цехи переробки Умови

б’юджетні організації розрахунку ?

ринки

комерційні структури

Свинарство

Свині вигідно відрізняють від усіх інших домашніх тварин. Вони мають добрий нюх, проте у них поганий зір. Вони є стадними тваринами і самотність їх пригнічує. Тому найкраще утримувати їх парами. Це забезпечить нормальний психологічний клімат, а також, і добрий апетит та великі прирости. За більшої кількості тварин обов’язково з’явиться вожак, який добиватиметься лідерства за допомогою сили. Це може відбитись на інших свинях зниженням приростів м’яса. Свині характеризується підвищеною нервовою збудливістю і чутливістю. Вони сильно піддаються стрессу. Під час перевезення тварини втрачають 6-10% маси. Особливо чутливі тварини гинуть, тому перед транспортуванням добре застосувати заспокійливі фармакологічні засоби. Стрес погіршує харчові і біологічні якості м’яса. Таке м’ясо малокалорійне для виготовлення ковбас, консервування, тривалого зберігання.

Породи свиней: розділені на три групи:

- м’ясні; - беконні; - сальні; - м’ясосальні.

До м’ясосальних відносять:

- велика біла; - українська степова біла;

- литовську; - латвійську білу.

До беконного напрямку:

- естонська біла; - ландрас; та інші.

До сального:

- українська степова р’яба; - велика чорна і беркшир.

Велика біла порода – універсального напряму продуктивності – найпоширеніша на Львівщині.

Дорослі свині досить великі за розміром, білої масті, мають гармонійну будову тіла, міцну конституцію. Тулуб у них довгий, широкий, глибокий з міцною спиною. Окости округлі, ноги середньої висоти, міцні. Жива маса дорослих кнурців 300-360кг, маток 220-260кг. Плодючість 10-12 живих поросят за один опорос. При інтенсивній відгодівлі (якісній) та доброму утриманні молодняк досягає живої маси 100-110кг у 6-7 міс. Свині цієї породи добре використовувати пасовища, а також соковиті крми (коренебульбоплоди). В раціоні варена картопля може становити до 40% за поживністю.

Добір поросят

Купуючи на базарі поросят, краще придбати тварину місцевої породи. Не слід уникати купівлі помісей, оскільки їх продуктивність вища, ніж у чистопородних тварин. Помісей краще одержувати від схрещування двох високопродуктивних порід різного напряму продуктивності. Одна порода має бути місцевою, добре пристосованою до конкретних кормових і кліматичних умов, а друга – завезеною. Бажано, щоб місцевою була материнська порода. Помісний молодняк за задовільних умов годівлі, догляду, утримання добре відгодовуються, швидко досягає відгодівельних кондицій. Якщо використовують кнурів спеціалізованого м’ясного і беконного типу підвищується вихід м’яса в туші.

В умовах особистого господарства помісні поросята краще, ніж чистопородні, ростуть в підсисний період і рідко гинуть від хвороб.

Не є обов’язковим придбання кабанчиків. Свинки, як правило коштують дешевше. Вони ростуть повільніше, проте їхне м’ясо ніжніше і смачніше.

Купуючи порося, перш за все звертають увагу на його зовнішній вигляд і будову тіла. Воно має бути жвавим, веселим, із закрученим кільцем хвостиком. Ясного кольору волосяний покрив, що рівномірно покриває шкіру, є свідченням здоров’я і молодості поросяти. При доборі поросяти доцільно звернути увагу на величину тіла. Якщо тварина нормально розвинена, її маса в 3-4 тижневому віці становити 5-7кг, в 5-6 тижневому 9-11, в 7-8 тижневому 14-18кг. Проте таку ж масу мають і поросята переростки, які довго відгодовуються. Їх можна розпізнати за довгою скуйовженістю щетиною жовтуватого кольору.

Занадто гладкими можуть бути поросята, яких господарі, готують на продаж, годували молоком з цукром. Небезпечно також купувати дуже худих поросят, це може бути свідченням перенесеного захворюванням. Візьміть порося на руки: здорове голосно кричить, а хворе приглушено хрюкає. Вибирайте порося з довгим тулубом, прямою спиною, а не прогнутою чи карпоподібною. Зверніть увагу на живіт. Він повинен бути підтягнутим, а не провислим, бо це вказує на слабку будову і поганий розвиток м’язів. Зверніть увагу на ноги. Високоногі, костисті свині відгодовуються порівняно довго. Свині на низьких ногах з короткими бабками закінчують ріст рано, схильні до інтенсивного відкладання жиру.

Свідченням швидкого ожирення є також м’ясна голова з карпоносим профілем. Важка голова і прямий профіль є у тварин, які здатні до швидкого росту і мають м’ясні якості. Поросята з неправильним прикусом погано використовують корми і тому не варто від них очікувати високої продуктивності . Прикус можна перевірити, взявши тварину під грудку, лівою рукою і притиснувши до себе, пальцями правої руки збоку розтиснути губи. Правильним є прикус, якщо верхня і нижня аркади співпадають.

Обов’язково треба перевірити наявність у поросяти пахової мошоночної іржі, яка виявляються у вигляді випуклості завбільшки з горіх. Такі поросята будуть погано рости і потребують операції.

Як правило, на базарі, молодняк продають у 3-4 тижневому тобто молочному віці. Він ще не пристосований до самостійного життя, погано їсть, повільно росте. На привчання витрачається півмісяця. У цей час тварині слід забезпечити повноцінні корми та ретельно доглядати.

Фактори які впливають на виробництво свинини.

• Ціни і ринки.

• Тип годівлі свиней (концентрований чи традиційний).

• Годівля.

• Якість кормів.

• Генотип.

• Відтворення стада.

• Умови утримання .

• Профілактика захворювань.

Годівля:

Організація годівлі свиней вимагає:

• Годувати свиней лише якісними кормами;

• Вона повинна бути збалансованою;

• Годівля тварин пов’язана з віком і фізіологічним станом;

• Використання високопоживних кормів;

• Невикористання дорогих і одночасно малоефективних кормів.

При годівлі свиноматок враховують:

• Вік;

• Живу масу;

• Фізіологічний стан.

Найкращими кормами для свиней є:

1. Повноцінні збалансовані комбікорми;

2. Ячмінь, пшениця, горох, біб, кукурудза;

3. Макуха соняшнику і ріпаку.

Годівля поросят.

У годівлі поросят особливу увагу звертають на потребу їх в мінеральній підгодівлі і тому з 5-ти денного віку їм дають піджарені зерна ячменю.

• З 15-денного віку поросятам згодовують спеціальні комбікорми.

• До 2-ох місячного віку поросята повинні досягати ж.м.15-17кг.

Результати відгодівлі залежать:

• Від породи та породності тварин;

• Віку при постановці на відгодівлю;

• Її тривалості;

• Кількості та якості кормів;

• Умов годівлі та утримання.

• Свині скороспілих порід швидше досягають забійних кондицій, ніж пізньоспілі. Добре вирощені поросята за період відгодівлі на одиницю приросту витрачають менше кормів, а при забої одержують піснішу свинину, ніж від дорослих тварин. Помісний молодняк краще одержувати від схрещування двох високопродуктивних свиней різного напряму продуктивності.

Одна порода повинна бути місцевою, добре пристосованою до кормових умов і кліматичних особливостей зони, друга може бути і завезеною. При цьому місцевою має бути материнська порода. Для одержання помісних поросят краще використовувати кнурців спеціалізованих м’ясних порід.

Встановлено, що помісі добрих умовах годівлі та утримання на 10-15 днів раніше від чистопородного молодняка досягають ж.м. 100кг і менше на 0,3-0,4кг витрачають корму на кожний кілограм приросту.

На відгодівлі позитивно відзначається кастрація свиней. Вони стають спокійнішими, краще використовують поживні речовини кормів, а м’ясо кастратів ніжне, смачне, без специфічного запаху.

Якість м’яса і сала значною мірою залежить від якості корму під час годівлі тварин.

При меншій кількості протеїну в кормі молоді свині нарощують більше сала і менше м’яса й навпаки. Майже всі корми, багаті на легкоплавкі жири (макуха, кукурудза, соя), при згодовуванні їх у великій кількості погіршують якість м’яса і сала.

Негативно впливають на якість свинини, також водяні корми – жом, картопляні жмаки.

Приміщення.

Приміщення для утримання свиней повинні бути:

• теплими;

• сухими;

• зручними при використанні.

Зоогігієнічні параметри мікроклімату в свинарнику:

• температура повітря 18-22грд.

• вологість повітря 50-70%

• швидкість руху повітря 0,3-0,4м/с

• низька концентрація шкідливих газів.

Розміри кліток:

Повинні відповідати технологічним вимогам і забезпечувати добрі умови розвитку тваринам. Площа клітки для утримання свиней повинна бути з врахування наступних норм на одну голову:

1. Свиноматка з поросятами – 6,0 – 6,5м/2

2. Холоста і поросна свиноматка – 1,5 – 2,0м/2

3. Кнур – 4,0 – 5,0м/2

4. Відлучені поросята – 0,3 – 0,45м/2

5. Свині на відгодівлі – 0,85 – 1,0м/2.

Особливу увагу слід звернути на утримання свиноматок і поросят.

Варто пам’ятати:

• Свині багатоплідні тварини;

• Поросята в перші дні життя вимагають температури 32-35градуси, у віці 7 днів 29-31градуси і поступово знижується з віком;

• Після відлучення до живої маси 55кг – 18-21градуси;

• Від 55 до забою – 15-18 градусів;

• Окремі свиноматки можуть своїм тілом задушити поросят;

• У місці, де обігріваються поросята доцільно використовувати товсту підстилку.

Профілактика захворювань

Профілактика хвороб свиней, в т.ч. інфекційних, складається з 2-х частин:загальної і спеціальної.

Загальна профілактика хвороб свиней перш за все включає питання годівлі і гігієни.

На першому місці повинна стояти годівля свинок особливо поросних. Здоров’я поросят їх стійкість до хвороб закладається ще до народження в утробі матері. У розвитку поросят можна виділити два основні періоди: ембріональний (натальний) та постембріональний (постнатальний).

В ембріональний період розвиток зародків відбувається нерівномірно. В перші 40-45 днів формуються і утворюються основні органи і тканини та їх анатомічні структури. Маса ембріонів за цей ж час не перевищує 20г. Дальше йде посилений ріст (інтенсивний) ембріона.Так, у 2-х місячному віці маса ембріона дорівнює 150-160г, або зростає у 8 разів. У віці 2,5 місяців маса його подвоюється і дорівнює 150-160г, або зростає у 8 разів. У віці 2,5 місяців маса його подвоююється і дорівнює 300-340г, а на день народження вона вже становить 1,1-1,2кг і більше. Цей ріст іде в основному за рахунок білка. Отже, лише на формування і розвиток ембріонів поросній свиноматці потрібно понад 3кг перетравних білкових речовин. Повноцінна годівля протягом усього періоду поросності свиноматки і є першою умовою народження здорових та стійких до хвороб поросят.

В Німеччині існує система “Фламінг”- посильної годівлі свиноматок по періодах:

Перший період – за 6 та до 1-2 днів після осіменіння раціон складається:

Картоплі – 3-4кг.

Молоко, збагачене жиром (300,0 – 400,0 жиру) – 3-4кг.

Концентрати – 2кг.

Вітамін А – 20 тис. О.Д.

Другий період – перша і друга третина поросності (з 3-го по 74 день).

Раціон: суміш концентратів – 2кг

трав’яне борошно – 0,6

цукровий буряк – 3кг

дріжджі – 0,15, що складає 3,76 К.О., маса свиноматки 140кг.

Третій період – підсисний (8 поросят).

Примірний раціон:

• дерть кукурудзяна – 1,8кг

• дерть ячмінна – 1,2кг

• гороху – 0,55кг

• дріжджі – 0,2кг

• кормовий бур’як – 5кг

• комбінований силос – 1,0кг

• трав’яне борошно – 0,7кг

• кісткове борошно – 70г

• сіль кухонна – 45г

В раціоні 5,92 К.О.

Протягом першого тижня після опоросу раціон свиноматки поступово збільшують, щоби вона в кінцевому результаті одержувала 2,25 кг корму плюс 350 г на кожне порося.

Треба пам’ятати, що свиноматка дає в день 7-8 кг молока.

Така годівля в німецькій практиці називається «трійця», раціон – «потрійної дії» – білкової, енергетичної, вітамінно-мінеральної і рекомендується для збільшення плодовистості та одержання здорових поросят.

• На другому місці стоїть гігієна вирощування поросят. Треба враховувати такі їх особливості.

• На відміну від інших тварин поросята народжуються на раньшій стадії ембріонального розвитку, вони відзначаються нестійкістю основних функцій організму, внаслідок чого при недостатній увазі можуть виникнути захворювання пов’язані з порушенням обміну речовин.

• В перші місяці в їх організмі інтенсивно проходить обмін речовин та енергії. Жива маса їх за короткий період зростає в кілька разів. Так, за перші 30 днів життя вона збільшується в 4,5-5 разів, за другий місяць – в 3 рази, і третій – у 1,5 – 2 рази. Тому їм треба створити в цей період оптимальні умови годівлі і утримання.

• В тканинах новонароджених поросят міститься до 82 % води, майже повністю відсутній волосяний покрив і підшкірний жир, в результаті чого температура їх тіла швидко знижується. Так, через 30 хв. після народження вона стає нижчою на 2-3 градуси цельсія і більше.

В результаті чого організм переохолоджується, що призводить до порушення функцій внутрішніх органів та систем і часто до захворювань.

Нижня критична температура тіла у поросят 34 градуси.

• Терморегуляція у поросят запізнюється і починається з 15- го по 30 день після народження.

Треба підкреслити, що у поросят з нормальною масою тіла адаптаційні реакції утворюються до 10-15 дня, у дрібних слабих поросят – на 25-27 день.

Ось цьому при вирощуванні новонароджених поросят винятково важливо підтримувати в місцях їх відпочинку і матері оптимальний температурний режим.

Температура на підлозі має бути: в першій декаді 26-30 градусів,

в другій – 24-26 градуси,

в третій - 22 – 24 градуси.

При відлученні поросят температура повітря приміщення має становити 22 градуси.

• На збереження поросят величезне значення має їх маса при народженні: коли поросята великі, міцні масою 1,2 – 1,5 кг, загибель таких поросят складає всього 3-10 %; при народження поросят масою 0,6-0,8 кг, загибель зростає в 7-8 разів і складає 25-30 %.

• Поросята народжуються з анатомічно і функціонально недорозвинутою системою травного тракту: до 20-25 дня в їх шлунковому соці відсутні вільна соляна кислота і через це фермент пепсин малоактивний, не може розщепити білки молока.

І тому навіть незначні погрішності в годівлі й утриманні поросят-сисунів викликають розлади травлення, що часто є причиною їх значного відходу в перші дні життя.

В цей період шлунковий сік новонароджених поросят не володіє бактерицидними властивостями і вони стають беззахисними проти різноманітної мікрофлори.

• У великих гніздах ( 10 і більше) часто народжуються слабі поросята, які в перші дні погано ссуть матку. Тому в перші 24-48 год. життя таким поросятам необхідна допомога – підшкірно, внутрім’язево вводити 30-40 % розчин глюкози, в дозі 5-10 мл. При необхідності повторити.

• Слід пам’ятати, що в перші дні основним кормом для поросят є молозиво. З молозивом вони одержують до 30 г білка, в якому половина (45-50%) гамма-глобулінів. Білки молозива не розщеплюються, а без порушення структури імунних тіл всмоктуються в тонких кишках і поступають в кров в перші години життя поросят. Ці імунні тіла створюють так званий колостральний імунітет і захищають поросят протягом 2-3 тижнів від інфекційних хвороб.

• В кінці першого місяця в крові поросят починають вироблятися власні імунні речовини. Тому щепити поросят рекомендується не раніше як у 20-30 денному віці.

• Однією і з причин затримки в рості і загибелі поросят в перші три тижні є анемія.

Анемія поросят викликається нестачею заліза, яке є важливою складовою частиною гемоглобіну крові.

В молоці свиноматки заліза мало. Для профілактики анемії поросятам протягом перших трьох днів життя внутрім’язево вводять препарати заліза. Добрі результати одержують також, ставлячи в клітку землю, змішану зі сполуками заліза.

Можна змазувати сосочки свиноматки розчином мікроелементів: сірчанокислого заліза 2,5 г, сірчанокислої міді 1,2 г, хлористого кобальту 1,0 г на 1 л води. Сосочки змазувати 4-5 разів на добу в перші дні після опоросу.

Критичні моменти при вирощуванні поросят

Це: 1-й, 7-й, 23-й, 60-й. 110-й день.

1-й - зв’язаний з тим, основний корм для них є молозиво, в якому знаходяться захисні білки – гамма – глобуліни, і тому їх треба підпускати до свиноматки через кожні півгодини.

7 – й найбільше відчувається настача заліза, тому треба давати препарати заліза, з 2-3 дня.

23- й у свиноматки зменшується молоко, тому поросят треба підгодовувати. Найкращим кормом в цей час є незбиране молоко і збиране та комбікорм. За 2 місяці поросята повині спожити молоко незбиране 5-10 л, збиране – 15 л, комбікорм –18 кг.

60- й в цей час в більшості господарств поросят відлучають від матки. Це найвідповідальніший період. Особливу увагу слід звернути на годівлю. Годувати треба 3-4 рази на добу, але раціон збільшувати поступово. Рекомендується протягом місяця напівголодна дієта. Це зв’язано з тим, що у шлунку поросят нема, або мало соляної кислоти і фермент пепсини малоактивний. Годівля в цей період великою кількістю концентратів може призвести до масової раптової загибелі поросят від набрякової хвороби.

110 –й – у свиней інтенсивно наростають м’язи, високий обмін речовин, тому годівля повинна бути повноцінна і доброякісна.

Спеціальна профілактика

Тешена: вірусна контагіозна хвороба, яка характеризується ураженням центральної нервової системи, розладом координації руху, парезами, паралічами.

• Вакцини: суха інактивована культуральна фенол-вакцина (Чехія);

• Інактивована емульгована культуральна “Покровська”

• Жива культуральна вірусвакцина із штаму Перечинський – 642.

Набрякова хвороба: це токсикоалергічне захворювання переважно відлучених поросят, яке характеризується в різних органах і тканинах явищами ентериту і ураженням ЦНС.

Ефективних методів лікування на сьогоднішній день немає. Справа полягає в тому, що хвороба розвивається так швидко (декілька годин), що лікування запізнюється і лікувати вже треба не так клінічно хворих, як всіх поросят групи. При спалаху набрякової хвороби треба переводити всіх відлучених поросят, в т.ч. хворих на голодну дієту 1-2 доби з поступовим переходом на звичайні норми годівлі.

Годівля і утримання свиней

Біологічні особливості свиней, висока ступінь наслідування ряду господарсько-корисних ознак, вдосконалення технології введення галузі дозволяють одержати високих результатів багатоплідності, скороспілості, затрат корму, що знизить собівартість виробленої продукції. Успіху селекції сприяє висока скороспілість тварин, дуже швидка зміна поколінь.

Всі продуктивні якості свиней проявляються в процесі індивідуального розвитку під дією двох основних факторів: генотипа, тобто наслідування і умов середовища.

Для свиней сучасних порід характерні висока багатоплідність і скороспілість. При добрих умовах годівлі і утримання ремонтних свинок їх можна спаровувати в 9-10 місячному віці. При інтенсивній відгодівлі підсвинки досягають живої маси 100 кг вже в 6-7 місяців, що дозволяє в короткий термін одержувати товарну продукцію.

У свиней відносно короткий період поросності (115 днів). Середня багатоплідність свиноматок 11-12 поросят.

Свині відносно добре використовують корми. На утворення 1 кг живої маси йде біля 4 кормових одиниць. Забійний вихід свиней 75-80 %, а вихід м”яса в тушах 52-64 %.

Тому відгодівля свиней повинна балансуватися по нормуванні годівлі і збалансованості раціонів по основних поживних речовинах і співвідношенні окремих видів кормів.

Відгодівлю свиней можна класифікувати по двох показниках: інтенсивності приросту живої маси і кінцевому результаті годівлі.

Для інтенсивної м”ясної відгодівлі ми повинні підібрати тварин, селекційних по м”ясних якостях, з високою енергією росту і доброю здатністю засвоювати поживні речовини корму. Живої маси 100 кг тварини повинні досягати у віці 6 місяців. Затрати корму на 1 кг приросту живої маси складають 3,5-4,2 кормових одиниць.

Помірно інтенсивна відгодівля – свині досягають живої маси 100 кг у віці 7-8 місяців. Затрати корму на 1 кг приросту живої маси складають 4,5-5,0 кормових одиниць.

Екстенсивна відгодівля

При такій відгодівлі свині досягають живої маси 100 кг у віці 10 місяців і старше, а затрати корму складають 7-10 кормових одиниць на 1 кг приросту.

При цьому відгодівельні якості свиней визначаються багатьма факторами, які є взаєпов”язані між собою. Недотримання одного із цих факторів приводить до того, що у відгодівельних свиней. Недостатньо використовуються генетичні можливості.

Інтенсивність приросту живої маси має великий вплив на успіх від годівлі. Чим вища скороспілість росту, тим нижчі затрати корму на одиницю приросту живої маси.

Інтенсивність відгодівлі також залежить від якості молодняка і перш за все його відлученої маси і показників росту поросят з небагатьох факторів годівлі головну роль в забезпеченні життєздатності тварин і одержанні від них максимальної продукції при мінімальних затратах відіграє енергетичне і протеїнове забезпечення раціонів. Свиням різного віку на 1 кг приросту потрібна різна кількість енергії. З віком і збільшенням живої маси потреба відгодівельних свиней в енергії збільшується.

Організм відгодівельних свиней потребує постійного надходження білка.

У свиней різного віку потребують в білку змінюється. В першій половині відгодівлі (жива маса до 50-60 кг) потрібно 130-140 г протеїну на одну кормову одиницю, в другій половині відгодівлі норма знижується до 90 г протеїну, що ми повинні врахувати при складанні раціонів.

Також дуже важливо збалансувати раціони відгодівельних свиней по амінокислотному складу, так як амінокислоти визначають біологічну цінність протеїну. Для ростучих свиней дуже важливо, щоб в раціоні були присутні в достатній кількості 4 незамінні амінокислоти: лізин, метіонін, цистин, триптофан.

Резервом лізину являються зернобобові культури, корми тваринного походження. Чим більше будуть забезпечені раціони білком високої якості, тим менше будуть затрати корму на одиницю приросту живої маси. Надлишок або недостатня кількість протеїну (білку) або амінокислот різко знижує продуктивність у відгодівельних свиней. При відгодівлі свиней основою раціону являються зернові корми, які мають кислу реакцію сухої речовини, і вміщують невелику кількість біологічно активних речовин (вітамінів, гормонів, ферментів). Недостатки ці в основному компенсуються добавкою преміксів, які дозволяють досягнути живої маси 100-110 кг в дуже ранньому віці, але і не виключене використання сінажу, зеленої маси, коренеплодів (особливо цукрового буряка), які мають лужне середовище.

В якості джерел макро і мікроелементів в раціони відгодівельних свиней добавляють крейду, кісткову муку, мінеральні добавки.

Раціони годівлі

При годівлі холостих і супоросних свиноматок в 1 кг корму повинно вміщуватися в середньому 1,05-1.07 к.од. 159-166 сирого протеїну, 29-30 г сирого жиру, 60-64 г сирої клітковини.

Особливу увагу слід звертати на вітамінну годівлю, так як від неї у великій мірі залежить успіх вирощування поросят і профілактика анемії (тобто захворювання поросят у дуже ранньому віці, недостача заліза). Свиноматки з 3-го дня після відлучення поросят і до осіменіння повинні одержувати по 3,4 комбікорму, з 1-го по 32-й день супоросності – 2.8 кг, з 33-го по 88-й день – 2,3 кг і з 81-го по 112-й день супоросності по 3,5 кг комбікорму в день.

В порівнянні з супоросними свиноматками потреба підсисних свиноматок в енергії і поживних речовинах значно більша. Це пояснюється тим, що при продукуванні молока потрібно набагато більше поживних речовин, ніж їх потрібно для формування плоду. За 2 місяці підсисного періоду підсисна матка продукує від 200 до 350 кг молока.

Годувати підсисних маток потрібно так, щоб затрати організму на життєдіяльність і виробництво молока були повністю повернуті.

Недостатня годівля підсисних маток приводить до зниження молочності, схуднення і скороченню лактаційного періоду.

Велике значення має також забезпечення підсисних маток вітамінами, особливо вітаміном А, а в зимовий час вітаміном Д, так, як вміст їх в кормах.

В зимовий період раціони для підсисних маток повинні складатися із 3,0-3,5 кг суміші зернових кормів ( 25-35% пшениці + 35-40% ячменю + 25 –30 % вівса). Бажано давати ще невелику кількість макухи, гороху і ін, 2-3 кг соковитих кормів. Добрими соковитими кормами для підсисних свиноматок є бур’як, морква, комбінований силос і ін.

Мінеральні речовини свиноматки підсисні можуть отримувати за рахунок згодовування крейди, суміші мікроелементів.

Щоб повністю збалансувати раціон підсисних свиноматок, використовують премікси. В премікс повинні входити такі компоненти: А, Д, Е, К, В1, В2, В3, В5, В12, залізо марганець, мідь, цинк, кобальт, йод і амінокислота метіоніню

Годують підсисних свиноматок 3 рази в день. Під час опоросу або в перші години після нього годувати свиноматку не потрібно, але не потрібно давати свіжу воду вволю. Через 5-6 годин після опоросу свиноматці згодовують бовтанку з 0,5-0,7 кг концентратів. В подальшому кормовий раціон поступово збільшують і до 5-7 дня доводимо до норми.

Перед відлученням поросят рівень годівлі свиноматок зменшують і із раціону виключають соковиті корми. В день відлучення поросят свиноматці дають не більше половини добового раціону, а потім переводять їх на норму годівлі холостих свиноматок.

Вирощування поросят

Найвідповідальніший період у свинарстві є вирощування поросят. Клітку,в якій буде проводитись опорос очищають, дезинфікують, після чого просушують.

Площа клітки для опоросу повинна становити 5,5-5,7м. Доцільно, щоб рівень підлоги клітки в якій буде проводитись опорос був вищим від загального рівня підлоги на 10-15см. Якщо це неможливо зробити в клітці, де утримується свиноматка, то бажано підняти підлогу у місці, де знаходяться поросята, що створює сухість.

Опорос триває 2-4години і більше. Новонароджене порося потрібно витерти сухою ганчіркою і підсадити до вим”я матки, щоб воно якомога раніше поссало молозива. Чим більше виссуть його поросята в перші дні після опоросу, тим краще. Молозиво містить імунні тіла, які зміцнюють здоров”я поросят. Однією з умов збереження і успішного вирощування поросят є дотримання чистоти в станках, сухість приміщення і відповідний температурний режим. Якщо оптимальна температура є в межах 14-18 С, то в лігві поросят в перший тиждень життя вона повинна бути в межах 26-32 С.

Вища температура в лігві поросят в зимовий період може бути досягнута завдяки використанню інфрачервоних ламп локального обігрівання чи шляхом електрообігріву в лігві поросят. Поросята ссуть свиноматку майже кожну годину. У вим”ї свиноматок немає молочних цистерн як в корови і в залозистій частині вим”я в ділянці соска може міститись до 30мл молока. Чим частіше поросята ссуть свиноматку, тим більше вони його споживають. Для підтримання нормального фізіологічного стану і розвитку поросят важливе значення мають мінеральні речовини. Поросята інтенсивно ростуть і для росту тканин необхідна велика кількість кальцію фосфору та інших мінеральних речовин.

Потреба поросят у цих речовинах не задовільняється за рахунок молока навіть у перший тиждень після опоросу. Найчастіше в раціонах для поросят невистачає заліза. Від його нестачі наступає захворювання анемія,яка характеризується низьким вмістом гемоглобіну в крові. Захворювання супроводжується блідністю поросят.

Щоб запобігнути анемії поросятам у 3-4 денному віці внутрім”язево вводять залізовмісні препарати, найкраще – 2 мл фероглюкіну.

Якщо в господарстві залізовмісних препаратів немає, то використовують розчин сірчанокислого заліза і сірчанокислої міді. В 1л води розчиняють 2,5г сірчанокислого заліза і 1г сірчанокислої міді. Кожному поросяті щодня дають з питною водою 10мл приготовленого розчину.

На 5-й день в клітках для поросят ставлять коритце, розділене на секції. В одну насипають смажений до коричневого кольору ячмінь, а в другу – деревне вугілля, в третю – крейду .

З початком другого тижня поросят привчають до поїдання коров”ячого молока, починаючи із 50мл і випоюючи його по 300-400мл в місячному віці. Поросята люблять солодке і для кращого поїдання корму використовують цукор.

Після 10-12 днів в корита насипають комбікорм, або дерть із суміші зернових. В цю суміш вводять дерть з ячменю і вівса, попередньо очищених від плівок, а також пшеничну і кукурудзяну. Ця суміш може бути в різних співвідношеннях. Для забезпечення поросят протеїном в суміш вводять 12-15% гороху, або дерті з смаженого гороху. Термічна обробка зерно-бобових нейтралізує в них окремі антипоживні речовини. В зерносуміш можна добавляти 7-10% соняшникової макухи або шротів, 4-5% м”ясокісткового борошна.

Дерть зерносуміші можна згодовувати як в сухому стані, так і змоченими гарячою водою (запареними).

Вибір того чи іншого методу залежить від того, як будуть годувати поросят після відлучення: якщо сухими кормами – то краще їх привчати до них з раннього віку. Крім цього годівля запареними вологими сумішками або кашами повязана із більшими затратами енергії і праці.

В зимовий період із трьохтижневого віку згодовують промиту дрібно посічену моркву і кормовий буряк. Буряк треба згодовувати свіжим. За два місяці підсисного періоду на одне порося згодовують 15-16кг концентрованих кормів, 8-10л незбираного молока, 10-12л збираного молока, 5-6кг коренеплодів.

Відлучають поросят, переважно, в 45, а ремонтних в 60 днів. При відлученні поросят залишають в клітці, а свиноматку виганяють і переводять в групу холостих маток.

У відлучених поросят часто буває критичний період в перші дні після відлучення і вони раптово гинуть. Попередити цю загибель можна способами якнайкращого привчання поросят до поїдання рослинних кормів, повним дотриманням дієти у годівлі поросят в перші два тижні після відлучення. В перші дні після відлучення загальну кількість корму зменшують на третину, а потім поступово її збільшують. Корми стараються давати в рідкому вигляді, а через два тижні відлучених поросят переводять на повну норму. Після цього відбирають ремонтних свинок в окрему клітку, а решту ставлять на відгодівлю.

Догляд та годівля підсисної свиноматки

Для свиноматки в підсисний період створюють найкращі умови. В станку має бути завжди сухо і чисто. Для цього вичищають тільки змокрілу знизу підстилку і щоразу добавляють зверху сівжу, суху. Не можна допускати у приміщенні протягів, під час прогулянок свиноматка не повинна ходити по глибокому снігу. Стежать, щоб вим’я було завжди сухе і чисте.

При годівлі підсисної свиноматки головну увагу спрямовують на підтримання доброго стану її здоров’я, підвищення молочної продуктивності, збереження всіх поросят і досягнення середньої живої маси їх у місячному віці 7-8, а в 2-місячному не менше 16 кг. У день опоросу

Годівля та утримання поросної свиноматки

Дослідами встановлено, що плід у свиней під час поросності росте і розвивається нерівномірно. У перший місяць зародок має масу приблизно 4-5 г, другий- 155-160, у третій – 550 – 560 і наприкінці поросності – 1000 – 1400 г. Тому і потреба свиноматок у поживних речовинах для розвитку плода, в різні місяці поросності неоднакова.

Поросних тварин забезпечують повноцінною годівлею не тільки для розвитку плода, а й для нагромадження запасів поживних речовин, за рахунок яких у материнському організмі в перші дні після опоросу утворюється молоко. При недостатній годівлі частина зародків гине ще у перші тижні поросності і буває, що народжуються кволі і навіть мертві поросята.

Молодим поросним свиноматкам приблизно до 2-річного віку потрібні поживні речовини ще і для їхнього росту. Жива маса ростучої молодої свинки за період поросності повинна збільшитись на 40-50, а дорослої на – 20-35 кг. Норму кормів для кожної тварини визначають з урахуванням її віку, живої маси, місяця поросності та вгодованості.

Кращими кормами для свиноматок протягом перших 2,5-3 міс поросності є червона морква, буряки, дерть пшенична, вівсяна й кукурудзяна. За добу можна згодовувати 1,5-2 кг концентрованих, 10-12 соковитих та 2-2,5 кг бобового сіна доброї якості.

На четвертому місяці поросності кількість концентрованих кормів у раціоні можна збільшити до 2,5-3 кг, а соковитих і грубих зменшити відповідно до 3 і 0,5 кг, щоб вони у цей час не перевантажували органів травлення свиноматки, не порушували правильного кровообігу і не давили на поросят, які мають скоро народитися.

Протягом останніх двох тижнів поросності у свиноматок часто бувають запори, які завдають шкоди їхньому здоров’ю і перешкоджають нормальному розвитку плода. Щоб запобігти цьому, рекомендується до складу добової даванки конц. кормів уводити 1-1,5 кг пшеничних висівок доброї якості.

За 2-3 дні до опоросу дають тільки концентровані корми. Не можна згодовувати свиноматкам зіпсованих кормів ( прогірклих, цвілих, гнилих, кислих) і з домішками отруйних рослин ( ріжки, сажка, насіння блекоти тощо), а також мерзлих, бо це спричинює ненормальний розвиток плода, навіть аборти. Після кожної годівлі тварин обов’язково досхочу напувають водою ( температура не нижче 8 с), а влітку й частіше.

Велике значення для розвитку ембріонів мають мінеральні речовини, а особливо кальцій і фосфор. Нестача їх призводить до затримки росту, а іноді й загибелі зародків. Під час опоросу в свиноматок, які не були забезпечені достатньою кількістю цих речовин, народжується значна кількість мертвих, недорозвинених і нежиттєздатних поросят, а самі вони бувають маломолочними і погано годують приплід. Щоб задовольнити свиноматок мінеральними речовинами, до раціону додають у середньому по 30-40 г. крейди, 15-20- кухонної солі та 15-20 г кісткового борошна або трикальційфосфату.

Як взимку, так і влітку тварин випускають на прогулянку, тому що рух, свіже повітря і тепло позитивно позначаються на організмі свиноматок і приплоду. І лише в негоду, за 4-5 днів до опоросу, їх не можна вмпускати з приміщення.

Як перевірити поросність свиноматки

Щоб дізнатися, поросна свиноматка чи холоста, за нею встановлюють спостереження на 16-17-й день після осіменіння. Якщо 22-23 –го дня після парування або штучного осіменіння свинка не виявляє ознак охоти, її вважають поросною.

Підготовка свиноматки до опоросу

Щоб краще провести опорос, до нього зазделегідь готуються. За 15-20 днів до опоросу, свиноматок як найкраще доглядають і утримують. У цей час їх особливо оберігають від протягів і простуди, забезпечують чистою і м’якою підстилкою. За тиждень до опоросу частіше заходять у станок до свиноматки, щоб почухати і погладити вим’я. Це заспокоює тварину як на час опоросу, так і в перші дні годівлі поросят – сисунів. За 5-6 год. до опоросу їй дають тільки чисту свіжу воду кімнатної температури.

Як довідатись коли свиноматка буде пороситись

За 2-3 дні до опоросу вона неспокійна, вим’я набрякає, соски збільшуються і червоніють. За добу до опоросу, а іноді й раніше з сосків при надавлюванні виділяється молозиво. За 2-5 год до опоросу свиноматка стає спокійнішою, риється в підстилці, обнюхує її, захоплює солому і носить в один із кутків станка робить гніздо, часто лягає і встає. Для приймання приплоду зазделегідь приготовляють чистий рушник, щоб витирати руки, чисту м’яку мішковину, щоб витирати поросят, відро з теплою водою (температура 40-50 С ), ножиці для перерізування пуповини, 10 % - ний розчин йоду і ящик з сухою та чистою підстилкою для поросят.

Перед опоросом обмивають задню частину тулуба свиноматки теплим розчином креоліну і витирають сухою ганчіркою. Приймати поросят повинна людина, яка доглядає і годує тварину, тоді вона спокійніше себе почуває, а опорос відбувається швидше і краще. Проходить опорос частіше в нічний час.

Проведення опоросу

При появі у свиноматок перших потуг миють руки з милом і готуються приймати поросят. Потуги при нормальному опоросі повторюються через кожні 5-20 хв і супроводжуються з’явленням поросят. Як правило опорос триває 2-3 год, якщо він затягується на 6 год і більше звертаються за допомогою до ветеринарного працівника. Новонароджене порося беруть на руки й очищають йому рот, ніс і вуха від слизу, який заважає нормальному диханню, потім на сухо витирають тіло, починаючи з голови. Після цього в поросяти на віддалі 5-6 см від тіла перев’язують пуповину, а решта її ножицями ( на віддалі 1-2 см) від перев’язаного місця відрізають. Оброблених таким способом поросят кладуть у ящик з сухою, м’якою підстилкою, а після закінчення опоросу підпускають до матері. Краще поросят без утримання в ящику зразу підкласти до свиноматки. Підсажені поросята починають ссати, зігріваються і висихають, а свиноматка заспокоюється, й опорос відбувається швидше.

Іноді деякі поросята народжуються без явних ознак життя. В такому разі їм швидко очищають ніс, рот і вуха від слизу, легенько ляскають долонею по боках та стегнах і розтирають груди та боки у напрямі серця. Після цього більшість з них починають нормально дихати.

Опорос вважається закінченим, коли вийшов послід, який забирають і закопують. Іноді свиноматки поїдають його, що не бажано, бо це може призвести до поїдання поросят. Забруднені місця у тварин обмивають теплою водою і витирають чистою ганчіркою, а в станку прибирають стелять чисту і нехолодну підстилку. Після опоросу свиноматку краще не турбувати. Протягом 4-6 год її не годують, але води дають досхочу.