Розрахуємо необхідну  кількість КТЧ для передачі, результати зведемо в таблицю.
Таблиця 3.2

Схема розподілу каналів	Необхідна кількість КТЧ	Загальна кількість КТЧ
390 ТФ 45 ТГ 3 РВ 34 ФТГ 31 ПД	390 2 9 34 31	466

3.2. Вибір системи передачі
Необхідна кількість КТЧ можна організувати, застосовуючи різного типу апаратуру. При застосуванні аналогової  апаратури ущільнення типу К-300 (система передачі однополосна, однокабельна), що  призначена для роботи з малогабаритному коаксіальному кабелю МКТП-4, організувавши два 300 - канальних лінійних тракти, можна одержати 600 КТЧ. Цифрова система передачі ІКМ-480 у порівнянні з АСП, при використанні того ж типу кабелю і тієї ж кількості необслуговуємих пунктів, має високу завадостійкість, і дальність практично не впливає на якість зв'язку, так само ЦСП має високу стабільність електричних параметрів, високу ефективність використання каналів для передачі сигналів дискретної інформації, високі експлуатаційні і технічні показники. Цифрова система передачі ІКМ-480 по числу КТЧ цілком задовольняє усім вимогам, але доцільніше застосувати ВОСП тому що тут довжини регенераційних ділянок значно більше, ніж у ІКМ-480. Тому потребує меншу кількість НРП, а значить вартість лінійних споруджень буде нижче. Для організації заданої кількості КТЧ застосуємо апаратуру ВОСП Сопка-3М, яка працює по одномодовому волокну, та здатну організувати 480 каналів між двома кінцевими пунктами. Буде потрібно по одному комплекті даної апаратури в кожному ОП.
Приведемо характеристики волоконно-оптичних систем передачі у вигляді таблиці
Таблиця 3.3

Тип ВОСП	Сопка - 3	Сопка - 3М
Кількість каналів	480	480
Швидкість передачі, Мбіт/с: - в електронному тракті - в оптичному тракті	34,368 41,2416	34,368 68,736
Довжина хвилі оптичної несучої, мкм	1,3	1,3/1,55

Сопка-3м працює на довжині хвилі   L= 1,55 і 1,3мкм. Довжина хвилі 1,55мкм володіє самим малим загасанням. Використання  Сопка-3м дозволяє знизити кількість НРП, а в нашому конкретному випадку обійтися без таких.
Комплект апаратури ВОСП Сопка-3м забезпечує можливість незалежного і роздільного введення трактів системи передачі в міру необхідності нарощування магістральних і внутрішньозонових кабельних ліній зв'язку. В устаткуванні ВОСП, установлюваному як у 0П, передбачені стаціонарні типові цифрові стійки, що дозволяє при необхідності; здійснити виділення цифрових чи потоків окремих каналів у транзитних пунктах. У комплексі апаратури системи передач використовується типове цифрове каналоутворююче устаткування.
   3.3 Технічні характеристики і структурна схема ВОСП                 
Структурна схема устаткування волоконно-оптичної системи передачі Сопка-3м приведена на мал. 3.1. Комплекс устаткування лінійного тракту ВОСП Сопка-3м складається з двох кінцевих станцій, розташовуваних у пунктах, що обслуговуються, вже існуючих ЛАЦ міст Лубни і Миргород. Устаткування пункту, що обслуговується, містить у собі:
 1) стійку устаткування лінійного тракту оптичну - СОЛТ-З-0 із вхідними  
      у неї ЗИП пристроєм стику станційних і лінійних кабелів (УССЛК);
2) стійку телемеханіки і службового зв'язку - СТМСС;
3)  стійку дистанційного харчування - СДП-0;
Устаткування регенераційного необслуговуємого пункту, містить у собі:
1)  контейнер для розміщення апаратури регенераційного пункту   НРПГ-3;
2)  апаратуру регенераційного пункту АНРП-3 для встановлення в контейнерах;
3)  стійку регенераційного необслуговуємого пункту СНРП, для встановлення в пунктах, що мають гарантоване живлення.
                   Мал.3.1
Стійка устаткування лінійного тракту СОЛТ-З-0 призначена для організації на кінцевих і проміжних пунктах передачі, що обслуговуються, і прийому по одномодовому ВОК цифрових потоків зі швидкістю 34,368 Мбіт/с на довжинах хвиль 1,3 чи 1,55 мкм і сполучення устаткування лінійного тракту з устаткуванням третинного групоутворення зі стандартними цифровими стиками третього порядку. Варіанти виконання СОЛТ-З-0 приведені в Таблиці 3.4.
                                       Модифікація стійки СОЛТ-3-0
Таблиця 3.4

Найменування стійки	Параметри
	Довжина хвилі, мкм	Напруга первинного джерела живлення, В
СОЛТ-3-О-1,55-24	1,55	24
СОЛТ-3-О-1,55-60	1,55	60
СОЛТ-3-О-1,3-24	1,3	24
СОЛТ-3-О-1,3-60	1,3	60

Стійка розрахована на роботу з устаткуванням логічного часового групоутворення, телемеханіки і службового зв'язку. Принцип роботи устаткування ЛТ полягає в наступному:
Трьохрівневий стиковий сигнал у коді НDВ-3 по станційному кабелі від станційного устаткування надходить на перетворювач коду прийому (Пкпр) і перетвориться в сигнал формату NRZ. Далі сигнал у коді NRZ надходить на вхід плати пристрою, що кодує, і перетвориться в код 2В4В зі швидкістю 68,736 Мбіт/с. Потім сигнал надходить на плату об'єднання і роз'єднання сигналів, де поєднується із сигналом додаткової інформації. Об'єднаний сигнал у коді 2В4В надходить на плату передачі, де перетвориться в оптичний сигнал для передачі його в лінію.
У напрямку прийому оптичний сигнал надходить на плату прийому (Ппр), де детектується і подається на плату прийому й об'єднання сигналу (ПОРС) там він розділяється на інформаційний і додатковий сигнал. На платі декодувального пристрою (ПРУ) інформаційний сигнал перетвориться з коду 2В4В в код NRZ. Плата перетворювача коду передачі (ПКП) перетворить сигнал NRZ у коді HDB3 для передачі його до апаратури групоутворення. Установка відповідних перемичок у складеному дільнику плати ПКП забезпечує спільну роботу з різними типами стиків.
При відсутності стикового сигналу станційного обладнання на виході Пкпр формується сигнал індикації аварійного стану (СИАС) для оповіщення ПОРП і протилежного ОП лінії. У прийомному устаткуванні СИАС формується на виході ПКП у бік станційного устаткування при аварійному коефіцієнті помилок лінійного сигналу.
В апаратурі передбачені сервісні підсистеми дільничного службового зв'язку, постанційного службового зв'язку і телемеханіки, організована передача додаткового основного цифрового каналу (ОЦК) з можливістю його виділення на будь-якому ОП, ОРП чи НРП. Невелика кількість проміжних пунктів дозволяє за допомогою устаткування телеконтролю зібрати на ОП інформацію про стан устаткування ОРП і НРП. Телеконтроль лінії може здійснюватися з ОП, а ОРП можуть бути переведені в підлоги режим, що обслуговується.
Апаратура телемеханіки складається з устаткування, установлюваного на пунктах лінії, що обслуговуються, передачі - стійок телемеханіки СТМСС і блоків телемеханіки БТМСС, встановлюваних у НРП. Устаткування телемеханіки призначене для проведення автоматичного контролю за станом апаратури лінійних трактів двох систем передачі (чотирьох оптичних волокон), а також кінцевих пунктів (ОП) комплексу ВОСП.
Для організації з ОП і НРП дистанційного живлення устаткування НРП постійним стабілізованим струмом призначена стійка дистанційного живлення (СДП), уніфікована для устаткування ВОСП-480М (СОПКА-3М).
Технічні дані ВОСП Сопка-3М.

Система передачі	–	однокабельна, двухволоконна
Кількість каналів ТЧ, організованих по двох оптичних волокнах	–	480
Довжина хвилі оптичної несучої, мкм	–	1,3 и 1,55
Максимальна довжина лінійного тракту, км	–	600
Максимальна відстань між двома сусідніми ОРП, км	–	200
Швидкість передачі сигналу, Мбіт/с	–	68,736
Код лінійного сигналу	–	2B4B
Величина енергетичного потенціалу	–	38(36)
Швидкість передачі інформаційного сигналу, Мбіт/с	–	34,368
Код третинного стику з станційним обладнанням групоутворення	–	HDB3

 
 
 3.4 Вибір марки і ємності кабелю.
Одномодові оптичні кабелі марок ОКЛ-01, ОКЛ-02, ОКЛС-01, ОКЛС-ОЗ, ОКЛК-01, ОКЛБ-О1, ОКЛАК-01 призначені для прокладки в кабельній каналізації, трубах, блоках, колекторах, по мостах і в шахтах, ґрунтах усіх категорій ручним і механізованим способами й експлуатації на внутрішньозонових і магістральних лініях зв'язку.
Кабелі мають наступну конструкцію:
ОКЛ-01 - має ЦСЕ зі склопластикового стрижня, навколо якого убудовані ОМ з одномодовими 0В, заповнені гідрофобним заповнювачем, поверх сердечника накладена поліетиленова захисна оболонка.
ОКЛ-02 - тієї ж конструкції, але з ЦСЕ зі сталевого тросу.
ОКЛБ-01  має ЦСЕ зі склопластикового стержня, навколо якого скручені ОМ. Поверх сердечника накладена проміжна поліетиленова оболонка, броня зі сталевих стрічок і захисна поліетиленова оболонка.
ОКЛАК-01 - має ЦСЕ зі склопластикового стержня, навколо якого скручені ОМ. Поверх сердечника накладена проміжна поліетиленова оболонка, алюмінієва зварена оболонка, оболонка з поліетилену, броня зі сталевих дротів і поліетиленова захисна оболонка (для прокладки через судноплавні ріки і болота глибиною більш 2м).
ОКЛС-03 - має профільований сердечник, армований склопластиковий стержень. У пази якого покладені одномодові 0В. Вільний простір заповнюється гідрофобним заповнювачем. Поверх сердечника покладені поліетиленова проміжна оболонка, броня зі склопластикових стержнів і захисна поліетиленова оболонка.
ОКЛК-03 – тієї ж конструкції, але з бронею зі сталевих дротів.
Характеристики кабелів марок ОКЛ.
Таблиця 3.5

Позначення кабелю	Кільк. ОВ	Коеф. згасання дБ/км	Дисперсія пс/(нк·км) не більше	Кільк мідних жил ДП, Æ1,2мм,шт	Зовнішній Æ, мм	Максимальна маса 1 км кабелю, кг
ОКЛ-01-0,3/ /3,5-4(8,16)	4;8;16	до 0,3	3,5	немає	10,8±1,0	90,0
ОКЛ-01-0,3/ /2,0-4(8,16)	4;8;16	до 0,3	2,0	немає
ОКЛ-02-0,3/ /3,5-4(8,16)	4;8;16	до 0,3	3,5	немає	12,4±1,2	134,0
ОКЛ-02-0,3/ /2,0-4(8,16)	4;8;16	до 0,3	2,0	немає
ОКЛС-01-0,3/ /3,5-4(8,16) ОКЛС-01-0,3/ /2,0-4(8,16)	4;8;16 4;8;16	до 0,3 до 0,3	3,5 2,0	немає немає	18,8±2,0	320,0
ОКЛС-03-0,3/ /3,5-4(8) ОКЛС-03-0,3/ /2,0-4(8)	4;8 4;8	до 0,3 до 0,3	3,5 2,0	немає немає	16,8±2,0	277,0
ОКЛК-03-0,3/ /3,5-4(8) ОКЛК-03-0,3/ /2,0-4(8)	4;8 4;8	до 0,3 до 0,3	3,5 2,0	немає немає	18,4±2,0	365,0
ОКЛБ-01-0,3/ /3,5-4(8)/4 ОКЛБ-01-0,3/ /2,0-4(8)/4	4;8 4;8	до 0,3 до 0,3	3,5 3,5	4 4	18,4±2,0	440,0
ОКЛБ-01-0,3/ /3,5-4(8,16) ОКЛБ-01-0,3/ /2,0-4(8,16)	4;8;16 4;8;16	до 0,3 до 0,3	3,5 2,0	немає немає		404,0
ОКЛАК-01-0,3/ /3,5-4(8)/4 ОКЛАК-01-0,3/ /2,0-4(8)/4 ОКЛАК-01-0,3/ /3,5-4(8,16)	4;8 4;8 4;8;16	до 0,3 до 0,3 до 0,3	3,5 2,0 3,5	4 4 немає	24,8±2,5	1382,0 1342,0

У нашому випадку регенераційні пункти встановлювати не потрібно, значить вибираємо кабель, що не має жил дистанційного живлення.
Таким чином для даної мережі виберемо кабель типу ОКЛБ-01-0,3/2,0-4.
Цей кабель працює на довжині хвилі 1,55 мкм, має мінімальне загасання; для прокладки кабелю в ґрунт судноплавні і сплавні ріки потрібно броньований кабель.
У системі передачі використовується два оптичних волокна: одне на передачу, інше на прийом. Тому що для організації 466 каналів буде потрібно одна система передачі Сопка-3м, тобто, в даному випадку потрібно два оптичних волокна. З урахуванням цього в даному курсовому проекті використовується кабель, що має чотири оптичних волокна, Конструкція кабелю показана на малюнку 3.2.

 Мал.3.2

1. Оптичне волокно
2. Оболонка оптичного модуля
3. Захисна оболонка силового елементу
4. Гідрофобний заповнювач
5. Кордель
6. Броня із сталевих стрічок
7. Скріплююча оболонка
8. Алюмінієва зварна оболонка
9. Проміжна ПВХ оболонка
10. Проміжна поліетиленова оболонка
11. Броня із сталевих дротів

3.5.  Розрахунок необхідної кількості ОК.
Розраховуємо необхідну кількість ОК для прокладки по трасі ВОЛС з урахуванням запасів. Запаси на прокладку в ґрунт - 2%, на прокладку в кабельній каналізації 5,7%, на прокладку через водяні перешкоди 14%. Введення кабелю виконують в пунктах: Запоріжжі - 6,7км; Василівці – 2,7км.
Необхідна кількість оптичного кабелю визначається:
N=(45·1,02)+(9,4·1,057)+(0,3·1,14)= 56,2 (км)
По результаті розрахунку видно, що між пунктами Запоріжжя і Василівка необхідно прокласти 56,2  км оптичного кабелю ОКЛБ-01 -0,3/2,0-4.
4. Розрахунок основних параметрів ВС.
4.1. Розрахунок параметрів ВС.
1.     Виберемо склад скла, що буде використовуватися в якості матеріалу сердцевини й оболонки. Для оболонки візьмемо 100% SiO2. Окис германію, фосфору підвищує показник переломлення; а окису бора, фтору знижують його. Враховуючи цю властивість, як матеріал серцевини виберемо скло з добавками германія -3,1% Ge₂, 96,9% Si₂, а як матеріал оболонки виберемо чистий кварц - 100% SiO₂.
Для обраних складів стекол визначимо коефіцієнти Селмейера по літературі [1]. Коефіцієнти Селмейера представимо у вигляді таблиці 4.1.
Коефіцієнти ряду Селмейера для матеріалів оболонки і серцевини
Таблиця 4.1.

Склад скла	Тип коефіцієнту	Значення коефіцієнту при i =
		1	2	3
3,1% GeO2, 96,9% SiO2	Ai ℓi,мкм	0,7028557 0,0727723	0,4146307 0,1143085	0,897454 9,896161
100% SiO2	Ai ℓi,мкм	0,6961663 0,0684043	0,4079426 0,1162414	0,897479 9,896161

2. Параметри, що розраховуємо для скла:

Показник заломлення n1 і n2 на робочії довжині хвилі;
Розраховуємо груповий показник заломлення N;
Числову апертуру NA;
-Коефіціент питомої матеріальної дисперсії М;
Відносну різницю показника заломлення ∆;
 Похідну ∆ по довжині хвилі d∆ /dλ .
Для одномодового ОК вибираємо східчастий ППП (Мал.4.1.)
                                n
                      n1
             n2
r (n)
                                      Мал.4.1.
Важливим параметром, що визначає режим роботи ВС, є нормована частота V. Для того, щоб виконувався режим одномодової роботи ВС, необхідно виконання умови: V<2,405. Якщо режим одномодової роботи не виконується, вибираємо інший склад скла, щоб знизилося процентне співвідношення домішок (окису германія).Числова апертура зменшиться і зменшиться V. Якщо усе ж не вдалося зменшити нормовану частоту до потрібного значення, то зменшуємо радіус сердцевини волокна (а). Для одномодового волокна а=4,25 мкм. Якщо різниця n1-n2 дуже мала, то збільшаться втрати на мікрозгинах ВС.
Розрахунки і результати приведені в розрахунковій частині.
4.2. Розрахунок дисперсії ВС.
У одномодових ВС поширюється тільки одна мода НЕ₁₁ и σ = σ_ВН, тобто уширення імпульсу визначається дисперсією матеріалу, профільною і хвилеводною дисперсією. Розрахунки і результати приведені в розрахунковій частині.
5.РОЗРАХУНОК ДОВЖИНИ  РЕГЕНЕРАЦІЙНОЇ ДІЛЯНКИ  ВОЛС
   5.1.Розрахунок довжини регенераційної ділянки ВОЛС по тимчасових  характеристиках  
Обмеження довжини регенераційної ділянки (РУ) по тимчасових характеристиках визначається наявністю дисперсії у ВР. При збільшенні швидкості передачі в оптичному лінійному тракті  при фіксованій дисперсії настає момент, коли передані імпульси в оптичному лінійному тракті можуть перекриватися, тобто швидкість передачі обмежена. У курсовому проекті швидкість передачі сигналу для обраної системи Сопка-3м дорівнює 68,736 Мбіт/с. Обмеження довжини РУ для конкретних наявних ВОЛС відбувається через дві категорії факторів:
 1) перекручування форми імпульсів цифрових сигналів, переданих по ВОЛС, за рахунок не ідеальності тимчасових характеристик лінійного тракту;
2) загасання сигналів, характеризуємих енергетичними характеристиками лінійного тракту.
При проходженні імпульсів світла по оптичному світловодному тракті змінюється не тільки його амплітуда, але і форма, тобто імпульс підширюється. Це означає, що тривалість його за рівнем половинної амплітуди на виході тракту t_вх більше, ніж на вході – t_вых.
Припустима швидкість передачі імпульсів визначається середньоквадратичним розширеному імпульсу у ВР:                                                                  

         
                        
             
 де, f(t) - функція описуюча форму імпульсу і нормалізована так, щоб

Якщо (s₁ – погонне уширення імпульсу (у світловоді довжиною 1 км), то у світловоді довжиною L уширення визначається (якщо немає зв'язку мод):
                                                 s=s₁L
Аналіз впливу уширення імпульсів у лінійному тракті ВОЛС показав, що їм можна зневажити практично для усіх форм використовуваних для передачі імпульсів, якщо виконується умова:
                                              У≤0,25/s
Остаточно максимальна довжина РУ обчислюється по  формулі:
                                                  ≤0,25/(s₁В)

З огляду на, що швидкість передачі системи Сопка-3м У=68,736 Мбіт/с, максимальна довжина РУ для робочої довжини хвилі оптичної несучої:
5.2 Розрахунок довжини регенераційної ділянки по енергетичним характеристикам
Мінімально припустимий сигнал на вході фотоприймача визначається припустимим коефіцієнтом помилок (К_ош= 10^-9).
У передавальній частині ВОЛС використовується лазерне джерело випромінювання, що володіє такою паспортною характеристикою, як вихідна потужність випромінювання. Так само ВОЛС має паспортну характеристику називаною енергетичним потенціалом системи зв'язку.
                                П =10lg(P_пер/Р_{min np})
Розрахунок довжини регенераційної ділянки по енергетичних характеристик здійснюється по наступній формулі:


де Р_зап - експлуатаційний запас системи зв'язку, Р_зап= 6 Дб;
              a_g - втрати в оптичному рознімному з'єднанні, a_g= 1 дБ/з'єднання;
              a - втрати в оптичному кабелі, а = 0,3 дБ/км (паспортні дані кабелі для довжини хвилі 1,55 мкм);
 a_р - загасання в нероз'ємному з'єднанні, для обраного одномодового волокна виберемо (a_р= 0,1 дБ/з'єднання;
  l_c - будівельна довжина кабелю,  l_c =1,84 км; П - енергетичний потенціал системи, П = 36 дБ.
Підставляючи приведені значення у формулу для розрахунки максимальної довжини РУ, маємо:


     Довжина регенераційної ділянки не може бути менше визначеної довжини у виді того, що більший рівень сигналу на вході приймача системи передачі є не припустимим, тому що приведе до перекручувань і порушення режиму роботи приймача. У випадку, якщо довжина лінія зв'язку менше мінімально припустимої довжини необхідно встановлювати оптичні атенюатори. Мінімально припустима довжина РУ визначається з вираження:


де Р_АРУ --  динамічний діапазон автоматичного регулювання рівня, Р_АРУ =20дБ.

Значить:
При виборі довжини РУ порівняємо довжину РУ, розраховану по тимчасових характеристиках, з довжиною РУ, розрахованої по енергетичних характеристиках, і виберемо мінімальну:
                                L_p1 =170 км > L_p2 =79  км.
У такий спосіб  припустима довжина РУ: L_pmax=79 км. Визначимо залежність максимальної довжини РУ від втрат у нероз'ємних з'єднаннях при різних будівельних довжинах (1 км, 1,84 км і 2,4 км). Результати розрахунків представлені в таблиці 5.1.
                                      
                                                                                                                         
Залежність максимальної довжини РУ від втрат у нероз'ємних з'єднаннях при різних будівельних довжинах
Таблиця 5.1.

aр, дБ	0,05	0,1	0,15	lс, км
Lp, км	80,0	70,0	62,2	1,00
Lp, км	85,6	79,0	73,4	1,84
Lp,км	87,3	81,9	77,2	2,40

Графіки залежностей  f(a_р) при різних будівельних довжинах представлені на малюнку 5.1.
Визначимо залежність довжини регенераційної ділянки від загасання в кабелі при  l_с =1,84 км при різних  a_р (0,05;ОЛ;0,15 дБ). Результати розрахунків представлені у виді таблиці 5.2. Графіки залежностей  L_pmax=f(a) при різних a_р представлені на малюнку 5.2.
Залежність  максимальної  довжини  РУ  від  втрат  в  оптичному  кабелі при  l_с =1,84 при різних втратах у нероз'ємних з'єднаннях
Таблица 5.2.

a, дБ/км	0,1	0,2	0,3	aр
Lp, км	220,2	123,3	85,6	0,05
Lp, км	181,4	110,0	79,0	0,1
Lp,км	154,3	99,5	73,4	0,15

Визначимо залежність максимальної довжини РУ від будівельної довжини кабелю при a_р 0,1 дБ при різних значеннях загасання кабелю a (0,1;0,2;0,3 дБ/км). Результати розрахунків представлені в таблиці 5.3
             Залежність  максимальної  довжини  РУ  від будівельної довжини кабелю при a_р =0,1 дБ при  різних значеннях загасання кабелю
Таблица5.3.

lс, км	1,0	1,84	2,4	a, дБ/км
Lp, км	140,0	181,4	197,6	0,1
Lp, км	93,3	110,0	115,9	0,2
Lp,км	70,0	79,0	81,95	0,3

Графіки залежностей L_pmax f(l_с) при різних значеннях загасання кабелю при a_р = 0,1 дБ представлені на малюнку 5.3.
Проаналізувавши графіки, можна зробити висновок, що довжина РУ зменшується при збільшенні  a_р і a, і збільшується при збільшенні будівельної довжини кабелю.
За результатами графічних побудов можна зробити висновок про те, що для досягнення  L_pуmax  потрібно  використовувати  наступні  параметри  лінійного тракту:  l_с =2,4 км, a = 0,1 дБ/км, a_р= 0,05. Для досягнення максимальної довжини регенераційної ділянки, з урахуванням паспортної величини загасання для використовуваного кабелю a = 0,3 дБ/км і паспортна величини максимальні довжини РУ для системи передачі Сопка-3м, потрібні наступні параметри лінійного тракту: a = 0,3 дБ/км, a_р =0,15 дБ, l_с= 1,84 км.
З огляду на викладені розрахунки  підрозділів 5.1і 5.2 робимо висновок:
Так, як  відстань між містами Запоріжжя -Василівка складає 45 км, що менше максимально припустимої довжини регенераційної ділянки для даної СП, то на проектованій ВОЛС НРП  не потрібні.
6. РОЗРАХУНОК ЗАХИСТУ ОК ВІД УДАРІВ БЛИСКАВКИ
При складанні вимог на придбання кабелю вітчизняних чи заводів іноземних фірм висунуто вимогу на кабель здатний витримати струм блискавки величиною 95 кА. Такий кабель не має потребу в захисті від ударів блискавки. Однак так, як немає гарантій, що вимоги про постачання кабелю здатного витримати струм розтікання не менш 95 кА буде виконано, то проектом передбачається захист кабелю від ударів блискавки за допомогою троса ПС-70 на ділянках зближення ВОЛС з опорами, окремими деревами лісопосадки й ін. Якщо постачальник кабелю гарантує постачання кабелю здатного витримати струм розтікання блискавки більш 95 кА, то передбачені проектом заходу для захисту від ударів блискавки виконувати не буде потрібно.
Відповідно до технічних умов оптичні кабелі типу ОКЛБ - 01 містять армуючий елемент типу сталевих стрічок, поверх якого накладається зовнішня поліетиленова оболонка. Отже, оптичні кабелі типу ОКЛБ - 01 можуть ушкоджуватися ударами блискавки.
В основу методу розрахунку ймовірного числа ушкоджень ударами блискавки покладений метод, рекомендований МККТТ для прогнозування пошкоджуваності кабелів із зовнішнім  ізолюючим покриттям.
Для ОК зонової мережі припустиме число небезпечних ударів на 100 км траси в рік складає 0,5. Тоді в перерахуванні на задану довжину траси ця величина складе:
                                       n=0,5 · 45/ 100=0,225
Ймовірне число ушкоджень оптичних кабелів типу ОКЛБ-01 з металевими елементами і зовнішнім ізолюючим шлангом, прокладених на відкритій місцевості (на 100 км довжини кабелю в рік), знаходиться по графіках, приведеним у літературі [1] на мал. 7.3. Графіки побудовані в залежності від питомого опору землі  ρ для різних значень надзвичайно допустимого струму блискавки в металевих покровах кабелю I₀ при середній тривалості гроз Т=20 ч/г. Для кабелю типу ОКЛБ-01 у розрахунках приймемо  I₀= 28кА.
Ймовірне число ушкодження оптичних кабелів для ρ =50 Ом·м складе
 n = 0,5. Визначимо число небезпечних ударів n по формулі:
;
          де:         Т – грозова діяльність у рік, ч;
L – довжина ділянки траси.
   
n₁=0,5 ·45·60/100·20 = 0,675
Тому що ймовірне число ушкоджень ОК ударами блискавки перевищує припустиму кількість, то на даних ділянках необхідно приймати заходи для захисту оптичного кабелю від ударів блискавки. Як основну міру захисту розглядають прокладку тросів грозозахисту.
Захисна дія прокладених у землі тросів характеризується коефіцієнтом захисної дії h, що показує відношення ймовірного числа ушкодженні кабелю при наявності троса до ймовірного числа ушкодження при його відсутності. У такий спосіб коефіцієнт захисної дії троса дорівнює:
h = n_тр / n
Коефіцієнт захисної дії при прокладці одного сталевого троса діаметром
9,4 мм (трос ПС-70) і відстані між кабелем і тросом 0,5 м для різних значень питомого опору землі представлений у літературі [1] на мал. 7.4.
При ρ =50 Ом·м і h = 0,06, ймовірне число ушкоджень кабелю визначається по формулі:
n₀ =h - n;
n₀ = 0,06 - 0,675 = 0,615
Знайдена величина менше припустимого числа небезпечних ударів, значить захисту одним тросом буде досить.
7.ПИТАННЯ МОНТАЖУ І ПРОКЛАДКИ ОК                                                    7.1Питання монтажу ОК                                                                                              
Монтаж ОК - один з найбільш складних і відповідальних видів роботи. Монтаж ОК може бути нероз'ємним і рознімної. З'єднання окремих будівельних довжин лінійних ОК здійснюється за допомогою нероз'ємних з'єднань: зварювання, склейка і рознімних – які називаються механічними з'єднувачами. Для підключення ОК до приймально-передавального апаратурі використовуються рознімні з'єднувачі (рознімання).
Для захисту місць з'єднання встановлюються захисні муфти, а в місцях з'єднання лінійного і станційного ОК - пристрою стику станційного і лінійного кабелів (УССЛК).
Монтаж полягає:
а) звільнення кабелю і волокон від захисних покровів;
б) перевірка несправності волокон;
в) з'єднання силових елементів;
г) підготовки торців світловодних волокон;
д) з'єднання волокон;
е) відновлення захисних покровів.
Торці волокон повинні бути чистими, гладкими, плоскими, а їхній скол повинний бути строго перпендикулярній осі волокна. Дуже важливим є геометричне узгодження волокна при стику, а саме:
а) мінімальний поперечний зсув осей;
б) мінімальні зазори між площинами торців;
в) мінімальний кутовий зсув осей.
Крім того, для одномодових світловодів факторами, що впливають на загасання в з'єднанні, є деформація серцевин і непогодженість розміру модових плям. Невиконання всіх цих вимог приводить до додаткових утрат.
У даному курсовому проекті для з'єднання оптичних волокон будемо використовувати зварювання. Це найбільш розповсюджений спосіб одержання нероз'ємних з'єднань ОВ. Зварювання що з'єднуються ОВ передбачає оплавлення кінців світловодів у результаті їхнього приміщення в поле могутнього джерела теплової енергії: поле електричного розряду, полум'я газового пальника в зону могутнього лазерною випромінювання. Кожен метод має як достоїнства так і недоліки. Найбільш розповсюдженим способом є зварювання ОВ у поле електричного розряду. Зварювання ОВ у полі електричного розряду складаються з двох етапів:
1)          попереднє оплавлення торців світловодів. Ця операція використовується з метою часткової ліквідації мікро нерівностей, що виникають на торцях ВР під час сколювання. Тік у режимі оплавлення досягає 10...12 мА;
2)          безпосереднє зварювання ОВ. При цьому струм дуги досягає 12...16 мА. Для автоматизації процесу зварювання ОВ і незалежності якості з'єднання від кваліфікації працівників останнім часом були розроблені і впроваджені автоматичні зварювальні апарати, що помітно підвищили швидкість і якість з'єднання світловодів.
Для монтажу ОК можна використовувати муфту FOSC 400 А4 фірми Raychem.
Муфта FOSC 400 А4 сама маленька з муфт FOSC 400. Вона призначена для з'єднання кабелів з малим числом волокон і для розгалужених з'єднань. Розгалужувальні з'єднання - ті, де більшість волокон у кабелі "проходять транзитом" через муфту і тільки кілька волокон виділені з кабелю і подаються в будинок чи в Оптичний Мережевий Модуль (ОСМ). Муфта FOSC 400 А4 цілком готова для збереження "транзитних" вільних буферних трубок. Маються варіанти лотків для вільного збереження транзитних пучків волокон і стрічок волокон. Як і у всіх муфтах FOSC 400, ємність лотка для вільного збереження волокон і число з'єднань, на яке розрахована муфта FOSC 400 А4 залежать від декількох факторів, таких як конструкція кабелю, тип з'єднання і довжина вільно збереженого волокна.
Зовнішній вигляд і конструкція муфти представлена на  мал. 7.1


Мал. 7.1.
Монтаж муфти проводиться в наступному порядку:
1.Уведення кабелів в овальний патрубок.
1)      Розкривається заглушений кінець овального патрубка (зрізується слюсарною ножівкою). Обробляється край отвору з внутрішньої сторони наждаковим папером.
2)      Чистою сухою тканиною протирається оболонка кабелю на довжині біля двох метрів, щоб видалити пил, ґрунт і інші забруднюючі речовини. Береться овальна термоусаджувальна трубка і насувається на кабелі. Незабарвлений (чорний) кінець трубки повинний бути звернений до підстави муфти.
3)      Просмикуються кабелі через отвір овального патрубка і підготовляються.
2. Підготовка кабелів.
1)      Знімається оболонка кабелю (і екран, якщо є) на довжині близько 1,2м, як того вимагають правила оброблення кабелів. Вилучається компаунд, що заповнює, із трубок, у яких знаходяться оптичні волокна, і відрізається центральний  силовий елемент на відстані 75мм від зрізу зовнішньої оболонки кабелю.
2)      Якщо треба забезпечити з'єднання екрана, на оболонці кабелю робиться подовжній надріз на 25мм убік від кільцевого зрізу оболонки. Плоскогубцями притискається до оболонки й екрана кабелю затиск, з'єднаний із проводом з'єднання екрана.
3)      Сполучаються кільцеві зрізи оболонок кабелів із краєм підстави муфти. Просмикуються центральні силові елементи в затиски і закріплюються. Зайва довжина центральних силових елементів зрізується.
    3. Герметизація овального вступного патрубка.
1)      Ретельно протирається серветкою овальний патрубок і оболонки кабелів на відстані 100 мм від краю введення.
2)      Очищені частини овального патрубка й оболонок кабелів обробляються по окружності наждаковим папером.
3)      Надівається овальна герметизуюча трубка на кабелі й овальний патрубок. Відзначається на одному з кабелів місце, де кінчається трубка. Робиться ще одна відмітка на 5мм ближче до підстави муфти FOSC. Починаючи з цієї другої відмітки кабель обмотується алюмінієвою фольгою.
4)      Насувається овальна герметизуюча трубка на овальний патрубок. Вставляється розгалужуючий затиск.
5)      За допомогою фена гарячим повітрям нагрівається трубка, яка герметизує ввід кабелів в овальний патрубок температурою не менш 350 ⁰ С до повної усадки.
4. Зрощування й укладання волокон.
1)      На одне з волокон одягається захисна термоусаджувальна трубка, волокно зрощується за допомогою зварювання. Коли зварений зросток готовий, на нього насувається захисна термоусаджувальна трубка і всідається за допомогою відповідного пристрою в зварювальному апараті.(мал. 7.2).
Автоматичний апарат для зварювання оптичних волокон FSM-40S
Новий, цілком автоматичний зварювальний апарат FSM-40S сполучив у собі надійність попередньої моделі FSM-30S з останніми досягненнями в області високих технологій. FSM-40S володіє рекордною швидкодію, компактністю і точністю оцінки втрат у звареному з'єднанні. Програмне забезпечення дозволяє проводити зварювання всіх застосовуваних у ВОЛС на сьогоднішній день типів волокон. Автономне живлення, можливість роботи в діапазоні від -10°С до +50°С и посилений захист від вітру гарантує одержання наднизьких втрат у польових умовах. FSM-40S має русифіковане меню екранних команд і поставляється з технічним описом і інструкцією з експлуатації російською мовою.

Мал. 7.2.
2)      Змонтований зросток міститься у власника. Запас волокна вкладається кільцями на лотку.
3)      По закінченні зрощування на касеті встановлюється захищаючи кришка. Кришка закріплюється стрічкою з "липучками", що обмотується навколо касети і кришки.
5. Установка касети.
При використанні додаткових касет сполучаються штифти касет з отворами в скобі підстави муфти. Стискуються штифти і вставляється касета в скобу.
6. Монтаж корпуса муфти.
1)      На лоток кладеться силікагель і закріплюється полівінілхлоридною стрічкою.
2)      Обережно надівається корпус муфти FOSC 400 А4 на підставу. Суміщається біла крапка на корпусі муфти з білою крапкою на підставі. Надівається запірне пластмасове кільце на стик корпуса  з підставою муфти. Запірне кільце повинне цілком ввійти в канавку.
3)      Місце з'єднання ретельно протирається серветкою, що після буде герметизуватися.
4)      Наждаковим папером обробляється по окружності корпус і підстава муфти на очищеній ділянці. Чистою сухою тканиною віддаляються з оброблених поверхонь частки матеріалу, стерті наждаком.
5)      Місце з'єднання муфти з підставою обертається смужкою матеріалу, що клеїть, таким чином, щоб липка сторона стрічки була звернена до муфти.
6)      Надівається термоусаджувальне кільце на корпус муфти так, щоб воно закрило місце з'єднання корпуса. Кільце прогрівається до повної усадки.
Докладна інструкція з монтажу входить у комплект постачання кожної муфти. Зібрану  муфту можна  закріпити в кабельній чи каналізації укласти в ґрунт.
  7.2. Питання прокладки ОК                                                                                                     Існує два способи прокладки магістрального кабелю: у готову траншею і механізований безтраншейний спосіб. Прокладка кабелю з застосуванням механізмів - 51,7км траси, вручну - 0,5км.
Основний спосіб прокладки ОК використовуваний при будівництві ВОЛС - прокладка кабелю безтраншейним способом. Прокладку кабелю безтраншейним способом рекомендується робити під постійним оптичним контролем за цілісністю і станом оптичних волокон. З цією метою всі оптичні волокна з'єднуються шлейфом і перевіряються вимірювальним приладом, тобто проводиться вхідний контроль.
Прокладка кабелю за допомогою кабелеукладача (безтраншейна прокладка) є найбільш розповсюдженим способом і широко застосовується на трасах у різних умовах місцевості. У цьому випадку ножем кабелеукладача в ґрунті прорізається вузька щілина і кабель укладається на її дно. При цьому механічні навантаження на кабель досить високі, тому що кабель на шляху від барабана до виходу з кабеленаправляючої касети піддається впливам продольного розтягування, поперечного стиску і згину, а також вібраційному впливу у випадках застосування вібраційних кабелеукладачів. У залежності від рельєфу місцевості і характеру ґрунтів, конструкції і технічного стану кабелеукладача і режимів його роботи механічні навантаження на кабель можуть зміняться в досить широких межах.
У цілому безтраншейна прокладка кабелю процес динамічний, кабель при цьому випробує механічні навантаження, зв'язані з впливом маси кабелю-укладальника на кабель при зміні опору ґрунту в процесі прорізання щілин, невідповідністю швидкості руху кабелеукладача і швидкості подачі кабелю в касету, а також нерівномірним рухом тягових засобів і порушенням поперечної і подовжньої стійкості кабелеукладачів. Незважаючи на те, що оптичні кабелі мають порівняно малий діаметр і масу, для зменшення натягу кабелю при його прокладці необхідно створювати примусове обертання барабана в момент початку руху кабелеукладача і вживати заходів по зниженню тертя осі барабана в опорах, не допускати засмічення касети кабелевкладального ножа і зупинок обертання барабана при русі кабелеукладача.
Прокладка в ґрунт оптичних кабелів можлива стандартним кабелевкладальним устаткуванням, однак у нього необхідно внести ряд найважливіших конструктивних змін, оскільки використовуване могутнє устаткування для прорізання ґрунту може легко зашкодити скляні волокна кабелю, якщо не дотримувати особливої обережності. Особливо ретельно проводиться підготовка до прокладки, виконується маршрутна зйомка для визначення місця розташування зростка, вибору способів прокладок, прийнятних для відповідного типу ґрунту, крапок доступу до смуги відчуження, а також для обліку ймовірних непередбачених проектом особливих ситуацій. Кожна ділянка траси від зростка до зростка (відстань зразкова 1...3 км) повинний бути попередньо підготовлений. У місцях пристрою зростків варто залишати достатній запас кабелю для наступного зрощування.
Відомі два варіанти системи прокладки оптичних кабелів:
 1) традиційна система прокладки;
 2) спеціалізована система прокладки.
Традиційна система прокладки з розміщенням кабельних барабанів позад трактора, при цьому кабель подається прямо з барабана в касету без якого або вигину і без необхідності проходження через чи ролики направляючі трубки. Пристрій системи зручно в роботі і дозволяє водію одночасно керувати кабелевкладачем і барабаном.
Після проходу кабелеукладача утворена в ґрунті щілина засипається ґрунтом, що обрушується. При необхідності кабелевкладачем можна прокладати одночасно два кабелі, достоїнством даного варіанта є те, що кабель прямо з барабана подається в касету без вигинів і не випробує додаткових напруг.
Найбільше поширення одержала прокладка ОК кабелевкладальним комплексом, що складається зі спеціально обладнаного бульдозера і вібраційного кабелеукладача. При прокладці кабелю обидві машини з'єднують тяговим тросом. Призначення бульдозера планування і вирівнювання траси. Достоїнством вібраційного кабелеукладача є мале стискальне зусилля, висока маневреність у стиснутих умовах (населені пункти, поблизу дорогий, лісу) і можливість ефективної роботи в різних ґрунтах.
Спеціалізована система прокладки, у якій кабельний барабан монтується попереду трактори і кабель проходить над кабіною трактора через квадратну конструкцію з роликами і направляючими трубками, а потім через блок з гідроприводом, що забезпечує розмотування кабелю з барабана і подачу нею в касету. Кабель повинний зробити один виток навколо блоку, швидкість обертання перевищує лінійну швидкість переміщення базового трактора.
 Необхідно відзначити, що у відкритій сільській місцевості підземний кабель прокладається безпосередньо в ґрунт, а в більш заселених районах   у траншею. Через дороги, переїзди, струмки кабель прокладається в трубах.
В кінцевих пунктах у проектованої ВОЛС кабель прокладається в каналізації. Крім механічних впливі викликають зміни фізичних параметрів ОК температурні зміни середовища, що оточує кабель. Прокладку і монтаж варто робити при температурі навколишнього повітря не нижче мінус 10⁰ С.
Одна з найбільш важливих характеристик конструкції кабелю припустиме зусилля на розтягування. При прокладці в телефонну каналізацію кабель випробує найбільші розтяжні зусилля. Тому під час затягування кабелю в канал необхідно контролювати силу натягу й у випадках необхідності (при випадкових ривках) обмежувати.
У міській каналізації в проектованої ВОЛС прокладається кабель, що не має зовнішнього броньового покриву ОКЛ-01-0,3/2,0-4. Загальне число кабелів в одному каналі каналізації не повинне перевищувати трьох, сумарна площа їхнього перетину не повинна перевищувати 20...25% площі перетину каналу.
Затягування кабелю у вільні канали здійснюється сталевими чи тросами пластиковою лозиною діаметром 5...6 мм. У зайняті канали кабель утягується за допомогою прядив'яних чи сталевих тросів у поліетиленових шлангах.
Скріплення ОК із тросом при прокладці здійснюють за допомогою спеціального пристрою -і захоплення, виконаного з гнучкої тефлонової трубки, нейлонової втулки і перехідного кільця. Армуючі елементи оптичного кабелю кріпляться до перехідного кільця захвату. Таким чином все навантаження при прокладці в каналізації сприймають ці елементи кабелю, а скляні волокна не випробують розтяжних зусиль. Для зменшення тертя і підтримки зусиль натягу в межах норми використовуються мастильні матеріали (вазелін). Змащення дозволяє знизити зусилля натягу мінімум на 20 %.
Якщо неможливе застосування кабелеукладача, то кабель прокладають у заздалегідь підготовлені траншеї. Траншея відкривається чи механізмом вручну. Найчастіше для цієї мети застосовуються екскаватори. Кабель, що укладається у відкриті траншеї, розмотується, як правило, з барабанів, установлюваних на чи автомашинах кабельних візках. В міру руху чи візка автомашини й обертання барабана, кабель змотується з останнього й укладається безпосередньо в чи траншею уздовж її, по брівці а потім на дно траншеї. Якщо на трасі маються перешкоди, що виключають рух механізмів, розмотування здійснюються вручну. Кабель розносять уздовж траншеї, укладають на брівку, а потім опускають на дно траншеї.
Щоб не припиняти рух транспорту під час будівництва кабельний лінії, на перетинанні траси із шосейними і залізницями, кабелі укладають у попередньо закладені під проїзною частиною труби. Укладання труб, в основному азбестоцементних чи пластмасових, звичайно виконується способом горизонтального буравлення ґрунту. Труби, що прокладаються під залізними дорогами азбестоцементні, для підвищення їхньої ізоляції попередньо покривають гарячим бітумом. Кінці труб повинні виходити не міні чим на 1 м від краю кювету і лежати на глибині не менш 0,8 м від його дна.
Буравлення ґрунту при затягуванні труб здійснюється гідравлічним буром, бурильно-штиковою чи установкою пневматичним пробійником. Процес буравлення полягає в наступному:
За допомогою гідравлічного блоку циліндрів і насосів високого тиску в ґрунт заштовхується сталева штанга, яка складається з відрізків довжиною 1 м, нагвинчених один на одного за мірою продавлювання. Після виходу на протилежну сторону шосе (чи залізниці) кінець першої штанги з нагвинченим наконечником, останній заміняють розширником, протягають у зворотному напрямку; при цьому в ґрунті в результаті його ущільнення утвориться канал. Слідом за розширником у канал заштовхують труби, що звичайно вдається зробити при ширині переходу до 12 м.
При прокладці кабелю через ріки, для запобігання кабелю від заторів льоду, перехід через судноплавні і сплавні ріки, як правило, роблять нижче автомобільних і залізничних мостів. Для захисту від ушкоджень якорями річкового транспорту кабелі заглиблюють у дно на величину звичайно не менш 1 м. Кабель через ріки прокладають звичайним ножовим кабелеукладачем, гідравлічним чи кабелеукладачем вручну з плавзасобів, попередньо розроблені траншеї. Прокладка кабелю ножовим кабелеукладачем проводиться після попередньої перевірки дна ріки з метою виявлення перешкод на трасі.
Якщо трактори не можуть пройти безпосередньо по ріці, тягове зусилля на кабелеукладач передаються за допомогою тросів. Якщо використання ножового кабелеукладача неможливо, застосовують гідравлічні кабелеукладачі з гідромонітором, тобто струмінь води під величезним тиском прориває в дні траншею.
На великих водоймах кабелі прокладають у підвідні траншеї з буксирних чи самохідних судів. Для дотримання наміченої траси використовуються канати, по яких рухаються плавзасоби. На судноплавних і сплавних ріках звичайно прокладають два кабелі: основна і резервний, відстань між ними повинно бути не менш, чим 300 м.
 7.3 Фіксація траси на місцевості                                                                                              Через деякий час після прокладки, траса покривається рослинністю, а в зимовий час -- снігом, що ускладнює виявлення кабелю, муфт і інших елементів лінії в процесі експлуатації. Тому в процесі будівництва на стиках будівельних  довжин, а також на поворотах траси, у місцях перетинань із шосе, залізницями, ріками й іншими перешкодами встановлюються замірні стовпчики. Звичайно стовпчики виготовляються з залізобетону перетином 0,5 х 0,15 м і довжиною 1,2 м (підземна  частина 0,7 м і наземна 0,5 м). У районах з великими сніжними покровами передбачають стовпчики більшою довжиною. Стовпчики встановлюються на відстані 0,1 м від осьової лінії траси, як правило, на польовій стороні.
8.0 РГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ                           
Технічна експлуатація ВОЛС здійснюється відповідно до основними діючими положеннями по організації технічної експлуатації лінійно-кабельних споруджень (ЛКС) міжміського зв'язку з урахуванням особливостей тонічного обслуговування і ремонту ЛКС ВОЛС.
Основними експлуатаційними підрозділами, що здійснюють технічну експлуатацію ЛКС ВОЛС міжміського зв'язку є підрозділи, передбачені відповідними нормативними актами Державного комітету зв'язку й інформатизації України.
На магістральних мережах ці підрозділи адміністративно об'єднані з ОРП (ОП), організуються в експлуатаційні підрозділи лінійно-технічного цеху (ЛТЦ).
У функції виробничих лабораторій зв'язку, зв'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом ВОЛС, входять виміру характеристик оптичного кабелю і виконання відповідних монтажних робіт.
З метою систематичного аналізу стану ЛКС, ефективності методів експлуатації, причин, характеру і тривалості аварій і ушкоджень в експлуатаційних підрозділах ведеться виробнича документація. Виробнича документація по експлуатації лінійно-кабельних споруджень ВОЛС поділяється на:
 а) нормативно-довідкову;
 б) оперативно-технічну;
 в) технічну;
 г) прийомоздатну;
 д) організаційну.
Конкретні форми документації, порядок її виконання і збереження визначають відповідні розпорядження Державного комітету зв'язку й інформатизації України.
Технічне обслуговування ЛКС  комплекс технічних і організаційних заходів, спрямованих на підтримки працездатності лінійних споруджень і забезпечення їхнього надійного функціонування в процесі технічної експлуатації.
До робіт по технічному обслуговуванню лінійно-кабельних споруджень ВОЛС, відносяться оперативний контроль технічного стану споруджень і виконання планово-профілактичних і поточних робіт.
Оперативний контроль передбачає постійний контроль параметрів оптичного кабелю і стану лінійних споруджень по сигналах телемеханіки, при необхідності терміновий виїзд на трасу для вживання необхідних заходів по попередженню чи ушкоджень аварійних ситуацій; контрольні огляди і перевірки технічного стану лінійно-кабельних споруджень на трасі.
До планово-профілактичних робіт відносяться:
а) вимір параметрів передачі оптичних кабелів;
б) 1 проведення робіт із захисту лінійно-кабельних споруджень (ЛКС) на трасі від механічних ушкоджень;
в) виготовлення й установка на трасі кабельної лінії попереджувальних знаків, замірних стовпчиків, шлагбаумів і т.д.;
г) обслуговування кабельної каналізації;
д) контроль глибини залягання кабелів і уточнення картограм;
е) обслуговування річкових кабельних переходів, підготовка ЛСК до роботи до зимових умов і в період повеней;
ж) проведення з відповідними організаціями заходів щодо забезпечення схоронності ЛКС;
 з) ремонт устаткування, інструментів і засобів механізації.
При проведенні поточних робіт на ЛКС зв'язку виконується нагляд за трасами кабельних ліній і проведення робіт чи поблизу в охоронних зонах кабелю, а також усунення виявлених дефектів. Періодичність і маршрути оглядів трас кабельних ліній у залежності від призначення, конкретних умов проходження, сезону року, наявності грабарств визначаються виробничими підприємствами зв'язку. У випадку проведення грабарств в охоронній зоні кабелю виїзд на трасу здійснюється в залежності від умов і характеру вироблених робіт. З метою зменшення пробігу автотранспорту, підвищення продуктивності праці і зменшення витрат, огляд трас повинний бути: