Курсовая

Курсовая на тему Організація зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-12-09

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 9.11.2024


Міністерство освіти і науки України
Національний університет харчових технологій
Кафедра менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
Курсова робота з дисципліни:
“Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”
на тему:
«Організація зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві»
Виконала:
студентка 6 курсу
(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД
Науковий керівник:
Викладач
Баталова Олена Анатоліївна
Київ – 2009

Зміст
Розділ 1. Теоретичні аспекти організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства
1.1 Сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства
1.2 Організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства
1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Розділ 2. Аналіз фінансово – господарської діяльності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 10
2.1 Історична довідка підприємства
2.2 Характеристика техніко – економічних показників
2.3 Фінансовий аналіз
2.4 Аналіз стратегічного менеджменту на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 10
Розділ 3. Проект заходів щодо організації зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 10
3.1 Основні шляхи планування зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київліб» Хлібокомбінату № 10
3.2 Інвестиційний проект впровадження нового обладнання на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 10
3.3 Інвестиційний проект виробництва тортів на експорт
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

Вступ
У даній курсовій роботі розглядатиметься проблема виходу підприємства на зовнішній ринок та організації зовнішньоекономічної діяльності, стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок.
Поняття "стратегія" вже міцно увійшло до лексикону управлінської діяльності. Слово "стратегія" (у перекладі з грецької означає "мистецтво розгортання військ у бою") протягом останніх двадцяти років широко використовується в теорії і практиці менеджменту. З погляду сучасних уявлень про управління, стратегія - це не абстрактна річ, це серйозна ділова концепція в сукупності з реальними діями, що може привести цю ділову концепцію (бізнес-концепцію) до створення реальної конкурентної переваги, спроможної зберігатися тривалий час.
Процес стратегічного планування є незамкненою системою, функціонування якої пов'язане із систематичним аналізом зовнішнього середовища і гнучким реагуванням на зміну зовнішніх умов функціонування підприємства. В результаті аналізу визначаються і встановлюються причини і масштаби відхилень, що забезпечує своєчасне реагування на виявлені зміни і здійснення відповідних коригуючих заходів.
Планування стратегії зовнішньоекономічної діяльності є підсистемою стратегічного управління і складовою процесу стратегічного планування, що відрізняється від планування стратегії тільки етапами реалізації і подальшої оцінки його обгрунтованості й ефективності. У зв'язку з цим правомірною є рівнозначність понять "планування стратегії" і "стратегічне планування".
Моделі процесу стратегічного планування поведінки організації на зовнішньому ринку є різними рівнями агрегування і дезагрегування таких етапів:
а) розробка місії і цілей організації;
б) аналіз зовнішнього середовища;
в) аналіз сильних і слабких сторін організації;
г) аналіз альтернатив і вибір стратегії;
д) управління реалізацією стратегії;
е) оцінювання стратегії діяльності організації і її коригування.
Перелік етапів дає уявлення про послідовність процесу планування стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку. Проте варто враховувати, що за відносною його простотою прихована велика кількість зворотних зв'язків між різноманітними етапами і значні розбіжності в рівні агрегування останніх. У зв'язку з цим робота над кожним етапом може містити в собі значну кількість повторів, а також ускладнюватися суттю, трудомісткістю і великими обсягами робіт з інформаційно-аналітичного забезпечення.
Варто враховувати також і те, що в сучасних умовах організації не володіють необхідною для ефективного стратегічного планування інформацією ні про себе, ні, тим більше, про зовнішнє оточення і перспективи змін у ньому. В організаціях, як правило, немає компетентних менеджерів, спроможних забезпечити розробку і реалізацію стратегії підприємства в цілому і зовнішньоекономічної його діяльності зокрема.
Метою курсової роботи є ознайомитися із діяльністю ДП ВАТ “Київхліб” Хлібокомбінат №10, дослідити її стан та економічні показники, що її відображають та виявити можливості та перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства за допомогою стратегічного планування, адже підприємству важливо мати не лише короткосроковий, а й довгостроковий план своєї діяльності, який би врахував позитивні та негативні фактори зовнішнього і внутрішнього середовищ у майбутньому, довести важливість стратегічного планування підприємства.
Об’єктом дослідження під час написання курсової роботи є дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства “Київхліб” “Хлібокомбінат №10”.
Предметом дослідження під час написання курсової роботи є звичайна господарська діяльність підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Розглянемо сутність поняття «зовнішньоекономічна діяльність» згідно з діючим законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам;
Валютні кошти - валютні цінності:
- іноземна валюта готівкою,
- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті,
- цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті,
- золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені;
Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару;
Демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару;
Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України;
Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі України (ввезення з-за меж України ) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності;
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;
Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами;
Іноземна валюта:
- валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу,
- платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях,
- кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами;
Іноземні інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні, в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект;
Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України;
Квоти (контингенти) глобальні - квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
Квоти (контингенти) групові - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
Квота експортна (імпортна) - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях;
Квоти (контингенти) індивідуальні - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись;
Квоти спеціальні - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру;
Ліцензія спеціальна - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів;
Ліцензія відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;
Ліцензія генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);
Ліцензія експортна (імпортна) - належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування;
Ліцензія разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.
Митне регулювання - регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України;
Міжнародна кооперація - взаємодія двох або більше суб'єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності;
Момент здійснення експортного (імпортного) контракту - момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод;
Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця;
Моральна шкода - шкода, яку заподіяно особистим немайновим правам суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження;
Обмежувальна ділова практика - здійснення індивідуальних або колективних заходів, спрямованих на обмеження конкуренції та монополізацію виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів і одержання надприбутків;
Переказ валютних коштів за межі України - переказ грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб'єкта господарської діяльності або у банківсько-кредитну установу, що не є суб'єктом господарської діяльності України;
Попередні імпортні депозити - внесення суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності на безпроцентні рахунки у банках, які обслуговують їх на території України, на період від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно із зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або передачі товарів іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України, грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановлених процентах до вартості відповідного договору (контракту);
Постійне місцезнаходження - місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб'єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності;
Постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом);
Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження;
Спеціальна економічна зона - територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України;
Спільна підприємницька (господарська) діяльність - діяльність, що базується на співробітництві між суб'єктами господарської діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення;
Спільні підприємства - підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків;
Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі);
Товарна група - група однорідних товарів за гармонізованою системою опису та кодування товарів;
Транзит товарів - переміщення товарів, вироблених за межами України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території;
Упущена вигода - доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обгрунтувати;
Тимчасова надбавка до діючих ставок ввізного мита - надбавка до ввізного мита, яка запроваджується виключно з метою відновлення рівноваги платіжного балансу, стан якого визначено критичним відповідно до діючих правил, та прирівнюється до ввізного мита у розумінні Закону України "Про Єдиний митний тариф".
Принципи зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоеко-номічної діяльності, що полягає у:
- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;
- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:
- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;
- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;
- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;
Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.
Види зовнішньоекономічної діяльності
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:
- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;
- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.
Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності.
Ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.
Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.
Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Акредитацію філій і представництв іноземних банків здійснює Національний банк України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Реєстрацію представництв інших іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:
- заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;
- виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
- довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;
- довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.
Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.
У разі відмови центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шістдесятиденний строк іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.
Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України.
У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов'язане повідомити про це центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики у семиденний строк.
Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України.
Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них
Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньо-економічної діяльності.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», з метою:
- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:
- Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:
- законів України;
- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.
Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.
На території України згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:
- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;
- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;
- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до статті 25 цього Закону.
В Україні згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для товарів, що імпортуються з держав - членів Світової організації торгівлі (далі - СОТ):
національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав - членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях;
режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, методів стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав - членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.
Виключення щодо режиму найбільшого сприяння в формі преференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування генеральної системи преференцій.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:
- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньо-економічної діяльності.
Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньо-економічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:
- прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньо-економічної діяльності;
- затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
- розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
- укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
- затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України відповідно до статей 24, 25 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
- затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється згідно із законом.
Кабінет Міністрів України:
- вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;
- здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;
- приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;
- проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;
- відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;
- забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;
- відповідно до своєї компетенції має право зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари згідно з процедурою, визначеною міжнародними угодами України;
- здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;
- забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.
Національний банк України:
- здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;
- представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;
- регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;
- здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;
- виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньо-економічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;
- здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:
- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;
- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоеко-номічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;
- виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
Державна митна служба України:
- здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.
Антимонопольний комітет України:
- здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:
- здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;
- приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.
Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю
До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:
- місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи;
- територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.
Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначається цим Законом та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами України. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи діють як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.
Зазначені органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з відповідними місцевими Радами народних депутатів України та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих Рад народних депутатів України, за винятком випадків, коли такі дії передбачені або випливають із законів України.
Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами:
- Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
- ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;
- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;
- стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років;
- забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що затверджені Верховною Радою України;
- ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку;
- заохочення експорту готової продукції.
Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування експорту відповідно до статті 16 цього Закону, за винятком випадків встановлення режиму ліцензування і квотування як заходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав згідно із статтею 16 цього Закону та в разі застосування санкцій згідно із статтею 37 цього Закону при порушенні суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.
Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоеко-номічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.
Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з цим Законом, Митним кодексом України, законами Українипро митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами України.
Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з додержанням зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України.
Єдиний митний тариф України визначається згідно з відповідним законом України та міжреспубліканськими договорами України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом по її території. Ставки Єдиного митного тарифу України мають бути єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Митний контроль та митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.
Митні правила України, які повинні включати порядок декларування товарів, сплати мит та митних зборів, надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю, встановлюються законами України про митне регулювання. Єдиний митний тариф України та митні правила України мають бути офіційно опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. В разі, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набирають. Якщо зазначені документи будуть опубліковані пізніше як за 45 днів до введення їх у дію, датою набрання чинності буде вважатися 46-й день з моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному офіційному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номера цього видання.
Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів згідно із статтею 34 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Ведення розрахунків та кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:
- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;
- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях;
- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.
Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.
Кредитування зовнішньоекономічних операцій у діючій на території України валюті та в іноземній валюті
здійснюється на основі домовленості та на умовах, погоджених між кредиторами та одержувачами кредитів у кредитних угодах (договорах).
Розрахункові кредити банків, які видаються суб'єктам зовнішньо-економічної діяльності за спеціальним кредитним (позичковим) рахунком у діючій на території України валюті для покриття коштів, що тимчасово вилучаються з обігу, забезпечуються товарно-матеріальними цінностями, розрахунковими, транспортними та/або товаросупровідними документами. Всі інші кредити, крім розрахункових, забезпечуються майном, що належить на праві власності боржнику, та/або його немайновими правами.
Державне кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та гарантування державою комерційних кредитів, що надаються цим суб'єктам, в Україні здійснюються через банк для зовнішньоекономічної діяльності України та інші уповноважені банки.
Умови державного кредитування та гарантування державою комерційних кредитів визначаються кредитними угодами (договорами), що укладаються між відповідними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та банком для зовнішньоекономічної діяльності України.
Рішення про надання державних кредитів та гарантій приймається банком для зовнішньоекономічної діяльності України в межах лімітів державного кредитування зовнішньоекономічної діяльності у діючій на території України валюті та в іноземній валюті за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та за результатами експертної оцінки техніко-економічного обгрунтування об'єкта кредитування та умов окупності кредитів. Банк для зовнішньоекономічної діяльності України повинен повідомити про своє рішення подавця заявки на державний кредит (державну гарантію комерційного кредиту) у місячний строк з дня подання зазначеної заявки. В разі відсутності вищезазначеної експертної оцінки об'єкта кредитування відмова у державному кредитуванні (гарантуванні державою комерційного кредиту) суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності з підстав недоцільності не дозволяється.
Розмір державного кредиту (державної гарантії комерційного кредиту), що надається у діючій на території України валюті та/або в іноземній валюті одному суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності протягом одного року, не може перевищувати 5 процентів від відповідних річних лімітів державного кредитування зовнішньоекономічних операцій.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які надають кредити іноземним суб'єктам господарської діяльності або одержують у них кредити, повинні протягом трьох робочих днів надіслати у Національний банк України інформацію про зазначені кредити (загальна сума, валюта на строк кредиту) згідно з встановленою Національним банком України формою. Національний банк України може запроваджувати ліцензування одержання кредитів в іноземній валюті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності від іноземних суб'єктів господарської діяльності в разі виникнення обставин, зазначених у статті 16 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», та ліцензування надання кредитів в іноземній валюті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності в разі виникнення обставин, зазначених у статті 16 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Страхування зовнішньоекономічних операцій
Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та іншими), а також іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції (страхування). Вибір страхової компанії (страхувача) здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно.
Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності здійснюється в Україні на договірних засадах і є добровільним, якщо інше не передбачено законами України.
Страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється в Україні щодо ризиків, які існують у світовій практиці.
Страхування експортних кредитів, позичок, окремих контрактів на поставку машин і обладнання, інвестицій як на території України, так і за її межами здійснюється спеціалізованим страховим акціонерним товариством, контрольний пакет акцій якого належить Кабінету Міністрів України.
Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.
Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.
Автоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.
Автоматичне ліцензування імпорту має бути скасовано в разі припинення обставин, що були підставою для його запровадження, а також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирішення яких запроваджується автоматичне ліцензування.
Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.
Кількісні обмеження застосовуються виключно на недискримінаційній основі, тобто ніякі заборони чи обмеження не застосовуються Україною щодо імпорту будь-якого товару на територію України чи щодо експорту будь-якого товару, призначеного для території будь-якої держави, якщо тільки імпорт аналогічного товару з усіх третіх держав в Україну або експорт до всіх третіх держав є аналогічним чином забороненим чи обмеженим, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.
Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:
значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні, особливо сільсько-господарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується до моменту відновлення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку;
необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;
експорту золота та срібла, крім банківських металів;
необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника в разі обмеження експорту вітчизняних матеріалів, необхідних для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали тримається на рівні, нижчому за світову ціну, за умови впровадження Кабінетом Міністрів України плану стабілізації та за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту товарів такої галузі вітчизняної промисловості. Такі заходи застосовуються виключно на неди-скримінаційній основі;
необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;
необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:
різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);
різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;
необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, націо-нального багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;
імпорту золота та срібла, крім банківських металів;
необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику і дає йому можливість відновити його прибутковість;
необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;
необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.
У разі застосування захисних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.
Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.
Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку здійснення такої діяльності, встановленого цим Законом або іншими законами України, до нього може бути застосовано індивідуальний режим ліцензування відповідно до статті 37 цього закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, до одного органу виконавчої влади. У разі необхідності в одержанні погодження можливе звернення до кількох органів виконавчої влади, але не більше ніж до трьох.
Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрації заявок, або одночасно після закінчення оголошеного строку їх приймання.
У заявці на одержання ліцензії зазначаються такі дані: повне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, прізвище та ім'я його керівника, найменування та код товару (товарів) згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), найменування виробника, споживача товару (товарів), код та назва держави (держав) походження і призначення - у разі експорту, код та назва держави (держав) походження і відправлення - у разі імпорту, строк дії ліцензії, кількість та вартість товару (товарів), код і назва митниці, повні найменування та адреси продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, основна та додаткова одиниці виміру товару (товарів), погодження з органами виконавчої влади (у разі необхідності), підстава для запиту ліцензії, особливі умови ліцензії.
При поданні заявки можуть вимагатися документи та інформація, які вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці та зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Заявка не може бути відхилена в разі допущення незначних помилок у документах, які подаються для одержання ліцензії, якщо вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними вважаються дані, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту).
У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам. Не може бути відмовлено у видачі ліцензії, якщо всі необхідні документи подані і відповідають встановленим вимогам.
У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування:
строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати їх одержання, якщо заявки розглядаються в порядку їх надходження, та більше 60 днів від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно;
ліцензія видається на підставі заявки в межах квоти із зазначенням строку дії ліцензії;
якщо на момент подання заявки (у разі застосування процедури розгляду в порядку надходження) встановлені квоти (кількісні або інші обмеження) вичерпано, така заявка не розглядається. Про факт, що квоти (кількісні або інші обмеження) вичерпані, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку, повідомляється письмово протягом семи робочих днів від дати її одержання;
рішення про видачу ліцензії приймається з урахуванням даних щодо використання раніше одержаних ліцензій за умови додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
При розгляді поданих заявок одночасно, у разі запровадження неавтоматичного ліцензування вперше, розподіл квот здійснюється пропорційно обсягам, зазначеним у заявках суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Неавтоматичне ліцензування не повинно справляти обмежувального або такого, що порушує торгівлю, впливу на товари на доповнення до того впливу, що виникає внаслідок запровадження режиму неавтоматичного ліцензування.
Забороняється обмеження імпорту товарів, щодо яких встановлюються певні квоти, до повного використання таких квот.
Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи оформлено з додержанням вимог, установлених законодавством. Термін дії ліцензії має передбачати виконання зобов'язань отримувача ліцензії за зовнішньоекономічним договором (контрактом), але не перевищувати термін дії кількісних обмежень.
Рішення про відмову у видачі ліцензії повинно бути вмотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається (видається) заявникові у письмовій формі.
У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно із законодавством.
За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов'язаних із застосуванням процедури ліцензування.
Митне оформлення товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, здійснюється тільки за наявності відповідної ліцензії.
У митному оформленні товарів, що ліцензуються та навантажуються навалом, не може бути відмовлено у разі, коли вартість, кількість або вага таких товарів незначною мірою відрізняються від тих, що зазначені у ліцензії. Гранична різниця таких значень встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щомісяця інформує центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи про видані ліцензії на експорт (імпорт) товарів, що підлягають ліцензуванню.
Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи щомісяця подає центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики інформацію про обсяги експорту (імпорту) товарів за виданими ліцензіями.
Ліцензування товарообмінних (бартерних) операцій здійснюється в тому разі, якщо предметом цих операцій є товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.
Ліцензування експорту (імпорту) дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва здійснюється з урахуванням вимог законодавства з питань виробництва, експорту (імпорту) дисків для лазерних систем зчитування відповідно до процедури видачі ліцензій, встановленої цією статтею.
Ліцензування не поширюється на експорт та реалізацію компенсаційної і прибуткової продукції, одержаної інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до вимог Закону України "Про угоди про розподіл продукції". Запровадження будь-яких обмежень щодо експорту та реалізації такої продукції, в тому числі кількісних, не допускається, якщо інше не передбачено угодою про розподіл продукції.
Встановлені цією статтею процедури ліцензування не поширюються на експорт (імпорт) товарів, зазначених у статті 20 цього Закону.
Перелік товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, інформація про строк дії ліцензій та внесення будь-яких змін до них, порядок подання та розгляду заявок опубліковуються в офіційних друкованих виданнях України з повідомленням відповідного комітету СОТ протягом 60 днів з дня опублікування та наданням копій цих публікацій.
Публікація повинна включати таку інформацію:
перелік товарів, що підлягають процедурам ліцензування;
контактний пункт для надання інформації про право на одержання ліцензії;
адміністративний орган (органи) для подання заявок на ліцензію;
дату і назву публікації, в якій викладено процедури ліцензування;
зазначення того, чи є ліцензування автоматичним або неавтоматичним;
адміністративні цілі - у випадку процедур автоматичного ліцензування імпорту;
зазначення заходів, що застосовуються через процедури ліцензування, - у випадку процедур неавтоматичного ліцензування імпорту;
очікуваний термін тривалості процедури ліцензування, якщо його може бути встановлено з певною мірою ймовірності, а якщо ні - то причину, чому цю інформацію не може бути надано.
У разі якщо квота розподіляється серед держав-постачальників, інформація про розподіл квоти підлягає опублікуванню з повідомленням про це інших держав, заінтересованих у постачанні в Україну певних товарів.
Офіційне опублікування здійснюється за 21 день до дати запровадження режиму ліцензування, але не пізніше зазначеної дати.
На запит заінтересованої держави - члена СОТ повинна надаватися відповідна інформація щодо:
порядку застосування обмежень;
кількості виданих за певний період ліцензій із зазначенням у разі необхідності обсягу та/або вартості товарів;
розподілу ліцензій серед держав-постачальників;
статистичних даних про обсяги та/або вартість товарів.
Дія цієї статті не поширюється на операції Національного банку України, які здійснюються ним відповідно до Закону України "Про Національний банк України".
Здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоеко-номічних операцій без відповідних ліцензій тягне за собою накладення штрафу згідно зі статтею 37 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у сумі 10 відсотків вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день здійснення такої операції.
Штрафи стягуються органами державної податкової служби на підставі відповідних рішень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Заборона окремих видів експорту та імпорту
В Україні забороняється:
експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;
імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;
імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;
експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;
експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;
експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.
Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.
Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.
Контроль за виконанням вимог, що містяться в цій статті, покладається на митні органи України та центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
Порядок застосування технічних регламентів, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних заходів, стандартів та вимог
Технічні регламенти, фармакологічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні та екологічні заходи, стандарти та вимоги до товарів, що імпортуються в Україну, застосовуються в порядку, встановленому законодавством України.
Спеціальні імпортні процедури
До спеціальних імпортних процедур, що застосовуються в Україні, належать:
- застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур;
- режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки;
- у разі досягнення платіжним балансом України критичного стану запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.
Державні закупки по імпорту комплексного устаткування або масових партій інших товарів з використанням коштів Державного валютного фонду України мають обов'язково провадитись з використанням процедури міжнародних торгів.
Режим попередніх імпортних депозитів запроваджується Національним банком України з метою регулювання платіжного балансу України. При цьому Національний банк України встановлює порядок здійснення операцій з попередніми імпортними депозитами та відносний розмір сум депозитів у процентах до вартості договору (контракту), який не може перевищувати 50 процентів.
Попередній імпортний депозит відкривається не пізніш як через три робочих дні з моменту набрання договором (контрактом) юридичної сили. В разі порушення зазначеного строку або інших умов відкриття попередніх імпортних депозитів до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності застосовуються санкції, які визначаються порядком, затвердженим Національним банком України.
Кошти, що надходять на рахунки попередніх імпортних депозитів, відображаються на зведеному спеціальному рахунку, який відкривається кожним комерційним банком, що веде операції з попередніми імпортними депозитами, на користь Національного банку України. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні Національного банку України.
Суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, що відкрив попередній імпортний депозит, відповідним банком видається довідка встановленої форми, яка є підставою для пропуску товару через митний кордон України. В разі передачі товару іноземними суб'єктами господарської діяльності через банківсько-кредитні установи України і відсутності перетину товаром митного кордону України зазначена в цьому пункті довідка є підставою для проведення розрахунків з іноземним суб'єктом господарської діяльності через банківсько-кредитні установи України або для пропуску через митницю відповідної суми готівкою.
Забороняється застосування режиму попередніх імпортних депозитів щодо товарів, до яких запроваджується режим ліцензування і квотування імпорту.
У разі досягнення платіжним балансом України критичного стану застосовується, як виняток, процедура запровадження, змін та скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари, яка спирається на норми відповідних статей Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ 1994).
Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
Виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння,боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випро-мінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України; дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння; наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України.
Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України , який має погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради України.
Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт інших видів товарів, не зазначених у цій статті, не дозволяється і може бути оскаржено у судовому порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку діяльність або в іншій формі.
Державне замовлення
Державні органи управління України та місцеві Ради народних депутатів України мають право розміщувати, як правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво, експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності приймають державні замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі, які визначаються цивільно-правовими договорами (контрактами), що укладаються між цими суб'єктами та державним замовником.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності користуються рівними правами і повинні нести рівні обов'язки з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України в разі проведення конкурсу на розміщення державного замовлення.
Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність та аудит суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної статистики України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в галузі обліку і звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом України "Про підприємства в Україні".
Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності користуються планом рахунків та інструкцією про його використання, що діють на території України, та відповідними змінами і доповненнями, які відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно визначають порядок аналітичного обліку зовнішньоекономічної діяльності, запроваджують відпо-відні субрахунки.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відображають цю діяльність та її результати у своїй річній фінансовій звітності окремо зазначеними показниками:
- у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти (активи), що знаходяться у зовнішньоекономічному обороті, - товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) - кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо;
- у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної діяльності.
Державній податковій інспекції, крім річного фінансового звіту, надається також інформація про суми сплачених податків на імпорт та експорт - щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним. Національному банку України (або за його дорученням - банку для зовнішньоекономічної діяльності України) надається інформація про суми по обов'язковому розподілу частини виручки в іноземній валюті - чотири рази на рік, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним періодом.
Банківсько-кредитні установи, що здійснюють кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, мають право на одержання необхідної інформації про фінансовий стан цих суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності та їх платоспроможність згідно з умовами письмових угод про кредитування.
Забороняється вимагати подання статистичної звітності з порушенням встановленого цим Законом порядку. Відомості, не передбачені державною статистичною звітністю, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути подані на договірній основі органам державного управління або правоохоронним органам на їх вимогу у встановленому законами України порядку.
Аудит зовнішньоекономічної діяльності, відображеної у річних фінансових звітах суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється уповно-важеними на це незалежними аудиторськими організаціями відповідно до чинних нормативних актів, які регулюють аудиторську діяльність на території України.
Податкова ревізія суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності провадиться органами державної податкової інспекції згідно з її компетенцією не частіше одного разу на рік.
Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці. Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається згідно із законами України.
Склад і обсяг комерційної таємниці визначаються згідно із Законом України "Про підприємства в Україні".
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та установи, що видають нормативні акти, зобов'язані офіційно публікувати їх у загальнодоступних засобах інформації України, причому зазначені акти не можуть набирати чинності до їх офіційної публікації. Кожний суб'єкт зовнішньо-економічної діяльності має право на безпосереднє одержання інформації від державних органів, які на вимогу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані на оплатній основі оперативно надавати їм повні офіційні тексти нормативних актів.
Зведення статистичної інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності здійснює Державний комітет статистики України на підставі даних, що в обов'язковому порядку надаються органами, які провадять державне регулювання зовнішньо-економічної діяльності (фінансові органи, органи державної митної служби, Національний банк України), а також суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Державний комітет статистики України щокварталу складає і публікує статистичну інформацію щодо стану і структури зовнішньоторговельного балансу України.
Міністерство фінансів України складає відомості про стан і структуру зовнішньої державної заборгованості.
Державний комітет статистики України зобов'язаний ознайомлювати суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності із статистичною інформацією, яка є в його розпорядженні, у порядку, встановленому законами України "Про інформацію" та "Про державну статистику".
Органи державного управління, юридичні, фізичні особи та інші суб'єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що становить комерційну таємницю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, не мають права розпорядження такою інформацією без дозволу відповідних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і несуть за це відповідальність згідно з цим та іншими законами України.
Спеціальні економічні зони
На території України можуть запроваджуватись спеціальні економічні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон встановлюються Верховною Радою України згідно з законами України про спеціальні економічні зони шляхом прийняття окремого закону України для кожної з таких зон.
Інші спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності
Україна може укладати з державами, які мають спільні з Україною морські та/або сухопутні кордони, двосторонні
та/або багатосторонні договори, що встановлюють на основі взаємності спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу (прикордонна, прибережна торгівля та інші) і передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та суб'єктів господарської діяльності цих держав у відносинах з ними.
Економічні відносини України з іншими державами
Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.
Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції (Основного Закону) України та законів України.
Правовий статус суб'єктів господарської діяльності інших держав на території України визначається чинними законами України та вищезазначеними договорами.
Відносини України з міжнародними міжурядовими економічними організаціями
Україна самостійно набуває членства в міжнародних міжурядових економічних організаціях, установчі акти яких не суперечать цілям та принципам Конституції (Основного Закону) України.
Україна може вступити у відносини з міжнародними міжурядовими економічними організаціями на основі відповідних міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених організацій.
Захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України
Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України.
Заходи України у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань
У разі якщо є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи. У разі якщо такі дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих норм, стандартів та правил міжнародного права.
Такими заходами є:
застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;
застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;
позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;
запровадження спеціального мита;
запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоеконо-мічних операцій;
встановлення квот (контингентів);
запровадження комбінованого режиму квот і контингентів;
запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;
інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.
У разі якщо Україна та держава, яка застосувала по відношенню до України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами однієї і тієї ж міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюється відповідно до правил і процедур такої організації.
У разі якщо Україна та митний союз або економічне угруповання, які застосували по відношенню до України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами однієї і тієї ж міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюється відповідно до правил і процедур такої організації.
Рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності згідно із рекомендаціями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі відповідно до їх компетенції.
З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики проводить відповідне розслідування у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, яка дає рекомендації відповідним державним органам щодо застосування відповідних заходів. На підставі матеріалів розслідування центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики разом із Міністерством закордонних справ України звертається до відповідних державних та/або компетентних органів інших держав або митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією щодо розгляду та врегулювання спірної ситуації.
У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики формує делегацію для проведення відповідних переговорів та підготовки відповідних міжнародних договорів міжвідомчого або міжурядового характеру.
У разі якщо відповідні державні та/або компетентні органи інших держав або митних союзів чи економічних угруповань не дали офіційної згоди на застосування міжнародно-правових засобів врегулювання міжнародних спорів та/або коли дискримінаційні та/або недружні дії цих органів безпосередньо або опосередковано порушують міжнародні договори України з цими державами, митними союзами або економічними угрупованнями, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики у межах своєї компетенції, відповідно до рекомендацій Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, самостійно передає матеріали Кабінету Міністрів України для прийняття відповідних рішень про застосування необхідних заходів.
Застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань припиняється в разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупованнями таких дій щодо України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.
Акти Кабінету Міністрів України про врегулювання спору та застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади в Україні, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.
Рішення про застосування відповідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження таких заходів у порядку, встановленому законами України.
Обмеження реекспорту
Забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України.
Орган, який є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду місцевої Ради народних депутатів України, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням.
Заходи проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоеконо-мічної діяльності розуміється:
здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;
здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи;
здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.
Під зростаючим імпортом розуміється здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів.
За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.
Застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших, передбачених законами України), а також податкових, митних та інших пільг, щодіють при імпорті в Україну товарів, щодо яких засто-совуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених заходів.
Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.
Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальності за дії України як держави.
Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній діяльності як суб'єкт такої діяльності згідно з статтею 3 цього Закону, вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяль-ності.
Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
Види та форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності
У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності:
- майнова відповідальність;
- кримінальна відповідальність.
Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування мора-льної шкоди, а також майнових санкцій.
Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності цього або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, суб'єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запро-ваджується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України. Відповідальність України як держави
Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності за всі свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки (прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність і прямо не передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Україна як держава відповідає за дії, зазначені в цій статті, всім своїм майном.
Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому. Держава несе за них відповідальність, як зазначено у цій статті.
Будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або іноземний суб'єкт господарської діяльності має право подати позов до України як держави. Зазначені позови підсудні судам України відповідно до статті 39 цього закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Зазначений позов подається суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за місцем їх постійного знаходження або проживання, іноземними суб'єктами господарської діяльності - за місцезнаходженням державного органу та/або службової особи, що вчинили дії, зазначені у цій статті.
Позов подається у загальному порядку, визначеному цивільно-проце-суальним законодавством України. Від імені України як держави в процесі виступають державний орган та/або службова особа, вказані у позові, та/або один з прокурорів України.
Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли у результаті задоволення зазначеного позову з боку державних органів та/або службових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).
Порядок здійснення відповідальності
Порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.
Порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України. Спеціальні санкції за порушення закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов'язаних з ним законів України
За порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовні-ньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.
При прийнятті рішення щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на який подовжено дію цієї санкції.
Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).
У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Мор-ської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперс-пективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Клопотання повинно містити такі документи:
лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;
оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
З метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.
Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.
Відповідальність за недостовірність відомостей, поданих до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несуть суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
Застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення не зупиняє їх дію.
Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності
Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Спори, що виникають при застосуванні Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання даного Закону, можуть бути предметом розгляду:
- в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава;
- в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.
1.2 Організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Отже, із таблиці 3.3.7. робимо висновок, що при впровадженні проекту показники діяльності підприємства покращуються, як-от: зросли обсяг виробництва продукції у діючих цінах, обсяг виробництва продукції у порівняних цінах, чистий дохід від реалізації продукції, основні виробничі фонди (середнє значення за рік), прибуток від операційної діяльності, продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність діяльності (продажів), рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність продукції, зменшилася чисельність промислово-виробничого персоналу, це все говорить про доцільність впровадження інвестиційного проекту.
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
3) Чистий дохід від реалізації продукції проектний рік = Чистий дохід від реалізації продукції базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу = Чисельність промислово-виробничого персоналу базова - Абсолютне вівільнення чисельності
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік = Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік + Вартість повна нової лінії без ПДВ - Балансова вартість зношеної лінії, що підлягає демонтажу
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проектний рік = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік + Повні витрати на 1 тонну продукції проект * Обсяги виробництва проект - Повні витрати на 1 тонну продукції базис * Обсяги виробництва базис
7) Обігові кошти проектний рік = Обігові кошти базисний рік + Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва у натуральному виразі
8) Активи середньорічне значення = (Активи на початок року + Активи на кінець року) / 2
9) Власний капітал (середнє значення за рік) = (Власний капітал на початок року + Власний капітал на кінець року) / 2
10) Чистий прибуток проектний рік = Чистий прибуток базисний рік + Приріст прибутку = Чистий прибуток базисний рік + (Ціна 1 тонни продукції проект - Повні витрати на 1 тонну продукції проект)* Обсяги виробництва проект – (Ціна 1 тонни продукції базис - Повні витрати на 1 тонну продукції базис)* Обсяги виробництва базис
11) Прибуток від операційної діяльності = Чистий дохід від реалізації продукції - Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
12) Продуктивність праці = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Чисельність промислово-виробничого персоналу
13) Витрати на 1 грн реалізованої продукції = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) / Чистий дохід від реалізації продукції
14) Фондовіддача = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
15) Рентабельність діяльності (продажів) = Чистий прибуток * 100% / Чистий дохід від реалізації продукції
16) Рентабельність активів = Чистий прибуток * 100 % / Активи середньорічне значення
17) Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток * 100 % / Власний капітал (середнє значення за рік)
18) Рентабельність продукції = Прибуток від операційної діяльності * 100 % / Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
3.3 Інвестиційний проект виробництва тортів на експорт
Маркетологи провели дослідження зовнішнього ринку і з’ясували, що на ринку Канади є попит на торти тривалого зберігання. Хлібокомбінат № 10 має можливість задовольнити цей попит, якщо придбає нове устаткування для виробництва вафельних тортів.
Необхідно за рахунок капіталовкладень придбати нове устаткування для оновлення виробництва і випускати на ньому конкурентоспроможну продукцію, яка б мала попит на ринку Канади, а саме – торти.
Альтернатива 1. Кошти залучаються під ставку 18%.
Дані для розрахунку необхідного обсягу капіталовкладень:
1. Вартість усього устаткування, необхідного для реалізації цього проекту, становить 750 тис. грн.;
2. Для встановлення, доставки та монтажу цього обладнання необхідно ще 30 тис. грн.;
3. Сума коштів, яка необхідна для закупівлі сировини на початковий виробничий цикл, становить 70 тис. грн.
Із загального обсягу капіталовкладень 400 тис. грн. – власний капітал та 450 тис. грн. – залучений.
Залучений капітал – це кредит на 3 роки за таких умов: відсотки за кредит становлять 18% і сплачуються щорічно за формулою складних відсотків. Сума кредиту повертається в останній рік сплати відсотків.
Капіталовкладення здійснюються в середині 2009 року.

Таблиця 3.2.1. Вихідні дані
Найме-нування тортів
Річні обсяги продажу продукції за планом, тис.кг.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
2012 р.
„Лимонний”
450
600
800
800
„Київські каштани ”
480
700
900
900
„Бриз”
150
210
210
210
Витрати на виробництво та збут (виробнича собівартість + адміністративні витрати + витрати на збут) 1 кг продукції становлять: торт „ Лимонний” – 38 грн., торт „Київські каштани” – 37 грн., торт „Бриз” – 41 грн.
Прибуток від реалізації продукції планується на рівні 10%.
Дисконтна ставка становить 20 %.
1.                Розрахуємо майбутню вартість запозичених коштів.
Майбутня вартість запозичених коштів розраховується за формулою:
МВ= ТВ*(1+r) n
МВ=450*(1+0,18) 3 = 450000*1,64=738 тис. грн.
2. Чистий приведений дохід – різниця між приведеним грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами.
ЧПД= ЧТВ гп - К
ГП= Пп – Податок П + Амортизація
Амортизація = Сума капіталовкладень * норма амортизації
Амортизація = 850 000 *0,24 = 204 тис. грн.
Обрахуємо витрати на виробництво та збут тортів:
„ Лимонний ” :
(450+600+800)*38 = 1850*38 = 70300 тис. грн.
„ Київські каштани ”:
(480+700+900)*37 = 2080*37 = 76960 тис. грн.
„Бриз”:
(150+210+210)*41 = 570*41 = 23370 тис. грн.
Об’єднаємо витрати на виробництво та збут 3 видів тортів:
70300+76960+23370 = 170630 тис. грн.
Знаходимо плановий прибуток від реалізації на рівні 10%:
10% від 170630 грн. = 17063 тис. грн.
Знаходимо грошовий потік:
ГП = 17063 – 4265,75 + 204 = 13001,25 тис. грн.
Знаходимо чисту теперішню вартість грошового потоку:
ЧТВгп = ((ГП1)/(1+Д)1)+((ГП2)/(1+Д)2)+((ГПn)/(1+Д)n)
ЧТВгп = (13001,25 /(1+0,2)1)+( 13001,25 /(1+0,2)2)+( 13001,25 /(1+0,2)3)=
10834,375+9028,648+7523,871=27386,894 тис. грн.
ЧД = -450+27386,894 = 26936,894 тис. грн.
Оскільки значення чистого доходу має знак „+”, то цей проект варто прийняти.
Знайдемо індекс прибутковості:
Іпр =ЧТВгп/ Ік
Іпр = 27386,894 /850 = 32,219
Оскільки індекс прибутковості перевищує 1, то проект варто прийняти.
Знайдемо індекс доходності :
Ід = (ЧТВгп -Ік)/Ік
Ід =(27386,894 – 850)/850 = 31,219
Оскільки індекс доходності перевищує норму дисконту(0,2), то проект варто прийняти.
Термін окупності:

Т = Ік/ГП
Т = 850/13001,25 = 0,065378 (року) або 0,065378 * 12 = 0,784 (місяця)
Отже, проект відшкодується приблизно за 0,784 місяця.
Можемо зробити висновок, що аналізуючи ці показники можна впевнено сказати, що цей проект варто прийняти, оскільки він не лише дуже швидко окупиться, а й буде приносити певний прибуток хлібокомбінату № 10 і дасть можливість завоювати закордонний ринок Канади.
Альтернатива 2. Кошти залучаються під ставку 20%.
Дані для розрахунку необхідного обсягу капіталовкладень:
1. Вартість усього устаткування, необхідного для реалізації цього проекту, становить 750 тис. грн.;
2. Для встановлення, доставки та монтажу цього обладнання необхідно ще 30 тис. грн.;
3. Сума коштів, яка необхідна для закупівлі сировини на початковий виробничий цикл, становить 70 тис. грн.
Із загального обсягу капіталовкладень 400 тис. грн. – власний капітал та 450 тис. грн. – залучений.
Залучений капітал – це кредит на 3 роки за таких умов: відсотки за кредит становлять 20% і сплачуються щорічно за формулою складних відсотків. Сума кредиту повертається в останній рік сплати відсотків.
Капіталовкладення здійснюються в середині 2009 року.
Таблиця 3.2.2. Вихідні дані
Найме-нування тортів
Річні обсяги продажу продукції за планом, тис.кг.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
2012 р.
„Лимонний”
450
600
800
800
„Київські каштани ”
480
700
900
900
„Бриз”
150
210
210
210
Витрати на виробництво та збут (виробнича собівартість + адміністративні витрати + витрати на збут) 1 кг продукції становлять: торт „ Лимонний” – 38 грн., торт „Київські каштани” – 37 грн., торт „Бриз” – 41 грн.
Прибуток від реалізації продукції планується на рівні 10%.
Дисконтна ставка становить 20 %.
1.                Розрахуємо майбутню вартість запозичених коштів.
Майбутня вартість запозичених коштів розраховується за формулою:
МВ= ТВ*(1+r) n
МВ=450*(1+0,2) 3 = 450000*1,728=777,6 тис. грн.
2. Чистий приведений дохід – різниця між приведеним грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами.
ЧПД= ЧТВ гп - К
ГП= Пп – Податок П + Амортизація
Амортизація = Сума капіталовкладень * норма амортизації
Амортизація = 850 000 *0,24 = 204 тис. грн.
Обрахуємо витрати на виробництво та збут тортів:
„ Лимонний ” :
(450+600+800)*38 = 1850*38 = 70300 тис. грн.
„ Київські каштани ”:
(480+700+900)*37 = 2080*37 = 76960 тис. грн.
„Бриз”:
(150+210+210)*41 = 570*41 = 23370 тис. грн.
Об’єднаємо витрати на виробництво та збут 3 видів тортів:
70300+76960+23370 = 170630 тис. грн.
Знаходимо плановий прибуток від реалізації на рівні 10%:
10% від 170630 грн. = 17063 тис. грн.
Знаходимо грошовий потік:
ГП = 17063 – 4265,75 + 204 = 13001,25 тис. грн.
Знаходимо чисту теперішню вартість грошового потоку:
ЧТВгп = ((ГП1)/(1+Д)1)+((ГП2)/(1+Д)2)+((ГПn)/(1+Д)n)
ЧТВгп = (13001,25 /(1+0,2)1)+( 13001,25 /(1+0,2)2)+( 13001,25 /(1+0,2)3)=
10834,375+9028,648+7523,871=27386,894 тис. грн.
ЧД = -450+27386,894 = 26936,894 тис. грн.
Оскільки значення чистого доходу має знак „+”, то цей проект варто прийняти.
Знайдемо індекс прибутковості:
Іпр =ЧТВгп/ Ік
Іпр = 27386,894 /850 = 32,219
Оскільки індекс прибутковості перевищує 1, то проект варто прийняти.
Знайдемо індекс доходності :
Ід = (ЧТВгп -Ік)/Ік
Ід =(27386,894 – 850)/850 = 31,219
Оскільки індекс доходності перевищує норму дисконту(0,2), то проект варто прийняти.
Термін окупності:
Т = Ік/ГП
Т = 850/13001,25 = 0,065378 (року) або 0,065378 * 12 = 0,784 (місяця)
Отже, проект відшкодується приблизно за 0,784 місяця.
Можемо зробити висновок, що аналізуючи ці показники можна впевнено сказати, що цей проект варто прийняти, оскільки він не лише дуже швидко окупиться, а й буде приносити певний прибуток хлібокомбінату № 10 і дасть можливість завоювати закордонний ринок Канади.
Альтернатива 3. Кошти залучаються під ставку 21%.
Дані для розрахунку необхідного обсягу капіталовкладень:
1. Вартість усього устаткування, необхідного для реалізації цього проекту, становить 750 тис. грн.;
2. Для встановлення, доставки та монтажу цього обладнання необхідно ще 30 тис. грн.;
3. Сума коштів, яка необхідна для закупівлі сировини на початковий виробничий цикл, становить 70 тис. грн.
Із загального обсягу капіталовкладень 400 тис. грн. – власний капітал та 450 тис. грн. – залучений.
Залучений капітал – це кредит на 3 роки за таких умов: відсотки за кредит становлять 21% і сплачуються щорічно за формулою складних відсотків. Сума кредиту повертається в останній рік сплати відсотків.
Капіталовкладення здійснюються в середині 2009 року.
Таблиця 3.2.3. Вихідні дані
Найме-нування тортів
Річні обсяги продажу продукції за планом, тис.кг.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
2012 р.
„Лимонний”
450
600
800
800
„Київські каштани ”
480
700
900
900
„Бриз”
150
210
210
210
Витрати на виробництво та збут (виробнича собівартість + адміністративні витрати + витрати на збут) 1 кг продукції становлять: торт „ Лимонний” – 38 грн., торт „Київські каштани” – 37 грн., торт „Бриз” – 41 грн.
Прибуток від реалізації продукції планується на рівні 10%.
Дисконтна ставка становить 20 %.
1.                Розрахуємо майбутню вартість запозичених коштів.
Майбутня вартість запозичених коштів розраховується за формулою:
МВ= ТВ*(1+r) n
МВ=450*(1+0,21) 3 = 450000*1,771561=797,2 тис. грн.
2. Чистий приведений дохід – різниця між приведеним грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами.
ЧПД= ЧТВ гп - К
ГП= Пп – Податок П + Амортизація
Амортизація = Сума капіталовкладень * норма амортизації
Амортизація = 850 000 *0,24 = 204 тис. грн.
Обрахуємо витрати на виробництво та збут тортів:
„ Лимонний ” :
(450+600+800)*38 = 1850*38 = 70300 тис. грн.
„ Київські каштани ”:
(480+700+900)*37 = 2080*37 = 76960 тис. грн.
„Бриз”:
(150+210+210)*41 = 570*41 = 23370 тис. грн.
Об’єднаємо витрати на виробництво та збут 3 видів тортів:
70300+76960+23370 = 170630 тис. грн.
Знаходимо плановий прибуток від реалізації на рівні 10%:
10% від 170630 грн. = 17063 тис. грн.
Знаходимо грошовий потік:
ГП = 17063 – 4265,75 + 204 = 13001,25 тис. грн.
Знаходимо чисту теперішню вартість грошового потоку:
ЧТВгп = ((ГП1)/(1+Д)1)+((ГП2)/(1+Д)2)+((ГПn)/(1+Д)n)
ЧТВгп = (13001,25 /(1+0,2)1)+( 13001,25 /(1+0,2)2)+( 13001,25 /(1+0,2)3)=
10834,375+9028,648+7523,871=27386,894 тис. грн.
ЧД = -450+27386,894 = 26936,894 тис. грн.
Оскільки значення чистого доходу має знак „+”, то цей проект варто прийняти.
Знайдемо індекс прибутковості:
Іпр =ЧТВгп/ Ік
Іпр = 27386,894 /850 = 32,219
Оскільки індекс прибутковості перевищує 1, то проект варто прийняти.
Знайдемо індекс доходності :
Ід = (ЧТВгп -Ік)/Ік
Ід =(27386,894 – 850)/850 = 31,219
Оскільки індекс доходності перевищує норму дисконту(0,2), то проект варто прийняти.
Термін окупності:
Т = Ік/ГП
Т = 850/13001,25 = 0,065378 (року) або 0,065378 * 12 = 0,784 (місяця)
Отже, проект відшкодується приблизно за 0,784 місяця.
Можемо зробити висновок, що аналізуючи ці показники можна впевнено сказати, що цей проект варто прийняти, оскільки він не лише дуже швидко окупиться, а й буде приносити певний прибуток хлібокомбінату № 10 і дасть можливість завоювати закордонний ринок Канади.
Висновки до розрахунків за трьома альтернативами
За результатами трьох альтернатив можна зробити висновок, що доцільніше взяти залучені кошти у банку із меншою річною відсотковою ставкою, бо від цього зменшаться витрати підприємтсва (на обслуговування своєї заборгованості перед банком) та збільшиться прибуток нерозподілений прибуток підприємства, тобто доцільно залучити кошти під 18%.

Висновки
Стратегія виробничого підприємства - це сукупність головної мети і основних способів досягнення накресленої мети. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз підкреслити. що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегровані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому.
Стратегічне планування зазвичай розраховане на довгий період, хоч на багатьох підприємствах стратегія базується на середньотривалому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для підприємств України, що працюють в умовах великої невизначеності). В галузі ЗЕД стратегічне планування може охоплювати період від 4 до 7 років. Як уже відзначалося, не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування.
Стратегічне планування - це не функція часу, а насамперед функція направленості. Вона не просто зосереджена на даному періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері ЗЕД.
Процес стратегiчного планування в мiжнароднiй фiрмі можна представити у виглядi 4 блокiв:
Блок 1. Визначення основних прiоритетiв
Блок 2. Визначення мети
Блок 3. Розробка cтpaтeгії
Блок 4. Реалiзацiя стратегії.
Однак, як свідчить світовий досвід і деякі приклади господарювання вітчизняних підприємств, формальне планування має важливі переваги:
ü    планування заохочує керівників постійно думати перспективно;
ü    веде до більш чіткої координації діяльності підприємства;
ü    стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі;
ü    сприяє більш чіткому визначенню фірмою своєї мети і завдань;
ü    покращує забезпечення фірми необхідною інформацією;
ü    допомагає більш раціональному розподілу ресурсів;
ü    сприяє активізації роботи по вивченню світового ринку, пошуку необхідних партнерів по бізнесу;
ü    робить фірму більш підготовленою до несподіваних змін;
ü    полегшує контроль за діяльністю на підприємстві і т.д. В сучасних умовах жорстокої конкурентної боротьби на світовому ринку потреба в плануванні ЗЕД значно зростає.
ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 10 доцільно займатися ЗЕД, бо це розширить ринки збуту його продукції, стане джерелом іноземної валюти, стане можливим приводом для співпраці цього підприємства із іноземними контрагентами не лише у галузі купівлі-продажу продукції, а у інших формах співробітництва.

Список використаної літератури
1)     Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.
2)     Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.
3)     Закон України "Про режим іноземного інвестування"
4)     Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р.
5)     Декрет Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93.
6)     Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні" від 14 березня 1994 р. № 167.
7)     Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928.
8)     Митний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 1991 р.
9)     Герасимчук В.Т. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. –К. , 1995.
10)           Зовнішня торгівля. - 1999. - № 1, 2, 3.
11)           Немцов В.Д. Стратегічний менеджмент: Підруч. для ВНЗ. - К., 2001.
12)           Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій.
13)           Панченко Є.Г. Міжнародний менеджмент. - К., 1996.
14)           Шершньова 3.Є.,Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.
15)           Акофф Р. Планирование будущих корпораций. - М., 1985.
16)           Ансофф И. Стратегическое управление. - М. .: Экономика, 1969.
17)           Ансофф И. Стратегическое управление.- М.: Экономика, 1989.
18)           Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии.– М.: Центр экономики и маркетинга, І996.
19)           Виханский О.С. Стратегическое управление.– М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995.
20)           Градов А.П. Стратегия экономического управления предприятием. Учебное пособие. – СПб.: СПб ГТУ, 1993.
21)           Грейсон Дж. (мл.), О'Дел К.Л. Американский менеджмент на пороге XXI столетия. - М., 1991.
22)           Гусев Ю.В. Стратегия развития предприятий. - СПб., 1992.
23)           Игнатьев А.М. Рынок и стратегия развития предприятия.– М., І993.
24)           Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственное управление. - М., 1982.
25)           Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс,1990.
26)           Кредисов А.И., Березовченко С.Н., Волошин В.В. и др. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.И. Кредисова. - К., 1996.
27)           Лобанова Е. Стратегическое планирование и прогнозирование на предприятии // Российский экономический журнал. - 1992. - № 3.
28)           Лэнд Питер Э. Менеджмент - искусство управлять. - М., 1995.
29)           ЛюкшиновА.Н. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие для вузов. - М., 2000.
30)           Менеджмент и рынок: немецкая модель: Учеб. пособие: Пер. с нем. / Под ред. проф. У. Рора и проф. С. Долгова. - М., 1995.
31)           Мескон М, Альберт М, Хедоури Ф. Основы менеджмента.–М.: Дело, І992.
32)           Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М., 1992.
33)           Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. Конкурентоспособность, маркетинг, обновление. Т. І. - М.: Внешторгиздат, 1993.
34)           Мухопад В. и др. Основы изучения отраслевой конъюнктуры. - Г., 1992.
35)           Пахомов С.Б. Международный маркетинг: опыт работы заграничных фирм. - Г., 1993.
36)           Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга: Учеб. пособие. - М., 1997.
37)           Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ, Под ред. Щетинина. – М.: Междунар. отнош., 1993.
38)           Томпсон А. Стратегический менеджмент. - М.: ЮНИТИ, 1998, 576с.
39)           Чесноков А-.С. Инвестиционная стратегия, опционы и фьючерсы.– М.: НИИ УМЭ, І993.
40)           Эванс Дж. Р., Берман Б, Маркетинг.– М.: Экономика, 1990.
41)           Экономическая стратегия фирмы /Под. ред. А.П.Градова СПб.: Спец. лит-ра, 1995.
42)           Bowman С. The Essence of Strategic Management. - N.-Y., 1990.
43)           "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства" Г.М. Дроздова, підручник наявний на сайті http://library.biz.ua/15/1152.html

ДОДАТОК 1
БАЛАНС ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2005 РІК
Актив
 На початок звітного періоду
 На кінець звітного періоду
1. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість
 48,3
 49,6
Первісна вартість
 117,9
 120
Накопичена амортизація
 69,6
 70,4
Незавершене будівництво
 286,3
 678,9
Основні засоби:
Залишкова вартість
 22972,9
 24696,1
Первісна вартість
 31393,3
 34816,6
Знос
 8420,4
 10120,5
Довгострокові фінансові інвестиції:
Які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
Інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
 109
 105
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом 1
 23416,5
 25529,6
2. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси
 2597,6
 2603,4
Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Незавершене виробництво
Готова продукція
 12,9
 17,8
Товари
 66
 93,3
Векселі одержані
Дебіторська зоборгованість за товари, роботи, послуги
Чиста реалізаційна вартість
 983,5
 1350,8
Первісна вартість
 1007,7
 1350,8
Резерв сумнівних боргів
 24,2
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
З бюджетом
 176
За виданими авансами
 3379,4
 932
З нарахованих доходів
Із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
 125,1
 59,3
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти
В національній валюті
 115,8
 184,8
В іноземній валюті
Інші оборотні активи
 162,3
 359,1
Усього за розділом 2
 7442,6
 5618,1
3. Витрати майбутніх періодів
Баланс
 30859,1
 31147,7
Пасив
 На початок звітного періоду
 На кінець звітного періоду
1. Власний капітал
Статутний капітал
 2156,6
 2156,6
Пайовий капітал
Додатковий вкладений капітал
Інший додатковий капітал
 18748,3
 18748,3
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
 426,5
 2327,2
Неоплачений капітал
Вилучений капітал
Усього за розділом 1
 21331,4
 23232,1
2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу
 220
 86
Інші забезпечення
Цільове фінансування
Усього за розділом 2
 220
 86
3. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
Відстрочені податкові зобов’язання
 63,2
 91,7
Інші довгострокові зобов’язання
Усього за розділом 3
 63,2
 91,7
4. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків
 4126,5
 2728,1
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
 1789,7
 1963,6
Поточні зобов’язання за розрахунками:
З одержаних авансів
 653,6
 599,2
З бюджетом
 556,5
 691,7
З позабюджетних платежів
 1,6
 6
Зі страхування
 416,8
 248,1
З оплати праці
 787,3
 814,8
З учасниками
Із внутрішніх розрахунків
 636,3
 686,3
Інші поточні зобов’язання
 276,2
 0,1
Усього за розділом 4
 9244,5
 7737,9
5. Доходи майбутніх періодів
Баланс
 30859,1
 31147,7

ДОДАТОК 2
БАЛАНС ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2006 РІК
Актив
 На початок звітного періоду
 На кінець звітного періоду
1. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість
 49,6
 28,4
Первісна вартість
 120
 102,4
Накопичена амортизація
 70,4
 74
Незавершене будівництво
 678,9
 226,9
Основні засоби:
Залишкова вартість
 24696,1
 29406,6
Первісна вартість
 34816,6
 41397,7
Знос
 10120,5
 11991,1
Довгострокові фінансові інвестиції:
Які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
Інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
 105
 57,7
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом 1
 25529,6
 29719,6
2. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси
 2603,4
 3009,7
Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Незавершене виробництво
Готова продукція
 17,8
 15,4
Товари
 93,3
 77,8
Векселі одержані
Дебіторська зоборгованість за товари, роботи, послуги
Чиста реалізаційна вартість
 1350,8
 2147,5
Первісна вартість
 1350,8
 2147,5
Резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
З бюджетом
 17,6
 49,6
За виданими авансами
 932
 3345,8
З нарахованих доходів
Із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
 59,3
 216,5
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти
В національній валюті
 184,8
 201,1
В іноземній валюті
Інші оборотні активи
 359,1
 230,8
Усього за розділом 2
 5618,1
 9294,2
3. Витрати майбутніх періодів
 230
Баланс
 31147,7
 39036,8
Пасив
 На початок звітного періоду
 На кінець звітного періоду
1. Власний капітал
Статутний капітал
 2156,6
 2156,6
Пайовий капітал
Додатковий вкладений капітал
Інший додатковий капітал
 18748,3
 20187,4
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
 2327,2
 3267,5
Неоплачений капітал
Вилучений капітал
Усього за розділом 1
 23232,1
 25611,5
2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу
 86
 145,9
Інші забезпечення
Цільове фінансування
Усього за розділом 2
 86
 145,9
3. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
 4950,9
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
Відстрочені податкові зобов’язання
 91,7
 305,8
Інші довгострокові зобов’язання
Усього за розділом 3
 91,7
 5256,7
4. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків
 2728,1
 2570,1
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
 1963,6
 1078,6
Поточні зобов’язання за розрахунками:
З одержаних авансів
 599,2
 1640,2
З бюджетом
 691,7
 884,3
З позабюджетних платежів
 6
 15,9
Зі страхування
 248,1
 538,9
З оплати праці
 814,8
 1253,5
З учасниками
Із внутрішніх розрахунків
 686,3
Інші поточні зобов’язання
 0,1
 41,2
Усього за розділом 4
 7737,9
 8022,7
5. Доходи майбутніх періодів
Баланс
 31147,7
 39036,8

ДОДАТОК 3
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2005 РІК
І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття
 За звітний період
 За поперед-ній період
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
 131995,9
 126463,1
Податок на додану вартість
 21999,3
 21077,2
Акцизний збір
Інші вирахування з доходу
Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)
 109996,6
 105385,9
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
 83683,6
 85302
Валовий:
Прибуток
 26313
 20083,9
Збиток
Інші операційні доходи
 123,2
 810,5
Адміністративні витрати
 5416,1
 4299,8
Витрати на збут
 14707,2
 9353,3
Інші операційні витрати
 1809,3
 2660,3
Фінансові результати від операційної діяльності:
Прибуток
 4503,6
 4581,0
Збиток
Дохід від участі у капіталі
Інші фінансові доходи
 142,6
 1
Інші доходи
 37,7
Фінансові витрати
 659,6
 417
Втрати від участі у капіталі
Інші витрати
 49,4
 81,9
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
Прибуток
 3974,9
 4083,1
Збиток
Податок на прибуток від звичайної діяльності
 1491,3
 1602,1
Фінансові результати від звичайної діяльності:
Прибуток
 2483,6
 2481,0
Збиток
Надзвичайні:
Доходи
Витрати
Податки з надзвичайного прибутку
Чистий:
Прибуток
 2483,6
 2481
Збиток
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника
 За звітний період
 За попе-редній період
Матеріальні затрати
 67995,8
 73741,8
Витрати на оплату праці
 15499,1
 11588,8
Відрахування на соціальні заходи
 5888,1
 4410,7
Амортизація
 1905,9
 1573,8
Інші операційні витрати
 14327,3
 10300,3
Разом
 105616,2
 101615,4

ДОДАТОК 4
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2006 РІК
І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття
 За звітний період
 За попере-дній період
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
 153391,7
 131995,9
Податок на додану вартість
 25565,3
 21999,3
Акцизний збір
Інші вирахування з доходу
Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)
 127826,4
 109996,6
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
 93636,8
 83683,6
Валовий:
Прибуток
 34189,6
 26313
Збиток
Інші операційні доходи
 135,8
 123,2
Адміністративні витрати
 7120,7
 5416,1
Витрати на збут
 20243,3
 14707,2
Інші операційні витрати
 1579,1
 1809,3
Фінансові результати від операційної діяльності:
Прибуток
 5382,3
 4503,6
Збиток
Дохід від участі у капіталі
Інші фінансові доходи
 413
 142,6
Інші доходи
 83,5
 37,7
Фінансові витрати
 1116,6
 659,6
Втрати від участі у капіталі
Інші витрати
 78,8
 49,4
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
Прибуток
 4683,4
 3974,9
Збиток
Податок на прибуток від звичайної діяльності
 1496,8
 1491,3
Фінансові результати від звичайної діяльності:
Прибуток
 3186,6
 2483,6
Збиток
Надзвичайні:
Доходи
Витрати
Податки з надзвичайного прибутку
Чистий:
Прибуток
 3186,6
 2483,6
Збиток
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника
 За звітний період
 За попе-редній період
Матеріальні затрати
 73594,5
 67995,8
Витрати на оплату праці
 20540
 15499,1
Відрахування на соціальні заходи
 7546,6
 5888,1
Амортизація
 2224
 1905,9
Інші операційні витрати
 18674,8
 14327,3
Разом
 122579,9
 105616,2

ДОДАТОК 5
ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2005 РІК
Стаття
 За звітний період
 За попередній період
Надходження
 Видаток
 Надходження
 Видаток
1. Рух коштів у результаті операційної діяльності
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
 3974,9
 4083,1
Коригування на:
- амортизацію необоротних активів
 1905,9
 Х
 1573,8
 Х
- збільшення (зменшення) забезпечень
 134
 81,2
- збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць
- збиток (прибуток) від неопераційної діяльності
 130,9
 80,9
Витрати на сплату відсотків
 659,6
 Х
 417
 Х
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до змін в чистих оборотних активах
 6275,5
 6236
Зменшення (збільшення):
- оборотних активів
 1893,5
 3714,7
- витрат майбутніх періодів
Збільшення (зменшення):
- поточних зобов’язань
 229,3
 77,6
- доходів майбутніх періодів
Грошові кошти від операційної діяльності
 7939,7
 1002,83
Сплачені:
- відсотки
 Х
 517
 Х
 417
- податки на прибуток
 Х
 1407
 Х
 1893,4
Чистий рух коштів до надзвичайних подій
 6015,7
 7717,9
Рух коштів від надзвичайних подій
Чистий рух коштів від операційної діяльності
 6015,7
 7717,9
2. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності
Реалізація:
- фінансових інвестицій
 Х
 Х
- необоротних активів
 37,7
 Х
 69,5
 Х
- майнових комплексів
Отримані:
- відсотки
 Х
 Х
- дивіденди
 Х
 Х
Інші надходження
 111,7
 Х
 Х
Придбання:
- фінансових інвестицій
 Х
 Х
- необоротних активів
 Х
 4113,7
 Х
 4723,8
- майнових комплексів
 Х
 Х
Інші платежі
 Х
 84
 Х
Чистий рух коштів до надзвичайних подій
 4048,3
 4654,3
Рух коштів від надзвичайних подій
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності
 4048,3
 4654,3
3. Рух коштів у результаті фінансової діяльності
Надходження власного капіталу
 Х
 Х
Отримані позики
 2600
 Х
 1536,5
 Х
Інші надходження
 Х
 Х
Погашення позик
 Х
 3998,4
 Х
 4410
Сплачені дивіденди
 Х
 500
 Х
 472,7
Інші платежі
 Х
 Х
Чистий рух коштів до надзвичайних подій
 1898,4
 3346,2
Рух коштів від надзвичайних подій
Чистий рух коштів від фінансової діяльності
 1898,4
 3346,2
Чистий рух коштів за звітний період
 69
 282,6
Залишок коштів на початок року
 115,8
 Х
 398,4
 Х
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів
Залишок коштів на кінець року
 184,8
 Х
 115,8
 Х

ДОДАТОК 6
ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2006 РІК
Стаття
 За звітний період
 За попередній період
Надходження
 Видаток
 Надходження
 Ви-даток
1. Рух коштів у результаті операційної діяльності
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
 4683,4
 3974,9
Коригування на:
- амортизацію необоротних активів
 2224
 Х
 1905,9
 Х
- збільшення (зменшення) забезпечень
 59,9
 134
- збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць
 77,8
- збиток (прибуток) від неопераційної діяльності
 417,7
 130,9
Витрати на сплату відсотків
 1116,6
 Х
 659,6
 Х
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до змін в чистих оборотних активах
 8579,4
 6275,5
Зменшення (збільшення):
- оборотних активів
 3627,8
 1893,5
- витрат майбутніх періодів
 23
Збільшення (зменшення):
- поточних зобов’язань
 396,3
 229,3
- доходів майбутніх періодів
Грошові кошти від операційної діяльності
 5324,9
 7939,7
Сплачені:
- відсотки
 Х
 1116,6
 Х
 517
- податки на прибуток
 Х
 1414,5
 Х
 1407
Чистий рух коштів до надзвичайних подій
 2793,8
 6015,7
Рух коштів від надзвичайних подій
Чистий рух коштів від операційної діяльності
 2793,8
 6015,7
2. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності
Реалізація:
- фінансових інвестицій
 Х
 Х
- необоротних активів
 83,5
 Х
 37,7
 Х
- майнових комплексів
Отримані:
- відсотки
 413
 Х
 Х
- дивіденди
 Х
 Х
Інші надходження
 44,6
 Х
 111,7
 Х
Придбання:
- фінансових інвестицій
 Х
 Х
- необоротних активів
 Х
 6540,3
 Х
 4113,7
- майнових комплексів
 Х
 Х
Інші платежі
 Х
 Х
 84
Чистий рух коштів до надзвичайних подій
 5999,2
 4048,3
Рух коштів від надзвичайних подій
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності
 5999,2
 4048,3
3. Рух коштів у результаті фінансової діяльності
Надходження власного капіталу
 Х
 Х
Отримані позики
 6700,9
 Х
 2600
 Х
Інші надходження
 Х
 Х
Погашення позик
 Х
 1908
 Х
 3998,4
Сплачені дивіденди
 Х
 1493,4
 Х
 500
Інші платежі
 Х
 Х
Чистий рух коштів до надзвичайних подій
 3299,5
 1898,4
Рух коштів від надзвичайних подій
Чистий рух коштів від фінансової діяльності
 3299,5
 1898,4
Чистий рух коштів за звітний період
 94,1
 69
Залишок коштів на початок року
 184,8
 Х
 115,8
 Х
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів
 77,8
Залишок коштів на кінець року
 201,1
 Х
 184,8
 Х
Організація ЗЕД - дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби, органи.
Розрізняють:
- організаційно-виробничу структуру;
- структуру управління;
- організаційну структуру підприємства.
На будь-якому підприємстві є системи, які управляють і якими управляють. До першої відносяться органи, служби, апарат управління. До іншої - виробничі підрозділи (цехи, участки, відділи).
Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління - системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства - побудову і взаємозв'язок обидвох даних систем.
Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД. Апарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління - це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління.
Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру - конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга "середовище - стратегія - структура" взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми. Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними. Перед підприємствами - суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання:
1. Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління?
2. Як керувати нею, щоб досягти поставленої мети? На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори:
- розмір фірми;
- значення і характер зарубіжної діяльності;
- ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається;
- характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції;
- специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін.
Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси. На виробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічний апарат в даний час існує в основному в двох формах:
1. Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління.
2. Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ).
Відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурним підрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практиці зустрічаються й інші варіанти).
Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути:
1. Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства.
2. Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку.
3.Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.
4.Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами.
5.Вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації.
6. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.
7. Здійснення рекламної діяльності.
8. Організація протокольних міроприємств та ін.
Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і формується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолює начальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів).
Кожен із секторів (груп) має свої конкретні завдання і виконує відповідні функції. Наприклад, комерційний сектор повинен забезпечувати: виконання зобов'язань по міжнародних контрактах і угодах, участь у підготовці і проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно контракту і контроль за їх виконанням; перегляд-рекламацій по експорту й імпорту та ін.
Екологічний сектор покликаний забезпечувати прогнозування і планування ЗЕД підприємства; аналіз ефективності експортно-імпортних операцій; контроль за виконанням плану; валютний контроль і т.д.
Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає коньюктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних міроприємств, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін. Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентноздатність; брати участь в розробці пропозицій по оновленню виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.
Протокольний сектор готує і організовує протокольні міроприємства, виконує доручення керівництва фірми по зустрічах, прийому і проводах представників зарубіжних фірм, які прибули на підприємство з візитом.
На практиці організаційна структура управління ЗЕД підприємства може бути побудована трохи інакше.
Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображених в уставі.
Основними завданнями ЗТФ, як правило, являються:
1 .Планування, організація і регулювання зовнішньоторгових угод.
2.Збільшення об'єму експорту і вдосконалення його структури.
3.Підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегії підприємства.
4. Підвищення конкурентноздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості.
5. Вивчення коньюктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентноздатності товарів.
6.Вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін.
7.Організація післяпродажного обслуговування за кордоном.
8. Вироблення рекламних міроприємств з метою розширення експорту.
9.Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.
10.Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції.
11 .Участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, "ноу-хау".
12.Участь в здійсненні протокольних міроприємств і т. д.
Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, визначає її функції і організаційну структуру управління.
Директор ЗТФ, як правило, підлягає директору підприємства чи його заступнику по зовнішньоекономічних зв'язках.
Основними функціональними підрозділами ЗТФ являється маркетингова і оперативно-комерційна служба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.
Кожна із даних служб виконує відповідні функції. В компетенцію маркетингової служби входять:
- участь фірми в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства;
- вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;
- забезпечення реклами і руху товару;
- підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідних для формування базисних умов контракту;
- прогнозування коньюктури товарних ринків і динаміки цін;
- аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод;
- збирання, накопичення і обробка необхідної інформації;
- методичне забезпечення роботи по вивченню зовнішніх ринків і вимог до якості продукції;
- забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін.
Функціями оперативно-комерційної служби являються:
- проведення переговорів з іноземними фірмами;
- підготовка комерційних розрахунків по базисних і валютно-фінансових умовах контракту;
- організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів) відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;
- забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;
- перегляд рекламацій по експорту й імпорту;
- ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін.
В міру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюють комерційні й допоміжні підрозділи, може бути централізоване шляхом створення спеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюро переказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи комерційних розрахунків та ін. Чи варто створювати ЗТФ в складі підприємства-суб'єкта ЗЕД? Для того, щоб відповісти на це питання, треба співставити затрати підприємства при відсутності власної такої фірми і витрати на її утримання. При цьому треба мати на увазі, що ефект діяльності ЗТФ буде видно тільки після 1-2 років її роботи.
1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Зовнішньоекономічна діяльність та її регулювання
Законом України "Про економічну самостійність України" від 3 серпня 1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди. Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з підприємствами та організаціями інших держав, створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, союзи, інші об'єднання (ст. 12 Закону).
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазначається у ст. 25 Закону України "Про підприємства в Україні", є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., який визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Зазначений Закон закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:
a)                принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
b)                принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
c)                 принцип юридичної рівності і недискримінації;
d)                принцип верховенства закону;
e)                 принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
f)                  принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього входять:
·                   фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;
·                   юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
·                   об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
·                   структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
·                   спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;
·                   інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво", а фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.
Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їхніх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється у порядку, встановленому ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:
§     експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
§     надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг - виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;
§     наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
§     навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
§     міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
§     кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;
§     спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;
§     підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;
§     організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;
§     товарообмінні (бартерні) операції;
§     орендні, у тому числі лізингові, операції;
§     операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
§     інші види зовнішньоекономічної діяльності.
Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р.
Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. і Декретом Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93.
Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:
o        генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів);
o        разова (індивідуальна) ліцензія - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;
o        відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.
Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).
Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.
Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):
·                   глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
·                   групові квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;
·                   індивідуальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.
·                   Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.
Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.
Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоеквномічної діяльності: використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.
Правовий режим іноземних інвестицій
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.. Цей Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. Він визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Відповідно до зазначеного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними громадянами, юридичними особами та державами.
Особливості режиму іноземних інвестицій на території України визначаються Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р., дія якого поширюється виключно на іноземних інвесторів і підприємства з іноземними інвестиціями.
Відповідно до цього Закону іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді:
Ø    іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
Ø    валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
Ø    будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
Ø    акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеного відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
Ø    грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
Ø    будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
Ø    прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей відповідно до законодавства України.
Іноземні інвестиції на території України можуть здійснюватись у різних формах.
Серед цих форм, зокрема, такі:
§ часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
§ створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
§ придбання незабороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
§ придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
§ придбання інших майнових прав;
§ в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
Загалом щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Винятки передбачаються чинним законодавством та міжнародними договорами України.
Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Бажаючи залучити в Україну іноземні інвестиції, держава встановила певні державні гарантії захисту іноземних інвестицій, у тому числі:
·                   гарантії від зміни законодавства;
·                   гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їхніх службових осіб;
·                   компенсацію і відшкодування збитків іноземним інвесторам, завданих їм внаслідок дій або бездіяльності державних органів України чи їхніх службових осіб;
·                   гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;
·                   гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Державна реєстрація іноземних інвестицій проводиться відповідно до розділу III Закону України "Про режим іноземного інвестування" та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928. Таку реєстрацію проводять Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації після фактичного здійснення інвестицій. Для цього іноземні інвестори подають документи, зазначені у п. З вказаного Положення.
Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Протягом трьох робочих днів починаючи з цієї дати розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній.
Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України або подані документи не відповідають вимогам зазначеного раніше Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається. Відмова у державній реєстрації має бути оформлена письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку.
Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони.
Правовий режим вільних економічних зон
Спеціальні (вільні) економічні зони (ВЕЗ) розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій.
Вільна економічна зона - це частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України. Для ВЕЗ характерним є те, що на П території запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб.
Правовий режим ВЕЗ в Україні визначається, в першу чергу, Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р.. Цей Закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ін.
Важливе значення для активізації підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення ВЕЗ має Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні" від 14 березня 1994 р. № 167і, якою зазначену Концепцію було схвалено.
Згідно із Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-пра-вових умов діяльності можуть створюватися такі ВЕЗ:
·                   зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко) та митні склади;
·                   комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;
·                   науково-технічні зони - це ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів - технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;
·                   туристично-рекреаційні зони - це ВЕЗ, які створюються у регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (у тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;
·                   банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;
·                   зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
Крім зазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.
ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцезнаходження ВЕЗ поділяються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).
Статус і території ВЕЗ, а також строк, на який вона створюється, визначає Верховна Рада України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій. Порядок їх створення, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються статтями 5-7 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".
Управління ВЕЗ має певну специфіку, яка полягає в тому, що структура, функції та повноваження органів управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території. Проте незалежно від типу ВЕЗ їх органами управління є місцеві ради та місцеві державні адміністрації у межах своїх повноважень (їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"); орган господарського розвитку і управління ВЕЗ, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності (функції цього органу, визначені ст. 11 зазначеного Закону, можуть бути покладені на одного із суб'єктів економічної діяльності ВЕЗ). На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності ВЕЗ поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції.
Оскільки ВЕЗ є тимчасовим утворенням, вона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України. За поданням Президента України або Кабінету Міністрів України ВЕЗ може бути ліквідована достроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію. Держава відповідно до законодавства України гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» «КИЇВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №10»
2.1 Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика
У серпні 1970 року рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів у промзоні «Оболонь» Київському тресту хлібопекарської промисловості було виділено ділянку на 3,1 гектара під будівництво нового хлібозаводу.
Поки Мінхарчопром колишнього Союзу вишукував кошти на проектування та спорудження, а «Укрдіпрохарчопром» розробляв проект, минули роки.
Лише в березні 1989 року остаточно погоджено і затверджено проект хлібозаводу потужністю 200 тонн хліба та хлібобулочних виробів на добу. Тоді ж Київським виробничим об’єднанням хлібопекарської промисловості укладено договір на підрядні роботи з фірмою «Київінвест». Першу чергу хлібозаводу добовою потужністю 140 тонн хлібобулочних виробів здано в експлуатацію наприкінці 1994 року, а через рік державна приймальна комісія підписала акт про введення в дію хлібозаводу загальною потужністю 200тонн хліба та хлібобулорчних виробів.
Наказом по Київському об’єднанню хлібопекарської промисловості від 28 квітня 1995 року хлібозаводу присвоєно назву «Київський хлібокомбінат №10». Керівником будови й першим директором хлібокомбінату був М.Б.Волинський, а з липня 1995 року підприємство очолив В.В.Череда.
Хлібокомбінат споруджено за індивідуальним проектом. Спочатку підприємство було орієнтоване на виготовлення хлібобулочних виробів. Поступово було введено в експлуатацію обладнання для булочних і кондитерського виробництва : в 1997р. почала діяти дільниця з виробництва здобних дрібноштучних виробів, в 1999р. запрацювала ще одна дільниця, на якій було освоєне виробництво дріжджових листкових виробів, кексів та здобного печива.
На підприємстві встановлено сім комплексно-механізованих ліній з потужними печами ППЦ (виробництва Чехія) та «Гостол» (Югославія). Сьому лінію було організовано в жовтні 2002 року для виробництва хліба пшеничного.
В цеху №1 на який поширюється дія системи менеджменту якості, асортимент продукції налічує понад 70 найменувань хлібобулочних та борошняних кондитерських виробів. З них понад 25 найменувань – це власні розробки хлібокомбінату.
На хлібокомбінаті в експедиції готової продукції змонтовано підвісний конвеєр для транспортування контейнерів, наповнених хлібом, з автоматизованим керуванням роботою експедиції. На складі безтарного зберігання борошна та на виробничих силосах впроваджено цифрове електронно-тензометричне зважування. На комбінаті автоматизовано облік тари з виведенням даних на електронно-обчислювальні машини, змонтовано автоматичні системи обрушення склепінь борошна в силосах на складі безтарного зберігання та подачі його на виробництво, автоматизовано укладання тістових напівфабрикатів у шафи для відстоювання, застосовано мікропроцесорну автоматику для контролю за горінням газу в печах ППЦ. На сьогоднішній день підприємство є найбільш автоматизованим в Україні.
У 1995 році працівники хлібокомбінату виготовили 3732 тонни хлібобулочних виробів, а торік – 10512тонн.
За веденням технологічного процесу, якістю, сировини і готової продукції забезпечено цілодобовий контроль з боку технологічної служби.
Система управління якістю сертифікована в системі сертифікації «ПРИРОСТ» (сертифікат QSP – 0038/03) та в Системі сертифікації Укр СЕПРО (сертифікат NUA 2.034.833 від 25.09.2003р.).
Продукцію хлібокомбінату знають і споживають не тількив столиці та Київській області, але й далеко за її межами – Черкаській, Житомирській, Чернігівській, Кіровоградській, Полтавській, Запорізькій, Харківській, Дніпропетровській областях.
За високу якість продукція хлібокомбінату не раз отримувала нагороди на різних виставках: дипломи загальнонаціонального конкурсу «Вища проба» (2002р.), Міжнародних спеціалізованих виставок «ПродЕкспоУкріїна» та «Хліб».
Підприємство має самостійний баланс, печатку зі своїм повним найменуванням, штампи, знак для товарів і послуг, іншу символіку, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків.
Загальною метою діяльності підприємства є отримання прибутку.
Основними видами діяльності підприємства є:
§     отримання прибутку (доходи) через різнобічну підприємницьку діяльність пов’язану в першу чергу з виробництвом та реалізацією хлібобулочних, макаронних та кондитерських та інших харчових виробів;
§     надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
§     оновлення та постійна підтримка на належному рівні виробничих фондів у відповідності з нормативною документацією;
§     впровадження нової техніки та технологій, які відповідають світовому науково-технічному рівню;
§     проведення будівельних, монтажних, ремонтних та спеціальних робіт;
§     торгівельно-посередницькі операції та послуги, реалізація власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів, інших торгівельних закладів;
§     оновлення і поліпшення асортименту, підвищення якості власної продукції та послуг, що надаються підприємством;
§     утворення системів магазинів, кафе, ресторанів та інших установ аналогічного призначення;
§     організація та участь у виставках, аукціонах, торгівельних ярмарках;
§     операції з цінними паперами, нерухомістю та земельними ділянками;
§     надання побутових послуг;
§     здійснення експортно-імпортних операцій;
§     надання комунально-побутових послуг;
§     надання житлово-комунальних послуг;
§     діяльність пов’язана з охороною державної таємниці;
§     надання медичних послуг, які не потребують додаткового ліцензування;
§     медична практика.
Підприємство має право проводити всі операції та здійснювати усі види діяльності, не забороненим чинним законодавством, які необхідні для виконання покладених на нього завдань у відповідності з цим статутом та статутом товариства.
Підприємство має право за погодженням з правлінням одержувати кредити від своїх зарубіжних партнерів, при цьому валюта зараховується на баланс підприємства і використовується ним самостійно. По одержаних кредитах товариство та держава відповідальності не несе.
Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, інших господарських засобів та цінностей вартість яких відображена в балансі підприємства.
Приріст майна підприємства здійснюється внаслідок його господарської діяльності за рахунок одержаних доходів, в інших випадках – на підставах, не заборонених чинним законодавством.
Джерелами формування майна є:
Ø    доходи від власної виробничо-господарської діяльності;
Ø    кредити банків та інших кредиторів;
Ø    надходження від цінних паперів та дивідентів;
Ø    безоплатні та благодійні внески;
Ø    придбання державного та /або/ недержавного майна;
Ø    інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Статутний фонд підприємства формується за рахунок внесків засновника у грошовій та негрошовій формах і становить 2156640 (два мільйона сто п’ятдесят шість тисяч шістсот сорок) гривень.
Управління підприємством здійснюється виконавчим органом підприємства – адміністрацією, штат якої затверджується головою правління (генеральним директором) товариства. Адміністрацію підприємства очолює директор.
Вищим органом трудового колективу є загальні збори трудового колективу, які:
1.                затведжують проект колективного договору;
2.                визначають та затверджують перелік та порядок працівникам підприємства соціальних пільг.
Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, готує та подає статистичну звітність у порядку встановленому чинним законодавством. Звітність підприємства має відповідати загальним вимогам товариства, які можуть бути встановлені інструкціями товариства.
Фінансово-господарська діяльність підприємства підлягає ревізії яка здійснюється:
a)                аудиторськими та іншими організаціями, які відповідно до чинного законодавства мають право контролювати діяльність структурного підрозділу товариства;
b)                ревізійною комісією товариства;
c)                 контрольно-ревізійнним відділомтовариства під час проведення комплексних ревізій і тематичних перевірок згідно із затвердженням планом та відповідним графіком або показом по товариству у порядку, встановленому товариством.
Підприємство на протязі одного місяця по закінченні фінансового року подає детальний звіт про свою діяльність правлінню товариства, а посадові особи, які відносяться до сфери управління товариством, звітують посадовій особі, які відносяться до сфери управління товариством, звітують перед балансовою комісією товариства за встановленим графіком, якщо інше не передбачено внутрішніми нормативними документами товариства.
2.2 Характеристика техніко-економічних показників ДП ВАТ «Київхліб» «Київський хлібокомбінат №10»
Для аналізу основних показників діяльності підприємства використовують звіт про основні техніко-економічні показники. Отже, оцінки та аналізу діяльності ДП ВАТ «Київхліб» «Київський хлібокомбінат №10» можна викоритати такі аналітичні таблиці ( див. 2.2.1 та 2.2.2).
Таблиця 2.2.1 Основні показники роботи Хлібокомбінату №10 (цех 1)
№
Показники
Од. вим.
2005р.
2006р.
Відхилення
абсол.
віднос.
1
Товарна продукція в діючих цінах
тис.грн
91646,4
103395,5
+11749,1
112,8
2
Товарна продукція в порівняльних цінах
тис.грн
923774,0
112711,0
+20337,0
122,0
3
Хлібобулочні вироби
тн
61145,7
59766,2
-1379,5
97,7
В т. ч.
·                  булочні і здобні 0,5кг і менше
тн
28581,6
30443,5
+1861,9
106,5
·                     булочні і здобні 0,3кг і менше
тн
1496,9
1362,1
-134,8
91,0
·                     дієтичні віироби
тн
685,0
808,4
+123,4
118,0
В т. ч. діабетичні
тн
475,2
548,9
+73,7
115,5
·                     хлібобулочні в Упа-ковці
тн
8973,7
9491,9
+518,2
105,8
4
Кондитерські вироби
тн
82,0
45,7
-36,3
55,7
В т. ч.
·                     печиво
тн
20,9
3,1
-28,0
14,8
·                     кекс
тн
61,1
42,6
-18,5
69,7
·                     діабетичні кондитерс. вироби
тн
331,0
-
-331
-
5
Средньооблікова чисельність всього персоналу в т. ч. промисловвиробничого
осіб
осіб
756
747
753
743
-3
-4
99,6
99,5
6
Середньомісячна
заробітна плата всього в т. ч. промислововиробнич.
грн.-коп
грн.-коп
1292-95
1294-59
1720-22
1725-49
427-27
+430,9
133,0
133,3
7
Собівартість товарної продук
тис.-грн
85252,2
96005,0
+10752,8
112,6
8
Прибуток від випуску товарної продукції
тис.-грн
6394,2
7390,5
+996,3
115,8
9
Рентабельність
%
7,5
7,7
+0,2
102,7
10
Затрати на 1 грн. товарної продукції
коп
93,0
92,9
-0,1
99,9
Як видно з наведеної таблиці випуск товарної продукції по цеху №1 в діючих цінах збільшився на 11749,1тис.грн. або на 112,8%. Це обумовлено:
1). зменшення виробництва продукції всього на 2251,4тис.грн, в тому числі:
·                   хлібобулочних виробів на 1379,5тн або 2055,6тис.грн.
·                   кондитерських виробів на 36,3тн або 227,4тис.грн.
·                   збільшення виробництва сухарів панірувальних на 15,8тн або 31,6тис.грн.
2). збільшення оптових цін на продукцію всього на 14000,5тис.грн., в тому числі за рахунок:
·                   хлібобулочних виробів за 13816,9 тис.грн.
·                   кондитерські вироби на 97,6 тис.грн.
Таблиця 2.2.2 Основні показники роботи Хлібокомбінату №10 (цех 2)
№
Показники
Од. вим.
2005р.
2006р.
Відхилення
абсол.
віднос.
1
Товарна продукція в діючих цінах
тис.грн
16255,6
20745,9
+4490,3
127,6
2
Товарна продукція в порівняльних цінах
тис.грн
16427,0
23274,0
+6847,0
141,7
3
Хлібобулочні вироби
тн
9824,4
11805,5
+1981,1
120,2
В т. ч.
·                  булочні і здобні 0,5кг і менше
тн
4414,6
5215,0
+800,4
118,1
·                     булочні і здобні 0,3кг і менше
тн
131,7
112,3
-19,4
85,3
·                     хлібобулочні в Упа-ковці
тн
40,1
81,2
+41,1
202,5
4
Кондитерські вироби
тн
46,4
45,5
-0,9
98,1
В т. ч.
·                     печиво
·                     тістечка
·                     торти
·                     кекси
тн
тн
тн
тн
2,1
4,2
37,0
3,1
1,1
5,8
34,1
4,5
-1,0
+1,6
-2,9
+1,4
52,4
138,1
92,2
145,2
5
Средньооблікова чисельність всього персоналу в т. ч. промисловвиробничого
осіб
осіб
272
257
260
245
-12
-12
95,6
95,3
6
Середньомісячна
заробітна плата всього
в т. ч. промислововиробнич.
Грн.коп
грн.-коп
1093-35
1103-60
1460-80
1488-95
367-45
+385-35
133,6
134,9
7
Собівартість товарної продук
тис.-грн
16445,9
21374,8
+4928,9
130,0
8
Прибуток від випуску товарної продукції
тис.-грн
-190,3
-628,9
-438,6
в 3,3 р.
9
Рентабельність
%
-1,2
-2,9
-1,7
в 2,4 р.
10
Затрати на 1 грн. товарної продукції
коп
101,2
103,0
+1,8
101,8
Як видно з наведеної таблиці випуск товарної продукції по цеху №2 в діючих цінах збільшився на 4490,3 тис.грн. або на 127,6%. Це обумовлено:
1). Збільшенням виробництва продукції всього на 3175,7тис.грн, в тому числі:
·                   хлібобулочних виробів на 1981,1тн або 3155,2тис.грн.
·                   сухарів панірувальних на 16,0тн. або 32,0тис.грн.
·                   зменшення кондитерських виробів на 0,9тн. або 11,5тис.грн.
2). Зменшення оптових цін на продукціювсього на 1314,6тис.грн. в тому числі за рахунок:
·                   хлібобулочних виробів за 1212,3 тис.грн.
·                   кондитерські вироби на 122,2 тис.грн.
·                   зменшення цін на сухарі панірувальні на 19,9 тис.грн.
Аналіз ефективності використання трудових ресурсів і заробітньої плати
Людські ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів підприємства.
Однією з передумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні є врахування інтересів людей у будь-яких діях, спрямованих на підвищення ефективності функціонування підприємства.
Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи тих суб’єктів господарювання (трудових колективів) забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу.
Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
На підприємстві діють два основних види заробітньої плати:
1.                основна заробітна плата;
2.                додаткова заробітна плата.
Основна заробітна плата – це заробітна плата, яка виплачується згідно із тарифними ставками, відрядними оцінками та посадовими окладами.
Додаткова – це премії та надбавки відповідно до тарифних ставок, відрядних оцінок і посадових окладів. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства.
Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, - відрядна та почасова.
Почасова заробітна плата – це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).
Відрядна – це оплата вартості й ціни товару робочої сили залежно від розмірів виробітку за одиницю часу.
На хлібокомбінаті №10 поширена почасова форма оплати праці. А за відрядною працює лише два працівника – столяри.
Для аналізу основних показників трудових ресурсів підприємства використовують:
ü    ф.№1-ПВ «Звіт з праці»;
ü    ф.№3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»;
ü    ф.№6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання».

Згідно із КЗППУ: стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Отже, для оцінки та аналізу показників можна використати таблиці (див. Табл. 2.2.3 й 2.2.4).
Таблиця 2. 2.3 Аналіз використання трудових ресурсів по Хлібокомбінату №10 (цех 1)
Основні показники
2005р.
2006р.
Абсолютне відхилення
Відносне відх., %
Середньоспискова чисельність, чол.
·                     весь персонал
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльності
756
747
650
9
753
743
639
10
-3
-4
-11
+1
99,6
99,5
98,3
111,1
Фонд оплати праці, тис.грн.:
·                     весь персонал
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльності
11808,3
11667,6
9136,2
140,7
15590,6
15412,6
11745,9
178,0
+3782,3
+3745
+2609,7
+37,3
132,0
132,1
128,6
126,5
Середня заробітня плата, грн.:
·                     весь персонал
1292,95
1720,22
+427,27
133,0
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльност
1294,59
1163,24
1156,48
1725,49
1528,94
1328,33
+430,9
+365,7
+171,85
133,3
131,4
114,9
Відпрацьовано, людино-годин:
·           весь персонал
·           промислово-виробничий персонал
·           робітники
·           персонал неосновної діяльності
1401598
1383950
1207670
17648
1402709
1383999
1193160
18710
+1111
+49
-14510
+1062
100,1
100,0
98,8
106,0
Невиходи на роботу, днів
25103
22816
-2287
90,9
У т. ч. з поважних причин
24811
22495
-2316
90,7
§     чергові відпустки
§     хвороби
§     відпустки на навчання та інші, передбачені законодавством
14013
9791
1007
14207
7386
902
+194
-2405
-105
101,4
75,4
89,6
Втрати робочого часу, днів:
292
321
+29
109,9
У т. ч.
§     прогули
§     невиходи з дохволу адміністрації
11
281
4
317
-7
+36
36,4
112,8
Продуктивність праці, грн
123660
151697
+28037
122,7
Прийнято на роботу нових працівників протягом року
178
226
+48
127,0
Вибуло працівників
у т. ч. з причин
§     з власного бажання
195
178
211
159
+16
-19
108,2
89,3
Коефіцієнт плинності кадрів
23,5
21,1
-2,4
89,8
Коефіцієнт обороту
§     з прийняття, %
§     зі звільнення
23,5
25,8
30,0
28,0
+6,5
+2,2
127,7
108,5
Коефіцієнт загального обороту робочої сили
49,3
58,0
+8,7
117,6
Як видно з показників у 2006 р. порівняно з 2005р. зріс фонд оплати праці по всіх категоріях працюючих, зросла середня заробітня плата. Це зумовлено тим, що у 2006р. було підвищення мінімальної заробітньої плати, підвищення розмірів годинних тарифних ставок і посадових окладів.
Коефіцієнт загавльного обороту робочої сили збільшився у звітному періоді на 17,6%, коефіцієнт обороту з приймання – 27,7%. Збільшення коефіцієнта загального обороту кадрів пов’язане із збільшення заново прийнятих на роботу, із створенням нових робочих місць.
На ряду із збільшенням втрат робочого часу на 29 днів (з дозволу адміністрації – 90 днів), всього невиходи на роботу зменшились на 2287 днів, що становить 90,9% за рахунок зменшення невиходів на роботу через тимчасову непрацездатність – 2405 днів. Продуктивність праці збільшилась на 28037 грн., що становить 122,7% в порівнянні з 2005р.

Таблиця 2.2.4 Аналіз використання трудових ресурсів по Хлібокомбінату №10 (цех 2)
Основні показники
2005р.
2006р.
Абсолютне відхилення
Відносне відх., %
Середньоспискова чисельність, чол.
·                     весь персонал
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльності
272
252
221
15
260
245
211
15
-12
-12
-10
-
95,5
95,3
95,5
100,0
Фонд оплати праці, тис.грн.:
·                     весь персонал
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльності
1093,35
1103,60
1030,09
917,78
1460,80
1488,95
2105,39
1001,11
367,45
385,35
1075,30
83,33
133,6
134,9
204,4
109,1
Середня заробітня плата, грн.:
·                     весь персонал
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльност
1093,35
1103,60
1030,09
917,78
1460,80
1488,95
2105,39
1001,11
367,45
385,35
1075,30
83,33
133,6
134,9
204,4
109,1
Відпрацьовано, людино-годин:
·                     весь персонал
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльності
482049
453654
389252
28395
467053
442227
379751
24826
-14996
-11427
-9501
-3569
96,9
97,5
97,6
87,4
З них понаднормованих, людино-годин:
·                     весь персонал
·                     промислово-виробничий персонал
·                     робітники
·                     персонал неосновної діяльності
15673
14421
13134
1251
27667
27093
25803
574
+11994
+12672
+12669
-677
176,5
187,9
196,5
45,9
Невиходи на роботу, днів
9688
8847
-841
91,3
У т. ч. з поважних причин
9491
8581
-910
90,4
§     чергові відпустки
§     хвороби
§     відпустки на навчання та інші, передбачені законодавством
5638
3602
251
5261
3196
124
-377
-406
-121
93,3
88,7
49,4
Втрати робочого часу, днів:
197
266
+29
135,0
У т. ч.
§     прогули
§     невиходи з дохволу адміністрації
10
187
4
262
-6
+75
40,0
140,1
Продуктивність праці, грн
63918
94996
+31078
148,6
Прийнято на роботу нових працівників протягом року
49
39
-10
79,6
Вибуло працівників
у т. ч. з причин
§     з власного бажання
39
35
56
51
+17
+16
143,6
145,7
Коефіцієнт плинності кадрів
12,9
19,6
+6,7
151,9
Коефіцієнт обороту
§     з прийняття, %
§     зі звільнення
18,0
14,3
15,0
21,5
-3,0
+7,2
83,3
150,3
Коефіцієнт загального обороту робочої сили
32,4
36,5
+4,1
112,7
Як видно із показників у 2006р. порівняно з 2005р. зріс фонд оплати праці по всіх категоріях працюючих, зросла середня заробітна плата. Це зумовлено тим, що у 2006р. було підвищення мінімальної заробітної плати, підвищення розмірів годинних тарифних ставок і посадових окладів зменшилась середньоспискова чисельність працівників хлібокомбінату на 12осіб, середньоспискова чисельність робітників на 10 особи.
Коефіцієнт плинності кадрів збільшився на 6,7%, коефіцієнт загального обороту робочої сили збільшився на 4,1%. Збільшення коефіцієнту загального обороту робочої сили та коефіцієнту плинності кадрів пов’язане зі збільшенням звільнення працівників за власним бажанням на 145,7% проти минулого року. На 10 осіб менше прийнято нових працівників протягом 2006р., ніж 4 2005р.
Фонд робочого часу зменшився за рахунок зменшення чисельності робітників – 14996 годин.
Втрати робочого часу зменшилися за рахунок зменшення невиходів на роботу через:
Ø    тимчасова непрацездатність – 406 днів;
Ø    чергові відпустки – 377 днів;
Ø    відпустки на навчання та інші невиходи, передбачені законодавством – 127 день;
Ø    прогули – 6 днів;
Ø    невиходи з дозволу адміністрації +75днів.
Всього невиходи на роботу зменшилися на 841день, що становить 91,3% до минулого року.
Продуктивність праці збільшилась на 31078грню, що становить 148,6% в порівнянні з 2005р.
За станом на 01.01.2007р. на хлібокомбінаті облікова кількість штатних працівників складає цех №1 – 811 чол., цех №2 – 268 чол., працівників керівного складу та фахівців цех №1 – 113 чол., цех №2 – 33 чол. За рік прийнято осіб: цех №1 – 113 чол, цех №2 – 39 чол. Звільнено за рік: цех №1 – 211 чол., цех №2 – 56 чол.
Чисельність працівників, які отримують пенсію – 101 чол. (за віком – 74 чол., по інвалідності – 27 чол.). Оформлено у 2006р. пенсії – 20особам.
Укладені договори на проходження практики студентами вищих навчальних закладів. Протягом року прийнято студентів вищих навчальних закладів для проходження виробничої, технологічної, переддипломної практики – 112 чол., а також з Корледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій – 17 чол., з інших учбових закладів – 24 чол.
Кількість працівників, які закінчили навчальні заклади освіти:
1-2 рівнів акредитації – 1 чол.
3-4 рівнів акредитації – 8 чол.
На кінець року в НУХТ навчається 36 чол. В інших навчальних закладах – 16 чол.
За період 2006р. підвищили кваліфікацію та навчено новим професіям (первинна підготовка, перепідготовка) по цеху №1 – 74 чол., з них робітників – 52 чол.; по цеху №2 – 30 чол., з них робітників – 27.
У цьому напрямку ведеться співпраця з Інститутом після дипломної освіти НУХТа, Учбовим центром автоматизації та лінгвістики, Учбовим комбінатом ДКП «Київжитлоспексплуатація», ООО «Учбово-курсовий центр Освіта».
За 2006рік оформлено 599 наказів з особового складу та наказів про відпустки та відрядження – 919.
Також обчислено лікарняних листів: цех №1 – 1282, цех№2 – 346, всього – 1612 (в минулому році 1612 лікарняних листів).
Проведено перевірку виконання договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та заведені на них особові справи – 125 чол. заведені на них особові справи – 125 чол.
Знаходились у щорічній відпустці: цех №1 – 688 чол., цех №2 – 338 чол.
Кількість працівників, які перебували у додатковій відпустці, як матері, які мають дітей віком до 15 років – 62чол.
У додатковій оплачувальній відпустці, як донори перебули 6 чол.
У додатковій оплачуваній відпустці, як учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, перебули 25 чол.
У додатковій оплачувальній відпустці перебувало 60 одиноких матерів.
У відпустці без збереження зар.плати знаходилось 155 чол.
Кількість працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – 54 чол.
У грудні 2006р. відділом проводилось анкетування працівників підприємства для визначення рівня задоволенності персоналу у відповідності з вимогами ISO 9001:2000. Анкети заповнили 70% працюючих на підприємстві працівників. За результатами проведеного анкетування підготовленого звіту.
Аналіз основних фондів і оборотних активів підприємства
Основні операції на хлібокомбінаті механізовані, допоміжні виконуються вручну, проте їх відсоток невеликий.
Основними виробничими фондами на підприємстві є печі ППЦ – 1381 та «Гостол», а також ротаційні печі марки ПКЕ-1 та ПП-1.
На печах ППЦ-1 та «Гостол» випікається 97,6% всієї продукції Хлібокомбінату (хліб український новий подовий 1,0кг, хліб пшеничний 1 сорт 0,75кг та батони «дорожні» вищого сорту 0,5кг).
На ротаційних печах випікається 45 найменувань булочних і здобних виробів, 15 найменувань кондитерських виробів. У вересні 2001 року в експлуатацію введено сьому ротаційну піч.
Середня тривалість випічки батона 23 хвилини, хліба пшеничного – 23-30хв., хліба житнього – 55-60хв.
На кожній лінії встановлено парогенератор. Тістові заготовки зволожуються паром, який надходить з котельні промвузол «Оболонь».
Готові вироби надходять на циркуляційний стіл, охолоджуються і укладаються в лотки за асортиментом, а потім відправляються в експедицію.
Термін зберігання хлібних виробів 24-72 години.
Для того, щоб збільшити тривалість збереження свіжості хлібу та зручності для споживача на підприємстві здійснюється також упаковка охолодженого хлібу в стрейс-плівку та нарізання його на спеціальних машинах «Minipak» і «Exta».
Прогресивною формою організації виробництва є відокремлення на підприємстві деяких спеціалізованих потокових ліній, на яких виробляються вироби, які близькі за технічним процесом. Для цього використовується універсальне обладнання (лінії №1 і №3). На лінії №1 може відбутися перехід від виробництва батону на хліб пшеничний, а на третій – з українського на пшеничний.
На протязі 2006 року збудовано та введено в дію компресорне відділення для шокового замороження «Miwe» та забезпечення технологічним повітрям обладнання лінії №8.
Змонтована нова система транспортування борошна шнеками пружинними «Spiromatic» на потреби лінії №8.
Придбано, зтонтовано та налагоджено систему дозування сипучих та рідких компонентів «Авіарм». Введено в дію нову тістомісильну машину «Diosna», а також льодогенератор для технологічного виробництва лінії №8.
З метою покращення властивостей хліба пшеничного подового вагоно змонтовано та введено в експлуатацію вакуумний тістоподільник «Глімек». Це дало змогу більш ефективно розраховувати технологічні витрати сировини, що призводить до підвищення продуктивності праці.
Також для покращення якості готової продукції змонтовано систему витяжки пари на лінії №6 в цеху 1 – виробництво батонів.
Для покращення якості булочних та здобних виробів було встановлено новий дозатор рідких компонентів (дільниця 1). Встановлено прилади контролю та управління рівнем рідких компонентів дозувальних станцій тістомісильного відділення.
За 2006 рік було виготовлено та встановлено модернізовані пульти керування печами та теплообміннаками.
Для економії паливно-енергетичних ресурсів було встановлено нові пластинчасті теплообмінники системи підігріву води.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції при досягнутому та передбаченому рівні техніки, технології, форм організації праці і виробництва з урахуванням прогресивних витрат праці та в умовах найефективнішого використання всіх засобів виробництва
На підприємстві не проводять планування потужності, вона залежить від кількості замовлення.
Потужність хлібокомбінату на 01.01.2007 року в номенклатурі та асортименті продукції звітного року становить по цеху №1 215,7 тн/добу, що до 01.01.2006 року зменшилась на 4,3 тонни, по цеху №2 становить 69,6 тн/добу, що до 01.01.2006 року зменшилась на 3,2 тонн. Зменшення середньодобової потужності відбулося за рахунок змін номенклатури продукції, а саме з метою поліпшення якості хліба зміни маси хліба українського домашнього та пшеничного київського.
Використання середньорічної потужності в 2006 році по хлібокомбінату становить: по цеху №1 – 85,8%, по цеху №2 – 50,1%.
В тому числі по цеху №1:
Ø   хлібобулочному цеху – 88,5%
Ø   булочному цеху:
дільниця 1 – 58,2%
дільниця 2 – 34,4%
По цеху №2:
ü    хлібне виробництво – 50,1%
ü    кондитерське виробництво – 13,2%
Використання середньорічної виробничої потужності по цеху №2 збільшилося з 39,7% в 2005р. до 50,1% в 2006р. Цьому сприяло, в основному, початок виробництва продукції на лінії №4 БН-50. За 2006 рік на ній виробили 2452,3 тонни хліба українського домашнього.
Використання виробничих потужностей характеризується коефіцієнтами:
1. Показник екстенсивного використання потужності = час роботи устаткування за зміну або за рік / розрахунковий час роботи, який беруть для розрахунку виробничої потужності.
2. Показник інтенсивного навантаження устаткування показує ступінь використання устаткування в одиницю часу за продуктивністю. Розраховується: фактична потужність устаткування / техніко-економічна норма потужності устаткування.
3. Інтегральний коефіцієнт використання ВП = Кекс*Кінт
Важливим етапом аналізу основних засобів є вивчення їх руху. Рух основних засобів характеризується коефіцієнтом оновлення та вибуття.
Коефіцієнт оновлення – відбиває інтенсивність оновлення основних засобів і визначається як відношення вартості основних засобів, які надійшли за звітний період (ОФн), до їх вартості на кінець цього ж періоду (ОФк):
Кон (2005) = 3719/34816,6=0,11 або 11%
Кон (2006) = 6974,5/41397,7=0,17 або 17%
Цей показник у 2006 році зріс на 6% у порівнянні з 2005 роком. Цьому сприяло збільшення кількості основних засобів.
Коефіцієнт вибуття – характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних засобів із господарського використання і розраховується як відношення вартості основних засобів, які вибули за звітний період (ОФвиб), до їх вартості на початок цього ж періоду (ОФп):
Квиб (2005) = 295,7/31393=0,01 або 1%
Квиб (2006) = 393,4/34816,6=0,01 або 1%
Показники, які характеризують технічний стан основних засобів, є коефіцієнт зносу та придатності.
Коефіцієнт зносу показуєпитому вагу вартості основних засобів, що вже перенесена на вироблену продукцію. Розраховується за формулою: сума зносу / повна первісна вартість ОФ.
Кзн (2005) = 10121/34816,6=0,29 або 29%
Кзн (2006) = 11991/41397,7 =0,29 або 29%
Коефіцієнт придатності – показує питому вагу основних засобів, які придатні для подальшого використання у процесі виробництва продукції. Розраховується: 1-Кзносу
Кприд (2005) =1-0,29=0,71 або 71%
Кприд (2006) =1-0,29=0,71 або 71%
Коефіцієнти вибуття, зносу та придатності не змінилися. Це свідчить про те, що підприємство рівномірно використовує свої виробничі потужності. Оновлення основних фондів відбуваєтьсяшвидше чим їх виведення.
Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів використовуються наступні показники.
Фондовіддача – показує, скільки продукції виробляється на 1 грн основних виробничих засобів. Розраховується: вартість випущеної продукції / середньорічна вартість основних засобів.
Середньорічна вартість основних засобів = (Первісна вартість на кінець року + Первісна вартість на початок року)/2
ОЗс.в. (2005) = (34816,6+31393,3)/2=33104,95
ОЗс.в. (2006) = (41397,7+34816,6)/2=38107,15
Фв (2005) = 107902/33105=3,26
Фв (2006) = 124141/38107,2=3,26
Фондомісткість – це обернений показник до фондовіддачі і характеризує вартість основних засобів, необхідних для випуску продукції на 1 грн.
Фм (2005) = 33105/107902=0,31
Фм (2006) = 38107,2/124141=0,31
Фондоозброєність характеризує вартість основних фондів, що припадає на одну особу промислово-виробничого персоналу на підприємстві.
Ф озбр = ВП/Чпвп
Ф озбр (2005) = 33104,95/756,00=43,79
Ф озбр (2006) = 38107,2 / 753 = 50,61
Показник фондоозброєності зріс за 2006 рік за рахунок збільшення кількості основних засобів. Показники фондомісткість та фондоозброєність не змінилися.
2.3 Фінансовий аналіз підприємства
Для здійснення оцінки економічної діяльності підприємства здійснюють фінансовий аналіз, який є основою для прогнозування фінансового стану підприємства на підставі інформації, яка міститься в бухгалтерській і фінансовій звітності та оперативних даних. Основною метою фінансового аналізу є об’єктивна оцінка фінансово-економічного стану та виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства.
Базою для цього є форма №1 «Баланс» і форма №2 «Звіт про фінансові результати», а також інформація яка подається у звіті підприємства про основні показники. Так, у формі №2 міститься інформація про доходи, витрати та фінансові результати від звичайної та надзивичайної діяльності, за якою оцінюють і прогнозують прибутковість підприємства, прогнозують структуру доходів і витрат. А інформація, що відображена у формі №1 стосується наявності економічних і фінансових ресурсів, які контролюються підприємством.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупність виробничогосподарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Таблиця 2.3.1 Аналіз ліквідності підприємства
Показники
2005р.
2006р.
Норматив
Коефіцієнт готівкової ліквідності ф1(р.230+р.240)/ф1р.620
0,02
0,03
більше 0,2
Коефіцієнт поточної ліквідності ф1р.260/ф1р.620
0,73
1,2
більше 1,0
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ф1(р.220+р.230+р.240)/ф1р.620
0,02
0,03
більше 0,7
Коефіцієнт швидкої ліквідності ф1(р.260-р.100-р.110-р.120-р.130 р.140)/ф1р.620
0,38
0,80
більше 0,2
Чистий оборотний капітал Ф1р.260-ф1р.620
-2119,8
1556,3
Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи та одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.
Коефіцієнт готівкової ліквідності на початок і на кінець періоду відповідає нормі.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність ресурсів Хлібокомбінату №10, що можуть бути використанні для погашення його поточних зобовязань. Значення цього показника на початок періоду менший норми та становить 0,73, а на кінець періоду помітна позитивна тенденція підвищення показника (1,2). Це означає, що підприємство взмозі погазити поточні зобовязання протягом року.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів може бути сплачена негайно. Цей показник менший норми. І він свідчить про те, що лише 3% боргів підприємство може сплатити негайно.
Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частка поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. У 2006 році, в порівнянні з 2005, зріс у 2 рази. Відповідає нормі.
Величина чистого оборотного капіталу в 2005 році мала від’ємний характер, в 2006 році – зросла. Це свідчить про те, що для покриття потреби в оборотному капіталі підприємству не вистачало власних коштів, і воно було змушене користуватися короткостроковими позиками банків та комерційним кредитом.
Таблиця 2.3.2 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
Показники
Значення показників станом на:
норматив
2005
2006
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) Ф1р.380/ф1р.640
0,75
0,06
>0,5
Коефіцієнт фінансової залежності Ф1р.280/ф1р.380
1,34
1,52
<0,5
Коефіцієнт фінансування Ф1(р.430+р.480+р.620+р.630)/ф1р.380
0,34
0,52
1:1
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами Ф1(р.260-р.620)/ф1р.260
-0,38
0,14
0,5
Коефіцієнт маневреності власного капіталу Ф1(р.260-р.620)/ф1р.380
-0,09
0,05
>0,2
Коефіцієнт загальної заборгованості Ф1(р.640-р.380+р.430+р.630)/р.640
0,26
0,35
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу Ф1(р.460+р.620)/ф1р.280
0,25
0,21
Коефіцієнт фінансового лі вереджу Ф1р.480/ф1(р.380+р.340+р.630)
0,004
0,205
>1
Платоспроможність – можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов’язання.
Коефіцієнт автономії відповідає нормі. Він вказує на те, що 6% активів підприємства сформовані за рахунок власних коштів. Це свідчить про фінансову стійкість підприємства.
Коефіцієнт фінансової залежності показує суму заборгованості підприємства, яка припадає на 1 гривню власного капіталу. Показник значно перевищеє норму, що свідчить про його фінансову залежність.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами не відповідає нормі. Коефіцієнт маневреності власного капіталу в 2006 році був 0,05 (менший норми показник). Це свідчить про те, що власного капіталу недостатньо для фінансування оборотних активів.
Таблиця 2.3.3 Аналіз ділової активності підприємства
Показники
Значення показників станом на:
2005
2006
Коефіцієнт оборотності активів
3,53
4,26
Коефіцієнт оборотності основних засобів
3,16
3,09
Коефіцієнт оборотності власного капіталу
4,73
4,99
Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, що вкладений в активі підприємства. Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає швидкість обороту вкладенего власного капіталу. Коефіцієнт оборотності активів та коефіцієнт оборотності власного капіталу зросли, що характеризує підвищення кількість обертів та зростання ділової активності підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів суттєво не змінився.
Ступінь привабливості функціонування підприємства найточніше визначає показник рентабельності.
Таблиця 2.3.4 Аналіз рентабельності підприємства
Показники
Значення показників станом на:
2005
2006
Аналіз рентабельності активів
0,080
0,082
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
0,107
0,124
Коефіцієнт рентабельності діяльності
0,023
0,025
Рентабельність – це якісний показник, який характеризує рівень використання наявних ресурсів у процесі виробництва. Ефективність роботи підприємства в 2006 році, в порівнянні з 2005, зросла, але суттєвих змін показників рентабельності не відбулось.
Таблиця 2.3.5 Аналіз рентабельності за групами продукції за 2006р.
Назва виробу
Випуск тонн
 BП у діючих цінах тис грн
 Повна собівартість тис грн
 Прибуток тис грн
 Рентабельність %
Хліб і хлібобулочні вироби всього
 59766,2
 102875,8
 95500,1
 7375,7
 7,72
у т. ч. в упаковці
 9491,9
 20770,5
 18258,6
 2511,9
 13,76
Хліб із житнього борошна і суміші
 20861
 24254,4
 22976,9
 1277,5
 5,56
у т. ч. в упаковці
 2421,9
 3192,4
 2949,6
 242,8
 8,23
Хліб із пшеничного борошна 2 сорту
 0
 0
 0
 0
у т. ч. в упаковці
 0
 0
 0
 0
Хліб із пшеничного борошна 1 сорту
 8385,9
 13554
 13609,5
 -55,5
 -0,41
у т. ч. в упаковці
 783,3
 1353,1
 1338,3
 14,8
 1,11

Хліб із пшеничного борошна вищого сорт
 47,7
 235,7
 219,4
 16,3
 7,43
у т. ч. в упаковці
 47,7
 235,7
 219,4
 16,3
 7,43
Булочні вироби 2 сорту
 0
 0
 0
 0
у т. ч. в упаковці
 0
 0
 0
 0
Булочні вироби 1 сорту
 548,9
 1835,6
 1656
 179,6
 10,85
у т. ч. в упаковці
 120,5
 447,4
 376,9
 70,5
 18,71
Булочні вироби вищого сорту
 29212,5
 58106,3
 52718,8
 5387,5
 10,22
у т. ч. в упаковці
 5906,4
 14238,6
 12198,6
 2040
 16,72
Здобні вироби
 710,2
 4889,8
 4319,5
 570,3
 13,20
у т. ч. в упаковці
 212,1
 1303,3
 1175,8
 127,5
 10,84
Кондитерські вироби всього
 45,7
 384,3
 350,1
 34,2
 9,77
у т. ч. в упаковці
 25,3
 236,1
 212,2
 23,9
 11,26
Кекси всього
 42,6
 350,4
 322,7
 27,7
 8,58
у т. ч. в упаковці
 22,5
 205,4
 186,9
 18,5
 9,89
Печиво всього
 3,1
 33,9
 27,4
 6,5
 23,72
у т. ч. в упаковці
 2,8
 30,7
 25,3
 5,4
 21,34
Інші вироби:
Тістові напівфабрикати
 8,6
 86
 78,6
 7,4
 9,41
Сухарі панірувальні
 24,7
 49,4
 76,2
 -26,8
 -35,17
Всього по хлібокомбінату №10
59845,2
 103395,5
 96005
 7390,5
 7,69
Незважаючи на низький рівень рентабельності (7,72 та 10,22), найбільшу частку прибутку забезпечує підприємству і реалізація хліба із житнього борошна і суміші – 1277,5 тис.грн., білочних виробів вищого сорту – 5387,5 тис.грн., що становить 17,3 й 72,9% прибутку.
Найбільш рентабельним для підприємства є виробництво печива. Але попит на цей продукт обмежений (у структурі асортименту печиво складає 0,005% від загального обсягу продукції). Прибуток від реалізації – 6,5 тис.грн.
Нерентабельним і збитковим є виробництво панірувальних сухарів. Величина збитку – 26,8 тис.грн. підприємству доцільно було б відмовитись від виробництва цього продукту.
Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг).
Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).
Таблиця 2.3.6 Витрати на виробництво продукції по хлібокомбінаті№10 (аналіз виконання плану витрат)
Показник
 2005 рік
 % виконання плану
 2006 рік
% виконання плану
Планові
 Фактичні
 Планові
 Фактичні
Сировина і матеріали
 60324
 59039,9
 97,87
 55962
 62094,9
 110,96
у тому числі борошно
 49745
 48062,7
 96,62
44950
 50404,7
 112,14
Паливо
 1919
 1954,2
 101,837
 2325
 2946,5
 126,73
Електроенергія
 500
 582,4
 116,48
 760
 1186,5
 156,12
Заробітна плата
 6170
 6826,4
 110,64
7853
 8695,2
 110,72
у т.ч. резерв відпусток
 950,3
 1307,1
Відрахування на соціальні заходи
 2354
 2633,6
 111,88
2993
 3303,1
 110,36
у т.ч. резерв відпусток
 346,3
 509,2
Загальновиробничі витрати
 10120
 10849,2
 107,21
11670
 12106,2
 103,74
Виробнича собівартість
81387
 81885,7
 100,61
 81563
 90332,4
 110,75
Адміністративні витрати
 5246
 5416,1
 103,24
 6544
 7120,7
 108,81
Витрати на збут
 12151
 14396,3
 118,48
16108
 19926,7
 123,71
Повна собівартість
98784
 101698,1
 102,95
104215
 117379,8
 112,63
Прибуток
 3506
 6203,9
 176,95
 5745
 6761,6
 117,70
Рентабельність,%
 3,55
6,10
 171,88
 5,51
 5,76
 104,50
ТП у діючих цінах, тис.грн
 102290
 107902
 105,49
109960
 124141,4
 112,90
У 2005 році за найбільшими статтями витрат сировини і матеріалів було використано менше, ніж заплановано.Авсі інші витрати є більшими, ніж планові. У 2006 році за всіма статтями витрати були більшими, ніж їх по плану розраховували.
Зросли витрати на оплату праці у зв’язку із зростанням мінімальної заробітної плати. Також спостерігається зростання витрат на паливо, електроенергію та соціальні заходи.
Собівартість товарної продукції зросла на 12,6% а затрати на 1 гривню товарної продукції знизилися лише на 0,1 коп.
Таблиця 2.3.7 Динаміка витрат на виробництво продукції по підприємству за економічними елементами
Показники
2005 р.
2006р.
тис.грн.
%
тис.грн.
%
Матеріальні витрати
67995,80
64,38
73594,50
60,04
Витрати на оплату праці
15499,10
14,67
20540,00
16,76
Відрахування на соціальні заходи
5,888,10
5,57
7546,60
6,16
Амортизація
1905,90
1,80
2224,00
1,81
Інші операційні витрати
14327,30
13,57
18674,80
15,23
Разом
105616,0
100,00
122579,90
100,00

Елемент витрат – це сукупність економічно-однорідних витрат.
Найбільшу питому вагу у складі витрат припадає на матеріальні витрати, тому що виробництво на підприємстві – матеріаломістке. Показник у 2006 році зменшився (на 4,34%). Причиною стало зменшення обсягів виробництва.
Також на хлібокомбінаті №10 збільшилась питова вага витрат на оплату праці, цьому сприяло підвищення середньої заробітної плати. Кріт того. Збільшилися показники питомої ваги відрахування на соціальні заходи та інші операційні витрати. В амортизації суттєвих змін не спостерігається.
Для контролю і аналізу витрат, порядок з обліком їх за елементами, застосовується групування витрат на виробництво застаттями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції.
Таблиця 2.3.8 Планова калькуляція на торт «Хрещатий яр» 1,0кг Калькуляційна одиниця – 1т
№
Найменування статті
Сума, грн.коп
Питома вага, %
1
Сировина і матеріали
7154,32
56,07
2
Пакувальні матеріали
1358,48
10,65
3
Електроенергія на технологічні цілі
272,06
2,13
4
Основна заробітна плата
708,36
5,55
5
Відрахування на соцстрах
262,66
2,06
6
Загальні виробничі вирати
850,03
6,66
7
Виробнича собівартість
10605,91
83,13
8
Витрати на збут
1325,74
10,39
9
Адміністративні витрати
827,26
6,48
10
Повна собівартість
12758,91
100,00
11
Фінансовий результат
2741,09
12
Рентабельність, %
21,48
13
Оптова ціна підприємства за 1т
15500
14
Оптова ціна 1шт.
15,50
15
ПДВ
3100
16
ПДВ на одиницю продукції
3,10
17
Вільна відпускна ціна 1т
18600
18
Вільна відпускна ціна 1шт
18,6

Аналізуючи таблицю, видно, що у складі витрат на виробництво торта «Хрещатий яр» найбільшу питому вагу становлять витрати на сировину і матеріали (56,07%), а також значну частку займають пакувальні матеріали (10,65%). Найменше витрат припадає на електроенергію та на соціальні заходи.
За оптовою ціною підприємство продає свою продукцію. В неї входить собівартість і норма прибутку. Відпускна ціна включає в себе оптову ціну з додаванням акцизного збору і податок на додану вартість (ПДВ=20%). Роздрібна вміщує відпускну ціну, а також торгову націнку.
Величину прибутку, яку підприємство очікує отримати після реалізації торту. Цей плановий показник характеризується рентабельністю (21,48%). Торт «Хрещатий яр» є рентабельним.
Оптова ціна за тону даної продукції складає 15500 гривень.
2.4 Аналіз стратегічного менеджменту на Хлібокомбінаті №10
Управління персоналом є важливим у сучасних умовах глобальної конкуренції стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури застарівають з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників підприємства стають головним джерелом його тривалого розвитку.
Метою управління персоналом підприємства є підвищення ефективності виробництва та праці для досягнення максимального прибутку.
Ефективність управління персоналом залежить від принципів та методів процесу управління.
Загальна структура хлібокомбінату являє собою сукупність підрозділів основного виробництва та інфраструктури (ремонтного, енергетичного, тарного, складського, транспортного господарств, адміністративного комплексу).
На сьогодні організаційно-структурна схема управління має лінійно-функціональний характер.
Неодмінною складовою ефективного управління є функція контролювання. Контролювання дає змогу суб’єкту управління отримувати інформацію про стан справ у керованій системі, на основі чого він приймає управлінське рішення, спрямовані або на закріплення досягнутого успіху, або на усунення причин, що перешкоджають його досягненню.
Контролювання завершує цикл управління. Суть його полягає у своєчасному виявленні відхилень в роботі, зумовлених низькою виконавчою дисципліною персоналу або впливом чинників зовнішнього середовища, внесенні коректив, а також, створенні належних умов для реалізації стратегії організації.
Контролювання як завершальна стадія процесу управління безпосередньо впливає на ефективність здійснення інших управлінських функцій – планування, організування, мотивування.
Системі контролю на підприємстві віддають належну увагу. Підприємство за роки свого існування сформувало майже ідеальну систему контролю.
На ДП АТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» ведеться контроль в першу чергу за такими ресурсами як:
ü  трудовими;
ü  матеріальними;
ü  фінансовими.
Всі перераховані вище ресурси включають три етапи контролю:
Ø    попередній;
Ø   поточний;
Ø   завершальний.
Трудові ресурси характеризуються працівниками підприємства. Попередній контроль включає перевірку претендентів на вакантну посаду робітників, тобто прийом на роботу. Займається цим відділ кадрів. Працівнику надається випробний термін взалежності від посідаючої роботи, щоб перевірити чи відповідає працівник свої характеристиці (професійна освіта, досвід роботи, навички, риси характеру і т. д.).
Поточний контроль здійснюється в процесі виробничо-господарської діяльності. В цьому випадку контролює особа вищестояча (майстер – начальник – зам. директор - директор).
Завершальний - охоплює перевірку відповідності кваліфікації працівників посаді. Відбувається це методом проведення курсів по підвищенню кваліфікації. Таким чином перевіряють чи здатний працівник виконувати свої обовязки, а також покращувати продуктивність своєї праці.
Матеріальні ресурси характеризують все, що входить до продукції. Попередній контроль перевіряє відповідність кількості та якість продукції, що одержана від постачальників.
Поточний – слідкує за ефективним використанням матеріальних ресурсів в процесі виробництва. Відповідальними за цим є начальники цехів.
Завершальний контроль перевіряє якість і кількість виробленої продукції.
Доречі, виробничий процес також знаходиться під пильним контролем відповідних працівників. Стосовно продукції, то вона під час виробництва перевіряється (лабораторія та цехова лабораторія)
Фінансові ресурси включають кошти підприємства. Попередній контроль здійснюється з метою перевірки грошових надходжень, а також відповідність фінансової документації. Доречі фінансова документація ведеться під пильним наглядом головного бухалтера і головним економістом.
Поточний контроль слідкує за поточною роботою фінансових структур.
Завершальний контроль передбачає перевірку фактичних результатів і порівняння їх із запланованими.
Контролюється ще рівень збуту продукції, а також створення відповідної реклами.
Крім цього, ведеться контроль за:
·        вчасною виплатою основної та додаткової заробітньої платні;
·        вчасною явкою на роботу;
·        виконанням правил безпеки;
·        наданням ефективних послуг в столові;
·        тим, щоб на підприємстві всі працівники пройшли відповідний медичний огляд;
·        інформацією;
·        тим, щоб не було крадіжок.
Таблиця 2.4.1. Загальні зовнішні можливості та загрози для ДП ВАТ «Київлліб» «Київський хлібокомбінат №10» , що використовуються в SWOT- аналізі
Потенційні зовнішні можливості , О
 Потенційні зовнішні загрози , Т
·         зростання доходів населення; обслуговування нових додаткових груп споживачів;
·         входження у нові сегменти ринку;
·         розширення виробництва для задоволення потреб споживачів;
·         обґрунтоване законодавство.
 ·         інфляція ;
·         зростання тиску конкурентів;
·         зміни в потребах і смаках споживачів;
·         уповільнений темп зростання ринку.
Таблиця 2.4.2. Характеристика сильних та слабких сторін ДП ВАТ «Київлліб» «Київський хлібокомбінат №10», що використовують в SWOT- аналізі
Сфера діяльності
Сильні сторони загроз (S)
Слабкі сторони загроз (W)
Маркетинг, Продукція, бренди.
Сильні ринкові позиції; постійне вивчення та аналіз стану ринку, своєї позиції, позиції конкурентів, потреб споживачів; диференціація виробів; підтримка та розвиток іміджу.
 Постійні атаки з боку ключових конкурентів; інколи просліджується необґрунтована, невдала диверсифікація.
Виробництво , інновації .
 Значні виробничі потужності
 Розміри виробництва надто великі, може виникнути “хвороба великої компанії”, не розроблена ресурсозберігаюча стратегія.
Фінанси .
 Фінансова стабільність; можливість зниження витрат.
 Низька рентабельність і прибутковість.
Організація, управління.
 Чітко сформовані стратегії; високий рівень управління ефективні засоби контролю творчий підхід у менеджменті; здатність реалізовувати навички персоналу.
 Не проявляються в даній сфері діяльності підпиємства.
Кадри .
 Високий рівень кваліфікації та підготовки персоналу; досвід діяльності.
 Інколи проявляється неефективна система стимулювання праці.
Виходячи із оцінки внутрішнього стану ДП ВАТ «Київхліб» «Київський хлібокомбінат №10» та досліджень зовнішнього оточення, проведемо SWOT-аналіз для Хлібокомбінату №10
Таблиця 2.4.3. Матриця SWOT для Хлібокомбінату №10
Сильні сторони загроз (S)
 Слабкі сторони загроз (W)
Можливості , О
 СіМ
Використовуючи сильні ринкові позиції, аналіз ринкової ситуації, конкурентні переваги Хлібокомбінату №10 може ввійти в нові сегменти ринку, обслуговувати додаткові групи споживачів.
СлЗ

На основі можливості проникнення на нові сегменти ринку, обслуговування нових додаткових груп споживачів, розширення виробництва компанія може мінімізувати атаки з боку конкурентів, невдалі диверсифікації, “хворобу великої компанії” та розробити ресурсозберігаючу стратегію . Також використовуючи зростання доходів населення може вдосконалити систему стимулювання праці.

Загрози , Т
 СіЗ
Завдяки диференціації виробів, підтримці та розвитку іміджу, сильним ринковим позиціям може протистояти змінам в потребах і смаках споживачів, зростанню тиску конкурентів.
СлЗ
Компанія має спрямувати свою діяльність на мінімізацію неефективної системи стимулювання праці, протистоянню атакам з боку ключових конкурентів уникати необґрунтованої диверсифікації, слідкувати за доцільністю розмірів виробництва та розробити ефективну ресурсозберігаючу стратегію . Також має звести до мінімуму вплив інфляції, зменшення доходів населення, зміни смаків та потреб споживачів, уповільнення темпів зростання ринку.
На основі визначених місії, цілей підприємства, зовнішніх та внутрішніх факторів впливу відбувається формування стратегічного набору (формування корпоративних стратегій та стратегій на рівні стратегічного господарського підрозділу).
Після того, як визначена загальна ідея розвитку підприємства, стає можливим побудувати функціональні стратегії реалізації загальної ідеї. Для цього потрібно переписати всі проблеми та переваги, які є у підприємства та вказати найбільш загальні рішення для них. Потім ці рішення деталізуються за функціональними напрямками: виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, організаційна культура та доводяться до кожного функціонального керівника.
Таблиця 2.4.4. Набір функціональних стратегій розвитку ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 10
У виробництві
 ·         забезпечення дотримання технічних стандартів виготовлення продукції, її високої якості;
·         проведення подальшого удосконалення, модернізації, модифікації технічного оснащення та підвищення загального рівня фондоозброєності праці.
У маркетингу
 ·         подальше удосконалення та посилення маркетингової політики;
·         збільшення потужності маркетингової збутової політики; розширення каналів розподілу продукції та ринків збуту; вихід на нові сегменти ринку та на нові ринки;
·         вдосконалення маркетингових комунікацій.
У фінансах
 ·         дотримання курсу стабільності основних фінансових показників;
·         поступове збільшення прибутку та рентабельності.
У кадрах
 ·         забезпечення збереження раціонально підібраного та розставленого персоналу;
·         випередження темпів приросту продуктивності праці над рівнем заробітної плати;
·         налагодження більш досконалої системи стимулювання праці.
В організаційній культурі
 ·         проводити роботу зі створення та застосування норм організаційної поведінки;
·         підвищити готовність колективу до змін;
·         переконати трудовий колектив працювати як єдина команда, що має спільні цілі, досягнення яких призведе до задоволення потреб кожного працівника.
У наступному розділі розглянемо заходи щодо впровадження зовнішньоекономічної діяльності на досліджуваному підприємстві.

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТУ № 10
3.1 Основні шляхи планування зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київліб» Хлібокомбінату № 10
Поняття "стратегія" вже міцно увійшло до лексикону управлінської діяльності. Слово "стратегія" (у перекладі з грецької означає "мистецтво розгортання військ у бою") протягом останніх двадцяти років широко використовується в теорії і практиці менеджменту. З погляду сучасних уявлень про управління, стратегія - це не абстрактна річ, це серйозна ділова концепція в сукупності з реальними діями, що може привести цю ділову концепцію (бізнес-концепцію) до створення реальної конкурентної переваги, спроможної зберігатися тривалий час.
Чи потрібна особлива стратегія ЗЕД, чи ж міжнародні операції можна планувати як складову загальної стратегії? Чи належить термін "стратегічний менеджмент" до управління ЗЕД? Чи варто відразу виробляти міжнародну стратегію компанії, чи необхідно визначити спочатку власний зовнішньоекономічний стратегічний профіль? Чи правомірно при розробці стратегічних питань ЗЕД спеціально мати стратегію експорту й імпорту?
На зазначені та інші питання не існує єдиної правильної на усі випадки ділового життя відповіді. Проте існує логіка пошуку правильних для кожної ситуації і компанії відповідей. І пов'язані вони, насамперед, із роллю і масштабами ЗЕД для конкретного підприємства.
Якщо ЗЕД займає незначне місце в загальних результатах, то навряд чи доцільно витрачати багато зусиль на розробку спеціальної міжнародної стратегії. І навпаки, при збільшенні масштабів ЗЕД, а також в умовах наростання конкуренції на міжнародних ринках варто не тільки мати спеціальні стратегії, але і створювати систему міжнародного стратегічного менеджменту. Вона включає не тільки розробку стратегії (стратегічне планування), але і реалізацію стратегії, а також стратегічний контроль. У цьому випадку правомірно говорити про глобальну стратегію корпорації, схему якої подано у таблиці 3.1.1.
Таблиця 3.1.1. Вплив планування
ВПЛИВ ПЛАНУВАННЯ
Планування на рівні головного офісу
Централізація
Достатньо сильний вплив головного офісу
Стратегічне планування
Стратегічний контроль
Слабкий вплив головного офісу
Фінансовий контроль
Планування на рівні окремих підрозділів
Холдингова компанія
Гнучкий стратегічний контроль
Гнучкий стратегічний контроль
Гнучкий стратегічний контроль
Способи стратегічного планування
По осі ординат (див мал.) показано вплив чинника планування, а по осі абсцис - вплив контролюючого чинника. Чим вище ми піднімаємося по вертикалі і збільшується масштаб міжнародних операцій, тим важливішу керівну роль у визначенні зовнішньоекономічної стратегії відіграє головний офіс фірми. Чим нижче ми опускаємося по вертикалі, тим більше кожний підрозділ може сам розробляти стратегію свого зовнішньоекономічного розвитку. До контролюючого впливу належить централізоване встановлення жорстких маркетингових меж прибутковості й розмірів бюджету. У цьому разі встановлюються чіткі конкретні завдання на короткостроковий період, здійснюється ретельний контроль за їхнім виконанням, і керівники виробничих підрозділів повинні звітуватися.
Таким чином, розглянувши рис., ми можемо визначити чотири способи керівництва ЗЕД компанії.
1. Стратегічне планування. Головний офіс корпорації бере участь у визначенні стратегії розвитку кожного підрозділу, що займається ЗЕД.
Переваги даного способу управління ЗЕД такі:
- дає змогу ввести систему контролю і взаємозв'язку з боку головного офісу в процес розробки стратегії конкретним підрозділом;
- сприяє інтегруванню стратегій різних підрозділів у єдину зовнішньоекономічну стратегію фірми;
- створює стимул для розробки довгострокової стратегії розвитку, спроможної забезпечити конкурентні переваги фірмі на міжнародних ринках.
Але разом із цим існують і слабкі сторони даного підходу:
- консультації з керівниками в ході розробки стратегії можуть зайняти занадто багато часу, і, таким чином, сама стратегія стає застарілою;
- у психологічному плані це може призвести до того, що керівники підрозділів будуть почувати себе менш відповідальними за виконання наміченого плану, тому що вони не брали належної участі в його розробці;
- головний офіс корпорації може не володіти повною інформацією про те, що відбувається на конкретному ринку, який обслуговується даним виробничим підрозділом;
- чим більше часу займає процес прийняття стратегічних рішень, тим більша ймовірність зниження ефективності роботи підрозділу.
2. Фінансовий контроль є повною протилежністю стратегічному плануванню. В даному випадку керівники підрозділів самі розробляють стратегію розвитку з тією лише умовою, що вони повинні вкладатися в рамки визначеного бюджету. Перевагами цього способу є:
- велика зацікавленість керівника підрозділу у вдосконаленні розробленої на короткостроковий період зовнішньоекономічної стратегії;
- оскільки керівник сам розробляє стратегію, то у випадку виникнення проблеми він шукає розв'язання безпосередньо в розробленій ним стратегії;
- заохочувальний чинник для фахового зростання самих керівників, що у цьому разі несуть безпосередню відповідальність за валютну прибутковість підрозділу;
- даний спосіб керівництва компанією найбільш ефективний на дуже великих диверсифікованих фірмах, де головний офіс не має у своєму розпорядженні вичерпних знань про те, яка ситуація існує в конкретній галузі на конкретному закордонному ринку.
3. Стратегічний контроль. Компанії, що дотримуються даного способу, мають на увазі одержання переваг, закладених у перших двох, але без їхніх недоліків, тому не дивно, що цей спосіб найважчий у застосуванні. Планування відбувається на рівні підрозділів, але вже розроблені зовнішньоекономічні стратегії старанно розглядаються на рівні головного офісу, фінансові показники задаються централізовано, що може призвести до того, що план і бюджет не будуть збігатися (наприклад, середньо- і довгострокові інвестиційні програми будуть вступати в протиріччя з фінансовими показниками, запланованими на короткостроковий період).
Слабкою стороною даного способу є те, що стратегічні і фінансові зовнішньоекономічні цілі, завдання довго- і короткострокового розвитку можуть створити непевність. Керівникам підрозділів часто буде важко визначити, який із планів є найбільш пріоритетним: агресивний довгостроковий план зростання чи короткостроковий план для досягнення конкретних результатів.
4. Керівна роль належить холдинговій компанії. У компаніях, що дотримуються даного способу керівництва, головний офіс відіграє незначну роль у керівництві підрозділами. Найчастіше компанії, що почали своє існування з цього підходу, потім починали застосовувати один із трьох попередніх способів.
Стратегічне планування
Основою стратегічного менеджменту є стратегічне планування, яке тут розуміється як процес формування, оцінювання і прийняття стратегій розвитку бізнесу. До питань стратегічного планування належить також контроль реалізації планів і їхнє коригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього стану підприємства і зовнішнього середовища, їхнім призначенням є мобілізація ресурсів і координація діяльності всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення заявлених довгострокових цілей (збільшення прибутку, зниження собівартості, вихід на міжнародний ринок, збільшення масштабів діяльності, створення спільних підприємств і т.ін.).
Історично стратегічному плануванню в бізнесі передувало довгострокове планування, що практикувалося в 50-х і 60-х роках XX ст., коли ринки ще розросталися і політика компаній базувалася на уявленнях про безупинне зростання. Кризові явища у світовій економіці початку 70-х років, що супроводжувалися такими явищами, як насичення попиту, посилення конкуренції, зміни в технології, нестабільність зовнішнього середовища змусили переглянути методи планування, які стали неадекватними проблемам, що виникли. Сформувалося розуміння, що сила компанії базується на можливості розвинути потенціали стратегічного успіху - стратегічні переваги, тобто ринкові переваги, такі як високі стандарти якості продукції (послуг), низькі витрати, ефективна мережа розподілу, високий імідж. Звичайно стратегічні переваги випливають з аналізу, по-перше, особливостей фірми порівняно з її конкурентами і, по-друге, сприятливих і несприятливих чинників навколишнього середовища. Останнім часом до цих позицій додають ще дві: здатність до швидких змін у стратегії й організації у відповідь на зміни навколишнього середовища, а також культуру організації в плані сприйняття і реалізації стратегії.
Безперервне планування, тісно пов'язане з постійно діючою і використовуваною системою маркетингової інформації, захищає підприємство від несприятливих зовнішніх впливів, дає змогу своєчасно виявляти і враховувати тенденції розвитку ринків, технологій, зміни в масовій свідомості та інші чинники, що визначають умови функціонування бізнесу і його ефективність.
Впровадження на практиці" стратегічного планування дає ряд переваг, оскільки воно змушує фірму більш чітко визначати свої завдання і політику; веде до кращої координації зусиль працівників організації і визначення показників діяльності фірми для наступного контролю; привчає керівників постійно мислити перспективно і готувати підприємство до несприятливих змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі; дає змогу більш наочно демонструвати взаємозв'язок усіх посадових осіб.
Численні дослідження показують, що стратегічне планування підвищує якість управління, приводить його у відповідність до вимог швидких і часто непередбачуваних змін у зовнішньому середовищі. Це сприяє зростанню обгрунтованості управлінських рішень і концентрації довгострокової і поточної діяльності менеджерів, спрямованої на досягнення глобальних цілей фірми.
У розробці стратегії враховується багато факторів: характер діяльності підприємства, його структура і кадровий потенціал, особливості галузі, тенденції розвитку макроекономічних процесів, стан правової бази, що регламентує умови господарської діяльності, та ін.
Горизонт стратегічного планування, тобто часовий інтервал, на який ведеться планування, звичайно змінюється від одного року до п'яти і в кожному конкретному випадку залежить від стабільності економічного стану і передбачуваності майбутнього, терміну впровадження прийнятих стратегічних рішень, середньої тривалості часу, необхідного для реалізації конкретної ідеї від її зародження до практичного впровадження.
Кількість і зміст етапів розробки стратегічних планів, а також сама їхня форма можуть істотно змінюватися залежно від конкретних умов. До числа чинників, що впливають на послідовність і зміст робіт із стратегічного планування і управління, належать: форма власності підприємства; його тип (спеціалізоване чи диверсифіковане), галузева приналежність; рівень концентрації виробництва (велике, середнє чи мале підприємство); рівень розвитку ринкових відносин і ринкової інфраструктури; стан маркетингової орієнтації підприємства; рівень освоєння методів стратегічного планування і т.д.
У цілому процес стратегічного планування і управління обов'язково передбачає використання широкого кола інформаційних джерел й інтенсивної аналітичної роботи, зміст і послідовність етапів виконання якої наведено на рис.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT
Стратегічний аналіз та прогностичне забезпечення
Оцінювання та коригування стратегічного плану
Визначення мети і завдань підприємтсва
Контроль за виконанням стратегії
Варіантна розробка стратегій
Реалізація стратегій

Рис. 3.1.1 Процес стратегічного планування
Таким чином, у розробці стратегії планування умовно виділяють такі етапи:
- стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення;
- визначення мети і завдань підприємства;
- варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування);
- реалізація;
- контроль за виконанням;
- Оцінювання і коригування стратегічного плану.
Процес стратегічного плануванн
Процес стратегічного планування є незамкненою системою, функціонування якої пов'язане із систематичним аналізом зовнішнього середовища і гнучким реагуванням на зміну зовнішніх умов функціонування підприємства. В результаті аналізу визначаються і встановлюються причини і масштаби відхилень, що забезпечує своєчасне реагування на виявлені зміни і здійснення відповідних коригуючих заходів.
Планування стратегії зовнішньоекономічної діяльності є підсистемою стратегічного управління і складовою процесу стратегічного планування, що відрізняється від планування стратегії тільки етапами реалізації і подальшої оцінки його обгрунтованості й ефективності. У зв'язку з цим правомірною є рівнозначність понять "планування стратегії" і "стратегічне планування".
Моделі процесу стратегічного планування поведінки організації на зовнішньому ринку є різними рівнями агрегування і дезагрегування таких етапів:
а) розробка місії і цілей організації;
б) аналіз зовнішнього середовища;
в) аналіз сильних і слабких сторін організації;
г) аналіз альтернатив і вибір стратегії;
д) управління реалізацією стратегії;
е) оцінювання стратегії діяльності організації і її коригування.
Перелік етапів дає уявлення про послідовність процесу планування стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку. Проте варто враховувати, що за відносною його простотою прихована велика кількість зворотних зв'язків між різноманітними етапами і значні розбіжності в рівні агрегування останніх. У зв'язку з цим робота над кожним етапом може містити в собі значну кількість повторів, а також ускладнюватися суттю, трудомісткістю і великими обсягами робіт з інформаційно-аналітичного забезпечення.
Варто враховувати також і те, що в сучасних умовах організації не володіють необхідною для ефективного стратегічного планування інформацією ні про себе, ні, тим більше, про зовнішнє оточення і перспективи змін у ньому. В організаціях, як правило, немає компетентних менеджерів, спроможних забезпечити розробку і реалізацію стратегії підприємства в цілому і зовнішньоекономічної його діяльності зокрема.

3.2 Інвестиційний проект впровадження нового обладнання на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 10
У даному інвестиційному проекті пропонується впровадження нового обладнання для виробництва більшої кількості продукції, частина якої відправлятиметься на експорт.
Таблиця 3.3.4. Вихідні дані інвестиційного проекту 2
Показники
 Одиниця виміру
 Значення
Показники, що характеризують проект:
Обсяги виробництва:
Базис
 т
 59811,90
Проект
 т
 65523,00
Ціна 1 тонни продукції
Базис
 грн
 1724,83
Проект
 грн
 1690,50
Повні витрати на 1 тонну продукції
Базис
 грн
 1630,67
Проект
 грн
 1578,21
Балансова вартість зношеної лінії, що
підлягає демонтажу
 грн
 400000,00
Вартість повна нової лінії з ПДВ
 грн
 750000,00
Вартість повна нової лінії без ПДВ
 грн
 625000,00
Абсолютне вівільнення чисельності
 чол
 2,00
Показники по підприємству базисні:
Обігові кошти
 грн
 2603400,00
Обсяг виробництва продукції у діючих цінах
 грн
 103395500,00
Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах
 грн
 112711000,00
Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
 грн
 93636800,00
Чисельність промислово-виробничого персоналу
 чол
 743,00
Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
 грн
 27051350,00
Чистий дохід від реалізації продукції
 грн
 127826400,00
Чистий прибуток
 грн
 3186600,00
Прибуток від операційної діяльності
 грн
 5382300,00
Активи:
Активи на початок року
 грн
 31147760,00
Активи на кінець року
 грн
 39036800,00
Власний капітал:
Власний капітал на початок року
 грн
 23232100,00
Власний капітал на кінець року
 грн
 25611500,00
У таблиці 3.3.4. припускається, що базовим роком є 2006 рік і показники базового року – це показники 2006 року взяті із додатків форма 1 та форма 2. припускається купівля обладнання на 750000 грн з ПДВ частково на умовах кредиту, як описано вище у пукнті 3.2.
Таблиця 3.3.5. Розрахунок абсолютних показників діяльності підприємства
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базовий рік =
 103395500,00
Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік =
 110996772,02
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базовий рік =
 112711000,00
Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік =
 120312272,02
3) Чистий дохід від реалізації продукції базовий =
 127826400,00
Чистий дохід від реалізації продукції проектний =
 135427672,02
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу базова=
 743,00
Чисельність промислово-виробничого персоналу проектна=
 741,00
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) базовий рік =
 27051350,00
Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік =
 27276350,00
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік=
 93636800,00
Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проетний рік =
 99512616,39
7) Обігові кошти базовий рік
 2603400,00
Обігові кошти пректний рік
 2851983,94
8) Активи середньорічне значення базовий рік =
 35092280,00
Активи середньорічне значення проектний рік =
 42113783,94
9) Власний капітал (середнє значення за рік) базовий рік =
 24421800,00
Власний капітал (середнє значення за рік) проектний рік =
 24421800,00
10) Чистий прибуток базовий рік =
 3186600,00
Чистий прибуток проектний рік =
 4912055,63
Прибуток базовий =
 5632188
Прибуток проектний =
 7357643
Приріст прибутку =
 1725456
11) Прибуток від операційної діяльності базисний рік =
 5382300,00
Прибуток від операційної діяльності проектний рік =
 7357643,19

1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
3) Чистий дохід від реалізації продукції проектний рік = Чистий дохід від реалізації продукції базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу = Чисельність промислово-виробничого персоналу базова - Абсолютне вівільнення чисельності
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік = Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік + Вартість повна нової лінії без ПДВ - Балансова вартість зношеної лінії, що підлягає демонтажу
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проектний рік = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік + Повні витрати на 1 тонну продукції проект * Обсяги виробництва проект - Повні витрати на 1 тонну продукції базис * Обсяги виробництва базис
7) Обігові кошти проектний рік = Обігові кошти базисний рік + Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва у натуральному виразі
8) Активи середньорічне значення = (Активи на початок року + Активи на кінець року) / 2
9) Власний капітал (середнє значення за рік) = (Власний капітал на початок року + Власний капітал на кінець року) / 2
10) Чистий прибуток проектний рік = Чистий прибуток базисний рік + Приріст прибутку = Чистий прибуток базисний рік + (Ціна 1 тонни продукції проект - Повні витрати на 1 тонну продукції проект)* Обсяги виробництва проект – (Ціна 1 тонни продукції базис - Повні витрати на 1 тонну продукції базис)* Обсяги виробництва базис
11) Прибуток від операційної діяльності = Чистий дохід від реалізації продукції - Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
Таблиця 3.3.6. Розрахунок відносних показників діяльності підприємства
Показники
Значення
1) Продуктивність праці базовий рік =
 151697,17
Продуктивність праці проектний рік =
 162364,74
2) Витрати на 1 грн реалізованої продукції базовий рік =
 0,73
Витрати на 1 грн реалізованої продукції проектний рік =
 0,73
3) Фондовіддача базовий рік =
 4,17
Фондовіддача проектний рік =
 4,41
4) Рентабельність діяльності (продажів) базисний рік =
 2,49
Рентабельність діяльності (продажів) проектний рік =
 3,63
5) Рентабельність активів базисний рік =
 9,08
Рентабельність активів проектний рік =
 11,66
6) Рентабельність власного капіталу базисний рік =
 13,05
Рентабельність власного капіталу проектний рік =
 20,11
7) Рентабельність продукції базисний рік =
 5,75
Рентабельність продукції проектний рік =
 7,39
Відносні показники вимірюються у відсотках.
1) Продуктивність праці = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Чисельність промислово-виробничого персоналу
2) Витрати на 1 грн реалізованої продукції = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) / Чистий дохід від реалізації продукції
3) Фондовіддача = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
4) Рентабельність діяльності (продажів) = Чистий прибуток * 100% / Чистий дохід від реалізації продукції
5) Рентабельність активів = Чистий прибуток * 100 % / Активи середньорічне значення
6) Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток * 100 % / Власний капітал (середнє значення за рік)
7) Рентабельність продукції = Прибуток від операційної діяльності * 100 % / Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
Таблиця 3.3.7. Динаміка абсолютних і відносних показників діяльності підприємства до та після впровадження проекту
Показники
 Значення
 Відхилення
Базовий рік
 Проектний рік
 Абсолютне
 Відно-сне
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах
 103395500,00
 110996772,02
 7601272,02
 7,35
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах
 112711000,00
 120312272,02
 7601272,02
 6,74
3) Чистий дохід від реалізації продукції
 127826400,00
 135427672,02
 7601272,02
 5,95
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу
 743,00
 741,00
 -2,00
 -0,27
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
 27051350,00
 27276350,00
 225000,00
 0,83
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
 93636800,00
 99512616,39
 5875816,39
 6,28
7) Обігові кошти
 2603400,00
 2851983,94
 248583,94
 9,55
8) Активи середньорічне значення
 35092280,00
 42113783,94
 7021503,94
 20,01
9) Власний капітал (середнє значення за рік)
 24421800,00
 24421800,00
 0,00
 0,00
10) Чистий прибуток
 3186600,00
 4912055,63
 1725455,63
 54,15
11) Прибуток від операційної діяльності
 5382300,00
 7357643,19
 1975343,19
 36,70
12) Продуктивність праці
 151697,17
 162364,74
 10667,57
 7,03
13) Витрати на 1 грн реалізованої продукції
 0,73
 0,73
 0,00
 0,31
14) Фондовіддача
 4,17
 4,41
 0,24
 5,86
15) Рентабельність діяльності (продажів)
 2,49
 3,63
 1,13
 45,50
16) Рентабельність активів
 9,08
 11,66
 2,58
 28,45
17) Рентабельність власного капіталу
 13,05
 20,11
 7,07
 54,15
18) Рентабельність продукції
 5,75
 7,39
 1,65
 28,63

1. Реферат на тему Macbeth Essay Research Paper What Transforms Both
2. Реферат на тему Політичний тероризм інформаційні методи боротьби
3. Реферат Учет формирования финансовых результатов
4. Контрольная работа Общее представление о внимании. Физиологическая основа внимания. Виды внимания
5. Сочинение Любить людей мене навчила мати
6. Реферат на тему Bengal Tigers Essay Research Paper fcsdmkjfdsj fjdsfhue
7. Курсовая на тему Психокоррекция методом символдрама
8. Реферат Участие культурно-досуговых учреждений в социализации подростков и формы проведения досуга
9. Реферат Лондонский протокол
10. Реферат Составление консолидированной отчетности