План заняття № 4

Група:

Спеціальність

Тема заняття:

Панас Мирний. Нарис життя і творчості. Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Історія написання роману, джерела твору, своєрідність композиції (багатоплановість сюжету, екскурси в минуле, публіцистичні відступи.)

Мета заняття:

Навчальна:

Ознайомити студентів із життєвим і творчим шляхом письменника. Розкрити формування світогляду письменника в умовах посилення визвольного руху в країні, вплив традицій Т. Шевченка, Марка Вовчка, передової російської та західноєвропейської літератури на розвиток таланту митця.

Виховна:

Виховувати в учнів любов і повагу до минулого України, почуття патріотизму, гідності людини вільної держави

Розвиваюча -

Розвивати уміння аналізувати історичні події, літературну спадщину письменника

Вид заняття:

лекція

Вид лекції:

Лекція з елементами бесіди

Форма проведення заняття:

евристична бесіда

Міжпредметні зв’язки:

Забезпечуючі

Історія України

Забезпечувані

Українська мова

Методичне забезпечення:

опорні конспекти, тексти творів

Література:

1. Білецький О. Панас Мирний // Білецький О. Зібрання праць: У 5 т. - К., 1965. - Т.2.

2. Горленко В. “Повія”, роман П. Мирного // Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія: У 3 кн. - К., 1998. - Кн.2.

3. Міщук Р. Реалізм Панаса Мирного і проблема художньої розповіді // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ - початку ХХ ст. - К., 1991.

4. Пивоваров М. Майстерність психологічного аналізу (Роман “Повія” Панаса Мирного). - К., 1960.

5. Сиваченко М. Корифей української прози. - К., 1967.

6. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. - К., 1989.

Технічні засоби навчання

комп’ютер

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Організаційний момент

1.1 Привітання студентів

1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття

Ознайомити студентів із життєвим і творчим шляхом письменника. Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Історія написання роману, джерела твору, своєрідність композиції (багатоплановість сюжету, екскурси в минуле, публіцистичні відступи.)

Головний персонаж роману Чіпка Варениченко - "пропаща сила"

3. Мотивація навчання

Розвиток аналітичного мислення і творчих здібностей студентів

4. Актуалізація опорних знань

Студенти пропонують свої доповіді про письменника.

Панас Мирний та Іван Білик училися мудрості у свого народу. Доказом цьому є й те, що роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" рясно пересипаний народними приказками і прислів'ями, й те, що одне з них стало назвою твору, й те, що думки і настрої народу автор передав через своїх персонажів.

5. Коментар відповідей та робіт студентів

Аналіз відповідей, виставлення оцінок

6. Викладення та вивчення нового матеріалу (лекція)

"В цій людині билося палке серце патріота,

справжнього гуманіста"

(Олесь Гончар)

Панас Мирний (1849 - 1920)

Один із найвідоміших класиків Панас Рудченко, який виступав у літературі під псевдонімом Панас Мирний, був творцем українського соціально-психологічного роману, визначним майстром реалістичної прози. Михайло Коцюбинський називав Панаса Мирного "силою і красою літератури нашої", підкреслюючи широкий та вільний лет думки автора багатьох повістей, романів, оповідань як особливість його творчої манери, як " те, чого не стає мало не всім нашим белетристам".

13 травня 1849 року Панас Якович Рудченко народився в Миргороді на Полтавщині у сім'ї зубожілого дворянина-чиновника. Яків Григорович, батько митця, був бухгалтером повітового скарбництва і подбав про забезпечення дітей освітою та майбутньою чиновницькою посадою. Панас навчався у Миргородській церковно-парафіяльній школі, згодом - у Гадяцькому повітовому училищі, де отримав п'ять похвальних листів як один із кращих учнів.

панас мирний письменник студент

Велику роль у вихованні Панаса відіграла його мати Тетяна Іванівна, дочка миргородського дрібного чиновника Гординського, яка змалку прищеплювала своїм дітям любов до української мови й народної пісні. П'ятеро дітей відчували її повсякденну турботу й виховувалися за принципами української етнопедагогіки. У народному дусі виховувала дітей у сім'ї Рудченків і няня Оришка - Ірина Костянтинівна Батієнко, яку майбутній письменник дуже любив і яка пізніше стала прообразом багатьох героїнь його художніх творів. Малі Рудченки залюбки читали Шевченків "Кобзар".


1863 р:

Здібний випускник, звичайно, мріяв про гімназію, після якої відкривалися можливості університетської освіти, проте, за наполяганням батька, вже з чотирнадцяти років розпочав роботу в повітовому суді. З одного боку, рано розпочата кар'єра мала переваги: Панас служив канцеляристом у різних установах Гадяча, Прилук, Миргорода,

в 1871 році:

поки назавжди не оселився в Полтаві, поступово піднявшись по службовій драбині на найвищий щабель і ставши дійсним статським радником. З іншого боку - казенне канцелярське середовище, оточення бюрократів і хапуг жорстоко травмувало вразливу душу юнака, особливо в перші роки служби.

1872:

припадають його перші спроби на ниві літературної творчості та фольклористичної діяльності - публікував свої фольклорні матеріали в "Полтавских губернских ведомостях", друкувався в "Основі"

1874:

в журналі "Правда" побачили світ нарис "Подоріжжя од Полтави до Гадячого" та оповідання "П'яниця"

1875:

в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" і подано до цензури, але в зв'язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з'являється в Женеві у 1880 році.

в 1877:

в Женеві з'являється повість "Лихі люди"

1881:

завершив роман "Повія"

1886:

Києві виходять збірник творів письменника "Збираниця з рідного поля" та комедія "Перемудрив".

1889:

він одружився із Олександрою Михайлівною Шейдеман, дочкою поліцейського чиновника. З народженням дітей сім'я потребувала все більших коштів, тож Рудченко мусив шануватися на посаді, багато сил віддавати службі. Сучасники Панаса Яковича свідчили, що він ретельно виконував свої службові обов'язки, хоч, водночас, ніколи не запобігав перед начальством, не спокушався перспективою отримати прибутковіше місце ціною компромісів. Навіть рідному братові, який кликав його до Києва зануритися в бурхливе мистецьке життя і заробити більше, ніж у провінційному місті, Панас Якович відповів, що прагне мати державну роботу, яка б забезпечувала його хлібом насущним, але не призводила до непорозумінь із власною совістю.

1905:

почав видаватися в Полтаві, у ряді своїх творів ("До сучасної музи", "Сон", "До братів-засланців") відгукується на революційні події.

У 1903-1907:

роках вийшов тритомник вибраних творів письменника.

1914 року:

було заборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. Не дивно, що в 1915р. поліція розшукує "політично підозрілу особу" Панаса Мирного.

Останній період життя письменника був сповнений втрат і горя. Один за одним помирали друзі, яких Панас Мирний високо цінував: Борис Грінченко, Микола Лисенко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський. Перша світова війна зумовила розшуки жандармерією по всій Полтавщині неблагонадійного російського підданого Рудгана. Йшлося про Панаса Рудченка, чиї листи до Львова з творчих питань у роки війни були розцінені як ворожа діяльність. Що цікаво, Панасові Яковичу особисто доводилося давати письмову відповідь, що в його відомстві Рудган не працює. Та найстрашнішим для митця стало те, що війна забрала життя улюбленого сина Віктора, який після закінчення університету служив офіцером на фронті.

У часи УНР Панас Мирний робив усе для того, щоб українська мова й література посіли в суспільстві належне місце. Він заснував у Полтаві товариство наймолодших читачів - "Зірка", підготував театралізоване "Батькове свято", приурочене до 150-річчя з дня народження Івана Котляревського. Варто пригадати, що святкування проходило в часи денікінського терору, тож письменник за свою активність та патріотичні переконання міг бути суворо покараним. Прихід радянської влади Панас Мирний зустрів без ентузіазму. Працюючи на посаді завідуючого відділом податків Полтавського фінансового відділу, митець бачив, як обкладали нещадними податками й доводили до крайнього зубожіння працьовите українське селянство новітні гнобителі. Та найбільше вражала письменника зневага нової влади до безцінних духовних скарбів нації. В одному з останніх віршів Панас Мирний писав:

Та знищити все захотіли,

Що наживалося віками,

Що здобувалось кров'ю й потом

Із примусу і по охоті

Дідами нашими й батьками.

Бо то було добро "буржуйне",

А ми усі соціалісти.

Вночі з 19 на 20 січня 1920 р. а 28 січня

стався крововилив у мозок, письменника не стало. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.

Аналіз роману

1. Поняття про соціально-психологічний роман

Особливості роману:

зображення великого й складного кола подій та явищ суспільного й побутового життя певного історичного періоду,

тривалий час дії,

основних дійових осіб до десяти (більше),

відтворення складних шляхів розвитку образів - персонажів у їхніх багатоманітних зв'язках з суспільством,

значна сюжетна розгалуженість (крім головної лінії, можуть бути три і більше побічних, що розвиваються паралельно, схрещуються і переплітаються, становлячи єдине ціле),

докладні описи (портрети, пейзажі, інтер'єри тощо),

докладність розповіді про події та персонажів,

прозова форма (крім роману у віршах),

великий обсяг (дилогія, трилогія, тетралогія).

І. Франко: "Хіба ревуть воли…" - перший "роман з народного життя", тут "змальовано майже столітню історію українського села", розкрито соціальну діяльність в усіх її суперечностях, показано, як соціально-економічні умови, конкретне життєве середовище формували характер особистості, зумовлювали, визначали її поведінку.

Роман, в якому аналіз дійсності поєднується з глибоким психологічним дослідженням внутрішнього світу людини називається соціально-психологічним.

2. Історія написання роману

В основу роману покладено факти живої дійсності. У 1872р. Панас Мирний після поїздок по селах України, аналізуючи народне життя, створив повість під назвою "Чіпка". Прочитавши цей твір Іван Рудченко зробив ряд зауважень і подав змістовні поради. Панас Мирний змінив назву на "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". У співавторстві з братом роман було закінчено в 1875р. і подано до цензури. Цензура викреслила окремі місця, але роман і після цього не був надрукований, бо вийшов царський указ 1876р. про заборону друкувати книжки українською мовою. Тільки у 1880р. роман уперше був надрукований у Женеві.

Історію створення роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" можна розкрити в бесіді, використовуючи такі запитання:

·                   Що стало поштовхом для роботи над великим епічним полотном?

·                   Скільки років було тоді Панасові Мирному? Який внесок у роман зробив Іван Білик? Що ви знаєте про цього співавтора твору?

·                   Скільки редакцій мав роман і про що це свідчить?

·                   Де й коли було опубліковано твір, під якою назвою?

Складність, багатоплановість роману.

Учні визначають основні проблеми, порушені у творі, насиченість змісту подіями і героями, переказують епізоди, які найбільше вразили і схвилювали їх: ставлення дітей до малого Чіпки; у Варениченка забирають землю; селянський бунт і його наслідки; розмова Галі з Чіпкою про одруження; прагнення Нечипора послужити громаді і нова несправедливість; стосунки Чіпчиної матері з невісткою; дружба Галі і Христі; чудові пейзажі.

Деякі особливості композиційної будови твору.

Яку з чотирьох частин ви назвали б екскурсом у минуле? Які події з історії України відкрилися вам на сторінках другої частини роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

У другій частині автори повертають нас у часи руйнування Запорозької Січі Катериною II і поступового закріпачення України.

Довгий час у шкільному літературознавстві побутувала думка про те, що друга частина роману порушує композиційну цілісність твору, що вона ніби штучно прив'язана до загального змісту і майже не пов'язана з лінією головного героя. Академік О. Білецький взагалі вважав, що композиція роману схожа "на будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом".

Але, зауважмо, твір витримав шість редакцій! Якщо згадати, якими прискіпливими були до змісту й форми самі автори, то одразу починаєш сумніватися, що вони нехтували композиційною стрункістю твору. Можливо, критики просто не зрозуміли, в чому логіка подій у романі, або свідомо перекручували очевидне?

Давайте візьмемо на себе роль дослідників-літературознавців і з'ясуємо місце і значення другої частини роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" До речі, до шкільних хрестоматій донедавна не включали навіть уривків з цієї частини, а тільки передавали зміст коротким абзацом. Чи не тому, що будь-яка згадка про козацтво та Запорозьку Січ, тим паче жалкування за козацькою вольницею, називалося однозначно - буржуазним українським націоналізмом? А саме в другій частині, свідомо чи несвідомо, брати Рудченки художньо переконливо довели, що московська неволя стала руїною не лише для державності України, цього багатого, освіченого колись краю, а й руїною для моралі і психіки нашого народу. Саме тут розкрито, як нищився вільний козацький дух, як з українця-козака робили українця-вола, німого раба, в душі якого жили не лише покора, а й протест - неусвідомлений і грізний, немов ревіння вола. Той протест часто був потворний і приречений у темноті своїй.

Давайте звернемося до тексту.

·                   Як реєстрові козаки і просто вільні хлібороби зустріли звістку про неволю?

·                   Кому було подаровано село Піски, за які заслуги?

·                   У яких епізодах показано зверхність до українського населення новоявлених господарів, приниження і знущання над селянами?

·                   Прочитайте цитати, що свідчать про презирливе, зневажливе ставлення українців і прокоментуйте їх.

·                   Чому генеральша не хотіла видати меншої дочки заміж за сотниченка Саєнка?

·                   Прокоментуйте уривок:

Минав час. Чимало піщан тікало на Дон, але більшість корилася, байдужіла.

. Розпились, розледачіли. Забули навіть у мандри бігати. Як було хто втече, то це таке диво - на півроку розмови! Неволя, як той чад, задурманила людям голови. Уже вони й не сумували - наче так тому й треба! Стали тільки по шинках киснути. Коли не на панщині, то в корчмі. Зубожіло село. Обшарпане, обтіпане.

Тільки козачі хатки й біліють. Стали прокидатись де-де й злодіячки - новина в Пісках) Перше колись ніколи ні в кого й двері не запиралися, а тепер - і на засуві страшно.

Отже, найстрашніші наслідки поневолення - руйнування моралі, етики, деформація психіки народу. З епізодів роману вибудовується такий логічний ряд: неволя - приниження - пияцтво - злочинство.

Рабська психологія породжує і перевертнів, і панських холуїв. Пригадаймо прикажчика Карпа Дровиченка, "свого чоловіка", який підбив пана "на шостий день і поле назад одібрав".

З історичних джерел, з художньої літератури ми знаємо про різні способи русифікації. Тут, у другій частині, показано, як українців русифікували через військо. Чіпчин батько, втікач від пана, був то Хрущем, то Притикою, то Вареником, залежно від обставин. Але коли йому заголили лоба, забрали в рекрути, то записали Хрущовим. Штрих не випадковий. Сьогодні немає статистики, скільки тих "ових" за багато століть з'явилося в Україні.

А який вплив мала служба в царській армії на Максима Гудзя, жорстокого і неприкаяного козацького нащадка? Чи зробила вона цього "махамеда" кращим? Чого навчила?

Отже, друга частина, яка, на перший погляд, немов штучно приєднана до стрижневої лінії твору, виявляється дуже потрібною для усвідомлення головної ідеї

—"українці в ярмі". Саме з тих, уярмлених, українців пішов у жорстоке, "воляче" життя майбутній розбійник

—Чіпка Варениченко. Зміст розглянутої частини знаходить своє логічне продовження у XXVII розділі під назвою "Новий вік" (четверта частина). Перший абзац його нагадує публіцистичний коментар подій: "Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні." (Абзац варто прочитати в класі повністю).

3. Тема та ідея

Проблема. У романі автори розкрили трагедію правдошукача, Криву стежку" його бунтарства. Це широка панорама суспільного життя України впродовж десятиліть: до реформи 1861р. і після неї.

Головна тема - розкриття всієї складності соціальних причин, що породили стихійного протестанта, визначили характер гнівного бунтаря і месника за кривди, які терпить народ від зграї гнобителів.

Звучить ідея гибелі людей (кращих), які гинуть як жертви соціальної несправедливості - стають "пропащою силою" (друга назва роману). В романі викрито залишки кріпацтва, показано цілковиту безправність селянства та тяжке життя бідноти в місті.

4. Композиція. Сюжет:

Сюжет роману розгортається у двох напрямках. Перший - зображення картин життя і боротьби головного героя - Чіпки. Другий - змалювання життя Максима, солдатчини, морального занепаду героя.

Центральна проблема - проблема "пропащої сили".

Роман має 4 частини та підрозділи.

План І частини "Польова царівна":

1.                 Зустріч Чіпки з Галею

2.                 Батьки Чіпки

3.                 Дитячі роки у наймах

4.                 Грицько - хазяїн

Це експозиція. Тут ще немає боротьби, загострення конфліктів. Письменник лише знайомить нас з енергійним юнаком, не називаючи його імені. Юнак зустрічає "польову царівну". Потім виявляється, що юнак - Чіпка, а "польова царівна" - Галя. Тут чудові пейзажі. У наступних розділах - розповідь про батьків та дитячі роки героя. Розділ "Двужон" - про кріпака Івана Вареника, який під чужим прізвищем (Хрущ) з'явився у селі Піски, одружився з бідною дівчиною Мотрею і знову кудись помандрував, залишивши "байстрюка" Чіпку на тяжке бідування. Також змальовані дитячі та юнацькі роки Чіпки та його однолітка Грицька.

У ІІ частині розповідається про історію с. Пісок за півтораста років: як було засноване село, як попало в кріпацьку неволю; знущання панів Польських з народу (

Уляна - кошеня на шиї). Згодом Уляна народила сина Івана Вареника ("Двужон"). Зображено дитинство, юнацтво Максима Гудзя - батька Галі.

План ІІІ частини:

1. Нема землі!

2. Зміни у житті Чіпки

3. Бунт кріпаків

4. Чіпка мириться з матір'ю.

У ІІІ частині зображено складні конфлікти в житті Чіпки, причини його трагедії. Тут розповідь про реформу 1861р., показано настрій селяе, їхнє ставлення до реформи (розділ "На волі"). Виявилося, що поміщики їх обдурюють. Розповідається про одруження Чіпки з Галею, про обрання його земським "гласним" та про ту боротьбу, яка розгорнулась навколо цоього.

ІУ розділ. Арешт і заслання Чіпки в Сибір - розв'язка твору.

Отже, композиція відзначається багатоплановістю, тривалістю часу зображуваних подій, багатством матеріалу.

Студенти переказують коротко зміст роману.

Хочеться згадати одну українську мудрість: "Життя прожити - не поле перейти". Справді, прокласти рівну стежку через поле - і то нелегко, хоч межі його можна осягнути зором. А життя - річ складніша: не знаєш, де натрапиш на камінь, а де - на вибоїну, зустрінеш в дорозі добро чи зло. Тільки сильна і добра людина може пройти свій життєвий шлях гідно, не розгубившись, не розтративши духовних скарбів, доброти й любові, гідності й честі. У прислів'ях та приказках наш народ відтворив свій моральний кодекс: "Все добре переймай, а зла уникай", "З ким поведешся, в того й наберешся", "Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше", "Шануй батька і неньку, буде тобі скрізь гладенько", "Добре ім'я - найкраще багатство".

Чи сповідував у своєму житті ці святі моральні принципи головний герой роману Чіпка Варениченко? Ні, не сповідував. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідівських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини, зовнішнього характеру, що ускладнювали шлях Чіпки. Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки. Які саме?

Учні дають кожен свою оцінку вчинкам персонажа. В них і жаль, і співчуття, і багатозначне "якби не обставини." Усе переплелося в юному серці, і це добре. Отже, з одного боку, симпатія до скривдженого, обдарованого від природи і розумного Варениченка, з іншого - осуд його злодіянь і переступів. Головний герой роману - психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому глибокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних міркувань, спонукає замислитися над суттю людського буття.

Характеристика персонажа


Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка. Мати - зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство - це працьовиті руки й чесна душа. Батько - панський попихач, утікач і з панської волі москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й - "байстрюк", "виродок". Чіпка змалечку відчув себе нелюбим, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав і так багато болю.

Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас?

Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками - бабусею Оришкою та дідом Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує нас і момент, коли разом з пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насолодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевершує саму кривду.

Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати невиправдану жорстокість?

Це питання може викликати коротку морально-етичну бесіду, підсумком якої нехай стане прислів'я: "Посієш вчинок - пожнеш звичку; посієш звичку - пожнеш характер; посієш характер - пожнеш долю".

·                   Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрої в той період життя.

·                   Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю?

·                   Що є свідченням слабкої волі Чіпки?

·                   Хто підказував йому вихід із становища?

Учні пригадають, яким запопадливим господарем був молодий Чіпка, проілюструють свою розповідь цитатами, які свідчать, що він любив землю, знав їй ціну

і не лише матеріальну. Недаремно саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей:

Що тепер я?. Людський попихач, наймит?. Пропало. все пропало. І добро і душа пропала. бо немає правди між людьми.

Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втрачати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже:

Навіщо це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зживаєш!. Плюнь ти на ту землю!. Що ж робити? Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли. й тепер не сидітимемо без нього. Ти тоді малий був, - сама пучками та ручками заробляла, - та не померли з голоду. А тепер

не те, що тоді!. Тепер і ти заробиш, і я допоможу.

Хіба це не було добрим напучуванням? Але Чіпка не послухався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що подобається й автору, й читачам.

·                   Які вчинки Варениченка викликають у вас осуд?

·                   В яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики?

·                   А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства - розсудливість, мудрість, доброту, прагнення послужити громаді?

·                   Як через страждання свого героя автори розкривають несправедливість, цинізм суспільства, в якому він жив?

·                   Дайте оцінку вчинкам Нечипора після вигнання із земства.

·                   Яке прислів'я із згаданих на початку уроку могло б стати коротким підсумком його безславного кінця?

Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить Щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом з ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд, про який уже йшлося: неволя - приниження - пияцтво - злочин?

У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: "Де ж правда?" Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над темними, безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, відвертий і вражаючий цинізм чиновників. Але й сам Чіпка виявився не гідним поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає "відбиранням свого", зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, розтоптав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хоменків, вироком прозвучали Галині слова: "Так оце та правда?! Оце вона!!!"

Які почуття вкладено в слова Галі?

Що рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття?

У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі і часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами. Народ, иайсправедливіший суддя, каже: "Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше". Про це варто знати кожному.

План образу Чіпки

1. Обікрадене дитинство:

А - батьки Чіпки,

Б - роль баби Оришки у вихованні,

В - допитливий розум,

Г - у наймах.

2. На своєму хазяйстві:

А - портрет Чіпки,

Б - знайомство з Галею,

В - "Нема землі" - трагедія родини.

3. Слизька дорога:

А - Чіпка у шинку і дома,

Б - нові товариші,

В - перша крадіжка,

Г - участь у бунті кріпаків.

4. Чіпка багатіє

5. Нова кривда і дика помста

Чому Чіпка - "пропаща сила"?

Чіпка - "безбатченко". З дитинства виникають незвичайні запитання:

-                  ви казали, бабусю, що бог нас хлібом годує

-                  він, дитино, нас годує…

-                  а чого ж мама хліб заробляє - ось досі з роботи немає? Каже, якби не робила, то нічого б було їсти…"

"виростав у голоді та в холоді", "сам по собі, як палець". Безстрашність: "Не було тоді нічого, перед чим би він оступився; яка б страховина перед ним не вставала - не злякати їй його відважного духу, упертої думки, палкого серця… Такому нема на світі нічого такого, чого б він злякався".

Бунтарство: "Ні! Недобре зробив батько, - глухо якось, з протягом, почав Чіпка… - Ні… не гаразд!. Чому він їх не вирізав, не випалив?

-                  Кого сину? (дід Улас)

-                  Панів! - сказав твердо Чіпка. "

Портрет: "дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…"

"Скрізь неправда… скрізь! - шепотів він. - Куди не глянь, де не кинь - усюди кривда та й кривда!"

Галя до Чіпки: "Ти думаєш легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей. Бачиш, вони щиро працюють, чесно хліб заробляють, з людьми поводяться… і встають і лягають тихі, спокійні… А тут?"
7. Запис плану лекції: (тези або конспект лекції)

7.1 Знайомство з біографією письменника

7.2 Запис хронологічної таблиці

7.3 Теорія літератури: особливості роману, соціально-психологічний роман

7.4 Творча історія роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

7.5 Тема та ідея.

7.6 Композиція. Сюжет

7.7 Образ Чіпки

8. Закріплення знань студентів: усне фронтальне опитування

1.                 Особливості роману

2.                 Історія написання роману

3.                 Тема та ідея

4.                 центральна проблема

9. Коментар роботи студентів

Аналіз відповідей, виставлення оцінок

10. Підсумок заняття

Про що ж цей роман Панаса Мирного та Івана Білика? Про нищення історичної пам'яті, про важке ярмо на шиї українського народу, про несправедливість і жорстокість суспільства, яке нехтує всіма нормами моралі, породжує моральних калік - "пропащу силу". Роман викликає а нас роздуми не тільки над питаннями, пов'язаними з нашою історією, а й над загальнолюдськими, вічними: гріх і спокута, зло і добро, жорстокість і милосердя. Хто ж такий Чіпка Варениченко? Чи можна його назвати бунтарем проти соціального ладу, протестантом?

Чіпка не був настільки обізнаним, а про освіту й говорити нічого, щоб розуміти вади суспільного ладу. В його душі жила злість на особистих кривдників, і вона рухала ним. Навіть після бунту, коли він поміняв спосіб життя, то зробив це лише з однією метою - мстити дошкульніше. Його можна назвати протестантом, але стихійним, неусвідомленим. Радше всього, Чіпка - жахливо трагічна, морально роздвоєна особливість, яку обставини зробили стихійним бунтарем.

Безперечно, зіграло свою роль те, що Чіпка прийшов у світ з тавром неволі. У "Подорожі від Полтави до Гадячого" Панас Мирний, розкриваючи образ "злющого зарізяки" Гнидки (прототипу Чіпки), писав, що Гнидка - "безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побиту, пригніченого усяким панством.; "

Чого навчає гіркий досвід Чіпки Варениченка?

Він примушує нас замислитись над моральними цінностями, над суттю людського буття, над історією свого народу.

11. Домашнє завдання

Лекція, аналіз творчості, читати "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", виписати цитати до образу Чіпки. Підготуватися до розгляду проблеми "Що зробило Чіпку Варениченка пропащою силою?", використовуючи текст твору і матеріал підручника.

Размещено на Allbest.ru