Контрольная работа на тему Принципи побудови бюджетної системи країни бюджетний дефіцит
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-11-04Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Завдання № 1: Структура та принципи побудови бюджетної системи країни: їх аналіз та оцінка. Засади розмежування доходів та видатків між окремими бюджетами. Форми взаємозв’язків між бюджетами.
Бюджетна система України визначена “Бюджетним кодексом” України Відповідно до становлення сучасної бюджетної системи України, в основу законодавчих та інших нормативних документів покладені нетрадиційні принципи її побудови, а саме:
- принцип єдності (цілісності) бюджетної системи України, що забезпечується існуванням єдиного рахунку надходжень і платежів до бюджету та єдиної бюджетної класифікації доходів і видатків, єдністю регулювання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної документації, вимогами надання необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного бюджету до іншого, спільною грошовою системою та єдиною соціально-економічною політикою держави;
- принцип збалансованості передбачає, (згідност.95 Конституції України), що всі повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період, тобто обсяг передбачених бюджетом видатків має покриватись реальними доходами.
- принцип самостійності означає право законодавчих (представницьких) органів влади і органів місцевого самоврядування кожної ланки самостійно здійснювати бюджетний процес, стимулювання органів місцевого самоврядування до збільшення їх доходів , що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
- принцип повноти бюджетів; включенню до бюджету підлягають всі надходження та витрати, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів всіх органів відповідного рівня;
- принцип обґрунтованості, бюджет має формуватися на реалістичних макропоказниках економічного та соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету , що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.
- принцип ефективності у процесі складання та виконання бюджету всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей та максимального результату при заключенні мінімального обсягу бюджетних коштів. Реалізація принципу ефективності дозволить перейти від постатейного контролю виконання бюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Першим кроком на цьому шляху стало формування ДБ на 2002р. за програмно-цільовим методом. Суть цього методу полягає в тому, що всі видатки держбюджету повинні здійснюватись виключно у відповідності з програмами, які мають конкретну мету, завдання та критерії їх оцінки.
Такий підхід дає можливість виділити:
- чіткі функції усіх розпорядників бюджетних коштів;
- конкретні програми відповідно до визначених функцій;
- цілі, на які будуть спрямовуватися видатки в межах цих програм. та критерії оцінки ефективності використання бюджетних коштів.
- принцип субсидіарності розподіл видатків між держбюджетом та місцевими повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Видаткові повноваження мають бути закріплені за бюджетами з метою децентралізації та з урахуванням того, що вони можуть бути виконані найефективніше на місцях. Видатки закріплюються за відповідними бюджетами.
- принцип визначеності відповідальності кожного рівня влади за бюджетну політику. Кожний рівень влади несе власну відповідальність за власну бюджетну політику.
- Принцип цільового використання бюджетних коштів. Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Кошти повинні спрямовуватися за відповідним напрямом та витрачатися розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на чітко визначені цілі .
- принцип публічності та прозорості. Бюджетним кодексом передбачено, що інформація про бюджет повинна бути оприлюднена (стаття28). Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:
а) проекту закону про державний бюджет;
б) закону про ДБ на відповідний період з додатками, що є невід’ємною його частиною;
в) інформація про виконання бюджету;
г) інформація про показники зведеного бюджету.
- Принцип справедливості та неупередженості. Бюджетна система будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Можливість отримання освіти або доступ до соціальних програм не повинні залежати від місця проживання громадянина. Це реалізується через норми, встановлені БК.(Компенсація щодо соціальних послуг отримується шляхом субвенцій з державного бюджету)
Відповідно до вказаного Кодексу бюджетна система України включає:
- Державний бюджет;
- Республіканський бюджет АР Крим;
- Місцеві бюджети.
Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:
- Обласні;
- Міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);
- Районні;
- Бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);
- Сіл;
- Селищ;
- Районів у містах.
В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління.
Бюджетна система – об’єднання всіх ланок держбюджету на єдиних принципах.
Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Бюджет України об’єднує близько 13тис. самостійних бюджетів.
Структурно бюджетна система складається з Державного бюджету України, місцевих бюджетів: бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів сіл, селиш, міст та їх об’єднань, бюджетів районів у містах, районних, обласних бюджетів (стаття5). Зазначені бюджети є окремими ланками бюджетної системи. Характерною ознакою та перевагою бюджетної системи, закріпленою Бюджетним кодексом, є те, що на відміну від попередньої системи трансфертні платежі бюджету розраховуються та надаються обласним бюджетам, бюджету АРК, бюджетам районів та міст обласного значення. З прийняттям БК районні бюджети, бюджети міст обласного значення та обласні бюджети набули адекватного статусу у відносинах з Держбюджетом України. Показники державного бюджету та місцевих бюджетів у своїй сукупності виступають яке показники зведеного бюджету (ст.6). Показники зведеного бюджету використовуються органами законодавчої та виконавчої влади для прийняття управлінських рішень в процесі виконання бюджетів, а також для оприлюднення інформації про використання публічних фінансів.
Крім того, фінансова звітність про виконання зведених бюджетів має важливе значення для складання статистичних даних про казначейське виконання ДБ та місцевих бюджетів., про доходи та видатки державного і місцевих бюджетів, а також для формування національних рахунків. Відповідні статистичні дані нотуються на базі даних бухгалтерського обліку, який ведеться органами Держказначейства України і використовується для формування та оцінки результатів державної бюджетної політики, а також вдосконалення механізму управління бюджетними коштами і контролю за їх використанням.
Своєчасні та достовірні дані про виконання бюджетів усіх рівнів дають змогу:
- Відстежувати хід виконання бюджетів та аналізувати їх динаміку;
- Здійснювати заходи щодо забезпечення контролю за операціями та управлінням бюджетними коштами;
- Аналізувати стан та оцінювати перспективи розвитку фінансово-бюджетної політики.
Статистична інформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризує діяльність у сфері використання публічних фінансів, засвідчує результати економічної діяльності держави і використовується органами законодавчої та виконавчої влади. Науковцями, економістами, широким колом ділових людей.
Структура бюджету розглядається у горизонтальному і вертикальному розрізах. У горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади та управління і характеризується взаємопов’язаними поняттями “бюджетний устрій” та “бюджетна система”.
Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетний устрій ґрунтується на таких засадах:
1. Відокремлення видів бюджетів, що створюються в даній країні.
2. Встановлення принципів побудови бюджетної системи.
3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
4. Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами.
Теоретично можливі три варіанти відокремлення видів бюджетів:
А) створення єдиного бюджету для всієї країни;
Б) створення окремих регіональних бюджетів;
В) створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.
Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.
Бюджетний устрій ґрунтується на таких принципах:
- Принцип єдності – означає існування єдиного рахунку доходів та видатків. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, єдиною грошовою системою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації одного рівня бюджету іншому.
- Принцип повноти – полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.
- Принцип достовірності – це формування бюджету на основі показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів та видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.
- Принцип гласності – забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників і звітів про їх виконання.
- Принцип наочності – це відображення показників бюджету у взаємозв’язку з загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
- Принцип самостійності - забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України.
Завдання № 2: Бюджетний дефіцит, як чинник державного кредиту. Поняття та причини виникнення бюджетного дефіциту. Види бюджетного дефіциту. Джерела фінансування дефіциту бюджету, та шляхи його скорочення.
Державний бюджет – основа фіскальної політики держави, що визначає методи і джерела фінансування бюджету і його використання. Бюджет поповнюється в основному за рахунок податкових надходжень і витрачається на державні потреби. Бюджетні засоби використовуються для:
• державних закупівель із метою збільшення сукупного попиту;
• виплати трансфертних платежів (субсидії, виплати, дотації);
• виробництва суспільних благ (будівництво лікарень, доріг, охорона навколишнього середовища);
• науково-технічних досліджень і розробок;
• фінансування військових витрат;
• інвестицій в основний капітал.
Державний бюджет може бути профіцитним або дефіцитним, коли розмір державних прибутків, відповідно, більше або менше його витрат. Збалансований бюджет практично неможливий через циклічний розвиток економіки. При спаді бюджет дефіцитний, при підйомі – надлишковий.
Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему.
Для оцінки впливу фіскальної політики на бюджет використовуються концепції бюджету повної зайнятості та циклічного бюджету. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет) визначається рівнем сальдо бюджету (дефіциту або надлишку), який мав би місце за поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовах потенційного рівня випуску в економіці. Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним, навпаки, циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам рівня реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.
Концепції бюджетного дефіциту такі:
• зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;
• внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;
• операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;
• первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;
• поточний бюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.
Бюджетний дефіцит зменшується при:
• збільшенні реального національного продукту – підвищуються податкові надходження, а соціальні виплати зменшуються;
• зниженні податків – використовуваний доход домашніх господарств збільшується, отже, збільшуються заощадження, що йдуть на інвестиції.
Заходи держави з покриттю бюджетного дефіциту:
• запозичення в центрального банку (додаткова емісія грошей), наслідком чого буде інфляція;
• збільшення внутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);
• збільшення зовнішнього боргу (міжнародний кредит).
Бюджетний надлишок направляється на погашення цих заборгованостей.
Існує три джерела дефіцитного фінансування:
• внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг;
• зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми;
• грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.
Неінфляційні джерела містять в собі:
• внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам;
• трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.
Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
В аналітичному вигляді фінансування бюджетного дефіциту (ВD – Budget deficit) можна показати таким чином:
ВD = МВ + D + е•D*,
де: ВD – показник дефіциту бюджету;
МВ – грошова база;
D – внутрішній борг;
D* – зовнішній борг в іноземній валюті;
е – валютний курс.
Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок (Inflation tax), який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави: ІТ = ? {М/Р), де ІТ – інфляційний податок, ? – темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.
Бюджетна система України визначена “Бюджетним кодексом” України Відповідно до становлення сучасної бюджетної системи України, в основу законодавчих та інших нормативних документів покладені нетрадиційні принципи її побудови, а саме:
- принцип єдності (цілісності) бюджетної системи України, що забезпечується існуванням єдиного рахунку надходжень і платежів до бюджету та єдиної бюджетної класифікації доходів і видатків, єдністю регулювання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної документації, вимогами надання необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного бюджету до іншого, спільною грошовою системою та єдиною соціально-економічною політикою держави;
- принцип збалансованості передбачає, (згідност.95 Конституції України), що всі повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період, тобто обсяг передбачених бюджетом видатків має покриватись реальними доходами.
- принцип самостійності означає право законодавчих (представницьких) органів влади і органів місцевого самоврядування кожної ланки самостійно здійснювати бюджетний процес, стимулювання органів місцевого самоврядування до збільшення їх доходів , що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
- принцип повноти бюджетів; включенню до бюджету підлягають всі надходження та витрати, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів всіх органів відповідного рівня;
- принцип обґрунтованості, бюджет має формуватися на реалістичних макропоказниках економічного та соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету , що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.
- принцип ефективності у процесі складання та виконання бюджету всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей та максимального результату при заключенні мінімального обсягу бюджетних коштів. Реалізація принципу ефективності дозволить перейти від постатейного контролю виконання бюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Першим кроком на цьому шляху стало формування ДБ на 2002р. за програмно-цільовим методом. Суть цього методу полягає в тому, що всі видатки держбюджету повинні здійснюватись виключно у відповідності з програмами, які мають конкретну мету, завдання та критерії їх оцінки.
Такий підхід дає можливість виділити:
- чіткі функції усіх розпорядників бюджетних коштів;
- конкретні програми відповідно до визначених функцій;
- цілі, на які будуть спрямовуватися видатки в межах цих програм. та критерії оцінки ефективності використання бюджетних коштів.
- принцип субсидіарності розподіл видатків між держбюджетом та місцевими повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Видаткові повноваження мають бути закріплені за бюджетами з метою децентралізації та з урахуванням того, що вони можуть бути виконані найефективніше на місцях. Видатки закріплюються за відповідними бюджетами.
- принцип визначеності відповідальності кожного рівня влади за бюджетну політику. Кожний рівень влади несе власну відповідальність за власну бюджетну політику.
- Принцип цільового використання бюджетних коштів. Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Кошти повинні спрямовуватися за відповідним напрямом та витрачатися розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на чітко визначені цілі .
- принцип публічності та прозорості. Бюджетним кодексом передбачено, що інформація про бюджет повинна бути оприлюднена (стаття28). Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:
а) проекту закону про державний бюджет;
б) закону про ДБ на відповідний період з додатками, що є невід’ємною його частиною;
в) інформація про виконання бюджету;
г) інформація про показники зведеного бюджету.
- Принцип справедливості та неупередженості. Бюджетна система будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Можливість отримання освіти або доступ до соціальних програм не повинні залежати від місця проживання громадянина. Це реалізується через норми, встановлені БК.(Компенсація щодо соціальних послуг отримується шляхом субвенцій з державного бюджету)
Відповідно до вказаного Кодексу бюджетна система України включає:
- Державний бюджет;
- Республіканський бюджет АР Крим;
- Місцеві бюджети.
Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:
- Обласні;
- Міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);
- Районні;
- Бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);
- Сіл;
- Селищ;
- Районів у містах.
В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління.
Бюджетна система – об’єднання всіх ланок держбюджету на єдиних принципах.
Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Бюджет України об’єднує близько 13тис. самостійних бюджетів.
Структурно бюджетна система складається з Державного бюджету України, місцевих бюджетів: бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів сіл, селиш, міст та їх об’єднань, бюджетів районів у містах, районних, обласних бюджетів (стаття5). Зазначені бюджети є окремими ланками бюджетної системи. Характерною ознакою та перевагою бюджетної системи, закріпленою Бюджетним кодексом, є те, що на відміну від попередньої системи трансфертні платежі бюджету розраховуються та надаються обласним бюджетам, бюджету АРК, бюджетам районів та міст обласного значення. З прийняттям БК районні бюджети, бюджети міст обласного значення та обласні бюджети набули адекватного статусу у відносинах з Держбюджетом України. Показники державного бюджету та місцевих бюджетів у своїй сукупності виступають яке показники зведеного бюджету (ст.6). Показники зведеного бюджету використовуються органами законодавчої та виконавчої влади для прийняття управлінських рішень в процесі виконання бюджетів, а також для оприлюднення інформації про використання публічних фінансів.
Крім того, фінансова звітність про виконання зведених бюджетів має важливе значення для складання статистичних даних про казначейське виконання ДБ та місцевих бюджетів., про доходи та видатки державного і місцевих бюджетів, а також для формування національних рахунків. Відповідні статистичні дані нотуються на базі даних бухгалтерського обліку, який ведеться органами Держказначейства України і використовується для формування та оцінки результатів державної бюджетної політики, а також вдосконалення механізму управління бюджетними коштами і контролю за їх використанням.
Своєчасні та достовірні дані про виконання бюджетів усіх рівнів дають змогу:
- Відстежувати хід виконання бюджетів та аналізувати їх динаміку;
- Здійснювати заходи щодо забезпечення контролю за операціями та управлінням бюджетними коштами;
- Аналізувати стан та оцінювати перспективи розвитку фінансово-бюджетної політики.
Статистична інформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризує діяльність у сфері використання публічних фінансів, засвідчує результати економічної діяльності держави і використовується органами законодавчої та виконавчої влади. Науковцями, економістами, широким колом ділових людей.
Структура бюджету розглядається у горизонтальному і вертикальному розрізах. У горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади та управління і характеризується взаємопов’язаними поняттями “бюджетний устрій” та “бюджетна система”.
Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетний устрій ґрунтується на таких засадах:
1. Відокремлення видів бюджетів, що створюються в даній країні.
2. Встановлення принципів побудови бюджетної системи.
3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
4. Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами.
Теоретично можливі три варіанти відокремлення видів бюджетів:
А) створення єдиного бюджету для всієї країни;
Б) створення окремих регіональних бюджетів;
В) створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.
Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.
Бюджетний устрій ґрунтується на таких принципах:
- Принцип єдності – означає існування єдиного рахунку доходів та видатків. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, єдиною грошовою системою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації одного рівня бюджету іншому.
- Принцип повноти – полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.
- Принцип достовірності – це формування бюджету на основі показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів та видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.
- Принцип гласності – забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників і звітів про їх виконання.
- Принцип наочності – це відображення показників бюджету у взаємозв’язку з загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
- Принцип самостійності - забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України.
Завдання № 2: Бюджетний дефіцит, як чинник державного кредиту. Поняття та причини виникнення бюджетного дефіциту. Види бюджетного дефіциту. Джерела фінансування дефіциту бюджету, та шляхи його скорочення.
Державний бюджет – основа фіскальної політики держави, що визначає методи і джерела фінансування бюджету і його використання. Бюджет поповнюється в основному за рахунок податкових надходжень і витрачається на державні потреби. Бюджетні засоби використовуються для:
• державних закупівель із метою збільшення сукупного попиту;
• виплати трансфертних платежів (субсидії, виплати, дотації);
• виробництва суспільних благ (будівництво лікарень, доріг, охорона навколишнього середовища);
• науково-технічних досліджень і розробок;
• фінансування військових витрат;
• інвестицій в основний капітал.
Державний бюджет може бути профіцитним або дефіцитним, коли розмір державних прибутків, відповідно, більше або менше його витрат. Збалансований бюджет практично неможливий через циклічний розвиток економіки. При спаді бюджет дефіцитний, при підйомі – надлишковий.
Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему.
Для оцінки впливу фіскальної політики на бюджет використовуються концепції бюджету повної зайнятості та циклічного бюджету. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет) визначається рівнем сальдо бюджету (дефіциту або надлишку), який мав би місце за поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовах потенційного рівня випуску в економіці. Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним, навпаки, циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам рівня реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.
Концепції бюджетного дефіциту такі:
• зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;
• внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;
• операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;
• первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;
• поточний бюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.
Бюджетний дефіцит зменшується при:
• збільшенні реального національного продукту – підвищуються податкові надходження, а соціальні виплати зменшуються;
• зниженні податків – використовуваний доход домашніх господарств збільшується, отже, збільшуються заощадження, що йдуть на інвестиції.
Заходи держави з покриттю бюджетного дефіциту:
• запозичення в центрального банку (додаткова емісія грошей), наслідком чого буде інфляція;
• збільшення внутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);
• збільшення зовнішнього боргу (міжнародний кредит).
Бюджетний надлишок направляється на погашення цих заборгованостей.
Існує три джерела дефіцитного фінансування:
• внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг;
• зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми;
• грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.
Неінфляційні джерела містять в собі:
• внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам;
• трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.
Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
В аналітичному вигляді фінансування бюджетного дефіциту (ВD – Budget deficit) можна показати таким чином:
ВD = МВ + D + е•D*,
де: ВD – показник дефіциту бюджету;
МВ – грошова база;
D – внутрішній борг;
D* – зовнішній борг в іноземній валюті;
е – валютний курс.
Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок (Inflation tax), який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави: ІТ = ? {М/Р), де ІТ – інфляційний податок, ? – темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.
Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу.
Існує три концепції регулювання державного бюджету.
1. Збалансування бюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає в суперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.
Припустимо, що економіка увійшла в фазу падіння. ВВП скорочується, тому автоматично зменшуються чисті податки, що спрямовує державний бюджет до дефіциту. Тепер припустимо, що нам потрібно збалансувати державний бюджет на щорічній основі. Для нього потрібно дискреційно підвищити чисті податки або зменшити державні закупки. Але ці заходи є стримуючими для економіки. Вони викличуть ще більше падіння виробництва, тоді як його потрібно збільшувати.
2. Збалансування бюджету на циклічній основі.. Згідно з цією концепцією бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку.
Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит під час падіння виробництва і тому в межах економічного циклу бюджет повинен балансуватися. Але досвід показує, що зростання та падіння нееквівалентні між собою за глибиною й тривалістю. Тому в межах економічною циклу гармонії між надлишками і дефіцитами не досягається, що не забезпечує збалансованості державного бюджету.
Отже, одночасне дотримання стабілізаційної функції і збалансованого бюджету є для фіскальної політики несумісним. Тому вона змушена вибирати, що є більш пріоритетним – стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Як показує світовий досвід, при вирішенні цієї альтернативи перевага надається стабілізаційній функції. Це означає, що в основі фіскальної політики повинна лежати концепція функціональних фінансів.
3. Концепція функціональних фінансів. Згідно з даною концепцією бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення між стабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічна стабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет – це інструмент її досягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.
ЗАДАЧА
На підставі даних таблиць складіть зведений кошторис доходів і видатків бюджету району, визначте суми відрахувань від загальнодержавних податків, маючи на увазі, що ПДВ передбачається як останній регулюючий дохід.
Табл. 1: Загальнодержавні податки
Табл. 2 Закріплені за районом доходи
Табл. 3 Видатки бюджету
Розв’язання
Табл. 4 Суми відрахувань від загальнодержавних податків
В бюджеті району заплановано видатків на суму 17794,778 тис. грн., а суми закріплених за районом доходів та суми відрахувань від загальнодержавних податків (за виключенням ПДВ) становлять разом 12358,171 тис. грн.. Таким чином, сума відрахувань від ПДВ буде становити 17794,778-12358,171=5436,607 тис. грн., що становить 20,9 % від загальної суми ПДВ.
Отже, зведений кошторис доходів і видатків бюджету району буде мати наступний вигляд:
Табл. 5 Зведений кошторис доходів і видатків бюджету району
Список використаної літератури
1. Бюджетний кодекс України;
2. Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489 від 19.12.2006 року;
3. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед державними цільовими фондами та бюджетом» №2181 від 21.12.2000 року;
4. Закон України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 року;
5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283 від 22.05.1997 року;
6. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року;
7. Парижак Н.В. Формування ефективної бюджетної системи України // ФУ.-1998 №1
Існує три концепції регулювання державного бюджету.
1. Збалансування бюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає в суперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.
Припустимо, що економіка увійшла в фазу падіння. ВВП скорочується, тому автоматично зменшуються чисті податки, що спрямовує державний бюджет до дефіциту. Тепер припустимо, що нам потрібно збалансувати державний бюджет на щорічній основі. Для нього потрібно дискреційно підвищити чисті податки або зменшити державні закупки. Але ці заходи є стримуючими для економіки. Вони викличуть ще більше падіння виробництва, тоді як його потрібно збільшувати.
2. Збалансування бюджету на циклічній основі.. Згідно з цією концепцією бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку.
Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит під час падіння виробництва і тому в межах економічного циклу бюджет повинен балансуватися. Але досвід показує, що зростання та падіння нееквівалентні між собою за глибиною й тривалістю. Тому в межах економічною циклу гармонії між надлишками і дефіцитами не досягається, що не забезпечує збалансованості державного бюджету.
Отже, одночасне дотримання стабілізаційної функції і збалансованого бюджету є для фіскальної політики несумісним. Тому вона змушена вибирати, що є більш пріоритетним – стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Як показує світовий досвід, при вирішенні цієї альтернативи перевага надається стабілізаційній функції. Це означає, що в основі фіскальної політики повинна лежати концепція функціональних фінансів.
3. Концепція функціональних фінансів. Згідно з даною концепцією бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення між стабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічна стабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет – це інструмент її досягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.
ЗАДАЧА
На підставі даних таблиць складіть зведений кошторис доходів і видатків бюджету району, визначте суми відрахувань від загальнодержавних податків, маючи на увазі, що ПДВ передбачається як останній регулюючий дохід.
Табл. 1: Загальнодержавні податки
| № п.п. | Назва податку | Сума, тис. грн. | %відрахувань |
| 1 | ПДВ | 26008,31 | |
| 2 | Акцизний збір | 1373,65 | 20 |
| 3 | Податок на прибуток | 12715,2 | 70 |
| 4 | Плата за землю | 643,66 | 60 |
| 5 | Прибутковий податок з громадян | 4708,73 | 50 |
| № п.п. | Види доходів | Сума, тис. грн.. |
| 1 | Державне мито | 47,5 |
| 2 | Транспортний податок | 14,36 |
| 3 | Збори і різні неподаткові доходи | 359,96 |
| 4 | Плата за воду | 2,35 |
| 5 | Інші доходи | 18,07 |
| всього | 442,24 |
| № п.п. | Види видатків | Сума, тис. грн.. |
| 1 | На фінансування народного господарства | 726,9 |
| 2 | На фінансування соціально-культурних заходів | 12610,51 |
| 3 | На утримання органів державного управління | 20,051 |
| 4 | На соціальний захист населення | 4401,08 |
| 5 | На утримання правоохоронних органів | 30,93 |
| 6 | Інші видатки | 5,307 |
| всього | 17794,778 |
Табл. 4 Суми відрахувань від загальнодержавних податків
| № п.п. | Назва податку | Сума, тис. грн. |
| 1 | Акцизний збір | 274,73 |
| 2 | Податок на прибуток | 8900,64 |
| 3 | Плата за землю | 386,196 |
| 4 | Прибутковий податок з громадян | 2354,365 |
| всього | 11915,931 | |
| 5 | ПДВ | 5436,607 |
Отже, зведений кошторис доходів і видатків бюджету району буде мати наступний вигляд:
Табл. 5 Зведений кошторис доходів і видатків бюджету району
| Доходи | Сума, тис. грн.. | Видатки | Сума, тис. грн.. |
| Державне мито | 47,5 | На фінансування народного господарства | 726,9 |
| Транспортний податок | 14,36 | На фінансування соціально-культурних заходів | 12610,51 |
| Збори і різні неподаткові доходи | 359,96 | На утримання органів державного управління | 20,051 |
| Плата за воду | 2,35 | На соціальний захист населення | 4401,08 |
| Інші доходи | 18,07 | На утримання правоохоронних органів | 30,93 |
| В тому числі, від загальнодержавних податків: | Інші видатки | 5,307 | |
| ПДВ | 5436,607 | ||
| Акцизний збір | 274,73 | ||
| Податок на прибуток | 8900,64 | ||
| Плата за землю | 386,196 | ||
| Прибутковий податок з громадян | 2354,365 | ||
| Всього | 17794,778 | 17794,778 |
Список використаної літератури
1. Бюджетний кодекс України;
2. Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489 від 19.12.2006 року;
3. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед державними цільовими фондами та бюджетом» №2181 від 21.12.2000 року;
4. Закон України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 року;
5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283 від 22.05.1997 року;
6. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року;
7. Парижак Н.В. Формування ефективної бюджетної системи України // ФУ.-1998 №1
