Лекция на тему Основні засади інноваційного розвитку
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-05-05Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Тема №1. Основні засади інноваційного розвитку (Становлення теорії інновації)
1. Становлення та розвиток теорії інновації.
2. Місце та роль інновацій у системі господарювання.
3. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності.
4. Загальна характеристика та структура інноваційного процесу.
5. Система класифікації інновацій.
6. Життєвий цикл інновацій.
1. Становлення та розвиток теорії інновації
Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображене в працях західноєвропейських учених. Але питання пов’язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії[18]:
А. Сміт (1723-1790) пов’язував науково-технічний прогрес з характером розвитку і потребами виробництва.
К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва.
Неокласична школа (1870-1930) , яка представлена В. Джевансом (1871) , А. Маршалом (1890), Л. Вальрасом (1874), розглядала науково-технічний прогрес як заданний чинник при дослідженні ринкової економічної системи.
Кейнсіанська теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945), у 30-50 роках розглядала економічні процеси в короткостроковому періоді, тому науково-технічному прогресові не приділялося достатньої уваги, він перебував у становищі “за інших рівних умов”.
У другій половині 50-х років представники неокласичного ренесансу – М. Абрамовиц, Р.Солоу, Е. Денісон та інші довели, що НТП є основним чинником економічного розвитку ХХ століття. Ці вчені-економісти поклали край ігноруванню нтп в економічній теорії. НТП починає розглядатись як чинник виробництва разом із капіталом і працею.
Період після другої світової війни став часом науково-технічної революції та її впливу на економічний розвиток. Саме тоді об’єктивні передумови сприяли народженню нового напряму економічної теорії, спрямованому на вивчення науково-технічного прогресу.
Технологічні уклади
Провідні вчені Й. Шумпетер і Г. Менш, які також приділяли велику увагу розвитку інноваційного процесу, вперше висловили гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі нерівномірно, а у вигляді кластерів, або технологічних укладів (одночасно освоюваних зв’язаних інновацій), вони систематизували дані про основні інновації, які вплинули на розвиток економічної системи.
Кластер – сукупність базисних інновацій (цілісна система нових продуктів і технологій), що сконцентрована на визначеному відрізку часу і у визначеному економічному просторі.
Поняття „уклад” означає встановлений порядок будь-чого.
Життєвий цикл технологічного укладу має три фази розвитку і визначається періодом близько 100 років.
Перша фаза – зародження і становлення в економіці попереднього технологічного укладу.
Друга фаза – структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва, це період домінування нового технологічного укладу, приблизно 50 років.
Третя фаза – відмирання застарілого технологічного укладу.
В сучасних дослідженнях НТП важливе місце займає концепція нерівномірності інноваційної активності. Основні положення цієї концепції були висловлені Й. Шумпетером в 1930-і роки, а потім подальший розвиток отримала в кінці 1970-х – початку 1980-х років в роботах західноєвропейських дослідників – Г. Менша, Х. Фримена, Я. Ван Дейна, А. Кляйнкнехта і ін.
Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):
1 хвиля (1785-1835) – механізація праці у ткацтві, зміни в хімічній і металургійній промисловості;
2 хвиля (1830-1890, середина ХІХ століття) – винаходи турбіни, жнейки, телеграфу Морзе, швейної машини, відкриття Фарадеєм електромагнітної індукції, створення Максвелом теорії магнітного поля, розвиток залізничного транспорту, вуглевидобуток та паровий двигун;
3 хвиля (1880-1940, кінець ХІХ – початок ХХ століття) – винахід електродвигуна, а саме створення трьохфазного асинхронного двигуна на перемінному струмі електротехніком М.О.Доливо-Добровольським, розвиток російським вченим-металургом Д.К.Черновим теорії термічної обробки сталі і, відповідно, розвиток чорної металургії;
4 хвиля (1930-1990) – нафта разом з продуктами органічної хімії, автомобілебудування;
5 хвиля (1985-2035) – мікроелектроніка, електронна промисловість, біотехнологія і інформатика, гнучкі технології і робототехніка, нетрадиційна енергетика, композиційні матеріали, безвідходні технології, комп’ютери, телекомунікації, принципово нові види транспорту, космічні технології, принципово нові технічні системи і технології сфери послуг, медицини, освіти, науки, радіоелектроніка, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, тощо.
В новий шостий технологічний уклад включені біотехнологія, космічна техніка, тонка хімія тощо.
2. Місце та роль інновацій у системі господарювання
М.Портер розрізняє 4 стадії конкурентного розвитку країни:
Стадія розвитку на основі чинників виробництва;
Стадія інвестиційного розвитку;
Стадія інноваційного розвитку;
Стадія розвитку на основі добробуту.
На підставі розглянутого розподілу можна виділити такі структурні джерела економічного розвитку країни:
Чинники виробництва;
Інвестиції;
Інноваційна діяльність.
Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентоспроможність і ефективність економіки визначаються структурою джерел її фінансування. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовуються в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.
За рівнем розвитку, міжнародної кооперації і інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи:
Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція.
Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.
Країни другого технологічного кола: найрозвиненіші країни з точки зору інноваційної складової.
Постсоціалістичні країни Східної Європи.
Країни СНД.
Країни, що розвиваються.
Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах:
горизонтальна інтеграція НДДКР,
створення обчислювальних мереж;
проведення спільних досліджень;
державна підтримка нових технологій.
До специфічних характеристик сучасних технологій можна віднести:
вузьку спеціалізацію;
швидку застарілість;
необхідність постійного розвитку;
високу ризикованість фінансових ресурсів;
швидку розповсюдженість у всьому світі;
розроблення і впровадження ноу-хау;
розвиток при тиражуванні;
неможливість поширення тільки за допомогою документації та ін.
Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційному типі розвитку, для якої характерні:
інтелектуалізація виробничої діяльності;
використання високих інформаційних технологій;
екологічність;
творчість кадрів;
добробут населення.
Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальний продукт, без якого неможливо створити конкурентоспроможне виробництво та продукцію. Зараз підтримання здатності національної економіки до інноваційного розвитку проходить через використання найновіших технологій. Цей процес відображається динамікою показника наукомісткості виробництва.
Наукомісткість виробництва визначається як відношення витрат на дослідження і розроблення до обсягу продаж. Саме цей показник використовується для класифікації галузей і виробництв за ступенем наукомісткості та для проведення різноманітного аналізу інноваційного процесу. Для віднесення галузі промисловості до наукомісткої названий показник має перевищувати середній рівень.
Основними причинами активізації інноваційної діяльності в Україні є:
незавершеність і нелогічність проведених економічних перетворень;
слабкість ринкових інструментів економіки;
збереження економічних відносин із зовнішнім світом, що базуються на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарів народного споживання.
Силовими прийомами неможливо стимулювати інноваційну діяльність держави. Потрібно створити умови за яких виникне попит на інноваційну діяльність. Україна повинна знайти своє місце в світі оскільки вона не може розвиватись окремо від світової економіки. Економічний розвиток з використанням інноваційних шляхів розвитку може відбуватись по чотирьом моделям:
Економіка, яка базується на сировинних галузях і первісній обробці.
Перевага в розвитку важкої промисловості. Це матеріало- і трудомістке виробництво з високим навантаженням на екологію.
Високі технології. Це виробництво з низькою матеріало-трудомісткістю, екологічно чисте.
Розвиток “м’яких” технологій. Це консалтинг, розробка програмного забезпечення, освіта, створення інтелектуальної власності.
Вибір залежить від двох факторів: доступності інвестицій і конкуренції на світовому ринку. Вибір України коливається біля першої моделі.
3. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності
Інноваційний менеджмент – це однин з напрямків стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні управління організацією. Головне в інноваційному менеджменті це розробка стратегії інновації і заходів, направлених на її реалізацію.
Інноваційний менеджмент – це сукупність принципів, методів і форм регулювання інноваційних процесів в економічних системах, управління інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їх персоналом.
Інноваційний менеджмент спрямований у майбутнє, він обслуговує оновлення продукції та виробництва з метою підтримки конкурентноздатності в ринковому середовищі.
Конкретна сутність функцій інноваційного менеджменту розрізняється в залежності від рівня: держава, регіон, конкретна організація.
Innowatoin (англ.) означає “введення інновації”, нововведення.
Інновація виникає в результаті використання наукових досліджень і розробок, що направлені на удосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки, культури, освіти і інших галузях діяльності суспільства.
Нововведення – оформлений результат фундаментальних прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт в будь-якій сфері діяльності спрямований на підвищення ефективності.
Нововведення означає, що новизна використовується. З моменту прийняття до розповсюдження новизна набуває нової якості і стає інновацією.
Основні властивості нововведення:
відносні переваги в порівнянні з традиційними рішеннями;
сумісність із практичною діяльністю і технологічною структурою;
складність;
нагромаджений досвід впровадження, тощо.
Практичним освоєнням нововведень є реалізація комерційної (підприємницької) ідеї по задоволенню попиту на конкретні види продукції, технологій, послу як товарів. В сучасній теорії інновації розрізняють нововведення-продукти, нововведення-процеси (виробничо-технологічні), модернізації і модифікації продуктів і послуг.
Модифікація – прогресивні зміни, перетворення виробництва, технології, продукції, що виробляється, створення кращого варіанта, нової моделі; видозмінена модель виробу, машини.
Модернізація – процес часткового оновлення, зміни застарілого устаткування (машин, механізмів, приладів, обладнання та ін.0, технології виробництва, технічне і технологічне переоснащення промислових і сільськогосподарських підприємств.
Нововведення-продукти являються первісними, вони з’являються в економіці попереднього технологічного укладу і означає фазу зародження нового технологічного укладу. У фазі домінування нового технологічного укладу спостерігається розповсюдження (дифузія) нововведень-процесів, коли відбувається переливання капіталів в новий уклад суспільного виробництва. Модифікація продукції, що випускається, визначається кон’юнктурними змінами на ринку товарів і послуг.
Нововведення оформляються у вигляді відкриттів, винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документацій на нові або удосконалені види продуктів, технології, управлінський або виробничий процес організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або принципів; документа (стандарту, рекомендацій, методики, інструкції тощо); результатів маркетингових досліджень тощо.
Під новацією розуміють нове явище (відкриття, нове теоретичне знання), новий метод (принцип), винахід, комерціалізацію нововведень (включаючи маркетинг). При оновленні асортименту продукції, засобів виробництва і послуг використовуються науково-технічні, технологічні, організаційно-економічні і управлінські новації.
З моменту прийняття нововведення до розповсюдження, нововведення стає інновацією. Процес введення новації на ринок прийнято називати комерціалізацією.
Методологія системного аналізу інновацій базується на міжнародних стандартах, які були прийняті Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Групою національних експертів була запропонована стандартна схема для обстеження досліджень і експериментальних розробок “Керівництво Фраскаті” (перша версія документа була прийнята у 1963 р. в італійському місті Фраскаті, остання редакція цього положення прийнята у 1993 р.).
Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, який одержав утілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг.
Інновація розглядається як використання результатів наукових досліджень і розробок спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки, культури, освіти і в інших сферах діяльності суспільства.
Інновація – це результат взаємодії між її творцями і споживачами.
Неодмінними властивостями інновації є: науково-технічна новизна; можливість виробничого застосування; комерційна реалізація.
Сучасна економічна теорія розрізняє п’ять основних типів інновацій:
введення нового продукту (товарна інновація);
введення нового методу виробництва (технологічна інновація);
створення нового ринку товарів або послуг (ринкова інновація);
освоєння нового джерела поставки сировини або напівфабрикатів (маркетингова інновація);
реорганізація структури управління (управлінська інновація).
Закон України “Про інноваційну діяльність” розрізняє два поняття інноваційного продукту і інноваційної продукції.
Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і/або дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі і інформаційної) або продукції з виготовленням експериментального зразка чи досвідної партії і відповідає таким вимогам:
він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності, на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів;
розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;
в Україні цей продукт вироблено вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентноздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про інноваційну діяльність”, а саме:
отримується внаслідок виконання інноваційного проекту;
виробляється в Україні вперше або, якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентноздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту. Інноваційною продукцією може бути визнано також інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражування.
До інноваційної продукції відноситься:
продукція, що зазнала значних технологічних змін (технічні характеристики і сфера використання її значно відрізняються від технічних характеристик і сфери використання продукції, що виготовлялась раніше), або заново впроваджена (принципово нова) продукція протягом останніх трьох років;
традиційна продукція, параметри якої в значній мірі удосконалені чи модифіковані протягом останніх трьох років;
інша інноваційна продукція, впроваджена протягом трьох останніх років, заснована на впровадженні нових чи значно вдосконалених виробничих методів, які передбачають застосування нового виробничого устаткування, нових методів організації виробництва чи їх сукупності.
1. Становлення та розвиток теорії інновації.
2. Місце та роль інновацій у системі господарювання.
3. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності.
4. Загальна характеристика та структура інноваційного процесу.
5. Система класифікації інновацій.
6. Життєвий цикл інновацій.
1. Становлення та розвиток теорії інновації
Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображене в працях західноєвропейських учених. Але питання пов’язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії[18]:
А. Сміт (1723-1790) пов’язував науково-технічний прогрес з характером розвитку і потребами виробництва.
К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва.
Неокласична школа (1870-1930) , яка представлена В. Джевансом (1871) , А. Маршалом (1890), Л. Вальрасом (1874), розглядала науково-технічний прогрес як заданний чинник при дослідженні ринкової економічної системи.
Кейнсіанська теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945), у 30-50 роках розглядала економічні процеси в короткостроковому періоді, тому науково-технічному прогресові не приділялося достатньої уваги, він перебував у становищі “за інших рівних умов”.
У другій половині 50-х років представники неокласичного ренесансу – М. Абрамовиц, Р.Солоу, Е. Денісон та інші довели, що НТП є основним чинником економічного розвитку ХХ століття. Ці вчені-економісти поклали край ігноруванню нтп в економічній теорії. НТП починає розглядатись як чинник виробництва разом із капіталом і працею.
Період після другої світової війни став часом науково-технічної революції та її впливу на економічний розвиток. Саме тоді об’єктивні передумови сприяли народженню нового напряму економічної теорії, спрямованому на вивчення науково-технічного прогресу.
Технологічні уклади
Провідні вчені Й. Шумпетер і Г. Менш, які також приділяли велику увагу розвитку інноваційного процесу, вперше висловили гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі нерівномірно, а у вигляді кластерів, або технологічних укладів (одночасно освоюваних зв’язаних інновацій), вони систематизували дані про основні інновації, які вплинули на розвиток економічної системи.
Кластер – сукупність базисних інновацій (цілісна система нових продуктів і технологій), що сконцентрована на визначеному відрізку часу і у визначеному економічному просторі.
Поняття „уклад” означає встановлений порядок будь-чого.
Життєвий цикл технологічного укладу має три фази розвитку і визначається періодом близько 100 років.
Перша фаза – зародження і становлення в економіці попереднього технологічного укладу.
Друга фаза – структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва, це період домінування нового технологічного укладу, приблизно 50 років.
Третя фаза – відмирання застарілого технологічного укладу.
В сучасних дослідженнях НТП важливе місце займає концепція нерівномірності інноваційної активності. Основні положення цієї концепції були висловлені Й. Шумпетером в 1930-і роки, а потім подальший розвиток отримала в кінці 1970-х – початку 1980-х років в роботах західноєвропейських дослідників – Г. Менша, Х. Фримена, Я. Ван Дейна, А. Кляйнкнехта і ін.
Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):
1 хвиля (1785-1835) – механізація праці у ткацтві, зміни в хімічній і металургійній промисловості;
2 хвиля (1830-1890, середина ХІХ століття) – винаходи турбіни, жнейки, телеграфу Морзе, швейної машини, відкриття Фарадеєм електромагнітної індукції, створення Максвелом теорії магнітного поля, розвиток залізничного транспорту, вуглевидобуток та паровий двигун;
3 хвиля (1880-1940, кінець ХІХ – початок ХХ століття) – винахід електродвигуна, а саме створення трьохфазного асинхронного двигуна на перемінному струмі електротехніком М.О.Доливо-Добровольським, розвиток російським вченим-металургом Д.К.Черновим теорії термічної обробки сталі і, відповідно, розвиток чорної металургії;
4 хвиля (1930-1990) – нафта разом з продуктами органічної хімії, автомобілебудування;
5 хвиля (1985-2035) – мікроелектроніка, електронна промисловість, біотехнологія і інформатика, гнучкі технології і робототехніка, нетрадиційна енергетика, композиційні матеріали, безвідходні технології, комп’ютери, телекомунікації, принципово нові види транспорту, космічні технології, принципово нові технічні системи і технології сфери послуг, медицини, освіти, науки, радіоелектроніка, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, тощо.
В новий шостий технологічний уклад включені біотехнологія, космічна техніка, тонка хімія тощо.
2. Місце та роль інновацій у системі господарювання
М.Портер розрізняє 4 стадії конкурентного розвитку країни:
Стадія розвитку на основі чинників виробництва;
Стадія інвестиційного розвитку;
Стадія інноваційного розвитку;
Стадія розвитку на основі добробуту.
На підставі розглянутого розподілу можна виділити такі структурні джерела економічного розвитку країни:
Чинники виробництва;
Інвестиції;
Інноваційна діяльність.
Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентоспроможність і ефективність економіки визначаються структурою джерел її фінансування. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовуються в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.
За рівнем розвитку, міжнародної кооперації і інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи:
Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція.
Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.
Країни другого технологічного кола: найрозвиненіші країни з точки зору інноваційної складової.
Постсоціалістичні країни Східної Європи.
Країни СНД.
Країни, що розвиваються.
Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах:
горизонтальна інтеграція НДДКР,
створення обчислювальних мереж;
проведення спільних досліджень;
державна підтримка нових технологій.
До специфічних характеристик сучасних технологій можна віднести:
вузьку спеціалізацію;
швидку застарілість;
необхідність постійного розвитку;
високу ризикованість фінансових ресурсів;
швидку розповсюдженість у всьому світі;
розроблення і впровадження ноу-хау;
розвиток при тиражуванні;
неможливість поширення тільки за допомогою документації та ін.
Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційному типі розвитку, для якої характерні:
інтелектуалізація виробничої діяльності;
використання високих інформаційних технологій;
екологічність;
творчість кадрів;
добробут населення.
Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальний продукт, без якого неможливо створити конкурентоспроможне виробництво та продукцію. Зараз підтримання здатності національної економіки до інноваційного розвитку проходить через використання найновіших технологій. Цей процес відображається динамікою показника наукомісткості виробництва.
Наукомісткість виробництва визначається як відношення витрат на дослідження і розроблення до обсягу продаж. Саме цей показник використовується для класифікації галузей і виробництв за ступенем наукомісткості та для проведення різноманітного аналізу інноваційного процесу. Для віднесення галузі промисловості до наукомісткої названий показник має перевищувати середній рівень.
Основними причинами активізації інноваційної діяльності в Україні є:
незавершеність і нелогічність проведених економічних перетворень;
слабкість ринкових інструментів економіки;
збереження економічних відносин із зовнішнім світом, що базуються на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарів народного споживання.
Силовими прийомами неможливо стимулювати інноваційну діяльність держави. Потрібно створити умови за яких виникне попит на інноваційну діяльність. Україна повинна знайти своє місце в світі оскільки вона не може розвиватись окремо від світової економіки. Економічний розвиток з використанням інноваційних шляхів розвитку може відбуватись по чотирьом моделям:
Економіка, яка базується на сировинних галузях і первісній обробці.
Перевага в розвитку важкої промисловості. Це матеріало- і трудомістке виробництво з високим навантаженням на екологію.
Високі технології. Це виробництво з низькою матеріало-трудомісткістю, екологічно чисте.
Розвиток “м’яких” технологій. Це консалтинг, розробка програмного забезпечення, освіта, створення інтелектуальної власності.
Вибір залежить від двох факторів: доступності інвестицій і конкуренції на світовому ринку. Вибір України коливається біля першої моделі.
3. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності
Інноваційний менеджмент – це однин з напрямків стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні управління організацією. Головне в інноваційному менеджменті це розробка стратегії інновації і заходів, направлених на її реалізацію.
Інноваційний менеджмент – це сукупність принципів, методів і форм регулювання інноваційних процесів в економічних системах, управління інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їх персоналом.
Інноваційний менеджмент спрямований у майбутнє, він обслуговує оновлення продукції та виробництва з метою підтримки конкурентноздатності в ринковому середовищі.
Конкретна сутність функцій інноваційного менеджменту розрізняється в залежності від рівня: держава, регіон, конкретна організація.
Innowatoin (англ.) означає “введення інновації”, нововведення.
Інновація виникає в результаті використання наукових досліджень і розробок, що направлені на удосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки, культури, освіти і інших галузях діяльності суспільства.
Нововведення – оформлений результат фундаментальних прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт в будь-якій сфері діяльності спрямований на підвищення ефективності.
Нововведення означає, що новизна використовується. З моменту прийняття до розповсюдження новизна набуває нової якості і стає інновацією.
Основні властивості нововведення:
відносні переваги в порівнянні з традиційними рішеннями;
сумісність із практичною діяльністю і технологічною структурою;
складність;
нагромаджений досвід впровадження, тощо.
Практичним освоєнням нововведень є реалізація комерційної (підприємницької) ідеї по задоволенню попиту на конкретні види продукції, технологій, послу як товарів. В сучасній теорії інновації розрізняють нововведення-продукти, нововведення-процеси (виробничо-технологічні), модернізації і модифікації продуктів і послуг.
Модифікація – прогресивні зміни, перетворення виробництва, технології, продукції, що виробляється, створення кращого варіанта, нової моделі; видозмінена модель виробу, машини.
Модернізація – процес часткового оновлення, зміни застарілого устаткування (машин, механізмів, приладів, обладнання та ін.0, технології виробництва, технічне і технологічне переоснащення промислових і сільськогосподарських підприємств.
Нововведення-продукти являються первісними, вони з’являються в економіці попереднього технологічного укладу і означає фазу зародження нового технологічного укладу. У фазі домінування нового технологічного укладу спостерігається розповсюдження (дифузія) нововведень-процесів, коли відбувається переливання капіталів в новий уклад суспільного виробництва. Модифікація продукції, що випускається, визначається кон’юнктурними змінами на ринку товарів і послуг.
Нововведення оформляються у вигляді відкриттів, винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документацій на нові або удосконалені види продуктів, технології, управлінський або виробничий процес організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або принципів; документа (стандарту, рекомендацій, методики, інструкції тощо); результатів маркетингових досліджень тощо.
Під новацією розуміють нове явище (відкриття, нове теоретичне знання), новий метод (принцип), винахід, комерціалізацію нововведень (включаючи маркетинг). При оновленні асортименту продукції, засобів виробництва і послуг використовуються науково-технічні, технологічні, організаційно-економічні і управлінські новації.
З моменту прийняття нововведення до розповсюдження, нововведення стає інновацією. Процес введення новації на ринок прийнято називати комерціалізацією.
Методологія системного аналізу інновацій базується на міжнародних стандартах, які були прийняті Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Групою національних експертів була запропонована стандартна схема для обстеження досліджень і експериментальних розробок “Керівництво Фраскаті” (перша версія документа була прийнята у 1963 р. в італійському місті Фраскаті, остання редакція цього положення прийнята у 1993 р.).
Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, який одержав утілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг.
Інновація розглядається як використання результатів наукових досліджень і розробок спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки, культури, освіти і в інших сферах діяльності суспільства.
Інновація – це результат взаємодії між її творцями і споживачами.
Неодмінними властивостями інновації є: науково-технічна новизна; можливість виробничого застосування; комерційна реалізація.
Сучасна економічна теорія розрізняє п’ять основних типів інновацій:
введення нового продукту (товарна інновація);
введення нового методу виробництва (технологічна інновація);
створення нового ринку товарів або послуг (ринкова інновація);
освоєння нового джерела поставки сировини або напівфабрикатів (маркетингова інновація);
реорганізація структури управління (управлінська інновація).
Закон України “Про інноваційну діяльність” розрізняє два поняття інноваційного продукту і інноваційної продукції.
Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і/або дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі і інформаційної) або продукції з виготовленням експериментального зразка чи досвідної партії і відповідає таким вимогам:
він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності, на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів;
розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;
в Україні цей продукт вироблено вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентноздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про інноваційну діяльність”, а саме:
отримується внаслідок виконання інноваційного проекту;
виробляється в Україні вперше або, якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентноздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту. Інноваційною продукцією може бути визнано також інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражування.
До інноваційної продукції відноситься:
продукція, що зазнала значних технологічних змін (технічні характеристики і сфера використання її значно відрізняються від технічних характеристик і сфери використання продукції, що виготовлялась раніше), або заново впроваджена (принципово нова) продукція протягом останніх трьох років;
традиційна продукція, параметри якої в значній мірі удосконалені чи модифіковані протягом останніх трьох років;
інша інноваційна продукція, впроваджена протягом трьох останніх років, заснована на впровадженні нових чи значно вдосконалених виробничих методів, які передбачають застосування нового виробничого устаткування, нових методів організації виробництва чи їх сукупності.
Виробництво інноваційної продукції вважається освоєним, якщо відпрацьована конструкторська і технологічна документація, освоєне технологічне устаткування, інструмент, технологічне оснащення, необхідне для виробництва цієї продукції, організовано систематичний випуск її згідно з розробленим технологічним процесом, технічна характеристика виробів, що випускаються, повністю відповідає заданим техніко-економічним показникам.
Період часу від зародження ідеї, створення і розповсюдження інновації і до її використання називають – життєвим циклом інновації.
Сутність сфери інноваційної діяльності
В умовах ринку, на якому формуються попит, пропозиція, ціна, головними компонентами інноваційної діяльності є новації, інвестиції і інновації. Новації формують ринок новин (новацій), інвестиції – ринок капіталу (інвестицій), інновації - ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три основні компоненти і утворюють сферу інноваційної діяльності. Інноваційна сфера представляє собою область взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентноздатної продукції (послуги) і розвинутої інфраструктури.
Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, що усвідомлюється через потреби ринка.
Інноваційна діяльність пов’язана з інвестиціями в інновації, називається інноваційно-інвестиційною.
Інноваційна діяльність, як правило, являє собою цілий комплекс наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і комерційних заходів, сукупність яких приводить до інновацій у вигляді нового або удосконаленого продукту.
Інноваційна діяльність направлена на практичне використання наукового, науково-технічного результату і інтелектуального потенціалу з метою отримання нової або радикально покращеної продукції, технології її виробництва і задоволення платоспроможного попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування.
Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних0 щодо створення і реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції.
Інноваційний або інвестиційний проект технологічного парку – підготовлений технологічним парком проект, що пройшов у встановленому порядку експертизу і внесений до державного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади з питань науки. В цьому випадку діє спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності.
Пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, який належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.
Об’єктами інноваційної діяльності є:
інноваційні програми проекти;
нові знання та інтелектуальні продукти;
виробниче обладнання та процеси;
інфраструктура виробництва і підприємництва;
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;
сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
товарна продукція;
механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
4. Загальна характеристика та структура інноваційного процесу
Інноваційний процес (ІП) - це процес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції чи послуг, рішень виробничого, фінансового характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності. Він пов’язаний із створенням, освоюванням і розповсюдженням інновацій, це послідовність подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській діяльності при практичному використанні. Розглянемо тимчасові етапи життєвого циклу цієї ідеї. Ці етапи називаються фазами інноваційного процесу.
Фаза “наука”. На цій фазі проводять фундаментальні дослідження; розробляють теоретичні підходи до вирішення даної проблеми. Це пошукові науково-дослідні розробки відносяться до фундаментальних досліджень і реалізують їх результати Цим займаються академічні інститути, вищі навчальні заклади, галузеві спеціалізовані інститути та лабораторії.
Фаза “дослідження”. На цій фазі проводять прикладні дослідження; здійснюють експериментальні дослідження; розробляють експериментальні моделі. Цим займаються наукові інститути та заклади, малі венчурні підприємства.
Фаза “розробки”. На цій фазі визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію та конструюють новий продукт; створюють дослідні зразки; розширюють експериментальне виробництво нового продукту. Із аналізу тенденцій в розподілі витрат по укрупненим стадіям ДКР можна зробити висновок про доцільність їх фінансування окремо по найбільш суттєвим результатам. Роботи на цьому етапі виконуються в спеціалізованих лабораторіях, дослідних виробництвах, конструкторських бюро, науково-дослідних підрозділах великих промислових підприємств.
Фаза “виробництва”. На цій фазі провадять технічне й організаційне підготування виробництва (МТЗ, створення допоміжних матеріалів, напівфабрикатів); масове виробництво. Цей етап здійснюється безпосередньо на підприємстві.
Фаза “споживання”. Ця фаза охоплює збут продукції; задоволення попиту споживача.
Під життєвим циклом розуміється стадійність процесу, єдність його початкової стадії, коли нововведення тільки створюється, впроваджується, зростає і, нарешті, припиняє існування.
На відміну від науково-технічного процесу інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не переривається і після впровадження, так як внаслідок розповсюдження нововведення удосконалюється, стає більш ефективним, набуває нових споживчих якостей – це називається дифузією.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:
простий внутриорганізаційний (натуральний);
простий міжорганізаційний (товарний);
розширений.
В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два суб’єкта: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення технологічний процес, то його виробник і споживач можуть поєднуватись в одному господарському суб’єкті.
Натуральний інноваційний процес переходить в товарний за дві фази:
створення нововведення і його розповсюдження;
дифузія нововведення.
Таким чином Інноваційний менеджер має справу з різними фазами інноваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінську діяльність.
Період часу від зародження ідеї, створення і розповсюдження інновації і до її використання називають – життєвим циклом інновації.
Сутність сфери інноваційної діяльності
В умовах ринку, на якому формуються попит, пропозиція, ціна, головними компонентами інноваційної діяльності є новації, інвестиції і інновації. Новації формують ринок новин (новацій), інвестиції – ринок капіталу (інвестицій), інновації - ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три основні компоненти і утворюють сферу інноваційної діяльності. Інноваційна сфера представляє собою область взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентноздатної продукції (послуги) і розвинутої інфраструктури.
Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, що усвідомлюється через потреби ринка.
Інноваційна діяльність пов’язана з інвестиціями в інновації, називається інноваційно-інвестиційною.
Інноваційна діяльність, як правило, являє собою цілий комплекс наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і комерційних заходів, сукупність яких приводить до інновацій у вигляді нового або удосконаленого продукту.
Інноваційна діяльність направлена на практичне використання наукового, науково-технічного результату і інтелектуального потенціалу з метою отримання нової або радикально покращеної продукції, технології її виробництва і задоволення платоспроможного попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування.
Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних0 щодо створення і реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції.
Інноваційний або інвестиційний проект технологічного парку – підготовлений технологічним парком проект, що пройшов у встановленому порядку експертизу і внесений до державного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади з питань науки. В цьому випадку діє спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності.
Пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, який належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.
Об’єктами інноваційної діяльності є:
інноваційні програми проекти;
нові знання та інтелектуальні продукти;
виробниче обладнання та процеси;
інфраструктура виробництва і підприємництва;
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;
сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
товарна продукція;
механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
4. Загальна характеристика та структура інноваційного процесу
Інноваційний процес (ІП) - це процес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції чи послуг, рішень виробничого, фінансового характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності. Він пов’язаний із створенням, освоюванням і розповсюдженням інновацій, це послідовність подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській діяльності при практичному використанні. Розглянемо тимчасові етапи життєвого циклу цієї ідеї. Ці етапи називаються фазами інноваційного процесу.
Фаза “наука”. На цій фазі проводять фундаментальні дослідження; розробляють теоретичні підходи до вирішення даної проблеми. Це пошукові науково-дослідні розробки відносяться до фундаментальних досліджень і реалізують їх результати Цим займаються академічні інститути, вищі навчальні заклади, галузеві спеціалізовані інститути та лабораторії.
Фаза “дослідження”. На цій фазі проводять прикладні дослідження; здійснюють експериментальні дослідження; розробляють експериментальні моделі. Цим займаються наукові інститути та заклади, малі венчурні підприємства.
Фаза “розробки”. На цій фазі визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію та конструюють новий продукт; створюють дослідні зразки; розширюють експериментальне виробництво нового продукту. Із аналізу тенденцій в розподілі витрат по укрупненим стадіям ДКР можна зробити висновок про доцільність їх фінансування окремо по найбільш суттєвим результатам. Роботи на цьому етапі виконуються в спеціалізованих лабораторіях, дослідних виробництвах, конструкторських бюро, науково-дослідних підрозділах великих промислових підприємств.
Фаза “виробництва”. На цій фазі провадять технічне й організаційне підготування виробництва (МТЗ, створення допоміжних матеріалів, напівфабрикатів); масове виробництво. Цей етап здійснюється безпосередньо на підприємстві.
Фаза “споживання”. Ця фаза охоплює збут продукції; задоволення попиту споживача.
Під життєвим циклом розуміється стадійність процесу, єдність його початкової стадії, коли нововведення тільки створюється, впроваджується, зростає і, нарешті, припиняє існування.
На відміну від науково-технічного процесу інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не переривається і після впровадження, так як внаслідок розповсюдження нововведення удосконалюється, стає більш ефективним, набуває нових споживчих якостей – це називається дифузією.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:
простий внутриорганізаційний (натуральний);
простий міжорганізаційний (товарний);
розширений.
В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два суб’єкта: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення технологічний процес, то його виробник і споживач можуть поєднуватись в одному господарському суб’єкті.
Натуральний інноваційний процес переходить в товарний за дві фази:
створення нововведення і його розповсюдження;
дифузія нововведення.
Таким чином Інноваційний менеджер має справу з різними фазами інноваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінську діяльність.
Таблиця. Основні етапи і результати інноваційних процесів, джерела їх фінансування
| Фаза „наука” | Фаза „дослідження” | Фаза „розробка” | Фаза „виробництво” | |
| Етап 1: Проведення пошукових НДР | Етап 2: Виконання прикладних НДР | Етап 3: Виконання досвідно-конструкторських робіт (ДКР) | Етап 4: Освоєння виробництва нової продукції і комерціалізація інновацій | |
| Результати | Висунення, обґрунтування і експериментальна перевірка ідей нових методів задоволення суспільних потреб | Визначення кількісних характеристик нових методів через розробку технічних завдань і технічних проектів на ДКР, технічних інновацій | Створення досвідних зразків нової продукції, корегування і передача у виробництво технічної документації | Процес реалізації випуску продукції, отримання доходу |
| Фінансування | Державний бюджет, в тому числі по програмам рішення найважливіших науково-технічних проблем | Державний бюджет, кошти замовників, інноваційні фонди | Власні кошти промислових організацій, кошти замовників, державний бюджет | Власні кошти організацій, емісія цінних паперів і банківські кредити, підтримка зі сторони держави |
5. Система класифікації інновацій
За ступенем радикальності і значущістю в розвитку економіки інновації поділяються на базисні, поліпшуючі і модифіковані.
За цим поділом стоять два різні інноваційні процеси: піонерний і здоганяючий.
Піонерний процес означає досягнення світової першості (наприклад, США). При такому процесі створюються базисні інновації, які реалізують крупні винаходи і стають основною формування нових поколінь і напрямків техніки.
Процес здоганяючий дешевший і може дати швидкий результат (наприклад, Японія). При такому процесі створюються поліпшуючі і модифіковані інновації, пов’язані з удосконаленням властивостей існуючих технологій виробництва і продуктів.
Поліпшуючі інновації реалізують дрібні і середні винаходи, що сприяє значному удосконаленню існуючої продукції та технології виробництва.
Модифіковані інновації спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технологій без помітного впливу на переметри, властивості, вартість продукції і способи її виробництва.
За типом новизни на ринку інновації поділяють на:
світового масштабу – інноваціям ніде немає аналогу, це перше у світі впровадження;
у масштабах країни – інновація носить відтворювально-адаптаційний характер; нема аналогу в країні, але він існує за кордоном;
у масштабі даного виду економічної діяльності, регіону, підприємства – інновації мають аналоги, але не застосовувались раніше в даному виді економічної діяльності, регіоні, підприємстві.
Виходячи з позицій мікроекономічного розвитку, не має значення, що продукт і технології десь відомі; для даного підприємства, що їх раніше не знало або не застосовувало, вони, безсумнівно, є інноваціями.
Таблиця 1.
Класифікація інновацій
В США 2/3 інновацій продуктові, а в Японії – процесні.
В США більша кількість розроблених патентів, а в Японії більша кількість закуплених ліцензій.
6. Життєвий цикл інновацій
Дослідження довгострокових тенденцій світового і вітчизняного техніко-економічного розвитку показали, що динаміка інноваційних процесів базується на циклічних коливаннях економіки.
Інноваційна діяльність складається з ряду заходів, що поєднуються в один логічний ланцюг. Кожна частина цього ланцюга (кожна стадія інноваційного циклу) має свої закономірності і особливості.
Життєві цикли всіх економічних об’єктів, процесів і систем мають одну теоретичну базу: будь-який життєвий цикл починається із зародження , проходить стадії зростання, зрілості, падіння і спаду.
Життєвий цикл продукції складається із чотирьох фаз:
на першій проводять дослідження і розробки по створенню нововведення продукту, закінчується фаза передачею відпрацьованої документації у виробництво;
на другій фазі здійснюється технологічне освоєння масштабного виробництва нової продукції, при цьому обсяги виробництва повинні вийти на рівень, що забезпечує беззбиткову роботу;
на третій фазі відбувається стабілізація обсягів виробництва продукції;
на четвертій відбувається поступове зниження обсягів виробництва.
Життєвий цикл технології також складається із чотирьох фаз:
на першій відбувається зародження нововведення-процесу в надрах попереднього технологічного укладу, інтенсивно проводяться науково-дослідні розробки технологічного профілю по нововведеням-продуктам;
на другій фазі проводиться освоєння нововведення-процесу;
на третій фазі нова технологія виробництва розповсюджується і тиражується з багатьма повторюваностями на інших об’єктах;
на четвертій фазі відбувається рутінізація, тобто освоєння нововведень-процесів в стабільних, постійно функціонуючих елементах об’єктів.
Життєвий цикл товару має такі етапи:
впровадження на ринок, тобто випуск і прихід на ринок перших промислових серій продукції;
зростання обсягів продаж;
уповільнення зростання обсягів продаж;
спад обсягів продаж товару;
Остання три фази визначаються маркетингом, який враховує ринкову кон’юнктуру, залежність попиту від ціни і якість товару.
Життєвий цикл інновацій – це період від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання. Але ми розглядаємо життєвий цикл інновацій не враховуючи зовнішні чинники, що впливають на інноваційний процес, такі як конкуренція, інфляція, попит та ін. Дивись на рисунку.
Життєвий цикл організації складається із таких етапів:
1 – Створення – етап інноваційного підприємництва, високі творчі можливості;
2 - Зростання – активізація інноваційної діяльності, формування нематеріальних активів, неформальне спілкування в колективі;
3 – Уповільнення зростання - вихід на крупні серії нововведень, стабільні організаційні структури, упор на економічну ефективність;
4 – Зрілість - ускладнення структур, пошук нових варіантів розвитку, децентралізація, диверсифікація, перехід на нові ринки;
5 – Спад - упущені можливості, старіння товару і технології, необхідність зливання і поглинання для продовження інноваційної діяльності.
За ступенем радикальності і значущістю в розвитку економіки інновації поділяються на базисні, поліпшуючі і модифіковані.
За цим поділом стоять два різні інноваційні процеси: піонерний і здоганяючий.
Піонерний процес означає досягнення світової першості (наприклад, США). При такому процесі створюються базисні інновації, які реалізують крупні винаходи і стають основною формування нових поколінь і напрямків техніки.
Процес здоганяючий дешевший і може дати швидкий результат (наприклад, Японія). При такому процесі створюються поліпшуючі і модифіковані інновації, пов’язані з удосконаленням властивостей існуючих технологій виробництва і продуктів.
Поліпшуючі інновації реалізують дрібні і середні винаходи, що сприяє значному удосконаленню існуючої продукції та технології виробництва.
Модифіковані інновації спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технологій без помітного впливу на переметри, властивості, вартість продукції і способи її виробництва.
За типом новизни на ринку інновації поділяють на:
світового масштабу – інноваціям ніде немає аналогу, це перше у світі впровадження;
у масштабах країни – інновація носить відтворювально-адаптаційний характер; нема аналогу в країні, але він існує за кордоном;
у масштабі даного виду економічної діяльності, регіону, підприємства – інновації мають аналоги, але не застосовувались раніше в даному виді економічної діяльності, регіоні, підприємстві.
Виходячи з позицій мікроекономічного розвитку, не має значення, що продукт і технології десь відомі; для даного підприємства, що їх раніше не знало або не застосовувало, вони, безсумнівно, є інноваціями.
Таблиця 1.
Класифікація інновацій
| Класифікаційна ознака | Класифікація |
| 1.За призначенням і ефективністю | - базисні засновані на наукових відкриттях і великих винаходах, що лежать в основні нових поколінь техніки (технології), є основою для формування нового технологічного укладу та визначають його структуру. |
| - удосконалюючи реалізують дрібні і середні винаходи, що сприяє значному удосконаленню існуючої продукції та технології виробництва. | |
| 2. За змістом | - продуктові в результаті постановки на виробництво нових виробів з поліпшеними якісними властивостями, дають право виробникам обґрунтовано підвищувати ціну на вироби на ринку. |
| - технічні (технологічні) – це нове обладнання, нові технології, що докорінно змінюють або істотно покращують існуючий технологічний уклад і ефективність економіки. | |
| - організаційні сприяють упровадженню нових або більш досконалих методів організації виробництва (потокових, сітьових та ін.) | |
| - економічні – нові механізми функціонування економіки, які забезпечують прогресивні зміни існуючого економічного укладу, сприяють розвитку економіки на всіх рівнях – від держави в цілому до підприємства. | |
| - управлінські – нові підходи та методи щодо організації, управління, реформування системи управління для адаптації економіки до мінливих ринкових умов. | |
| - політичні – це нові механізми управління процесами державотворення, нові методи вирішення державних проблем та проблем взаємовідносин політичних суб’єктів. | |
| - соціальні – цілеспрямовані зміни в соціальній структурі і соціальних взаємовідносинах, проведені державою (на рівні країни в цілому) або організацією для підвищення соціального статусу особистості й оптимального співвідношення особистих і суцільних інтересів. | |
| - юридичні спрямовані на розробку нових або вдосконалених існуючих законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у різних сферах суспільства. | |
| 3. За сферою застосування | - широкого застосування |
| - часткового застосування | |
| 4. За рівнем новизни | - радикальні |
| - ординарні | |
| 5. Залежно від технологічних параметрів технологічні інновації поділяються | - продуктові охоплюють впровадження нових або удосконалених продуктів (заміна парового двигуна двигуном внутрішнього згорання, індикатори на рідких кристалах і ін.) |
| - процесні – це освоєння нової або удосконаленої діючої технології, устаткування, організації виробництва для випуску продукції, що забезпечує принципово новий рівень її якості, економіки її виробництва, умов праці (заміна ручного зварювання автоматизованим способом і ін.) . | |
| 6. За стадіями життєвого циклу товару, на якій впроваджується інновація або розробляється нововведення | - інновації на стадії стратегічного маркетингу; |
| - інновації на стадії науково-дослідних досвідно-конструкторських робіт; | |
| - організаційно технологічна підготовка виробництва; | |
| - виробництво включаючи практичний маркетинг; | |
| - сервіс виробника; | |
| 7. За сферою застосування інновації | - для внутрішнього застосування (всередині фірми); |
| - для нагромадження на фірмі; | |
| - для продажу; | |
| 8. За видом ефекту, що отриманий внаслідок впровадження інновації | - науково-технічний; |
| - соціальний; | |
| - екологічний; | |
| - економічний; | |
| - інтегральний; |
В США більша кількість розроблених патентів, а в Японії більша кількість закуплених ліцензій.
6. Життєвий цикл інновацій
Дослідження довгострокових тенденцій світового і вітчизняного техніко-економічного розвитку показали, що динаміка інноваційних процесів базується на циклічних коливаннях економіки.
Інноваційна діяльність складається з ряду заходів, що поєднуються в один логічний ланцюг. Кожна частина цього ланцюга (кожна стадія інноваційного циклу) має свої закономірності і особливості.
Життєві цикли всіх економічних об’єктів, процесів і систем мають одну теоретичну базу: будь-який життєвий цикл починається із зародження , проходить стадії зростання, зрілості, падіння і спаду.
Життєвий цикл продукції складається із чотирьох фаз:
на першій проводять дослідження і розробки по створенню нововведення продукту, закінчується фаза передачею відпрацьованої документації у виробництво;
на другій фазі здійснюється технологічне освоєння масштабного виробництва нової продукції, при цьому обсяги виробництва повинні вийти на рівень, що забезпечує беззбиткову роботу;
на третій фазі відбувається стабілізація обсягів виробництва продукції;
на четвертій відбувається поступове зниження обсягів виробництва.
Життєвий цикл технології також складається із чотирьох фаз:
на першій відбувається зародження нововведення-процесу в надрах попереднього технологічного укладу, інтенсивно проводяться науково-дослідні розробки технологічного профілю по нововведеням-продуктам;
на другій фазі проводиться освоєння нововведення-процесу;
на третій фазі нова технологія виробництва розповсюджується і тиражується з багатьма повторюваностями на інших об’єктах;
на четвертій фазі відбувається рутінізація, тобто освоєння нововведень-процесів в стабільних, постійно функціонуючих елементах об’єктів.
Життєвий цикл товару має такі етапи:
впровадження на ринок, тобто випуск і прихід на ринок перших промислових серій продукції;
зростання обсягів продаж;
уповільнення зростання обсягів продаж;
спад обсягів продаж товару;
Остання три фази визначаються маркетингом, який враховує ринкову кон’юнктуру, залежність попиту від ціни і якість товару.
Життєвий цикл інновацій – це період від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання. Але ми розглядаємо життєвий цикл інновацій не враховуючи зовнішні чинники, що впливають на інноваційний процес, такі як конкуренція, інфляція, попит та ін. Дивись на рисунку.
Життєвий цикл організації складається із таких етапів:
1 – Створення – етап інноваційного підприємництва, високі творчі можливості;
2 - Зростання – активізація інноваційної діяльності, формування нематеріальних активів, неформальне спілкування в колективі;
3 – Уповільнення зростання - вихід на крупні серії нововведень, стабільні організаційні структури, упор на економічну ефективність;
4 – Зрілість - ускладнення структур, пошук нових варіантів розвитку, децентралізація, диверсифікація, перехід на нові ринки;
5 – Спад - упущені можливості, старіння товару і технології, необхідність зливання і поглинання для продовження інноваційної діяльності.
