіб, ця особа не вважала на ро­зумних підставах, що зазначена апаратура не буде використана при порушенні авторського права. (3) Особа, що займає приміщення, яка дала дозвіл на встановлення в при­міщенні апаратури, несе відповідальність за порушення авторського права, як­що на момент надання дозволу вона знала або мала підстави вважати, що апа­ратура може бути використана при порушенні авторського права. (4) Особа, яка надала копію звукового запису або фільму, використаного для порушення авторського права, несе відповідальність за порушення авторського права, якщо при наданні копії ця особа знала або мала підстави вважати, що наданий нею об'єкт або копія, зроблена з нього прямим або опосередкованим способом, можуть бути використані при порушенні авторського права. Примітки 383 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України ! І Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Копії, що порушують авторське право 27. Значення терміна «контрафактна копія» (1) Стосовно цієї Частини термін «контрафактна копія» відносно твору, що охороняється авторським правом, матиме тлумачення згідно з цим розділом. (2) Будь-який предмет є копією, що порушує авторське право, якщо його ви­робництво склало порушення авторського права на відповідний твір. (3) <...> будь-який предмет також є копією, що порушує авторське право, якщо — (a) ввезений або запропонований до ввезення в Об'єднане Королівство, і (b) його виготовлення в Об'єднаному Королівстві становило б порушення ав­торського права на відповідний твір, або порушення виключної ліцензійної уго­ди відносно відповідного твору. [(З А) <...>] (4) Якщо в ході будь-якого розгляду виникне питання, чи є відповідний пре­дмет копією, що порушує авторське право, і буде встановлено — (a) що предмет є копією твору, і (b) що твір охороняється або колись охоронявся авторським правом, презюмується до встановлення зворотного, що предмет був виготовлений у період, коли твір охоронявся авторським правом. (5) Ніяке з положень підрозділу (3) не матиме тлумачення в розумінні засто­совного до предмету, який може бути легітимне ввезений в Об'єднане Королівст­во відповідно до будь-якого з забезпечених правовою санкцією прав Співтовари­ства в рамках змісту розділу 2 (1) Акта 1972 про Європейські Співтовариства. (6) Стосовно цієї Частини термін «контрафактна копія» означає копію, яка > розглядається як така, що порушує авторське право відповідно до будь-якого з нижченаведених положень — І розділ 32 (5) (копії, виготовлені з метою освіти або проведення екзаменів), | розділ 35 (3) (записи, виготовлені навчальними закладами з освітньою ме- І тою), 1 розділ 36 (5) (копії, виготовлені навчальними закладами за допомогою елект- і ронних засобів з навчальною метою), І розділ 37 (3) (Ь) (копії, виготовлені бібліотечними та архівними співробітни- 1 ками за неправдивими заявами), 1 розділ 56 (2) (наступні копії, адаптовані версії тощо твору в електронній І формі, залишені для збереження після передачі основної копії), 1 розділ 63 (2) (копії, виготовлені для рекламування художнього твору з метою І продажу), '• розділ 68 (4) (копії, виготовлені для передачі або кабельної програми), або \Ш будь-яке з положень розпорядження підрозділу (4) (статутне ліцензування • відносно певних видів копіювання електронними засобами в навчальних заклачЯ дах), 1 Яргшгтки '• Припис '• Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. "Ч 384 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН Поправки Підрозділ (3): пропущені слова внесені розпорядженням SI1992/3233, пункт 6, відміна здійснена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (4). Підрозділ (З А): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 6, відміна здійснена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 9 (4). Глава III Дозволені дії відносно творів, що охороняються авторським правом Вступні положення 28. Вступні положення (1) Положення цієї Глави визначають дії, які можуть бути вжиті стосовно творів, що охороняються авторським правом, незалежно від наявності авторсь­кого права; вони пов'язані тільки з питанням порушення авторського права і не впливають на будь-які інші права чи зобов'язання, що обмежують існування зазначених дій. (2) В разі, коли цієї Главою передбачено, що дія не порушує авторське право або може бути здійснена без порушення авторського права, і при цьому не на­водиться будь-якого конкретного найменування твору, що охороняється ав­торським правом, відповідні дії не порушують авторського права на твір будь-якого найменування. (3) Забороняється робити будь-які висновки на підставі опису будь-яких дій, які відповідно до цієї Глави можуть бути виконані без порушення авторського права, стосовно змісту дій, обмежених авторським правом з усіх найменувань творів. (4) Положення цієї Глави повинні тлумачитися незалежно одне від одного, щоб той факт, що будь-яка дія не підпадає під одне положення, не означав, що вона не охоплена іншим положенням. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі стосовно програмного забезпечення: Закон про мовлення 1990 ро­ку, розділ 176, Список 17. Загальні положення 29, Дослідницька робота і самостійне вивчення (1) Добросовісне звернення до літературних, музичних і художніх творів з ме­тою дослідницької роботи і самостійного вивчення не є порушенням авторських прав на твір або, в разі друкованих видань — на друкарське оформлення. (2) Добросовісне звернення до друкарського оформлення друкованого видан­ня з метою, зазначеною в підрозділі (1), не є порушенням авторського права на оформлення. (3) Копіювання особою, що є дослідником або студентом, не розглядається як добросовісне звернення, якщо — (а) стосовно бібліотечного співробітника або особи, що виступає як бібліотеч-| ний співробітник, вона здійснює будь-які дії, які згідно з положенням розді-| лу40 не дозволені відповідно до розділів 38 або 39 (статті або частини друкова-I них видань; обмеження на численне копіювання одного матеріалу), або 25Н19 385 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ (Ь) у всіх інших випадках особа, яка здійснює копіювання, знає або має під­стави вважати, що ця дія призведе до виготовлення копій по суті одного мате­ріалу, який буде надано більш ніж одній особі по суті одночасно і по суті з одна­ковою метою. [(4) Недобросовісним вважається (a) перетворювати комп'ютерну програму, виконану мовою одного рівня, мо­вою більш високого рівня, або (b) одначасно із зазначеним перетворенням програми скопіювати її, (зазначені дії дозволяються, якщо їх виконання здійснюється відповідно до положень розділу 50 В (декомпіляція)] Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділ (4): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 7. Див. далі стосовно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. 30. Критика, огляди і висвітлення новин (1) Добросовісне звернення до твору з метою критики або підготовки огляду відносно зазначеного або іншого твору, або якості твору, не є порушенням будь-якого авторського права на твір за умови, що це супроводжується достат- . нім визнанням авторства. (2) Добросовісне звернення до твору (за винятком фотознімків) з метою ре- і портерського висвітлення поточних подій не є порушенням будь-яких авторсь- І ких прав на твір за умови, що (відповідно до підрозділу (3)) це супроводжується \ достатнім підтвердженням авторства. і (3) Визнання авторства не вимагається у зв'язку з репортерським висвітлен-1 ням поточних подій шляхом звукового запису, фільму, мовлення або кабельної і програми. і Примітки 1 Припис 1 Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. І Див. далі відносно програмного забезпечення: Закон про мовлення 1990 року,! розділ 176, Список 17. 1 31. Супроводжуюче включення матеріалу, 1 що охороняється авторським правом 1 (1) Авторське право на твір не є порушенним шляхом його супроводжуючого т включення до художнього твору, звукового запису, фільму, теле- і радіопере»|| дачі або кабельної програми. • (2) Аналогічним чином не є порушенням шляхом випуску необмеженому ко*т лу осіб копій, або виконання, показ, передача або включення до програми кабе«Я льного мовлення будь-якого об'єкта, виготовлення якого відповідно до підроз-Я ділу (1) не стало порушенням авторського права. ш (3) Музичний твір, слова, які виголошуються і співаються під музику, абії співставні одиниці звукового запису, передачі або кабельні програми, що вклкнИ 386 1 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН чають у себе музичні твори або зазначені слова, не будуть розглядатися як включені до іншого твору як супроводжуючі, якщо вони включені навмисне. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 1 ?.<...> Твори в електронній формі 56. Передача копій творів в електронній формі (1) Цей розділ застосовується в разі, коли копія твору в електронній формі придбана на умовах, які в прямій формі або уявним способом або за будь-якої норми права дозволяють покупцеві копіювати твір або адаптувати його чи ви­готовляти копії адаптованої версії у зв'язку з використанням копій твору. (2) Якщо відсутні в прямій формі виражені умови — (a) що забороняють передачу копій покупцеві; накладають зобов'язання, які продовжують діяти після акту передачі; забороняють передачу ліцензії або припиняють дію будь-якої ліцензії на передачу, або (b) передбачувані умови, на яких особа, що передає, має право здійснювати дії, дозволені покупцеві, то всі дії, які були дозволені покупцеві, можуть здійс­нюватися без порушення авторського права особою, що передає; однак будь-яка копія, адаптована версія або копія адаптованої версії, виготовлені покуп­цем, які не були передані, розглядатимуться задля всіх цілей після передачі як копії, що порушують авторське право. (3) Аналогічно розглядаються випадки, в яких оригінальна придбана копія більше не придатна, а замість неї передається наступна копія. (4) Зазначені вище положення також застосовуються відносно наступної пе­редачі при заміні посилань у підрозділі (2) на покупця на посилання наступної передавальної особи. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 1 ?.<...> [Різне: здавання творів у прокат і програвання звукових записів] (66. Прокат деяких видів творів в інтересах необмеженого кола осіб] [(1) Шляхом розпорядження міністр має право передбачити визначені цим розпорядженням випадки, за яких прокат копій літературних, драматичних, музичних або художніх творів в інтересах невизначеного кола осіб буде прирів-йений до надання за дозволом володільця авторського права з виплатою розум­ного гонорару або іншого платежу, який визначатиметься на договірній основі або Трибуналом з авторського права в разі порушення договору. (2) Жодне таке розпорядження не матиме сили, якщо, або через сам факт, існуватиме порядок надання дозволів, затверджений в інтересах цього розділу відповідно до розділу 143, що регламентує надання дозволів. 387 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ (3) Зазначене розпорядження може містити різні положення для різних ви­падків, а також може передбачати випадки з посиланнями на будь-який фак­тор, пов'язаний з твором, переданими в прокат копіями, особою, що передає твір у прокат, або обставинами передання в прокат. (4) Таке розпорядження повинно видаватися у формі акта делегованого за­конодавства; при цьому відповідний указ не може бути виданий, якщо його проект не був поданий на розгляд до кожної з палат парламенту і не затвер­джений їх рішеннями. (5) Жодне з положень цього розділу не впливає на положення про відпо­відальність, передбачені розділом 23 (вторинне порушення права: володіння або поводження з копією, що порушує авторське право]. Примітки Поправка Заміна здійснена розпорядженням SI 1996/2967, пункт 11 (3). [66 А. Фільми: дії, дозволені за презумцією закінчення строку дії авторського права тощо] [(1) Авторське право на фільм не порушується будь-якою дією, вчиненою в період, коли, або на виконання домовленостей, укладених у період, коли — (a) шляхом розумного розслідування неможливо підтвердити особистість будь-якої з осіб, згаданих у розділі 13 В (2) (а)—(d) (особи, посилання на життя яких використовуються для підтвердження строку дії авторського права), і (b) вважається цілком доцільним передбачити — (і) що строк дії авторського права закінчився, або (іі) що остання з зазначених осіб померла 70 або більше років до початку ка­лендарного року, в який відбувається зазначена дія або досягаються домовле­ності. (2) Положення підрозділу (1) (Ь) (іі) не мають сили відносно — (a) будь-якого фільму, що охороняється королівським авторським правом, або (b) будь-якого фільму, що охороняється авторським правом в інтересах між­народних організацій відповідно до розділу 168, і відносно якого існує відповід- І но до зазначеного розділу Розпорядження, що передбачає строк дії авторського 1 права понад 70 років]. 1 Примітки і Поправка і Внесена розпорядженням SI 1995/3297, пункт 6 (2). 1 67. Програвання звукових записів в інтересах клубів, товариств тощо 1 (1) Порушення авторського права на звуковий запис не має місця, якщо за-1! пис програється в рамках діяльності або в інтересах будь-якого клубу, товари-Я ства або іншої організації за умови дотримання наступних умов. • (2) Умови визначаються наступним чином — І (a) організація не створена і не функціонує з метою одержання вигоди, а ПІ основні цілі є благодійними або будь-яким іншим чином пов'язані з релігією» освітою або соціальним забезпеченням, і "Л (b) надходження від будь-якої плати за вхід у місця прослуховування запи-И су використовуються виключно для цілей цієї організації. ІД Примітки ІІИ _____ • 388 Ш ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАІН Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі відносно програмного забезпечення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. 68. Запис у рамках релевантного права з метою передачі або кабельної програми (1) Положення цього розділу застосовуються в разі, коли відповідно до до­зволу або відступлення авторського права певна особа одержує повноваження на передачу або включення до програми кабельного мовлення — (a) літературного, драматичного або музичного твору, або адаптованої версії такого твору, (b) художнього твору, або (c) звукового запису або фільму. (2) Відповідно до цього розділу особа розглядатиметься як така, що одержа­ла дозвіл володільця авторського права на твір здійснювати або санкціонувати будь-яку з нижче наведених дій з метою передачі або кабельної програми — (a) стосовно літературного, драматичного або музичного твору, або адаптова­ної версії зазначених творів — робити звуковий запис або фільм на основі тво­ру або адаптованої версії твору; (b) стосовно художнього твору — фотографувати або робити фільм за тво­ром; (c) стосовно звукового запису або фільму — виконувати копію. (3) Зазначений дозвіл обмежується умовою, відповідно до якої такий запис, фільм, фотознімок або копія — (a) не використовуватимуться в будь-яких інших цілях, і (b) будуть знищені протягом 28 днів після їх першого використання для пе­редачі твору або, залежно від обставин, для включення до програми кабельного мовлення. (4) Будь-які записи, фільми, фотознімки або копії, виготовлені відповідно до положень цього розділу, розглядатимуться як копії, що порушують авторське право — (a) з метою будь-якого використання з порушенням умови, зазначеної в під­розділі (3) (а), і (b) для всіх цілей, коли порушується зазначена умова або умова, наведена в підрозділі (3) (Ь). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. 69. Запис з метою нагляду і контролю над радіо- і телепередачами та кабельними програмами (1) Авторське право не порушується при виготовленні і використанні Бри­танською радіомовною корпорацією записів переданих програм з метою здійс­нення нагляду і контролю над ними. 389 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України _______________ [(2) Авторське право не поширюється будь-якими діями, вчиненими на вико­нання — (a) положень розділу 11 (1), 95 (1) або 167 (1) Закону про мовлення 1990 року або розділу 115 (4) або (6), 116 (5) або 117 Закону про мовлення 1996 року; (b) умови, які відповідно до розділу 11 (2) або 95 (2) Закону про мовлення 1990 року включено до дозволу, що видається відповідно до Частини І або III зазначеного Закону або Частини І або II Закону про мовлення 1996 року; або (c) постанови, виданої відповідно до розділу 109 (2) Закону про мовлення 1990 року (про уповноваження Управління радіомовлення на затребування за­писів тощо). (3) Авторське право не порушується в результаті — (a) використання Управлінням незалежного телебачення або Управлінням радіомовлення при здійсненні ними будь-яких функцій в рамках Законів про мовлення 1990 і 1996 pp. будь-яких записів, сценарію або копій, які передбачені щодо них відповідно до будь-якого з положень зазначених Законів; або (b) використання Комісією зі стандартів мовлення у зв'язку з будь-якими скаргами, що надходять до неї відповідно до Закону про мовлення 1996 року, будь-яких записів або копій, запитаних або затребуваних для одержання Ко­місією і відповідним чином одержаних згідно з розділом 115 (6) або 116 (5) за­значеного Закону]. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділи (2), (3): замінені положеннями Закону про мовлення 1990 року, розділ 148 (1), список 10, параграф 31. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. 70. Запис програм з метою їх перегляду в інший час , Здійснення запису радіо- і телепередач і кабельних програм для особистого і і внутрішнього користування виключно з метою їх прослуховування і перегляду І у більш зручний час не є порушенням будь-яких авторських прав на передачі і \ кабельні програми, як і на твори, включені до них. і Примітки 'І Припис 1 Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. *• Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року,'! розділ 176, Список 17. Ш 71. Фотознімки, зроблені з телевізійних передач • або програм кабельного телебачення ,<т Виготовлення з метою особистого або внутрішнього користування фотознімД ків, які є повним або частковим зображенням частини телевізійної передачі астД кабельної програми, або копій зазначених фотознімків, не становить порушеяЯ ня будь-якого авторського права на передачу або кабельну програму або ВІЯ фільм, включений до їх складу. -"Д Примітки '*• 390 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. 72. Безплатний показ або програвання передач чи кабельних програм необмеженому колу осіб (1) Публічний показ або програвання передач або кабельних програм гляда­чам або слухачам, які безкоштовно перебувають у місці, в якому передбачаєть­ся перегляд або прослуховування передачі чи програми, не становить пору­шення авторського права на — (a) передачу або кабельну програму, або (b) будь-який звуковий запис або фільм, що входить до їх складу. (2) Глядачі або слухачі розглядатимуться як такі, що оплатили вхід до тако­го місця — (a) якщо вони оплатили вхід до місця, до складу якого входить місце показу або прослуховування; або (b) якщо в цьому місці (або місці, до складу якого воно входить) здійснюється продаж товарів і послуг — (і) за цінами, які значною мірою характерні для об'єктів, використовуваних для перегляду і прослуховування передач і програм, або (іі) за цінами, які перевищують звично властиві їм ціни і частково характерні для зазначених об'єктів. (3) Не вважатимуться такими, що сплатили за вхід у зазначені місця — (a) особи, допущені на правах тих, що тимчасово або постійно там мешкають; (b) особи, допущені як члени клубу або товариства, в яких плата стягується тільки за членство в клубі або товаристві, а надання можливості для перегляду або прослуховування передач і програм є виключно фактором, супутним основ­ним завданням зазначеного клубу або товариства. (4) В разі, коли підготовка передачі або включення програми до кабельного мовлення є порушенням авторського права на звуковий запис або на фільм, то факт, що твір було прослухано або переглянуто необмеженим колом осіб шля­хом прийому передачі або програми, буде врахований при підрахунку збитків, завданих у результаті порушення авторського права. Примітка Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. [73. Прийом і ретрансляція передачі по кабельному мовленню [(1) Цей розділ застосовується в тому разі, коли передача, здійснена з певно­го місця в Об'єднаному Королівстві, шляхом прийому і одночасної ретрансляції включається до кабельного програмного мовлення. (2) Авторське право на передачу не порушується — (а) якщо його включення здійснюється на виконання відповідної вимоги, або 391 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ (Ь) якщо і до тих пір, поки передача призначена для прийому в районі, для якого призначена зазначена система кабельного мовлення, що становить части­ну «кваліфікаційної служби мовлення». (3) Авторське право на будь-який твір, включений до передачі, не порушу­ється, якщо і до тих пір, поки передача здійснюється для прийому в районі, для якого призначена система кабельного мовлення; однак у разі, якщо здійснення передачі становить порушення авторського права на твір, той факт, що переда­ча була ретрансльована як програма кабельного мовлення враховуватиметься при підрахунку збитків за зазначене порушення авторського права. (4) В разі, коли — (a) включення здійснюється на виконання однієї з релевантних вимог, однак (b) у будь-якому разі район, для якого призначена система кабельного мов­лення («кабельна зона») не входить до складу зони прийому, в яку ведеться пе­редача («зона мовлення»), включення до системи кабельного мовлення (в межах її охоплення кабельної зони і виходу за межі зони мовлення) будь-якого включеного до передачі твору відповідно до підрозділу (5) розглядатиметься як дія, дозволена володільцем авторського права на твір, і підлягатиме оплаті на користь володільця з боку особи, яка здійснює передачу, в розмірах розумного гонорару або іншої випла­ти відносно включення передачі до програми кабельного мовлення на договір­ній основі або за визначенням Трибуналу з авторського права в разі порушення угоди. (5) Підрозділ (4) не застосовується, якщо або до тих пір, поки включення твору до кабельного мовлення (незалежно від зазначеного підрозділу) дозволе­но володільцем авторського права на твір. (6) Стосовно цього розділу термін «кваліфікаційна служба мовлення» озна- , чає, за умови дотримання підрозділу (8), будь-яку з нижче наведених служб — і (a) Канал — 3, включаючи регіональне і національне мовлення, І (b) Канал — 4, Канал — 5 і S4C, і (c) служба передачі телетексту, згадувана в розділі 49 (2) Закону про мов- і лення 1990 року, 'І (d) служба мовлення, згадувана в розділі 57 (1 А) (а) зазначеного закону (по J вноваження служби S4C на надання цифрових послуг), і ;,1 (e) служби телевізійного мовлення і служба передачі телетексту БритансьЛ кої радіомовної корпорації; -Д а термінологія, використовувана в цьому розділі, за значенням аналогічная термінології Частини І Закону про мовлення 1990 року. • (7) Стосовно цього розділу термін «релевантна вимога» визначає одну з щШ мог, встановлених відповідно до — Я (a) розділу 78 А Закону про мовлення 1990 року (включення певних служИ мовлення до місцевих служб постачання за допомогою цифрових технологій™ або • (b) параграфа 4 Частині III списку 12, доданого до Закону (включення пеаЯ них служб мовлення до розподільних служб, первинко дозволених відповідав до Закону про кабельні системи і мовлення 1984 року). • 392 В _________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (8) Своїм розпорядженням міністр має право вносити поправки до підроз­ділу (6) з метою доповнення або вилучення будь-яких служб з категорії «кваліфікованих служб мовлення». (9) За допомогою розпорядження міністр також має право — (a) встановити, що в окремих особливих випадках підрозділ (3) повинен за­стосовуватися відносно передач особливих найменувань, які здійснюються спо­собами, відмінними від зазначених у підрозділі, або (b) виключити застосування зазначеного підрозділу відносно передач особ­ливих найменувань, які здійснюються способами, згаданими в зазначеному під­розділі. (10) В разі, коли міністр застосовує повноваження, надані йому підрозділом (9) (Ь) стосовно передач будь-яких найменувань, відповідне розпорядження мо­же також передбачати застосування підрозділ/ (4), ВКЛЮЧЗЮЧИ Зміни, які мо­жуть бути внесені відповідним розпорядженням стосовно передач зазначеного найменування. (11) Видане згідно з цим розділом розпорядження може містити такі про­міжні положення, які можуть вважатися необхідними міністром. (12) Видане згідно з цим розділом розпорядження вважатиметься актом де­легованого законодавства, який підлягає анулюванню на виконання відповідно­го рішення обох палат парламенту. Примітки Поправка Спільно з підрозділом 73 А зазначені положення замінили раніше чинний підрозділ 73 за допомогою Закону про мовлення 1996 року, розділ 138, список 9, параграф 1. [73 А. Гонорар або інші суми, виплачувані на виконання розділу 73 (4)] [(1) Володілець авторського права або особа, яка створила передачу, має право звернутися до Трибуналу з авторських прав з вимогою про виплату ав­торського гонорару або іншого на виконання підрозділу (4) розділу 73 (прийом і ретрансляція передачі по кабельному телебаченню). | (2) Трибунал зобов'язаний розглянути зазначене питання і видати судовий І іяаказ, який він вважатиме справедливим у відповідних обставинах. [ (3) Будь-яка із сторін має право звернутися до трибуналу з клопотанням про І зміну наказу, а Трибунал повинен розглянути питання і видати судовий наказ, |ццо або підтверджує, або змінює первинний наказ, залежно від того, яке рішен­ім він вважатиме справедливим в зазначених обставинах. І (4) Клопотання відповідно до підрозділу (3) не повинно, за винятком випадку ювидачею Трибуналом особливого дозволу, не може бути подано протягом два-Івадцяти місяців від дати видання первинного судового наказу або наказу за по-ререднім клопотанням, поданим відповідно до зазначеного підрозділу. L, (5) Судовий наказ, виданий відповідно до підрозділу (3), вступає в силу в Ьбнь його видання, або пізніше, відповідно до рішення Трибуналу]. шримгтки Щоправка і Спільно з положеннями підрозділу 73 ці положення замінили первинне при­нятий підрозділ 73 шляхом Закону про мовлення 1996 року, підрозділ 138, •рісок 9, параграф 1. І 393 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ 74. Надання копій передач і кабельних програм із субтитрами (1)3 метою забезпечення осіб, які страждають від повної або часткової втра­ти слуху, або страждають від інших фізичних або розумових вад, копіями, які супроводжуються субтитрами або модифіковані іншим способом стосовно до їх особливих потреб, спеціально призначений орган має право виготовляти копії телевізійних передач або кабельних програм і випускати такі копії необмеже­ному колу осіб, при цьому будь-які авторські права на передачі або кабельні програми, що входять до зазначених копій, при цьому не порушуються. (2) Термін «спеціально призначений орган» означає орган, призначений від­повідно до цього розділу міністром, який не має права призначати такий орган, попередньо не встановивши, що орган не створений для одержання вигоди і не займається комерційною діяльністю. (3) Розпорядження відповідно до цього розділу повинно бути видано як акт делегованого законодавства, який підлягає відміні на виконання рішення обох палат парламенту. (4) Цей розділ не застосовується, якщо або до тих пір, поки існує будь-яка ліцензійна схема, затверджена відносно цього розділу відповідно до підрозді­лу 143, що передбачає видання ліцензій. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816, SI 1989/1032. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. 75. Здійснення запису з метою архівування (1) Запис передачі або кабельної програми особливо виділеної категорії, або копія такого запису, можуть бути виконані з метою вміщення їх в архіві, що утримується спеціально призначеним органом, без будь-якого порушення будь-яких авторських прав на передачу або на кабельну програму, або на будь-який твір, що входить до їх складу. (2) Стосовно підрозділу (1) термін «спеціально призначений» означає при­значений для цілей цього підрозділу наказом міністра, який не має права при- j значати такий орган, попередньо не встановивши, що орган не створений для одержання вигоди і не займається комерційною діяльністю. і (3) Розпорядження для цілей цього органу повинно бути видано як акт деле- j гованого законодавства, який підлягає відміні на виконання рішення обох палат І парламенту. \ Примітки і Припис І Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816, 1989/955, 1989/1032. І Див. далі відносно програмного забезпечення: Закон про мовлення 1990 року, т розділ 176, Список 17. 1 Адаптовані версії 1 76. Адаптовані версії J Дія, яка відповідно до цієї Глави може бути здійснена без порушення ав**Я торського права на літературний, драматичний або музичний твір, в разі, колив 394 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАІН цей твір є адаптованою версією, не порушує будь-яке авторське право на твір, на основі якого виконана зазначена адаптована версія. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі відносно програмного мовлення: Закон про мовлення 1990 року, розділ 176, Список 17. Глава IV Моральні права Право на ідентифікацію як автора або режисера 77. Право на ідентифікацію як автора або режисера (1) Автор літературного, драматичного, музичного або художнього твору, що охороняється авторським правом, а також режисер фільму, що охороняється авторським правом, мають право на ідентифікацію як автора або режисера за­значеного твору за обставин, перелічених у цьому розділі; однак право не буде вважатися порушеним, якщо стосовно його не було домагання згідно з розді­лом 78. (2) Автор літературного твору (за винятком слів, призначених для деклама­ційного або пісенного виконання під музику) або драматичного твору має право бути ідентифікованим у всіх випадках, коли — (a) твір видається з комерційною метою, виконується публічно, передається по радіо або телебаченню, або включається до програми кабельного телебачен­ня; або (b) копії фільму чи звуковий запис, що містить зазначений твір, випуска­ються для необмеженого кола осіб; причому зазначене право включає право бути ідентифікованим як автор первинного твору у всіх випадках, коли будь-яка з зазначених подій здійсню­ється стосовно адаптованої версії зазначеного твору. (3) Автор будь-якого музичного твору або літературного твору, що склада­ється з слів, призначених для декламаційного або пісенного виконання, має право на ідентифікацію у всіх випадках, коли — (a) твір видається з метою одержання комерційної вигоди; (b) копії звукового запису твору випускаються для необмеженого кола осіб; І або (c) фільм, звукова доріжка якого містить твір, демонструється необмежено-• колу осіб, або копії такого фільму розповсюджуються серед необмеженого осіб; причому таке право включає право бути ідентифікованим у всіх випадках, [ будь-яка із зазначених подій має місце відносно адаптованої версії твору, передбачає його ідентифікацію як автора твору, використаного для ство-яя його адаптованої версії. їо'(4) Автор художнього твору має право бути ідентифікованим у всіх випад- ,коли — >. (а) твір видається з метою одержання вигоди або виставляється на огляд бмеженому колу осіб, або його візуальне зображення передається по теле-йному мовленню або включено до програми кабельного мовлення; і 395 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (b) будь-який фільм, що включає візуальне зображення твору, демонстру­ється необмеженому колу осіб, або копії такого фільму розповсюджуються не­обмеженому колу осіб; або (c) для випадків з автором архітектури у вигляді будівлі або макету будівлі, скульптурного зображення або твору прикладного мистецтва, копій графічного твору, що його представляють, або його фотознімків — надаються необмежено­му колу осіб. (5) Автор твору архітектури у вигляді будівлі також має право на іденти­фікацію відносно збудованої будівлі або, в разі будівництва більш ніж однієї бу­дівлі за його проектом — стосовно першої із збудованих. (6) Режисер фільму має право на ідентифікацію у всіх випадках, коли цей фільм демонструється необмеженому колу осіб, передається системами теле­візійного мовлення або включається до програми кабельного мовлення, або ко­ли копії цього фільму розповсюджуються серед необмеженого кола осіб. (7) Відповідно до цього розділу право автора або режисера — (a) в разі видання з метою одержання комерційної вигоди або розповсю­дження серед необмеженого кола осіб копій фільму або звукового запису по­винно бути ідентифіковано відносно або на кожній копії, або, якщо такий спосіб не відповідає умовам, будь-яким іншим шляхом, який міг би довести особис­тість автора або особи, яка придбала копію, (b) в разі ідентифікації стосовно будівлі, вона повинна бути ідентифікована належними засобами, доступними для зору осіб, що входять до будівлі або на­ближаються до неї, і (c) у всіх інших випадках повинно бути ідентифіковано методом, здатним привернути до особистості автора увагу особи, яка дивиться або слухає відпо­відне сповіщення, виставу, показ, передачу або програму кабельного мовлення; причому в кожному разі ідентифікація повинна бути чіткою і в розумних ме­жах помітною. (8) Якщо автор або режисер щодо домагання на ідентифікацію свого права вказує псевдонім, ініціали або будь-яку іншу форму ідентифікації, то повинна використовуватися саме ця форма; в іншому разі може застосовуватися будь-яка розумна форма ідентифікації. (9) Цей розділ має силу з врахуванням розділу 9 (вилучення відносно права). | Примітки \ Припис І Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. ] 78. Вимога до право домагання З (1) Особа не порушує права, наданого розділом 77 (право на ідентифікацію і як автора або режисера) шляхом здійснення дій, перелічених в зазначеному \ розділі, якщо відносно цього права не було вчинено домагання відповідно до на- і ступних положень, щоб пов'язати його зобов'язання стосовно цієї дії. І (2) Праводомагання може бути здійснено в загальному плані або стосовно і будь-якої зазначеної дії — і (а) при передачі авторського права на твір шляхом включення до документа і про передачу положення про те, що автор або режисер домагається права ідей-і тифікації свого авторства стосовно зазначеного твору, або зі 396 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (Ь) шляхом письмового документа, підписаного автором або режисером. (3) Праводомагання також може бути здійснено стосовно публічного показу художнього твору — (a) гарантуванням того, що при втраті первинним володільцем права воло­діння оригіналом або копією, зробленою ним або під його керівництвом чи на­глядом, особа автора ідентифікується на оригіналі або копії, або на рамі, підстав­ці або на будь-якому іншому доданому до твору предметі, або (b) шляхом включення до дозволу, яким автор або інший первинний воло­ділець авторського права санкціонує виготовлення копій твору, заявки за під­писом особи, що дає відповідний дозвіл або виступає від її імені, про те, що ав­тор заявляє про своє право на ідентифікацію в разі публічного показу копії, ви­готовленої на виконання його дозволу. (4) Особами, пов'язаними зобов'язанням щодо дотримання права відповідно до підрозділів (2) або (3) є (a) в разі дотримання права відповідно до підрозділу (2) (а) — правонаступ­ник, а також будь-яка особа, що заявила про свої права через нього, незалежно від того, чи одержав він чи ні повідомлення про дотримання права; (b) в разі дотримання права відповідно до підрозділу (2) (Ь) — будь-яка осо­ба, повідомлена про дотримання права; (c) в разі дотримання права відповідно до підрозділу (3) (а) — будь-яка осо­ба, в розпорядження якої надходить зазначений оригінал або копія, незалежно від того, чи є в наявності ідентифікація автора; (d) в разі домагання відповідно до підрозділу (3) (Ь) — ліцензіат або будь-яка особа, в розпорядження якої надходить копія твору, виготовлена на виконання відповідного дозволу, незалежно від наявності в нього повідомлення про дотри­мання права. (5) В процесі розгляду за позов про порушення права суд при розгляді засо­бів правового захисту повинен взяти до уваги будь-яку затримку щодо дома­гання на право. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 79. Вилучення з права (1) Право, надане розділом 77 (право на ідентифікацію як автора або режи­сера), підлягає наступним вилученням. (2) Зазначене право не застосовується стосовно творів наступних наймену­вань: (a) комп'ютерна програма; (b) рисунок шрифту; (c) будь-який твір, виконаний комп'ютером. (3) Зазначене право не застосовується відносно будь-якої дії, виконаної во­лодільцем авторського права або за його санкцією, якщо авторське право пер-винно належить — (а) роботодавцю автора відповідно до розділу II (2) (твори, створені в період найму), або 397 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (Ь) роботодавцю режисера відповідно до розділу 9 (2) (а) (особа, яка підлягає розгляду як автор фільму). (4) Право не порушується будь-якою дією, яка відповідно до будь-якого з нижче наведених положень не порушує авторське право на твір — (a) розділ ЗО (добросовісне поводження для певних цілей), якщо він має від­ношення до репортерського висвітлення поточних подій шляхом звукового за­пису, фільму, передачі або кабельної програми; (b) розділ 31 (супровідне включення твору до художнього твору, звукового запису, фільму, передачі або кабельної програми); (c) розділ 32 (екзаменаційні питання); (d) розділ 45 (парламентські або судові засідання); (e) розділ 46 (1) або (2) (Королівські комісії або передбачені законом роз­слідування); (f) розділ 51 (використання проектної документації або макетів); (g) розділ 52 (наслідок використання проекту на основі художнього твору); (h) [розділ 57 або 66 А (дії, дозволені за презумпцією закінчення авторського права тощо)]. (5) Зазначене право не застосовується стосовно будь-якого твору, створеного з метою репортерського висвітлення поточних подій. (6) Зазначене право не застосовується стосовно публікації в — (a) газеті, журналі або аналогічному періодичному виданні, або (b) енциклопедії, словнику, щорічнику або іншому колективному довідково­му виданні, літературного, драматичного, музичного або художнього твору, створеного для цілей зазначеної публікації або наданого за згодою автора для цілей зазна­ченого видання, (7) Зазначене право не застосовується відносно — (a) твору, що охороняється королівським або парламентським правом, або (b) твору, авторське право на який первинко належить певній міжнародній організації відповідно до розділу 168, якщо автор або режисер раніше не були ідентифіковані такими та/або сто­совно опублікованих примірників твору, 1 Примітки І Припис 1 Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. І Поправка і Підрозділ (4): слова в квадратних дужках замінені розпорядженням S1J 1995/3297, пункт 6 (3), 1 Право на заперечення проти применшення значення твору І 80. Право на заперечення проти применшення значення твору і (1) Автор літературного, драматичного, музичного або художнього твору, що! охороняється авторським правом, а також режисер фільму, що охороняється авторським правом, у нижче наведених обставинах мають право на те, вдобщ твори не підлягали поводженню, що применшує їх значення. і (2) Для цілей цього розділу — J 398 і ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (a) «поводження» з твором означає будь-яке додавання, вилучення або адап­тацію відносно твору, за винятком — (і) перекладу літературного або драматичного твору, або (іі) аранжування чи перекладення музичного твору, які передбачають не більш ніж зміну ключа або регістру; і (b) поводження з твором применшує його значення, якщо становить спотво­рення або перекручення твору, або іншим способом завдає шкоди честі або ре­путації автора чи режисера; причому в наступних положеннях цього розділу посилання на поводження, що применшує значення твору, будуть тлумачитися відповідним чином. (3) Стосовно літературного, драматичного або музичного твору право пору­шується особою, яка — (a) видає з метою комерційної вигоди, виконує публічно, передає по радіо або телебаченню, або включає до програми кабельного мовлення версію твору, що применшує його значення; або (b) випускає необмеженому колу осіб копії фільму або звукового запису, що є переробкою твору, яка примешує його значення або містить таке. (4) Стосовно художнього твору право порушується особою, яка — (a) видає з метою одержання вигоди або виставляє публічно версію твору, що применшує його значення, або передає по радіо чи телебаченню, або вклю­чає до програми кабельного телебачення візуальне зображення версії, що при­меншує значення твору, (b) демонструє необмеженому колу осіб фільм, що применшує його значен­ня, або випускає необмеженому колу осіб копії такого фільму, або (c) стосовно до — (і) твору архітектури у формі макету будівлі, (іі) скульптури, або (ііі) твору прикладного мистецтва, випускає необмеженому колу осіб копії графічного твору або фотознімки із зображенням версії твору, що применшує його значення. (5) Підрозділ (4) не застосовується до твору архітектури у формі будівлі; од­нак якщо автор такого твору ідентифікований на будівлі, і вона зазнає пово­дження, що применшує її значення, він має право вимагати, щоб ідентифікова­ні ознаки були вилучені. (6) Стосовно фільму, право порушується особою, яка — (a) демонструє необмеженому колу осіб, передає по радіо або телебаченню, включає до програми кабельного телебачення версію фільму, що применшує його значення; або (b) випускає необмеженому колу осіб копії версії фільму, що применшують його значення. <.„> (7) Право, надане цим розділом, розповсюджується на поводження з части­нами твору, що є результатом певного попереднього поводження з твором будь-якою особою, за винятком автора або режисера, якщо ці частини припи­суються відповідно автору або режисеру, або можуть вважатися як створені Ними твори. 399 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (8) Цей розділ має силу з врахуванням розділів 81 і 82 (вилучення і умови надання права). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділ (6): пропущені слова відмінені SI 1995/3297, пункт 9 (2). 81. Вилучення з права (1) Право, надане розділом 80 (право на заперечення проти применшення значення твору), підлягає наступним вилученням. (2) Зазначене право не застосовується відносно будь-яких комп'ютерних програм або творів, створених комп'ютером. (3) Зазначене право не застосовується відносно публікації в — (a) газеті, журналі або аналогічному періодичному виданні, або (b) енциклопедії, словнику, щорічнику або іншому колективному виданні якого-небудь літературного, драматичного, музичного або художнього твору, створеного з метою такого видання або наданого за згодою його автора з метою такого видання. Зазначене право також не застосовується стосовно будь-якого наступного використання в іншій формі такого твору без видозмінення опублікованої вер­сії. (5) Зазначене право не порушується якою-небудь дією, що відповідно до розділу 57 або 66 А (дії, дозволені за презумцією закінчення строку дії авторсь­кого права тощо) не порушуватиме авторське право. \ (6) Право не порушується будь-якою дією, здійсненою з метою — j (a) уникнення вчинення злочину, (b) дотримання обов'язків, приписуваних правовою нормою, або з метою до­тримання правової норми, або (c) стосовно Британської радіомовної корпорації — уникнення включення до , переданих нею програм будь-яких матеріалів, які зневажають норми хорошого j смаку або пристойності, або які здатні заохочувати чи спонукати до злочину, ] або викликати безладдя чи зневажати почуття людей, за умови, що, якщо автор або режисер ідентифіковані на час відповідної дії і або були ідентифіковані стосовно опублікованого твору або на його примірки- ] ках, це повинно бути забезпечено достатньою відмовою від претензій. Зауваження Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816, Поправка Підрозділ (5); слова в квадратних дужках замінені розпоряджеь SI1995/3297, пункт 6 (3). 82, Умови надання права в певних випадках (1) Цей розділ застосовується до •— (а) творів, авторське право на які первинко належить роботодавцю автор відповідно до розділу 11 (2) (твори, створені в період найму) або роботодав 400 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН режисера відповідно до розділу 9 (2) (а) (особа, яка розглядається як автор фільму), (b) творів, відносно яких діє королівське або парламентське авторське право, і (c) творів, авторське право на які первинне належить міжнародній організа­ції відповідно до розділу 168. (2) Право, надане розділом 80 (право на заперечення проти применшення значення твору), не застосовується до будь-яких дій, здійснюваних стосовно такого твору володільцем авторського права або від кого санкції, якщо автор або режисер не — (a) ідентифікований на час здійснення зазначеної дії, або (b) був раніше ідентифікований відносно опублікованих примірників твору або на них; а в разі, коли це право застосовується, воно не порушується, якщо існує до­статня відмова від домагань. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 83. Порушення права шляхом володіння контрафактним виробом або поводження з таким (1) Право, надане розділом 80 (право на заперечення проти применшення значення твору), також порушується особою, яка — (a) володіє в процесі концертної діяльності, або (b) продає чи віддає в оренду, або (c) в ході здійснення комерційної діяльності публічно виставляє або розпо­всюджує, або (d) розповсюджує способом, відмінним від комерційної діяльності, який за­вдає шкоди честі або репутації автора чи режисера будь-який предмет, який є контрафактним, а відповідна особа знає, або має ! підстави передбачати це. г (2) Термін «контрафактний предмет» означає твір або копію твору, які | (а) були піддані применшуючому значення поводженню в межах положень І розділу 80, і І (Ь) були, або можуть бути суб'єктами будь-якої з дій, перелічених у зазна-1 явному розділі стосовно до обставин, що порушують це право. і Примітки к Припис е? Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. ІШ, Неправомірне віднесення авторства на твір • (1) В обставинах, перелічених у цьому розділі, особа має право на те, щоб — •Ь (а) будь-який літературний, драматичний, музичний або художній твір не Врув неправомірно віднесений до нього як до автора, або Нь (Ь) будь-який фільм не був неправомірно віднесений до нього як до режисе- 401 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України причому в цьому розділі термін «віднесення» відносно зазначеного твору означає ствердження (позитивно виражене або припущуване), що та або інша особа є автором або режисером. (2) Право порушується особою, яка (а) випускає необмеженому колу осіб копії твору будь-якого із зазначених найменувань, в яких або стосовно яких є неправомірне віднесення авторства, або (в) виставляє публічно художній твір, або копію твору, на якому або стосовно якого є неправомірне віднесення авторства. (3) Право також порушується особою, яка (а) стосовно літературного, драматичного або музичного твору — публічно виконує, передає по радіо або по телебаченню, або включає до програми кабе­льного мовлення твір як створений певною особою, або (в) стосовно фільму — демонструє його необмеженому колу осіб, передає по телебаченню або включає до програми кабельного мовлення як створений під керівництвом певної особи, при цьому знаючи або маючи підстави вважати, що таке віднесення авторст­ва неправомірне. (4) Право також порушується шляхом випуску необмеженому колу осіб або публічного показу матеріалу, що містить неправомірне віднесення авторства у зв'язку з будь-якими з дій, зазначених у підрозділах (2) або (3). (5) Право також порушується особою, яка в процесі здійснення комерційної діяльності — (a) володіє або використовує копію твору будь-якого з найменувань, пере­лічених в підрозділі (1), на якому або відносно якого наявне неправомірне відне- ] сення авторства, або (b) стосовно художнього твору — володіє або використовує сам твір, коли! неправомірне віднесення авторства наявне на ньому або відносно його, | при цьому знаючи або маючи підстави вважати, що зазначене віднесення ав-1 торства є неправомірним. і (6) Стосовно художнього твору право також порушується особою, яка в про-і цесі здійснення комерційної діяльності — І (a) використовує твір, який було змінено після переходу від автора у воло-1 діння іншої особи, як незмінений твір автора, або 'І (b) використовує копію такого твору як копію незміненого твору автора, • при цьому знаючи або маючи підстави вважати, що це не відповідає дійІЯ ності. Я (7) Стосовно цього розділу посилання на «використання» означають посиИ лання на продаж або здавання в оренду, на пропозиції або виставлення на прЫИ даж чи здавання в оренду, виставлення перед необмеженим колом осіб або роЛ повсюдження. • (8) Цей розділ застосовується в разі, коли всупереч істині • (a) літературний, драматичний або музичний твір неправомірно подаетьсД як адаптована версія твору якоїсь особи, або Я (b) копія художнього твору неправомірно подається як копія, виготовлеид автором художнього твору, чШ 402 _________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН тією ж мірою, якою він застосовується в разі, коли твір неправомірно відно­ситься до якоїсь особи як до автора. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Право на конфіденційність певних фотознімків і фільмів 85. Право на конфіденційність певних фотознімків і фільмів (1) Особа, яка для особистого або внутрішнього користування створює фото­графічний знімок або фільм, на які по їх завершенню розповсюджується ав­торське право, має право на те, щоб (a) копії зазначеного твору не випускалися необмеженому колу осіб, (b) твір не виставлявся або не демонструвався публічно, або (c) твір не передавася по телебаченню або не включався до програми кабель­ного мовлення; причому у всіх випадках, за винятком згаданих у підрозділі (2), особа, що здійснила будь-яку із зазначених дій або санкціонувала їх, порушує відповідне право. (2) Право не порушується будь-якою дією, яка відповідно до будь-якого з на­ступних положень, не порушуватиме авторське право — (a) розділ 31 (супровідне включення твору до художнього твору, фільму, ра­діо- або телевізійної передачі, або програми кабельного мовлення); (b) розділ 45 (парламентський або судовий розгляд); (c) розділ 46 (розгляд королівськими комісіями або іншими органами в уста­новленому законом порядку); (d) розділ 50 (дії, вчинені відповідно до правочинностей, наданих законом); (e) [розділ 57 або 66 А (дії, дозволені за презумцією закінчення строку дії ав­торського права тощо)]. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Яоправка Підрозділ (2): слова в квадратних дужках замінені розпорядженням SI 1995/3297, пункт 6 (3). Додаткові положення 86. Строк дії прав (1) Права, надані розділом 77 (право на ідентифікацію як автора або режисе­ра), розділом 80 (право на заперечення проти применшення значення твору) і розділ 85 (право на конфіденційність певних фотознімків і фільмів) продовжу­ють діяти до закінчення строку дії авторського права на твір. (2) Право, надане розділом 84 (неправомірне віднесення авторства) продов­жує діяти до закінчення 20 років після смерті відповідної особи. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 403 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ 87. Згода і відмова від права (1) Порушення будь-якого з прав, наданих цією Главою, відсутнє, якщо будь-яка дія здійснюється за згодою правочинно'! особи. (2) Відмова від будь-якого з зазначених прав може бути здійснена за допо­могою письмового документа, підписаного особою, яка відмовляється від свого права. (3) Відмова — (a) може мати відношення до будь-якого конкретного твору, творів конкрет­них найменувань або до творів у широкому розумінні, а також може мати від­ношення до існуючих або очікуваних творів, (b) може супроводжуватися умовами або бути безумовною, а також бути за­стереженою можливістю її відміни; а в разі, коли відмова здійснюється на користь володільця або очікуваного володільця авторського права на твір або твори, до яких вона відноситься, то за презумпцією вона розповсюджуватиметься на його ліцензіатів або правонасту­пників, якщо прямо не застережено зворотне. ] (4) Жодне з положень цієї Глави не повинно тлумачитися як відміна дії за-1 гального договірного права або як позбавлення права заперечення відносно не- І формальної відмови від іншої дії стосовно прав, перелічених у підрозділі (1). і Примітки і Припис 1 Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. ' 1 88. Застосування положень стосовно спільних творів • (1) Право, надане розділом 77 (право на ідентифікацію як автора або режими сера), стосовно творів, створених у співавторстві, є правом кожного із співавто-Я рів на ідентифікацію як співавтора і повинно бути заявлено відповідно до роз-И ділу 78 кожним із співавторів відносно його особисто. в (2) Право, надане розділом 80 (право на заперечення проти применшення» значення твору), відносно творів, створених у співавторстві, є правом кожногоЯ із співавторів, причому його право буде задоволене, якщо він дає згоду пово-а дження, що применшує значення твору. 1 (3) Відмова від зазначених прав відповідно до розділу 87 з боку одного із! співавторів не впливає на права інших співавторів. І (4) Право, надане розділом 87 (неправомірне віднесення авторства), порушу-Я ється за перелічених в зазначеному розділі обставин — Я (a) будь-якою неправомірною заявою стосовно авторства на твір, створений™ у співавторстві, і Я (b) неправомірним віднесенням співавторства відносно твору, створеного"!^ рамках індивідуального авторства; ИЯ причому неправомірне віднесення авторства порушує право кожної особів якій правомірно або неправомірно приписується авторство. Ш (5) Зазначені вище положення також застосовуються (з будь-якими необхУЯІ ними корективами) відносно фільму, який був або нібито був створений у рамкаЗИ спільної режисерської роботи, таким же чином, як застосовуються відносно твЯЯ ру, який є або нібито є твором, створеним у співавторстві. н 404 Ш _________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН Фільм розглядається як «створений у рамках спільної режисерської робо­ти», якщо він створений двома або більше режисерами, причому внесок кожно­го з режисерів не відмінний від внеску іншого або інших режисерів. (6) Право, надане розділом 85 (право на конфіденційність певних фотознім­ків і фільмів), стосовно твору, створеного на виконання спільних повноважень, є правом кожної з осіб, що мали повноваження на створення твору, причому — (a) право кожної особи буде задоволене, якщо вона дає свою згоду на відпо­відну дію, і (b) відмова відповідно до розділу 87 однієї з осіб не впливає на права решти. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 89. Застосування положень до частин творів (1) Права, надані розділом 77 (право на ідентифікацію як автора або режисе­ра) і розділом 85 (право на конфіденційність певних фотознімків і фільмів) за­стосовуються відносно всього твору або істотної його частини. (2) Права, надані розділом 80 (право на заперечення проти поводження з твором, що применшує його значення) і розділом 84 (неправомірне віднесення авторства), застосовуються відносно всього або будь-якої частини твору. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Глава V Дії відносно прав на твори, що охороняються авторським правом Авторське право 90. Передача права і дозволи (ліцензії) (1) Авторське право може бути перевідступлено шляхом передачі права, за-I повітного розпорядження або за законом як особисте або рухоме майно. І (2) Перевідступлення або передача авторського права в іншій формі може І бути частковою, тобто обмеженою, і відповідним чином застосовується до — І (а) одного або більше, але не всіх предметів, на які володілець авторського Вправа має виключне право; • , (Ь) частини, але не всього строку, на який розповсюджується авторське право. •L(3) Передача авторського права не є дійсною, якщо вона не оформлена пись-Нрим документом за підписом особи, яка здійснила передачу, або від її імені, ^•р) Дозвіл, виданий володільцем авторського права, пов'язує юридичними ^Шрв'язаннями будь-якого наступника правового титулу відносно його частки •рурському праві, за винятком добросовісного покупця ліцензії в умовах на-Нрйого зустрічного задоволення і без повідомлення (дійсного або конструктив-•Ш, або особи, яка одержала правовий титул від такого покупця; при цьому •дашакня в ujft "Ч.а.с.т'иш. •відносно Фу дъ-яких ді.% за наявності або відсутності Ицензи володільця авторського права будуть тлумачитися відповідним чином. ІЦримітки | Црипис і Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. І 405 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ 91. Очікуваний володілець авторського права (1) В тому разі, якщо відповідно до угоди, укладеної відносно очікуваного ав­торського права, а також підписаної очікуваним володільцем авторського права або від його імені, очікуваний володілець задумає перевідступити очікуване ав­торське право (повністю або частково) іншій особі, а також, якщо після виник­нення авторського права правонаступник або інша особа, що претендує на за­значене право від його імені, буде порівняно з іншими особами правочинна ви­магати, щоб авторське право перейшло до неї, авторське право повинно перейти до правонаступника або до його наступника за правом титулу відпо­відно до цього розділу. (2) Стосовно цієї Частини термін — «очікуване право» означає авторське право, яке виникає або може виникну­ти відносно очікуваного твору або категорії творів, або після вчинення очікува­них подій, і «очікуваний володілець» буде тлумачитися відповідним чином, включаючи особу, яка в майбутньому повинна стати наступником правового титулу відпо­відно до угоди, згаданої в підрозділі (1). (3) Ліцензія, надана очікуваним володільцем авторського права будь-якому наступнику правового титулу, є юридичне обов'язковою для будь-якого наступ­ника правового титулу стосовно його частки (або очікуваної частки) авторсько­го права, за винятком добросовісного покупця ліцензії в умовах належного зу­стрічного задоволення і без повідомлення (дійсного або конструктивного), або особи, яка одержала правовий титул від покупця, при цьому посилання в цій Частині відносно будь-яких дій за наявності або відсутності володільця ліцензії на авторське право будуть тлумачитися відповідним чином. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 92. Виключні ліцензії (1) Стосовно цієї Частини «виключна ліцензія» означає письмовий дозвіл, і підписаний володільцем авторського права або від його імені, що надає ліцен-зіату на відміну від усіх інших осіб, включаючи того, хто надав цей дозвіл, який'1 в іншому разі належав би виключно володільцю авторського права. І (2) Відповідно до виключної ліцензії ліцензіат має також права відносно на-'І ступника правового титулу, який пов'язаний зобов'язанням за ліцензією, як і і відносно особи, яка надала ліцензію. \ Примітки '\ Припис І Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Ч І 93. Передача авторського права на неопу б лікований твір за заповітом <ш В тому разі, якщо за заповітом (як без зазначення, так і з зазначенням запсИИ відальних предметів (особа одержує, як з вигодою, так і без такої, правовий ти-в тул на — 'Ш (а) оригінальний документ або інший матеріальний предмет, що несе абЛ включає в себе літературний, драматичний, музичний або художній твір, якииИ не було опубліковано до смерті заповідача, або • 406 Щ ___________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (Ь) оригінальний матеріальний предмет, що містить звуковий запис або фільм, які не були випущені до смерті заповідача, заповідальна відмова рухо­мості, якщо у складеному заповідачем заповіті або доповненні до нього не міс­титься протилежного, повинна тлумачитися як така, що включає авторське право на твір, тією мірою, якою заповідач був володільцем авторського права безпосередньо перед своєю смертю. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. [93 А. Презумпція про перехід права на оренду стосовно до угоди про виробництво фільму] [(1) В разі, якщо між автором і продюсером фільму укладено угоду про його виробництво, за презумпцією, якщо угода не передбачає іншого, буде вважати­ся, що автор передав продюсеру фільму всі орендні права відносно фільму, що виникають відповідно до авторської копії твору за фільмом. (2) Стосовно цього розділу термін «автор» означає автора або очікуваного ав­тора літературного, драматичного, музичного або художнього твору. (3) Положення підрозділу (1) не застосовуються відносно будь-яких оренд­них прав на фільм, що виникають у зв'язку з включенням до фільму сценарію, діалогу або музики, спеціально створених для зазначеного фільму і використо­вуваних у ньому. (4) В тому разі, коли застосовується цей розділ, відсутність підпису автора або від його імені не виключає дії розділу 91(1) (дія передбачуваного перевід-ступлення очікуваного авторського права). (5) Стосовно підрозділу (1) посилання на угоду, укладену між автором і продю­сером фільму, включає будь-яку угоду відносно взаємовідносин зазначених осіб, укладену як безпосередньо між ними, так і через посередників. (6) Розділ 93 В (право на справедливу винагороду при передачі орендного права) застосовується в разі, коли має місце презюмована передача за цим роз­ділом у такому ж порядку, як і в разі безпосередньої передачі. Примітки Поправка Внесено розпорядженням SI 1996/2967, пункт 12. [Право на справедливе відшкодування при передачі орендного права] [93 В. Право на справедливе відшкодування при передачі орендного права] [(1) В разі, якщо автор, до якого застосовується цей розділ, передав своє орендне право відносно звукового запису або фільму продюсеру звукового за­пису або фільму, він зберігає за собою право на справедливе відшкодування оренди. І Цей розділ застосовується до наступних авторів — [ - (а) автор літературного, драматичного, музичного або художнього твору, і - (Ь) головний режисер фільму. і (2) Право на справедливу винагороду відповідно до цього розділу не може Мути перевідступлено автором нікому, крім певної організації із збору коштів з І метою надання їй можливості примусово застосовувати право від її імені. І 407 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________ Разом з тим зазначене право підлягає передачі за допомогою заповідального розпорядження або відповідно до закону як особисте або рухоме майно: при цьому воно може бути перевідступлено або передано далі будь-якою особою, в чиєму розпорядженні воно перебуватиме. (3) Справедливе відшкодування відповідно до цього розділу підлягає виплаті особі, яка на відповідний момент володіє авторським правом, тобто особі, якій право було передано, або будь-якому наступнику її правового титулу. (4) Сума, що підлягає виплаті у вигляді справедливої винагороди, визнача­ється угодою між особою, яка її виплачує, і одержувачем суми, або угодою, укладеною від їх імені, відповідно до розділу 93 С (посилання на суму для Три­буналу з авторських прав). (5) Угода не матиме сили, якщо вона буде спрямована на виключення або об­меження права на справедливу винагороду відповідно до цього розділу. (6) Стосовно до цього розділу термін «організація із збору коштів» означає будь-яку організацію, основним завданням або одним із завдань якої є здійс­нення права на справедливе відшкодування відповідно до цого розділу від імені більш ніж одного автора]. Примітки Поправка Внесено розпорядженням SI 1996/2967, пункт 14 (1). [93 С. Справедливе відшкодування: посилання на суму для Трибуналу з авторських прав] [(1) В разі невиконання угоди відносно суми, виплачуваної у вигляді справед­ливого відшкодування відповідно до розділу 93 А, особа, яка виплачує суму, або одержувач суми можуть звернутися до Трибуналу з авторських прав для ви­значення належної до виплати суми. (2) Особа, яка виплачує справедливе відшкодування, як і його одержувач, відносно до цього розділу має право також звернутися до Трибуналу з авторсь-1 ких прав з метою — І (a) зміни будь-якої угоди відносно виплачуваної суми, або 1 (b) зміни будь-якої попередньої постанови Трибуналу стосовно зазначеного і питання; і однак в усіх випадках, за винятком спеціального дозволу Трибуналу, таке І звернення не може бути надіслано протягом дванадцяти місяців після попере-4! дньої постанови. 1 Судовий наказ, виданий за зверненням відповідно до цього підрозділу, всту-і пає в силу в день його випуску, або на пізнішу дату, визначену Трибуналом. 1 (3) Після звернення відповідно до цього розділу Трибунал повинен розглянуся ти питання і видати відповідний наказ відповідно до методу розрахунку і ви-І плати справедливої винагороди, яка вважатиметься ним розумною для зазнали чених обставин, беручи до уваги значення внеску автора до фільму або звуко-Я вого запису. • (4) Відшкодування не розглядатиметься як несправедливе на підставі топів що воно було виплачено одночасно або на момент передачі права на оренду. <Ш 408 І ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (5) Будь-яка угода не матиме сили, якщо вона спрямована на зоборону будь-якій особі оспорювати суму справедливого відшкодування, або обмежува­ти повноваження Трибуналу з авторських прав відповідно до цього розділу]. Примітки Поправка Внесено розпорядженням SI 1996/2967, пункт 14 (1). Моральні права 94. Моральні права, що не підлягають перевідступленню Права, надані Главою IV (моральні права) не підлягають перевідступленню. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 95. Передача авторських прав після смерті (1) Після смерті особи, що мала титул на право, надане розділом 77 (право на ідентифікацію як автора або режисера), розділу 80 (право на заперечення про­ти поводження з твором, що применшує його значення) або розділом 85 (право на конфіденційність певних фотознімків або фільмів) — (a) право переходить до особи, на яку він може конкретно вказати в своєму заповідальному розпорядженні, (b) якщо таке зазначення відсутнє, однак авторське право на відповідний твір становить частину його майна, тоді таке право переходить до особи, до якої переходить авторське право, і (c) якщо до тих пір, поки право не переходить відповідно до параграфів (а) і (Ь), воно повинно здійснюватися його особистими представниками. (2) В тому разі, коли авторське право, що становить частину майна певної особи, переходить частково до однієї особи і частково до іншої особи, наприклад у разі, коли заповідальне розпорядження має обмежений характер і застосову­ється — (a) до одного або більше, а не до всіх предметів, стосовно яких володілець ав­торського права має виключне право на розпорядження або санкціонування, або (b) до частини, але не до всього строку дії авторського права, будь-яке право, яке переходить спільно з авторським правом відповідно до підрозділу (1), відповідним чином повинно бути розподілено. (3) В тому разі, коли відповідно до підрозділу (1) (а) або (Ь) будь-яке право стає здійснюваним більш ніж однією особо — (a) стосовно права, наданого розділом 77 (право на ідентифікацію як автора або режисера), воно може бути заявлено будь-ким з них; (b) стосовно права, наданого розділом 80 (право на заперечення проти пово­дження з твором, що применшує його значення) або розділом 85 (право на кон­фіденційність відносно певних фотознімків і фільмів), воно є правом, яке здійс­нюється кожним з них і задовольняється відносно будь-кого з них за наявності згоди на відповідне звернення або дію; і (c) будь-яка відмова від права відповідно до розділу 87 одним з них не впли­ває на права решти осіб. 409 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (4) Згода або відмова, раніше дані або надані, є юридичне обов'язковими від­носно будь-якої особи, до якої певне право переходить відповідно до підрозді­лу (1). (5) Будь-яке порушення права, наданого розділом 84 (неправомірне відне­сення авторства), після смерті зазначеної особи створює право на позов з боку його особистих представників. (6) Будь-яке відшкодування збитків, одержане особистими представниками відповідно до цього розділу відносно порушень після смерті особи, повинно пе­рейти до складу його майна, як нібито позовне право існувало і належало йому безпосередньо перед його смертю. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Глава VI Засоби правового захисту відносно порушення права Права і засоби правового захисту володільця авторського права 96. Порушення, що створює право на позов з боку володільця авторського права (1) Порушення авторського права створює право на позов з боку володільця авторського права. (2) В рамках позову з порушення авторського права все задоволення право-домагання у формі відшкодування збитків, судових заборон, належні платежі тощо повинно бути надано позивачеві на тих же підставах, що й відносно пору­шення будь-якого іншого майнового права. (3) Цей розділ діє за умови дотримання наступних положень цієї Глави. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. і 97. Положення про відшкодування збитків ] за позовом про порушення права ] (1) В разі, якщо в ході розгляду за позовом відносно порушення авторського права з'ясується, що відповідач не знав і не мав підстав передбачати наявності І авторського права на твір, відносно якого порушено позов, позивач не має пра- І ва претендувати на відшкодування збитків, однак без шкоди відносно будь-1 якого іншого засобу правового захисту. \ (2) В ході розгляду за позовом про порушення авторського права суд може 1 після розгляду всіх обставин справи, в першу чергу — і (a) міри порушення, і 1 (b) будь-якої вигоди, одержаної відповідачем у результаті порушення, , І винести рішення про виплату додаткового відшкодування збитків, керу-і ючись міркуваннями правосуддя щодо відповідної справи. ,т Примітка Л Припис т Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. її 410 1 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН 98. Взяття зобов'язання про одержання «права на ліцензію» в ході розгляду про порушення права (1) Якщо в процесі розгляду про порушення авторського права, стосовно якого є «право на ліцензію» відповідно до розділу 144 (повноваження, здійсню­вані як наслідок доповіді Комісії з монополій і злиття компаній), відповідач зо­бов'язується одержати ліцензію на умовах, які можуть бути погоджені або, при порушенні угоди, встановлені Трибуналом з авторських прав відповідно до цьо­го розділу — (a) він буде звільнений від будь-якої судової заборони, (b) судовий наказ про здавання предметів порушення відповідно до розді­лу 9 9 не буде видаватися, і (c) сума, належна стягненню з нього в судовому порядку як відшкодування збитків або з врахуванням прибутків, не повинна перевищувати подвійну суму, яка могла б бути ним сплачена як ліцензіатом, якщо відповідна ліцензія на зазначених умовах була б йому видана до найперших порушень авторського права. (2) Взяття на себе відповідного зобов'язання може бути здійснено в будь-який час до винесення остаточного судового наказу за підсумками розгляду без будь-якого визнання відповідальності. (3) Жодне з положень цього розділу не впливає на правові засоби захисту, наявні щодо порушення права до надання права на ліцензію. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 99. Судовий наказ про здавання предмета порушення (1) Якщо особа — (a) має в своєму володінні, зберігає або контролює копію в ході здійснення комерційної діяльності, або (b) має в своєму володінні, зберігає або контролює будь-який предмет, спе­ціально призначений або адаптований для виготовлення копій конкретного тво­ру, що охороняється авторським правом, при цьому знаючи або маючи підстави вважати, що такий предмет використовується або повинен бути використаний для виготовлення контрафактних копій, володілець авторського права на твір має право звернутися до суду з клопо­танням про видання наказу відносно здавання контрафактного твору чи пред­мета або йому, або іншій особі залежно від рішення суду. (2) Відповідну заяву до суду не може бути подано після закінчення строку, встановленого розділом 113 (строк, після закінчення якого правовий захист у формі здавання контрафактного предмета не діє); такий наказ також не може бути виданий, якщо суд не прийме рішення, або суду не буде вважатися, що є підстави для видання наказу відповідно до розділу 114 (наказ про відчуження контрафактної копії твору або іншого предмету). (3) Особа, якій буде передана контрафактна копія або інший предмет відпо­відно до наказу, згідно з цим розділом, якщо не видається наказ відповідно до ; розділу 14, повинна зберігати їх залежно від наступного видання або рішення і про не видання відповідного наказу згідно з цим розділом. І _____ ї 411 КНИГА 1 .Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ (4) Жодне з положень цього розділу не впливає на повноваження суду. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі Наказ 1991 року про юрисдикцію Верховного суду і судів графств, SI 1991/724, статті 2 (1), (п), 11, 12. 100. Право на конфіскацію контрафактних копій та інших предметів (1) Контрафактна копія твору, виявлена виставленою на продаж або здаван­ня в оренду, відносно якої володілець авторського права буде правочинний зве­рнутися до суду за наказом відповідно до розділу 99, може бути конфіскована і утримуватися ним особисто або уповноваженою ним особою. Право на конфіс­кацію і утримання здійсниме за умови дотримання наступних положень і будь-якого рішення суду відповідно до розділу 114. (2) До здійснення конфіскації якого-небудь предмета відповідно до цього розділу місцеве відділення поліції повинно бути повідомлене про час і місце пропонованої конфіскації. (3) 3 метою здійснення права, наданого цим розділом, особа має право увійти до приміщення, доступного для входу необмеженому колу осіб, однак немає права конфіскувати який-небудь предмет, що перебуває у володінні, збере­женні або під контролем особи у місці, що регулярно використовується нею для комерційної діяльності, як і не має права застосовувати силу. (4) В ході конфіскації якого-небудь предмета відповідно до цього розділу на місці конфіскації повинно бути залишено повідомлення встановленої форми, що містить необхідну інформацію відносно особи, якою або за санкцією якої здійснюється конфіскація, а також підстави для зазначеної дії. (5) Стосовно цього розділу — термін «приміщення» включає земельну ділянку, будівлі, пересувні спору­ди, транспортні засоби, судна, літаки і судна на повітряній подушці; і термін «необхідна інформація» означає розпорядження за наказом міністра. (6) Наказ міністра відповідно до цього розділу повинен бути виданий як акт делегованого законодавства, який підлягає відміні на виконання рішень обох палат парламенту. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816, SI 1989/955, SI 1989/1032. | ! Права і засоби правового захисту виключного ліцензіата і 101. Права і засоби правового захисту виключного ліцензіата ] (1) Після одержання ліцензії виключний ліцензіат, за винятком ситуацій | відносно самого володільця авторського права, має відносно всіх справ такі ж \ права і засоби правового захисту, як і в разі перевідступлення прав. 1 (2) Його права і засоби правового захисту співпадають з правами і засобами 1 правового захисту володільця авторського права; при цьому посилання у відпо- і бідних положеннях цієї Частини на володільця авторського права повинні тлу- Ш мачитися відповідним чином. І 1 412 _________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (3) В разі позову, поданого виключним ліцензіатом відповідно до цього роз­ділу, відповідач має право застосовувати будь-які засоби захисту, якими він володів би, якби позов був поданий володільцем авторського права. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 102. Здійснення паралельних прав (1) В разі, якщо позов про порушення авторського права, поданий володіль­цем авторського права або виключним ліцензіатом, пов'язаний (повністю або частково) з порушенням права, відносно якого вони мають паралельні права на позов, володілець авторського права або, залежно від обставин, виключний ліцензіат, не мають права без дозволу суду здійснювати позовні дії до тих пір, поки його співволоділець права не буде підключений до розгляду справи як по­зивач або відповідач. (2) Володілець авторського права або виключний ліцензіат, які залучаються до розгляду як відповідач на виконання підрозділу (1), не підлягають стягненню судових затрат за позовом, за винятком тих випадків, коли вони беруть участь у розгляді. (3) Вищезазначені положення не впливають на можливість надання проміж­них засобів правового захисту щодо звернення володільця авторського права або виключного ліцензіата. (4) В разі, якщо поданий позов про порушення авторського права пов'язаний (повною мірою або частково) з порушенням права, стосовно якого володілець авторського права і виключний ліцензіат мають паралельні права на позов — (a) суд при оцінці відшкодування збитків повинен взяти до уваги — (і) умови і строки дії ліцензії, і (іі) будь-які вже ним присуджені або наявні засоби правового захисту від­носно зазначеного порушення права; (b) рішення про облік прибутку не може бути винесено, якщо вже прису­джувалися відшкодування збитків або облік прибутку, на користь будь-якої із зазначених двох осіб відносно порушення права; і (c) в разі прийняття рішення про облік прибутку суд повинен розподілити прибуток між ними, як він вважатиме справедливим, за умови дотримання будь-якої угоди між ними; при цьому зазначене положення застосовується незалежно від того, чи є во­лоділець авторського права і виключний ліцензіат обидва сторонами відповід­ного позову. (5) Володілець авторського права повинен повідомити будь-якого виключно­го ліцензіата з паралельними правами до звернення до суду з приводу видання наказу відповідно до розділу 99 (наказ про здавання контрафактної копії тво­ру) або здійснення права, що надається розділом 100 (право на конфіскацію); при цьому суд за зверненням ліцензіата може видати наказ відповідно до роз­ділу 99 або, залежно від обставин, наказ про заборону або дозвіл володільцю авторського права здійснювати право, що надається розділом 100, як суд вва­жатиме за можливе залежно від умов ліцензії. Примітки 413 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Див. далі: Наказ 1991 року про юрисдикцію Верховного суду і судів графств, SI 1991/724, статті 2 (1) (п), 11, 12. Засоби правового захисту від порушення моральних прав 103. Засоби правового захисту від порушення моральних прав (1) Порушення права, наданого Главою IV (моральні права), створює права на позов як порушення зобов'язання за законом стосовно особи, яка володіє за­значеним правом. (2) В ході розгляду щодо порушення права, наданого розділом 80 (право на заперечення проти поводження з твором, що применшує його значення), суд має право, якщо вважатиме такий спосіб правового захисту відповідним обста­винам справи, видати судову заборону на умовах, що забороняють здійснювати будь-які дії до тих пір, поки не буде здійснена відмова на таких умовах, які мо­жуть бути схвалені судом у плані віддалення особи автора або режисера від спотвореної версії твору. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Презумпції 104. Презумпції відносно літературних, драматичних, музичних і художніх творів (1) Ці презумпції застосовуються відносно розглядів, здійснюваних відповід­но до цієї Глави стосовно літературного, драматичного, музичного або худож­нього твору. (2) В тому разі, коли ім'я, що претендує на ім'я автора, фігурує на примірни­ку твору при публікації або на творі при його створенні, до доказу іншого, осо­ба, яка носить це ім'я, за презумпцією вважатиметься — (a) автором твору; (b) яка створила твір за обставин, що не підпадають під положення розді- і лівії (2), 163, 165 або 168 (твори, створені за наймом, королівське авторське і право, парламентське авторське право або авторське право певних міжнарод- і них організацій). \ (3) В разі, якщо твір заявлено як твір, створений у рамках співавторства, І підрозділ (2) застосовується відносно кожної особи, яка виступає як один із \ співавторів. 1 (4) За відсутності імені того, хто претендує на авторство відповідно до підроз- і ділу (2), однак якщо — -1 (a) твір відповідає вимогам щодо захисту авторського права відповідно дві розділу 155 (надання права за посиланням на країну первинної публікації) і .1 (b) на примірниках першого видання твору фігурує ім'я, що претендує не Я ім'я видавця, >• та особа, чиє ім'я фігурує зазначеним чином, до доказу іншого повинна зЛ презумпцією вважатися володільцем авторського права на дату публікації. \Ш 414 1 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (4) Якщо автор твору помер або особа автора не може бути встановлена шля­хом розумного розслідування, за відсутністю доказів іншого за презумпцією вважатиметься, що — (a) зазначений твір є оригінальним твором, і (b) твердження позивача відносно фактів першого видання твору і країни першого видання справедливі. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 105. Презумпція відносно звукових записів і фільмів (1) В ході судових розглядів, здійснюваних відповідно до цієї Глави відносно звукового запису, коли випущені необмеженому колу осіб копії запису мають ярлик або іншу відмітку, яка засвідчує — (a) що позначена особа є володільцем авторського права на дату випуску ко­пій, або (b) що запис був уперше випущений в конкретний рік і в конкретній країні, зазначені ярлик або відмітка можуть бути прийняті як доказ заявлених фактів і за презумпцією розглядатимуться як правомірні до доказу іншого. (2) В ході судових розглядів, здійснюваних відповідно до цієї Глави відносно будь-якого фільму, якщо копії фільму, випущені необмеженому колу осіб, ма­ють на собі зазначення — (a) що названа особа була [режисером або продюсером] зазначеного фільму, [(аа) що названа особа була головним режисером, автором сценарію, автором діалогу або композитором музики, спеціально створеної для фільму і викорис­таної в ньому], (b) що названа особа була володільцем авторського права на фільм на дату випуску копій, або (c) що фільм був випущений конкретного року і в конкретній країні, дане зазначення повинно бути прийнято як доказ заявлених фактів і повин­но за презумпцією вважатися правомірним до доказу іншого. (3) В ході судових розглядів, здійснюваних відповідно до цієї Глави відносно будь-якої комп'ютерної програми, якщо копії зазначеної програми випуска­ються необмеженому колу осіб в електронному вигляді із зазначенням — (a) що названа особа була володільцем авторського права на зазначену про­граму на дату випуску її копій, або (b) що програма була вперше випущена необмеженому колу осіб конкретно-[ го року, І це зазначення повинно вважатися як доказ заявлених фактів і за презумп- I цією повинно вважатися правомірним до доказу іншого. І (4) Зазначені вище презумпції однаковою мірою застосовуються до судових І розглядів відносно порушень прав, нібито таких, що мали місце до дати випус- I ху копій необмеженому колу осіб, і (5) В ході судових розглядів, здійснюваних відповідно до цієї Глави, якщо І (фільм при демонстрації необмеженому колу осіб, передачі по телебаченню або І системі кабельного мовлення має зазначення — і --- І 415 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ (a) що названа особа була [режисером або продюсером] зазначеного фільму, або [(аа) що названа особа була головним режисером зазначеного фільму, авто­ром сценарію, автором діалогу або композитором музики, спеціально створеної для цього фільму і використаної в ньому, або], (b) що названа особа була володільцем авторського права на зазначений фільм безпосередньо після його створення, це зазначення повинно бути прийнято як доказ заявлених фактів і за презу­мпцією вважатиметься правомірним до доказу іншого. Ця презумпція однаковою мірою застосовується до судових розглядів з по­рушень прав, які нібито мали місце до того, як фільм демонструвався необме­женому колу осіб, передавася по телебаченню або кабельному мовленню. [(6) Для цілей цього розділу зазначення того, що певна особа була режисе­ром певного фільму, за відсутності доказів іншого, повинно означати, що вона була головним режисером фільму]. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділ (2): слова в дужках у параграфі (2) замінені розпорядженням . SI1996/2967, пункт 18 (4) (а); параграф (аа) внесений розпорядженням І SI1995/3297, пункт 6 (4). і Підрозділ (5): слова в квадратних дужках в параграфі (а) замінені, пара- І граф(аа) внесений розпорядженням SI 1996/2967, пункт 18 (4) (с). І Підрозділ (6): внесений розпорядженням SI 1996/2967, пункт 18(4)(С). І 106. Презумпція відносно творів, що охороняються і королівським авторським правом і У процесі судових розглядів, здійснюваних відповідно до цієї Глави відносне! літературних, драматичних або музичних творів, що охороняються королівсь-1 ким авторським правом, у тому разі, коли на друкованих примірниках твору! фігурує зазначення року, в якому даний твір уперше був випущений з комер-J ційною метою, таке зазначення повинно вважатися як доказ заявленого факту • за презумпцією вважатися правомірним за відсутності доказів іншого. М Примітки М Припис я Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. • Правопорушення • 107, Кримінальна відповідальність за виготовлення ш або обіг контрафактних товарів тощо в (1) Будь-яка особа здійснює правопорушення, якщо вона без дозволу волш дільця авторського права —- Ш (a) виробляє для продажу або здавання в оренду, або Л (b) ввозить в Об'єднане Королівство з метою, відмінною від особистого affl внутрішнього використання, або Ш (c) володіє в ході комерційної діяльності з метою вчинення будь-якої дії, •• порушує авторське право, або >Ш 416 т ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (d) в ході комерційної діяльності — (і) продає чи здає в оренду, або (іі) пропонує або виставляє для продажу чи здавання в оренду, або (ііі) виставляє необмеженому колу осіб, або (iv) розповсюджує, або (e) розповсюджує в ході комерційної діяльності іншим способом, який завдає шкоди володільцю авторського права, предмет, який є і який, як він знає або має підстави вважати, є контрафакт­ною копією твору, що охороняється авторським правом. (2) Здійснює правопорушення особа, яка — (a) виготовляє предмет, спеціально призначений або видозмінений для виго­товлення копій конкретного твору, що охороняється авторським правом, або (b) має такий предмет у своєму володінні, при цьому знаючи або маючи підстави вважати, що він повинен бути вико­ристаний для виготовлення контрафактних копій для продажу або здавання в оренду, або для використання в ході комерційної діяльності. (3) В разі, якщо авторське право порушено (за винятком прийому-передачі або кабельної програми) (a) шляхом публічного виконання літературного, драматичного або музично­го твору, або (b) шляхом програвання чи демонстрації перед необмеженим колом осіб зву­кового запису або фільму, будь-яка особа, яка стала причиною того, що твір було таким чином викона­но, виконано на музичних інструментах або продемонстровано, є винною в пра­вопорушенні, якщо вона знала або мала підстави вважати, що авторське право буде порушено. (4) Особа, винна в правопорушенні відповідно до підрозділів (1) (a), (b) (d) або (е) підлягає: (a) засудженню в порядку сумарного провадження до позбавлення волі на строк не більше шести місяців або до штрафу, що не перевищує встановленої законом межі, або до обох покарань; (b) засудженню за звинувальним актом до штрафу або позбавлення волі на строк не більше двох років, або до обох покарань. (5) Особа, винна в будь-яких інших правопорушеннях відповідно до цього • розділу, підлягає засудженню в порядку сумарного провадження на строк не | більше шести місяців або штрафу не вище Категорії 5 за стандартною шкалою, І або до обох покарань. І (6) Розділи 104 і 106 (презумпції з різних питань, пов'язаних з авторським пра- § Іом) не застосовуються до судових розглядів правопорушень відповідно до цього і розділу; однак без шкоди їх застосуванню в ході судових розглядів з метою видан- Івя судового наказу відповідно до нижче зазначеного розділу 108. тПримітки і Припис І Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. І ° 1(107 А. Примусове застосування права місцевим органом Палати мір і ваги] isi[(l) Примусове застосування положень розділу 107 у відповідному районі є •Прерогативою всіх місцевих відділень Палати мір і ваги. В1-319 417 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (2) Наступні положення Закону про види комерційної діяльності 1968 року застосовуються відносно примусового застосування зазначеного розділу Пала­тою мір і ваги в порядку, аналогічному застосуванню зазначеного Закону Розділ 27 (повноваження на виробництво контрольних закупок), Розділ 28 (повноваження на вхід у приміщення, інспектування і конфіскацію товарів і документів), Розділ 29 (опір уповноваженним представникам влади), Розділ 33 (відшкодування шкоди за втрату тощо конфіскованих товарів). (3) Підрозділ (1) не застосовується відносно примусового застосування роз­ділу 107 в Північній Ірландії, однак при цьому застосування зазначеного роз­ділу в Північній Ірландії покладено на Міністерство економічного розвитку. (4) Будь-який нормативний акт, що санкціонує розкриття інформації з ме­тою сприяння застосуванню Закону 1968 року про види комерційної діяльності, також застосовується до розділу 107, виходячи з того, що він умовно включе­ний до зазначеного Закону, як і функції будь-якої особи відносно примусового застосування зазначеного розділу. (5) Жодне з положень цього розділу не повинно тлумачитися таким чином, щоб це уповноважувало місцеві відділення Палати мір і ваги ініціювати судові розгляди будь-яких правопорушень у Шотландії]. Примітки Поправка Поправка внесена на майбутнє Законом 1994 року про кримінальні права і громадський порядок, розділ 165 (2), і підлягає введенню в дію від дати відпо­відного розпорядження. і 108. Судовий наказ про здавання контрафактних предметів у ході кримінального судового розгляду 1 (1) Суд, який здійснює розгляд справи про вчинення певною особою право- і порушення відповідно до розділу 107, може за наявності переконливих доказів і того, що на час її арешту або висунення звинувачення 1 (a) вона мала в своєму володінні, зберігала або контролювала в ході здійс-1 нення комерційної діяльності контрафактну копію твору, що охороняється ав- і торським правом, або І (b) вона мала в своєму володінні, зберігала або контролювала предмет, спе-Ш ціально призначений або видозмінений для виготовлення копій конкретного 1 твору, що охороняється авторським правом, знаючи при цьому або маючи під-<ш стави вважати, що він використовувався або повинен був використовуватися В для виготовлення контрафактних копій; 'щ видати наказ, відповідно до якого контрафактна копія або предмет можут|« бути передані володільцю авторського права або іншій особі, яка може бути виЯ значена судом. ]Ш (2) 3 цією метою відповідна особа може розглядатися як звинувачена — Л (a) в Англії, Уельсі і Північній Ірландії — коли їй пред'явлене усне звинува-Д чення або надана повістка в суд або звинувальний акт; Ш (b) В Шотландії — коли їй зроблено відповідне попередження, пред'явленвН звинувачення або надано звинувальний акт, '• (3) Такий наказ може бути виданий судом за його власним рішенням або зІЯ поданням обвинувача (або в Шотландії — лорд-адвоката чи судового виконайН 418 Ш ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ця), причому наказ може бути виданий незалежно від факту засудження за­значеної особи, однак наказ не може бути виданий — (a) по закінченні строку, встановленого в розділі 113 (строк, після якого засіб правового захисту у вигляді здавання предмета не надається), або (b) якщо суд вважатиме за доцільне видання певного наказу відповідно до розділу 114 (наказ про відчуження контрафактної копії або іншого предмету). (4) Апеляція на наказ, виданий відповідно до цього розділу судом магістратів, подається — (a) в Англії та Уельсі —- до Верховного суду, і (b) у Північній Ірландії ~ до суду графства; тоді як у Шотландії, в разі видання наказу відповідно до цього розділу, осо­ба, з володіння, збереження і контролю якої контрафактні копії або предмети були вилучені, може без шкоди іншим формам оскарження відповідно до будь-якого закону подати апеляцію на зазначений наказ у порядку, передбаче­ному для оскарження вироку. (5) Особа, якій контрафактна копія або інший предмет були передані на ви­конання судового наказу відповідно до цього розділу, повинна утримувати їх залежно від видання судового наказу, або рішення не видавати такий наказ відповідно до розділу 114. (6) Жодне з положень цього розділу не впливає на повноваження суду відпо­відно до розділу 43 Закону 1973 року про повноваження кримінальних судів [частина II Закону про злочинні доходи (Шотландія) 1995 року] або статті 7 За­кону про кримінальне правосуддя (Північна Ірландія) 1980 року [Стаття 11 За­кону про кримінальне правосуддя 1994 року (Північна Ірландія)] (загальні по­ложення про конфіскацію відносно судового розгляду кримінальних справ). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділ (6): перші слова в квадратних дужках замінені Законом 1995 року про кримінальне судочинство (положення про наслідки) (Шотландія), розділ 4, список 4, параграф 70 (2); слова, виділені курсивом, на майбутнє відміняються і а подальшому вставлювані слова в квадратних дужках в майбутньому заміня­ються Законом про кримінальне правосуддя (Північна Ірландія) 1994 року, роз­порядження SI 1994/2795, стаття 26 (1), список 2, параграф 13, від дня їх вве­дення в дію. 109. Ордери на обшук (1) В разі, якщо мировий суддя (в Шотландії — шериф або мировий суддя) переконається на підставі даних під присягою констеблем (у Шотландії — свід-І' Чення під присягою), що наявні достатні підстави вважати, що — і (а) правопорушення відповідно до розділу 107 (1) (a), (b), (d) (iv) або (е) здійс-| вено або повинно бути здійснено в будь-якому приміщенні, і І (Ь) є достатні свідчення того, що таке правопорушення здійснено або повин-I но бути здійснено в зазначеному приміщенні, І ' він може видати ордер, що уповноважує констебля на вхід до зазначеного І приміщення із застосуванням сили в розумних межах, достатніх для здійснен-I ня зазначеної дії. 419 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (2) Повноваження, надані підрозділом (1), щодо Англії і Уельсу не розповсю­джуються на санкціонування обшуку з метою виявлення матеріалу, подібного до зазначеного в розділі 9 (2) Закону 1984 року про поліцейські й кримінальні докази (деякі категорії особистих і конфіденційних матеріалів). (3) Стосовно цього розділу ордер — (a) може уповноважувати особу на супровід констебля при виконанні орде­ра, і (b) залишається в силі протягом 28 днів від дати його видачі. (4) При виконанні ордера, виданого відповідно до цього розділу, констебль має право конфіскувати будь-який предмет, якщо він обгрунтовано вважає, що предмет є свідченням того, що здійснено або повинно бути здійснено правопо­рушення відповідно до розділу 107 (1). (5) Стосовно цього розділу термін «приміщення» включає земельну ділянку, будівлі, пересувні споруди, транспортні засоби, літаки і судна на повітряній по­душці. Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. 110. Правопорушення з боку юридичних осіб, відповідальність посадових осіб (1) В разі, якщо правопорушення відповідно до розділу 107, здійснене юри­дичною особою, як доказано, за згодою або при потуранні директора, менедже­ра, секретаря або іншої аналогічної посадової особи цієї організації, або особою, яка нарочито діяла в такій компетенції, ця особа, як і юридична особа є винною у вчиненні правопорушення, підлягає відповідним чином переслідуванню і по­каранню. (2) Відносно юридичної особи, справи якої управляються її членами, термін «директор» означає члена юридичної особи. Примітки \ Припис І Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. <...> Частина VII І Різне і загальні положення І 296. Пристрої, призначені для обходу заходів щодо захисту копій І (1) Цей розділ застосовується в разі, коли копії твору, що охороняється ам торським правом, випускаються необмеженому колу осіб на підставі або за! ліцензією володільця авторського права в електронній формі, що має захист, і (2) Особа, яка випускає копії необмеженому колу осіб, має такі ж права прея ти особи, яка, знаючи або маючи підстави вважати, що предмет буде викорим таний для виготовлення контрафактних копій т (а) виготовляє, ввозить, продає або рекламує для продажу, здає в оренди будь-який пристрій, спеціально призначений або пристосований для обходу звд стосовної форми копії, або ся __..._ _.. ш 420 4 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (Ь) публікує інформацію, призначену для надання можливості або допомоги особам щодо обходу цієї форми захисту копії, як і володілець авторського права стосовно порушення авторського права. [(2 А) В разі, коли копії, що випускаються необмеженому колу осіб у поряд­ку, зазначеному в підрозділі (1), є копіями комп'ютерної програми, підрозділ (2) застосовується за умови, що слова «або рекламує для продажу чи здає в орен­ду» замінюються словами «рекламує для продажу або здавання в оренду або володіє в ході комерційної діяльності»]. (3) Далі, ця особа має такі ж права відповідно до розділу 99 або 100 (здавання або конфіскація певних предметів) відносно будь-якого такого предмета або за­собу, яким зазначена особа володіє, зберігає або контролює з метою його вико­ристання для виготовлення контрафактних копій творів, що охороняються ав­торським правом, як і володілець авторського права відносно контрафактної копії. (4) Посилання в цьому розділі на захист копії включає будь-який пристрій або засіб, призначений для запобігання або обмеження копіювання твору або завдання шкоди якості виготовлюваних копій. (5) Формулювання, використовувані в цьому розділі, призначені для цілей Частини 1 цього Закону (авторське право) і мають значення, аналогічне зазна­ченій Частині. (6) Нижче наведенні положення застосовуються відносно судових розглядів стосовно цього розділу в рамках Частини 1 (авторське право) — (a) розділи 104 і 106 цього Закону (презумції відносно певних питань, пов'я­заних з авторським правом) і (b) розділ 72 Закону про Верховний суд 1981 року, розділ 15 Закону 1985 ро­ку про законодавчу реформу (Різне) (Шотландія) і розділ 94 А Закону 1978 ро­ку про судоустрій (Північна Ірландія) (вилучення привілею проти самозвину­вачення в деяких судових розглядах з питань інтелектуальної власності); при­чому розділ 114 цього Закону застосовується з необхідними змінами відносно відчуження будь-яких предметів, переданих або конфіскованих відповідно до наведеного вище підрозділу (3). Примітки Припис Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка Підрозділ (2 А): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 10. 421 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтегоація України ЗАКОН РЕСПУБЛІКИ РУМУНІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА Опубліковано в Румунському офіційному віснику 26 березня 1996 року ЧАСТИНА І Авторське право Розділ І Загальні положення Підрозділ І Вступні положення Стаття 1. — (1) Згідно з положеннями цього Закону визнається і надається право автора на літературний, художній або науковий твір або будь-який по­дібний твір інтелектуальної творчості. Це право пов'язане з особою автора і включає атрибути особистої та майнової природи. (2) Твір визнається і захищається незалежно від будь-якої форми оприлюд­нення через самий факт його створення, навіть коли його не завершено. Стаття 2. — Визнання прав, викладених нижче в цьому Законі, не зачіпає і не виключає охорони, яка надається іншими законодавчими актами. Підрозділ II Суб'єкт авторського права Стаття 3. — (1) Автором є фізична особа або особи, що створили твір. (2) У випадках, окремо обумовлених Законом, юридичні особи або інші, ніж автор, особи можуть користуватися охороною, яка надається авторові. (3) Права суб'єкта авторського права можуть бути передані згідно з поло­женнями цього Закону. Стаття 4. — (1) Автором вважається, якщо не доведено іншого, особа, під чи­їм ім'ям твір був уперше розкритий публіці (оприлюднений). (2) У разі, коли твір розкрито публіці анонімно або під псевдонімом, який не дозволяє ідентифікувати автора, авторське право реалізується фізичною або юридичною особою, яка відповідає за оприлюднення, доки автор не розкриє свою особу. Стаття 5. — (1) Спільний твір є твором, створеним кількома авторами у спів­праці. (2) Авторське право на спільний твір належить співавторам, серед яких один може бути визначений як основний автор згідно з положеннями цього Закону. (3) Якщо в угоді не встановлюється інше, співавтори можуть використовува­ти твір тільки за спільною угодою. Відмова від угоди будь-кого з співавторів має '• бути належно обгрунтована. : (4) Якщо внесок будь-кого із співавторів вирізняється, цей внесок може ви- j користовуватися окремо, якщо така дія не завдає жодної шкоди використанню | спільного твору або правам інших співавторів. j 422 _________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (5) При використанні твору, створеного у співавторстві, співавтори мають право на винагороду в співвідношенні, погодженому співавторами. У разі відсут­ності такої угоди винагорода ділиться пропорційно до внеску кожного автора або на рівні частини, якщо обсяг кожного індивідуального внеску не може бути встановлений. Стаття 6. — (1) Колективним твором є твір, у якому індивідуальні внески співавторів складають ціле без можливості через характер твору призначити окреме право на цілий твір будь-кого з співавторів. (2) Якщо в угоді не передбачено інше, авторське право на колективний твір належить фізичній або юридичній особі, яка взяла ініціативу і під чиєю відпо­відальністю і ім'ям було створено твір. Підрозділ III Предмет авторського права Стаття 7. — Предметом авторського права є оригінальні твори інтелектуаль­ної творчості у сфері літератури, мистецтва або науки незалежно від способу створення, засобів або практичної форми вираження і без огляду на їх вартість або призначення, такі як: a) літературні і журналістські письмові твори, лекції, проповіді, промови і будь-які інші письмові чи усні твори і комп'ютерні програми; b) наукові праці, письмові чи усні, такі як: наукові лекції, студії, університетські лекції, шкільні підручники, проекти і наукова документація; c) музичні композиції з текстом і без нього; d) драматичні твори, драматично-музичні, хореографічні твори і пантоміми; e) кінематографічні твори і будь-які інші аудіовізуальні твори; f) фотографічні твори і будь-які інші твори, виражені засобами, подібними до фотографії, g) твори образотворчого мистецтва, такі як: твори скульптури, живопису, гра­вірування, літографії, монументального мистецтва, сценічного дизайна, декора­тивного ткацтва, кераміки, художнього скла і ливарства та твори мистецтва, пристосовані до виробів, призначених для практичного вжитку; h) твори архітектури, включаючи малюнки, плани, масштабні моделі і гра­фічні твори, які складають архітектурний проект; і) тримірні твори, карти і креслення у сфері топографії, географії і науки взагалі. (Стаття^/— Якщо не завдається жодної шкоди правам автора оригінального твору, предметом авторського права також вважаються похідні складені твори, що були створені з одного чи кількох попередніх творів, такі як: a) переклади, адаптації, анотації, документальні твори, музичні аранжуван­ня і будь-які інші переробки твору літератури, мистецтва або науки, що є тво­ром духовної творчості; b) збірки творів літератури, мистецтва або науки, такі як: енциклопедії, ан­тології, збірки і компіляції матеріалів чи даних, захищених чи ні, включаючи бази даних, які через спосіб підбору і організації є творами інтелектуальної творчості. 423 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ Стаття 9. — Правовою охороною авторського права не користуються: a) ідеї, теорії, концепції, відкриття і винаходи, включені в твір незалежно від способу, в який вони були взяті, розтлумачені або виражені; b) офіційні тексти політичного, законодавчого, адміністративного, юридично­го характеру та їх відповідні офіційні переклади; c) офіційні символи держави, органів державної влади і організацій, такі як: герб, печатка, прапор, емблема, офіційна вивіска, значок, медаль; d) засоби платежу; e) новини і прес-інформація; f) прості факти і дані. Підрозділ IV Зміст авторського права Стаття 10. — Автор твору має такі особисті немайнові права: a) право вирішувати, чи буде твір розкрито публіці (оприлюдненно), в який спосіб і коли; b) право вимагати визнання свого становища як автора твору; c) право вирішувати, під яким іменем твір буде розкрито публіці (оприлюд­ненно); d) право вимагати поваги цілісності твору і заперечувати будь-якій зміні і будь-якому перекрученню твору, що створюватиме загрозу його честі або його репутації; e) право відкликати назад твір, відшкодовуючи за необхідністю носіям права на використання збитки, що виникають через відкликання твору. Стаття 11. — (1) Немайнові права не можуть бути об'єктом будь-якої відмо­ви чи відчуження. (2) Після смерті автора здійснення прав, передбачених пунктами Ь) і d) стат­ті 10, передається у спадщину згідно з цивільним законодавством на необмеже­ний строк. Якщо спадкоємці не існують, здійснення цих прав доручається Ру­мунському агентству з авторських прав (РААП). Стаття 12. — Автор твору має майнове право вирішувати, чи буде його твір використаний або експлуатований, в який спосіб і коли, включаючи право дава­ти згоду на використання його твору іншими. ! Стаття 13. — Використання або експлуатація твору надає авторові виключні права дозволяти: a) відтворення твору частково або цілком; b) розповсюдження твору; І c) ввезення з метою комерційного розповсюдження копій твору, виготовле-1 них за згодою автора; ! d) сценічне виконання, декламування або будь-яке інше виконання або пря­ме представлення твору; e) публічний показ творів образотворчого мистецтва, вжиткового мистецтваі фотографічних робіт або архітектурних творів; f) публічний показ кінематографічних творів та інших аудіовізуальних тво­рів; g) передачу твору будь-яким способом бездротового розповсюдження cv. лів, звуків і образів, включаючи супутниковий; 424 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН h) передачу твору публіці за допомогою проводів, кабелів, оптичних волокон або будь-яким іншим способом; і) повідомлення публіці через аудіо- та аудіовізуальні записи; j) незмінену, нескорочену і одночасну передачу твору будь-яким способом, зазначеним у пунктах g) і h), станцією-передавачем, що відрізняється від ори­гінального радіо- або телевізійного передавача твору: к) повторне розповсюдження; 1) публічне представлення будь-яким способом твору, переданого по радіо або телебаченню; т) публічний доступ до комп'ютерних баз даних, якщо ці бази даних містять твори або е захищеними базами даних. ^таття 14j— (1) «Відтворення» у розумінні цього Закону означає виготов­лення однієї або декількох копій твору в будь-якій матеріальній формі, вклю­чаючи створення звукових або відеозаписів твору, постійне зберігання цих ко­пій електронними засобами. л/(2) «Розповсюдження» у розумінні цього Закону означає розповсюдження серед публіки твору або його копій шляхом продажу, позичання, оренди або будь-якого іншого сплатного чи безоплатного способу. £/(3) Не вважатиметься публічним розповсюдженням безоплатне позичання твору, якщо воно здійснюється публічною бібліотекою. Стаття 15. — (1) Використання або експлуатація твору шляхами, зазначени­ми в пунктах d) і е) статті 13, та будь-якими іншими подібними шляхами є пуб­лічним сповіщенням. (2) Публічним вважається будь-яке сповіщення, виконане у відкритому для публіки місці або в будь-якому іншому місці, де збираються декілька осіб поза звичайним колом сім'ї або своїх знайомих незалежно від того, чи слідкують члени публіки, що має доступ до сповіщення, за ним у тому ж місці або в різних місцях, чи в один і той же час або в різні часи. (3) Розповсюдження копій твору не потребує дозволу автора за винятком їх оренди і імпорту. Стаття 16. — Автор твору має майнове право надавати дозвіл на переклад, публікацію в збірках, адаптацію або будь-яку іншу трансформацію твору, що веде до створення похідного твору. Стаття 17. — (1) Автор літературного або художнього твору має виключне право надавати дозвіл на оренду оригіналу твору або його копій, включаючи аудіовізуальні твори, творів, включених у звуковий запис, комп'ютерних про­грам або будь-якого твору, який може бути використаний електронним засобом або будь-яким іншим технічним засобом, навіть після розповсюдження твору відповідно до наданої автором згоди. (2) Право надання дозволу на оренду твору є виключним правом автора про­понувати для використання твір або його копії на обмежений час з метою отри­мання прямої або непрямої економічної вигоди. Стаття 18. — (1) Публічне позичання означає надання в розпорядження осо­би на безоплатній основі для використання оригіналу або копій твору на обме­жений час установою, яка дозволяє доступ публіки з цією метою. Публічне по­зичання не потребує попереднього дозволу автора. 425 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ (2) Публічне позичання надає право володільцеві авторського права на спра­ведливу винагороду. (3) Положення, викладені в пункті (2), не застосовуються до: a) оригіналу або копій письмових творів, розміщених в публічних бібліоте­ках; b) планів архітектурних споруд; c) оригіналів або копій творів мистецтва, застосовних до виробів, призначе­них для практичного вжитку; d) оригіналу або копій твору з метою сповіщення публіці або для мети, перед­баченої контрактом; e) довідкових видань для безпосереднього консультування або для позичан­ня між установами; f) творів, створених за трудовим контрактом, якщо вони використовуються роботодавцем під час його звичайної діяльності. (4) Положення, викладені в пункті (2), не застосовуються до публічного по­зичання з культурною або освітньою метою в установах, визнаних законом або створених для цієї мети публічною владою. (5) Публічне позичання творів, включених у звукові або аудіовізуальні запи­си, не може відбуватися раніше шестимісячного терміну після першого розпо­всюдження твору. Стаття 19. — Право на публічне сповіщення через звукові і аудіовізуальні записи є виключним правом автора на надання дозволу на публічне сповіщення його твору через читання, музичне або сценічне виконання або будь-яку іншу записану форму його твору. Стаття 20. — Право вторинного розповсюдження є виключним правом авто­ра на надання дозволу на публічне сповіщення свого твору після того, як відбу­лося перше сповіщення будь-яким засобом, зазначеним у пунктах g), h), і), j) і 1) статті 13. Стаття 21. — (1) Від будь-якого продажу твору образотворчого мистецтва на публічних аукціонах, через комісійного агента або в галереї, автор має право на 5 відсотків від ціни продажу і має право бути поінформованим про місце, де бу­де розміщений його твір. (2) Аукційні агенти, комісійні агенти і галерейні посередники продажу по­винні надавати авторові інформацію, про яку йдеться в пункті (1), не пізніше, як через 2 місяці після дати продажу. Ці особи несуть відповідальність щодо зняття 5 відсотків і сплати авторові відповідної винагороди. (3) Право, про яке йдеться в попередньому пункті, називається «droit de suite» і не є об'єктом будь-якої відмови або відчуження. І Стаття 22. — Власник або володілець твору повинен дозволяти доступ авто- j рові та надавати твір у його розпорядження, якщо це потрібне для здійснення його авторського права, і за умови, що цією дією не завдається шкоди законним і інтересам власника або володільця. У таких випадках власник або володілець | має право вимагати від автора достатньої гарантії для безпеки твору, страху- І ючи твір на ринкову ціну оригіналу, та відповідну винагороду. І Стаття 23. — (1) Власникові оригіналу твору не дозволяється руйнувати йо- і то без попереднього пропонування його авторові за ціну включених сировинних і матеріалів. і 426 \ _________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (2) Якщо повернення оригіналу не є можливим, власник дозволяє авторові зробити копію твору у відповідній формі. (3) У випадку архітектурної споруди автор лише має право зробити фото­графії твору і претендувати на копію проектів. Підрозділ V Тривалість охорони авторських прав Стаття 24. — (1) Право автора літературного, художнього або наукового тво­ру виникає в момент створення твору для будь-якого виду або практичної фор­ми вираження. (2) Якщо твір створюється протягом певного часу частинами, серіями тома­ми або будь-якою іншою формою продовження, строк охорони обчислюється згідно з пунктом (1) для кожної з відповідних складових частин. Стаття 25. — (1) Права, передбачені в статтях 13, 16, 17, 18 і 21, тривають протягом всього життя автора, а після його смерті переходять у спадщину згідно з цивільним законодавством незалежно від дати, коли твір було обнародувано юридичне. Якщо спадкоємців немає, здійснення цих прав доручається організа­ції колективного управління, призначеній автором за свого життя, або, якщо таке доручення не існує, організації, що управляє майновими правами на коле­ктивній основі, з найбільшою кількістю членів у відповідній сфері творчості. (2) Особа, яка після того, як промине законний строк охорони, в законний спосіб оприлюднить раніше неопублікований твір, користується охороною, ек­вівалентною до майнових прав автора. Тривалість охорони цих прав становить 25 років, починаючи з року опри­люднення, здійсненого в законний спосіб. Стаття 26. — (1) Тривалість охорони творів, оприлюднених під псевдонімом або без зазначення імені автора, становить 70 років з дати, коли відбулось оп­рилюднення. (2) Якщо тотожність автора розкривається до того, як промине строк, вста­новлений у пункті (1), застосовуються положення пункту (І) статті 25. Стаття 27. — (1) Тривалість майнових прав на твір, створений у співавторст­ві, становить 70 років після дати смерті останнього співавтора. (2) Якщо внески різних авторів є роздільними, строк охорони, що застосову­ється до кожного внеску, становить 70 років після смерті відповідного автора. Стаття 28. — Тривалість охорони майнових прав на колективний твір стано­вить 70 років після його оприлюднення. Якщо таке оприлюднення не відбува­ється протягом 70 років після створення твору, строк охорони проминає через 70 років після дати створення. '- Стаття 29. — Тривалість майнових прав на твір ужиткового мистецтва ста­новить 25 років після дати його створення. Стаття ЗО. — Майнові права на комп'ютерну програму тривають протягом життя автора і передаються в спадщину згідно з цивільним правом на 50 років Іго тому. -' Стаття 31. — Незначні зміни, додавання, вирізування або адаптації, здійсне­ні щодо твору з метою добору або аранжування, або виправлення змісту твору або збірки в спосіб, який відповідає наміру автора, не подовжує строку охорони відповідного твору або збірки. 427 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Стаття 32. — Строки, передбачені в цьому підрозділі, обчислюються почина­ючи з першого січня року, наступного за роком смерті автора або оприлюднен­ням, відповідно до випадку. Підрозділ VI Обмеження на здійснення авторського права Стаття 33. — (1) Дозволяються без згоди автора і без виплати будь-якої ви­нагороди, наступні використання твору, попередньо оприлюдненого, за умови, що вони не завдають шкоди сумлінній практиці, не суперечать нормальній екс­плуатації твору і не створюють жодної шкоди авторам або іншим володільцям авторського права: a) відтворення твору під час судових або адміністративних процедур в обся­зі, виправданому їхньою метою; b) використання коротких уривків із твору з метою аналізу, коментування або критики або наведення прикладу в обсязі, виправданому їхньою метою; c) використання окремих письмових робіт або коротких уривків у публіка­ціях, радіо- і телевізійних програмах виключно з освітніми цілями та відтво­рення для освітніх цілей в рамках публічної освіти або публічних установ охо­рони здоров'я окремих письмових робіт або коротких уривків в обсязі, виправ­даному їхньою метою; d) відтворення для інформаційних і дослідницьких цілей коротких уривків із творів у рамках бібліотек, музеїв, бібліотек звукових і фільмових записів, ар­хівів культурних і наукових публічних установ, які діють на неприбутковій ос­нові; відтворення цілого твору дозволяється з метою його заміни в разі знищен­ня, серйозного пошкодження, втрати єдиної копії з постійної колекції відповід­ної бібліотеки або архіву; e) відтворення, розповсюдження з метою інформування щодо сучасних про­блем коротких уривків з газетних статей або радіо- чи телевізійних репорта­жів; f) відтворення, розповсюдження і повідомлення публіці коротких уривків з j конференцій, промов, виступів у суді та інших подібних творів, виголошених ] усно і публічно за умови, що це використання здійснюється з інформаційною І метою; І g) відтворення, розповсюдження і повідомлення публіці творів в рамках ін- і формації стосовно актуальних подій в обсязі, виправданому метою інформу- 1 вання; і h) відтворення, виключаючи засоби, які входять у безпосередній контакт із і твором, розповсюдження і повідомлення публіці зображення твору архітектур І ри, образотворчого мистецтва, фотографії або вжиткового мистецтва, постійно 1 встановлених в публічних місцях за винятком випадку, коли зображення твору 1 є основним об'єктом відповідного відтворення, розповсюдження або повідом-1 лення і використовується з комерційною метою; • і) представлення або виконання твору в освітніх установах з єдиною метоюш що є їх специфічною діяльністю, і за умови, що представлення, виконання і до-Я ступ публіки не будуть платними; щІ (2) У випадках, передбачених у пунктах Ь), с), е), f) і h), джерело запозичевяЯ ня й ім'я автора мають бути названі, якщо ім'я з'являється на відповідному™ 428 1 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН творі, а в випадку творів архітектури і образотворчих мистецтв, — місце, де розміщений оригінальний твір. Стаття 34. — (1) Не є порушенням авторського права у розумінні цього Зако­ну відтворення твору без згоди автора з метою особистого використання або для звичайного сімейного кола за умови, що попередньо твір був обнародува­ний і відтворення не суперечить нормальній експлуатації твору і не завдає жод­ної шкоди авторові або іншому володільцеві прав на експлуатацію. (2) Для засобів, що використовуються для запису, звукового або аудіовізу­ального, і для пристроїв, що дозволяють таке відтворення (механічний запис), у випадку, про який йдеться в пункті (1), винагорода виплачується згідно з поло­женнями цього Закону. Стаття 35. — Трансформація твору без згоди автора дозволяється тільки в таких випадках: a) у разі приватної трансформації, не призначеної для публіки і не обнаро­дуваної; b) якщо результатом трансформації є пародія або карикатура за умови, що результат не створює будь-якої плутанини стосовно оригінального твору і його автора; c) якщо зміна обумовлена метою використання, дозволеною автором. Стаття 36. — (1) Твори, виставлені на виставках, доступних публіці, аукціо­нах, ярмарках або колекціях, можуть бути відтворені в каталогах і розповсю­джені з цього приводу організаторами цих видів діяльності. (2) У випадках, зазначених у пункті (1), джерело і походження твору мають вказуватись, якщо такі зазначення вказані на відповідному творі. Стаття 37. — 3 єдиною метою перевірки виробів в момент виготовлення або продажу суб'єкти господарської діяльності, що виготовляють або продають : звукові чи аудіовізуальні записи, обладнання для їх відтворення або публічного г сповіщення, мають право відтворювати і представляти уривки з творів за умо- ' ви, що ці операції суворо зведені до обсягу, необхідного для перевірки. Стаття 38. — (1) Дозвіл на передачу твору бездротовим засобом включає дозвіл на відповідну передачу відповідного твору по проводах, кабелях або інших подіб­них засобах без виплати окремої винагороди за умови, що передача відбувається незміненою, одночасною і нескороченою через орган, що передає оригінал, і не ви­ходить за географічні межі, для яких було видано право на передачу. (2) Положення пункту (1) не застосовуються в разі цифрових передач твору будь-яким технічним засобом. (3) Призначення права на публічне сповіщення по радіо чи телебаченню на­дає станції, що передає, право записувати твір для потреб своєї бездротової пе­редачі з метою одноразового здійснення публічного сповіщення. У разі нової пе­редачі записаного твору потрібний новий дозвіл. Якщо протягом шести місяців ; від першої передачі новий дозвіл не запитується, запис знищується. t І Підрозділ VII І Призначення майнових прав автора І Секція 1 I Загальні положення I1 Стаття 39. — (1) Автор або інший володілець авторського права може пере-I давати за контрактом тільки свої майнові права. Е 429 КНИГА 1 . Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України (2) Передача майнових прав автора може бути обмежена певними правами, певною територією і певним періодом часу. (3) Майнові права автора можуть передаватися на виключній і невиключній основі. (4) У разі виключної передачі власник оригіналу сам втрачає право викорис­товувати твір у спосіб, протягом строку і на території, погоджених з уповнова­женою особою, і не має права надавати відповідне право третій стороні. Виключ­на основа передачі має бути словесно обумовлена в контракті. (5) У разі невиключної передачі первинний власник твору має право викорис­товувати твір і надавати відповідне не виключне право третім сторонам. (6) уповноважена на невиключній основі особа не має права надавати своє право третій стороні без спеціального дозволу особи, що передає право. (7) Призначення одного з майнових прав володільця авторського права не має впливу на інші його права, якщо не існує угоди про інше. (8) Дозвіл, про який йдеться в пункті (6), не є потрібним, якщо уповноважена особа, що є юридичною особою, трансформується в будь-який спосіб, передба­чений законодавством. Стаття 40. — У разі передачі права на відтворення твору припускається, що право на розповсюдження також надано, за винятком права на імпортування, якщо в контракті не передбачено інше. Стаття 41. — (1) Контракт про передачу майнових прав автора має встанов­лювати надані права, види експлуатації, строк і територію та винагороду воло­дільця права. Відсутність одного з цих положень надає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту. (2) Передача майнових прав на сукупність майбутніх творів автора, названо-го чи неназваного, набуває абсолютної недійсності. Стаття 42. — Існування і зміст контракту передачі майнових прав можуть бути доказані виключно їхньою письмовою формою. Виняток становлять конт-ракти, що стосуються творів, використаних у пресі. Стаття 43. — (1) Винагорода, яка належить згідно з умовами контракту про передачу, встановлюється спільною угодою сторін, Розмір винагороди обчислю- ється або пропорційно до доходів, отриманих від експлуатації, або як одноразо- во виплачувана сума, або в будь-який інший спосіб. ^^^ від «е передбачено іншедлл 430 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ (2) Передача майнових прав автора може бути обмежена певними правами, певною територією і певним періодом часу. (3) Майнові права автора можуть передаватися на виключній і невиключній основі. (4) У разі виключної передачі власник оригіналу сам втрачає право викорис­товувати твір у спосіб, протягом строку і на території, погоджених з уповнова­женою особою, і не має права надавати відповідне право третій стороні. Виключ­на основа передачі має бути словесно обумовлена в контракті. (5) У разі невиключної передачі первинний власник твору має право викорис­товувати твір і надавати відповідне не виключне право третім сторонам. (6) уповноважена на невиключній основі особа не має права надавати своє право третій стороні без спеціального дозволу особи, що передає право. (7) Призначення одного з майнових прав володільця авторського права не має впливу на інші його права, якщо не існує угоди про інше. (8) Дозвіл, про який йдеться в пункті (6), не є потрібним, якщо уповноважена особа, що є юридичною особою, трансформується в будь-який спосіб, передба­чений законодавством. Стаття 40. — У разі передачі права на відтворення твору припускається, що право на розповсюдження також надано, за винятком права на імпортування, якщо в контракті не передбачено інше. Стаття 41. — (1) Контракт про передачу майнових прав автора має встанов­лювати надані права, види експлуатації, строк і територію та винагороду воло­дільця права. Відсутність одного з цих положень надає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту. (2) Передача майнових прав на сукупність майбутніх творів автора, названо­го чи неназваного, набуває абсолютної недійсності, Стаття 42. — Існування і зміст контракту передачі майнових прав можуть бути доказані виключно їхньою письмовою формою. Виняток становлять конт­ракти, що стосуються творів, використаних у пресі. Стаття 43. — (1) Винагорода, яка належить згідно з умовами контракту про передачу, встановлюється спільною угодою сторін, Розмір винагороди обчислю­ється або пропорційно до доходів, отриманих від експлуатації, або як одноразо­во виплачувана сума, або в будь-який інший спосіб. (2) Якщо винагорода не була встановлена в контракті, автор може вимагати від компетентного органу юрисдикції встановлення винагороди відповідно до 1 закону. Це має здійснюватися з урахуванням звичайно виплачуваних сум за таку саму категорію творів, призначення і тривалості експлуатації та будь- І яких інших обставин випадку, | (3) У випадку помітної диспропорції між доходами автора і прибутком особи, 1 яка отримала дозвіл на використання майнових прав, автор мас право вимагати і від компетентного органу юрисдикції перегляду контракту або збільшення ви- і нагороди до прийнятного рівня, і (4) Автор не має права попередньо відмовлятися від права, встановленого в і пункті (3). і Стаття 44, — (1) Якщо контрактом не передбачено інше, для творів, створених і у рамках індивідуального трудового контракту, майнове право на твір належить 1 авторові твору. Якщо таке положення існує, воно має встановлювати строк, паї 430 1 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН який надаються майнові права. За відсутності такого положення вважається, що строк становить 3 роки від дати, коли було подано твір. (2) Після того, як промине строк, встановлений у пункті (1), майнові права повертаються до автора. (3) Автор твору, створеного в рамках індивідуального трудового контракту, зберігає виключне право використання твору як частини його сукупної творчо­сті. Стаття 45. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, володілець права на твір, опублікований в щоденній пресі, зберігає право на використання його в будь-якій формі за умови, що ця дія не створить жодної шкоди органу преси, в якому твір з'явився. (2) Якщо в угоді не було передбачено інше, володілець авторського права мо­же вільно розпоряджатися твором, якщо твір не був опублікований до того, як промине одномісячний строк по тому, як він був наданий щоденній газеті, і до того, як промине шестимісячний строк для інших публікацій. Стаття 46. — (1) Контракт-замовлення майбутнього твору має встановлюва­ти строк для подачі твору і строк для прийняття його користувачами. (2) Особа, яка замовила твір, має право вимагати скасування контракту в ра­зі, якщо твір не відповідає погодженим умовам. Якщо контракт скасовується, суми, отримані автором, залишаються в його розпорядженні. Якщо з метою створення замовленого твору були здійснені підготовчі заходи, автор має право на відшкодування залучених витрат. Стаття 47. — (1) Автор має право вимагати скасування контракту про пере­дачу майнових прав, якщо уповноважена особа не експлуатує твір або експлуа­тує його в незадовільному обсязі і якщо в такому разі законні інтереси автора зазнають значної шкоди. (2) Автор не має права вимагати контракту про передачу, якщо відповідаль­ність за причини неексплуатації або незадовільної експлуатації належить йому самому, третій стороні або через природну або випадкову підставу. (3) Скасування контракту про передачу, передбачене пунктом (1), не може вимагатися до того, як проминуть два роки від дати передачі прав на твір. Сто­совно творів для щоденних газет вищезазначений строк становить три місяці, а для інших періодичних видань — 1 рік. (4) Власник твору образотворчого мистецтва або фотографії має право ви­ставляти його публічно, навіть коли цей твір не був попередньо обнародуваний за винятком випадку, коли автор конкретно виключив це право в контракті про передачу твору. (5) Автор не має права заздалегідь відмовлятися від виконання свого права вимагати скасування контракту про передачу, про яке говориться в пункті (1). (6) Факт передачі власності на матеріальну основу твору не тягне за собою будь-якого права на експлуатацію твору. Секція II Контракт про публікацію Стаття 48. — (1) Через контракт про публікацію володілець авторського права передає видавцю в обмін за винагороду право на відтворення і розповсю­дження твору. 431 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ (2) Контрактом про публікацію не вважається угода, в якій володілець прав автора уповноважує своїм коштом видавця на відтворення і, за наявності мож­ливості, на розповсюдження твору. (3) У ситуації, передбаченій в пункті (2), застосовуються положення загаль­ного права стосовно контракту про спільне підприємство. Стаття 49. — Володілець авторського права має право надавати видавцю право на переклад і адаптацію твору. Стаття 50. — Призначення видавцю права надавати дозвіл третім сторонам на адаптацію твору або його експлуатацію є предметом іншого контракту. Стаття 51. — (1) Контракт про публікацію містить положення стосовно: a) тривалості передачі прав; b) виключної або невиключної основи і територіального обсягу передачі; c) мінімальної та- максимальної кількості копій; d) винагороди автора, встановленої згідно з положеннями цього Закону; e) кількості безплатних копій, що залишаються авторові; f) умови випуску і розповсюдження кожного видання або відповідно до ви­падку для кожного тиражу; g) строку, коли автор має надати оригінал твору; h) процедури контролю кількості копій, виготовлених видавцем; (2) Відсутність будь-якого з положень, передбачених пунктами а), Ь) і d), на­дає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту. Стаття 52. — (1) Видавець, який придбав право на публікацію твору, що має форму тому, має стосовно інших сторін-претендентів за рівної ціни пріоритет для придбання права на публікацію твору в електронній формі. Видавець має подати в письмовій формі свій варіант не пізніше ЗО днів від отримання пропо­зиції від автора. (2) Право, зазначене в пункті (1), є чинним протягом 3 років після публікації : твору. | Стаття 53. — Видавець має право дозволяти авторові вносити зміни до твору | в кожному новому виданні за умови, що ці зміни ні збільшують значно витрати і видавця, ні змінюють значно характер твору, якщо за контрактом не погоджено 1 інше. 1 Стаття 54. — Видавець має право укласти контракт про публікацію з тре- і тіми сторонами тільки з дозволу автора. 1 Стаття 55. — Видавець повертає авторові оригінал твору, оригінали творів т мистецтва, ілюстрації та всі інші матеріали, передані з метою публікації, якщо 1 в угоді не було передбачено інше. 1 Стаття 56. — (1) Якщо не існує іншої угоди, контракт про публікацію втра-я чає чинність або після того, як промине найпізніший погоджений строк, або піо І ля розпродажу останнього спільно погодженого видання. ' І (2) Видання або тираж вважається розпроданим, якщо решта непроданихв копій становить менше, ніж 5 % всього видання або тиражу і в будь-якому ви-ш падку є меншою за 100 примірників. В (3) Якщо видавець не публікує твір в погоджений строк, автор має право ви-Я магати відповідно до загального права скасування контракту і відшкодуванняИ за невиконання. У цьому випадку автор утримує одержану винагороду і відпомИ відно до випадку може вимагати повної винагороди, встановленої контрактошИ 432 І ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (4) Якщо строк для публікації твору не встановлено в контракті, видавець має опублікувати його не пізніше як протягом року після його одержання. (5) Якщо видавець має намір знищити примірники твору, що залишаються на складі після 2 років по даті публікації, і, якщо контрактом не встановлено ін­шого строку, пропонує авторові ці примірники за ціною, яку б він отримав за продаж їх з метою знищення. Стаття 57. — (1) У разі знищення твору внаслідок форс-мажорних обставин автор має право на винагороду тільки за умови, що твір був опублікований. (2) Якщо підготоване видання повністю знищено внаслідок форс-мажорних обставин до розповсюдження, видавець має право підготувати нове видання, а автор має право на винагороду тільки за одне з двох видань. (3) Якщо підготовлене видання частково знищено внаслідок форс-мажорних обставин до розповсюдження, видавець має право виготовити без додаткової ви­нагороди авторові кількість копій, еквівалентну кількості знищених. Секція III Контракт про показ на театральній сцені або музичне виконання Стаття 58. — Через контракт про показ на театральній сцені або музичне виконання автор призначає фізичній або юридичній особі право представляти або публічно виконувати нинішній або майбутній твір, літературний, драматич­ний, драматично-музичний, хореографічний або пантоміму за винагороду, а уповноважена особа бере на себе обов'язок показати на сцені або виконати його в погоджених умовах. Стаття 59. — (1) Контракт про показ на театральній сцені або музичне вико­нання укладається в письмовій формі, на обмежений час або на обмежену кіль­кість публічних показів. (2) Контракт містить строк, у який має відбутися прем'єра або відповідно до випадку разовий показ твору, зазначення виключної або не виключної основи контракту, територію і винагороду авторові. (3) Припинення показів на 2 послідовні роки, якщо в контракті не погоджено інший строк, дає авторові право вимагати скасування контракту і відшкодуван­ня за невиконання згідно з цивільним правом. (4) Сторона-бенефіціар контракту про показ на театральній сцені або музич­не виконання не має права передавати його третій стороні, організаторові шоу без письмової згоди автора або його представника, якщо він не передає одноча­сно повністю або частково свою діяльність. Стаття 60. — (1) Уповноважена особа дозволяє авторові контролювати показ або виконання твору і адекватно підтримувати дотримання технічних умов для показу твору. Крім того, уповноважена особа надає авторові програму, афіші та інші друковані матеріали, публічні огляди шоу, якщо в контракті не визначено інше. (2) Уповноважена особа забезпечує показ або публічне виконання твору в адекватних технічних умовах і поважає права автора. Стаття 61. — (1) Уповноважена особа в належний спосіб повідомляє воло­дільця авторського права про кількість показів або публічних виконань разом зі станом доходів. З цією метою контракт про показ на театральній сцені або му­зичне виконання встановлює строк аудиту, але не менше, ніж один раз на рік. 281-319 433 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ (2) Уповноважена особа виплачує авторові на умовах, встановлених контра­ктом, роялті в погодженому розмірі. Стаття 62. — Якщо уповноважена особа не показує або не виконує публічно твір на погоджених умовах, автор має право вимагати згідно із загальним пра­вом скасування контракту і відшкодування за невиконання. За цих обставин автор зберігає отриману винагороду і відповідно до випадку має право вимага­ти повної винагороди, встановленої в контракті. Секція IV Контракт про оренду Статті 63. — (1) Через контракт про оренду автор зобов'язується надати в користування на обмежений час оригінал або принаймні копію свого твору, зо­крема, комп'ютерні програми або твори, включені в звукові або аудіовізуальні записи. Особа, якій призначаються орендні права, зобов'язується виплатити винагороду авторові протягом періоду часу, в який вона використовує відповід­ну копію твору. (2) Автор зберігає право автора на орендований твір за винятком права на розповсюдження, якщо в угоді не було передбачено інше. (3) Контракт про оренду твору підлягає положенням загального права сто­совно контракту про лізинг. Розділ II Спеціальні положення Підрозділ VIII Кінематографічні та інші аудіовізуальні твори Стаття 64. — Аудіовізуальним твором є кінематографічний твір або будь-який інший твір, виражений в подібний спосіб, з використанням зображення або сполучення звуку і зображення. Стаття 65. — (1) Режисер аудіовізуального твору — особа, яка бере на себе керування створенням і виготовленням аудіовізуального твору як основний ав­тор. (2) Продюсер аудіовізуального твору є фізичною або юридичною особою, яка бере на себе відповідальність за виробництво твору і з цією метою організовує і виготовлення твору і надає фінансові кошти та технічні засоби. Стаття 66. — Авторами аудіовізуального твору згідно з умовами Статті 5 і цього Закону є режисер, автор адаптації, автор сценарію, автор діалогів, автор 1 музики, спеціально створеної для аудіовізуального твору, та автор графіки для І анімаційних творів або анімаційних частин, якщо вони становлять значну час- 1 тину твору. У контракті між продюсером і режисером твору сторони можуть і погодитися про включення як авторів інших авторів, які зробили суттєвий вне- і сок у створення твору. І Стаття 67. — (1) Якщо один з авторів, зазначених у попередньому пункті, 1 відмовляється від виконання внеску до аудіовізуального твору або знаходиться 1 в практичній незмозі зробити це, він не має права заперечувати використанню 1 внеску з метою завершення аудіовізуального твору. Цей автор має право на ви-1 нагороду за свій внесок. °Л (2) Аудіовізуальний твір вважається завершеним, коли за взаємною згодою • встановлено остаточну версію основним автором і продюсером. •• 434 1 ЗАКОНИ З'АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (3) Суворо забороняється знищувати оригінальний носій остаточної версії аудіовізуального твору в формі стандартної копії. (4) Автори аудіовізуального твору, що не є основними авторами, не мають права заперечувати публічному сповіщенню і експлуатації в будь-який спосіб остаточної версії цього твору. Стаття 68. — (1) Право на аудіовізуальну адаптацію є виключним правом володільця авторського права на попередньо існуючий твір для його переробки або його включення до аудіовізуального твору. (2) Передача права, про яке йдеться в пункті (1), має відбуватися виключно в формі письмового контракту між володільцем авторського права і продюсером аудіовізуального твору, який відрізняється від контракту про публікацію твору. (3) Через контракт про адаптацію володілець авторського права на попе­редньо існуючий твір передає продюсеру виключне прав на трансформацію і включення відповідного твору до аудіовізуального твору. (4) Дозвіл, наданий володільцем права автора на попередньо існуючий твір, чітко встановлює умови виробництва, розповсюдження і показу аудіовізуаль­ного твору. Стаття 69. — Немайнові права на остаточний твір надаються виключно ав­торам, встановленим згідно з положеннями Статті 66 цього Закону. Стаття 70. — (1) За контрактами, укладеними між авторами аудіовізуально­го твору і продюсером, якщо в угоді не було передбачено інше, припускається, що ці автори, за винятком авторів спеціально створеної музики, передають продюсерові виключні права, що стосуються експлуатації твору як цілого, пе­редбачені в пунктах a), b), c), f), g), h), і), j), k) та 1) Статті 13 та в Статтях 16, 17 і 18, включаючи право надавати дозвіл на дублювання і додавання субтитрів за відповідну винагороду. (2) Якщо в угоді не було передбачено інше, автори аудіовізуального твору та інші автори, що зробили до нього внесок, зберігають всі права на окрему екс­плуатацію своїх власних внесків згідно з умовами цього Закону. Стаття 71. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, винагорода за кож­ний вид експлуатації аудіовізуального твору є пропорційною до валових зборів, отриманих від експлуатації. (2) Продюсер періодично надає авторам інформацію про стан доходів, отри­маних за кожний вид експлуатації. Автори отримують свої роялті або безпосе­редньо від продюсера, безпосередньо від користувачів, або через організації, що управляють майновими правами на колективній основі на підставі гене­ральних угод, укладених останніми з користувачами. (3) Якщо продюсер не завершує аудіовізуальний твір у строк до п'яти років після укладення контракту або не розповсюджує твір в однорічний строк після його завершення, співавтори мають право вимагати скасування контракту, як­що в угоді не було передбачено інше. Підрозділ IX Комп'ютерні програми Стаття 72. — (1) Згідно з положеннями цього Закону, охорона комп'ютерних програм включає будь-яке втілення програми, програм-додатків і операційних 28Ч-319 435 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ систем, виражених будь-якою мовою, чи то вихідному коді, чи то об'єктному коді, підготовчі концептуальні матеріали і посібники. (2) Ідеї, процедури, методи функціонування, математичні концепції і принципи, закладені в комп'ютерну програму та їхні інтерфейси, не отримують охорони. Стаття 73. — Автори комп'ютерної програми користуються положеннями, встановленими у розділі І цього Закону, зокрема, правом надавати дозвіл на: a) постійне або тимчасове відтворення програми як частково, так і цілком у будь-якій спосіб і в будь-якій формі, включаючи випадки, коли відтворення відбувається у зв'язку з завантаженням, показом, передачею і зберіганням комп'ютерної програми; b) переклад, адаптацію, аранжування та будь-які інші трансформації, при­внесені в програму, та відтворення результатів цих операцій незалежно від власних прав особи, що здійснює трансформацію; c) розповсюдження оригіналу або копій комп'ютерної програми в будь-якій формі, включаючи її оренду. Стаття 74. — Якщо в угоді не було передбачено інше, майнові права на комп'ю­терні програми, створені одним або кількома працівниками в рамках їх службових обов'язків або під наглядом роботодавця, належать роботодавцю. Стаття 75. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, припускається, що контракт про використання комп'ютерної програми: a) надає користувачу право на не виключній основі використовувати програму; b) не надає користувачу права надавати дозвіл третій стороні на викорис­тання програм. Стаття 76. — Якщо в угоді не було передбачено інше, не підлягають наданню дозволу володільцем авторського права дії, про які йдеться в пунктах а) і Ь) статті 73, якщо вони необхідні тому, хто придбав комп'ютерну програму, для її використання в спосіб, що відповідає її призначенню, включаючи виправлення помилок. Стаття 77. — (1) Уповноважений користувач комп'ютерної програми може створювати без дозволу автора архівну або резервну копію в обсязі, необхідно­му для користування програмою. (2) Уповноважений користувач комп'ютерної програми має право без дозво­лу володільця авторського права спостерігати, вивчати або перевіряти функ­ціонування програми з метою визначення ідей і принципів, закладених в її окремі сегменти, у зв'язку з завантаженням у пам'ять, відображенням, конвер­сією, передачею або зберіганням програми, операціями, які він має право здійс- і нювати. і (3) Положення пункту е) Статті 10 цього Закону не застосовуються до ком- І п'ютерних програм. Стаття 78. — Дозвіл володільця авторського права є обов'язковим у випад- 1 ку, коли відтворення коду або конверсія його форми є необхідними для отри- І мання інформації, потрібної для взаємодії програми з іншими комп'ютерними І програмами, і ця дія відповідає таким умовам: \ а) дії з відтворення і передачі виконуються уповноваженим користувачем І програми або особою, яка виконує ці дії за дозволу попереднього і має чіткі пов- \ новаження для цієї мети; 1 436 \ ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАІН b) інформація, необхідна для взаємодії, не має простого і швидкого доступу для осіб, перелічених в пункті а) цієї Статті; c) дії, про які говориться в пункті а) цієї Статті, суворо обмежені сегментами програми, що обумовлює придатність для взаємодії. Стаття 79. — Інформація, отримана при застосуванні Статті 78: a) не може використовуватися для інших цілей, ніж отримання взаємодії комп'ютерних програм, створених незалежно одна від одної; b) не може повідомлятися іншим особам, крім випадку, коли повідомлення в доведений спосіб є необхідним для отримання взаємодії комп'ютерних програм, створених незалежно одна від одної; c) не повинна використовуватися для комплектування або здійснення розпо­всюдження іншої комп'ютерної програми, принципово подібної за вираженням, або з будь-якою іншою метою, завдаючи будь-яку шкоду авторському праву. Стаття 80. — Положення Статей 78 та 79 не застосовуються, якщо така дія завдає будь-якої шкоди авторському праву або нормальній експлуатації ком­п'ютерної програми. Стаття 81. — Положення Підрозділу VI цієї частини не застосовуються до комп'ютерних програм. Підрозділ X Твори образотворчого мистецтва, архітектури і фотографії Стаття 82. — Фізична або юридична особа, яка організовує художні вистав­ки, несе відповідальність за цілісність виставлених творів і має вжити всіх за­ходів для усунення будь-якого ризику. Стаття 83. — (1) Контракт про відтворення твору мистецтва містить ознаки, які дозволяють ідентифікувати твір, такі як короткий опис, начерк, малюнок, фотографію і посилання на підпис автора. (2) Репродукції не повинні пропонуватися на продаж без одержання дозволу володільця прав автора після надання йому копії для перевірки. (3) Всі копії повинні містити ім'я або псевдонім автора, або будь-який інший погоджений знак, який дозволяє ідентифікувати автора. (4) Оригінальні дрібномасштабні моделі і будь-які інші елементи, які слугу­вали особі, що виготовляла репродукції, повинні повертатися власникові в будь-якій якості, якщо в угоді не було передбачено інше. (5) Інструменти, спеціально створені для репродукції твору, повинні бути знищені або зроблені непридатними для вжитку, якщо володілець права автора не купує їх або не укладено іншої угоди. Стаття 84. — (1) Архітектурні та містобудівні ескізи і плани, виставлені по­близу місця знаходження твору архітектури, та будівлі, зведені за ними, по­винні мати на видному місці ім'я автора, якщо в угоді не було передбачено інше. (2) Будування твору архітектури за повністю або частково відмінним (попе­редньо існуючим) планом відбувається лише за згоди автора відповідного плану. Стаття 85. — (1) Окремі кадри кінематографічного фільму вважаються фо­тографічними творами. (2) Правовою охороною авторського права не користуються фотографії лис­тів, офіційних паперів, документів будь-якого типу, технічних креслень та та­кого іншого. 437 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Стаття 86. — (1) Право автора фотографічного твору на експлуатацію влас­ного твору не повинне завдавати будь-якої шкоди авторові твору, відтвореного на фотографічному творі. (2) Майнові права на фотографічний твір, створений на виконання обов'язків за окремим трудовим контрактом, або на замовлений твір вважаються такими, що належать протягом трирічного строку роботодавцю або особі, яка зробила замовлення, якщо в угоді не було передбачено інше. Стаття 87. — (1) Зображення особи, зроблене на замовлення, може бути опу­бліковане або відтворене особою, що є суб'єктом зображення, або її спадкоєм­цями без згоди автора, якщо в угоді не було передбачено інше. (2) Якщо ім'я автора існує на оригінальному зображенні, воно повинне зазна­чатися на будь-якій його репродукції. Підрозділ XI Охорона портрета, адресата кореспонденції і джерел конфіденційної інформації Стаття 88. — (1) Розповсюдження твору, включаючи портрет, вимагає до­зволу зображеної особи. Його автор, володілець або власник не мають права ре­продукувати його або відкривати його публіці без згоди зображеної особи або її спадкоємців протягом 20 років після її смерті. (2) Якщо не існує угоди про інше, дозвіл не вимагається, якщо зображена особа є моделлю або отримала гроші за позування. (3) Дозвіл не вимагається для розповсюдження зображення, яке показує: a) загальновідому особу, якщо зображення було створено з нагоди її публіч­ної діяльності; b) особу, чиє зображення є лише деталлю твору, що представляє згуртуван­ня, пейзаж або публічну подію. Стаття 89. — Розкриття кореспонденції, адресованої особі, потребує дозволу адресата або після його смерті його правонаступників, якщо адресатом не ви­словлене інше. Стаття 90. — Особа, зображена на портреті, і адресат кореспонденції мають право здійснювати право, встановлене пунктом d) Статті 10 цього Закону щодо розповсюдження твору, включаючи портрет або кореспонденцію, відповідно. Стаття 91. — (1) Видавцю або продюсеру твору на вимогу автора забороня­ється розкривати таємницю джерел інформації, використаних в творах та пуб­лікувати будь-які матеріали, що цього стосуються. •• (2) Розкриття таємниці дозволяється за згоди особи, яка її надає, або за ос- j таточним рішенням суду. і ЧАСТИНА II І Суміжні права \ Підрозділ І 1 Загальні положення т Стаття 92. — (1) Суміжні права не мають впливу на права авторів. Жоднев положення цієї частини не може тлумачитися в розумінні будь-якого обмежен*Я ня на здійснення права автора. *Я 438 Ш ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (2) Майнові права, встановлені в цьому підрозділі, можуть передаватися ціл­ком або частково відповідно до цивільного права. Вищезазначені права можуть становити предмет передання на виключній або не виключній основі. Стаття 93. — Для цілей цього Закону «фіксація» означає будь-яке включен­ня кодів, звуків, зображень або звуків і зображень, або будь-якого їх цифрового відображення в будь-якому середовищі, включаючи електронне, яке дозволяє їх сприйняття, відтворення або передання в будь-який спосіб. Стаття 94. — Отримують гарантії і захищаються як володільці суміжних прав артисти-виконавці — для своїх власних виступів, продюсери звукових записів — для своїх власних записів та організації радіо і телебачення — для своїх власних передач. Підрозділ II Права артистів-виконавців Стаття 95. — Для цілей цього Закону артисти-виконавці означають: акторів, співаків, музикантів, танцюристів та інших осіб, які представляють, співають, танцюють, декламують, виголошують, грають, виконують, здійснюють режису­ру (п'єси, фільми) або виконують у будь-який спосіб літературний або худож­ній твір, шоу будь-якого виду, включаючи фольклор, вар'єте, цирк або ляльки. Стаття 96. — Артист-виконавець має такі моральні права: a) право претендувати на авторство свого власного виконання/виступу; b) право вимагати, аби його ім'я або псевдонім були вказані або повідомлені в кожному шоу і в будь-якому його запису; c) право претендувати на дотримання якості його виконання і заперечувати будь-якому його перекрученню, підробці або будь-якій суттєвій зміні та будь-якому порушенню його прав, що може завдати серйозної шкоди його честі або репутації; d) право заперечувати будь-якому використанню його виступу, якщо при цьому виникає значна шкода його особі. Стаття 97. — (1) Права, про які говориться в статті 96, не можуть бути пред­метом будь-якої відмови або відчуження. (2) Після смерті артиста-виконавця здійснення прав, передбачених у стат­ті 96, передається у спадщину згідно з цивільним правом на необмежений тер­мін. Стаття 98. — Артист-виконавець має майнове право дозволяти: a) фіксацію свого виконання; b) відтворення фіксованого виконання; c) розповсюдження фіксованого виконання через продаж, оренду, позичання або будь-яку сплатну чи безоплатну трансакцію; d) представлення в публічному місці або повідомлення публіці його виконан­ня, фіксованого або нефіксованого на засобі; e) адаптацію його виконання; f) передачу по радіо чи телебаченню його виконання, фіксованого чи нефік­сованого на засобі, передачу бездротовими засобами або по проводах, кабелю, супутником чи будь-яким іншим засобом. Стаття 99. — (1) Артисти-виконавці, які беруть колективну участь у тому самому виконанні, такі як члени музичної групи, хору, оркестру, балетної тру- 439 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України________________ пи чи театрального ансамблю, визначають серед себе представника, який видає дозволи, про які йдеться в Статті 98. (2) Представник призначається в письмовій формі за згоди більшості членів групи. (3) 3 положень попереднього пункту виключаються художній директор, му­зичний директор і солісти. Стаття 100. — У разі виконання в рамках індивідуального трудового контрак­ту майнові права, передбачені в статті 98, можуть бути передані роботодавцю за умови, що така передача прав встановлюється індивідуальним трудовим контрактом. Стаття 101. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, припускається, що артист-виконавець, який бере участь у виробництві звукового запису або ау­діовізуального твору, передав його виробникові виключне право експлуатації його виконання через фіксацію, відтворення, розповсюдження і публічне спо­віщення. За публічне сповіщення виконавець має право на одержання 50 % кош­тів, зібраних продюсером. (2) Положення статей 43, 44 і пункту (1) статті 68 також застосовуються до артистів-виконавців. Стаття 102. — Тривалість охорони майнових прав артистів-виконавців ста­новить 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за датою першої фіксації або, якщо такої фіксації немає, першого публічного сповіщення. Підрозділ III Права виробників звукових записів Стаття 103. — (1) Для цілей цього Закону «звуковий запис» або «фонограма» означає будь-яку фіксацію виключно звуків, звуків, які походять з виконання твору, або інших звуків або їх цифрового представлення в будь-який спосіб і будь-якій формі, використаних для цього. Звуковим записом не вважається ау­діовізуальна фіксація, фіксація її аудіо-частини або їх цифрове відтворення. (2) Продюсером звукового запису є особа, яка бере на себе відповідальність за організацію і фінансування виконання першої фіксації звуків незалежно від того, чи остання є чи ні твором за умовами цього Закону. Стаття 104. — У разі відтворення і розповсюдження фонограм продюсер мас право наносити своє ім'я і позначення на їх носії, включаючи обкладинки, ко* робки та інші пакувальні матеріали поряд із зазначенням автора і артиста-ви-конавця, назв творів і дати виготовлення. Стаття 105. — (1) Продюсер фонограм має виключне майнове право видава­ти дозвіл на: a) відтворення своїх власних звукових записів; b) розповсюдження своїх звукових записів через продаж, оренду, позичанні або будь-яку іншу сплатну чи безоплатну трансакцію; c) передачу по радіо його звукових записів, повторну передачу бездротовії ми засобами або по проводах, кабелях, супутниковими засобами або будь-яки ми іншими подібними засобами, або будь-яким іншими засобами публічний сповіщення; d) представлення в публічному місці своїх власних звукових записів; e) адаптацію своїх власних звукових записів. 440 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (2) Крім того, продюсер фонограм має виключне майнове право забороняти імпорт копій своїх власних звукових записів, виготовлених без його дозволу. (3) Передбачені в пунктах (1) і (2) права можуть передаватися на виключній або не виключній основі за умовами, встановленими для авторських прав у статтях 41 і 43. (4) Положення пункту (1) f) не застосовуються до імпорту, здійсненого фізич­ною особою без комерційних намірів. Стаття 106. Тривалість майнових права продюсера становить 50 років почи­наючи з 1 січня наступного за фіксацією року. (2) У разі, коли звуковий запис розкривається публіці протягом цього стро­ку, тривалість майнових прав становить 50 років після дати відповідного пуб­лічного розкриття. Підрозділ IV Загальні положення для авторів, артистів-виконавців, продюсерів фонограм і аудіовізуальних записів Стаття 107. — (1) Автори творів у звукових або аудіовізуальних записах на будь-якому типі носіїв мають право разом з їх видавцями і продюсерами та з артистами-виконавцями на компенсаційну винагороду за приватну копію, ви­готовлену за умовами пункту (2) статті 34 цього Закону. (2) Винагорода, передбачена в пункті (1), виплачується виробниками та ім­портерами таких носіїв, які дозволяють відтворення творів, і виробниками та імпортерами обладнання, яке дозволяє таке відтворення. Винагорода виплачу­ється в момент надходження в обіг на румунській території цих носіїв і облад­нання і становить 5 % від ціни продажу носіїв і обладнання, виробленого в краї­ні, та 5 % від вартості, зареєстрованої в митних документах на імпортовані носії і обладнання. (3) Винагорода, передбачена в пункті (1), розповсюджується через посеред­ника організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, авторам, артистам-виконавцям, видавцям і продюсерам такими частками: a) за носії для звукозапису 40 % винагороди надається у домовлених частках авторам і видавцям записаних творів, а решта 60 % надається рівними частками артистам-виконавцям, з одного боку, і продюсерам фонограм, з другого боку; b) за носії для аудіовізуальних записів винагорода поділяється рівними част­ками між авторами, артистами-виконавцями, продюсерами. (4) Стягнення сум, належних на виконання пункту (1), здійснюється єдиною для кожної сфери організацією, що управляє майновими правами на колектив­ній основі, призначеною Румунським агентством з авторських прав. Процедура розподілу цих коштів між сторонами-бенефіціарами встановлюється протоко­лом, погодженим між цими сторонами. (5) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, які збирають ці кошти, належні на виконання пункту (1), мають право вимагати від виробників і від імпортерів інформацію стосовно продажів і, відповідно, ім­порту носіїв і обладнання та перевіряти правильність цієї інформації. (6) Автори і актори-виконавці не мають права відмовлятися від права, вста­новленого в пункті (1). 441 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ Стаття 108. — Винагорода, встановлена в статті 107, не виплачується в разі, коли чисті аудіо- і відеоносії, виготовлені в країні або імпортовані, продаються оптом продюсерам фонограм або аудіовідеозаписів або радіо- чи телевізійним організаціям для своїх власних програм. Стаття 109. — (1) Автори і видавці програм, фіксованих на графічному носії, мають право на компенсаційну винагороду за приватну копію, виготовлену за умовами статті 34 цього Закону. (2) Винагорода, встановлена в пункті (1), виплачується виробниками або ім­портерами обладнання, яке дозволяє відтворення творів, фіксованих на графіч­ному або подібному носії. Винагорода виплачується в момент надходження в обіг на національній території і становить 5 % від ціни продажу обладнання, ви­робленого в країні, та 5 % від вартості, зареєстрованої в митних документах на імпортоване обладнання. (3) Винагорода, встановлена в пункті (1), розподіляється через посередницт­во організації, що управляє майновими правами на колективній основі, рівними частками авторам і видавцям. (4) Збирання коштів, належних на виконання пункту (1), здійснюється єди­ною організацією, що управляє майновими правами на колективній основі, для кожної сфери, призначеною Румунським агентством з авторських прав. Проце­дура розподілу цих коштів між сторонами-бенефіціарами встановлюється про­токолом, погодженим цими сторонами. Стаття 110. — Положення Статей 107 і 109 не застосовуються до імпорту но­сіїв і обладнання, здійсненого особою без комерційних цілей. Стаття 111. — Розповсюдження копій художнього виступу або звукового за­пису, наступне за його першим розповсюдженням, не потребує дозволу воло­дільця суміжних прав, за винятком оренди і імпорту. Стаття 112. — Положення Статей 33, 34 і 38 застосовуються за аналогією до артистів-виконавців і продюсерів фонограм. Підрозділ V Організації радіо і телебачення Секція І Права організацій радіо і телебачення Стаття 113. — (1) Організації радіо і телебачення мають виключне майнове право дозволяти разом з обов'язком уповноваженої особи згадувати ім'я орга­нізації таке: a) фіксацію своїх власних радіо- і телевізійних програм; b) відтворення своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксованих на | будь-якому носії; c) розповсюдження своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксований! на будь-якому носії, через продаж, оренду, позичання або будь-яку іншу плат-| ну чи безоплатну трансакцію; d) повторну передачу своїх власних радіо- і телевізійних програм бездрото*| вими, дротовими, кабельними, супутниковими або будь-якими іншими подібни­ми засобами або іншими засобами публічної комунікації; e) сповіщення в місці, доступному для публіки, за сплату вхідного збору сво­їх власних радіо- і телевізійних програм; 442 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН f) адаптацію своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксованих на будь-якому типі носіїв; g) імпортування на румунську територію законних копій своїх власних ра­діо- і телевізійних програм, фіксованих на будь-якому типі носіїв. (2) Крім того, організації радіо і телебачення мають виключне майнове право забороняти імпортування будь-якої недозволеної копії своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксованих на будь-якому типі носіїв. (3) Права, передбачені в пунктах (1) і (2), можуть бути передані на виключ­ній або не виключній основі за умовами, встановленими для прав автора в стат­тях 41 і 43. (4) Положення пункту (1) f) не застосовуються до імпорту, здійсненого фізич­ною особою без комерційних цілей. Стаття 115. — Розповсюдження копій радіо- і телевізійних програм, фіксо­ваних на будь-якому типі носія, наступне за їх першим розповсюдженням, не потребує дозволу володільця суміжних прав за винятком орендування та ім­портування. Стаття 116. — Положення Статей 33, 34 і 38 застосовуються за аналогією до організацій радіо і телебачення. Секція II Публічне сповіщення за допомогою супутника Стаття 117. — (1) Організації радіо і телебачення, які мають предметом своєї діяльності сповіщення публіці програм за допомогою супутника, здійснюють свою діяльність за умови дотримання авторського права і суміжних прав, захи­щених цим Законом. (2) Для цілей цього Закону «сповіщення публіці за допомогою супутника» означає акт впровадження під контролем і відповідальністю організації радіо і телебачення, розміщеної на румунській територій, сигналів, що несуть програ­му, в безперервний ланцюг комунікації, який веде до супутника і вниз до Землі. Стаття 118. — (1) Якщо сигнали, що несуть програму, закодовані, впрова­дженням у комунікаційний ланцюг вважається сповіщення публіці за умови, що засоби для декодування передачі надані публіці організацією мовлення або за її згодою. (2) Відповідальність за сповіщення публіці, якщо сигнали, які несуть програ­му, передаються організацією, розміщеною поза румунською територією, за­безпечується в такий спосіб: a) якщо сигнали передаються на супутник лінією зв'язку від наземної стан­ції, розміщеної на румунській території, відповідальність покладається на осо­бу, що експлуатує станцію; b) якщо наземна станція зв'язку не використовується, але публічне спо­віщення було дозволено організацією, розміщеною в Румунії, відповідальність покладається на організацію, що надає дозвіл. Стаття 119. — (1) Володільці авторського права і суміжних прав можуть пе­редавати своє право на публічне сповіщення за допомогою супутника виключно на основі контракту, укладеного індивідуально або організацією, що управляє майновими правами на колективній основі. (2) Рамкова угода, укладена між організацією, що управляє майновими права­ми на колективній основі, і організацією радіо і телебачення, для передачі визна- 443 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ ченої категорії творів у визначеній сфері, поширює свою дію на володільців прав, не представлених організацією, що управляє майновими правами на колективній основі, якщо публічне сповіщення за допомогою супутника відбувається одно­часно з наземною передачею, здійснюваною тією самою організацією. Не пред­ставлений володілець прав має право скасувати наслідки рамкової угоди через укладення індивідуального контракту. (3) Положення пункту (2) не застосовуються до аудіовізуальних творів. Секція III Кабельна ретрансляція Стаття 120. — Для цілей цього Закону «кабельна ретрансляція» означає од­ночасну, незмінену і нескорочену ретрансляцію по кабелях або систему мікро­хвильової передачі для публічного приймання первинної програми радіо або телебачення, переданої публіці по проводах або бездротовим засобом. Стаття 121. — (1) Володільці авторського права і суміжних прав можуть здійснювати свої права щодо дозволу або заборони кабельної ретрансляції на основі контрактів, укладених через організацію, що управляє майновими пра­вами на колективній основі. (2) Якщо володілець прав не передав своїх прав організації, що управляє майновими правами на колективній основі, організація, що управляє майнови­ми правами на колективній основі, яка управляє такою ж категорією прав, вва­жається законним адміністратором цих прав. Якщо існують декілька організа­цій, що управляють майновими правами на колективній основі в одній і тій са­мій сфері, володілець прав має право зробити вибір між ними. (3) Право на кабельну ретрансляцію організації радіо і телебачення для сво­їх програм здійснюється на основі угод, укладених з операторами кабельних засобів. (4) Кабельна ретрансляція дозволяється без одержання дозволу володільців прав і без сплати будь-якої винагороди виключно для власних програм публіч­них організацій радіо і телебачення з національним охопленням, а також для програм організацій радіо і телебачення, які ретранслюються по кабелю на обо­в'язковій основі відповідно до положень чинного законодавства. Стаття 122. — Якщо укладення контракту про кабельну ретрансляцію не мо­же бути домовлене сторонами-учасницями, вони мають право звертатися до ор­ганів арбітражу, призначених відповідно до цивільно-процесуального кодексу. ЧАСТИНА III Управління авторськими і суміжними правами Підрозділ І Управління майновими авторськими і суміжними правами Секція І Загальні положення Стаття 123. — (1) Володільці авторських і суміжних прав мають право здійс­нювати права, передбачені цим Законом, індивідуально або на їх вимогу через організації, що управляють майновими правами на колективній основі. (2) Авторські і суміжні права, які за своєю природою відповідають типу ви­користання творів або виконань, який робить неможливим індивідуальний до- 444 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН звіл, є особливо рекомендованим для управління майновими правами на колек­тивній основі. Права, передбачені в пунктах g), h), j), k) і 1) Статті 13 та Стат­тях 17, 18, 102, 107 і 109 цього Закону, окремо належать до цієї категорії. Секція II Організації, що управляють авторськими і суміжними правами на колективній основі Стаття 124. — Організації, що управляють авторськими і суміжними права­ми на колективній основі і які далі називаються організаціями, що управляють майновими правами на колективній основі, є для цілей цього Закону юридич­ними особами, які утворені через вільне об'єднання і мають основним предме­том діяльності збирання винагороди відповідно до прав, переданих їм володіль­цями. Стаття 125. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, про які йдеться в цьому підрозділі, підлягають положенням, які стосуються неприбуткових асоціацій, і можуть отримувати юридичну реєстра­цію з дозволу Румунського агентства з авторських прав. (2) Ці організації створюються безпосередньо володільцями авторських і су­міжних прав: авторами, артистами-виконавцями, продюсерами, організаціями радіо і телебачення і будь-якими іншими володільцями авторських і суміжних прав, фізичними або юридичними особами. Організації діють у межах наданого мандату згідно із статутами, прийнятими відповідно до положень законодав­ства. (3) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, можуть створюватись окремо для управління різними категоріями прав, які відповідають різним сферам творчості, і для управління правами різних кате­горій володільців прав. Стаття 126. — (1) Дозвіл, передбачений у пункті (1) Статті 125, надається ор­ганізаціям, що управляють майновими правами на колективній основі, роз­міщеним в Румунії, які: a) засновуються або засновані у відповідності до положень закону на день набуття чинності цим Законом; b) підтверджують існування переліку всіх членів і ресурсів, кадрів і забез­печення, необхідних для управління ними; c) прийняли статути відповідно до умов, встановлених у цьому Законі; d) мають юридичну і економічну здатність управління правами на всій тери­торії країни; e) є доступними, згідно з спеціальними положеннями їх статутів, для будь-якого володільця авторських або суміжних прав у сфері, для якої організація створюється. (2) Рішення Румунського агентства з авторських прав про надання дозволу організації, що управляє майновими правами на колективній основі, на здійс­нення її прав на румунській території публікується в офіційному віснику за ра­хунок організації, що управляє майновими правами на колективній основі. Стаття 127. — Статут організації, що управляє майновими правами на колек­тивній основі, має включати положення стосовно: а) найменування, сфери і предмету діяльності, встановлюючи права, управ­ління якими здійснюється на основі складеного для цієї мети переліку; 445 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ b) умов, за яких здійснюється управління, з принципом підходу на засадах рівності; c) права і обов'язки членів стосовно організації, що управляє майновими правами на колективній основі; d) органів управління і представництва, їхніх компетенцій і діяльності; e) статутного капіталу і потенційних економічних ресурсів; f) правил, що застосовуються до розподілу зібраних коштів; g) правил для створення комісійних зборів для сплати володільцями прав з метою покриття адміністративних витрат; h) видів контролю фінансового і економічного управління; і) всіх інших положень, обов'язкових за чинним законодавством. Стаття 128. — Якщо в одній сфері творчості створено більше, ніж одну орга­нізацію, що управляють майновими правами на колективній основі, компетент­ною організацією згідно з положеннями цього Закону є та, до якої належить во­лоділець прав. Якщо володілець прав не є членом жодної організації, компетент­ною організацією є та, яку призначає володілець прав. Претензії стосовно прав можуть пред'являтися цими володільцями прав протягом 3 років після їх екс­плуатації. Стаття 129. — (1) Повноваження на управління на колективній основі май­новими авторськими та суміжними правами надаються або безпосередньо во­лодільцями авторських і суміжних прав у формі письмових контрактів або на основі адекватних контрактів з іноземними організаціями, які управляють по­дібними правами. (2) Положення в Частині І (підрозділ VII, секція І) не застосовуються до кон­трактів про передачу прав, про які йдеться в пункті (1). (3) Будь-який володілець авторських і суміжних прав має право доручати на основі контракту здійснення своїх прав організації, що управляє майновими правами на колективній основі, остання зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі за умови, що управління відповідною катего­рією прав входить до її статутної діяльності. (4) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, не мають права страхувати експлуатацію творів і об'єктів суміжних прав, сто­совно яких вони отримали доручення на колективне управління. Секція III Діяльність організацій, що управляють майновими правами на колективній основі Стаття 130. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, мають такі обов'язки: a) надавати користувачам на основі контракту за винагороду не виключні] дозволи на використання творів від імені володільців прав у формі не виключ- З них ліцензій; b) розробляти таблиці для сфери своєї діяльності, включаючи реалізацію! майнових прав і методики, які регламентують відносини з користувачами щодбі виплати роялті за ті твори, використання яких унеможливлює видачу інди-| відуальних дозволів володільцем прав; c) укладати від імені володільців прав або на основі доручення, виданого по-1 дібними іноземними організаціями, генеральні угоди з організаторами шо$| 446 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН організаціями радіо і телебачення, кабельними дистриб'юторами, предметом яких є надання дозволу на виконання і розповсюдження існуючих і майбутніх творів і виконань в їх переліках; d) представляти інтереси своїх членів щодо експлуатації їхніх прав на тери­торії за межами Румунії через укладення двосторонніх контрактів з подібними іноземними організаціями і приєднання до міжнародних неурядових організа­цій у цій сфері; e) збирати кошти, які користувачі винні, і розподіляти їх між володільцями прав згідно з положеннями статуту; f) інформувати на вимогу володільців авторських і суміжних прав про види експлуатації їхніх прав і повідомляти щорічний фінансовий звіт і звіт про фінансово-бухгалтерський контроль; g) надавати професійну допомогу володільцям прав і представляти їх під час законних процедур у рамках своєї статутної діяльності; h) виконувати будь-яку іншу діяльність згідно з повноваженнями, наданими володільцями прав, в межах статутної діяльності; і) вимагати від користувачів повідомлення інформації і необхідної докумен­тації для визначення обсягу належних роялті і податків, які збирає організація. Стаття 131. — (1) Таблиці і методики, визначені в пункті (1) Ь) Статті 130, розробляються на основі переговорів комісії, яка складається з: a) одного представника кожної з основних організацій, які управляють май­новими правами на колективній основі, що діють у цій сфері; b) одного представника від кожної з основних комерційних організацій-ко-ристувачів у цій сфері. (2) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, і комерційні організації, представлені в комісії для кожної сфери, визначаються Румунським агентством з авторських прав. (3). Зазначені таблиці і методики мають представлятися для затвердження Румунському агентству з авторських прав, яке протягом 30-денного строку по­дає їх на затвердження Урядові. (4) Якщо після переговорів протягом 90-денного строку угода не може бути досягнута, сторони повинні вдатися до посередництва Румунського агентства з авторських прав. З метою посередництва Румунське агентство з авторських прав запрошує сторони переговорів, аналізує їхні точки зору і приймає рішен­ня щодо остаточної форми таблиць і методик та подає їх на затвердження Уря­ду протягом 30-денного строку після їх отримання. (5) Таблиці і методики, затверджені рішенням Уряду, є обов'язковими, включаючи користувачів, які не беруть участі в переговорах. (6) До Румунського агентства з авторських прав повинен повідомлятися но­вий запит про схвалення таблиць і методик з метою їх модифікації однією із сторін, які вели переговори про них, але не раніше, ніж по трьох роках після їх останнього затвердження для роялті, обчислених як відсотки. (7) Роялті, встановлені як одноразово виплачувана сума, можуть періодично модифікуватися організаціями, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, одночасно з офіційною індексацією доходів, встановлених на на­ціональному рівні. Нові тарифи набувають чинності з наступного місяця після повідомлення про них користувачів. 447 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Стаття 132. — Колективне управління авторськими і суміжними правами може здійснюватися виключно для творів і виконань, попередньо оприлюдених публіці. Стаття 133. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, під час переговорів, про які йдеться в пункті (1) Ь) Статті 130, від імені членів, чиїми правами вони управляють, не мають права вимагати від ко­ристувачів більше, ніж 10 % за сукупність авторських прав і, відповідно, 3 % за суміжні права, обчислені за документами про отримані суми або, якщо такі до­кументи відсутні, за кошторисом витрат, що в цьому зв'язку виникли. (2) Стягнення коштів, які винні користувачі, здійснюється єдиною організа­цією, що управляє майновими правами на колективній основі, для кожної сфе­ри, призначеною Румунським агентством з авторських прав за критерієм сту­пеня представництва. Розподіл цих коштів серед організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, — бенефіціарами відбувається на підставі протоколу, погодженого останніми. Стаття 134. — (1) Здійснення колективного управління, переданого за конт­рактом про доручення, не обмежує жодним чином майнові права володільців. (2) Колективне управління здійснюється згідно з такими правилами: a) рішення стосовно методів і правил стягнення роялті та інших коштів, які винні користувачі, та методів і правил їх розподілу між володільцями прав, а також методів і правил стосовно основних проблем щодо колективного управ­ління приймаються членами відповідно до статуту; b) володільці прав, права яких надані організаціям, що управляють майно­вими правами на колективній основі, мають право періодично отримувати точ­ну, повну і детальну інформацію про всю діяльність організації, що управляє майновими правами на колективній основі; c) якщо від володільців прав, правами яких здійснюється управління, не отримано спеціального дозволу, жодна винагорода, стягнена організацією, що управляє майновими правами на колективній основі, не може бути призначена для інших цілей, такі як культурні, соціальні або для покриття витрат на рек- і ламну діяльність, інших, ніж необхідні для покриття реальних витрат управ-1 ління вищезазначеними правами і для їх розподілу після вилучення зазнане- ] них витрат; d) кошти, стягнені організацією, що управляє майновими правами на колек-1 тивній основі, після вилучення реальних витрат на управління оподатковують­ся згідно з законодавством у цій сфері, Після інших вилучень, дозволених воло-; дільцями прав згідно з пунктом с), відповідні кошти розподіляються між члена- j ми в частках, пропорційних до реального використання їхніх творів. Стаття 135. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек-| тивній основі, зобов'язані надавати Румунському агентству з авторських прав] інформацію стосовно їх компетенцій і подавати протягом першого півріччя ко­жного року щорічний звіт, схвалений статутними загальними зборами, і звіт| контрольної комісії з економічного і фінансового управління, (2) Якщо організація, що управляє майновими правами на колективній осжні ві, перестає відповідати положенням Статті 124 або порушує неодноразово обо*| в'язки, встановлені в Статті 130 і в пункті (1) цієї Статті, Румунське агентство я| авторських прав має право призначити організацію, що управляє майновк 448 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН правами на колективній основі, строк для приведення своєї діялбності у відпо­відність до положень законодавства. Якщо організація не виконує цього зобо­в'язання, Румунське агентство з авторських прав має право вимагати через суд розпущення відповідної організації, що управляє майновими правами на коле­ктивній основі. Стаття 136. — Існування організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, не забороняє володільцям прав звертатися до агентів-посе-редників, професійних юридичних або фізичних осіб з метою представництва в індивідуальних переговорах, які стосуються прав, що забезпечуються цим За­коном. Підрозділ II Румунське агентство з авторських прав Стаття 137. — (1) У день набуття чинності цим Законом Румунське агентст­во з охорони авторських прав — спеціальна організація, підпорядкована Мініс­терству культури, змінює свою назву на «Румунське агентство з авторських прав» і починає діяти як спеціалізована організація, підпорядкована Урядові, як єдиний орган на румунській території щодо моніторингу, дотримання і конт­ролю застосування законодавства про авторські і суміжні права, при цьому ви­трати на діяльність покриваються з державного бюджету. Міністерство фінан­сів вносить відповідні зміни до державного бюджету. (2) Уряд призначає Генерального директора Румунського агентства з автор­ських прав і арбітрів у кількості 20 осіб з числа кандидатів з юридичною осві­тою, рекомендованих організаціями, що управляють майновими правами на ко­лективній основі, асоціаціями творчих спілок, артистами-виконавцями, продю­серами та організаціями, що об'єднують установи, які в своїй професійній діяль­ності пов'язані з використанням творів, і організаціями радіо і телебачення. (3) Арбітри не є службовцями Румунського агентства з авторських прав і ма­ють право на винагороду за свою участь у переговорах про таблиці і методики стягнення роялті, якими управляють організації, що управляють майновими правами на колективній основі, згідно з положенням пункту (1) Ь) Статті 130 цього Закону. (4) На підставі Регламенту, затвердженого Урядом, встановлюються поло­ження стосовно кадрової структури, організації і діяльності Румунського агентства з авторських прав і діяльності корпусу арбітрів. Стаття 138. — Обов'язки Румунського агентства з авторських прав наступні: a) складання переліку творів і авторів, наданих організаціями, що управля­ють авторськими і суміжними правами на колективній основі; b) видача дозволів для юридичної реєстрації, згідно з положенням законо­давства, організацій, що управляють майновими правами на колективній осно­ві, і слідкування за дотриманням законодавства зазначеними організаціями; c) схвалює відповідно до положень законодавства розробку і ведення перего­ворів про таблиці і методики організаціями, що управляють майновими права­ми на колективній основі, і комерційними асоціаціями користувачів; d) здійснення на вимогу володільців захищених прав і за їх кошти заходів з моніторингу і контролю діяльності, яка може призводити до порушень законо­давства про авторські і суміжні права; 91-319 449 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ e) участь з метою посередництва в переговорах між організаціями, що управ-' ляють майновими правами на колективній основі, і користувачами згідно з пун­ктом (4) Статті 131; f) укладення актів про суттєві порушення законодавства згідно з положен­нями Кримінально-процесуального кодексу і повідомлення компетентних орга­нізацій у випадках порушень, за які кримінальна справа порушується за фак­том; g) розроблення освітніх програм для практичного і теоретичного навчання в сфері авторського і суміжних прав; h) підтримання стосунків з подібними спеціалізованими організаціями і з міжнародними організаціями в цій сфері, членами яких є румунська держава. Підрозділ III Процедури і санкції Стаття 139. — (1) Порушення прав, визнаних і гарантованих цим Законом, веде до цивільної, кримінальної відповідальності залежно від випадку відповід­но до законодавства. Процедурними положеннями є ті, що передбачені цим За­коном і доповнюються встановленими за загальним правом. (2) Володільці порушених прав можуть через суд або інші компетентні орга­ни вимагати визнання своїх прав, встановлення їх порушення і мають право вимагати відшкодування шкоди згідно з регулятивними положеннями права. (3) У разі порушення прав, наданих і захищених цим Законом, їх володільці можуть вимагати від суду або інших організацій, компетентних згідно з законо­давством, негайних розпоряджень щодо запобігання неминучій шкоді або за­безпечення компенсації шкоди відповідно до випадку. : (4) Крім того, володільці порушених прав мають право вимагати від суду розпоряджень про будь-яку з нижчеподаних дій: a) вилучення з метою покриття збитків надходжень, отриманих за незакон­ну дію, або, якщо збитки не можуть бути цим покриті, вилучення товарів, отри­маних внаслідок незаконної дії, з метою їх продажу до повного покриття запо-. діяної шкоди; b) знищення обладнання або технічних засобів, які перебувають у власності] порушника, якщо єдиним або основним їх призначенням було здійснення неза-| конної дії; c) вилучення з комерційного обігу через арешт або знищення незаконно ви­готовлених копій; d) публікація в засобах масової інформації рішення суду за рахунок того,| хто припустився порушення. (5) Положення пункту (4) с) не застосовуються до архітектурних будівел якщо руйнування будинку не обумовлено обставинами відповідного випадку.! Стаття 140. — Становить порушення і карається ув'язненням від одной місяця до 2 років або штрафом від 200.000 лей до трьох мільйонів лей, якщо І не становить серйознішого правопорушення, дія особи, яка, не маючи дозвол або відповідно до випадку згоди володільця прав, надаваних за цим Законом a) розповсюджує твір; b) виконує на сцені, декламує, грає або представляє твір безпосередньо абоі| будь-який інший спосіб; 450 ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН c) дозволяє публічний доступ до комп'ютерних програм і баз даних, які включають або становлять захищені твори; d) перекладає, публікує в збірках, адаптує або трансформує твір з метою отримання похідного твору; e) відтворює записи виконань; f) передає по радіо або телебаченню виступи чи їх записи або ретранслює їх через ефір або за допомогою проводів, кабелів, супутника або будь-якого іншо­го засобу сповіщення; g) представляє в публічному місці звукові записи продюсера; h) передає по радіо або телебаченню звукові записи продюсера або ретранс­лює їх через ефір або за допомогою проводів, кабелів, супутника або будь-якого іншого засобу сповіщення; і) здійснює фіксації радіо- або телевізійних програм або ретранслює їх через ефір або за допомогою проводів, кабелів, супутника або будь-якого іншого засо­бу сповіщення; j) сповіщає в місці, доступному публіці за вхідну плату, про радіо- або теле­візійні програми, Стаття 141, — Становить порушення і карається ув'язненням від 3 місяців до 5 років або штрафом від 500 000 лей до 10 мільйонів лей дія особи, яка при­власнює, не маючи на те права, ім'я автора твору, або дія особи, яка розкриває твір під іншим іменем, ніж вирішено автором, якщо ця дія не становить серйоз­нішого правопорушення. Стаття 142. — Становить порушення і карається ув'язненням від 3 місяців до 3 років або штрафом від 700 000 лей до 7 мільйонів лей, якщо це не становить серйознішого правопорушення, дія особи, яка, не маючи дозволу від володільця права, надаваного цим Законом: a) відтворює твір цілком або його частину; b) розповсюджує твір; c) імпортує з метою продажу на румунську територію копії твору; d) виставляє публіці твір образотворчого мистецтва, вжиткового мистецтва або архітектури; e) показує публічно кінематографічний або аудіовізуальний твір; f) передає твір будь-яким засобом, який слугує бездротовому розповсю­дженню сигналів, звуків і зображень, включаючи супутник; g) передає твір публіці за допомогою проводів, кабелів, оптичних волокон та інших подібних засобів; h) ретранслює твір будь-яким засобом, що слугує бездротовому поширенню сигналів, звуків і зображень, включаючи супутник, або ретранслює твір за до­помогою проводів, кабелів, оптичних волокон та інших подібних засобів; і) передає в місці, доступному публіці, твір у радіо- або телевізійній програ­мі; j) відтворює виступ артиста-виконавця; k) розповсюджує виступ артиста-виконавця; 1) відтворює звукові записи продюсера; т) розповсюджує звукові записи продюсера, включаючи прокат; п) імпортує з метою продажу на румунській території звукові записи продю­сера; 451 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ о) відтворює радіо- і телевізійні програми, фіксовані на будь-якому носії; р) розповсюджує, включаючи оренду, радіо- і телевізійні програми, фіксова­ні на будь-якому носії; q) імпортує з метою продажу на румунській території радіо- і телевізійні програми, фіксовані на будь-якому носії. Стаття 143. — Становить порушення і карається ув'язненням від 3 місяців до 2 років або штрафом від 500 000 лей до 5 мільйонів лей, якщо це не становить серйознішого правопорушення, дія особи, яка: a) робить доступними публіці через продаж або будь-який інший сплатний або безоплатний спосіб технічні засоби, призначені для недозволеного стирання або нейтралізації технічних пристроїв, які захищають комп'ютерні програми; b) відмовляється декларувати компетентним організаціям походження копій твору або походження носіїв, які містять запис виконання або радіо- чи теле­візійної програми, захищеної згідно з положеннями цього Закону, що були в йо­го розпорядженні з метою розповсюдження. Стаття 144. — Кримінальна процедура порушується за порушення, перед­бачені в Статтях 140, 141, пункти а), с), j), 1), п) і о) за попередньою скаргою по­терпілої сторони згідно з положеннями цього Закону. Стаття 145. — Акти, укладені Румунським агентством з авторських прав на застосування своїх компетенцій згідно з пунктами d) і f) Статті 138, повинні відповідати процедури, встановленої Статтею 214 Цивільно-процесуального кодексу. ЧАСТИНА IV Застосування Закону. Перехідні і прикінцеві положення Стаття 146. — Положення цього Закону застосовуються до; A. Творів: a) ще не оприлюднених, авторами яких є румунські громадяни; b) ще не оприлюднених, авторами яких є юридичні або фізичні особи, що | живуть у Румунії; c) обнародуваних публіці в Румунії або оприлюднених в іншій країні але не 1 пізніше ЗО днів оприлюднених у Румунії; 1 d) архітектури, побудованих на румунській території; І B. Виступів артистів-виконавців: І a) що відбуваються на румунській території; І b) фіксованих в звукових записах, захищених цим Законом; і c) Оприлюднених в іншій країніале не пізніше ЗО днів оприлюднених у Ру-Я мунії; І C. Звукових записів: В a) виготовлених продюсерами, які є юридичними або фізичними особами, щов живуть у Румунії; >*• b) коли фіксація на матеріальному носії вперше зроблена в Румунії; *• c) Оприлюднених в іншій країні але не пізніше ЗО днів оприлюднених у РучИ мунії; Я D. Радіо- і телевізійних програм: Я a) переданих організаціями радіо або телебачення, які базуються в Румунії; Я b) переданих передавальними станціями, які базуються в Румунії. >эЯ 452 Ш КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграцій України_________________ Стаття 151. — Суперечка щодо авторських і суміжних прав підпадає під компетенцію юрисдикційного органу відповідно до цього Закону і загального права. Стаття 152. — Організації, що управляють майновими правами на колектив­ній основі, які діють на день набуття чинності цим Законом, повинні знаходити­ся в відповідності до положень статті 125 не пізніше 6 місяців після набуття чинності цим Законом. Стаття 153. — Положення цього Закону доповнюються положеннями за­гального права. Стаття 154. — (1) Цей Закон набуває чинності через 90 днях після дати пуб­лікації в Офіційному віснику. (2) Тієї ж дати відкликається Декрет 321 від 21 червня 1956, а також інші юридичні положення, які суперечать цьому Закону. (3) До затвердження таблиць і методик, розроблених згідно з положеннями Статті 131 цього Закону, застосовуються тарифи, встановлені чинними регуля­тивними положеннями (квітень 1995 року). •З 454 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ Ь) за користування або за надання права користування будь-яким авторсь­ким правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду. 5. Положення пунктів 1, 2 та 3 цієї статті не застосовуються, якщо фактич­ний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роял­ті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Дер­жаві незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються поло­ження статті 7 або статті 14, залежно від обставин. 6. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує, з будь-яких причин, суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших по­ложень цієї Конвенції. 7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборго­ваність, по якій сплачуються роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе таке постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті ви­никають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 7, 14 і 15, доход, що одержується резиден­том Договірної Держави як працівником мистецтв, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особи- * стої діяльності, як такої, здійснюваної в другій Договірній Державі, може опо- « датковуватись у цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтві або спортсменом, у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мис-1 тецтв чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положенії статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється| діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, вказаний у цій і статті, буде звільнений від оподаткування в тій Договірній Державі, в якій дія-1 льність працівника мистецтв або спортсмена здійснюється, якщо ця діяльність 1 суттєвою мірою фінансується за рахунок суспільних фондів обох Держаіі] 456 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ частину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход або майно. Вчинено в двох примірниках, в м. Києві 16 жовтня 1997 року українською, німецькою та англійською мовами, всі тексти є автентичними. У випадку розхо­джень в тлумаченні надаватиметься перевага тексту англійською мовою. За Уряд України За Уряд Республіки Австрія 458 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... КОНВЕНЦІЯ між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 20.05.96 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 29.10.96 p., Закон України № 433/96-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 25.02.99 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту дру­гої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо резидент є фактичним власником роялті. 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій Договірній Дер­жаві, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується та­ким чином, не повинен перевищувати 5 процентів загальної суми роялті у ме­жах значення підпункту а) пункту 4 цієї статті. 3. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, під­лягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення підпункту Ь) пункту 4 цієї статті. 4. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування: a) за користування або за надання права використання будь-яких авторсь­ких прав на твори літератури, мистецтва або науки, включаючи кінематогра­фічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і b) за користування або за надання права на використання будь-якого ав­торського права на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію щодо промислового, комер­ційного або наукового досвіду. 5. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний влас­ник роялті, що є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємни­цьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі не­залежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представ­ництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції залежно від обставин. 6. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, яка відно­ситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачу- 459 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ ються, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б узгоджена між платни­ком і фактичним власником роялті за відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню від­повідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції. 7. Положення пунктів 2 і 3 цієї статті не застосовуються, якщо головною ме­тою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має причетність до утво­рення або передачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі. 8. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'я­зання сплачувати роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе таке постійне пред­ставництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Дер­жаві, в якій розташоване постійне представництво або постійна база. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтв, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або спортсменом від його особистої діяльності, що здійснюється в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, що здійснюється працівником мис­тецтв або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мистецтв чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, вказаний у цій статті, буде звільнений від оподаткування в Договірній Державі, в якій діяль­ність артиста або спортсмена здійснюється, якщо така діяльність суттєвою мірою фінансується за рахунок суспільних фондів обох Держав, або якщо ця діяльність виконується на підставі угоди про культурне співробітництво, укла­деної між Договірними Державами. Стаття 23 Усунення подвійного оподаткування 1. В Україні подвійне оподаткування усувається таким чином: а) 3 урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнен­ня податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечи­ти головним принципам цього пункту), на бельгійський податок, сплачуваний за законодавством Бельгії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вира­хування, на прибуток, або доходи з джерел, розташованих у Бельгії, або на май­но, що підлягає оподаткуванню, розташоване у Бельгії, буде робитися знижка 460 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосов­но таких прибутку, доходу або майна. Наданий таким чином кредит не повинен перевищувати бельгійський пода­ток, обчислений стосовно прибутку, доходу або майна, що підлягають оподат­куванню згідно з українським податковим законодавством. b) Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї час­тини податку з доходу або податку з майна, як було підраховано до надання ви­рахування, яка стосується доходу або майна, що можуть оподатковуватись в Україні, залежно від обставин. c) Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход або майно резидента України звільнено від податку в Україні, Україна може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу, прибутку або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільне­ний доход або майно. d) Для цілей цього пункту прибуток, доход і доход від відчужування майна, що належать резиденту України, які можуть оподатковуватись у Бельгії відпо­відно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у Бельгії. 2. У Бельгії подвійне оподаткування усувається таким чином: a) Якщо резидент Бельгії одержує доходи чи володіє елементами майна, що підлягають оподаткуванню в Україні згідно з положеннями цієї Конвенції, за винятком положень пункту 2 статті 10, пунктів 2 та 7 статті 11 і пунктів 2 та б статті 12, Бельгія звільняє від оподаткування ці доходи чи ці елементи майна, але може при обчисленні суми податку на доход чи майно цього резидента, що залишились, застосовувати ставку податку, яка була б застосована, якщо б такі доходи чи елементи майна не були звільнені від оподаткування. b) 3 урахуванням положень законодавства Бельгії, які стосуються вираху­вання з бельгійського податку податків, сплачених за кордоном, якщо резидент Бельгії отримує види його сукупного доходу для цілей бельгійського оподатку­вання, які є дивідендами, що підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 2 статті 10 і не звільняються від бельгійського податку згідно з підпунктом с), на­веденим нижче, які є процентами, що підлягають оподаткуванню згідно з пунк­том 2 або 7 статті 11, або які є роялті, що підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 2 або 6 статті 12, український податок, що справляється з цього дохо­ду, дозволяється у вигляді кредиту проти бельгійського податку, що відносить­ся до такого доходу. c) Дивіденди, як вони визначені у пункті 3 статті 10, що одержуються компа-; нією, яка є резидентом Бельгії, від компанії, яка є резидентом України і яка і підлягає в Україні оподаткуванню, передбаченому пунктом 2 статті 10, підляга-I ють звільненню від податку на корпоративний доход у Бельгії на умовах та у і рамках обмежень, передбачених бельгійським законодавством. І d) Якщо згідно з бельгійським законодавством збитки, що понесені підпри-I емством, яким керує резидент Бельгії, у постійному представництві, розташо-I ваному в Україні, були дійсно вираховані з прибутку цього підприємства для Його оподаткування у Бельгії, то звільнення від оподаткування, передбачене Ілідпунктом а), не буде застосовуватись у Бельгії до прибутку за інші податкові 461 КНИГА 1 Нормативні акти І документи Європейська Інтеграція України_________________ періоди, що відносяться до цього представництва, тією мірою, якою такий при­буток був також звільнений від оподаткування в Україні на підставі відшкоду­вання згаданих збитків. Вчинено у м. Києві 20 травня 1996 року в двох примірниках українською, французькою, англійською та голландською мовами, всі тексти є однаково ав­тентичними У разі розходжень у текстах перевагу має англійський текст. За Уряд України За Уряд Королівства Бельгії 462 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... КОНВЕНЦІЯ між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 10.02.93 р. ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 11.08.93 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і під­лягає оподаткуванню у відношенні до роялті в цій другій Договірній Державі. 2. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержують як відшкодування за користування або надання права ко­ристування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистец­тва або науки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформа­цію («ноу-хау»), що стосується промислового, комерційного або наукового до­свіду. 3. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо особа, яка фак­тично має право на одержання роялті, що є резидентом однієї Договірної Дер­жави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій ви­никають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні індивідуальні послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно зв'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому ви­падку застосовуються положення статті 7 або 14 цієї Конвенції, в залежності від обставин. 4. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на одержання роялті, або між ними обома і будь-якою третьою осо­бою, сума роялті перевищує, з будь-яких причин, суму, що була б узгоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання роялті, за від­сутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватися тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції. 463 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ 5. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або пе­редачі прав, у відношенні яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикант, або як спортсмен, від йо­го особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може опода­тковуватись у цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтва або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мис­тецтв чи спортсмену, а другій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. Стаття 22 Усунення подвійного оподаткування 1. З урахуванням положень законодавства Сполученого Королівства, що стосується звільнення від податку, сплаченого на території за межами Сполу­ченого Королівства, у вигляді кредиту проти податку Сполученого Королівства (які не будуть суперечити головним принципам такого): (a) на податок України, сплачуваний за законодавством України і відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або доходів від приросту вартості майна із джерел в Україні, що підлягають оподаткуванню, (за виключенням випадку дивідендів, коли податок в Україні сплачується у від­ношенні прибутків, з яких сплачуються дивіденти); (b) у відношенні дивідендів, сплачуваних компанією, що є резидентом Украї­ни, компанії, яка є резидентом Сполученого Королівства і контролює прямо або посередньо щонайменше 10 відсотків капіталу з правом голосу в компанії, що сплачує дивіденди, у вигляді кредиту повинен бути взятий до розрахунку (у до­повнення до будь-якого податку України, для якого кредит може бути наданий згідно з положеннями підпункту (а) цього пункту) податок України, що сплачу­ється компанією у відношенні прибутку, із якого сплачуються дивіденди. 2. На податок Сполученого Королівства, що сплачується за законодавством Сполученого Королівства і відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом ви­рахування з прибутку, доходів або доходів, що підлягають оподаткуванню, від приросту вартості майна із джерел у Сполученому Королівстві (за винятком випадку дивідендів, коли податок у Сполученому Королівстві сплачується у відношенні прибутків, із яких сплачуються дивіденди) буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого податку України, який обчислюється у від­ношенні того ж прибутку, доходу або оподатковуваних доходів, у відношенні яких обчислюється податок Сполученого Королівства. 464 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... 3. Для цілей пунктів 1 і 2 цієї статті прибуток, доход і приріст вартості май­на, що належить резиденту Договірної Держави, які можуть оподатковуватися податками у другій Договірній Державі відповідно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у цій Договірній Державі. Вчинено в двох примірниках, у Лондоні, 10 лютого 1993 року, англійською і українською мовами, обидва тексти мають однакову чинність. За Уряд України За Уряд Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії »1-319 465 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України КОНВЕНЦІЯ між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 05.03.96 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 12.07.96 p., Закон України № 341/96-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 21.08.96 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі роялті, за винятком роялті, згаданих у підпункті Ь) пункту З, також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищува­ти 10 процентів валової суми платежів. 3. Термін «роялті» при використанні у цій статті означає платежі будь-якого виду, отримувані як компенсація за використання або право на використання: a) будь-яких авторських прав на твори літератури, мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіо або телеба­чення), торгову марку, патент, дизайн, модель або план; b) будь-яких авторських прав на секретну формулу або процес або за інфор­мацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового до­свіду. Компетентні органи за взаємною згодою встановлять спосіб застосування цих обмежень. 4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комер­ційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або виконує у цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і ці роялті дійс­но пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому разі застосовуються положення статей 7 або 14 цієї Конвенції, залежно від об­ставин. 5. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою іншою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власни­ком роялті, за відсутністю таких відносин, положення цієї статті застосовують-ся тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства ко-, жної Договірної Держави з урахуванням інших положень цієї Конвенції. 466 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... 6. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або пе­редачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі. 7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з яким виникло зобов'я­зання сплачувати роялті і витрати по сплаті несе таке постійне представництво або постійна база, тоді вважається, що роялті виникають у тій Договірній Дер­жаві, в якій розташоване постійне представництво або постійна база. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незважаючи на положення статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одер­жується резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, що здійснюється у другій Договірній Державі, мо­же оподатковуватись у цій другій Державі. 2. У разі, якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником ми­стецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мистецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, може оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійсню­ється діяльність працівника мистецтва чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, вказаний у цій статті, буде звільнено від оподаткування у тій Договірній Державі, в якій діяль­ність артиста або спортсмена здійснюється, якщо ця діяльність суттєвою мірою фінансується за рахунок суспільних фондів тієї Держави та другої Держави, або якщо ця діяльність виконується на підставі угоди про культурне співробіт­ництво, укладеної між Договірними Державами. Стаття 24 Уникнення подвійного оподаткування 1, 3 урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнен­ня Іід податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть су­перечити головним принципам цього пункту), на податок, сплачуваний за зако­нодавством Данії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахуван­ня з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню із джерел у Данії, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється датський податок. 2. Стосовно Данії, виходячи із положень пункту 4 цієї статті, якщо резидент ДвКІЇ отримує доход або володіє майном, які відповідно до положень цієї Конвен­ції можуть оподатковуватись в Україні, Данія дозволить: а) вирахувати із податку на доход цього резидента суму, рівну податку на доход, сплачену в Україні; 304-319 467 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Ь) вирахувати із податку на майно цього резидента суму, рівну податку на майно, сплачену в Україні. 3. Ці вирахування у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту части­ну податку на доход або податку на майно, підраховану до надання вирахуван­ня, що стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись у цій другій Державі, залежно від обставин. 4. Якщо відповідно до будь-якого положення цієї Конвенції одержуваний до­ход або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку у цій Дер­жаві, ця Держава може, однак, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений від податку доход або майно. 5. Для цілей пунктів 1 і 2 цієї статті прибуток, доход і доход від відчужуван­ня майна, що належать резиденту Договірної Держави, які можуть оподатко­вуватись у другій Договірній Державі відповідно до цієї Конвенції, будуть вва­жатися такими, що виникають із джерел у цій другій Договірній Державі. Укладено у двох примірниках 5 березня тисяча дев'ятсот дев'яносто шосто­го року українською, датською та англійською мовами, причому всі три тексти однаковою мірою автентичні. У разі розбіжностей в інтерпретації між україн­ським та датським текстами, перевага надається англійському тексту. За Уряд України За Уряд Королівства Данії 468 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... КОНВЕНЦІЯ між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 24.10.95 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 12.07.96 р. Закон України № 332/96-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 02.11.96 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту дру­гої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником роялті. 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що сплачується, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми платежів, згаданих у пункті 5 підпунк­ті а) цієї статті. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, під­лягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо такий рези­дент є фактичним власником і якщо роялті є платежами, згаданими у пункті 5 підпункті Ь) цієї статті. 4. Компетентні органи Договірних Держав за спільною угодою встановлять спосіб застосування пунктів 2 і 3 цієї статті. 5. Термін «роялті» при використанні у цій статті означає платежі будь-якого виду, отримувані як компенсація за: a) використання або право на використання будь-яких авторських прав на твори літератури або мистецтва (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіо або телебачення); b) використання або право на використання будь-яких авторських прав на наукові роботи і патент, торгову марку, дизайн або модель, секретну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду. 6. Положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комер­ційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або виконує у цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і ці роялті дійс­но пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому 469 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України _____________ разі застосовуються положення статей 7 або 14 цієї Конвенції, залежно від об­ставин. 7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, Що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з яким виникло зобов'я­зання сплачувати роялті, і витрати по сплаті несе таке постійне представницт­во або постійна база, тоді вважається, що роялті виникають у тій Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база. 8. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком роялті, або між ними обома і будь-якою іншою особою, сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактич­ним власником роялті, за відсутністю таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законо­давства кожної Договірної Держави з урахуванням інших положень цієї Кон­венції. 9. Положення цієї статті не застосовуються, якщо право або майно, що є джерелом роялті, було створено або передано головним чином з метою одер­жання переваг цієї статті. У разі, якщо Держава наполягає на застосуванні цьо­го пункту, її компетентні органи повинні завчасно проконсультуватися з ком­петентними органами другої Держави. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незважаючи на положення статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одер­жується резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, що здійснюється у другій Договірній Державі, мо­же оподатковуватись у цій другій Державі. 2. У разі, якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником ми­стецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мистецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції може оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюєть­ся діяльність працівника мистецтва чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, отримуваний від такої діяльності, указаний у пункті 1 цієї статті, буде звільнено від оподаткуван­ня у Договірній Державі, в якій здійснюється ця діяльність, якщо перебування працівника мистецтв, музиканта або спортсмена у цій Договірній Державі під­тримується повністю або майже повністю за рахунок суспільних фондів цієї та другої Договірної Держави, її політико-адміністративним підрозділом або місце­вим органом влади або якщо ця діяльність виконується на підставі угоди про культурне або спортивне співробітництво між Договірними Державами. 470 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ ландах відповідно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у Нідерландах. Укладено у двох примірниках, у м. Києві 24 жовтня 1995 року українською, нідерландською та англійською мовами, причому всі три тексти однаковою мірою автентичні. У разі розбіжностей в інтерпретації між українським та нідерландським текстами, перевага надається англійському тексту. За Уряд України За Уряд Королівства Нідерланди 472 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... УГОДА між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 03.07.95 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 22.11.95 р. Закон України № 449/95-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 04.10.96 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту дру­гої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки у цій другій Держа­ві, якщо цей резидент є фактичним власником роялті. 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій Договірній Дер­жаві, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується та-ким чином, не повинен перевищувати 5 процентів валової суми роялті у межах значення пункту 4 підпункту а) цієї статті. 3. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, під­лягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення пункту 4 підпункту Ь) цієї статті. 4. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування a) за користування або за надання права користування будь-яким авторсь­ким правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематогра­фічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і b) за користування або за надання права користування будь-яким авторсь­ким правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду. 5. Положення пунктів з 1 по 3 не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розта­шоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або 14, залежно від обставин. 6. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, Земля — у випадку Федеративної Республіки Німеччина, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї 473 і1' КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона ре­зидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне пред­ставництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплати­ти роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе таке постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база. 7. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує, з будь-яких причин, суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу підлягає оподаткуванню відповідно до законодавст­ва кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Угоди. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 7, 14 і 15, доход, що одержується резиден­том однієї Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист теат­ру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподат­ковуватись у цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтва або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мис­тецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. 3. Однак такий доход не підлягає оподаткуванню в Державі, згаданій у пунк­ті 1, якщо згадана діяльність здійснюється під час візиту в цю Державу рези­дентом другої Договірної Держави, і якщо такий візит фінансується прямо або непрямо цією другою Державою, Землею — у випадку Федеративної Респуб­ліки Німеччина, її політико-адміністративним підрозділом або місцевим орга­ном влади, або організацією, яка розглядається в цій другій Державі як благо­дійна. Стаття 23 Усунення подвійного оподаткування 1. Податок у випадку резидента України визначається таким чином: З урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення від подвійного оподаткування доходу, що виникає на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на німе­цький податок, сплачуваний за законодавством Федеративної Республіки Німеч­чина, та відповідно до цієї Угоди прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Федеративній Рес­публіці Німеччина, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок. 474 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї части­ни податку з доходу або майна, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись у Федератив­ній Республіці Німеччина, залежно від обставин. 2. Податок у випадку резидента Федеративної Республіки Німеччина визна­чається таким чином: a) Доти, доки буде робитись знижка у вигляді закордонного податкового кре­диту згідно з підпунктом Ь), від німецького звільняється будь-який вид доходу, що виникає в Україні, і будь-який вид майна, розміщений в Україні, який, згід­но з цією Угодою, може оподатковуватись в Україні. Федеративна Республіка Німеччина, однак, зберігає право брати до уваги визначення своєї ставки опо­даткування видів доходу і майна, звільненого таким чином. У випадку дивідендів застосовується звільнення тільки таких дивідендів, які виплачуються компанії (не включаючи товариства), яка є резидентом Фе­деративної Республіки Німеччина компанією, яка є резидентом України, при­наймні 10 процентами капіталу якої прямо володіє німецька компанія. Звільняється від податків на майно будь-яке тримання акцій, дивіденди від яких звільнені або, якщо виплачуються, були б звільнені, як згадано у поперед­ньому реченні. b) Згідно з положеннями німецького податкового законодавства, що стосу­ються кредиту на іноземний податок, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти німецького податку на доход, корпоративного податку і податку на май­но, що сплачується стосовно таких видів доходу, які виникають в Україні, і ви­дів майна, розміщеного тут, український податок, що сплачується згідно із за­конодавством України і згідно з цією Угодою на: аа) доход у вигляді дивідендів, не пов'язаних з підпунктом а); bb) проценти; сс) роялті; dd) гонорари директорів; ее) доход працівників мистецтва і спортсменів; c) Положення підпункту а) не застосовуються до прибутку і до майна, яке представлене рухомим та нерухомим майном, що складає частину комерційно­го майна постійного представництва, і до доходів від відчужування такого май­на; до дивідендів, що сплачуються компанією, і до тримання акцій в компанії; за умови, що даний резидент Федеративної Республіки Німеччина не наведе під­твердження того, що загальна сума надходжень постійного представництва або компанії одержана виключно або майже виключно від діяльності в рамках зна­чення розділу 8, пункту 1, підпунктів 1—6 або від участі в рамках значення розділу 8, пункту 2 німецького законодавства про зовнішні податкові відносини (Aussensteuergesetz). У такому випадку на податок, що сплачується в рамках законодавства України і згідно з цією Угодою на вищезгадані види доходу і майна, буде роби­тись знижка, з урахуванням положень німецького податкового законодавства, яке стосується кредиту на іноземний податок, у вигляді кредиту проти німець­кого прибуткового або корпоративного податку, що сплачується на такі види доходу або проти німецького податку на майно, що сплачується на такі види майна. 475 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Вчинено в м. Бонні, 3 липня 1995 року у двох примірниках, кожний українсь­кою, німецькою та англійською мовами, всі тексти є однаково автентичними. У випадку різного тлумачення перевагу має англійський текст. За Уряд України За Уряд Федеративної Республіки Німеччина '41 і 476 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... КОНВЕНЦІЯ між Урядом Королівства Норвегія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 07.03.96 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 12.07.96 р. Закон України № 340/96-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 18.09.96 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиден­ту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент підлягає оподаткуванню стосовно роялті в цій другій До­говірній Державі. 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач, що є фактичним власником роялті, є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати: a) 5 процентів загальної суми роялті, що сплачуються за користування або надання права на користування будь-яким патентом, планом, секретною фор­мулою або процесом, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду; b) 10 процентів загальної суми роялті. 3. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання пра­ва користування авторським правом на будь-які літературні твори, твори мис­тецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію (ноу-хау), що сто­сується промислового, комерційного або наукового досвіду. 4. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний влас­ник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприєм­ницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі не­залежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представ­ництвом чи постійною базою. У такому випадку, залежно від обставин, застосо­вуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції. 5. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б узгоджена між платником 477 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ і фактичним власником за відсутністю таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законо­давства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції. 6. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією із головних цілей будь-якої особи, що причетна до утворення або передачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі. В такому випадку роялті можуть оподат­ковуватися в обох Договірних Державах. 7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама ця Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, неза­лежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплатити роялті, і витрати по сплаті таких роялті несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база, Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мистецтва або спорт­смену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтва або спортсмена. 3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не будуть застосовуватись до доходу, одержаного від діяльності, що здійснюється в Договірній Державі працівником мистецтва або спортсменом, якщо візит у цю Державу суттєвою мірою фінан­сується із суспільних фондів другої Договірної Держави або її політико-ад-міністративного підрозділу, або місцевого органу влади. У такому випадку до­ход підлягає оподаткуванню тільки в другій Державі, резидентом якої е праців­ник мистецтва або спортсмен. Стаття 24 Усунення подвійного оподаткування 1. Відповідно до положень і з урахуванням обмежень законодавств Договір­них Держав (в які час від часу можуть вноситися поправки без змін їх головних принципів): Якщо резидент Договірної Держави одержує доход або володіє елементами майна, які згідно з положеннями цієї Конвенції можуть оподатковуватись у другій Договірній Державі, перша згадана Держава дозволить: 478 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... a) вирахувати з податку на доход цього резидента суму, рівну прибутковому податку, сплаченому в другій Договірній Державі; b) вирахувати з податку на майно цього резидента суму, рівну податку на майно, сплаченому в другій Договірній Державі. Ці вирахування, однак, у будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або майна, як було підраховано до надання вираху­вання, яка стосується доходу або таких же елементів майна, які можуть оподат­ковуватися в цій другій Договірній Державі. 2. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержаний доход або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій Державі, то така Держава може, незважаючи на це, при підрахунку суми податку на час­тину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звіль­нений від податку доход або майно. Вчинено в двох примірниках, в м. Осло, 7 березня 1996 року українською, норвезькою та англійською мовами, всі тексти автентичні. У разі розходжень у тлумаченні перевага надається англійському тексту. За Уряд України За Уряд Королівства Норвегія 479 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України КОНВЕНЦІЯ між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 14.10.94 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 16.10.95 p., Закон України № 370/96-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 14.02.98 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялі, які виникають в Договірній Державні і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі. 2. Однак ці роялті, за винятком випадків тих видів платежів, що згадуються в підпункті а) пункту 3, можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але, якщо одержувач є фактичним власником роялті, податок, що стягується таким чи­ном, не може перевищувати: a) 5 процентів валової суми роялті у випадку тих платежів, які згадані в під­пункті Ь) пункту 3; b) 10 процентів валової суми роялті у випадку тих платежів, які згадані в підпункті с) пункту 3. Компетентні органи Договірних Держав вирішують за взаємною згодою пи­тання про способи застосування цих обмежень. 3. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування: a) за використання або за право користування будь-яким комп'ютерним за­безпеченням, патентами, дизайнами чи моделями або планами; b) за користування або за право користування будь-якими секретними фор­мулами чи процесами або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислово­го, комерційного або наукового досвіду; c) за користування або право користування будь-яким авторським правом на літературний твір мистецтва або науки, включаючи кінематографічні філь­ми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення або будь-якими торговими марками. 4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний власник роял­ті, який є резидентом Договірної Держави, проводить комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті по­слуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких спла­чуються роялті, дійсно пов'язані з таким постійним представництвом чи постій­ною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або статті 14, за­лежно від обставин. 480 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... 5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо особа, яка сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'яз­ку з яким виникло зобов'язання сплачувати роялті, і витрати по сплаті таких роялті несе таке постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база, 6. Якщо з причини особливих відносин між платником і фактичним власни­ком роялті або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони спла­чуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником роялті за відсутністю таких відносин, то положення цієї статті за­стосовуються тільки до останньої згаданої суми. В такому випадку надмірна частина платежів, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законо­давства кожної Договірної Держави та з урахуванням інших положень цієї Конвенції, 7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією із головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі права або майна, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 14 і 15, доходи, що одержуються резиден­том Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом, від його особи­стої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, можуть оподаткову­ватись у цій другій Державі. 2. Якщо доходи від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецт­ва або спортсменом у цій своїй якості, нараховуються не самому працівнику мистецтва або спортсмену, а іншій особі, то ці доходи можуть, незалежно від положень статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здій­снюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. 3. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються до доходів, що одержуються від діяльності, що виконується в Договірній Державі працівником мистецтва або спортсменом, якщо відвідування цієї Держави повністю або в основному фі­нансується із фондів другої Договірної Держави, або політико-адміністратив-них підрозділів або місцевих органів влади. В цьому випадку доход підлягає оподаткуванню відповідно до положень статті 7, статті 14 або статті 15, залеж­но від обставин. Стаття 23 Уникнення подвійного оподаткування 1, У Фінляндії подвійне оподаткування усувається таким чином: а) Якщо резидент Фінляндії одержує доходи або володіє майном, які згідно з положеннями цієї Конвенції можуть оподатковуватись в Україні, Фінляндія, враховуючи положення підпункту Ь), дозволяє: (і) вирахування з податку на доход цієї особи суми, що дорівнює податку на доход, сплаченому в Україні; 31 1-319 481 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ (іі) вирахування з податку на майно цієї особи суми, що дорівнює податку на майно, сплаченому в Україні. b) Дивіденди, сплачені компанією-резидентом України компанії, яка є рези­дентом Фінляндії і безпосередньо контролює мінімум 10 відсотків голосів ком­панії, що сплачує дивіденди, звільняються від фінських податків. c) Незважаючи на будь-які інші положення цієї Конвенції, фізична особа, яка є резидентом України та згідно з податковим законодавством Фінляндії стосовно фінських податків, наведених у статті 2, також розглядається як ре­зидент Фінляндії і може оподатковуватись у Фінляндії. Однак Фінляндія дозволяє вираховувати з фінського податку будь-який сплачений український податок на доход або на майно згідно з положеннями підпункту а) цього пункту і пункту 3. Положення цього підпункту поширюють­ся тільки на громадян Фінляндії. 2. В Україні подвійне оподаткування усувається таким чином: a) На фінський податок, сплачуваний за законодавством Фінляндії та відпо­відно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку доходів або майна із джерел у Фінляндії (включаючи у випадку дивідендів податок, що сплачується у Фінляндії стосовно прибутку, із якого сплачуються дивіденди), буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського подат­ку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок. b) Для цілей підпункту а) прибуток і доход, одержувані резидентом України, і майно, що належить йому, які можуть оподатковуватись у Фінляндії відповід­но до цієї Конвенції, будуть вважатись такими, що виникають із джерел у Фін­ляндії. 3. Будь-яке вирахування або кредит, згадані у підпунктах а) і с) пункту 1 та підпункті а) пункту 2, не повинні, проте, перевищувати у Договірній Державі тієї частини податку на доход або майно, як було підраховано до надання вира­хування або кредиту, яка стосується доходу або майна, які можуть оподаткову­ватись у цій другій Державі, залежно від обставин. 4. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій Державі, ця Держава може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений від податку доход або майно. Вчинено у двох примірниках, в м. Києві 14 жовтня 1994 року українською, фінською та англійською мовами, всі три тексти мають однакову чинність. У ра­зі розбіжностей перевага надається англійському тексту. За Уряд України За Уряд Республіки Фінляндія 482 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... КОНВЕНЦІЯ між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 30.01.97 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 03.03.98 р„ Закон України № 150/98-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 01.11.99 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом другої Договірної Держави, то пода­ток, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів вало­вої суми роялті. 3. а) Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, роялті, що виникають у Дого­вірній Державі і фактично належать резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в цій другій Державі, якщо такі роялті є пла­тежами будь-якого виду, що одержані за використання або за надання права на використання будь-якого комп'ютерного забезпечення, патенту, торгової мар­ки, дизайну або моделі, плану, таємної формули або процесу, або за інформа­цію, яка стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Ь) Однак положення пункту а) застосовуються стосовно роялті, які є плате­жами за використання або надання права на використання будь-якої торгової марки, дизайну або моделі тільки після періоду 12 місяців, наступних за днем вступу в дію цієї Конвенції. Протягом цього періоду податок, що стягується в тій Договірній Державі, в якій виникають такі роялті, не повинен перевищува­ти 5 процентів валової суми роялті, незважаючи на положення пункту 2. 4, Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого вщу, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права використання будь-яких авторських прав на твори літератури, мистецтва або муки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для ра­діо чи телебачення, на будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, схе­му, таємну формулу або процес, або за інформацію щодо промислового, комер­ційного або наукового досвіду (ноу-хау). 5, Положення пунктів 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, що є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розта­шоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні ЗП-319 483 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або 14 залежно від обставин. 6. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'я­зання сплачувати роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе постійне представ­ництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база. 7. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, пов'язана з використанням, правом або інформацією, на підставі яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним бенефіціа-ром за відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовува­тись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина пла­тежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 14 і 15, доход, що одержується резиден­том Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особи­стої діяльності, що здійснюється в другій Договірній Державі, може оподатко­вуватись у цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, що здійснюється працівником мисте­цтва або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мистецтва чи спортсмену, а іншій особі, незалежно від того, є вона резидентом однієї з Договірних Держав чи ні, цей доход може незалежно від положень ста­тей 7, 14 і 15 оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється дія­льність працівника мистецтва чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пункту 1, доход, що одержується резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва або спортсменом від його особи­стої діяльності, що здійснюється в другій Договірній Державі, підлягає оподат­куванню тільки в першій згаданій Державі, якщо така діяльність у цій другій Державі фінансується головним чином із суспільних фондів першої згаданої Держави або її політико-адміністративних підрозділів або місцевих органів влади або їх установ. 4. Незважаючи на положення пункту 2, якщо доход від особистої діяльності, що здійснюється резидентом Договірної Держави, який є працівником мистецт­ва або спортсменом у такій своїй якості в другій Договірній Державі, нарахову­ється не працівнику мистецтва або спортсмену, а іншій особі, незалежно від то­го, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, то цей доход незалежно від по­ложень статей 7, 14 і 15 підлягає оподаткуванню тільки в першій згаданій Державі, якщо ця інша особа фінансується головним чином із суспільних фон- 484 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... дів цієї Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих ор­ганів влади або їх установ. Стаття 23 Усунення подвійного оподаткування 1. У Франції подвійне оподаткування усувається таким чином: a) Незважаючи на будь-яке інше положення цієї Конвенції, доходи, які мо­жуть оподатковуватись або підлягають оподаткуванню лише в Україні згідно з положеннями цієї Конвенції, приймаються до уваги при підрахунку французь­кого податку, якщо такі доходи не звільнені від корпоративного податку згідно з французьким внутрішнім законодавством. У такому випадку український по­даток не повинен вираховуватись з таких доходів, але резидент Франції має право з урахуванням умов і обмежень, передбачених підпунктами і) та іі), на податковий кредит проти французького податку. Такий податковий кредит по­винен дорівнювати: і) у разі доходів інших, ніж згаданих у підпункті іі), сумі французького подат­ку стосовно таких доходів за умови, що резидент Франції підлягає оподатку­ванню стосовно таких доходів в Україні; іі) у разі доходів — що підлягають французькому корпоративному податку — згаданих у статті 7 і у пункті 3 статті 13, і у разі доходів, згаданих у статтях 10, 11, 12, у пунктах 1 і 2 статті 13, у пункті 3 статті 15, у статті 16 і у пунктах 1 і 2 статті 17, сумі податку, що сплачується в Україні, згідно з положеннями цих статей; однак такий податковий кредит не повинен перевищувати суму фран­цузького податку стосовно таких доходів. b) Резидент Франції, який володіє майном, що може оподатковуватись в Україні, згідно з пунктами 1, 2 або 3 статті 22, також підлягає оподаткуванню у Франції стосовно такого майна. Французький податок підраховується шля­хом надання податкового кредиту, що дорівнює сумі податку, що сплачується в Україні щодо такого майна. Однак такий податковий кредит не повинен пере­вищувати суму французького податку стосовно такого майна. c) і) Зрозуміло, що вираз «сума французького податку стосовно таких дохо­дів» при використанні в підпункті а) означає: — якщо податок на такі доходи підраховується шляхом застосування пропор­ційної ставки, суму цих чистих доходів, перераховану за ставкою, яка дійсно застосовується до цих доходів; — якщо податок на такі доходи підраховується шляхом застосування про­гресивної шкали, суму даних чистих доходів, перераховану за ставкою подат­ку, що виникає із співвідношення податку, який дійсно має бути сплачено на загальний чистий доход, що оподатковується згідно з французьким законодав­ством, до суми цього загального чистого доходу. Це тлумачення застосовується аналогічно з виразом «сума французького податку стосовно такого майна» при використанні у підпункті Ь). іі) Зрозуміло, що вираз «сума податку, що сплачується в Україні», при вико­ристанні у підпунктах а) і Ь) означає суму українського податку, яка дійсно і остаточно сплачується стосовно видів доходу або елементів майна, що розгля­дається, згідно з положеннями цієї Конвенції, резидентом Франції, який оподат­ковується стосовно цих доходів чи елементів майна, відповідно до французько­го законодавства. 485 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ 2. В Україні подвійне оподаткування усувається таким чином: a) 3 урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнен­ня податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть супере­чити головним принципам цього пункту), на французький податок, сплачува­ний за законодавством Франції, а відповідно до цієї Конвенції прямо або шля­хом вирахування, на прибуток, доходи з джерел, розташованих у Франції, або на майно, що підлягає оподаткуванню, розташоване у Франції, дозволяється кредит проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок. b) Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї час­тини податку з доходу, податку з прибутку або податків з майна, як було підра­ховано до надання вирахування, яка стосується доходу, прибутку або майна, що можуть оподатковуватись в Україні, залежно від обставин. c) Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход, прибуток або майно резидента України звільнено від податку в Україні, Украї­на може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу, прибутку або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход, прибуток або майно. d) Для цілей цього пункту доход, прибуток і доходи від відчужування майна, що належать резиденту України, які можуть оподатковуватись у Франції від­повідно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у Франції. Вчинено в м. Парижі ЗО січня 1997 року, в двох примірниках українською та французькою мовами, тексти є однаково автентичними. За Уряд України За Уряд Французької Республіки 486 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... КОНВЕНЦІЯ між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень Витяги ДАТА ПІДПИСАННЯ: 15.08.95 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 23.04.96 p., Закон України № 135/96-ВР ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 04.06.96 р. Стаття 12 Роялті 1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденто­ві другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі. 2. Однак, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, податок, що таким чином збираєть­ся, не буде перевищувати 10 процентів від загальної кількості роялті. Незважа­ючи на попереднє речення, якщо роялті виплачуються щодо якогось патенту, який має відношення до промислового або фабричного ноу-хау або процесу, а також до сільського господарства, фармацевтичної промисловості, комп'юте­рів, програмного забезпечення і будівельних майданчиків, таємної формули або процесу, або до інформації, яка має відношення до промислового, комерційного або наукового досвіду, такі роялті не будуть оподатковуватися в Договірній Державі, де вони виникають. 3. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання пра­ва користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори ми­стецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо- чи телевізійних передач), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або науко­вого досвіду. 4. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний влас­ник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить комерцій­ну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через роз­ташоване там постійне представництво, надає або надав в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або май­но, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним пред­ставництвом чи постійною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або 14 цієї Конвенції, залежно від обставин. 5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з чим виникло зобов'я­зання сплатити роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе постійне представ- 487 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ______________ ництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база. 6. Якщо з причини особливих відносин між платником і фактичним власником або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачуються, переви­щує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за відсут­ністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватися тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і ра­ніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції. 7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією із головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі. Стаття 17 Артисти і спортсмени 1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Якщо доход від такої (професійної) особистої діяльності, здійснюваної пра­цівником мистецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мис­тецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. Стаття 22 Усунення подвійного оподаткування 1. В Україні усунення подвійного оподаткування буде здійснено таким чином: з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення подат­ку, сплачуваного за межами України, (які не будуть суперечити головним прин­ципам цього пункту), на шведський податок, сплачуваний за законодавством Швеції та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибут­ку, доходів або майна, джерелом яких є Швеція, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного щодо того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок. 2. У Швеції усунення подвійного оподаткування буде здійснено таким чином: a) Якщо резидент Швеції одержує доход, який згідно із законами України і згідно з положеннями цієї Конвенції може бути оподаткований в Україні, Шве­ція дозволить відповідно до положень закону Швеції, які стосуються кредиту для іноземного податку (з огляду на те, що вони можуть змінюватися час від ча­су, не змінюючи їх загального принципу), як відрахування від податку на доход на суму, рівну українському податку, сплачуваному стосовно такого доходу. b) Якщо резидент Швеції одержує доход, який згідно з положеннями цієї Конвенції буде оподатковуватися тільки в Україні, Швеція може, визначаючи гарантовану ставку шведського податку, брати до уваги, тільки для визначення цієї ставки податку доход, який буде оподатковуватися тільки в Україні. 488 ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ... c) Незважаючи на положення підпункту (а), дивіденди, які сплачуються компанією-резидентом України, для компанії, яка є резидентом Швеції, не бу­дуть оподатковуватися шведським податком такою мірою, що дивіденди були б звільнені від сплати податків згідно з шведським законом, якщо обидві компанії були б шведськими компаніями. Такі звільнення не будуть здійснюватися поки: і) прибутки, з яких сплачуються дивіденди, не були об'єктами для звичайно­го корпоративного податку в Україні або для прибуткового податку, який може бути порівняний з ним, або іі) дивіденди, які сплачуються компанією-резидентом України, не склада­ються повністю або майже повністю з дивідендів, які одержала компанія під час цього року або останніх років, стосовно акцій, якими володіє ця компанія в ком-панії-резиденті третьої Держави і які були б звільнені від оподаткування шведським податком, коли б акціями, щодо яких сплачуються дивіденди, не во­лоділа компанія-резидент Швеції. d) В цілях пунктів 2 (а) і (с) цієї статті термін «український сплачуваний по­даток» і «звичайний корпоративний податок або податок на доход, порівняний з ним» будуть вважаться в числі українського прибуткового податку, який був би сплаченим, коли б не звільнення або зменшення податку, які надаються згідно з тимчасовими заохочувальними положеннями, що існують в українських зако­нах, щоб сприяти економічному розвитку. e) Положення пункту 2 (d) будуть діяти протягом п'яти років з моменту на­буття чинності цією Конвенцію. Компетентні органи будуть консультуватися з метою, щоб визначитись, чи будуть діяти положення цього пункту після цього періоду. 3. Незважаючи на інші положення цієї Конвенції, в яких a) компанія-резидент Договірної Держави одержує доход в основному від ін­ших Держав; і) від такої діяльності як банківська діяльність, морські перевезення, фінан­сування або страхування, або іі) від виконання функцій головного управління, координаційного центру або подібного об'єкта, який надає адміністративні послуги, чи інша підтримка для групи компаній, які продовжують комерційну діяльність в іншій Державі, і b) крім як для користування методом усунення подвійного оподаткування, яким звичайно користувалися в цій Державі, такий доход був би оподаткова­ний значно меншим податком, згідно із законами цієї Держави, ніж доход від подібної діяльності, яка проводилася у цій Державі, або від виконання функцій головного управління, координаційного центру або подібного об'єкта, який на­дає адміністративні послуги або підтримку для групи компаній, які продовжу­ють комерційну діяльність в цій Державі, якщо такий випадок може трапитися, пункт 2 (d) цієї статті і будь-які інші положення цієї Конвенції, які дають звіль­нення або зменшення податку, не будуть поширюватися на доход такої компа­нії і на дивіденди, сплачені такою компанією. Вчинено у двох примірниках, в м. Києві 15 серпня 1995 року українською, шведською та англійською мовами. У разі розходжень тексту буде надаватися перевага тексту, викладеному англійською мовою. За Уряд України За Уряд Швеції 489 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ СТРАТЕГІЯ інтеграції України до Європейського Союзу ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98 Ця Стратегія визначає основні напрями співробітництва України з Європей­ським Союзом (ЄС) — організацією, яка в процесі свого розвитку досягла висо­кого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітницт­ва, соціального забезпечення та культурного розвитку. Національні інтереси України потребують утвердження України як впливо­вої європейської держави, повноправного члена ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС — вступу до ЄС Польщі та Угорщини — Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуа­цію. У зв'язку з цим є необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньопо­літичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в то­му числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, еко­номічного та правового простору. Стратегія інтеграції України до ЄС грунтується на: — Конституції України, що встановлює спрямування зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародно­го співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; — схвалених Верховною Радою України Основних напрямах зовнішньої по­літики України та Концепції (основах державної політики) національної безпе­ки України; — Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року (УПС) та інших договорах, укладених між Україною та ЄС, в яких визначаються меха­нізми взаємодії між ними. Стратегія інтеграції України до ЄС враховує положення Стратегії ЄС щодо України від 4 жовтня 1994 року, Спільної позиції ЄС щодо України від 28 лис­топада 1994 року, Спільної стратегії ЄС щодо України від 11 грудня 1999 року, а також відповідних рішень Ради ЄС, декларацій та інших документів ЄС, які стосуються України. 490 Європейська Інтеграція України Стратегія інтеграції України до ЄС визначає основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити вхо­дження держави до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного і правового просто­ру. Отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС є головним зовніш­ньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі і повинно співвідноситися в часі з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, які мають спільний кордон з Україною. І. Основні напрями інтеграційного процесу 1. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політич­ної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростан­ню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах — членах ЄС. Адаптація законодавства України передбачає реформування її правової си­стеми та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, зако­нодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та здо­ров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про пар­тнерство та співробітництво. Важливим чинником реформування правової сис­теми України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти. Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство та спів­робітництво, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у відповідність із нормами ЄС. 2. Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС Глобалізація світового господарства, уніфікація національних економік на засадах ГАТТ/СОТ, економічні тенденції в державах — членах ЄС щодо кон­солідованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі є важливими факторами економічної інтегра­ції та розвитку торгівлі між Україною і ЄС. Базовим документом, що визначає засади економічної інтеграції України до ЄС та засади розвитку торгівлі, є Угода про партнерство та співробітництво. Розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізо­ваному відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, на­данні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового по­ля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. 491 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Економічна інтеграція базується на координації, синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію об­межень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціоніз­му, сформування основних економічних передумов для набуття Україною повно­правного членства у ЄС. 3. Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки Безпека України у контексті загальноєвропейської безпеки грунтується на тому, що розвиток і зміцнення ЄС поглиблюють загальноєвропейську безпеку в усіх її вимірах. Принцип неподільності європейської безпеки однаково важливий як для України, так і для ЄС та його повноправних та асоційованих держав — членів. Кооперативна безпека, пошук підходів до якої, поряд з іншими європейськими і трансатлантичними структурами, активно веде ЄС, має стати для України га­рантією власної безпеки. Визнання Європейським Союзом важливого значення України у формуванні нової архітектури європейської безпеки на третє тисячоліття може і повинно бути використаним як суттєвий важіль просування українських інтересів у відносинах з ЄС. Одночасно зміцнення безпеки України пов'язане і з забезпе­ченням економічної безпеки та політичної стабільності у державі. Визнаючи на основі принципів Статуту ООН відповідальність за підтриман­ня міжнародного миру та безпеки за Радою Безпеки ООН і дотримуючись принципів і цілей Хартії європейської безпеки ОБСЄ, Україна та ЄС активно співробітничають з ООН, ОБСЄ, Радою Європи, іншими міжнародними орга­нізаціями у сфері заохочення і підтримки стабільності, запобігання конфлік­там, урегулювання кризових ситуацій та постконфліктної відбудови, викорис­товуючи для цього всі наявні можливості — від дипломатичної діяльності, на­дання гуманітарної допомоги і застосування економічних санкцій до здійснення функцій цивільної поліції та проведення на основі відповідного мандата ООН і/або ОБСЄ воєнних операцій для врегулювання кризових ситуацій. Розширення та поглиблення політичного діалогу і співробітництва України із Західно-Європейським союзом (ЗЄС), який надає ЄС підтримку у визначенні оборонних аспектів Спільної зовнішньої політики і політики безпеки та забез­печує доступ ЄС до оперативних можливостей виконання гуманітарних і ряту­вальних завдань, завдань щодо підтримання миру та завдань збройних сил під час урегулювання кризових ситуацій, у тому числі проведення операцій з уста­новлення миру («петерсберзьких завдань»), є одними з важливих факторів ін­теграції України до ЄС. У зв'язку з прискоренням процесу інституційного зближення та інтеграції ЗЄС до ЄС важливого значення для України набуває розвиток відносин між ЄС і НАТО з питань оборонного планування, в якому Україна бере участь через Процес планування та оцінки сил у рамках програми «Партнерство заради ми­ру». Інтенсифікація розвитку Спільної європейської політики з питань безпеки та оборони, створення в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпе­ки нових органів ЄС у військовій сфері та сфері зовнішньої політики і політики безпеки, а також активізація співробітництва між державами — членами ЄС у 492 Європейська інтеграція України галузі озброєння зумовлюють необхідність здійснення Україною своєчасних ін­теграційних кроків у цьому напрямі. Розвиток співробітництва з ЄС у рамках Спільної зовнішньої політики і по­літики безпеки та Спільної європейської політики з питань безпеки та оборони сприятиме також зміцненню конкурентоспроможності української оборонної промисловості, впровадженню принципів, правил та механізмів, що забезпечу­ють відкритість, прозорість доступу продукції цієї галузі на внутрішньому ринку ЄС та запобігають її дискримінації, прискореному виходу і закріпленню українських виробників товарів та послуг у пріоритетних міжнародно-спеціа­лізованих галузях і секторах економіки та значній диверсифікації військово-технічних та науково-технічних зв'язків. Розвиток такого співробітництва на­дасть змогу зберегти орієнтацію на сучасні системи загальноєвропейського ви­робництва. Основним напрямом реалізації експортного потенціалу України у відносинах з державами — членами ЄС може стати перетворення виробництв, безпосередньо пов'язаних з науково-технічними досягненнями, в яких Україна займає провідні позиції, у пріоритетні галузі, орієнтовані на експорт. 4. Політична консолідація та зміцнення демократії Політична консолідація передбачає неухильне поглиблення політичного діа­логу і поліпшення загальної атмосфери відносин між Україною та ЄС (саміти, міністерські консультації, зустрічі на експертному рівні). Вона спрямована на: — гарантування політичної стабільності як в Україні, так і на всьому Євро­пейському континенті; — забезпечення мирного розвитку та плідного співробітництва всіх європей­ських націй; — зміцнення демократичних засад в українському суспільстві. Політичну консолідацію у контексті стратегії України на європейську інтег­рацію слід розглядати у двох площинах. Зовнішньополітична консолідація спрямована, насамперед, на зміцнення єв­ропейської безпеки. З одного боку, вона включає всебічне входження України в європейський політичний (у тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), правовий, економічний, інформаційний, культурний простір. З іншого — ідентифікацію політики ЄС щодо України, відокремлення її від політики ЄС щодо Росії та підтримку державами Європи та світовим співтовариством стра­тегії інтеграції України до ЄС. У цьому контексті важливим є співробітництво з Європейською Комісією, Європарламентом та іншими загальноєвропейськими інституціями, а також поглиблення відносин з окремими державами — члена­ми ЄС. Істотною складовою зовнішньополітичної консолідації слід вважати зго­ду ЄС на поступове залучення України до регіональних ініціатив ЄС, а також відповідних форм політичного діалогу, партнерства та співробітництва ЄС з державами — асоційованими членами ЄС та іншими державами. Одним з ре­альних внесків на шляху до зближення політичних позицій України та ЄС було б досягнення згоди щодо спільної позиції в ООН з глобальних міжнародних пи­тань та приєднання України до спільних заяв ЄС, заяв, що приймаються дер­жавами — членами ЄС в рамках Спільної зовнішньої політики і політики без­пеки та у відповідних міжнародних організаціях, у тому числі ООН та ОБСЄ, 493 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________ залучення України до спільних дій ЄС, а також вироблення і прийняття спіль­них позицій та проведення спільних дій України та ЄС. Внутрішньополітична консолідація базується на виборі, зробленому україн­ським суспільством на користь інтеграції до ЄС. Вона включає, насамперед, зміцнення демократії та верховенства права в державі. Європейська інтеграція сприятиме становленню громадянського суспільства в Україні і дальшому фор­муванню української політичної нації як повноправного члена сім'ї європейсь­ких націй. Важливим елементом внутрішньої консолідації є формування у сус­пільстві прихильності до ідеї набуття у майбутньому членства в ЄС як реальної можливості забезпечити гідне майбутнє для України та її громадян. 5. Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС Адаптація соціальної політики України полягає у реформуванні систем страхування, охорони праці, здоров'я, пенсійного забезпечення, політики за­йнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів ЄС і поступовому досягненні загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення. Даний напрям інтеграційного процесу має здійснюватися у рамках загальної програми реформ з активним залученням інституцій та програм ЄС та його держав-членів і першочерговим спрямуванням технічної допомоги ЄС саме на адаптацію соціальної політики. Важливе значення у цьому контексті матиме ратифікація і дальша імплементація Україною Європейської соціальної хартії, а також укладання угод з координації систем соціального забезпечення робіт­ників, які мають українське громадянство і працюють на території держав — членів ЄС. 6. Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція Поряд із згаданими напрямами європейської інтеграції, культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце, зумовлене потенційною мож­ливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі саме на цих напря­мах. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери, Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає у впровадженні єв­ропейських норм і стандартів у освіті, науці і техніці, поширенні власних куль­турних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентич­ності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та на­уково-технічного середовища. Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принци­пових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських вчених та фахівців до за­гальноєвропейських програм наукових досліджень. 7, Регіональна інтеграція України Практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови допо­внення загальноєвропейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС. Ураховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі «ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів», даний напрям набуває особливого значення. 494 Європейська інтеграція України Основою регіональної інтеграції є УПС, Європейська Хартія місцевого само­врядування, інші відповідні правові акти Європейського Союзу та Ради Європи. Регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення прямих кон­тактів між окремими регіонами України та державами — членами і кандидата­ми у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цій Стратегії напрямах для поступо­вого перенесення основної ваги інтеграційного процесу з центральних органів виконавчої влади на регіони, до органів місцевого самоврядування, терито­ріальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України. 8. Галузева співпраця Галузева співпраця являє собою координацію і взаємодію між Україною та ЄС у конкретних галузях і сферах господарської діяльності. Пріоритет на най­ближчі роки у галузевій співпраці слід віддати сфері трансєвропейських транс­портних, включаючи магістральні газо- та нафтопроводи, електроенергетичних та інформаційних мереж, співробітництву у галузі юстиції, запобіганню та бо­ротьбі з організованою злочинністю і поширенням наркотиків, митній справі, науково-дослідницькій сфері, промисловій та сільськогосподарській кооперації тощо. Окремим і винятково важливим напрямом галузевого співробітництва є співробітництво в галузі використання атомної енергії в мирних цілях. Правовою основою галузевої співпраці є УПС, відповідні нормативні акти сторін, угоди та протоколи, укладені між Україною і ЄС та державами — чле­нами ЄС щодо співпраці і взаємодії як у цілому, так і у визначених галузях. Доцільними є також розроблення та схвалення відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України програм розвит­ку відносин із ЄС, які б виходили із загальних положень Стратегії інтеграції і поступово (протягом 1,5 — 2 років) сформували цілісний пакет — Національну програму інтеграції. Галузева співпраця передбачає, поряд з прийняттям галузевих програм співробітництва з ЄС, розроблення переліку підрозділів та посадових осіб у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах влади, що відповіда­ють за формування та реалізацію державної політики України щодо ЄС, вста­новлення прямих контактів між міністерствами та іншими центральними орга­нами виконавчої влади України і відповідними директоратами Європейської Комісії. У коротко- та середньостроковому контексті вирішальна відповідаль­ність за узгодження галузевої співпраці покладається на Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтоварист­вами (Європейським Союзом), а за їх реалізацію — на Українську частину Ко­мітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтоварис­твами (Європейським Союзом) та Міністерство економіки України. 9. Співробітництво у галузі охорони довкілля Охорона довкілля є визнаним пріоритетом державної політики і предметом підвищеної уваги громадськості в європейських державах, одним з головних напрямів діяльності ЄС і актуальною проблемою для України, зумовленою не лише наслідками аварії на ЧАЕС, але й загальним станом довкілля в Україні. Правовою основою співробітництва у галузі охорони довкілля є УПС, міжна­родні договори та угоди щодо безпеки навколишнього природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС. 495 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ В результаті співробітництво в галузі охорони довкілля має привести до створення безпечного і сприятливого для людини загальноєвропейського еко­логічного простору. II. Внутрішнє забезпечення інтеграційного процесу Внутрішнє забезпечення процесу інтеграції України до ЄС покладається на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади України у співпраці з органом законодавчої влади, відповідними органами місцевого самоврядування. Керівництво стратегією інтеграції України до ЄС здійснює Президент Укра­їни. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію Стратегії інтеграції Украї­ни до Європейського Союзу. Міністерство закордонних справ України здійснює заходи щодо забезпечен­ня політичних відносин України з ЄС та координацію діяльності органів вико­навчої влади у сфері зовнішньої політики та політики безпеки. Міністерство економіки України здійснює міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з ЄС. Міністерство внутрішніх справ України і Міністерство юстиції України здійснюють міжвідомчу координацію з питань співробітництва України з ЄС у межах своєї компетенції. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади забезпечують реа­лізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імплементацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснюють інші заходи у межах своєї компе­тенції та визначених Стратегією завдань з метою поглиблення інтеграції Укра­їни до ЄС. Стратегія інтеграції передбачає такі сфери внутрішнього забезпечення інте­грації України до ЄС. 1. Організаційне забезпечення 1. Затвердження Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України переліку центральних органів виконавчої влади, організацій, установ, посадових осіб, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції. 2. Регулярне проведення засідань Української частини Ради з питань спів­робітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейсь­ким Союзом) з метою забезпечення виконання завдань, визначених Стратегією інтеграції. 3. Забезпечення формування і здійснення галузевих та регіональних про­грам співробітництва з ЄС у тій частині, за яку несе відповідальність українсь­ка сторона. 4. Створення нових програм у системі освіти, стажування та підвищення кваліфікації працівників органів законодавчої, виконавчої влади та органів міс­цевого самоврядування за напрямами європейської інтеграції України, запро­вадження спеціалізації з питань ЄС у рамках навчальних програм вузів, 5. Створення програми мовної підготовки державних службовців та фахії-ців, які забезпечують процес інтеграції, розроблення та здійснення комплексу заходів щодо розширення та підвищення якості вивчення мов ЄС у середніх та вищих навчальних закладах. 496 Європейська інтеграція України 2. Фінансове забезпечення 1. Розроблення програми фінансування заходів з інтеграції України до ЄС відповідно до Стратегії інтеграції. 2. Фінансування заходів, спрямованих на інтеграцію України до ЄС, за раху­нок бюджетних коштів з широким залученням позабюджетних коштів, коштів приватних осіб та програм допомоги ЄС Україні. 3. Правове забезпечення 1. Забезпечення правової адаптації нормативно-правових актів, що прийма­ють органи виконавчої влади, до вимог ЄС. 2. Перегляд навчальних програм правової освіти з метою їх адаптації до про­грам ЄС, вивчення правових засад діяльності установ ЄС, дослідження проце­сів у правовій галузі як у державах — членах, так і державах — кандидатах у члени ЄС. 4. Інформаційне забезпечення 1. Забезпечення проведення широкомасштабної агітаційно-інформаційної національної кампанії з метою сприяння інтеграції України до ЄС. Розроблення і запровадження програми інформування широких кіл громадськості щодо си­туації в ЄС, проблем і успіхів, що існують на шляху інтеграції України до ЄС. 2. Забезпечення доступу до європейських правових, бібліографічних та ін­ших інформаційних баз даних. 3. Створення Національного центру (банку) даних стосовно ЄС. Із створенням Національної програми інтеграційної стратегії щорічно розро­блятиметься План дій по реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу. 2'/21-319 497 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України ПРОГРАМА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (Витяги) СХВАЛЕНО Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072/2000 Передмова Пріоритетність співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС) та йо­го окремими державами-членами пов'язана з тим, що це угруповання буде ви­значати напрями економічного прогресу та політичну стабільність в регіоні у довгостроковій перспективі. Ця Програма інтеграції України до Європейського Союзу (далі — Програма) повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближен­ня України до ЄС за всім спектром співробітництва — політичним, соціальним, фінансовим, економічним, торговельним, науковим, освітнім, культурним тощо. Інші програми та плани політичного, соціально-економічного спрямування, що розробляються або підлягають розробленню органами виконавчої влади, по­винні грунтуватися на цілях цієї Програми. На сьогодні вже створено політико-правові та організаційні передумови для реалізації Програми: укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європей­ськими Співтовариствами та їх державами-членами (далі — УПС), якою пере­дбачено утворення таких органів: Рада з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та Комітет з пи­тань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Єв­ропейським Союзом), Комітет з парламентського співробітництва між Украї­ною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом); розроблено спільну робочу програму імплементації УПС, яка щороку пере­глядається на підставі даних спільного моніторингу України та ЄС щодо про­гресу у її виконанні; засновано політичні діалоги: на найвищому рівні — щорічні саміти Україна — ЄС; на рівні міністрів та підрозділів міністерств закордонних справ Україна — ЄС, а також діалог Україна — Трійка ЄС; на галузевому рівні структур та рівнях, що відповідають за реалізацію УПС та європейську інтеграцію; у рамках міжнародних, загальноєвропейських та регіональних інституцій; за затвердженими планами триває робота галузевих підкомітетів Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС; розроблено Програму технічної допомоги ЄС Україні; 498 Європейська Інтеграція України налагоджено співробітництво на двосторонній основі Україна — держави-члени ЄС. Шляхи та темпи реалізації окремих пріоритетів та Програми в цілому бу­дуть визначатись прогресом у проведенні економічних реформ, що є головною умовою успішної адаптації Україною в достатніх обсягах правових та нормати­вних стандартів ЄС — Acquis communautaire. Структуру цієї Програми визначено з урахуванням досвіду країн- кандида­тів на вступ до ЄС, а також галузевих програм інтеграції України до ЄС. У Про­грамі охоплено практично всі сфери суспільного життя держави з метою досяг­нення критеріїв, що випливають з цілей валютного, економічного та політично­го союзу держав-членів ЄС і сформульовані Радою ЄС в червні 1993р. у м. Ко­пенгагені (далі — копенгагенські критерії). Програма містить 140 розділів, кожний з яких має такі частини: Поточна ситуація (характеризується поточний рівень готовності України виконати відповідні зобов'язання у конкретній сфері для досягнення головної мети — набуття членства в ЄС. Визначається поточний ступінь відповідності нормативно-правових документів України базовим нормам ЄС); Короткострокові (2000—2001 роки), середньострокові (2002—2003 роки) та довгострокові (2004—2007 роки) пріоритети (сформульовано верхній рівень цілей, яких слід досягти у відповідний термін; крім конкретних організаційних заходів щодо реформування окремих сфер суспільного життя країни, визначено найважливіші напрями адаптації законодавства України до законодавства ЄС); Інституційні потреби, фінансові потреби (дано оцінку ресурсів, необхідних для реалізації визначених пріоритетів). Крім того, у підрозділі 19.3 наведена загальна оцінка фінансових та інститу-ційних потреб для реалізації Програми в цілому. У зв'язку з відсутністю нор­мативних методів проведення такої оцінки, її необхідно розглядати лише як орієнтовну для подальшого опрацювання питання щодо фінансування інтегра­ційних заходів. У додатках до Програми подано довідковий матеріал за основними показни­ками економічного розвитку України та їх динамікою, а також поточним станом співробітництва окремих областей України з державами-членами ЄС. Механізм реалізації Програми визначено у розділі II Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615, де передбачено із створенням Програми щороку розробляти План дій по реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до ЄС. Базова система пріоритетів Програми дасть змогу щороку визначати взаємо-узгоджений комплекс конкретних заходів у рамках зазначеного Плану дій. Передбачається, що Українською частиною Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та Українською частиною Комітету з питань співробітництва між Україною та Єв­ропейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), Міністерством еконо­міки України, Міністерством закордонних справ України, Міністерством юсти­ції України та Міжвідомчою координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу буде організовано систематич- 499 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ ний моніторинг виконання щорічних планів дій з тим, щоб простежувати про­грес реалізації Програми та вносити необхідні корективи для забезпечення ін­теграційних процесів. Разом з тим це не виключає можливість оперативного планування та реалізації інших заходів, які не суперечать цілям Програми, але не передбачені щорічним планом дій. Починаючи з 1998 року, Комітетом з питань співробітництва між Україною та ЄС в Україні набуто певний досвід щодо моніторингу інтеграційних заходів. Із набуттям Програмою чинності він мав би бути вдосконалений з тим, щоб кра­ще відповідати її головній меті. Розділ 1. КРИТЕРІЇ ЧЛЕНСТВА В ЄС Поточна ситуація Створення умов для набуття Україною членства в ЄС означає, насамперед, необхідність проведення відповідних реформ на основі реалізації УПС з посту­повим досягненням відповідності копенгагенським критеріям. Головні напрями досягнення відповідності копенгагенським критеріям 1. Демократія та верховенство права. Це, зокрема, розвиток судової системи і відповідної галузі законодавства (судовий кодекс, закон про статус суддів, кримінальний кодекс та інше). Йдеться також про нормативну базу щодо здійс­нення прокурорського нагляду, управління судами, програми підготовки суддів і підвищення їх кваліфікації. Повинна бути достатньо розвинутою і відповідна матеріально-технічна інфраструктура (приміщення судів, пенітенціарна систе­ма, спеціалізовані інформаційні системи і бази даних). 2. Права людини і захист національних меншин. Насамперед це закони про громадянство, статус державної мови і її викладання, міграційна політика і від­повідні інституції, приєднання країни-кандидата до основоположних міжнаро­дних конвенцій у зазначеній галузі. 3. Економічна політика. В основному йдеться про практичне досягнення ме­ти у трьох таких напрямках: обмеження макроекономічних ризиків, пов'язаних із зростанням сукупного попиту та дефіцитом зовнішніх поточних рахунків; підвищення рівня продуктивності виробництва та розширення бази еконо­мічного зростання; прискорення процесу підготовки країни — кандидата до приєднання до ЄС. 4. Здатність виконувати зобов'язання, що випливають із членства в ЄС. Передбачається робота в таких основних напрямах: внутрішній ринок; економічні та бюджетні питання; політика розвитку галузей; економічна та соціальна взаємодоповнюваність; якість життя та охорона навколишнього середовища; інновації; юстиція та внутрішні справи; зовнішня політика. Кожен з цих напрямів охоплює у свою чергу значну кількість конкретних заходів, які мають забезпечити повноцінне виконання Україною зобов'язань, 500 Європейська інтеграція України пов'язаних з її членством в ЄС. Наприклад, напрям розвитку внутрішнього ринку охоплює заходи, пов'язані з удосконаленням державних закупівель, охо­рони інтелектуальної та промислової власності, законодавства з питань засну­вання компаній, бухгалтерського обліку та аудиту, а також системи ліцензу­вання, стандартизації, оцінки відповідності, метрології та акредитації. Здійсню­ється робота, пов'язана із веденням спостереження за ринком та безпекою виробів, вільним обігом та безпекою промислових виробів. У своїй сукупності такі заходи повинні забезпечити вільний обіг товарів, послуг, капіталів та робо­чої сили, як це передбачено основними документами щодо заснування Євро­пейського Союзу і, зокрема, в частині зобов'язань по створенню Економічного та Монетарного Союзу. Копенгагенські критерії незмінні для кожної з країн-кандидатів на вступ до ЄС і з урахуванням євроінтеграційних прагнень України обов'язкові і для неї. З набуттям членства в Раді Європи Україна значною мірою наблизилася до рівня відповідності першому з копенгагенських критеріїв. Набагато складнішим є питання щодо досягнення рівня відповідності іншим критеріям, пов'язаним з економічним розвитком і конкурентоспроможністю виробництва в Україні. Ви­рішення цього питання має забезпечити реалізація пріоритетів, передбачених даною Програмою. Короткострокові (2000—2001 роки) та середньострокові (2002—2003 роки) пріоритети створення умов щодо набуття членства України в ЄС: Координована реалізація в рамках даної та галузевих програм ключових ор­ганізаційно-економічних та нормативно-правових заходів по кожній галузі, які б забезпечували передбачуване наближення до стандартів ЄС. Гармонізація законодавства відповідно до норм ЄС, орієнтована на подолан­ня перешкод на шляху вільного пересування людей, товарів, послуг та капіта­лів між Україною та ЄС. Синхронізація внутрішніх ринкових перетворень до змін у процесах розши­рення ЄС. Насамперед, це стосується: реформування органів виконавчої та судової влади і співпраці Міністерства юстиції України з судами; проведення адміністративно-територіальної реформи; формування основ політики регіонального розвитку (зокрема законодавства щодо розподілу ком­петенції, бюджетів, податків); завершення приватизації (насамперед підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та банків); реформування банківського сектору в цілому. Забезпечення відповідності торгового режиму нормам ЄС. З цією метою: якнайскоріше набуття членства у Світовій Організації Торгівлі (COT); проведення консультацій та переговорів щодо заснування зони вільної тор­гівлі з ЄС; укладення двосторонніх угод про вільну торгівлю з державами-аплікантами на вступ до ЄС; набуття членства у ЦЄАВТ та укладення угоди про вільну торгівлю з ЄАВТ. Асиметрична лібералізація зовнішньоторговельного режиму з ЄС за умови, що: перехідний період становитиме близько 10 років; 501 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ забезпечуватиметься диференційований підхід до лібералізації торгівлі сіль­ськогосподарською продукцією, в тому числі з урахуванням вимог угод Уруг­вайського раунду ГАТТ/СОТ. Максимальне використання існуючих зовнішніх можливостей просування до членства в ЄС: послідовне здійснення кроків щодо забезпечення участі України: — у роботі Європейської Конференції; — у заходах у рамках Спільної зовнішньої та політики безпеки ЄС; — у проектах ЄС так званого «другого стовпа» (спільна зовнішня та політика безпеки) і «третього стовпа» (співробітництво в галузі юстиції та внутрішніх справ); — у спільних проектах у рамках програм фінансової підтримки ЄС — PHARE і TACIS з прикордонного співробітництва; — створення передумов для підтримки з боку держав-аплікантів на вступ до ЄС та інших третіх країн (зокрема США) прагнення України приєднатися до ЄС. Розділ 2. ДЕМОКРАТІЯ ТА ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА Поточна ситуація Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалеж­на, демократична, соціальна, правова держава. Статтею 5 Конституції визначено, що Україна є республікою. Носієм сувере­нітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпо­середньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить ви­ключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадо­вими особами; ніхто не може узурпувати державну владу (стаття 5 Конституції України). Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69 Конституції України). Статтею 71 Конституції України встановлено, що вибори до органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на ос­нові загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосуван­ня. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звер­нення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Короткострокові (2000—2001 роки) та середньострокові (2002—2003 роки) пріоритети Привести у відповідність до норм Конституції України нормативно-правові акти, прийняті до набуття чинності Конституцією України (28 червня 1996 ро­ку). 502 Європейська інтеграція України Довідково. Пунктом 1 Розділу XY «Перехідні положення» Конституції Украї­ни встановлено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинно­сті цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Закінчити роботу, пов'язану із визначенням юридичних рамок діяльності об'єднань громадян в Україні, спрощенням порядку звітності та інше. Приско­рити прийняття проектів Законів України про політичні партії, про громадські організації. З метою сприяння побудові в Україні громадянського суспільства за схемою співробітництва «державні установи — недержавні організації» здійснити ком­плекс заходів, спрямованих на розвиток відносин та популяризацію ефектив­ності відносин з громадськими організаціями, створення сприятливого клімату для існування громадянського суспільства із залученням до цієї роботи визна­них міжнародних громадських установ та міжнародних організацій, в тому чис­лі спеціалізованих агентств Організації Об'єднаних Націй <...> 6.1.3. Захист прав інтелектуальної власності Поточна ситуація Україна виконує зобов'язання щодо вимог Угоди (стаття 50, Додаток III та стаття 51). Постійно проводиться робота, пов'язана із вдосконаленням норма­тивно-правової бази і правового поля в цілому стосовно права інтелектуальної власності. Україна приєдналася до таких міжнародних конвенцій та договорів: 31 травня 1995 р. — до Бернської конвенції про охорону літературних і ху­дожніх творів; 26 грудня 1992 р. — до Паризької конвенції з охорони промислової власності; 2 червня 1995 р. — до Міжнародної конвенції про охорону нових сортів рос­лин (UPOV) у редакції 1978 року; 1 листопада 1996 р. — до Будапештського договору про міжнародне визнан­ня депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури від 28 квітня 1977 року та Інструкції до нього від 31 січня 1981 року. Крім зазначених вище, Україна бере участь у таких міжнародних догово­рах: Конвенції, якою була заснована Всесвітня організація інтелектуальної влас­ності (з 26 квітня 1970 p.); Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків (з 26 серпня 1992 p.); Всесвітній конвенції про авторське право (з 23 грудня 1993 p.); Договорі про патентну кооперацію (з 26 серпня 1992 p.); Угоді про заходи щодо охорони промислової власності та про створення Між­державної ради з питань охорони промислової власності (з 12 березня 1993 p.); Угоді про співробітництво в галузі охорони авторського права та суміжних прав (з 27 січня 1995 p.); Договорі про закони щодо товарних знаків (з 13 жовтня 1995 p.); Найробському договорі про охорону Олімпійського символу (з 13 березня 1998 p.); Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного від­творення їхніх фонограм (з 15 червня 1999 p.). 503 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ 1 червня 2000 року Верховною Радою України прийнято рішення про приєд­нання України до Протоколу до Мадридської угоди про Міжнародну реєстра­цію знаків та до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків. Прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», розроблено проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охо­рону прав на промислові зразки», в яких враховано положення Директиви ЄС № 1768/92 та вимоги Угоди про торговельні аспекти інтелектуальної власності (Угода TRIPS), а також проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за по­рушення прав на об'єкти інтелектуальної власності». 16 червня 1999 року прийнято Закон України «Про охорону прав на зазна­чення походження товарів», де враховано положення Директиви ЄС № 2081/92 та статей 22—24 Угоди TRIPS. У першому читанні прийнято проект Закону про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», що містить положення, передбачені конвенцією UPOV у редакції 1991 року. Готуються документи з питань приєднання до нового Акта Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, що сприятиме зміцненню державної системи охорони промислової власності і активізації роботи з приєд­нання України до СОТ та інтеграції до ЄС. Згідно з пунктами 1 і 2 статті 51 УПС під час розроблення проектів нормати­вно-правових актів щодо внесення змін і доповнень до діючих Законів України та під час розроблення нових проектів законів про охорону прав на об'єкти про­мислової власності враховуються положення, що містяться в Директивах ЄС та Угоді TRIPS. На розгляді у Верховній Раді України перебувають проекти Законів Украї­ни про приєднання України до Римської конвенції про охорону прав виконав­ців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961р., про приєднання Украї­ни до Конвенції про поширення несучих програми сигналів, переданих через супутники. Ці конвенції стосуються охорони прав виробників фонограм та ау­діовізуальних творів, і приєднання до них має бути важливим кроком з точки зору забезпечення захисту авторських і суміжних прав, в тому числі боротьбі з так званим «піратством». У Верховній Раді України готується до другого читання проект Закону України про внесення змін і доповнень до Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права», в якому, зокрема, є положення щодо охорони комп'ютер­них програм і баз даних (Директива Ради 91/250/ЄЕС від 14 травня 1991 року, Директива РЄ та Європейського парламенту 96/9/ЄС від 11 березня 1996 року). З 23 березня 2000 року набрав чинності Закон України «Про розповсюджен­ня примірників аудіовізуальних творів та фонограм». Законодавча неврегульованість питань, пов'язаних з митним контролем та митним оформленням товарів та інших предметів, що містять об'єкти інтелек­туальної власності, при їх переміщенні через митний кордон України зумовила внесення до проекту нового Митного кодексу України статті 496, якою передба­чено відповідальність за переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів з порушенням права інтелектуальної власності. 504 Європейська інтеграція України Короткострокові (2000—2001 роки) та середньострокові (2002—2003 роки) пріоритети Адаптація нормативно-правових актів України, гармонізація положень на­ціонального законодавства із законодавством ЄС, забезпечення остаточного розроблення та прийняття Законів України: Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення у сфері інтелектуальної влас­ності; Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки»; Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг»; Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охорону прав на сор­ти рослин»; Про охорону результатів селекційної діяльності; Про приєднання України до Римської конвенції про охорону прав виконав­ців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 p.; Про приєднання України до Конвенції про поширення несучих програми сиг­налів, переданих через супутники; Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про авторське право і су­міжні права». Створення необхідної нормативно-правової бази щодо митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів, які містять об'єкти інтелекту­альної власності, при їх переміщенні через митний кордон України та механіз­му її застосування, включаючи підготовку відповідних фахівців з урахуванням досвіду країн ЄС. Розроблення та реалізація заходів щодо виконання Україною зобов'язань, що випливають з багатосторонніх конвенцій у сфері інтелектуальної власності. Прийняття комплексу заходів щодо запровадження голографічного марку­вання фонографічної, аудіо-, відео- та програмної продукції на вінілових, маг­нітних та оптичних носіях з метою їх ідентифікації під час здійснення операцій із ввезення, транспортування, реалізації цієї продукції на території України. 331-319 505 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України КОНЦЕПЦІЯ адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу СХВАЛЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496 1. Загальні положення Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ЄС) є процесом зближення та поступового приведення законодавства України у відповідність із законодавством ЄС. Законодавство ЄС складається з: Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля і сталі 1951 ро­ку, Договору про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 року і Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії 1957 року, з наступними змінами і доповненнями; положень, директив та інших актів нормативного характеру, які прийма­ються компетентними органами Європейських Співтовариств; міжнародних угод, однією із сторін яких є Європейські Співтовариства; рішень Суду Європейських Співтовариств, якими дається офіційне тлума­чення відповідних правових норм. Адаптація законодавства проводиться з метою: забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, що ви­пливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європей­ськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. (да­лі— УПС), інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС; розвитку національного законодавства у напрямі його зближення із законо­давством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів ак­тів законодавства; створення правової бази для інтеграції України до ЄС. Процес адаптації охоплює всі сфери законодавства, визначені в УПС, зокре­ма в частині другій статті 51. До пріоритетних належать ті сфери законодавства, від зближення яких за­лежить зміцнення економічних зв'язків України та держав-членів ЄС і які ре­гулюють відносини, пов'язані з: підприємницькою діяльністю; захистом конкуренції; банкрутством; захистом прав інтелектуальної власності; митним регулюванням; транспортом та зв'язком; стандартами і сертифікацією. 506 Європейська інтеграція України Інші пріоритетні сфери адаптації законодавства визначаються Міжвідом­чою координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавст­ва ЄС (далі — Міжвідомча координаційна рада). При цьому враховуються реко­мендації Ради і Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейсь­ким Союзом, а також їх українських частин. 2. Етапи адаптації законодавства Адаптація законодавства є планомірним процесом, що включає три окремих етапи, на кожному з яких досягається певний ступінь відповідності законодав­ства України законодавству ЄС у визначених цією Концепцією сферах. На першому етапі, що триває в даний період, перевага повинна надаватися: розвитку відповідно до вимог, визначених у Декларації, що прийнята Євро­пейською Радою на Копенгагенському саміті у червні 1993 p., правової системи в Україні, яка б сприяла досягненню стабільності у суспільстві, гарантувала верховенство права, права людини і забезпечувала функціонування ринкової економіки; приведенню законодавства України у відповідність з вимогами УПС та ін­ших міжнародних договорів, які стосуються співробітництва України та ЄС; розвитку законодавства України за визначеними цією Концепцією або Між­відомчою координаційною радою пріоритетними сферами у напрямі його посту­пового зближення із законодавством ЄС. На другому етапі процес адаптації законодавства зосереджується на таких завданнях: перегляд законодавства України у сферах, визначених частиною другою статті 51 УПС, з метою забезпечення його приблизної відповідності законодав­ству ЄС; правове забезпечення створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і підготовка до асоційованого членства України в ЄС. Третій етап адаптації законодавства залежатиме від укладення Угоди про асоційоване членство України в ЄС та включатиме період підготовки розшире­ної програми гармонізації законодавства України із законодавством ЄС з ме­тою забезпечення інтеграції України до спільного ринку ЄС. 3. Механізм адаптації законодавства Діяльність з адаптації законодавства повинна провадитися як складова, ін­тегральна частина нормотворчої діяльності органів виконавчої влади на основі єдиної системи планування, координації та контролю. Органи виконавчої влади відповідають за здійснення заходів з адаптації за­конодавства згідно з їх компетенцією, що визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 р. № 852 «Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Функції координації та контролю за діяльністю органів виконавчої влади з адаптації законодавства виконуватиме Мін'юст, а координацію цієї діяльності забезпечуватиме Міжвідомча координаційна рада, що утворена при Мін'юсті. Діяльність з адаптації законодавства в Україні провадитиметься за відповід­ними планами роботи органів виконавчої влади з адаптації законодавства, які розроблятимуться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. ЗЗЧ-319 507 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ З метою виконання визначених цією Концепцією завдань Кабінетом Мініст­рів України встановлюватимуться додаткові вимоги щодо порядку розроблення проектів нормативно-правових актів України з урахуванням основних поло­жень законодавства ЄС. У процесі розроблення проектів актів законодавства, що підлягають адапта­ції, центральні органи виконавчої влади керуватимуться основними положен­нями відповідних актів законодавства ЄС. Для забезпечення приблизної адекватності законодавства України і законо­давства ЄС у процесі провадження нормотворчої діяльності враховуватимуть­ся основні положення актів законодавства ЄС настільки, наскільки це доцільно для України з огляду на економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних правових норм, адаптованих до вимог законодавства ЄС. При здійсненні заходів з адаптації законодавства центральні органи вико­навчої влади керуватимуться методичними рекомендаціями, що розробляти­муться Мін'юстом. Впровадження адаптованого законодавства Впровадження адаптованого законодавства, яке є найважливішим елемен­том процесу адаптації законодавства, потребуватиме утворення відповідних структур та розроблення дієвих механізмів, належного професійного рівня та технічного оснащення працівників органів виконавчої влади, запровадження ефективного механізму судового захисту прав та інтересів учасників правовід­носин, які виникають на основі цих норм. Передбачається, що: органи, уповноважені контролювати впровадження адаптованого законодав­ства, прийматимуть відповідні нормативні акти, спрямовані на виконання цієї функції в повному обсязі; органи сертифікації та випробувальні лабораторії здійснюватимуть перевір­ку і підтвердження відповідності продукції (товарів, послуг) вимогам норматив­них актів України, приведених у відповідність із законодавством ЄС; буде забезпечено належний рівень навчання з питань законодавства ЄС державних службовців, які відповідатимуть за впровадження адаптованого за­конодавства, і суддів, а також підвищення їх кваліфікації в установленому по­рядку; здійснюватимуться заходи з метою посилення ролі професійних громадсь­ких організацій, об'єднань споживачів та інших громадських організацій у впровадженні положень цієї Концепції. 4. Організаційне забезпечення процесу адаптації законодавства Фінансове забезпечення Для належної організації процесу адаптації законодавства передбачатиму­ться відповідні кошти в програмі фінансування заходів щодо реалізації Страте­гії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Прези­дента України від 11 червня 1998 р. № 615 (615/98). Фінансування заходів з адаптації законодавства на кожному етапі здійсню­ватиметься за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, зокрема коштів 508 Європейська інтеграція Укра'іни міжнародної технічної допомоги, із залученням інших не заборонених законо­давством джерел. Інформаційне і наукове забезпечення Інформаційне і наукове забезпечення процесу адаптації законодавства включає: постійне інформування органів державної влади про чинне законодавство ЄС, зміни і доповнення до нього, забезпечення ефективного та повного доступу до європейських правових, бібліографічних та інших баз даних учасників про­цесу адаптації законодавства; організацію роботи з перекладу актів законодавства ЄС та надання консуль­тацій з питань використання юридичної термінології, забезпечення діяльності Центру перекладів актів європейського права; організацію роботи з наукового дослідження процесів уніфікації та гармо­нізації права в державах-членах ЄС, державах Центральної і Східної Європи, що є кандидатами у члени ЄС. Кадрове забезпечення Кадрове забезпечення потребуватиме: перегляду навчальних програм з юридичних питань з метою їх адаптації до програм держав-членів ЄС, підвищення кваліфікації з питань законодавства ЄС працівників органів виконавчої влади, запровадження спеціалізації з пи­тань законодавства ЄС у рамках навчальних програм вищих навчальних за­кладів України; розроблення для спеціалістів, які забезпечують процес адаптації законодав­ства, програм вивчення іноземних мов та ознайомлення з юридичною терміно­логією, що використовується в актах законодавства ЄС; формування і реалізації галузевих та регіональних програм співробітництва з державами-членами ЄС, державами Центральної і Східної Європи у сфері наближення національного законодавства до законодавства ЄС з метою коор­динації відповідної роботи та вивчення досвіду, набутого у цій сфері. 509 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України КОНЦЕПЦІЯ розвитку стосунків з Європейським Союзом у галузі авторського права і суміжних прав ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державного агентства України з авторських і суміжних прав від 25 серпня 1998 р. 1. Основні напрями та пріоритети розвитку стосунків з Європейським Союзом у галузі авторського права і суміжних прав Основними напрямами і пріоритетами розвитку стосунків з Європейським Союзом у галузі авторського права і суміжних прав є: — розвиток і вдосконалення національного законодавства шляхом: а) підготовки нових законопроектів, внесення змін і доповнень до чинного за­конодавства; б) введення кримінальної та адміністративної відповідальності, що існує в країнах-членах ЄС, за порушення норм авторського права і суміжних прав; в) використання в національному законодавстві норм і положень директив ЄС з охорони інтелектуальної власності; — здійснення кадрового забезпечення системи охорони об'єктів авторського права і суміжних прав шляхом підготовки і перепідготовки спеціалістів у галузі охорони літературних і музичних творів, аудіо- і відеозаписів, комп'ютерних програм, програм телерадіомовлення; — створення громадських організацій з управління майновими правами ав­торів на колективній основі; — застосування новітньої техніки і прогресивних технологій у галузі авто­матизованої обробки інформації, системи збирання, розподілу і виплати ав­торської винагороди, створення комп'ютерних каталогів. 2. Головна мета співробітництва, стратегія щодо її досягнення та відповідні тактичні дії Головною метою співробітництва у галузі авторського права і суміжних прав є гармонізація національного законодавства із законодавством країн-членів ЄС. Йдеться про створення системи виключно правомірного використання на тери­торії України творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, ви­конань, фонограм, програм телерадіомовлення — системи, яка б гарантувала рівень захисту, аналогічний тому, що існує у Співтоваристві. У стратегічному плані, керуючись вимогами Конституції України, нормами законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу», «Про кінематографію», положен­нями відповідних указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, забезпечувати інтеграцію законодавства України до міжнародної сис- 510 Європейська інтеї Іація України ,-, • ^чо ЄС у теми охорони об єктів авторського права І суміжних прав, створення спрі£ J вого режиму визнання і захисту інтелектуальної власності. Забезпечувати виконання вимог Бернської конвенції про охорону літератур^ них і художніх творів (Паризький акт, 1971 рік), Всесвітньої конвенції про ав­торське право, членом яких є Україна. Продовжувати роботу щодо приєднання України до багатосторонніх конвен­цій про права на інтелектуальну власність. Забезпечити вступ України до Між­народної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і органів радіомовлення (Рим, 1961 рік), Конвенції про охорону інтересів виробників фо­нограм від незаконного відтворення їх фонограм (Женева, 1971 рік), Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми (Женева, 1996 рік). У тактичному плані: а) впроваджувати у систему законодавчих актів України (стосовно охорони об'єктів авторського права і суміжних прав) вимоги директив Європейського Союзу «Про правовий захист комп'ютерних програм» (1991 рік), «Про права на оренду і прокат та права, пов'язані з авторським правом у галузі інтелектуаль­ної власності», 1992 рік), «Про координацію деяких положень авторського пра­ва і суміжних прав, застосовуваних до радіомовлення через супутник і до трансляції по дротовому зв'язку» (1993 рік), «Про узгодження строків захисту авторського права і суміжних прав» (1993 рік), «Про правовий захист баз да­них» (1996 рік); б) укладати двосторонні угоди про взаємне представництво інтересів з ав­торсько-правовими організаціями країн-членів ЄС; в) вивчати і впроваджувати досвід країн-членів ЕС у нормотворчій роботі, системі охорони об'єктів авторського права і суміжних прав (практика досудо-вого і судового розгляду конфліктних справ, боротьба з піратством), управління майновими правами на колективній основі, у створенні фондів матеріальної до­помоги членам авторсько-правових товариств; г) створювати цілісну систему охорони об'єктів авторського права і суміж­них прав із врахуванням досвіду європейських країн. 3. Суб'єкти розвитку стосунків Встановлювати і підтримувати ділові контакти з відповідними підрозділами ЄС з проблем інтелектуальної власності, а також а авторсько-правовими орга­нізаціями країн-членів ЄС: Ей-Сі-Бі (Королівство Бельгія), КОДА, Ей-Сі-Бі (Королівство Данія), ГЕМА, БІЛЬД-КУНСТ (Федеративна Республіка Німеч­чина), СОПЕ (Грецька Республіка), СГАЕ, СТЕФ (Королівство Іспанія), СА-СЕМ, СДЕМ, СКАМ, САКД (Французька Республіка), ІМРО (Ірландія), СІАЄ (Італійська Республіка), БУМА (Королівство Нідерландів), СПА (Португальсь­ка Республіка), ДАКС, Пі-Ер-Ес (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії). * * * Концепція спрямована на забезпечення цілісного і гармонійного розвитку стосунків України з Європейським Союзом у галузі авторського права і су­міжних прав. 511 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ПРОГРАМА інтеграції України до Європейського Союзу у галузі авторського права і суміжних прав ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державного агентства України з авторських і суміжних прав від 26 січня 1999 р. ЗМІСТ I. Вступ II. Сучасний стан охорони авторського права і суміжних прав в Україні III. Нормативно-правові акти Європейського Союзу у сфері авторського права і суміжних прав IV. Стратегічні напрями інтеграції в галузі авторського права і суміжних прав V. Наближення законодавства України до норм і правил ЄС у галузі авторсько­го права і суміжних прав VI. Забезпечення правомірного використання в Україні об'єктів авторського права і суміжних прав VII. Розвиток та вдосконалення інституційної бази охорони авторського права і суміжних прав та механізмів її впровадження VIII. Фінансове забезпечення Програми інтеграції України до ЄС у галузі ав­торського права і суміжних прав І. Вступ В умовах глобалізації та лібералізації світової економіки посилюється взаємо­залежність країн світу та здійснюється поступовий процес інтеграції ринків, зокрема інтелектуальної власності. Важливою складовою частиною ринку інте­лектуальної власності є індустрія авторського права і суміжних прав, яка в країнах ЄС є джерелом національного збагачення. Проголошений Україною курс на інтеграцію в ЄС ставить цілу низку проб­лем у сфері авторського права і суміжних прав. Для їх вирішення Україна має виконати дуже жорсткі умови, закріплені в офіційних документах ЄС: мати дієздатну національну систему охорони авторського права і суміжних прав у рамках спільного ринку ЄС; дотримуватися правил та регулюючих принципів, встановлених в рамках ЄС. Курс України на інтеграцію до ЄС за умови виконання вимог ЄС ставить пе­ред нашою державою завдання створення ефективної системи охорони інте­лектуальної власності. Вирішення цього завдання перебуває в прямій залежно­сті від розробки чітко визначеної політики у сфері авторського права і суміж­них прав, спрямованої на забезпечення прав і законних інтересів вітчизняних і зарубіжних авторів. 512 Європейська інтеграція України Базовими документами, що визначають засади інтеграції України до ЄС у галузі авторського права і суміжних прав, є: — Конституція України; — Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтова­риствами і Україною, яка була підписана в Люксембурзі 16 червня 1994 року та набула чинності 1 березня 1998 року (далі — УПС); — Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Ука­зом Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98; — Концепція розвитку стосунків з Європейським Союзом у галузі авторсь­кого права і суміжних прав, розроблена ДААСПом України та затверджена 25 серпня 1998 року. На основі зазначених документів розроблена Програма інтеграції України до ЄС у галузі авторського права і суміжних прав. Програма містить стислу характеристику сучасного стану охорони авторсь­кого права і суміжних прав в Україні, законодавства ЄС у цій сфері, визначає стратегічні напрями інтеграції в галузі авторського права і суміжних прав: на­ближення законодавства України про авторське право і суміжні права до норм і правил ЄС; забезпечення правомірного використання в Україні об'єктів ав­торського права і суміжних прав; розвиток та вдосконалення інституційної ба­зи охорони авторського права і суміжних прав та механізмів її впровадження. II. Сучасний стан розвитку системи охорони авторського права і суміжних прав Україна прагне подолати традиційну недооцінку в економічному, соціально­му, суспільному житті країни значення об'єктів авторського права і суміжних прав, забезпечити належний, безумовно надійний та ефективний рівень їх охо­рони. Охорона авторських і суміжних прав в Україні нині є реальним чинником становлення цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Політика у сфері авторського права і суміжних прав стала складовою частиною державної по­літики і знайшла безпосереднє відображення у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України. Органом, що забезпечує реалізацію політики в галузі авторського права і су­міжних прав, є Державне агентство України з авторських і суміжних прав (ДА-АСП України), головні завдання якого: — забезпечення беззастережно правомірного використання творів науки, літератури, мистецтва; — поліпшення матеріального становища художньої інтелігенції шляхом під­писання ліцензійних угод з користувачами, збільшення обсягів нарахувань і за­безпечення своєчасної виплати авторської винагороди; — розробка нормативних актів щодо забезпечення повноцінного функціону­вання в Україні системи охорони прав вітчизняних і зарубіжних авторів; — дальший розвиток духовних обмінів шляхом експорту та імпорту прав на твори науки, літератури і мистецтва; — виконання міжнародних зобов'язань у сфері охорони об'єктів авторського права і суміжних прав, забезпечення приєднання України до ГАТТ/СОТ, вхо­дження її у європейські та світові структури. 513 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________ Законодавство України про авторське право і суміжні права набуває певної правової завершеності, що знайшло відображення в Конституції України, де визначено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 41). Основу нормативно-правової бази у сфері авторського права і суміжних прав становить Закон України «Про авторське право і суміжні права». Він роз­роблений за кваліфікованої консультативної підтримки зарубіжних експертів, зокрема експертів ЄС. Закон акумулює в собі прогресивний досвід, накопиче­ний розвиненими країнами в процесі багаторічного розвитку. Розвиток системи охорони авторського права і суміжних прав значною мірою залежить від роботи Державного агентства України з авторських і су­міжних прав (ДААСП України), яке використовує всі можливі важелі і повно­важення, надані чинним законодавством. За ініціативою і участю ДААСПу під­готовлені і діють постанови Кабінету Міністрів України: «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літе­ратури і мистецтва», «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва», «Про затвердження правил роздрібної торгівлі при­мірниками аудіовізуальних творів і фонограм», «Про порядок погодження з Державним агентством з авторських і суміжних прав документів, пов'язаних з імпортом, експортом і оптовою торгівлею аудіовізуальними творами і примір­никами фонограм». Проводиться послідовна робота по удосконаленню існуючої нормативно-правової бази у сфері авторського права і суміжних прав, метою якої є забезпе­чення правомірного використання творів, комп'ютерних програм, фонограм. На розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Підготовлені проекти законів України: «Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення», «Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм», «Про приєд­нання України до Римської конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення». Враховуючи задекларований Україною курс на європейську інтеграцію та вимоги, що ставить Європейський Союз до країн, які претендують на повноправ­не членство в ЄС, головне завдання у сфері авторського права і суміжних прав полягає в удосконаленні захисту прав авторів, виконавців, виробників фоно­грам, організацій мовлення, в забезпеченні до кінця п'ятого року після набуття чинності Угоди рівня захисту, аналогічного до існуючого в Співтоваристві, включаючи ефективні засоби дотримання таких прав. III. Нормативно-правові акти Європейського Союзу у галузі авторського права і суміжних прав Органічною частиною міжнародної охорони в галузі авторського права і су­міжних прав є директиви Європейських Співтовариств, положення яких істот­но впливають на розробку нових міжнародних договорів, національних законо­давчих актів на різних континентах. Зокрема директиви: Ради Європи від 14 травня 1991 року № 91/250 «Про правовий захист ком­п'ютерних програм»; 514 Європейська інтеграція України V Ради Європи від 19 листопада 1992 року № 92/100 «Про право на прокат та деякі суміжні права»; Ради Європи від 27 вересня 1993 року № 93/83 «Про координацію певних положень авторського права і суміжних прав щодо радіомовлення через супут­ники і ретрансляції по дротовому зв'язку»; Ради Європи від 23 жовтня 1993 року № 93/98 «Про уніфікацію строку охо­рони авторського права і деяких суміжних прав». Європейського парламенту і Ради Європи від 11 березня 1996 року № 96/9 «Про правовий захист баз даних». Вимоги директив є обов'язковими для всіх держав-членів Європейського Союзу. Важливе значення для розвитку національних систем авторського права і суміжних прав має дослідження Європейських Співтовариств «Зелений доку­мент. Авторське право і суміжні права в інформаційному просторі» (1995 p.). IV. Стратегічні напрями інтеграції у галузі авторського права і суміжних прав В інтеграційному процесі в галузі авторського права і суміжних прав можна виділити такі стратегічні напрями: — наближення законодавства України до вимог Європейського Союзу щодо охорони авторського права і суміжних прав; — забезпечення правомірного використання в Україні об'єктів авторського права і суміжних прав; — розвиток та вдосконалення інституційної бази захисту авторського права і суміжних прав та механізмів її впровадження. На основі стратегічних напрямів була розроблена та затверджена Концепція розвитку стосунків з Європейським Союзом у галузі авторського права і суміж­них прав. Концепція спрямована на визначення основних напрямів розвитку стосунків України з ЄС у галузі авторського права і суміжних прав та містить наступні положення: 1. Розвиток і вдосконалення національного законодавства шляхом: 1.1. Підготовки нових законопроектів, внесення змін і доповнень до чинного законодавства; 1.2. Введення існуючої в державах-членах ЄС кримінальної та адміністрати­вної відповідальності за порушення норм авторського права і суміжних прав; 1.3. Використання в національному законодавстві норм і положень директив ЄС з охорони авторського права і суміжних прав. 2. Здійснення кадрового забезпечення системи охорони об'єктів авторського права і суміжних прав шляхом підготовки і перепідготовки спеціалістів у галузі інтелектуальної власності. 3. Створення громадських організацій з управління майновими правами на колективній основі. 4. Застосування новітньої техніки і прогресивних технологій в галузі автома­тизованої обробки інформації, системи збирання, розподілу і виплати авторсь­кої винагороди, створення комп'ютерних каталогів. 515 КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________ V. Наближення законодавства України до норм і правил ЄС у галузі авторського права і суміжних прав Наближення законодавства України до законодавства ЄС у галузі авторсь­кого права і суміжних прав включає сукупність взаємозв'язаних організацій­них та правових заходів, спрямованих на поступове приведення у відповідність чинного законодавства України у галузі авторського права і суміжних прав до сучасної системи охорони об'єктів авторського права і суміжних прав ЄС та створення умов для забезпечення правомірного їх використання. Реформування законодавства України в галузі авторського права і суміж­них прав має здійснюватися на загальних засадах наближення законодавства України до нормативно-правових документів ЄС. 1. Першочергові заходи (1999—2000 роки): Внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, які мають на меті удосконалення положень авторського права і суміжних прав, створення передумов для дотримання вимог УПС у зазначеній сфері. Цей процес передба­чає прийняття, крім уже згаданих, таких Законів України: «Про внесення змін і доповнень до законодавчих актів України щодо забез­печення правової охорони комп'ютерних програм»; «Про приєднання України до Конвенції про поширення несучих програм си­гналів, що передаються через супутники»; «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуаль­ної власності про авторське право»; «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуаль­ної власності про виконання і фонограми». 2. До заходів першого етапу (2000—2007 роки): відноситься імплементація положень УПС у галузі авторського права і су­міжних прав, створення механізму врахування основних положень ЄС щодо охорони об'єктів авторського права і суміжних прав та вдосконалення норма­тивно-законодавчої бази у цій сфері з метою забезпечення відповідності націо­нального законодавства європейським стандартам та створення сприятливих умов для зближення правової системи України та ЄС. Кінцевою метою першого етапу наближення законодавства до відповідних положень УПС вважається створення належних правових та економічних умов для укладення угоди про асоційоване членство України в ЄС. Заходи першого етапу: 2.1. Проведення аналізу відповідності чинного законодавства та адміністра­тивної практики в Україні до відповідних положень УПС, пов'язаних з питан­нями авторського права і суміжних прав, з метою визначення шляхів приве­дення українського законодавства у відповідність до положень УПС; 2.2. Аналіз відповідності чинного законодавства з авторського права і суміж­них прав та нормативної бази його застосування в Україні положенням стат­ті 50 УПС; 2.3. Вивчення законодавства ЄС та практики його застосування; 2.4. Організація перекладу нормативних актів ЄС у галузі авторського права і суміжних прав; 516 Європейська інтеграція України 2.5 Виявлення розбіжностей у практиці застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів України та країн-учасниць ЄС у галузі авторського права і суміжних прав; 2.6. Створення науково-практичного коментаря до Закону України «Про ав­торське право і суміжні права», який має стати необхідним доповненням до за­значеного Закону з точки зору практики його застосування; 2.7. Забезпечення в Україні повного захисту, що має зворотну силу, творів і фонограм; 2.8. Залучення технічної допомоги з боку ЄС для реалізації процесу набли­ження законодавства, підвищення кваліфікації кадрів, що займаються питан­нями охорони авторських і суміжних прав. 3. До заходів другого етапу відноситься повний перелік нормативно-правової бази України в галузі авторського права і суміжних прав для забезпечення від­повідності законодавству ЄС з метою створення належних економічних умов для приєднання України до ЄС. Визначення переліку цих заходів може здійснюватися в ході переговорів про приєднання України до ЄС на основі двосторонніх консультацій сторін та з урахуванням рекомендацій органів. ЄС і досвіду інших держав-учасниць ЄС. VI. Забезпечення правомірного використання в Україні об'єктів авторського права і суміжних прав Забезпечення правомірного використання в Україні об'єктів авторського права і суміжних прав — це захист конституційного права авторів творів нау­ки, літератури, мистецтва, артистів-виконавців, творців звуко- і відеозаписів, комп'ютерних програм на володіння, користування та розпорядження резуль­татами своєї інтелектуальної праці. На практиці ж бачимо, як неприховане піратськи використовуються численні твори і фонограми. Подолання цього небезпечного для суспільства явища можливе шляхом вжиття заходів системного характеру, енергійним та рішучим формуванням цивілізованого ринку інтелектуальної власності. До першочергових заходів (1999—2000 роки) відносяться: запровадження контрольних знаків на примірники аудіовізуальних творів і фонограм; забезпечення розрахунків театрально-концертних організацій, студій зву­козапису, організацій телерадіомовлення з авторами за використання творів літератури і мистецтва; встановлення мінімальних ставок авторської винагороди за видання творів науки, літератури і мистецтва; створення громадських організацій виробників і розповсюджувачів аудіо­візуальної і фонограмної продукції в Україні; організація науково-виробничого центру з проблем виготовлення кодованих голографічних захисних елементів для об'єктів авторського права; підготовка методичних розробок стосовно боротьби з піратством у сфері ау­діовізуальної та фонограмної продукції, комп'ютерних програм; координація діяльності органів виконавчої влади різної функціональної спрямованості як неодмінна умова забезпечення правомірного використання об'єктів інтелектуальної власності. 517 КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________ Забезпечення беззастережно правомірного використання в Україні творів вітчизняних і зарубіжних авторів, проведення ефективної боротьби з пірат­ством у сфері звуко- і відеозаписів, книговидання, поширення комп'ютерних програм дозволять: суттєво поліпшити матеріальне становище представників художньої інте­лігенції; покращити фінансування вітчизняної культури і науки; забезпечити виконання Україною міжнародних зобов'язань у сфері охорони об'єктів авторського права і суміжних прав; привести національне законодавство з авторського права і суміжних прав до вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС); інтенсифікувати процес вигідного розвитку міжнародних духовних обмінів, перш за все шляхом експорту на твори науки, літератури і мистецтва. До заходів наступного етапу (2000—2007 роки): відноситься завершення створення системи, що забезпечує правомірне ви­користання об'єктів авторського права і суміжних прав. Визначення переліку цих заходів має здійснюватися у ході переговорів про приєднання України до ЄС на основі двосторонніх консультацій сторін та з ура­хуванням рекомендацій органів ЄС і досвіду інших держав-учасниць ЄС. VII. Розвиток та удосконалення інституційної бази охорони авторського права і суміжних прав та механізмів її впровадження Важливим фактором у процесі забезпечення правомірного використання творів, комп'ютерних програм, фонограм є формування та удосконалення ад­міністративних структур та юридичних механізмів, що забезпечують охорону авторського права і суміжних прав. 1. Першочергові заходи (1999—2000 роки): 1.1. Створення консультативних рад при ДААСПі з представників авторсь­кої громадськості, заінтересованих міністерств і відомств, творчих спілок для більш ефективного забезпечення прав і законних інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення; 1.2. Складання відповідно до вимог міжнародних конвенцій і угод зведеного каталогу авторів, зведеного каталогу творів, зведеного каталогу користувачів творів — платників авторської винагороди; 1.3. Забезпечення виплати авторської винагороди за використання творів на радіо і телебаченні, при звукозаписі, за публічне виконання відеофільмів, за виготовлення чи імпорт обладнання, використовуваного для відтворення творів в особистих цілях; 1.4. Розробка видавничого проекту, організація і видання бюлетеня з проб­лем авторського права і суміжних прав; 1.5. Поліпшення взаємодії інституцій різного рівня у процесі забезпечення правомірного використання творів, комп'ютерних програм, фонограм. Створен­ня міжвідомчої комісії з питань охорони прав та використання об'єктів інтелек­туальної власності. 2. Заходи першого етапу (2000—2007 роки): 2.1. Укладання двосторонніх угод про взаємне представництво інтересів з ав­торсько-правовими організаціями держав-членів ЄС; 518 Європейська інтеграція України 2.2 Вивчення і впровадження досвіду держав-членів ЄС у нормотворчій ро­боті, системі охорони об'єктів авторського права і суміжних прав (практика до-судового і судового розгляду конфліктних справ, боротьба з піратством), управ­ління майновими права на колективній основі, у створенні фондів матеріальної допомоги членам авторсько-правових товариств; 2.3. Створення цілісної системи охорони об'єктів авторського права і суміж­них прав із врахуванням досвіду європейських країн; 2.4. Розробка комплексу програм для розподілу гонорару у ВКВ за публічне виконання творів (розподіл, виплата, бухгалтерський облік); 2.5. Створення локальної мережі ПК для роботи з базою даних щодо експор­ту прав; 2.6. Удосконалення системи органів адміністративної юстиції, які забезпечу­ють правомірне вдлк,ор%с.тгж\й таор\в \ с&' «тв суміжних прав шляхом утворен­ня нових інституцій у зазначеній системі, зокрема спеціальних структурних одиниць з питань захисту інтелектуальної власності в органах прокуратури та МВС; 2.7. Розробка та впровадження механізмів міжнародного співробітництва між авторсько-правовими відомствами України та держав-членів ЄС; 2.8. Утворення спеціального суду (спеціалізація в судах) з питань інтелекту­альної власності: розробка положень щодо утворення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності; наукове обгрунтування концепції створення такого суду; кваліфікаційна підготовка суддів; взаємодія ДААСПу із судовими органами; 2.9. Залучення міжнародної технічної допомоги для розвитку та удоскона­лення інституційної бази охорони авторського права і суміжних прав. 3. До заходів другого етапу відноситься завершення формування інституцій­ної бази забезпечення охорони авторського права і суміжних прав та механіз­мів її впровадження з метою створення життєздатної системи боротьби з піратством. Визначення переліку цих заходів має здійснюватися у ході переговорів про приєднання України до ЄС, на основі двосторонніх консультацій сторін та з урахуванням рекомендацій органів ЄС і досвіду інших держав-учасниць ЄС. VIII. Фінансове забезпечення Програми інтеграції України до ЄС у галузі авторського права і суміжних прав Фінансове забезпечення Програми інтеграції України до ЄС у галузі ав­торського права і суміжних прав здійснюватиметься за рахунок коштів Держав­ного агентства України з авторських і суміжних прав, Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність», яка реалізуватиметься в Україні в 1999—2000 ро­ках, фонду солідарності і грантів Міжнародної конфедерації товариств авторів і композиторів (СІЗАК), членом якої є ДААСП України. 519 Довідково-практичне видання Авторське право і суміжні права. Європейський досвід КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України Редактор Худ. редактор Комп'ютерна верстка Коректор Г. І. Якименко А. О. Костенко Л. С. Кулешова О. О. Грищаєнко Підп. до друку 23.11.2001 р. Формат 70 х 100/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 41,9. Обл.-вид. арк. 36,4. Наклад 1000 прим. Зам. № 1-319. Видавничий Дім «Ін Юре» Україна, 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 4 тел./факс: 244-64-80, 219-14-06, 216-34-66 E-mail: [email protected] Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції Серія ДК, № 352 від 05.03.2001 р. Віддруковано у ВАТ «Книжкова друкарня наукової книги» Україна, 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 ISEN 966-7752-77-1 1. Реферат на тему A Critical Analysis Of King Leer 2. Реферат Расчет нагрузок с помощью ЭВМ 3. Реферат на тему Angela 4. Реферат Вода природних джерел 5. Реферат Наша Галактика 2 6. Курсовая Отечественная война 1812 года 6 7. Статья Репрезентация социальных проблем в российской прессе 90-х годов 8. Реферат на тему Total Quality Management Essay Research Paper The 9. Реферат на тему Особливості реконструктивної хірургії травматичних дефектів носа у гострому періоді 10. Реферат Зарубежстрой Bukvasha Правила Контакты