Курсовая на тему Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2013-10-18Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економіки
сільського господарства
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
З ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОСЛИННИЦЬКИХ
ГАЛУЗЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В РАДГОСПІ СТЕПОВИЙ МИКОЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ
Виконав:
студент Добріогло Андрій Дмитрович
група Е 3/1
Миколаїв – 2004
Зміст
"1-3" Вступ. 3
Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва. 6
1.1. Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва. 6
1.2. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва. 8
Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких галузей. 11
2.1 Виробничо-економічна характеристика радгоспу Степовий Миколаївського району. 11
2.2 Місце рослинництва в економіці господарства. 13
2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві 15
2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва. 21
2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції 24
Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва. 26
3.1 Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с. г. угідь. 26
3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в радгоспі Степовий Миколаївського району. 32
Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва. 36
4.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва 36
4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. 37
Висновки. 40
Список використаних джерел. 42
Додатки.
Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.
Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.
Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.
Основна мета роботи полягала у виявленні основних проблем розвитку сучасного сільського господарства та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.
Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:
· уточнити сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;
· визначити тенденції змін, які відбулись у сільському господарстві;
· визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;
· обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей.
Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкової економіки.
Вивчення питань економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції здійснювалося на базі багаторічних фактичних даних України, Миколаївської області, а саме радгоспу Степовий.
Теоретичною і методологічною основою дослідження стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.
Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувалися матеріали статистичної звітності України, Миколаївської області, а саме радгоспу Степовий Миколаївського району.
У процесі дослідження застосовувалися статистичний, економіко-математичний, графічний методи, а також метод порівнянь.
Під час виконання курсової роботи були використані економіко-статистичний (ланцюговий, базисний, індексний) та розрахунково-конструктивний методи дослідження, а також використані форми державної звітності:
Ø ф.№ 50-СГ,
Ø ф.№ 24,
Ø ф.№ 11-ОЗ,
Ø ф.№ 29-СГ,
Ø інші матеріали.
Даний курсовий проект надрукований на 41 сторінці друкованого тексту.
Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.
Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.
Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва. [3 c.123]
Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.
Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.
Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.
Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.
В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається відповідно як ефективність народногосподарська, галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільського господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.
Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.
У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим стимулюючим фактором прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов'язані з роз
дрібними цінами на продовольство і товари з сільськогосподарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його добробуту.
Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат, а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.
Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності:
вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 100 грн. виробничих витрат, розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів; рівень рентабельності і норма прибутку сільськогосподарського виробництва.[6, с. 125]
Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 – 5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.
На території господарства існує автопарк, який забезпечує зв’язок між Миколаєвом і радгоспом Степовий.
Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Природно-кліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва.
Клімат на території господарства помірно-континентальний з довгим і засушливим літом, весна рання і тепла, осінь – пізня, частіше суха та довга. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути 20-25 градусів нижче нуля, а влітку 40-45 градусів тепла. Ці перепади негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 10-15 градусів тепла. За рік випадає опадів від 300мм. до 450 мм., переважно у вигляді дощів.
В зв’язку з тим, що клімат даного регіону засушливий є необхідність використовувати зрошувальні канали, проводити всі необхідні умови для збереження вологи в ґрунті.
Ґрунти на території господарства – це чорноземи звичайні. Їх характерною особливістю є остаточна солонцюватість, ґрунти мають слабку структуру, внаслідок чого при висиханні на поверхні такого ґрунту утворюється кірка, а при зволоженні – вони запливають.
Загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, застосування сівозмін.
Соціальний розвиток радгоспу Степовий знаходиться на задовільному рівні. На його території є Будинок культури, дитячий садок, школа І-ІІІ ступенів, спортивний комплекс, магазини та ін.
Щоб визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале) потрібно розрахувати показники розміру виробництва.
Таблиця 2.1
Кафедра економіки
сільського господарства
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
З ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОСЛИННИЦЬКИХ
ГАЛУЗЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В РАДГОСПІ СТЕПОВИЙ МИКОЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ
Виконав:
студент Добріогло Андрій Дмитрович
група Е 3/1
Миколаїв – 2004
Зміст
"1-3" Вступ. 3
Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва. 6
1.1. Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва. 6
1.2. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва. 8
Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких галузей. 11
2.1 Виробничо-економічна характеристика радгоспу Степовий Миколаївського району. 11
2.2 Місце рослинництва в економіці господарства. 13
2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві 15
2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва. 21
2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції 24
Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва. 26
3.1 Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с. г. угідь. 26
3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в радгоспі Степовий Миколаївського району. 32
Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва. 36
4.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва 36
4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. 37
Висновки. 40
Список використаних джерел. 42
Додатки.
Вступ
Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися. В 1999 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. [1, с.74]Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.
Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.
Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.
Основна мета роботи полягала у виявленні основних проблем розвитку сучасного сільського господарства та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.
Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:
· уточнити сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;
· визначити тенденції змін, які відбулись у сільському господарстві;
· визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;
· обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей.
Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкової економіки.
Вивчення питань економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції здійснювалося на базі багаторічних фактичних даних України, Миколаївської області, а саме радгоспу Степовий.
Теоретичною і методологічною основою дослідження стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.
Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувалися матеріали статистичної звітності України, Миколаївської області, а саме радгоспу Степовий Миколаївського району.
У процесі дослідження застосовувалися статистичний, економіко-математичний, графічний методи, а також метод порівнянь.
Під час виконання курсової роботи були використані економіко-статистичний (ланцюговий, базисний, індексний) та розрахунково-конструктивний методи дослідження, а також використані форми державної звітності:
Ø ф.№ 50-СГ,
Ø ф.№ 24,
Ø ф.№ 11-ОЗ,
Ø ф.№ 29-СГ,
Ø інші матеріали.
Даний курсовий проект надрукований на 41 сторінці друкованого тексту.
Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва.
1.1. Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва.
Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.
Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.
Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва. [3 c.123]
Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.
Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.
Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.
1.2. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва.
Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.
В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається відповідно як ефективність народногосподарська, галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільського господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.
Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.
У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим стимулюючим фактором прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов'язані з роз
дрібними цінами на продовольство і товари з сільськогосподарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його добробуту.
Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат, а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.
Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності:
вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 100 грн. виробничих витрат, розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів; рівень рентабельності і норма прибутку сільськогосподарського виробництва.[6, с. 125]
Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 – 5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.
Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких галузей
2.1 Виробничо-економічна характеристика радгоспу Степовий Миколаївського району
Радгосп Степовий розташований у Миколаївському районі на півдні області на відстані 55 км. Від обласного центра – Миколаєва. Миколаїв є основним центром збуту продукції сільського господарства. На території селища є цех по переробці м’яса, пункти збирання молока, цех по переробці соняшника.
На території господарства існує автопарк, який забезпечує зв’язок між Миколаєвом і радгоспом Степовий.
Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Природно-кліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва.
Клімат на території господарства помірно-континентальний з довгим і засушливим літом, весна рання і тепла, осінь – пізня, частіше суха та довга. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути 20-25 градусів нижче нуля, а влітку 40-45 градусів тепла. Ці перепади негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 10-15 градусів тепла. За рік випадає опадів від 300мм. до 450 мм., переважно у вигляді дощів.
В зв’язку з тим, що клімат даного регіону засушливий є необхідність використовувати зрошувальні канали, проводити всі необхідні умови для збереження вологи в ґрунті.
Ґрунти на території господарства – це чорноземи звичайні. Їх характерною особливістю є остаточна солонцюватість, ґрунти мають слабку структуру, внаслідок чого при висиханні на поверхні такого ґрунту утворюється кірка, а при зволоженні – вони запливають.
Загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, застосування сівозмін.
Соціальний розвиток радгоспу Степовий знаходиться на задовільному рівні. На його території є Будинок культури, дитячий садок, школа І-ІІІ ступенів, спортивний комплекс, магазини та ін.
Щоб визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале) потрібно розрахувати показники розміру виробництва.
Таблиця 2.1
| Показники розміру радгоспу Степовий Миколаївського району | ||||
| Показники | Роки | В середньому на одне господарство району у звітному році | ||
| 2001 | 2002 | 2003 | ||
| Валова продукція в порівняльних цінах 2000р., грн. | 145320,85 | 141170,73 | 145158,25 | 143883,28 |
| Грошова виручка від реалізації продукції сільського господарства, тис. грн. | 6467,00 | 6928,20 | 6927,70 | 7140,97 |
| Площа сільськогосподарських угідь, га | 6957,00 | 6957,32 | 6957,20 | 6957,17 |
| Вартість основних фондів, тис. грн. | 54153,00 | 54831,00 | 54292,50 | 54425,50 |
| Середньорічна чисельність працівників, чол. | 325 | 300 | 366 | 330 |
| Середньорічна кількість худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів’я, гол. | 790,50 | 767,40 | 812,40 | 790,10 |
Таким чином, аналізуючи данні розраховані в таблиці 2.1. можна зробити висновок про те, що радгосп Степовий відноситься до середніх господарств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві 330,33 чол., площа сільськогосподарських угідь, що в середньому складає 6957,17 га.
Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.
2.2 Місце рослинництва в економіці господарства
На ефективність сільського господарського виробництва впливає також рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Щоб розрахувати рівень спеціалізації скористаємося табличкою 2.2.
Таблиця 2.2
| Розмір та структура грошових надходжень від реалізації продукції сільського господарства виробництва в радгоспі Степовий Миколаївського району | ||||||||
| Галузі та види продукції | 2001р. | 2002р. | 2003р. | В середньому за 3 роки | ||||
| тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | |
| Зерно та зернобобові | 2118,00 | 18,62 | 2288,20 | 27,43 | 522,10 | 5,79 | 1642,77 | 17,15 |
| Цукровий буряк | 372,00 | 3,27 | 71,70 | 0,86 | 41,90 | 0,46 | 161,87 | 1,69 |
| Соняшник | 483,00 | 4,25 | 712,60 | 8,54 | 1239,30 | 13,74 | 811,63 | 8,47 |
| Овочі | 80,00 | 0,70 | 18,40 | 0,22 | 23,60 | 0,26 | 40,67 | 0,42 |
| Картопля | - | - | 0,90 | 0,01 | - | - | 0,90 | 0,01 |
| Інша продукція рослинництва | 13,00 | 0,11 | 349,10 | 4,18 | 48,30 | 0,54 | 136,80 | 1,43 |
| Разом по рослинництву | 3066,00 | 26,96 | 3440,90 | 41,24 | 1875,20 | 20,79 | 2794,03 | 29,17 |
| Молоко | 516,00 | 4,54 | 416,30 | 4,99 | 738,30 | 8,19 | 556,87 | 5,81 |
| ВРХ на м’ясо | 3426,00 | 30,12 | 1482,80 | 17,77 | 3269,00 | 36,24 | 2725,93 | 28,46 |
| Свинарство | 1421,00 | 12,49 | 614,00 | 7,36 | 1030,00 | 11,42 | 1021,67 | 10,67 |
| Інша продукція тваринництва | 38,00 | 0,33 | 74,20 | 0,89 | 15,20 | 0,17 | 42,47 | 0,44 |
| Разом по тваринництву | 5401,00 | 47,49 | 2587,30 | 31,01 | 5052,50 | 56,01 | 4346,93 | 45,38 |
| Продукція інших галузей | 1940,00 | 17,06 | 1942,30 | 23,28 | 1565,00 | 17,35 | 1815,77 | 18,96 |
| Всього по сільськогосподарському виробництву | 8467,00 | 74,45 | 6028,20 | 72,25 | 6927,70 | 76,80 | 7140,97 | 74,55 |
| Промислова продукція усього | 966,00 | 8,49 | 372,50 | 4,46 | 527,40 | 5,85 | 621,97 | 6,49 |
| Всього по господарству | 11373,00 | 100,0 | 8343,00 | 100,00 | 9020,10 | 100,00 | 9578,70 | 100,00 |
Тепер можна зробити висновок, що основна роль в господарстві надається вирощуванню продукції тваринництва, зокрема великої рогатої худоби. Підтвердженням цьому є показник розміру та структури грошових надходжень від реалізації продукції сільського господарства в радгоспі Степовий за три роки. По продукції рослинництва він складає 29,2 % від загального виробництва, а по тваринництву 45,4 %.
Щоб краще зрозуміти стан рослинництва, а саме зернових, у господарстві яке досліджується скористаємося таблицею 2.3.(Додаток 1)
Аналізуючи розрахункові данні можна зробити висновок, що господарство отримавши меншу врожайність озимих зернових та валовий збір продукції рослинництва, збільшує площу посівів та кількість реалізованої продукції за рахунок чого зростає рівень товарності. Рівень товарності в 2002 році у порівнянні з 2001 збільшився на 11,69 % , такий факт можна пояснити тим що господарство більшу частину продукції реалізувало.
Урожайність озимих і ярих культур значно знизилась. Це можна пояснити тим, що по-перше – були не сприятливі умови для виробництва продукції рослинництва, а по-друге – господарство допускалося помилок при вирощуванні продукції рослинництва.
2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві
Для того щоб визначити динаміку та структуру витрат в рослинництві, потрібно розглянути забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та їх використання. Для цього скористаємося таблицею 2.3.Таблиця 2.3
| Забезпеченість радгоспу Степовий виробничими ресурсами та ефективність їх використання | |||||
| Показники | 2001р. | 2002р. | 2003р. | 2003р. в % | |
| 2001р. | 2002р. | ||||
| Припадає на одного середньорічного працівника, зайнятого в с/г виробництві: | | | | | |
| – с/г угідь, га | 21,4 | 29,4 | 23,9 | 111,6 | 81,3 |
| – основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн. | 204,7 | 180,1 | 145,9 | 71,3 | 81,0 |
| Припадає на 100 га с/г угідь: | | | | | |
| – основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн. | 956,4 | 776,6 | 767,6 | 80,3 | 98,8 |
| – затрат праці, тис. люд.-год. | 8,4 | 6,5 | 5,8 | 69,2 | 89,6 |
| Одержано на 100 га с/г угідь, тис. грн.: | | | | | |
| – валової продукції сільського господарства (в порівняльних цінах 2000р.) | 2088,8 | 2029,1 | 2086,4 | 99,9 | 102,8 |
| – прибутку | 47,9 | 24,6 | 22,9 | 47,9 | 93,3 |
| Одержано на одного працівника, зайнятого в с/г виробництві, тис. грн. | | | | | |
| – валової продукції сільського господарства (в порівняльних цінах 2000р.) | 447,1 | 470,6 | 396,6 | 88,7 | 84,3 |
| – прибутку | 10,3 | 5,7 | 4,4 | 42,5 | 76,5 |
| Фондовіддача, грн./грн. | 0,2 | 0,1 | 0,17 | 0,9 | 1,2 |
| Рівень рентабельності, % | 64,9 | 39,6 | 29,9 | 46,1 | 75,6 |
З розрахунків проведених в табл. 2.3 бачимо, що найкраще господарство було забезпечено у 2001 році. Хоча і збільшилась площа с/г угідь, кількість основних виробничих фондів на одного працівника, у 2003 році у порівнянні з 2001, зменшилась на 28,7 %. Зменшився прибуток на 100 га с/г угідь і за рахунок цього зменшилась і рентабельність даного господарства на 53,9 % у 2001 році та на 24,4 в 2002 році у порівнянні з 2003.
Урожай і урожайність – найважливіші результативні показники землеробства в цілому. Рівень урожайності відображує вплив природних та економічних умов. Під урожаєм розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність – це середній обсяг продукції з одиниці площі.
Щоб охарактеризувати зміну урожайності за рахунок основних факторів: внесення добрив, витрат праці на 1 га посіву тощо, скористаємося таблицею, що відображує динаміку урожайності і посівних площ і валового збору зернових.
Таблиця 2.4
| Динаміка урожайності і посівних площ і валового збору зернових в радгоспі Степовий Миколаївського району | |||||||
| Культура | посівна площа, га | урожайність, ц з 1 га | Валовий збір, ц | ||||
| | 2002р. (П0) | 2003р. (П1) | 2002р. (У0) | 2003р. (У1) | 2002р. (У0П0) | 2003р. (У1П1) | умовний, (У0П1) |
| пшениця озима | 1920 | - | 45.80 | - | 87964 | - | - |
| ячмінь ярий | 50 | 480 | 33.74 | 19.71 | 1687 | 9463 | 16195.2 |
| кукурудза | - | 200 | - | 20.52 | - | 4105 | - |
| жито озиме | 5 | - | 27.60 | - | 138 | - | - |
| ячмінь озимий | 300 | - | 37.58 | - | 11275 | - | - |
| овес | 50 | 530 | 36.38 | 27.39 | 1819 | 14516 | 19281.4 |
| Разом | 2325 | 1210 | Х | Х | 102883 | 28084 | 35476.6 |
Визначимо індекс валового збору:
Індекс урожайності можна знайти за такою формулою:
Індекс посівних площ:
Індекс структури посівних площ:
Отже аналізуючи розраховані показники можна відмітити, що валовий збір врожаю у звітному році у порівнянні з базисним зменшився на 72.71%, що в натуральному виразі складає 74799ц. Це пов’язано з вимерзанням всіх озимих культур, а також з значним скороченням посівних площ на 52,0%. Це відобразилося на урожайності. Вона, у звітному році, скоротилася на 79.16%, що в натуральному виразі складає 7392ц. Це досить негативно для господарства. Щоб уникнути краху господарства потрібно страхувати продукцію на випадок вимерзання чи інших факторів, що можуть вплинути на майбутній урожай.
Собівартість продукції за останні роки сильно змінюється. А тому для її аналізу використаємо данні за останні два роки і фактичні показники звітного року порівняємо з плановими.
Для цього встановимо зміну собівартості 1ц. продукції за період, в тому числі за рахунок факторів – урожайності та затрат коштів на 1 га посіву.
Зміна собівартості за рахунок урожайності:
Зміна собівартості за рахунок затрат коштів на 1 га посіву:
Z0; Z1 – собівартість 1 ц;
У0; У1 – урожайність;
Таблиця 2.5
| Зміна собівартості продукції рослинництва в радгоспі Степовий | |||||||
| Показники | Урожайність, ц/га | Собівартість продукції рослинництва, тис. грн. | Затрати на 1 га посіву, грн | ||||
| 2002р | 2003р | 2002р | 2003р | ||||
| У0 | У1 | Z0 | Z1 | Z0У0 | Z1У1 | Z0У1 | |
| Зернові та зернобобові | 45,8 | 23,9 | 1500,0 | 521,2 | 645,6 | 12470,9 | 35890,9 |
| насіння соняшника | 15,1 | 24,1 | 318,1 | 552,6 | 48033,3 | 13322,1 | 7668,8 |
| цукрові буряки | 217,0 | 160,3 | 137,3 | 144,3 | 29790,4 | 23137,1 | 22014,7 |
| овочі відкритого ґрунту | 8,53 | 25,9 | 14,5 | 22,9 | 123,7 | 592,0 | 374,8 |
| кормові коренеплоди та баштанні кормові | 94,4 | 106,8 | 16,5 | 3,6 | 1557,1 | 384,4 | 1761,8 |
| силосування | 115,9 | 214,6 | 442,6 | 651,3 | 51302,3 | 139784,9 | 94992,8 |
Виходячи з даних таблиці можна зробити висновок, що у звітному році у порівнянні з базисним затрати на 1 га посівів збільшилися на 88482,6 грн. Це пов’язано з неврожаєм озимих у 2003 році.
Дальше проаналізуємо структуру собівартості 1 ц продукції у відповідності з прийнятою номенклатурою статей затрат. Так як собівартість безпосередньо впливає на прибуток в таблиці 2.6 прослідкуємо зміну прибутку в звітному році у порівнянні з базисним.
Таблиця 2.6
| Склад та структура собівартості зернових в радгоспі Степовий | ||||||
| Статті затрат | 2002р | 2003р | Відхилення (+,-) | |||
| грн. | % | грн. | % | грн. | % | |
| Витрати на оплату праці | 400,0 | 6,6 | 417,0 | 8,2 | 17,0 | 4,3 |
| Матеріальні затрати, які увійшли в оплату праці: | 2745,9 | 45,0 | 1910,3 | 37,5 | -835,6 | -30,4 |
| насіння та посадковий матеріал | 277,0 | 4,5 | 388,1 | 7,6 | 111,1 | 40,1 |
| мінеральні добрива | 316,0 | 5,2 | 348,5 | 6,8 | 32,5 | 10,3 |
| нафтопродукти | 617,0 | 10,1 | 713,6 | 14,0 | 96,6 | 15,7 |
| запасні частини | 556,0 | 9,1 | 337,4 | 6,6 | -218,6 | -39,3 |
| оплата робіт та послуг, що виконані сторонніми організаціями | 979,9 | 16,1 | 122,7 | 2,4 | -857,2 | -87,5 |
| Амортизація | 99,0 | 1,6 | 93,2 | 1,8 | -5,8 | -5,9 |
| Інші витрати | 112,0 | 1,8 | 757,0 | 14,9 | 645,0 | 575,9 |
| Всього затрат | 6102,8 | 100,0 | 5087,8 | 100,0 | -1015,0 | -16,6 |
Аналізуючи дані таблиці 2.6 можна відмітити, що значно зросли витрати на оплату праці (4,3%), інші витрати (575,9%), витрати на купівлю нафтопродуктів (15,7%), насіння та посадковий матеріал (40,1%). Це негативно відобразиться на собівартості продукції рослинництва, тому що із зростанням собівартості продукції її ціна теж зростає.
2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва
Узагальнюючим показником продуктивності праці в сільгосппідприємстві є виробництво продукції у вартісному виразі на працівника. Нові ціни 2000 р. не порушують співставності при аналізі ряду динаміки, оскільки вони близькі до тих, що застосовувалися раніше — різниця по всьому складу сільськогосподарської продукції в межах 1%. Після 1996 р. продуктивність праці неухильно знижується. Якщо у тваринництві вивільнення частини працівників має економічне обгрунтування, то в землеробстві необхідно збільшувати зайнятість шляхом інтенсифікації виробництва.
Більш інформативними і практично цінними є галузеві показники продуктивності праці. Звітність дозволяє вираховувати лише прямі затрати праці на виробництво основних продуктів рослинництва.
Рівень продуктивності праці формуються під дією двох груп факторів — тих, що впливають на урожайність та таких, які змінюють затрати на одиницю площі.[8, с.86]
Отже вихідні данні, які приведені в таблиці 2.7. дають можливість розрахувати продуктивність праці в радгоспі Степовий Миколаївського району.
Таблиця 2.7
| Вихідні дані для розрахунку показників продуктивності праці в рослинництві радгоспу Степовий Миколаївського району | |||
| Показники | І період 2000-2001 роки | ІІ період 2002-2003 роки | ІІ період в % до І періоду |
| Вартість валової продукції рослинництва в порівняльних цінах 2000р., тис. грн. | 144601,64 | 143164,49 | 99,01 |
| Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в рослинництві, чол. | 112,00 | 124,00 | 110,71 |
| Виручено від реалізації продукції, тис. грн. | 2930,02 | 2658,05 | 90,72 |
| Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. | 1463,72 | 1359,15 | 92,86 |
| Кількість виробленої продукції рослинництва за видами, ц | | | |
| зернові та зернобобові | 96449,83 | 65483,50 | 67,89 |
| насіння соняшника | 6159,67 | 16237,00 | 263,60 |
| цукрові буряки | 17539,67 | 12145,00 | 69,24 |
| овочі відкритого ґрунту | 1427,83 | 403,50 | 28,26 |
| кормові коренеплоди та баштанні кормові | 1197,00 | 1785,50 | 149,16 |
| силосування | 95185,67 | 102298,00 | 107,47 |
| сінажування | - | 19034 | |
| Затрати праці на виробництво всієї продукції рослинництва за видами, тис. люд.-год. | | | |
| зернові та зернобобові | 27,84 | 14,50 | 52,09 |
| насіння соняшника | 15,00 | 19,00 | 126,67 |
| цукрові буряки | 37,17 | 31,50 | 84,76 |
| овочі відкритого ґрунту | 10,00 | 10,00 | 100,00 |
| кормові коренеплоди та баштанні кормові | 5,17 | 10,50 | 203,29 |
| силосування | 1,17 | 2,50 | 214,59 |
| сінажування | 0,67 | 0,50 | 75,19 |
| інша продукція рослинництва | 906,84 | 98,50 | 10,86 |
| Всього | 1003,83 | 187,00 | 18,63 |
За даними приведеними в таблиці розрахуємо продуктивність праці за два періоди: І період 2000 – 2001 роки, ІІ період 2002 – 2003 роки.
Таблиця 2.8
| Показники продуктивності праці в рослинництві в радгоспі Степовий, Миколаївського району | |||
| Показники | І період 2000-2001 роки | ІІ період 2002-2003 роки | ІІ період в % до І періоду |
| Виробництво валової продукції в порівняльних цінах 2000 р. | 144602,10 | 143164,50 | 99,01 |
| на 1 працівника | 1291,09 | 1154,55 | 89,42 |
| на 1 люд.-год. | 674,14 | 615,82 | 91,3 |
| Одержано прибутку, грн.: | | | |
| на 1 працівника | 13,09 | 10,48 | 80,01 |
| на 1 люд.-год. | 12,48 | 6,95 | 55,66 |
| Працемісткість виробництва, люд.-год.: | | | |
| зернові та зернобобові | 0,000288596 | 0,000419953 | 145,52 |
| насіння соняшника | 0,002435197 | 0,001170167 | 48,05 |
| цукрові буряки | 0,002118911 | 0,00259366 | 122,41 |
| овочі відкритого ґрунту | 0,007003619 | 0,024783147 | 353,86 |
| кормові коренеплоди та баштанні кормові | 0,004314954 | 0,005880706 | 136,29 |
| силосування | 1,22392E-05 | 2,44384E-05 | 199,67 |
| сінажування | - | 2,62688E-05 | |
Аналізуючи данні розраховані в таблиці можна зробити висновок, що ІІ період у порівнянні з І для господарства виявився гіршим. Виробництво валової продукції майже не змінилося, але господарство отримало прибутку на одного працівника на 19,99% менше. Зменшення продуктивності праці пов’язане з тим, що затрат праці у ІІ періоді було більше. Це пов’язано з погодними умовами. В 2003 році всі зернові вимерзли тому господарство повинно було затратити додаткові ресурси на пересівання озимих, що безпосередньо вплинуло на показники продуктивності праці.
2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції
Протягом останніх років попит на продукцію рослинництва постійно зростає. Зокрема на зернові та насіння соняшника. Це є результатом того, що Україна є членом міжнародних торгових організацій і постійно веде торгівлю з іншими країнами світу.
Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства у процесі госпрозрахункової діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність — показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який підвищення народногосподарської ефективності сільськогосподарського виробництва, що є основою зростання забезпеченості населення продуктами харчування.
В умовах кризового стану економіки країни виробництво основних продуктів сільського господарства скоротилось. При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах і об'єднаннях необхідно правильно визначати систему взаємозв'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Доцільно застосовувати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього сільськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті самі рівні врожайності і продуктивності досягаються при різних витратах або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва.
Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.
В умовах свободи підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку. [11]
Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва
3.1 Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с. г. угідь
Процес розвитку, руху соціально-економічних явищ у часі в статистиці прийнято називати динамікою. Для відображення динаміки будують ряди динаміки, які являють собою ряди значень, що змінюються в часі, статистичного показника, розташованих у хронологічному порядку.
Складовими елементами ряду динаміки є показники рівнів ряду й періоди часу (роки, квартали, місяці, доба) або моменти (дати) часу.
Одним з найважливіших показників, що відображують стан сільського господарства є вихід валової продукції. Валова продукція може розраховуватись на 100 га сільськогосподарських угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год. Під валовою продукцією розуміють кількість виробленої продукції у господарстві протягом певного періоду.[16, с.93-95]
Так як вихід валової продукції здатний до коливань, тому його треба аналізувати за 6 – 7 років. Для цього існують такі показники:
ü абсолютний приріст, ц з 1 га;
ü темп зростання, %;
ü темп приросту, %;
ü абсолютне значення 1% приросту,
які розраховуються базисним або ланцюговим методами.
Таблиця 3.1
| Показники динаміки валової продукції сільського господарства на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району | ||||||||
| Роки | Валова продукція на 100 га с.г. угідь, тис. грн. | Абсолютний приріст, тис. грн. | Темп зростання, % | Темп росту, % | Абсолютне значення 1% приросту, тис. грн. | |||
| базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | |||
| 1997 | 2138,4 | - | - | 100,00 | - | - | - | |
| 1998 | 2072,0 | -66,40 | -66,40 | 96,89 | 96,89 | -3,11 | -3,11 | |
| 1999 | 2087,6 | -50,80 | 15,60 | 97,62 | 100,75 | -2,38 | 0,75 | 20,72 |
| 2000 | 2068,1 | -70,30 | -19,50 | 96,71 | 99,07 | -3,29 | -0,93 | |
| 2001 | 2088,8 | -49,60 | 20,70 | 97,68 | 101,00 | -2,32 | 1,00 | 20,68 |
| 2002 | 2029,1 | -109,30 | -59,70 | 94,89 | 97,14 | -5,11 | -2,86 | |
| 2003 | 2086,4 | -52,00 | 57,30 | 97,57 | 102,82 | -2,43 | 2,82 | 20,29 |
Визначимо рівень ряду:
Середній абсолютний приріст:
Середній темп зростання:
Визначимо середній темп приросту:
Аналізуючи результати проведених розрахунків ми можемо зробити висновок, що середній виробіток валової продукції на 100 га с.г. угідь за період з 1997 по 2003 роки становить 2081.5 тис. грн. Встановлено, що максимальний показник валової продукції на 100 га с.г. угідь був у 1997 році і він складав 2138,4 тис. грн., мінімальний у 2002 році – 2029,1 тис. грн.
Ланцюгові показники рівня ряду свідчать про досить помітне коливання виробництва валової продукції на 100 га с.г. угідь: так, наприклад у 2003 році у порівнянні з 1998 роком спостерігається збільшення виробництва валової продукції на 100 га с.г. угідь на 0,7 %.
У 2001 році абсолютне значення 1 % приросту склало 20,72 тис. грн.
Таблиця 3.2
| Вихідні та розрахункові показники для виявлення тенденції зміни виходу валової продукції на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району | |||||||
| Роки | Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн. | t | t2 | t3 | t4 | Yt | Yt2 |
| 1997 | 2138,4 | 1 | 1 | 1 | 1 | 2138,4 | 2138,4 |
| 1998 | 2072 | 2 | 4 | 8 | 16 | 4144 | 8288 |
| 1999 | 2087,6 | 3 | 9 | 27 | 81 | 6262,8 | 18788,4 |
| 2000 | 2068,1 | 4 | 16 | 64 | 256 | 8272,4 | 33089,6 |
| 2001 | 2088,8 | 5 | 25 | 125 | 625 | 10444 | 52220 |
| 2002 | 2029,1 | 6 | 36 | 216 | 1296 | 12174,6 | 73047,6 |
| 2003 | 2086,4 | 7 | 49 | 343 | 2401 | 14604,8 | 102233,6 |
| Разом | 14570,4 | 28 | 140 | 784 | 4676 | 58041 | 289805,6 |
Рівняння прямої:
Знаходимо
а1= - 8,6
2081,5 = а0 – 4*8,6
а0 = 2115,9
Рівняння параболи 2-го порядку:
-3735,8=0,38а2
а2=-9831,1
-6218,7 = а1 – 8 * 9831,1
а1 = 72430,1
8291,6 = а0 + 4*72430,1 – 20 * 9831,1
а0 = -84806,8
Таблиця 3.3
| Вихідні та розрахункові показники для визначення Уt для кожного року та суму квадратів відхилень | |||||
| Роки | Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн. | Теоретичне значення (Уt) | S(Y-yt)2 | ||
| За прямою | За параболою 2-го порядку | За прямою | За параболою 2-го порядку | ||
| 1997 | 2138,40 | 2107,30 | -22207,80 | 967,21 | 592737454,44 |
| 1998 | 2072,00 | 2098,70 | 20729,00 | 712,89 | 348083649,00 |
| 1999 | 2087,60 | 2090,10 | 44003,60 | 6,25 | 1756951056,00 |
| 2000 | 2068,10 | 2081,50 | 47616,00 | 179,56 | 2074611194,41 |
| 2001 | 2088,80 | 2072,90 | 31566,20 | 252,81 | 868917110,76 |
| 2002 | 2029,10 | 2064,30 | -4145,80 | 1239,04 | 38129390,01 |
| 2003 | 2086,40 | 2055,70 | -59520,00 | 942,49 | 3795348520,96 |
| Разом | 14570,40 | 14570,50 | 58041,20 | 4300,25 | 9474778375,58 |
Рис.1. Динаміка зміни валової продукції на 100 га с.г. угідь.
Аналізуючи проведені розрахунки можемо сказати, що найкращим чином зміну динаміки валової продукції на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району за 1997 – 2003 роки відображає рівняння прямої, тому що в цьому випадку сума квадратів відхилень найменша. Розрахована похідна показує, що в середньому щорічно вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь зменшувалась на 6218,7 тис. грн.
3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в радгоспі Степовий Миколаївського району
Кореляційною називається залежність при які кожному значенню факторної ознаки не завжди відповідає строго визначене значення результату. Саме цим кореляційний зв’язок відрізняється від функціонального. Кореляційний зв’язок проявляється лише в середньому і тому він називається неповною статистичною залежністю.Розрізняють форми зв’язку прямі та зворотні. Прямий зв’язок – це такий зв’язок при якому із збільшенням факторної ознаки результативність також збільшується. Зворотний зв’язок – це, коли факторна ознака збільшується результативність зменшується. [15]
Крім того по своєму математичному вираженню вони бувають прямо та криволінійними.
Х – незалежна змінна; факторна ознака; Х2 – фондозабезпеченість, тис.грн.
а0 – вільний член; У – Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.
а1 – коефіцієнт регресії.
Для визначення параметрів рівня множинної кореляції скористаємося таблицею 3.4.
Таблиця 3.4
| Вихідні данні для розрахунку залежності виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва в радгоспі Степовий Миколаївського району | |||||||
| Роки | У | Х1 | Х2 | Х1У | Х1Х2 | Х12 | Х22 |
| 1997 | 2138,4 | 10,40 | 9,45 | 22239,36 | 98,25 | 108,16 | 89,25 |
| 1998 | 2072,0 | 10,48 | 9,46 | 21714,56 | 99,13 | 109,83 | 89,48 |
| 1999 | 2087,6 | 10,42 | 9,42 | 21752,79 | 98,14 | 108,58 | 88,71 |
| 2000 | 2068,1 | 10,49 | 9,47 | 21694,37 | 99,38 | 110,04 | 89,76 |
| 2001 | 2088,8 | 10,40 | 9,45 | 21733,62 | 98,30 | 108,26 | 89,25 |
| 2002 | 2029,1 | 10,30 | 9,58 | 20907,20 | 98,67 | 106,17 | 91,70 |
| 2003 | 2086,4 | 10,51 | 9,50 | 21919,71 | 99,84 | 110,38 | 90,31 |
| Разом | 14570,4 | 73,00 | 66,33 | 151961,61 | 691,72 | 761,41 | 628,46 |
2882,4=10,059а2;
а2 = 286,5;
3000=а1+10*286,5; а1=135;
2081,5=а0+10,4286*135+9,4757*286,5
а0=-2041,1;
Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:
Коефіцієнт регресії показує, що із збільшенням фондозабезпеченості на 1 тис. грн., вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 286,5 тис. грн., а також із збільшенням енергозабезпеченості на 1 к.с. вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 135 тис. грн.
Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв’язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.
Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5.
Таблиця 3.5
| Розрахункові дані для визначення парних коефіцієнтів кореляції | |||||||||
| Роки | Ланцюгові абсолютні прирости | Квадрати приростів | Добуток приростів | ||||||
 | | | | | | | | | |
| 1997 | - | - | - | - | - | - | - | - | - |
| 1998 | 0,080 | 0,012 | -66,400 | 0,006 | 0,000 | 4408,960 | -5,312 | -0,802 | 0,001 |
| 1999 | -0,060 | -0,041 | 15,600 | 0,004 | 0,002 | 243,360 | -0,936 | -0,632 | 0,002 |
| 2000 | 0,070 | 0,055 | -19,500 | 0,005 | 0,003 | 380,250 | -1,365 | -1,077 | 0,004 |
| 2001 | -0,085 | -0,027 | 20,700 | 0,007 | 0,001 | 428,490 | -1,763 | -0,555 | 0,002 |
| 2002 | -0,101 | 0,129 | -59,700 | 0,010 | 0,017 | 3564,090 | 6,039 | -7,708 | -0,013 |
| 2003 | 0,202 | -0,073 | 57,300 | 0,041 | 0,005 | 3283,290 | 11,593 | -4,176 | -0,015 |
| Разом | 0,106 | 0,056 | -52,000 | 0,073 | 0,028 | 12308,440 | 8,256 | -14,950 | -0,018 |
Аналізуючи розраховані данні можна зробити висновок, що множинний коефіцієнт кореляції свідчить про середній зв’язок між виходом валової продукції, фондо– та енергозабезпеченістю, а множинний коефіцієнт детермінації показує, що сукупний вплив вказаних факторів на вихід валової продукції складає, 81,4%, а 18,6% інших неврахованих факторів.
Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва
4.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва
Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності.
У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сільськогосподарської продукції має велике економічне і соціальне значення, воно рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нерозривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання резервів поліпшення якості та збереження виробленої продукції можна на 20—30 % підвищити рівень її споживання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.
Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підрозділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова організація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.
4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.
У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимої пшениці по 55—60 ц/га, кукурудзи — 70—80, а на зрошуваних землях—100—120, цукрових буряків — 550—600, зеленої маси кукурудзи — 400—450, сіна багаторічних трав — 50—60 ц/га.
Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.
Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грунтів від руйнування та підвищення їх родючості.
Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства — впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.[13]
Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70—75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25—30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно нижчому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.[8, с.45-49]
Висновки
На основі проведеного дослідження по радгоспу Степовий можна зробити такі висновки.Отже радгосп Степовий є середнім за розмірами господарством з широкою спеціалізацією, але найбільшу частину у виробництві сільськогосподарської продукції займає рослинництво і тваринництво.
З таблиці 2.1 бачимо, що господарство збільшує вихід валової продукції не за рахунок збільшення посівних площ, а за рахунок збільшення чисельності худоби. Аналізуючи останні роки 2002 – 2003, можна побачити, що 2003 рік для господарства виявився досить складним. Це пов’язано з вимерзанням всіх озимих культур. Господарство вимушено було затрачати додаткові кошти на їх пересівання, що потягнуло за собою підвищення собівартості продукції.
Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель.
На мою думку було б непогано налагодити систему зрошування. Відремонтувати фрегати та канали подачі води на поля значно поліпшить догляд за досить специфічним грунтом.
Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед залежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.
Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на продукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створювала умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахунку і самофінансування.
